Academic literature on the topic 'Мембранний апарат'

Проведено моніторинг низькочастотного звуку та інфразвуку на території міста у октавних смугах частот. Показано, що рівні цього чинника перевищують гранично допустимі значення у автомобільному та міському електричному транспорті. Ненормативні значення інфразвуку спостерігаються поблизу залізничного полотна. Виконано аналіз можливих підходів до зниження рівнів низькочастотного звуку та інфразвуку принаймні усередині будівель. Показано переваги та недоліки резонансних та мембранних панелей для поглинання низькочастотних пружних хвиль. Наведено розрахунковий апарат для визначення поглинальних властивостей конструкцій. Доведено, що для ефективного захисту конструкції повинно налаштовуватися на мінімальні пікові частоти, що забезпечує поглинання хвиль вищих кратних ним частот. Запропоновано двошарову конструкцію, налаштовану на дві найбільш критичні звукові та інфразвукові частоти. Додаткове заповнення проміжку між ними та проміжку між конструкцією та поверхнею монтажу (стіна, стеля) стандартним шумопоглинальним матеріалом дозволяє підвищити загальний шумозахист. Надано розрахунок перфорованої шумозахисної панелі., яка застосовується у разі одного суттєвого піку у низькочастотній або інфразвуковій області. Така панель є ефективною, починаючи з частот 100–150 Гц. Запропоновано можливість одночасного зниження рівнів електромагнітних полів. Це досягається за рахунок додавання у проміжний шумопоглинальний матеріал металовмісної субстанції. Це може забезпечуватися застосуванням дрібнодисперсного концентрату залізної руди, який добре імплантується у будь-який матеріал і має низьку вартість. Показана можливість покриття жорстких елементів звукозахисної конструкції спеціальною фарбою для екранування електромагнітних полів широкого частотного діапазону. Це забезпечить захист людей від двох найбільш критичних техногенних фізичних чинників.

Резюме. Діабетична хвороба нирок (ДХН) – це клінічний діагноз, який історично базується на виявленні протеїнурії у пацієнта з цукровим діабетом, причому саме протеїнурію донедавна вважали відображенням ступеня ураження клубочків діабетичної нирки. Мікро- і макроальбумінурію асоціюють із прогресивним зниженням швидкості клубочкової фільтрації, підвищенням системного артеріального тиску та високим ризиком розвитку ниркової недостатності. Мета дослідження – вивчити патофізіологію протеїнурії у динаміці розвитку алоксаніндукованого експериментального цукрового діабету. Матеріали і методи. Дослідження проведені на 63 статевозрілих нелінійних білих щурах-самцях, у 53 з яких викликали експериментальний цукровий діабет (ЕЦД) різної тривалості шляхом одноразового внутрішньочеревного введення розчину алоксану в дозі 160 мг/кг маси тіла, 10 інтактних щурів увійшли до контрольної групи. Через 10; 20; 25; 30; 40 та 45 діб після уведення діабетогенної речовини тварин виводили з експерименту. Результати. Вивчення екскреторної функції нирок здійснювали кліренс-методом за умов водного індукованого 2-годинного діурезу з визначенням кліренсу ендогенного креатиніну, швидкості клубочкової фільтрації, вмісту білка в сечі, його екскреції, у т. ч. стандартизованої за об’ємом клубочкового фільтрату. Встановлено, що на всіх етапах розвитку алоксаніндукованого діабету вміст білка в сечі дослідних тварин, а також показники екскреції білка з сечею, значно перевищували контрольні величини, розвиваючись на тлі явищ гіперфільтрації. Стандартизована за об’ємом клубочкового фільтрату екскреція білка достовірно зростала лише за 11-денного алоксанового діабету, зменшуючись вже з 21–31-ї доби експерименту. Тенденція до зростання стандартизованої екскреції білка з сечею з 41-ї доби експерименту максимально реалізувалася за 46-денного ЕЦД. Висновки. Початкові стадії розвитку алоксаніндукованого експериментального діабету супроводжуються гемодинамічно-гіперперфузійним характером функціонування нирок, а посилення екскреції білка є наслідком гіперфільтрації за структурної та функціональної неушкодженості клубочково-канальцевого апарату нирки. Зазначені компенсаторно-функціональні ренальні розлади за 26-денного експериментального діабету ускладнюються виснаженням функціонального ниркового резерву і розвитком тубулопатій. Подальший вплив гіперфільтрації призводить за 46-денного експериментального діабету до змін архітектоніки та підвищення проникності базальної мембрани клубочків для білка та розвитку гломерулярної альбумінурії.

Мета роботи. Проведення на базі одного центру ретроспективного аналізу впливу гострого пошкодження нирок (ГПН) на смертність пацієнтів, яким виконували екстракорпоральну мембранну оксигенацію (ЕКМО). Матеріали та методи. На базі ДУ «НПМЦ ДКК» у період з 2014 по 2018 рік було проведено 11 процедур ЕКМО. Екстракорпоральну мембранну оксигенацію було розпочато у 7 (64 %) пацієнтів у зв’язку з розвитком гострої серцевої недостатності; у 2 (18 %) – через пневмонію та розвиток гострого респіраторного дистрес-синдрому; в 1 (9 %) пацієнта причиною став сепсис та ще в 1 дитини (9 %) – аритмія. Під час лікування ГПН у наших пацієнтів ми застосовували дві методики: перитонеальний діаліз та модифіковану ультрафільтрацію. Для діалізу використовували розчин «Діавітек ПД» 4,25 % компанії «Юрія-Фарм», для ультрафільтрації – гемоконцентратори Medos® та Terumo®. Результати та обговорення. Кількість успішних процедур ЕКМО становила 7 (63,5 %) з 11. Ми вважали процедуру ЕКМО успішною, якщо після деканюляції пацієнт прожив протягом 48 год. Із 7 успішно деканюльованих пацієнтів 3 (43 %) були виписані з лікарні. З 11 пацієнтів в 1 дитини (9 %) функція нирок була збережена, а в 10 (91 %) розвинулося ГПН AKIN3. У зв’язку з ГПН для замісної терапії 6 (55 %) дітям проводили ультрафільтрацію, 1 (9 %) – перитонеальний діаліз; у 3 (27 %) дітей терапію не проводили. Після запуску ЕКМО ми суттєво покращили кровообіг. За рахунок здійснення ефективної перфузії тканин досягли нормалізації рівня сироваткового лактату на 2-у добу після запуску ЕКМО, діурез відновився на 3-ю–4-у добу, рівень креатиніну знизився на 8–9-у добу. Усі пацієнти, що перебували на замісній нирковій терапії, мали позитивну динаміку в лікуванні ГПН, але з летальним наслідком за рахунок інших причин. Загальна летальність становила 73 %. Висновки. Екстракорпоральна мембранна оксигенація – це процедура, що дозволяє проводити доставку кисню в критичних пацієнтів, коли інші методи інтенсивної терапії неефективні. У 90 % пацієнтів, яким виконували ЕКМО, розвинулося ГПН, що потребувало проведення замісної терапії, в тому числі і ультрафільтрації. Гостре пошкодження нирок, що потребує замісної терапії, є предиктором погіршення перебігу захворювання та підвищення летальності в дітей із вродженими вадами серця, які перенесли оперативне втручання з використанням апарату штучного кровообігу. Проведення ультрафільтрації не супроводжувалося розвитком ускладнень та давало змогу отримати від’ємний водний баланс.

Екстракорпоральна мембранна оксигенація (ЕКМО) є важливим методом у лікуванні гострої серцевої та дихальної недостатності. Периферична методика вено-артеріального ЕКМО полягає в заборі, газообміні та поверненні крові через канюлі, встановлені в периферичні судини. Мета роботи – проаналізувати власний досвід використання вено-артеріального ЕКМО з периферичним методом канюляції в дитини з тяжкою дихальною недостатністю після операції Росса-Конно. Матеріали і методи. У статті розглядається клінічний випадок пацієнта з важкою дихальною недостатністю, що потребував підключення апарату ЕКМО з канюляцією правої загальної сонної артерії та правої внутрішньої яремної вени. Результати та обговорення. Під час проведення ЕКМО вдалося стабілізувати і покращити стан дитини, що зафіксовано лабораторними та інструментальними методами дослідження. Висновки. Екстракорпоральна мембранна оксигенація – це ефективний метод боротьби з гострою дихальною недостатністю, що забезпечує сприятливі умови для подолання інфекції та відновлення функції легень. Периферична методика канюляції дозволяє уникнути багатьох ускладнень, які виникають при центральній канюляції.

Робота складається з вступу та восьми розділів. Загальний обсяг роботи 142 аркушів основного тексту, 23 ілюстрація, 18 таблиць, переліку посилань з 18 найменувань та 6 додатків. Метою роботи є модернізація мембранної установки для знесолення морської води. Спроектована установка дозволяє очищати воду від шкідливих компонентів. Наукова частина дисертації включає визначення впливу шару розділюванного розчину на величину опору шару концентраціїної полярізації, а також визначення селективності мембран по цільовим компонентам. Об’єкт дослідження – явище концентраційної поляризації та селективність мембран Предмет дослідження – вплив складу розділюваного розчину на величину опору шару концентраційної поляризації. що включає визначення селективності мембран за цільовим компонентом. Проектна частина дисертації включає вісім креслень і плакати: креслення теплообмінного апарату, корпусу теплообмінника, мембранного апарату, корпусу мембранного апарату, автоматизації технологічної схеми, технологічної схеми процесу, технічної частини виготовлення деталі,креслення станку для вироблення деталі, плакатів з науковю частиною і плакату з патентною новизною. В роботі спроектовано систему зворотнього оссмосу. Виконано необхідні параметричні розрахунки та розрахунки на міцність.
The work consists of an introduction and eight sections. The total volume of work is 142 sheets of body text, 23 illustrations, 18 tables, a list of references of 18 titles and 6 appendices. The purpose of the work is to modernize the membrane installation for the desalination of seawater. Designed installation allows purification of water from harmful components. The scientific part of the dissertation includes determination of the effect of the layer of separable solution on the magnitude of the resistance of the layer of concentration polarization, as well as determination of the selectivity of membranes by the target components. The object of the study is the phenomenon of concentration polarization and the selectivity of the membranes. The object of study is the influence of the composition of the separated solution on the magnitude of the resistance of the layer of concentration polarization. which includes determining the selectivity of the membranes by the target component. The design part of the dissertation includes eight drawings and posters: drawings of the heat exchanger, the heat exchanger housing, the membrane apparatus, the membrane apparatus housing, automation of technological scheme, the process flow diagram, the technical part of manufacturing a part, the machine drawing for production of parts, posters which represent scientific part of work. The system of reverse osmosis is designed in the work. Parametric and strength calculations are required.
Работа состоит из введения и восьми разделов. Общий объем работы 142 листов основного текста, 23 иллюстрации, 18 таблиц, списка ссылок из 18 наименований и 6 приложений. Целью работы является модернизация мембранной установки для обессоливания морской воды. Спроектированная установка позволяет очищать воду от вредных компонентов. Научная часть диссертации включает определение влияния слоя разделяемого раствора на величину сопротивления слоя концентрациинои поляризации, а также определения селективности мембран по целевым компонентам. Объект исследования - явление концентрационной поляризации и селективность мембран Предмет исследования - влияние состава разделяемых раствора на величину сопротивления слоя концентрационного поляризации. включающий определение селективности мембран по целевому компонентом. Проектная часть диссертации включает восемь чертежей и плакаты: чертежи теплообменного аппарата, корпуса теплообменника, мембранного аппарата, корпуса мембранного аппарата, автоматизации технологической схемы, технологической схемы процесса, технической части изготовления детали, чертежи станка для выработки детали, плакатов по научной части и плаката с патентной новизной. В работе спроектировано систему обратного оссмосу. Выполнены необходимые параметрические расчеты и расчеты на прочность.