Journal articles on the topic 'Метод к-середніх'

Мета: надати рекомендації для здійснення прицільної комунікації з ключовими групами споживачів послуг безперервного професійного розвитку на основі попередньої сегментації. Матеріали і методи. Анкети 1768 респондентів, які представляють всі регіони України, щодо важливості чинників вибору форми безперервного професійного розвитку піддано факторному аналізу, за результатами якого отримано чотири фактори, значення яких використано для проведення кластерного аналізу (метод к-середніх). Оцінку результатів здійснювали на основі даних дескриптивної статистики, статистичну вірогідність різниці показників визначали методи попарного порівняння та дисперсійного аналізу. Результати. У результаті сегментування, здійсненого на основі аналізу анкет лікарів – споживачів освітніх послуг, виявлено чотири ключові фактори вибору форми безперервного професійного розвитку: професійність, доступність навчального курсу, рівень соціальної активності, формалізм слухача, на основі яких утворено сім кластерів слухачів, що відрізняються за соціодемографічними та психографічними характеристиками. Висновки. Критичними завданнями є оптимізація освітнього процесу, мінімізація документообігу, часу відриву від роботи фахівців, налагодження роботи з онлайн-медіа, облік, аналіз та комунікація з наявними освітніми послугами.

Предметом досліджень статті є моделі для встановлення ступеня релевантності зображень у просторі дескрипторів ключових точок зображень для реалізації структурних методів розпізнавання зорових образів у системах комп’ютерного зору. Метою є проведення експериментального дослідження ефективних за параметром швидкодії модифікацій способів встановлення подібності описів у просторі дескрипторів ключових точок на підставі апарату аналізу бітових даних. Завдання: розроблення математичних та програмних моделей оброблення даних при обчисленні подібності структурних описів, вивчення властивостей та особливостей застосування цих моделей, оцінювання ефективності за результатами оброблення конкретних зображень. Застосовуваними методами є: детектор BRISK для формування дескрипторів ключових точок, інтелектуальний аналіз даних, метод кластеризації к-середніх, методи побітового оброблення та підрахунку частоти входження даних, теорія хешування бітових даних, програмне моделювання. Отримані такі результати. Методи класифікації зображень з використанням подібності описів у просторі дескрипторів ключових точок отримують подальший розвиток та застосування на підставі впровадження апарату аналізу бітових даних. Кластерне подання описів не тільки скорочує час оброблення, але й показує чутливість модифікації методу до незначних особливостей зображення і його можливість широкого застосування у системах комп’ютерного зору. Хешування опису без втрати даних суттєво прискорює (у експерименті у сотні разів) процес обчислення ступеня релевантності описів. Вибрана хеш-функція може впливати на результат і сприяти покращенню рівня розрізнення зображень. Побудова узагальненого опису у вигляді спільного дескриптора значно скорочує час обчислень, при цьому виникає потреба у попередньому обробленні опису з метою формування скороченого опису із списку значущих дескрипторів. Висновки. Наукова новизна дослідження полягає в удосконаленні методу структурного розпізнавання зображень на основі опису як множини дескрипторів ключових точок шляхом застосування апарату кластеризації, виявлення узагальнених властивостей та хешування даних для визначення модифікованих мір релевантності аналізованих та еталонних описів. Практична значущість роботи – досягнення суттєвого рівня підвищення швидкодії обчислення релевантності зображень, підтвердження результативності запропонованих модифікацій на прикладах зображень, отримання прикладних програмних моделей для дослідження та впровадження методів класифікації у системах комп’ютерного зору.

У статті представлено огляд проблеми взаємозв’язку імпліцитних уявлень про інтелект та особистість із копінг-стратегіями. Узагальнено, систематизовано та розширено теоретичні відомості про імпліцитні теорії, копінг-стратегії особистості та особливості взаємозв’язку даних явищ. Представлено результати емпіричного дослідження природи взаємозв’язку особливостей імпліцитних уявлень людини про інтелект та особистість та стратегій подолання. Дослідження проводилося із залученням емпіричної вибірки кількістю 70 осіб віком від 19 до 46 років. Для операціоналізації теоретичних конструктів та емпіричної перевірки гіпотез використано шість психодіагностичних методик (Опитувальник імпліцитних теорій і цілей навчання К. Двек (в модифікації Т. В. Корнілової та С.Д. Смірнова); Опитувальник способів копінг-поведінки Р. Лазаруса, С. Фолкмана (в адаптації Т.Л. Крюкової, О.В. Куфтяк, М.С. Замишляєвої, 2004); Тест життєстійкості Мадді; Шкала психологічного благополуччя К. Ріфф (в адапатації Т. Шевелєнкової та Т. Фесенко, 2005); шкала загальної самоефективності Р. Шварцера і М. Єрусалема (в адаптації В.Г. Ромека); П’ятифакторний опитувальник особистості «Локатор великої п’ятірки» в адаптації Л.Ф. Бурлачука, Д.К. Корольова.). Результати емпіричного дослідження оброблені за допомогою коефіцієнту кореляціі r-Пірсона, кри- терію U-Манна-Уітні для порівняння груп та кластерного (метод k-середніх) аналізу. Згідно з результатами дослідження, припущення, що імпліцитні переконання людини про можливості інтенсив- ного розвитку та зміни суб’єкта протягом життя визначають прагнення взяти на себе відповідальність за події власного життя та пов’язані з вибором проблемно-орієнтованих стратегій копінг-поведінки.

Актуальність. Фізична працездатність підлітків різних медичних груп варіює в досить широких діапазонах. Розподіл учнів на медичні групи за показниками індексу Руф’є не відображає рівня фізичної працездатності школярів. Мета дослідження – дослідити взаємозв’язок вегетативного забезпечення серцевої діяльності, фізичної працездатності та функціонального резерву серця підлітків різних медичних груп. Матеріал та методи дослідження. Обстежено 140 школярів 7–8-х класів віком 12–14 років (середній вік – 12,9±0,65 років). Із них 58 хлопців (середній вік – 12,9±0,7 років) та 82 дівчини (середній вік – 13,0±0,6 років). Вивчали фізичну праце- здатність (PWC170), функціонально-резервні можливості серцево-судинної системи (індекс Руф’є), варіабельність ритму серця (ВРС). Статистичний аналіз здійснювали за допомогою пакета прикладних програм Statistica-v.10.0. Результати. Під час вивчення вегетативного забезпечення серцевої діяльності встановлено достовірні відмінності між основною й спеціальною медичними групами за такими показниками ВРС у спокої: LF norm, n.u., HF norm, n.u., LF/HF, у.о., %LF. Середні показники К 30:15 між різними медичними групами не відрізнялися. А їхні середні значення перебували в діапазоні 1,0–1,25 у.о., що характеризує погіршення функціонального стану організму в усіх медичних групах. Баланс симпатичного й парасимпатичного відділів ВНС, за середніми даними приросту ЧСС в ортопробі, перебували в межах фізіологічної норми (18–27 %) і не відрізнявся між різними медичними групами. Висновки. У стані спокою простежено переважання активності симпатичної ланки регуляції в модуляції серцевого ритму підлітків спеціальної медичної групи, порівняно з основною. Однак за активної ортостатичної проби відсутні відмінності між показниками, що характеризують стан вегетативної регуляції серцевої діяльності й реактивність симпатичного та парасимпатичного відділів вегетативної нервової системи.

Робота присвячена дослідженню ефективності розподілених алгоритмів машинного навчання реалізованих в проекті Apache Mahout.В результаті роботи був проведений аналіз ефективності алгоритмів машинного на-вчання за допомогою методу кластеризації к-середніх (k-Means) і методу нечіткої кластеризації к-середніх (fuzzy k-Means / c-Means), реалізованих в проекті Apache Mahout.Отримано результати тестування обох методів кластеризації на однакових наборах даних. Розглянуто точність кластеризації кожного методу, а також побудовані порівняльні діаграми результатів досліджуваних методів.

Мета. Мета дослідження полягала у виявленні стану й рівнів розвитку зовнішньомовленнєвих операцій лексико-граматичного структурування розповідного мовлення дітей старшого дошкільного віку. Методи і методики дослідження. У процесі дослідження використовувались теоретичні методи: аналіз психолінгвістичної й психологічної літератури, узагальнення отриманих в результаті аналізу даних, виокремлення й обґрунтування критеріїв й показників психолінгвістичної діагностики стану та рівнів розвитку зовнішньомовленнєвих операцій дітей старшого дошкільного віку, формулювання висновків; емпіричні методи: бесіди з дітьми дошкільного віку, аналіз дитячих розповідей; контент-аналіз; констатувальний (вивчення рівня розвитку розповідного мовлення дітей дошкільного віку) експеримент; методи математичної статистики. Із метою діагностики розвитку зовнішньомовленнєвих операцій розповідного мовлення використовувалися такі методи й методики: “Закінчення речень”, “Спрямований асоціативний експеримент” (І. Л. Баскакова, В. П. Глухов), методика “Розкажи за картинкою” (Р. Немов), метод психографологічного аналізу (І. М. Лущихіна, В. К. Гайда, В. В. Лоскутов). Результати обсервації розповідного мовлення дітей розкривають особливості й рівні розвиненості зовнішньомовленнєвих операцій лексико-граматичного структурування дітей старшого дошкільного віку, своєрідність зовнішнього мовлення дітей, характерної для кожного з виділених рівнів; засвідчують, що кожній дитині, яка розвивається в нормі, властивий індивідуальний нерівномірний розвиток розповідних операцій і дій. Висновки. Висновок про статистично значущі відмінності здійснювався при порівнянні отриманих емпіричних показників із критичним значенням t-критерію Стьюдента. Аналіз стану розвитку зовнішньомовленнєвих операцій розповідного мовлення дітей старшого дошкільного віку створив передумови для виділення чотирьох рівнів розвитку цих мовленнєвих операцій: високий, достатній, середній та низький.

Метою статті є представлення процедури розробки та апробації авторської методики діагностики зрілості та типу громадянської ідентичності особистості. Методологія. Опитувальник містить 7 основних шкал і 7 субшкал і складається з двох частин. Перша частина опитувальника містить завдання, призначені для оцінювання рівня зрілості громадянської ідентичності (шкали: Репрезентованість, Стійкість, Суб’єктна орієнтація, Концептуальність), друга – для оцінювання міри розвиненості/актуалізованості вимірів громадянської ідентичності та встановлення типу громадянської ідентичності (шкали: Інституціональна спрямованість, Спільнотна спрямованість, Індивідуально-рольова/ігрова спрямованість). На етапі апробації опитувальника взяло участь 574 громадян віком 16-62 років (середній вік 32,6 років), 241 чоловіків (42%), 333 жінок (58%). Внутрішню надійність/узгодженість шкал опитувальника перевірено за допомогою показника альфа Кронбаха (отримано значення від 0,704 до 0,852), методом «розчеплення» (коефіцієнт Спірмена-Брауна) та статистикою Гутмана (значення коефіцієнтів від 0,66 до 0,89). Ретестова надійність перевірялася за участю 215 громадян (135 жінок, 80 чоловіків, середній вік 29,9 років) шляхом повторного тестування через 4 тижні. Коефіцієнти кореляції між показниками шкал опитувальника (від 0,73 до 0,88), отримані при повторному тестуванні мають високий рівень значущості (р ≤ 0,001). Оцінка конструктної валідності здійснювалася шляхом визначення факторної структури опитувальника за допомогою експлораторного факторного аналізу методом виділення головних компонент з обертанням Varimax normalized та конфірматорного факторного аналізу. Результати засвідчили, що теоретичні моделі щодо показників зрілості та вимірів громадянської ідентичності демонструють задовільну відповідність емпіричним даним. Підтвердженням конвергентної валідності опитувальника є виявлені взаємозв’язки показників громадянської ідентичності з характеристиками его-ідентичності, особистісної зрілості та громадянською самосвідомістю. Встановлено діапазони низького, середнього та високого рівнів зрілості громадянської ідентичності, а також інституціональної, спільнотної та індивідуально-рольової/ігрової її спрямованості. За допомогою кластерного аналізу (із використанням методу дерева кластеризації та к-середніх) виявлено 8 груп досліджуваних з різним рівнем розвиненості/актуалізованості вимірів громадянської ідентичності, що дозволило описати типи громадянської ідентичності: Латентний; Інституціально-спільнотний; Спільнотний; Спільнотно-ігровий; Ігровий; Інституціонально-ігровий; Різнобічний; Державницький. Загальний відсоток коректності здійсненої класифікації складає 98,75%, що свідчить про високу достовірність поділу осіб на групи з різним типом громадянської ідентичності. Висновки. Розроблений опитувальник валідний, надійний і може використовуватися для подальших досліджень громадянської ідентичності, зокрема, для встановлення рівня зрілості громадянської ідентичності та поширення її типів серед українських громадян різного віку, статі, політичних орієнтацій.

Мета. Сценічна тривога є одною з центральних психологічних проблем у професійній діяльності музикантів. Однак в українській клінічній практиці та дослідженнях існує нестача валідних інструментів для її вимірювання. Ця публікація презентує результати психометричного аналізу україномовної версії К-МРАІ-R (переглянута версія опитувальника сценічної тривоги музикантів Д.Кенні). Базуючись на теорії тривожних розладів Д. Барлоу, даний опитувальник вимірює когнітивні, афективні, фізіологічні та поведінкові ознаки сценічної тривоги музикантів, а також її етіологічні аспекти. Метою даного дослідження було перевірити факторну структуру методики за допомогою конфірматорного факторного аналізу та визначити її надійність за критерієм альфа Кронбаха. Методи дослідження. В емпіричному дослідженні взяло участь 164 студенти вищих музичних навчальних закладів та 240 професійних музикантів (вік = 18-72; середній вік = 35.32, стандартне відхилення = 13.28; 63% жінок та 37% чоловіків) з різних регіонів України. Результати. Результати показали, що модифікований варіант україномовної версії К-МРАІ-R має високі психометричні показники, підтверджені за допомогою конфірматорного факторного аналізу. Дво-, три- та восьмифакторні моделі не досягли прийнятного рівня. Однак після виключення питань, що показали низькі факторні навантаження, модифікова шестифакторна модель продемонструвала задовільні індекси відповідності (χ²/df = 1.75; CFI = 0.940 і TLI = 0.931; RMSEA =0.047; SRMR = 0.048). Надійність за внутрішньою узгодженістю шкал була підтверджена високим коефіцієнтом альфа Кронбаха (добрий рівень показників для підшкал «соматичні ознаки тривоги» (.864), «занепокоєння/страх (негативні думки)» (.818), «депресія/безнадія» (.742), «тривожне передчуття» (.839) та прийнятний – для підшкал «батьківська емпатія»(.645) і «міжпоколінна передача тривоги» (.658). Висновки. Українська версія К-МРАІ-R може використовуватися в якості валідного та надійного інструменту для діагностики та досліджень сценічної тривоги музикантів. Перспективами подальшого дослідження україномовної версії К-МРАІ-R є перевірка її конвергентної та дивергентної валідності, а також тест-ретестової надійності.

Мета: оцінити наявність професійного вигорання у працівників екстреної медичної допомоги. Матеріали і методи. Проведено опитування 157 працівників екстреної медичної допомоги Львівської області з використанням тесту професійного вигорання за К. Маслач і С. Джексоном для визначення наявності та ступеня професійного вигорання. Результати. За результатами дослідження виявлено переважання серед респондентів працівників віком до 49 років (81 %) та жінок 58 %. Більшість серед респондентів становили молодші спеціалісти з медичною освітою. Висока професійна кваліфікація підтверджується наявністю вищої кваліфікаційної категорії більше ніж у половини опитаних. У (50,32±3,99) % виявляли середній рівень емоційного виснаження, в (22,29±3,32) % – високий. При визначенні деперсоналізації особи низький рівень спостерігали в (28,66±3,61) %, середній – у (61,78±3,88) %, високий – в (7,64±2,12) %. Середній рівень редукції особистих досягнень виявлено в (23,57±3,39) %, високий – у (51,59±3,99) %, дуже високий – в (22,93±3,36) % респондентів. У середньому рівень професійного вигорання у респондентів становив 53,38±0,91 (середній рівень). При встановленні кореляційно-регресійного зв’язку виявлено вплив віку rxy=0,2563 (р=0,001) та професійного стажу роботи rxy=0,3225 (р=0,000) на розвиток професійного вигорання. Висновки. У працівників екстреної медичної допомоги Львівської області виявлено в (62,42±3,86) % середній та у (1,27±0,89) % високий рівні професійного вигорання. Одними із факторів, які спричинили розвиток професійного вигорання, були вік респондентів та їх стаж роботи в екстреній медичній допомозі. Опосередковано на високий рівень професійного вигорання вплинула пандемія COVID-19.

Метою статті є дослідження впливу позитивної зрілої ідентичності на психологічне благополуччя студентської молоді. Методи. Для досягнення мети було проведене емпіричне дослідження ідентичності та психологічного благополуччя серед студентів перших курсів закладу вищої освіти. Для визначення зрілої ідентичності застосовано опитувальник «Особистісна і соціальна ідентичність» В. Урбанович, психологічне благополуччя досліджували за допомогою методики К. Ріфф «Шкала психологічного благополуччя» (адаптація Т. Шевеленкової і П. Фесенка). Отримані дані оброблено за допомогою кореляційного аналізу. Результати. Проведене дослідження показало, що для студентів перших курсів, на першому місці, за високими показникам зрілої ідентичності, має значення сім’я, на другому – соціальне оточення, на третьому місці – робота, на четвертому – майбутнє, на п’ятому – матеріальний стан, на шостому – внутрішній світ і здоровіє, на сьомому – суспільство, в якому проживають. Визначення рівнів психологічного благополуччя показало, що превалюють середні значення психологічного благополуччя за наступними шкалами: перше місце розподілили «автономія», «управління середовищем», «особистісне зростання», «само прийняття»; друге місце розподілили «позитивні стосунки з оточуючими», «цілі», «загальне психологічне благополуччя»; на третьому місці показники за шкалами «сенс життя» і «людини як відкрита система»; на четвертому місці показник за шкалою «баланс афекту». У процесі дослідження виявлено статистично значущі зв’язки між позитивною зрілою ідентичністю і шкалами психологічного благополуччя: автономія, цілі у житті, позитивні стосунки з оточуючими, особистісне зростання, самосприйняття, загальне психологічне благополуччя, баланс афекту. Висновки. Позитивна зріла ідентичність впливає на рівні психологічного благополуччя студентської молоді у нових соціальних умовах.

Теоретичний аналіз наукової літератури з проблеми стану психічного здоров’я здобувачів вищої освіти у зв’язку з викликами майбутньої професії психолога та навчання в період реформування освіти, з впровадженням компетентнісного підходу до навчального процесу з орієнтацією на програмний результат, висвітлений у ній не достатньо. У зв’язку з цим визначена така мета роботи: дослідження і порівняння особливостей та психологічних компонентів психічного здоров’я студентів-психологів молодших і старших курсів для встановлення його трансформації в період навчання та реформування системи освіти. Гіпотезою слугувало припущення, що під час навчання можуть відбуватися зміни стану психічного здоров’я студентів-психологів внаслідок дії дезадаптуючих факторів нервово-психічного напруження. Також враховувалося, що в умовах теоретичного та практичного засвоєння основ спеціальності практичного психолога, які сприяють підвищенню стресостійкості, життєстійкості, формуванню адекватної «Я-концепції» зростатиме соціально-психологічна адаптація студентів. Були застосовані теоретичний, емпіричний і математико-статистичний методи. Теоретичний метод включав аналіз, класифікацію та систематизацію наукових матеріалів за проблемою. Емпіричний метод складався зі спостереження, контент-аналізу матеріалів навчальної діяльності та соціальної активності. У своєму складі він мав такі психодіагностичні методики: опитувальник соціально-психологічної адаптації К. Роджерса, Р. Даймонд; шкала особистісної та реактивної тривожності Ч.Д. Спілбергера, Ю.Л. Ханіна; опитувальник самооцінки психічних станів Айзенка; методика домінуючого психічного стану Л.В. Кулікова; клінічний опитувальник для виявлення і оцінки невротичних станів К.К. Яхина, Д.М. Менделевича; методика самопочуття, активності, настрою (САН); методика «Прогноз» (НПУ). Встановлено, що стан здоров’я здобувачів вищої освіти старших курсів порівняно з молодшими дещо погіршився. Виявлено зниження соціальної активності, але з підвищенням результативності навчання за академічними показниками. Усі студенти мають високий і середній рівні соціально-психологічної адаптації, але показники тривожності дещо вищі в групі старших. Вони більш ригідні, в них нижчі показники настрою, вони мають більше виявів тривоги, невротичної депресії, астенії, абсесивно-фобічних порушень. Молодші відрізняються добрим настроєм, але не досить добре регулюють свої емоційні вияви. Встановлені зміни стану здоров’я студентів під час навчання потребують проведення моніторингу їх психологічного стану із формуванням групи тих, хто потребує психологічної допомоги, для проведення психокорекційних заходів. Також рекомендується проведення супервізії для формування у студентів професійної майстерності, особистісного зростання з підвищенням життєстійкості, стресостійкості, оптимістичного погляду на майбутнє.

Мета дослідження. З’ясувати ефективність технології корекції негативних психічних станів студентів засобами оздоровчого фітнесу. Методи дослідження. Для визначення стану рухових здібностей та фізичної підготовленості студентів використовувалась батарея тестів К. Зухори. Рівень фізичного здоров’я визначали за експрес-оцінкою рівня фізичного (соматичного) здоров’я Г.Л. Апанасенка. Результати. У результаті експерименту значно покращився рівень СЗ студентів педагогічних спеціальностей ЕГ. Зокрема зміни були пов’язані із зниженням на 35,42 % і 18,75 % часток студентів з низьким і нижче середнім рівнями СЗ та збільшенням на 43,75 % їх частки з середнім рівнем (χ2 = 39,58; Р < 0,01). Слід відзначити також, що 10,42 % та 2,08 % студентів ЕГ мали вище середнього та високий рівні соматичного здоров’я відповідно. У КГ кількість студентів з низьким рівнем соматичного здоров’я зросла на 4,26 % за рахунок відповідного зменшення таких з середнім та вище середнього рівнями, що відповідало загальній тенденції щодо рівня здоров’я студентської молоді.У студентів ЕГ суттєво покращився інтегральний показник фізичної підготовленості. Мінімальний рівень фізичної підготовленості мали 2,08 % студентів проти 27,08 % до експерименту, задовільний – 52,08 % проти 54,17 %, добрий та дуже добрий рівні фізичної підготовленості мали 39,58 % та 4,17 % відповідно. Слід зазначити, що у 2,08 % студентів виявлено високий рівень фізичної підготовленості, чого не спостерігалося до експерименту (χ2 = 16,84; Р < 0,01). Проведені дослідження засвідчують позитивний вплив технології корекції негативних психічних станів студентів з використанням оздоровчих технологій на показники психічного та фізичного стану студентів педагогічних спеціальностей.

Метою проведення досліджень було визначення можливості зменшення хімічного навантаження на навколишнє середовище за застосування літнього садіння свіжозібраними бульбами. Методи. Польові дослідження виконувалися згідно з вимогами методик дослідної справи та методичних рекомендацій щодо про- ведення досліджень із картоплею на зрошуваних зем- лях Інституту зрошуваного землеробства НААН в зоні дії Інгулецької зрошувальної системи. Математичну обробку експериментальних даних здійснювали за загальноприйнятими методиками. Дослідженнями було передбачено порівняння впливу обробки садивних час- ток бульб хімічними препаратами після підсихання на них 4-и компонентного розчину стимуляторів (1% тіосе- човини, 1% роданістого калію, 0,002% бурштинової кислоти, 0,0005% гібереліну) на схожість, розвиток рослин та продуктивність посадки. Вивчались препарати Гаупсин, Триходермін, Мочевин К-6. Ці біопрепарати не шкідливі для людини, теплокровних тварин, комах, риб, не нагромаджуються в рослинах. Агротехніка в досліді, крім досліджуваних факторів, загальноприйнята для зрошуваних земель півдня України. Повторність – чоти- риразова. Результати. Впливу будь-якого препарату як в чистому вигляді, так і в сполученні з іншими препа- ратами на інтенсивність утворення сходів виявлено не було. Середні значення урожайності за три роки дослі- джень вказують на те, що жоден з варіантів обробки насіннєвих бульб не забезпечив суттєве підвищення продуктивності рослин. Максимальну середню врожай- ність бульб забезпечив варіант з додатковою обробкою бульб біопрепаратом Гаупсин – 21,19 т/га, що всього на 1,58% перевищило контроль (фон). Продуктивність контрольних варіантів становила 20,86 та 20,72 т/га. Мінімальна середня врожайність становила 18,86 т/га, що на 2,0 т, або 9,59% нижче контролю у варіанті з додат- ковою обробкою препаратом Мочевин К-6. Висновки. Рівень урожайності картоплі літнього садіння не зале- жав від обробки свіжозібраних бульб в літній посадці препаратами хімічного та біологічного походження. На єдиному варіанті з додатковою обробкою рослин біопре- паратом фунгіцидної дії Гаупсин урожайність порівняно з контролем була вищою на 0,33 т/га, або 1,6%, відпо- відно рентабельність виробництва – на 11,2%, а умовно чистий прибуток – на 4,35 тис. грн/т. Решта варіантів не перевищили контроль.

Мета. Провести порівняння рівня техніко-тактичної підготовленості кваліфікованих кікбоксерів-аматорів та кікбоксерів-професіоналів в розділі К-1. Методи. У педагогічному дослідженні прийняли участь 40 кікбоксерів, умовно розділених на дві групи: 22 спортсмена-аматори високої кваліфікації, і18 спортсменів-професіоналів. Тестування техніко-тактичної підготовленості кікбоксерів (ISKA) у розділі К-1 за вдосконаленою методикою В.А. Еганова, дозволяє широко, об’єктивно і швидко діагностувати рівень сформованої техніко-тактичної підготовленості. Результати. Дослідження дозволило виявити істотні відмінності в рівні техніко-тактичної підготовленості кікбоксерів, що увійшли до групи спортсменів-професіоналів і кікбоксерів-аматорів високої кваліфікації в розділі К-1. В змагальній діяльності рівень активності в атаці, контратаці у відповідь і контратаці на зустріч у двобою, по відношенню до суперника, в групі спортсмени професіонали мали вищий рівень відповідних показників ніж у кікбоксерів аматорів. Активність у зустрічній контратаці за допомогою ударів руками, ногами і колінами у спортсменів-аматорів є нижче середнього рівня, а у професіоналів, означений показник значно вищий. Професіонали переважають аматорів у показнику надійності захисту при чому рівеньзахисних дій від ударів ногами в обох групах нижчий ніж від ударів руками і колінами. Висновок. Встановлено, що кікбоксери у розділі К-1 активніше використовують у нападі удари руками, ніж ногами і колінами. З переходом на професійний ринг, у спортсменів підвищуються наступні показники: рівень активності та надійності ударів ногами і колінами. З переходом на професійний ринг, підвищується рівень спортивної кваліфікації, кікбоксери-професіонали покращують показники надійності захисних дій в верхній (голову) в середній (тулуб) рівні, але захисні дії від ударів в нижній рівень продовжують знаходитись не на належному рівні. У кікбоксерів в розділі К-1, з переходом на професійний ринг спостерігається значне підвищення загального рівня техніко-тактичної підготовленості.Ключові слова: техніко-тактична підготовка, кікбоксинг, аматори, професіонали.

Мета. Визначити дію мутагенних чинників на формування якісних ознак, які визначають фенотип листкової пластинки та провести порівняльний кореляційний аналіз між проявом якісних і кількісних ознак генотипів салату листкового мутантного походження. Методи. Непараметричної статистики, польової оцінки, розрахунково–аналітичні. Результати. Встановлено особливості дії фізичного і хімічного мутагенезу на фенотиповий прояв якісних ознак, що визначають морфологію листкової пластинки салату листкового. Визначено ступінь розбіжності прояву якісних ознак залежно від дії мутагенного чинника між вихідними формами і похідними від них мутантними генотипами. На основі кореляційного аналізу встановлено важливі для селекційного процесу зв’язки між якісними і кількісними ознаками у досліджених генотипів. Встановлено, що за проявом асоціації ознак, які визначають фенотип листкової пластинки найбільш контрастними порівняно із вихідною формою виявилися 2 мутантні зразки – [Сніжинка (ДМС, 6 год.), мф-1] (К-7392(1)) (rs = 0,43) та [Сніжинка (7 кР)] (К-7402) (rs = 0,31). Висновки. Досліджені кореляційні зв’язки дають можливість проводити добір високопродуктивних генотипів салату листкового на ранніх етапах онтогенезу рослин за асоціацією якісних ознак, що визначають фенотип листкової пластинки. Особливо корисним є встановлений, статистично достовірний кореляційний зв’язок, між інтегральним показником для сукупності якісних ознак “середній індекс для вибірки” та рівнем кількісних ознак “найбільша довжина листка” і “урожайність ” (rs = -0,51…0,49), що є важливим для відбору оцінки високопродуктивних генотипів салату листкового. На основі мутантних зразків салату листкового створено новий високопродуктивний сорт Мажор, який перевищив сорт-стандарт Сніжинка за комплексом цінних кількісних ознак. Урожайність нового сорту становить 10,0 т/га при 6,14 т/га у стандарту. Період від масових сходів до товарної стиглості у нового сорту становить 17 діб, у сорту-стандарту Сніжинка до 23 діб.

У статті теоретично та емпірично обґрунтовується дискурсивний підхід до дослідження особливостей розуміння молитви як базового жанру релігійного дискурсу. Релігійний дискурс розглядається як активна рецепція, передавання та/або творення (співтворення) релігійних текстів у певних їх контекстах (широких соціальних, зокрема, комунікативних, а також індивідуальних життєвих ситуаціях), що пов’язане з конструюванням релігійно релевантних дискурсивних моделей реальності та її складових через сукупність відповідно зорієнтованих понять і висловлювань (тверджень). У свою чергу, підбір, формулювання таких висловлювань, а також їх розуміння розглядаються як наслідок відповідних активних виборів суб’єкта релігійного дискурсу (індивідуального або колективного). У зв’язку з цим обґрунтовується, що молитва включає у себе, поряд із системою узагальнених, традиційних своїх значень (теологічний та лінгвістичний рівні аналізу), також індивідуальне, контекстуально зумовлене сприйняття та осмислення конкретним своїм суб’єктом (психологічний та психолінгвістичний рівні аналізу). На прикладі канонічної молитви «Отче наш» та зустрічних релігійних дискурсів (продуктів її розуміння) респондентів із різними рівнями релігійної активності (низьким, нижчим за середній, вищим за середній, високим) виокремлено базові категорії, крізь призму яких відбувається розуміння молитовного дискурсу: 1) «Буття та його загальні атрибути»; 2) «Бог, Його ім’я та атрибути»; 3) «Людина та її повсякденне буття»; 4) «Молитва та її складові»; 5) «Належне (духовне)»; 6) «Заборонене (гріховне)». Також констатовано наступні загальні тенденції (від найнижчого до найвищого рівня релігійної активності): істотне зростання – кількості слів, кількості речень і середньої кількості слів у реченні, слабке зростання – показників емоційної напруженості, а спадання – показників лексичної різноманітності та лексичної щільності релігійних дискурсів досліджених українців. Література References Засєкін С. Психолінгвістичні універсалії перекладу художнього тексту: монографія.Луцьк: Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2012.Zasiekin, S. (2012). Psykholinhvistychni Universalii Perekladu Khudozhnoho Tekstu[Psycholinguistic Universals in the Translation of Literary Texts]. Lutsk: Volyn StateUniversity. Серкин В.П. Методы психосемантики: Учеб. пособие для студентов вузов. М.:Аспект-Пресс, 2004.Serkyn, V.P. (2004). Metody Psikhosemantiki [The Methods of Psychosemantics]. M.:Aspekt-Press. Смирнов Д.О. Описание процедуры стандартизации психометрической методики«Опросник религиозной активности» // Научный психологический журнал. 1999. C.1–2. Smirnov, D.O., (1999). Opisaniye protsedury standartizatsii psikhometricheskoi metodiki“Oprosnik relihioznoi aktivnosty” [Description of Procedure of the Psychometric Method’s“The Measuring Technique of Religious Activity” Standardization]. NauchnyiPsikholohicheskii Zhurnal, 1–2, 159–172. Спилка Б., Лэдд К. Л. Психология молитвы. Научный подход. Харьков:Гуманитарный центр, 2015.Spilka, B., Ladd, K. L. (2015). Psikholohiya Molitvy. Nauchnyi podkhod [The Psychologyof Prayer: A Scientific Approach]. Kharkiv: Humanitarnyi Tsentr.

Стаття присвячена дослідженням зміни теплостійкості відгодівельних свиней залежно від тех-нологічних умов. Метою та завданням проведених досліджень було виявити різний рівень адапта-ційної здатності піддослідних генотипів за умови традиційної та інтенсивної технологій виробниц-тва, виявити частку впливу генотипу та факторів середовища на фізіологічні показники у свиней.Робота проводилась в умовах традиційної (до реконструкції) та інтенсивної (після реконструкції)технологіях виробництва при зовнішній температурі повітря +23 ºС – +34 ºС на підсвинках 4–5 місячного віку. До реконструкції були використані генотипи великої білої породи української селек-ції і полтавської м’ясної, після реконструкції для отримання відгодівельного молодняку були викори-стані свиноматки великої білої породи німецької селекції, кнури порід ландрас, п’єтрен та терміна-льні кнури-плідники кантор. Аналіз досліджень показав, що у свинарнику до реконструкції 80 %двопородних помісей ВБ × ПМ мали низьку адаптаційну здатність, одночасно чистопородні свиніВБ породи мали високу 40 % (Ia=15,9) та середню 40 % (Ia=9,2, Р≤0,01) адаптаційну здатність.Результати досліджень свідчать, що після реконструкції кращі показники адаптаційної здатності усвиней з генотипом (ВБ × Л) × К – 40 % з високим (Ia=20,3) та середнім – 60 % (Ia=8,6, Р≤0,001)індексом адаптації. Одержані результати показують, що свині високого рівня адаптації в серед-ньому достовірно переважали своїх ровесників низького рівня адаптації за показниками температу-ри тіла в денний час на 0,32 0С (Р≤0,01), частотою серцевих скорочень вранці – на 65,5 (47,8 %) івдень – на 49,5 (14,3 %) ударів за одну хвилину (Р≤0,001), а також індексом адаптації – на15,1 одиниць (у 4,4 раза, Р≤0,001). Встановлено достовірний вплив – 31,7–35,8 % (Р≤0,05) генотипуна частоту серцевих скорочень у групах відгодівельного молодняку незалежно від технологічних па-раметрів виробництва. Також відмічена висока достовірність впливу генотипу на частоту серцево-го скорочення вранці та вдень до реконструкції – 35,8, 28,0 % (Р≤0,05).

РЕЗЮМЕ. Частота безплідних шлюбів на території України коливається від 15 до 25 % всіх подружніх пар, що перевищує критичний рівень 15 %, вказаний групою експертів ВООЗ, при якому безпліддя є фактором, що значно впливає на демографічні показники в країні та становить державну проблему. Безпліддя в шлюбі – одна з найактуальніших проблем сучасного суспільства та сучасної медицини, незважаючи на успіхи, досягнуті широким застосуванням методів допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ). Питання створення сімʼї та материнства інколи відкладають до того часу, коли зачати дитину для подружжя власними силами стає вкрай складно. З віком спостерігають погіршення стану соматичного здоровʼя та зниження репродуктивної функції. Мета – вивчити основні показники функціонального стану репродуктивної системи у жінок пізнього репродуктивного віку. Матеріал і методи. Загалом під спостереженням перебувало 66 жінок пізнього репродуктивного віку. З них 36 хворих на трубно-перитонеальне безпліддя жінок з низьким оваріальним резервом, яким показано застосування програм ДРТ, склали основну групу. Методом простої рандомізації цю групу було поділено залежно від лікувальної схеми і запропоновано застосування PRP-терапії (активація фолікулогенезу). Оцінка функціонування репродуктивної системи проводилась за рахунок визначення таких гормональних показників як пролактин (ПРЛ), тестостерон (Т), кортизон (К) естрадіол (Е2), лютеїнізуючий гормон (ЛГ), фолікулостимулювальний гормон (ФСГ) та антимюллерів гормон (АМГ) у ранню фолікулярну фазу, окрім прогестерону (П), який визначався в лютеїновій фазі. Статистична обробка результатів досліджень проводилася на персональному компʼютері з використанням параметричних та непараметричних методів варіаційної статистики за допомогою прикладного програмного забезпечення «Statistica». Результати. Аналіз гормональних показників функціонування репродуктивної системи виявив статистично значущі відмінності між середніми показниками ФСГ, АМГ, ЛГ, ПРЛ, прогестерону та естрадіолу у жінок основної та контрольної груп, що пояснюється, в першу чергу, наявністю порушень з боку репродуктивної системи у пацієнток основної групи, що є характерним для клінічного перебігу безпліддя у жінок пізнього репродуктивного віку з низьким оваріальним резервом. Висновки. Як показало дослідження, у пацієнток із низьким оваріальним резервом, яким проводилась PRP-терапія, спостерігали кращу оваріальну відповідь та якість ооцитів і, відповідно, результати допоміжних репродуктивних технологій були успішні. Важливим це питання є для жінок старшого репродуктивного віку, оскільки виснаження овуляторного резерву призводить до зниження імовірності народження власних дітей.

Abstract CYTOKERATIN-18 FRAGMENTS FOR PREDICTING STEATOHEPATITIS IN PATIENTS WITH NONALCOHOLIC FATTY LIVER DISEASE Babak O., Zhelezniakova N., Molodan V., Prosolenko K., Lapshyna K., Vizir M. The aim of the study was to investigate metabolic parameters, cytokeratin 18 (CK-18) levels in blood plasma and the state of the liver parenchyma of patients with non-alcoholic fatty liver disease (NAFLD) in non-alcoholic steatohepatitis (NASH) stage. Materials and methods: Fasting serum CK-18 was measured in 30 NASH patients (mean age (49.3±3.6). The control group consisted of 20 practically healthy volunteers. The diagnosis of NADH was established on the basis of clinical, biochemical and instrumental data. In addition to basic laboratory tests and ultrasonographic examination, the Fibromax test (Biopredective, France) was performed. Results: In patients with NAFLD, the lipid profile showed a tendency to hyper- and dyslipidemia. The obtained data showed a significant increase in the parameters of enzymatic activity of the liver, the average level of aspartate aminotransferase (AST) exceeded the control group 2.5 times, the alanine aminotransferase (ALT) – 2.9 times, respectively (˂ 0.05). In NAFLD in NASH stage CK-18 levels in blood plasma were significantly increased, exceeded the results of the control group 3 and more times, and allowed to establish NASH in patients of the main group. Conclusions: Increased levels of CK-18 in NASH patients as well as its association with atherogenic dyslipidemia and increasing of liver enzymatic activity were revealed. The obtained data showed the possibility of using biomarker for non‑invasive diagnostics of NASH and represent the prospect of further research. Key words: nonalcoholic fatty liver disease, nonalcoholic steatohepatitis, noninvasive diagnosis, cytokeratin-18. Резюме. ФРАГМЕНТИ ЦИТОКЕРАТИНУ-18 ДЛЯ ПРОГНОЗУВАННЯ СТЕАТОГЕПАТИТУ У ПАЦІЄНТІВ З НЕАЛКОГОЛЬНОЮ ЖИРОВОЮ ХВОРОБОЮ ПЕЧІНКИ Бабак О.Я., Железнякова Н.М., Молодан В.І., Просоленко К.О., Лапшина К.А., Візір М.О. Мета дослідження: вивчити метаболічні показники, рівні цитокератину 18 (СК-18) у плазмі крові та стан паренхіми печінки у хворих на неалкогольну жирову хворобу печінки (НАЖХП) y стадії неалкогольного стеатогепатиту (НАСГ). Матеріали і методи: Обстежено 30 хворих з НАЖХП в стадії НАСГ, у віці від 30 до 60 років (середній вік (49.3 ± 3.6) років). Групу контролю склали 20 практично здорових добровольців. Діагноз НАЖХП був встановлений на підставі клініко-біохімічних та інструментальних даних. Всім пацієнтам, окрім основних лабораторних і ультрасонографічних досліджень, було проведено тест Fibromax (Biopredective, Франція). Визначення цитокератину-18 (СК-18) в плазмі крові проводилось імуноферментним методом з використанням наборів ELISA. Результати дослідження: У пацієнтів з НАЖХП ліпідний профіль показав тенденцію до гіпер- і дисліпідемії. Отримані дані свідчили про достовірне підвищення показників ферментативної активності печінки, середній рівень аспартатамінотрансферази (АСТ) перевищував показник контрольної групи у 2,5 рази, аланінамінотрансферази (АлАТ) - в 2,9 рази, відповідно (˂ 0,05). У хворих НАЖХП в стадії НАСГ рівні СК-18 в плазмі крові були достовірно підвищені, перевищували результати групи контрою в 3 та більше разів, і дозволяли встановити НАСГ у пацієнтів основної групи. Висновки: Виявлено підвищені рівні СК-18 у пацієнтів з НАСГ, а також його асоціація з атерогенною дисліпідемією і порушенням ферментативної активності печінки. Отримані дані свідчать про можливість використання біомаркеру для неінвазивної діагностики НАСГ і представляють перспективу подальших досліджень. Ключові слова: неалкогольна жирова хвороба печінки, неалкогольний стеатогепатит, неінвазивна діагностика, цитокератин-18. Резюме. ФРАГМЕНТЫ ЦИТОКЕРАТИНА-18 ДЛЯ ПРОГНОЗИРОВАНИЯ СТЕАТОГЕПАТИТА У ПАЦИЕНТОВ С НЕАЛКОГОЛЬНОЙ ЖИРОВОЙ БОЛЕЗНЬЮ ПЕЧЕНИ Бабак О.Я., Железнякова Н.М., Молодан В.И., Просоленко К.А., Лапшина Е.А., Визир М.А. Цель исследования: изучить метаболические показатели, уровни цитокератина 18 (СК-18) в плазме крови и состояния паренхимы печени у больных неалкогольной жировой болезнью печени (НАЖБП) в стадии неалкогольного стеатогепатита (НАСГ). Материалы и методы: Обследовано 30 больных с НАЖБП в стадии НАСГ, в возрасте от 30 до 60 лет (средний возраст (49.3 ± 3.6) лет). Группу контроля составили 20 практически здоровых добровольцев. Диагноз НАЖБП был установлен на основании клинико-биохимических и инструментальных данных. Всем пациентам, помимо основных лабораторных и ультрасонографических исследований, был проведен тест Fibromax (Biopredective, Франция). Определение цитокератина-18 (СК-18) в плазме крови проводилось иммуноферментным методом с использованием наборов ELISA. Результаты. У пациентов с НАЖБП липидный профиль показал тенденцию к гипер- и дислипидемии. Полученные данные свидетельствовали о достоверном повышении показателей ферментативной активности печени, средний уровень АсАТ (АСТ) превышал показатель контрольной группы в 2,5 раза, аланинаминотрансферазы (АЛТ) - в 2,9 раза, соответственно (˂ 0,05). У больных НАЖБП в стадии НАСГ уровни СК-18 в плазме крови были достоверно повышены, превышали результаты группы контроля в 3 и более раз, и позволяли установить НАСГ у пациентов основной группы. Выводы. Выявлены повышенные уровни СК-18 у пациентов с НАСГ, а также его ассоциация с атерогенной дислипидемией и нарушением ферментативной активности печени. Полученные данные свидетельствуют о возможности использования биомаркера для неинвазивной диагностики НАСГ и представляют перспективу дальнейших исследований. Ключевые слова: неалкогольная жировая болезнь печени, неалкогольный стеатогепатит, неинвазивная диагностика, цитокератин-18.

Sharikadze O.V.Background. This study determined the efficacy of sublingual allergen–specific immunotherapy (SLIT) in Ukrainian children younger than 5 years of age with allergic rhinitis and bronchial asthma sensitized to house dust mite allergens. Methods. A cohort prospective study was conducted over a two years period with assessment of the sensitization towards inhalant allergens, measured in-vivo by wheal size and number of positive reactions on the standard skin prick test (SPT). SPSS was used to analyse any statistical correlation. Results. A total of 125 atopic asthma or/and allergic rhinitis with the mean age of 4.11 ±0.83 who were sensitized to house dust mites Dermatophagoides pteronyssinus and/or Dermatophagoides farina were included. 47 children received two-years SLIT to treat house dust mite allergies using standardized extract of sublingual allergens containing a mixture of house dust mites (Der. pteronyssinus and Der. farinae) in the correlation of 1(0,175 НЕР):1(0,175 НЕР) (Diater, Spain). These patients were mono-sensitized with Der. pteronyssinus and Der. farinae or were SPT poly-sensitized, but these patients only had house dust mite allergy symptoms. In this group the assessment of clinical efficacy of SLIT showed the significant differences in VAS before treatment and 6 months after its receiving. The symptom “nasal obstruction” was assessed as 2.3±-1.6 points at the beginning of the therapy, and the data reduced almost twice (1.3±-1.1); Р <0,05 after 6 months of SLIT; then (12 and 24 months) it decreased to 0.91±0.9 and 0.34±0.5; Р <0,01, correspondingly. Conclusion. This study has shown that using of SLIT in atopic asthma or/and allergic rhinitis children under 5 year sensitized to house dust mites is an effective and safe treatment method and allows to quickly (over the first 6 months of SLIT) control the symptoms. The data of comparative analysis in the group of patients who didn’t receive SLIT has pointed to high frequency of disease symptom occurrence after the end of baseline therapy.KeyWords: sublingual allergen-specific immunotherapy, children, bronchial asthma, allergic rhinitis, sensitization, allergens, Diater ОСОБЛИВОСТІ ЛІКУВАННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ, СЕНСІБІЛІЗОВАНИХ ДО АЛЕРГЕНІВ ДОМАШНЬОГО ПИЛУШарикадзе О.В.Це дослідження визначило ефективність сублингвально алерген-специфічної імунотерапії (SLIT) українських дітей молодше 5 років з алергічним ринітом та бронхіальною астмою, сенсибілізованих до алергенів пилових кліщів. Методи. Проспективне дослідження когорти проводилося протягом двох років з оцінкою сенсибілізації до інгаляційних алергенів, виміряної in-vivo за розміром пухирів і кількості позитивних реакцій на стандартному тесті на шкірі (SPT). Для аналізу статистики використовувався пакет SPSS. Результати. Обстежено 125 дітей (середній вік 4,11 ± 0,83 років) з атопічною астмою та/або алергічним ринітом, які були сенсибілізовані до домашніх пилових кліщів Dermatophagoides pteronyssinus та/або Dermatophagoides farina. 47 дітей отримали дворічний курс SLIT з використанням стандартизованого екстракту сублінгвальних алергенів, що містять суміш кліщів домашнього пилу (Der. Pteronyssinus і Der. Farinae) в співвідношенні 1 (0,175 НЕР): 1 (0,175 НЕР) (Діатер, Іспанія). Пацієнти були моносенсібіровани Dermatophagoides pteronyssinus і / або Dermatophagoides farina або були полісенсібілізовані (за SPT), однак симптоми розвивалися тільки на домашній пил. У цій групі оцінка клінічної ефективності SLIT показала значні відмінності до лікування і через 6 місяців після його отримання. Симптом «носової обструкції» оцінювався як 2,3 ± 1,6 бала на початку терапії і зменшувалися майже в два рази (1,3 ± 1,1); Р <0,05 після 6 місяців SLIT. Потім (12 і 24 місяці) він знизився до 0,91 ± 0,9 і 0,34 ± 0,5; Р <0,01, відповідно. Висновок. Дослідження показало, що використання SLIT при атопічній астмі та/або алергічному риніті у дітей до 5 років, сенсибілізованих до домашніх пилових кліщів, є ефективним і безпечним методом лікування і дозволяє швидко (протягом перших 6 місяців SLIT) контролювати симптоми. Дані порівняльного аналізу в групі пацієнтів, які не отримували SLIT, вказують на високу частоту виникнення симптомів хвороби після закінчення базової терапії.Ключові слова: сублінгвальна алерген-специфічна імунотерапія, діти, бронхіальна астма, алергічний риніт, сенсибілізація, алергени, Діатер. ОСОБЕННОСТИ ЛЕЧЕНИЯ ДЕТЕЙ ДОШКОЛЬНОГО ВОЗРАСТА, СЕНСИБИЛИЗИРОВАННЫХ АЛЛЕРГЕНАМИ ДОМАШНЕЙ ПЫЛИШарикадзе Е.В.Это исследование определило эффективность сублингвальной аллерген-специфической иммунотерапии (SLIT) украинских детей моложе 5 лет с аллергическим ринитом и бронхиальной астмой, сенсибилизированных к аллергенам пылевых клещей. Методы. Проспективное исследование когорты проводилось в течение двух лет с оценкой сенсибилизации к ингаляционным аллергенам, измеренной in-vivo по размеру волдырей и количеству положительных реакций на стандартном тесте на коже (SPT). Для анализа статистики использовался пакет SPSS. Результаты. Обследованы 125 детей (средний возраст 4,11 ± 0,83 лет) с атопической астмой и/или аллергическим ринитом, которые были сенсибилизированы к домашним пылевым клещам Dermatophagoides pteronyssinus и/или Dermatophagoides farina. 47 детей получили двухлетний курс SLIT с использованием стандартизованного экстракта сублингвальных аллергенов, содержащих смесь клещей домашней пыли (Der. Pteronyssinus и Der. Farinae) в соотношении 1 (0,175 НЕР): 1 (0,175 НЕР) (Диатер, Испания). Пациенты были моносенсибированы Dermatophagoides pteronyssinus и/или Dermatophagoides farina или были полисенсибилизированы (по SPT), однако симптомы развивались только на домашнюю пыль. В этой группе оценка клинической эффективности SLIT показала значительные различия до лечения и через 6 месяцев после его получения. Симптом «носовой обструкции» оценивался как 2,3 ± -1,6 балла в начале терапии и уменьшались почти в два раза (1,3 ± -1,1); Р <0,05 после 6 месяцев SLIT. Затем (12 и 24 месяца) он снизился до 0,91 ± 0,9 и 0,34 ± 0,5; Р <0,01, соответственно. Вывод. Исследование показало, что использование SLIT при атопической астме или/или аллергическом рините детей до 5 лет, сенсибилизированных к домашним пылевым клещам, является эффективным и безопасным методом лечения и позволяет быстро (в течение первых 6 месяцев SLIT) контролировать симптомы. Данные сравнительного анализа в группе пациентов, которые не получали SLIT, указывают на высокую частоту появления симптомов болезни после окончания базовой терапии.Ключевые слова: сублингвальная аллерген-специфическая иммунотерапия, дети, бронхиальная астма, аллергический ринит, сенсибилизация, аллергены, Диатер.

Features of the clinical picture of depressive disorders of different registers in university students Vashkite I., Khaustov M. In the course of work with the purpose of developing a complex pathopsychologically grounded system of psychotherapy and psychoprophylaxis for students of higher educational institutions with depressive disorders of affective (DDAR) and neurotic (DDNR) registers, a complex psychodiagnostic, psychometric, and clinical and psychopathological study of 200 students from various universities at the age of 17-24 was conducted. According to the results of the study, it was revealed that the effect of factors related to the start of studies at the university results in the highest probability of depressive disorders of the neurotic register among younger students. Students of senior years are maximally adapted to the conditions of study; therefore, the incidence of these disorders, both clinical and subclinical, is average among them, whereas in senior years there is an increase in the incidence of depressive disorders of the affective register. The article also presents the diagnostic results of studying the emotional sphere of students, the syndromological structure of depressive disorders of both registers, and formulated recommendations on the diagnosis and treatment of patients with depressions in the primary medical system. Keywords: depressive reactions, diagnosis, primary care, students, treatment. Резюме Особливості клінічної картини депресивних розладів різних регістрів у студентів ВНЗ. Вашкіте І.Д., Хаустов М.М. В ході роботи з метою розробки комплексної патопсихологічно обґрунтованої системи психотерапії та психопрофілактики депресивних розладів афективного (ДРАР) і невротичного регістрів (ДРНР) у студентів вищих навчальних закладів було проведено комплексне психодіагностичне, психометричне і клініко-психопатологічне дослідження 200 студентів різних ВНЗ у віці 17-24 років. За результатами проведеного дослідження було виявлено, що дія факторів, пов'язаних з початком навчання у ВНЗ, призводить до найбільшої ймовірності формування депресивних розладів невротичного регістру у студентів молодших курсів. Студенти середніх курсів максимально адаптовані до умов навчання, тому частота зазначених розладів як клінічного, так і субклінічного рівня серед них середня, тоді як на старших курсах спостерігається хвиля зростання виникнення депресивних розладів афективного регістру. У статті також наведені діагностичні результати дослідження емоційної сфери студентів, синдромологічна структура депресивних розладів обох регістрів, сформульовані рекомендації щодо діагностики та лікування хворих з депресіями в системі первинної медичної ланки. Ключові слова: депресивні реакції, діагностика, лікування, первинна медична ланка, студенти. Резюме Особенности клинической картины депрессивных расстройств разных регистров у студентов ВУЗов. Вашките И.Д., Хаустов М.Н. В ходе работы с целью разработки комплексной патопсихологически обоснованной системы психотерапии та психопрофилактики депрессивных расстройств аффективного (ДРАР) и невротического регистров (ДРНР) у студентов высших учебных заведений было проведено комплексное психодиагностическое, психометрическое и клинико-психопатологическое исследование 200 студентов различных ВУЗов в возрасте 17-24 лет. По результатам проведенного исследование было выявлено, что действие факторов, связанных с началом обучения в ВУЗе, приводит к наибольшей вероятности формирования депрессивных расстройств невротического регистра у студентов младших курсов. Студенты средних курсов максимально адаптированы к условиям обучения, поэтому частота указанных расстройств как клинического, так и субклинического уровня среди них средняя, тогда как на старших курсах наблюдается волна роста возникновения депрессивных расстройств аффективного регистра. В статье также приведены диагностические результаты исследования эмоциональной сферы студентов, синдромологическая структура депрессивных расстройств обоих регистров, сформулированы рекомендации по диагностике и лечению больных с депрессиями в системе первичного медицинского звена. Ключевые слова: депрессивные реакции, диагностика, лечение, первичное медицинское звено, студенты.

During the last decade renal artery embolization (RAE) is used for preparation of patients with renal cell carcinoma (RCC) of large size or significant vascularization to surgical treatment. Currently there is no accurate method of prediction of intraoperative blood loss in patients with RCC after RAE, that may give possibility for more adequate pre- and postoperative patient management and to define the indications for re-embolization. Goal. The goal of the study was to evaluate the possibility of application of diffusion-weighted imaging (DWI) of MRI and of apparent diffusion coefficient (ADC) for the prediction of the estimated intraoperative blood loss (EIBL) during the open radical nephrectomy in patients with RCC and after RAE. Materials and methods. The study enrolled 33 patients (main group, 18 males and 15 females) with solid RCC according to clinical and radiologic data and with the indications to selective RAE with subsequent radical nephrectomy. Mean size of the tumor was 8.6±3.8 cm in greatest dimension. In all patients with RCC in the same day or day before RAE and 7 days after the RAE MRI with additional DWI sequence with b-value=0.800 was performed. Subsequent measuring of the ADC over the tumor region was done in all cases. ADC values of the normal renal parenchyma for control were achieved during the examination of 15 healthy volunteers. In all patients with RCC 7-8 days after the RAE open radical nephrectomy with simultaneous EIBL measurement was executed. Results. In patients with EIBL less than 500 ml and with no episodes of the hemotransfusions mean ADC value decreased by 18.4-31.9% in comparison with initial ADC value. As opposed to that in patients with EIBL more than 500 ml and in selected cases with hemotransfusions mean ADC value increased by 4.91-65.64% compared to baseline value. Analysis of the acquired data showed significant (р<0.05) difference in main group of patients in whom no hemotransfusions were required in post-op period (n=27, 81.82%) in mean ADC values before and after RAE (decrease by 20.25%): 1.63±0.31×10−3 mm2/s vs 1.30±0.19×10−3 mm2/s. In main group patients with hemotransfusions in post-op period this value increased by 28.83%: 1.63±0.31×10−3 mm2/s vs 2.10±0.47×10−3 mm2/s (р<0.05). Conclusions. In the result of our study strong direct relationship (correlation coefficient r=0,96) between the volume of EIBL during open radical nephrectomy and ADC values in patients with RCC after RAE was detected. Application of MRI and its imaging biomarkers may be valuable clinical instrument for the prediction of the EIBL volume during the open radical nephrectomy in patients with RCC after RAE and need of the hemotransfusion in post-op period. Key words: renal cell carcinoma, embolization, biomarker, nephrectomy, blood loss, MRI ДИФУЗІЙНО-ЗВАЖЕНА МРТ У ПЕРЕДБАЧЕННІ ІНТРАОПЕРАЦІЙНОЇ КРОВОВТРАТИ ПІД ЧАС НЕФРЕКТОМІЇ У ХВОРИХ ІЗ НИРКОВО-КЛІТИННИМ РАКОМ ПІСЛЯ ЕМБОЛІЗАЦІЇ НИРКОВОЇ АРТЕРІЇМицик Ю.О., Борис Ю.Б., Дутка І.Ю., Дац І.В., Мотринець Н.П., Кучер А.Р., Пасічник С.М., Борис Б.Ю., Мицик О.І., Мацькевич В.М. Впродовж останнього десятиріччя емболізація ниркової артерії (ЕНА) застосовується при підготовці до хірургічного лікування хворих із нирково-клітинним раком (НКР) значних розмірів та гіперваскуляризацією. На даний момент не існує методу який би з достатньою точністю дозволив прогнозувати інтраопераційну крововтрату у хворих з НКР після ЕНА, що в свою чергу б дало можливість оптимізувати підготовку до операції та післяопераційного періоду, визначати покази до повторної емболізації. Мета. Мета дослідження полягала у оцінці можливості застосування дифузійно-зважених зображень (ДЗЗ) МРТ та вимірюваного коефіцієнта дифузії (ВКД) для передбачення об’єму оціночної інтраопераційної крововтрати (ОІК) під час відкритої радикальної нефректомії у хворих з НКР та після ЕНА. Матеріали та методи. До основної групи ввійшло 33 хворих (18 чоловіків і 15 жінок) із солідним НКР за даними клінічних і променевих досліджень та із показами до селективної ЕНА і подальшої радикальної нефректомії. Середній розмір пухлини становив 8,6±3,8 см у найбільшому вимірі. Всім пацієнтам із НКР в той самий чи за 1 день перед селективною ЕНА та через 7 днів після ЕНА проводилась МРТ черевної порожнини, яка крім стандартних послідовностей додатково включала осьові ДЗЗ з б-показником = 0, 800 мм2/с з подальшим визначенням ВКД над ділянкою пухлини. Показники ВКД здорової ниркової паренхіми для контролю були отримано при МРТ обстеженні 15 здорових волонтерів без ниркової патології. Усім хворим із НКР через 7-8 днів після селективної ЕНА була виконана відкрита радикальна нефректомія під час якої проводили визначення ОІК. Результати. У пацієнтів, у яких ОІК не перевищувала 500 мл та не спостерігалось жодного епізоду гемотрансфузії середнє значення ВКД зменшувалось у порівнянні з вихідною середньою величиною ВКД на 18,4-31,9%. На противагу цьому, у хворих в яких ОІК перевищувала 500 мл і в окремих випадках проводились гемотрансфузії, середнє значення ВКД зростало у порівнянні із початковим значенням на 4,91-65,64%. Аналіз отриманих даних засвідчив, що у хворих основної групи після ЕНА, у яких не виникала потреба у гемотрансфузії в післяопераційному періоді (n=27, 81,82%) середнє значення ВКД статистично достовірно (р<0,05) відрізнялось від цього показника до емболізації і зменшувалось на 20,25% по відношенню до вихідного значення: 1,30±0,19×10−3 мм2/с проти 1,63±0,31×10−3 мм2/с. У хворих основної групи, яким в післяопераційному періоді проводилась гемотрансфузія (n=6, 18,18%) середнє значення ВКД після ЕНА навпаки зростало на 28,83% у порівнянні з початковою величиною і становило 2,10±0,47×10−3 мм2/с проти 1,63±0,31×10−3 мм2/с (р<0,05). Висновки. В результаті дослідження було встановлено існування сильного прямого взаємозв’язку (індекс кореляції r=0,96) між об’ємом ОІК під час відкритої радикальної нефректомії та значенням ВКД у хворих із НКР після селективної ЕНА. Застосування МРТ та її променевих біомаркерів ДЗЗ та ВКД може бути корисним клінічним інструментом для передбачення об’єму ОІК під час відкритої радикальної нефректомії у хворих з НКР після ЕНА та необхідності у гемотрансфузії в післяопераційному періоді.Ключові слова: нирково-клітинний рак, емболізація, біомаркер, нефректомія, крововтрата, магнітно-резонансна томографія ДИФФУЗИОННО-ВЗВЕШЕННАЯ МРТ ДЛЯ ПРОГНОЗИРОВАНИЯ ИНТРАОПЕРАЦИОННОЙ КРОВОПОТЕРИ ПРИ ВЫПОЛНЕНИИ НЕФРЕКТОМИИ У БОЛЬНЫХ С ПОЧЕЧНО-КЛЕТОЧНЫМ РАКОМ ПОСЛЕ СЕЛЕКТИВНОЙ ЭМБОЛИЗАЦИИ ПОЧЕЧНЫХ АРТЕРИЙМыцик Ю.О., Борис Ю.Б., Дутка И.Ю., Дац И.В., Мотринець Н.П., Кучер А.Р., Пасичник С.М., Борис Б.Ю., Мыцик О.И., Мацькевич В.М. На протяжении последнего десятилетия эмболизация почечной артерии (ЭПА) используется при подготовке к хирургическому лечению больных с почечно-клеточным раком (ПКР) значительных размеров и гиперваскуляризацией. На данный момент не существует метода, который бы с достаточной точностью разрешил бы прогнозировать интраоперационную кровопотерю у больных с ПКР после ЭПА, что б в свою очередь позволило бы оптимизировать подготовку к операции и послеоперационного периода, определять показания к повторной ємболизации. Цель. Целью исследования было оценка возможности использования диффузионно-взвешенных изображений (ДВИ) МРТ и измеряемого коэффициента диффузии (ИКД) для предвидения объема оценочной интраоперационной кровопотери (ОИК) во время открытой радикальной нефректомии у больных с ПКР и после ЭПА. Материалы и методы. В основную группу вошло 33 больных (18 мужчин и 15 женщин) с солидным ПКР по данным клинических и лучевых исследований и с показаниями к селективной ЭПА с последующей радикальной нефректомией. Средний размер опухоли составлял 8,6±3,8 в наибольшем измерении. Всем больным с ПКР в тот же или за 1 день до ЭПА, а также через 7 дней после нее проводили МРТ брюшной полости, которая кроме стандартных последовательностей включала осевые ДВИ с б-показателем=0, 800 мм2/с с дальнейшим определением ИКД над областью опухоли. Показатели ИКД здоровой почечной паренхимы для контроля были одержаны при МРТ обследовании 15 здоровых волонтеров без почечной патологии. Всем больным с ПКР через 7-8 дней после селективной ЭПА была проведена открытая радикальная нефректомия во время которой проводили измерение ОИК. Результаты. У пациентов, у которых ОИК не превышала 500 мл и не наблюдалось ни одного случая гемотрансфузии среднее значение ИКД уменьшалось по сравнению с исходной величиной на 18,4-31,9%. В противоположность этому, у больных, у которых ОИК превышала 500 мл и в отдельных случаях проводилась гемотрансфузия, среднее значение ИКД увеличивалось в сравнении с начальной величиной на 4,91-65,64%. Анализ полученных данных показал, что у больных основной группы после ЄПА, у которых не возникало необходимости в гемотрансфузии в послеоперационном периоде (n=27, 81,82%) среднее значение ИКД статистически достоверно (р<0,05) отличалось от этого показателя до эмболизации и уменьшалось на 20,25% по отношению к исходному значению: 1,30±0,19×10−3 мм2/с против 1,63±0,31×10−3 мм2/с. У больных основной группы, которым в послеоперационном периоде проводилась гемотрансфузия (n=6, 18,18%), среднее значение ИКД после ЭПА наоборот вырастало в сравнении с начальной величиной и составляло 2,10±0,47×10−3 мм2/с против 1,63±0,31×10−3 мм2/с (р<0,05). Выводы. В результате исследования было установлено присутствие сильной прямой взаимосвязи (индекс корреляции r=0,96) между объемом ОИК и значением ИКД во время открытой радикальной нефректомии у больных с ПКР после селективной ЭПА. Использование МРТ и ее лучевых биомаркеров ДВИ и ИКД может быть полезным клиническим инструментом для предвидения объема ОИК во время открытой радикальной нефректомии у больных с ПКР после ЭПА и необходимости в гемотрансфузии в послеоперационном периоде. Ключевые слова: почечно-клеточный рак, эмболизация, биомаркер, кровопотеря, нефрэктомия, магнитно-резонансная томография

Однією з головних проблем, що виникають при підготовці спеціалістів в сфері інформаційних технологій, є швидке застаріння навчальної літератури (інколи навіть на момент видання), що, поряд з її високою вартістю, унеможливлює забезпечення студентів необхідною літературою традиційними способами (бібліотека).Для розв’язання цієї проблеми останні роки застосовується декілька способів. Перш за все, це постійне перевидання щорічно (щосеместрово) оновлюваних методичних вказівок з метою забезпечення бібліотеки та бажаючих студентів. На жаль, малий наклад зумовлює високу собівартість таких видань, і робить нерентабельних друк довідникової літератури великого обсягу.Доступність літератури в електронному варіанті в інтранет-мережі навчального закладу (через програмне забезпечення електронних бібліотек або в якості частини системи дистанційного навчання) дозволяє забезпечити студентів літературою на заняттях в комп’ютерному класі та під час самостійної роботи. На жаль, за межами комп’ютерного класу ця література є недоступною.Незважаючи на те, що в підготовці ІТ-фахівців лабораторні заняття в комп’ютерному класі займають значний навчальний час, залишається чимала частина лекційних та практичних заняттях, не забезпечених літературою – в друкованому варіанті внаслідок її високої вартості, в електронному – через недоступність на таких заняттях комп’ютерів.Для розв’язання проблеми забезпечення літературою ми пропонуємо застосувати новий клас пристроїв, що з’явилися в останні роки – пристроїв для читання електронних книжок. Термін «електронна книга» походить від англійського словосполучення “Electronic Book” та скорочено позначається як eBook чи e-Book. Електронна книга є лише носієм інформації, тому традиційно складається з двох понять – носій та вміст. Носієм є електронний пристрій, який може бути пристосованим (наприклад, телефон, чиєю основною функцією є дзвонити) чи спеціалізованим. Вміст іноді називають «контентом» – це будь-яка форма зберігання інформації, наприклад текст, відео, аудіо та інші електронні форми. Найчастіше в якості вмісту електронної книги застосовується текст з ілюстраціями, як і в традиційній книзі. Перші такі пристрої – Rocket Ebook та Softbook – були випущені наприкінці 1998 року. На жаль, через кілька років їх фірма-виробник Gemstar зосередилися на інших класах пристроїв, тому к 2004–2005 рр. у створенні та виробництві пристроїв для читання утворився вакуум – великі компанії-виробники переорієнтували сферу своїх інтересів на КПК та смартфони. Сьогодні ринок знову переживає зліт – з’явилися екрани за технологією «рідких чорнил», e-Ink, і одразу 3 пристрої на цій технології виходять у продаж (табл. 1). Перспектив розвитку у електронних книг чимало. При виборі пристрою для освітніх задач необхідно враховувати наступні параметри: 1. Розміри та тип екрану – роздільна здатність повинна бути достатньо великою, щоб відображати дрібні деталі та не спотворювати шрифт при масштабуванні. 2. Наявність антиблікового покриття, великий кут зору, можливість регулювання контрастності та яскравості, колір фону.3. Тачскрин – сенсорний екран, що дозволяє мінімізувати кількість кнопок на пристрої, підвищуючи ергономічність. Сенсорний екран дозволяє використовувати словник для читання книжок нерідною мовою чи виділяти частини текста для конспектування. 4. Вага та габарити. 5. Локалізація (наявність кириличних шрифтів), формати (txt, html, pdf, djvu) та конвертація (з найпоширених програмних середовищ).Починаючи з 2006/2007 н.р., на технологічного факультеті Криворізького інституту КУЕІТУ проходить апробацію вітчизняна розробка – Lbook, рекомендована АПН України до використання у середній та вищій освіті. Табл. 1. Пристрої за екраном за технологією e-Ink Пристрій Sony Librie Lbook (Jinke) V8 iRex eBook Reader ВиробникSonyMUK LtdIrex Technologies Розміри екрану92х123 мм92х123 мм150х182 мм Тачскринвідсутній додатковий LCD 254*96 основний екранКарта пам’ятіMS (до 1 Гб)SD (до 1 Гб)SD (до 1 Гб)Закладки5 на книгу3 на одну книгу ФорматиBBeB, djvutxt, html, wolftxt, html, pdfГабарити134х194х14 мм134х194х14 мм200х230х17 ммВага240 г.317 г.450 г.Локалізаціянітакні Тип живлення2 батар. AAALi-Ion 680 mAh (Nokia BL-4C)Li-Ion 680 mAh Завантаж. книгчерез USBчерез SDчерез Wi-FiІнтернетвідсутнійвідсутнійчерез Wi-FiАудіоmp3mp3mp3

Освіта – основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави. Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями [1].Провідним орієнтиром в ХХІ столітті в суспільстві знань постають гуманізація та інтелектуалізація соціальних відносин, а першочергового значення набувають знання та інформація. Актуальність проблеми обумовлюється перетворенням освіти на один з вирішальних соціокультурних чинників інформаційного суспільства. З огляду на динамічні зміни у сучасному глобалізованому світі, які детермінували нові вимоги до рівня освіти, професійної підготовки і компетентностей фахівців, сьогодні на національну вищу освіту покладається завдання формування сучасної національної еліти, здатної забезпечити відтворення та розвиток інноваційного потенціалу демократизації суспільства.Реорганізація освіти відповідно до вимог сучасності – комплексне завдання. Воно включає модернізацію управління як всієї системи освіти, так і окремими її закладами; зміну форм і методів навчального процесу; підвищення якості навчання студентів; перегляд кількості напрямів підготовки; постійне підвищення кваліфікації професорсько-викладацького складу; забезпечення академічної і трудової мобільності студентства; інноваційні підходи до проблем фінансування та самофінансування освітніх закладів тощо. Зокрема, у Національній доктрині розвитку освіти пріоритетним розвитком визначено впровадження новітніх інформаційно-комунікативних технологій, а поєднання освіти і науки розглядається як умова модернізації системи освіти, головне джерело її подальшого розвитку [2].Актуальні проблеми становлення сучасної освітньої парадигми та модернізаційних зрушень в системі вищої освіти проаналізовані в роботах В. П. Андрущенка, М. З. Згуровського, І. А. Зязюна, С. Ф. Клепка, К. В. Корсака, В. Г. Кременя, В. І. Лугового та інших вітчизняних науковців. В роботах Д. Белла, З. Бжезинського, І. Валлерстайна, У. Дайзарда, Ж. Еллюля, Г. Кана, Г. Кіссінджера, Р. Коена, Ж.-Ф.Ліотара, Т. Куна, М. Макклюєна, Й. Масуди, Р. Рорті, Т. Стоуньєра, А. Тоффлера, А. Турена, Ф. Уебстера, П. Фейєрабенда, М. Фуко, Ф. Фукуями, Ю. Хаяші, Ф. Хіггса, П. Штомпки, К. Ясперса відображено проблеми концептуальних засад глобальних змін суспільства, визначено теоретичні (наукові, інтелектуальні) знання, інновації та інформаційні технології.Ключові проблеми інформатизації освіти як складової інформатизації суспільства, аналіз педагогічного потенціалу інформатизації навчального процесу розкрито в працях В. Ю. Бикова, А. Ф. Верланя, А. М. Гуржія, Ю. О. Дорошенка, А. П. Єршова, М. І. Жалдака, Ю. О. Жука, Ю. І. Машбиця, І. Ф. Прокопенка, В. Д. Руденка, О. В. Співаковського та багатьох інших науковців.Аналіз проблем інформатичної освіти, дослідження теоретичних і методичних аспектів навчання інформатики в сучасних умовах знайшли відображення в працях А. П. Єршова, М. І. Жалдака, К. К. Коліна, Е. І. Кузнєцова, О. А. Кузнєцова, М. П. Лапчика, В. М. Монахова, Н. В. Морзе, О. О. Ракітіної, Ю. С. Рамського, С. А. Ракова, C.О. Семерікова, В. Ф. Сухіної, Ю.В. Триуса та інших.Проте, не зважаючи на достатню кількість наукових публікацій з численних питань реформування національної вищої освіти, сьогодні чітко окреслюється коло проблем, які потребують подальшого осмислення й аналізу.Структурне реформування національної системи вищої освіти, зміна освітніх програм і проведення необхідних інституційних перетворень у вищих навчальних закладах України здійснюється в рамках Болонського процесу. У багатьох його документах зазначається, що він не передбачає уніфікації змісту освіти, натомість кожна країна-учасниця має зберегти національну палітру, самобутність та надбання у змісті освіти і підготовці фахівців з вищою освітою, а далі запровадити інноваційні прогресивні підходи до організації вищої освіти.Аналіз теорії та практики архітектурної освіти свідчить, що рівень професійної підготовки молодих архітекторів не відповідає міжнародним вимогам, що негативно позначається на продуктах архітектурної діяльності, а отже, на якості навколишнього середовища та життя суспільства в цілому. Це зумовлено суперечністю між потребою послідовного, цілеспрямованого залучення майбутніх фахівців до професійного та соціокультурного досвіду, опанування новітніми інформаційно-комунікаційними технологіями та відсутністю ефективних освітніх технологій формування професійної культури майбутніх архітекторів [3].Світовий і вітчизняний досвід сучасної архітектури свідчить про те, що єдиний процес інформатизації в архітектурі розвивається по двох паралельних руслах: перше – технологічний супровід проектування, істотно інтенсифікує і змінює його процесуальне зміст. Друге – дослідження, що проводяться у віртуальному середовищі (або віртуальні дослідження), що активізують творчий потенціал проектувальника і формують професійну мову сучасного архітектора. Вітчизняна практика вищої архітектурної освіти розвивається в основному в першому руслі – спонтанного впровадження цифрових технологій шляхом вивчення пакетів комп’ютерних програм. Це задовольняє, насамперед, попит архітектурно-будівельного ринку на фахівця, що володіє ремеслом, необхідним для оформлення проектної документації в електронному вигляді. Однак така спеціалізація не служить розвитку художньої складової архітектурної професії [4].Різним теоретичним і методичним аспектам підготовки архітекторів у системі вищої освіти присвячено дослідження К. С. Алабяна, Ю. С. Асєєва, Л. Г. Бачинської, М. Г. Бархіна, Є. Д. Білоусова, Ю. М. Бі­локоня, В. М. Вадимова, Ю. П. Волчок, Н. В. Докучаєва, М. М. Дьоміна, В. І. Єжова, О. В. Кащенка, Л. М. Ковальського, Г. І. Лаврика, І. Г. Лежави, В. П. Мироненка, В. Є. Михайленка, Д. Л. Мелодинського, Н. Ф. Метленкова, Т. Ф. Панченка, О. С. Слєпцова, Г. Ю. Сомова, В. О. Тімохіна, В. В. Товбича, М. А. Туркуса, В. П. Уреньова, В. Р. Усова, Г. Й. Фільварова, У. А. Кисельової, І. С. Ніколаєва, М. В. Никольського, Н. Ф. Нечаєва, Е. А. Левінсона, С. О. Хан-Магомедова, Л. П. Холодової, М. І. Яковлєва, О. В. Чемакіна, Ю. О. Дорошенка, Ю. М. Ковальова, О. А. Трошкіна, Л. М. Бармашина, Г. І. Болотова.Проблеми архітектури і архітектурної освіти також постійно знаходяться в центрі уваги міжнародних суспільних та професійних організацій. Зокрема, ці проблеми представлено в Хартії Міжнародного Союзу архітекторів та ЮНЕСКО «Про освіту архітекторів», яка прийнята на XIX Міжнародному конгресі МСА в Барселоні в 1996 році; у міжнародних програмах ЮНЕСКО «Всесвітнє природне і культурне надбання в руках молодих», у програмі МСА «Архітектори у школі».Проблемам навчання майбутніх архітекторів власне комп’ютерних технологій архітектурного проектування та візуалізації спроектованих об’єктів донині приділяється вкрай мало уваги. Зазначене пояснюється певною консервативністю архітекторів щодо активного використання інноваційних засобів і технологій у своїй діяльності, відсутністю належної підготовки у більшості науково-педагогічних працівників та певним запізненням щодо розробки та впровадження у практику інструментальних програмних засобів архітектурного проектування порівняно з інженерними САПР. Разом з тим, можна назвати публікації, присвячені навчанню майбутніх архітекторів сучасних комп’ютерних технологій архітектурного проектування та опануванню відповідного програмного інструментарію [3; 4; 5]. Проте таких робіт досить мало, а їх зміст не відповідає повною мірою на запити освітньої практики та свідчить про недостатню кваліфікацію (щодо розв’язуваної проблеми) їх авторів і неповне розуміння ними актуалізованих завдань модернізації вищої архітектурної освіти у плані її інформатизації.Роль і значення архітектурної освіти неухильно зростає, вона стає предметом досліджень, у тому числі й дисертаційних, у соціології, психології, культурології тощо. У педагогічній науці архітектурна освіта представлена ідеями та діяльністю різних дослідників, які розглядають теоретичні аспекти та навчально-методичні основи архітектурної освіти, методологію креативного навчання, вивчають архітектурну освіту за кордоном, розробляють конкретні методики архітектурно-художньої освіти, зокрема, професійної підготовки майбутнього архітектора засобами образотворчого мистецтва.У сучасних умовах інформатична освіта набуває особливого значення у професійній підготовці майбутніх архітекторів, оскільки швидкий процес інформатизації практики архітектурного проектування потребує від сучасного архітектора знань і умінь щодо доцільного й ефективного застосування інформатичних засобів, методів і технологій у власній професійній діяльності, що загалом визначає фахово-інформатичну компетентність архітектора. Тому предметом інформатичної освіти у структурі вищої архітектурної освіти є інтелектуальні технології створення архітектурного проекту за допомогою комп’ютерно-комунікаційних апаратних та програмних засобів.Отже, нинішня зміна освітніх цілей та ціннісних орієнтирів потребує кардинального оновлення змісту вищої архітектурної освіти. Згідно чинного законодавства України про освіту структура освіти включає: дошкільну освіту; загальну середню освіту; позашкільну освіту; професійно-технічну освіту; вищу освіту; післядипломну освіту; аспірантуру; докторантуру; самоосвіту. Вивчення стану вищої архітектурної освіти в Україні показало, що фахівців галузі знань «Будівництво та архітектура», «Мистецтво» готують сьогодні у вищих навчальних закладах І-IV рівнів акредитації у відповідності з напрямами, за якими здійснюється підготовка фахівців у навчальних закладах за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста, бакалавра, спеціаліста та магістра (табл. 1).Вищими навчальними закладами, згідно чинного законодавства в Україні є технікум (училище), коледж, інститут, консерваторія, академія, університет та інші. [1]Таблиця 1Перелік напрямків, за якими здійснюється підготовка фахівців у навчальних закладах за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста, бакалавра, магістра та спеціаліста ГалузьМолодші спеціалістиБакалавриСпеціалістиМагістри0601Будівництво та архітектура будівництво та експлуатація будівель і споруд 5.06010101архітектура6.060102архітектура будівель і споруд7.06010201 архітектура будівель і споруд8.06010201 містобудування 7.06010202 містобудування8.06010202архітектурне проектування та внутрішній інтер’єр5.06010201дизайн архітектурного середовища7.06010203 дизайн архітектурного середовища8.06010203реставрація пам’яток архітектури та містобудування і реконструкція об’єктів архітектури7.06010204реставрація пам’яток архітектури та містобудування і реконструкція об’єктів архітектури8.060102040202Мистецтводизайн5.02020701дизайн (за видами)6.020207дизайн (за видами)7.02020701дизайн (за видами)8.02020701 Відповідно до статусу вищих навчальних закладів законодавчо встановлено чотири рівні акредитації:перший рівень – технікум, училище, інші прирівняні до них вищі навчальні заклади (підготовка фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем – молодший спеціаліст);другий рівень – коледж, інші прирівняні до нього вищі навчальні заклади (підготовка фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем – бакалавр);третій і четвертий рівні (залежно від наслідків акредитації) – інститут, консерваторія, академія, університет (підготовка фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем – спеціаліст, магістр). [1]Загальносвітові процеси глобалізації та становлення інформаційного суспільства призводять до адекватної зміни освітніх цілей та ціннісних орієнтирів особистості, що у свою чергу зумовлює відповідне оновлення змісту освіти та здійснення навчального процесу. Основою такого оновлення в світовій практиці нині прийнято компетентнісний підхід.Формування і розвиток інформатично-комунікативної компетентності майбутнього архітектора та її складової – фахово-інформатичної компетентності – здійснюється під час наскрізної інформатичної підготовки: спочатку у середній загальноосвітній школі, затим, ступенево-поетапно, в університеті, потім, за потребою – у післядипломній освіті, під час професійної діяльності. Відповідно до сказаного виділятимемо такі етапні рівні: початкова загальноосвітня інформатична компетентність  базова інформатична компетентність  фахово-інформатична компетентність  акмеологічна фахово-інформатична компетентність. Тобто, компетентнісний підхід трансформується у акмеологічний підхід.Архітектор навчається все життя і при цьому має постійно слідкувати за новітніми науковими розробками. Тобто, архітектурна освіта, як ніяка інша відповідає нинішній освітній концепції навчання впродовж життя.Зважаючи на різноплановість фахової підготовки та складність професійного й духовного становлення молодого архітектора, системна інтеграція художніх, наукових і технічних (інженерних) знань має відбуватися впродовж усього процесу формування, становлення і розвитку архітектора як професіонала: спочатку під час допрофесійного (пропедевтичного) навчання, затим – під час фахової підготовки у вищих навчальних закладах, насамкінець, у процесі професійного (акмеологічного) зростання і саморозвитку під час виробничої діяльності.Процес підготовки майбутніх архітекторів до професійної діяльності розглядаємо як складну динамічну систему, яка ґрунтується на комплексі теоретико-методологічних підходів і забезпечує формування компетентного креативного фахівця нової генерації, підготовленого для здійснення професійної діяльності із застосуванням комп’ютерних засобів та інформатичних технологій, а також здатного до активної конкуренції на ринку праці та безстресової соціалізації.Концептуальні положення підготовки майбутніх архітекторів проявляються у формі провідних тенденцій і визначають стратегію цього процесу. До таких насамперед можна віднести: гуманізацію; гуманітаризацію; фундаменталізацію; забезпечення неперервності освіти; міждисциплінарний та інтернауковий характер знань; інтелектуалізацію навчальної і професійної діяльності; динамізацію.Реформаційні заходи в системі архітектурної освіти на сучасному етапі можуть прислужитися активізації індивідуально-орієнтованого навчання та особистісного підходу до розвитку творчих здібностей студентів, забезпечити в процесі навчання формування самостійного аналітичного мислення студентів, слугувати вдосконаленню професійної підготовки спеціалістів, здатних працювати в умовах глобалізованої економіки. Від цього багато в чому залежить, якою мірою майбутні спеціалісти зможуть поєднувати сучасні знання, професіоналізм із соціальною активністю і високою моральністю. Адже кінцевим результатом діяльності усіх рівнів освіти є всебічно осв

Серед десятків опублікованих на початку цього року наукових праць, монографія є дослідженням актуальної наукової проблеми державного управління – формування конкурентоспроможності держави. У сучасному глобалізованому світі забезпечення високого рівня конкурентоспроможності держави – це питання не лише економіки, політики, а перш за все, – державного управління. Тому сьогодні дуже важливо якомога точно оцінювати ресурси та можливості країни, прогнозувати наслідки суспільно-політичних, державно-управлінських явищ і процесів, важливих для стабільного економічного зростання та суспільного благополуччя. У цьому зв’язку обрана Зубчиком О. А. тема спонукає до вивчення необхідності не лише зміцнення конкурентної політики України, дерегулювання та зниження адміністративних бар'єрів для розвитку бізнесу, але й дослідження питань підвищення ефективності державно-управлінських рішень, зменшення рівня корупції, вдосконалення інфраструктури, впровадження політики підтримки малих і середніх підприємств, реформування управління освітою, забезпечення політичної стабільності та інших. Від державно-управлінських аспектів значною мірою залежить суспільно-політичний розвиток України. В умовах незворотності інтегрування України до європейського та світового економічного і політичного простору, економіка та суспільство стають більш відкритими, що збільшує ризики та загрози. Наразі в Україні практично відсутні комплексні праці, предметом яких був би, власне, аналіз державної політики формування конкурентоспроможності держави в умовах глобальних перетворень. Текст монографії Зубчика О. А. містить вступ, чотири розділи, післямову (як короткі висновки), список використаних джерел. У першому розділі автор розглянув класичні дослідження, зокрема праці Т. Гоббса, Д. Юма, Р. Оуена, Дж. С. Мілля, Ф. Енгельса, К. Маркса, Й. Шумпетера М. Вебера, Дж. М. Кейнса, А. Сміта, Л. Вальраса та інших. Зазначається, що історично поняття конкуренції належить до базових понять визначення ринкової організації суспільства. Критерії та пріоритети конкурентоспроможності держав – це найважливіші орієнтири їхнього розвитку. Як свідчить зміст першого розділу монографії, автор у своєму дослідженні з’ясовує сутність конкуренції, досліджує державно-управлінську та політичну складову конкурентоспроможності, методологію та методику дослідження. Систематизовано й узагальнено теоретичні, методологічні та прикладні механізми формування конкурентоспроможності держави в перспективі політичного часу. Звертає увагу детальне розкриття сутності понять «конкуренція» та «конкурентоспроможність» і авторське бачення трансформації змісту концепту «конкуренція» в контексті суспільного розвитку. Також у цьому розділі наведене авторське бачення конкуренції як управлінської проблеми, хоча, на нашу думку, воно не відображає повною мірою обрану назву цього параграфу, а скоріше наводить приклади управлінських рішень та їхніх наслідків для суспільств. У першому розділі автором також розкрито особливості методології та методик дослідження конкурентоспроможності, зокрема проаналізовано можливості Індексу глобальної конкурентоспроможності та Індексу конкурентоспроможності країн. У цьому контексті описано фактори, які впливають на конкурентоспроможність держави. У другому розділі монографії Зубчиком О.А. здійснено аналіз конкурентоспроможності держави в контексті суспільно-політичних змін. По-перше, автор показав, що має бути чітка система показників конкурентоспроможності, якою слід користуватися при оцінці державної політики (прийняття державно-управлінських рішень). Вона має включати політичні, соціальні, економічні складові. Отже, має бути чітка методика дослідження конкурентоспроможності. З цією метою автор пропонує використовувати Індекс глобальної конкурентоспроможності. По-друге, цікавою є думка про те, що автор доводить залежність стратегій формування конкурентоспроможності держави у майбутньому від «раніше пройденого шляху». Представлено бачення політичних наслідків і нових перспектив конкурентоспроможності держави від членства України в Світовій організації торгівлі, проаналізовано інституційні чинники впливу на конкурентоспроможність держави. Крім того, у цьому ж розділі Зубчик О.А. детально аналізує державне управління сферою вищої освіти. Зокрема, показано, як вища освіта впливає на трансформацію суспільства і на конкурентоспроможність держави у перспективі політичного часу. Показано, що імміграційний режим – один із ключових інструментів держави в «глобальних перегонах за талантами». В умовах стирання відмінностей між імміграційними режимами і посилення конкуренції за людські ресурси особливого значення набувають чинники, які виходять за рамки імміграційної політики: мова, культура, можливості для розвитку, заробіток, якість життя, професіоналізм менеджменту, доступність якісної вищої освіти. Щороку зростає кількість громадян України, які обирають для здобуття вищої освіти іншу країну. Третій розділ монографії автор присвятив аналізу державної політики формування конкурентоспроможності держави в перспективі політичного часу та механізмів її реалізації. Проаналізовано концептуальні засади формування конкурентоспроможності України в умовах реформ на національному та регіональному рівнях. Детально окреслено значення політичної, економічної та гуманітарної складової державної політики як механізмів формування конкурентоспроможності держави у перспективі політичного часу. Акцентовано особливу увагу на зростаючій об’єктивній потребі ефективності регіонального управління, особливостях політики регіонального вирівнювання, що здійснюється за допомогою таких інструментів, як дотації та субвенції. У четвертому, заключному розділі дослідження містяться наукові положення щодо визначення пріоритетних напрямів зміцнення конкурентоспроможності України. Автором відзначено особливий ефект законодавчих актів, які визначають функції та повноваження органів влади в сфері управління конкурентоспроможністю, їх взаємозв’язок та інструменти впливу на конкурентоспроможність регіонів і держави. Зауважено, що Україна має використати участь у СОТ з точки зору її політичних можливостей, а саме, як політичного механізму. Показано специфіку конкуренції та тенденції її розвитку в сучасному українському суспільстві. Запропоновано підвищення ефективності діяльності суб’єктів публічного управління та адміністрування, удосконалення державної політики розвитку економічної свободи та підприємництва, заходи щодо активізації зусиль органів публічного управління з використання людського ресурсу для підвищення конкурентоспроможності держави та інструменти імплементації досвіду провідних країн щодо забезпечення конкурентоспроможності держави в перспективі політичного часу. Обґрунтовано комплекс управлінських, політичних, організаційно-економічних та інституційних засобів забезпечення конкурентоспроможності України. У третьому та четвертому розділах Зубчик О. А. показав, що Україна суттєво відстає від держав Європейського Союзу в сфері управління, є проблема недостатнього розвитку та підтримки науково-технічного прогресу, використання наукових досягнень в економіці. Аргументовано, що держава недостатньо підтримує розвиток високотехнологічних сервісних галузей. Позитивно, що автор розглянув і рівень конкурентоспроможності країни та конкурентоспроможність держави як результат функціонування національної системи державної управління. Також Зубчик О. А. запропонував розглядати конкурентоспроможність як аналітичний і політичний інструмент. За його допомогою оцінюється те, як нації, країни, суспільства, держави формують своє майбутнє у перспективі політичного часу. Крім того, варто відзначити, що дана тематика має безпосередній зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Разом з тим, хочеться висловити певні побажання щодо монографії та подальшого дослідження. Зокрема, особливо позитивним є те, що автор показав важливу конкурентну перевагу України –її людський капітал, який вона сьогодні вже втрачає. У цьому зв’язку монографія мала б містити чіткі пропозиції щодо проектів державних рішень, які, на жаль, відсутні. Зубчик О. А. визначив чинники, що негативно впливають на забезпечення належного високого рівня конкурентоспроможності держави. Так, зокрема у висновках окремих параграфів автор навів обґрунтовану думку, що серед політичних особливостей процесу послаблення конкурентоспроможності держави в перехідних суспільствах є, зокрема, політична конкуренція між багатьма політичними силами різновекторного спрямування, що утруднює ситуацію прийняття зважених і раціональних політичних рішень, ускладнює підвищення конкурентоспроможності держави. Незважаючи на висловленні побажання, слід вважати, що монографія заслуговує на те, щоб бути представленою науковій спільноті та всім, хто цікавиться питаннями державного управління в сфері забезпечення конкурентоспроможності держави.

Інтеграція України у Європейський і світовий освітній простір ставить перед національною системою освіти завдання, пов’язані з необхідністю модернізації змісту освіти, і організації її адекватно світовим тенденціям і вимогам ринку праці, впровадження нових освітніх технологій з метою підвищення якості підготовки та конкурентоспроможності майбутніх фахівців, здатних до навчання протягом всього життя. Відображенням вказаних тенденцій є Національна стратегія розвитку освіти на 2012–2020 роки, відповідно до якої одним із головних напрямів державної політики є інформатизація освіти, що передбачає впровадження сучасних інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) у всі рівні освітньої галузі і зокрема у методичні системи навчання математичних дисциплін.Сучасні ІКТ навчання як інноваційні педагогічні технології розглядаються у роботах О. О. Андрєєва, В. Ю. Бикова, М. І. Жалдака, В. М. Кухаренка, А. Ф. Манако, Н. В. Морзе, С. О. Семерікова, Ю. В. Триуса та ін.Проблемі ІКТ-підтримки навчання математичних дисциплін у середній та вищій школі присвячено роботи М. С. Голованя, З. В. Бондаренко, В. І. Клочка, С. А. Ракова, О. В. Співаковського, Н. В. Рашевської, Т. Г. Крамаренко, Ю. В. Триуса та інших.Крім того, актуальною залишається проблема організації та контролю самостійної роботи студентів, на яку припадає від 1/3 до 2/3 загального обсягу навчального часу студента. У дослідженнях О. В. Ващук, С. Є. Коврової, П. М. Маланюка, К. С. Собеніної, М. А. Умрик, С. В. Шокалюк доведено, що ефективним засобом підтримки самостійної роботи є сучасні ІКТ.До ІКТ навчання відносять Інтернет-технології, мультимедійні програмні засоби, офісне та спеціалізоване програмне забезпечення, електронні посібники та підручники, системи дистанційного навчання (системи комп’ютерного супроводу навчання).У процесі навчання вищої математики ІКТ доцільно використовувати для:1) подання навчального матеріалу (електронні підручники, презентації, лекційні демонстрації);2) проведення обчислень (табличні процесори, системи комп’ютерної математики, системи динамічної геометрії);3) тренування (програми-тренажери);4) забезпечення контролю (тести).Продемонструємо можливості використання хмарних офісних засобів для реалізації кожного із зазначених напрямів.Найпростішим та найдоступнішим хмарним офісним засобом є Google Docs, побудований на технології AJAX. Google Writely надає можливості створювати гіпертекст, картинки, схеми, таблиці, а також оприлюднивати документи у мережі Інтернеті. Google Cloud Connect for Microsoft Office надає можливість зберігати документи Microsoft Office у хмарному сховищі Google Docs безпосередньо з Microsoft Word, PowerPoint та Excel.Для створення електронного підручника в Microsoft Word достатньо скористатись таким алгоритмом:– підготувати необхідний матеріал за допомогою текстового редактора;– оформити заголовки стилями за допомогою вкладки «Стилі» пункту меню «Головна»;– створення навігації за допомогою вкладки «Вигляд» команда «Схема документу» (рис. 1) (надає можливість користувачеві переходити до довільного розділу підручники без перелистування сторінок);– додавання до документу змісту, за допомогою вкладки «Посилання» команда «Зміст» (рис. 2) (надає можливість користувачеві відкрити необхідний розділ одразу, як було відкрито підручник).Рис. 1. Створення навігації в електронному підручнику Синхронізація електронного підручника з Google Docs виконується автоматично або за запитом.Рис. 2. Створення змісту електронного підручника Проте використання засобів для створення презентацій не обмежується лише поданням навчального матеріалу. За допомогою Microsoft PowerPoint та Google Cloud Connector можна розробляти засоби для тренування та тестування, що забезпечують контроль засвоєння знань на різних етапах навчання. Основними перевагами Microsoft PowerPoint для розробки тестів є:– розробник не обов’язково повинен володіти навичками програмування;– можливість створювати тести як для перевірки знань, так і відпрацювання навичок;– можливість створювати тести з великою кількістю завдань;– може містити як слайди із завданнями, так і слайди з навчальними відомостями (підказки);– можливість створення тесту що передбачає: вибір єдиної правильної відповіді (з перемикачами); вибір кількох правильних відповідей (з прапорцями); встановлення відповідностей (з переміщуваними об'єктами); встановлення правильної послідовності.– у будь-який момент розробки тесту можна додавати або видаляти потрібні слайди та міняти порядок їх розташування;– кількість варіантів відповідей для вибору може бути різною на різних слайдах.Крім того, при використані Microsoft PowerPoint передбачено можливість виводу підсумків тестування у прихований текстовий файл, що надає можливість контролювати та узагальнювати результати тестування за допомогою «Менеджера тестування».Для створення тесту за допомогою Microsoft PowerPoint перед початком роботи необхідно встановити додаток «Конструктор для створення тестів в редакторі презентацій Microsoft PowerPoint» [Ошибка: источник перёкрестной ссылки не найден]. Після встановлення цього додатку з’явиться шаблон для тестів, що містить такі основні компоненти: головне вікно та вікно висновків (які є обов’язковими та не можуть бути видалені), слайди із завданнями (з вибором однієї відповіді та з вибором декількох відповідей) та навчальними відомостями (дані види слайдів можна копіювати та видаляти) (рис. 3): а) головне вікнов) слайд з завданням б) слайд з висновкамиг) слайд для подання необхідних відомостейРис. 3. Види шаблонів слайдів для створення тесту Для задання правильної відповіді та параметрів тестування необхідно скористатись відповідним значком у головному вікні тесту (рис. 3 а) після першого запуску програми тестування.Налаштування параметрів тестування відбувається у панелі «Тестування», яка встановлюється на початку першого проходження тесту (рис. 4). При виборі підпункту «Правильні відповіді» викладач одержує можливість вказати правильну відповідь на те чи інше питання або завдання (рис. 5): Рис. 4. Панель тестування Рис. 5 Встановлення правильної відповіді Після введення всіх параметрів тестування та правильних відповідей бажано встановити пароль для попередження доступу студентів до настроювання та відповідей. Останнім кроком у створенні тестів за допомогою Microsoft PowerPoint є збереження результатів у файлі з розширенням .pps (з підтримкою макросів).У процесі вивчення вищої математики виникає необхідність у здійсненні громіздких обчислень. Використання таких засобів ІКТ, як табличні процесори (електронні таблиці), надає можливість автоматизувати обчислювальний процес розв’язання задач прикладної спрямованості, зосереджуючись на побудові моделі та інтерпретації результатів обчислювального експерименту.Найпопулярнішим хмарним табличним процесором є Google Spreadsheets. Розглянемо приклад його використання для розв’язання задач лінійної алгебри.Задача. Розв’язати систему лінійних алгебраїчних рівнянь за допомогою оберненої матриці та методом Крамера: Розв’язання. Проведемо обчислення за допомогою електронної таблиці Google Spreadsheets.Введемо дані значення коефіцієнтів системи рівнянь в комірки А2:С4 – матриця А і в комірки D2:D4 – матриця В (рис. 6).Розв’яжемо систему методом оберненої матриці.Знайдемо матрицю, обернену матриці А. Для цього в комірку А9 введемо формулу =MINVERSE(A2:C4). Після цього виділимо діапазон А9:С11, починаючи з комірки, що містить формулу. Натиснемо клавіші Ctrl+Shift+Enter. Формула вставиться як формула масиву =ArrayFormula(MINVERSE(A2:C4)). Знайдемо добуток матриць A-1 та B. В комірки F9:F11 введемо формулу: =MMULT(A9:C11;D2:D4) як формулу масиву. Одержимо в комірках F9:F11 корені системи (рис. 7). Рис. 6. Введення коефіцієнтів системи Рис. 7. Розв’язування системи методом оберненої матриці Розв’яжемо систему методом Крамера. Спочатку обчислимо визначник основної матриці системи, увівши у комірку B15 формулу =MDETERM(A2:C4). Потім обчислимо визначники матриці шляхом заміни одного стовпця на стовпець вільних коефіцієнтів. У комірку В16 введемо формулу =MDETERM(D15:F17). У комірку В17 введемо формулу =MDETERM(D19:F21). У комірку В18 введемо формулу =MDETERM(D23:F25). Потім знайдемо корені системи, для чого в комірку В21 введемо: =B16/$B$15, у комірку В22 введемо: =B17/$B$15, у комірку В23 введемо: =B18/$B$15. Після чого одержимо результати, представлені на рисунку 8. Рис. 8. Розв’язування системи методом Крамера Крім того, електронні таблиці може використовуватись і для створення тестів різного виду.Таким чином, розглянуті хмарні офісні програмні засоби можна використати для підготовки та проведення різних видів навчальних занять. Ураховуючи, що пакети Google Docs та Microsoft Office Web Apps є вільно поширюваними, за умови постійного доступу до Інтернет це є прийнятним для вітчизняних ВНЗ.

Проблема контролю і корекції навчальної діяльності не нова, і педагогічний досвід, накопичений у цій області, багатий і різносторонній. У зв’язку з інтенсивним впровадженням у навчальний процес ІКТ змінюються форми, методи та засоби навчання математики, зокрема контролю навчальних досягнень. Питаннями контролю навчальних досягнень учнів / студентів з математики займалися такі дослідники, як М.І. Бурда [2], Н. В. Вовковінська [3], З. І. Слєпкань [7], Л. П. Черкаська та ін.Можливості використання комп’ютерних технологій під час навчання математики, впровадження дистанційних технологій у навчальний процес висвітлені у роботах таких науковців, як В. Ю. Биков [1], Н. В. Морзе, М. І. Жалдак [4], В. М. Кухаренко, С.О.Семеріков, Є. М. Смирнова-Трибульська [8], Ю. В. Триус та ін.Серед функцій контролю М. М. Фіцула [9], З. І. Слєпкань [7] виділяють навчальну, виховну, розвиваючу, діагностичну, стимулюючу, оцінювальну, управлінську. За місцем у навчальному процесі розрізнять попередній, поточний, періодичний, підсумковий контроль. Перевірка має бути цілеспрямованою, об’єктивною, всебічною, регулярною та індивідуальною. Головна мета перевірки результативності навчання – це забезпечення ефективності шляхом приведення до системи знань, умінь, навичок студентів, самостійного застосування здобутих знань на практиці, стимулювання їх навчальної діяльності, формування в них прагнення до самоосвіти. Оцінювання має ґрунтуватися на позитивному принципі, який передбачає врахування досягнень студента, а не його невдач [9, 221]. Контроль та оцінка в будь-якому виді діяльності завжди суттєво впливають на її якість та ефективність, на ставлення людини до виконання обов’язків, на розвиток почуття відповідальності за стан справ і мотивації цілеспрямованої діяльності.У процесі контролю з використанням засобів ІКТ важливо забезпечити розв’язання низки таких завдань, як виявлення готовності студента до сприйняття, усвідомлення і засвоєння нових знань; отримання відомостей про характер самостійної роботи в процесі навчання; визначення ефективності організаційних форм, методів і засобів навчання; виявлення ступеня правильності, обсягу і глибини засвоєних майбутніми учителями математики знань, умінь та навичок; стимулювання інтересу студентів до предмету та їхньої активності у пізнанні. Важливо забезпечити зворотний зв’язок між викладачем і студентом, між студентом і програмним забезпеченням, отримання викладачем об’єктивних даних про ступінь засвоєння студентами навчального матеріалу, своєчасне виявлення недоліків і прогалин у їх знаннях.На заняттях математики та методики її навчання, і зокрема, в курсі «Інформаційно-комунікаційні засоби навчання математики», застосування самоконтролю розвиває самостійність, швидкість, впевненість у розв’язанні поставленого завдання, логічне мислення студентів. У процесі роботи виділяємо наступні етапи здійснення самоконтролю: усвідомлення студентами мети діяльності; ознайомлення зі зразком кінцевого результату і способами його досягнення; порівняння прийомів розв’язування, кінцевого результату зі зразком; самооцінка виконаної роботи; внесення коректив у власну діяльність.Самоконтроль, зокрема розв’язування тестових завдань, є своєрідним тренуванням, яке дозволяє усунути почуття дискомфорту, підсилити впевненість у своїх діях, підвищити рівень успішності. Тестові завдання найчастіше розміщуємо в електронних навчальних курсах, розроблених на платформі Moodle. Використання тестів як у контрольному, так і у навчальному режимі слугує гуманізації освіти, орієнтації процесу навчання на розвиток особистості студента, реалізації особистісно-орієнтованого навчання, підвищенню якості й об’єктивності оцінювання [6].Варто зазначити обмеженість використання тестів для контролю і корекції навчальних досягнень майбутніх вчителів математики, і особливо умінь, пов’язаних з проектуванням навчальної діяльності учнів. Навчання повинне вести через розуміння до знань, від знань – до умінь по їх застосуванню на практиці. Тому широко використовуємо у роботі такі інструменти, як відповідь текстом, обговорення на форумі, розробка спільних документів. В числі документів, які студенти можуть спільно удосконалювати, є розробки різних уроків, добірки посилань за певними темами тощо.Крім того, залучення студентів до розробки матеріалів для контролю навчальних досягнень учнів таких як тестові завдання, зокрема, кросворди і ребуси для різних програмних засобів навчання математики, сприятиме формуванню уміння володіти методиками використання прикладних програмних продуктів для підтримки навчального процесу.При проектуванні і розробці навчальних тестів, кроків дистанційних уроків математики доцільно дотримуватися певних принципів. Є. М. Смирнова-Трибульска виділяє сім таких принципів [8, 461]. Важливо визначити, як застосовуватимуться засвоєні знання, тобто чітко сформулювати змістовні завдання, які повинен уміти вирішувати майбутній учитель. Для цього слід формувати уміння виділяти ключові терміни і встановлювати їх взаємозв’язки. По-друге, кількість типів завдань в тесті визначається кількістю ключових слів першого рівня. Третій принцип – кількість питань в кожному типі завдань визначається кількістю ключових слів другого рівня. Ключові слова другого рівня також можна розглядати як логічно неподільні одиниці навчального матеріалу, що мають свої властивості і характеристики, виступаючі ключовими поняттями третього рівня занурення, і так далі. Кількість рівнів не повинна перевищувати чотири, а кількість понять одного рівня повинна відповідати кількості окремих одиниць навчального матеріалу, які можна утримати в короткочасній пам’яті, тобто 7±2 логічно неподільних одиниць. Навчальна тема ділиться на порції, кожна з яких направлена на відробіток певних ключових слів або зв’язків між ними. В одному тестовому завданні доцільно «відпрацьовувати» ключові поняття тільки сусідніх рівнів, не допускати логічного стрибка через рівень.Оскільки коректування «неправильної» суб’єктивної моделі знань відбувається в учня/студента в процесі осмислення власних помилок, то необхідно надати їм можливість пропрацювати з тим же тестовим завданням, але на іншому фактичному матеріалі, що зберігається в базі даних і вибираному випадковим чином на наступному занятті після опрацьовування помилок. Отже, доцільна організація циклічної роботи з тестовим завданням. Застосування комп’ютерних навчальних тестів, розроблених на науковій основі, дозволяє організувати ефективну самостійну роботу студентів/учнів по коректуванню власних індивідуальних моделей навчання, зокрема, в дистанційній формі.Проте не можна не звернути увагу на певні труднощі, які виникають у процесі контролю з використанням ІКТ. Рівень інтерактивної взаємодії користувача з програмним забезпеченням ще доволі низький і далекий від рівня спілкування між людьми. Під час індивідуальної роботи учня / студента з програмним забезпеченням, часто «зворотний зв’язок» обмежується контролем відповідей на рівні «правильно-неправильно», хоча деякі автори вже почали враховувати цей недолік.Детальніше зупинимося на реалізації функцій контролю засобами ІКТ. Ці проблеми досліджувалися нами спільно з К. В. Міщенко [6].Діагностична функція. Для реалізації діагностичної функції ми пропонуємо різні шляхи: тестові завдання, контрольні роботи, задачі за готовими малюнками, математичні диктанти. Яскравим прикладом здійснення діагностичної функції контролю є розроблені нами на основі посібників [2; 5] тематичні атестації, диференційовані за рівнями складності. Основа контролю – старанно відпрацьований навчальний матеріал. Контролюється засвоєння матеріалу, який вивчався в класі або вдома. Мета перевірки – визначити рівень засвоєння матеріалу. Перший рівень (початковий) містить тестові завдання, наступні три рівні (середній, достатній і високий) подані у вигляді задач. Запитання в завданнях ми прагнули зробити однозначними, зрозумілими і конкретними. Кожне виконане завдання оцінюється відповідною кількістю балів.Навчальна функція. Навчальна функція полягає в удосконаленні знань і вмінь, їх систематизації; перевірка допомагає учням виділити головне, основне в матеріалі, що вивчається, зробити знання і вміння більш зрозумілими і точними. Щоб реалізувати навчальну функцію контролю, необхідно показати учню, що він зробив правильно, а де є неточності. Учень повинен мати зворотній зв’язок про правильність виконання роботи. Для забезпечення цього зв’язку у процесі навчання з використанням дистанційних технологій потрібно, щоб відразу за запитанням і відповіддю учня давалась правильна відповідь, здійснювалась перевірка, коментувалась відповідь учня. Реалізація таких можливостей може бути забезпечена, якщо для розробки електронного курсу використовувати платформу Moodle. Нами розроблено тестові завдання навчального характеру, за допомогою яких учні мають змогу з’ясувати стан засвоєння навчального матеріалу, причому результати перевірки можна отримати одразу по проходженню тесту; в разі необхідності проаналізувати свої помилки; отримати додаткові пояснення після вибору тієї чи іншої відповіді. Доцільно запропонувати тести з різними типами запитань – питання на вибір правильного твердження, на відповідність, питання з короткою відповіддю, питання з числовою відповіддю, питання на множинний вибір. При цьому основними етапами роботи вчителя є добір завдань для учнів, створення коментарів до можливих варіантів відповідей, розробка алгоритмів розв’язування задач.Як зазначалося вище, окрім кінцевої оцінки, учень має змогу отримати коментар, заздалегідь створений вчителем, до кожної своєї відповіді. Особливістю даних коментарів є те, що вони не акцентують увагу на помилках, а прагнуть показати учню, на що потрібно звернути увагу, або вказати шляхи усунення недоліків. Так забезпечується реалізація позитивного принципу оцінювання, тобто фіксація досягнень, а не недоліків учнів. Якщо не буде врахована навчальна функція тестів, вони можуть завдати шкоди учням та реалізації програми навчання загалом. Реалізація навчальної функції контролю виражається ще й у попередженні помилок учнів. Так до того, як учні перейдуть до самостійного розв’язування задач, доцільно представити зразки виконання аналогічних завдань.Розвивальна функція. Під час розв’язування запропонованих нами завдань для контролю, завдань навчального характеру учні мають змогу розвивати пам’ять, мислення: логічне, критичне, креативне, інтуїтивне. Недоліком роботи з комп’ютером є те, що учень не може в повній мірі реалізувати розвиток правильної, точної математичної мови. Але це стосується лише усного викладу думок. Вміння правильно формулювати думку можна формувати шляхом спілкування з учнями за допомогою форумів та чатів, а також створюючи завдання і запитання, на які учні мають надавати відповіді в режимі on-line.Виховна функція. Реалізація виховної функції контролю в значній мірі залежить від вчителя. Адже виховна функція полягає в формуванні в учнів свідомого ставлення до навчання з використанням ІКТ, усвідомлення, що використання Інтернет-ресурсів, перш за все, виконує інформаційну функцію; в формуванні потреби до самоконтролю та самооцінки. Під час організації контролю бажано звертати увагу на розвиток в учнів основних особистісних блоків: законослухняності, старанності, відповідальності, позитивного сприйняття себе як особистості. Наприклад, для формування законослухняності необхідно попередити списування. Завдання в ЕНК «Геометрія, 8 клас» дозволяють забезпечити дану вимогу, принаймні під час роботи учнів на уроці в комп’ютерному класі. Пропонуючи учням тести, вчитель має можливість застосувати певні опції, які дозволять щоразу змінювати порядок висвітлення питань та варіантів відповідей на них. Крім цього, створюючи, наприклад, узагальнюючі тести, можна автоматично обирати випадкові питання певного рівня з декількох раніше створених завдань. Це дає змогу синтезувати різноманітні варіанти завдань для учнів певного рівня складності. Ще одна вимога до контролю, яка полягає у забезпеченні позитивного принципу оцінювання та формуванні в учнів позитивного сприйняття себе як особистості, приводить до думки, що навчання повинно бути під силу кожному учню. Такий підхід дозволяє забезпечити диференціація завдань за рівнями складності (наприклад, тематичні атестації). Обираючи певний рівень складності, учень має можливість будувати індивідуальну траєкторію навчання.Стимулююча функція. Контроль повинен стимулювати бажання дитини займатися математикою. Для цього необхідно довести до розуміння учнів свій підхід до виставлення оцінок. В ЕНК «Геометрія, 8 клас» за кожне правильно виконане завдання виставляється певна кількість балів. Наприкінці проходження тесту або після кожної своєї відповіді в залежності від обраного режиму тесту (контролюючого чи навчального) учень має можливість отримати повну інформацію про максимальну кількість балів та кількість балів, яку він набрав, стосовно кожного завдання окремо. При цьому завдяки платформі Moodle учень має змогу отримати не лише числове вираження оцінки, а і її обґрунтування, побажання щодо наступних дій учня. Ця можливість створюється шляхом спілкування на форумі. Найголовніше в забезпеченні стимулюючої функції є реалізація принципу позитивних досягнень учнів. Велику роль у стимулюванні учнів відіграє вчитель. Адже в силу вікових особливостей учнів та недостатньо сформованої пізнавальної самостійності вони потребують постійного спонукання до навчання.Управлінська функція. Використання платформи Moodle дозволяє вчителю одержати вичерпні відомості про успіхи і недоліки кожного учня, з’ясувати, які знання та уміння були засвоєні, а які потребують уточнення та корекції. Результати кожного пройденого учнями тесту можна переглянути, перейшовши на вкладку «Результати». З’являється таблиця, в якій вказано прізвища тих користувачів, які зареєстровані в Інтернет-ресурсів, номер тесту, який вони пройшли, час проходження тесту, загальна оцінка кожного учня та окремо оцінка по кожному з питань. Окрім цього, існує можливість з’ясувати середній бал серед учасників по даному тесту, а також середній бал по кожному з питань тесту. Задля полегшення сприйняття відомостей можна висвітлювати результати лише окремих груп учнів. Moodle автоматично створює діаграму, яка дозволяє порівняти результати групи з загальними результатами усіх учасників курсу. Отримані учнями результати можна завантажити на персональний комп’ютер у текстовому форматі або у форматі Excel, що надає можливість зручного доступу до таблиці у будь-який час. Володіння даними відомостями створює можливість для вчителя встановити, які питання для учнів виявилися легкими, а які більш складними. Аналіз даних результатів дозволить створювати тести, які відповідатимуть можливостям учнів, не будуть ні надмірно складними, ні надмірно легкими. Таким чином, у вчителя існує можливість скорегувати і спланувати роботу учнів та свою, в чому і полягає управлінська функція контролю.Корекція знань учнів. Розглянемо, як за допомогою ІКТ, зокрема під час виконання завдань з ЕНК «Геометрія, 8 клас», можна забезпечити корекцію знань учнів. Цьому сприяє багато факторів. По-перше, це відомості про кількість балів, яку отримав учень. Це і загальна кількість балів, і максимально можливий результат, і бали окремо із кожного завдання. Це дає змогу учневі проаналізувати свою відповідь та з’ясувати, де були помилки. По-друге, це наявність в тестових завданнях коментарів до відповідей учнів. Вони не просто вказують на помилку, а допомагають знайти шлях розв’язання того чи іншого завдання. По-третє, нами створені спеціальні підказки до завдань, які допомагають учням або побудувати малюнок, або згадати необхідні теоретичні відомості, або усвідомити алгоритм розв’язання тієї чи іншої задачі. По-четверте, швидка перевірка отриманих результатів сприяє аналізу учнями своїх помилок «по гарячих слідах». Адже під час перевірки в учнів з’являється інтерес до результату своєї роботи і їм цікаво, чому і де саме вони помилились. Якщо ж оголошення оцінки віддалене в часі, то цей інтерес поступово зникає.Таким чином, використання ІКТ дозволяє забезпечити всі функції контролю, деякі в більшій, деякі в меншій мірі. В умовах інтеграції очної й дистанційної форм навчання пріоритетним є не лише підсумковий результат перевірки, а забезпечення навчальної функції контролю, самоконтролю та корекції знань учнів.

Зміцнення психічного здоров’я населення є одним із найважливіших завдань громадської охорони здоров’я в усіх країнах світу. В цьому сенсі особливого значення надають ранньому втручанню у продромальну стадію психозу, що дозволяє запобігти розвитку патологічного процесу, зберегти соціальне функціонування і якість життя пацієнтів.Мета дослідження – вивчити клініко-психопатологічні та патопсихологічні закономірності розвитку продромальної стадії психозу для виявлення факторів ризику формування психозу і розробки профілактичних заходів.Матеріали і методи. Для вирішення поставлених завдань у роботі було використано такий комплекс методів дослідження: I – Клініко-психопатологічний метод. II – Психометричні методи: шкала оцінки продуктивної і негативної симптоматики PANSS; шкала суїцидального ризику (Лос-Анджелеського суїцидологічного центру); шкала продромальних симптомів SOPS; шкала визначення клініко-динамічного варіанту перебігу продромального періоду; шкала структурованого інтерв’ю для оцінки преморбідного статусу – PAS -SI. III – Психодіагностичні методики: опитувальник К. Леонгарда–Шмішека для визначення акцентуацій характеру; методика діагностики рівня соціальної фрустрованості Л. І. Вассермана у модифікації В. В. Бойко; методика оцінки інтеграційного показника якості життя. IV – Методи статистичної обробки отриманих даних з визначенням середніх величин, їх помилок, кореляційного аналізу. У процесі виконання роботи було обстежено 137 пацієнтів із вперше виявленим психозом: 65 пацієнтів (друга–третя госпіталізації) – з діагнозом параноїдної шизофренії (ПШ) (F20.0); 72 особи (перша госпіталізація) – з діагнозом гострого поліморфного психотичного розладу (ГППР) (F23.0, F23.1). Усі пацієнти були обстежені як у форматі реального часу, так і ретроспективно. Вивчення клініко-психопатологічних особливостей продромального періоду психозу (ППП) у хворих ПШ та ГППР показало, що у клініці ППП пацієнтів із ПШ переважають: розлади мислення (концептуальна дезорганізація) – в 26,2 % випадків (р<0,01); пасивно-апатична соціальна відстороненість – у 30,8 % випадків (р<0,05); соціальна ізоляція (усамітнення) – в 33,8 % випадків (р<0,01); стереотипне мислення – у 30,8 % випадків, при (р<0,05), зниження вираження емоцій – у 33,8 % випадків (р<0,05); емоційне відчуження – у 40,0 % випадків (р<0,01), підозрілість, страх переслідування (персекуторні ідеї) – у 30,8 % випадків (р<0,05). Необхідно відмітити помірний та середній ступені вираження зазначених ознак в обстежених.Результати досліджень та їх обговорення. У хворих із ГППР у ППП переважали клініко-психопатологічні симптоми: зниження толерантності до стресу – в 43,1 % випадків (р<0,01); галюцинаторна поведінка (порушення перцепції / галюцинації) – у 26,4 % випадків (р<0,01); збудження – в 25,0 % випадків (р<0,05); тривожний стан – у 31,9 % випадків (р<0,01); напруження – в 34,7 % випадків (р<0,01); порушення уваги – у 30,6 % випадків (р<0,05); розлади сну – в 27,8 % випадків (р<0,01); неприродний вміст мислення (вигадливе мислення) – у 27,8 % випадків (р<0,01). Необхідно зазначити помірний ступінь вираження вищеперерахованих ознак. Згідно з результатами дослідження, можна констатувати, що у хворих на ПШ у ППП переважають негативні симптоми – (3,3±1,2) бала (р<0,05), тоді як у пацієнтів із ГППР у ППП частіше спостерігаються симптоми дезорганізації – (2,9±0,7) бала (р<0,05) і загальні симптоми – (2,7±1,3) бала (р<0,05).Висновки. З урахуванням клініко-психопатологічних та патопсихологічних особливостей, виявлених у пацієнтів у ППП при ПШ та ГППР, у даному дослідженні було розроблено програму раннього втручання, що базувалася на застосуванні психофармакотерапії, психотерапії та соціально-середовищних впливів.

Статтю присвячено дослідженню здатності до схематизації здобувачів ступеня доктора філософії (Ph.D.) як механізму їх професійного мислення і мислекомунікації. Проаналізовано основні положення сучасної психологічної науки щодо розуміння сутності схематизації, як інструменту мислення і комунікації, засобу спільного проєктування і розвитку миследіяльності, а здатності до схематизації – як провідної професійної якості науковця, що має формуватися на етапі його професійної підготовки. Методи дослідження: теоретичні (аналіз: теоретичний, термінологічний; узагальнення, систематизація, класифікація); емпіричні (методи діагностики, адаптовані до завдань дослідження – самооцінювання, опитування, тестування); математичної статистики (метод середніх величин, кореляційного аналізу за допомогою IBM SPSS Statistics v.23). За результатами проведеного емпіричного дослідження визначено, що більшість здобувачів ступеня доктора філософії, які взяли участь у діагностиці, мають недостатній рівень знань (на рівні інтуїтивного знання) щодо сутності схем, усвідомлення їх місця серед інших методів візуалізації інформації, а також типів та принципів побудови, що унеможливлює актуалізацію їх здатності до схематизації як усвідомленої, відрефлексованої. Крім того, більшість здобувачів ступеня доктора філософії мають недостатній рівень розвитку уміння схематизації як об’єктів, так і процесів, порушують їх родо-видову організацію, існуючі правила символічної, графічної презентації. Попри це, оцінюють рівень розвитку власних умінь переважно на середньому та високому рівнях і кожен третій з них має низький рівень індивідуальної актуалізованості парціальної рефлексії діяльності, що забезпечує осмислення, оцінку їх миследіяльності й мислекомунікації. Встановлено, що актуальним завданням вітчизняної вищої освіти є цілеспрямований розвиток здатності до схематизації здобувачів ступеня доктора філософії, що забезпечується реалізацією у змісті освітньо-наукових програм таких принципів, як: забезпечення усвідомленості сутності схематизації, вбудованості в існуючий досвід, вербалізації, колективної миследіяльності, актуалізації різнорівневої рефлексії та мисленнєвої діяльності, поступового ускладнення побудованих схем, єдності конструктів, згорнутості інформації, етапності схематизаційного руху. Література Акопова, Э.С., Глазунова, О.И., & Громыко, Ю.В. (2020). Диагностическая методика оценки способностей к проектированию деятельности в групповой работе «Периметр». Психологическая наука и образование, 25(2), 5– doi: 10.17759/pse.2020250201 Бохан, Т.Г., Алексеева, Л.Ф., Шаболовская, М.В., Морева, С.А., & Кузнецова, Т.М. (2014). Ресурсы и дефициты психологической готовности к научно-исследовательской деятельности. Психологическая наука и образование, 6(2), 198–208. Режим доступа: http://psyedu.ru/journal/2014/2/Bohan_et_al.phtml Громыко, Ю.В. (2018). К проблеме создания общенародной школы будущего: синтез предметного и проектного образования. Психологическая наука и образование, 23(1), 93– Гура, Т.Є. (2015). Схематизація: ресурси для розвитку професійного мислення фахівців у системі вищої та післядипломної освіти. Технології розвитку інтелекту, 1(9). Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/tri_2015_1_9_9. Дубровский, В.Я. (2011). Очерки по общей теории деятельности. Москва : ННФ «Институт развития им. Г.П. Щедровицкого». Тюков, А.А. (2007). Схемы и схематизация. Режим доступу: https://www.fondgp.ru/old/lib/conferences/2007/notes/5.html Шадриков, В.Д., & Кургинян, С.С. (2015). Парциальность рефлексии деятельности. Акмеология, 64(2), 68–83. Щедровицкий, Г.П. (2014). Оргуправленческое мышление: идеология, методология, технология (курс лекций). Москва : Изд-во Студии Артемия Лебедева. Abbot-Smith, K., & Tomasello, M. (2006). Exemplar-learning and schematization in a usage-based account of syntactic acquisition1. The Linguistic Review, 23(3), 275–290. doi: 10.1515/TLR.2006.011 Clark, (2016). Dual Coding Theory and Education. Educational Psychology Review, 3(3), 149–210. doi: 10.1007/BF01320076 Gura,, & Gura, T. (2020). The study of practical psychologists' professional thinking: the authors' integrative and thinking-activity approach. Всеукраїнський науково-практичний журнал «Директор школи, ліцею, гімназії». Спеціальний тематичний випуск «Міжнародні Челпанівські психолого-педагогічні читання» 2(2), 130–142. Gura,, & Meniailo, V. (2019). Building a Project Culture through Research and Innovation Training of Future PhDs in Ukraine. International Journal of Education and Practice, 7(4), 377–390. https://doi.org/10.18488/journal.61.2019.74.377.390 Gura,, Gura, O., & Chernikova, L. (2020). Research on metacognitive skills of software testers: a problem statement. ICTERI 2020 Proceedings, II. Retrieved from http://ceur-ws.org/Vol-2732/20200607.pdf Holmes,J, & Wolff, P. (2010). Simulation from schematics: dorsal stream processing and the perception of implied motion. In R. Catrambone & S. Ohlsson (Eds.) Proceedings of the 32nd annual conference of the cognitive science society. Cognitive Science Society, 2704–2709. Holmes,J, & Wolff, P. (2013). Spatial language and the psychological reality of schematization. Cognitive Processing, 14(2), 205–208. doi: 10.1007/s10339-013-0545-5 Kalinina,, & Kalinina, N. (2019). Schematization methods of project thinking. Journal of mechanics of continua and mathematical sciences. Inst mechanics continua & mathematical sciences. doi: 10.26782/jmcms.2019.03.00050 Marshall,P. (2012). Schema-Based Problem Solving. In: Seel N.M. (eds) Encyclopedia of the Sciences of Learning. Boston, MA : Springer. doi: 10.1007/978-1-4419-1428-6_262 Paivio, (2014). Intelligence, dual coding theory, and the brain. Intelligence 47, 141–158. doi: 10.1016/j.intell.2014.09.002

Мета дослідження – визначити рівень гормонів стрес-лімітуючої системи у вагітних з урахуванням їх психоемоційного стану.Матеріали та методи. Обстежено 86 жінок у ІІ та на початку ІІІ триместру вагітності. До основної групи включені 60 вагітних із середнім та високим рівнями ситуативної тривожності, а також 26 вагітних із рівнем тривоги 30 балів і нижче, що свідчить про низький рівень СТ (група порівняння). Для оцінки ситуативної тривожності та особистісної тривожності використовували шкалу Ч. Д. Спілбергера, яка адаптована Ю. Л. Ханіним. Кількісну оцінку концентрації гормонів у плазмі крові визначали методом імуноферментного аналізу на апараті «SIRIO S». Для визначення рівня пролактину (Пр) використовували тест-систему Monobind INC (США), кортизолу (К) та інсуліну (Ін) – тест-системи DRG (Німеччина). Рівень ендогенних опіоїдних пептидів (β-ендорфіну) визначали з використанням тест-системи Peninsula Laboratories, LLC (США).Результати дослідження та їх обговорення. Групи дослідження були розділені залежно від рівня СТ. Встановлено, що середній показник СТ у групі порівняння склав (26,3±1,2) бала та був статистично достовірно нижчим (p<0,05) за середній показник в основній групі ((37,9±1,4) бала). Досліджуючи концентрацію Пр, встановлено, що взаємовплив із тривожністю підтверджується наявністю позитивного кореляційного зв’язку між його рівнем та СТ (r=+0,690, p<0,05), а також менш значиму з ОТ (r=+0,254, p<0,05) відповідно. При оцінці рівня Пр було встановлено статистично достовірно вищий (p<0,05) серед вагітних із середньо-високим рівнем тривожності 136,2 (118,0; 151,6) нг/мл порівняно з жінками з низьким її рівнем 93,7 (67,4; 110,7) нг/мл. При порівнянні концентрації К у вагітних із середньо-високим рівнем СТ – 416,0 (368,2; 560,0) нг/мл встановлено статистично достовірне (p<0,05) його переважання порівняно з жінками, які мали низький її рівень – 343,2 (304,6; 370,5) нг/мл. Взаємозв’язок рівня СТ та К у вагітних із високим та середнім її рівнями підтверджується також наявністю позитивного кореляційного зв’язку (r=+0,704, p<0,05). У вагітних із низьким рівнем СТ таких зв’язків не встановлено. При оцінці рівня Ін встановлено, що він не мав зв'язку з тривожністю, а також із терміном гестації та віком вагітних. Так, рівень Ін серед вагітних із середньо-високим рівнем тривожності склав 11,5 (9,1; 16,8) мкл Од/мл, а в групі жінок із низьким її рівнем – 12,2 (9,8; 21,9) мкл Од/мл та був статистично не достовірним (p>0,05). Однак розрахунок К/Ін індексу, як маркера стресу, дозволив встановити його статистично достовірне (p<0,05) переважання в групі вагітних із середньо-високим рівнем 39,4 (23,2; 54,9) порівняно з жінками з низьким 24,6 (16,02; 34,1) її рівнем. При оцінці β-ендорфіну не було встановлено статистично достовірної різниці (p>0,05) між показниками у вагітних із середньо-високим – 1,2 (0,6; 3,6) нг/мл та низьким – 1,4 (0,7; 3,0) нг/мл рівнями СТ. Вірогідно, це свідчить про відсутність виразного впливу означеного нейропептиду на формування емоційного стану в жінок під час вагітності.Висновки. Оцінка рівня пролактину, як ендогенного анксіолітика, дозволила встановити статистично достовірне (р<0,05) його зростання у вагітних із середньо-високим рівнем СТ у порівнянні з групою жінок із низьким її рівнем. Зростання рівня пролактину у вагітних із низьким рівнем СТ залежить від терміну гестації (r=+0,665, p<0,05) та не має зв’язку як з рівнем СТ, так і ОТ. Серед вагітних із середнім та високим рівнями СТ мала місце протилежна картина – негативний зв’язок із терміном вагітності (r = -0,338, p>0,05) та позитивний – із рівнем СТ (r = +0,576, p<0,05). Порівняння рівня інсуліну та β-ендорфіну у вагітних з урахуванням рівня СТ не дозволило встановити статистично значимої різниці (p>0,05). Однак визначення К/Ін індексу, як маркера стресу, дозволило встановити його статистично достовірне (p<0,05) переважання в групі вагітних із середньо-високим рівнем, порівнюючи з вагітними, які мали низький рівень СТ.

Пахвинна грижа у дітей являється частою патологією, яка потребує операційного втручання. Відомо, що післяопераційні ускладнення становлять 6–6,8 %. Неплідність чоловіків – одне з найчастіших ускладнень грижі, в тому числі післяопераційне.Мета дослідження – провести кореляційний аналіз показників структурно-функціонального стану яєчка при лапароскопічному та традиційному методах хірургічного лікування пахвинних гриж у хлопчиків.Матеріали і методи. У роботі викладено клініко-статистичний аналіз результатів діагностики та операційного лікування 102 хлопчиків із пахвинними грижами, госпіталізованих у хірургічні відділення МДКЛ м. Львова за період 2013–2016 рр. Діагноз пахвинної грижі встановлювали згідно зі статистичною класифікацією хвороби (МКХ-10): пахвинні грижі (К 40). Пацієнтів, відповідно до поставлених завдань, поділили на 3 групи згідно з віком та на 2 підгрупи залежно від проведеного операційного втручання. А саме: 3 групи відповідно до віку: перша (n=20) – від 0–6 міс., друга (n=50) – від 6 міс. – 3 років, третя (n=32) – від 3 років і старші діти. З них 34 дітей прооперовано лапароскопічним методом за методикою PIRS (Percutaneous Internal Ring Suturing) та 68 традиційною методикою за Duhamel. За видом проведеного лікування пацієнтів поділили на підгрупи: А – оперовані лапароскопічним методом, В – оперовані традиційним методом. Проаналізовано результати доопераційного і післяопераційного перебігу пахвинних гриж у 98 хлопчиків (віком від 1 місяця до 12 років), прооперованих за традиційною або лапароскопічною методиками. Усіх хворих поділили на 2 групи залежно від методу операційного втручання. Хворим першої групи (n=34, середній вік (1,5±0,15) року) проводили лапароскопічне втручання за методикою PIRS. У другій групі (n=68, середній вік (4,5±0,32) року) виконували операційне втручання за традиційним методом Duhamel. Критеріями порівняння слугували показники структурно-функціонального стану яєчка за даними УЗ-обстеження, еластографії, транскутанної оксиметрії до операції та в післяопераційному періоді на 1; 14; 30 доби та через 6 місяців спостереження.Результати досліджень та їх обговорення. У наймолодшій групі хлопчиків, оперованих за традиційною методикою, спостерігалася достовірна сильна оберненопропорційна кореляція між індексом резистентності, еластичністю тканини яєчка та показником тестикулярної оксигенації: r=-0,77 і r=-0,74 відповідно, що свідчить про виражену ішемію тестикулярної тканини та зниження її еластичності на 7 добу після операційного втручання. На 14 день спостереження реєструється середній обернено пропорційний кореляційний зв’язок між індексом резистентності та показником тканинної перфузії тканини яєчка (r=-0,34), що свідчить про наростання ішемії яєчка при зростанні індексу судинного опору. Крім того, спостерігається середня прямопропорційна кореляція між еластичністю яєчкової тканини та показником транскутанної оксиметрії (r=0,45). На 30 добу в другій віковій групі дітей, оперованих за традиційною методикою, простежується сильна достовірна обернено пропорційна кореляція між об’ємом яєчка та індексом резистентності (r=-0,70, p<0,05), що відображає зменшення об’єму яєчка при підвищенні периферичного опору судин.Висновки. Обернено пропорційну середню кореляцію відмічаємо між еластографічним зображенням та індексом резистентності, що свідчить про погіршення показників кровообігу при зниженні еластичності тестикулярної тканини у всіх вікових групах.

МОДЕЛІ ТРАНСВЕРЗАЛЬНИХ РОЗМІРІВ ВЕРХНЬОЇ Й НИЖНЬОЇ ЩЕЛЕП ТА САГІТАЛЬНИХ ХАРАКТЕРИСТИК ЗУБНОЇ ДУГИ У ХЛОПЧИКІВ ТА ДІВЧАТОК ІЗ РІЗНИМ ТИПОМ ОБЛИЧЧЯ - Мета дослідження - розробити регресійні моделі нормальних індивідуальних лінійних розмірів, необхідних для побудови коректної форми зубної дуги у міських хлопчиків і дівчаток із різними типами обличчя. Первинні показники розмірів зубів і голови 49 хлопчиків та 48 дівчаток Поділля з ортогна- тичним прикусом отримано з банку даних НДЦ ВНМУ імені М. І. Пирогова. Тип обличчя визначали за допомогою морфологічного індексу Гарсона - відношення морфологічної довжини обличчя (пряма відстань від назіон до гнатіон) до ширини обличчя у ділянці скулових дуг. Для розробки показників, необхідних для побудови нормальної індивідуальної форми зубної дуги в пакеті “STATISTICA 5.5”, застосовували метод покрокового регресійного аналізу. Встановлено, що у хлопчиків та дівчаток із середнім та дуже широким обличчям в усіх випадках побудовані моделі з коефіцієнтом детермінації більшим ніж 0,8. Найбільшу кількість моделей із коефіцієнтом детермінації меншим ніж 0,8 побудовано у дівчаток із широким обличчям (усі непобудовані моделі відносяться до трансверзальних розмірів верхньої й нижньої щелеп).<br />МОДЕЛИ ТРАНСВЕРЗАЛЬНЫХ РАЗМЕРОВ ВЕРХНЕЙ И НИЖНЕЙ ЧЕЛЮСТЕЙ И САГИТТАЛЬНЫХ ХАРАКТЕРИСТИК ЗУБНОЙ ДУГИ У МАЛЬЧИКОВ И ДЕВОЧЕК С РАЗНЫМ ТИПОМ ЛИЦА - Целью исследования была разработка регрессионных моделей нормальных индивидуальных линейных размеров, необходимых для построения корректной формы зубной дуги у городских мальчиков и девочек с разными типами лица. Первичные показатели размеров зубов и головы 49 мальчиков и 48 девочек Подолья с ортогнатическим прикусом полученные из банка данных НИЦ ВНМУ имени Н. И. Пирогова. Тип лица определяли с помощью морфологического индекса Гарсона - отношение морфологической длины лица (прямое расстояние от назион до гнатион) к ширине лица в области скуловых дуг. Для разработки показателей, необходимых для построения нормальной индивидуальной формы зубной дуги в пакете “STATISTICA 5.5” применялся метод пошагового регрессионного анализа. Установлено, что у мальчиков и девочек со средним и очень широким лицом во всех случаях построены модели с коэффициентом детерминации больше чем 0,8. Наибольшее количество моделей с коэффициентом детерминации меньше 0,8 построено у девочек с широким лицом (все непостроенные модели относятся к трансверзальным размерам верхней и нижней челюстей).<br />MODELS OF TRANSVERSAL SIZES OF UPPER AND LOWER JAWS AND SAGITTAL CHARACTERISTICS OF DENTAL ARCH IN BOYS AND GIRLS WITH DIFFERENT TYPE OF FACE - Aim of our work was to develop regression models of normal individual linear dimensions needed to build the correct form of the dental arch in urban boys and girls with different types of faces. The primary indicator of the size of the teeth and the head 49 boys and 48 girls from Podillyawith orthognathic bite were derived from the database of SRC VNMU by Pyrohov. Type of faces determined using morphological index of Garson - related morphological face length (direct distance from nasion to gnathion) to the width of the face in the area of cheekbone arcs. To develop indicators needed to build a normal individual dental arch form in the package “STATISTICA 5.5” stepwise regression analysis method was used. Established that boys and girls with medium and very broad face in all cases based model with determination coefficient greater than 0.8. Most models with determination coefficient less than 0.8 built in girls<br />with a wide face (all not constructed models relate to transversal dimensions of the upper and lower jaw).<br />Ключові слова: коректна форма зубної дуги, тип обличчя, розміри зубів, підлітки, регресійні моделі.<br />Ключевые слова: корректная форма зубной дуги, тип лица, размеры зубов, подростки, регресионные модели.<br />Key words: correct form of the dental arch, type of face, size of the teeth, teens, regression models.

У статті розкрито гендерні особливості соціальної креативності майбутніх магістрів педагогічних спеціальностей. Методи дослідження: теоретичні (аналіз та узагальнення результатів психологічних досліджень); емпіричні (методика «Соціальна креативність» А.В. Батаршева); математичної статистики (визначення відсоткових співвідношень, типових результатів варіаційного ряду, середнього квадратичного відхилення, критерію Манна-Уїтні). Виокремлено три підходи до тлумачення соціальної креативності (як феномена міжгрупового порівняння, як одного з видів творчості, як здатності особистості ефективно вирішувати нестандартні ситуації у сфері спілкування і взаємин). Показано, що соціальна креативність педагога є складовою його професійної творчості й професійно важливою якістю, оскільки до його обов’язків належить конструювання навчального (та інших видів) спілкування, залагодження складних і нестандартних комунікативних ситуацій. Встановлено, що більшість майбутніх педагогів має середній і вище рівні соціальної креативності, що дозволятиме їм ефективно виконувати свої професійні функції. Виявлено статистично значущі гендерні відмінності за чотирма з вісімнадцяти шкал соціальної креативності. Для хлопців притаманною є більш висока самооцінка своєї рішучості; здатність проявити вимогливість і наполегливість, щоб люди виконали обіцяне; здатність до справ, які оточуючі сприймають як несподівані й принципово нові. Дівчата частіше беруть на себе відповідальність за вирішення найбільш складних проблем і справ. Відповіді й дівчат, й хлопців мають нормальний розподіл, у чоловічій підвибірці вони є більш контрастними, хлопці помітніше відрізняються між собою за проявами соціальної креативності. Зʼясовано, що актуальним завданням у роботі з формування соціальної креативності є розвиток здатності майбутніх педагогів трансформувати поставлені цілі й визначені завдання відповідно до умов їхнього досягнення, спроможність доопрацьовувати й вдосконалювати початкові проєкти й задуми у процесі їх втілення. Література Антюхова, Н.І. (2015). Концептуальна модель творчого потенціалу майбутнього вчителя іноземних мов. Гуманітарний вісник ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди». Тематичний випуск «Міжнародні Челпанівські психолого-педагогічні читання», 7–14. Балл, Г.О., Зливков, В.Л., Копилов, С.О., Курганська, Л.О., & Михайлюк, Л.М. (2011). Педагогічна комунікація та ідентичність педагога. (Монографія). Київ : Педагогічна думка. Батаршев, А.В. (2005). Базовые психологические свойства и профессиональное самоопределение личности: Практическое руководство по психологической диагностике. Санкт-Петербург : Речь. Дуткевич, Т.В. (2021). Психологія конфліктності студентів педагогічних спеціальностей. (Монографія). Київ : КНТ. Каган, М.С., & Эткинд, А.М. (1988). Общение как ценность и как творчество. Вопросы психологии, 4, 25–34. Лазарєв, М.О. (2011). Творчість як родова властивість людини і основа педагогічної діяльності. А.А. Сбруєва, О.В. Єременко, & О.В. Михайличенко (Ред.). Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології, 3(13), 93–105. Моляко, В.А. (1983). Психология решения школьниками творческих задач. Киев : Радянська школа. Моляко, В.А. (2007). Творческая конструктология (пролегомены). Киев : «Освита Украины». Попель, А.А. (2014). Социальная креативность: новые подходы к конструированию понятия. Вестник Нижегородского университета имeни Н.И. Лобачевского. Социальные науки, 3(35), 129–135. Саврасов, М., & Александров, К. (2019). Соціальна креативність у структурі творчих здібностей майбутнього педагога. Професіоналізм педагога: теоретичні й методичні аспекти, 9, 105–115. Санникова, О.П., & Белоусова, Р.В. (2001). Оценка показателей коммуникативной креативности с помощью оригинальной методики. Наука i освiта, 6, 52–54. Сисоєва, С.О. (2014). Творчий розвиток фахівців в умовах магістратури. (Монографія). Київ : Едельвейс. Amabile, Т.М. (1983). The social psychology of creativity. New York : Springer-Verlag. APA Dictionary of Psychology. Electronic resource. Access mode: https://dictionary.apa.org/social-creativity Chikszentmihalyi, (1988). Society, culture and person: A system view of creativity. In R. Sternberg & T. Tardif (Eds.), The nature of creativity. (pp. 325–339). Cambridge : Cambridge Press. Maarten Johannes van Bezouw, Jojanneke van der Toorn, &Julia Christina Becker (2020). Social creativity: Reviving a social identity approach to social stability. European Journal of Social Psychology, 1–14. https://doi.org/10.1002/ejsp.2732 Tajfel, , & Turner, J.C. (1979). An integrative theory of intergroup conflict. In W.G.Austin & S.Worchel. (Eds.), The soсial psychology of intergroup relations. (pp. 33–47). Brooks/Cole.