Journal articles on the topic 'Метод Хана'

Предпринято изучение характера монетного реформирования в Бухаре и Самарканде при чагатаидском хане Кепеке (718–725/1318–1325). С этой целью был изучен с помощью разрушающего метода оптического атомно-эмиссионного спектрального анализа (ОЭСА) элементный состав монетных сплавов дореформенных и пореформенных дирхамов. Было составлено три группы монет (I и II – «масудбековские» дирхамы конца XIII – начала XIV в. и III – пореформенные кепековские дирхамы Самарканда и Бухары). Ранее эти же образцы изучались с помощью рентгено-флуоресцентного анализа (РФА). Проведен сравнительный анализ с данными, полученными с этих же образцов, но методом РФА. Установлено, что для высокопробных серебряных сплавов (более 80%) оба метода дают близкие результаты и метод РФА, как неразрушающий, может использоваться для ориентировочной оценки количественного и качественного элементного состава. В ходе реформирования монетного дела в Бухаре и Самарканде при Кепеке была поднята проба серебра для выпуска пореформенных дирхамов практически с 85% (в «масудбековских» дирхамах) до 97%, т.е. на 10%. При этом обменный рыночный эквивалент предреформенных и пореформенных монет (3 к 4) указывает на одинаковое количество серебра в каждой из этих двух групп. То есть реформирование монетного дела в Бухаре, а потом и в Самарканде, при хане Кепеке не преследовало цель прямого фискального выигрыша непосредственно за счет экономии количества серебра в дирхамах, но была направлена на оздоровление торговли в регионе путем улучшения качества серебряных монет.

Предметом вивчення в статті є метод багатомасштабного оброблення зображень з бортових систем оптикоелектронного спостереження для визначення елементів міської інфраструктури. Метою є розробка методу багатомасштабного оброблення зображень з бортових систем оптико-електронного спостереження для визначення елементів міської інфраструктури. Завдання: аналіз відомих методів оброблення багатомасштабної послідовності зображень, розробка методу багатомасштабного оброблення зображень з бортових систем оптико-електронного спостереження для визначення елементів міської інфраструктури, проведення оброблення зображення з бортової системи оптико-електронного спостереження. Використовуваними методами є: методи теорії імовірності, математичної статистики, методи оптимізації, математичного моделювання та цифрової обробки зображень, методи математичної логіки. Отримані такі результати. Встановлено, що відомі методи оброблення багатомасштабної послідовності зображень не можуть бути напряму застосовані до багатомасштабного оброблення зображень з бортових систем оптико-електронного спостереження. Запропоновано метод багатомасштабного оброблення зображень з бортових систем оптико-електронного спостереження для визначення елементів міської інфраструктури. В основі методу покладений двоетапний метод виділення об’єктів міської забудови на зображеннях бортових систем оптикоелектронного спостереження з використанням перетворення Хафа. Проведено оброблення зображення з бортової системи оптико-електронного спостереження методом багатомасштабного оброблення зображень з бортових систем оптико-електронного спостереження для визначення елементів міської інфраструктури. Висновки. Наукова новизна отриманих результатів полягає в наступному. Запропоновано метод багатомасштабного оброблення зображень з бортових систем оптико-електронного спостереження для визначення елементів міської інфраструктури. На відміну від відомих, передбачається використання двоетапного методу визначення елементів міської інфраструктури на зображеннях з різним значення масштабного коефіцієнта, перемасштабування оброблених зображень з різним значенням масштабного коефіцієнта до вихідного розміру та розрахунок зображення-фільтру, а результуюче оброблене зображення є попіксельним добутком вихідного зображення та зображення-фільтру.

Предметом вивчення в статті є метод виділення об’єктів міської забудови на зображеннях бортових систем оптико-електронного спостереження. Метою є розробка методу виділення об’єктів міської забудови на зображеннях бортових систем оптико-електронного спостереження. Завдання: обґрунтування необхідності виділення об’єктів міської забудови на зображеннях бортових систем оптико-електронного спостереження; викладення сутності методу виділення об’єктів міської забудови на зображеннях бортових систем оптико-електронного спостереження; візуальна оцінка якості виділення об’єктів міської забудови на зображеннях бортових систем оптико-електронного спостереження. Використовуваними методами є: методи теорії імовірності, математичної статистики, методи оптимізації, математичного моделювання та цифрової обробки зображень. Отримані такі результати. Встановлено, що актуальним є питання виділення на зображеннях бортових систем оптико-електронного спостереження географічного ландшафту, будівель, культурних центрів і критичних елементів інфраструктури, типу підприємств, транспортних систем та інших важливих забудов. Встановлено, що об’єкти міської забудови (мости, дороги, будинки тощо) є досить контрастними і містять багато прямих ліній. Виділення об’єктів міської забудови розглядається як двоетапний метод, а саме, застосування деякого детектора границь та застосування безпосередньо перетворення Хафа. На першому етапі проводиться виділення границь, на другому – виділення прямих ліній. У якості детектору границь запропоновано використання детектору границь Канні. Висновки. Встановлено, що візуальна якість дозволяє виділити об’єкти міської забудови на обробленому зображенні, а запропонований метод може бути використано для знаходження об’єктів міської забудови. Напрямком подальших досліджень є використання багатомасштабного методу обробки зображень.

Однією з форм представлення результатів неруйнівного контролю різноманітних металоконструкцій є металографічні зображення. Це зображення мікроструктури металу, які формуються за допомогою мікроскопа і фотофіксувального пристрою. З погляду матеріалознавства, мікроструктура відображає внутрішню будову металу та складається із різноманітних об'єктів – зерен, меж зерен, карбідів, різноманітних включень тощо, які характеризуються розміром, формою, орієнтацією. Мікроструктура матеріалу є віддзеркаленням його фізико-механічних характеристик. Отже, актуальною є задача аналізу мікроструктури матеріалів, яка надасть нові можливості щодо кількісного оцінювання їх фізико-механічних властивостей. Візуальний аналіз не забезпечує потрібної швидкодії та точності опрацювання, тому для вирішення задачі аналізу мікроструктури найдоцільніше використовувати методи оброблення цифрових зображень. Залежно від поставленої мети, задача аналізу мікроструктури полягатиме у пошуку та обчисленні метричних розмірів складників мікроструктури, оцінюванні їх форми, формуванні певної статистики тощо. У цій роботі розроблено метод кількісного аналізу орієнтації та видовженості зерен на металографічних зображеннях за допомогою перетворення Хафа. Результати цього аналізу є основою для досліджень залишкових напружень та пластичних деформацій металів.

Мета роботи: Вивчити клініко-лабораторну характеристику хворих на облітеруючий атеросклероз магістральних артерій при ХАН ІІІА-Б – ІV ст. із метою розпрацювання системи профілактики та лікування розвитку реперфузійно-реоксигенаційного синдрому.
 Матеріали і методи. В основу роботи покладено аналіз комплексного обстеження та хірургічного лікування 119 хворих на облітеруючий атеросклероз аорти та магістральних артерій нижніх кінцівок. Виділено дві групи пацієнтів. Перша група налічувала 63 особи із атеросклеротичним ураженням аорти та магістральних артерій, ХАН ІІІА-Б – ІV ст., друга група налічувала 56 осіб із атеросклеротичним ураженням магістральних артерій, ХАН ІІІА-Б – ІV ст., у яких запідозрено можливий розвиток реперфузійно-реоксигенаційного синдрому після реваскуляризації магістральних артерій нижніх кінцівок.
 Результати досліджень та їх обговорення. Хворі з другої групи дослідження характеризуються тривалим і високим ступенем хронічної артеріальної недостатності, вираженою неспроможністю колатеральної системи нижньої кінцівки, високим рівнем запальної відповіді, вираженим лейкоцитарним індексом інтоксикації, індексом зсуву лейкоцитів, високою фагоцитарною активністю нейтрофілів, моноцитів та їх оксидативною здатністю, активністю всіх груп цитокінів, підвищеною активністю неспецифічних протеїназ та їх інгібіторів, підвищеною активністю компонентів прооксидантно-антиоксидантної системи, яка не тільки активує вільнорадикальні механізми, але й потенціює процеси ушкодження тканин, вираженою наростаючою ендотеліальною дисфункцією.

Представлены результаты клинико-инструментального обследования 5 пациентов с каротидно-кавернозным соустьем, которое проявлялось неврологическими симптомами, имитирующими синдром Толоза — Ханта. Установлено, что только в 3 % случаев каротидно-кавернозное соустье является причиной формирования синдрома Толоза — Ханта. Изучены клинические особенности пациентов с каротидно-кавернозным соустьем, методы диагностики, результаты консервативного и оперативного лечения, катамнез заболевания.

Мета роботи: підвищення ефективності системи попередження та лікування реперфузійно-реоксигенаційного синдрому (РРС) в пацієнтів із хронічною критичною ішемією нижніх кінцівок шляхом введення в комплекс корекції кислотно-лужного балансу крові.
 Матеріали і методи. Дослідження проводили у 79 пацієнтів із атеросклеротичним ураженням аорто/клубово-стегнового сегмента. У 52 випадках здійснено аорто-біфеморальне алошунтування, у 17 з них одночасно проведено стегно-дистальне автовенозне шунтування. У 27 пацієнтів проведено однобічне аорто/клубово-стегнове алошунтування, у 6 із них одночасно здійснено стегно-дистальне автовенозне шунтування. Оперативне лікування пацієнтів (19 спостережень) із високим ризиком розвитку РРС у ранньому післяопераційному періоді проводили після проведення спеціальної системної підготовки, основною метою якої було попередження та лікування РРС. 30 пацієнтів із високим ризиком розвитку РРС також оперовані після проведення спеціальної системи підготовки, яка була доповнена середниками для корекції кислотно-лужного балансу крові (Трометамол). Контрольну групу склали 22 пацієнти без проявів атеросклеротичного ураження артеріального русла нижніх кінцівок. Для дослідження забір крові із підшкірної вени тилу ішемізованої нижньої кінцівки проводили до хірургічного втручання, на 1, 3 і 5 добу післяопераційного періоду.
 Результати досліджень та їх обговорення. При аналізі показників крові КЛБ із підшкірної вени ішемізованих нижніх кінцівок у пацієнтів із атеросклеротичним ураженням аорто/клубово-стегнового сегмента встановлено його зміщення у бік метаболічного ацидозу. Найбільш суттєві зміни КЛБ спостерігали у пацієнтів із ІІІБ-ІV стадією ХАН. Рівень рН венозної крові ішемізованої нижньої кінцівки у хворих із цією стадією ХАН знаходиться в межах декомпенсації метаболічного ацидозу.
 У пацієнтів із ІІІБ-ІV стадією ХАН і ризиком розвитку РРС реконструкція аорто/клубово-стегнового сегмента здійснювалась після проведення системної підготовки з метою профілактики та лікування РРС без корекції КЛБ. Результати дослідження КЛБ у першу добу раннього післяопераційного періоду вказували на поглиблення прояву декомпенсованого ацидозу.
 Реваскуляризація артеріального русла у пацієнтів із ІІІБ-ІV стадією ХАН несуттєво сприяла зниженню рівня стану КЛБ, а вже на 5 добу поопераційного періоду на фоні медикаментозної корекції рівень КЛБ досягнув величин осіб контрольної групи.

Мета статті полягає у введенні до наукового обігу, нумізматичному дослідженні та атрибуції донедавна невідомого типу місцевих наслідувань дирхемів хана Токтамиша (1380–1399) карбування київського князя Володимира Ольгердовича (1362–1394). Автор розглядає обставини та географію знахідок, аналізує результати їх метрологічного дослідження, порушує питання про емітента, причини випуску цього типу наслідування, період карбування, специфіку обігу, пропонує власну версію атрибуції «князівського знаку» на аверсі монет. Методологія дослідження окреслена принципами науковості, історизму, об’єктивності, методами аналізу, класифікації, узагальнення, історико-генетичним та історико-типологічним, методом штемпельного аналізу. Наукова новизна. Імовірним прототипом для наслідування міг бути дирхем хана Токтамиша карбування Сарая ал-Джадіда з датою 794. Пов’язати досліджувану емісію з іменем Володимира Ольгердовича дозволяє стилістична тотожність «князівського знаку» на аверсі монет із геральдичним елементом денаріїв цього князя. Присутня на монеті дата та історичні обставини зміщення Володимира з київського удільного столу дозволяють окреслити період карбування цього типу монет 1392–1394 рр. Відомі на сьогодні знахідки дирхемів з «князівським знаком» локалізовано дугою вздовж лінії литовсько-татарського прикордоння в межах південних і східних теренів Київського удільного князівства та сусідніх північних територій Сіверщини. Головною метою емісії вважаємо економічні мотиви, а саме покриття дефіциту монетної маси на грошовому ринку прикордоння в межах Київського князівства. Участь даної емісії в торгівельних чи данницьких розрахунках з Ордою наразі недостатньо підтверджується нумізматичними джерелами, проте останнє не заперечує можливості спорадичного проникнення цих монет внаслідок переважно роздрібних торгово-грошових операцій на широкий простір литовсько-ординського прикордоння. Припускаємо, що однією з причин карбування Володимиром Ольгердовичем наслідувань даного типу могло бути спровоковане складними військово-політичними реаліями прагнення князя до ширшої політичної автономії й перегляду в майбутньому свого політичного статусу. Авторські спостереження дозволяють припустити стилістичний зв’язок «князівського знаку» на монетах із родовими гербами київських князів Х–ХІ ст. Чітка просторова орієнтація цього геральдичного елементу на наслідуваннях дирхема спонукає до перегляду усталеної в нумізматиці думки щодо просторової орієнтації «князівського знаку» на київських денаріях Володимира Ольгердовича. Висновки. Попередня атрибуція нумізматичної пам’ятки дає підстави стверджувати, що ми маємо справу з новим і наразі малодослідженим у нумізматиці типом наслідування дирхем хана Токтамиша карбування київського князя Володимира Ольгердовича (1362–1394). Присутність на атрибутованій монеті «князівського знаку» може свідчити про офіційний характер емісії та її приналежність до регіональних регулярних наслідувань джучидських монет.

Работы по распознаванию изображений с приборов учета электроэнергии проводятся в рамках совместного проекта филиала Удмуртэнерго ПАО «МРСК Центра и Приволжья» и ИжГТУ имени М. Т. Калашникова по разработке автоматизированной системы «Мобильный энергоучет». При рассмотрении вопроса измерения количества потребляемой энергии в условиях, когда полная замена устаревших приборов на автоматизированные информационно-измерительные системы коммерческого учета в короткий срок невозможна, возникает необходимость в автоматизированной верификации показаний. Автоматизация проверки корректности снятия показаний позволяет увеличить точность измерения отпуска электроэнергии, что в свою очередь ведет к уменьшениям убытков. Для достижения данной цели используются фотографии приборов учета, сделанные контролерами на терминал. Изображения обрабатываются алгоритмом, который распознает показания приборов, и далее заносятся в базу данных потребления электроэнергии. Перед распознаванием изображение анализируется на предмет расположения объектов с последующим исправлением искажений. Процесс предобработки состоит из нескольких этапов нахождения контуров объектов и их изменения. Для этого используются детектор Канни, преобразования Хафа, а также аффинные преобразования для корректировки положения объектов на изображении. Данный метод в дальнейшем позволяет более точно извлекать искомую информацию. В алгоритме распознавания используется метод Виолы - Джонса, который эффективен при работе с большим количеством данных на маломощных вычислительных машинах. Также данный метод прост в использовании, что позволяет в короткие сроки адаптироваться к появлению новых видов приборов учета с ранее неучтенными элементами при обучении. Описанный процесс обработки информации позволяет быстро обрабатывать большой массив информации с достаточной точностью, что позволяет увеличить достоверность данных при учете отпускаемой электроэнергии.

Мета статті – введення до наукового обігу результатів дослідження срібних хаджі-тарханських монет Махмуда б. Мухаммада б. Тимура, що може розширити коло доступних для вивчення нумізматами та істориками джерел. Методологія дослідження: дослідження виконувалося з використанням методу штемпельного аналізу, який дозволяє відтворити графічні реконструкції штемпелів і встановити штемпельні зв’язки. Наукова новизна. Автори зібрали інформацію щодо 191 срібної монети хана Махмуда б. Мухаммада б. Тимура, які були відкарбовані у Хаджі-Тархані. За змістом легенд лицьових сторін було виділено чотири типи хаджі-тарханських монет хана Махмуда (на даний час опубліковано лише два з них): без титулу «султан» і без другого імені – «насаб»; з титулом «султан верховний»; з титулом «султан справедливий»; без титулу «султан» з двома іменами «насаб» (переважна більшість відомих хаджі-тарханских монет Махмуда належать саме до цього типу). Вивчення зазначеного матеріалу методом штемпельного аналізу показало, що у процесі виготовлення монет було використано 17 лицьових штемпелів та 53 реверсних, які працювали у 68 штемпельних парах. Установлені штемпельні зв’язки срібних монет Махмуда б. Мухаммада з дангами Мухаммада б. Тимура, Ахмада б. Мухаммада і Мустафи (позначення місця карбування – Хаджі-Тархан) та використання одних і тих самих лицьових штемпелів при карбуванні монет Махмуда б. Мухаммада з різним позначенням місця випуску на реверсах (Хаджі-Тархан і Орду-Базар). Все це відображено на схемах штемпельних зв’язків. Також уперше публікуються кілька фотозображень монет декількох пізньоджучидських ханів. Штемпельні зв’язки не виявлені всього для трьох штемпельних пар, установлено існування двох ізольованих «вузлів» штемпельних зв’язків з п’яти штемпельних пар. Основна маса штемпельних пар, які були використані у монетному виробництві, утворює дві схеми штемпельних зв’язків. До першої входять 35 штемпельних пар, до другої – 25. Друга штемпельна сітка складається з двох явно виражених частин, пов’язаних штемпельним зв’язком через два аверси з реверсом, на якому вказано місце випуску – Орду-Базар. Висновки. Автори зібрали інформацію щодо вагових даних 64 монет. Мода – 0,65 г, середня вага – 0,65 г. Можна стверджувати, що «законна» вага хаджі-тарханських дангів Махмуда б. Мухаммада була вищою від середнього показника – 0,65 г – на кілька сотих грама (десь близько 0,7 г). Жодна зі срібних монет Махмуда б. Мухаммада б. Тимура не містить дати, що створює значні труднощі у датуванні його емісій. Автори схильні широко датувати ці данги, враховуючи час правління Махмуда (середина 1440-х – середина 1470-х років). Логічно припустити, що монети Мустафи билися після монет Махмуда б. Мухаммада, що карбувалися на початку його правління. Основна група хаджі-тарханських монет Махмуда б. Мухаммада має стабільний монетний формуляр обох сторін. Можна допустити, що ніякої тривалої перерви між двома «правліннями» Махмуда б. Мухаммада в хаджі-тарханських емісіях не простежується, переважна більшість монет вироблена в один нерозривний часовий проміжок, пов’язаний, якщо взяти до уваги встановлені штемпельні зв’язки, з перебуванням на престолі Мустафи (можливо, і до, і після його короткочасного правління).

Метою статті є визначення поля гендерних стереотипів в рекламній продукції вітчизняного телебачення. Семіотичне дослідження спрямовано проаналізувати роль перекладачів комунікативного процесу при використанні знакових систем для трансляції суб’єктивного досвіду. Використання режиму образів дозволяє коректувати версію гендерних стереотипів буденної культури та формувати сучасний погляд на поведінку чоловіків та жінок, їх ціннісні орієнтири. Артикуляція шаблонного розуміння соціальних функцій сучасної родини дозволяє нейтралізувати моделювання оціночного судження щодо упередженого ставлення до гендерної проблематики в соціальному контексті. В якості ілюстрації порівняємо вербальну складову та візуальний образ реклами кастингу реаліті-шоу «Хата-на-тата».

Мета роботи: попередити розвиток неврологічних ускладнень при хірургічному лікуванні поєднаного атеросклеротичного ураження екстракраніальних артерій та аорто/клубово-стегнової зони.
 Матеріали і методи. Обстежено та прооперовано 133 пацієнти із поєднаним стенотично-оклюзивним ураженням екстракраніальних артерій (ЕКА) та аорто/клубово-стегнового сегмента (АКСС). У 102 пацієнтів діагностовано різні варіанти атеросклеротичної оклюзії АКСС. Проблемна нижня кінцівка у вказаної групи пацієнтів у 64 спостереженнях характеризувалась ІІІБ-ІV ст. хронічної критичної ішемії нижньої кінцівки (ХКІНК), у 33 – ІІІА ст., у 7 – ІІБ ст. хронічної артеріальної недостатності (ХАН) (за класифікацією Fontaine R. з врахуванням критеріїв Європейської робочої групи 1992), контрлатеральна нижня кінцівка – ІІБ ст. ХАН. У 29 пацієнтів діагностовано різні варіанти атеросклеротичної оклюзії клубово-стегнового артеріального русла. Нижня кінцівка із оклюзією клубово-стегнового сегмента у 15 спостереженнях характеризувалась ІІБ ст. ХАН, у 16 – ІІІА ст. ХАН, контрлатеральна нижня кінцівка – ІІА ст. ХАН.
 У 133 пацієнтів діагностовано оклюзійно-стенотичний процес ЕКА. Ізольоване ураження внутрішньої стегнової артерії (ВСА) діагностовано у 94 спостереженнях, зовнішньої стегнової артерії (ЗСА) – у 25 хворих. У 81 хворого воно поєднувалось із стенотичним процесом на рівні 22–34 % контрлатеральної ВСА. Поширений оклюзивно-стенотичний процес у БЦС та біфуркація ЗСА і ВСА – діагностовано в 12 спостереженнях. У двох пацієнтів стеноз біфуркации ЗСА поєднувався із оклюзією ПкА. У 51 (38,4 %) встановлено компенсовану стадію недостатності мозкового кровообігу, у 82 (61,7 %) спостереженнях – стадію відносної компенсації.
 Результати досліджень та їх обговорення. При проведенні реконструктивно-відновних операцій при поєднаному оклюзивно-стенотичному ураженні ЕКА та А/КСС застосували хірургічну тактику, при якій здійснюється одномоментне хірургічне втручання на обох артеріальних зонах із врахуванням домінуючого ураження одного із артеріальних басейнів та можливої післяопераційної трансформації центральної гемодинаміки.
 При проведенні реконструктивно-відновних операцій при поєднаному оклюзивно-стенозуючому ураженні ЕКА та А/КСС ранній післяопераційний період характеризувався розвитком транзиторної ішемічної атаки (ТІА) у 12 (9,2 %) спостереженнях, порушенням ритму і провідності серцевого м’яза – у 10 (7,5 %) спостереженнях, минущою нирковою недостатністю – у 11 (8,3 %) спостереженнях та інтерстиціальним набряком легень – у 2 (1,5 %).

Індивідуальна анатомія кісток середньої зони облич-чя (КСЗО) позначається на особливостях їх руйну-вання та ускладнює процес лікування та реабілітації пацієнтів із травматичними переломами.Мета. Вивчення взаємозв’язків між клініко-рентгенологічними характеристиками переломів вер-хньої щелепи (ВЩ) та особливостями її будови, зок-рема ступенем пневматизації.Матеріали і методи. Проаналізовано та порівняно значення кількості щілин переломів, кількості улам-ків, частоту утворення дефектів на ділянках контр-форсів, показник Facial Injury Severity Scale у пацієн-тів із різним значенням індексу пневматизації (ІП).Результати. Пневматичний тип будови КСЗО хара-ктеризується збільшенням ступеня фрагментації та утворенням дефектів контрфорсів ВЩ у порівнянні з нормальним типом будови (66 % та 58 % відповідно, р>0,999).Висновки. Характеристики переломів ВЩ залежать від особливостей її архітектоніки, а саме від ІП, що необхідно враховувати при плануванні лікувальних заходів.

Мета роботи: покращити результати повторної реваскуляризації артеріального русла нижніх кінцівок у хворих із рецидивом хронічної артеріальної недостатності шляхом застосування в комплексі повторного оперативного втручання методів ендоваскулярної ангіопластики.
 Матеріали і методи. В роботу включено 522 пацієнти з атеросклеротичним ураженням аорто-стегно-підколінного сегмента. У 231 пацієнта діагностовано ХАН ІІІА ст., у 191 – ХКІНК ІІІБ-ІV ст., у 100 – ХАН ІІБ ст. Виділено три групи хворих. І група – 22 спостереження (28,2 %) – первинна операція – реконструкція аорто/клубово-стегнової зони за відсутності гемодинамічно значущого атеросклеротичного процесу стегно-дистального сегмента; ІІ група – 43 спостереження (55,1 %) – первинна операція – реконструкція аорто/клубово-стегнового сегмента за наявності стенотично-оклюзивного процесу стегно-підколінної зони; ІІІ група – 13 спостережень (16,7 %) – первинна операція – реконструкція аорто/клубово-стегнової зони доповнена автовенозним стегно-дистальним шунтуванням.
 Результати досліджень та їх обговорення. Повторну реваскуляризацію магістрального русла нижніх кінцівок при рецидиві ХАН здійснювали із врахуванням особливостей первинного оперативного втручання, локалізації стенотично-оклюзивного процесу, його поширеності та поєднання з іншими сегментами артеріального русла нижніх кінцівок. Виявлено прогресуюче ураження атеросклеротичним процесом зони дистального анастомозу аорто/клубово-стегнового алопротеза у 36 (48,7 %) спостереженнях, а гомілкової зони – у 61 (78,2 %) хворого. Основним хірургічним втручанням при повторній реваскуляризації були стегно-дистальні шунтуючі операції, які в 32 випадках доповнені ендоваскулярною балонною ангіопластикою гомілкової артерії, з них у 19-ти втручаннях виконано ангіопластику одразу двох артерій. При оклюзивно-стенотичному процесі гомілкових артерій виконано 23 підколінно-задньо-великогомілкових (передньо-великогомілкових) шунтувань. Післяопераційний період у 10 (12,8 %) пацієнтів ускладнився розвитком тромбозу сегмента реконструкції, з них у двох випадках після ендоваскулярної балонної ангіопластики.

Хірургічне лікування хронічної артеріальної недостатності полягає в проведенні реконструктивних втручань на магістральному артеріальному руслі нижніх кінцівок. Порушенням кислотно-лужного балансу при реоксигенації ішемізованої кінцівки не надається достатньої уваги при лікуванні реперфузійно-реоксигенаційного синдрому.
 Мета – покращити ефективність запобігання реперфузійно-реоксигенаційному синдрому в пацієнтів із хронічною критичною ішемією нижніх кінцівок шляхом медикаментозної корекції кислотно-лужного балансу крові.
 Матеріал і методи. Дослідження проводили загалом у 79 пацієнтів із атеросклеротичним ураженням аорто-клубово-стегнового сегмента. Оцінку кислотно-лужного балансу крові проводили на мікрогазоаналізаторі АВL-330 "Radiometer" та "Stat ProfАile ultrac". 30 пацієнтів із високим ризиком розвитку РРС були прооперовані після проведення підготовки, доповненої препаратом для корекції кислотно-лужного балансу крові (Трометамол).
 Результати. Рівень рН венозної крові ішемізованої нижньої кінцівки у пацієнтів із ІІБ стадією ХАН знаходиться в межах, що відповідає компенсованому, із ІІІА стадією – cубкомпенсованому, із ІІІБ – ІV стадією – декомпенсованому метаболічному ацидозу. У них встановлено помітне, порівняно з контрольною групою, зниження Н СО3 і SBC. При цьому вміст SBC нижчий у 1,4 (р<0,05) раза, а Н СО3 – у 1,3 (р<0,05) раза, порівняно зі здоровими особами. Найсуттєвіші зміни КЛБ спостерігаються у пацієнтів із ІІІБ – ІV стадією ХАН. Використання Трометамолу дає можливість вже напередодні оперативного втручання підвищити рН до рівня 7,21 од., парціальний тиск Р СО2 та вміст в крові Т СО2, збільшити у 1,6 раза (р<0,05) вміст у венозній крові SBC та у 1,4 раза (р<0,05) вміст H CO3.
 Висновки. Корекція кислотно-лужного балансу є необхідною умовою запобігання реперфузійному пошкодженню при реваскуляризації артеріального русла нижніх кінцівок у пацієнтів із ХАН.

У статті розкривається перехід від церковно-парафіяльної школи до школи грамоти та початкового училища у селі Комарівка Переяславського повіту в другій половині ХІХ на початку ХХ століття. Мета даного дослідження полягає у розкритті започаткування освіти у селі Комарівка Переяславського повіту в другій половині ХІХ – на початку ХХ століття та її результатів за звітами про стан церковних шкіл Полтавської єпархії, які друкувались у Полтавських єпархіальних відомостях. Для досягнення цієї мети автор визначив наступні завдання: здійснити дослідження Полтавських єпархіальних відомостей; систематизувати отриману інформацію про освіту села Комарівка. Під час дослідження застосовано метод пошуку, опису та узагальнення. Встановлено, що у селі Комарівка Переяславського повіту церковно-парафіяльна школа відкрилась у 1883 році, з 1899 по 1913 рік зазначається, як школа грамоти, а з 1914 року – початкове училище підпорядковане земству. Комарівська школа грамоти неодноразово була відзначена, як одна серед найкращих шкіл Переяславського повіту з організації навчально-виховного процесу та благоустрою. Законовчителями школи призначалися священики місцевої Миколаївської церкви. З 1883 по 1914 рік відомо про три приміщення де розташовувалась школа – громадська хата, спеціально облаштований громадою будинок під школу та побудована земством двокомплектна будівля.

Мақалада 2000–2014 жылдар аралығында Ә. Х. Марғұлан атындағы Археология институты қызметкерлерінің Тараз қаласынан 40 км шығыста орналасқан ортағасырлық Ақыртас төрткүліне (Х–ХІІІ ғ. басы) жүргізген археологиялық қазба жұмыстары барысында жиналған остеологиялық материалдары археозоологиялық тұрғыдан қарастырылады. Остеологиялық материалдар жануар түрлеріне, қаңқа элементтеріне, сақталу дәрежесіне қарай топтастырылып, зерттеледі. Зерттеунәтижесінде Ақыртас төрткүлінің шаруашылығында үй жануарларының барлық түрі болғаны және уақ малдың басым екендігі анықталады. Төрткүл тұрғындарында аңшылықтың рөлі үлкен болмаған. Мұны Талас өңіріндегі басқа да ортағасырлық ескерткіштерден табылған остеологиялық материалдар растайды. Төрт түліктен(жылқы, түйе, ірі қара және уақ мал) бөлек, көлік құралы ретінде есекті де қолданғаны байқалады. Жануар сүйектеріне систематикалық шолу барысында, бірқатар жануарларда анатомиялық ерекшеліктер бар екені анықталады. Ақыртас төрткүлінен табылған жануар сүйектері Талас өңірінің ортағасырлық фаунасында үлкен өзгерістерболмағанын көрсетіп отыр. Морфометриялық зерттеу нәтижелері мен жануарлар фаунасы бірқатар ежелгі және ортағасырлық ескерткіштерден (ортағасырлық Шеңгелді, Талғар, Қаратөбе, Қастек, Тараз, Құлан, Ақтөбе, Күлтөбе, Отырар, Жанкент, Қостөбе) табылған жануар сүйектерімен салыстырмалы түрде талданады. Талас өңірініңортағасырлық фаунасы Іле өңірі мен Сырдарияның орта және төменгі ағысының ортағасырлық фаунасымен салыстырылып, шаруашылықтағы үй жануарларының көлемінде айырмашылықтар бар екендігі анықталады.
 Библиографические ссылки
 1. Базылхан Н. Этносемантические особенности некоторых этнонимов кочевых этносов // Ұлы дала: I-ші гум. ғыл. форум. м-ры / жауапты ред. Д.К. Кыдырали. Астана: Халықаралық түркі академиясы, 2016. С. 159–164.
 2. Байпаков К.М. Археологический комплекс Акыртас. Научный отчет по программе «Культурное наследие» Джамбулской области. 2008 // Архив Института археологии им. А.Х. Маргулана. Ф. 2, оп. 2, д. 2893, 53 л.
 3. Байпаков К.М. Городище Акыртас. Отчет по «Государственной наследие по теме: Городище Акыртас в 2009 году // Архив Институт археологии им. А.Х. Маргулана. Ф. 2, оп. 2, д. 2592, 31 л.
 4. Байпаков К.М. Архитектурно-археологический комплекс Акыртас // Археология Казахстана. 2018. № 1–2. С. 118–132.
 5. Байпаков К.М., Марьяшев А.Н. Баян-Жүрек петроглифтері. Алматы: ИД «Credo», 2008. 200 б., 64 қосарбет (қазақ, орыс, ағылшын тілдерінде).
 6. Бейсенов А.З., Марьяшев А.Н. Петроглифы раннего железного века Жетысу. Алматы: Институт археологии им.А.Х. Маргулана, 2014. 156 с.
 7. Бубнова М.А. Средневековое поселение Ак-Тобе 1 у с. Орловки // Археологические памятники Таласской долины. Фрунзе: изд-во АН КиргССР, 1963. С. 125–145.
 8. Витт В.О. Лошади Пазырыкских курганов // СА. 1952. Вып. XVI. С. 163–206.
 9. Гайдученко Л.Л. Остеологические материалы из раскопок городища Джанкент (2009–2012 гг.) // Комплексные исследования городища Джанкент (работы 2011–2014 гг.) /сост.: И.А. Аржанцева, А.А. Тажекеев. Алматы: «Арыс», 2014. С. 161–178.
 10. Ерохин Н.Г., Бачура О.П. Новый подход к компьютерной формализации раздробленности костных остатков млеокпитающих в археозоологических исследованиях // Методика междисциплинарных археологических исследований. сб. науч. ст. и метод. рекомендаций. Омск: Омский гос. ун-т им. Ф.М. Достоевского, 2011. С. 62–69.
 11. Зверев А.А., Зефиров Т.Л. Статистические методы в биологии: учебно-методическое пособие. Казань: Казанский Федеральный Университет, 2013. 42 с.
 12. Иванов Л.Д. К вопросу о некоторых туркестанских древностях // ИРГО. 1886. Т. 21. С. 162–167.
 13. Каллаур В. Поездка на Акыр-таш (Ахур-таш, Таш-акыр) и его окрестности // ПТКЛА. Историко-культурные памятники Казахстана / авт. предисл. и сост. М.Е. Елеуов, М.М. Бахтыбаев. Туркестан: «Туран», 2011. С. 349–354.
 14. Карачаровский В.В. Результаты определения костных остатков животных // Труды Семиреченской археологической экспедиции (1936–1938). Таласская долина / Сост. под общ. ред. проф. А.Н. Бернштама. Алма-Ата: изд-во АН КазССР, 1949.С. 198–202.
 15. Кононов А.Н. Родословная туркмен. Сочинение Абулгазы хана Хивинского. М.– Л.: изд-во АН СССР, Ленингр. Отд., 1958. 193 с.
 16. Курган Урджар / сост. Б.А. Байтанаев. Алматы: Институт археологии им. А.Х. Маргулана, 2018. 120 с.
 17. Макарова Л.А. Кости животных из некоторых археологических раскопок в Казахстане // В глубь веков / отв. ред. К.А. Акишев. Алма-Ата: изд-во «Наука» КазССР, 1974. С. 201–207.
 18. Марьяшев А.Н., Горячев А.А. Наскальные изображения Семиречья. Алматы: Фонд «ХХІ век», 1998. 207 с.
 19. Нуржанов А.А., Гимранов Д.О. Исследования костных остатков животных из археологического памятника средневековья городища Кастек // Маргулановские чтения–2019: м-лы Междунар. археол. науч.-практ. конф., посвящ. 95-летию со дня рождения выдающегося казахстанского археолога К.А. Акишева (г. Нур-Султан, 19– 20 апреля 2019 г.). Нур-Султан: НИИ им. К.А. Акишева при ЕНУ им. Л.Н. Гумилева, 2019. С. 529–538.
 20. Пацевич Г.И. Акыр-таш (Ахур-таш, Таш-акыр). Археологические работы. 1940 г. // Архив Института археологии им. А.Х. Маргулана. Ф. 2, оп. 2, д. 38, 9 л.
 21. Пацевич Г.И. Ахыр-Таш // Вестник АН КазССР. 1949. № 4. С. 80–85.
 22. Савельева Т.В., Шагирбаев М.С. Остеологические материалы из караван-сарая Шенгельды // Вестник КазНПУ им. Абая. Сер. «Историч. и соц.-полит. науки». 2020. № 1 (64). С. 390–400.
 23. Самашев З., Мургабаев С., Елеуов М. Сауысқандық петроглифтері. Астана: Ә.Х. Марғұлан ат. Археология институтының Астана қаласындағы филиалының баспа тобы, 2014. 374 б.
 24. Талеев Д.Ә., Ержигитова А., Шағырбаев М.С. Ежелгі Сауран (Қаратөбе) қаласының остеологиялық материалдары // «Орталық Азияның ежелгі және дәстүрлі қоғамдарының тарихи-мәдени мұрасы: зерттеу, түсіндіру және сақтау мәселелері» атты «ХІІ Оразбаев оқулары» халықар. ғыл.-әдіст. конф. м-ры (Алматы қ., 17–18 сәуір 2020 ж.). Алматы: «Қазақ университеті», 2020. 201–209 бб.
 25. Талеев Д.Ә., Шагирбаев М.С. Бурнооктябрьск 1 (Жылқышытөбе) қаласының остеологиялық материалдары // Марғұлан оқулары – 2020: «Ұлы Дала археологиялық және пәнаралық зерттеулер аясында» атты халықар. ғыл.-тәж. конф. м-ры. Алматы. Ә.Х. Марғұлан ат. Археология институты, 2020. 1 т. 230–242 бб.
 26. Утубаев Ж.Р., Шагирбаев М.С. Остеологические материалы античного памятника Бабиш-мола 7 в низовьях Сырдарьи (по материалам 2019 года) // Вестник КазНПУ им. Абая, сер. «Историч. и соц.-полит. науки». 2020. № 4 (67). С. 354–363.
 27. Шарденова З.Ж. Замок правителя на городище Акыртас // Известия МОН РК, НАН РК. Сер. обществ. наук. 2000. № 1. С. 186–196.
 28. Шарденова З.Ж. Крепость Акыртас // Отчет об археологических исследованиях по Государственной программе «Культурное наследие» в 2005 году. Алматы: Институт археологии им. А.Х. Маргулана, 2005. С. 217–220 (на каз., рус. яз.).
 29. Шарденова З.Ж. Крепость средневекового Касрибаса // Известия НАН РК. Сер. обществ. наук. 2010. № 1. С. 194–201.
 30. Driesch A.V. A Guide to the measurement of animal bones from archeological sites // Preabody Museum of Archeology and Ethnology Harvard University. 1976. Bulletin 1. 136 р.
 31. Eisenmann V., Karchound A. Analyses multidimensionnelles des metapodes d`Equus // Bulletin Museum natn. Hist. nat. Paris, 1982. P. 75–103.

В статье представлены результаты анализа спутниковых снимков из свободных источников территории Монголии и Западного Забайкалья. В ходе мониторинга снимков были выявлены новые объекты, которые интерпретируются нами как остатки древних городищ кочевых Империй – хунну, уйгуров, киданей и Монгольской. В работе дана предварительная датировка и описание объектов.
 ЛИТЕРАТУРААнхбаяр Б. Хуннское поселение в Заан Хошуу // Актуальные вопросы археологии этнологии Центральной Азии: Материалы II Международной научной конференции (г. Улан-Удэ, 4–6 декабря 2017 г.). / Отв. ред. Б.В. Базаров, Н.Н. Крадин. Улан-Удэ: Изд-во БНЦ СО РАН, 2017. С. 90−100.Давыдова А.В. Иволгинский археологический комплекс. Т. I. Иволгинское городище. СПб.: Фонд «АзиатИКА», 1995. 286 с.Данилов С.В. Города в кочевых обществах Центральной Азии. Улан-Удэ: БНЦ СО РАН, 2004. 202 с.Данилов С.В., Именохоев Н.В., Нанзатов Б.З., Симухин А.И., Очир А., Эрдэнэболд Л. Города эпохи хунну на востоке Монголии // Известия Иркутского Государственного университета. Серия: Геоархеология. Этнология. Антропология. 2016. №17. С. 74−93.Древнемонгольские города / Отв. ред. С.В. Киселев. М.: Наука, 1965. 372 с.Ивлиев А.Л. Городища киданей // Материалы по древней и средневековой археологии юга Дальнего Востока СССР и смежных территорий / Отв. ред. В.Д. Леньков. Владивосток: ДВНЦ АН СССР, 1983. С. 120−133.Идэрхангай Т. Хүннүгийн хааны зуны ордон Лунчэн буюу луут хот (Лунчэн – город дракона – летняя резиденция шаньюев Хунну). Доклад представлен на International Conference “The Eurasian Ancient Network: Xiongnu and the Han”, г. Пусан, Южная Корея, 2021 30.04.2021.Киселев С.В. Город монгольского Исункэ на р. Хирхира в Забайкалье // СА. 1961. №4. С. 103−127.Крадин Н.Н. Восточная Европа и моногольская глобализация // Stratum plus. 2016. №5. С. 17−25.Крадин Н.Н. Города в средневековых кочевых империях Монгольских степей // Средние века. 2011. Т. 72. № 1−2. С. 330−351.Крадин Н.Н., Ивлиев А.Л. Результаты археологических исследований киданьских городов в Монголии // Вестник ДВО РАН. 2011. №1. С. 111−121.Крадин Н.Н., Ивлиев А.Л., Васютин С.А. Киданьские города конца X – начала XI в. в центральной Монголии и социальные процессы на периферии империи Ляо // Вестник Томского государственного университета. История. 2013. № 2 (22). С. 53−57.Крадин Н.Н., Ивлиев А.Л., Васютин С.А., Харинский А.В., Очир А., Ковычев Е.В., Эрдэнэболд Л. Раскопки городища Тэрэлжийн-Дурвулжин и некоторые итоги изучения хуннской урбанизации // Актуальные вопросы археологии этнологии Центральной Азии: Материалы II Международной научной конференции (г. Улан-Удэ, 4–6 декабря 2017 г.). / Отв. ред. Б.В. Базаров, Н.Н. Крадин. Улан-Удэ: Изд-во БНЦ СО РАН, 2017. С. 90−100.Крадин Н.Н., Ивлиев А.Л. История киданьской империи Ляо (907–1125). М.: Наука, 2014. 351 с.Крадин Н.Н., Бакшеева С.Е., Ковычев Е.В., Харинский А.В., Прокопец С.Д. Археология империи Чингис-хана в Монголии и Забайкалье // Stratum plus. Археология и культурная антропология. 2016. № 6. С. 17–43.Крадин Н.Н., Харинский А.В., Прокопец С.Д., Ивлиев А.Л., Ковычев Е.В., Эрдэнэболд Л. Великая киданьская стена: северо-восточный вал Чингис-хана. М.: Наука, 2019. 168 с.Коновалов П.Б. К исследованию древнего поселения Баян Булаг в Южно-Гобийском аймаке Монголии // Вестник БНЦ СО РАН. 2018. № 1 (29). С. 9−16.Очир А., Одбаатар Ц., Эрдэнболд Л., Анхбаяр Б. Монгол улсын нутаг дахь уйгурчуудын археологийн дурсгал (Археологические памятники уйгуров в Монголии). Улаанбаатар, 2019. 307 c.Очир А., Эрдэнболд Л., Энхтур А. Исследования киданьских городищ и других сооружений в Монголии // Междисциплинарные исследования в археологии. 2015. Вып. 2. Городища и поселения. С. 84−95.Пэрлээ Х. Монгол Ард Улсын эрт, дундад үеийн хот суурины товчоон // Бүтээлийн чуулган. I боть. 1961 (2012) (Краткий очерк древнихи средневековых городов и поселений на территории Монголии). 1961.Эрэгзэн Г. Новые гипотезы о назначении и конструктивных особенностях хуннского городища Гуадов // Актуальные вопросы археологии этнологии Центральной Азии: Материалы II Международной научной конференции (г. Улан-Удэ, 4–6 декабря 2017 г.). / Отв. ред. Б.В. Базаров, Н.Н. Крадин. Улан-Удэ: Изд-во БНЦ СО РАН, 2017. С. 245–255.Ancient settlement of Mongolia / Archaeological relics of Mongolia catalogue series. Vol. 10. Ulaanbaatar, 2020. 284 p.Bemmann J., Reichert S. Karakorum, the first capital of the Mongol world empire: an imperial city in a non-urban society // Asian Archaeology. 2020. №4 (1). P. https://doi.org/10.1007/s41826-020-00039-xChen Gaohua. The Capital of the Yuan Dynasty. Honolulu: Hawaii University Press. 2015.Evans D. Airborne laser scanning as a method for exploring long-term socio-ecological dynamics in Cambodia // Journal of Archaeological Science. 2016. Vol. 74. P. 164−175. https://doi.org/10.1016/j.jas.2016.05.009.Hayashi T. Agriculture and Settlements in the Hsiung-nu // Bulletin of the Ancient Orient Museum. 1984. Vol. 6. P. 51−92.Hüttel H.-G., Erdenebat U. Karabalgasun und Karakorum: zwei spätnomadische Stadtsiedlungen im Orchon-Tal. Ulaanbaatar: Erdem. 2009.Inomata, T., Triadan, D., Vázquez López, V.A. et al. Monumental architecture at Aguada Fénix and the rise of Maya civilization // Nature. 2020. Vol. 582. P. 530−533. https://doi.org/10.1038/s41586-020-2343-4.Kradin N. N., Ivliev A. L., Ochir A., Erdenebold L., Vasiutin S. A., Sarantseva S. E., Kovychev E. V. Khermen Denz Town in Mongolia // The Silk Road. 2015. 13, 95−103.Marcello A. Canuto, Francisco Estrada-Belli, Thomas G. Garrison, Stephen D. Houston, Mary Jane Acuña, Milan Kováč, Damien Marken, Philippe Nondédéo, Luke Auld-Thomas, Cyril Castanet, David Chatelain, Carlos R. Chiriboga, Tomáš Drápela, Tibor Lieskovský, Alexandre Tokovinine, Antolín Velasquez, Juan C. Fernández-Díaz, Ramesh Shrestha. Ancient lowland Maya complexity as revealed by airborne laser scanning of northern Guatemala // Science. 2018. Vol. 361, Issue 6409. DOI: 10.1126/science.aau0137.Ramseyer D., Pousaz N., Törbat T. The Xiongnu Settlement of Boroo Gol, Selenge Aimag, Mongolia // Current Archaeological Research in Mongolia. Papers from the First International Conference on «Archaeological Resesarch in Mongolia» held in Ulaanbaatar, August 19th–23rd 2007. Bonn: Rheinische Friedrich-Wilhelms-Universitat Bonn, 2009. P. 231–240.Shiraishi N. Avraga Site: The “Great Ordu” Of Genghis Khan // Beyond the Legacy of Genghis Khan. Leiden; Boston: Brill, 2006. P. 94-110.The Xiongnu / ed. by G. Eregzen, Yang Si-Eun. 2017.

Мета роботи: патогенетично обґрунтувати тромбопрофілактику при оперційних втручаннях у пацієнтів із рецидивом хронічної артеріальної недостатності та пізнім тромбозом бранші аорто/клубово-біфеморального алопротеза і тромбозом клубово-стегнового сегмента контрлатеральної нижньої кінцівки.
 Матеріали і методи. Прослідковано протягом 2006–2019 рр. віддалені результати хірургічного лікування 522 пацієнтів, з яких у 353 (67,62 %) було діагностовано двобічну атеросклеротичну оклюзію аорто-стегнової зони та у 159 (30,46 %) – однобічну оклюзію клубово-стегнової зони.
 У дослідженні виділено дві групи пацієнтів: І група – 81 пацієнт із рецидивом хронічної артеріальної недостатності, з яких у 32 (39,63 %) – ХАН ІІБ ст., у 49 (60,49 %) – ХАН ІІІА ст.; ІІ група – 47 пацієнтів, з яких у 38 (80,85 %) діагностований пізній тромбоз бранші аорто/клубово-біфеморального алопротеза і 9 (19,17 %) – тромбозом клубово-стегнового сегмента контрлатеральної нижньої кінцівки.
 У пацієнтів проводилось визначення стану згортальної та фібринолітичної систем.
 Результати досліджень та їх обговорення. В результаті досліджень гемокоагуляційної системи пацієнтів із рецидивом хронічної артеріальної ішемії та післяопераційним тромбозом бранші алопротезу і тромбозом клубово-стегнового сегмента контрлатеральної нижньої кінцівки можна стверджувати, що згортальна ланка гемокоагуляції на доопераційному етапі знаходиться в активованому стані. Реваскуляризація супроводжується посиленням активності гіперкоагулятивних та агрегаційних властивостей системи крові, в більшому ступені це виражено у пацієнтів ІІ групи. Гіперкоагуляція на інтраопераційному етапі хірургічного втручання формується за рахунок зростаючого вмісту в крові фібрин-тромбінової фракції гемокоагулятивного каскаду, яка сприяє формуванню фібриногену.
 Ґрунтуючись на отриманих результатах дослідження системи гемокоагуляції, запропоновано схеми проведення тромбопрофілактики у пацієнтів із атеросклеротичним ураженням аорти та магістральних артерій нижніх кінцівок при реконструктивних операціях.

Мета роботи. Покращити результати повторної реваскуляризації артеріального русла нижніх кінцівок у пацієнтів із рецидивом хронічної артеріальної недостатності у віддаленому післяопераційному періоді після реконструкції аорто/клубово-стегнової зони.
 Матеріали і методи. Протягом 2006–2019 рр. простежено віддалені результати хірургічного лікування 522 хворих. Оперативне втручання проведено 353 пацієнтам, з яких у 260 мало місце порушення кровотоку по стегно-підколінному сегменті. У вказані терміни прооперовано 159 пацієнтів із приводу оклюзивно-стенотичного ураження клубово-стегнової зони, з яких у 94 мало місце порушення кровоплину по стегно-підколінному артеріальному руслі. На час первинного хірургічного втручання у 228 пацієнтів діагностовано хронічну артеріальну недостатність (ХАН) ІІІА ст. (за класифікацією R. Fontaine з урахуванням критеріїв Європейської робочої групи (1992)), у 189 – ХКІНК ІІІБ–ІV ст., у 98 – ХАН ІІБ ст. У 92 (17,6 %) хворих був гемодинамічно значимий стеноз екстракраніальних артерій, з них 75 проведено оперативне втручання на судинах шиї в умовах хірургічного лікування атеросклеротичного ураження аорто/клубово-стегно-підколінного артеріального русла.
 Результати й обговорення. У 78 пацієнтів із рецидивом хронічної артеріальної недостатності нижніх кінцівок у віддаленому післяопераційному періоді повторне оперативне втручання здійснювали з урахуванням особливостей первинної реваскуляризації артеріального русла, локалізації стенотично оклюзивного процесу, його поєднання та поширення атеросклеротичного процесу. Повторна реваскуляризація ускладнилася розвитком тромбозу сегмента реконструкції (10 випадків, що становить 12,8 % спостережень).
 Висновки. Основним реваскулярним втручанням у пацієнтів із рецидивом хронічної артеріальної недостатності є нестандартні, технічно складні, багаторівневі решунтуючі операції. При реваскуляризації гомілкового артеріального сегмента використовували стегно/підколінно-гомілкове аутовенозне шунтування та ендоваскулярну ангіопластику.

В статье рассматривается проблема выделения городищ периода Первого и Второго Тюркских каганатов. Длительное время в науке превалировала точка зрения об отсутствии у раннесредневековых кочевников Центральной Азии городов. С выявлением в конце XIX в. городищ Хара-Балгас, Пор-Бажын и др. начинается постепенное изучение городской культуры степняков, существовавшей с эпохи хунну вплоть до монгольского времени. Наиболее хорошо изучены в настоящее время памятники, датированные периодом хуннского государства, Уйгурского и Кыргызского каганатов, а также Монгольской империи. Несмотря на наличие отдельных сведений в письменных источниках (китайские летописи, рунические надписи, описания арабских, персидских и европейских путешественников IX–XIV вв.), до сих пор науке неизвестны города собственно тюркского времени как в Саяно-Алтайском регионе, так и на всей территории их господства. Есть предположение, что столица Уйгурского каганата Хара-Балгас (Карабалгасун или Орду-Балык) была выстроена на руинах ставки тюркских каганов – Хара-Хорин или Хар-Элст. Сравнение строительной технологии, применявшейся в хуннское и уйгурское время, показывает значительную сохранность городищ VIII–IX вв. за счет применения китайской технологии «хан-ту». Это, а также учет гипотезы о возможной преемственности хуннских традиций в тюркское время, позволяет предположить значительное разрушение тюркских городов как в результате военных действий, так и под влиянием времени. Развитие современных технологий выявления крупных археологических объектов посредством спутниковых снимков дает возможность локализовать невыразительные остатки ранее неизвестных древних городов на обширном пространстве евразийской степной зоны и провести масштабные работы по их изучению. Это исследование позволит пролить свет на судьбу городов Первого и Второго тюркского каганатов.
 Библиографические ссылки
 Байпаков К.М. Город и степь в эпоху средневековья (по материалам Южного Казахстана и Семиречья) // Взаимодействие кочевых культур и древних цивилизаций / Отв. ред. В.М. Массон. Алма-Ата: Наука, 1989. С. 336–345.
 Бичурин Н.Я. [Иакинф]. Собрание сведений о народах, обитавших в Средней Азии в древние времена. Т. I. М.–Л.: АН СССР, 1950. 328 с.
 Данилов С.В. Города в кочевых обществах Центральной Азии. Улан-Удэ: БНЦ СО РАН, 2004. 202 с.
 Евтюхова Л.А. Саяно-Алтайская экспедиция // КСИИМК. Вып. XXVI. М.; Л.: Изд-во Академии Наук СССР, 1949. С. 120–127.
 Зиняков Н.М. Исторические предпосылки образования и развития средневековых городов Семиречья и Южного Казахстана // Вестник Кемеровского государственного университета. 2019. № 21 (4). С. 932–939.
 Ибн Хорадбех. Книга путей и стран / Пер. Н.М. Велихановой. Баку: Элм, 1986. 428 с.
 История Казахстана в арабских источниках. Т. II. Арабские географы и путешественники IX–XII вв. / Отв. ред. А.К. Муминов. Алматы: Дайк-Пресс, 2010. 328 с.
 Киселев С.В. Древняя история Южной Сибири / МИА. № 9. М.; Л.: АН СССР, 1949. 364 с.
 Киселев С.В. Древние города Монголии // СА. 1957. № 2. С. 91–101.
 Клеменц Д.А. Археологический дневник поездки в Среднюю Монголию в 1891 г. / Сборник трудов Орхонской экспедиции (отд. отт.). Т. II. СПб.: Имп. Акад. наук, 1895. 78 с.
 Кызласов И.Л. Кольцевые городища Хакасии. К истории монументальной архитектуры на Енисее (Храмовая архитектура древности). М.: ТАУС, 2011. 64 с.
 Кызласов Л.Р. Средневековые города Тувы // СА. 1959. № 3. С. 66–80.
 Кызласов Л.Р. Городская цивилизация Срединной и Северной Азии: исторические и археологические исследования. М.: Вост. лит., 2006. 360 с.
 Майдар Д. Архитектура и градостроительство Монголии. М.: Стройиздат, 1971. 243 с.
 Малов С.Е. Памятники древнетюркской письменности Монголии и Киргизии. М.–Л.: АН СССР, 1959. 112 с.
 Николаев Н.Н. Культура населения Тувы первой половины I тысячелетия н.э. Дисс. … канд. ист. наук. СПб., 2001. 262 с.
 Путешествие в восточные страны Плано Карпини и Рубрука / Ред., вступ. ст. и прим. Н.П. Шастиной. М.: Гос. изд-во геогр. лит., 1957. 270 с.
 Пэрлээ Х. К истории древних городов и поселений Монголии // СА. 1957. № 3. С. 43–53.
 Савинов Д.Г. Минусинская провинция хунну (по материалам археологических исследований 1984–1989 гг.). СПб.: ИИМК РАН, СПбГУ, 2009. 226 с.
 Садыков Т.Р. Катылыг 5 – городище кокэльской культуры // Актуальные вопросы археологии и этнологии Центральной Азии: Материалы междунар. науч. конф., Улан-Удэ, 7–8 апреля 2015 г. / Отв. ред. Б.В. Базаров. Иркутск: Оттиск, 2015. С. 286–292.
 Соенов В.И., Трифанова С.В., Константинов Н.А., Штанакова Е.А., Соенов Д.В. Чепошские городища. Горно-Алтайск: ГАГУ, 2011. 228 с.
 Сыма Цянь. Исторические записки: Ши цзи [В 9 т.]. Т. 8 / Пер. с кит. Р. В. Вяткина и А.М. Карапетьянца, ком. Р.В. Вяткина, А.Р. Вяткина и А.М. Карапетьянца, вступ. ст. Р.В. Вяткина. М.: Вост. лит., 2002. 510 с.
 Тулуш Д.К. Опыт применения метода дистанционного аэрокосмического зондирования для выявления фортификационных сооружений на территории Республики Тыва // Современные решения актуальных проблем евразийской археологии / Отв. ред. А.А. Тишкин. Барнаул, 2013. С. 106–110.
 Тулуш Д.К. Фортификационные сооружения Южной Сибири (общие и особенные черты) // Труды IV (XX) Всероссийского археологического съезда в Казани. T. III / Отв. ред. А.Г. Ситдиков, Н.А. Макаров, А.П. Деревянко. Казань: Отечество, 2014. С. 477–480.
 Тулуш Д.К. Булун-Терек – новое городище уйгурского времени в Туве // Современные решения актуальных проблем евразийской археологии / Отв. ред. А.А. Тишкин. Барнаул, 2018. С. 216–220.
 Худяков Ю.С., Комиссаров С.А. Кочевая цивилизация Восточного Туркестана / Труды гуманитарного факультета. Серия V. Учебно-методические пособия. Новосибирск: НГУ, 2002. 156 с.
 Ядринцев Н.М. Путешествия на верховья Орхона и к развалинам Каракорума (Чит. в общ. собр. И.Р.Г.О. 21 февраля 1890 г.) // Известия русского географического общества. 1890. Т. 26. В. 4. С. 257–271.

Мета роботи: встановити види та частоту віддалених післяопераційних ускладнень, розвиток яких можна було б попередити, застосувавши способи та методи оперативного втручання у складі реконструкції аорто/клубово-стегно-підколінного артеріального русла.
 Матеріали і методи. Прослідковано віддалені результати хірургічного лікування 491 пацієнта протягом 2006 – 2017 рр. Хірургічне втручання виконано 341 (69,4 %) пацієнту із атеросклеротичною оклюзією аорто-стегнової зони, з яких у 248 хворих мало місце порушення кровотоку по стегно-підколінному сегменті. Проведено операційне лікування у 150 (30,6 %) пацієнтів з приводу оклюзивно-стенотичного ураження клубово-стегнового сегмента, з яких у 94 мало місце порушення кровотоку по стегно-підколінному артеріальному руслі. У 92 (18,7 %) пацієнтів діагностовано гемодинамічно значимий стеноз екстракраніальних артерій, з них у 75 хворим було проведено операційне втручання на судинах шиї в умовах хірургічного лікування атеросклеротичного ураження аорто/клубово-стегно-підколінного артеріального русла.
 Результати досліджень та їх обговорення. Після 491 реконструктивного операційного втручання на аорто/клубово-стегно-підколінному артеріальному руслі у віддаленому післяопераційному періоді діагностовано 139 (28,3 %) пізніх ускладнень. Серед них у 42 (30,9 %) пацієнтів розвинувся пізній тромбоз бранші аорто/клубово-біфеморального алопротеза та пізній тромбоз клубово-стегнового сегмента контрлатеральної нижньої кінцівки, у 11 (7,9 %) пацієнтів діагностовано несправжні аневризми дистального та проксимального анастомозів аорто/клубово-біфеморального алошунта, у 78 (56,1 %) встановлено наростання хронічної ішемії нижніх кінцівок (ХАН ІІІА-Б ст. за класифікацією Fontaine R. з врахуванням критеріїв Європейської робочої групи (1992)), у 8 (5,8 %) – пізні інфекційні ускладнення у вигляді нориці ділянки дистального анастомозу.
 Розвиток таких пізніх ускладнень, як тромбоз клубово-стегнового сегмента (6 спостережень) контрлатеральної нижньої кінцівки; пізній тромбоз однієї з бранш аорто-біфеморального алошунта (5 спостережень) в результаті блокування оклюзивним процесом анастомозів ПАС і ГАС із низхідною артерією коліна, підколінною артерією та гомілковими артеріями; несправжня аневризма проксимального анастомозу (2 спостереження) аорто-біфеморального алошунта як результат формування анастомозу в межах обмеженого кровопостачання країв серединного аортотомічного розрізу, чому можна запобігти застосувавши способи та методи операційного втручання у складі аорто/клубово-біфеморального алошунтування.
 За наявності гемодинамічно значимого атеросклеротичного стенозу екстракраніальних артерій у пацієнтів із атеросклеротичною оклюзією аорто/клубово-стегно-підколінного артеріального русла необхідно провести операційне втручання на судинах шиї до або одночасно із хірургічним втручанням на аорто/клубово-стегно-підколінній зоні.

В статье анализируются коды как средства выражения единиц пространства и времени в эпических текстах. Материалами исследования послужили лучшие образцы эпических сказаний: тувинских — «Хунан-Кара» и «Бокту-Кириш, Бора-Шээлей», — включенных в серию «Памятники фольклора народов Сибири и Дальнего Востока» (1997), «Тон-Аралчын хаан» из серии «Памятники устного народного творчества» (1990), а также якутских — «Нюргун Боотур Стремительный» и «Строптивый Кулун Куллустуур» — из «Образцов народной литературы якутов» Э. К. Пекарского (1907) и В. Н. Васильева (1916). Цель исследования — экспликация «маршрутов» появления кодов в качестве проводников древнего мышления и дефиниция сходств и различий в категориях кодирования содержаний эпических текстов тувинцев и якутов. В решении поставленной цели используются структурно-семиотический и герменевтический анализы, методы сравнения и обзора. Поэтапное декодирование пространственно-временных единиц текстов эпосов (мотив первотворения, мотив описания родной страны, мотив описания другого пространства) позволяет увидеть подбор квалифицирующих противопоставлений. В них проступают наиболее четкие специфические отличия семиотических систем эпосов, отображающих отдельные стороны природного ландшафта, этнографических реалий, жизнедеятельности тувинцев и якутов. Установлено, что в количественном отношении употребление многообразий кодовых конфигураций в обеих традициях фиксируется одинаково. Сравнительный анализ кодирований как категорий мифологического мышления приводит к выявлению инвариантных применений цветового, металлического, пространственного, временного, геометрического, числового, природно-климатического кодов, а также скрытого кода бессознательного. Вместе с тем фиксируются и отличительные приемы применений кодовых конфигураций в тувинских эпосах: реализация парного сочетания металлического и фитонимического кодов, и применение звукового кода, имплицирующего природно-климатический код. Определены общие для обеих традиций объекты семиотических кодирований.

Вивчення гомоморфiзмiв матричних груп над асоцiативними кiльцями розпочалося майже 100 рокiв тому роботами Шраєра i Ван-дер-Вардена i в подальшому розвивалися в працях Дьєдоне, Хуа Ло-гена, Райнера, О’Мiри, Хана, Ю.I. Мерзлякова, Уотерхауса, О.В. Мiхальова, Ю.I. Зельманова, I.З. Голубчика, В.М. Петечука та iнших авторiв. В основi вивчення знаходяться груповi властивостi повної лiнiйної групи GL(n, R) – множини всiх оборотних матриць над асоцiативним кiльцем R з 1. При n ≥ 3 у всiх вiдомих випадках, незважаючи на вiдмiннiсть методiв, якi застосовувалися, автоморфiзми повної лiнiйної групи виявлялись добутком стандартних автоморфiзмiв. Саме оборотнiсть елемента 2 давала можливiсть розглядати все бiльш широкi класи кiлець над якими можливий стандартний опис гомоморфiзмiв матричних груп. Якщо 2 – необоротний елемент, то при n ≥ 3 В.М. Петечук зробив опис автоморфiзмiв групи GL(n, R) у випадку, коли R – комутативне локальне кiльце. Виявилося, що при n ≥ 4 всi автоморфiзми таких груп є добутком стандартних автоморфiзмiв, а при n = 3 їх можна виразити через стандартнi i деякий нестандартний автоморфiзми. Спираючись на цей результат, В.М. Петечук [2] отримав опис iзоморфiзмiв групи GL(n, R), n ≥ 3, якщо R – довiльне комутативне кiльце. Зокрема, вiн здiйснив опис гомоморфiзмiв Λ : P E (n, R) → P GL(m, K), m ≥ 3, n ≥ 3 таких, що ΛP E (n, R) = P H i H ⊇ E (m, K) над довiльними комутативними кiльцями R i K. I.З. Голубчик i О.В. Мiхальов [3], використовуючи системи iдемпотентiв, i незалежно Ю.I. Зельманов [4], використовуючи методи йорданових алгебр, отримали опис iзоморфiзмiв групи E (n, R), n ≥ 3, 2 ∈ R∗ на групу E (m, K), 2 ∈ K∗ над довiльними асоцiативними кiльцями R i K з 1. В.М. Петечук [5] зробив опис гомоморфiзмiв групи P E (n, R), n ≥ 3 в групу GL(m, K), m ≥ 2, 2 ∈ K∗ у випадку, коли нерухомi пiдмодулi деяких елементiв четвертого порядку збiгаються з нерухомими пiдмодулями їх квадратiв. З нього випливають результати I.З. Голубчика, О.В. Мiхальова i Ю.I. Зельманова. Розвиваючи технiку, пов’язану з iдемпотентами, I.З. Голубчик [6] здiйснив опис iзоморфiзмiв груп GL(n, R) i GL(m, K) при n, m ≥ 4 над асоцiативними кiльцями R i K. Виявилося, що вони допускають стандартний опис на групi E (n, R). Авторами В.М. Петечук, Ю.В. Петечук [7, 8] описанi гомоморфiзми з умовою (*) з чого зокрема випливає i опис iзоморфiзмiв повних лiнiйних груп над асоцiативними кiльцями. У данiй роботi удосконалюються i розширюються методи опису гомоморфiзмiв з умовою (*), якщо елемент 2 є оборотним в кiльцi K i n ≥ 3. Основним результатом роботи є наступна теорема. Нехай R i K – асоцiативнi кiльця з 1, 2 ∈ K∗ , E (n, R) ⊆ G ⊆ GL(n, R), n ≥ 3, W – лiвий K-модуль, гомоморфiзм Λ : G → GL(W) задовольняє умову (*). Тодi Λ має стандартний опис на групi E (n, R).

В усьому світі найбільш поширеним видом анемій у тварин є ферумдефіцитна анемія, яка вини-кає, відповідно за умови дефіциту Феруму в організмі та у разі впливу інших чинників. Хвороба хара-ктеризується високим показником летальності серед молодняку, особливо свиней. Найбільш часто на неї хворіють поросята-сисуни у віці 5‒10 діб. Відомо, що патогенез ферумдефіцитної анемії складають послідовні взаємопов’язані процеси, основними з яких є порушення синтезу гемоглобіну та оксигенова гіпоксія. Метою наших досліджень було визначити вплив клатрохелату Феруму(IV) та ціанокобаламіну за умови їх застосування поросним свиноматкам на біохімічні показники сироватки крові поросят, які є основними маркерами ферумдефіциту в організмі. У статті представлено ре-зультати наших клінічних досліджень Феруму в новій рідкісній валентності – IV та у формі клат-рохелату, зокрема його протианемічної ефективності. Для виконання поставленої мети було сфор-мовано 2 групи новонароджених поросят-аналогів (гібриди порід ландрас та велика біла) у період їх утримання зі свиноматками на підсосі – контрольна та дослідна, по 15 тварин у кожній. У дослідну групу були відібрані поросята, народжені від свиноматок, яким у період вагітності двічі внутріш-ньом’язово вводили 10 % розчин клатрохелату Феруму(IV) та розчин ціанокобаламіну. Поросятам контрольної групи за традиційною схемою профілактики ферумдефіцитної анемії вводили ферумде-кстрановий препарат (з розрахунку 200 мг Феруму на одне введення). Результати проведених дослі-джень таких показників, як вмісту Феруму, еритропоетину, феритину, трансферину, відсотку насичення трансферину в сироватці крові та ферумзв’язувальної здатності сироватки крові підтве-рджують, що запропонована схема профілактики ферумдефіцитної анемії – на основі застосування клатрохелату Феруму(IV) та ціанокобаламіну поросним свиноматкам – виявилась ефективною, причому в разі відсутності народження мертвих плодів та клінічних ознак анемії в поросят.

Актуальність теми дослідження. З 2014 року Україна зазнала значне зниження показників розвитку туризму, в тому числі в’їзних туристичних потоків, що негативно позначилося на показниках розвитку економіки країни в цілому. Постановка проблеми. Нажаль, останнім часом спостерігається погіршення показників, що відображають стан розвитку туризму та характеристику споживання туристичних послуг в країні. В таких умовах доцільно використовувати досягнення антикризового менеджменту, а саме антикризових планів, що пов’язані з профілактикою форс мажорних обставин, а особливо, військових дій. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання розвитку туризму в умовах військових дій ретельно вивчались провідними іноземними науковцями Л-Енн Бленчард, А. М. Леонг, С. Литвин, О. Муфаккір, Н. Салазар, М. Хані, Ж. Хесслі, Дж. Джафарі, Р. Батлер. Проблеми туристичної галузі Україні під впливом військових дій досліджували А. Ю. Парфієнко, А. А. Романова, І. А. Савченко та інші. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Недостатньо досліджені статистичні показники розвитку галузі туризму в Україні та вплив на них кризових ситуації. Відсутній досвід розробки антикризових планів (програм) та заходів під час кризових ситуації в галузі туризму Україні. Постановка завдання. Метою статті є аналіз системи статистичних показників розвитку туризму в Україні, та розробка пропозиції, щодо використання антикризових заходів для попередження виникнення кризи в туристичній галузі. Виклад основного матеріалу. З’ясовано методичні засади для вивчення кризових станів у туристичній галузі України. Це видання Всесвітньої Організації туризму ООН «Інструменти для кризових комунікацій в туризмі», у якому розглянуто різноманіття кризових станів та форс мажорних обставин, та їх вплив на розвиток туристичної галузі. Висновки. На підставі проведеного дослідження були визначені тенденції кризи у розвитку туризму в Україні. Розвиток туристичної діяльності значною мірою залежить від політичних факторів й, зокрема, соціальноекономічної стабільності в Україні. Її порушення у зв’язку з революційною ситуацією й веденням військових дій на сході країни суттєво впливає на скорочення туристичних потоків

Purpose. The purpose of the research is to find out the essence of verbalization of Ukrainian identity based on articles of the international journal «Ab imperio». The aim is to consider the following tasks: to find out the inconsistency of certain publications of the weekly with historical facts, to declare the appearance of Ukrainian printed monuments as a phenomenon of national identity and to show the need to publicize knowledge about the Ukrainian heritage of the Hetman and Cossack era.Methods. The article uses: a) the method of contextual analysis, which reproduces the information on the Ukrainian issue on the basis of the analyzed journal; b) a contrasting method, as there are two mutually incompatible views, one of which reproduces the Ukrainian vision of the problem, the other – the Russian, which is covered by the journal's publications; c) interdisciplinary method, as the analysis of linguistic aspects includes data from history, ethnology, literature, which allows a comprehensive consideration of the research material.Results. The study makes it possible to understand that the Russian-centric position on the national Ukrainian identity distorts the essence of the Ukrainian mentality. It is proved that: 1) external factors, in particular, Ukrainian clothes, patriot's house, predominance of national dishes, characteristic mustaches and stories about people's life were only an additional element for the formation of national identity, not the main factor determining the formation of the Ukrainian nation; 2) It is logically reasoned that the designed communicative code of Ukrainians (Russian position) does not exist. It is proved that the Ukrainian language was not constructed lately. Numerous written memoirs in particular the chronicle «The Tale of Bygone Years» testify that it had existed since ancient times; 3) It is explained that the literary and written tradition of Rus’is not a Russian tradition, but a Rus' one (ie, Ukrainian); 4) The change of Ukrainian identity is not related to evangelical sects; 5) There is no need to call the Polish minority (in Lviv) a «subculture»; 6) The term «correct Ukraine» is inappropriate because it threatens the integrity of the Ukrainian state. The article refutes the thesis that Ukraine received its own identity only after the tragic events of 2014.Conclusions. Therefore, if such statements from «Ab Imperio» still shape public opinion, and Ukrainian scholars do not respond to such posts, it will lead to the understanding of the modern Ukraine on a global scale again as a subcolonial territory that cannot cope without Russia. There is need to introduce into the linguistic and mental space facts about Ukrainian traditions, national symbols, indomitable spirit and heroic heritage of the Cossack and Hetman state.Key words: language, linguistic and mental features, Rus'-Ukraine, Russia, national revival, construction of national mythology. Мета: з’ясувати суть вербалізації української ідентичності за статтями міжнародного журналу «Ab іmperio». Поставлена мета передбачає розгляд таких завдань: з’ясувати невідповідність певних публікацій тижневика історичним фактам, задекларувати вихід українських друкованих пам’яток як явища національної ідентичності та показати необхідність омовлення в різних засобах масової інформації знань про українську спадщину гетьманської та козацької доби.Методи. У статті використано: а) метод контекстуального аналізу, за допомогою якого відтворено інформацію щодо українського питання на основі аналізованого журналу; б) контрастивний метод, оскільки є два навзаєм несумісні погляди, один з яких відтворює українське бачення проблеми, інший – російське, яке висвітлюють публікації журналу; в) міждисциплінарний метод, бо до аналізу мовознавчих аспектів долучено дані історії, етнології, літератури, що дає змогу комплексно розглянути матеріал дослідження.Результати. Проведений аналіз дає змогу зрозуміти, що російськоцентрична позиція щодо національної української ідентичності спотворює сутність української ментальності. Доведено: 1) зовнішні чинники, зокрема, одяг українців, хата патріота, переважання національних страв, характерні вуса та розповіді про народне життя були лише додатковим елементом для тво-рення національної ідентичності, а не основним чинником, який визначив формування української нації; 2) про сконструйо-ваний комунікативний код українців (російська позиція) немає ніякої підстави говорити, оскільки українська мова існувала з прадавніх часів, що засвідчують численні писемні пам’ятки, наприклад, найвідоміша – літопис «Повість временних літ»; 3) літературно-писемна традиція Руси – це не російська традиція, а руська (тобто українська); 4) зміна української ідентичності не пов’язана з євангельськими сектами; 5) немає потреби польську меншину (у Львові) називати «субкультурою»; 6) термін «правильна Україна» є недоречним, бо ставить під загрозу цілісність Української держави. У статті спростовано тезу, що Україна отримала власну ідентичність після трагічних подій 2014 року.Висновки. Вербалізація суті української ідентичності крізь призму матеріалів «Ab іmperio» часто спричиняє розуміння сучасної України у світовому вимірі як підколоніальної території, яка не дає собі ради без Росії. Потрібно впроваджувати в мовно-ментальний простір факти про українські традиції, національну символіку, незламний дух та героїчну спадщину козацької та гетьманської держави.Ключові слова: мова, мовно-ментальні риси, Русь-Україна, Росія, національне відродження, конструювання національної мітологі.

Анотація. Мета дослідження полягає у вивченні антимосковської коаліції впродовж 1710–1714 рр. за участі Кримського ханату, Карла XII й українських козаків на чолі з Пилипом Орликом. Адже саме в створенні антимосковської коаліції гетьманське оточення Пилипа Орлика вбачало головне завдання в боротьбі за визволення України. Зокрема зроблено спробу з’ясування обставин формування коаліції українських козаків-емігрантів під керівництвом Пилипа Орлика спільно з Кримським ханатом, Швецією на чолі з Карлом XII та за підтримки Оттоманської держави. Наголошено, що Пилип Орлик прагнув реалізувати свої проукраїнські державотворчі плани за підтримки Швеції, Кримського ханства, Османської імперії та деяких інших країн. Прослідковано, що Пилип Орлик тривалий час вів активні переговори з кримським ханом Девлет II Ґераєм щодо умов спільної боротьби з Росією. Методологія дослідження. Методологічні засади дослідження ґрунтуються на принципах діалектики. Своєрідність досліджуваної теми потребує використання комплексу методів, котрі взаємодоповнюють один одного. Також методологія спирається на загальнонаукові принципи історизму, об’єктивізму, системності та опори на історичні джерела. У статті застосовувались як загальнонаукові (аналізу, синтезу, індукції та дедукції, порівняння), так й спеціально-історичні методи (історико-порівняльний, проблемно-хронологічний, історико-генетичний, історико-системний тощо). Особлива роль належить компаративістському аналізу участі Кримського ханату, Карла XII, Пилипа Орлика та деяких інших суб’єктів в антимосковській коаліції 1710–1714 рр. Наукова новизна дослідження полягає у тому, що завдяки досить значному комплексу історіографічних джерел уперше охарактеризовано процес існування антимосковської коаліції Пилипа Орлика, Карла XII та Кримського ханства впродовж 1710–1714 рр. Висновки. Участь Кримського ханату, Карла XII та Пилипа Орлика в антимосковській коаліції 1710–1714 рр. призвела до цілої низки наслідків у геополітичному розкладі Європи. Кримський хан Девлет II Ґерай, з яким упродовж 1710 р. Пилип Орлик вів активні переговори щодо умов спільної боротьби з Росією, мав стати чи не найбільш реальним союзником у справі відновлення козацько-гетьманської держави. Підсумки переговорів між ними було узагальнено в підписаній у Бахчисараї в січні 1711 р. українсько-кримській угоді. Пилип Орлик прагнув реалізувати свої проукраїнські державотворчі плани за підтримки Швеції, Кримського ханства, Османської імперії та деяких інших країн. Головним завданням у боротьбі за визволення України гетьманське оточення Пилипа Орлика вбачало створення антимосковської коаліції.

Цель. Изучить клинико-функциональные нарушения у пациентов с аневризматическими субарахноидальными кровоизлияниями (САК) до и после комплексного лечения с дополнительным к стандартной терапии применением сульфата магния. Оценить качество клипирования артериальных аневризм (АА) у пациентов с внутричерепными кровоизлияниями (ВЧК). Материалы и методы. Проведен анализ клинических и функциональных нарушений у 51 пациента, оперированных в среднем на 10-е сутки после разрыва АА, разделенных на основную и контрольную группы. Всем пациентам было выполнено микрохирургическое клипирование разорвавшейся АА. В основную группу включены 27 пациентов, которым до и после операции дополнительно к стандартному лечению назначали сульфат магния. В контрольную группу вошли 24 пациента, которые получали стандартное лечение. Для оценки клинических нарушений использовали шкалы Ханта – Хесса, Всемирной федерации нейрохирургов (WFNS) и шкалу комы Глазго (ШКГ). Объективизация выраженности вазоспазма осуществлялась с помощью ультразвукового дуплексного сканирования церебральных артерий на стороне разрыва АА и контралатеральной стороне. Оценку качества клипирования АА головного мозга проводили с использованием интраоперационной флуоресцентной ангиографии с индоцианином зеленым.Результаты. У пациентов основной группы после комплексного лечения с сульфатом магнияотмечалось достоверное снижение баллов по шкалам оценки тяжести состояния Ханта – Хесса (р=0,0001) и WFNS (р=0,02), увеличение баллов по шкале комы Глазго (р=0,001) по сравнению с данными до лечения. В контрольной группе не установлено значимой разницы баллов по этим шкалам. По результатам транскраниальной доплерографии у пациентов обеих групп на момент поступления в стационар установлен вазоспазм легкой степени; на момент выписки – скорости мозгового кровотока по средней мозговой артерии оставались повышены на обеих сторонах.Выводы. Применение до и после клипирования АА сульфата магния у пациентов с аневризматическими ВЧК приводит к достоверному улучшению их клинического состояния по указанным шкалам относительно данных до лечения. По данным транскраниальной доплерографии у пациентов обеих групп скоростные характеристики мозгового кровотока по средней мозговой артерии на стороне разрыва АА и контралатеральной стороне оставались повышенными на момент выписки из стационара. Интраоперационное использование флуоресцентной ангиографии с индоцианином зеленым способствует повышению качества клипирования АА. Purpose. To study clinical and functional disorders in patients with aneurysmal subarachnoid hemorrhages (SAH) before and after complex treatment with the use of magnesium sulfate in addition to standard therapy, to evaluate the quality of clipping of arterial aneurysms (AA) in patients with intracranial hemorrhages.Materials and methods. The analysis of clinical and functional disorders was conducted in 51 patients divided into the main and control groups on the 10th day after the AA rupture. All patients underwent microsurgical clipping of the ruptured AA. The main group included 27 patients, who took magnesium sulfate in addition to standard treatment before and after AA clipping. The control group included 24 patients, who received standard treatment. The Hunt-Hess scale, the World Federation of Neurosurgeons (WFNS), and the Glasgow Coma Scale were used to assess the clinical disorders. Objectification of the severity of cerebral vasospasm was performed using ultrasound duplex scanning of the cerebral arteries on the side of the AA rupture and on the contralateral side. Assessment of the quality of clipping AA of the brain was performed using intraoperative fluorescent angiography with green indocyanine.Results. A significant decrease of the scores of the Hunt-Hess (p=0.0001) and WFNS (p=0.02) scales of severity, the increase of the scores on the Glasgow Coma Scale (p=0.001) were revealed in the main group of patients after complex treatment with magnesium sulfate if compared to the data before treatment. There was no significant difference in the scores on these scales in the control group. Patients of both groups had mild vasospasm at the time of admission to the hospital, according to the results of transcranial dopplerography; the velocity of cerebral blood flow through the middle cerebral artery remained elevated on the both sides at the time of discharge.Conclusions. The use of magnesium sulfate before and after clipping of AA in patients with aneurysmal intracranial hemorrhages leads to significant improvement of their clinical condition on the specified scales if compared to the data before treatment. The speed characteristics of cerebral blood flow through the middle cerebral artery on the side of the AA rupture and on the contralateral side remained elevated at the time of discharge from the hospital in both groups, according to the transcranial dopplerography data. The effectiveness of using intraoperative fluorescent angiography with green indocyanin for microsurgical clipping of cerebral arterial aneurysms was showed.

Мақала Қазақстанның оңтүстік-шығыс бөлігінде орналасқан ортағасырлық төрткүлдердің зерттелу тарихына арналады. Аталған аймақ бойынша ХІХ ғ. бастап бүгінгі күнге дейінгі төрткүл типтес ескерткіштер туралы зерттеушілердің келтіргенмәліметтері толық беріледі. Әрбір зерттеушінің төрткүлдердің көлемі, топографиясы, жазба деректердегі ескерткіштермен баламалануы, атқарған қызметі және т.б. жайлы жазған мәліметтері жеке талданады. Ф.Д. Городецкий, Б.Н. Дублицкий секілді зерттеушілердің архив қорында сақталған қолжазбаларындағы төрткүл тәріздес ескерткіштерді сипаттауының кейбір ерекшеліктері жеке талқыланады. Д.Ф. Винник, П.П. Иванов, А.Н. Бернштам және т.б. зерттеушелірдің төрткүл типтес ескерткіштерді топтауда негізге алған ерекшеліктердің маңыздылығы қарастырылады. К.М. Байпақов, М.Е. Елеуов, Р. Сала., Ж.-М. Деом секілді ғалымдардың төрткүлдерге жүргізген зерттеулерінің ерекшеліктері сараланып, жалпы төрткүл типтес ескерткіштерді жеке қарастырудағы ұстанған мақсаттары анықталады. Төрткүл типтес ескерткіштерді зерттеген ғалымдардың «төрткүл» атауы мен олар туралы тұжырымдары жайында қызықты деректері мен ғылыми қорытындылары айтылып өтеді.
 Библиографические ссылки
 1. Абрамов Н.А. Алматы или укрепление Верное с его окрестностями // Записи РГО по общей географии. 1867. С. 255-258.
 2. Авдусин Д.А. Полевая археология СССР. М.: Высш. школа, 1980. 335 с.
 3. Авизова А.Қ. Археология: Оқу құралы. Алматы: Эверо, 2014. 220 б.
 4. Агеева Е.И. Некоторые новые данные по археологии Семиречья // КСИИМК. 1960. Вып. 80. С. 68-69.
 5. Ақымбек Е.Ш. Шу өңірінің ежелгі және ортағасырлық керамикасы (Қордай ауданы материалдары бойынша). Алматы: Ә.Х. Марғұлан атындағы Археология институты, 2017. 112 б., ил.
 6. Байпаков К.М., Савельева Т.В., Чанг К. Средневековые города и поселения Северо-восточного Жетысу. Алматы: Credo, 2005. 188 с.
 7. Байпаков К.М. Средневековые города и поселения Семиречья (VI-XII вв.): автореф. дис. ... канд. ист. наук. Алма-Ата, 1966. 22 с.
 8. Бартольд В. В. Отчет о поездке в Среднюю Азию с научной целью в 1893-1894 гг. Москва: Наука, 1966. Т. IV. 497 с.
 9. Берг Л.С. Предварительный отчет об исследовании озера Балхаш летом 1903 г. Избранные труды. Средняя Азия. Москва: изд-во АН СССР, 1960. Т. 3. 552 с.
 10. Бернштам А.Н. Памятники старины Таласской долины. Историко-археологический очерк. Алма-Ата: КазОГИЗ, 1941. 87 с.
 11. Бернштам А.Н. Труды Семиреченской археологической экспедиции «Чуйская долина» // МИА. М.-Ленинград: изд-во АН СССР, 1950. № 14. 249 с.
 12. Валиханов Ч.Ч. О кригиз-кайсацких могилах (молах) и древностях вообще / Собрание сочинений в пяти томах. Т. 1. Алма-Ата: Гл. ред. Казахской советской энциклопедии, 1984. 432 с.
 13. Винник Д.Ф. К исторической топографии средневековых поселений Иссык Кульской котловины // Древняя и раннесредневековая культура Киргизстана. Фрунзе: Илим, 1967. С. 91-113.
 14. Городецкий Ф.Д. Древности Семиреченской (Джетысуйской) области. 1924 г. // Архив ИА КН МОН РК, ф. 2, оп. 2, д. 4.
 15. Диваев А.А. Киргизская легенде о постройке Акыр-Таша // Протоколы заседаний и сообщений членов Туркестанского кружка любителей археологии. Историко-культурные памятники Казахстана / Авт. предисл. и сост. Елеуов М., Бахтыбаев М.М. Туркестан: Туран, 2011. С. 355-356.
 16. Дневники Джамбулской археологический экспедиций. 1939-1940 гг. // Архив ИА КН МОН РК, ф. 2, оп. 2, д. 39.
 17. Дублицкий Б.Н. Хроника археологических разведок и находок на территории Казахской ССР 1928–1938 гг. // Архив ИА КН МОН РК, ф. 2, оп. 2, д. 27.
 18. Елеуов М. Шу-Талас өңірлерінің ортағасырлық қалалары мен мекендері (VІ–ХІІІ ғ. басы): тарих ғыл. докторы ... дис. Алматы, 1999. 360 б.
 19. Иванов П.П. Материалы по археологии котловины Иссык-Куля // Труды Института истории АН Кирг. ССР. Фрунзе, 1957. Вып. III. С. 65-99.
 20. Каллаур В.А. Древние местности Аулиеатинскогоуезда на старом караванном пути из Тараза (Таласа) в восточной Туркестан // Протоколы заседаний и сообщений членов Туркестанского кружка любителей археологии. Историко-культурные памятники Казахстана / Авт. предисл. и сост. Елеуов М., Бахтыбаев М.М. Туркестан: Туран, 2011. С. 78-85.
 21. Кожемяко П.Н. Оседлые поселение Таласской долины // Археологические памятники Таласской долины. Фрунзе: Изд-во АН Кирг ССР, 1963. С. 145-171.
 22. Кожемяко П.Н. Раннесредневековые города и поселения Чуйской долины. Фрунзе: Типография АН Кирг.ССР, 1959. 184 с.
 23. Лаврентьев В.П. Краткий перечень бугров (курганов) находящихся в черте г. Аулие-ата // Протоколы заседаний и сообщений членов Туркестанского кружка любителей археологии. Историко-культурные памятники Казахстана / Авт. предисл. и сост. Елеуов М., Бахтыбаев М.М. Туркестан: Туран, 2011. С. 223-227.
 24. Маргулан А.Х. Некоторые итоги и перспективы археологического изучения Казахстана // Известия АН Каз ССР. Сер. археол. 1948. Вып. 1. № 46. С. 4-9.
 25. Методы археологического исследования: Учеб. пособие / А.И. Мартынов, Я.А. Шер. 2-е изд., испр. и доп. М.: «Высш. шк.», 2002. 240 с.: ил.
 26. Нуржанов А. Средневековые города Чу-Таласского междуречья. (вопросы типологии, топографии). // Известия НАН РК. Сер. обществ. наук. 2011. № 3. С. 134-138.
 27. Пантусов Н.Н. Город Алмалык и Мазар Туглук Тимур хана. // Кауфманский сборник, изданный в память 25 лет, истекших со дня смерти покорителя Туркестанского края, генерал-адъютанта К. П. фон-Кауфмана I-го. М.: Знание, 1910. С. 161-188.
 28. Пацевич Г.И. Археологические памятники района среднего течения реки Чу // Архив ИА КН МОН РК, ф. 2, оп. 2, д. 64а.
 29. Сала Р., Деом Ж.-М. Средневековые торткули Северного Тянь-Шаня и среднего течения Сырдарьи // Роль номадов евразийских степей в развитии мирового военного искусства. Научные чтения памяти Н.Э. Масанова. Алматы: LEM, 2010. С.263-286.
 30. Сенигова Т.Н. Средневековый Тараз. Алма-Ата: Наука, 1972. 219 с.
 31. Ходжиков К. Древнейшие памятники Семиречья // Труды Казахского инстиута национальной культуры. Алма-Ата: Казахское краевое издательство, 1935. Т. 1. 160 с.

В статье впервые рассматривается образ шаманки в героических сказаниях хакасов, тексты алыптыг нымахов, записанные от сказителя С. И. Шулбаева, вводятся в научный оборот. Целью исследования является определение типа женщин, сведущих во всех трёх мирах, сравнение топосов, встречающихся на пути шаманки в Нижнем мире героического эпоса и в путешествии в «мир мертвых» реального шамана. Для осуществления поставленной цели исследования использованы описательный, сопоставительный методы. В героическом эпосе хакасов типы женщин, сведущих во всех трех мирах, обладающих магическими свойствами, волшебными предметами, встречаются часто. Сказитель обозначает их словами пiлiгҷi, кöрiгҷi.В алыптыг нымахе есть много женщин, умеющих предсказывать будущее, благословляющих главных героев на подвиги, давая ценные советы. Есть героини сказаний, умеющие исцелять, лечить богатырей,женщин, умеющих перевоплощаться в различных птиц и зверей. Богатырки, имеющие «птичье» одеяние,являются переходными, когда образ зооморфных помощников уходит, вера, связанная с тотемом-предком, потихоньку угасает, на смену приходят образы женщин-помощниц и советниц эпического богатыря. Новизна исследования в том, что данный тип женщин в эпосе впервые рассматривается на образе шаманки. Ранее обозначались как защитницы рода, советчицы богатыря. В древних хакасских сказаниях образ мужчины-шамана встречается редко. Как мы знаем, данный персонаж был введён намного позднее, когда помощь шамана, имеющего девять бубнов, стал необходим. В сказании «Хубан Арыг» вводится образ Толгай-хама, подробно описано камлание шамана с девятью бубнами. Мы считаем, что данный эпизод более поздно привнесен в тело эпоса, тем более традиции жанра это позволяют. В статье также проведён сравнительный анализ образа шамана в этнографической литературе и в эпосе хакасов. Выявлены схожие элементы в описании дороги героя в «мир мертвых», шаманы имеют одинаковые средства передвижения по потустороннему миру, аналогичные хитрые уловки, помогающие перемещаться в ином мире, похожие способы проверки состояния «души» умершего. Следует отметить, что данное исследование может способствовать дальнейшему раскрытию образа шаманки в эпосе и более глубокому рассмотрению этой проблемы. The article for the first time examines the image of a shamaness in the heroic tales of the Khakases, the texts of Alyptyg nymakhs recorded from the narrator S. I. Shulbaev are introduced into the scholarly turnover. The aim of the study was to determine the type of women versed in all three worlds, to compare the topoi encountered on the way of a shaman in the Under World of the heroic epic and in the journey to the “world of the dead” of a real shaman. Descriptive and comparative methods were used to achieve the goal of the research. In the Khakas heroic epic, the types of women versed in all three worlds, possessing magical properties and magical objects are common, the narrator denotes them by the words piligchi, kerіgchi. The alyptyg nymakh has many women capable of foretelling the future and blessing the main heroes for feats of arms, giving valuable advice; there are heroines of tales able to heal and treat heroes, women who can transform into various birds and beasts. Bogatyrs dressed as “avian” are transitional, when the image of zoomorphic helpers disappears, the belief connected with the totem ancestor slowly subsides, and images of women assistants and advisers to the epic hero replace them. The novelty of the research is that this type of women in the epic was considered in the image of a shamaness for the first time. Earlier they were designated as protectresses of a family, advisers of a bogatyr. In ancient Khakas tales, the image of a male shaman is rare. As we know, this hero was introduced much later, when the help of a shaman with nine tambourines became necessary. In the tale “Khuban Aryg”, the image of Tolgai-khama is introduced, the shaman's calamation with nine tambourines is described in detail. We believe that this episode was introduced into the body of the epic later, all the more so because the traditions of the genre allow it. The article also provides a comparative analysis of the image of the shaman in ethnographic literature and in the Khakas epic. Similar elements in the description of the hero's road to the “world of the dead” were revealed, shamans have the same means of travel in the other world, similar tricks to help travel to the other world, similar ways of checking the state of the “soul” of the deceased. It should be noted that this study can contribute to the further disclosure of the image of a shamaness in the epic and a deeper consideration of this problem.

Перспективність і ефективність дистанційного навчання багато в чому залежить від його проектування. Це досить складний і довготривалий процес, який потребує великої кількості матеріальних і людських ресурсів.Як основу для створення навчальних матеріалів для дистанційного курсу можна використовувати раніше розроблені дидактичні матеріали, які призначені для безпосередньої роботи в класі чи аудиторії. Це конспекти уроків, презентації, тести, тексти самостійних і контрольних робіт тощо. Але перед цим треба впевнитися, чи даний матеріал:узгоджений з поставленими навчальними цілями курсу;відповідає обраній темі навчання;написано на тому рівні, який необхідний для категорії слухачів курсу (чи не дуже він простий чи навпаки складний);містить приклади й рисунки, які відповідають тому, що ви бажаєте донести до слухачів;залучає учня в активну навчально-пізнавальну діяльність;має зручні супроводжуючі елементи.Електронні навчальні матеріали дистанційного курсу повинні виконувати роль «порадника» при самостійній роботі слухачів. Спираючись на дослідження Є. С. Полат [], В. П. Бокалова [], Ю. В. Триуса [] розглянемо принципи, які повинні бути покладені в основу створення подібних «порадників».Модульність. Весь навчальний матеріал розбивається на декілька, по можливості, автономних модулів. Кожен модуль ділиться, в свою чергу, на ще менші модулі – теми. Таке структурування матеріалу дозволяє розкласти його по поличкам і вивчати цей матеріал крок за кроком, концентруючи увагу кожен раз на окремій темі.Чітке визначення навчальних цілей. Часто дуже важко визначити в кожному модулі і в кожній темі реальну навчальну мету. Але донести цю мету до слухачів курсу можна, або вказавши, на що націлений даний модуль чи тема, або перерахувавши, що вони будуть знати і вміти, які навички здобудуть, працюючи з ними.Когнітивність. Зміст кожної навчальної одиниці повинен стимулювати пізнавальну активність учня, пробуджувати в нього інтерес до подальшого вивчення предмету. Для цього можна використовувати різні методи: постановка проблемних ситуацій, вказування на зв’язок з практичною діяльністю. Непотрібно пропонувати слухачам матеріал, який ніколи не буде використаний ними в подальшій навчальній роботі чи в практичній діяльності.Самодостатність. Цей принцип означає, що наданий навчальний матеріал повинен бути підготовлений таким чином, щоб дозволити слухачам виконати всі види навчальної роботи і досягти поставлених навчальних цілей без залучення додаткових інформаційних джерел.Орієнтація на самоосвіту. Якщо традиційна модель навчання будується за принципом «навколо викладача», то дистанційна модель, навпаки, реалізує принцип «навколо учня». Тому дуже важливо, щоб учні мали можливість проводити різні розрахунки, розв’язувати будь-які задачі, займатися практичними вправами. Велику роль в цьому відіграють додаткові мультимедійні навчальні засоби, які наряду з основними матеріалами дозволяють активно залучати учнів в процес навчання, вносити в нього різноманіття, вказувати на ключові аспекти теми, надавати практичні підходи до розв’язання актуальних проблем і реальних життєвих ситуацій, і, навіть вчити самостійно навчатися. Потрібно мати на увазі, що практичні дії являються ключовими елементами навчання, саме через них слухачі будуть спроможні повторювати потім те, чому вони навчились, розв’язувати конкретні практичні задачі, тобто використовувати вивчений матеріал в реальних умовах.Інтерактивність. Структура навчального матеріалу повинна сприяти інтерактивній діяльності слухачів курсу. По-перше, це організація «діалогу» учня з навчальним матеріалом, по-друге, це забезпечення можливості вести діалог по ходу вивчення матеріалу з викладачем, т’ютором і колегами по роботі чи навчанню.Способів побудови діалогових навчальних комп’ютерних програм існує доволі багато: підказка при відповіді учня на сформульоване питання; можливість змінення їм параметру процесу, зображеного на рисунку в тексті уроку, і наступного спостереження за зміною самого процесу або його характеристик і т.п.Необхідно, щоб при вивченні матеріалу в учня виникала необхідність отримати пораду, викласти свої думки, відправити на перевірку свою роботу, словом, обмінятися даною інформацією з зовнішнім оточенням. Спілкування з зовнішнім світом, присутність почуття самореалізації, наявність постійного опрацьованого зв’язку роблять навчальну роботу більш цікавою, осмисленою, формує почуття відповідальності за неї. Технічні ж можливості для подібного спілкування легко надаються за допомогою електронної пошти, Web-сервера, різних телеконференцій, причому вихід на будь-який вид електронного спілкування може бути організований прямо з навчального матеріалу, так же як і повернення в нього після спілкування.Оцінка прогресу в навчанні. Будь-якій людині властиво цікавитися, наскільки вона просунулася в справі, яку виконує. Це відноситься і до навчання. Учню важливо мати якісь індикатори свого успіху. Таким індикатором можуть стати його відповіді на запитання, завдання і тести для самоперевірки знань. Тому кожна навчальна одиниця повинна супроводжуватися контролюючими матеріалами. Результатом самоперевірки знань (тобто індикатором успіху, прогресу у навчанні) являються кількісні показники (оцінки, бали), що виставляються учневі після виконання будь-якого завдання.Не менш важливу роль відіграє зовнішній контроль знань учня, тобто оцінка його прогресу зі сторони викладача або т’ютора. Виконується такий контроль шляхом спеціального моніторингу, тестування, перегляду виконаних робіт, прийняття екзаменів і т.п.Наявність супроводжуючих елементів. Щоб робота з навчальними матеріалами не перетворювалась в постійне розгадування ребусів, а приносила задоволення і відчуття комфорту, необхідно супроводжувати цей матеріал додатковими елементами:інструкція по використанню електронних навчальних матеріалів («путівник» для учня);програма дисципліни (курсу);запропонована т’ютором (викладачем) послідовність вивчення матеріалу, навчальний графік здачі на перевірку завдань, оптимальні режими консультацій у спеціалістів, графіки т’юторіалів, телеконференцій і т.п.;відомості про необхідні попередні знання;навчальні цілі модуля (навчальної одиниці);короткий огляд вивченого матеріалу;висновки по вивченому матеріалу;запитання, завдання і тести для самоперевірки;контрольні завдання (різноманітної складності) для моніторингу прогресу навчання;різноманітні доповнення;глосарій (словник термінів);різноманітні вказівники.Дані принципи були використані для розробки навчальних матеріалів дистанційного курсу «Геометрія, 7 клас» []. Теоретичний матеріал курсу відповідає діючому підручнику з геометрії []. В основу розв’язування задач покладено ідею залучення учнів до самостійного активного оволодіння геометрією через виконання комп’ютерних експериментів у середовищі педагогічного програмного засобу GRAN-2D. Після інсталяції ППЗ GRAN-2D кожний рисунок курсу «Геометрія, 7 клас» можна «оживити», оскільки він оснащений гіперпосиланням на відповідний файл програми, який завантажується автоматично після клацання кнопкою миші, коли її вказівник розміщений над рисунком.Розглянемо, які супроводжуючі матеріали дозволяють налагодити навчальний процес та зворотній зв’язок між вчителем (т’ютором) і слухачами дистанційного курсу «Геометрія, 7 клас».Теоретичний матеріал. Вибір необхідного теоретичного матеріалу для вивчення тієї чи іншої теми здійснює вчитель (користуючись календарним плануванням) і заносить його до плану вивчення курсу для учнів. При цьому чітко вказується час, який виділяється учневі на його опрацювання і дата перевірки його засвоєння (тестування, виконання завдань тощо). Перед цим також пропонуються питання для самоперевірки та тренувальні навчальні тести.Задачі практичного та дослідницького характеру супроводжуються різноманітними підказками і порадами. Завдяки їх виконанню в ППЗ GRAN-2D учень вчиться оригінально розв’язувати запропоновані задачі, розвиває навички творчої діяльності, вміння успішно конструювати й реалізовувати власні прийоми і методи в навчальній практиці.Презентації. За допомогою презентацій намагаємося продемонструвати прикладну спрямованість виучуваного матеріалу. Причому учням пропонується самостійно доповнювати їх слайди, а, отже, знайти ще одну свою власну причину для вивчення тієї чи іншої теми.Тести. Під час вивчення кожної теми, учням пропонується пройти навчальні та контролюючі тести. Результати тестування подаються за дванадцятибальною шкалою. Таким чином учень отримує відомості про ступінь успішності засвоєного ним навчального матеріалу. У разі невдалого проходження тесту, учень має право повернутися до початку теми, яку вивчив недостатньо добре і скласти тест повторно.Кросворди використовуємо для активізації пізнавальної діяльності учнів з перевіркою їх розв’язання. При відкритті кросворду учню пропонується інструкція щодо розгадування кросворду та відправлення його на дистанційний курс.Уроки розроблені відповідно до календарного планування вчителя, дужі зручні для використання учнями, які пропустили велику кількість уроків в школі. Тоді вчитель може рекомендувати пройти пропущені шкільні уроки в дистанційному курсі.Логічна послідовність сторінок уроку має розгалужений характер. Для її створення враховуються всі можливі варіанти проходження учнями уроку, залежно від їх рівня знань та здібностей. Тому послідовність сторінок, продумана вчителем, і сторінок, які переглянув кожен учень може дуже сильно відрізнятися, причому як для різних учнів, так і для одного учня в рамках різних турів його проходження. Все залежить від того, наскільки активно використовуються абсолютні і особливо спеціальні переходи. Один тур проходження уроку триває з моменту початку учнем уроку і до тих пір, поки не буде досягнутий кінець уроку (тобто до моменту відображення сторінки з результатами учня).Самостійні та контрольні роботи є ще одним інструментом для перевірки та корекції знань учнів. При цьому розроблені тренувальні та два варіанти для безпосереднього виконання на оцінку.Навчально-творчі проекти. Новизна роботи з проектом та регулювання складності поставлених завдань сприяє підвищенню інтересу до навчання геометрії, розкриває практичну значимість матеріалу, що вивчається. Розв’язування задач в різноманітних умовах і якщо показано неоднозначні шляхи розв’язування поставленої задачі надає можливість учню проявити оригінальність. Все це вносить у навчання елементи емоційного піднесення, надає роботі учня дослідницького характеру.Сторінки з історичними відомостями створені з метою ознайомлення з етапами розвитку геометрії як науки, для всебічного розвитку школярів, формування пізнавальної активності, а також реалізації міжпредметних зв’язків історії і математики.Предметний покажчик, який об’єднано зі словником, до якого учень може звернутися в той момент. Якщо учень хоче знайти означення деякого геометричного поняття і не знаходить його в словнику, то він може додати його до словника самостійно (знайшовши його означення в параграфі підручника чи в додатковій літературі).Форум та чат. При виникненні питань чи проблем під час роботи з матеріалами дистанційного курсу налагоджено чат та форум. Дату та час проведення чату узгоджуємо з учнями на форумі (у відповідній його темі), вказуючи причину його проведення. При цьому часто буває так, що інші учасники курсу, побачивши дану причину, можуть самі допомогти одне одному.О. М. Хара у своєму дослідженні стверджує, що неможливо просто перенести навчальний курс у дистанційне середовище, розраховуючи тільки на ефективність технічних засобів [, 37]. Тому особливу увагу необхідно приділяти налагодженню зворотного зв’язку між вчителем і учнями. В даному випадку вчитель має виступати у ролі наставника та здійснювати постійний контроль за виконанням поставлених завдань. При цьому ефективність роботи учня буде залежати їх характеру, тобто виконання завдання має забезпечувати активізацію його пізнавальної діяльності та творчої самостійності.Впровадження розробленого нами дистанційного курсу «Геометрія, 7 клас» в школах Кривого Рогу показало підвищення зацікавленості учнів до вивчення геометрії, розв’язування задач, самостійної діяльності з набуття нових знань з предмету. Потребує подальшого дослідження створення відеофрагментів уроків для дистанційного курсу «Геометрія, 7 клас» та налагодження зворотного зв’язку між слухачами курсу через SKYPE.

Использование биопрепаратов на основе обогащенной тромбоцитами плазмы (ПОРФТ) представляет собой одно из перспективных направлений в регенеративной медицине, которое активно развивается в последнее десятилетие. Кроме того, при получении клеточных продуктов для терапии и тканевой инженерии используют биоактивные субстанции, регулирующие пролиферацию и дифференцировку клеток, которые содержат основные факторы роста, также продуцируемые тромбоцитами.Цель. Оценить эффективность биоактивных препаратов, содержащих ростовые факторы тромбоцитов, при их использовании для лечения длительно не заживающих ран кожных покровов конечностей у пациентов с сахарным диабетом и хронической ишемией нижних конечностей недиабетического генеза, а также в качестве биоактивной добавки при производстве биомедицинских клеточных продуктов на основе мезенхимальных стволовых клеток человека.Материалы и методы. Исследовали клиническую эффективность ПОРФТ в комплексной терапии пациентов с ХИНК атеросклеротического генеза (n=16) и длительно не заживающих ран кожных покровов конечностей при СД (n=14). Эффективность использования лизированного концентрата тромбоцитов для получения биомедицинского клеточного продукта мезенхимальных клеток изучали на 46 образцах клеток, полученных из костного мозга здоровых доноров (n=16), пациентов с рассеянным склерозом (n=16), а также из жировой ткани умерших доноров (n=14).Результаты. Применение ПОРФТ у пациентов с ХИНК атеросклеротического генеза обеспечило увеличение дистанции безболевой ходьбы со 152 [100; 197] до 189 [151; 202] метров в течение одного месяца терапии с дальнейшей положительной динамикой в течение 6 месяцев. У части пациентов спустя 6 месяцев наблюдался регресс клинической симптоматики с изменением стадии ХАН со IIб до IIа. У пациентов с длительно не заживающими язвами кожных покровов конечностей на фоне сахарного диабета полное заживление раны происходило в течение 4–6 недель после первичного нанесения препарата ПОРФТ с последующим сохранением целостности кожного покрова в течение 12 месяцев. Добавление 5%-го концентрата тромбоцитов, лизированного к культуральной среде, обеспечивалоПрименение лекарственных средств сокращение сроков культивирования мезенхимальных клеток в 1,6–2,4 раза по сравнению с применением 10%-го ЭТС.Заключение. Биоактивные препараты на основе тромбоцитов человека стимулируют регенеративные процессы в поврежденных тканях, обеспечивая повышение эффективности комплексной терапии хронической ишемии нижних конечностей различного генеза, а также высокоэффективны и безопасны при их использовании в технологическом процессе производства биомедицинских клеточных продуктов. The use of biopreparations based on platelet-rich plasma (PRP) is one of the promising areas in regenerative medicine, which has been actively developing in the latest decade. In addition, when obtaining cell products for therapy and tissue engineering, bioactive substances that regulate cell proliferation and differentiation, which contain the main growth factors also produced by platelets, are used.Purpose. To assess the effectiveness of bioactive preparations that contain platelet growth factors in their usage for treatment of long-term non-healing wounds of the skin of the extremities in patients with diabetes mellitus and chronic ischemia in the lower limbs of non-diabetic genesis, as well as a bioactive additive in the production of biomedical cell products based on mesenchymal stem cells. Materials and methods. We studied the clinical effectiveness of PRP in the complex therapy of patients with chronic ischemia in the lower limbs of atherosclerotic genesis (n=16) and long-term non-healing wounds of the skin of the extremities in patients with diabetes (n=14). The efficiency of using the lysed platelet concentrate to obtain a biomedical cell product of mesenchymal cells was studied on 46 samples of cells obtained from the bone marrow of healthy donors (n=16), patients with multiple sclerosis (n=16), as well as from the adipose tissue of deceased donors (n=14).Results. The use of PRP in patients with chronic ischemia in the lower limbs of atherosclerotic genesis provided the increase of painless walking distance from 152 [100; 197] to 189 [151; 202] meters within 1 month of therapy with further positive dynamics within 6 months. In some patients, 6 months later, there was the regression of clinical symptoms with the change of the chronic arterial insufficiency stage from IIb to IIa. In patients with long-term non-healing ulcers of the skin of the extremities on the background of diabetes, complete wound healing occurred within 4–6 weeks after the initial use of PRP, followed by maintaining the integrity of the skin for 12 months. The addition of 5% lysed platelet concentrate to the culture medium provided the 1.6–2.4-fold reduction of the cultivation time of mesenchymal cells if compared with the use of 10% FBS.Conclusion. Bioactive drugs based on human platelets stimulate regenerative processes in damaged tissues, providing the increase of the effectiveness of complex therapy for chronic ischemia in the lower limbs of various origins; they are also highly effective and safe when used in the technological process of producing biomedical cell products.

Методом синхротронной спектроскопии ближней тонкой структуры края рентгеновского поглощения (X-ray Absorption Near Edge Structure – XANES) проведена диагностика массивов столбиков никеля, случайным образом распределенных в слое SiO2 на подложке кремния. Столбики никеля были получены методом электрохимического осаждения металла в поры матрицы диоксида кремния, сформированные трековым методом. Латентные треки формировались путем облучения слоя SiO2 тяжелыми ионами золота на ускорителе института Хан-Майтнер (Берлин, Германия). Методом растровой электронной микроскопии установлены особенности заполнения пор металлом, показана специфика образования столбиков Ni, их морфология (поверхность и сколы). Для исследований электронно-энергетического строения массивов Ni столбиков методом XANES использовалось высокоинтенсивное синхротронное излучение ультрамягкого рентгеновского диапазона накопительного кольца BESSY II Гельмгольц Центра Берлин. Путем анализа локального окружения атомов никеля и кислорода по данным синхротронного метода XANES изучена специфика фазового состава поверхностных слоев, включая интерфейс столбик-матрица. Возможное образование фазы силицида никеля показано лишь при определенных режимах формирования массивов столбиков, в случае частичного разрушения матрицы диоксида кремния и при контакте металла с подложкой Si. Изучена специфика естественного окисления поверхности гетероструктуры столбик никеля - диоксид кремния.
 
 ИСТОЧНИК ФИНАНСИРОВАНИЯ
 Исследование выполнено при поддержке гранта РФФИ (проект №18-32-01046 мол_а) и при частичной поддержке Миниcтеpcтва обpазования и науки Pоccийcкой Федеpации в pамкаx гоcудаpcтвенного задания ВУЗам в cфеpе научной деятельности на 2017–2020 гг. – пpоект № 16.8158.2017/8.9.
 БЛАГОДАРНОСТИ
 Авторы работы выражают благодарность Директору и администрации Гельмгольц Центра Берлин, а также Координаторам Российско-Германской лаборатории и каналов синхротрона BESSY II Гельмгольц Центра Берлин.
 
 
 ЛИТЕРАТУРА
 
 Herino R. Sci. Eng. B, 2000, vol. 69-70, pp. 70-76. https://doi.org/10.1016/S0921-5107(99)00269-X
 Sasano J., Murota R., Yamauchi Y., Sakka T., Ogata Y. H. Electroanal. Chem., 2003, vol. 559, pp. 125-130. https://doi.org/10.1016/S0022-0728(03)00383-8
 Rumpf K., Granitzer P., Pölt P., Reichmann A., Krenn H. Thin Solid Films, 2006, vol. 515, pp. 716-720. https://doi.org/1016/S0022-0728(03)00383-810.1016/j.tsf.2005.12.182
 Granitzer P., Rumpf K., Krenn H. Thin Solid Films, 2006, vol. 515, pp. 735-738. https://doi.org/10.1016/j.tsf.2005.12.259
 Fink D., Alegaonkar P. S., Petrov A. V., Wilhelm M., Szimkowiak P., Behar M., Sinha D., Fahrner W. R., Hoppe K., Chadderton L. T. Instr. Meth B, 2005, vol. 236, pp. 11-20. https://doi.org/10.1016/j.nimb.2005.03.243
 Ivanou D. K., Streltsov Е. A., Fedotov A. K., Mazanik A. V., Fink D., Petrov A. Thin Solid Films, 2005, vol. 490, pp. 154-160. https://doi.org/1016/j.tsf.2005.04.046
 Ivanova Yu. A., Ivanou D. K., Fedotov A. K., Streltsov Е. A., Demyanov S. E., Petrov A. V., Kaniukov E. Yu., Fink D. Materials Science, 2007, vol. 42, pp. 9163–9169. https://doi.org/10.1007/s10853-007-1926-x
 Ragoisha G. A., Bondarenko A. S., Osipovich N. P., Rabchynski S. M., Streltsov E. A. Electrochimica Acta., 2008, vol. 53, pp. 3879-3888. https://doi.org/10.1016/j.electacta.2007.09.017
 Turishchev S. Yu., Parinova E. V., Fedotova J. A., Mazanik A. V., Fedotov A. K., Apel P. Yu. Condensed Matter and Interfaces, 2013, vol. 15, no. 1, pp. 54-58. URL: http://www.kcmf.vsu.ru/resources/t_15_1_2013_010.pdf (in Russ.)
 Erbil A., Cargill III G. S., Frahm R., Boehme R. F. Rev. B, 1988, vol. 37, pp. 2450-2465. https://doi.org/10.1103/PhysRevB.37.2450
 Turishchev S. Yu., Terekhov V. A., Nesterov D. N., Koltygina K. G., Parinova E. V., Koyuda D. A., Schleusener A., Sivakov V., Domashevskaya E. P. Condensed Matter and Interfaces, 2016, V. 18, no. 1, pp. 130-141. URL: http://www.kcmf.vsu.ru/resources/t_18_1_2016_014.pdf (in Russ.)
 Chuvenkova O. A., Domashevskaya E. P., Ryabtsev S. V., Yurakov Yu. A., Popov A. E., Koyuda D. A., Nesterov D. N., Spirin D. E., Ovsyannikov R. Yu., Turishchev S. Yu. Physics of the Solid State, 2015, vol. 57, no. 1, pp. 153-161. https://doi.org/10.1134/S1063783415010072
 Turishchev S. Yu., Terekhov V. A., Koyuda D. A., Ershov A. V., Mashin A. I., Parinova E. V., Nesterov D. N., Grachev D. A., Karabanova I. A., Domashevskaya E. P. Semiconductors, 2017, vol. 51, no. 3 pp. 349-352. https://doi.org/10.1134/S1063782617030241
 Kasrai M., Lennard W. N., Brunner R. W., Bancroft G. M., Bardwell J. A., Tan K. H. Surf. Sci., 1996, vol. 99, pp. 303-312. https://doi.org/10.1016/0169-4332(96)00454-0
 Fedotova J., Saad A., Ivanou D., Ivanova Yu., Fedotov A., Mazanik A., Svito I., Streltsov E., Tyutyunnikov S., Koltunowicz T. N. Electrical Review, 2012, vol. 88, pp. 305-308.
 Zimkina T. M., Fomichev V. A. Ultrasoft X-ray spectroscopy. Leningrad, LGU Publ., 1971, 132 p.
 Stohr J. NEXAFS Spectroscopy. Springer, Berlin, 1996, 403 p.
 Regan T. J., Ohldag H., Stamm C., et al. Rev. B, 2001, vol. 64, p. 214422. https://doi.org/10.1103/PhysRevB.64.214422
 Barranco A., Yubero F., Espinós J. P., Groening P., González-Elipe A. R. Appl. Phys., 2005, vol. 97, p. 113714. https://doi.org/10.1063/1.1927278
 Domashevskaya E. P., Storozhilov S. A., Turishchev S. Yu., Kashkarov V. M., Terekhov V. A., Stognei O. V., Kalinin Yu. E., Sitnikov A. V., Molodtsov S. L. Physics of the Solid State, 2008, vol. 50, no. 1, pp. 139-145. https://doi.org/10.1134/S1063783408010253
 Terekhov V. A., Turishchev S. Y., and Domashevskaya E. P. / Ed. Sattler Klaus D. Systems of Silicon Nanocrystals and their Peculiarities (Chapter 5). Silicon Nanomaterials Sourcebook. Volume Two. Hybrid Materials, Arrays, Networks, and Devices. CRC Press, Taylor and Francis Group, 2017, 45 p.

В настоящее время многие области человеческой деятельности, в том числе и образование, стремительно развиваются за счет внедрения различных инноваций, в частности, за счет педагогических инноваций.Под педагогической инноватикой понимается учение о создании педагогических новшеств, их оценке и освоении педагогическим сообществом, использовании и применении на практике и которые серьезно повышают эффективность действующей системы образования [1; 2].Как справедливо отмечают многие исследователи [3; 4], создание педагогических инноваций, прежде всего, обусловлено необходимостью совершенствования содержания и формы обучения в соответствие с изменяющимися требованиями общества к личности.Главный принцип педагогической инноватики, на наш взгляд, заключается в создании условий для студентов нашей академии иметь возможности свободного выбора путей получения информации с целью достижения основного результата – стать высококвалифицированным специалистом, необходимым для народного хозяйства страны, и найти себе достойное применение. В основе всех педагогических инноваций, на наш взгляд, в настоящее время должны быть информационно-коммутационные технологии.Актуальность их внедрения в учебный процесс высших учебных заведений подтверждается еще и тем, что внедрение информационных технологий в общеобразовательные учебные заведения является государственной задачей. Правительство Украины, осознавая важность постоянного использования информационных технологий во всех сферах народного хозяйства, приняло Государственную целевую программу внедрения в учебно-воспитательный процесс общеобразовательных учебных заведений информационно-коммуникационных технологий «Сто процентов» на период до 2015 года (Постановление Кабмина Украины, Программа от 13.04.2011 №494, действует с 20.05.2011). Целью Программы, как сказано в Постановлении Кабмина Украины, является внедрение в учебно-воспитательный процесс общеобразовательных учебных заведений информационно-коммуникационных технологий, создание условий для поэтапного перехода к новому уровню образования на основе указанных технологий.Эту проблему предполагается решать, прежде всего, путем разработки нормативно-правового и научно-методического обеспечения внедрения информационно-коммуникационных технологий в учебно-воспитательный процесс общеобразовательных учебных заведений, а также формирования единой образовательной среды, обеспечения информационной интеграции образовательных ресурсов, информационной безопасности и централизованной фильтрации несовместимого с учебным процессом контента.Предполагается, что выполнение Программы позволит улучшить качество школьного образования, создать механизм ее устойчивого инновационного развития, вариативности и индивидуализации обучения.Таким образом, внедрение педагогических инноваций на основе информационно-коммуникационных технологий в учебный процесс высших учебных заведений является в настоящий момент актуальной задачей.Учитывая высокие требования, предъявляемые в настоящее время к качеству специалистов с высшим образованием, в Национальной металлургической академии Украины (НМетАУ) на некоторых кафедрах в учебном процессе широко используются информационно-коммуникационные технологии. При этом имеется в виду следующее.Информационно-коммуникационные технологии (ИКТ)– технологии, связанные с созданием, сохранением, передачей, обработкой и управлением информацией, а также – это совокупность знаний о способах и средствах работы с информационными ресурсами, сбора, обработки и передачи информации для получения новых сведений об изучаемом объекте.ИКТ можно определить как совокупность разнообразных технологических инструментов и ресурсов, используемых для обеспечения процесса коммуникации, а также создания, распространения, хранения и управления информацией. Под этими технологиями подразумевают компьютеры, сеть Интернет, радио и телепередачи, а также телефонная связь.Этот широко используемый термин включает в себя все технологии, используемые для общения и работы с информацией. Однако в педагогике логично использовать следующее понятие.Информационно-коммуникационные технологиив инновационной педагогике – это педагогическая технология, использующая специальные способы, программные и технические средства (кино, аудио и видео средства, компьютеры) и Интернет-технологии для работы с информацией и ее передачей учащимся с целью качественного усвоения.ИКТ в вузах рассматривается, как платформа дляпроведения научных исследований, преподавания, коммуникаций и управления. Интересно проследить развитие и хронологию ИКТ.До 3500 г. до н. э. – информация древними племенами передавалась с помощью картинок.35-е столетие до н. э. – появилась письменность: в Шумере возникла клинопись, а в Египте – иероглифы.1500-е гг. до н. э. – в Финикии появился алфавит.26-37 г. н. э. – римский император Тиберий правил империей с острова Капри, передавая сигнальные сообщения с помощью металлических зеркал, отражающих солнце.105 г. – китайский сановник династии Хань Цай Лунь изобрёл бумагу.………………………………………………………………………1793 г. – французский механик, изобретатель одного из способов оптического телеграфа Клод Шапп строит первую протяжённую семафорную линию. 1835 г. – американский изобретатель Сэмюэл Морзе разрабатывает азбуку Морзе. 1877 г. – всемирно известный американский изобретатель и предприниматель Томас Эдисон патентует фонограф.………………………………………………………………………1971 г. – известный американский программист Рэй Томплинсон разработал и начал применять электронную почту.1989 г. – британский учёный, изобретатель URI, URL, HTTP, HTML, изобретатель Всемирной паутины Тим Бернерс-Ли совместно с Робертом Кайо в CERN разработали прототип системы, которая со временем превратилась во Всемирную паутину.1994 г. – Создан консорциум Интернет2.1997 г. – Появились блоги (онлайновые дневники).В конце 1990-х гг. стали проводиться веб-конференции и т.д.С возникновением ПК и особенно средств Интернет ИКТ стали широко применяться в образовании. В настоящее время по версии Edication-portal.com лидерами в этой области являются (здесь за наименованием вуза приведена их программа развития ИКТ):– Massachusetts Institute of Technology – MIT Audio and Video Lectures;– Princeton University – The University Channel;– Harvard – Harvard School of Public Health Video Forum & Harvard@Home Web-Based Video Programs;http://www.berkeley.edu/– University of California, Berkeley – Berkeley Webcasts and Podcasts;– Yale – Yale Office of Public Affairs Video Lectures, Yale Global Online Video Lectures & Yale Divinity School Video Lectures;http://www.columbia.edu/– Columbia University – Columbia Video Lectures;– University of Oxford – Universityof Oxford Webcasts.Признанным лидером в современном мире в области использования ИКТ является Massachusetts Institute of Technology (MIT). Его проект Open CourseWare позволяет получать доступ к материалам лекций, семинаров, лабораторных работ по множеству предметов (соответствующие материалы размещаются на сайте университета). Результаты внедрения системы открытого образования в MIT дают возможность прогнозировать некоторые проблемы и преимущества реализации подобных проектов в НМетАУ. Заслуживает внимания и опыт норвежского университета науки и технологий (г. Тронхейм) (сайт http://www.ntnu.no)В университете реализована 10-летняя программа развития информационно-коммуникационных технологий (ИКТ). Программа рассматривалась как платформа для проведения научных исследований, преподавания, коммуникации и управления. Стратегия программы представлена на сайте: http://www.ntnu.no/strategy. Здесь реализована система обучения «It’s learning», к которой имеют доступ студенты и преподаватели.Система состоит из двух частей:«It’s learning-student» – имеют доступ студенты со своим логином и паролем.«It’s learning-teacher» – имеет доступ преподаватель. Каждый учебный курс имеет свою страницу, на которой преподаватель может общаться со студентами, распространять учебные материалы для студентов. Разработанный подход позволяет:– реализовать процесс совместного обучения и коммуникации в сети;– реализовать новые условия обучения с учетом индивидуальностей студента;– использовать различные сочетания обучения в виде текста, аудио, видео и анимации.Весьма полезным для внедрения ИКТ в учебный процесс в НМетАУ явился опыт некоторых российских вузов. На сегодняшний день видео лекции пропагандируют многие московские и региональные университеты, в том числе: ФизТех, МГИМО, Тюменский государственный университет, Государственный университет «Высшая школа экономики» и другие.В российской образовательной среде неоднократно обсуждалась перспективность создания системы видео лекций и необходимость разработки методик их реализации. Однако разрозненные работы в этой области не привели к созданию модели массового и низкозатратного производства видео лекций.На очень серьезной основе ведется работа по внедрению ИКТ в учебный процесс в Педагогическом институте Южного федерального университета (ПИ ЮФУ), где создана лаборатория «Информационно-коммуникационные технологии в образовании». Основной целью функционирования лаборатории является повышение информационной компетентности и переподготовка педагогов высшего звена ПИ ЮФУ в области использования ИКТ через систему повышения квалификации; проведение научных и научно-методических исследований и разработок по вопросам комплексного использования ИКТ в образовательных учреждениях различного уровня и органах управления образованием. В лаборатории ведется разработка новых специальных учебных курсов, учебно-практических работ и семинаров, учебных программ и технологий для профессиональной подготовки студентов и переподготовки преподавателей по актуальным научно-техническим направлениям, включая: информационные технологии, телекоммуникации, управление информационными и телекоммуникационными технологиями, образовательные информационные технологии.При использовании ИКТ в учебном процессе в НМетАУ весьма ценным оказался опыт украинских вузов, которые делились своими разработками на различных семинарах и конференциях, в частности, на 13-й международной научно-образовательной конференции «Информационно-коммуникационные технологии в образовании: "Образование и Виртуальность 2011"». Накоплен достаточно хороший опыт использования ИКТ в учебном процессе в Харьковском национальном университете радиоэлектроники.Основными научными направлениями работы украинских вузов по использованию ИКТ в учебном процессе являются:– разработка, внедрение и распространение инновационных программных продуктов на базе перспективных технологий современного обучения;– новые ИКТ в инженерных и технических дисциплинах;– подготовка учебных курсов с использованием мультимедиа и Интернет;– модели искусственного интеллекта в дистанционном обучении (ДО);– дистанционное тестирование знаний;– сообщества практической деятельности.В настоящее время как одно из эффективных средств обучения ИКТ широко используются в НМетАУ. Накоплен определенный опыт использования этих технологий в учебном процессе. При проведении учебных занятий в академии широко применяются современные методы обучения, различные приемы организации лекций, практических и лабораторных занятий с использованием современных ИКТ, которые служат активации познавательной деятельности студентов. В академии, как и во многих вузах, ИКТ рассматриваются, прежде всего, в качестве платформы для преподавания, проведения научных исследований, коммуникаций и управления. На первом этапе стратегия развития ИКТ в академии направляется на развитие:– информационного обеспечения;– создание соответствующей инфраструктуры; – обеспечения компьютерной техникой;– интранет академии.Реализация программы «Обучение с ИКТ в НМетАУ» позволяет решать следующие задачи:– использовать ИКТ для обучения как в аудиториях академии, так и в общежитиях;– реализовать программу «Обучение после обучения»;– реализовать программу «Непрерывное обучение»; – реализовать программу поддержки новых учебных курсов.В настоящее время в НМетАУ создается система обучения «It’s learning», к которой будут иметь доступ студенты и преподаватели.Каждый учебный курс должен иметь свою страницу, на которой преподаватель может общаться со студентами, распространять учебные материалы для студентов. Реализация 1-го этапа стратегии развития ИКТ в НМетАУ позволяет:1. Для академии:– повысить уровень образовательных стандартов; – стимулировать внедрение инноваций;– способствовать росту рейтинга академии в глазах студентов, абитуриентов, выпускников и всего общества в целом; 2.Для преподавательского состава:– искать новые, нетрадиционные формы и методы обучения;– повысить профессиональный уровень;– усиливать мотивацию к познавательной активности за счет разнообразия форм преподавания, возможности включения игрового момента;– сделать процесс обучения более интересным, разнообразным и интенсивным; – отражать авторский стиль подачи информации, который невозможно передать на бумаге.3. Для студентов:– служить основным или дополнительным учебными материалами, – «освежить» перед зачетной и экзаменационной сессиями пройденный в течение семестра материал;– способствует лучшему усвоению лекционного материала;– стимулируют самообразование студентов;– слушать лекции ведущих специалистов;– повысить процесс индивидуализации обучения;– интенсифицировать процесс самостоятельной работы студентов;– увеличить объем изучаемого материала на занятиях;– повысить мотивацию и познавательную активность за счет разнообразия форм работы, возможности включения игрового подхода. В настоящее время в учебном процессе академии достаточно широко применяются видео лекции, как в очном, так и в дистанционном обучении. Видео лекция – это лекция, подготовленная при помощи современных IT-технологий и транслирующаяся на основе использования современных технических средств.Видео лекции создаются не с целью замены традиционной диалоговой среды обучения. Они способны создать у студента наиболее близкое к реальности ощущение присутствия на лекции. Кроме того, видео лекции способствуют лучшему усвоению материала и стимулируют самообразование студентов. Стоит также отметить, что публикации видео лекций не повлекли падение интереса к очному образованию. Видео лекции подразделяются на две основные формы: пассивную и активную.Пассивные видео лекции представляют собой учебный материал, соответственно представленный с использованием информационных технологий в режиме online. Основное достоинство их – возможность повтора всей лекции или необходимых ее фрагментов. Значение видео лекций в настоящее время можно охарактеризовать, например, тем, что они являются основой дистанционного образования, которое в последнее время получает широкое распространение в Европе, куда стремиться Украина, и в США. Объясняется это удобством изучения учебного материала в пространстве и во времени, т.е. можно изучать учебный материал в домашних условиях в удобное для студента время. Таким образом, предоставляется возможность самому выбирать, когда и в каком объеме осваивать учебный материал. Нет

Освіта – основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави. Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями [1].Провідним орієнтиром в ХХІ столітті в суспільстві знань постають гуманізація та інтелектуалізація соціальних відносин, а першочергового значення набувають знання та інформація. Актуальність проблеми обумовлюється перетворенням освіти на один з вирішальних соціокультурних чинників інформаційного суспільства. З огляду на динамічні зміни у сучасному глобалізованому світі, які детермінували нові вимоги до рівня освіти, професійної підготовки і компетентностей фахівців, сьогодні на національну вищу освіту покладається завдання формування сучасної національної еліти, здатної забезпечити відтворення та розвиток інноваційного потенціалу демократизації суспільства.Реорганізація освіти відповідно до вимог сучасності – комплексне завдання. Воно включає модернізацію управління як всієї системи освіти, так і окремими її закладами; зміну форм і методів навчального процесу; підвищення якості навчання студентів; перегляд кількості напрямів підготовки; постійне підвищення кваліфікації професорсько-викладацького складу; забезпечення академічної і трудової мобільності студентства; інноваційні підходи до проблем фінансування та самофінансування освітніх закладів тощо. Зокрема, у Національній доктрині розвитку освіти пріоритетним розвитком визначено впровадження новітніх інформаційно-комунікативних технологій, а поєднання освіти і науки розглядається як умова модернізації системи освіти, головне джерело її подальшого розвитку [2].Актуальні проблеми становлення сучасної освітньої парадигми та модернізаційних зрушень в системі вищої освіти проаналізовані в роботах В. П. Андрущенка, М. З. Згуровського, І. А. Зязюна, С. Ф. Клепка, К. В. Корсака, В. Г. Кременя, В. І. Лугового та інших вітчизняних науковців. В роботах Д. Белла, З. Бжезинського, І. Валлерстайна, У. Дайзарда, Ж. Еллюля, Г. Кана, Г. Кіссінджера, Р. Коена, Ж.-Ф.Ліотара, Т. Куна, М. Макклюєна, Й. Масуди, Р. Рорті, Т. Стоуньєра, А. Тоффлера, А. Турена, Ф. Уебстера, П. Фейєрабенда, М. Фуко, Ф. Фукуями, Ю. Хаяші, Ф. Хіггса, П. Штомпки, К. Ясперса відображено проблеми концептуальних засад глобальних змін суспільства, визначено теоретичні (наукові, інтелектуальні) знання, інновації та інформаційні технології.Ключові проблеми інформатизації освіти як складової інформатизації суспільства, аналіз педагогічного потенціалу інформатизації навчального процесу розкрито в працях В. Ю. Бикова, А. Ф. Верланя, А. М. Гуржія, Ю. О. Дорошенка, А. П. Єршова, М. І. Жалдака, Ю. О. Жука, Ю. І. Машбиця, І. Ф. Прокопенка, В. Д. Руденка, О. В. Співаковського та багатьох інших науковців.Аналіз проблем інформатичної освіти, дослідження теоретичних і методичних аспектів навчання інформатики в сучасних умовах знайшли відображення в працях А. П. Єршова, М. І. Жалдака, К. К. Коліна, Е. І. Кузнєцова, О. А. Кузнєцова, М. П. Лапчика, В. М. Монахова, Н. В. Морзе, О. О. Ракітіної, Ю. С. Рамського, С. А. Ракова, C.О. Семерікова, В. Ф. Сухіної, Ю.В. Триуса та інших.Проте, не зважаючи на достатню кількість наукових публікацій з численних питань реформування національної вищої освіти, сьогодні чітко окреслюється коло проблем, які потребують подальшого осмислення й аналізу.Структурне реформування національної системи вищої освіти, зміна освітніх програм і проведення необхідних інституційних перетворень у вищих навчальних закладах України здійснюється в рамках Болонського процесу. У багатьох його документах зазначається, що він не передбачає уніфікації змісту освіти, натомість кожна країна-учасниця має зберегти національну палітру, самобутність та надбання у змісті освіти і підготовці фахівців з вищою освітою, а далі запровадити інноваційні прогресивні підходи до організації вищої освіти.Аналіз теорії та практики архітектурної освіти свідчить, що рівень професійної підготовки молодих архітекторів не відповідає міжнародним вимогам, що негативно позначається на продуктах архітектурної діяльності, а отже, на якості навколишнього середовища та життя суспільства в цілому. Це зумовлено суперечністю між потребою послідовного, цілеспрямованого залучення майбутніх фахівців до професійного та соціокультурного досвіду, опанування новітніми інформаційно-комунікаційними технологіями та відсутністю ефективних освітніх технологій формування професійної культури майбутніх архітекторів [3].Світовий і вітчизняний досвід сучасної архітектури свідчить про те, що єдиний процес інформатизації в архітектурі розвивається по двох паралельних руслах: перше – технологічний супровід проектування, істотно інтенсифікує і змінює його процесуальне зміст. Друге – дослідження, що проводяться у віртуальному середовищі (або віртуальні дослідження), що активізують творчий потенціал проектувальника і формують професійну мову сучасного архітектора. Вітчизняна практика вищої архітектурної освіти розвивається в основному в першому руслі – спонтанного впровадження цифрових технологій шляхом вивчення пакетів комп’ютерних програм. Це задовольняє, насамперед, попит архітектурно-будівельного ринку на фахівця, що володіє ремеслом, необхідним для оформлення проектної документації в електронному вигляді. Однак така спеціалізація не служить розвитку художньої складової архітектурної професії [4].Різним теоретичним і методичним аспектам підготовки архітекторів у системі вищої освіти присвячено дослідження К. С. Алабяна, Ю. С. Асєєва, Л. Г. Бачинської, М. Г. Бархіна, Є. Д. Білоусова, Ю. М. Бі­локоня, В. М. Вадимова, Ю. П. Волчок, Н. В. Докучаєва, М. М. Дьоміна, В. І. Єжова, О. В. Кащенка, Л. М. Ковальського, Г. І. Лаврика, І. Г. Лежави, В. П. Мироненка, В. Є. Михайленка, Д. Л. Мелодинського, Н. Ф. Метленкова, Т. Ф. Панченка, О. С. Слєпцова, Г. Ю. Сомова, В. О. Тімохіна, В. В. Товбича, М. А. Туркуса, В. П. Уреньова, В. Р. Усова, Г. Й. Фільварова, У. А. Кисельової, І. С. Ніколаєва, М. В. Никольського, Н. Ф. Нечаєва, Е. А. Левінсона, С. О. Хан-Магомедова, Л. П. Холодової, М. І. Яковлєва, О. В. Чемакіна, Ю. О. Дорошенка, Ю. М. Ковальова, О. А. Трошкіна, Л. М. Бармашина, Г. І. Болотова.Проблеми архітектури і архітектурної освіти також постійно знаходяться в центрі уваги міжнародних суспільних та професійних організацій. Зокрема, ці проблеми представлено в Хартії Міжнародного Союзу архітекторів та ЮНЕСКО «Про освіту архітекторів», яка прийнята на XIX Міжнародному конгресі МСА в Барселоні в 1996 році; у міжнародних програмах ЮНЕСКО «Всесвітнє природне і культурне надбання в руках молодих», у програмі МСА «Архітектори у школі».Проблемам навчання майбутніх архітекторів власне комп’ютерних технологій архітектурного проектування та візуалізації спроектованих об’єктів донині приділяється вкрай мало уваги. Зазначене пояснюється певною консервативністю архітекторів щодо активного використання інноваційних засобів і технологій у своїй діяльності, відсутністю належної підготовки у більшості науково-педагогічних працівників та певним запізненням щодо розробки та впровадження у практику інструментальних програмних засобів архітектурного проектування порівняно з інженерними САПР. Разом з тим, можна назвати публікації, присвячені навчанню майбутніх архітекторів сучасних комп’ютерних технологій архітектурного проектування та опануванню відповідного програмного інструментарію [3; 4; 5]. Проте таких робіт досить мало, а їх зміст не відповідає повною мірою на запити освітньої практики та свідчить про недостатню кваліфікацію (щодо розв’язуваної проблеми) їх авторів і неповне розуміння ними актуалізованих завдань модернізації вищої архітектурної освіти у плані її інформатизації.Роль і значення архітектурної освіти неухильно зростає, вона стає предметом досліджень, у тому числі й дисертаційних, у соціології, психології, культурології тощо. У педагогічній науці архітектурна освіта представлена ідеями та діяльністю різних дослідників, які розглядають теоретичні аспекти та навчально-методичні основи архітектурної освіти, методологію креативного навчання, вивчають архітектурну освіту за кордоном, розробляють конкретні методики архітектурно-художньої освіти, зокрема, професійної підготовки майбутнього архітектора засобами образотворчого мистецтва.У сучасних умовах інформатична освіта набуває особливого значення у професійній підготовці майбутніх архітекторів, оскільки швидкий процес інформатизації практики архітектурного проектування потребує від сучасного архітектора знань і умінь щодо доцільного й ефективного застосування інформатичних засобів, методів і технологій у власній професійній діяльності, що загалом визначає фахово-інформатичну компетентність архітектора. Тому предметом інформатичної освіти у структурі вищої архітектурної освіти є інтелектуальні технології створення архітектурного проекту за допомогою комп’ютерно-комунікаційних апаратних та програмних засобів.Отже, нинішня зміна освітніх цілей та ціннісних орієнтирів потребує кардинального оновлення змісту вищої архітектурної освіти. Згідно чинного законодавства України про освіту структура освіти включає: дошкільну освіту; загальну середню освіту; позашкільну освіту; професійно-технічну освіту; вищу освіту; післядипломну освіту; аспірантуру; докторантуру; самоосвіту. Вивчення стану вищої архітектурної освіти в Україні показало, що фахівців галузі знань «Будівництво та архітектура», «Мистецтво» готують сьогодні у вищих навчальних закладах І-IV рівнів акредитації у відповідності з напрямами, за якими здійснюється підготовка фахівців у навчальних закладах за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста, бакалавра, спеціаліста та магістра (табл. 1).Вищими навчальними закладами, згідно чинного законодавства в Україні є технікум (училище), коледж, інститут, консерваторія, академія, університет та інші. [1]Таблиця 1Перелік напрямків, за якими здійснюється підготовка фахівців у навчальних закладах за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста, бакалавра, магістра та спеціаліста ГалузьМолодші спеціалістиБакалавриСпеціалістиМагістри0601Будівництво та архітектура будівництво та експлуатація будівель і споруд 5.06010101архітектура6.060102архітектура будівель і споруд7.06010201 архітектура будівель і споруд8.06010201 містобудування 7.06010202 містобудування8.06010202архітектурне проектування та внутрішній інтер’єр5.06010201дизайн архітектурного середовища7.06010203 дизайн архітектурного середовища8.06010203реставрація пам’яток архітектури та містобудування і реконструкція об’єктів архітектури7.06010204реставрація пам’яток архітектури та містобудування і реконструкція об’єктів архітектури8.060102040202Мистецтводизайн5.02020701дизайн (за видами)6.020207дизайн (за видами)7.02020701дизайн (за видами)8.02020701 Відповідно до статусу вищих навчальних закладів законодавчо встановлено чотири рівні акредитації:перший рівень – технікум, училище, інші прирівняні до них вищі навчальні заклади (підготовка фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем – молодший спеціаліст);другий рівень – коледж, інші прирівняні до нього вищі навчальні заклади (підготовка фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем – бакалавр);третій і четвертий рівні (залежно від наслідків акредитації) – інститут, консерваторія, академія, університет (підготовка фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем – спеціаліст, магістр). [1]Загальносвітові процеси глобалізації та становлення інформаційного суспільства призводять до адекватної зміни освітніх цілей та ціннісних орієнтирів особистості, що у свою чергу зумовлює відповідне оновлення змісту освіти та здійснення навчального процесу. Основою такого оновлення в світовій практиці нині прийнято компетентнісний підхід.Формування і розвиток інформатично-комунікативної компетентності майбутнього архітектора та її складової – фахово-інформатичної компетентності – здійснюється під час наскрізної інформатичної підготовки: спочатку у середній загальноосвітній школі, затим, ступенево-поетапно, в університеті, потім, за потребою – у післядипломній освіті, під час професійної діяльності. Відповідно до сказаного виділятимемо такі етапні рівні: початкова загальноосвітня інформатична компетентність  базова інформатична компетентність  фахово-інформатична компетентність  акмеологічна фахово-інформатична компетентність. Тобто, компетентнісний підхід трансформується у акмеологічний підхід.Архітектор навчається все життя і при цьому має постійно слідкувати за новітніми науковими розробками. Тобто, архітектурна освіта, як ніяка інша відповідає нинішній освітній концепції навчання впродовж життя.Зважаючи на різноплановість фахової підготовки та складність професійного й духовного становлення молодого архітектора, системна інтеграція художніх, наукових і технічних (інженерних) знань має відбуватися впродовж усього процесу формування, становлення і розвитку архітектора як професіонала: спочатку під час допрофесійного (пропедевтичного) навчання, затим – під час фахової підготовки у вищих навчальних закладах, насамкінець, у процесі професійного (акмеологічного) зростання і саморозвитку під час виробничої діяльності.Процес підготовки майбутніх архітекторів до професійної діяльності розглядаємо як складну динамічну систему, яка ґрунтується на комплексі теоретико-методологічних підходів і забезпечує формування компетентного креативного фахівця нової генерації, підготовленого для здійснення професійної діяльності із застосуванням комп’ютерних засобів та інформатичних технологій, а також здатного до активної конкуренції на ринку праці та безстресової соціалізації.Концептуальні положення підготовки майбутніх архітекторів проявляються у формі провідних тенденцій і визначають стратегію цього процесу. До таких насамперед можна віднести: гуманізацію; гуманітаризацію; фундаменталізацію; забезпечення неперервності освіти; міждисциплінарний та інтернауковий характер знань; інтелектуалізацію навчальної і професійної діяльності; динамізацію.Реформаційні заходи в системі архітектурної освіти на сучасному етапі можуть прислужитися активізації індивідуально-орієнтованого навчання та особистісного підходу до розвитку творчих здібностей студентів, забезпечити в процесі навчання формування самостійного аналітичного мислення студентів, слугувати вдосконаленню професійної підготовки спеціалістів, здатних працювати в умовах глобалізованої економіки. Від цього багато в чому залежить, якою мірою майбутні спеціалісти зможуть поєднувати сучасні знання, професіоналізм із соціальною активністю і високою моральністю. Адже кінцевим результатом діяльності усіх рівнів освіти є всебічно осв

У статті доведено, що художнє мовлення – це об’єкт лінгвістичних досліджень у контексті двох мовознавчих парадигм – традиційної (системоцентричної) та сучасної (прагматично-комунікативної). З’ясовано, що дискурсивний статус художнього тексту актуалізує прагматичний чинник в ньому, що уможливлює його інтерпретацію не лише як фіксацію повідомлення в комунікативному акті, а й акцентує увагу на комунікативних ролях автора й читача, збіг концептуальних систем яких є умовою для його адекватного розуміння.
 
 Ключові слова: текст, художній дискурс, концепт, сприйняття й інтерпретація тексту, прагматично-комунікативна єдність, комунікативність, діалогічність, лінгвістичний аналіз тексту.
 
 Покликання
 Список використаної літератури
 Бабенко, Людмила, и Казарин, Юрий. Лингвистический анализ художественного текста. Теория и практика. Москва: Флинта, Наука, 2003.
 Воробьева, Ольга. Лингвистические аспекты адресованности художественного текста (одноязычная и межъязыковая коммуникации). Автореф. дисс. …докт. филол. наук : спец. 10.02.19. Москва, 1993.
 Гадамер, Ханс-Георг. Истина и метод. Основы философской герменевтики. Перевод Б. Н. Бессонова. Москва: Прогресс, 1988.
 Горошкіна, Олена. «Роль когнітивної методики у формуванні соціокультурної компетенції учнів». Семантика мови і тексту: матеріали ХІ Міжнародної наукової конференції. Івано-Франківськ, 2012, с. 127–30.
 Живіцька, Інна. «Мовна картина світу як відображення реальності». Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету, вип. 4, 2010, с. 20–5.
 Загнітко, Анатолій. Лінгвістика тексту: теорія і практикум. Донецьк: Юго-Восток, 2007.
 Зорівчак, Роксоляна. Реалія і переклад (на матеріалі англомовних перекладів української прози). Львів, 1989.
 Єрмоленко, Світлана. «Стилістика сучасної української літературної мови в контексті слов’янських стилістик». Мовознавство, № 2–3, 1998, с. 25–36.
 Ковалик, Іван. Методика лінгвістичного аналізу тексту. Київ: Вища школа, 1984.
 Колегаева, Ирина. Текст как единица научной и художественной коммуникации. Одесса, 1991.
 Кондратенко, Наталія. Синтаксис українського модерністського і постмодерністського художнього дискурсу. Київ, 2012.
 Кочан, Ірина. Лінгвістичний аналіз тексту. 2-ге вид. Київ: Знання, 2008.
 Кулибина, Наталья. Художественный дискурс как актуализация художественного текста в сознании читателя. URL: http://www.gramota.ru/biblio/magazines/mrs/ mrs2001-01/28_211.
 Кухаренко, Валерія. Інтерпретація тексту. Вінниця: Нова книга, 2004.
 Лисенко, Неля. «Специфіка художнього слова і його функціональні вияви в українській літературі». Рідне слово в етнокультурному вимірі. Дрогобич: Посвіт, 2012.
 Луценко, Оксана. «Герменевтичні критерії лінгвістичного аналізу тексту». Актуальні проблеми сучасної філології. Мовознавчі студії, вип. 21 (3), 2013, с. 131–3.
 Михайлов, Н. Теория художественного текста. Москва: Издательский центр «Академия», 2006.
 Папина, Аза. Текст: его единицы и глобальные категории. Москва, 2002.
 Петрова, Л. Лингвокогнитивные основы художественной картины мира. Симферополь, 2006.
 Плеханова Т. Дискурс-анализ текста. Минск: ТетраСистемс, 2011.
 Постовалова, Валентина. Картина мира в жизнедеятельности человека. Роль человеческого фактора в языке: язык и картина мира. Москва: Наука, 1988.
 Прохоров, Юрий. Действительность. Текст. Дискурс. Москва: Флинта; Наука, 2006.
 Седов, Константин. Дискурс и личность: эволюция коммуникативной компетенции. Москва: Лабиринт, 2004.
 Селиванова, Елена. Основы лингвистической теории текста и коммуникации. Киев: ЦУЛ; Фитосоциоцентр, 2002.
 Селіванова, Олена. Сучасна лінгвістика: напрями та проблеми. Полтава: Довкілля-К, 2008.
 Сидоров, Евгений. Онтология дискурса. 2-е изд. Москва, 2009.
 Форманова, С. «Функціонально-стилістична семантика заголовка як структуроутворюючого елемента тексту». Вісник Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника. Філологія, вип. ХV–ХVІІІ, 2007, с. 566–70.

<p><em>Метою</em><em> </em><em>дано</em><em>г</em><em>о</em><em> </em><em>дослідження</em><em> </em><em>б</em><em>у</em><em>ло</em><em> </em><em>проаналіз</em><em>у</em><em>вати</em><em> </em><em>взаємозв’яз</em><em>к</em><em>и</em><em> </em><em>по</em><em>к</em><em>азни</em><em>к</em><em>ів</em><em> </em><em>систем</em><em> </em><em>перо</em><em>к</em><em>сидно</em><em>г</em><em>о о</em><em>к</em><em>иснення</em><em> </em><em>ліпідів</em><em> </em><em>та</em><em> </em><em>антио</em><em>к</em><em>сидантно</em><em>г</em><em>о</em><em> </em><em>захист</em><em>у</em><em> </em><em>при</em><em> </em><em>різних</em><em> </em><em>ст</em><em>у</em><em>пенях</em><em> </em><em>хронічно</em><em>г</em><em>о</em><em> </em><em>обстр</em><em>ук</em><em>тивно</em><em>г</em><em>о захворювання</em><em> </em><em>ле</em><em>г</em><em>ень</em><em> </em><em>з</em><em> </em><em>у</em><em>рах</em><em>у</em><em>ванням</em><em> </em><em>ві</em><em>ку</em><em> </em><em>хворих</em><em>. </em><em>Отримані</em><em> </em><em>рез</em><em>у</em><em>льтати</em><em> </em><em>по</em><em>к</em><em>азали</em><em>, </em><em>що</em><em> </em><em>захворювання с</em><em>у</em><em>проводж</em><em>у</em><em>ється</em><em> </em><em>вираженими</em><em> </em><em>змінами</em><em> </em><em>в</em><em> </em><em>системі</em><em> </em><em>перо</em><em>к</em><em>сидно</em><em>г</em><em>о</em><em> </em><em>о</em><em>к</em><em>иснення</em><em> </em><em>ліпідів</em><em> </em><em>та</em><em> </em><em>антио</em><em>к</em><em>сидантно</em><em>г</em><em>о </em><em>захист</em><em>у</em><em>, </em><em>про</em><em> </em><em>що</em><em> </em><em>свідчать</em><em> </em><em>збільшення</em><em> </em><em>к</em><em>іль</em><em>к</em><em>ості</em><em> </em><em>малоново</em><em>г</em><em>о</em><em> </em><em>діальде</em><em>г</em><em>ід</em><em>у</em><em> </em><em>та</em><em> </em><em>зменшення</em><em> </em><em>к</em><em>іль</em><em>к</em><em>ості с</em><em>у</em><em>перо</em><em>к</em><em>сиддисм</em><em>у</em><em>тази</em><em> </em><em>в</em><em> </em><em>сироватці</em><em> </em><em>к</em><em>рові</em><em>. </em><em>При</em><em> </em><em>про</em><em>г</em><em>рес</em><em>у</em><em>ванні</em><em> </em><em>хронічно</em><em>г</em><em>о</em><em> </em><em>обстр</em><em>ук</em><em>тивно</em><em>г</em><em>о</em><em> </em><em>захворювання </em><em>ле</em><em>г</em><em>ень</em><em> </em><em>має</em><em> </em><em>місце</em><em> </em><em>достовірне</em><em> </em><em>зростання</em><em> </em><em>рівня</em><em> </em><em>малоново</em><em>г</em><em>о</em><em> </em><em>діальде</em><em>г</em><em>ід</em><em>у</em><em> </em><em>в</em><em> </em><em>сироватці</em><em> </em><em>к</em><em>рові</em><em> </em><em>на</em><em> </em><em>фоні при</em><em>г</em><em>ніченої</em><em> </em><em>а</em><em>к</em><em>тивності</em><em> </em><em>фермент</em><em>у</em><em> </em><em>антио</em><em>к</em><em>сидантно</em><em>г</em><em>о</em><em> </em><em>захист</em><em>у</em><em> </em><em>- </em><em>с</em><em>у</em><em>перо</em><em>к</em><em>сиддисм</em><em>у</em><em>тази</em><em>. </em><em>З</em><em> </em><em>ві</em><em>к</em><em>ом</em><em> </em><em>вміст </em><em>малоново</em><em>г</em><em>о </em><em>діальде</em><em>г</em><em>ід</em><em>у</em><em> </em><em>в</em><em> </em><em>сироватці</em><em> </em><em>к</em><em>рові</em><em> </em><em>пацієнтів</em><em> </em><em>збільш</em><em>у</em><em>ється</em><em>, </em><em>а</em><em> </em><em>с</em><em>у</em><em>перо</em><em>к</em><em>сиддисм</em><em>у</em><em>тази</em><em> </em><em>-</em><em>зменш</em><em>у</em><em>ється</em><em>. </em><em>Зміни</em><em> </em><em>мають</em><em> </em><em>достовірний</em><em> </em><em>хара</em><em>к</em><em>тер</em><em>.</em></p>