Journal articles on the topic 'Метод збільшення інтервалів'

Результати аналізу застосування георадарів у Державній прикордонній службі України показали, що протиправна діяльності на державному кордоні, а саме застосування трубопроводів для перекачування паливо-мастильних матеріалів, спирту та тунелів для переміщення засобів контрабанди досить проблематично виявляються під поверхнею ґрунту. Недостатньо висока результативність застосування георадарів для пошуку засобів підповерхневої контрабанди через державний кордон пояснюється у першу чергу неспроможністю використовуваних зразків георадарів виявляти саме такого типу правопорушення. Існує потреба у виборі більш ефективних зразків георадарів для пошуку засобів підповерхневої контрабанди через державний кордон. З цією метою, із застосуванням методу експертних оцінок, розроблено методику оцінювання функціональної ефективності георадарів пошуку засобів підповерхневої контрабанди через державний кордон. Найбільшу увагу приділено визначенню чисельності групи експертів. Проблема формування складу робочої групи експертів є однією із найскладніших і водночас найвідповідальніших завдань методу експертної оцінки. Існує декілька підходів до формування оптимальної чисельності групи експертів – формальних і неформальних. У роботі застосовано метод довірчих інтервалів теорії ймовірностей для встановлення взаємозв’язку між чисельністю групи експертів, кількістю характеристик георадару і довірчою ймовірністю до результатів ранжування характеристик. При цьому встановлено, що: при збільшенні кількості характеристик георадару, які ранжуються, посилюються вимоги до ймовірності хибного надання рангів характеристикам георадару, її абсолютне значення зменшується; збільшення кількості характеристик георадару призводить до необхідності збільшення чисельності групи експертів з метою забезпечення допустимої зміни верхньої межі ймовірності хибного надання рангів характеристикам георадару; чисельність групи експертів практично не залежить від збільшення кількості характеристик георадару починаючи з оцінки 10 характеристик для визначеного значення довірчої ймовірності. Раціональним є визначення мінімального складу групи експертів на рівні 3-5 осіб, що забезпечує рівень довіри до результатів ранжування 0,95-0,99 не залежно від кількості характеристик, які ранжуються. Новим у формуванні складу експертної групи є потреба у здійсненні таких положень: визначається кількість характеристик георадару, які будуть ранжуватися; встановлюються вимоги до довірчої ймовірності результатів ранжування характеристик; кількість експертів, які є компетентними з питань оцінювання ефективності георадарів, визначається із застосуванням ймовірнісного підходу. Загалом, структура методики оцінювання функціональної ефективності георадарів включає: формування складу робочої групи експертів, складання змісту опитувальних анкет, вибір групи значимих характеристик георадарів з усієї множини, обробка результатів опитування із використанням відомого математичного апарату оцінювання, автоматизація розрахунків.

Ковалевський С. В., Сидюк Д. М. Ідентифікація об'єктів дослідження з використанням сигнатур. Oбробка матеріалів тиском. 2020. № 1 (50). C. 210-216. В роботі запропонований спосіб обробки зображення для подальшого розпізнавання об'єктів різних структур штампованок на основі зображень (фотографії). Цей метод дозволяє зробити інваріантними невраховані фактори, які можуть вплинути на якість фотографії. Як об'єкт дослідження виступають зразки шліфів сталей після термічної обробки. Час витримки і умови охолодження ідентичні для всіх випадків. Обробка зображень передбачає їх попереднє поліпшення, а саме видалення шумів і виставляння авторівней, подальше перетворення в цифровий масив даних, отримання гістограми зображення з подальшим виділенням більш інформативною частини сигнатури. Перетворення безперервного сигналу (зображення) в сигнатуру за допомогою дискретизації і квантування виконано в системі MatLab 6.1 і дозволило виключити суб'єктивні фактори візуального аналізу і класичних методів розрахунку співвідношення структур в металі. Кількість інтервалів приймається рівним 10. Тестове і навчальне безлічі формуються в програмі Microsoft Access на основі даних про зображення, термічної обробки, склад і співвідношенні структур. У програмі NeuroPro 0.25определяется значимість входів і встановлюється взаємозв'язок між температурним режимом, фазами в структурі і сигнатурою зображення. Підтверджено можливість прогнозу структури і зображення фаз на основі температурного режиму, типу і часу охолодження. Додатково вирішена зворотна задача можливості прогнозу технологічних параметрів термічної обробки на основі раніше існуючих прикладів. Метод застосуємо до будь-якої кількості інтервалів, від 2 до 255. Збільшення кількості інтервалів може дати можливість відтворити прогнозовану структуру в якості зображення.

Мета. Теоретично обґрунтувати й розробити програму спеціальної фізичної підготовки борців вільного стилю та перевірити її вплив на ефективність їх змагальної діяльності. Методи. У процесі виконання дослідження були застосовані аналіз наукової і спеціальної літератури; педагогічне спостереження (вивчення результативності змагальної діяльності), педагогічний експеримент, методи математичної статистики. У педагогічному експерименті взяли участь 10 студентів-борців вільного стилю у віці від 18 до 20 років. Аналіз змагальної діяльності борців проводили як безпосередньо в ході поєдинків, так і в процесі перегляду відеозаписів. Визначали наступні показники змагальної діяльності: тривалість реальних атак, інтервали часу, через які поновлюються атаки, інтервал між успішними атаками, тривалість успішних атак, кількість отриманих балів, загальна тривалість сутички, кількість перемог та поразок. Результати. Для ефективного управління процесом розвитку швидкісносилових якостей студентів-спортсменів, які займаються вільною боротьбою було сформовано шість мікроциклів тренувань із використанням комбінацій вправ певного характеру впливу (розвиваючого – фізично/технічно, контролюючого, підвідного, змагального, відновлювального). Особливість застосованої нами методики під час реалізації програми швидкісно-силового удосконалення борців полягала в тому, що в період безпосередньої підготовки до змагань (за 21–28 днів) обсяг вправ із партнером досягав 70–80%. Порівняння результативності змагальної діяльності до і після реалізації програми педагогічного експерименту дозволило встановити вірогідне збільшення часу реальних атак, зменшення інтервалу між атаками, зростання кількості успішних атак. Як наслідок, збільшилася кількість перемог на фоні сталого числа поразок. Висновок. Отже реалізація експериментальної програми удосконалення спеціальної фізичної підготовки борців вільного стилю забезпечила покращення змагальної діяльності спортсменів, що підтверджено вірогідним зростанням тривалості реальних атак, зменшенням тривалості інтервалів між атаками, збільшенням кількості успішних атак та часу безпосередньої активної взаємодії з суперником. Як наслідок – зросла загальна кількість перемог на фоні незмінного числа поразок

Мета роботи. Вивчення впливу 7-ми кількісних факторів на властивості мас для таблетування і основні показники таблеток при розробці нового комбінованого таблетованого лікарського засобу з гіпоглікемічною активністю на основі сухих екстрактів листя чорниці і трави козлятника в комбінації з таурином. Матеріали і методи. Активними фармацевтичними інгредієнтами були сухі екстракти листя чорниці і трави козлятника, таурин, допоміжні речовини (ДР). Дослідження впливу 7-ми кількісних факторів ДР на такі показники, як процес пресування, однорідність маси таблеток, стійкість таблеток до роздавлювання, стираність і розпадання таблеток екстрактів листя чорниці і трави козлятника та таурину методом прямого пресування проводили відповідно до вимог Державної фармакопеї України (ДФУ), 2 видання. Досліджували також процес заповнення матриці таблетної машини порошковою масою для таблетування та середню масу зпресованих таблеток як показники, що найбільше характеризують придатність порошкової маси до прямого пресування. Результати й обговорення. За допомогою методу випадкового баласу вивчено вплив кількостей 7-ми ДР на основні показники порошкових мас і таблеток екстрактів листя чорниці і трави козлятника та таурину. Для кожного із показників будували діаграми розсіювання. Аналіз діаграм розсіювання показав, що із збільшенням кількості лактози покращується однорідність маси таблеток та зменшується час розпадання. Із збільшенням кількості маніту погіршується однорідність маси таблеток та збільшується час розпадання. Збільшення кількості натрій карбоксиметилкрохмалю в складі таблеток веде до суттєвого погіршення однорідності маси і в межах вивчених інтервалів зменшує час розпадання. При збільшенні кількості неусіліну US 2 в складі таблеток екстрактів листя чорниці і трави козлятника та таурину покращується однорідність маси, підвищується стійкість до роздавлювання, зменшується стираність, проте дещо збільшується час розпадання. Збільшенння кількості кальцій карбонату в складі таблеток веде до погіршення однорідності маси, підвищення стійкості таблеток до роздавлювання, зменшення їх стираності, однак призводить до суттєвого збільшення часу розпадання. Збільшення кількості натрій кроскармелози в складі таблеток покращує однорідність дозування та суттєво зменшує час розпадання таблеток. Висновки. За допомогою методу випадкового балансу вивчено вплив 7-ми кількісних факторів на фармако-технологічні показники таблеток екстрактів листя чорниці і трави козлятника та таурину. За сукупністю основних показників кращими ДР для створення таблеток на основі екстрактів листя чорниці і трави козлятника в комбінації з таурином відібрано таблетозу, неусілін US 2, натрій кроскармелозу, МКЦ 200 та магній стеарат.

Предметом вивчення в статті є процеси формування пояснень для персоналізованих рекомендацій щодо вибору товарів та послуг в рекомендаційних системах. Метою є розробка інформаційної технології побудови деталізованих пояснень щодо запропонованого персонального переліку предметів в рекомендаційній системі з урахуванням темпоральних змін у вимогах споживачів для підвищення ефективності продажів товарів та послуг в системах електронної комерції. Завдання: розробка підходу до побудови темпоральних правил для формування пояснення на основі порівняння кількості продажів на послідовності інтервалів часу; розробка технології побудови темпорально-орієнтованих пояснень щодо рекомендацій з вибору предметів в рекомендаційних системах. Використовуваними підходами є: підходи до побудови пояснень щодо рекомендацій з урахуванням змін уподобань користувачів з часом. Отримані наступні результати. Розроблено підхід до побудови темпоральних правил, що визначають темпоральну динаміку вподобань користувачів рекомендаційної системи. З використанням темпоральних правил розроблено технологію побудови та деталізації пояснень, що враховують зміни вимог користувачів з часом. Висновки. Наукова новизна отриманих результатів полягає в наступному. Запропоновано інформаційну технологію побудови деталізованих пояснень щодо рекомендацій з урахуванням змін вимог користувачів з часом. Технологія використовує моделі темпоральних правил та темпоральну модель інтерфейсу пояснень. Технологія передбачає послідовну побудову базових пояснень з урахуванням темпоральної динаміки вподобань користувачів, подальшу деталізацію пояснень по інтервалам часу на основі узгодження темпоральних знань, а також формування інтерфейсу деталізованих пояснень з відображенням базових змін уподобань користувачів та альтернативних змін на визначених інтервалах часу. У практичному плані технологія орієнтована на підвищення довіри споживача до отриманої рекомендації на основі відображення збільшення попиту на рекомендовані товари. Використання технології забезпечує формування для користувача раціонального підтвердження рекомендації у вигляді комбінації кількісних та якісних показників, що сприяє збільшенню продажів у відповідній системі електронної комерції

Предметом вивчення в статті є процеси формування пояснень щодо рекомендованого переліку товарів та послуг в рекомендаційних системах. Метою є розробка моделей пояснення щодо рекомендованого переліку товарів та послуг з урахуванням зміни інтересів користувачів у часів. Завдання: обґрунтувати вибір критеріїв для оцінки пояснень; розробити узагальнену модель пояснення, що враховує довіру користувача, а також зміни у продажах товарів та послуг. Використовуваними підходами є: підходи до побудови рекомендацій на основі схожості вибору користувачів, а також характеристик об'єктів користувацького вибору. Отримані наступні результати. Проведено порівняльний аналіз критеріїв оцінки пояснень та обґрунтовано вибір критеріїв довіри та результативності як ключових для моделювання пояснень з урахуванням темпорального аспекту вибору користувача. Запропоновано моделі представлення пояснень у вигляді числового показника, значення якого характеризує зміну продажів протягом визначеного періоду часу, а знак пояснення визначає напрямок цих змін – збільшення або зменшення. Висновки. Наукова новизна отриманих результатів полягає в наступному. Запропоновано модель пояснення для рекомендацій. Пояснення представлено числовим показником, що враховує зміни продаж на товарів та послуг між інтервалами деталізації часу для визначеного періоду часу. Пояснення враховує зміни продажів вибраного товару на послідовних інтервалах часу для заданого рівня його деталізації, а також зміни продажів для всіх інтервалів у вибраному періоді часу у порівнянні з поточним інтервалом. Запропоноване числове представлення пояснення дає можливість задовільнити одночасно критерії довіри та результативності пояснень: знак показника відповідає критерію довіри, а абсолютне значення з урахуванням знаку дає можливість оцінити результативність роботи рекомендаційної системи. В практичному аспекті представлене пояснення дає можливість обґрунтувати сформовану рекомендацію навіть у випадку шилінг-атак та у ситуації холодного старту рекомендаційної системи, оскільки в якості вхідних даних для його побудови використовується об’єктивна інформація про покупки вибраного товару для заданого періоду часу

Використовуючи цифрову тривимірну модель газоконденсатного родовища, досліджено вплив щільності сітки нагнітальних свердловин на регулювання процесу обводнення родовища під час нагнітання діоксиду вуглецю в продуктивні поклади на межі початкового газоводяного контакту. Згідно з результатами моделювання встановлено, що видобуток пластової води зі збільшенням щільності сітки нагнітальних свердловин зменшується. У разі використання чотирьох нагнітальних свердловин для нагнітання діоксиду вуглецю в продуктивні поклади накопичений видобуток пластової води на кінець розробки становить 169,71 тис. м3. Зі збільшенням щільності сітки нагнітальних свердловин до 16 одиниць накопичений видобуток пластової води скорочується до 0,066 м3. Такий результат досягається завдяки повнішому охопленню діоксидом вуглецю периметра газоносності та створенню надійного штучного бар’єра між водою й природним газом, який забезпечує ефективне блокування просування пластових вод у газонасичені інтервали продуктивних горизонтів. Зниження активності водонапірної системи зумовлює стабільну експлуатацію видобувних свердловин упродовж тривалішого періоду дорозробки покладу. На основі результатів проведених розрахунків визначено максимальне значення кількості нагнітальних свердловин на момент прориву діоксиду вуглецю до видобувних свердловин, яке становить 6,41 (6) свердловин. Прогнозний ступінь вилучення природного газу для наведеного максимального значення кількості нагнітальних свердловин становить 64,05 %, а в разі розроблення покладу на виснаження – 51,72 %. Результати проведених досліджень свідчать про технологічну ефективність нагнітання діоксиду вуглецю в продуктивні поклади на межі початкового газоводяного контакту з метою зниження активності водонапірної системи та збільшення ступеня вилучення природного газу для умов конкретного покладу.

Подано результати дослідження температурних залежностей часів релаксації T1 і T2 та коефіцієнта самодифузії води D у насичених вологою порах викопного вугілля (антрациту). Вимірювання проводили з застосуванням методів спін-ехо і ядерного магнітного резонансу (ЯМР) широких ліній. Резонансна частота для спінів ядер водню 1H становила f ≈ 20 МГц і температура T змінювалася в інтервалі від 90 K до кімнатної. Результати досліджень свідчать про наявність "розмазаного" фазового переходу, що спостерігається в інтервалі температур T = 180–230 К. Енергія цього фазового переходу, оцінена при використанні методу Уо–Федіна, становила U0 = 27–35 кДж/моль. Показано, що енергія активації Ea, яка відповідає температурній залежності T2, зростає при збільшенні T від 4 кДж/моль (90 K) до 18 кДж/моль (300 К). Спостерігалося відхилення температурної залежності коефіцієнта самодифузії D від ареніусової, що пояснюється переходом від об'ємної до поверхневої дифузії при зниженні температури.

Гавриш П. А., Грибков Е. П. Метод прокатування крайок міді для зменшення ризику утворення евтектик зварного шва // Обробка матеріалів тиском. – 2019. – № 2 (49). - С. 163-168. Метою дослідження є аналіз причин утворення кристалізаційних тріщин при зварюванні міді зі сталлю. Основні особливості зварювання міді зі сталлю: низька розчинність міді в залозі і заліза в міді; відмінності в температурах плавлення, кипіння, в структурі і властивостях металів; можливість утворення крихких кристалізаційних прошарків і евтектик довкола зерен в зварному шві; широкий інтервал кристалізації і спорідненість міді до кисню. Виконані експериментальні дослідження геометричних методів регулювання термічного стану при зварюванні. Термічний стан деталей при зварюванні можна регулювати тепловлкладенням кожного металу. Збільшуючи кут оброблення кромок збільшується кількість наплавленого електродного металу, а значить і збільшується тепловкладення цього металу. Для міді кут оброблення кромок більш ніж для сталі, оскільки теплопровідність міді в 6 разів більше теплопровідності стала. Мідь швидше нагрівається і швидше охолоджується, тому для оптимізації теплового стану доцільно за рахунок збільшення наплавленого металу підтримати загальний тепловий стан більш рівномірним. Уточнені кути оброблення кромок деталей при зварюванні окремо для міді і для сталі. Підвищена якість зварних швів різнорідних металів шляхом застосування аналізу конструктивного виконання зварного шва. Досліджений перспективний метод оброблення кромок міді для зварюванні. Використовуючи плющення кромок, в міді створюється анізотропія властивостей метала, що приводить при зварюванні до зниження кількості евтектичних утворень в зварному шві. При розробці технології плющення кромок міді, виконано облік енергосилових параметрів процесу. Розраховані поля еквівалентних пластичних деформацій при плющенні кромок міді залежно від міри обтискання.

Досліджень, присвячених змінам біоелектричної активності мотонейронів спинного мозку, що виникають у віддалені строки гіпоандрогенемії, майже немає. Ця проблема є маловивченою та актуальною. Мета – вивчення біоелектричної активності моторного апарату спинного мозку шляхом аналізу викликаних моносинаптичних розрядів (МР) вентрального корінця (ВК) за умов експериментальної гіпоандрогенемії через 4 місяці від початку її моделювання. Матеріал і методи. Дослідження виконане на щурах-самцях лінії Wistar віком 5–6 міс. та вагою 180–260 г, що були поділені на піддослідну (n=10) та контрольну (n=12) групи. Експериментальну модель було створено шляхом хірургічної кастрації. Відведення викликаної активності проводили від ізольованого вентрального корінця при стимуляції проксимальної ділянки іпсилатерального дорсального корінця сегмента L5 імпульсами тривалістю 0,3 мс та силою від 1 до 5 порогів. Аналізували поріг, хронаксію, латентний період, амплітуду та тривалість викликаних потенціалів, а також досліджували явище рефрактерності за допомогою нанесення парних стимулів з інтервалом від 1 до 1000 мс. Динаміку розповсюдження збудження на різнопорогові нейрони вивчали застосовуючи подразник зростаючої інтенсивності (від 1,1 до 2 П). Результати. У тварин з орхектомією поріг збудження достовірно збільшувався на (35,29±8,7) %, хронаксія зменшувалась на (6,2±2,66) %, тривалість латентного періоду зростала на (4,59±0,88) % відносно відповідних показників контрольної групи. Застосування подразнення зростаючої інтенсивності виявило більш швидке зростання амплітуди інтегральної відповіді у тварин з експериментальною гіпоандрогенемією на проміжку від 1,1 П до 1,6 П. При нанесенні парних стимулів відновлення амплітуди відповіді на тестуючий стимул мало більш повільний характер при інтервалах від 20 до 200 мс. Висновки. У віддалених строках гіпоандрогенемії спостерігається відносне зниження порогу збудження середньо- та високопорогових мотонейронів на фоні загального зниження їх збудливості та збільшення тривалості латентного періоду. Також спостерігається зниження лабільності, обумовлене більш за все посиленням явищ гомосинаптичної депресії.

Методами оптичної мікроскопії, проведено дослідження електропровідності і реологічних властивостей (метод конус-плита)суспензій гліцерину, наповненого багатошаровими вуглецевими нанотрубками MWCNT. Дослідження проведено в інтервалі температур 283–333 K і при ступенях наповнення C = 0–1% мас. Показано, що MWCNT у гліцерині проявляють високу схильність до агрегації і в системі зберігаються "первинні" агрегати MWCNT навіть при інтенсивній ультразвуковій гомогенізації. При збільшенні концентрації MWCNT спостерігалися типові перколяційні процеси, які супроводжувалися підвищенням електропровідності і в'язкості. Перколяційна концентрація ідентифікована при C = Cp ≈ 0,1% мас., а скейлінгова поведінка поблизу точки перколяції характеризується показником провідності t = 2,7 ± 0,3, який дещо перевищує значення, характерне для задачі випадкової перколяції. Введення MWCNT у гліцерин приводило до прояву тіксотропної поведінкисуспензій, яка відображала процеси руйнування агрегатів MWCNT при зсувові. При високих концентраціях MWCNT, C = 1% мас., спостерігалася аномальна реологічна поведінка, яка відображала наявність руйнування сітки водневих зв'язків у гліцерині внаслідок присутності MWCNT. Проведено оцінку залежності енергій активації електропровідності і в'язкої течії від концентрації MWCNT.

У статті представлені результати аналізу синовіальної рідини у кролів за умови модельованого остеоартрозу при використанні алогенних стовбурових клітин та традиційного методу лікування (використання мелоксикаму). Було сформовано три групи тварин: контрольна група – застосовували ізотонічний розчин хлориду натрію; перша дослідна група – застосовували традиційний метод ліку-вання; друга дослідна група – застосовували алогенні мезенхімальні стовбурові клітини. На тваринах трьох груп була відтворена модель остеоартрозу колінного суглоба шляхом дворазового введення в порожнину суглоба ретинол ацетату – 3,44 % в дозі 1 мл з інтервалом у 7 діб. У тварин відбирали синовіальну рідину на 7, 14 і 28 доби після останнього введення препаратів. Встановлено, що за умо-ви традиційного лікування запальний процес виражений більш активно, ніж в інших групах, але кіль-кість пінистих макрофагів, а потім і синовіацитів зменшена, що може свідчити про гальмінівний вплив нестероїдного протизапального засобу (мелоксикаму), який використовували при лікуванні. У разі введення АМСК кількість синовіоцитів у синовіальній рідині значно більша (на 14 добу), що вка-зує на пришвидшену диференціацію синовіацитів. Виявлено збільшену кількість пінистих макрофагів (більш активний процес розсмоктування крапель жиру). На 28 добу спостерігали острівці скупчення синовіальних клітин у синовії та завершення запального процесу. У аспіраті синовіальної рідини у всіх групах кролів було виявлено, що відбувається процес репарації: з початку наявна велика кіль-кість крапель жиру (після введення ретинол ацетату на етапі моделювання остеоартрозу), що ак-тивує макрофаги на поглинання та утилізацію цих жирових крапель; після цього клітинність різко знижується, але підвищується кількість синовіацитів. Отже, як свідчать результати досліджень, місцеве введення алогенних мезенхімальних стовбурових клітин за умови експериментального остео-артрозу колінного суглоба підвищує активність репаративних процесів, що підтверджується збіль-шеною кількістю синовіоцитів у синовіальній рідині та пришвидшене завершення запального процесу.

Мета – аналіз ефективності морфологічної діагностики з визначенням метапластичних, диспластичних змін і проліферативної активності епітелію у випадках стравоходу Барретта (СБ). Матеріал і методи. Проведено аналіз діагностики 841 випадку СБ із визначенням різних типів метаплазії, ступенів дисплазії й аденокарциноми. Розраховували 95% довірчий інтервал (CI). У 20 випадках зі спеціалізованою кишковою метаплазією, в 10 - із дисплазією та в 15 – зі шлунковою метаплазією проведено імуногістохімічне визначення маркера проліферативної активності Кi-67 (DAKO, SP6). Статистичний аналіз виконано із застосуванням стандартного пакету статистики Microsoft Office Excel (Microsoft Corp., США),. Показники рівня експресії маркера Ki-67 наведено як середнє значення ± стандартне відхилення (SD). Дані порівнювали для статистичного аналізу, використовуючи точний тест Фішера та t-критерій Стьюдента. Рівень статистичної значущості визначено як p<0,05. Результати. СБ діагностовано у 841 (36,8%) випадку (95% довірчий інтервал (ДІ) 36,02-39,76) із 2405 проведених ендофіброгастродуоденоскопій (ЕФГДС). Гістологічно кардіальну метаплазію було виявлено ​​в 48 (5,71%) пацієнтів, фундальну – в 136 (16,19%), спеціалізовану кишкову – в 625 (72,28%), мішану – в 32 (3,81%). У 32 (3,81%) випадках встановлено діагноз дисплазії високого та низького ступеня (95% ДІ 2,04-4,62): у 24 із них (75,0%) – дисплазію низького ступеня, у 8 (25,0%) – високого. Аденокарциному виявлено в 4 (0,47%) пацієнтів (95% ДІ 0,20-1,36). Рівень експресії Кі-67 за СБ становив у ділянках шлункової метаплазії 16,85±2,6%, спеціалізованої кишкової метаплазії – 27,96±3,8% (p<0,05). У 5 випадках дисплазії спеціалізованого кишкового епітелію рівень експресії Кі-67 становив 42,84±6,2% (p<0,05). Висновки. Морфологічний висновок є основним об’єктивним критерієм верифікації СБ, що має велике значення у виборі тактики лікування та відіграє певну роль у визначенні прогнозу захворювання. Підвищення проліферативної активності (висока експресія Ki-67) епітелію в ділянках кишкової метаплазії порівняно з такою в ділянках шлункової метаплазії та значне збільшення проліферативної активності на тлі дисплазії вказує на підвищення ризику виникнення раку в епітелії в пацієнтів із СБ.

Протягом останнього десятиліття медична статистика констатує неухильне зростання бронхіальної астми (БА) серед осіб різного віку. В Україні серед дітей віком 6 - 7 років бронхіальна астма простежується у 8,1%; віком 16-18 років - 6,1%. Такий відсоток захворюваності серед молодого населення є не лише медико-біологічною, але й соціальною проблемою, оскільки створює перешкоди для одержання освіти й обмежує в подальшому можливості вибору професії. Варто відзначити, що поширення захворюваності на БА супроводжується ускладненням перебігу зазначеної хвороби. Відомо, що у осіб з бронхіальною астмою часто виникають порушення діяльності функції серцево-судинної системи. У таких осіб простежується синусова тахікардія більш як 120 скорочень в 1 хвилину, підвищення артеріального тиску, наростання клінічних ознак правошлуночкової недостатності (набухання шийних вен, збільшення печінки). На електрокардіограмі визначаються ознаки перевантаження правих відділів серця. Такі наслідки викликають занепо- коєння, що в подальшому може призвести до інвалідності та смертності. Для покращення стану хворих на бронхіальну астму використовують різноманітні засоби фізичної реабілітації. Однак, застосування традиційних методів і засобів фізичної реабілітації не завжди є ефективним для хворих, що підтверджується зростанням захворюваність серед осіб молодого віку. Класичні засоби фізичної реабілітації застосовують головним чином у санаторно-лікувальних та дис- пансерних закладах, що робить їх недоступними для молоді у період навчання через брак часу. З огляду на це постає проблема пошуку і розробки наближених до процесу навчання нових ефективних технологій фізичної реабілітації мо- лоді, яка хворіє на бронхіальну астму. Мета: обґрунтувати та розробити комплексну програму фізичної реабілітації юнаків, хворих на бронхіальну астму. Матеріал і методи: Для вирішення поставлених завдань використовувалися такі методи дослідження: огляд літера- турних джерел; електрокардіографія, сфігмоманометрія; методи математичної статистики. Результати. Заняття за розробленою програмою, яка включала дихальну гімнастику на апараті «Ендогенік 01», не викликали негативних змін біоелектричної активності серця у юнаків. Результати наших досліджень засвідчили, що під впливом систематичнихзанять у студентів основної групи вже через 30 тижнівзбільшується тривалістьінтервалу R-R на 3,67% (p<0,05). При цьому відповідно відбувається зменшення частоти серцевих скорочень на 3,18% (p<0,05). По завершенню курсу фізичної реабілітації нами зареєстроване подальше збільшення інтервалу R-R (на 3,79%, p<0,05) у студентів основної групи. Частота серцевих скорочень у юнаків на 3,42% (p<0,02) залишилась вірогідно низькою по- рівняно зі значеннями, зареєстрованими до початку формувального експерименту. Решта досліджуваних показників біоелектричної активності серця у юнаків основної групи протягом 40 тижнів занять суттєво не змінилась. Нами не за- реєстровано в студентів даної групи вірогідних змін артеріального тиску протягом сорокатижневого періоду занять. Висновки. Заняття за розробленою програмою не викликали негативних змін біоелектричної активності серця у юна- ків. При цьому слід відзначити як позитивний феномен вірогідне зниження частоти серцевих скорочень, що свідчить про економізацію серцевої діяльності досліджуваних в стані відносного м’язового спокою. Ключові слова студенти, бронхіальна астма, фізична реабілітація

Предметом вивчення в статті є життєвий цикл зразка танка Т-64Б. Метою дослідження є визначення оптимальної періодичності технічного обслуговування зразка танка Т-64Б, його складальних одиниць та систем. Задачі: визначити закон надійності та аналітичні залежності між ймовірністю безвідмовної роботи та інтенсивністю відмов окремих складальних одиниць та систем танків Т-64Б; проаналізувати середнє напрацювання на відмову окремих складальних одиниць та систем танків Т-64Б, які експлуатувалися в навчально-бойовій групі у період від нормальної експлуатації до старіння і капітального ремонту; провести коригування термінів чергового технічного обслуговування; вибудувати часову пряму життєвого циклу зразка Т-64Б на основі оптимізації циклу технічного обслуговування і ремонту. Методологічною основою дослідження стали загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання. Отримані такі результати. Були досліджені статистичні дані наробітки на відмову складальних одиниць та систем танків Т-64Б, які експлуатувалися в навчально-бойовій групі у період від нормальної експлуатації до капітального ремонту. За результатами дослідження обраховані оптимальні строки технічного обслуговування систем зразка танку Т-64Б до капітального ремонту. Пропонуємий цикл технічних обслуговувань зразка Т-64Б протягом його життєвого циклу сприятиме збільшенню загального часу експлуатації зразка Т-64Б збільшився на 4% за період від початку нормальної експлуатації до технічного обслуговування -2. Висновки. Термін чергового технічного обслуговування може бути визначений як інтервал часу знаходження об'єкта в працездатному стані із заданою ймовірністю. Ймовірності часу напрацювання до відмови вузлів та систем зразка танка Т-64Б у період життєвого циклу до капітального ремонту є випадковою величиною, яка підкорена закону Вейбулла, при наближенні його до експоненціального закону у період нормальної експлуатації до старіння і капітального ремонту. Аналітичні залежності між імовірністю безвідмовної роботи і інтенсивністю відмов дають змогу визначити оптимальні строки технічного обслуговування систем зразка танку Т-64Б до капітального ремонту та необхіднодостатній час експлуатації машини при заданій надійності. Вибудування часової прямої життєвого циклу зразка техніки на основі оптимізації циклу технічного обслуговування і ремонту сприятиме підтриманню на нормативному рівні показників експлуатаційної надійності протягом всього його життєвого циклу з одночасним скороченням матеріальних, трудових та фінансових витрат

Предметом вивчення в статті є процеси представлення пояснень для персоналізованих пропозицій в рекомендаційних системах. Метою є розробка моделі інтерфейсу пояснень до рекомендацій, що враховує зміни інтересів користувачів з часом. Завдання: визначення елементів темпорально-орієнтованого інтерфейсу пояснень для рекомендацій на основі структуризації існуючих підходів до представлення пояснень; розробка моделі інтерфейсу пояснення, що враховує темпоральну динаміку вимог користувача. Використовуваними підходами є: підходи до побудови рекомендацій на основі схожості вибору користувачів та предметів користувацького попиту. Отримані наступні результати. Сформульовано вимоги до інтерфейсу пояснень з темпоральними характеристиками. З урахуванням запропонованих вимог визначено структурні елементи представлення пояснень, що дають кількісну та якісну оцінку рекомендацій. Запропоновано модель інтерфейсу для представлення пояснень в рекомендаційній системі з урахуванням змін інтересів споживачів у часі. Висновки. Наукова новизна отриманих результатів полягає в наступному. Запропоновано модель візуального інтерфейсу для представлення пояснень в рекомендаційній системі з урахуванням темпоральної динаміки вподобань користувачів. Модель містить у собі групи візуальних та інтерактивних елементів. Візуальні компоненти відображають кількісні та якісні показники для поточного рекомендованого предмету, що показують динаміку продажів або рейтингів по інтервалам в рамках заданого періоду часу, а також сумарні зміни за цей період. Інтерактивні компоненти інтерфейсу дають можливість користувачеві визначити період часу для побудови пояснень, а також ступінь деталізації у часі темпоральних характеристик пояснення. Практична перевага запропонованої моделі полягає в тому, що сукупність статичних і динамічних показників, а також можливість коригування темпоральних параметрів дозволяють задовільнити критеріям прозорості, довіри, результативності та переконливості щодо пояснень до рекомендацій і, тим самим, створюють умови для підвищення кількості лояльних споживачів та відповідного збільшення продажів рекомендованих предметів

Об’єкти військової критичної інфраструктури є першочерговими для створення диверсій, вогневих впливів, ударів з повітря. Ускладнення процесів охорони та оборони таких об’єктів, а також збільшення кількості технічних засобів вимагає побудови для людини, яка приймає рішення, системи підтримки прийняття рішення. Елементи охорони та оборони об’єктів військової критичної інфраструктури відносяться до класу організаційно-технічних систем та розподілених систем управління. Вихід з ладу (деградація) одного елементу може привести до втрати цілісності й стійкості всієї системи. Отже система підтримки прийняття рішення повинна з визначеним інтервалом аналізувати стан кожного розподіленого об’єкту та знаходити рішення щодо відновлення системи охорони та оборони. Сучасні концепції управління складними розподіленими об’єктами (РОУ) в різних галузях людської діяльності (в тому числі і у військовій справі) базуються на парадигмі людино-машинної організації процесів управління, у якій роль прийняття рішень віддається людині, а машина забезпечує інформаційну підтримку етапів вироблення і генерування альтернативних варіантів рішень. Використання даного підходу є змушеною мірою подолання високого рівня невизначеності умов рішення завдань управління складними, нелінійними, динамічними, розподіленими об'єктами та наявності інтелектуальної протиборчої сторони (противника). При цьому ефективність системи управління багато в чому визначається суб'єктивними властивостями людини (групи людей), які діють в контурі управління, що у свою чергу вимагає високого рівня компетенції у виникаючих проблемних ситуаціях. Для управління територіально розподіленими об'єктами (до яких відносяться елементи системи охорони та оборони військових аеродромів), відомим є підхід, що базується на застосуванні мультиагентних моделей СППР, у яких сполучаються централізовані та децентралізовані методи аналізу ситуацій, що реалізовуються колективами агентів. В статті розроблена мультиагентна модель системи підтримки прийняття рішення по управлінню розподіленими об’єктами.

Мета: проаналізувати змагальну діяльність висококваліфікованих борців греко-римського стилю. Матеріал і методи: аналіз науково-методичної інформації та джерел Інтернету; узагальнення передового практичного досвіду; відеокомп'ютерний аналіз змагальної діяльності висококваліфікованих борців; методи математичної статистики. Для аналізу сутичок було використано спеціалізовану комп'ютерну програму «Martial Arts Video Analysis». Всього здійснено аналіз 30 фінальних сутичок (боротьба за перші і треті місця) висококваліфікованих борців греко-римського стилю на Кубку світу 2020 року. Результати: на основі аналізу науково-методичної інформації, джерел Інтернету і узагальнення провідного практичного досвіду було виявлено, що успішна підготовка борців будь-якого рівня неможлива без ретельного обліку основних тенденцій в розвитку спортивної боротьби, які з достатньою точністю можна встановити при аналізі структурних компонентів змагальної діяльності провідних спортсменів світу. Встановлено, що на Кубку світу 2020 року у борців-переможців техніко-тактичний арсенал більший (10 прийомів), ніж у тих, хто програли (5 прийомів). Аналіз показників змагальної діяльності дозволив визначити, що у борців-переможців і у тих, хто програли кількість техніко-тактичних дій, їх результативність, інтервал атаки знижується у другому періоді. Ефективність проведення прийому у борців-переможців в другому періоді (69,5 %) вище, ніж в першому (61,8 %), а у тих хто програв, в першому періоді (12,2 %) краще, ніж в другому (8,7 %). Це пояснюється тим, що в кінці сутички борець, який програє проводить багато безрезультативних атак для того, щоб відігратися Висновки: аналіз змагальної діяльності показав, що найбільшу кількість разів протягом сутички борці-переможці виконують в партері – переверти накатом (0,72 рази), в стійці – звалювання (0,32 рази), а ті хто програли, проводять в партері контрприйоми (0,06 рази), в стійці – звалювання (0,24 рази). Значну кількість балів борці-переможці отримують на початку сутички за рахунок збільшення кількості різних техніко-тактичних дій та ефективності їх виконання. Ключові слова: греко-римська боротьба, показники, технічні дії, змагальна діяльність, висококваліфіковані спортсмени, комп’ютерна програма.

Гіпоксія є одним із провідних факторів розвитку багатьох хвороб. Гіподинамія також призводить до розвитку захворювань серцево-судинної системи. Визначення механізмів, які забезпечують пристосування до малорухомого способу життя в осіб із різною реактивністю, може сприяти розробці індивідуальних методів профілактики і корекції виявлених порушень. Мета – визначити показники антиоксидантної системи та стан автономної нервової системи у щурів різної статі з низькою стійкістю до гіпоксії при іммобілізаційному стресі. Матеріал і методи. Стрес моделювали 4 рази годинною іммобілізацією щурів спинкою донизу з інтервалом 24 години. У серці визначали активність супероксиддисмутази (СОД), каталази, концентрацію відновленого глутатіону, активність глутатіонпероксидази (ГП), глутатіонредуктази (ГР), у крові – пероксидазну активність. Тваринам проводили кардіоінтервалографію. Результати. В інтактних щурів-самців порівняно із самицями спостерігається більша активність антиоксидантів. При стресі відмічено зростання СОД і каталази, зменшення пероксидазної активності крові у тварин неза­лежно від статі. Виявлені зміни активності ферментів були достовірно більшими у самиць. При стресі відмічено зростання відновленого глутатіону, зменшення ГП і ГР, у самиць – зниження відновленого глутатіону, збільшення ГП і ГР. При проведенні кардіоінтервалографії виявлено, що в інтактних самців більші адренергічні впливи на серце. При стресі зменшуються симпатичні впливи у всіх щурів, у самців зменшуються регуляторні впливи на серце, а в самиць збільшується виділення адреналіну гуморальними каналами. Висновки. В інтактних низькостійких до гіпоксії щурів-самців порівняно із самицями більша активність антиоксидантів, що може бути зумовлено вищим рівнем обмінних процесів у серці. Інтервальна іммобілізація низькостійких до гіпоксії щурів призводить до активації антиоксидантів, що більше виражено у самиць. В інтактних самців переважають адренергічні впливи на серце. Інтервальна іммобілізація низькостійких до гіпоксії щурів призводить до зниження тонусу симпатичного відділу автономної нервової системи, що має кисеньзберігаючий ефект, спричинює зниження регуляторних механізмів на серце тільки у самців.

Метою наукового дослідження було встановленнявпливу на комплекс біометричних (висота рослин,площа асиміляційної поверхні, листковий індекс агрофітоценозу), структурних (елементи пробного снопу,показник М1000) і продуктивних ознак (урожайність кондиційного насіння, вміст у насінні сирого жиру й ефірноїолії) залежно від норми висіву культури та ступеня біологізації технології вирощування культури. Реалізаціяпоставленої мети здійснювалася шляхом закладанняпольового двофакторного досліду і проведеннямкомплексу спостережень і лабораторних досліджень.Фактор А (технологія вирощування культури) був представлений варіантами традиційної зональної технологіївирощування гірчиці, біологізованою технологією (відмова від мінеральних добрив і заміна їх на органічніпрепарати) та органічною (заміна мінеральних добриві синтетичних ЗЗР на органічні препарати). ФакторВ являв собою різні норми висіву культури (від 2,0 до3,0 мільйонів штук схожих насінин на 1 гектар з інтервалом 0,5 мільйона). У досліді висівався сорт гірчиціПріма селекції Інституту олійних культур Національноїакадемії аграрних наук. Повторність досліду чотирикратна, загальна площа дослідної ділянки становила0,9 гектара, загальна площа ділянки першого порядку –250 квадратних метрів, облікова – 200 квадратних метрів.Ділянки в досліді розміщувалися методом розщепленихділянок із частковою рендомізацією. Збільшення нормивисіву культури із 2,0 до 3,0 мільйонів штук на гектарзумовлює погіршення значення більшості біометричнихпоказників (висота рослин, облистяність) та всіх показників структури врожаю. Проте, зважаючи на дискретний характер реальної кількості рослин, що збереглисяв агроценозі на момент дослідження, значення такихпоказників, як площа асиміляційного апарату та листковий індекс, а також врожайність кондиційного насіннякультури, мали криволінійну залежність: із збільшеннямнорми висіву від 2,0 до 2,5 мільйонів штук на гектар зростали, а надалі зменшувалися. Оптимальною нормоювисіву культури за всіх варіантів технології вирощуваннявизнана норма 2,5 мільйони штук на гектар. Такожу досліді зазначена істотна перевага біологізованоїй органічної технології вирощування гірчиці сарептськоїнад традиційною інтенсивною як за біометричнимита структурними показниками, так і за рівнем урожайності кондиційного насіння, його якісними показниками,насамперед вмістом у насінні сирого жиру.

Мета роботи: дослідити клініко-економічну ефективність камфорної олії у лікуванні дерматиту, асоційованого з нетриманням. Матеріали і методи. У перспективне спостережне дослідження увійшли 134 дорослі пацієнти з дерматитом, асоційованим з нетриманням. У досліджуваній групі (n = 104) для очищення і захисту шкіри використовувалась камфорна олія. У контрольній групі (n=30) застосовували вологі салфетки 3 в 1 або комбінацію піни для очищення шкіри та захисного крему. Середній вік пацієнтів становив 77 ± 11 (діапазон 36 – 92) років, з них 83 (61,9 %) жінок. У всіх пацієнтів було наявне нетримання сечі, яке поєднувалося з нетриманням калу у 48 (35,8 %) осіб. Зразки змивів шкіри висіювалися на середовище Сабуро для грибів і культивувалися 48 – 72 год при температурі 37°С до виділення Candida spp. Статистична обробка результатів виконувалась за допомогою програмного забезпечення Microsoft Excel® 2016 та MedCalc®. Зміна показників вважалася достовірною при рівні значимості не менше 0,05 (р<0,05). Порівняння між показниками груп проводилось за допомогою регресійного аналізу з визначенням відношення шансів при 95 % довірчому інтервалі. Результати. Через 1 місяць використання досліджуваного препарату відбулося достовірне зменшення числа осіб з категорією GLOBIAD 2В з 30 (28,8 %)до 16 (15,4 %) пацієнтів (χ2 = 22,1; p < 0,001) та збільшення чисельності категорії 1А з 29 (27,9 %) до 52 (50,0 %) пацієнтів (χ2 = 12,07; p < 0,001). Грибковоподібний висип спостерігався на початковому візиті у 53 (51,0 %) досліджуваних хворих, який, після курсу лікування, достовірно зменшився і визначався у 33 (31,7 %) осіб (χ2 = 16,4; p < 0,001). Грибковоподібний висип був підтверджений мікологічно у 30 (28,8%) досліджуваних, а після курсу лікування лише у 8 (7,8%) хворих (χ2 = 20,05; p < 0,001). Економічний аналіз показав, що одна процедура догляду за шкірою за допомогою камфорної олії коштувала 0,65 грн, тоді як у групі контролю на рутинні засоби витрачалося 1,65 грн. Висновки. Місцеве застосування камфорної олії призвело до достовірного покращення клінічного перебігу захворювання, зменшення кількості випадків грибковоподібного висипу, зниження частоти колонізації шкіри Candida spp., а також виявилось економічно вигідним у порівнянні з рутинними засобами догляду за шкірою в осіб з дерматитом, асоційованим з нетриманням.

Мета дослідження – вивчити вплив внутрішньоматкових гемодинамічних процесів на перебіг пологів у роділь із первинною артеріальною гіпотонією (ПАГ). Матеріали та методи. Методом зовнішньої токографії досліджено скоротливу активність матки в 50 роділь із ПАГ та 25 жінок з неускладненим перебігом термінових пологів. Скоротливу активність матки визначали в динаміці І періоду пологів: у латентну фазу при розкритті шийки матки до 4 см; розкритті маткового вічка – 5–6 та 7–10 см. Проводили динамічне ультразвукове дослідження величини найбільшого поперечного розміру крайового синуса плаценти (мм). Доплерометричне дослідження матково-плацентарного кровоплину включало оцінку кровотоку в маткових артеріях (МА). Результати дослідження та їх обговорення. У роділь із ПАГ відмічається достовірне збільшення тривалості латентної фази, ІІ періоду пологів та, відповідно, загальної тривалості пологів (р<0,05). Методом зовнішньої токографії виявлено зниження в 1,5 раза базального внутрішньоматкового тонусу в активну фазу пологів у жінок групи спостереження. У динаміці пологового процесу інтенсивність перейм, їх кількість за 10 хв достовірно менші в жінок зі зниженим АТ, а інтервал між переймами у даній групі довший в 1,5–2 рази. Величина маткової активності в латентну фазу пологів у 3 рази, а в активну – в 1,5 раза нижча, ніж у контрольній групі. При вивченні ролі гемодинамічних процесів у виникненні гіпотонічної дисфункції матки в роділь із ПАГ встановлено, що індекси судинного опору в правій і лівій МА були достовірно вищими, ніж у контрольній групі, з переважанням змін у правій МА, що, як відомо, має перевагу в кровопостачанні матки. Останнє зумовлювало підтримання високого преплацентарного опору течії крові, обмеження об’єму крові, що потрапляла в інтервільозний простір, крайовий синус і судинний резервуар міометрія. У роділь із ПАГ поперечний розмір крайового синуса плаценти був достовірно меншим, ніж у контрольній групі спостереження. Висновок. Активація при гестації вазодилататорних ефектів у вагітних із ПАГ сприяє зниженню систолічної і діастолічної швидкості кровоплину в МА, що зумовлює розвиток недостатності матково-плацентарної перфузії та, як наслідок, уповільнення пологового процесу.

Мета дослідження. Проведення порівняльного клі- ніко-інструментального аналізу результатів реє- страції оклюзійних співвідношень інтеркуспідаційної контактної позиції в групах пацієнтів з інтактними зубними рядами й двосторонніми дефектами зубних рядів під час застосування різних реєстраційних мате- ріалів. Методи дослідження. Проведене обстеження 10 пацієнтів обох статей у віці від 24 до 51 років. Усі обстежені пацієнти були розподілені на лікувальну та контрольну групи. Перша лікувальна група дослі- дження включала 5 пацієнтів з двосторонніми дефек- тами зубних рядів зубощелепної системи класу A2 за класифікацією Ейхнера. Контрольну групу складали 5 пацієнтів з інтактними зубними рядами. Висновки. Інтервал оклюзійного змикання зубів між положен- нями інтеркуспідаційної контактної позиції та мак- симальної інтеркуспідації або показник Δ, який можна визначити за допомогою цифрової технології Tekscan III, маніфестує просторово-часові показники перероз- поділу міжщелепових співвідношень. Особливу ціка- вість викликають значення цих показників у пацієнтів із частковою втратою зубів. У результаті проведених досліджень було виявлено, що під час застосування реєстраційного матеріалу Футар Д клініко-інстру- ментальний аналіз цифрових показників переходу від інтеркуспідаційної контактної позиції до максималь- ної інтеркуспідації дозволив встановити ідентичну тривалість часу оклюзійного змикання зубів, змен- шення довжини траєкторії змикання в 1,05 раза, достовірну зміну пропорційної участі сторін зубних рядів (p>0,05) пацієнтів основної групи проти контр- ольної. Під час використання реєстраційного мате- ріалу Консіфлекс клініко-інструментальний аналіз цифрових показників переходу від інтеркуспідаційної контактної позиції до максимальної інтеркуспіда- ції дозволив виявити подовження тривалості часу оклюзійного змикання зубів у 1,03 раза, збільшення довжини траєкторії змикання в 1,20 раза (p>0,05). Під час застосування реєстраційного матеріалу Металізований віск клініко-інструментальний аналіз цифрових показників переходу від інтеркуспідаційної контактної позиції до максимальної інтеркуспідації дозволив встановити подовження тривалості часу оклюзійного змикання зубів у 1,30 раза та зростання довжини траєкторії змикання в 1,50 раза (p>0,05).

В останні роки в Україні, як і у всьому світі, зростає кількість надзвичайних ситуацій як природного, так і техногенного характеру. Особливе місце серед надзвичайних ситуацій займають терористичні акти, навмисне та ненавмисне використання вибухових пристроїв у побуті. Особливістю таких ситуацій є виникнення високоенергетичних пошкоджень, які супроводжуються масивною кровотечею, пошкодженням значного масиву м’яких тканин. Такі випадки потребують особливої уваги клініцистів, оскільки до несприятливих факторів у таких постраждалих додається ішемічно-реперфузійний синдром кінцівок унаслідок накладання кровоспинних джгутів. Його дія при поєднаній травмі фактично не вивчена. Мета роботи – вивчити вплив ішемічно-реперфузійного синдрому на показники цитолітичного синдрому при травмі органів черевної порожнини, ускладненій гіповолемічним шоком у ранньому післятравматичному періоді. Матеріал і методи. В експерименті використали 80 статевозрілих білих щурів-самців лінії Wistar масою 190–220 г, які перебували на стандартному раціоні віварію. Тварин поділили на контрольну і 3 дослідних групи (по 8 тварин у кожній групі). У тварин першої дослідної групи під тіопенталонатрієвим знеболюванням (40 мг·кг-1) проксимально на нижні лапки накладали кровоспинний джгут терміном на 120 хв., що викликало розвиток ішемічно-реперфузійного синдрому. У другій дослідні групі, моделювали закриту травму органів черевної порожнини за допомогою нанесення двох дозованих ударів у область черевної порожнини; шляхом пересічення стегнових судин та кровопускання від 20 до 22 % об’єму циркулюючої крові в групі моделювали гіповолемічний шок. В третій групі дослідження поєднували пошкодження перших двох груп. Тварин контрольної групи вводили в наркоз, без формування жодних травм. З метою визначення змін цитолітичного синдрому визначали активність ферментів – маркерів цитолітичного синдрому АлАТ і АсАТ уніфікованим методом. Тварин дослідних груп виводили з експерименту в умовах тіопенталонатрієвого наркозу методом тотального кровопускання з серця. Результати. Наші дослідження виявили, що за умов змодельованих травм, незважаючи на їх тип, розвиваються цитолітичні процеси, які мають системний характер. Так, уже через 1 добу посттравматичного періоду зростає активність АлАТ та АсАТ, яке чітко відмічається не лише в ГД – 2 і ГД – 3, а і в ГД – 1. У подальшому, до 3 доби, процес деструкції клітинних мембран поглиблюється, що проявляється істотним збільшенням активності АлАТ і АсАТ сироватки крові, і продовжує поглиблення до 7 доби. Тенденція до зниження рівнів АсАТ і АлАТ спостерігається лише на 7 добу у ГД – 1. Порівняння у часовому інтервалі ГД – 2 і ГД – 3 дає розуміння того, що накладання джгутів на дві кінцівки у тварин з закритою травмою живота і масивною кровотечею поглиблює цитолітичні процеси, що відображається на активності АлАт і АсАТ. Висновки. 1. В групах дослідження модельовані травми супроводжувались розвитком цитолітичних процесів, що мали тенденцію до розвитку в період ранніх проявів травматичної хвороби. 2.Ішемічно-реперфузійний синдром кінцівок значно потенціює розвиток системних змін при травмі органів черевної порожнини та гіповолемічному шоку, що відображалось значним зростанням показників АлАт та АсАТ в ГД – 3, які через 7 днів спостереження перевищували контрольні відповідно на 118,2 % (р<0,001) та на 150,6 % (р<0,001).

Структурі ендокринної захворюваності притаманне значне поширення тиреоїдної патології. Недостатня ефективність препаратів неорганічного йоду висуває завдання пошуку нових засобів лікування і профілактики йододефіцитних станів. Ураховуючи прогресуюче постаріння населення економічно розвинених країн, метою дослідження було в умовах дефіциту йоду в раціоні вивчити вплив органічного йоду на особливості поглинання і елімінації радіоактивного йоду із щитоподібних залоз щурів різного віку. Дослідження проведено на нелінійних білих щурах-самцях двох серій досліджень, які впродовж 60 днів перебували на йододефіцитному їзокалорійному крохмально-казеїновому харчовому раціоні: перша серія − дві групи старих щурів вагою 0,400−0,450 кг, друга серія − дві групи статево незрілих щурів вагою 0,060−0,090 кг. У кожній групі було по 5 щурів. Тваринам експериментальних груп кожної серії 10% казеїну в раціоні було замінено на органічний йод, який надходив із йодобілковим препаратом із червоної чорноморської водорості філофори ребристої (Phyllophora nervosa). Функціональний стан щитоподібних залоз вивчали препаратом “Na131І 131 I Injection”. Дозиметрію проводили з використанням газорозрядного лічильника Гейгера-Мюллера СТС-6. Радіоіндикація щитоподібних залоз відбувалася після підшкірного вводення 0,1 мл розчину 131I у такі часові інтервали: 0,5, 1, 2, 4, 6, 8, 10, 12, 24, 48, 72 і 96 годин від моменту введення 131I. Результати дослідження представляли у відсотках від дози введеного радіойоду з поправками на показники природного фону та радіоактивного розпаду препарату. Установлено, що в умовах дефіциту йоду щитоподібні залози старих щурів мають вищі показники поглинання радіойоду і меншу швидкість його виведення, ніж залози статево незрілих щурів, що свідчить про їхній менший йодний резерв і більшу схильність до йододефіцитної патології. Приймання органічного йоду незалежно від віку щурів супроводжується зниженням рівня накопичення радіойоду та прискоренням його виведення із щитоподібних залоз, що вказує на зменшення функціонального напруження, проте залози старих щурів поглинають більше йоду і виводять його повільніше, що свідчить про меншу ефективність коригування дефіциту йоду при збільшенні віку. Знижену функціональну активність щитоподібних залоз старих щурів перспективно використовувати як чутливий маркер змін при поглибленому вивченні тиреотропних та тиреодизрапторних ефектів.

Мета дослідження: виявити особливості застосування МКФ в індивідуальній мультипрофесійній реабілітації пацієнта із спондилогенною шийною мієлопатією. Матеріали та методи. Реабілітаційний процес та оцінку його ефективності розглянуто на окремому прикладі пацієнта віком 38 років, який був переведений на етап підгострої стаціонарної реабілітації до Військово-медичного клінічного лікувально-реабілітаційного центру на 18-й день після проведеного йому оперативного лікування. Реабілітація цьому пацієнтові проводилась на протязі 2-х етапів тривалістю 33 і 32 дні з двотижневим амбулаторним інтервалом між ними. Для визначення проблем в стані здоров’я пацієнта використовувався категорійних профіль МКФ хворих з травмою спинного мозку. Ступінь тяжкості ураження спинного мозку визначали за допомогою шкали ASIA. Інтенсивність больового синдрому досліджували за допомогою візуально-аналогової шкали. Міру незалежності хворого оцінювали із застосуванням індексу Бартела. Сила м’язів визначалась за шестибальною шкалою (L.McPeak, 1996; М.Вейсс, 1986). Рівень спастичності м’язів оцінювався за допомогою модифікованої шкали Ашворта (Bohannon R.W., Smith M.B., 1987). Згідно госпітальної шкали (Hospital Anxiety and Depression Scale) визначали ступінь тривоги і депресії. Результати. В статті розглянуто ефективність застосування Міжнародної класифікації функціонування в індивідуальній мультипрофесійній реабілітації пацієнта із спондилогенною шийною мієлопатією, який був переведений на етап підгострої стаціонарної реабілітації. Показано, що застосування категорійного профілю МКФ значно прискорило виявлення основних проблем в стані здоров’я пацієнта. Встановлено, що оцінка динаміки кваліфікатора кодів МКФ дала можливість визначити ефективність реабілітаційних заходів і фіксувати результативність роботи кожного фахівця мультипрофесійної команди. Показано можливість створення підсумкового документа на основі МКФ про стан здоров’я хворого. Доведено, що використання МКФ дозволило фахівцям мультипрофесійної команди встановити цілі реабілітації і призначити комплекс реабілітаційних втручань, що в свою чергу дало можливість збільшити незалежність хворого в самообслуговуванні, покращити його мобільність та розпочати відновлення ходи. Висновки. Визначення проблем щодо функції, структури, активності і участі пацієнта із спондилогенною шийною мієлопатією за допомогою МКФ дозволило фахівцям мультипрофесійної команди встановити цілі для їх вирішення та призначити і виконати комплекс реабілітаційних втручань, що в свою чергу дало можливість збільшити незалежність хворого в самообслуговуванні, покращити його мобільність та розпочати відновлення ходи. Визначення категорійного профілю МКФ дозволило оцінити ефективність реабілітації пацієнта із спондилогенною шийною мієлопатією і показало кращі результати в покращенні мобільності та дещо гірші досягнення в збільшенні незалежності і відновленні ходи, що вказує на необхідність проведення подальших досліджень для вирішення вказаних проблем. Застосування міжнародної класифікації функціонування в роботі мультипрофесійної команди, дозволяє удосконалити існуючу систему надання медичної допомоги військовослужбовцям з ураженням спинного мозку, прискорити відновлення незалежності у повсякденному житті та повернення до служби.

Вивчення швидкості простої руховій реакції людини починається у 1796 р., коли глава Грінвічської обсерваторії Маськелайн звільнив молодого астронома, оскільки він спізнювався відзначати проходження зірки через меридіан на півсекунди. Помилковість обчислень Маськелайн встановив порівнянням отриманих даних зі своїми, які він вважав за непогрішимі. Тільки через тридцять років німецький астроном Бессел відновив репутацію молодого астронома, показавши, що неточно відмічають час всі астрономи, у тому числі і Маськелайн, та і він сам, і що у кожного астронома є свій середній час помилки. Цей час з тих пір включався в астрономічні обчислення у вигляді коефіцієнта, що отримав назву «особисте рівняння». Проте особисте рівняння – це не швидкість простої реакції, а точність реакції на рухомий об’єкт. Адже астроном може не тільки запізнитися, але і поквапитися відмітити той час, коли нитка в окулярі телескопу як би перерізує світило навпіл.Проста рухова реакція – це можливо швидша відповідь простим і заздалегідь відомим рухом на відомий сигнал, що раптово з’являється. Більш повно і точно ця реакція називається простою сенсомоторною реакцією, оскільки існує і складна сенсомоторна реакція вибору.Час простої реакції, тобто час від моменту появи сигналу до моменту початку рухової відповіді, вперше виміряв Гельмгольц у 1850 р. Він залежить від того, на який сенсор діє сигнал, від сили сигналу і від фізичного і психологічного стану людини. Зазвичай він дорівнює: на світло – 100–200 мс, на звук – 120–150 мс і на електрошкірний подразник – 100–150 мс. Нейрофізіологічні методи дозволили розкласти цей час на ряд відрізків.Однією з основних властивостей центральної нервової системи (ЦНС), разом із збудженням і гальмуванням, є швидкість проведення збудження. Даний показник характеризує загальний стан нервової системи і показує, наскільки швидко здійснюються процеси, що приводять до реакції організму на який-небудь стимул.Час, протягом якого людина відповідає руховою реакцією на зовнішній стимул, називається латентним періодом (ЛП), тобто, іншими словами, латентний (прихований) період – це час проходження нервового імпульсу від рецептора до м’яза.Час латентного періоду складається з ряду подій, які відбуваються як в ЦНС, так і за її межами. Так в латентний час слухо-моторної реакції входить: 1) час збудження кортієва органу внутрішнього вуха; 2) проведення нервового імпульсу по слуховому нерву; 3) декілька синаптичних перемикань в ЦНС; 4) проведення нервового імпульсу по руховому (моторному) волокну; 5) збудження і скорочення м’яза.За наявності стомлення в ЦНС латентний період реакції збільшується. Крім того, на час реакції впливають типологічні особливості темпераменту і вік людини.З віком час реакції зменшується. У дітей латентні періоди реакцій значно перевищують значення, характерні для дорослої людини. Це пояснюється низьким рівнем розвитку ЦНС і зокрема низьким рівнем мієлінізації волокон і тривалішим часом синаптичних перемикань. У літніх людей спостерігається збільшення латентних періодів реакцій.Залежність латентного періоду реакції від стомлення, віку відкриває можливість управління процесом навчання людини на підставі науково обґрунтованого часового навантаження. Відомо, що при зміні програми навчання, часу занять, тривалість уроків є величиною сталою. Доза нового теоретичного матеріалу і часові рамки його викладання тепер можуть бути визначені рівнем сприйняття школярів і студентів, тобто адекватністю їх реакції. Перманентно контролювати цей процес в наш комп’ютерний час не представляється складним.Тому метою даної роботи є 1) розробка сучасних вимірників простої сенсомоторної реакції і складної сенсомоторної реакції вибору, 2) визначення латентних періодів сенсомоторних і розумових реакцій учнів, 3) на підставі аналізу отриманих даних розробка методик навчання з урахуванням фактору сенсомоторної реакції учня.У цієї статті розглядаються перші два пункти проведеної роботи. Третій етап потребує значно більших зусиль і часу. Тому результати виконання цього дуже важливого для педагогічної практики етапу роботи будуть оприлюднені пізніше.Зробимо короткий огляд пристроїв, методів і результатів вимірювання сенсомоторних реакцій, які відомі у наш час.О. Пиріжків, С. Кочеткова (Кубанська державна академія фізичної культури, Краснодар, Росія) досліджували сенсомоторні реакції 35 бійців спеціальних підрозділів 21–32 років, що займаються різними видами рукопашного бою, що має в основі: самбо (12), карате (11), кікбоксинг (12 чоловік) і 13 чоловіків ідентичного віку, що не займаються спортом. Диференціювання уніполярного світлового подразника досліджуваний здійснював стоячи на платформі, забезпеченій мікровимикачами. Реакцією на спалах верхніх світлодіодів було максимально швидке натиснення кнопки великим пальцем однойменної руки, нижніх – відрив відповідної ноги від платформи. Реєстрували час простої (ЧПРР) і складної рухових реакцій (ЧСРР), розраховували відсоток помилок від кількості проб. Дані обробляли згідно критерію Стьюдента. Отримані результати приведені в таблиці 1.Каратисти виявили найкоротший ЧПРР на звук і при реагуванні на світло руками і ногами. Вони зберегли пріоритет і у ЧСРР руками і ногами, припустивши при цьому мінімальну кількість помилок.Таблиця 1Час рухових реакцій у представників різних шкіл єдиноборства ГрупиЧПРРЧСРРЧСРРрукирукиногирукиногируки-ногизвуксвітлосвітлопомилкасвітлопомилкасвітлопомилкамсмс%мс%мс%Самбо135±8,4170±10,1240±8,6267±9,811,2335±7,411,0395±10,012,4Карате134±9,2155±8,9223±9,3223±7,910,1309±8,911,2368±11,416,0Кікбоксинг148±7,8172±11,4243±11,1264±10,210,0328±6,617,1437±12,319,3Нетреновані146±6,6180±9,9281±12,0285±11,612,8360±9,518,7464±11,325,2Ускладнений варіант реакції (ЧСРР р-н) підтвердив надійність швидкісних проявів центральної нервової системи у представників карате. У цих умовах вони відреагували на 27-96 мс швидше (P<0,05–0,001) за однолітків з інших груп. У нетренованих чоловіків кожна четверта реакція була помилковою при низькій швидкості реагування на хаотично виникаючі світлові сигнали (464 мс).Як показали спостереження, ускладнення умов пред’явлення стимулу подовжує час реагування особливо в ситуаціях, що вимагають прояву екстраполяції, зростає відсоток неадекватних дій на світлові подразники, що хаотично пред’являються.Для оцінки швидкості психомоторної реакції, функціонального стану центральної нервової системи розроблений також реакціометр – вимірник RA–1. Вимірник реакції призначений для вимірювання часу реакції людини на червоне (небезпека), зелене світло, а також звуковий сигналТехнічні дані пристрою: дискретність вимірювання часу реакції 1 мс, абсолютна похибка вимірювання часу реакції не більш ±2мс.Дослідження сенсомоторних реакцій у робітників показало, що зміна часу реакції при стомленні пов’язана із зміною стійкості уваги і швидкості переробки інформації. Час реакції ближче до кінця зміни може перевищувати мінімальне значення більш ніж в 2 рази. Час реакції дуже збільшується при хворобливому стані і після прийому навіть невеликих доз алкоголю.Особливості сенсомоторної реакції людини при флуктуації атмосферного тиску в наш час досліджували Р. Шарафі, С. Богданов, Д. Горлов, Ю. Горго, Р. Коробейників (Київський національний університет ім. Тараса Шевченка). Всього в експериментах брали участь 135 осіб. Віковий діапазон випробовуваних складав від 15 до 30 років і з середнім віком 20±2 роки. Було проведено дослідження латентних періодів простої сенсомоторної реакції за допомогою комп’ютерної програми «React 22». При дослідженнях подавали 100 сигналів середньої інтенсивності з інтервалом 1500-3000 мс, який змінювався випадковим чином у вказаному діапазоні. Випробовувані повинні були сидіти за столом перед монітором (відстань від монітора до очей випробовуваних близько 50 см) і реагувати натисненням на будь-яку клавішу правою рукою на появу кожного квадрата якнайскоріше.Паралельно вимірювали флуктуації атмосферного тиску (ФАТ). Абсолютний тиск весною 2005 р. (Київ) склав 99046±24 Па; восени 2005 р., (Київ) 99922±19 Па; взимку 2006 р. (Шираз) 84618±10 Па.Результати дослідження латентного періоду під час участі чоловіків в експерименті в різний час року на території України і Ірану наведені в табл. 2.Таблиця 2Результати дослідження простої сенсомоторної реакції Весна, Київ, чоловіки (n = 48)I групаОсінь, Київ, чоловіки (n = 15)II групаЗима, Шираз, чоловіки (n = 25)III група222 (197-254)227 (202-260)210 (179-257)Знайдена середня величина часу простої сенсомоторної реакції чоловіків на 30-50 мс більше, ніж наведена в табл. 1. Це можна пояснити тільки постійною помилкою вимірювань.Отже, вимірювання, яки були зроблені у 1970-х роках і за допомогою новітніх комп’ютерних програм XXI-го ст., мають однакові недоліки, пов’язані з недосконалістю техніки і методики вимірювань. Тому до сіх пір є актуальною проблема розробки вимірників як простої, так і складної сенсомоторної реакції людини.Досвід вимірювання багатьох дослідників вказує на ряд факторів, які впливають на реакцію людини. Розглянемо ті фактори, які впливають безпосередньо на ефективність навчання школярів і студентів. Це дозволить скласти програму дослідження, тривалість якої може сягати десятиріч.Особливості рухової асиметрії правої і лівої руки в шкільному віці вивчали А. Т. Бондар, Н. А. Отмахова, А. І. Федотчев.Асиметрія , що є різницею між часом реакції правої і лівої рук, у всіх вікових групах відображає наявність швидших реакцій правої руки. Було виявлено, що вік 11–12 років є критичним періодом в розвитку рухової асиметрії у людини.Особливості динаміки латентного періоду за допомогою правої і лівої руки під час больового стресу у чоловіків і жінок вивчав М. Ю. Каменськов зі студентами 2-3 курсів у віці 18-20 років. Виявлено, що час реакції коротший, а больовий поріг вище у правшей.Для вдосконалення цього методу, на наш погляд, спостереження асиметрії часу руху треба вести на протязі всього часу навчання одних й тих же учнів, тобто, 10-15 років. Це дозволить достатньо детально описати становлення рухової функції і її асиметрії в шкільні і студентські роки навчання.Підведемо підсумки огляду.1. Високоточне вимірювання сенсомоторної реакції людини є актуальним завданням. Результати вимірювань використовуються в найрізноманітніших областях людської діяльності.2. Величина сенсомоторної реакції людини залежить від віку, особливостей темпераменту, рухової ассиметрії, роду занять, погодних умов, стомленості, хворобливості стану, прийому доз алкоголю, наркотиків і тому подібне.3. Дослідження складної сенсомоторної реакції вибору представлені в публікаціях дуже мало, а ця галузь знань найбільш важлива для процесу навчання.Все це вимагає подальшої розробки вимірювальної техніки і удосконалення методик вимірювання та обробки їх результаті.Розробка вимірника простої і складної сенсомоторної реакції в Криворізькому державному педагогічному університеті велась на кафедрі фізики та методики її навчання з урахуванням тих вад, які перекручували результати вимірювань попередників. Особлива увага приділялася врахуванню часу власної затримки вимірювальних приладів, яка не враховувалася, як видно з обзору, деякими дослідниками, особливо при роботі з комп

Вступ. Актуальним завданням сьогодення є дослідження кардіопротекторних засобів при розвитку серцево-судинній патології, одним із яких є кверцетин.Мета дослідження – визначити зміни показників електрокардіограм (ЕКГ) у щурів самців з адреналіново-кальцієвою моделлю ураження міокарда (АКМ) та провести корекцію патологічного процесу кверцетином.Матеріал та методи дослідження. Досліди виконано на щурах-самцях лінії Вістар (контроль, 1 год, 2 год, 24 год, 3, 7, 14, 21, 28 діб АКМ, кверцетин (Кв), 7 діб АКМ + Кв, 14 діб АКМ + Кв, 21 доба АКМ + Кв, 28 діб АКМ + Кв). Для реєстрації і аналізу ЕКГ використано пристрій “Кардіолаб”.Результати. У групі 28 діб АКМ летальність була 16,67 %, у групі 28 діб АКМ + Кв – 8,33 %. Протягом всього експерименту у тварин зберігається брадікардія. Через 2 години подовжується інтервал PQ, відхилення сегменту ST відносно ізолінії стають суттєвими, знижується амплітуда зубця Р. Через 24 години з’являються високі загострені зубці Т. Через 3 доби – подовження інтервалів PQ, QTc, низька амплітуда зубця Р. Через 7 діб – подовження інтервалу QTc, збільшення амплітуди зубців R, Т, відхилення сегменту ST. Через 14 діб подовжуються тривалості інтервалів PQ, QTc, достовірнi відхилення сегменту ST відносно ізолінії. Через 21 добу – подовжені тривалості інтервалів PQ, QTc, зменшується амплітуда зубця Т.Кверцетин має протекторний вплив вже через 7 днів після введення.Висновки. Уведення адреналіну гідротартрату і глюконату кальцію щурам призводить до змін на ЕКГ хвилеподібного характеру. Кверцетин має протекторний вплив на розвиток адреналіново-кальцієвого ураження серця щурів.

Аміак та його солі належать до шкідливих речовин. Стічні води, що містять іони амонію, підлягають обов’язковому очищенню. До поширених методів утилізації таких стічних вод відносять методи біологічної нітрифікації та сорбційні методи. Проте, зазначені способи не завжди мають економічну та екологічну доцільність. Досить простим методом є видалення іонів амонію у вигляді нерозчинного магнійамонійфосфату. Але його використання обмежується невизначеністю технологічних параметрів процесу. Метою роботи було визначення оптимальних умов кристалізації магнійамонійфосфату у водних розчинах. Досліджена можливість вилучення іонів амонію зі стічних вод шляхом осадження в розчині важкорозчинного магнійамонійфосфату. Визначено вплив різних факторів на процеси осадження магнійамонійфосфату. Визначено, що найефективніше утворення магнійамонійфосфату відбувається в інтервалі рН = 8-9. Встановлено найбільш оптимальне значення температури з технологічної точки зору. Проаналізовано вплив концентрацій оксиду магнію та фосфорної кислоти на процес вилучення іонів амонію у вигляді осаду магнійамонійфосфату. Визначено діапазон початкових концентрацій іонів амонію, в яких спостерігається найбільша ефективність методу. Проаналізовано властивості осаду, який формується в різних умовах. Показано, що найбільш перспективним може бути використання даного методу для попереднього видалення іонів амонію перед іонообмінною очисткою з метою збільшення фази між регенераціями.

Діти з двостулковим аортальним клапаном (ДАК) серця потребують динамічного спостереження у зв’язку з поступовим розвитком в них порушень внтрішньосерцевої гемодинаміки та подальшим розвитком серйозних ускладнень, таких, як порушення функції лівого шлуночка, міокардіальна гіпертрофія та розшарування аорти.Мета дослідження – визначити взаємозв’язки між доплерографічними параметрами та змінами внутрішньосерцевої гемодинаміки у хворих дітей із двостулковим аортальним клапаном, при динамічному спостереженні.Матеріали і методи. У 28 дітей із двостулковим аортальним клапаном, середній вік яких склав (10,2±0,7) року, без ознак серцевої недостатності проведено доплерографічне дослідження серця у динаміці однорічного спостереження. Зіставлено отримані дані з основним доплерографічним показником та виконано кореляційний аналіз між зазначеними параметрами при першому та другому дослідженнях.Результати досліджень та їх обговорення. Встановлено достовірне збільшення градієнта тиску на аортальному клапані та кінцевого діастолічного об’єму лівого шлуночка при повторному доплерографічному дослідженні. За даними кореляційного аналізу, при обстеженні в динаміці виявлено зникнення раніше встановлених кореляцій з боку правих камер серця та появу нових із показниками гемодинаміки на аортальному клапані.Висновки. Визначено необхідність повторних доплерографічних обстежень дітей із ДАК з інтервалом в 1 рік.