Journal articles on the topic 'Медична патологія'
To see the other types of publications on this topic, follow the link: Медична патологія.
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Медична патологія.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Муравйов, О. В., В. Ф. Петрик, Ю. Ю. Лисенко, Г. А. Богдан, and А. В. Наконечная. "АВТОМАТИЗАЦІЯ МЕТОДУ ТЕРМОГРАФІЧНОЇ ДІАГНОСТИКИ ПАТОЛОГІЙ ОРГАНІЗМУ ЛЮДИНИ." Таврійський науковий вісник. Серія: Технічні науки, no. 1 (April 8, 2022): 47–53. http://dx.doi.org/10.32851/tnv-tech.2022.1.5.
Full textAbstract:
Медична термографія найбільш успішно поєднує ефективний пошук патологій та абсолютну неінвазивність для пацієнта та медичного персоналу. Надійність діагностики заснована на стабільності тепловізійної симптоматики, основним параметром якої є послідовність та передбачуваність зміни відносних температур. Це дозволяє використовувати термографію як метод ефективного контролю над перебігом патологічних процесів в організмі людини для різних сфер медичної діяльності. Робота присвячена аналізу можливостей і перспектив розвитку та застосування термографії як методу медичної діагностики. Розглянуто сучасний стан та проблеми використання тепловізійної апаратури для виявлення різних патологій організму людини. Запропоновано напрями концентрації подальших досліджень щодо вдосконалення методу та його поширення в різних галузях медицини. Одним із найвідоміших принципів діагностики патологій організму людини на основі термограм є порівняння температур симетричних частин тіла або аналіз зміни градієнта температури на окремих ділянках організму. Перший підхід має кілька винятків, найбільш значущим серед яких є область серця: температура в цій області, безумовно, вища, ніж у симетричній ділянці з правого боку грудної клітки. Тому такий метод не завжди можливий для застосування, особливо якщо патологія пов’язана з кардіологічним аспектом. Однак порівняння температур симетричних ділянок на основі термограм в інших ділянках тіла людини дозволяє з високою ймовірністю виявити вогнища запальних процесів чи наявність пухлин. Крім онкології, медична тепловізійна техніка знайшла застосування в отоларингології, мамології, стоматології і навіть хірургії, де в процесі певних операцій (наприклад, під час розтину серця або трансплантації) необхідно дуже точно підтримувати певну температуру тіла пацієнта. Подальші зусилля з удосконалення діагностичного методу медичної термографії доцільно спрямувати на підвищення якості теплових зображень та розробку алгоритмів автоматичної діагностики хвороб та патологій із застосуванням цифрової обробки зображень та технології штучного інтелекту.
2
Дудін, О. Є., О. П. Мінцер, and О. М. Сулаєва. "ЦИФРОВА ПАТОЛОГІЯ В РОБОТІ МЕДИЧНОЇ ЛАБОРАТОРІЇ. / АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД." Medical Informatics and Engineering, no. 3 (August 11, 2021): 41–50. http://dx.doi.org/10.11603/mie.1996-1960.2020.3.11608.
Full textAbstract:
Цифрова патологія є невід'ємним технологічним елементом науково-лабораторного середовища та відіграє важливу роль у сучасній клінічній практиці. Мета огляду полягала в аналізі сучасного стану розвитку цифрової патології, її можливостей та ролі в розвитку патології як невід'ємної складової персоналізованої медицини. Отримання повноцінних віртуальних препаратів полегшило б роботу з зображеннями, надало можливість перегляду та обміну зображень між патологами і фахівцями інших спеціальностей. Розроблення відповідного програмного забезпечення та рішень про зберігання й обмін цифрових зображень визначила також широке використання цифрової патології в освітньому процесі при навчанні цитопатологів, патологоанатомів і молекулярних патологів. Окрім зручних інструментів діагностики, отримання другої думки, проведення мультидисциплінарних консиліумів і безперервного навчання патологів, цифрова патологія скоро стане технологічною вимогою в науковому та лабораторно-діагностичному середовищі. У підсумку, впровадження систем штучного інтелекту у діагностику онкологічної патології свідчить про можливість інтеграції патогістологічних даних із результатами клінічного обстеження, лабораторними показниками, даними радіологічного дослідження та результатами молекулярно-генетичного тестування, що надає змогу для повноцінної діагностики та вибору лікування відповідно до вимог персоналізованої медицини. Водночас підкреслено необхідність створення єдиної професійної мови та багатовимірних класифікацій станів пацієнтів, що підлягають комп'ютерному розпізнаванню.
3
Zaporozhan, S. Y., T. O. Vorontsova, L. A. Volyanska, I. O. Krytsky, V. O. Sinitska, and E. I. Burbela. "ОСУЧАСНЕННЯ КОНСУЛЬТАТИВНО-ЛІКАРСЬКОЇ ДОПОМОГИ ДІТЯМ НА ПЕРВИННОМУ РІВНІ." Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології, no. 2 (November 19, 2018): 9–14. http://dx.doi.org/10.11603/24116-4944.2018.2.9322.
Full textAbstract:
Мета дослідження – оптимізувати лікувально-діагностичну допомогу дітям на первинному рівні за умов перехідного періоду на сучасному етапі медичної реформи.
Матеріали та методи. Для оцінки медичної активності батьків у родинах, в яких діти мають хронічну соматичну патологію, проведено анкетування батьків. З метою наближення висококваліфікованої медичної допомоги було створено на основі колективу кафедри дитячих хвороб і дитячої хірургії Тернопільського державного медичного університету імені І. Я. Горбачевського спеціалізовану педіатричну мобільну бригаду.
Результати дослідження та їх обговорення. Досвід роботи спеціалізованої педіатричної мобільної бригади показав, що напрямки її діяльності можуть бути різноманітними: співпраця з «Клінікою на колесах» Міжнародного благодійного фонду «Дар життя», виїзди для медоглядів у школи і дитячі садки, медогляди спільно з лікарями ЦРЛ області, завдяки чому діти отримують висококваліфіковану мультидисциплінарну консультативно-лікувальну допомогу. Проведення освітніх бесід та лекцій безпосередньо з батьками хворих дітей підвищує їх відповідальність за здоров’я дитини, зобов’язує виконувати медичні приписи і призначення, гігієнічні рекомендації та проводити лікувальне харчування.
Висновки. Високий відсоток уперше виявленої серед оглянутих дітей патології та скерування на стаціонарне лікування є показником ефективності такої роботи. Збільшився відсоток самозвернення батьків в обласну дитячу поліклініку з регіонів, де працювала спеціалізована педіатрична мобільна бригада. Інновацією даної бригади стало поєднання первинної і третинної ланок надання медичних послуг, що підвищує ефективність нагляду за здоров’ям дітей.
4
Polishchuk, M. Ye. "Стандартизація лікування хворих. Чи є місце нейропротекторам при цереброваскулярній патології та черепно-мозковій травмі? Думаю, що так." INTERNATIONAL NEUROLOGICAL JOURNAL, no. 6.68 (November 19, 2014): 59–61. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0713.6.68.2014.80757.
Full textAbstract:
Уніфіковані адаптовані клінічні протоколи надання медичної допомоги хворим із порушеннями мозкового кровообігу (ПМК) та черепно-мозковою травмою (ЧМТ) надзвичайно важливі. По-перше, це важливо з економічної точки зору, по-друге, зменшує кількість призначених медикаментів, що надзвичайно важливо, унеможливлює застосування небезпечних препаратів, наприклад судинорозширюючих, салуретиків, що донедавна вважалися ургентними в медикаментозній терапії такої патології. Отже, шаблон у медичній практиці суттєво зменшує кількість помилок, про що ще в 1893 році писав В. Вересаєв. Важливе значення має правова сторона при скаргах та позовах пацієнтів до медичних працівників, а також контроль діяльності медичних працівників з боку адміністрації лікарні та страхових компаній.
5
Halei, M. M. "ТЕХНІКА ВСТАНОВЛЕННЯ ЛАПАРОСКОПІЧНИХ ПОРТІВ ДЛЯ ВИКОНАННЯ СИМУЛЬТАННИХ ЛАПАРОСКОПІЧНИХ ОПЕРАЦІЙ." Вісник медичних і біологічних досліджень, no. 4 (February 25, 2021): 69–75. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2020.4.11520.
Full textAbstract:
Резюме. За даними офіційної статистики ВООЗ на даний момент у країнах західного світу до 30 % усіх пацієнтів, які звертаються за медичною допомогою з приводу хірургічної патології органів черевної порожнини, мають супутню хірургічну патологію [1–3]. Також з огляду на курс медицини, скерований на максимальну ефективність, рекомендують виконувати раннє хірургічне лікування таких патологій, як жовчнокам’яна хвороба, грижі стравохідного отвору діафрагми, грижі передньої черевної стінки. Мета дослідження – оцінити ергономічну складову при виконанні звичайних лапароскопічних операцій та симультанних лапароскопічних операцій при лікуванні жовчнокам’яної хвороби (ЖКХ) та поєднаних хірургічних патологій, таких, як спайкова хвороба органів черевної порожнини (ОЧП), пахові грижі, грижі стравохідного отвору діафрагми (СОД), новоутворення підшлункової залози та печінки (доброякісні). Оцінити вплив ергономіки на основні показники ефективності й безпеки операцій. Визначити переваги і недоліки методик. Оцінити чи впливає розроблений метод на ергономіку під час операції. Матеріали і методи. Остежено 175 пацієнтів, які перенесли операції для симультанного лікування супутнього й основного хірургічного захворювань на базі ВОКЛ ВІМДЛ. Аналізували та порівнювали показники операцій, такі, як тривалість доопераційного обстеження, тривалість операції, кількість інтраопераційних ускладнень, кількість ліжко-днів після операції, інтенсивність больового синдрому, частота ранніх післяопераційних ускладнень. Використано методику з нульовою гіпотезою, аналіз за Пірсоном, метод Манна – Уїтні. Результати. Виконання симультанного лапароскопічного втручання з використанням розробленої техніки позитивно впливає на час операції та кількість інтраопераційних ускладнень. Також помітний вплив на комфорт під час операції, що виражається через зменшення психоемоційної та фізичної втоми у хірургів після операцій із використанням розробленої техніки, порівняно зі звичайною технікою, що дозволяє виконувати одномоментне лікування холецистолітіазу та супутньої хірургічної патології без погіршення ергономічних умов. Методика, розроблена на базі ВІМДЛ ВОКЛ, є ефективною та безпечною. Висновки. Рівень фізичної та емоційної втоми прямо впливає на якість виконання операції, а також на проведення наступних операційних втручань, що відображається у статистичних даних рівня ускладнень та часу операцій, які суттєво знижуються після того, як ми впровадили техніку виконання симультанних операцій.
6
Пайкуш М. А., Дольнікова Л. В., and Джулай Л. І. "ОСОБЛИВОСТІ ТРАКТУВАННЯ МЕДИЧНОГО ПІЗНАННЯ В ПРОЦЕСІ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНЬОГО ЛІКАРЯ." ПЕДАГОГІЧНИЙ АЛЬМАНАХ, no. 50 (January 22, 2022): 71–77. http://dx.doi.org/10.37915/pa.vi50.304.
Full textAbstract:
У статті розглянуто процес підготовки майбутніх лікарів у контексті медичного пізнання як частинної категорії загальної філософської категорії пізнання. Акцентовано на особливостях освіти майбутнього лікаря, який має розуміти людину з позицій цілісного, універсального, загального вчення про людину як єдність біологічної і соціальної, соматичної й психічної, об’єктивної та суб’єктивної її складових. Доведено, що це пояснює специфіку медичного пізнання, яке визначається різноманітністю пізнавальних запитів медицини і поширюється від молекулярного рівня морфофізіології людини до соціальних, психологічних закономірностей існування людського суспільства. Аргументовано доведено, що диференціація медицини на вузькі спеціальності веде до того, що виникають проблеми встановлення клінічного діагнозу із множини розрізнених фактів. Саме це пояснює зазвичай неспроможність практикуючого лікаря мислити творчо, використовуючи методи аналізу і синтезу, індукції і дедукції, метод порівняння, виокремлення одиничного з загального. З’ясовано, що медичне пізнання, котре побудоване на загальних засадах пізнання, має інтегрований характер, спрямованість на патологію, акцентування на окремому, нерозривний зв’язок із медичною практикою, міждисциплінарний і діяльнісний характер, конструктивність. Встановлено, що між об’єктом і предметом медичного пізнання існує нерозривна єдність, але не на основі дисциплінарної тотожності, а на фундаменті комплексного вивчення об’єктів на користь медичного пізнання. Вивчення медиками філософії повинно мати клінічну спрямованість, широко ілюструватися конкретними прикладами і прогнозувати якісні медичні знання як результат медичного пізнання. Науково-теоретичне мислення медика ґрунтується на клінічному мисленні, проте не зводиться до нього, а містить і особливості, властиві загальнонауковому пізнанню. Таке мислення пов’язане з відкриттям нових фактів, закономірностей, теорій, що розкривають перебіг конкретного патологічного процесу, пізнання визначених нозологічних одиниць (як нових, так і старих), що є актуальною проблемою в сучасній науці та потребує детального методологічного обґрунтування.
7
Boyarchuk, O. R., K. T. Hlushko, M. V. Koshmanyuk, and M. I. Kinash. "СПІВПРАЦЯ ПАЦІЄНТСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ ТА ЛІКАРСЬКИХ АСОЦІАЦІЙ У НАДАННІ ДОПОМОГИ ДІТЯМ З РІДКІСНОЮ ПАТОЛОГІЄЮ." Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології, no. 2 (November 16, 2018): 5–8. http://dx.doi.org/10.11603/24116-4944.2018.2.9373.
Full textAbstract:
Мета дослідження – оцінити міжнародний та вітчизняний досвід співпраці пацієнтських організацій і професійних лікарських асоціацій, показати їх вплив на організацію медичної допомоги дітям з різноманітною патологією.
Некомерційні організації, що об’єднують хворих чи їх представників, захищають права пацієнтів і підтримують власне їх самих та їх сім’ї. Часто вони є єдиним джерелом поширення інформації про захворювання, особливо якщо це стосується дітей з рідкісною орфанною патологією. Некомерційні батьківські організації – важливий елемент підтримки сімей, в яких діти потребують особливого догляду та лікування. Саме особистий досвід переживання захворювання допомагає іншим людям опанувати себе та ситуацію, що виникла. Часто лише наявність такої організації є рушійною силою в проведенні досліджень щодо вивчення рідкісної патології. На сьогодні представників пацієнтських організацій запрошують на конференції різного рівня. Вони беруть участь у прийнятті важливих рішень, які направлені на покращення якості життя пацієнтів із рідкісними та хронічними захворюваннями. На прикладі пацієнтських організацій дітей і дорослих із первинними імунодефіцитами та з розщілиною хребта і гідроцефалією показано основні ланки їх роботи та співпрацю з лікарськими асоціаціями в регіоні, Україні й світі. Діяльність пацієнтських організацій також спрямована на сприяння підвищенню стандартів медичного обслуговування пацієнтів, науковому та практичному вирішенню сучасних завдань у різних галузях медицини, задоволенню медичних та організаційних потреб фахівців. Залучення представників пацієнтських організацій до організації охорони здоров’я є важливим аспектом у реформуванні системи охорони здоров’я та формуванні розвитку медичної сфери залежно від потреб пацієнта. Пошук літератури здійснювали за допомогою баз даних PubMed, GoogleScholar та CyberLeninka.
8
Pankiv, V. I., T. Yu Yuzvenko, O. O. Korytko, I. D. Sadoviak, V. I. Boiko, and S. V. Hluhovska. "Шляхи удосконалення надання медичної допомоги хворим на тиреопатії із супутньою патологією." INTERNATIONAL JOURNAL OF ENDOCRINOLOGY (Ukraine), no. 7.63 (December 16, 2014): 106–11. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0721.7.63.2014.77207.
Full textAbstract:
У дослідженні встановлено частоту і характер супутніх захворювань у пацієнтів iз різною патологією щитоподібної залози, госпіталізованих в ендокринологічний стаціонар, визначено обсяг і характер здійснюваних лікувальних заходів залежно від наявності ускладнень і супутніх захворювань, проведено аналіз причин необґрунтованих призначень, розроблені пропозиції з удосконалення організації лікувального процесу при різній тиреоїдній патології. Серед пацієнтів iз патологією щитоподібної залози, госпіталізованих в ендокринологічні відділення, переважають особи з післяопераційним гіпотиреозом (43 %) і синдромом тиреотоксикозу (39,5 %). У 33,9 % випадків направлення до стаціонару було необґрунтованим, причому найчастіше не потребували стаціонарного лікування пацієнти з післяопераційним гіпотиреозом, їх частка становила 71,9 %. Середня тривалість стаціонарного лікування пацієнтів із захворюваннями щитоподібної залози становить 13,6 ± 0,3 дня. В одного хворого з тиреопатіями в середньому реєструвалося 2,01 ± 0,06 ускладнення, а також 1,38 ± 0,06 супутнього захворювання. Кількість препаратів, що застосовувалися в лікуванні пацієнтів з тиреоїдною патологією, становить в середньому 5,09 ± 0,14 на одного госпіталізованого. Для вдосконалення організації медичної допомоги хворим iз патологією щитоподібної залози доцільним вважається створення трирівневої системи надання лікувально-діагностичної допомоги пацієнтам, що включає амбулаторно-поліклінічну, стаціонарну і реабілітаційну ланки.
9
Мельник, В. С., Л. Ф. Горзов, К. В. Зомбор, and С. В. Мельник. "ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ЗУБОЩЕЛЕПНИХ АНОМАЛІЙ ТА СОМАТИЧНОЇ ПАТОЛОГІЇ У ДІТЕЙ СТАРШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ." Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 116, no. 3 (November 18, 2021): 28–32. http://dx.doi.org/10.35220/2078-8916-2021-41-3.5.
Full textAbstract:
Мета дослідження – вивчити взаємокореляцію зубощелепних аномалій та соматичної патології у дітей старшого шкільного віку м. Ужгорода у віці 15–18 років. Методи дослідження. Клінічні: стома- тологічне обстеження дітей старшого шкільного віку м. Ужгорода у віці 15–18 років в діагностиці зубощелепних аномалій, видів прикусу з соматичною патологією; статистичні методи: пакет програми Microsoft Excel 2010, критерій для аналізу якісних ознак з поправкою Єйтса на неперервність. Об’єкт дослідження: 360 дітей старшого шкільного віку, які навчаються у загальноосвітніх навчальних закла- дах м. Ужгорода, батьки яких підписали інформо- вану згоду на стоматологічне обстеження. Пред- мет дослідження: cтоматологічне обстеження у віковій групі: 15–18 років за традиційною схемою з поглибленим вивченням ортодонтичного статусу в умовах стоматологічного кабінету. Всього обсте- жено 360 дітей старшого шкільного віку, 198 (55%) хлопців і 162 (45%) дівчат. Інформацію про загальні захворювання отримали шляхом опрацювання даних з індивідуальних медичних карт. Наукова новизна. Поширеність та розвиток зубощелепних аномалій знаходиться в тісному взаємозв’язку з іншими сома- тичними захворюваннями. Проведене нами дослі- дження дає змогу показати прямий взаємозв’язок між загальносоматичною патологією (захворювання ЛОР-органів, шлунково-кишкового тракту, ендо- кринної та кістково-м’язової систем) і аномаліями зубощелепної системи. Зважаючи на отримані нами статистичні показники, це сприятиме підвищенню якості надання стоматологічної допомоги. Висновки. Загальносоматична патологія безпосереднім чином впливає на формування зубощелепних аномалій у дітей старшого шкільного віку. Особливо ця закономірність відзначається при наявності таких порушень, як ЛОР-захворювання, захворювання кістково-м’язової та ендокринної систем, множинний карієс зубів. Вза- ємне поєднання деяких захворювань супроводжується різким зростанням поширеності зубощелепних анома- лій, що наближається до 100%.
10
Теренда, Н. О., and Н. М. Гандзюк. "РЕТРОСПЕКТИВНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ОНКОГІНЕКОЛОГІЧНОЇ ПАТОЛОГІЇ У 2015–2019 РОКАХ." Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, no. 1 (June 2, 2021): 11–14. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2021.1.12134.
Full textAbstract:
Мета: вивчити захворюваність, смертність та фактори ризику розвитку онкогінекологічної патології за 2015–2019 рр.
Матеріали і методи. Проаналізовано дані Національного канцер-реєстру України за 2015–2019 рр. Використано бібліосемантичний, епідеміологічний, аналітичний методи дослідження.
Результати. У статті наведено дані щодо захворюваності, смертності та факторів ризику поширеності онкогінекологічних патологій репродуктивних органів – молочної залози, шийки та тіла матки. За період 2015–2019 рр. відзначено зростання захворюваності на рак молочної залози – з 70,0 до 77,5 на 100 тис. жіночого населення. Серед факторів ризику виникнення онкогінекологічних патологій виділяють вік (30–54 роки, 55–74 роки), раннє менархе, безпліддя та відсутність пологів, приймання оральних контрацептивів або замісної гормональної терапії, нерегулярні статеві відносини, жіноча самотність; наявність супутньої патології (цукровий діабет, гіпертензія, надлишкова маса тіла або ожиріння), генетична схильність; поведінкові ризики (низька фізична активність, вживання алкоголю, тютюнокуріння як активне, так і пасивне).
Висновки. Результати проведених досліджень свідчать про необхідність удосконалення системи раннього виявлення та профілактики онкогінекологічної патології. Існує потреба в створенні програмних заходів щодо раннього виявлення передпухлинних захворювань, своєчасного та якісного надання медичної допомоги хворим цієї категорії, а також сприянні загострення уваги самих жінок на проблемі раку та спонукати їх більш відповідально ставитись до власного здоров’я.
11
Копочинська, Ю. В., and О. Ю. Котенко. "ЗАСОБИ ТЕРАПЕВТИЧНОГО ВПЛИВУ В ПОБУДОВІ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ПРОГРАМ ФІЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ ЗА ДИСПЛАЗІЇ КУЛЬШОВИХ СУГЛОБІВ У ДІТЕЙ." Visnyk of Zaporizhzhya National University Physical education and Sports, no. 1 (September 27, 2021): 120–25. http://dx.doi.org/10.26661/2663-5925-2021-1-17.
Full textAbstract:
У роботі розглянуто головні чинники виникнення дисплазії кульшових суглобів у дітей, супутні патології, які зустрічаються в дітей, ефективні засоби фізичної терапії та вплив засобів фізичної терапії на процес відновлення дітей при дисплазії кульшових суглобів. Гідрокінезіотерапія є одним зі складників індивідуальної програми фізичної терапії при дисплазії кульшових суглобів у дітей. Мета дослідження – теоретично обґрунтувати вплив та особливості застосування гідрокінезіотерапії в комплексній програмі фізичної терапії при дисплазії кульшових суглобів і супутній патології. Матеріал і методи дослідження: теоретичний аналіз спеціальної медичної літератури, інформаційних джерел та узагальнення даних, клініко-інструментальні методи дослідження (огляд, пальпація, гоніометрія, мануально-м’язове тестування). Результати досліджень. Дисплазія кульшових суглобів – це патологічний процес, який полягає в неправильному розвитку кульшового з’єднання. Види дисплазії: ацетабулярна (патологічний процес у вертлюжній западині, при навантаженнях за межу суглобової капсули виходить з’єднання); епіфізарна (патологія в шийці стегна, яка призводить до тугорухливості); ротаційна (порушене розташування суглобових поверхонь у результаті недостатнього розвитку). Класифікація за тяжкістю патологічного процесу: передвивих (1 ступінь) – зміщена голівка стегнової кістки щодо правильної анатомічної її форми; підвивих (2 стадія) значно утруднюється кровообіг у результаті порушення положення капсули суглоба; вивих (3 ступінь) – найбільш складний і важкий стан, змінюється повністю анатомічна конфігурація, кровообіг і порушена іннервація, хрящова тканина втягнута всередину. Нозологічна форма за МКХ-10 і клінічними класифікаціями: нестійке стегно (схильність до природженого вивиху або підвивиху стегна Q65.6), природжений підвивих стегна однобічний Q65.3, двобічний Q65.4, природжений вивих стегна однобічний Q65.0, двобічний Q65.1. Програма фізичної терапії при дисплазії кульшових суглобів складається індивідуально з урахуванням віку дитини, ступеня дисплазії, наявності супутньої патології в дитини, ураховуючи етап лікування, рухові режими, головні принципи застосування методів і засобів фізичної терапії. У реабілітації дітей застосовується постуральна терапія – застосування ортопедичних засобів (стремена Павліка), вітамінотерапія, лікувальний масаж, кінезіотерапія (лікувальні вправи), преформовані фізичні чинники (медикаментозний електрофорез; залежно від супутньої патології та ступеня дисплазії додавання низькочастотної магнітотерапії та лазерного випромінювання на ділянку ураженого кульшового суглобу. Застосування гідрокінезіотерапії, за рахунок виконання вправ у теплій воді розслабляються спазмовані м’язи, покращується м’язовий тонус, укріплюється зв’язковий апарат, покращуються трофічні процеси, скорочуються строки формування голівки стегна, вертлюгової западини, що сприяє активному розвитку рухової активності, гармонійному розвитку дитини, покращується ефективність диференційного лікування дітей з дисплазією кульшових суглобів і супутніми патологіями. Висновки. Програма фізичної терапії для дітей при дисплазії кульшових суглобів повинна складатися індивідуально з урахуванням ступеня дисплазії, віку дитини та наявності супутньої патології. Засоби терапевтичного впливу в складі комплексної програми покращують процес лікування, запобігають затримці фізичного розвитку дитини, покращують рухову активність дітей, пришвидшують процес відновлення, прискорюють формування голівки стегна та вертлюгової западини, скорочують строки їх дозрівання.
12
Biloshenko, V. O., V. Z. Gurianov, Yu Ye Liakh, and V. V. Pryhodchenko. "АВТОМАТИЗОВАНА ЕКСПЕРТНА СИСТЕМА ОЦІНЮВАННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ОБСТЕЖЕННЯ МОЛОЧНИХ ЗАЛОЗ ДЛЯ КОНТАКТНОЇ ЦИФРОВОЇ ТЕРМОГРАФІЇ." Medical Informatics and Engineering, no. 2 (July 29, 2019): 25–37. http://dx.doi.org/10.11603/mie.1996-1960.2019.2.10315.
Full textAbstract:
Проблеми ранньої діагностики раку молочної залози пов'язані з якістю та тривалістю життя жінок. Одним із шляхів вирішення цієї проблеми є проведення скринінгу — профілактичного обстеження жінок, починаючи з 35-річного віку.
Контактна цифрова термографія молочних залоз відповідає вимогам для первинного обстеження молочних залоз, проте оцінювання результатів термографії потребує підготовки кваліфікованих спеціалістів.
Вирішення проблеми спрощення та прискорення оцінювання результатів термографії може бути здійснено за рахунок розроблення програмного комплексу для автоматизованого оцінювання термограм.
Проведено аналіз 685 записів термограм жінок, віком від 18 до 86 років, яким за результатом комплексного обстеження був виставлений кінцевий діагноз. Для оцінювання розподілу поля температур молочних залоз використано алгоритм оцінювання показника Херста для фракталів високої розмірності.
При проведенні статистичного аналізу виявлено інформативні показники, що описують поле температур молочних залоз, які дозволяють провести дискримінацію норми та патології. На виділених ознаках побудована математична модель прогнозування ризику патології молочних залоз. Автоматизована система аналізу реалізована в нелінійних нейромережевих моделях, що дозволило з 90,2 % чутливістю та 85,1 % специфічністю прогнозувати ризик патології.
Отже, розроблено автоматизовану систему, що дозволяє з використанням методу термографії виявляти патологію молочних залоз при проведенні скринінгових досліджень підготовленим медичним працівником із сестринською або фельдшерською освітою, сімейним лікарем.
13
Kovalenko, A. Ye, V. I. Medved’, and M. V. Ostafiychuk. "Хірургічне лікування захворювань щитоподібної залози у вагітних." Endokrynologia 26, no. 2 (July 9, 2021): 188–98. http://dx.doi.org/10.31793/1680-1466.2021.26-2.188.
Full textAbstract:
Зараз немає сумніву в тому, що саме функціональному стану щитоподібної залози (ЩЗ) майбутньої матері належить особлива роль в ендокринному забезпеченні фізіологічного перебігу вагітності й виношування здорової дитини. Виключно шляхом повноцінного тиреоїдного гомеостазу матері відбувається закладення основних структур центральної нервової системи плода в I триместрі вагітності, що має основне значення у формуванні інтелекту майбутньої дитини. Проблема захворювань ЩЗ у жінок під час вагітності має велике соціальне і медичне значення, визначаючи здоров’я покоління населення України, що підростає. В останні роки ендокринологів насторожує факт зростання кількості захворювань ЩЗ у молодих жінок у період вагітності. Дефіцит йоду, зміна харчування, несприятлива радіологічна обстановка, що виникла після аварії на Чорнобильській АЕС, є факторами підвищеного ризику розвитку захворювань ЩЗ серед молодого населення України. Ці захворювання можуть впливати на характер перебігу і результат вагітності, а також стан новонародженого. Вагітність рідко розвивається на фоні вираженої ендокринної патології, оскільки вона часто призводить до порушення репродуктивної функції та безпліддя. Однак при своєчасному виявленні й корекції практично будь-яка патологія ЩЗ не є протипоказанням до планування і пролонгації вагітності.
14
Магльований, А. В., В. С. Гриновець, and В. В. Синиця. "ДО 80-РІЧЧЯ ВІДОМОГО ПРОФЕСОРА СТОМАТОЛОГІЇ ВАЛЕНТИНА ФЕДОРОВИЧА МАКЄЄВА." Реабілітаційні та фізкультурно-рекреаційні аспекти розвитку людини (Rehabilitation & recreation), no. 9 (March 21, 2022): 217–22. http://dx.doi.org/10.32782/2522-1795.2021.9.29.
Full textAbstract:
Цього року стоматологічній спільноті випала велика честь відзначати 80-річчя видатної особи української стоматології – лікаря, вченого, організатора медичної галузі, педагога Валентина Федоровича Макєєва. Валентин Федорович – представник першого випуску стоматологічного факультету Львівського державного медичного інституту 1963 року. За час багаторічної наукової діяльності професор В.Ф. Макєєв концентрував увагу на таких напрямах наукових досліджень, як діагностика, лікування та профілактика функціональної патології зубощелепної системи. Професор В.Ф. Макєєв є автором понад 400 наукових та науково-методичних праць, у т.ч. 16 монографій, 25 авторських свідоцтв та 23 патентів України, опублікував 3 методичні рекомендації та 15 нововведень у галузевому реєстрі Міністерства охорони здоров’я України для практичної охорони здоров’я, а також словник стоматологічної термінології. За спеціальністю «Ортопедична стоматологія» професор В.Ф. Макєєв підготував 2 докторів медичних наук, 35 кандидатів медичних наук, 35 магістрів медицини.
15
Поліщук, С. С., В. Я. Скиба, В. С. Поліщук, С. М. Шувалов, О. О. Поліщук, and А. І. Даліщук. "ЧАСТОТА ТА СТРУКТУРА ПЕРЕЛОМІВ НИЖ-НЬОЇ ЩЕЛЕПИ." Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 113, no. 4 (May 28, 2021): 53–60. http://dx.doi.org/10.35220/2078-8916-2020-38-4-53-60.
Full textAbstract:
Ретроспективний аналіз історій хвороб пацієнтів, що лікувалися у щелепно-лицевому відділенні міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги Вінниці, на базі кафедри хірургічної стоматології та щелеп-но-лицевої хірургії ВНМУ ім. М.І.Пирогова, в період з 2010 по 2019 роки, показав частоту та структуру переломів нижньої щелепи, причини виникнення їх, складність та наявність поєднаної травми і супут-ньої патології. Серед пацієнтів з щелепно-лицевою патологією переломами нижньої щелепи було діагно-стовано у 2127 пацієнтів, що склало близько 8,96 %. Із переломів нижньої щелепи односторонні переломи нижньої щелепи зустрічалися у 1294 пацієнтів, що склало 60,8 % випадків, а двосторонні – 785 (36,9 %) потерпілих та множинні переломи нижньої щелепи зустрічалися у 48 (2,3 %) випадків. В структурі пере-ломів нижньої щелепи переважають ангулярні пере-ломи – 67,4 %, а також їх поєднання з ментальними – 41,8 % чи суглобовими – 36,1 %. Помітна тенденція до виникнення двобічних більш складних переломів. Зокрема часто зустрічаються поєднані травми при переломах нижньої щелепи, а також на фоні супут-ньої патології, що слід враховувати при складані пла-ну лікування таких пацієнтів.
16
Гулій, М. А., and В. С. Соловйова. "ПЕРЕВАГИ БІОРЕГУЛЯЦІЙНОГО ПІДХОДУ В ЛІКУВАННІ ТА РЕАБІЛІТАЦІЇ ПАЦІЄНТІВ З COVID-19. КЛІНІЧНИЙ ДОСВІД." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 4 (March 25, 2022): 64–73. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2021.v.i4.12801.
Full textAbstract:
РЕЗЮМЕ. З початку спалаху нової коронавірусної інфекції COVID-19, причиною виникнення якої є вірус SARS-CoV-2, перед медичною спільнотою поставлені задачі, повʼязані не тільки з наданням кваліфікованої медичної допомоги, а й з проведенням реабілітаційних втручань під час і після захворювання.
В більшості випадків спостерігаються легкі і навіть безсимптомні форми перебігу; часто прояви середньої тяжкості у вигляді пневмоній без дихальної недостатності; рідше – з різним ступенем вираження дихальної недостатності; іноді – ускладнюється розвитком гострого респіраторного дистрес-синдрому (ГРДС). Саме характер епідемічного поширення і неоднорідна клінічна картина захворювання свідчать про істотну роль у розвитку даної патології рівня функціонального стану організму. Тому своєчасне використання неспецифічних методів корекції типових патологічних процесів, а саме запалення, ендогенної інтоксикації, порушень метаболізму, енергетичного балансу, імунного захисту, з допомогою методів фізичного впливу дозволяє запобігти розвитку ускладнень.
Через особливості патогенезу захворювання та різноманітність його клінічних форм шаблонне застосування загальноприйнятих схем часто є неефективним. А ефективність методів, які застосовують, прямо залежить від раннього початку проведення реабілітаційних заходів і комплексної оцінки стану пацієнта.
У статті представлений власний клінічний досвід курації пацієнтки похилого віку з позалікарняною пневмонією, асоційованою з COVID-19, та коморбідною патологією, на етапах лікування та реабілітації. На прикладі цього клінічного випадку були продемонстровані можливості, ефективність та безпека впровадження персоніфікованого алгоритму біорегуляційної корекції та індивідуальної програми реабілітаційних втручань на основі комплексної оцінки стану здоровʼя пацієнтки.
17
Holovchenko, Yu I., M. A. Trishchynska, and I. V. Belska. "Клініко-патогенетична характеристика болю у нижньому відділі спини та застосування хондропротекторних ефектів Піаскледину в його комплексній терапії." TRAUMA 15, no. 5 (September 1, 2014): 43–47. http://dx.doi.org/10.22141/1608-1706.5.15.2014.81755.
Full textAbstract:
За даними ВООЗ, у розвинених країнах світу поширення болю за масштабами цілком порівнянне з пандемією. За даними епідеміологічних досліджень, 58–84 % населення хоча б раз в житті відчували болі в спині, у популяції віком 20–64 років від таких болів страждають 24 % чоловіків та 32 % жінок [26]. Поширеність хронічних больових синдромів надзвичайно велика: не менше 15–20 % населення страждає від хронічних больових синдромів [44]. У широкому сенсі біль є попереджувальним сигналом і оберігає нас від пошкоджуючих впливів, а також попереджає про порушення, що виникли в середині самого організму, і відкриває шлях до розпізнавання й лікування багатьох захворювань [4, 15]. Актуальність проблеми настільки очевидна, що не потребує спеціальних аргументів, оскільки відомо, що біль належить до скарг, із якими найчастіше пацієнти звертаються по допомогу до лікарів різних спеціальностей. Але, незважаючи на загальну увагу, тривале вивчення, проблема болю ще далека від вирішення. Під синдромом болю в нижній частині спини (low back pain — LBP) розуміють біль, що локалізується між XII парою ребер і сідничними складками [18, 23, 31]. В Україні вертеброгенна патологія та захворювання периферичної нервової системи посідають друге місце після цереброваскулярної патології (показники захворюваності становлять 520 випадків на 100 тис. населення). У світі ця патологія лідирує серед захворювань, що зумовлюють тимчасову непрацездатність, а в Європі є другою за частотою звернень до невропатолога. У вікових межах 30–45 років біль у нижній частині спини є найчастішою причиною втрати працездатності. Водночас лише 40 % хворих звертаються по медичну допомогу.
18
СТРОГОНОВА, Тетяна, and Наталія СТУЧИНСЬКА. "АНАЛІЗ СУЧАСНИХ ПРОБЛЕМ МЕТОДИКИ НАВЧАННЯ БІОФІЗИКИ В МЕДИЧНИХ ЗВО Tetyana STROGONOVA, Candidate of Economical Sciences, Associate Professor Тетяна СТРОГОНОВА, кандидат економічних наук, доцент." Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 1 (April 2020): 95–103. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-1-95-103.
Full textAbstract:
У статті проаналізовані актуальні на сучасному етапі проблеми викладання біофізики з позицій реалізації головних принципів дидактики: змістовна складність міждисциплінарних зв'язків біофізики з іншими дисциплінами, узгодженості їх розподілу в часі; обмеженість варіативності навчання та доступності, сучасні можливості реалізації принципу наочності. Запропоновано шляхи вдосконалення методики навчання, які спрямовані на підвищення ефективності організації самостійної роботи й підвищення творчої активності студентів. Автори вивчають дидактичну концепцію та методологію, які були запропоновані українськими дослідженнями в педагогічній галузі протягом останніх років; проаналізували міждисциплінарні зв’язки біофізики з іншими предметами, що навчаються в медичному університеті; були проаналізовані статті, доповіді конференцій та дисертації. Було з’ясовано, що курс біофізики повинен ґрунтуватися на його взаємозв'язку, насамперед, з фізіологією (нормальною та патологічною), клінічною та патологічною анатомією, біологічною хімією, органічною хімією, фізичною хімією, фармакологією, молекулярною біологією та генетикою, інструментальними методами функціональна діагностика, спеціальні медичні дисципліни (кардіологія, терапія, терапія), онкологія тощо. Таким чином, методологія курсу повинна формувати зміст курсу, насамперед, виходячи із згаданих вище зв’язків. Оцінено основні типи міждисциплінарних зв’язків, які мають допомогти студентам розкрити суть проблеми біологічних та медичних явищ на основі цілісного, наукового, реалістичного погляду на світ. Ці знання повинні бути основою клінічного мислення лікаря. Це дозволить їм краще зрозуміти закономірності роботи організму в нормі та патології. Було досліджено зв’язок біофізики та математики. Автори підкреслюють, що курси біофізики, розуміння фізичних законів, часто ускладнюються математичними труднощами, що вимагає знань точних наук. Автори пропонують основні математичні компетентності, що потрібно студентам для успішної освіти. Ключові слова: біофізика, вища математика, медичний університет, якість викладання, методи викладання, проблеми навчання, принципи навчання.
19
Volosovets, A. O., B. I. Slonetsky, I. S. Zozulya, A. I. Zozulya, and V. I. Bobrova. "ПРАКТИЧНІ НАВИЧКИ ДЛЯ ЛІКАРІВ НА КАФЕДРІ МЕДИЦИНИ НЕВІДКЛАДНИХ СТАНІВ: ОПТИМІЗАЦІЯ МЕТОДИКИ ВИКЛАДАННЯ." Медична освіта, no. 3 (May 13, 2019): 71–73. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2019.3.10129.
Full textAbstract:
Мета роботи – оптимізувати викладання та розподіл алгоритмів виконання практичних навичок лікарями медицини невідкладних станів на догоспітальному та ранньому госпітальному етапах згідно з сучасними стандартами надання невідкладної медичної допомоги.
Основна частина. Для реалізації та адекватного інструментального забезпечення демонстрації та наступного відпрацювання практичних навичок на кафедрі наявні спеціалізовані манекени та обладнання, які дозволяють у повному об’ємі виконувати всі маніпуляції, передбачені алгоритмами надання невідкладної медичної допомоги. Важливим аспектом, завдяки якому кафедра наслідує сучасним міжнародним стандартам надання допомоги, є розподіл викладання практичних навичок надання невідкладної допомоги з урахуванням загальноприйнятих в усьому світі понять BLS (basic life support) та ALS (advanced life support).
Висновок. Оптимізація методики викладання практичних навичок для надання невідкладної медичної допомоги відповідно до сучасних стандартів лікування невідкладних станів збільшує якість надання допомоги та дозволяє зменшити втрати часу на догоспітальному етапі, що здатне значною мірою підвищити виживання та відсоток позитивного прогнозу для пацієнтів з невідкладною медичною патологією.
20
Поляченко, А. І. "РУЧНА ОБРОБКА МЕДИЧНИХ ЗОБРАЖЕНЬ ЛІКАРЕМ-ДІАГНОСТОМ У СИСТЕМІ РОЗПІЗНАВАННЯ ТОМОГРАФІЧНИХ І РЕНТГЕНІВСЬКИХ ЗНІМКІВ ДЛЯ ПОШУКУ І ЛОКАЛІЗАЦІЇ ПАТОЛОГІЙ." Automation of technological and business processes 11, no. 3 (November 11, 2019): 42–45. http://dx.doi.org/10.15673/atbp.v11i3.1502.
Full textAbstract:
У статті запропоновано та побудовано систему розпізнавання томографічних і рентгенівських знімків для пошуку і локалізації патологій. Дана система включає блоки: введення інформації про пацієнта, обробки медичних зображень, для встановлення висновку, для класифікації виявлених патологій, базу даних, підготовки звіту. У запропонованій системі початковим етапом є отримання томографічних чи рентгенівських знімків, які, далі, поступають до блоків введення інформації про пацієнта і обробки медичних зображень. Інформація про пацієнта в результаті введення потрапляє до бази даних разом із томографічними чи рентгенівськими знімками. У пропонуємій системі розпізнавання томографічних і рентгенівських знімків для пошуку і локалізації патологій існує можливість для лікаря-діагноста самому виділяти підозрілу з його точки зору область і надалі обробити тільки цю область або за допомогою існуючих загорткових нейронних мереж виділити області патологій-новоутворень, або вибрати конкретні алгоритми обробки медичних зображень.
21
Гордієнко, Л. М. "АНАЛІЗ ВПЛИВУ МЕДИКО-СОЦІАЛЬНИХ ЧИННИКІВ НА ЧАСТОТУ РОЗВИТКУ АРТЕРІАЛЬНОЇ ГІПЕРТЕНЗІЇ СЕРЕД ЛІКАРІВ." НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ ЖУРНАЛ АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ КЛІНІЧНОЇ ТА ПРОФІЛАКТИЧНОЇ МЕДИЦИНИ 3, no. 3-4 (July 23, 2020): 19–24. http://dx.doi.org/10.33247/2312-1025.3(3-4).2019.03.
Full textAbstract:
Резюме. Проведено медико-соціальні дослідження з метою вивчення впливу медико-соціальних характеристик на частоту формування артеріальної гіпертензії з урахуванням чинників стресу, способу життя та професійних особливостей як основних предикторів розвитку патології серцево-судинної системи, в тому числі артеріальної гіпертензії.Мета дослідження – фактори, які дозволять покращити модель профілактики та ранньої діагностики артеріальної гіпертензії серед лікарів.Методи дослідження. Для реалізації даного етапу дослідження проведено аналіз стану здоров’я 391 респондента (288 осіб – лікарі та 103 – середній медичний персонал) клінічної лікарні «Феофанія» на основі збору анамнестичних даних, опитування, об’єктивного обстеження, моніторингу артеріального тиску.Результати дослідження. З наведених результатів тільки 33% медичних працівників мають нормальний індекс маси тіла, а у 22% виявлено ожиріння. Зважаючи на те, що надлишкова маса тіла є фактором ризику серцево-судинних захворювань, проведено аналіз частоти виявлення гіпертонічної хвороби серед різних груп лікарів за оцінкою індексу маси тіла.Висновки. Наявність суттєвої залежності (p < 0,05) (асоційованості) між порушеннями циркадних ритмів артеріального тиску, розвитком артеріальної гіпертензії та професійним психоемоційним навантаженням медичних працівників окремих спеціальностей
22
Загородній, О. "Принципи медичної діагностики злоякісного раку шкіри людини за допомогою штучних нейронних мереж." COMPUTER-INTEGRATED TECHNOLOGIES: EDUCATION, SCIENCE, PRODUCTION, no. 40 (September 19, 2020): 31–36. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2524-0560-2020-40-05.
Full textAbstract:
Наведено принципи медичної діагностики онкологічних захворювань шкіри людини за допомогою штучних нейронних мереж. Розкрито аспекти розвитку штучного інтелекту, які дозволяють створювати на базі біологічних підходів інтелектуальні системи в різних областях застосування. Охарактеризовано етапи онкологічної діагностики, які є обов’язковими та мають фундаментальний вплив на подальше лікування пацієнта у разі діагностування злоякісного раку шкіри, результатом кожного з етапів є клінічний діагноз, морфологічний діагноз та патоморфологічний діагноз. Окреслено поняття меланоми та особливості її розвитку. Досліджено алгоритми автоматизованого комп'ютерного аналізу дерматологічних зображень, які забезпечують допомогу лікарям у постановці діагнозу та сприяють підвищенню точності діагностики. Розроблено структурну схему діагностування онкологічних захворювань шкіри людини за допомогою штучних нейронних мереж. В основі завдання диференціації патологій шкірних покривів людини лежить умовний поділ на 4 частини для вирішення завдань бінарної класифікації. Підкреслено, що навчання штучної нейронної мережі відбувається за допомогою наборів даних. Наголошується, що враховуючи завдання бінарної класифікації, у кожному напрямку застосування, наборам даних присвоюються мітки класу нуль та один, представлені у вигляді масиву. У статті розроблено детальний алгоритм, наведений у вигляді блок-схеми, здатний здійснювати постановку остаточного медичного діагнозу щодо захворювання шкіри на онкологічні патології за допомогою штучної нейронної мережі. Описаний алгоритм розроблений на основі штучних нейронних мереж, навчених вирішувати завдання бінарної класифікації. Результатом роботи штучної нейронної мережі є висновок приналежності вхідного значення до класів, на яких описана нейромережа проходила етап навчання.
23
Tron’ko, M. D., G. A. Zamotayeva, I. P. Pasteur, and S. V. Masyuk. "Українсько-Американський проект дослідження наслідків опромінення in utero внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС: огляд наукових публікацій." Endokrynologia 24, no. 4 (December 20, 2019): 346–59. http://dx.doi.org/10.31793/1680-1466.2019.24-4.346.
Full textAbstract:
З метою отримання науково обґрунтованих даних щодо медичних наслідків Чорнобильської катастрофи в ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка НАМН України» сумісно з Національним інститутом раку (США) з 2003 року виконується програма «Дослідження наслідків опромінення у внутрішньоутробному стані (In Utero) внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС» (Проект In Utero). Метою цих досліджень є епідеміологічний аналіз і встановлення зв’язку між індивідуальною дозою опромінення щитоподібної залози (ЩЗ) плода та захворюваністю на патологію ЩЗ дітей і підлітків, які пренатально зазнали дії радіоактивного йоду, а також оцінка впливу чинників ризику (опромінення та йодна забезпеченість матері) на перебіг і результати вагітності, на ріст і розвиток потомства. Очікуваним результатом буде науково обґрунтована інформація про медичні наслідки пренатального опромінення, порівняльна оцінка ефекту екологічного відносно лікувального опромінення in utero, на підставі якої можна прогнозувати ризики та розробляти відповідні методичні рекомендації та яку можна буде використовувати в майбутньому в надзвичайних ситуаціях. Мета — бібліографічний огляд наукових публікацій за результатами виконання Проекту. Результати. У 2 публікаціях вказано мету та задачі Проекту, описано принципи формування когорти, дизайн дослідження, процедуру обстеження членів когорти, створення бази даних Проекту, наведено результати першого скринінгового обстеження, а також попередньої оцінки ризику розвитку новоутворень ЩЗ. У першій статті на підставі результатів двох стандартизованих скринінгових обстежень створеної когорти пренатально опромінених осіб наведено розрахунки ризику раку та доброякісних вузлів ЩЗ, проаналізовано радіаційний ризик за розміром пухлин, описано методи оцінки внутрішньоутробної та неонатальної доз йоду‑131 на ЩЗ та запропоновано загальну схему розрахунку внутрішньоутробних доз для осіб із радіаційно забруднених територій та осіб ізтериторій порівняння. У другій викладено результати аналізу антропометричних даних із використанням багатоваріантних лінійних регресійних моделей, які вказують на суттєву модифікацію залежності маси та індексу маси тіла від дози за наявності/відсутності захворювання ЩЗ. Одна публікація стосується ретроспективного аналізу відповідної медичної документації та моделювання за допомогою лінійної регресії співвідношення дози з неонатальною антропометрією та тривалістю гестації. Висновок. В опублікованих працях наведено результати довгострокового клініко-епідеміологічного когортного дослідження осіб, які зазнали опромінення in utero внаслідок аварії на ЧАЕС. Тривале спостереження за членами когорти дозволяє провести науково обґрунтовану оцінку медичних наслідків пренатального опромінення.
24
Levytska, L. V. "КОНСТЕЛЯЦІЯ БІОХІМІЧНИХ ТА ФІЗИЧНИХ МАРКЕРІВ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ ОРГАНІЗМУ ХВОРИХ НА ІНФАРКТ МІОКАРДА З РІВНЯМИ СИСТОЛІЧНОГО І ДІАСТОЛІЧНОГО АРТЕРІАЛЬНОГО ТИСКУ ТА МОЖЛИВІСТЬ ЇХ ВИКОРИСТАННЯ У ПРОЦЕСІ РЕАБІЛІТАЦІЇ." Medical and Clinical Chemistry, no. 1 (April 16, 2019): 92–102. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2019.v0.i1.10013.
Full textAbstract:
Вступ. Надання повноцінної медичної допомоги хворим на інфаркт міокарда (ІМ) з коморбідною патологією (КП) на фоні артеріальної гіпертензії залишається складною медичною проблемою, якої на сьогодні не вирішено.
Мета дослідження – вивчити особливості клінічного перебігу інфаркту міокарда з коморбідною патологією залежно від рівнів систолічного та діастолічного артеріального тиску, виявити ранні маркерні й лімітуючі параметри функціональних показників організму та стратифікаційні ризики для контролю за ефективністю реабілітаційного процесу в цієї категорії пацієнтів.
Методи дослідження. Обстежено 371 хворого на інфаркт міокарда віком (66,2±10,4) року. В 93,8 % обстежених було виявлено супутню патологію. Вивчено основні функціональні показники стану організму хворого на ІМ з КП та їх зв’язок із систолічним (САТ) і діастолічним артеріальним тиском (ДАТ), а також з показниками толерантності до фізичного навантаження.
Результати й обговорення. Було встановлено пряму кореляцію між рівнями САТ у гострий період ІМ та тривалістю анамнезу артеріальної гіпертензії (r=0,130; P=0,040), товщиною задньої стінки лівого шлуночка (r=0,189; P<0,001), фракцією викиду лівого шлуночка (r=0,275; P<0,0001) і розміром аорти (r=0,228; P<0,0001). Існував також достовірий прямий зв’язок між рівнями ДАТ і товщиною задньої стінки лівого шлуночка (r=0,130; P=0,022), розміром аорти (r=0,172; P=0,002), розміром лівого передсердя (r=0,188; P=0,001), фракцією викиду лівого шлуночка (r=0,210; P<0,001), а також рівнями креатиніну крові (r=0,119; P=0,023). Виявлений достовірний обернений зв’язок між рівнями САТ/ДАТ і пароксизмом фібриляції передсердь, кардіогенним шоком, набряком легень та аневризмою лівого шлуночка може свідчити про виснаження гемодинамічних резервів, знижених внаслідок гострого ішемічного ушкодження міокарда.
Висновки. Показники САТ/ДАТ у гострий період ІМ є ранніми прогностичними маркерами біохімічних, морфологічних та гемодинамічних змін у хворих на ІМ з КП, адекватно відображають загальний функціональний стан пацієнта і серцево-судинні ризики, тому їх необхідно моніторувати в процесі реабілітації. Рівень креатиніну в таких пацієнтів має достовірний прямий зв’язок з показниками ДАТ у гострий період ІМ та морфологічними змінами серцевого м’яза, тому його можна успішно використовувати як маркер системного гемодинамічного контролю на етапах кардіореабілітації.
25
Osyodlo, G. V., Yu Ya Kotyk, and V. P. Slobodyanyk. "Особливості змін слизової оболонки шлунку та дванадцятипалої кишки у військовослужбовців - пацієнтів хірургічного профілю." Ukrainian Journal of Military Medicine 2, no. 4 (December 30, 2021): 113–20. http://dx.doi.org/10.46847/ujmm.2021.4(2)-113.
Full textAbstract:
В статті проведений аналіз ерозивно-виразкових змін слизової оболонки гастродуоденальної зони у військовослужбовців з хірургічною патологією.
Мета дослідження. Вивчити особливості змін слизової оболонки шлунку та дванадцятипалої кишки у військовослужбовців з хірургічною патологією.
Матеріали та методи. Виконано аналіз звітної медичної документації – 9591 езофагогастродуоденоскопічних досліджень у пацієнтів, що перебували на лікуванні у відділеннях хірургічного профілю Національного військово-медичного клінічного центру «ГВКГ». Вивчено показники структури та динаміки змін слизової оболонки шлунку та дванадцятипалої кишки у військовослужбовців з хірургічною патологією.
Результати та обговорення. Встановлено, що за період 2017-2020 рр. загальна кількість ерозивно-виразкових змін слизової оболонки шлунку та дванадцятипалої кишки у військовослужбовців становила 410 (42,8‰). У структурі цих патологій – виразка шлунку – 11 осіб (2,7%), виразка дванадцятипалої кишки – 48 осіб (11,7%), ерозивний гастрит – 212 осіб (51,7%), ерозивний дуоденіт – 139 осіб (33,9%). Виявлено, що за досліджений період (2017-2020 рр.) частка випадків ендоскопічних змін слизової оболонки шлунку має загальну тенденцію до зростання, а динаміка змін з боку слизової оболонки дванадцятипалої кишки має низхідний характер. Найбільша частка (39,5% випадків) ерозивно-виразкових пошкоджень гастродуоденальної зони припадає на відділення невідкладної хірургії.
Висновки. Встановлено, що у військовослужбовців – пацієнтів хірургічного профілю при проведенні езофагогастродуоденоскопії найбільш часто мали місце ерозивні зміни слизової оболонки шлунку та дванадцятипалої кишки – у 51,7% та 33,9% відповідно. Виразкові пошкодження виявляли значно рідше – виразку шлунку діагностовано у 2,7%, а виразку дванадцятипалої кишки у 11,7% випадків. Ерозивні зміни шлунку та дванадцятипалої кишки мали тенденцію до зростання показників протягом дослідженого періоду, а динаміка виразкових пошкоджень – навпаки мала низхідний характер. Ерозивно-виразкові зміни слизової шлунку та дванадцятипалої кишки частіше реєструвалися у пацієнтів з гострою хірургічною патологією.
26
Andreychyn, M. A., O. L. Ivakhiv, N. Yu Vyshnevska, V. O. Kachor, I. S. Ischuk, Ia I. Iosyk, N. A. Vasylyeva, V. S. Kopcha, N. A. Nychyk, and N. H. Zavidnyuk. "ПРАКТИЧНІ НАВИЧКИ ДЛЯ СТУДЕНТІВ МЕДИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ НА КАФЕДРІ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ З ЕПІДЕМІОЛОГІЄЮ: НОВІ ПІДХОДИ ТА ОПТИМІЗАЦІЯ НАВЧАННЯ." Медична освіта, no. 4 (October 2, 2018): 19–21. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2018.4.8900.
Full textAbstract:
Мета роботи – поліпшити якість засвоєння нових практичних навичок студентами на кафедрі інфекційних хвороб завдяки вдосконаленню методів викладання.
Основна частина. У статті наведено підходи викладачів кафедри інфекційних хвороб до навчання практичних навичок студентів з наданням переваги сучасним методам діагностики інфекційної патології та використанню новітніх досягнень медичної науки.
Висвітлено проблемні питання підготовки студентів з інфекційних хвороб у вищих медичних навчальних закладах. Наводиться досвід впровадження в навчальний процес нових методик із використанням як теоретичних, так і практичних методів для формування практичних навичок у майбутніх лікарів з дисципліни “інфекційні хвороби”.
Висновки. Удосконалення засвоєння практичних навичок у клініці інфекційних хвороб, як і на інших клінічних кафедрах, – це складний і тривалий процес. Необхідно більше уваги приділяти оволодінню студентами не тільки традиційними, а й новітніми методами діагностики інфекційних хвороб і лікування хворих, використовуючи й розробки колективу кафедри.
27
Tronko, M. D., O. I. Kovzun, N. V. Sologub, and I. P. Pasteur. "Результати роботи ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка НАМН України» за 2020 рік." Endokrynologia 26, no. 2 (July 9, 2021): 205–22. http://dx.doi.org/10.31793/1680-1466.2021.26-2.205.
Full textAbstract:
Державна установа «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка Національної академії медичних наук України» (далі — Інститут) є консультативним і лікувальним закладом, що надає допомогу дорослим і дітям з ендокринною патологією. Також Інститут є провідною в Україні науково-дослідною базою для підготовки аспірантів, клінічних ординаторів, захисту докторських і кандидатських дисертацій за фахом «ендокринологія», підготовки фахівців на курсах стажування та інформації. Мета — аналіз результатів роботи Інституту за 2020 рік. Матеріал і методи. Об’єктом дослідження став звіт Інституту за 2020 рік, а предметом дослідження — наукові звіти за темами та проєктами, статистичні дані по науці й клініці. Методи дослідження — відбір, групування та аналіз наукових звітів і статистичних даних. Результати. У 2020 році в Інституті продовжено виконання 3 фундаментальних досліджень у сфері теоретичної та клінічної медицини, 10 прикладних і науково-технічних розробок, 1 міжнародної наукової програми й 1 проєкта за грант міжнародних організацій. Отримано 3 патенти на корисні моделі, створено 2 нові технології, впроваджено в практику 9 власних нововведень і 6 нововведень інших установ. Науково-практичний медичний журнал «Ендокринологія/Endokrynologia» внесено до Переліку наукових фахових видань України (медичні й біологічні науки). Опубліковано 164 праці, у т. ч. 16 — за кордоном. 17 статей опубліковано у виданнях, що індексуються наукометричними базами Web of Science та/або Scopus. Видано монографію (у співавторстві), 2 розділи у підручнику, державний формуляр, інформаційний лист і рекомендації. На засіданнях спеціалізованої вченої ради за спеціальністю «ендокринологія» захищено 2 докторські та 1 кандидатська дисертації. Проведено 8 науково-практичних конференцій «Школа ендокринолога» і 15 навчальних планових циклів. У стаціонарі проліковано 3 143 хворих і проведено 1 116 операцій, у поліклініці прийнято 28 862 хворих. За результатами державної атестації Інститут віднесено до I кваліфікаційної групи та внесено до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави. У складі Інституту працюють 2 академіки Національної академії медичних наук (НАМН) України і члена-кореспондента Національної академії наук (НАН) України, 11 професорів, 22 доктора наук і 46 кандидатів наук, 7 заслужених діячів науки й техніки України й 5 заслужених лікарів України. 10 співробітникам Інституту присуджена премія Кабінету Міністрів (КМ) України. Висновок. Інститут займає провідні позиції серед установ НАМН України.
28
Tronko, M. D., O. I. Kovzun, and V. M. Pushkarev. "Застосування стовбурових клітин в ендокринології: проблеми і перспективи." Endokrynologia 26, no. 4 (December 28, 2021): 376–95. http://dx.doi.org/10.31793/1680-1466.2021.26-4.376.
Full textAbstract:
Останніми роками завдяки досягненням сучасної біології в медицині з’явився й інтенсивно розвивається новий напрямок, який одержав назву регенеративна медицина. Основною метою регенеративної медицини є відновлення структури та функцій відсутніх чи пошкоджених клітин, тканин або органів людини для відтворення їхньої нормальної функції. Концептуально регенеративна медицина заснована на використанні для відновлення організму його власних ресурсів. Використання стовбурових клітин (СК) — один із найперспективніших напрямків розвитку сучасної медицини. Одержані дані свідчать про ефективність застосування СК для лікування низки тяжких, зокрема й ендокринних, захворювань. Гормональна замісна терапія ендокринних порушень не може відтворити складну метаболічну взаємодію гормонів. Трансплантація органів або клітин є більш фізіологічним підходом до лікування ендокринних захворювань. Серед актуальних проблем одне із важливих місць займає патологія щитоподібної залози (ЩЗ). Отримані дані щодо властивостей СК, які культивують за сучасними технологіями, відкрили можливість їхнього застосування для комплексного лікування тиреоїдної патології. Алотрансплантацію культивованих клітин паращитоподібних залоз (ПЩЗ) можна розглядати як альтернативу до застосування вітаміну D3 і кальцію при лікуванні гіпопаратиреозу. Проблема лікування хронічної надниркової недостатності також далека від остаточного вирішення. Альтернативою лікування гіпокортицизму може стати метод трансплантації органних культур надниркових залоз, який продемонстрував досить високу клінічну ефективність. Гіпогонадизм у чоловіків визначається як зниження рівня тестостерону в сироватці крові в поєднанні з характерними симптомами. Найчастіше гіпогонадизм асоціюється з цукровим діабетом (ЦД), ожирінням та метаболічним синдромом. Доведено, що клітинна терапія з використанням автологічних клітин строми кісткового мозку в комплексі з лікуванням ЦД та заходами, спрямованими на нормалізацію маси тіла, сприяє відновленню показників еректильної функції та концентрації загального тестостерону в крові.
29
Козира, О. С., and М. В. Медведєв. "СУЧАСНИЙ ПОГЛЯД НА ЕТІОЛОГІЮ, ПАТОГЕНЕЗ ТА МОЖЛИВОСТІ ДІАГНОСТИКИ ПАТОЛОГІЇ ЕНДОМЕТРІЯ ЯК ПРИЧИНИ БЕЗПЛІДДЯ (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)." Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології, no. 1 (September 9, 2021): 80–86. http://dx.doi.org/10.11603/24116-4944.2021.1.12360.
Full textAbstract:
Мета дослідження – науковий пошук літератури, присвяченої факторам ризику, етіології та патогенезу розвитку патології ендометрія, методам діагностики маткового фактора непліддя у жінок репродуктивного віку.
Матеріали та методи. У роботі використано бібліосемантичний та аналітичний методи. Проаналізовано бази даних: науковометричну базу медичних і біологічних публікацій, створену Національним центром біотехнологічної інформації (NCBI) Національної медичної бібліотеки США (NLM) – PUBMED та Google Академію, як вільну пошукову систему повнотекстових наукових публікацій. Значна частка гінекологічних захворювань безпосередньо пов᾽язана з патофізіологією матки, в тому числі і рясні менструальні кровотечі, аденоміоз, поліпи, рак ендометрія, ендометрит, тазові болі, які призводять до зниження рецептивності ендометрія і, як наслідок, до невдалих спроб імплантації, втрат вагітності на ранніх термінах. На етапі зародження ЕКЗ про матковий фактор безпліддя було відомо набагато більше, ніж про ембріональний. За ці роки знання та технології самого запліднення in vitro значно просунулися вперед, тоді як питання патології ендометрія та всього жіночого організму, як об᾽єкта імплантації, все ще є недостатньо висвітлені. Багато сучасних методів визначення ендометріального фактора у субфертильних пацієнтів засновані на емпіричних підходах через наше неповне розуміння молекулярної регуляції рецептивності ендометрія. У минулі десятиріччя було опубліковано важливі дані, які ілюстрували пробіли в теоріях та постулатах, і, як наслідок, різко змінили наше розуміння складності функції матки та імплантації в тому числі.
30
Салтыков, А. Б., and С. В. Грачев. "Functional diseases and clinical medicine." Nauchno-prakticheskii zhurnal «Patogenez», no. 2() (October 2, 2017): 24–30. http://dx.doi.org/10.25557/gm.2017.2.7298.
Full textAbstract:
Редукционистский подход в медицине рассматривает живые системы в качестве закрытых (замкнутых) образований, функции которых полностью детерминированы свойствами соответствующих материальных компонентов. Каждое нарушение функции объясняется предшествующими изменениями структур, реализующих эту функцию. Из этого следует, что любая патология структурно-функциональна по своей сути, а понятие «функциональные заболевания» - принципиально ошибочно из-за искажения причинно-следственных отношений. По мере прогресса медицины ожидается открытие собственно первичных структурных маркеров «функциональных» заболеваний, что будет иметь решающее значение для их ранней диагностики и патогенетического лечения (ориентированного прежде всего, на устранение первичного звена расстройств). Вместе с тем, в медицине существует более общий холистический (функционально ориентированный) подход, формирующий иной стереотип клинического мышления. В этих рамках любая патология объясняется недостаточностью адаптивных функций организма в изменившихся условиях существования. Обычно сложный характер функциональных взаимодействий делает невозможным их описание на основе текущих характеристик материальных компонентов системы, особенно при воздействии на организм внешних патогенных факторов. Именно внешние воздействия способны инициировать первичный дефицит адаптивных механизмов с заведомо вторичными структурными изменениями, что позволяет перестать рассматривать «функциональные болезни» как принципиально ошибочное понятие. Первичный дефицит функций наиболее нагляден при информационной патологии, идеальная природа которой не сводится к соответствующим материальным носителям. Все это ставит под сомнение возможность обнаружения собственно первичных структурных маркеров некоторых заболеваний, особенно если в их основе лежит информационная патология (невроз, нервная анорексия, психическая аменорея, морская болезнь, некоторые формы фантомных болей и др.). Reductionist approach in medicine considers living systems as closed (closed) formations whose functions are completely determined by the properties of the corresponding material components. Each disturbance of the function is explained by previous changes in the structures that realize this function. From this it follows that any pathology is structurally functional in its essence, and the concept of «functional diseases» is fundamentally erroneous because of the distortion of cause-effect relationships. As medicine progresses, the actual primary structural markers of «functional» diseases are expected to be discovered, which will be crucial for their early diagnosis and pathogenetic treatment (primarily aimed at eliminating the primary link of disorders). At the same time, in medicine there is a more general holistic (functionally oriented) approach, forming a different stereotype of clinical thinking. Within this framework, any pathology is due to the lack of adaptive functions of the organism in the changed conditions of existence. Usually the complex nature of functional interactions makes it impossible to describe them on the basis of the current characteristics of the material components of the system, especially when external pathogenic factors influence the organism. It is external actions that can initiate a primary deficit of adaptive mechanisms with known secondary structural changes, which allows us to stop treating «functional diseases» as a fundamentally wrong concept. The primary deficit of functions is most evident in information pathology, the ideal nature of which is not reduced to the corresponding material carriers. All this calls into question the possibility of detecting the primary structural markers of certain diseases, especially if they are based on information pathology (neurosis, anorexia nervosa, mental amenorrhea, seasickness, some forms of phantom pains, etc.).
31
А.І. Поляченко. "РУЧНА ОБРОБКА МЕДИЧНИХ ЗОБРАЖЕНЬ ЛІКАРЕМ-ДІАГНОСТОМ У СИСТЕМІ РОЗПІЗНАВАННЯ ТОМОГРАФІЧНИХ І РЕНТГЕНІВСЬКИХ ЗНІМКІВ ДЛЯ ПОШУКУ І ЛОКАЛІЗАЦІЇ ПАТОЛОГІЙ." Наукові нотатки, no. 67 (January 31, 2020): 117–20. http://dx.doi.org/10.36910/6775.24153966.2019.67.18.
Full textAbstract:
У статті запропоновано та побудовано систему розпізнавання томографічних і рентгенівських знімків для пошуку і локалізації патологій. У даній статті необхідно розробити систему розпізнавання томографічних і рентгенівських знімків для пошуку і локалізації патологій та розглянути принципи ручної обробки медичних зображень лікарем-діагностом.
Для пошуку і локалізації аномалій на томографічних і рентгенівських знімках пропонується система, яка буде складатися з наступних блоків : блок введення інформації про пацієнта; блок обробки медичних зображень, що включає: згорткову нейронну мережу (ЗНМ) для класифікації томографічних і рентгенівських знімків; ЗНМ для визначення залежностей значень просторового фактора від стандартизованих -значень і з наступним розрахунком коефіцієнту загальної просторової автокореляції; ЗНМ для сегментації томографічних і рентгенівських знімків; підсистему ручної обробки медичних зображень, що представлена лікарем-діагностом;блок для встановлення висновку, що включає нейронну мережу (НМ), призначену для порівняння отриманих результатів; блок для класифікації виявлених патологій, що включає НМ; базу даних, як вже існуючих знімків, так і нових, у т.ч. з результатом оброблення; блок підготовки звіту.
32
Бамбурак, Наталія. "ПСИХОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ СИСТЕМАТИКИ ПСИХОСОМАТИЧНИХ РОЗЛАДІВ." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: психологічні науки 14, no. 3 (March 27, 2020): 18–31. http://dx.doi.org/10.32453/5.v14i3.213.
Full textAbstract:
Згідно з концептуальними положеннями сучасної інтегративної психологічної і медичної науки, які відображають структуру психосоматичних дефектів, виокремлюють три базові аспекти психосоматичних дефектів: психічні розлади, що зреалізовуються в соматичній сфері; психічні розлади, спровоковані соматичною патологією; соматичні розлади, зумовлені психічною патологією, аномаліями особистості та/або психогенними чинниками. При виникненні органічних захворювань також можуть задіюватися вторинні психосоматичні симптоми. Як буде показано в подальшому, включення в класифікацію нових категорій психічних захворювань, в яких дається характеристика схожих розладів, не усуває всіх труднощів, що виникають у процесі діагностики. Клінічну класифікацію психічних і психосоматичних розладів у сфері медицини незалежно від поліморфізму психопатологічних та соматичних ознак подано достатньо чіткими формами патології. Окрім того, клінічна практика вказує на те, що психосоматичні розлади не мають чіткої й однорідної групи захворювань як за їхніми характерними ознаками, так і за відповідною етіологією. Очевидно, що суперечності в теоретичних і лікувальних підходах можуть пояснюватися тим, що фахівці обговорюють різні психосоматичні симптоми, що спровоковані ідентичними причинами. Зокрема важко запропонувати чіткі критерії, які дозволили б розділити нормальні фізіологічні реакції та функціональні психогенні розлади. Отже, багатогранність підходів щодо проблеми класифікацій психосоматичних захворювань ґрунтується на розподілі їх за різними критеріальними ознаками, а саме: органічною симптоматикою, фізіологічними корелянтами тривожності, що посилюються через негативний вплив психологічних чинників, видозмін поведінково-вчинкових патернів (спричинюючи розвиток хвороби), та умовно бажаними симптомами, які зактуалізовують відреагування або розв’язання психологічного внутрішнього конфлікту.
33
Hot, I. M., R. Z. Ogonovsky, Kh R. Pohranychna, Ya M. Ilnytsky, Yu B. Pasternak, and V. S. Hrynovets. "Міжобласний центр із диспансеризації та лікування дітей з уродженими вадами обличчя та щелеп у Львові як етап становлення дитячої щелепно-лицевої хірургії в Україні." Clinical Dentistry, no. 4 (January 24, 2019): 43–48. http://dx.doi.org/10.11603/2311-9624.2018.4.9750.
Full textAbstract:
Початок активного розвитку дитячої щелепно-лицевої хірургії сягає глибоко в історію Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького. Сьогодні Міжобласний центр із диспансеризації та лікування дітей з уродженими вадами обличчя та щелеп, який охоплював у своїй діяльності 6 областей – Львівську, Волинську, Рівненську, Тернопільську, Івано-Франківську, Закарпатську.
Матеріали і методи. В історичному аспекті представлено етапи становлення, розвитку та удосконалення дитячої щелепно-лицевої хірургії на прикладі Міжобласного центру з диспансеризації та лікування дітей із уродженими вадами обличчя та щелеп у Львові.
Результати досліджень та їх обговорення. З 1992 р. Міжобласний центр із диспансеризації та лікування дітей з уродженими вадами обличчя та щелеп очолив професор Готь Іван Мирославович. Під його керівництвом проводяться розробка і постійна модернізація протоколів хірургічного лікування у центрі, що повністю відповідають сучасним світовим тенденціям надання допомоги дітям з уродженими незрощеннями обличчя. Основними завданнями центру є чіткий облік хворих із даною патологією, фахове комплексне лікування та диспансерне спостереження, вчасне проведення коригувальних операцій, багатоетапне ортодонтичне лікування.
Висновки. Характер патології, віковий аспект пацієнтів, специфіка хірургічної тактики та особливості ведення післяопераційних хворих свідчать про необхідність організації спеціалізованих стаціонарів на базі дитячих клінічних лікарень або ліжок у хірургічних відділеннях дитячих лікарень для забезпечення надання повноцінної та адекватної медичної допомоги дітям з патологією щелепно-лицевої ділянки, зменшення та уникнення ускладнень різного характеру.
34
Поляченко, A. "Згорткова нейронна мережа для класифікації томографічних і рентгенівських знімків в системі розпізнавання." КОМП’ЮТЕРНО-ІНТЕГРОВАНІ ТЕХНОЛОГІЇ: ОСВІТА, НАУКА, ВИРОБНИЦТВО, no. 36 (November 27, 2019): 128–33. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2524-0560-2019-36-15.
Full textAbstract:
У роботі запропоновано та побудовано систему розпізнавання томографічних і рентгенівських знімків для пошуку і локалізації патологій. Дана система включає блоки: введення інформації про пацієнта, обробки медичних зображень, для встановлення висновку, для класифікації виявлених патологій, базу даних, підготовки звіту. У статті приділено увагу особливостям розробки згорткової нейронної мережі для класифікації томографічних і рентгенівських знімків в системі розпізнавання, призначеної для пошуку і локалізації патологій. В результаті, було запропоновано згорткову нейронну мережу для класифікації томографічних і рентгенівських знімків в запропонованій системі розпізнавання, призначеної для пошуку і локалізації патологій.
35
Ігнатьєва, В. І., М. І. Линник, Г. Л. Гуменюк, and В. А. Святненко. "Інформативність комп’ютерної томографії в діагностиці поєднаної туберкульозної патології." Infusion & Chemotherapy, no. 2.1 (July 31, 2021): 12. http://dx.doi.org/10.32902/2663-0338-2021-2.1-09.
Full textAbstract:
Обґрунтування. Запровадження карантину з приводу COVID-19 може призвести до зниження виявлення хворих на туберкульоз, зростання захворюваності та смертності від цього захворювання. На тлі виснаження імунної системи населення дедалі частіше трапляється поєднана туберкульозна патологія, зокрема поєднання туберкульозу легень і туберкульозного отиту. Туберкульоз середнього вуха виникає як вторинний процес у хворих на дисеміновані й інші форми легеневого туберкульозу. Діагностика поєднаної патології значно утруднена, коли специфічний процес перебігає на тлі хронічної неспецифічної патології легень. У таких випадках актуальності набуває застосування додаткових методів дослідження, а саме комп’ютерної томографії (КТ) скроневих кісток та органів грудної порожнини (ОГП).
Клінічний випадок. Хвора Т., 1982 р. н., в анамнезі має всі календарні щеплення БЦЖ. Із 2008 р. cпостерігається в пульмонолога з приводу бронхоектатичної хвороби нижньої частки лівої легені. Неодноразово лікувалася стаціонарно й амбулаторно. З березня 2018 р. cпостерігається в оториноларинголога з приводу хронічного лівобічного гнійного середнього отиту. Останнє загострення було в лютому 2020 р. Виконано пункцію та шунтування барабанної порожнини. Тоді ж з’явилися загальна кволість, нежить, біль і пирхота в горлі, підвищення температури тіла до 37,5 ° С, потім – кашель із гнійним мокротинням, осиплість голосу. Отримувала декілька курсів неспецифічної антибактеріальної терапії, але без позитивного ефекту. З метою уточнення діагнозу та лікування направлена до Національного інституту фтизіатрії і пульмонології. Проведено КТ скроневих кісток, у ході якої виявлено ознаки лівобічного середнього отиту та мастоїдиту (рис. 1). На аудіограмі – погіршення слуху за типом слухопроведення (кістково-повітряний розрив на частоті 4000 Гц дорівнював 50 дБ). Виділення з лівого зовнішнього слухового проходу відсутні. На КТ ОГП – ознаки дисемінованого туберкульозу легень, сегментарний ателектаз нижньої частки зліва (рис. 2). Мікроскопія мокротиння: КСП не виявлено, GenXpert МТВ + RIF-. Розпочато основний курс антимікобактеріальної терапії за I категорією. Місцево – офлоксацин (вушні краплі). У результаті призначеного лікування отримано позитивну динаміку поєднаної патології (рис. 3).
Висновки. Незважаючи на своєчасне звернення по медичну допомогу, у хворої на хронічний середній отит і бронхоектатичну хворобу, що не піддавалися неспецифічній антибактеріальній терапії, не було своєчасно діагностовано туберкульоз. Проведення КТ скроневих кісток та ОГП у пацієнтів із хронічними захворюваннями легень у поєднанні з хронічним середнім отитом має високу інформативність у виявленні туберкульозного процесу й оцінки ефективності лікування.
36
Чорна, В. В., Л. Б. Фурман, and В. М. Подолян. "ГІГІЄНІЧНІ ЗАХОДИ З ОПТИМІЗАЦІЇ УМОВ ФУНКЦІОНУВАННЯ ЗАКЛАДІВ ОХОРОНИ ЗДОРОВʼЯ ТА ПРОФІЛАКТИКИ ЗАХВОРЮВАНЬ МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ." Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, no. 2 (September 22, 2021): 45–52. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2021.2.12381.
Full textAbstract:
Мета: провести гігієнічне обґрунтування заходів з оптимізації умов функціонування закладів охорони здоров’я та профілактики, ранньої діагностики порушень психічного здоров’я як основи професійних захворювань медичних працівників (МП) закладів охорони здоров’я.
Матеріали і методи. Використано метод теоретичного порівняльного аналізу даних України та міжнародного досвіду щодо стану професійних захворювань і порушень психічного здоров’я як основи професійних захворювань МП закладів охорони здоров’я.
Результати. Проведено гігієнічне обґрунтування заходів з оптимізації умов функціонування закладів охорони здоров’я та профілактики, ранньої діагностики порушень психічного здоров’я як основи професійних захворювань МП закладів охорони здоров’я.
Професійні шкідливі чинники є ризиком виникнення хвороб, загострення соматичних захворювань, формування хронічної патології, захворюваності з тимчасовою втратою працездатності медичних працівників. В Україні до основних травмонебезпечних галузей економіки та видів робіт належить охорона здоров’я – 74 % (2582 травмовані особи, в т. ч. 82 – летальних випадки за період пандемії СOVID-19). Це спричиняє підвищення медичних, соціальних, економічних втрат суспільства і держави.
Запропоновані види мотивації, які можна застосувати у державних або комунальних закладах охорони здоровʼя (ЗОЗ) України як матеріальну, так і нематеріальну зацікавленість МП для створення ефективного мотиваційного механізму.
Висновки. Запропонована модель центрів охорони професійного здоров’я ЗОЗ. Функціями цих закладів є: електронний моніторинг здоров’я та захворювання МП, диспансеризація, профілактично-консультативна допомога, допомога щодо підготовки/перепідготовки/підвищення кваліфікації медичних кадрів. Надані основні принципи профілактичних заходів щодо професійних захворювань МП. На основі отриманих даних запропоновані заходи для покращення здоров’я МП: розробка відповідних нормативно-правових документів з охорони праці у медичній галузі, поліпшення умов праці, внутрішньолікарняного середовища, побутових умов для відпочинку, організації раціонального харчування, психологічного розвантаження шляхом створення центрів охорони професійного здоров’я.
37
Nazirov, F. G., Sh Kh Khashimov, Z. R. Khaybullina, and U. M. Makhmudov. "КОМОРБІДНА ПАТОЛОГІЯ У ХВОРИХ З ОЖИРІННЯМ ІІІ СТУПЕНЯ В ДИНАМІЦІ ЗНИЖЕННЯ МАСИ ТІЛА ПІСЛЯ ВСТАНОВЛЕННЯ ВНУТРІШНЬОШЛУНКОВОГО БАЛОНА ТА ЛАПАРОСКОПІЧНОЇ РУКАВНОЇ РЕЗЕКЦІЇ ШЛУНКА." Вісник наукових досліджень, no. 3 (September 5, 2018): 19–25. http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2018.3.9203.
Full textAbstract:
Витрати на медичне обслуговування людей з ожирінням значно більші, ніж для людей із нормальною масою тіла.
Мета дослідження – проаналізувати коморбідні стани у людей з ожирінням III ступеня та їх динаміку після встановлення внутрішньошлункового силіконового балона (ВШБ) та лапароскопічної рукавної резекції шлунка (ЛРРШ), що сприяють зниженню маси тіла.
Матеріали і методи. Обстежено 20 пацієнтів (16 жінок та 4 чоловіки) віком 19–55 років, яких шпиталізували в ДУ “Республіканський спеціалізований науково-практичний медичний центр хірургії імені акад. В. Вахідова" у 2016–2018 рр. Усім пацієнтам діагностовано ожиріння III ступеня (за WOG, 2011). Коморбідність оцінювали за рекомендаціями С. В. Недогода (2016); метаболічне здоров’я – за шкалою Cardiometabolic Disease Staging (Guo, 2015).
Результати досліджень та їх обговорення. Встановлено, що ожиріння III ступеня (ІМТ (49,4±2,5) кг/м2) асоціюється з дисліпідемією/гіпертригліцеридемією у 85 %; цукровим діабетом 2 (ЦД2)/переддіабетом – у 50 %, артеріальною гіпертензією (АГ) в – 45 %; неалгокогольною жировою хворобою печінки (НАЖХП) – в 35 % випадків. ЛРРШ та ВШБ дозволяють досягнути зниження ІМТ на 21,1 и 16,2 % від вихідних даних відповідно (p>0,05); при цьому коморбідність переддіабетом знижується у 2 рази, АГ – у 3 рази; дисліпідемією – в 1,9 раза; зниження НАЖХП – у 1,8 раза через 6 місяців після втручання. ЛРРШ та ВШБ також покращують показники за шкалою Cardiometabolic Disease Staging, при цьому нульовий кардіометаболічний ризик зафіксовано у 35 % пацієнтів, а в решти – перехід у більш легку стадію. Зниження маси тіла та коморбідності в результаті ЛРРШ та застосування ВШБ супроводжуються достовірним зниженням прозапальних цитокінів ІЛ-6, ФНП-α та СРБ.
Висновки. Застосування ЛРРШ та ВШБ дозволяє достовірно ефективно знизити масу та коморбідність через 6 місяців після втручання.
38
Diachuk, M. D. "ПОШИРЕНІСТЬ УРОЛОГІЧНОЇ ПАТОЛОГІЇ ТА ПРОБЛЕМИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАДАННЯ УРОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ НАСЕЛЕННЮ (ОГЛЯД НАУКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ)." Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, no. 3 (January 29, 2019): 48–58. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2018.3.9761.
Full textAbstract:
Мета: виявлення сучасного стану розробки проблеми організації медичної допомоги пацієнтам урологічного профілю та перспективи подальших досліджень.
Матеріали і методи. При виконанні дослідження використано бібліографічний метод та метод контент-аналізу.
Результати. Незважаючи на тягар медико-соціальних проблем, пов’язаних із хворобами сечостатевої системи, дослідження з цієї тематики є вкрай нечисленні. Вони присвячені вивченню масштабів поширення патології, провідних чинників впливу, удосконаленню технологій лікування, вирішенню питань боротьби з окремими хворобами сечостатевої системи, насамперед із сечокам’яною хворобою, інфекціями та хронічними хворобами нирок, та організації медичної допомоги окремим категоріям населення, переважно в регіональному контексті.
Залишаються невирішеними питання медико-організаційного характеру. Це вимагає комплексного підходу з урахуванням широкого спектра патології, багатьох чинників впливу, сучасних стратегій розвитку урологічної служби, інтегративних тенденцій, профілактичних концепцій, пацієнторієнтованого підходу тощо.
Висновки. Аналіз наукової літератури виявив недостатню розробку проблеми скорочення урологічної патології, її негативних наслідків, засвідчив необхідність наукового обґрунтування удосконалення системи надання урологічної допомоги населенню за умов реформування охорони здоров’я.
39
Spirina, I. D., A. V. Shornikov, and A. V. Fawzy. "СИМУЛЯЦІЙНА ОСВІТА В ПСИХІАТРІЇ." Медична освіта, no. 2 (August 15, 2019): 36–41. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2019.2.10341.
Full textAbstract:
У статті доведено, що реформування системи освіти та впровадження автономії вищих навчальних закладів разом із сучасними вимогами до підготовки майбутніх лікарів примушують шукати нові форми та засоби освіти. З’ясовано, що важливим компонентом медичної освіти є клінічна діяльність студентів та набуття ними певних, зазначених у стандарті освіти, компетентностей. Перспективними та найбільш наближеними до реальних умов є засоби симуляційної освіти. Використання симуляційної освіти дозволяє, не зменшуючи ефективність освіти, зменшити можливі ризики для пацієнтів при навчанні студентів вищих медичних навчальних закладів. У статті досліджено, що завдяки симуляційним методам можливо у стандартних безпечних умовах у зручний час якісно сформувати потрібні компетентності, особливо при нетипових та нерозповсюджених патологіях. Наразі багато фахівців розуміє симуляційну освіту як використання певних тренажерів та манекенів, переважно для формування компетентностей надання невідкладної допомоги. Використання симуляційної освіти при вивченні дисципліни «Психіатрія, наркологія» обмежено використанням простих засобів, особливо через відсутність тренажерів та манекенів. Автори статті пропонують у якості засобів симуляційної освіти розглядати як прості наочні засоби (клінічні задачі, кейси, в т. ч. відеокейси), рольові та ділові ігри, так і стандартизованих та симулятивних пацієнтів.
Визначено, що використання різноманітних засобів симуляційної освіти вже розпочате в сучасних умовах реформування вищої медичної освіти. Найбільш ефективним у викладанні дисципліни «Психіатрія, наркологія» є використання симулятивного пацієнта. Для формування та оцінювання навичок з невідкладної допомоги можливе використання стандартизованого пацієнта.
40
Minchenko, O. H., D. O. Minchenko, and M. M. Korda. "ОБҐРУНТУВАННЯ НЕОБХІДНОСТІ ВИВЧЕННЯ МОЛЕКУЛЯРНОЇ БІОЛОГІЇ В МЕДИЧНИХ УНІВЕРСИТЕТАХ." Медична освіта, no. 4 (February 13, 2020): 24–33. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2019.4.10861.
Full textAbstract:
У медичних університетах більшості країн світу при підготовці лікарів сучасного міжнародного рівня є обов’язковим вивчення основ молекулярної біології для більш глибокого розуміння механізмів виникнення і розвитку патологічних процесів в організмі людини, а також для пошуку шляхів їх подолання, розробки нових стратегій створення високоефективних лікарських препаратів з високою специфічністю і без побічних ефектів. Це обумовлено перш за все тим, що регуляція основних метаболічних процесів як у нормі, так і за різноманітних патологій опосередковується репрограмуванням функціональної активності геному на рівні різних сигнальних систем клітини.
Таким чином, молекулярна біологія надає знання про молекулярно-генетичні основи підтримання гомеостазу і молекулярні механізми розвитку метаболічних порушень за різноманітних патологій, зокрема таких, як онкологічні, серцево-судинні, ендокринні та інші, а також вказує на можливі шляхи їх подолання, а тому детальне вивчення цієї науки має надзвичайно важливе значення для підготовки лікарів високої кваліфікації міжнародного рівня.
41
Khytryi, H. P., O. V. Raboshchuk, and A. K. Onyshchenko. "Особливості медичної допомоги пораненим з тяжкою бойовою травмою черепа та головного мозку." EMERGENCY MEDICINE, no. 8.71 (December 14, 2015): 80–82. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.8.71.2015.79200.
Full textAbstract:
У статті викладені особливості надання медичної допомоги пораненим з тяжкою бойовою травмою черепа та головного мозку на етапах медичної евакуації. Детально розглянуто завдання інтенсивної терапії в поранених з даною патологією, що проводиться на рівні спеціалізованої медичної допомоги з урахуванням сучасних підходів та стандартів.
42
Khmil, S. V., L. M. Malanchuk, and U. Ya Franchuk. "ПРЕКОНЦЕПЦІЙНИЙ ВІДБІР ЖІНОК ГРУПИ ВИСОКОГО РИЗИКУ РОЗВИТКУ ПІЗНЬОГО ГЕСТОЗУ (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)." Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології, no. 2 (March 4, 2020): 98–102. http://dx.doi.org/10.11603/24116-4944.2019.2.10911.
Full textAbstract:
Мета дослідження – оптимізувати сучасні погляди на методи діагностики вагітних жінок групи високого ризику розвитку пізнього гестозу.
Прееклампсія (ПЕ) продовжує залишатися актуальною медико-соціальною проблемою, оскільки це широко розповсюджена патологія з високим ризиком ускладнень. Незважаючи на досягнення сучасної медицини, у світовій структурі материнської смертності впродовж останніх десяти років прееклампсія стабільно посідає 3-тє місце після кровотеч і сепсису. Стосовно патогенезу гестозу хоч і залишається велика кількість нез’ясованих причин, основні його положення є визначеними. Визнано, що центральною патогенетичною ланкою є генералізована дисфункція ендотелію. Враховуючи багатофакторний вплив на процеси ангіогенезу при вагітності, динамічність цих змін, а також принцип «вадного кола», який проявляється при ПЕ, вчені провели дослідження концентрації sFlt-1 та його головного антагоніста – плацентарного фактора роста PlGF, а також їх співвідношення у вагітних із різним ступенем тяжкості ПЕ та супутніми ускладненнями. У світовій медичній практиці можна знайти безліч публікацій, присвячених можливостям прогнозування розвитку ПЕ взагалі, а також тяжких її форм. Серед останніх – інсулінорезистентність та порушення ліпідного обміну, генетичний поліморфізм генів, що визначають функцію ендотеліальної NO-синтетази, артеріовенозний показник (співвідношення пульсаційного індексу грудного відділу аорти та пульсаційного індексу нижньої порожнистої вени), підвищений сироватковий вміст сечової кислоти в першому триместрі вагітності. Відсутність ефективних методів профілактики ПЕ різко зменшує цінність всіх прогностичних тестів.
Висновок. Відсутність ефективних методів профілактики ПЕ різко зменшує цінність всіх прогностичних тестів, тому важливим є вивчення питання сучасних методів діагностики пізнього гестозу з метою профілактування даної патології.
43
Yavorovenko, O. B., N. M. Belyayeva, I. V. Kurylenko, L. V. Tomaschuk, M. F. Yavorovenko, and G. V. Pavlichenko. "ПОТРЕБИ УЧАСНИКІВ АНТИТЕРОРИСТИЧНОЇ ОПЕРАЦІЇ З ІНВАЛІДНІСТЮ ВНАСЛІДОК СОМАТИЧНОЇ ПАТОЛОГІЇ В ТЕХНІЧНИХ ЗАСОБАХ РЕАБІЛІТАЦІЇ ТА ВИРОБАХ МЕДИЧНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ." Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, no. 3 (January 29, 2019): 69–77. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2018.3.9764.
Full textAbstract:
Мета: визначити потреби учасників антитерористичної операції з інвалідністю внаслідок соматичної патології в технічних засобах реабілітації та виробах медичного призначення.
Матеріали та методи. На основі аналізу індивідуальних програм реабілітації, розроблених медико-соціальними експертними комісіями 19 областей України, розраховані показники потреб учасників антитерористичної операції з інвалідністю внаслідок соматичної патології в технічних засобах реабілітації та виробах медичного призначення.
Результати. В структурі заходів медико-соціальної реабілітації учасникам антитерористичної операції з інвалідністю рекомендації щодо технічних засобів склали 2,3%, медичних виробів – 0,1%. Загалом було призначено 327 рекомендацій із засобів реабілітації (в середньому на 1 особу – 0,17) та 31 рекомендацій з медичних виробів (0,016). Серед технічних засобів найбільшою була потреба у засобах пересування та протезних виробах; у осіб старших 60 років та з інвалідністю І групи; у Тернопільській області та м. Києві; при хворобах кістково-м’язової системи та нервової системи. Серед медичних виробів – у гігієнічних засобах для догляду, наборах для аорто-коронарного шунтування; у хворих молодого віку та осіб з інвалідністю І групи; в Івано-Франківській області; при хворобах вуха та соскоподібного відростку.
Висновки. Визначення особливостей потреб в технічних засобах реабілітації та виробах медичного призначення учасників антитерористичної операції з інвалідністю внаслідок соматичної патології в залежності від віку, важкості інвалідності, виду засобу (виробу), регіональної належності є організаційно-методичною основою для удосконалення системи медико-соціальної реабілітації таких осіб як в цілому, так і на регіональному рівні.
44
Salden', Viktorija. "Ґендерні особливості вживання алкоголю зі шкідливими наслідками при психічній та соматичній патології в практиці сімейної медицини." Psychosomatic Medicine and General Practice 4, no. 1 (May 11, 2019): e0401182. http://dx.doi.org/10.26766/pmgp.v4i1.182.
Full textAbstract:
Даний текст є тезами Науково-практичної конференції «Психосоматична медицина: наука і практика». Описане нижче присвячено ґендерним особливостям вживання алкоголю зі шкідливими наслідками при психічній та соматичній патології в практиці сімейної медицини.
45
Іванченко, А. С., К. С. Бовсуновська, І. М. Дикан, Б. А. Тарасюк, В. А. Павлов, and Є. А. Настенко. "КЛАСИФІКАТОР ДИФЕРЕНЦІАЛЬНОЇ ДІАГНОСТИКИ АУТОІМУННОГО ГЕПАТИТУ ТА ХВОРОБИ ВІЛЬСОНА НА ОСНОВІ АНАЛІЗУ УЛЬТРАЗВУКОВИХ ЗОБРАЖЕНЬ ПЕЧІНКИ." Біомедична інженерія і технологія, no. 6 (November 17, 2021): 62–73. http://dx.doi.org/10.20535/2617-8974.2021.6.233008.
Full textAbstract:
Реферат: Проблематика. При інтенсивному моніторингу профілактичного огляду пацієнтів у медичних закладах первинної ланки найбільш зручно по ультразвуковим зображенням діагностувати лише наявність чи відсутність фіброзних змін печінки. Подібний підхід є найбільш ефективним при профілактиці захворювань, при цьому алгоритм класифікації визначає лише наявність патології, а уточнення діагнозу, ступінь ураження вже знайденої патології може визначатися в подальшому у спеціалізованих медичних закладах висококваліфікованим лікарем діагностом. Однак, розробка автоматизованих систем підтримки рішень при диференціації клінічно схожих захворювань завжди є актуальною задачею в медичній практиці. Однією з таких задач є диференціація аутоімунного гепатиту і хвороби Вільсона.
Мета. Розробити діагностичний алгоритм класифікації аутоімунного гепатиту і хвороби Вільсона за результатами аналізу ультразвукових зображень печінки.
Методика реалізації. Дані для виконання дослідження надано Інститутом ядерної медицини та променевої діагностики НАМН України – 9 знімків УЗД стосуються хворих на аутоімунній гепатит, 20 знімків пацієнтів з хворобою Вільсона. Об’єктами класифікації є області інтересу, що було виділено на ультразвукових зображеннях медичними фахівцями. Для збільшення об’єму навчальної вибірки та підвищення якості системи класифікації застосовано аугментацію одержаних зображень. В результаті для навчання (навчальна вибірка) та верифікації (тестова вибірка) було одержано загалом 600 областей інтересу (150 для аутоімунного гепатиту і 450 для хвороби Вільсона). Виходячі з припущення, що відмінності у характеристиках зображень класів знаходяться у відмінностях їх текстур в роботі розраховані текстурні ознаки на основі частот зустрічаємості патернів бінарного шаблону відтінків сірого. Для побудови класифікатора застовано алгоритм Random Forest.
Результати дослідження. Загальна вибірка з 600 областей інтересу була розбита випадковим чином на навчальну (80%) і тестову (20%). Одержано модель класифікатору алгоритмом Random Forest з показниками якості класифікації на навчальній вибірці: точність - 100%, чутливість - 1, специфічність - 1, F-score -1, та на тестовій вибірці: точність 90,8% , чутливість 0.767 , специфічність – 0,956, F-score – 0,873.
Висновки. Запропоновано ефективний підхід для вирішення задачі автоматичної диференційної діагностики аутоімунного гепатиту та хвороби Вільсона. На основі текстурних ознак та алгоритму випадкового лісу була отримана високоякісна модель класифікації
Ключові слова – диференціальна діагностика, аутоімунний гепатит, хвороба Вільсона, ультразвукова діагностика, аугментація зображень, патерни, локальні бінарні шаблони, Random Forest.
46
Klishch, I. M., and S. O. Nesteruk. "ВПЛИВ ХРОНІЧНОЇ ЕТАНОЛОВОЇ ІНТОКСИКАЦІЇ НА РЕПРОДУКТИВНУ СИСТЕМУ." Вісник медичних і біологічних досліджень, no. 3 (December 2, 2020): 161–66. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2020.3.11527.
Full textAbstract:
Резюме. Алкоголізм є однією із найсерйозніших медичних і соціально значущих проблем. Масштаби та темпи поширення його такі, що ставлять під загрозу фізичне й моральне здоров’я. Важливою проблемою є вплив надмірного споживання етанолу на репродуктивну систему. В ряді досліджень акцентується увага на тому, що алкоголь є одним із головних чинників чоловічого і жіночого безпліддя.
Мета дослідження – проаналізувати сучасну вітчизняну та зарубіжну літератури щодо впливу хронічної етанолової інтоксикації на органи репродуктивної системи.
Матеріали і методи. Матеріалом для роботи були дані літератури із проблеми хронічної дії етанолу на організм для з’ясування сучасних тенденцій і поглядів на причинні фактори розвитку патології репродуктивної системи.
Результати. Проведений аналіз літератури дозволяє говорити про те, що хронічна алкогольна інтоксикація негативно впливає практично на всі органи і системи людини та експерементальних тварин. Володіючи потужною мембранотропною дією, етанол і його метаболіти призводять до різкого підвищення проникності мікроциркуляторного русла, виражених порушень білкового, ліпідного, вуглеводного обмінів, ендокринологічних та імунологічних порушень. При системному характері ураження, унаслідок хронічної етанолової інтоксикації на певному етапі домінує патологія одного з органів-мішеней, хоча можливі також поєднання ушкоджень, причому їх тяжкість не завжди корелює зі стадією хронічного алкоголізму.
Висновки. За останні роки суттєво розширились знання про патологічний вплив хронічної алкогольної інтоксикації на органи і системи організму. Ряд дослідників повідомляє, що алкоголь є одним із головних чинників чоловічого і жіночого безпліддя. Проте відсутнє комплексне морфологічне і патофізіологічне обґрунтування змін органів чоловічої і жіночої репродуктивної системи, що потребує подальшого детального вивчення.
47
Radionova, I. V., and L. V. Levytska. "МЕДИКО-СОЦІАЛЬНІ АСПЕКТИ КАРДІОЛОГІЧНОЇ ПАТОЛОГІЇ СЕРЕД ПРАЦІВНИКІВ ТА УЧНІВ СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО ЗАКЛАДУ СЕРЕДНЬОЇ ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ." Медсестринство, no. 4 (February 19, 2019): 37–40. http://dx.doi.org/10.11603/2411-1597.2018.4.9856.
Full textAbstract:
У статті обґрунтовується доцільність вивчення медико-соціальних аспектів серцево-судинного здоров’я серед різних популяцій населення, оцінки кардіоваскулярних ризиків та модифікації стилю життя, а також чітких навичок профілактичної роботи медичної сестри у цьому аспекті.
48
Ivanova, L. M., O. V. Piliieva, K. K. Nalapko, T. V. Sysoikina, M. V. Vysochin, and O. A. Kholina. "Клініко-патогенетичні особливості ішемічної хвороби серця залежно від інфікованості Helicobacter рylori." ACTUAL INFECTOLOGY, no. 1.06 (April 16, 2015): 67–70. http://dx.doi.org/10.22141/2312-413x.1.06.2015.78517.
Full textAbstract:
У роботі узагальнені результати комплексного обстеження 120 хворих на пептичну виразку дванадцятипалої кишки у поєднанні з ішемічною хворобою серця. У хворих на поєднану патологію встановлені спільні патогенетичні механізми, у тому числі астеноневротичні. Патогенетично обґрунтована доцільність використання під час медичної реабілітації комбінованого фітозасобу гастритол.
49
ЦИБУЛЬКО, Анна. "ОСОБЛИВОСТІ КОРЕКЦІЙНО-РОЗВИТКОВОЇ РОБОТИ ЛОГОПЕДА З ДІТЬМИ ІЗ ВРОДЖЕНИМИ НЕЗРОЩЕННЯМИ ГУБИ ТА ПІДНЕБІННЯ." Acta Paedagogica Volynienses 1, no. 1 (April 14, 2022): 227–33. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2022.1.1.36.
Full textAbstract:
У статті розглядається специфіка корекційно-розвиткової роботи логопеда з дітьми із вродженими незрощеннями губи та піднебіння, що заснована на необхідності розуміння специфічних рис та проблем цієї патології, що зумовлює соціальну спрямованість вивчення цієї проблеми. У сучасному світі людина, що має вроджену патологію щелепно-лицьової області, повинна розглядатися не тільки як об'єкт медичного впливу та соціально-педагогічної допомоги, але і як активний суб'єкт соціуму, що створює умови для самореалізації. Метою роботи є впорядкування та узагальнення наявних нині напрямів, методів та форм корекційно-розвиткової роботи з дітьми із ринолалією у різні вікові періоди та на різних етапах реабілітації (доопераційному та післяопераційному). Визначено важливість диференціальної діагностики дітей для правильного вибору завдань та методів здійснення корекційно-розвиткової роботи. Акцентується увага на показниках, на підставі яких формується логопедичний висновок, та у разі потреби призначаються додаткові обстеження. Методологія дослідження будувалася на теоретичних засадах порівняння та узагальнення наукових даних у галузі медицини, логопедії, корекційної педагогіки з метою визначення теоретико-методологічних засад дослідження. Наукова новизна дослідження полягає у висвітленні змісту методик ранньої комплексної корекційно-розвиткової роботи з дітьми із вродженими незрощеннями губи та піднебіння з урахуванням сучасних методів ранньої хірургічної корекції, темпу психомовленнєвого розвитку дітей. Отже, успішність корекційного процесу залежить не тільки від систематичної логопедичної роботи, спрямованої на виховання мовленнєвого дихання, розвиток артикуляційних процесів та фонематичного сприйняття, а й від своєчасного хірургічного втручання, медичної реабілітації, психофізіологічного стану дитини.
50
Герасимчук, П. О., Д. Б. Фіра, and А. В. Павлишин. "ОЦІНКА ЯКОСТІ ЖИТТЯ, ПОВ’ЯЗАНОЇ ІЗ ЗДОРОВ’ЯМ У МЕДИЦИНІ." Вісник медичних і біологічних досліджень, no. 1 (May 22, 2021): 112–22. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2021.1.11882.
Full textAbstract:
Вступ. За останні десятиліття в медичній практиці все більшу увагу приділяють оцінці «якості життя, пов’язаної зі здоров’ям» («health-related quality of life» – HRQOL). Аналіз показників якості життя дозволяє оцінити не тільки здоров’я та благополуччя населення, а і якість надання медичної допомоги та реабілітації хворих, їх ефективність та стан медицини в цілому. Мета дослідження – вивчити та проаналізувати вітчизняні та зарубіжні літературні джерела щодо сучасних методів оцінки якості життя пацієнтів у медицині в контексті розвитку науки. Матеріали і методи. Пошук літератури, що знаходиться у вільному доступі в друкованих виданнях, проводили в електронних бібліотеках та інформаційних ресурсах мережі «Інтернет», PubMed, Medline. З 238 знайдених тематичних статей, в огляд літератури включено 76 наукових публікацій. Отримані дані обробили та синтезували усі автори. Результати. Проведено огляд даних сучасної наукової медичної літератури з вивчення якості життя в медицині при окремих нозологічних формах захворювань. Найбільш раціональним методом оцінки якості життя на сучасному етапі вважається застовування в дослідженні стандартизованих опитувальників, що є необхідним для отримання результатів, які можуть бути порівняні між собою, незалежно від країни дослідження. На даний час відома значна кількість спеціальних опитувальників для таких нозологій, як цукровий діабет, бронхіальна астма, рак, судинна патологія тощо. Однак значна їх частка знаходиться в стадії розробки та адаптації для різних країн світу. Процес культурної адаптації опитувальників є надзвичайно складним і потребує тісної взаємодії міжнародних розробників, перкладачів, психологів з метою їх використання в різних етнічних та культурно-соціальних групах населення. Висновки. Проведений огляд літературних джерел дозволяє зробити висновок, що поняття «якість життя, пов’язана зі здоров’ям» (HRQOL) та його вивчення є новою сучасною методологією охорони здоров’я. Вона дозволяє оцінити результати лікування хворих, реабілітаційні програми та медико-соціальну адаптацію пацієнтів, доповнюючи традиційні методики як на індивідуальному, так і на груповому рівнях.