Academic literature on the topic 'Методична діяльність'

Наголошено актуальність використання педагогічних компетентностей у клінічній практиці лікаря. Перелічено нормативні документи, що регулюють використання засобів педагогіки в практиці лікаря, та наведено погляди таких науковців, як Л. Столяренко, І. Зязюн, К. Левітан, А. Маркова й С. І. Куликов, на сутність поняття «педагогічна та медична компетентність». Сказано, що сутність педагогічної компетентності медичних працівників продиктована особливостями їхньої професійної діяльності, які полягають у тому, що лікувально-профілактична діяльність передбачає лікарську рефлексію, тобто обов᾽язкове усвідомлення її сенсу, змісту, засобів і способів виконання, а також спирається на систему цінностей особистості; педагогічна діяльність медичного працівника спрямовується на проектування освітнього процесу і передбачає педагогічну рефлексію, тобто обов᾽язкове усвідомлення всіх параметрів і чинників успішності виконання цієї діяльності. Процес виховання за допомогою педагогічних прийомів у клінічній практиці лікаря ведеться з урахуванням соціальних умов, що надають можливості реалізації певних соціальних та індивідуальних цінностей пацієнта. Зокрема, необхідно усунути конкуренцію між професійною діяльністю, іншими соціальними сферами життєдіяльності та самозбереженням і здоров’ям лікаря. Зроблено висновок, що основними видами і напрямками педагогічної діяльності лікаря може бути методична діяльність з ознайомлення пацієнтів різного віку, національної приналежності, соціального або економічного статусу з принципами і правилами організації здорового способу життя; практична діяльність з виховання та навчання пацієнтів поведінки, що запобігає рецидивам захворювання; науково-педагогічна дослідницька діяльність; а також методична діяльність з навчання середнього та молодшого медичного персоналу. Загальну спрямованість педагогічної діяльності лікаря можна охарактеризувати як формування та розвиток у пацієнтів індивідуальної основи для відновлення і збереження здоров’я.

У статті проаналізовано та виокремлено основні підходи до формулювання, визначення й розвитку науково-методичної компетентності за класифікаційними ознаками професіограм викладачів у післядипломній педагогічній освіті, зокрема тьюторів, концептуалізовано принципи, підходи і технології їхньої підготовки зі сформованою компетентністю синергізму становлення і розвитку. Визначено понятійно-категоріальний апарат дослідження: «тьютор», «тьюторант», «тьюторство», «тьюторська діяльність». Сформульовано дефініцію поняття «професійна науково-методична компетентність тьютора», яка нами розглядається як інтегральна характеристика, що включає створення й реалізацію індивідуальної освітньої траєкторії учня/студента, його академічний супровід для здійснення самоосвітньої діяльності, формування системи цінностей і способу життя (здорового, професійно переконаного, соціально-екологічно-відповідального громадянського); володіння якостями та здібностями: упевненістю, мотивацією, позитивним ставленням, креативністю, ентузіазмом і завзятістю; є сукупністю розвинених компетентностей (педагогічної, психологічної, методологічної, методичної, дистанційного, е-, онлайн-навчання, технічної, організаційної, фахової, ведення онлайн-комунікації, індивідуально-особистісної); професійну сформованість спільної діяльності з тьюторантом, оптимально дібраний та укладений науково- і навчально-методичний матеріал; відповідність результативності, неупередженості й дієвості оцінювання компетентності, стимулювання й мотивації самостійної освітньої діяльності. Розроблено професіограму тьютора в післядипломній педагогічній освіті з характеристикою особливостей професійної підготовки, концептуалізацією системних якостей, знань, умінь, здатностей, сформованості, готовності, відповідальності і відповідності. Актуалізовано науково-методичні інструменти для визначення принципів, підходів, видів тьюторингу в освіті, технік та провідних ролей. Проаналізовано й виокремлено види компетентностей, очікувані результати та можливості реалізації тьюторингу в освіті.

Current trends in the development of the tourism industry require the updating, which will be focused on improving the quality and humanization of the training process for tourism specialists. We have to point that the society of the third millennium needs a fundamentally trained, educated specialist who is able to clearly define and flexibly delineate the directions and content of his professional activities. Such skills as planning, forecasting, modeling, designing are qualitative indicators of the professionalism of a modern tourism specialist. The current model of training future tourism experts has a subject-centric nature and is unproductive, because the modern education system needs a professional, personality-oriented researcher, who is able to creatively do his activities. One of the most important components of professional competence is scientific and methodological competence, which covers the field of ways of forming knowledge, skills and establishes the dependence of the development of this competence on the quality of professional activity. The need to determine methods of studying of the development of specified competence of tourism experts is associated with testing the effectiveness of research. During the preparation of the experimental study, considerable attention was paid to testing the probability of research hypothesis – creation of a model for the development of given competence of future tourism experts under the presented conditions. The purpose of research is testing the effectiveness of the proposed model. In order to implement the defined aim and check the hypothesis, the following tasks were set in the work, which were gradually solved in experimental groups. The proposed pedagogical experiment is considered as a set of research methods that allow to provide a convincing verification of the probability of the defined hypothesis.Key words: scientific and methodical competence, tourism specialist, tourism activity, tendencies of development of tourism field. Сучасні тенденції розвитку туристичної галузі викликають необхідність змін у про-цесі фахової підготовки майбутніх туризмологів, спрямовують організацію освітнього процесу на розвиток професійної компетентності, зокрема науково-методичної компетентності. Професійна компетентність розглядається як комплексна характеристика здатності фахівців галузі до вирішення професійних завдань в умовах фахової діяльності. У статті розглядається науково-методична компетентність як професійно значуща характеристика фахівця галузі, що відображає системне поєднання методологічних, методичних і науково-дослідницьких знань, включає практичні уміння, мотивацію та досвід, здібності та готовність до реалізації в науково-методичній і фаховій діяльності. Авторами визначаються теоретико-методичні засади розвитку науково-методичної компетентності майбутніх туризмологів: концепція, модель, методика, педагогічні умови, критерії та показники розвитку науково-методичної компетентності, методи та форми організації науково-методичної роботи. Висвітлено складники структурно-функціональної моделі розвитку науково-методичної компетентності майбутніх туризмологів. Зазначається, що під час підготовки експериментального дослідження значна увага приділялась перевірці вірогідності визначеної гіпотези дослідження, основний зміст якої передбачав створення моделі розвитку науково-методичної компетентності майбутніх туризмологів за представлених умов. Необхідність визначення методів дослідження розвитку науково-методичної компетентності майбутніх туризмологів пов’я-зана з перевіркою ефективності педагогічних умов. Зокрема, у процесі експерименту було застосовано такі методи, як: анкетування, тестування, інтерв’ювання, спостереження, бесіда, метод експертної оцінки тощо. Використання таких методів дало можливість проаналізувати отриману інформацію та модернізувати процес фахової підготовки. Це дозволило по-новому спланувати освітній процес у напрямі формування науково-методичної компетентності майбутніх туризмологів у закладах вищої освіти.Ключові слова:науково-методична компетентність, туризмолог, туристична діяльність, тенденції розвитку туристичної галузі.

Однією з особливостей побудови системи фізичної підготовки у вищому навчальному закладі є використання у процесі як загально розвиваючих засобів, так і професійно – прикладної спрямованості, що дозволяє вирішувати завдання оздоровлення, всебічного та спеціального вдосконалення фізичних здібностей студентів.

Засновник і координатор науково-дослідної школи - к.е.н., доц. Білявський В.М.
В сучасних умовах розвитку економіки спостерігається посилена увага топ-менеджменту підприємств до проблем підвищення ефективності виробництва, оскільки від їх управлінських рішень залежить, як зміцнення економічного потенціалу загалом, так і завоювання більш вигідних конкурентних позицій зокрема.
Одеська державна академія будівництва та архітектури

1. Маліновська К. О. Бухгалтерський облік і звітність як невід’ємна складова діяльності громадської організації – суб’єкта цивільно-правових відносин. Наукові записки Національного університету "Острозька академія". Серія : Економіка. 2016. Вип. 3. С. 174-179. 2. Діяльність громадських організацій в Україні. http://www.ukrstat.gov.ua/druk/publicat/Arhiv_u/15/Arch_go_bl.htm
Визначено сутність громадських організацій. Охарактеризовано особливості організації і методики обліку, аналізу і внутрішнього контролю в них.

Ковальчук О. В. Методика розслідування шахрайства, пов’язаного з діяльністю кредитної спілки: дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність» (081 – Право) / Ковальчук Ольга Вікторівна. – Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2020. - 236 с.
Дисертація охоплює комплексне вирішення наукового і прикладного завдання, спрямованого на розробку окремої методики розслідування шахрайства, пов’язаного з діяльністю кредитної спілки, відповідальність за яке передбачена ст. 190 Кримінального кодексу України. Наукова новизна праці полягає в тому, що у роботі вперше: розроблено криміналістичну характеристику шахрайства, пов’язаного з діяльністю кредитної спілки, виявлено особливості цього різновиду шахрайства, розкрито зміст її структурних елементів та кореляційні взаємозв’язки; запропоновано алгоритм дій слідчого залежно від слідчої ситуації, що виникає під час розслідування шахрайства, пов’язаного з діяльністю кредитної спілки, та етапу розслідування; обґрунтовано потребу та можливість проведення негласних слідчих (розшукових) дій під час розслідування шахрайства, пов’язаного з діяльністю кредитної спілки, визначено мету їх проведення. Розроблені у дисертації рекомендації використовуються в освітньому процесі та практичній діяльності підрозділів Національної поліції України, про що свідчать відповідні акти впровадження. У Розділі 1 «Теоретико-правові засади досудового розслідування шахрайства, пов’язаного з діяльністю кредитної спілки» проаналізовано стан наукової розробленості цієї проблеми та наведено криміналістичну характеристику цього виду шахрайства. Нині кредитна спілка є самоврядною, некомерційною організацією, діяльність якої спрямована на забезпечення інтересів її учасників у фінансовій сфері. Відтак розкрито основні етапи виникнення та розвитку кредитних спілок (кооперації) у світі загалом та Україні зокрема, а також визначено основні проблеми, з якими зіткнулася українська кооперація (спотворене уявлення про природу кредитної спілки, відсутність системного підходу щодо регулювання цієї діяльності з боку держави, прогалини в законодавстві). Аналіз національного законодавства та наукових поглядів на поняття шахрайства дав змогу сформулювати авторське визначення шахрайства, пов’язаного з діяльністю кредитної спілки, – це передбачене Кримінальним кодексом України суспільно небезпечне діяння, учинене особою з корисливих мотивів шляхом обману чи зловживання довірою членів кредитної спілки та спрямоване на заволодіння майном кредитної спілки. Криміналістична характеристика розглядається як система зведених відомостей про найбільш типові ознаки окремого виду (групи) кримінальних правопорушень, що мають криміналістичне значення, відображають закономірні зв’язки між ними та слугують основою наукового та практичного вирішення завдань розслідування. На основі вивчення судово-слідчої практики в системі криміналістичної характеристики шахрайства, пов’язаного з діяльністю кредитної спілки, виокремлено й охарактеризовано такі її основні елементи: спосіб шахрайства (підготовка, безпосереднє вчинення та приховування); час і місце вчинення шахрайства; особа шахрая; предмет посягання; типові сліди шахрайства. До типових способів підготовки вчинення шахрайства, пов’язаного з діяльністю кредитної спілки, належать: 1) отримання детальної інформації про нормативно-правові акти, що регламентують діяльність кредитної спілки; 2) вжиття заходів щодо встановлення фінансового стану та фінансових інтересів громадян із метою їх залучення до участі (членства) у кредитній спілці; 3) здійснення організаційно-правових та інших заходів (створення кредитної спілки; оренда офісу; прийняття на роботу персоналу та забезпечення діловою атрибутикою; розповсюдження реклами в засобах масової інформації з метою створення іміджу тощо). Типові способи безпосереднього вчинення досліджуваного виду шахрайства передусім пов’язані з цільовим використанням отриманих від членів кредитної спілки грошових коштів (надання кредиту, розміщення коштів на депозитний рахунок тощо) та діяльністю щодо забезпечення повернення наданого кредиту. Типовими способами приховування шахрайства, пов’язаного з діяльністю кредитної спілки, можуть бути: зміна юридичної адреси та фактичного місцезнаходження кредитної спілки; зміна її назви та організаційно-правової форми; ліквідація кредитної спілки; повне або часткове знищення речей і документів, за допомогою яких здійснювались шахрайські дії (договорів, бухгалтерської звітності, комп’ютерної техніки і програм тощо); підроблення бухгалтерської, статистичної, податкової та іншої документації; переведення коштів на банківські рахунки за кордон тощо. Місцем учинення досліджуваного виду шахрайства зазвичай є місце фактичного знаходження кредитної спілки (її фактична адреса). Саме ж шахрайство вчиняється і в час, що відповідає графіку роботи самої спілки, і в позаробочий час. Особу шахрая розглянуто у рамках характеристики його соціальнодемографічних і кримінально-правових ознак, соціальних проявів у різних сферах життя, моральних якостей та психологічних особливостей. Шахраїв у сфері діяльності кредитної спілки запропоновано групувати залежно від їх пов’язаності із кредитною спілкою (обіймає певну посаду, є чи колись був її членом, не має стосунку до кредитної спілки). Якщо шахрай працює в групі за попередньою змовою, то таку групу також можна класифікувати: 1) тільки представники кредитної спілки; 2) її представники і сторонні особи. Предметом посягання є майно кредитної спілки, до якого належить: вступні та обов’язкові пайові внески членів кредитної спілки; доходи від провадження статутної діяльності; придбані цінні папери; майнові пожертвування; благодійні внески, гранди тощо. Типові сліди шахрайства, пов’язаного з діяльністю кредитної спілки, традиційно розглядаються з позиції їх поділу на матеріальні та ідеальні. Значну увагу приділено аналізу різних видів документів, які фактично є основним матеріальним слідом, що свідчить про вчинення шахрайських дій. Залежно від відображуваних у документах відомостей, вони класифіковані на: 1) документи, що мають кримінальний характер та є засобами вчинення шахрайства (підроблені паспорти організаторів та членів кредитної спілки, підроблені договори тощо); 2) документи, що мають правомірне походження, але були використані для реалізації злочинного наміру (документи господарської діяльності кредитної спілки; документи фінансової звітності та звітні дані; документи, які підтверджують надання кредитів членам кредитної спілки; ліцензії; платіжні доручення тощо); 3) документи, що мають інформаційне, пізнавальне чи орієнтуюче значення для встановлення обставин, що належать до предмета доказування (статут кредитної спілки; протоколи установчих і загальних зборів; засновницька угода; рішення спостережної ради тощо). У Розділі 2 «Організація досудового розслідування шахрайства, пов’язаного з діяльністю кредитної спілки» охарактеризовано типові слідчі ситуації та версії, що виникають під час досудового розслідування, та проаналізовано особливості взаємодії слідчого з іншими підрозділами Національної поліції України та органами державної влади і місцевого самоврядування. У рамках ситуаційної концепції розслідування (наявність початкового та наступного етапів розслідування) виокремлено особливості початкового етапу розслідування шахрайства, пов’язаного з діяльністю кредитної спілки, та приводи для внесення відомостей про факт вчинення такого шахрайства, а саме: 1) заяви чи повідомлення членів кредитної спілки (потерпілих); 2) повідомлення членів спостережної ради чи ревізійної комісії кредитної спілки; 3) повідомлення за результатами перевірок та ревізій посадових осіб наглядового органу (Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг); 4) рапорт про виявлення такого виду шахрайства, складений слідчим або працівником оперативного підрозділу. Як типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування шахрайства, пов’язаного з діяльністю кредитної спілки, окреслено такі: 1) кримінальне провадження, розпочате на підставі матеріалів, зібраних за результатами спеціальних перевірок або з інших гласних джерел; 2) кримінальне провадження, розпочате шляхом реалізації матеріалів, зібраних оперативними підрозділами; 3) кримінальне провадження, розпочате під час розслідування іншого кримінального правопорушення. Слідчі ситуації наступного етапу розслідування класифікуються залежно від наявності встановленої особи шахрая, його ставлення до повідомленої підозри та достатності доказової бази. Позаяк шахрайство, пов’язане з діяльністю кредитної спілки, зазвичай учиняється групою осіб, виокремлено низку чинників, що засвідчують доцільність і потребу планування під час розслідування: 1) велика кількість епізодів протиправної діяльності; 2) значна кількість версій про обставини вчинення шахрайства; 3) значна кількість осіб, притягнутих до кримінальної відповідальності за одним провадженням; 4) необхідність здійснення розслідування одночасно в різних місцях (населених пунктах); 5) необхідність провадження значної кількості процесуальних дій за стислий термін. Взаємодію традиційно розглянуто через її поділ на процесуальну (передача слідчому зібраних оперативним шляхом матеріалів, виконання письмових доручень, спільне проведення процесуальних дій) та організаційну (обмін інформацією, узгоджене планування розслідування, використання автоматизованих банків даних та обліків, консультації тощо). У Розділі 3 «Тактичне забезпечення досудового розслідування шахрайства, пов’язаного з діяльністю кредитної спілки» розкрито доцільність, потребу застосування під час розслідування тактичних операцій і спеціальних знань та значення їх використання, наведено тактичні особливості проведення окремих слідчих (розшукових) дій. Тактичні операції перш за все спрямовані на вирішення певних тактичних завдань, що виникають у процесі розслідування конкретного кримінального правопорушення. До основних тактичних завдань розслідування шахрайства, пов’язаного з діяльністю кредитної спілки, належать: 1) затримання підозрюваного; 2) пошук інформації про всіх співучасників і роль кожного у вчиненні шахрайства; 3) виявлення ознак інших кримінальних правопорушень, пов’язаних із розслідуваною подією; 4) виявлення корупційних зв’язків; 5) забезпечення збереження документів як джерела доказової інформації; 6) збір доказової інформації. Відтак розглянуто можливість проведення під час розслідування тактичних операцій «Документ», «Співучасники», «Позичальник», «Кредитор» тощо. Розслідування шахрайства, пов’язаного з діяльністю кредитної спілки, неможливе без використання спеціальних знань. З-поміж основних видів процесуальної форми їх використання слідчим виокремлено залучення спеціаліста у фінансовій сфері до проведення процесуальних дій (допиту, обшуку, тимчасового доступу до речей і документів) та призначення судових експертиз (економічної, технічної експертизи документів, почеркознавчої). Основним інструментом слідчого для збирання доказів під час досудового розслідування є слідчі (розшукові) дії. Зважаючи на специфіку шахрайства, пов’язаного з діяльністю кредитної спілки, детально охарактеризовано тактику проведення: 1) огляду місця події (приміщення, де розташована кредитна спілка), 2) огляду документів; 3) допиту (із зазначенням переліку типових запитань, які доцільно задати потерпілому, свідкові та підозрюваному); 4) обшуку. Для більш ефективного розслідування та встановлення обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, доведено доцільність проведення таких негласних слідчих (розшукових) дій, як обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи (ст. 267 КПК України), аудіо-, відеоконтроль особи (ст. 260 КПК України) та зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (ст. 263 КПК України). The dissertation is devoted to the complex solution of the scientific and applied problem concerning the development of a separate (private) method of investigation of fraud related to the activities of the credit union, the responsibility for which is provided by Art. 190 of the Criminal Code of Ukraine. The scientific novelty of the work is that, for the first time, the acquirer offers: an authoritative definition of fraud related to the activities of the credit union; developed a forensic characterization of fraud related to the activities of the credit union, revealed the features of this type of fraud, revealed the content of its structural elements and correlated relationships; proposed an algorithm for the investigator's actions, depending on the investigative situation that arises during the investigation of the fraud related to the activity of the credit union and the stage of the investigation; justified need and possibility of conducting unspoken investigative (search) actions in the investigation of fraud related to the activities of the credit union, determined the purpose of their conduct. The recommendations elaborated in the dissertation are used in the educational process and practical activity of the units of the National Police of Ukraine, as evidenced by the relevant acts of implementation. Section 1 «Theoretical and Legal Principles of Pre-Trial Fraud Investigation» examines the state of the art of this problem and the forensic characteristics of this type of fraud. It is stated that today the credit union is a self-governing, non-profit organization whose activity is aimed at securing the interests of its participants in the financial sphere. The main stages of the emergence and development of credit unions in the world as a whole and Ukraine in particular are analyzed, as well as the main problems faced by the Ukrainian cooperative, the distorted view of the nature of the credit union, the lack of a systematic approach to regulating this activity by the state, and legislative gaps). An analysis of national law and various scientific views on the concept of fraud has made it possible to formulate a copyright definition of fraud related to the activity of the credit union – this is a socially dangerous act provided by the Criminal Code of Ukraine, committed by a person for self-motivated reasons by fraud or abuse of trust of members of the credit union and aimed at seizing their cash contributions. A forensic characteristic is considered to be a system of information about the elements of a mechanism of committing a particular type or group of criminal offenses, which display the legitimate links between these elements and which are used in the investigation. The investigation of the case law gave reason to distinguish in the system of forensic characteristics of fraud related to the activities of the credit union, and to characterize the following elements: the method of fraud (preparation, direct commission and concealment); the time, place and environment of the fraud; the identity of the fraudster; subject to criminal misconduct and typical fraud. The stage of preparation for committing fraud related to credit union activities includes: 1) obtaining detailed information on regulatory acts and other documents governing the procedure for creating and legal regulation of credit union activity; 2) taking intelligence measures to establish the financial status of citizens in order to further attract them to participate in the credit union; 3) implementation of organizational and technical measures (creation of a credit union; rent of offices, hiring of staff and provision of other business attributes; distribution of widespread advertising in the media for image creation, etc.). Typical types of fraud investigated are related to the targeted use of the funds obtained (granting credit, depositing into a deposit account, etc.) and activities to secure the repayment of a loan. Typical ways of hiding a credit union related fraud could be: changing the legal address and actual location of the credit union, changing its name and legal form; liquidation of the credit union; complete or partial destruction of fraudulent items and documents (contracts, accounting, computer programs, etc.); distortion of accounting, statistical, technological, tax and other documentation; legalization (laundering) of income, including transfer of funds abroad, etc. The place of the investigated type of fraud is usually the location of the legal and actual address of the credit union. The same fraud is committed both during the time, which corresponds to the work schedule of the union itself, and after hours. The identity of the fraudster is considered in terms of characteristics of his sociodemographic, criminal characteristics, social manifestations in various spheres of life, moral qualities and psychological characteristics. Credit union fraudsters are suggested to group according to their relationship to the credit union itself (holds a certain position, is or has ever been a member of the credit union, has nothing to do with the credit union). If fraudsters work in a group, they can also be classified into two groups: 1) only representatives of the credit union; 2) both its representatives and third parties. The subject matter of the encroachment is the property of the credit union (introductory and obligatory shareholdings of the credit union members, income from statutory activities, purchased securities, property donations, charitable contributions, grants, etc.). The traces of fraud associated with the activities of the credit union are traditionally viewed from the point of view of their division into material and ideal. Much attention is paid to the analysis of various types of documents, which are in fact the main material trace, indicating that the fraud was committed. Depending on the information displayed in the documents, they are classified into: 1) documents that are criminal in nature and are means of fraud (fake passports of credit union organizers, fake contracts); 2) documents that have a legitimate origin but were used to commit a criminal intent (documents of business activities of the credit union; documents of financial statements, documents confirming the granting of loans to members of the credit union, payment orders); 3) documents that are informative, cognitive and indicative in determining the circumstances of the subject of proof (statute, minutes of the general constituent assembly, the founding agreement, defining the structure and policies of service provision, etc.). Section 2 «Organizing a Credit Union Fraud Pre-Investigation Investigation» describes typical investigative situations and versions that arise during a pre-trial investigation, and examines the interaction of the investigator with other units of the National Police and the government. Defending the situational concept of the investigation (that is, the presence of the initial and subsequent stages of the investigation), identifies the features of the initial stage of the investigation of fraud related to the activities of the credit union, and indicates that the reasons for reporting the fact of committing such fraud are: 1) statements or reports to members credit union; 2) notification of the members of the credit union management (supervisory board, board, committees, audit committee); 3) notification of officials of the body responsible for regulating and overseeing the activities of credit unions (National Commission for Regulation of Financial Services Markets); 4) a report on the detection of such fraud, prepared by an employee of the operational unit. Typical investigative situations of the initial phase of a credit union fraud investigation are the following: 1) criminal proceedings have been initiated on the basis of materials gathered from special inspections or other public sources; 2) criminal proceedings begin with the implementation of materials collected by operational units; 3) criminal proceedings are initiated during the investigation of another criminal offense. Investigative situations of the next stage of the investigation are classified according to the presence of the fraudster installed and his attitude towards the suspected report. Due to the fact that fraud related to the activity of the credit union is usually committed by a group of persons, a number of conditions are indicated, which indicate the expediency and necessity of planning an investigation: 1) a large number of episodes of criminal activity; 2) a significant number of versions about the circumstances of the fraud; 3) a significant number of individuals prosecuted in one proceeding; 4) the need to carry out investigations simultaneously in different places; 5) the need to carry out a large number of investigative (search) actions within a short period of time, etc. The issue of interaction is traditionally considered from the point of view of its division into procedural (transfer of materials to the investigator, execution of orders, joint procedural actions) and organizational (exchange of information, coordinated planning of the investigation, use of automated databases and records, consultations, etc.). Section 3 «Tactical Support for Credit Union Fraud Pre-trial Investigation» discusses the expediency of using tactical operations in investigations, the tactical features of investigative (investigative) actions, and the importance of using specialized knowledge. The conduct of tactical operations is first and foremost related to the solution of certain tactical tasks that arise in the process of investigation of a specific criminal offense. The main tactical tasks of investigating fraud related to the activities of the credit union include: 1) detention of the suspect; 2) seeking information about all accomplices and the role of each in committing fraud; 3) detection of signs of other criminal offenses related to the investigated; 4) detecting corrupt relationships; 5) ensuring the preservation of documents that are relevant as sources of evidentiary information, and the collection of other evidential information, etc. In this regard, the possibility of conducting tactical operations «Document», «Contributors», «Borrower» and «Lender» is being considered. Investigating fraud related to credit union activity is impossible without the use of specialized knowledge. Among the main types of procedural form of their use are the involvement of a specialist in the financial sphere to conduct procedural actions (interrogation, search) and the appointment of judicial expertise (forensic, economic, tracological, technical and criminalistic, forensic writing). The main tool of the investigator during pre-trial investigation is investigative (search) actions. Taking into account the specifics of fraud related to the activity of the credit union, the tactics of conducting are detailed: 1) inspection of the scene (the premises where the credit union is located), 2) review of documents; 3) interrogation (indicating the list of common questions that should be asked to the victim, witness, suspect); 4) search; 5) presentation for recognition. For a more effective investigation and identification of circumstances to be proven in criminal proceedings, it is advisable to carry out such unspoken investigative (search) actions: inspection of publicly inaccessible places, housing or other possession of a person (Article 267 of the CPC of Ukraine) and audio, video control of a person (Article 260 of the CPC of Ukraine).

Дослідження присвячено виявленню проблем та перспектив розвитку ризик-менеджменту як соціально-економічної та управлінської категорії сучасного бізнесу. Стверджується, що актуальним сьогодні є формування нового підходу до аналітичного забезпечення управління ризиками на основі вдосконалення концепції ризик-менеджменту, що враховує динамічність змін чинників зовнішнього та внутрішнього середовища організації. Процес управління ризиками є багатоаспектним і багатозадачним, до якого належать процеси ідентифікації, аналізу ризиків та прийняття рішень щодо виявлення позитивних та мінімізації негативних наслідків ризикових подій. Головне завдання аналізу та оцінки ризиків в організації полягає у систематизації та розробленні комплексного підходу до визначення ступеня ризику, що впливає на діяльність підприємця. Досліджено праці вітчизняних та зарубіжних учених, присвячених розвитку методології системи ризик-менеджменту та проблемам ефективного управління ризиками в організації. Запропоновано методичні підходи до вдосконалення системи ризик-менеджменту в організаціях на основі впровадження послідовного алгоритму дій, починаючи від раннього виявлення ризику аж до реалізації заходів щодо його зниження у тривалій перспективі. Головна роль у процесі організації ризик-менеджменту належить фінансовому менеджеру, саме він несе відповідальність за ведення ризик-менеджменту в організації. Під час вибору оптимального варіанта керування ризиком він повинен спиратися на теоретичні знання та практичний досвід, а також сучасні економічні та виробничо-технологічні концепції, йому необхідно розглядати безліч моделей.

У статті розглядаються питання методичного забезпечення бібліотеки вищого навчального закладу, функції та значення методичної діяльності; розкривається досвід роботи науково-методичного відділу бібліотеки Криворізького педагогічного інституту ДВНЗ «Криворізький національний університет».

Розглянуто питання науково-методичного забезпечення бібліотеки вищого навчального закладу, функції та значення науково-методичної діяльності; поінформовано про досвід роботи науково-методичного відділу бібліотеки Криворізького педагогічного інституту ДВНЗ “Криворізький національний університет”

У методичних рекомендаціях з управління самоосвітньою діяльністю студентів педагогічного університету розкривається зміст управління самоосвітньою діяльністю при дотриманні певних організаційно-педагогічних умов. Методичні матеріали будуть корисні для викладачів та студентів педагогічних університетів, магістрантів та аспірантів.

Діяльність Національної академії педагогічних наук України у 2020 р. спрямовувалася на теоретико-методологічне й науково-методичне забезпечення функціонування та розвитку національної системи освіти відповідно до пріоритетів державної освітньо-наукової політики, визначених стратегічними і програмними документами. У виданні представлено результати роботи академії, її підвідомчих установ, колективів вчених, дійсних членів і членів-кореспондентів. Охарактеризовано виконання статутних завдань НАПН України та розкрито кадровий потенціал установ. Наведено найвагоміші наукові здобутки вчених академії за результатами виконання фундаментальних і прикладних досліджень із зазначенням соціального ефекту впровадження. Представлено роботу загальних зборів і методологічних семінарів, а також Президії НАПН України. Всебічно висвітлено експериментальну, видавничу, науково-організаційну, науково-експертну, освітню, міжнародну, науково-інформаційну діяльність, співпрацю з органами державної влади і науковими організаціями, представлення наукових періодичних видань та публікацій вчених у світовій системі наукових комунікацій, проведення науково-практичних масових заходів, а також фінансове забезпечення. Для освітян, науковців, управлінців, усіх, хто забезпечує функціонування і розвиток освіти, її науковий, методичний, експертний і консультативний супровід, здійснює наукові дослідження та експериментальні розробки і галузі освіти, педагогіки і психології.

Діяльність Національної академії педагогічних наук України у 2021 р. спрямовувалася на теоретико-методологічне й науково-методичне забезпечення функціонування та розвитку національної системи освіти відповідно до пріоритетів державної освітньо-наукової політики, визначених стратегічними і програмними документами. У виданні представлено результати роботи академії, її наукових установ, колективів вчених, дійсних членів і членів-кореспондентів. Охарактеризовано виконання статутних завдань НАПН України та розкрито кадровий потенціал установ. Наведено найвагоміші наукові здобутки вчених академії за результатами виконання фундаментальних і прикладних досліджень із зазначенням соціального ефекту впровадження. Представлено роботу загальних зборів і методологічних семінарів, а також Президії НАПН України. Всебічно висвітлено експериментальну, видавничу, науково-організаційну, науково-експертну, освітню, міжнародну, науково-інформаційну діяльність, співпрацю з органами державної влади і науковими організаціями, представлення наукових періодичних видань та публікацій вчених у світовій системі наукових комунікацій, проведення науково-практичних масових заходів, а також фінансове забезпечення. Для освітян, науковців, управлінців, усіх, хто забезпечує функціонування і розвиток освіти, її науковий, методичний, експертний і консультативний супровід, здійснює наукові дослідження та експериментальні розробки у галузі освіти, педагогіки і психології.

Питання здоров’я підростаючого покоління – це вирішення задач організації життєвого простору дитини. Роль школи полягає в оптимальній організації навчально-виховного процесу, створення адекватних потребам дітей умов для розвитку. Школа за здоров’язбережувальним освітнім середовищем – це освітній заклад, де забезпечується рівновага між адаптивними можливостями організму дитини і середовища, що постійно змінюється. Це педагогічна система, в якій діють методики забезпечення психолого-медико-соціального супроводу учнів на кожному віковому етапі, постійна діагностика стану здоров’я і заходи щодо формування здорового способу життя школяра, методики включення учнів у здоров’язбережувальну діяльність, способи формування особистих концепцій здоров’я, вироблення умінь, що відносяться до саморегуляції емоційних станів, самоконтролю в стресових ситуаціях. Мета здоров’язбережувальних освітніх технологій навчання: забезпечити можливість збереження здоров’я за період навчання в школі, дати йому необхідні знання та навички щодо здорового способу життя, навчити використовувати отриманні знання в повсякденному житті. Чинники, що руйнують здоров’я: режим постійного сидіння; закриті приміщення, обмеження простору; робота біля комп’ютера призводить до “шизоїдної інтоксикації” свідомості; методики, що руйнують цілісне сприйняття світу тощо.

Визначено мету елективного курсу: формування умінь, навичок та здатностей у майбутніх педагогів професійного навчання аналізувати професійну діяльність кваліфікованого робітника з метою формування змісту його освіти; аналізувати та діагностувати стан навчального й виробничого процесу в професійно-технічних навчальних закладах; проектувати зміст навчання; розробляти методичні розробки планів-конспектів занять теоретичного та виробничого навчання; використовувати педагогічні технології; організовувати навчальну діяльність учнів професійно-технічних навчальних закладів із засвоєння теоретичних знань і практичних умінь.

Покажчик присвячено Олександру Андрійовичу Коновалу, доктору педагогічних наук, кандидату фізико-математичних наук, професору, завідувачу кафедри фізики та методики її навчання КДПУ, відомому українському вченому. У покажчику репрезентовано праці професора О. А. Коновала за 1973–2016 рр. Представлено монографії, науково-методичні та навчально- методичні посібники, публікації у збірниках наукових праць і матеріалах наукових конференцій та статті у фахових вітчизняних та зарубіжних виданнях. У покажчику подано матеріали про науково-педагогічну діяльність ученого. Покажчик адресовано науковцям, викладачам вищих навчальних закладів, аспірантам, студентам

Покажчик присвячено Івану Андрійовичу Добровольському, доктору біологічних наук, професору кафедри ботаніки Криворізького державного педагогічного інституту/університету, відомому в Україні вченому – екологу, лісознавцю, геоботаніку, співавтору підручника з ботаніки, авторитетному фахівцю з дослідження природи Придніпров’я. У покажчику подано бібліографію публікацій І. А. Добровольського. Це – науково-методичні й навчально-методичні посібники, публікації у збірниках наукових праць і матеріалах наукових конференцій та статті у фахових періодичних виданнях. У покажчику представлено матеріали про життєвий шлях та науково-педагогічну і громадську діяльність науковця.

Покажчик присвячено Олександру Андрійовичу Коновалу, доктору педагогічних наук, кандидату фізико-математичних наук, професору, завідувачу кафедри фізики та методики її навчання КДПУ, відомому українському вченому. У покажчику репрезентовано праці професора О. А. Коновала за 1973–2016 рр. Представлено монографії, науково-методичні та навчально- методичні посібники, публікації у збірниках наукових праць і матеріалах наукових конференцій та статті у фахових вітчизняних та зарубіжних виданнях. У покажчику подано матеріали про науково-педагогічну діяльність ученого. Покажчик адресовано науковцям, викладачам вищих навчальних закладів, аспірантам, студентам