Academic literature on the topic 'Мета економічної безпеки'

Надано дефініції поняттям “економічна безпека” та “дер- жавне регулювання”. Під економічною безпекою держави варто розуміти багатофакторну систему, головна мета якої — забезпечення сталого еко- номічного розвитку від негативного зовнішнього та внутрішнього впливу. Доведено, що державне регулювання економіки становить цілеспрямова- ний та активний вплив державних та наддержавних органів управління на функціонування та розвиток цілісної економічної системи. Визначено інституції державного регулювання, через які здійснюється вплив на економічну безпеку країни. Схарактеризовано основні принци- пи та методи державного регулювання. Встановлено, що принципи дер- жавного регулювання економіки реалізовуються через певні методи, які становлять сукупність конкретних регулюючих засобів впливу на заінтересований об’єкт для вирішення конкретно поставлених завдань. Методи мають певний статус обов’язковості для застосування і демонструють за- кономірності державно-регуляторних відносин. Крім того, наведено кла- сифікацію методів державного регулювання, яка включає прямі, непрямі, правові, адміністративні та економічні методи. Визначена правова основа здійснення державного регулювання в забезпеченні економічної безпеки держави, яка передбачає прийнят- тя законів і законодавчих актів Верховної Ради України, видання ука- зів Президента, а також вироблення механізму їх реалізації та контро- лю. Схарактеризовано нормативно-правове регулювання забезпечення економічної безпеки держави. Встановлено, що окрім методів державно- го регулювання протидії корупції у сфері економічної безпеки України присутні суб’єкти, які керуються відповідними нормативно-правовими актами. Досліджено роль державних органів у запобіганні корупції в Україні.

Мета статті полягає у визначенні проблемних аспектів, а також обґрунтуванні стратегічних пріоритетів та засобів державної політики посилення фінансово-економічної безпеки суб’єктів малого підприємництва України. Узагальнено теоретично-методичні підходи до сутнісного трактування поняття «фінансово-економічна безпека». Надано авторське трактування поняття фінансово-економічної безпеки суб’єктів малого підприємництва. За результатами аналізу обґрунтовано, що стан фінансово-економічної безпеки суб’єктів сектору малого підприємництва в Україні недостатній. Виявлено проблемні аспекти фінансово-економічної безпеки суб’єктів сектору малого бізнесу в Україні. Обґрунтовано мету, стратегічні пріоритети, завдання та засоби державної політики посилення фінансово-економічної безпеки суб’єктів сектору малого підприємництва в Україні. Зокрема, основна мета відповідної політики полягає у створенні належних умов підприємницької діяльності, забезпеченні належного рівня захищеності підприємницького сектору від внутрішніх та зовнішніх загроз, посиленні ролі суб’єктів підприємництва в мінімізації ризиків безпеки держави, забезпеченні інноваційного складника конкурентоспроможності національної економіки. Визначено операційні цілі, засоби реалізації та засоби контролю ефективності державної політики забезпечення фінансово-економічної безпеки малого підприємництва в Україні. Практичне значення дослідження полягає в обґрунтуванні методичних засад моніторингу як процесу збору, формування та узагальнення даних та діагностики як установлення діагнозу і визначення методів та засобів поліпшення стану фінансово-економічної безпеки суб’єктів малого підприємництва. Методика базується на інформаційному забезпеченні, сформованому зі значень індикаторів безпеки, підібраних за такими групами параметрів, як: фінансово-економічна незалежність; стабільність та стійкість, ефективність функціонування; захищеність фінансово-економічних інтересів; захищеність від зовнішніх та внутрішніх загроз; здатність суб’єктів малого підприємництва до розвитку.

Анотація. Мета статті — визначення змісту економічної безпеки кредитних спілок і загроз, що прово-кують зниження її рівня, а також аналіз сучасного стану кредитних спілок (КС) в аспекті забезпеченняїхньої економічної безпеки. Досліджено зміст поняття економічної безпеки кредитних спілок як захи-щеності її економічних інтересів, що випливають з кооперативної природи такої спілки, від загроз, котріможуть завадити ефективному використанню всіх видів її ресурсів для досягнення мети створення —найповнішого задоволення фінансових потреб членів-власників. Виділено зовнішні політичні, соціаль-но-економічні, регуляторно-правові, технічні, інформаційні та інші загрози функціонування кредитнихспілок. Наголошено на особливій важливості для забезпечення їхньої економічної безпеки інституцій-ного середовища, яке, одночасно, здатне породжувати і регуляторно-правові загрози. Виявлено при-чини того, що саме кредитні спілки виявилися найбільш вразливими до карантинних обмежень. Про-аналізовано внутрішні загрози, що генеруються функціонуванням кредитних спілок, з одного боку, якорганізацій, а з другого — як фінансових посередників.Доведено, що кредитні спілки, попри серйозні проблеми сучасного розвитку, уже стали невід’ємнимелементом фінансового сектору України. Ті з них, які реально дотримуються кооперативних принципіворганізації і функціонування, мають свою ринкову нішу, здатні відновити потенціал розвитку. Еконо-мічна безпека кредитних спілок визначається захищеністю їхніх економічних інтересів, що полягаютьу найбільш повному задоволенні фінансових потреб своїх членів-власників. Гарантувати кредитнимспілкам такий стан можливо, насамперед, на шляху вдосконалення нормативно-правових засад їхньоїдіяльності, які мають всеохоплююче відображати кооперативну природу цих інституцій.Ключові слова: кредитна спілка, кредитний кооператив, економічна безпека, загроза, неприбутковаорганізація, регулювання.Формул: 0; рис.: 2; табл.: 2; бібл.: 28.

Сформульовано та науково обґрунтовано методичні підходи щодо концепції публічного управління соціально-економічної безпекою регіону шляхом побудови моделі публічного управління соціально-економічної безпекою регіону, що відрізняється від наявних тим, що вона сформована з урахуванням виявлених факторів соціально-економічної безпеки та специфіки інституційних умов регіону, а також встановлених механізмів публічного управління соціально-економічною безпекою регіону. Визначено, що одним із важливих елементів системи державного управління соціально-економічною безпекою є інституційно-правовий фактор, що включає законодавче та нормативне забезпечення формування та підтримки належного рівня соціально-економічної безпеки в країні та регіонах. Систематизовано проблеми забезпечення соціально-економічної безпеки економіки, визначені фактори та інституційні аспекти забезпечення соціально-економічної безпеки. Це дозволило розробити концептуальну модель державного управління соціально-економічною безпекою регіону. При цьому джерелом виникнення більш стійкого стану і поштовхом до самоорганізації в складній системі є руйнування колишнього стійкого стану. Тому розвиток економіки, в тому числі регіональної, представляє собою стохастичний процес, який характеризується виникненням періодичних дисипацій (розсіювання) накопичених нею ресурсів зростання, внаслідок чого темпи її зростання можуть сповільнюватися – і, на певних етапах, розвиваються в процеси у вигляді криз, нестійких станів, «струсів», екстремальних станів. Тому для ефективного управління розвитком економіки, підвищення соціально-економічної безпеки регіону необхідно формування нової парадигми публічного управління соціально-економічною безпекою, що спирається на ідеї формування структур-атракторів, які здатні «притягувати» позитивні траєкторії розвитку регіону. У процесі самоорганізації регіональної системи, як було зазначено вище, відбувається придбання нею нової якості стійкості в області тяжіння атрактора. Запропонована модель характеризується тим, що відображає важливі складові частини регіональної системи державного управління соціально-економічною безпекою: процес, що забезпечує регулювання, контроль, концентрацію ресурсів на найважливіших сферах соціально-економічної безпеки; структуру, що включає сукупність підрозділів і служб державних органів, що реалізують функції нормативного, інформаційного, організаційного, кадрового та технічного забезпечення системи соціально-економічної безпеки регіону. Мета роботи. Метою статті є дослідження концептуальних аспектів публічного управління соціально-економічної безпекою регіону. Методологія. Значний внесок у дослідженні аспектів публічного управління соціально-економічною безпекою на рівні регіону внесли відомі вітчизняні вчені, такі як Александрова О.Ю., Дикань В.В., Жовнірчик Я.Ф., Івашина С.Ю., Івашина О.Ф. та інших науковців. Аналіз попередніх досліджень та публікацій з даної проблематики свідчить про те, що авторами, як правило, досліджувалися тільки окремі аспекти соціально-економічної безпеки ми розглянемо концептуальні аспекти публічного управління соціально-економічної безпекою регіону. Наукова новизна. Удосконалено механізми публічного управління соціально-економічною безпекою, що реалізуються державою на рівні центру, де виділено спеціальні механізми публічного управління соціально-економічною безпекою, що реалізуються на рівні регіонів. До таких механізмів віднесені: нормативно-правові, фінансові, організаційно-розпорядчі, механізми соціального партнерства, інфраструктурні, інформаційні та механізми конвергенції. Висновки. Запропоновано концептуальну модель публічного управління соціально-економіч- ної безпекою регіону, що відрізняється від наявних тим, що вона сформована з урахуванням виявлених факторів соціально-економічної безпеки та специфіки інституційних умов регіону, а також встановлених механізмів публічного управління соціально-економічною безпекою регіону.

Мета статті полягає у виявленні особливостей формування системи фінансово-економічної безпеки в умовах світу BANI, та конкретизації засад стратегічного управління цією системою із врахуванням ризиків, які настання реалій такого світу несе для діяльності сучасних бізнес-структур. Методика дослідження. Використано метод контент-аналізу наукової літератури, графічний метод, методи узагальнення та систематизації матеріалу. Результати. Визначені характеристики системи фінансово-економічної безпеки в умовах BANI World. Запропоновані вектори реалізації стратегічного управління фінансово-економічною безпекою бізнес-структур в умовах крихкості, тривожності, нелінійності та незрозумілості. Практична значущість результатів дослідження. Застосування висловлених пропозиції дозволить модернізувати наявні на вітчизняних підприємствах системи фінансово-економічної безпеки.

Стаття присвячується питанню характеристики адміністративно-правового статусу правоохоронних органів як суб'єктів системи економічної безпеки України. Відмічається та робиться спроба довести безспірну важливість правоохоронної діяльності в аспекті сприяння забезпеченню належному функціонуванню вітчизняної економічної системи. Вказане, на переконання автора, передусім мотивується багатогранністю і складністю національної економіки, з позиції оцінки дійсних матеріальних можливостей та потреби всілякого забезпечення економічної стійкості останньої, особливо в нинішніх, без применшення, реально ризикових фінансових умовах. Оцінюється роль правоохоронної діяльності з позиції її значимості для сприяння забезпечення належному функціонуванню системи економічної безпеки України. Робиться спроба довести її реальну роль, ураховуючи одержані показники від діяльності відповідних вітчизняних правоохоронних структур саме у цьому напрямі. Наголошується, що така діяльність сприяє не тільки послабленню поточної криміногенної ситуації в економічній сфері, а й слугує своєрідною профілактичною мірою для багатьох імовірних економічних правопорушень, демонструючи тим самим значимість суб'єктів національної правоохоронної системи. Досліджуються ключові аспекти діяльності правоохоронних органів - суб'єктів національної правоохоронної системи. Враховуючи погляди вітчизняних вчених, науковців та фахівців, чинне нормативно-правове забезпечення та усвідомлюючи специфіку економічної сфери, пропонується своє бачення переліку ключових правоохоронних органів як суб'єктів системи економічної безпеки України. Звертається увага на поняття, а також визначення структури адміністративно-правового статусу правоохоронних органів як суб'єктів системи економічної безпеки України. Визначається й характеризуються мета, завдання та функції останніх саме у цьому напрямі. Окреслюється компетенція вказаних структур, а також додатково виокремлюються основні їх повноваження як суб'єктів вітчизняної системи економічної безпеки. Враховуючи поточне адміністративно-правове становище вказаних суб'єктів, пропонуються кроки щодо його вдосконалення. Наголошується, що вказані новації мають позитивно відобразитися на роботі цих структур в окресленому напрямі у перспективі.

Мета роботи – дослідити сутність понять «цифрова еконо- міка», «кіберпростір» та «кібербезпека» у контексті національної безпеки, виділити сучасні тренди економічних кіберзагроз та напрями удоскона- лення державного управління у сфері економічної кібербезпеки. Методологія. Безпека цифрової економіки у державній політиці потре- бує виокремлення проблемного поля у розрізі врахування загроз національ- ній безпеці та побудови відповідних механізмів їх протидії. Хоча державна політика у галузі кібербезпеки і має еволюційні тенденції, темпи її розвитку не відповідають сучасним вимогам. Отже, існує нагальна потреба в дослі- дженні напрямів покращення ситуації щодо питань кіберзахисту. У роботі визначені поняття «кіберпростір» та «кібербезпека» в економічній площині. Їх взаємозв’язок та роль у цифровізації економіки дали змогу відобразити модель системи національної безпеки у кіберекономічному розрізі. Високий рівень розвитку кіберпростору і організації кіберзагроз вка- зує на необхідність зміни парадигми стратегії кібербезпеки: вона повинна базуватися не на реагуванні за фактом, а бути побудованою за принципом прогнозування і планування захисту від майбутніх дій кіберзлочинців. Для цього потрібно постійно аналізувати сучасні тренди економічних кіберза- гроз. У роботі виділені найбільш актуальні з них на даний час. Наукова новизна. Акцентовано, що для успішного протистояння розгля- нутим викликам Україні потрібна нова кіберстратегія. Важливо, щоб шлях, яким рухається Україна у розбудові власної кібербезпеки, набув відповідних і невідкладних змін, а сам цей рух був доволі швидким. Виділено заходи, що мають знайти першочергове втілення у цьому напрямі. Висновки. Результати дослідження показують важливість усвідомлення серйозних проблем щодо забезпечення кібербезпеки, що вимагають роз- робки і впровадження більш ефективних механізмів функціонування і забез- печення роботи кіберпростору, підвищення надійності основних механізмів і компонентів глобальної інтернет-мережі та інших пристроїв ІКТ, враху- вання людського фактору, комплексного і системного підходу у визначенні методичних засад та інструментів формування державної політики з забез- печення кібербезпеки.

У статті на основі глибокого аналізу теоретичних підходів до формування механізму регулювання ринку праці визначено суть такої категорії, як «механізм регулювання безпекового розвитку ринку праці», а саме: гармонійне поєднання ринкових механізмів саморегулювання та системи заходів корпоративного чи державного впливу на різні параметри ринку з метою встановлення його рівноваги, зміцнення особистої безпеки громадян, економічної безпеки підприємств, а також економічної, соціальної та національної безпеки держави. Охарактеризовано моделі його функціонування. Встановлено, що ключовими його елементами виступають мета, завдання, предмет, об’єкт, суб’єкт, принципи, функції, методи, інструменти, які формуються залежно від низки чинників. Сформульовано основні заходи щодо ефективного регулювання безпекового розвитку ринку праці на даному етапі розвитку країни.

Мета статті – визначення тенденцій наукових досліджень системи економічної безпеки підприємства в галузевому аспекті, зокрема в агропромисловому комплексі. Наукова новизна. У статті висвітлюються питання ефективної діагностики системи економічної безпеки підприємства (СЕБП), пошуку найкращих методів у цій діяльності на основі аналізу вітчизняних та зарубіжних досліджень. Критерієм прикладної цінності методики, рекомендацій зазвичай є їхня універсальність для різних підприємств хоча б у межах однієї галузі. Найпоширенішими в наукових публікаціях є авторські методики оцінювання економічної безпеки промислових підприємств в цілому, а в розрізі підгалузей – у сфері машинобудування. З огляду на важливу роль галузі АПК у сучасній економіці України, розглянуто відповідну галузеву специфіку існуючих досліджень. Визначено, що в розробках, присвячених як промисловим, так і аграрним підприємствам, переважає використання методики інтегрального показника, застосування експертного опитування для визначення важливості функціональних складників чи бального розрахунку впливу ризиків, ці моделі доповнюються іншими загальноприйнятими методами фінансового аналізу, групування, кластерного аналізу тощо. Висновки. У загальних та вузькотематичних наукових публікаціях щодо діагностики системи економічної безпеки підприємства переважає застосування методу інтегрального показника, експертного опитування для визначення важливості функціональних компонентів або розрахунку загального впливу на ризики, ці моделі доповнюються іншими широко використовуваними методами. У дослідженнях діагностики системи економічної безпеки підприємств аграрного сектору фахівці використовують та модифікують вищезазначені методи, виокремлюючи окремі складники СЕБП для аналізу як провідні. Оптимальний баланс між універсальними методами та інструментами, що використовуються саме в окремій компанії має забезпечити найефективнішу діагностику та, в результаті, найповніші дані оцінювання стану підприємства.

Мета роботи: визначення та оцінювання рівнів можливостей забезпечення таких складових елементів воєнно-економічної безпеки держави (ВЕБ) як фінансові та матеріальні ресурси, як одного зі шляхів корегування введення державної політики. Дизайн/Метод/Підхід дослідження: на основі власних спостережень, отриманих результатів з використанням методу експертного опитування та аналізу закордонного досвіду здійснено порівняльне оцінювання результатів за визначеними авторами відношеннями показників до 2021 року включно, що мають вплив на стан фінансових та матеріальних можливостей ВЕБ. Результати дослідження: розраховано рівні можливостей забезпечення фінансовими та матеріальними ресурсами (воєнно-економічний аспект) економіки до 2021 року включно, що дозволило оцінити не тільки їх поточний стан, а й динаміку за останнє десятиріччя. Теоретична цінність дослідження: Результатом оцінювання можливостей України щодо забезпечення необхідного рівня розвитку таких складових елементів воєнно-економічної безпеки, як фінансова та матеріальна стали, визначені авторами, граничні межі відповідних показників-відношень. Даний підхід може бути використаний для відображення стану й інших її складових; а представлення результатів у вигляді коефіцієнтів (від “1” до “5”) дозволило суттєво підвищити візуальне сприйняття матеріалу. Тип статті: аналітичний.

Комплексне забезпечення економічної безпеки вимагає створення внутрішньої служби безпеки на підприємстві. Цей процес є доволі складним і потребує врахування всіх індивідуальних особливостей підприємства, а саме профілю виробничо-господарської діяльності, масштабів виробництва, чисельності персоналу, типу організаційної структури, особливостей зовнішнього середовища тощо.

Світові інтеграційні процеси, що призводять до відкритості і взаємозалежності всього суспільства, своєрідність становлення ринкових стосунків в Україні, нестабільність політичної і економічної ситуації, широкі масштаби протиправних дій організованих злочинних груп у всіх сферах економіки, недосконалість законодавчої бази, постійний ризик – обставини, які є передумовами серйозного розгляду питання забезпечення економічної безпеки для кожного суб’єкта господарювання.