Journal articles on the topic 'Мережа поставок'

Роздрібний ланцюг постачань під тиском високого рівня конкуренції на ринку змушує інших учасників процесу загострювати свою увагу на підвищенні ефективності операцій та визначенню параметрів процесу доставки. Особливістю доставки вантажів в роздрібну торгівельну мережу є територіальне розосередження торгових точок, що визначає розсіювання вантажопотоку у просторі та часі. Існуючі шляхи підвищення ефективності організації руху матеріального потоку є історично сформовані технологічні процеси у логістичному ланцюгу постачань: розробка схем завезення товарів у торгові точки, визначення раціональних розмірів партій і частоту поставок, формування раціональних маршрутів і графіків завезення товарів, визначення структури парку рухомого складу, та інші технологічні процеси, що дозволяють оптимізувати логістичні витрати. Існуючі підходи до визначення характеристик району перевезень та дислокації торгових точок доводять, що прийняті в досліджених роботах допущення про рівномірність розташування торгових точок в районі обслуговування прийняті для спрощення вирішення задач з раціоналізації перевезень. Проаналізовані підходи та залежності не відповідають реальним процесам, що призводить до значних відхилень реальних та модельних значень при визначенні умов роботи транспорту в ланцюгу постачань. Пропонується виявити та формалізувати закономірності розташування торгових точок в районі обслуговування, що дозволить з достатнім ступенем точності визначати умови роботи транспорту в ланцюгу постачань. Ключові слова: система доставки, логістичні витрати, щільність торгових точок, витрати на транспортування, район обслуговування, формат торгової точки, роздрібна торгівельна мережа.

Відображено еволюцію розвитку постановок і методів реалізації задачі вибору опти­мальних місць розімкнення розподільних мереж. Показано, що у сучасних системах електропостачання в умовах широкого впровадження розосереджених джерел генерації й акумулювання енергії, масового застосування електромобілів дана задача, яка вирі­шується у рамках традиційного підходу, втрачає ефективність. Альтернативою може бути застосування дистанційно керованих комутаційних апаратів, що є обґрунтованим у випадку циклічних і досить тривалих змін навантаження, вихідної потужності розосе­реджених джерел енергії, при увімкнені (вимкнені) пристроїв акумулювання енергії. Показано, що наразі універсальним рішенням є використання засобів силової електро­ніки. Це дає змогу формувати, так звані, м'які точки розімкнення контурів розподільної мережі при керуванні потоками активної та реактивної потужності для забезпечення мінімуму втрат електричної енергії.

Інтенсивний розвиток аграрного сектору України за останні спричинив зміни у логістиці зернових культур. Попит на зерно та пов'язану з ним діяльність формує попит на його транспортування. Оцінити попит на сільськогосподарські перевезення необхідно для аналізу транспортної політики та прийняття рішень про господарську діяльність перевізників. У статті розглянуто особливості формування попиту у моделях транспортування зернових культур вітчизняних науковців. Імітаційна модель дозволяє визначити параметри автомобільного парку для вивчення попиту на транспортні перевезення сільськогосподарських товарів, на основі оцінки заявок на перевезення, що може бути використаним на етапі транспортування «індивідуальне сільське господарство-елеватор». Модель нейронних мереж надає можливість зробити раціональним прийняття управлінських рішень та сприяти інтелектуалізації логістики ланцюгів поставок з метою мінімізації операційних витрат для перевезення вантажу. Тобто планувати та негайно виконувати розподіл залежно від попиту на вантаж. Ця модель враховує такі параметри як сезонність або нерівномірність перевезень, рух транспортних засобів та інфраструктуру залізниці. Особливо доцільним використання цієї моделі буде на етапі транспортування «елеватор-лінійний елеватор/морський термінал» із залученням залізничного транспорту. Особливістю нечіткої моделі управління є те, що вхідні параметри описуються не кількісним значенням, а певною терм-множиною. При цьому кількісні характеристики представляються нечітко та у вигляді лінгвістичних змінних. Дослідження попиту на вантажні перевезення дозволить підвищити ефективність на різних етапах доставки. Кожна наведена модель має особливий підхід до дослідження попиту та прогнозування перевезень у аграрному секторі. Проте створення уніфікованої моделі прогнозування попиту на перевезення сприятиме раціоналізації прийняття управлінських рішень та мінімізації витрат на кожному з етапів транспортування зернових культур, що сприяє подальшим дослідженням.

Умови перших років дестабілізації ситуації на сході України, розгорнення повномасштабних військових дій засвідчили недосконалу здатність українських збройних сил, оборонного комплексу та українського уряду загалом здійснювати військові операції, а також якісно забезпечувати потреби фронту. Українська влада виявилась неспроможною спорядити сили ООС (операції об’єднаних сил) найнеобхіднішим, зокрема амуніцією, провіантом, зброєю, технікою. Відсутність зрозумілої схеми поставок матеріального забезпечення військовим вимагала формування військової логістики, першочерговими завданнями якої є налагодження вчасного та якісного забезпечення технікою, зв’язком, матеріально-технічними засобами та створення чинної інфраструктури, що забезпечуватиме успіх і тактичних, і стратегічних операцій. Нині напрям досліджень військової логістики є різновекторним: від моделей інтегрованої військової логістики ланцюга поставок, що об’єднує всю систему військової підтримки (систему тилового забезпечення, інформаційну та систему обслуговування військ), до взаємозв’язку між військовою і комерційною логістикою з точки зору їх цілей в управлінні ланцюгами поставок, яка об’єднує управління закупівлями, запасами, складуванням, транспортування, необхідні мережі, потік інформації, технології та управління безпекою. Збройні сили багатьох країн світу мають свої дослідні інститути, які працюють над винаходами логістики на користь армії, реагують на зміни ринку, користуються «цивільними» рішеннями, адаптуючи їх до своїх потреб. Однак не в Україні. Сьогодні, на порозі вступу до НАТО, Україна потребує глибокого вивчення та визначення напрямів покращення логістики збройних сил, особливо це стосується таких її складових частин, як речове забезпечення та процес закупівлі майна, тому існує нагальна потреба вивчення сучасного стану та обґрунтування пріоритетного розвитку логістики ЗС України. У сучасних умовах ведуться пошуки нових способів і форм матеріального забезпечення військ та змінюється законодавство щодо проведення закупівель речового та іншого майна у військових установах.

В статті розглянуті основні елементи майбутньої модернізації транспортної логістики: розумний рухомий склад, безпілотні транспортні засоби, розподілені реєстри, технології 3D-друку й Інтернету речей. Наведено огляд Індустрії 4.0, її характерні риси та очікування від її впровадження. Досліджено зміни, які можуть статися із основними складовими частинами логістики в Індустрії 4.0: матеріальним потоком, логістичною операцією, логістичною функцією, логістичним ланцюгом постачання, логістичною мережею, логістичною системою. Показано, що в Індустрії 4.0 в логістичному ланцюгу поставок зменшиться кількість можливих напрямів протікання матеріального потоку, а продукція одразу після її виготовлення буде відправлятися покупцю.

Ключовими елементами системи забезпечення доступності товарів аптечного асортименту є регулювання націнки у всьому ланцюгу поставок та зниження податків, зокрема податку на додану вартість (ПДВ). У країнах ЄС ставка ПДВ на ліки варіює у широких межах від 2,1 до 25%. В Україні встановлено 7% ПДВ на лікарські засоби (ЛЗ), які включені до державного реєстру та 20% − на інші аптечні товари, зокрема екстемпоральні ЛЗ. Для підвищення ефективності протиепідемічних заходів від ПДВ звільнено 103 МНН ЛЗ, 168 медичних виробів (МВ) та інші товари, що використовуються для лікування й профілактики Covid-19. Проведено аналіз групи препаратів, що не відно-сяться до ЛЗ та обкладаються ПДВ за ставкою 20% у національній мережі аптек «Подорожник». Для підвищення їх доступності для населення роздріб-на націнка встановлена на рівні 2%.

Розкрито діяльність однієї з ключових міжнародних організацій допомоги у південноукраїнському регіоні – Американської адміністрації допомоги (АРА). Протягом квітня-червня 1922 р. АРА організувала мережу їдалень у Миколаївській та Одеській губерніях (820), де харчувалося 192774 дітей і 1045 дорослих. Також сухі пайки й обіди отримували діти та дорослі закритих установ (дитячих будинків, лікарень, санаторіїв, студентських їдалень тощо). Загалом отримували допомогу 427624 особи. Окрім харчування АРА розподіляла продуктові та речові посилки, надавала медичну допомогу (організація медичних пунктів, лазень, поставки медикаментів, лікування хвороб, профілактика захворювань, поширення медичної літератури тощо). АРА завершила свою роботу у червні 1923 р., а 15 липня 1923 р. було ліквідовано український осередок організації і 20 липня 1923 р. було закрито центральний офіс місії у Москві.

У сучасних умовах актуальними питаннями продовжують залишатися взаємозв’язок здоров’я людини та інформаційних технологій, порушення соматичного й психічного здоров’я населення, зумовлені інформаційними та психоемоційними навантаженнями. Мета статті – визначити особливості використання інформаційно-комунікативних технологій у повсякденному житті й досліджувати їх вплив на фізичне та психічне здоров’я людини. Станом на 31 грудня 2017 р. 4,15 млрд людей у світі підключені до мережі Інтернет. В Україні 52,5 % осіб є користувачами мережі Інтернет. Це становить 3,5 % від загальної кількості користувачів у Європі. 96 % дітей користуються Інтернетом, який став для них природною частиною життя. Комп’ютер є не лише розвагою, але й засобом спілкування, самовираження та розвитку особистості. Сучасних дітей і молодь Інтернет приваблює різноманітним спілкуванням, угамуванням інформаційного голоду, пошуком нових форм самовираження, анонімністю й віртуальною свободою, почуттям спільності та приналежності до групи. Вони засвоюють нові цифрові технології й учаться вільно орієнтуватися в інформаційному просторі. Діти не можуть реально оцінювати рівень достовірності та безпеки інформації, що міститься в Інтернет-просторі. За останні півроку у світі збільшилося покриття Інтернетом на 7 %. За даними статистики, понад третина користувачів в Україні мають вік до 29 років. Більше 60 % дітей і підлітків щодня спілкуються в Інтернет-чатах. Надання переваги віртуальному світу чинить негативний вплив на психіку й здоров’я дитини та може погіршити не лише зір, поставу й сон, але й викликати тривожність, дратівливість, соціальну дезадаптованість і залежну поведінку. Відзначено підвищення високого рівня тривожності, ригідності та екстравертності в інтернет-користувачів. Лише 24 % дорослих перевіряють, які сайти відвідує їхня дитина. 11 % батьків знають про такі онлайн-загрози, як «дорослий» контент, азартні ігри, онлайн-насилля, кіберзлочинність. 79 % дітей упевнені в тому, що вони достатньо обізнані щодо ризиків в Інтернет-мережі. Розглянуто п’ять основних видів інтернет-залежності: комп’ютерна залежність, компульсивна навігація в мережі, перевантаженість інформацією, кіберсексуальна й кіберкомунікативна залежності. В Україні поширена саме друга (кіберкомунікативна) залежність. Так, згідно з проведеними дослідженнями, перше місце за відвідуваністю займають саме соціальні мережі (27 % у цілому серед молоді), у дівчат показник вищий (29,8 %), порівняно з хлопцями (23,9 %).

У статті представлено порівняльний аналіз наявних цифрових освітньо- наукових середовищ закладів вищої освіти України. Доведено, що у період всесвітньої пандемії COVID-2019 важливим постало питання наявності цифрового освітньо-наукового середовища закладу вищої освіти, що забезпечило б безперебійне функціонування освітнього процесу у період вимушеного дистанційного навчання. Установлено, що досі недостатньо дослідженими залишаються проблеми проєктування та педагогічно виваженого використання цифрового освітньо-наукового середовища закладу вищої освіти. Нині в різних закладах вищої освіти використовуються або власноруч розроблені системи, або придбані у популярних розробників. Зокрема, найбільш поширеними у використанні системами управління освітнім процесом серед закладів вищої освіти України є «Директива», «Університет», «Політек-софт». Також є заклади вищої освіти, які користуються власними напрацюваннями: Київський університет імені Бориса Грінченка, Хмельницький національний університет. Отже, у статті детально проаналізовано функціонал таких цифрових середовищ. Зокрема, е-середовище Київського університету імені Бориса Грінченка містить низку складників, що доступні із зовнішніх ресурсів, а також деякі компоненти, які доступні лише з мережі університету. Зокрема, із зовнішніх ресурсів доступні такі складники: Е-навчання, Е-портфоліо викладача, Вікі-портал, інституційний репозиторій, електронні видання, електронний каталог, електронні заявки, наукові конференції та семінари, база випускових робіт, сертифіковані ЕНК, підвищення кваліфікації, хмарні сервіси Microsoft, профілі інститутів у Google-академії, Авторизований сертифікаційний центр CERTIPORT. Окрім того, із внутрішньої мережі доступні й інші складники середовища: електронний репозиторій, електронне тестування, база реєстрів діяльності, журнал заявок на ремонт КТ, створення корпоративної пошти. Своєю чергою, Хмельницький національний університет представляє це середовище як перелік посилань на необхідні матеріали.

В Україні наявна тенденція до збільшення розвитку ускладнення вагітності пізніми гестозами, тому дослідження методом математичного моделювання прогнозування виникнення прееклампсії середнього ступеня є доцільним та необхідним для спрощення верифікації даної патології. Мета – розроблення математичної моделі для визначення ймовірності та відсотка прогнозування виникнення прееклампсії середнього ступеня у жінок групи високого ризику розвитку пізнього гестозу на тлі метаболічного синдрому. Матеріал і методи. На сьогодні, окрім точної діагностики та ефективного лікування прееклампсії з ожирінням, постало питання прогнозування виникнення прееклампсії за допомогою біохімічних маркерів діагностики. Іншими словами, з якою ймовірністю може виникнути прееклампсія середнього ступеня у жінок групи ризику виникнення пізнього гестозу на тлі метаболічного синдрому. Для вирішення завдань такої складності застосували нейронні мережі, або «штучний інтелект». Результати. Математично доведено, що при наявності протеїнурії, що відповідає діагностичним критеріям прееклампсії легкого ступеня, дефіциту вітаміну D та підвищення рівня інгібіну А, ймовірність розвитку прееклампсії середнього ступеня становить 89 % . Висновки. У пацієнток віком понад 35 років ризик виникнення прееклампсії середнього ступеня, враховуючи додаткові прогностичні маркери, зокрема вітамін D та інгібін А, зростає ймовірність розвитку даного ускладнення вагітності на тлі метаболічного синдрому.

У статті викладено результати дослідження аспектів застосування системи управ- ління безпечністю харчових продуктів (НАССР). Показано, що в сучасних умовах система управління безпечністю харчових продуктів у поєднанні з системою управління якістю набувають дедалі вагомі- шого значення. Вони знаходять застосування в найрізноманітніших галузях економіки, зокрема вироб- ництві, торгівлі, сфері послуг, стаючи основою для досягнення високого стандарту якості продукції. Метою статті є вивчення запровадження системи НАССР на підприємствах роздрібної торговельної мережі. Вимоги до харчової безпечності постійно зростають. Споживачі та державні контролюючі органи висувають дедалі жорсткіші вимоги до того, щоб харчові продукти відповідали найвищим нор- мам якості та безпечності. У разі виникнення проблеми її джерело має бути негайно виявлено та усу- нуто. Ці вимоги насамперед стосуються роздрібної торгівлі, однак відповідальність за якість та без- печність продуктів харчування тепер поширюється на весь ланцюг поставок, включаючи виробників харчової продукції, сировини і транспортних компаній. Прогрес суспільства, особливо в останні деся- тиліття, супроводжується різким зростанням рівня ризиків для безпечного життя людини, зумовле- ним подальшим зростанням виробництва. Одночасно та пропорційно суспільство збільшує вимоги і гарантії щодо безпечності виробленої продукції. Харчові продукти та умови і засоби їх виробництва зазвичай є основними джерелами ризиків, які в останні десятиліття були обʼєктом особливої уваги фахівців. Організація має встановити, задокументувати, запровадити та підтримувати результа- тивну систему управління безпечністю харчових продуктів та за потреби оновлювати її відповідно до вимог стандарту. Організації необхідно визначити сферу застосування системи управління без- печністю харчових продуктів. Сфера застосування має встановлювати продукти та категорії про- дуктів, процеси та виробничі ділянки, охоплені системою управління безпечністю харчових продуктів. Подальші дослідження мають бути спрямовані на розгляд специфіки розробки і впровадження сис- теми управління безпечністю окремих груп харчових продуктів.

Импортные поставки традиционно играют значительную роль в обеспечении национальных потребителей и производителей в тех товарах и технологиях, которые невозможно или не выгодно производить самостоятельно. В истории не мало фактов, подтверждающих целесообразность снижения ввозных пошлин и стимулирования деятельности импортеров с целью создания условий для повышения конкурентоспособности в том числе и отечественных товаров. Избыточная протекционистская защита местного рынка не всегда дает положительный экономический результат. В свою очередь, и сверхзависимость экономики от импорта не является оправданной. Только взвешенная политика импортозамещения способна дать дополнительные импульсы к развитию национального хозяйства. Препятствия на пути импорта приводят к сокращению товарооборота между странами, что не позволяет в полной мере реализовывать экономический потенциал бизнеса и максимально удовлетворять потребности населения.

Розвиток вітчизняної системи водного транспорту та її інфраструктури у сучасних умовах розвитку економіки України характеризуються посиленням інтеграційних процесів у світову економічну систему, що здатна забезпечити підвищення інвестиційної привабливості країни через нарощення транспортних потоків, конкурентоспроможності, скорочення термінів доставки вантажів тощо та матиме мультиплікативний ефект і на інші сфери економічної діяльності. Тому роботу направлено на визначення передумов реалізації конкурентних переваг водного транспорту України. На основі аналізу перевезень вантажів за видами транспорту встановлено кардинальний перерозподіл структури перевезень вантажів у сторону залізничних. Частина вантажних перевезень здійснюється водним транспортом України, враховуючи перевезення морським та річковим видами транспорту. На відміну від країн Європейського союзу, в Україні внутрішніми водними шляхами вантажі, зокрема будівельні, різна руда, хлібні види вантажів, різні метали тощо, транспортуються переважно каботажними перевезеннями. В низці країн Європейського союзу, зокрема у Нідерландах, Німеччині і Бельгії, спостерігається виразна взаємозалежність між обсягами перевезення вантажів та промисловістю, яка формує переважну вантажну базу. Внутрішні водні шляхи Європи типізовані, на яких використовуються уніфіковані баржі, вантажопідйомність яких залежить від глибини. Масштабне використання потенціалу внутрішніх водних шляхів Європи враховує високі показників екологічної стійкості та енергоефективності, підтримуючи безпеку клімату та навколишнього середовища. Морська транспортна система України представлена 13 морськими портами, проте рівень їхньої завантаженості знаходиться нижче 50% значення у той час, коли відбувається розвиток трансконтинентальних морських маршрутів із великою кількістю інтеграційних точок на своєму шляху. Країнами Європи, що мають вихід к морю, зокрема Нідерланди, Італія, Іспанія, Об’єднане Королівство, забезпечується переважний вантажопотік. Тому для участі морських портів України у реалізації перевезень транс’європейськими та трансконтинентальними маршрутами першочерговим завданням виступає підвищення конкурентоспроможності через вирішення проблем не тільки заходу до портів великогабаритних суден, а й шляхом вирішення врегулювання нормативно-правового, технологічно-інформаційного та економіко-екологічного забезпечення, зокрема за допомогою впровадження концепції «розумного порту», яка є головним трендом в трансформації та цифровізації портів світу та передбачає об'єднання всіх учасників глобального ланцюга поставок у єдину взаємопов’язану мережу на основі цифрової платформи із тестуванням штучного інтелекту.

Цель работы. В статье дается оценка изменений, происходящих в бизнесе в России в условиях макроэкономического шока Covid-19, и производится анализ на материалах организаций строительной отрасли. Метод или методология проведения работы. Проведен макроэкономический анализ изменений, происшедших в строительной отрасли в условиях макроэкономического шока Covid-19. Результаты. В статье проводится анализ влияния макроэкономического шока на деятельность бизнес-организаций (на примере строительного сектора экономики) России. Дается оценка ситуации, складывающейся в строительной отрасли в результате приостановки работ в период пандемии. Масштабный экономический кризис, вызванный вирусом Covid-19, создает дополнительные трудности для экономической деятельности в строительном секторе. Данный кризис является нестандартным, так как он протекает не по экономическим законам, сложно предугадать его последствия и их разрешение. Он не циклический, не долговой, поскольку даже успешные платежеспособные организации вынуждены останавливать свои производства, чтобы ограничить заражение своих сотрудников. У этого кризиса есть своя особенность, которая заключается в нарушении цепочки поставок из-за того, что предприняты карантинные меры в различных странах мира и регионах. Область применения результатов. Результаты проведенного исследования могут быть использованы при анализе и прогнозировании структурных изменений в строительной отрасли страны. Выводы. На данный момент времени строительные организации пока еще сравнительно слабо пострадали от этого шока. Но в дальнейшем, по мере возникновения очередных «волн» пандемии, этот негативный эффект будет накапливаться, что может привести к массовым банкротствам отраслевых компаний.

Мета. Розробити модель програм здоров’язберігаючої спрямованості на етапі попередньої базової підготовки у юних футболістів з функціональними порушеннями опорно-рухового апарату. Методи. Аналіз даних науково-методичної літератури й інформаційних ресурсів мережі Інтернет, контент-аналіз теоретичних і методичних робіт, реконструкція, синтез. За даними наукової спільноти властива сучасному дитячо-юнацькому спорту інтенсифікація навчально-тренувального процесу, спрямована на досягнення високих спортивних результатів, призводить до збільшення навантажень на дитячий організм і може спричинити виникнення в юних спортсменів метаболічних, морфо-функціональних порушень, донозологічних станів і захворювань. Сьогодні все більшу актуальність набуває проблема профілактики, раннє виявлення і корекції порушень станів кістково-м’язової системи юних спортсменів.Враховуючи фундаментальні розробки теорії та методики юнацького спорту, біомеханіки просторовоїорганізації тіла людини, специфіку планування фізичних навантажень з акцентом на особливості організму юних спортсменів, розроблено модель програм здоров’язберігаючої спрямованості футболістів з функціональними порушеннями опорно-рухового апарату на етапі попередньої базової підготовки та технологічні операції, яка включає два взаємопов’язаних блоки: організаційно-методичний та змістовно-цільовий. Організаційно-методичний блок моделі програм здоров’язберігаючої спрямованості футболістів з функціональними порушеннями опорно-рухового апарату на етапі попередньої базової підготовки передбачає організацію попередньої підготовчо-методичної роботи зі створення здоров’язберігаючого се-редовища. У змістовно-цільовий блок програм входили мета, завдання, засоби, форми і методи корекційно-профілактичних заходів, принципи і методи проектування і реалізації здоров’язберігаючої технології.Ключові слова: юні футболісти, модель, програми здоров’язберігаючої спрямованості,порушення постави.

Оптимізація використання вичерпних джерел енергії та перехід до відновлювальних набирає обертів в усьому світі. Особливо перспективними наразі стають схеми спільного використання ґрунтових теплових насосів разом із сонячними тепловими панелями (геліоколекторами) та вітрогенераторами. Це дозволяє підвищити частку використання відновлюваної енергії з навколишнього природного середовища в загальному енергоспоживанні.З сучасними досягненнями технологій почала відбуватися відкритість ресурсів, котрі раніше були поза досягненням у використанні будь-ким, крім мілітаризованої сфери. З приходом відкритості існування нових технологій прийшла ера мікромініатюризації та спрощення виробництва елементів, з яких вони побудовані. Для людства постала нова задача – навчитися використовувати відновлювані джерела енергії у повсякденному житті. З’явилась потреба у знаходженні самого підходу використання цих джерел, на ряду з тими, що ми звикли використовувати. В результаті проведеного аналізу була підтверджена доцільність використання як відновлювальних джерел енергії, так і централізованих та не відновлювальних. Але постало нове питання – як забезпечити систему більш доступним обладнанням та уніфікованими деталями. У статті розглянута доцільність створення комплексу енергозабезпечення будівлі, здатного працювати дистанційно і незалежно від прямих енергоресурсів, що призведе до значного підвищення рівня захищеності від нестабільності температурних перепадів і перепадів в електричній мережі. Також метою є оптимізація системи енергозабезпечення будівлі. Були розглянуті методи регресійно-корелляційної побудови математичної моделі за результатом експерименту, досліджені побудовані криві емпіричних та експериментально отриманих показників енергозберігаючою комплексної системи будівлі, приведений тепловий баланс та логічно-структурна схема оптимізації.

Стаття присвячена висвітленню досвіду Німеччини, Франції, Італії, Іспанії, Польщі, Нідерландів та інших країн, які входять до складу ЄС по впровадженню в практику інформаційно-комп’ютерних технологій в ході сучасного всесвітнього глобалізаційного процесу. Окремо зазначається і роль Великобританії, яка хоча і заявила про вихід із складу ЄС, але має значний доробок в розроблення головних політико-правових аспектів в ході реалізації державної інформаційної політики та інформаційної стратегії, створення громадсько-мережевих інформаційних центрів та освоєння інформаційно-комунікаційних технологій. Взагалі розроблення основних понять та категорій, всебічному обґрунтуванню європейської моделі реалізації державами ЄС інформаційної політики присвятили цілий ряд оригінальних праць як зарубіжних, так і вітчизняних вчених та практиків. Наразі в Україні тривають реформи, які впливають на формування та розвиток інформаційного простору країни, інформаційного суспільства. Нагального вирішення потребує проблема щодо створення оптимального законодавчого акту, який забезпечить ефективну роботу як державних, так і недержавних суб’єктів інформаційного сектору, а також полегшення доступу громадян до отримання послуг в режимі «онлайн», шляхом створення необхідної платформи і забезпечення захисту кіберпростору у мережі Інтернет. Усе це свідчить про великий перелік викликів та завдань, які необхідно вирішити задля досягнення важливої мети – створення конкурентоспроможної, інформаційно-розвиненої держави, яка реалізує ефективну державну інформаційну політику як всередині країни так і на міжнародній арені. При здійсненні державно-управлінських реформ, постало питання про застарілість та невідповідність сучасному стану технологічного розвитку законодавства щодо інформації та діяльності засобів масової інформації, з урахуванням безпекового фактору та національних інтересів держави. Допомогти у формуванні векторів та пріоритетів державної інформаційної політики здатне й врахування здобутків інформаційної політики країн Європи, Азії та Америки.

Ефикасно коришћење информација о простору постало је једна од кључних компоненти у решавању глобалних проблема попут климатских промена, спречавања епидемија или сузбијања сиромаштва. Географски информациони системи (ГИС) омогућавају прикупљање, комбиновање и анализу просторних информација и од велике су користи при доношењу одлука, рационалног коришћења ресурса и спровођења превентивних мера тамо где су потребне. Они добијају све већи значај у академским и пословним круговима, а библиотеке могу на бројне начине да их уврсте у своје услуге. Обезбеђивање рачунара са инсталираним ГИС програмима, одржавање радионица, пружање помоћи при проналажењу просторних података, геореференцирање, развој дигиталних библиотека за похрањивање просторних података, само су неки од начина. У овом раду аутор ће представити пројекат развоја дигиталне библиотеке за прикупљање просторних података, који су започели библиотекари Дома културе „Студентски град” - Нови Београд у сарадњи са Географским факултетом Универзитета у Београду и Географским институтом „Јосиф Панчић” САНУ. Пројекат Дигитална библиотека просторних података може донети вишеструке користи студентима и професорима који користе ГИС, али и библиотекарима.

Останніми роками набув широкого поширення термін E-learning, що означає процес навчання в електронній формі через мережу Інтернет або Інтранет з використанням систем управління навчанням. Поняття «Електронне навчання» (ЕН) сьогодні є розширенням терміну «дистанційне навчання». ЕН – ширше поняття, що означає різні форми і способи навчання на основі інформаційних і комунікаційних технологій (ІКТ). Ефективність електронного навчання істотно залежить від, технології, що в ній використовується. Складне у використанні програмне забезпечення не тільки ускладнює сприйняття навчального матеріалу, але й викликає певне несприйняття використання інформаційних технологій в навчанні. Програмне забезпечення для ЕН представлене на сьогоднішній день як простими статичними HTML-сторінками, так і складними системами управління навчанням і навчальним контентом (Learning Content Management Systems), що використовуються в корпоративних комп’ютерних мережах. Успішне впровадження електронного навчання ґрунтується на правильному виборі програмного забезпечення, що відповідає конкретним вимогам.У всьому різноманітті засобів організації електронного навчання можна виділити наступні групи:авторські програмні продукти (Authoring Packages);системи управління навчанням (Learning Management Systems – LMS);системи управління контентом (Content Management Systems – CMS);системи управління навчальним контентом (Learning Content Management Systems – LCMS).Існують дві основні групи систем організації електронного навчання:комерційні LMS\LCMS;вільно поширювані LMS\LCMS.Комерційні LMS\LCMS“Бітрікс: Керування сайтом”. Продукт доступний в різних версіях, які відрізняються одна від одної набором модулів, а отже і можливостями (“Старт” – 199 у.о., “Бізнес” – 1699 у.о.). Доступні версії, що працюють не тільки з MySQL, а й з Oracle. Розробку дизайну сайту і його первинне налаштування можуть провести лише PHP-програмісти. Так само система вельми вимоглива до ресурсів сервера.“Amiro.CMS”. Збалансована і багатофункціональна CMS, що має багато серйозних переваг, серед яких глибокий рівень контролю над сайтом через веб-сервер-інтерфейс, високий рівень юзабіліті, орієнтація на пошукову оптимізацію, невисока ціна рішень (від 90 до 499 у.о., причому можливі варіанти з орендою і щомісячною оплатою).Система “Прометей” – це програмна оболонка, яка не тільки забезпечує дистанційне навчання і тестування, але і дозволяє управляти всією діяльністю віртуального навчального закладу, що сприяє швидкому впровадженню дистанційного навчання і переходу до широкого комерційного використання. Інтерфейс перекладений кількома національними мовами, серед яких українська.Серед інших систем варто відмітити “NetCat” (“Standard” – 300 у.о., “Plus” – 750 у.о., “Extra” – 1200 у.о., “Small Business” – 4 у.о.) та “inDynamic 2.3” (базова поставка – 1100 у.о., розширена – 1500-3500, максимальна комплектація системи модулями – 9000 у.о.).Нажаль, у сучасних умовах масове використання таких систем вітчизняними вузами не представляється можливим через їх високу вартість і жорсткі апаратні вимоги. Крім того комерційні системи надають вельми обмежені можливості для розширення і масштабування.Вільно поширювані LMS\LCMSAtutor.Розроблена з урахуванням ідей доступності та адаптованості, має україномовний інтерфейс.Claroline (Classroom Online). Claroline дозволяє створювати уроки, редагувати їх вміст, управляти ними. Додаток включає генератор вікторин, форуми, календар, функцію розмежування доступу до документів, каталог посилань, систему контролю за успіхами, модуль авторизації.Dokeos. Більше орієнтована на професійну клієнтуру, наприклад, на персонал підприємства.LAMS (Learning Activity Management System). LAMS є революційно новою системою для створення і управління електронними освітніми ресурсами. Вона надає викладачеві інтуїтивно зрозумілий інтерфейс (заснований на EML) для створення освітнього контента.Moodle. Проект був задуманий для поширення соціоконструктивістського підходу в навчанні. Moodle підходить для використання більш класичних стилів, зокрема, гібридного навчання, що перетворює систему на додаток до презентаційного навчання.Існує також низка вільно поширюваних LMS\LCMS з функціональними можливостями, схожими до вище розглянутих. Серед них варто відмітити OLAT, OPENACS та Sakai.Отже, системи з відкритим кодом дозволяють вирішувати ті ж завдання, що і комерційні, але при цьому у користувачів є можливість доопрацювання і адаптації конкретної системи до своїх потреб і поточної освітньої ситуації.

Сучасна концепція публічного управління вимагає від посадових осіб органів публічної влади бути більш чутливими до запитів громадян, ширше залучати інститути громадянського суспільства до прийняття державно-управлінських рішень, здійснювати свою діяльність прозоро та відкрито. Інформування громадськості та комунікаційна взаємодія є основними інструментами забезпечення відкритості і прозорості діяльності суб’єктів владних відносин. Влада повинна бути зацікавленою у налагодженні комунікаційного зв’язку у різних формах , що сприятиме успішності реалізації задекларованих реформ та підвищення довіри громадян.Встановлено, що інформаційні відносини між суб’єктами публічного управління базуються на принципах відкритості, проступності, достовірності, повноти, правомірності одержання, використання та поширення інформації. В той же час для налагодження двостороннього зв’язку комунікаційна взаємодія у публічному управлінні між представниками влади та громадськості повинна відповідати принципам прозорості, відкритості, чесності, оперативності, адекватності, партнерства, достовірності та підзвітності. В умовах розвитку демократичного суспільства кожен громадянин має право на отримання повноцінної та достовірноїінформації про діяльність органів публічної влади, а останні зобов’язані вчасно й у повній мірі її висвітлювати, ширше залучати громадськість до формування та реалізації державної політики. На основі аналізу нормативно-правового забезпечення визначено, що інформаційно-комунікаційна діяльність регулюється окремими положеннями Конституції України, законів України, постанов Кабінету Міністрів України та інших нормативно-правових актів. Вони розкривають права та обов’язки органів публічної влади прозоро висвітлювати інформацію та звітуватися про свою діяльність, надавати відповіді на запити, публічно обговорювати проєкти нормативно-правових актів, проводити громадські слухання та враховувати думку громадськості. Встановлено, що кращими формами для комунікаційної взаємодії є: прийом громадян, зустрічі, консультації, круглі столи, семінари, конференції, засідання, зібрання, наради, збори, урочисті події, громадські слухання, публічні дебати, демонстрації, презентації, виставки, брифінги, прес-конференції, прес-тури, вхідна та вихідна кореспонденція, повідомлення у ЗМІ, соціальних мережах та на веб-сайтах. Зазначено, що залучення програм та проєктів міжнародної технічної допомоги сприяє налагодженню комунікаційної взаємодії між органами публічної влади та представниками інститутів громадянського суспільства, зокрема під час розроблення комунікаційної стратегії.

Споживання харчових продуктів є незмінною частиною нашого життя. На сьогоднішній день забезпечення харчуванням у навчальних закладах, в установах охорони здоров'я та взагалі в багатьох державних установах відбувається за допомогою електронних закупівель. Відповідно до Закону України «Про державні закупівлі», закупівля це - придбання замовником товарів, робіт і послуг в порядку, встановленому цим Законом [1]. Це є обов'язковим для всіх розпорядників бюджетних коштів і відображається на платформі Prozorro. Така спрямованість економіки є нічим іншим, як прикладом цифрової економіки. Цифрову економіку також іноді називають інтернет-економікою, новою економікою, або веб-економікою. [2] Під цифровий економікою найчастіше розуміють виробництво, продажу та поставки продуктів через комп'ютерні мережі, як і в нашому випадку. Мета «Prozorro» - максимальна прозорість процесу державних закупівель та простота доступу. Основним питанням, яке виникає за участю підприємства в таких закупівлях, це ризики. Вони є на будь-якому етапі діяльності, і можуть виникати незалежно від його дій. З огляду на досить недавнє виникнення такої електронної системи, проблема оцінки таких ризиків є досить важливою і вимагає вивчення. В системі публічних закупівель суб'єкт підприємницької діяльності виступає в ролі учасника, і саме цей статус і є причиною виникнення ризиків. Говорячи про цю систему, можна сказати, що тут в більшості випадків виникають саме фінансові ризики, в частині можливості втрати частину свого капіталу, а також неотримання бажаного доходу, або в недостатньому обсязі.Під втратою частини капіталу розуміється втрата коштів, сплачених за участь у тендерній процедурі. Незалежно від результатів процедури закупівлі вони не повертаються суб'єкту підприємницької діяльності. Під ризиком неотримання бажаного доходу розуміється такий випадок, коли незалежно від об'єктивних чи суб'єктивних причин учасник програє тендер і не отримує додаткового стабільного доходу. І останній випадок, коли підприємство отримує дохід менше бажаного. Це відбувається в результаті скорочення обсягів фінансування і зменшення обсягів закупівлі. Державні закупівлі одночасно є гарантом отримання стабільного доходу, але в той же час можуть стати і причиною його зменшення.

Циљеви савремене наставе страног језика су, према Заједничком европском референтном оквиру за језике, усмерени на комуникацију односно развијање општих, а пре свега комуникативних компетенција. Све чешће се намеће неопходност познавања страног језика до те мере да можемо без великих проблема да комуницирамо са говорницима одређеног језика, а да при том владање страним језиком није сведено на познавање само одређених области језика. За успешну, свакодневну комуникацију је, између осталог, битно познавање фразеолошких јединица неког језика. У овом раду се поставља питање да ли су и у којој мери наставници страног језика свесни важности имплементације фразеологизама у наставу страног језика. Техника којом смо се служили приликом испитивања је анкетирање, при чему инструменте анализе чини анкетни лист са петостепеном Ликертовом скалом. За поменуту анализу употребљена је дескриптивна статистика као вид квантитативне анализе података након које следи дескрипција резултата. Циљ нашег истраживања је, уз помоћ дескриптивне статистике, извођење општих закључака у вези са ставовима наставника на одређене исказе и утврђивање тачности наших претпоставки док се фокусирамо на важност имплементације фразеолошких јединица у настави страног језика. За даља истраживања интересантно би било анализирати корелацију добијених одговора између основног односно средњег образовања, година стажа наставника и страног језика који се предаје. Сматрамо да би овај рад могао бити полазиште за даљу анализу у оквиру теме.

Стаття присвячена дослідженню часописів посольства УНР в Софії. Обґрунтовується теза про те, що для перших українських дипломатів важливою місією стало відокремлення у свідомості болгар України від Росії, до якої болгарський народ почував деякий сентимент через допомогу в боротьбі за незалежність. Таким чином, перед першими українськими дипломатами постало складне завдання: представити ідентичність молодої української держави та забезпечення її розпізнавання на міжнародній арені. У статті підкреслюється, що відчуваючи потребу бути незалежними у своїй роботі від редакторської політики окремих болгарських видань та необхідності вчасного реагування на розвиток подій в Україні та навколо неї, українські дипломати вирішили видавати неперіодичний часопис «Украинско Слово», який передував появі двотижневого часопису «Украинско-български Преглед». Усі випуски часопису «Украинско Слово» публікували огляди останніх подій в Україні, повідомлення про найважливіші публікації іноземної преси на українську тему, новини з «дипломатичного життя», підтвердження визнання самостійності УНР іноземними урядами та ін. Окреслено, що редакційний комітет часопису «Украинско-български Преглед» ставив за мету ґрунтовно інформувати болгар про історію, культуру та літературу України, поширення думки авторитетних болгарських поетів та письменників про українсько-болгарські зв’язки. Крім того, в умовах недостатньої уваги болгарських ЗМІ до українського питання збільшувався обсяг новинного блоку. З’ясовано, що дипломати посольства УНР вдалися до ідеї видання власного часопису як способу масової комунікації з болгарським суспільством. «Украинско-бьлграски Преглед» можна вважати прототипом сучасних інтернет-сторінок дипломатичних представництв та акаунтів у мережі Фейсбук, враховуючи подібність цілей та завдань, які стоять перед сучасною публічною та культурною дипломатією як її складником. Зроблено висновок про те, що часопис «Украинско-български Преглед» є унікальним джерелом для міждисциплінарних досліджень відносин між Українською Народною Республікою, яка боролася за утвердження своєї державності та Царством Болгарія, керівництво якого мало готовність підтримати молоду країну в умовах складної геополітичної ситуації в Європі після закінчення Першої світової війни. Глибокий аналіз змісту публікацій журналу дозволить сучасним дослідникам глибше зрозуміти цей період українсько-болгарських міжкультурних взаємин, а також витоків офіційної публічної дипломатії між Україною та Болгарією.

В статье рассмотрены место и роль парламентской диплома- тии в рамках реализации межгосударственных и международных отношений как ключевого фактора осуществления внешней политики государства. Опре- делено, что парламентская дипломатия, в отличие от других институтов право- вого и политического характера, таких как международные и региональные ор- ганизации, имея устойчивый характер, способствует реализации задач, постав- ленных перед государством и его институтами. Анализ последних десятилетий сквозь призму межгосударственных от- ношений свидетельствует, что актуальными для парламентской дипломатии стали вопросы социально-экономического и экологического характера, а также вопросы, связанные с обеспечением международной и региональной безопас- ности. Прочность и устойчивость парламентской дипломатии, прежде всего, связаны с тем, что в ее рамках обычно реализуются межгосударственные связи. Этому способствует то, что парламентская дипломатия, являясь многофункци- ональным институтом, одновременно охватывает широкий круг вопросов меж- государственного сотрудничества. Именно благодаря этому государства в сво- их отношениях часто прибегают к парламентской дипломатии. Автор приходит к выводу, что в более тесном развитии парламентской дипломатии в большей мере заинтересованы страны Центральной Азии и Рос- сийская Федерация. Основанием этому могут послужить угрозы, связанные с кризисом в Афганистане в связи с приходом к власти запрещенного террори- стического движения «Талибан». Данное исследование, имея практическое и теоретическое значение, мо- жет быть использовано при составлении различного рода учебных программ и пособий по учебной дисциплине «Политология».

<p class="_7Osnovnoi-text"><span class="CharOverride-1">Кемеровская область была среди флагманов строительства «экономики нового типа» не только в эру советской индустриализации</span><span class="CharOverride-2"><span id="footnote-004-backlink"><a class="_idFootnoteLink _idGenColorInherit" href="file:///Y:/2018-11/HTML/Column_11.html#footnote-004">1</a></span></span><span class="CharOverride-1">, но и в новую эпоху радикальных экономических преобразований. В конце 1980-х шахтеры и металлурги Кузбасса одними из первых заявили о необходимости отхода от устаревших форм хозяйствования и учета мнения тех, кто создает материальные основы жизни общества. Заявление было сделано так и в такой форме, что проигнорировать его было нельзя. Стук шахтерских касок о рельсы Транссиба привел к тому, что Кузбасс стал первым регионом в СССР а) добившимся права использовать региональный хозрасчёт как модель управления (1988 г.) и б)</span><span class="CharOverride-3"> </span><span class="CharOverride-1">получившим статус свободной экономической зоны (1990 г.).</span></p><p class="_7Osnovnoi-text"><span class="CharOverride-1">Дальнейшее развитие событий пошло в направлении разгосударствления и скорейшей приватизации угольной отрасли. Активное участие в разработке концептуальных подходов принимали, в частности, сотрудники Института Гувера (США)</span><span class="CharOverride-2"><span id="footnote-003-backlink"><a class="_idFootnoteLink _idGenColorInherit" href="file:///Y:/2018-11/HTML/Column_11.html#footnote-003">2</a></span></span><span class="CharOverride-1">. Государство полностью ушло из сферы владения активами в добыче угля</span><span class="CharOverride-2"><span id="footnote-002-backlink"><a class="_idFootnoteLink _idGenColorInherit" href="file:///Y:/2018-11/HTML/Column_11.html#footnote-002">3</a></span></span><span class="CharOverride-1">.</span></p><p class="_7Osnovnoi-text"><span class="CharOverride-1">В тот период вопросы социально ориентированного управления экономикой и природными ресурсами региона не ставились. Предполагалось, что частная собственность и рынок сами «выправят» перекосы и несоответствия модели социально ориентированного капитализма.</span></p><p class="_7Osnovnoi-text"><span class="CharOverride-1">В рамках разгосударствления и реструктуризации угольной промышленности были закрыты многие старые шахты, на большей части из них обновлено оборудование, появились новые шахты и разрезы. Но рост эффективности отрасли, увы, не привел к процветанию экономики и социальной сферы Кузбасса. Рационализация производства в ведущих отраслях экономики региона способствовала росту производительности труда, однако вместе с этим сократилась потребность не только в дополнительных, но и в значительной части ранее существовавших рабочих мест. Снижение числа занятых привело к увеличению нагрузки на региональный бюджет</span><span class="CharOverride-3"> </span><span class="CharOverride-1">– поддержание социальной сферы и непрофильных видов деятельности, оплата различных услуг требовали все больше и больше денег. При этом единственным их надежным источником были добыча угля и производство металла. Понимание этого обстоятельства вылилось во всемерную поддержку со стороны власти, прежде всего, темпов наращивания добычи минерального сырья. Причем дело пошло столь быстро, что обострились проблемы экологии, порой из-за открытия новых и новых разрезов оказывались нарушенными транспортные коммуникации.</span></p><p class="_7Osnovnoi-text"><span class="CharOverride-1">В результате наблюдается «выкачивание природно-сырьевых ресурсов и ухудшение эколого-экономических характеристик региона, вызванных повышением “экологоемкости” регионального экспорта, что создает долгосрочные угрозы …» (статья И.А. Кудряшовой, Е.Н. Балаганской, Л.И. Ворониной).</span></p><p class="_7Osnovnoi-text"><span class="CharOverride-1">Бурное развитие традиционных отраслей Кузбасса, изначально формировавшихся под потребности всего СССР, столкнулось с проблемой резкого сжатия внутреннего спроса. Решение было найдено в расширении поставок на экспорт. Поначалу главным «драйвером» экспортоориентированной модели функционирования угольной промышленности был не столько зарубежный спрос, сколько стремление к социальной стабильности и ликвидации всеобщего дефицита. Благодаря разрешению на экспорт угля в Кузбассе уже в 1990-1991 гг. появились японские товары (при этом первые сделки были бартерными). Лишь после распада СССР, «в постсоветское время сырьевые отрасли Кузбасса вынужденно стали экспортоориентированными, так как объем платежеспособного спроса внутри России резко упал» (статья В.В. Ивантера, А.Н. Клепача, Д.Б. Кувалина, А.А. Широва, К.В. Янкова).</span></p><p class="_7Osnovnoi-text"><span class="CharOverride-1">По мере роста валютной выручки, новым владельцам предприятий стало проще все необходимое для добычи угля и выплавки металла покупать за рубежом. При этом большая часть налогов и выплат в региональный бюджет стала осуществляться на основе цен, в значительной степени имеющих расчетный характер. Как результат – вклад экспортной деятельности в экономику и социальную сферу региона стал все сильнее отставать от темпов роста ее производства и прибыли.</span></p><p class="_7Osnovnoi-text"><span class="CharOverride-1">На наш взгляд, такая ситуация не уникальна. В той или иной мере схожую картину мы наблюдаем и в нефтедобывающих регионах (таких, например, как Ханты-Мансийский АО</span><span class="CharOverride-2"><span id="footnote-001-backlink"><a class="_idFootnoteLink _idGenColorInherit" href="file:///Y:/2018-11/HTML/Column_11.html#footnote-001">4</a></span></span><span class="CharOverride-1">), и в энергоснабжающих (таких как Иркутская область). Исключением, пожалуй, является Республика Татарстан, которая поступательно развивает не только глубокую переработку добываемого на территории сырья, но и создает новые высокотехнологичные сферы деятельности (например, центр IT технологий Иннополис).</span></p><p class="_7Osnovnoi-text"><span class="CharOverride-1">В общем случае тот «внутренний» потенциал роста социально-экономической эффективности, который возник при смене формы <br />собственности на энергосырьевые активы, очень быстро себя исчерпал. Приходится констатировать, что, если «…в 2005 г. по ВРП на душу населения регион был лидером Сибирского федерального округа и входил в “двадцатку” ведущих субъектов РФ… то к 2018 г. по удельному ВРП он пропустил вперед почти всех своих сибирских соседей и на 30% отстал от среднего по России уровня» (статья А.Ю. Просекова, Е.А. Федуловой, А.О. Рады, С.А. Кононовой, Т. А. Алабиной).</span></p><p class="_7Osnovnoi-text"><span class="CharOverride-1">Основными бенефициарами предсказуемо стали собственники «заводов и пароходов», а также небольшое количество «эффективно занятых». В числе «обделенных» очень скоро оказалась социально-экономическая сфера и сырьевых регионов, и страны в целом.</span></p><p class="_7Osnovnoi-text"><span class="CharOverride-1">Случилось это не по чьей-то вине или злому умыслу – как всегда, все «хотели как лучше». Основная проблема – в непонимании особенностей учета социально-экономических эффектов, возникающих в ходе таких долгосрочных процессов, как освоение и использование минерально-сырьевых ресурсов. Увы, к формированию процедур управления этими процессами подошли с позиций «сегодняшнего дня». Прежде всего, сказалось упрощенное представление о социально-экономической ценности природно-ресурсного потенциала страны, при котором во главу угла ставятся налоги и рабочие места. Нам доводилось об этом говорить и писать не единожды</span><span class="CharOverride-2"><span id="footnote-000-backlink"><a class="_idFootnoteLink _idGenColorInherit" href="file:///Y:/2018-11/HTML/Column_11.html#footnote-000">5</a></span></span><span class="CharOverride-1">. Но «воз и ныне там».</span></p><p class="_7Osnovnoi-text"><span class="CharOverride-1">Выход из сложившейся ситуации для Кемеровской области (а также для других ресурсных регионов, где вызревает во многом аналогичная кузбасской ситуация) видится в перезагрузке всей системы регулирования и управления отмеченными процессами. Прежде всего – в направлении прямого и непосредственного (начиная с проектного уровня) учета социально-экономических эффектов от освоения природных ресурсов.</span></p><p class="_7Osnovnoi-text"><span class="CharOverride-1">Кузбасс – регион с уникальными трудовыми навыками населения, компактный, обладающий развитой инфраструктурой. У него есть все возможности для формирования и развития цепочек создания добавленной стоимости (от производства современного горно-шахтного оборудования и до комплексирования, например, углехимии и нефтепереработки), а также для реализации рекреационного потенциала. Настоящий номер «ЭКО» посвящен выявлению тех мер и шагов, которые необходимы для движения в данном направлении. Но лейтмотивом через все наши статьи проходит мысль о том, что только выработки отдельных шагов и мер недостаточно. Важно объединить их в единую систему, которая пронизывала бы весь процесс освоения и использования природных ресурсов – вплоть до получения готовой наукоемкой продукции.</span></p><p class="_7Osnovnoi-text"><span class="CharOverride-1">Далеко не все решения могут быть эффективными в границах и в рамках экономики Кузбасса. Значит, необходима кооперация и интеграция с другими регионами с последующим распределением получаемых эффектов вдоль всей пространственно-распределенной цепочки создания добавленной стоимости. Современное социально ориентированное управление процессами освоения природных ресурсов охватывает широкий круг вопросов – от определения границ налоговой ограды (ring fence), обязательств по развитию и использованию местных компетенций, до развития науки и образования, не упуская из виду создание региональной инфраструктуры. Такова сегодня мировая практика (которая, впрочем, значительно варьирует от страны к стране).</span></p><p class="_7Osnovnoi-text"><span class="CharOverride-1">И в России, и в Кузбассе отдельные фрагменты наработанных в мире подходов также применялись. Правда, весьма избирательно и чаще всего в форме «переговорного права» – на нерегулярной и субъективной основе, что, в частности, привело к вымыванию из Кузбасса мелкого и среднего бизнеса. Именно поэтому мы ведем речь о перезагрузке и формировании целостной системы взаимодействия бизнеса власти и общества по поводу и в связи с использованием природных ресурсов уникальной территории. Никакая стратегия сама по себе не в состоянии обеспечить выполнение всех социально-экономических задач, возникающих на пути ее реализации. Ее предназначение</span><span class="CharOverride-3"> </span><span class="CharOverride-1">– сформировать основы для этого и (по крайней мере) запустить механизмы решения таких задач.</span></p><p class="_7Osnovnoi-text"><span class="CharOverride-1">Мы считаем, что «…единственно верным направлением движения вперед для Кемеровской области является путь гармонизации развития базовых отраслей и территории» (статья В.А. Крюкова, Ю.А. Фридмана, Г.Н. Речко, Е.Ю. Логиновой). Только это позволит региону перейти к высокотехнологичной экономике на основе максимального использования его колоссального ресурсного потенциала. Кузбасс, расположенный в сердце Сибири, имеет все шансы остаться экономической опорой страны и в новую эпоху Интернета вещей.</span></p>

<p class="_7Osnovnoi-text">В теплоэнергетике в концентрированном виде сосредоточены очень многие проблемы, с которыми сталкиваются и экономика, и социальная система России на протяжении последних более чем тридцати лет. Важнейшие среди них: социальная роль и значимость обеспечения значительной части населения страны теплом из «внешних источников» (увы, многие наши граждане все еще отапливают жилье дровами и имеют «удобства» на улице); особенность материально-технологических активов, созданных в рамках системы централизованного планирования и управления и ускоренной индустриализации и урбанизации; «хронический диагноз» ведомственности и клановых и корпоративных интересов; неизменная склонность к мнимой простоте и администрируемости при формировании системы управления и регулирования сложнейших экономических процессов.</p><p class="_7Osnovnoi-text">Важно то, что реформирование и преображение системы теплоснабжения урбанизированных поселений нашей необъятной Родины происходят тогда, когда в мире все меняется под влиянием современного этапа научно-технического развития (включая «бум» новых информационных технологий и, в целом, формирование новой модели взаимодействия человека и внешней среды). Безусловно, эти процессы идут везде с разной скоростью: на смену углю в качестве источника тепло- и электроэнергии, по мере перехода экономики той или иной страны на новый уровень развития приходят альтернативные источники энергии. Системы производства тепловой энергии на основе крупных объектов (станций) испытывают все большее давление со стороны распределенных источников генерации (эффекты масштаба и когенерации уже не являются универсальными и не могут служить единственной основой для выработки и принятия решений).</p><p class="_7Osnovnoi-text">Переход к новой электро- и теплоэнергетике немыслим вне учета названных особенностей: с одной стороны, исторической и «естественной» специфики России (страны регионов), а с другой<span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceBefore"> </span>–<span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceAfter"> </span>процесса быстро идущих изменений в технике и технологиях. Целью реформ, которые с разной степенью успешности проводятся в экономике нашей страны и в ее значимой составляющей<span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceBefore"> </span>–<span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceAfter"> </span>энергетике, является стремление повысить эффективность использования и потребления ресурсов (в данном случае<span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceBefore"> </span>–<span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceAfter"> </span>электроэнергии и тепла), а также открыть дорогу прогрессивным процессам в изменении технологического уровня и все возрастающего значения социальной и экологической составляющих.</p><p class="_7Osnovnoi-text">При удачном соединении страновых условий и особенностей с возможностями, предоставляемыми современными технологиями, а также при условии создания и применения действенных процедур регулирования, результаты и сроки достижения приемлемого уровня социальной, экологической, экономической эффективности не заставят себя долго ждать.</p><p class="_7Osnovnoi-text">К сожалению, в случае рассогласования отмеченных составляющих говорить об эффективности не приходится. Растут издержки и тарифы, население все больше увязает в долгах за жилищно-коммунальные услуги, промышленные потребители все чаще «голосуют рублем», переходя на собственные источники генерации, финансовые возможности генерирующих компаний уменьшаются, а с ними увеличивается и доля физически изношенного оборудования. В этой ситуации все чаще приходится заниматься «пожаротушением»<span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceBefore"> </span>–<span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceAfter"> </span>например, срочно расширять сферу применения государственно-частного партнерства не для решения проблем развития, а для «латания дыр». Приведенный на страницах настоящей тематической подборки анализ реализации проектов ГЧП в энергетическом секторе РФ показал, что «большинство из них имеют мелкий масштаб и относятся к муниципальному уровню. В основном это проекты, направленные на поддержание теплосетей и объектов энергоснабжения в рабочем состоянии. Они не способны привести к значительным изменениям в отрасли и не способствуют созданию новых и модернизации действующих объектов энергоснабжения» (статья Л. А. Толстолесовой, М. С. Воробьевой, Н. Н. Юмановой).</p><p class="_7Osnovnoi-text">И энергетика в целом, и тем более, производство тепла и его поставка потребителям, сформированные в рамках тех подходов и традиций индустриального мышления, которые превалировали в экономике централизованного планирования и управления, ожидаемо оказались в числе высокомонополизированных секторов. Особенно это касается относительно замкнутых и обособленных систем теплоснабжения. Отсюда берут начало почти все основные недостатки отрасли: нерациональное использование ресурсов, несоответствие цены качеству услуг, отсутствие стимулов к внедрению инноваций, нарастание экономической, экологической, общественной неэффективности.</p><p class="_7Osnovnoi-text">Авторами этого номера в качестве иллюстрации того, как можно добиться серьезных успехов в деле экономии энергии и выдерживания допустимых уровней ее расходования, приведен обзор практики принятия решений в данной области Государственного комитета обороны в годы Великой Отечественной войны (статья Н. С. Симонова). Но этот пример относится к практике другой, весьма специфической экономической системы.</p><p class="_7Osnovnoi-text">Выход из сложившейся в современной России ситуации, который был в конце концов найден, вполне логичен и правомерен для рыночной экономики: при отсутствии конкуренции физически доступных товаров (услуг) со стороны поставщиков сформировать им виртуальную замену. На роль подобного «фантома» в случае производства тепла была призвана так называемая «альтернативная котельная», некий виртуальный источник тепловой энергии, который мог бы обеспечить производство тепла в данной местности наилучшим образом, используя самые современные технологии. Важно, что технологические составляющие год от года должны меняться в сторону роста эффективности.</p><p class="_7Osnovnoi-text">Применение в качестве индикатора издержек «альтернативной котельной» особых сомнений не вызывает<span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceBefore"> </span>–<span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceAfter"> </span>и логично, и в общем приемлемо с методической точки зрения. Самые большие сложности возникают, как это бывало не раз, при переходе от теоретически выстроенной схемы к ее практической реализации. А именно: какие технологии брать за основу, какие и где получать индикаторы, характеризующие издержки факторов производства.</p><p class="_7Osnovnoi-text">Фактически тот предельно допустимый уровень издержек (тарифа на их основе), который характеризует «альтернативную котельную», является, по меткому выражению Е.А. Косоговой, «ценой ухода» потребителей к альтернативным поставщикам. Поэтому главная экономическая проблема для регуляторов и действующих игроков рынка теплоэнергии<span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceBefore"> </span>–<span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceAfter"> </span>формирование приемлемой «формулы цены входа», которая позволяла бы остаться в данном бизнесе и успешно его развивать.</p><p class="_7Osnovnoi-text">Результативное применение образа «альтернативная котельная» в значительной мере определяется принимаемой и реализуемой схемой государственного регулирования формирования рынка тепла, с одной стороны, а с другой<span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceBefore"> </span>–<span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceAfter"> </span>связью данных процессов с научно-технической политикой в стране. Несомненно, что «достижение индикативного уровня (тарифа) должно сигнализировать контрольным органам о несостоятельности компании по выполнению своих обязательств по теплоснабжению потребителей и необходимости принятия соответствующих организационных мер» (статья В. А. Стенникова и А. В. Пеньковского).</p><p class="_7Osnovnoi-text">Одно из важнейших условий<span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceBefore"> </span>–<span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceAfter"> </span>учет местных особенностей и обстоятельств. Именно это, как показано на страницах настоящей подборки, является причиной успешной реализации механизма «альтернативной котельной» в г. Рубцовске Алтайского края (статья Е. А. Косоговой).</p><p class="_7Osnovnoi-text">Все попытки при регулировании сложных систем пренебречь местной спецификой приводят к результатам прямо противоположным<span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceBefore"> </span>–<span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceAfter"> </span>при достижении простоты и мнимой управляемости процессом формирования рынка тепла обеспечить рост социальной и экономической результативности в долгосрочном периоде не удается. Последнее возможно только в рамках консенсусного подхода к выработке решений с учетом мнений производителей тепло- и электроэнергии, ее поставщиков и, вне сомнения, самих потребителей.</p>

<p class="_7Osnovnoi-text">Великая Отечественная война, в которой советский народ сумел не просто выстоять, но и одержать победу, одно из величайших событий отечественной и мировой истории. Понимание роли и значимости победы в самой кровопролитной в истории человечества войне со временем не ослабевает, а пополняется все новыми подробностями и оценками различных сторон этой одновременно и трагической, и славной страницы нашей истории.</p><p class="_7Osnovnoi-text">В настоящей тематической подборке мы постарались затронуть лишь некоторые вопросы из тех, освещение или интерпретация которых долгие годы была под сильным влиянием идеологических догм и предубеждений, а именно:</p><p class="_7Osnovnoi-text">а) проблему трансформации отношений союзников по антигитлеровской коалиции к нашей стране; роль в этом процессе становления и развития оборонно-промышленного потенциала в географическом центре страны<span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceBefore"> </span>–<span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceAfter"> </span>на Урале и в Сибири (статья К. И. Зубкова);</p><p class="_7Osnovnoi-text">б) проблемы перехода к мобилизационной экономике с позиций как довоенного, так и послевоенного развития страны (что особенно актуально для Урала, Сибири и Востока России в целом) (статья В. И. Клисторина);</p><p class="_7Osnovnoi-text">в) оценка подхода к созданию и развитию систем вооружений и военной техники на различных этапах развития советской оборонной промышленности в 1941-1945-е гг. (статья Н. С. Симонова).</p><p class="_7Osnovnoi-text">Ни одна из этих проблем не может быть должным образом понята, осознана и, тем более, оценена вне признания ведущей и определяющей роли «силы народной»<span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceBefore"> </span>–<span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceAfter"> </span>воли, усилий и самопожертвования наших граждан, как тех, кто защищал Отечество на фронте, так и тех, кто в тяжелейших условиях создавал основу устойчивости экономики страны и для победы в войне, и на многие годы вперед после ее завершения.</p><p class="_7Osnovnoi-text">Хотя ее очень трудно измерить, эта «сила народная» была (и остается) очень весомой и значимой составляющей развития страны, дополняющей традиционно измеряемые производственно-экономические и военно-политические факторы и условия. Именно поэтому чисто технический или количественный анализ соотношения различных видов вооружения на разных этапах войны не всегда является достаточным для понимания итогов той или иной военной операции (как это было отчетливо видно в истекшем году на примере публикаций о Курской битве). Благодаря этой силе были «исправлены» многие ошибки и просчеты в создании вооружений, в планировании военно-стратегических операций и т.д.</p><p class="_7Osnovnoi-text">«Сила народная» проявляла себя не только на фронте или в тяжелейшем труде в тылу. Сегодня хочется вспомнить о многомиллионной «армии» советских военнопленных в оккупированных фашистской Германией странах. Одной из них была, в частности, Норвегия, сохранение контроля над которой рассматривалось Германией как необходимое условие обеспечения поставок железной руды из Швеции. С целью предотвращения захвата ее противником, немецкая военизированная строительная Организация Тодта приступила к созданию системы инженерных и оборонительных сооружений на севере Норвегии. Эта организация широко использовала труд военнопленных. Основу ее подневольной рабочей силы составляли советские и югославские пленные (в 1944 г. – 100000 и 4 000 человек соответственно; свыше 20 000 из них погибли)<span class="myFootnotes CharOverride-1"><span id="footnote-002-backlink"><a class="_idFootnoteLink _idGenColorInherit" href="file:///Y:/2020_05/HTML/Column_5_2.html#footnote-002">1</a></span></span>.</p><p class="_7Osnovnoi-text">В 2017 г. в техническом музее г. Осло была развернута очень обстоятельная выставка под необычным названием «Они строили будущее»<span class="myFootnotes CharOverride-1"><span id="footnote-001-backlink"><a class="_idFootnoteLink _idGenColorInherit" href="file:///Y:/2020_05/HTML/Column_5_2.html#footnote-001">2</a></span></span>. Экспозиция убедительно и всесторонне представила, как результатом неимоверно тяжелого труда наших соотечественников (преимущественно разрушением и перемещением огромных объемов скальной породы в экстремальных северных условиях) стало строительство основы для будущего развития инженерной и транспортной инфраструктуры вдоль северо-западного и северного побережья Норвегии.</p><p class="_7Osnovnoi-text">Именно военнопленные провели самые тяжелые и опасные работы<span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceBefore"> </span>–<span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceAfter"> </span>подготовили в скальных массивах площадки, терминалы, тоннели, дороги, которые в послевоенные годы (особенно<span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceBefore"> </span>–<span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceAfter"> </span>в период нефтяного бума) стали основой сети современных путей сообщения. Примечательно, что сооружение новых объектов в 1970–1980-е гг. финансировалось за счет государственного нефтяного фонда, который впоследствии стал называться «пенсионным»<span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceBefore"> </span>–<span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceAfter"> </span>Global Pension Fund (что многих до сих пор вводит в заблуждение). Пожалуй, это лучшая форма признания нечеловечески тяжелого труда в годы войны, когда его плоды используются для создания условий достойной жизни будущих поколений.</p><p class="_7Osnovnoi-text">Этот печальный и поучительный пример показывает, каково может быть значение военной экономики и реализованных в ее рамках проектов для послевоенного социально-экономического развития территории. В нашей стране тоже есть такие примеры, хотя их и немного. Один из них<span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceBefore"> </span>–<span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceAfter"> </span>железная «Дорога мужества» Старый Оскол-Ржава<span class="myFootnotes CharOverride-1"><span id="footnote-000-backlink"><a class="_idFootnoteLink _idGenColorInherit" href="file:///Y:/2020_05/HTML/Column_5_2.html#footnote-000">3</a></span></span>, построенная в <span class="Hyperlink">1943 г.</span> при подготовке к <span class="Hyperlink">Курской битве. В </span>дальнейшем она стала важной транспортной артерией при развитии железорудных проектов Курской Магнитной Аномалии<span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceBefore"> </span>–<span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceAfter"> </span>Лебединского и Стойленского горнообогатительных комбинатов.</p><p class="_7Osnovnoi-text">Весьма показательны в этом отношении также примеры Урала и Сибири. В годы первых пятилеток, на начальном этапе индустриализации, в центрах Урала и Сибири получили развитие предприятия тяжелой промышленности и машиностроения<span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceBefore"> </span>–<span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceAfter"> </span>как специализированного, ориентированного на нужды тяжелой промышленности, так и обеспечивавшего потребности регионального сельского хозяйства и проекты освоения природных ресурсов Востока России. В предвоенные годы (начиная с середины 1930-х годов) большинство предприятий гражданского машиностроения были переориентированы на выпуск продукции военного назначения. Эта тенденция была значительно усилена в годы войны<span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceBefore"> </span>–<span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceAfter"> </span>индустриальные центры Урала и Сибири стали местом размещения тысяч эвакуированных из европейской части страны предприятий. Этот маневр и в предвоенные и, особенно, в военные годы продемонстрировал, опять же, «силу народную»<span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceBefore"> </span>–<span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceAfter"> </span>умение работать с полной самоотдачей ради будущего.</p><p class="_7Osnovnoi-text">К сожалению, в подавляющем большинстве индустриальных центров Сибири это будущее стало продолжением военного прошлого: почти все предприятия<span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceBefore"> </span>–<span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceAfter"> </span>и местные, переведенные на выпуск военной продукции в предвоенные годы, и, тем более, эвакуированные в годы войны, сохранили свою оборонную специализацию и в дальнейшем. Вопросы масштабной переориентации мощнейшего индустриального потенциала на нужды освоения и развития огромной территории не решены до настоящего времени (как следствие, колоссальная доля машиностроительной продукции, поставляемой извне, включая импорт).</p><p class="_7Osnovnoi-text">Сначала это было связано с тем, что создание «срединной» военно-индустриальной базы СССР на Востоке не только намечало усиление его влияния в приграничных странах Азии, но и объективно превращалось в немаловажный фактор, связывающий силы Японии на Тихоокеанском театре военных действий», в дальнейшем<span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceBefore"> </span>–<span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceAfter"><br /></span>обусловлено общими геополитическими обстоятельствами сначала «холодной войны», а затем и нарастанием напряженности на наших восточных границах (статья К. И. Зубкова).</p><p class="_7Osnovnoi-text">Между тем давно замечено, что «… хотя перевод экономики на военные рельсы приводит в краткосрочном плане к бурному экономическому росту, в долгосрочной перспективе он означает непроизводительное использование ресурсов и ведет к крупным диспропорциям в народном хозяйстве» (статья В. И. Клисторина). Экономика индустриального пояса Востока страны в полной мере подтверждает эти соображения: в послевоенные годы в числе менее приоритетных оказались не только отрасли специализированного гражданского машиностроения, но и проекты инфраструктурного развития обширной территории.</p><p class="_7Osnovnoi-text">К сожалению, в отличие от Норвегии, в «тучные» 2000-е гг. в России доминировала боязнь инвестирования в проекты развития сети современных коммуникаций на Востоке страны в сочетании с идеей «сбережения» нефтегазовых доходов в Фонде национального благосостояния. Как результат<span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceBefore"> </span>–<span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceAfter"> </span>экономика индустриального пояса и Урала, и Сибири, за редким исключением, во все большей степени перемещается в разряд аутсайдеров. Со всеми вытекающими последствиями в виде стагнирующей обрабатывающей промышленности и отрицательного сальдо миграции населения.</p><p class="_7Osnovnoi-text">Признание значимости «силы народной» имеет, на наш взгляд, не только важные историческую и моральную составляющие, но и весьма прагматичное в контексте современной ситуации соображение<span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceBefore"> </span>–<span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceAfter"> </span>в народе России таятся колоссальные возможности и энергия к созиданию и творчеству. И это понятие вовсе не тождественно заимствованному из курсов Economics понятию «человеческий капитал»<span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceBefore"> </span>–<span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceAfter"> </span>оно и шире, и гораздо более многоаспектно, и включает такие важнейшие черты, как любовь и привязанность к своей земле, к месту, где родился и вырос, умение жертвовать собой и созидать ради будущего. Непонимание и недооценка этих качеств не раз подводили аналитиков и экспертов и в военной, и в политической и в экономической области. Однако включение этой составляющей в алгоритмы решения тех проблем и задач, которые стоят сегодня перед страной, позволит преодолеть многие невзгоды и трудности на нашем пути. Опыт Великой Отечественной тому яркое подтверждение.</p><hr class="HorizontalRule-1" /><div class="_idFootnotes"><div id="footnote-002" class="_idFootnote"><p class="Primechanie-verkhnee-N ParaOverride-1"><span class="myFootnotes _idGenCharOverride-1"><a class="_idFootnoteAnchor _idGenColorInherit" href="file:///Y:/2020_05/HTML/Column_5_2.html#footnote-002-backlink">1</a></span><span class="Emphasis CharOverride-2"> </span><span class="Emphasis CharOverride-2" lang="en-US">ChristianTietz</span><span class="Emphasis CharOverride-2">.</span> Дорога крови<span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceBefore"> </span>–<span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceAfter"> </span>принудительная работа в Северной Норвегии. <span lang="en-US">URL</span>:<span lang="en-US"> https</span>://<span lang="en-US">b</span><span lang="en-US">lodveger</span>.<span lang="en-US">info</span>/?<span lang="en-US">page</span>_<span lang="en-US">id</span>=538</p></div><div id="footnote-001" class="_idFootnote"><p class="Primechanie-verkhnee-N ParaOverride-1"><span class="myFootnotes _idGenCharOverride-1"><a class="_idFootnoteAnchor _idGenColorInherit" href="file:///Y:/2020_05/HTML/Column_5_2.html#footnote-001-backlink">2</a></span> <span lang="en-US">URL</span>:<span lang="en-US"> www</span>.<span lang="en-US">tekniskmuseum</span>.<span lang="en-US">no</span></p></div><div id="footnote-000" class="_idFootnote"><p class="Primechanie-verkhnee-N ParaOverride-1"><span class="myFootnotes _idGenCharOverride-1"><a class="_idFootnoteAnchor _idGenColorInherit" href="file:///Y:/2020_05/HTML/Column_5_2.html#footnote-000-backlink">3</a></span> Дорога Мужества. <span lang="en-US">URL</span>: https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B3%D0%B0_%D0%9C%D1%83%D0%B6%D0%B5%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0</p></div></div>

У статті проаналізовано чинники, які вплинули на підготовку дошкільних працівників до організації трудового виховання дітей у період кінця ХІХ – першої половини ХХ століття. З’ясовано, що окремі теоретичні й методичні аспекти зазначеної проблеми розкрито в працях науковців. Так, питання наступності трудового виховання дітей дошкільного та молодшого шкільного віку вивчали А. Богуш, 3. Борисова, Г. Люблінська, М. Машовець, О. Проскура, О. Савченко; різні аспекти розвитку дошкільного виховання та початкової школи досліджували Н. Антонець, О. Барило, Л. Березівська, Г. Білавич, О. Бондар, О. Драч, 3. Нагачевська, С. Попиченко, І. Улюкаєва, А. Січкар, О. Сухомлинська; внесок окремих персоналій у розвиток дошкільного виховання взагалі та організацію питань трудового виховання дітей дошкільного віку зокрема вивчали Т. Василенко, О. Венгловська, О. Джус, О. Зайченко, Г. Іванюк, Т. Куліш, О. Пшеврацька, А. Січкар, О. Сухомлинська. Вихідні методологічні положення дослідження ідей трудового виховання дітей дошкільного віку у вітчизняній педагогічній думці ґрунтуються на здобутках українських учених таких, як: О. Адаменко, О. Аніщенко, Л. Березівська, Н. Гупан, Н. Дічек, Г. Іванюк, Я. Калакура, Є. Коваленко, Г. Корнетов, Д. Раскін, О. Сухомлинська. Однак, проведений аналіз свідчить, що питання підготовки кадрів дошкільного профілю до організації трудового виховання дітей у кінці ХІХ – першій половині ХХ століття спеціально не вивчалися науковцями. Установлено, що розвиток питань підготовки дошкільних працівників до організації трудового виховання дітей у досліджуваний період був зумовлений низкою чинників, а саме: соціально-політичними та соціально-економічними умовами розвитку України, проведенням з’їздів з питань організації народної освіти, розширенням мережі дошкільних закладів, заснуванням педагогічних курсів та Фребелівського інституту, виданням першого журналу з дошкільного виховання, відкриттям закладів для дітей-сиріт та жіночих недільних шкіл, підвищенням рівня жіночої освіти, формуванням державної системи піклування про дітей дошкільного віку, розробкою спеціальних педагогічних рекомендацій для вихователів, створенням Товариства народних дитячих садків, прийняттям низки урядових постанов та наказів.