To see the other types of publications on this topic, follow the link: Методики діагностики.
Journal articles on the topic 'Методики діагностики'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Методики діагностики.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Рудь, Н. Т. "РОЗРОБКА МЕТОДИКИ ДІАГНОСТИКИ ІННОВАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ." Економічні науки. Серія "Регіональна економіка", no. 18 (71) (November 29, 2021): 139–51. http://dx.doi.org/10.36910/2707-6296-2021-18(71)-16.
Full textAbstract:
В статті наведено приклади деяких регіонів України, які уже впродовж десяти років створюють інноваційні системи. В основу розробленої методики діагностики покладені міжнародні, російські і українські методології, методи і методики.
Для побудови методики виділено елементи оцінки, за якими формуються аналітичні матриці. Методика діагностики науково-інноваційного ресурсу і освітнього потенціалу розглядається як один із засобів формування інноваційної системи регіону.
Використання методики діагностики стану науково-інноваційної діяльності у регіоні дозволяє більш ефективно здійснювати базові функції управління: мотивацію, контроль і організацію діяльності, а також спеціальні функції управління – виявлення потенціалу і ресурсу для інноваційного розвитку регіону.
2
Білоус, Я. Ю., and Р. А. Галгаш. "Діагностика розвитку територіальних громад України: основні етапи і особливості." ВІСНИК СХІДНОУКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ імені Володимира Даля, no. 1(271) (February 8, 2022): 58–64. http://dx.doi.org/10.33216/1998-7927-2022-271-1-58-65.
Full textAbstract:
Важливим фактором успіху кожної громади є якість та ефективність управління її розвитком. У той же час, розробка, впровадження та реалізація результативного організаційного-економічного забезпечення розвитку територіальних громад (ТГ) потребує розробки та впровадження відповідних інструментів економічної та організаційно-управлінської діагностики, розробки відповідної методики діагностики розвитку територіальних громад.
Метою статті є визначення особливостей та етапів діагностики розвитку територіальних громад України для ухвалення управлінських рішень. Для досягнення поставленої мети та у зв’язку з необхідністю діагностики розвитку територіальних громад як організаційно-економічної системи нами запропоновано проводити діагностику організаційної підсистеми, відносно якої може бути застосована організаційно-управлінська діагностика та економічну діагностику, до якої відповідно можна застосувати економічну діагностику. У свою чергу моніторинг зазначено одним із головних елементів організаційно-управлінської та економічної діагностики.
Для аналізу організаційної підсистеми методологічною основою визначено системний підхід, який ґрунтується на дослідженні будь-якого економічного об’єкта як системи. У статі також проаналізовано систему управління територіальних громад з позиції теорії систем та теорії змін. Аналіз фундаментальних положень сучасних теорій управління, теорії змін, теорії систем та системного підходу, які присвячені системному аналізу об’єктів управління, характеристиці систем управління, визначенню функціональних складових систем управління тощо, дав можливість сформувати методологічний підхід до аналізу областей діагностики розвитку територіальних громад.
На основі обґрунтування необхідності моніторингу та діагностики відповідних організаційної та економічної підсистем територіальних громад, пропонується застосовувати організаційну та економічну області діагностики розвитку територіальних громад.
Застосування запропонованої у статті методики дасть змогу здійснити абсолютну та відносну діагностику розвитку територіальної громади як організаційно-економічної системи та дасть можливість визначити пріоритети управлінського впливу для розвитку територіальної громади за організаційними та економічними складовими.
3
Dub, B. S. "До питання діагностики систем економічної безпеки підприємств АПК." Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, no. 5 (October 10, 2019): 75–83. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2019.05.08.
Full textAbstract:
Мета статті – визначення тенденцій наукових досліджень системи економічної безпеки підприємства в галузевому аспекті, зокрема в агропромисловому комплексі.
Наукова новизна. У статті висвітлюються питання ефективної діагностики системи економічної безпеки підприємства (СЕБП), пошуку найкращих методів у цій діяльності на основі аналізу вітчизняних та зарубіжних досліджень. Критерієм прикладної цінності методики, рекомендацій зазвичай є їхня універсальність для різних підприємств хоча б у межах однієї галузі. Найпоширенішими в наукових публікаціях є авторські методики оцінювання економічної безпеки промислових підприємств в цілому, а в розрізі підгалузей – у сфері машинобудування. З огляду на важливу роль галузі АПК у сучасній економіці України, розглянуто відповідну галузеву специфіку існуючих досліджень. Визначено, що в розробках, присвячених як промисловим, так і аграрним підприємствам, переважає використання методики інтегрального показника, застосування експертного опитування для визначення важливості функціональних складників чи бального розрахунку впливу ризиків, ці моделі доповнюються іншими загальноприйнятими методами фінансового аналізу, групування, кластерного аналізу тощо.
Висновки. У загальних та вузькотематичних наукових публікаціях щодо діагностики системи економічної безпеки підприємства переважає застосування методу інтегрального показника, експертного опитування для визначення важливості функціональних компонентів або розрахунку загального впливу на ризики, ці моделі доповнюються іншими широко використовуваними методами.
У дослідженнях діагностики системи економічної безпеки підприємств аграрного сектору фахівці використовують та модифікують вищезазначені методи, виокремлюючи окремі складники СЕБП для аналізу як провідні. Оптимальний баланс між універсальними методами та інструментами, що використовуються саме в окремій компанії має забезпечити найефективнішу діагностику та, в результаті, найповніші дані оцінювання стану підприємства.
4
Хорольський, А. А. "ПОРІВНЯЛЬНА ЕФЕКТИВНІСТЬ МЕТОДІВ ЗАЖИТТЄВОЇ ЛАБОРАТОРНОЇ ДІАГНОСТИКИ ПАСАЛУРОЗУ КРОЛІВ." Вісник Полтавської державної аграрної академії, no. 3 (September 24, 2021): 224–29. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2021.03.27.
Full textAbstract:
Основними методами діагностики у ветеринарній паразитології є лабораторні способи досліджень, багато з яких передбачають виявлення та диференціацію збудника інвазії. За різних паразитозів застосовують різноманітні методи діагностики, засновані на сучасних наукових досягненнях і накопиченому досвіді практикуючих фахівців. Відомо, що з метою діагностики більшості гельмінтозів використовують копроскопічні дослідження фекалій, що засновані на виявленні яєць паразитів із використанням флотаційних, седиментаційних або комбінованих способів. Водночас лабораторна діагностика пасалурозу кролів включає дослідження зіскобів з приа-нальної ділянки тіла, що пов’язано із циклом розвитку гельмінта, а дослідження фекалій у разі такої інвазії є неефективним. Метою досліджень було встановити ефективність наявних зажиттєвих методів лабораторної діагностики Passalurus ambiguus. Експериментальні дослідження виконували на базі лабораторії кафедри паразитології та ветеринарно-санітарної експертизи Полтавського державного аграрного університету та в умовах одноосібних селянських господарств Полтавської області. Проведено випробування трьох способів зажиттєвої лабораторної діагностики пасалурозу кролів із застосуванням: гліцерину, клейкої стрічки, флотації. Основним показником діагностичної ефективності кожного способу було значення інтенсивності інвазії. За результатами проведених досліджень встановлено, що найбільш чутливим методом зажиттєвої лабораторної діагностики пасалурозу у кролів виявився метод дослідження прианальної ділянки тіла із застосуванням клейкої стрічки. За допомоги цієї методики було виявлено 80 % інвазованих кролів. Нижчу чутливість показали методи із застосуванням гліцерину та метод Фюллеборна, де відповідно було виявлено 60 та 25 % інвазованих кролів. Високу діагностичну ефективність методу із використанням клейкої стрічки доведено за показниками інтенсивності інвазії. За цією методикою виявлено в середньому 5,94 яєць пасалурисів, що у 3,4 та 4,9 разів більше порівняно з методами із застосуванням гліцерину та Фюллеборна. Отримані дані експериментальних досліджень дозволяють рекомендувати спосіб із застосуванням клейкої стрічки як найбільш ефективний та ергономічний метод зажиттєвої лабораторної діагностики пасалурозу кролів.
5
Хомуленко, Тамара, Віра Крамченкова, Дар’я Туркова, Ніна Лесніченко, and Богдан Миронович. "МЕТОДИКА ДІАГНОСТИКИ ТІЛЕСНОГО ЛОКУСУ КОНТРОЛЮ." Вісник ХНПУ імені Г. С. Сковороди "Психология", no. 62 (February 2020): 293–316. http://dx.doi.org/10.34142/23129387.2020.62.17.
Full textAbstract:
Метою дослідження було створення психодіагностичної методики для вивчення тілесного локусу контролю. Відповідно до мети дослідження завданнями роботи виступили: операціоналізація феномену тілесний локус контролю та його емпіричних індикаторів, розробка опитувальника як набору тверджень, що відображують зміст визначених індикаторів, психометрична оцінка, розробленого опитувальника. Методи дослідження. Психометрична обробка результатів дослідження включалаперевірку внутрішньої узгодженості методики за коефіцієнтом альфа Кронбаха, оцінку конструктивної валідності та ретестової надійності опитувальника. Конвергентна та дискримінативна валідність методики перевірялась шляхом визначення кореляційних зв’язків показників методики «Тілесний локус контролю» та методик діагностики ставлення до свого тіла О.Б.Станковської, діагностики локусу контроля Дж. Роттера, діагностики рівня суб’єктивного контролю Є. Ф. Бажина, С. А. Голикіної, А. М. Еткінда, опитувальника Body Awareness Questionnaire (конвергентна валідність); діагностики інтрацептивної чутливості, «Вербалізація тілесного Я» (дискримінантна валідність). Психометричну вибірку склали 286 «умовно здорових» респондентів віком від 15 до 55 років. Процедура ретестування проводилася через чотири тижні із залученням 96 респондентів, що входили до психометричної вибірки. Результати. Теоретичною основою створення опитувальника діагностики тілесного локусу контролю були концепція локусу контролю, концепції реципрокного детермінізму та каузальної атрибуції, уявлення про профіль суб’єктивного контролю, уявлення про роль інтернальності у клініці соматичних та психосоматичних розладів, а також зв’язку тілесного досвіду та смислового аспекту особистості, визначення локусу тілесного контролю, як зв’язку локалізації тілесних відчуттів із усвідомленням власного психоемоційного стану та ступенем самоконтролю, визначення основних сфер ставлення до тілесного, як ідентифікаторів тілесного локусу контролю. Шляхом деревовидної кластерізації було виділено статистично значущі класи тверджень, що відповідають 5 сферам ставлення до тілесного: сфера здоров’я і хвороби; сфера краси і зовнішності; сфера харчової поведінки; сфера сексуальної поведінки; сфера фізичної активності і спорту. Опитувальник характеризується інтраіндивідуальною стійкістю та розподілом близьким до нормального, що дає підстави для перенесення отриманих результатів вибіркової сукупності на генеральну, високою внутрішньою узгодженістю, . Визначені три інтервали граничні значення статистичної норми, що характеризують високий, середній та низький рівні показника інтернальності тілесного локусу контролю. Показники конвергентної та дискримінативної валідності свідчать, що запропонована методика вимірює саме усвідомлення детермінації особливостей функціонування власного тіла та характеризують приписування внутрішніх або зовнішніх причин того, що відбувається з тілом. Висновки. Запропонована психодіагностична методика «Тілесний локус контролю» відповідає сучасним вимогам до психометричного обґрунтування особистісних опитувальників. Психометричними ідентифікаторами тілесного локусу контролю визначено ставлення до основних сфер тілесного – сфери здоров’я і хвороби; краси і зовнішності, харчової та сексуальної поведінки, фізичної активності і спорту. Стандартизація опитувальника показала його високу тест-ретестову надійність та валідність. Опитувальник може бути використаний для психодіагностики у структурі досліджень з психосоматичної проблематики та реалізації оздоровчих психотехнологій.
6
Pohranychna, Kh R., R. Z. Ohonovskyi, and Yu B. Pasternak. "Комплексна діагностика ушкодження хрящової тканини при захворюваннях скронево-нижньощелепного суглоба травматичного характеру." Clinical Dentistry, no. 1 (July 1, 2020): 24–33. http://dx.doi.org/10.11603/2311-9624.2020.1.11218.
Full textAbstract:
Протягом останніх десятиліть спектр діагностики уражених суглобових хрящів надає безліч варіантів розпізнавання, візуалізації, кількісної оцінки та аналізу, пов’язаних із прогресуванням від осередкового ушкодження хряща до розвитку загального захворювання. Точна діагностика ушкодження скронево-нижньощелепних суглобів, особливо їх хрящової тканини, є необхідною умовою для успішного лікування та сприяє покращенню прогнозу в пацієнтів із захворюваннями суглобів різної етіології.
Мета дослідження – запропонувати оновлення та розуміння діагностики суглобових хрящів для клінічних та дослідних цілей, від раннього ураження матриксу та дегенерації до генералізованого внутрішньосуглобового процесу, акцентуючи увагу на надійності, клінічній цінності, поточному стані та можливим застосуванням.
Матеріали і методи. Проведено ретроспективний аналіз медичної літератури з порівнянням усіх можливих способів дослідження скронево-нижньощелепних суглобів, у т. ч. клінічні ознаки та симптоми, рентгенографічні дослідження, артроскопію та магнітно-резонансну томографію (МРТ), ультразвукове дослідження, біохімічні показники тощо.
Результати досліджень та їх обговорення. Порівняльний аналіз інструментальних та лабораторних показників довів доцільність застосування найновіший методів діагностики деструкції суглобової хрящової тканини, такі, як уповільнена гадолінієва МРТ хряща, оптична когерентна томографія та генетичне профілювання, що стосуються різних аспектів морфології та функціонування хряща. А можливість визначення маркерів ушкодження хрящової тканини та їх кореляція з іншими показниками дозволяє з аргументованою впевненістю діагностувати усі скронево-нижньощелепні розлади та планувати адекватне лікування.
Висновки. Різноманітні методи діагностики захворювань скронево-нижньощелепного суглоба засновані на візуалізації, біохімічних та біомеханічних характеристиках суглобового хряща. Очікується, що технічне удосконалення та розширення знань про початок та динаміку захворювання позитивно впливатимуть на сучасні тенденції у діагностиці методики та стануть надійною основою для розробки нових лікувальних методик.
7
Нікольська, Анна Дмитрівна. "ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ПСИХОМЕТРИЧНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ МЕТОДИК ДОСЛІДЖЕННЯ СТУПЕНЯ ЗАДОВОЛЕНОСТІ ПОТРЕБ." Дніпровський науковий часопис публічного управління, психології, права, no. 3 (November 12, 2021): 92–97. http://dx.doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2021.3.16.
Full textAbstract:
У статті проведено порівняльний аналіз двох найчастіше використовуваних методик, спрямованих на досліджен- ня ступеня задоволеності потреб особистості, – «Ієрархія потреб» у модифікації І.А. Акіндінової та «Методики експрес-діагностики потреб і мотиваційної сфери особистості МQТ – Maslow quick test» (А. Chapman). За допомогою кількісної та якісної обробки отриманих результатів було визначено переваги й недоліки кожної з методик і зроблено вибір на користь однієї з них. За допомогою методів математичної статистики проведено порівняльний аналіз між схожими шкалами. Результати демонструють, що між шкалами методик є незначні розбіжності. Проте шкали зі схожими назвами корелюють між собою, що дає змогу говорити про можливість використання методики на розсуд дослідника. У статті представлено опис пілотного дослідження, яке було проведено з метою визначення методології, яка най- кращим чином відповідала б меті вивчення потреб окремої людини. Однак широкий спектр запропонованих методів породжує проблему пошуку дійсного й надійного інструменту дослідження, адекватного його меті. Таким чином, готуючись до емпіричного дослідження, експериментатор повинен уважно прочитати не тільки опис методу та його тлумачення, а й дослідження вчених, які мали на меті перевірити правильність запропонованих психодіагностичних методів. Тому мета статті – розглянути особливості тестових методів дослідження сфери потреб особистості, емпірично порівняти діагностичні можливості методик «Ієрархія потреб» у модифікації І.А. Акіндінової та «Мето- дики експрес-діагностики потреб і мотиваційної сфери особистості МQТ – Maslow quick test» (А. Chapman). Осно- вними методами для виконання поставленого завдання є загальнонаукові методи синтезу, порівняння, узагальнення; використано методи кількісної обробки, математичної статистики.
8
ВОЛІК, Наталія. "ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ДІАГНОСТИКИ ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ." Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 2, no. 2 (2020): 138–48. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-2-138-148.
Full textAbstract:
У статті розглянуто проблему діагностики емоційного інтелекту дитини дошкільного віку. Проаналізовано психолого-педагогічну літературу з обраної теми, висвітлено наукові здобутки вітчизняних та зарубіжних авторів. На основі цього аналізу виявлено, що всі наявні на сучасному етапі діагностичні методики можна поділити на дві групи (відповідно до двох моделей розуміння емоційного інтелекту як поняття). Також надано перелік методик з діагностики емоційного інтелекту. Виділено головні критерії, за якими зроблено вибір саме цих методик. Мета роботи – розкрити проблему практичного застосування сучасних методик діагностики емоційного інтелекту відносно дітей дошкільного віку, систематизувати й об’єднати їх. У статті оглянуто труднощі, які виникли у дослідників при використанні тих чи інших методик. На основі проаналізованої психолого-педагогічної літератури виділено 4 ключових компетентності дитини в царині емоцій, які вона має опанувати в період дошкільного дитинства. Науковою новизною статті можна вважати спробу охопити більшість сучасних діагностичних методик емоційного інтелекту (як зарубіжних, так і вітчизняних) і зробити вибірку з урахуванням окреслених критеріїв їх практичного використання, та враховуючи особливості дошкільного віку й умов закладу дошкільної освіти в Україні. У статті поряд із поодинокими методиками, що дають змогу проаналізувати якусь одну компетентність, представлено комплекси методик для опрацювання одразу декількох компетентностей емоційної сфери дитини. Здійснено порівняльний аналіз представлених методик з огляду на охоплення ними кожної із чотирьох вказаних компетентностей. Зроблено висновок щодо ефективності роботи із вказаним діагностичним інструментарієм. Надано практичні рекомендації щодо подальшого просування в цьому напрямку. Окреслено напрямки подальших досліджень з вказаної тематики. Ключові слова: діти дошкільного віку, методи діагностики, емоційний інтелект.
9
Собченко, Т. М. "ДІАГНОСТИКА РІВНІВ ГОТОВНОСТІ СТУДЕНТІВ-ФІЛОЛОГІВ ДО ВИКОРИСТАННЯ ХМАРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ." Засоби навчальної та науково-дослідної роботи, no. 54 (2020): 40–55. http://dx.doi.org/10.34142/2312-1548.2020.54.03.
Full textAbstract:
У статті розкрито зміст, критерії (мотиваційний, когнітивно-діяльнісний, інформаційно-технологічний, репродуктивно-конструктивний) та показники, схарактеризовано рівні (високий, середній, початковий) готовності майбутніх філологів до використання хмарних технологій у професійній діяльності. На цій основі дібрано діагностичні методики та визначено наявні рівні сформованості досліджуваної готовності у здобувачів першого (бакалаврського) рівня вищої освіти за спеціальністю 035 «Філологія» факультету іноземної філології й українського мовно-літературного факультету Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди, факультету іноземних мов і факультету української філології та соціальних комунікацій Луганського національного університету імені Тараса Шевченка, філологічного факультету Рівненського державного гуманітарного університету. Під час дослідження використані: «Методика діагностики особистості на мотивацію до успіху» Т. Елерса, «Діагностика знань, умінь, навичок використання хмарних технологій у майбутній професійній діяльності» (авторська), «Методика для діагностики навчальної діяльності студентів» (А. Реан, В. Якунін, модифікація Н. Бадмаєвої), «Методика діагностики рівня розвитку рефлексивності» (А. Карпов). Дані методики виявилися результативними щодо виявлення рівнів готовності студентів- філологів до використання хмарних технологій у професійній діяльності. Отримано такі дані: на високому рівні перебуває 13,9% студентів-філологів, середній рівень має більша половина респондентів 52,7%, відповідно на початковому рівні 33,4%. Після вивчення в процесі експериментального навчання модулю «Засоби цифрової підготовки» в експериментальних групах виявлені позитивні зміни сформованості готовності студентів-філологів до використання хмарних технологій в професійній діяльності за всіма чотирма критеріями. Перспективи подальших наукових розвідок полягають у розробці навчальної програми, робочої програми, силабусу навчальної дисципліни «Цифрова педагогіка» для першого (бакалаврського) рівня вищої освіти за спеціальністю 035 «Філологія».
10
Карпенко, К. К. "Діагностичні можливості у виборі хірургічної тактики лікування посттромботичної хвороби." Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Медицина 61, no. 1 (June 30, 2020): 56–61. http://dx.doi.org/10.24144/2415-8127.2020.61.56-61.
Full textAbstract:
У статті розглядаються пробеми у діагностиці стенотично-оклюзивних уражень глибоких вен тазу та нижньої порожнистої вени при посттромботичній хворобі. На даний момент діагостика даної патології має різноплановий характер, хоча стратегія хірургічного лікування та вибір тактики у багатьох випадках залежить також від повноти і специфічності отриманої діагностичної інформації. Різноманітні інструментальні методики мають неоднакові рівні точності та повноти отримуваної інформації. Для визначення оптимальної схеми діагностики на практичному досвіді були застосовані та порівняні між собою найбільш доступні та вживані методи інструментальної діагностики у відповідності з Рекомендаціями американського коледжу радіології, а також оцінено їх значимість у плануванні майбутніх хірургічних чи ендоваскулярних втручань, розглянуті переваги та недоліки кожного з методів.
Ключові слова: посттромботична хвороба, флебографія, цифрова субтракційна флебографія, мультиспіральна комп'ютерна флебографія, УЗДГ вен, алгоритм діагностики, венозна реконструкція.
11
Sirenko, Yu M., N. A. Krushynska, P. I. Sydorenko, S. A. Polishchuk, and Yu N. Pohoretskyi. "Можливості діагностики синдрому обструктивного апное сну за допомогою портативних моніторів." HYPERTENSION, no. 1.39 (April 3, 2015): 31–35. http://dx.doi.org/10.22141/2224-1485.1.39.2015.80377.
Full textAbstract:
У статті описані можливості діагностики синдрому обструктивного апное сну (СОАС) за допомогою портативних моніторів у кардіологічних хворих. Зроблено висновки про високу інформативність цієї методики в діагностиці СОАС у хворих із високою претестовою вірогідністю обструктивних порушень дихання під час сну та доцільність широкого впровадження методики в рутинну клінічну прак-тику стаціонарів кардіологічного та терапевтичного профілю.
12
Kostyuchenko, N. V., and O. O. Filts. "МУЗИЧНИЙ СЛУХ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ ПАРАНОЇДНОЮ ШИЗОФРЕНІЄЮ ТА ШИЗОАФЕКТИВНИМ РОЗЛАДОМ: МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ ТА РЕЗУЛЬТАТИ." Вісник наукових досліджень, no. 3 (October 12, 2018): 76–79. http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2018.3.9224.
Full textAbstract:
У роботі наведено методику діагностики музичного слуху та результати його визначення у пацієнтів із параноїдною шизофренією та шизоафективним розладом порівняно зі здоровими особами.
Мета дослідження – науково обґрунтувати важливість та ефективність методики діагностики музичного слуху в пацієнтів із параноїдною шизофренією та шизоафективним розладом.
Матеріали і методи. У роботі досліджували музичний слух у 160 осіб віком від 18 до 35 років, з яких 40 пацієнтів із параноїдною шизофренію (F20), 40 – із шизоафективним розладом (F25), які проходили лікування у третьому клінічному відділенні КЗ “Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня” за період 2015–2017 рр. та 80 здорових осіб. Лабораторну діагностику музичного слуху проводили на основі адаптованої методики Дж. Айот. Загальний лабораторний діагностичний тест складався із семи субтестів, кожен з яких було спрямовано на виявлення якості сприйняття музики.
Результати досліджень та їх обговорення. Порівняння психоакустичних властивостей поміж здоровими та хворими особами показало достовірну (р<0,05) різницю у цих групах не тільки в цілому, але й за статтю. Найбільша кількість осіб обох статей мала розвинутий музичний слух серед пацієнтів із шизоафективним розладом – (80,00±6,32) % ((92,86±6,88) % чоловіків та (73,08±8,70) % жінок із цією патологією). У групі пацієнтів із параноїдною шизофренією була найменша частка осіб із розвиненим музичним слухом – (30,00±7,25) % ((33,33±8,21) % чоловіків та (14,29±13,23) % жінок цієї групи). У контрольній групі здорових осіб частка людей із розвиненим музичним слухом становила (66,25±5,29) % ((59,26±9,46) % чоловіків та (69,81±6,31) % жінок).
Висновки. Дане дослідження показує доцільність визначення музичних здібностей у пацієнтів із психопатологічними станами, так званого ендогенного спектра, що дозволить розширити прогностично-діагностичні перспективи в психіатричній практиці.
13
Krolivets, Yuliia. "Особливості зовнішньомовленнєвих операцій розповідного мовлення дітей старшого дошкільного віку." PSYCHOLINGUISTICS 31, no. 1 (April 3, 2022): 63–91. http://dx.doi.org/10.31470/2309-1797-2022-31-1-63-91.
Full textAbstract:
Мета. Мета дослідження полягала у виявленні стану й рівнів розвитку зовнішньомовленнєвих операцій лексико-граматичного структурування розповідного мовлення дітей старшого дошкільного віку.
Методи і методики дослідження. У процесі дослідження використовувались теоретичні методи: аналіз психолінгвістичної й психологічної літератури, узагальнення отриманих в результаті аналізу даних, виокремлення й обґрунтування критеріїв й показників психолінгвістичної діагностики стану та рівнів розвитку зовнішньомовленнєвих операцій дітей старшого дошкільного віку, формулювання висновків; емпіричні методи: бесіди з дітьми дошкільного віку, аналіз дитячих розповідей; контент-аналіз; констатувальний (вивчення рівня розвитку розповідного мовлення дітей дошкільного віку) експеримент; методи математичної статистики. Із метою діагностики розвитку зовнішньомовленнєвих операцій розповідного мовлення використовувалися такі методи й методики: “Закінчення речень”, “Спрямований асоціативний експеримент” (І. Л. Баскакова, В. П. Глухов), методика “Розкажи за картинкою” (Р. Немов), метод психографологічного аналізу (І. М. Лущихіна, В. К. Гайда, В. В. Лоскутов).
Результати обсервації розповідного мовлення дітей розкривають особливості й рівні розвиненості зовнішньомовленнєвих операцій лексико-граматичного структурування дітей старшого дошкільного віку, своєрідність зовнішнього мовлення дітей, характерної для кожного з виділених рівнів; засвідчують, що кожній дитині, яка розвивається в нормі, властивий індивідуальний нерівномірний розвиток розповідних операцій і дій.
Висновки. Висновок про статистично значущі відмінності здійснювався при порівнянні отриманих емпіричних показників із критичним значенням t-критерію Стьюдента. Аналіз стану розвитку зовнішньомовленнєвих операцій розповідного мовлення дітей старшого дошкільного віку створив передумови для виділення чотирьох рівнів розвитку цих мовленнєвих операцій: високий, достатній, середній та низький.
14
Дехнич, І. С. "ДІАГНОСТИЧНА СОНОГРАФІЯ ПРИ АБДОМІНАЛЬНІЙ ХІРУРГІЇ У ТВАРИН." Вісник Полтавської державної аграрної академії, no. 1 (March 26, 2021): 241–49. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2021.01.30.
Full textAbstract:
У статті представлені матеріали щодо історії розвитку ультрасонографії у ветеринарній практиці, наведений аналіз літератури щодо дослідження печінки, селезінки та підшлункової залози, вказуються перспективи методики дослідження в майбутньому. Ультрасонографія черевної поро-жнини у тварин вперше застосовувалась переважно для діагностики вагітності. На сьогодні зазначена методика є важливою діагностичною технікою у ветеринарній медицині, яка застосовуєтьсядля вивчення більшості нормальних та патологічно змінених структур у тварини, забезпечуючишвидкий, неінвазивний спосіб доповнення інформації, отриманої в результаті клінічного обстеженнята рентгенографії. Ультразвукове дослідження засноване на принципі ехолокації, хвилі, що посила-ються датчиком, проходять крізь тканини організму, відображаються та розшифровуються апа-ратом і перетворюються в зображення, яке дає змогу фахівцю ветеринарної медицини оцінитистан внутрішніх органів, тканин і порожнин. Зі збільшенням застосування ветеринарними лікарямиультрасонографічних досліджень у практиці стає зрозуміло, що УЗД є ц інним з асобом в иявленняураження органів черевної порожнини. Оцінка печінки є однією з головних переваг застосування уль-трасонографії черевної порожнини у тварини. Показання включають гепатомегалію, жовтяницю,асцит, підозру на розрив діафрагми, втрату ваги та можливі метастази в печінку. На сьогодні удо-сконалюються та доповнюються методи сонографічних досліджень. Подальше впровадження упрактику та поглиблене вивчення патологій в зазначеній ділянці за допомогою ультрасонографіїдасть змогу об’єктивно встановити стан черевної порожнини та її органів у тварини і оцінититяжкість перебігу хвороби. Впровадження високоякісних, портативних діагностичних ультразвуко-вих апаратів продовжили цей розвиток і попит на ультрасонографію, зважаючи на його діагности-чну цінність, продовжує зростати. Проведений аналіз літератури та доступних інтернет-джерелдав нам змогу оцінити сучасний стан розвитку сонографії у ветеринарній практиці та перспективиподальшого розвитку діагностики стану печінки, селезінки та підшлункової залози, вказати сферипотенційного розвитку методики в майбутньому.
15
Kuzikova, Svitlana, and Tetiana Shcherbak. "СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ПЕРЕЖИВАННЯ ЩАСТЯ ОСОБИСТІСТЮ." Вісник ХНПУ імені Г. С. Сковороди "Психология", no. 62 (February 2020): 200–213. http://dx.doi.org/10.34142/23129387.2020.62.11.
Full textAbstract:
Наразі в наукових психологічних дослідженнях ще не повною мірою вивчені джерела відчуття щастя. Відтак видається доцільним з'ясувати чинники, що сприяють відчуттю щастя та блокують його. Отримані дані дозволять скласти рекомендації, коригувальні програми та тренінги щодо покращення психологічного самопочуття людини. Зазначена проблема є актуальною, оскільки від того, як людина переживає щастя, залежить, як вона буде долати перешкоди і вирішувати проблеми. Метою статті є проведення теоретичного аналізу та емпіричного вивчення проблеми соціально-психологічних чинників щастя особистості. Мета роботи полягає у визначенні рівня щастя, пов’язаного з віком, статтю та належністю до певної професійної групи. Методи дослідження. Для проведення дослідження були використані такі методики: «Шкала задоволеності життям» Е.Дінера; методика «Діагностика особистості на мотивацію до успіху» Т.Елерса; методика діагностики ступеня задоволеності основних потреб (метод парних порівнянь) В.В.Скворцова; проективна методика «Намалюй, як ти уявляєш щастя» та асоціативна методика «Асоціації до поняття щастя». Результати. Представлено теоретичний аналіз проблеми соціальних та психологічних факторів щастя особистості. Висвітлено різні наукові підходи до тлумачення поняття «щастя». Визначено соціальні та психологічні чинники щастя особистості. Представлено результати емпіричного вивчення соціальних та психологічних факторів щастя особистості. Дослідження виявило, що найбільш вагомим і позитивно прийнятим критерієм щастя було здоров'я. Сім'я і любов займають особливе місце в уявленні про щастя. Було встановлено, що серед різних професійних груп – психологів, лікарів та вчителів, найвищі показники задоволеності життям мали психологи, найнижчі – вчителі.
16
Мойсеєнко, І. М. "НЕЙРОНАУКИ ЯК ПІДҐРУНТЯ ДО КОРЕКЦІЇ СЕНСОМОТОРИКИ ДІТЕЙ З РОЗЛАДАМИ АУТИЧНОГО СПЕКТРУ." Педагогіка та психологія, no. 61 (April 2019): 122–31. http://dx.doi.org/10.34142/2312-2471.2019.61.14.
Full textAbstract:
У сучасному науковому світі щодня з'являються різні напрями досліджень, що приводить до виникнення нових дисциплін. Здобутки нейропсихології, нейробіології та нейрофізіології є новим поштовхом для розвитку педагогічного напряму корекції психофізичних порушень у дітей з особливими освітніми потребами. Спеціальні педагоги встановлюють цілі та завдання розвитку дитини з розладами аутичного спектру (РАС), нейрології допомагають їх виконувати. Вирішення проблеми вимагає компетентності психологів, клініцистів, педагогів, які можуть забезпечити відповідну нейрокорекцію. Спільна робота вчених різних сфер діяльності – фізіологів, психологів, викладачів – допоможе зрозуміти та розробити нові методи допомоги дітям із РАС. Мета статті – висвітлити клінічні особливості функціональних порушень нервової системи дітей з РАС. У статті зроблено аналіз стратегій, технологій, емпіричних здобутків сучасних нейронаук та їхній вплив на розробку педагогічних технологій допомоги дітям з особливими освітніми потребами. На основі всебічного дослідження було визначено ряд питань. Діти з аутизмом мають неврологічні розлади. У галузі корекційної педагогіки виникають труднощі дітей з РАС у імітації, розподілі м’язового тонусу, рухи погано скоординовані, порушена орієнтація в просторі, відчуття тіла, звуків, фарб, форм навколишнього середовища. Неповна інтеграція рефлекторних моделей може спричинити функціональні та структурні проблеми в організмі. Нейрофізіологічною основою центральної нервової системи став початок нових підходів до діагностики та педагогічної допомоги дітям з РАС. Розробка авторської методики "Сенсомоторний розвиток" базується на знаннях нейрофізіології. На основі комплексного дослідження зроблений аналіз авторської методики, що спрямована на стимуляцію органів вестибулярної системи та пропріоцепцію дітей з РАС. Спеціальні вправи стимулюють мозочок, стовбур мозку, мієлінізацію нервових волокон. Теоретичні та експериментальні дослідження дали можливість розробити структуру діагностики сенсомоторних навичок. На основі результатів діагностики було розроблено авторську методику формування сенсомоторних навичок.
17
Балан, В. Г. "НЕЧІТКИЙ СТРАТЕГІЧНИЙ АНАЛІЗ ВНУТРІШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ДИВЕРСИФІКОВАНОГО ПІДПРИЄМСТВА." Підприємництво та інновації, no. 12 (July 3, 2020): 95–101. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/12.16.
Full textAbstract:
У статті пропонується методичний підхід до здійснення стратегічного аналізу внутрішнього середовища диверсифікованого підприємства на основі застосування інструментарію нечітко-множинного моделювання. Для досягнення поставлених цілей у роботі використовуються методи стратегічної діагностики та нечіткі методи багатокритерійного оцінювання Fuzzy AHP та Fuzzy SAW. Розроблена модель містить блок діагностики ідентифікованих складників функціональних сфер діяльності диверсифікованого підприємства та блок оцінювання. Для застосування запропонованої методики розроблено розрахункову схему в Excel, за допомогою якої можна здійснювати трансформацію лінгвістичних оцінок експертів у нечіткі числа, реалізувати обчислення нечітких значень рівня складників внутрішнього середовища підприємства та їх дефазифікацію, а також проводити імітаційне моделювання залежно від корекції міркувань експертів.
18
ШТИК, Вікторія. "ДІАГНОСТИЧНИЙ ІНСТРУМЕНТАРІЙ ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ РІВНЯ СФОРМОВАНОСТІ СОЦІАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МОЛОДІ В ДІЯЛЬНОСТІ ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ." Humanitas, no. 4 (November 25, 2021): 64–69. http://dx.doi.org/10.32782/humanitas/2021.4.10.
Full textAbstract:
У статті розглянуто проблему формування та діагностики соціальної компетентності молоді в діяльності громадських організацій. Проаналізовано наукові підходи до структурних компонентів та показників соціаль- ної компетентності й обґрунтовано показники сформованості соціальної компетентності молоді в діяльності громадських організацій. Розкрито критерії соціальної компетентності: мотиваційно-особистісний, когнітив- но-ціннісний, комунікативний, діяльнісний. Представлено соціальну компетентність, яка охоплює професійну, навчальну, громадську, особистісну сфери життєдіяльності людини. З’ясовано, що соціальна компетентність є найважливішою для встановлення соціальних контактів, розуміння суті міжособистісної взаємодії. Запро- поновано комплекс діагностичних методик для визначення рівня соціальної компетентності молоді в діяльнос- ті громадських організацій. Обґрунтовано доцільність представлених методик вивчення рівня сформованості соціальної компетентності. З’ясовано, що методики дозволять дослідити навички критичного мислення, кре- ативності, комунікативно-особистісний потенціал, рівень управління своїми емоціями, потребу в спілкуванні, самооцінку, емпатійні навички, мотив досягнення успіху, здатність до критичного аналізу інформації, технік переконання, відволікання уваги тощо. Представлено короткий опис методик, як-от «Вимірювання комуніка- тивної й соціальної компетентності» КОСКОМ В.М. Куніциної, «Адаптований тест критичного мислення» Л. Старкі, опитувальник Ю.М. Орлова «Потреба в спілкуванні», «Тест емоційного інтелекту EQ» Н. Холла, опитувальник М. Шерер та Дж. Маддукс «Шкала самоефективності», «Діагностика особистісної креативнос- ті» Є. Тунік, опитувальник А. Реана «Мотивація успіху та страх невдачі», «Діагностика оцінки самоконтролю в спілкуванні» М. Снайдера, «Діагностика рівня емпатії» І. Юсупова.
19
Zinchenko, O. A., and U. D. Malyshko. "Розвиток методик аналізу мікросередовища підприємства на прикладі закладу аптечної галузі." Bulletin of the Dnipropetrovsk University. Series: Management of Innovations, no. 7 (December 25, 2016): 280. http://dx.doi.org/10.15421/191631.
Full textAbstract:
У сучасних умовах функціонування бізнесу все більшу роль відіграє аналіз середовища підприємства. Це – початковий етап формування стратегії діяльності підприємства, оскільки забезпечує відповідну базу для визначення місії і цілей його функціонування. Однак наявні методики аналізу більше концентрують увагу саме на факторах макросередовища, стосовно ж мікросередовища, то його досліджують комплексно, не акцентуючи на його винятковій ролі в процесі ухвалення управлінських рішень. Це обумовлює необхідність розвитку методики та підходів діагностики середовища бізнесу, їх апробації в умовах конкретного підприємства.Мета роботи – розробка на основі методів SWOT- і PEST-аналізу нової методики, яка дозволить оцінити вплив факторів мікросередовища на результати поточної й майбутньої діяльності підприємства аптечної галузі.Розроблено нову методику CLCP-аналізу, за допомогою якої можна оцінити вплив факторів мікросередовища на результати поточної й майбутньої діяльності підприємства. Для проведення нового аналізу було виділено чотири групи факторів мікросередовища, які в разі своєї зміни здатні впливати на діяльність підприємства. Це фактори впливу споживачів (Сonsumers), законодавства країни (Legislation), конкурентів (Сompetitors) і постачальників (Providers).Запропоновано алгоритм виконання CLCP-аналізу, який включає п’ять етапів: визначення факторів, які можуть впливати на діяльність компанії; аналіз значущості й ступеня впливу кожного фактора; оцінка імовірності змін факторів; оцінка реальної значущості фактора; складання зведеної таблиці CLCP-аналізу. Розроблено табличні форми подання інформації, що стосується CLCP-аналізу.Апробовано дану методику в умовах закладу аптечної галузі. Виявлено чинники, які можуть найбільше впливати на підприємство у разі зміни, – це поява нових вимог споживачів до асортименту, підвищення державою податків, застосування конкурентами нових технологій у сфері обслуговування та несвоєчасне постачання товару постачальниками. Проведено ранжування цих факторів на основі методу експертних оцінок. Запропоновано дії підприємства для мінімізації загроз і використання можливостей, що можуть виникнути у зв’язку зі змінами у мікросередовищі.На відміну від інших запропонована авторами методика дозволить повніше та комплексно оцінити фактори мікросередовища й деталізувати процеси, які в ньому відбуваються. Може бути застосована для здійснення бізнес-діагностики під час розробки конкурентної стратегії підприємства.Важливі наукові завдання як теоретичного, так і прикладного характеру в перспективі реалізації даної методики – вартісна оцінка впливу кожного фактора мікросередовища на фармацевтичне підприємство, розробка механізмів мінімізації ризиків, пов’язаних зі змінами мікросередовища, аналіз взаємозв’язку мікро- і макросередовища. Їх виконання сприятиме розвитку стратегічного менеджменту і впровадженню його підходів у практику підприємств фармацевтичної галузі.
20
Мазуренко, Ю. С. "ФОРМУВАННЯ ФАХОВОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ МАЙБУТНІХ ЛІКАРІВ ІЗ ВИКОРИСТАННЯМ РЕПРОДУКТИВНОГО МЕТОДУ." Медична освіта, no. 4 (February 2, 2022): 61–67. http://dx.doi.org/10.11603/m.2414-5998.2021.4.12692.
Full textAbstract:
Для формування фахової компетенції майбутніх лікарів з використанням репродуктивного методу розроблена методика проведення лабораторної роботи з медичної та біологічної фізики. В основі даної роботи лежить використання пристроїв загального призначення, таких, як пульсоксиметр, для визначення рівня наповненості легень киснем та встановлення зв’язку цього параметра з іншими важливими характеристиками організму. Одним із важливих факторів здорового функціонування організму є задовільне насичення легень киснем. Зменшення цього показника є джерелом цілого ряду захворювань в його початковій стадії, у тому числі і SARS-CoV-2 (COVID-19). Тому необхідним є застосування простої і загальнодоступної методики контролю рівня кисню в легенях. Таким пристроєм служить пульсоксиметр. Метою даної роботи є вироблення практичних навичок роботи з пульсоксиметром на прикладі лабораторної роботи та вмінь інтерпретувати отримані результати. Робота має теоретичний та прикладний характер. Поставлена проблема вирішувалася за допомогою стандартного пульсоксиметра та розробленої методики, що дозволяє встановити межі використання даного приладу та взаємозв’язок рівня кисню з такими характеристиками організму, як пульс і температура. Основним результатом роботи є розроблення методики лабораторної роботи по застосуванню стандартного пульсоксиметра в комплексі з тонометром і термометром для діагностики організму та виявлення порушень забезпечення киснем організму на ранніх стадіях. Доступність та простота використання приладів дозволяють розширити межі навчального процесу: студенти можуть отримати доступ до вимірювальних пристроїв у комфортний для них та викладача час і проводити комплекс досліджень у клінічних умовах. Розроблена лабораторна робота по вивченню будови і принципу роботи пульсоксиметра показала можливість діагностики проблем із дихальною та серцево-судинною системами на ранніх стадіях їх прояву. Методами статистичної обробки встановлено існування кореляції між такими параметрами, як SpO2 – пульс і SpO2 – температура, що дає змогу за даними пульсоксиметрії контролювати загальний стан організму простим методом.
21
Мармут, Игорь. "Розробка методики повірки системи вимірювання потужності на роликовому стенді пересувної діагностичної станції легкових автомобілів." Науковий жарнал «Технічний сервіс агропромислового лісового та транспортного комплексів», no. 22 (December 7, 2020): 19–26. http://dx.doi.org/10.37700/ts.2020.22.19-26.
Full textAbstract:
Розвиток технічної діагностики автомобілів слід розглядати у безпосередньому зв'язку з розвитком всієї системи їх технічної експлуатації. В теперішній час розроблені різні засоби діагностування, які застосовуються в багатьох галузях промисловості і транспорту. Діагностику технічного стану багатьох агрегатів і систем автомобілів необхідно розглядати як особливий вид фізичного моделювання, що поєднує фізичні моделі з натурними приладами. Діагностичні стенди повинні забезпечувати моделювання фізичних процесів, що протікають у реальних дорожніх умовах. Є важливим реалістичне моделювання процесів взаємодії елементів автомобіля з діагностичним обладнанням з урахуванням реально діючих сил, яке дозволить підвищити точність діагностування автомобілів на стенді.
У статті розглянуто питання моделювання умов для отримання діагностичної інформації щодо складних об'єктів. Як приклад розглянута перевірка тягових властивостей легкових автомобілів на інерційному роликовому стенді. Таке обладнання повинно мати навантажувальний пристрій, який може забезпечити проведення перевірки тягово-економічних властивостей легкового автомобіля. В якості альтернативи електричним машинам постійного та змінного струму, для навантажувального пристрою роликового стенда можна застосувати гідравлічний насос-мотор аксіально-поршневого типу.
Для такого типу приводу потрібно розробити методику визначення потужності на колесах автомобіля. Паралельно з типовими методиками визначення потужності за допомогою балансирних пристроїв, пропонується для конкретної моделі стенда вимірювати потужність за перепадом тиску у гідросистемі.
Крім того, вимірювальна система інерційного стенду повинна забезпечувати: об'єктивність оцінки параметрів, які заміряються; мінімальний час, необхідний для проведення діагностичних операцій; стабільність вимірів; простоту і доступність для обслуговуючого персоналу; необхідну точність вимірів.
Для цього розроблені методики експериментального дослідження метрологічних характеристик (повірки) каналу вимірювання потужності та каналу вимірювання тиску в гідросистемі стенду.
У висновках обґрунтована можливість застосування розробленої методики при проектуванні або модернізації інерційних роликових стендів для перевірки тягових властивостей легкових автомобілів.
22
Костенко, Тетяна. "Психодіагностичні методики для дітей із порушеннями зору: адаптація та модифікація." Особлива дитина: навчання і виховання 4, no. 93 (February 3, 2020): 60–67. http://dx.doi.org/10.33189/ectu.v4i93.41.
Full textAbstract:
Висвітлено проблему діагностики дітей із порушеннями зору, що пов’язана зі специфікою підготовки діагностичного матеріалу індивідуально для кожної дитини залежно від зорового діагнозу. Визначено важливе значення адаптації (модифікації) діагностичного матеріалу в контексті якісного та ефективного навчання дітей із порушеннями зору як у спеціальних закладах так і загальноосвітніх з інклюзивною формою навчання. Проаналізовано стан діючих, стан розроблення та адаптації (модифікації) діагностичних методик в закладах освіти на сьогодні. Піднято питання розроблення єдиного переліку діагностичних методик обстеження дітей з різною патологією зору з відповідними вимогами та рекомендаціями. Запропоновано вимоги до стимульного матеріалу методик, до організації і проведення обстеження дітей із порушеннями зору, представлено пам’ятку особливостей зорового приймання при порушеннях зору, яку можна використовувати не лише при проведенні діагностики, а й під час написання висновків та рекомендацій.
23
Shymon, V. M., O. P. Sharmazanova, and V. I. Ahii. "Можливості ультразвукової діагностики епіфізеолізу та пошкоджень зв’язкового апарату надп’ятково-гомілкового суглоба в дітей." TRAUMA 16, no. 3 (July 7, 2015): 88–89. http://dx.doi.org/10.22141/1608-1706.3.16.2015.80239.
Full textAbstract:
У статті розглядається доцільність використання методики ультразвукової діагностики для встановлення точного діагнозу та визначення подальшого лікування пошкоджень надп’ятково-гомілкового суглоба в дітей.
24
Сакович, Л. М., С. І. Глухов, О. С. Бабій, and А. О. Гальоса. "Методика фізичного діагностування цифрових пристроїв об’єктів радіоелектронної техніки." Системи озброєння і військова техніка, no. 2(62), (June 8, 2020): 93–101. http://dx.doi.org/10.30748/soivt.2020.62.12.
Full textAbstract:
У статті представлена методика фізичного діагностування цифрових пристроїв об’єктів радіоелектронної техніки, яка ґрунтується на використанні енергодинамічного, енергостатичного та електромагнітного методів діагностування. Вона передбачає поодиноке або комплексне застосування зазначених методів, що залежить від вірогідності діагнозу, яка вимагається. Остання зумовлена важливістю об’єкта радіоелектронної техніки, а також випадками, в яких неможливо прийняти рішення про технічний стан при використанні якогось одного з методів діагностування. Використання даної методики спрямовано на визначення технічного стану з вірогідністю не нижче 0,95, а її застосування на першому рівні системи технічного обслуговування і ремонту радіоелектронної техніки дозволить проводити визначення реального технічного стану при глибині діагностування цифрового пристрою (радіоелектронного компоненту), що призведе до зменшення логістичної складової доставки цифрових пристроїв у ремонтні органи та в зворотному напрямку. Застосування даної методики доцільно в роботі автоматизованої системи технічної діагностики радіоелектронної техніки.
25
Галгаш, Р. А., and Я. Ю. Білоус. "Оцінювання розвитку територіальних громад як основа для ухвалення управлінських рішень органами публічної влади." ВІСНИК СХІДНОУКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ імені Володимира Даля, no. 6 (270) (November 10, 2021): 82–89. http://dx.doi.org/10.33216/1998-7927-2021-270-6-82-89.
Full textAbstract:
Для ухвалення ефективних управлінських рішень щодо розвитку територіальних громад (ТГ) органам публічної влади необхідно здійснювати всебічний моніторинг, діагностику та оцінку розвитку територіальних громад. Метою статті є аналіз основних методик оцінки розвитку територіальних громад регіонів України. Для досягнення поставленої мети всю сукупність підходів до оцінювання стану та розвитку територіальних громад в Україні з методичної точки зору було поділено на підходи, які пропонують органи держаної влади, міжнародні організації та науковці. В статті проаналізовано методики оцінювання формування, спроможності та розвитку територіальних громад як самостійно органами центральної влади, так і за допомогою міжнародних організацій. Зазначено, що дані методики дають органам управління у територіальних громадах більше можливостей для визначення своїх конкурентних позицій. Зроблено висновок про те, що методики, які застосовують органи державної влади (розроблені Міністерством розвитку громад і територій України (Мінрегіон)) для проведення оцінювання стану та розвитку громад та регіонів більше орієнтовані на оцінювання та порівняльний аналіз спроможності ТГ між собою. У той же час, методики, розроблені міжнародними експертами і науковцями можуть бути застосовані для оцінювання систем управління територіальних громад. Аналіз існуючих методичних підходів дав можливість виокремити альтернативні підходи до оцінювання розвитку територіальних громад. Серед головних проблем оцінювання розвитку територіальних громад визначено відсутність статистичної бази на місцевому рівні, що значно ускладнює збір та аналіз інформації, зокрема для оцінювання конкурентних перевагв контексті розвитку територіальних громад для ухвалення ефективних управлінських рішень органами публічної влади. Авторами зазначено, що питання використання ефективного інструментарію економічної та організаційно-управлінської діагностики на сьогодні все ще залишається остаточно не вирішеним. Запропоновано враховувати принципи інклюзивності при визначенні показників розвитку територіальних громад, що дасть змогу переорієнтувати пріоритети економічної політики на більш ефективну протидію незахищеності та нерівності, змістити акценти на розвиток людини й підвищення її добробуту в громаді.
26
Разумова, Олена, and Олена Резнікова. "Особливості розвитку професійної я-концепції сучасного вчителя." Теоретичні і прикладні проблеми психології, no. 3(56)T.1 (2021): 161–71. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2021-56-3-1-161-171.
Full textAbstract:
У статті представлені результати емпіричного дослідження проблеми особливостей розвитку професійної Я-концепції сучасного вчителя. Актуальністьпоставленої проблеми визначається протиріччям між необхідністю розвитку професійної Я-концепції педагога відповідно до соціальних очікувань і недостатньою визначеністю практики цього процесу.Мета статті: змістовний аналіз структурних компонентів професійної Я концепції сучасного вчителя і визначення на цій підставі критеріїв її позитивної спрямованості. У якості структурної основи дослідження виступила модель розвитку професійної Я-концепції педагога, що включає: когнітивну, оціночну, поведінкову, мотиваційну, духовно-ціннісну складові. Задля досягнення мети використовувалися методики «Хто Я?» М. Куна, Т. Макпартленда, методика діагностики міжособистісних відносин Т. Лірі, методика «Моторна проба» Й. Шварцландера, методика «Індикатор копінг-стратегії» Д. Амірхана, методика діагностики мотивації професійної діяльності К. Замфір, методика діагностики ціннісних орієнтацій М. Рокіча. Проаналізовано особливості змісту і структурної організації професійної Я-концепції вчителя, її когнітивну, оціночну, поведінкову, мотиваційну, духовно-ціннісну складові. Визначено критерії позитивної Я-концепції вчителя: у когнітивній складовій – розвинений рівень рефлексії, професійно-орієнтовані ідентифікації, збалансованість модальностей Я-образів, їх внутрішня цілісність та загальний позитивний зміст; у оцінній складовій – адекватний рівень домагань та адекватна самооцінка; у поведінковій складовій – високий рівень розвитку стратегій розв’язання проблем, пошуку соціальної підтримки та виражені смисло-життєві орієнтації; у мотиваційна складовій – «оптимальний мотиваційний комплекс», спрямованість на особистісне зростання та здійснення внесків у суспільне життя; у духовно-ціннісній складовій – гармонійність структури термінальних і інструментальних цінностей. Окреслено перспективи розробки проблеми: зв’язати дослідження професійної Я-концепції педагогів із параметрами їх адаптованості, життєстійкості, самоактуалізації тощо. Ключові слова: педагог, професійна Я-концепція, рефлексія, ідентичність, образ Я, рівень домагань, мотивація, ціннісні орієнтації.
27
Сулаєва, Наталія Вікторівна, Юлія Григорівна Носенко, and Вікторія Олександрівна Хрипун. "ПЕДАГОГІЧНИЙ ЕКСПЕРИМЕНТ З РОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ КЕРІВНИКА ЗАКЛАДУ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ." Information Technologies and Learning Tools 74, no. 6 (December 30, 2019): 278–93. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v74i6.3428.
Full textAbstract:
У статті представлено основні компоненти методики розвитку інформаційно-комунікаційної компетентності (ІК-компетентності) керівника закладу дошкільної освіти (ЗДО) з використання хмарних сервісів Google в управлінні освітньою діяльністю. Наголошено на необхідності інформатизації ланки дошкільної освіти як невід’ємного складника інформатизації системи освіти та суспільства загалом. Представлено можливості, що відкриває керівникам ЗДО використання хмарних сервісів в аспекті управління різними процесами закладу, зокрема провідною діяльністю – освітньою. Наведено переваги, значущі для вітчизняних ЗДО в умовах сучасних реалій, якими вирізняються сервіси корпорації Google. Наголошено на тому, що для успішного впровадження хмарних сервісів Google в управління освітньою діяльністю ЗДО важливим є розвиток ІК-компетентності керівника, його знань, умінь, навичок, ставлень, ціннісних установок, мотивів щодо впровадження нових технологій та постійного саморозвитку в даному аспекті. Представлено мету і завдання зазначеної авторської методики, підходи, принципи, зміст, форми, методи й засоби її реалізації, наведено приклади типових контрольних практичних завдань, рекомендовані методи діагностики рівня розвитку ІК-компетентності керівників ЗДО з використання сервісів Google загалом та її окремих компонентів зокрема. Зазначено, що навчання за авторською методикою передбачає підвищення рівня розвитку ІК-компетентності керівників ЗДО з використання хмарних сервісів Google в управлінні освітньою діяльністю, про що мають свідчити рівні розвитку кожного з її компонентів. Охарактеризовано показники розвитку цих компонентів (ціннісно-мотиваційного, когнітивного, операційно-діяльнісного, рефлексивного) за трьома рівнями (високим, середнім, низьким). Наведено результати педагогічного експерименту, що підтвердили ефективність авторської методики та доцільність її впровадження в практику управління освітньою діяльністю сучасних ЗДО.
28
Шандрук, Сергій, and Григорій Демків. "ПСИХОДІАГНОСТИКА МОТИВАЦІЇ ВИБОРУ ПРОФЕСІЇ ТА ЗАДОВОЛЕННЯ БАЗОВИХ ПОТРЕБ У РОБОТІ ДИЗАЙНЕРА." Вісник ХНПУ імені Г. С. Сковороди "Психология", no. 64 (2021): 216–36. http://dx.doi.org/10.34142/23129387.2021.64.13.
Full textAbstract:
Актуальність дослідження: проблема мотивації вибору професії дизайнера і базових потреб у цій професії є новою у психологічній методології, тому розробка відповідного сучасного психодіагностичного інструментарію стає важливою складовою професійної підготовки фахівців-дизайнерів. Мета дослідження: здійснити апробацію методики психодіагностики мотивації вибору професії та задоволення базових потреб у роботі дизайнера. Методи і вибірка. Вибірку досліджуваних склали 242 особи, віком 17-57 років, 154 жінок та 88 чоловіків, серед них 158 студентів, які навчаються за спеціальністю 022 «дизайн». Для обґрунтування конструктної валідності методики було використано опитувальник, що діагностує саморегуляцію творчої діяльності, зокрема внутрішню, ідентифіковану, інтроєктовану та зовнішню саморегуляцію творчої діяльності К.І. Фоменко, методику дослідження творчої активності М.М. Кашапова, методику дослідження кар’єрних орієнтацій Шейна. Результати. Розроблено опитувальник для діагностики мотиваційного профілю мотивів вибору професії та задоволення базових потреб у професії дизайнера. Доведено валідність та надійність опитувальника, показано типові мотиваційні профілі фахівця-дизайнера. Висновки.На основі мотиваційної моделі Ш.Річі,П.Мартіна було виділенодванадцятьфакторів-мотиваторів,що характеризуютьдомінантніпотреби фахівця-дизайнера, та створено опитувальник, який діагностує мотивацію вибору професії дизайнера та задоволеності базових потреб у його професійній діяльності, валідність та надійність якого доведені. Типологічний аналіз мотивів вибору професії майбутніх дизайнерів показав існування п’яти мотиваційних профілів: «орієнтованого на себе у професійно-творчій діяльності»; «орієнтованого на творчий продукт»; «орієнтованого на професійне благополуччя»; «орієнтованого на фінансове благополуччя» та «орієнтованого на інших».
29
Михайлишин, Уляна. "Вплив міжособистісних відносин на формування адиктивноі поведінки у юнацькому віці." Теоретичні і прикладні проблеми психології, no. 3(53)Т1 (2020): 165–83. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2020-53-3-1-165-183.
Full textAbstract:
У статті розглянуто психологічні особливості впливу міжособистісних відносин на формування адиктивної поведінки у юнацькому віці. Представлено та проаналізовано результати емпіричного дослідження впливу міжособистісних відносин на формування адиктивної поведінки з подальшою статистичною обробкою даних. Методи: При дослідженні використано методи математичної статистики (кореляційний аналіз за Пірсоном) та наступні психодіагностичні методики: методика діагностики міжособистісних відносин (Тімоті Лірі);методика «Потреба в спілкуванні» Ю. М. Орлов;методика «Схильність до залежної поведінки» В. Д. Менделевич;методика на визначення інтернет-залежності Кімберлі-Янг (адаптація В. Бурової). Результати. Обгрунтовано, що адиктивна поведінка набуває широкого поширення серед молоді. Одним з чинників, який впливає на формування залежної поведінки можуть бути міжособистісні відносини. Подано методики емпіричного дослідження міжособистісних відносин та адиктивної поведінки. Зазначено основні напрями сучасних досліджень. За результатами емпіричного дослідження та кореляційного аналізу, визначено, що існує взаємозв’язок між особистісними відносинами та адиктивною поведінкою. Встановлено, що чим більше у людини буде виражений авторитарний, підпорядковуючий, доброзичливий тип міжособистісних відносин, тим менше у неї буде проявлятись схильність до наркотичної, алкогольної, інтернет-залежності. Чим більше у людини буде виражений егоїстичний, агресивний, підозрілий, залежний тип міжособистісних відносин, тим більше у неї буде проявлятись схильність до наркотичної, алкогольної, інтернет-залежності. Чим вищий в людини рівень потреби у спілкуванні, тим менше у неї буде проявлятись схильність до наркотичної, алкогольної, інтернет-залежності. На підставі отриманих даних зроблено висновок про необхідність подальших досліджень, спрямованих на пошук різних детермінант виникнення адикцій з метою глибшого аналізу порушеної проблематики. Висновки. У результаті кореляційного аналізу встановлено, що міжособистісні відносини можуть бути пов’язані з адиктивною поведінкою особистості. Ключові слова: адиктивна поведінка,алкоголізм, наркоманія, інтернет-залежність, міжособистісні відносини.
30
Колгатін, Олександр Геннадійович, and Лариса Сергіївна Колгатіна. "Педагогічна діагностика і педагогічний контроль." Theory and methods of learning fundamental disciplines in high school 6 (November 27, 2013): 122–28. http://dx.doi.org/10.55056/fund.v6i1.209.
Full textAbstract:
У перекладі з грецької мови діагностика (diagnōstikos) означає здатність до розпізнання [1, 223]. «Педагогічна діагностика нараховує стільки ж років, як і уся педагогічна діяльність» [2, 6], але поняття «педагогічна діагностика» є відносно новим у світовій науці. Як відмічає К. Інгенкамп, він запропонував це поняття «... за аналогією з медичною і психологічною діагностикою у 1968 р. ...» [2, 6].Аналіз літератури [2–11] та ін. свідчить, що педагоги одностайні у визнанні необхідності діагностики особистісних якостей тих, хто навчається, і систематичного докладного аналізу їх навчальних досягнень з метою оптимізації навчального процесу. З цього приводу Ю. Бабанський підкреслює, що «... сама структура процесу навчання передбачає функціонування компонента зворотного зв’язку, без якого неможливо забезпечити регулювання і коригування цього процесу, проектування і конкретизацію нових цілей навчання» [12, 36].Педагогічна діагностика є багатоплановим напрямом педагогічної науки, який швидко розвивається. Тому не дивно, що існує багато підходів до визначення змісту цього поняття. Розпочнемо аналіз з авторського визначення педагогічної діагностики, яке запропоновано К. Інгенкампом:«Педагогічна діагностика призвана, по-перше, оптимізувати процес індивідуального навчання, по-друге, в інтересах суспільства забезпечити правильне визначення результатів навчання и, по-третє, керуючись критеріями, що заздалегідь розроблені, звести до мінімуму помилки під час переводу тих, хто навчається, з однієї навчальної групи до іншої, під час направлення їх на різноманітні курси і вибору спеціалізації навчання. Для досягнення цих цілей у ході діагностичних процедур, з одного боку, встановлюються передумови, що мають окремі індивіди і представники навчальної групи у цілому, а з іншої, визначаються умови, які необхідні для організації планомірного процесу навчання і пізнання. За допомогою педагогічної діагностики аналізується навчальний процес і визначаються результати навчання. При цьому під діагностичною діяльністю розуміється процес, у ході якого (з використанням діагностичного інструментарію або без нього), додержуючись необхідних наукових критеріїв якості, вчитель спостерігає за тими, хто навчається, та здійснює анкетування, обробляє дані спостережень і опитувань та повідомляє про отримані результати з метою описати поведінку, пояснити мотиви або передбачити поведінку в майбутньому» [2, 8].К. Інгенкамп підкреслює, що існує протиріччя між педагогічними і суспільними задачами педагогічної діагностики. У залежності від того, яка саме задача вирішується, відрізнятимуся функції і принципи діагностики. Деякі методи діагностики можуть ефективно застосовуватися тільки для вирішення однієї з цих задач. Тому для прозорості подання матеріалу будемо застосовувати поняття педагогічна експертиза, для підкреслення, що розуміється саме педагогічна діагностика в інтересах суспільства, на відміну від педагогічної діагностики, яка застосовується для оптимізації процесу навчання, тобто в інтересах того, хто навчається.Проведений аналіз науково-педагогічної літератури [2; 3; 12; 7; 4; 5; 8; 10; 11] та ін. свідчить, що серед дослідників немає суперечностей щодо таких ознак педагогічної діагностики:реалізує зворотний зв’язок в системі управління навчальним процесом;здійснюється з метою покращення процесу навчання (індивідуального або освіти у цілому) через вплив на умови і методи навчання;здійснюється невідривно від процесу навчання і є складовою цього процесу;передбачає здійснення педагогічного діагнозу, тобто детальний аналіз стану і динаміки розвитку студента, виявлення обставин недоліків, що дозволяє класифікувати студента за певним комплексом параметрів;передбачає аналіз передумов навчання, що мають окремі студенти або група у цілому;передбачає аналіз умов навчання, тобто перебігу навчального процесу і впливових факторів;забезпечує прогнозування перебігу навчального процесу.Деякі дослідники також включають до ознак діагностики здійснення оцінювання ([10; 5; 7] та ін.) і заохочення [5; 2] тих, хто навчається. На наш погляд, реалізація функції заохочення шляхом позитивної або негативної оцінки не є ознакою діагностики і більш притаманна контролю. Якщо припустити, що заохочення є необхідною функцією діагностики, арсенал методів діагностування суттєво звузиться. Чи будуть студенти відверто відповідати на запитання анкети, якщо вони знають, що за результатами дослідження їх похвалять або оцінять негативно? Чи скористається студент у вільний від аудиторних занять час автоматизованою системою тестування з метою закріпити власні знання і спрямувати навчальні зусилля, якщо виставлена системою оцінка може вплинути на підсумкову. Діагностика передбачає докладний аналіз не тільки навчальних досягнень, але і здібностей до певних дій, тобто властивостей особистості. По-перше, це висуває підвищені вимоги до докладності інформації про студента, тому не можна нехтувати високоінформативними методами діагностики, в тому числі такими, що не захищені від умисного спотворення результатів студентами. Потрібна довіра студентів до діагностичних заходів, їх впевненість, що результати не викликатиме негативних емоцій або інших наслідків. По-друге, докладна діагностика особистості є дуже делікатною сферою діяльності, спроби емоційно-ціннісного оцінювання здібностей можуть викликати неадекватну реакцію з боку студента, оскільки здібності у студентському віці здебільшого сформовані і їх розвиток дуже ускладнений. Психологи, наприклад, ніколи не оцінюють властивості випробуваних як добрі або погані: мова завжди йде про те як вибрати сферу діяльності, щоб оптимально реалізувати власну особистість.Щодо оцінювання, то воно має дві складові. По-перше, оцінка –«вимірювання знань, умінь, навичок, погляд на їх рівень» [3, 362], і у такому розумінні оцінювання, безумовно, є функцією педагогічної діагностики. З іншого боку оцінка передбачає вплив на особистість «... вона може виявитися у похвалі словом, жесті, міміці вчителя, короткому судженні, догані, оціночному вислові» [3, 362]. Така емоційно-ціннісна оцінка, на наш погляд, не відповідає завданням педагогічної діагностики, як було показано вище. І. Підласий застосовує термін «оцінювання» у зв’язку з метою педагогічної діагностики: «Метою дидактичного діагностування є своєчасне виявлення, оцінювання і аналіз перебігу навчального процесу у зв’язку з його продуктивністю» [7, 544]. Але це не оцінювання учня як особистості. Мова йде про аналіз навчального процесу з точки зору його продуктивності. І. Підласий також розглядає оцінку як «... спосіб раціонального визначення особистого рейтингу ...» [7, 546], – такий підхід насамперед передбачає не оцінку, а самооцінку за результатами вимірювання окремих властивостей особистості та її навчальних досягнень. Щоб уникнути багатозначності поняття «оцінювання», пропонуємо для педагогічної діагностики застосовувати терміни «вимірювання» і «аналіз».Сказане не заперечує високого значення оцінювання і заохочення для управління навчальною діяльністю студента.Якісне визначення поняття педагогічної діагностики не можливе без встановлення зв’язків між ним і традиційним поняттям педагогічного контролю. Традиційно педагогічна діагностика розвивалася як складова педагогічного контролю. Це знайшло відображення у науковій і навчальної педагогічної літературі ([3; 13; 4] тощо), і закріплено у «Критеріях оцінювання навчальних досягнень» [14] через виділення діагностико-керуючої функції педагогічного контролю «... що допомагає виявити причини труднощів, які виникають в учня у навчанні, прогалини у знаннях і вміннях, і визначити конкретні шляхи усунення недоліків» [3, 363]. Таким чином, сутність діагностико-керуючої функції педагогічного контролю відповідає сутності педагогічної діагностики.В. Бондар розглядає педагогічну діагностику як новий рівень педагогічного контролю: «контроль з боку вчителів за результатами діяльності учнів трактується як педагогічна діагностика і виходить за межі перевірки й оцінювання знань, вмінь та навичок. За педагогічної діагностики, яка здебільшого застосовується до виховання, враховуються індивідуальні особливості учнів: їхні інтереси, потреби й мотиви; захоплення, нахили, здатності та здібності; особливості перебігу психічних процесів – мови й мислення; уваги, уяви і фантазії; пам’яті, емоцій, волі тощо» [8, 183].І. Підласий [7], Н. Морзе [10] і Л. Крившенко [15] розглядають педагогічний контроль як складову педагогічної діагностики.Г. Атанов виділяє два підходу до проведення контролю: на основі «... інтегральної оцінки того, що знає або вміє той, хто навчається ...» [16, 154] або на основі педагогічної діагностики, яка «... проводиться з метою управління навчальним процесом, його корекції ...» і передбачає визначення того, «що саме не знає / не вміє той, хто навчається ...» [16, 155]. Таким чином бачимо, що є спільні методи, що застосовуються і для контролю, і для діагностики. Однак, є методи контролю, що визначають інтегральну оцінку результату навчальної діяльності студента, такі методи не дають достатньої інформації з точки зору діагностики. З іншого боку, частина методів діагностики, таких як, наприклад, анкетування не можуть застосовуватися для здійснення контролю, оскільки студент може умисно спотворити результати з метою отримання позитивної оцінки.На нашу думку педагогічний контроль і педагогічна діагностика відрізняються за метою і спрямованістю результатів, тому це різні, хоча і дуже близькі поняття. Мета педагогічного контролю – корекція особистості студента, його дій, ставлення до навчання, крім цього, контроль виконує і діагностичну функцію. Мета діагностики – інформаційне забезпечення системи управління навчальним процесом, вибір оптимального методу навчання у конкретний момент навчального процесу.Педагогічна діагностика і педагогічний контроль здійснюються невідривно від навчального процесу і є компонентами навчального процесу, методи контролю і діагностики виконують навчальну функцію і можуть розглядатися як своєрідні методи навчання [7, 545]. У практиці навчання діагностика і контроль здебільшого здійснюються спільно: з одного боку, діагностика є однією з функцій педагогічного контролю, з іншого боку, педагогічний контроль часто застосовує методи діагностики. Але різна спрямованість педагогічного контролю і педагогічної діагностики змушує розглядати їх окремо як різні підсистеми педагогічної системи. З урахуванням поглядів на педагогічну систему як багатовимірну «... з такими основними векторами: організаційним, управлінським, діалогічним ...» [17] можна сказати, що педагогічний контроль відноситься до організаційного вектору, а педагогічна діагностика до управлінського. У таблиці 1.1 наведено фактори що зумовлюють диференціацію понять педагогічна діагностика і педагогічний контроль.Таблиця 1.1. педагогічний контрольпедагогічна діагностикаі контроль, і діагностика є компонентами педагогічної системидіагностика є однією з функцій контролюпедагогічний контроль застосовує деякі методи діагностикиконтролювати можна тільки те, що свідомо формується (навчальні досягнення, поведінку тощо)педагогічній діагностиці підлягають не тільки навчальні досягнення студента, але і його початкова підготовка, мотиви, деякі психофізіологічні властивості, що впливають на ефективність навчання, тощоконтроль передбачає прямий вплив на студента: заохочення або покараннядіагностика передбачає непрямий вплив на студента через рекомендації щодо вибору методу навчанняконтроль може здійснюватися як на основі діагностики шляхом узагальнення результатів, так і за допомогою інтегральних методів, що перевіряють сформованість професійної компетентності через виконання комплексних практичних завданьдіагностика завжди передбачає детальний аналіз за елементами, що складають очікуваний результат навчання діагностика передбачає виявлення причин труднощівконтроль включає в себе інтегральну оцінку навчальної діяльності студента та його досягненьдіагностика передбачає обробку даних: інтерпретацію, класифікацію, формування рекомендацій щодо корекції навчання, прогнозуванняконтроль передбачає емоційно-ціннісну оцінку особистостірезультати діагностики емоційно-нейтральніконтроль передбачає оперативну реакцію на виявлені порушення або успіхиінтерпретація результатів діагностики здійснюється після накопичення необхідного об’єму данихмета контролю – корекція особистості студента, його дій, ставлення до навчання мета діагностики – інформаційне забезпечення системи управління навчальним процесом щодо вибору змісту і методів навчанняТаким чином педагогічна діагностика і педагогічний контроль є окремими підсистемами навчального процесу, але деякі їх функції співпадають за змістом, хоча і реалізуються у різному ступені.
31
Федорова, Наталія Володимирівна. "ДІАГНОСТИКА ОСОБЛИВОСТЕЙ СФОРМОВАНОСТІ ЕМОЦІЙНО-ЦІННІСНОГО КОМПОНЕНТА ГУМАНІСТИЧНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ПОЗИЦІЇ МАЙБУТНІХ ЛОГОПЕДІВ." Інноватика у вихованні, no. 10 (November 7, 2019): 337–44. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i10.186.
Full textAbstract:
У статті аналізуються концептуальні засади формування гуманістичної педагогічної позиції майбутніх логопедів у процесі професійної підготовки. Гуманістична педагогічна професійна позиція майбутнього логопеда розглядається як установка на особистість дитини, її розуміння і прийняття та здатність здійснювати різні види міжсуб’єктної взаємодії. Визначаються компоненти та критерії гуманістичної педагогічної позиції майбутнього логопеда та рівні її сформованості у студентів. Описуються методи діагностики та аналізується рівень сформованості емоційно-ціннісного компонента гуманістичної педагогічної позиції майбутніх логопедів. Для експериментального дослідження особливостей сформованості у майбутніх логопедів гуманістичної педагогічної позиції було використано цілий комплекс методів: анкетування, бесіди, тривале спостереження, проективні методики. Аналіз отриманої інформації дозволив визначити рівні сформованості у студентів кожного зі структурних компонентів досліджуваного явища.
Висновки. Результати діагностики засвідчили недостатній рівень сформованості компонентів гуманістичної педагогічної позиції в майбутніх логопедів. Такі висновки спонукають до вивчення ефективних шляхів з формування гуманістичної педагогічної позиції в майбутніх логопедів.
32
Manzhalii, Е. G., Т. М. Falalyeyeva, О. B. Dynnyk, О. V. Virchenko, V. E. Kondratiuk, О. G. Kuryk, and Т. V. Beregova. "Модель цирозу та печінкової енцефалопатії у щурів." Klinicheskaia khirurgiia, no. 2 (February 2, 2018): 73–76. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2018.02.73.
Full textAbstract:
Мета. Покращити моделювання цирозу печінки (ЦП), ускладненого печінковою енцефалопатією (ПЕ), у щурів та порівняти результати діагностики цих патологій на основі вироблення харчового умовного рефлексу, гістологічного аналізу тканини печінки та зсувнохвильової еластографії (ЗХЕ) цього органу.
Матеріали і методи. Оцінка розвитку ПЕ проведена на моделі вироблення харчового умовного рефлексу в Т–подібному лабіринті. Для підтвердження розвитку ураження печінки оцінено гістологічний стан органу та виміряно його жорсткість в кПа методом ЗХЕ.
Результати. За умов введення чотирихлористого вуглецю (CCl4) у щурів погіршуються когнітивні показники, порушується вироблення умовного рефлексу, щурі частіше помиляються, вибираючи шлях до харчового підкріплення. На основі даної методики можна судити про розвиток ПЕ у щурів. Ураження печінки підтверджене даними гістологічного аналізу та збільшенням жорсткості печінки, зафіксованим при ЗХЕ, більше ніж у 4 рази. У тварин констатовано розвиток фіброзу та цирозу печінки.
Висновки. Покращено моделювання та діагностику ПЕ та ЦП у щурів. Підтверджена висока діагностична цінність ЗХЕ печінки. Метод є чутливим, що дає можливість замінити ним біопсію печінки.
33
Баюрка, С. В., С. А. Карпушина, and Е. Ю. Ахмедов. "ВИЯВЛЕННЯ ПРОДУКТІВ БІОТРАНСФОРМАЦІЇ МІЛНАЦИПРАНУ В СЕЧІ ЗА УМОВ ТШХ-СКРИНІНГУ." Medical and Clinical Chemistry, no. 4 (February 23, 2022): 30–34. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2021.i4.12730.
Full textAbstract:
Вступ. Тонкошарова хроматографія (ТШХ) є найбільш доступним скринінговим підходом, який використовують у судовій токсикології. Для аналітичної діагностики отруєнь лікарськими препаратами методом (ТШХ) важливе значення має розробка умов виявлення в біологічних об’єктах як нативних сполук, так і продуктів їх біотрансформації.
Мета дослідження – розробити методику ізолювання препарату антидепресивної дії “Мілнаципран” із сечі людини за наявності продуктів його біотрансформації і встановити умови їх виявлення методом тонкошарової хроматографії, придатні для проведення аналітичної діагностики інтоксикацій тимолептиками.
Методи дослідження. Дослідження проводили з пробами сечі людини, зібраними після прийняття разової терапевтичної дози мілнаципрану. Сечу піддавали кислотному гідролізу та екстрагували антидепресант і його метаболіти з деструктату хлороформом з лужного середовища при рН 8–9. Супутні ендогенні домішки видаляли шляхом екстракції діетиловим етером з кислого середовища при рН 1. Для хроматографічного дослідження екстрактів використовували чотири рухомі фази, рекомендовані Міжнародною асоціацією судових токсикологів для ТШХ-скринінгу лікарських речовин, та хроматографічні пластини Merk. Кольорові реакції проводили на шматочках хроматографічних пластин з низкою найбільш поширених у хіміко-токсикологічному аналізі хромогенних реактивів. Метаболіти мілнаципрану ідентифіковували методом мас-спектрометрії електронного удару.
Результати й обговорення. Встановлено параметри хроматографічної рухливості основного (N-дезетилмілнаципран) та мінорного (структури встановити не вдалось) метаболітів мілнаципрану, а також результати реакцій їх візуалізації хромогенними реактивами.
Висновки. Запропоновано умови ізолювання мілнаципрану та продуктів його біотрансформації із сечі людини. Розроблено методику виявлення нативної сполуки і метаболітів мілнаципрану в екстрактах із сечі методом ТШХ та кольорових реакцій після прийняття разової терапевтичної дози препарату. Методики рекомендовано для використання у практиці судової та клінічної токсикології.
34
Макаренко, Алла Ігорівна. "Рейтингова система оцінювання знань з матеріалознавства для майбутніх учителів технологій." Theory and methods of learning fundamental disciplines in high school 8 (March 27, 2013): 96–102. http://dx.doi.org/10.55056/fund.v8i1.869.
Full textAbstract:
Описано призначення засобів діагностики якості вищої освіти (ЗДЯ), роль методики проведення модульного контролю і рейтингової системи оцінювання знань студентів, зроблено аналіз рейтингової системи, як методу оцінки успішності студента, розкрито мету та послідовність побудови рейтингової системи оцінювання знань з матеріалознавства.
35
Bilynsky, Y. Y., O. I. Nikolskyy, A. B. Huralnyk, and V. V. Pogoriliy. "ОГЛЯД МЕТОДІВ УЛЬТРАЗВУКОВОЇ ДІАГНОСТИКИ ДИСПЛАЗІЇ КУЛЬШОВОГО СУГЛОБУ ТА ВИЗНАЧЕННЯ НАЙБІЛЬШ ПРИЙНЯТНИХ ІЗ НИХ ДЛЯ КОМП'ЮТЕРНОГО ПРОГНОЗУВАННЯ ЗАХВОРЮВАННЯ." Medical Informatics and Engineering, no. 3 (September 30, 2019): 49–58. http://dx.doi.org/10.11603/mie.1996-1960.2019.3.10432.
Full textAbstract:
Зроблено огляд методів ультразвукової діагностики дисплазії кульшового суглобу (ДКС) та визначення найбільш прийнятних із них для комп'ютерного прогнозування захворювання. Основними методами ультразвукового дослідження для діагностики кульшового суглобу є методи Графа, Розендаля, Харке й Моріна, Терьєсена, Дальстрьома. Окрім наведених методів, успішно розвиваються динамічні методи ДКС, засновані на вже відомих методах.
Показано, що використання комп'ютерних технологій має перспективи в діагностиці дисплазії кульшового суглобу. Система діагностики та класифікації ДКС, заснована на суб'єктивному оцінюванні кісткового трикутника вертлюжної западини і даху хряща, а також на вимірах кута даху вертлюжного хряща (в кута) та кута нахилу вертлюжної западини (а кута), метод Графа. Крім того, діагностика ДКС може бути зроблена іншими методами. Описано вимірювання охоплення головки стегнової кістки, як в методі Моріна.
Для комп'ютерного аналізу найбільш прийнятні методи, що використовують вимірювання геометрії елементів кульшового суглобу. Методи Графа з модифікацією методом Розендаль, метод Харке-Моріна, метод Терьесена, на думку авторів, найбільше підходять із розглянутих, для комп'ютерного оброблення, вимірювання та комп'ютерного розпізнавання ДКС немовляти.
36
ЗЛИВКОВ, Валерій. "МОЖЛИВОСТІ ІНТЕГРАЦІЇ ДІАГНОСТИЧНИХ МЕТОДИК ДОСЛІДЖЕННЯ АВТЕНТИЧНОСТІ." Psychology Travelogs, no. 2 (November 10, 2021): 73–83. http://dx.doi.org/10.31891/pt-2021-2-7.
Full textAbstract:
Дана стаття присвячена аналізу можливостей інтеграції методик психодіагностики автентичності особистості. Розглянуто поняття автентичності особистості у контексті інтегративного підходу до психологічної науки та практики. Встановлено, що у наукових дослідженнях автентичність найчастіше пов’язується із екзистенційною та гуманістичною психологією, побідне до цього розуміння автентичності міститься у гештальт-терапії, де вона визначається як відповідність людини самій собі, здатність жити, не зраджуючи своєму істинному «Я». Проаналізовано методики дослідження автентичності, визначено шляхи їх інтеграції у комплексних емпіричних дослідженнях і практичних розвідках. За допомогою інтегративного підходу до діагностики розкрито особливості автентичності педагогів. Обґрунтовано структурну модель автентичності фахівців соціономічних професій, побудова якої неможлива без інтеграції діагностичних методик. Встановлено, що педагоги характеризуються середнім рівнем автентичності, що свідчить про розуміння ними свого справжнього Я, однак неможливість його найкраще проявити, через певні вимоги до професійної педагогічної діяльності, необхідність відповідати більше соціальній ролі, аніж виявляти свою індивідуальність.
37
Трубавіна, І. М., К. Є. Каліна, and В. В. Байдала. "ПРОГРАМА ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ ЗА ТЕМОЮ «ФОРМУВАННЯ КРИТИЧНОГО ТА ТВОРЧОГО МИСЛЕННЯ У ДІТЕЙ»." Педагогіка та психологія, no. 63 (April 2020): 179–87. http://dx.doi.org/10.34142/2312-2471.2020.63.19.
Full textAbstract:
Стаття присвячена актуальній проблемі сучасної педагогіки – підготовці учителів до формування критичного і творчого мислення у дітей різного віку. Час глобалізації, діджиталізації, збільшення комп’ютерних та транснаціональних злочинів, зміни політичних векторів, економічних основ суспільства вимагають вміння самостійно приймати рішення в умовах, які постійно змінюються. У роботі визначено актуальність і доведено необхідність розробки спеціальної регіональної програми для педагогічних кадрів з підвищення кваліфікації в умовах реформування освіти і суспільства. Уперше сформульовані теоретичні основи відбору змісту, методів і форм викладання змісту програми з формування критичного та творчого мислення у дітей в курсі підвищення кваліфікації педагогічних працівників. Основою для розробки змісту програми став обґрунтований комплекс наукових підходів різного рівня, а саме: філософські підходи, підходи вищого теоретичного рівня, підходи загальнонаукові, підходи конкретно-наукові, педагогічні підходи, що дозволили сформулювати її зміст. Опитування ключових стейкхолдерів програми дозволило уточнити зміст програми. Вона містить 3 модулі: «Діагностика критичного і творчого мислення у дітей», «Сутність творчого та критичного мислення у дітей», «Формування творчого та критичного мислення у дітей». Програма розрахована на 30 годин. Практичне значення програми полягає в тому, що наведені конкретні методики діагностики і формування критичного і творчого мислення у дітей різного віку, ці методики вчителі опановують на власному досвіді.
38
Akimova, Nataliia, Alina Akimova, and Anastasiya Akimova. "Дослідження ґенези розуміння текстів інтернету в юнацькому віці залежно від рівня мисленнєво-мовленнєвого розвитку." PSYCHOLINGUISTICS 31, no. 1 (March 3, 2022): 6–24. http://dx.doi.org/10.31470/2309-1797-2022-31-1-6-24.
Full textAbstract:
Мета. Представити результати вивчення специфіки розуміння текстів інтернету читачами юнацького віку; дослідити особливості ґенези розуміння текстів інтернету залежно від рівня мисленнєво-мовленнєвого розвитку, притаманного певному читачеві; виявити закономірності динаміки успішності розуміння зі зростанням рівня мисленнєво-мовленнєвого розвитку на кожному етапі процесу розуміння.
Методи і методики. У дослідженні використані теоретичні (дедукція, індукція, аналіз, синтез, узагальнення, систематизація), емпіричні (експеримент, метод семантичних і прагматичних інтерпретацій, контент-аналіз; суб’єктивного шкалування) та статистичні методи (первинна статистика, кореляційний аналіз). Вибірка склала 122 особи чоловічої та жіночої статі. Вивчення специфіки розуміння проводилося за авторською методикою “Успішність розуміння текстів інтернету”, що представлена у статті. Рівень мисленнєво-мовленнєвого розвитку респондентів було визначено за допомогою низки стандартизованих тестів, зокрема тесту Еббінгауза, методики “Встановлення закономірностей” Б.Л. Покровського, КОТ (короткий орієнтовний відбірковий тест В.Н. Бузина, Е.Ф. Вандерліка, опитувальник діагностики інтелекту).
Результати. У дослідженні було встановлено, що чим вищий рівень розвитку когнітивної сфери досліджуваних, тим активніше вони читають тексти інтернету та точніше можуть прогнозувати зміст тексту за малюнком, проте дещо гірше за назвою. Успішність інтерпретації також покращується зі зростанням рівня мисленнєво-мовленнєвого розвитку, незалежно від типу тексту інтернету. На етапі емоційної ідентифікації ґенеза розуміння текстів інтернету визначається рівнем мисленнєво-мовленнєвого розвитку лише щодо узгодженості емоційної оцінки, яка залежить від специфіки тексту інтернету.
Висновки. Доведено, що рівень мисленнєво-мовленнєвого розвитку юнаків впливає на успішність їх розуміння текстів інтернету. Особливо відчутній цей вплив на етапах рецепції та інтерпретації. На етапі емоційної ідентифікації рівень мисленнєво-мовленнєвого розвитку впливає лише на узгодженість емоційної оцінки і лише щодо окремих типів текстів інтернету.
39
Andrushyshyna, I. N., I. O. Golub, and O. G. Lampeka. "АНАЛІТИЧНІ АСПЕКТИ МІЖЛАБОРАТОРНОГО КОНТРОЛЮ ЯКОСТІ РЕЗУЛЬТАТІВ ЕЛЕМЕНТНОГО АНАЛІЗУ В БІОЛОГІЧНИХ СЕРЕДОВИЩАХ ЛЮДИНИ." Medical and Clinical Chemistry, no. 1 (April 12, 2019): 10–16. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2019.v0.i1.9993.
Full textAbstract:
Вступ. У роботі розглянуто питання аналізу мікроелементного складу сироватки і цільної крові людини як важливий момент проведення клінічної діагностики. Стандартні зразки біологічних матеріалів є повноцінним носієм правильності та прецесійності вимірювання.
Мета дослідження – дати порівняльну оцінку правильності та прецесійності визначення макро- і мікроелементів у тестовій сироватці й цільній крові методом багатоелементного аналізу оптико-емісійної спектрометрії з індуктивно зв’язаною плазмою.
Методи дослідження. Зразки сироватки крові на вміст Na, K, Ca, Mg, Fe, Cu, Zn, P та цільної крові на вміст Pb, Cd, Mn, Se готували відповідно до валідованої і затвердженої методики. Дослідження проводили на приладі оптико-емісійної спектрометрії з індуктивно зв’язаною плазмою моделі Optima 2100 DV фірми “Perkin-Elmer” (США).
Результати й обговорення. Дослідження по визначення 8-ми хімічних елементів у сироватці крові за програмою “Sequas” (FORTRESS), які проводили впродовж року, продемонстрували високу кількість добрих (6) та задовільних (4) результатів з 12-ти визначень. Найбільша кількість високих збігів під час участі в програмі “LAMP” (CDC) була характерна для Mn і Se, менша – для Cd та Pb. Визначено методологічні підходи для отримання адекватних результатів, наприклад застосування коефіцієнта поправок та прийоми корекції спектральних завад. Описано особливості використання референтних зразків для проведення міжлабораторних тестів і контролю якості досліджень вмісту макро- та мікроелементів у біологічних середовищах. Показано перспективність застосування сучасних спектральних методів багатоелементного аналізу в клінічній діагностиці мікроелементозів.
Висновки. Участь у програмах міжлабораторних порівнянь макро- та мікроелементів дозволяє вдосконалювати власні внутрішні процедури контролю якості визначення у біологічних середовищах, дає додаткову зовнішню оцінку випробувальних спроможностей лабораторій і, таким чином, підвищує надійність отриманих результатів лабораторної діагностики.
40
Ільницька, Ганна, Наталя Зелененко, Сергій Ільницький, and Іван Козєєв. "Ендогенне дихання як складова терапевтичних вправ для людей похилого віку з пневмонією, спричиненою Сovid-19 (на прикладі використання апарата Фролова)." Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, no. 1 (September 18, 2021): 105–9. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2021.1.105-109.
Full textAbstract:
Резюме. Мінімізація тяжкого перебігу коронавірусної інфекції для людей, що входять до групи ризику, і реабілітація після перенесеного захворювання є важливим фактором. У ході наукового пошуку, швидкого аналізу отриманих знань створюються клінічні рекомендації, удосконалюються підходи до діагностики, розробляються й удосконалюються методики респіраторного підтримання, але до сьогодні немає чітких і доведених алгоритмів лікування. Мета. Вивчити вплив ендогенного дихання на можливості респіраторної системи, використовуючи апарат Фролова як безпечний спосіб лікування та реабілітації. Методи. Аналіз і систематизація науково-методичної літератури та документальних матеріалів; логіко-теоретичний аналіз, спостереження, опитування, методи математичної статистики. Результати. Виявлено позитивну динаміку респіраторної системи. Отримані результати дозволили встановити рівень функціонального стану респіраторної системи. Експериментально доведено позитивний вплив ендогенного дихання на можливості респіраторної системи.Ключові слова: фізична терапія, пневмонія, терапевтичні вправи, ендогенне дихання.
41
Михайлишин, Уляна, and Ольга Щур. "Вплив темпераменту на міжособистісні стосунки підлітків." Теоретичні і прикладні проблеми психології, no. 3(53)T3 (2020): 164–79. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2020-53-3-3-164-179.
Full textAbstract:
У статті розглянуто психологічні особливості впливу темпераменту на міжособистісні стосунки підлітків. Представлено та проаналізовано результати емпіричного дослідження впливу темпераменту на особистісні стосунки з подальшою статистичною обробкою даних. Методи:при дослідженні використані методи математичноі статистики (кореляційний аналіз за Пірсоном) та наступні психодіагностичні методики: методика на визначення типу темпераменту Г. Айзенка; методика «Формула темпераменту А. Белова»; методика діагностики міжособистісних відносин Т. Лірі; соціометрія. Результати. У результаті теоретичного аналізу проблеми дослідження впливу темпераменту на міжособистісні стосунки підлітків у науковій літературі визначено, що властивості темпераменту у підлітковому віці можуть впливати на характер міжособистісних стосунків. Стосунки і відносини з іншими людьми важливі і актуальні для людини будь-якого віку. Проте їх значимість посилюється саме в підлітковому віці. Підлітковий період є сензитивним до розширення та збагачення стосунків з ровесниками. Подано методики емпіричного дослідження темпераменту та міжособистісних стосунків. У результаті емпіричного дослідження та кореляційного аналізу встановлено, що існує взаємозв’язок між темпераментом та міжособистісними стосунками підлітків. У результаті кореляційного аналізу визначено, що для осіб із типом темпераменту сангвініка властивими є доброзичливий тип взаємовідносин, соціометричний статус «лідер» та «з частим вибором», та менше виражені підозрілий, залежний типи міжособистісних стосунків. Для осіб із типом темпераменту холерика властивими є авторитарний, егоїстичний, агресивний, підпорядковуючий типи взаємовідносин, соціометричний статус «лідер». У меншій мірі проявляються підозрілий, залежний, доброзичливий та альтруїстичний типи взаємовідносин. Для осіб із типом темпераменту флегматика та меланхоліка властивими є підозрілий, залежний та альтруїстичний типи взаємовідносин, соціометричний статус «ізольований» та «зневажений». У меншій мірі проявляються авторитарний, егоїстичний, агресивний та підпорядковуючий типи міжособистісних стосунків. На підставі отриманих даних зроблено висновок про необхідність подальших досліджень, спрямованих на пошук впливу різних детермінант на міжособистісні стосунки підлітків з метою глибшого аналізу порушеної проблематики. Висновки. У результаті кореляційного аналізу встановлено, що темперамент може бути пов’язаний із міжособистісними стосунками підлітків. Ключові слова: темперамент,відносини, стосунки, підлітковий вік, психобіологічна властивість, поведінка.
42
АБРАМЮК, О. О., and А. С. ЛИПЕЦЬКА. "КОНЦЕПТУАЛЬНА СТРУКТУРА ФЕНОМЕНУ «СУБ’ЄКТИВНЕ БЛАГОПОЛУЧЧЯ» ТА ОСОБЛИВОСТІ ЙОГО ВИМІРЮВАННЯ." Психологія: реальність і перспективи, no. 11 (October 22, 2019): 10–17. http://dx.doi.org/10.35619/prap_rv.vi11.2.
Full textAbstract:
У статті розглянуто та структуровано існуючі підходи до поняття благополуччя. Вирізнено та обґрунтовано феномен суб’єктивного благополуччя з поміж ряду інших подібних за змістом концептів, виділено його основні структурні компоненти. Здійснено аналіз існуючих підходів емпіричного вивчення благополуччя, наголошено на відсутності універсальної методики дослідження суб’єктивного благополуччя та доцільності поєднання існуючого інструментарію діагностики для врахування всього спектру чинників, що впливають на переживання суб’єктивного благополуччя особистістю.
43
Шевченко, Вікторія. "Методологія емпіричного дослідження професійно-психологічної компетентності військовослужбовців національної гвардії України." Теоретичні і прикладні проблеми психології, no. 3(56)Т2 (2021): 343–53. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2021-56-3-2-343-353.
Full textAbstract:
У статті обґрунтовано методологію дослідження компонентів професійно-психологічної компетентності військовослужбовців Національної гвардії України. Головним завданням методології наукового пізнання є синтез накопичених наукових знань, що дає змогу забезпечити використання досягнень розвитку науки у практичних цілях Визначено доцільність застосування окремо розробленої методології дослідження із застосуванням широкого спектра методів та методик. На основі аналізу інструментів психодіагностики визначено особливості емпіричного дослідження і його компонентів: мотиваційного, комунікативного, операційного, емоційно-вольового та когнітивного. Діагностичний набір дослідження визначено як сукупність методів, методик, технік діагностики рівня професійно-психологічної компетентності на етапі фахової підготовки, спрямованих на якісну та кількісну характеристику прояву критеріїв та показників рівня розвитку компетентності. Діагностичний інструментарій оцінювання рівня компетентності військовослужбовців представлено через систему узгоджених із критеріями методик, а саме: методика для вивчення мотиваційного компонента «Діагностика професійної мотивації» В. І. Осьодло; методика для вивчення комунікативного компонента «Діагностика комунікативної соціальної компетентності (КСК)»; «16-факторний опитувач Р. Кеттелла» використовується для дослідження трьох компонентів: когнітивного, емоційно-вольового та комунікативного компонентів; опитувальник «Стиль саморегуляції поведінки» В. Моросанової для дослідження емоційно-вольового компонента; методика «Виробничі ситуації» Єршова для дослідження операційного компонента, аналіз документів – журнал успішності, відомостей семестрової успішності учасників експерименту з фахових дисциплін. Ключові слова: професійно-психологічна компетентність, компоненти, військовослужбовці Національної гвардії України, методологія емпіричного дослідження; психодіагностичний інструментарій, методи.
44
Менжега, Катерина. "Теоретико-методологічний аналіз способів вимірювання самооцінки в дорослому віці." Теоретичні і прикладні проблеми психології, no. 1(51) (2020): 139–51. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2020-51-1-139-151.
Full textAbstract:
Мета – оглянути провідні інструменти вимірювання самооцінки в дорослому віці та теоретичні концепції, на яких вони базуються. Методи. В статті представлені методи вивчення самооцінки у дорослому віці, що найчастіше використовуються у вітчизняній психології. Розкриваються базові теоретичні принципи кожного підходу, дається їх критичний аналіз. Результати. Пояснене співвідношення понять та критеріїв, використаних для опису самооцінки. Окреслені методологічні проблеми, що супроводжують емпіричне дослідження самооцінки та самоставлення. Констатовано, що самоставлення розглядається як прояв особистісного сенсу – відношення мети діяльності до її мотиву, представлене суб'єкту у формі емоцій. Власне «Я», презентоване людині у вигляді певних властивостей, рис, особливостей поведінки, також має особистісний сенс, що відображає, наскільки ті чи інші особливості дозволяють задовольнити її потреби. Висновки. Аналіз популярних методів діагностики самооцінки дозволив виділити основні теоретико-методологічні підходи: самооцінка як усвідомлене самоставлення, розуміння когнітивних та емоційних компонентів самосвідомості, уявлення особистості про себе; самооцінка як стійка особистісна риса, що зумовлює загальну активність та рівень домагань людини,самооцінка як динамічний стан, що виконує функцію регуляції поведінки, самооцінка як міра розходження між реальним та ідеальним «Я». Відзначено, що в рамках кожного підходу дослідники виділяють специфічні компоненти самооцінки і взаємозв'язки між ними. Різноманітність підходів впливає на різноманіття методик. Методи, засновані на вербальних самозвітах, забезпечують кількісний підхід, можливість порівняння та співставлення результатів, однак апелюють до усвідомлених аспектів самоставлення і обмежують респондента заданими рамками підібраних тверджень та варіантів відповідей. Проективні методики пов'язані з проблемою інтерпретації показників. Методи непрямих оцінок частково усувають ці недоліки.
45
Сорокова, С. С. "ПОРІВНЯЛЬНА ЕФЕКТИВНІСТЬ СПОСОБІВ КОПРООВОСКОПІЧНОЇ ДІАГНОСТИКИ СТРОНГІЛОЇДОЗУ ОВЕЦЬ." Вісник Полтавської державної аграрної академії, no. 3 (September 27, 2019): 146–51. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2019.03.19.
Full textAbstract:
Сьогодні вівчарство, як і тваринництво загалом, набуває вагомого соціально-економічного зна-чення. Для успішного розвитку цієї галузі необхідно забезпечити ветеринарне благополуччя поголів’я щодо паразитарних захворювань, зокрема стронгілоїдозу. З метою зажиттєвої діагностики нема-тодозів, в тому числі й стронгілоїдозу, використовують різні способи флотації. Як свідчить досвід науковців, усі флотаційні способи діагностики проявляють різну ефективність при виявленні яєць різних видів нематод. Тому метою дослідження було провести порівняльний аналіз удосконаленого способу копроовоскопічної діагностики за показниками діагностичної ефективності порівняно із за-гальновідомими способами. Роботу виконували в умовах лабораторії кафедри паразитології та ве-теринарно-санітарної експертизи Полтавської державної аграрної академії. Удосконалення способу здійснювали шляхом внесення змін до основної методики (Котельникова-Хренова), а саме змінено склад флотаційного розчину та термін відстоювання фекальної суспензії. Експериментальним шля-хом доведено, що всі досліджувані способи копроовоскопічної діагностики (Дахно, 2003, Натяглої та ін., 2016, Котельникова-Хренова, 1972 та удосконалений) здатні виявляти у пробах фекалій яйця не-матод виду Strongyloides papillosus (Wedl, 1856). Водночас найбільш діагностично ефективним ви-явився удосконалений спосіб зажиттєвої копроовоскопічної діагностики з використанням як флота-ційної рідини складної двокомпонентної суміші неорганічних солей з питомою вагою 1,32–1,34 г/см3. Виявлено, що за показниками кількості позитивних проб удосконалений спосіб виявився ефективні-шим за способи Дахно та Котельникова-Хренова на 5 та 20 % відповідно. Високі показники діагнос-тичної ефективності підтверджувалися й кількісними показниками. В умовах виробничих випробу-вань за показником середньої кількості виявлених у зразку яєць стронгілоїдесів удосконалений спосіб виявився ефективнішим за способи аналоги: Котельникова-Хренова – на 42,27 %, Дахно – на 31,66% та спосіб Натяглої й ін., − на 23,23 %. Аналізуючи процес мікроскопії препаратів, виготовлених різ-ними способами, встановлено, що найбільш зручними (незначна кількість сторонніх решток) для до-слідження виявилися зразки, виготовлені за удосконаленим способом.
46
Mykyteychuk, Khrystyna, and Valentyna Zvozdetska. "Діагностичні методики для вивчення дітей на етапі підготовки до школи в Республіці Польща." Педагогічний дискурс, no. 28 (June 12, 2020): 55–61. http://dx.doi.org/10.31475/ped.dys.2020.28.07.
Full textAbstract:
Зосереджено увагу на педагогічному діагнозі готовності дітей до навчання на етапі їх підготовки до школи. У результаті польських освітніх реформ ця функція передана від психологів вчителям дошкільних закладів. Організація систематичного, повсякденного спостереження та інтерпретація дитячої діяльності стала невід’ємною складовою роботи вчителя. Розкрито сутність систематичної педагогічної діагностики, охарактеризовано конкретні діагностичні методики. Обґрунтовано їх практичне значення для визначення вчителем ступеню психічного й соціального розвитку дитини, що сприяє виконанню завдань школи, а також факторів, які визначають цей розвиток. Учитель формує комплексний портрет дитини з точки зору її знань та компетентностей, і на його основі розробляє стратегію педагогічного впливу і взаємодії з дитиною на етапу початку шкільного навчання.
47
Berezka, Sofia. "ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОДІАГНОСТИКИ ПОВЕДІНКОВИХ РОЗЛАДІВ ДОШКІЛЬНИКІВ З ПОРУШЕННЯМ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО РОЗВИТКУ." HUMANITARIUM 42, no. 1 (November 14, 2019): 7–16. http://dx.doi.org/10.31470/2308-5126-2019-42-1-7-16.
Full textAbstract:
Дослідження поведінкових розладів дошкільників з порушеннями інтелектуального розвитку розглянуто як невід’ємну складову психологічного супроводу дітей, а отримані діагностичні дані – як основу для здійснення подальшої ефективної психокорекційної роботи. Обґрунтовано необхідність створення комплексного та ґрунтовного підходу до діагностики особливостей поведінкових розладів старших дошкільників з інтелектуальними порушеннями. Проаналізовано сучасні наукові дослідження і визначено, що поведінкові розлади дітей з порушеннями інтелектуального розвитку досліджуються з погляду біологічного, соціального та психолого-педагогічного підходу. У статті феномен поведінкових розладів розглянуто в межах психолого-педагогічного підходу, зазначено його переваги. Визначено, що найбільш поширеним видом поведінкових розладів серед дітей дошкільного віку з порушеннями інтелектуального розвитку є агресивна поведінка. Виділено основні критерії для діагностики агресивної поведінки дошкільників з порушеннями інтелектуального розвитку, а саме: рівень самоконтролю, тип локусу контролю, рівень дисципліни, риси особистості, особливості емоційної сфери та взаємин дошкільників. До кожного критерію підібрано психодіагностичні методики з урахуванням особливостей дітей дошкільного віку з порушеннями інтелектуального розвитку. Представлено результати діагностики за кожним критерієм. На основі отриманих даних визначено рівні сформованості агресивної поведінки у дітей старшого дошкільного віку з порушеннями інтелектуального розвитку. Наведено характеристики дітей старшого дошкільного віку з порушеннями інтелектуального розвитку з високим, середнім і низьким рівнем сформованості агресивної поведінки.
48
Діомідова, Наталія, Земфір Шайхлісламов, and Тетяна Лазоренко. "ЕМОЦІЙНИЙ ІНТЕЛЕКТ ЯК ФАКТОР ПСИХОЛОГІЧНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ." Вісник ХНПУ імені Г. С. Сковороди "Психология", no. 62 (February 2020): 108–22. http://dx.doi.org/10.34142/23129387.2020.62.06.
Full textAbstract:
Актуальність дослідження. Окремої уваги потребує розвиток емоційного інтелекту студентів-психологів у процесі фахової підготовки, виявлення ролі емоційного інтелекту у психологічному благополуччі майбутніх психологів. Мета дослідження – виявити кореляційні зв’язки між показниками емоційного інтелекту та психологічного благополуччя та дотичних параметрів: копінгів, самоорганізації, осмисленості життя. Вибірка і методи дослідження. Експериментальну базу досліджуваних склали 231 студентів 2-4 курсів, які є здобувачами вищої освіти за спеціальністю «Психологія» ХНПУ імені Г.С. Сковороди та Державного закладу «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського» (199 дівчат та 33 юнаки). У дослідженні використано такі методики: діагностики емоційного інтелекту Н. Холла в адаптації Є.П. Ільїна, діагностики емоційного інтелекту Д.В. Люсіна, опитувальник психологічного благополуччя К. Ріфф в адаптації Т.Д. Шевеленкової, П.П. Фесенко, копінг-тест Р. Лазаруса. Результати. Висока осмисленість життя, яка характеризує рішучих, автономно-контрольованих, задоволених самореалізацією студентів з високою емоційною насиченістю життя, властива тим майбутнім психологам, які мають високий рівень емоційного інтелекту. Високий рівень емоційного інтелекту майбутніх психологів передбачає високий рівень психологічного благополуччя. Емоційно-інтелектуальні якості, як розуміння власних емоцій та здатність до управління ними передбачає високу міру здатності до використання конструктивних копінг-стратегій. Висновки. Емоційний інтелект, з одного боку, виступає однією із ключових професійно значущих якостей майбутнього психолога, зі іншого, як показали результати представленого дослідження, пов'язаний із осмисленістю життя, здатностями до самоорганізації у діяльності, конструктивними копінг-стратегіями та психологічним благополуччям.
49
Петренко, Н. "Критерії, показники, рівні і методики діагностики розвитку педагогічної компетентності викладачів фізичного виховання в аграрному університеті." Неперервна професійна освіта: теорія і практика. Серія: Педагогічні науки, вип. 4 (65) (2020): 52–58.
Find full text
50
Evtushenko, D. О. "УЛЬТРАЗВУКОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ОРГАНІВ ЧЕРЕВНОЇ ПОРОЖНИНИ У ПАЦІЄНТІВ ЗА СПАЙКОВОЇ ХВОРОБИ ОЧЕРЕВИНИ." Klinicheskaia khirurgiia, no. 10 (November 24, 2017): 8. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2017.10.08.
Full textAbstract:
Використання ультразвукового дослідження (УЗД) розширює можливості діагностики спайкової хвороби очеревини (СХО), вибору доступу й методики хірургічного втручання у хворих. Для дослідження у 290 хворих використовували апарат ESAOTЕ MyLabAlpha (Італія). За допомогою УЗД СХО виявлена у 94,1% хворих, його проведення в динаміці дозволило контролювати і своєчасно визначати показання до оперативного втручання. У хворих за динамічної непрохідності кишечнику повторне проведення УЗД дозволило уникнути виконання непотрібної релапаротомії. Використання УЗД в клінічній практиці сприяло виявленню ознак СХО, акустичного вікна для введення троакара під час виконання мініінвазивного втручання.