To see the other types of publications on this topic, follow the link: Медична галузь.
Journal articles on the topic 'Медична галузь'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Медична галузь.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Хорошенюк, Оксана Вікторівна, and Олександра Олександрівна Доценко. "ПРАВО НА МЕДИЧНУ ДОПОМОГУ: ОКРЕМІ АСПЕКТИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ." New Ukrainian Law, no. 1 (March 30, 2022): 71–75. http://dx.doi.org/10.51989/nul.2022.1.10.
Full textAbstract:
У статті розглянуто окремі аспекти права на медичну допомогу як одного з основоположних особистих немайнових прав фізичної особи. Звертається увага на недостатність нормативно-правового регулювання правовідносин в означеній сфері, а також на потребу в осучасненні нормативно-правової бази. Вказується на актуальність теми дослідження, що пов’язано зі стрімким розвитком відносин у галузі медичного права. Розглядається структура права на медичну допомогу. У цій структурі, виходячи з аналізу норм національного законодавства, виділяють право на ефективне та доступне медичне обслуговування, в тому числі на безоплатну медичну допомогу; право на вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до рекомендацій лікаря і закладу охорони здоров’я; право на медичну інформацію; право на таємницю про стан здоров’я; право на інформовану добровільну згоду на медичне втручання; право на відмову від медичного втручання; право пацієнта, який перебуває на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров’я, на допуск до нього інших медичних працівників, членів сім’ї, опікуна, піклувальника, нотаріуса, адвоката, а також священнослужителя для відправлення богослужіння та релігійного обряду. Пропонується до означеної структури включити також право на медичну реабілітацію та право на вакцинацію. У статті окрема увага приділяється етичним та правовим питанням трансплантації анатомічних матеріалів людини в Україні. Зауважується, що трансплантацію слід розглядати саме під кутом права на медичну допомогу. Звертається увага на особливості цивільно-правового договору про надання медичних послуг, а також на особливості класифікації означених договорів. Підтримується з позиції практичності застосування класифікація, згідно з якою означені договори поділяють на а) договори про медичне обслуговування населення, б) договори про надання медичних послуг, в) змішані договори на надання медичних та інших послуг, г) договори в медичній сфері, які забезпечують надання медичних послуг або медичної допомоги.
2
Шлапко, Т. В., and Д. О. Тверитінова. "ІСТОРИЧНИЙ РОЗВИТОК ВІТЧИЗНЯНОГО ЗАКОНОДАВСТВА У СФЕРІ МЕДИЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ НАСЕЛЕННЯ." Прикарпатський юридичний вісник 1, no. 3(28) (March 16, 2020): 142–46. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v1i3(28).337.
Full textAbstract:
Стаття присвячена аналізу історії розвитку та становлення медичного обслуговування та українського законодавства, яке врегульовувало та на сьогодні регулює сферу надання медичних послуг населенню в Україні. Історія становлення і розвитку медичного права як науки, дисципліни та галузі права бере свій початок із Х століття, часів існування на території України Київської Русі. Історичні джерела права та зводи законів доводять, що регулювання даної сфери діяльності було започатковано саме в ті часи. Медичні послуги та медична діяльність завжди існували та надавалися населенню. Різниця була тільки в тому, що якісна допомога кваліфікованих лікарів надавалася вищим верствам населення (князі, дворяни, феодали), а прості люди отримували медичну допомогу від лікарів-ремісників, знахарів та знахарок. На лікарів, які надавали медичну допомогу людям, поширювалась кримінальна відповідальність у вигляді смертної кари.
У статті проаналізовані відомі сьогодні нормативні акти, які торкалися питання медичного обслуговування населення, починаючи з Х ст., включаючи етапи розвитку українського законодавства за часів перебування України під правлінням різних держав, досліджено вплив іноземних держав на формування та становлення принципів медичного обслуговування, нормативні акти регулювання медичної діяльності, зроблено їх аналіз і порівняно з українськими нормативно-правовими актами, які існують сьогодні. Здійснено історичний екскурс розвитку медицини на території України. Розглянуто визначення медичного обслуговування, медичної послуги. Окрема увага приділяється проведенню в Україні медичної реформи, новоствореним актам законодавства, які регулюватимуть сферу здійснення медичного обслуговування, а також нововведенням в частині управління та фінансування діяльності медичних закладів.
3
Sichkoriz, O. Ye, L. B. Lototska, and T. S. Kolach. "МЕДИЧНА ІНФОРМАТИКА ЯК ПЕРСПЕКТИВНА СКЛАДОВА ВИЩОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ." Медична освіта, no. 3 (October 28, 2019): 91–95. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2019.3.10486.
Full textAbstract:
Інформаційні технології можуть змінити спосіб вивчення медицини студентами та медичними працівниками. У медичній освіті застосування симуляційних технологій, віртуальних пацієнтів та електронного навчання перетворилося на педагогічну стратегію у сприянні активному підходу до навчання, орієнтованого на слухачів. Підвищення рівня освіти вимагає визначити, які інформаційні технології, що сприяють навчанню, заслуговують на використання у лікарській діяльності.
Мета цієї публікації полягає у висвітленні ролі медичної інформатики у навчальному процесі на до- та післядипломному рівнях та формування компетентності в галузі компʼютерних технологій у професійній підготовці медичних фахівців, зацікавлених стати експертами у розробці, впровадженні та оцінці інформаційно-комунікаційних технологій у медицині.
У статті також проаналізовано доцільність та можливість впровадження циклів тематичного удосконалення з медичної інформатики для слухачів післядипломного навчання. Проведення таких циклів є особливо актуальним та необхідним в умовах автоматизації ведення обліку медичних послуг, управління медичною інформацією в електронному вигляді та сприятиме розвитку професійних компетенцій слухачів.
Адаптація медичних фахівців до електронної системи охорони здоровʼя дозволить кожному лікареві використовувати інформаційні технології для повноцінного партнерства з пацієнтами.
Підготовка медичних працівників у вищій школі передбачає систематичне та цілісне формування у студентів інформаційно-аналітичних знань і вмінь. Медична інформатика як складова вищої медичної освіти повинна прагнути досягнення ефективних академічних та освітніх програм до- і післядипломної освіти. Поширення викладання медичної інформатики в освітніх медичних закладах має супроводжуватися чіткими узгодженими зусиллями для позитивного впливу на всі залучені сторони.
4
КУЛІЧЕНКО, Алла. "ВИТОКИ РОЗВИТКУ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В МЕДИЧНИХ КОЛЕДЖАХ ПЕНСІЛЬВАНІЇ." Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 3 (December 2020): 66–75. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-3-66-75.
Full textAbstract:
АНОТАЦІЯ У статті визначено та висвітлено витоки розвитку інноваційної діяльності Пенсільванських медичних коледжів. У розвідці використані такі загальнонаукові методи, як систематизація, узагальнення, аналіз, синтез іноземних історико-педагогічних джерел та проблемно-хронологічний метод – для логічної та історичної реконструкції подій, що пов’язані з інноваційною діяльністю Пенсільванських медичних коледжів у середині ХVIII – ХІХ ст. Проведене дослідження дало змогу з’ясувати, що у витоків освітньої діяльності в галузі медицини знаходиться Т. Кадваладер, який у 1830-х рр. проводив приватні заняття з анатомії та розтину, проте така діяльність відбувалася не в освітньому закладі й не була спрямована на отримання ступеня. Встановлено, що витоки розвитку інноваційної діяльності американських медичних коледжів починаються з медичних освітніх закладів Пенсільванії, а саме: з медичного коледжу Пенсільванського університету (1765), Пенсільванського жіночого медичного коледжу (1850) та Філадельфійського медичного коледжу Ганемана (1848). Зазначено, що Пенсільванські коледжі, про які йшлося в розвідці, було створено за європейською моделлю. Крім того, медичний коледж Пенсільванського університету та Пенсільванський жіночий медичний коледж проводили досить жорсткий вступний відбір серед претендентів на навчання, Філадельфійський медичний коледж Ганемана, навпаки, був ліберальним у вимогах до вступу. Варто вказати на те, що упереджені думки були щодо існування Пенсільванського жіночого медичного коледжу, оскільки були стереотипні думки, що професія лікаря є суто чоловічою й жінкам у ній не місце. Проте перші випускниці поступово переконали американську спільноту в протилежному. За своє існування зазначені медичні коледжі змінювали свою назву, але не припиняли існування, маючи право називатися взірцями інноваційної діяльності в американській медичній освіті. Перспективами подальших досліджень стане висвітлення розвитку інноваційної діяльності медичних коледжів інших американських штатів у середині ХVIII – ХІХ ст. Ключові слова: Американська медична освіта, інноваційна діяльність, витоки, зміна назв, медичний коледж Пенсільванського університету, жіночий медичний коледж Пенсільванії, Філадельфійський медичний коледж Ганемана.
5
Терешкевич, Г. Т. "МЕХАНІЗМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ В ГАЛУЗІ ТРАНСПЛАНТОЛОГІЇ ВІДПОВІДНО ДО ЗАСАД БІОЕТИКИ." Таврійський науковий вісник. Серія: Публічне управління та адміністрування, no. 4 (April 15, 2022): 125–41. http://dx.doi.org/10.32851/tnv-pub.2021.4.18.
Full textAbstract:
Одним із ключових напрямів суспільно-правового розвитку України є сфера трансплантології, яка, як і вся медична галузь, переживає етап реформування та пошуку етико-правових рішень стосовно теперішніх викликів науково-технічного прогресу. Трансплантологія – не лише галузь науки, що займається проблемами пересадки органів, тканин чи їх штучних замінників. Для багатьох людей – це остання надія на подальше життя. Органам публічного управління слід приділити особливу увагу цій сфері медицини та регламентувати її діяльність відповідно до засад біоетики. Не вирішеною раніше частиною проблеми трансплантології є врахування засад біоетики у контексті державної політики та можливі напрями розвитку законодавства на її засадах у цій галузі. Пропоноване дослідження ставить завдання перед публічними управлінцями на законодавчому рівні вирішити антропологічні та соціальні проблеми трансплантації відповідно до засад біоетики. Метою статті є аналіз державної політики у вирішенні проблем трансплантології з позиції засад біоетики. Проблема дарування органів викликає міркування щодо змісту і цінності такого рішення. Дія, яка має об’єктом людське тіло, не зупиняється на ньому, а осягає суб’єкт цього тіла, тобто людську особу. Жодна мета не виправдовує прямого знищення фізичного життя, навіть якщо йдеться про життя іншої людини. Інакшою є ситуація, коли йдеться про осягнення більшого добра, такого як виживання особи ціною зменшення лише ефективності чи якості здоров’я іншої людини, що було б етично виправдане і заслуговувало би схвалення силою засади солідарності. У визначенні першочерговості доступу до органів для трансплантації потрібно дотримуватись імунологічної та клінічної оцінки. Критерії призначення дарованих органів не повинні бути підпорядковані логіці дискримінації або утилітарному принципу. Перспективи подальших досліджень полягають у напрацюванні заходів публічними управлінцями щодо удосконалення організації трансплантологічної служби на засадах біоетики.
6
Рудніцька, Олена. "РОЛЬ ТЕХНОЛОГІЙ АВТОМАТИЗОВАНОГО ПРОЕКТУВАННЯ ТА ВИРОБНИЦТВА У ВПРОВАДЖЕННІ ПІДХОДІВ ІНДУСТРІЇ 4.0 В СФЕРІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я." Біомедична інженерія і технологія, no. 6 (December 11, 2021): 109–20. http://dx.doi.org/10.20535/2617-8974.2021.6.246888.
Full textAbstract:
Дана робота розглядає способи застосування CAD\CAM технологій в сфері охорони здоров’я на шляху до переходу на засади парадигми Healthcare 4.0 . Дані технології дозволяють досягати значних результатів в покращенні медичних послуг та проектуванні і виготовленні виробів медичного призначення. Для цього проаналізовано роль парадигми Індустрія 4.0 в сфері розвитку галузі охорони здоров’я, роль CAD\CAM технологій в медичній галузі та виділені тенденції розвитку CAD/CAM технологій в контексті переходу до Нealthcare 4.0.
При аналізі ролі парадигми Індустрія 4.0 було виділено основні групи технологій, що є рушійними силами цієї концепції, та коротко описано технології, здатні підвищити рівень безпеки, задоволеності та інформованості для пацієнта: робототехніка, голографія, датчики/сенсори, інтернет речей та промисловий інтернет речей, великі дані, штучний інтелект та адитивне виробництво. При дослідженні ролі CAD\CAM технологій в медичній галузі, було проаналізовано застосування цих технологій в (а) хірургії та розглянуто напрямки комп'ютерно-інтегрованої хірургії (хірургічний CAD/CAM та хірургічний асистент) та ортопедичні операції або операції по заміні суглобів; (б) використання технології CAD/CAM в медичних пристроях; (в) використання технології CAD/CAM в діагностичних процедурах. Далі показано потенціал CAD як засобу підвищення ефективності та впровадження інновацій. При аналізі сучасних тенденцій розвитку CAD/CAM технологій в контексті переходу до парадигми Healthcare 4.0, було виділено та описано наступні аспекти: (1) посилення впливу хмарних технологій та перевагам, що він надає; (2) модельно-орієнтований підхід та особливості його застосування при автоматизованому проектуванні; (3) генеративне проектування із застосуванням технологій штучного інтелекту. Наведено переваги застосування штучного інтелекту в процесі проектування та виготовлення необхідних для медичної галузі продуктів та його можливий вплив на галузь в цілому.
Висновки: Технологія CAD/CAM зробила значний вплив на прогрес у медичній науці та практиці. Потенціал CAD як засобу підвищення ефективності та інновацій зростає, а останні тенденції галузі охорони здоров’я відображають вплив нових технологій у цій галузі. Охорона здоров’я - сфера першочергового значення, до якої вкрай необхідне включення традиційних наукових галузей з інноваційними рішеннями. Наближення медичної галузі до парадигми Healthcare 4.0 можливе, в тому числі, за допомогою вдосконалення CAD/CAM підходів та алгоритмів та розширюючи сфери застосування, тим самим досягаючи значних результатів в покращенні медичних послуг та підвищенні ефективності таких послуг, в тому числі і економічної. Тому вбачаються доцільними подальші дослідження щодо збільшення сфер застосування CAD/CAM технологій та взагалі підходів парадигми Індустрії 4.0 в медичній галузі (Healthcare 4.0).
Ключові слова: CAD\CAM, Індустрія 4.0, Healthcare 4.0, штучний інтелект, хмарні технології, адитивне виробництво.
7
Заліпська, І. Я. "СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ТЕРМІНІВ У ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ МЕДИЧНОЇ КОМУНІКАЦІЇ." Лінгвістичні дослідження, no. 55 (2021): 59–67. http://dx.doi.org/10.34142/23127546.2021.55.06.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано сучасну наукову літературу, що розглядає особливості функціонування та етапи вивчення медичної термінології в лінгвістичній науці. Аргументовано актуальність та перспективність дослідження зазначеної проблеми. Під медичною термінологією розуміємо терміносистему, що відповідає галузі знань «Медицина» загалом, і сукупність лексем, які описують та позначають частини, органи, процеси людського організму зокрема. Джерельною базою дослідження слугували лексеми на позначення сучасних українських медичних термінів. У науковій студії проаналізовано медичний термін як одиницю української терміносистеми в процесі професійного спілкування лікаря з пацієнтом. Розглянуто особливості професійної діяльності лікаря в медичному дискурсі. Схарактеризовано принципи класифікації медичних термінів. Наголошено, що під час професійної комунікації лікаря з пацієнтом частотність уживання конкретних медичних термінів відрізняється від інших типів спілкування. Виокремлено такі тематичні групи медичних термінів: назви захворювань, лексеми на позначення симптомів хвороб та їхніх ознак, назви органів (анатомічні терміни), назви інструментів і приладів, терміни на позначення методів діагностики, назви відділень медичних закладів. Встановлено, що ефективне спілкування характеризується спільною метою, довірою, повагою та співпрацею лікаря з пацієнтом. Важливими засобами цього є використання зрозумілої пацієнтові медичної термінології, а також дотримання правил етикету спілкування та загальних правил поведінки. Аргументовано значущість теми наукової студії в опануванні фахової термінології в процесі спілкування «лікар – пацієнт». Проблеми формування, функціонування та розвитку медичних термінів потребують розробки єдиної концепції термінотворення з урахуванням досвіду та позитивних досягнень науковців різних поколінь. Систематичне вивчення сучасної української медичної термінології може покращити та систематизувати знання в цій сфері.
8
Lekhmak, Ya B., I. V. Kubarieva, L. A. Karpenko, and V. V. Horbanyov. "ДОСЛІДЖЕННЯ ІСТОРИЧНИХ АСПЕКТІВ СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ ВІЙСЬКОВОЇ ФАРМАЦІЇ В УКРАЇНІ." Фармацевтичний часопис, no. 2 (July 14, 2021): 87–96. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2021.2.12124.
Full textAbstract:
Мета роботи. Здійснити дослідження основних етапів становлення та розвитку військової фармації (ВФ) в Україні в історичному аспекті. Матеріали і методи. Методологічну основу дослідження складають принципи історизму, об’єктивності і системності. У роботі використано комплекс загальнонаукових та спеціальних методів: теоретичний, історичний, метод узагальнення, систематизації даних, порівняння, методи вивчення літературно-історичних джерел та аналізу й ін. Результати й обговорення. Становлення і розвиток ВФ у різних країнах світу значною мірою пов’язані зі створенням армій і веденням бойових дій. На території нашої держави ВФ як самостійна галузь знань сформувалася лише у XVII ст., що пов’язано з діяльністю Аптекарського приказу у Російській імперії, одним із основних завдань якого було медичне та лікарське забезпечення армії. Відгалуженню ВФ в окрему дисципліну сприяла діяльність таких видатних вчених, як О. Нелюбін, С. Пржибитек, М. Пирогов та ін. Національний фармацевтичний університет відігравав провідну роль у розвитку ВФ як в освітянському, так і в науковому напрямку, за радянських часів та в новітній історії України. На сьогодні освітньо-науковим центром підготовки військових провізорів в Україні є Українська військово-медична академія. Висновки. У статті проаналізовано історичні аспекти становлення та розвитку ВФ в Україні. Визначено дев’ять основних етапів становлення ВФ, сформульовано основні фактори впливу, характеристики та напрямки її розвитку. За результатами наукового узагальнення історичного досвіду представлено вагомі здобутки вітчизняної ВФ в освітянському, науковому та практичному напрямках, зазначено роль і місце видатних особистостей у формуванні ВФ.
9
Лимар, Л. В. "СТРУКТУРА ТА ЗМІСТ АНГЛОМОВНОЇ АКАДЕМІЧНОЇ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ДОКТОРІВ ФІЛОСОФІЇ ГАЛУЗІ «ОХОРОНА ЗДОРОВʼЯ»." Медична освіта, no. 4 (February 2, 2022): 90–96. http://dx.doi.org/10.11603/m.2414-5998.2021.4.12491.
Full textAbstract:
Освітньо-наукова програма навчання майбутніх докторів філософії спеціальності «Охорона здоровʼя» передбачає формування англомовної професійної комунікативної та академічної компетентності протягом навчання. Автором визначено англомовну професійну комунікативну та академічну компетентність як сукупність знань, умінь та навичок застосування загальної, медичної та академічної англійської мови при взаємодії в медичному та академічному середовищі, з метою досягнення комунікантом поставлених професійних та наукових цілей. Аналіз наявних структур та особистий досвід автора привели до формулювання структури англомовної академічної медичної комунікативної компетентності, в межах якої було визначено три підтипи компетентності: мовну (загальномовна компетентність), соціокультурну (академічна) та професійну (медична мовна). Кожний із підкомпонентів має три частини: когнітивну (знання компонента та способи його вивчення, представлене терміном знання), практичну (практичне застосування, представлене терміном уміння та навички) та індивідуальну (що являє індивідуальні особливості особи, які впливають на презентацію компонента). Визначено, що високий рівень розвитку англомовної академічної медичної комунікативної компетентності характеризується: високим рівнем (С1) сформованих знань, умінь і навичок застосування загальної, академічної та медичної англійської мови при фаховій та академічній комунікації, ефективній взаємодії комуніканта, обранням правильних стратегій комунікації, відповідно до існуючих етичних та біоетичних стандартів медичної та наукової взаємодії, позитивною комунікативною настановою, сформованою «Я-концепцією» себе як науковця і медика, здатністю до продуктивної взаємодії. Сформованість даної структури є метою вивчення майбутніми докторами філософії медичних спеціальностей курсу «Англійська мова академічного та медичного спрямування».
10
Pysklyvets, T. I., A. H. Shulhai, R. D. Levchuk, and H. I. Saturska. "МУНІЦИПАЛЬНЕ ЗАМОВЛЕННЯ ЯК МЕХАНІЗМ РЕФОРМУВАННЯ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я МІСТА ТЕРНОПОЛЯ ЗА УМОВ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ." Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, no. 1 (July 8, 2019): 55–61. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2019.1.10284.
Full textAbstract:
Мета: розглянути механізм муніципального замовлення медичної галузі міста Тернополя в умовах децентралізації та реформування системи охорони здоров’я.
Матеріали і методи. Матеріалами дослідження є принципи фінансування системи охорони здоров’я міста Тернополя та робота місцевих медичних закладів, а методами – опис, аналіз, синтез, узагальнення, графічний дизайн.
Результати. Протягом останніх років за умов децентралізації на місцеву владу покладено важливе завдання – створення максимальних можливостей надавати якісні та доступні послуги, не збільшуючи при цьому податкового навантаження на людей. Щорічно бюджет медичної галузі міста Тернополя стикається з проблемою недофінансування з державного бюджету. Лише в 2018 р. дефіцит бюджету на заробітну плату становив майже 50 млн грн. Тому Тернопільська міська рада власними коштами компенсує цю різницю. У 2018 р. дофінансування з міського бюджету становить 65 млн 377 тис. грн або 24,3 % всього фінансування медицини. В 2019 р. у галузь охорони здоров’я міста закладено 84,6 млн грн або 33,6 % від загального бюджету. Також встановлено, що бюджет медицини в 2018 р. – соціально спрямований. Основний акцент зроблений на видачу безкоштовних рецептів, зубопротезування пільгових категорій громадян, медичну допомогу учасникам АТО, чорнобильцям. Охорона здоров’я – пріоритет діяльності Тернопільської міської ради. Тому кошти з міського бюджету виділяють не тільки на соціальну складову, але й на проведення капітальних ремонтів, реконструкцій, закуплення нового обладнання. Також завдяки фінансам, виділеним із міського бюджету, вперше за багато років немає дефіциту коштів на заробітну плату.
Висновки. Спостерігаємо чітку позитивну тенденцію фінансування медичної галузі міста з міського бюджету, на що вказують відсутність заборгованості із заробітної плати працівникам закладів охорони здоров’я, модернізація медичних установ та оснащення їх сучасним обладнанням, підвищення тривалості життя тернополян, позитивний природний приріст.
11
Spirina, I. D., A. V. Shornikov, and A. V. Fawzy. "ВИКЛАДАННЯ ДИСЦИПЛІНИ “ОСНОВИ ПСИХОЛОГІЇ”: СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ." Медична освіта, no. 1 (May 3, 2019): 121–23. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2019.1.10095.
Full textAbstract:
Мета роботи – оцінка потреби студентів у викладанні дисципліни “Основи психології” та пошук шляхів відновлення викладання цієї дисципліни в розрізі стратегії розвитку медичної освіти в Україні.
Основна частина. Медична освіта України має готувати фахівців високого рівня заради забезпечення громадян якісною медичною допомогою. Перелік навчальних дисциплін і, відповідно, компетентностей затверджується стандартами медичної освіти. Діючий наразі стандарт перевів дисципліну “Основи психології” для студентів у галузі знань 22 “Охорона здоров’я”, за фахом 222 “Медицина”, 221 “Стоматологія” з обов’язкової до дисциплін за вибором. У статті наводяться дані опитування 482 студентів ІІІ та ІV курсів, які навчаються за спеціальністю “Лікувальна справа”, зокрема 113 студентів – громадян інших країн, які вивчали цю дисципліну ще за попереднім стандартом. Переважна більшість опитаних (98,5 %) вважає, що у вищому медичному навчальному закладі потрібно вивчати дисципліну “Основи психології”, а 81,3 % опитаних стверджують, що ця дисципліна має бути обов’язковою до вивчення.
Висновок. За результатами дослідження зроблено висновок про необхідність вчасного перегляду стандартів вищої освіти, зокрема з урахуванням думок студентів, та запропоновано повернути дисципліну “Основи психології” до обов’язкових дисциплін.
12
Волченко, Євген, and Михайло Хатіпов. "Розвиток конфліктологічної компетеності фахівців медичної галузі з позиції соціальної психології." Теоретичні і прикладні проблеми психології, no. 2(55) (2021): 123–33. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2021-55-2-123-133.
Full textAbstract:
У статті показано, що конфліктологічна компетентність фахівця медичної галузі є особливим видом компетентності, яка забезпечує розпізнавання, ефективну поведінку і оптимальне розвʼязання професійних конфліктів в медичній сфері. Конфліктологічна компетентність фахівця медичної галузі істотно відрізняється від конфліктної компетентності, сформованої на основі загального досвіду соціального життя. Конфліктологічна компетентність фахівця медичної галузі характеризується освоєнням і доступністю просоціальних стратегій поведінки, які спрямовані на оптимальне розвʼязання професійного конфлікту. Конфліктологічна компетентність фахівця медичної галузі є складним психічним утворенням, яке включає риси особистості, процеси метакогнітівного контролю, регулювання та моніторингу когнітивної діяльності, а також рефлексію, спрямовану на надситуативний аналіз проблемних ситуацій професійної діяльності і довільну саморегуляцію психоемоційного стану. Ці компоненти разом забезпечують вибір і реалізацію у поведінці оптимальних для досягнення цілей професійної діяльності копінг-стратегій і типів реагування у конфлікті. Конфліктологічна компетентність фахівця медичної галузі успішно формується в процесі практико-орієнтованого активного соціально-психологічного навчання і складається з сукупності навчально-тренінгових заходів, змістовна сторона яких відображає професійну медичну діяльність. Ключові слова: конфлікт, конфліктна компетентність, фахівці медичної галузі.
13
Kalyniuk, N. M., and I. O. Rogalskyy. "КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ІНТЕГРАЦІЇ ПРАВОВОЇ ТА ПРОФЕСІЙНО-ПРАКТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ МЕДИЧНОЇ ГАЛУЗІ." Медична освіта, no. 3 (October 15, 2020): 79–83. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2020.3.11444.
Full textAbstract:
У статті обґрунтовано концептуальні засади міждисциплінарної інтеграції правової та професійно-практичної підготовки майбутніх фахівців медичної галузі: наявність ґрунтовних правових знань та вмінь студентів у медичній галузі є обʼєктивною основою для формування відповідних професійних компетентностей; оволодіння методологічними правовими знаннями забезпечує ґрунтовну професійно-практичну підготовку з можливістю її постійного поповнення й дотримання прав людини у сфері охорони здоров’я, а також і в майбутній професійній діяльності; послідовне оволодіння правовими знаннями та вміннями є основою розвитку критичного мислення у майбутніх фахівців медичної галузі і їх професійного розвитку, формуючи їх професійну ідентичність; професійна спрямованість правової підготовки майбутніх фахівців медичної галузі запобігає формуванню лише вузькопрофесійних інтересів, що зумовлює дотримання основних прав людини у сфері охорони здоров’я; необхідність забезпечення неперервності правової підготовки майбутніх фахівців медичної галузі ґрунтується на застосуванні інтегративного підходу для систематизації знань і вмінь майбутніх фахівців медичної галузі у сфері охорони здоров’я; реалізація інтегрованої системи правової та професійно-практичної підготовки формує професійну культуру майбутніх фахівців медичної галузі; аналіз чинного національного законодавства з питань захворювання медичних працівників на коронавірусну хворобу COVID-19. Обґрунтовано ефективність і доцільність застосування технології критичного мислення, що становить педагогічну складову процесу підготовки майбутніх студентів-медиків на засадах міждисциплінарної інтеграції. Доведено, що пролонговане вдосконалення і поєднання правових та професійно-практичних навичок дає підстави для якісної підготовки майбутнього фахівця медичної галузі у медичних закладах вищої освіти.
14
Aslamova, L. "Міжнародний досвід підготовки фахівців з медичної фізики." Nuclear and Radiation Safety, no. 1(53) (March 12, 2012): 74–78. http://dx.doi.org/10.32918/nrs.2012.1(53).14.
Full textAbstract:
Медичний фізик — головний фахівець у галузі радіаційної фізики або технології медичного опромінення, який володіє кваліфікацією, визнаною у встановленому законодавством порядку, та забезпечує лікувальний процес належною дозиметрією, застосовуючи складні методики й устаткування. Сучасний стан розвитку медичної фізики в Україні ще не повною мірою відповідає міжнародним стандартам та очікуванням суспільства у цій сфері. Наведено найважливіші аспекти викладання дисципліни «Медична фізика» відповідно до рекомендацій Європейського Союзу.
15
Пономаренко, Д. І., Т. М. Луценко, В. В. Пашук, and Н. В. Щоткіна. "ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ТЕХНІЧНОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ НА МЕДИЧНІ ВИРОБИ, ЩО ІМПЛАНТУЮТЬ." Біомедична інженерія і технологія, no. 6 (November 17, 2021): 74–85. http://dx.doi.org/10.20535/2617-8974.2021.6.244561.
Full textAbstract:
Реферат – значні дослідження та розробки в галузі біомедичних імплантатів розширили можливості лікування широкого спектру захворювань. Імплантат є інвазивним медичним виробом, який повністю або частково вводиться в тіло або у природний отвір людини для заміни пошкоджених структур в організмі людини та залишається в організмі людини терміном не менш ніж на 30 днів. Технічна документація (технічний файл) являє собою сукупність документів, які описують медичний виріб. Технічний файл розробляється під час процесу проектування і розробки виробу, підтримується протягом усього життєвого циклу, має бути структурований та підтримувати адекватний рівень деталізації, уникаючи при цьому включення зайвих деталей, щоб полегшити огляд та оцінку. Життєвий цикл медичного виробу складається з шести етапів: концепція, планування, проектування, валідація, запуск та постмаркетинговий нагляд. Для оцінки відповідності імплантатів в українському законодавстві обов‘язковим є відповідність нормативним вимогам двох технічних регламентів: Технічного регламенту щодо медичних виробів, Технічного регламенту щодо активних медичних виробів, які імплантують і стандарту щодо медичних виробів ДСТУ EN ISO 13485:2018 Медичні вироби. Система управління якістю. Вимоги до регулювання. Для проведення процедури з оцінки відповідності імплантатів використовуються методи статистичного оцінювання зібраних даних під час проведення експертизи документації, перевірки виробництва та результатів випробувань. У даній статті проведено аналіз вимог до технічного файлу: основні розділи та особливості їх формування, а також наведено перелік основних нормативних документів, що стосуються імплантатів.
Ключові слова: технічний файл, медичні вироби, імплантат, оцінка відповідності, Технічний регламент
16
Романюк, Оксана, Людмила Козак, and Олександр Коваленко. "ФОРМУВАННЯ ІНТЕРОПЕРАБЕЛЬНОГО ІНФОРМАЦІЙНОГО СЕРЕДОВИЩА ЦИФРОВОЇ МЕДИЦИНИ: ПЕРСОНАЛЬНІ МЕДИЧНІ ДАНІ." Science and Innovation 17, no. 5 (October 12, 2021): 50–62. http://dx.doi.org/10.15407/scine17.05.050.
Full textAbstract:
Вступ. Сучасні інноваційні процеси у медичній галузі є тісно пов’язаними з цифровою трансформацією цієї галузі, яку спрямовано на створення інтероперабельної екосистеми цифрової охорони здоров'я. Усі процеси цифрової медицини здійснюються з обов’язковим використанням цифрових медичних даних про стан здоров’я людини — персональних медичних даних, тому є важливим визначення вимог до їхнього безпечного обміну та специфікацій сховищз можливістю забезпечення оперативного обміну без втрати інформації.Проблематика. Безпечний обмін персональними медичними даними забезпечується чітким дотриманням рівнівдоступу до їхнього керування для учасників цифрової медицини.Мета. Створення засобів інформаційної підтримки акумулювання та безпечного обміну персональними медичними даними у цифровій екосистемі охорони здоров’я.Матеріали й методи. Структурно-функційне моделювання, апарат логіки створення вирішувальних правил, методи структурного програмування для створення алгоритмів.Результати. За результатами аналізу джерела генерації медичних даних виділено дві групи персональних медичних даних: 1) дані, валідовані медичним фахівцем за сучасними стандартами; 2) результати прямого збору даних особисто пацієнтом, які потребують стандартизації. Розроблено алгоритм акумулювання цифрових медичних даних відучасників процесу надання медичної допомоги з урахуванням цих типів даних. Відповідно до ролей учасників екосистеми цифрової медицини розроблено вирішувальні правила надання їм доступу до персональних медичних даних, що реалізує алгоритм обміну цими даними між учасниками екосистеми цифрової медицини.Висновки. Акумулювання персональних медичних даних, які є інформаційною основою засобів цифрової медицини, здійснюється за запропонованим алгоритмом з урахуванням джерела та типу медичних даних для забезпечення формалізованого їх подання. Додержання створеного алгоритму надання прав доступу забезпечує обмін цифровими медичними даними між пацієнтами та лікарями з реалізацією вимог інтероперабельності та безпеки даних.
17
O.V., Dudina. "PECULIARITIES OF MEDICAL INTERNSHIP AND CLINICAL ROTATION IN CHINA." Collection of Research Papers Pedagogical sciences, no. 92 (January 29, 2021): 40–43. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2413-1865/2020-92-6.
Full textAbstract:
The article describes the features of medical internship and clinical rotation of future medical professionals in China during their studies in higher education. It was found that China has adapted to its own realities the experience of advanced countries, such as the United States, Great Britain and Germany in preparing medical students for practical activities during the internship. It is established that in Chinese universities obtaining a bachelor’s and master’s degree in medicine lasts 6 years, of which one year is allocated for an internship. The medical internship is the final stage in the training of medical professionals in China. Due to the internship, a future doctor confirms his level of professional competence. Medical facilities in China are equipped with the best modern equipment necessary for students to undergo their medical practice. Qualified and experienced doctors, according to the internship program, determine the time of rotation of interns in all departments of the hospital, provide counseling and help to master practical skills. An analysis of the scientific and pedagogical literature has shown that during the clinical rotation, students in China have the opportunity to acquire knowledge, skills and abilities by performing specially defined in each medical field clinical activities under the supervision of highly qualified and experienced doctors. The article states that the clinical rotations of Chinese students during their internship depend on the structure of the hospital and the availability of staff in each department. A study of the characteristics of Chinese medical internships showed that a medical student rotates in different departments, such as internal medicine, general surgery, gynecology and obstetrics, pediatrics, ophthalmology, anesthesia, orthopedics, dermatology, etc., but before completing medical practice a student must choose the specialty for gaining significant experience in such areas as disaster medicine, heart failure therapy, cardiac surgery, cardiovascular medicine, dental implants and prosthetics, minimal invasive gallstone surgery, comprehensive oncology treatment, comprehensive oncology treatment, anorectal surgery and cranial tumor surgery, where he can spend more time. It is established that after the completion of rotations, interns in China take exams, which include practical, oral and written work, to assess the level of clinical skills acquired during the internship.Keywords: medical education, training of medical professionals, medical internship, clinical rotation, Chinese experience. У статті охарактеризовано особливості медичного стажування та клінічної ротації майбутніх фахівців медичної галузі в Китаї під час їх навчання в закладах вищої освіти. Дослідженням виявлено, що КНР адаптувала до власних реалій досвід передових країн світу – США, Великобританії та Німеч-чини – з підготовки студентів-медиків до практичної діяльності на етапі стажування. Результати. Вста-новлено, що в університетах КНР здобуття ступеня бакалавра та магістра в галузі медицини триває 6 років, з яких один рік виділяється для стажування. Медичне стажування є завершальним етапом у підготовці фахівців у галузі медицини в Китаї. Завдяки йому майбутній лікар підтверджує свій рівень володіння професійними компетентностями. Медичні заклади в КНР оснащені найкращим сучас-ним обладнанням, необхідним для проходження студентами їхньої медичної практики. Кваліфіковані та досвідчені лікарі згідно із програмою стажування визначають час ротації інтернів у всіх відділеннях лікарні, здійснюють консультування і допомагають оволодівати практичними навичками. Аналіз нау-ково-педагогічної літератури показав, що під час клінічної ротації студенти в Китаї мають можливість здобути знання, вміння та навички шляхом виконання спеціально визначених у кожній медичній галузі клінічних заходів під наглядом висококваліфікованих та досвідчених лікарів. У статті визначено, що клінічні ротації китайських студентів протягом стажування залежать від структури лікарні та наявно-сті персоналу в кожному відділенні. Висновки. Дослідження особливостей китайського медичного стажування показало, що студент-медик здійснює ротацію в різних відділеннях, таких як внутрішня медицина, загальна хірургія, гінекологія та акушерство, педіатрія, офтальмологія, анестезія, ортопе-дія, дерматологія тощо, але до закінчення медичної практики студент має обрати спеціальність для отримання значного досвіду з таких напрямків, як медицина катастроф (disaster medicine), терапія сер-цевої недостатності, кардіохірургія, серцево-судинна медицина, імплантація зубів та протезування, мінімально інвазивна хірургія жовчнокам’яної хвороби, комплексне онкологічне лікування, лікування судин головного мозку, аноректальна хірургія та черепно-мозкові операції пухлин, де він може при-ділити більше часу. Встановлено, що після завершення ротацій інтерни в Китаї складають іспити, які включають практичні, усні та письмові роботи, для оцінювання рівня клінічних навичок, набутих впро-довж періоду стажування.Ключові слова: медична освіта, підготовка фахівців медичної галузі, стажування, клінічна ротація, досвід Китаю.
18
Levchenko, Inna. "Члени медичних товариств України другої половини ХІХ – початку ХХ ст. – засновники української терапевтичної школи." Pereiaslav Chronicle, no. 15 (August 20, 2019): 107–13. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7732-2019-1(15)-107-113.
Full textAbstract:
У статті аналізується науково-практична діяльність членів природничих товариств України у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. у терапевтичній галузі. На основі аналізу законодавчих документів, архівних матеріалів, медичної періодики висвітлено роль представників медичної еліти України у формуванні терапевтичної школи, яка виховала плеяду визначних вчених-терапевтів. У статті оприлюднені досягнення науковців-медиків (входили до складу медичних товариств), які принесли світову славу українській медицині. У статті розкриваються найважливіші теоретичні та практичні аспекти терапевтичної науки, які закладалися вченими медичних осередків України. На багатому фактичному матеріалі показано становлення терапевтичної школи біля витоків якої стояли видатні вчені – С. П. Алфер’єв, В. П. Образцов, Ф. Г. Яновський, К. Г. Трітшель, В. Г. Лашкевичу, В. А. Франковський, А. М. Фінкельштейн, С. В. Лєвашов та багато інших. Висвітлено участь членів Київського та Харківського товариств у проведенні наукових досліджень, які сприяли розвитку терапевтичної галузі знань. У процесі дослідження було з’ясовано причини заснування окремих медичних товариств, які безпосередньо розвивали терапевтичну галузь і заповняли прогалини по деяким спеціалізаціям медицини. Саме ці осередки стали першими не лише в Україні, а й в усій Російській імперії. Також показано, як члени медичних осередків ознайомлювалися зі світовими досягненнями в терапевтичній галузі та застосовували їх у своїй практичній діяльності на батьківщині. У статті проаналізовано наукові доповіді та праці членів товариств із терапії.
19
Holiachenko, А. O., V. L. Smirnova, N. Ya Panchyshyn, and O. A. Holiachenko. "СОЦІАЛЬНА, МЕДИЧНА ТА ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНОСТІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я В ПЕРІОД ЇЇ РЕФОРМУВАННЯ." Вісник медичних і біологічних досліджень, no. 1 (May 22, 2020): 19–23. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2020.1.10612.
Full textAbstract:
За 28 років незалежності України на чолі охорони здоров’я стояло 28 міністрів – академіків зі світовим ім’ям, професорів та просто звичайних людей. Усі вони обіцяли поліпшити охорону здоров’я та досягти позитивних наслідків в показниках здоров’я людності. Натомість здоров’я населення невпинно погіршувалося і досягло небачених результатів – зменшення на 8 млн осіб.
Мета дослідження – проаналізувати і оцінити соціальну, медичну та економічну ефективності охорони здоров’я в період її реформування.
Матеріали і методи. Використано дані загальної та галузевої медичної статистики за весь період існування самостійної України, дані соціологічного опитування жінок дітородного віку. Для обробки матеріалів застосовували статистичний, соціологічний методи та системний аналіз.
Результати. На сьогодні відмічено вкрай негативні наслідки в галузях соціальної, медичної та економічної ефективностей охорони здоров’я. Зростає смертність населення, захворюваність, а витрати на медицину залишаються на вкрай низькому рівні. Медична реформа стоїть ніби осторонь від усіх проблем.
Висновки. Медична реформа не вирішує свого основного завдання – забезпечення соціальної, медичної та економічної ефективностей. Продовження цієї традиції призведе до катастрофічних наслідків для українського народу.
20
I., Trunina, Serbin R., and Andriienko M. "FEATURES OF PERSONNEL MANAGEMENT IN THE MEDICAL SECTOR." Scientific Bulletin of Kherson State University. Series Economic Sciences, no. 43 (October 22, 2021): 51–56. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2307-8030/2021-43-8.
Full textAbstract:
For today effective personnel management is the key to the successful functioning of any organization. Particular attention should be paid to non-productive areas – the medical sector. The personnel management system in this case is imperfect, because there are inefficient management tools, and human capital is not of high importance, so the question arises to study the features of effective human resource management. The article considers the components of personnel management of medical institutions, examines the problems faced by the institution during hiring a new employee and its further adaptation. Also analyzed the situation with medical staff in recent years and substantiated to choose European vector of development, namely the introduction of a system of lifelong learning and mentoring as ways to overcome negative factors. The concept of lifelong learning solves the problem of shortage of qualified specialists and includes the relationship between continuing education, training, acquiring new skills and abilities and later life. The basic principles of lifelong learning are: the relationship of physical, moral, intellectual aspects of human development at certain stages of life, the perception of the education system as a holistic and comprehensive, uniting and integrating all its levels and forms; the presence of certain stages of education, as well as various social roles played by the individual at certain stages of life; inclusion of informal and non-institutional forms of education in the education system. Mentoring as a way of organizational activity is aimed at adapting to corporate culture, accelerates the process of learning the basic skills of the profession, develops the ability to independently perform functions in a particular position. Therefore, the implementation of mentoring in a medical institution has been proven to be effective. Mentoring programs are appropriate for implementation in medical institutions, as they promote better adaptation of new em-ployees or interns, faster learning and meet the principles of the concept of lifelong learning, which is especially important for health professionals.Keywords: personnel management, medical sector, life learning, human resources, mentoring. На сьогоднішній день ефективне управління персоналом є запорукою успішного функціонування будь-якої організації. Особливу увагу слід приділити невиробничим сферам, а саме – медичній галузі. Система управління персоналом у даному випадку є недосконалою, оскільки наявні неефективні інструменти керування, а людський капітал не має високого значення, тому постає питання вивчення особливостей ефективного керування людськими ресурсами. У статті розглянуто складові управління персоналом медичних закладів, вивчено проблеми, з якими стикається заклад при прийомі на посаду нового співробітника та його подальшій адаптації. Проаналізовано ситуацію з медичними кадрами за останні роки та обґрунтовано доцільність обрати європейський вектор розвитку, а саме впровадження системи навчання протягом життя та менторства як способів подолання негативних факторів.Ключові слова: управління персоналом, медична галузь, life learning, людські ресурси, менторство.
21
Palasiuk, B. M. "ДИДАКТИЧНІ АСПЕКТИ ВИКЛАДАННЯ МЕДИЧНОЇ ФІЗИКИ У ВИЩОМУ МЕДИЧНОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ." Медична освіта, no. 4 (February 14, 2020): 98–102. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2019.4.10866.
Full textAbstract:
Важливою складовою базової підготовки майбутнього медика залишається медична та біологічна фізика, оскільки саме у процесі вивчення цього предмета здійснюється розвиток природничо-наукового мислення студентів. Медична фізика вивчається на першому курсі вищого медичного закладу. На початку вивчення матеріалу студенти повинні володіти фундаментальними теоріями з фізики, які розглядалися у середніх навчальних закладах. Сформована у них наукова та фізична картина світу за шкільні роки під час вивчення природничих наук у виші лише розширюється та поглиблюється. Таким чином реалізується принцип наступності вивчення фізики у системі неперервної освіти. Специфіка дидактичного підходу до вивчення фізики в медичному університеті значною мірою зумовлена тим, що для спеціаліста-фізика основним є фізична суть явищ природи, а для фахівця-медика об’єктом дослідження є людина. Для фахівців медичної галузі фізика виступає як фундаментальна природничо-наукова дисципліна, і для них головним є вміння використовувати знання фізики при розв’язанні фахових проблем. Викладачі кафедри підготували нову навчально-методичну літературу для дисциплін, які викладаються на кафедрі. У нових навчальних посібниках приділено багато уваги практичному аспекту можливого використання набутих знань у майбутній діяльності лікаря, відображено останні досягнення фізичної науки в галузі медичної діагностики та лікування. Однією з форм проведення практичних занять на кафедрі є використання елементів проблемного навчання. Створення проблемних ситуацій активізує пізнавальну діяльність студентів на занятті. У професійній діяльності лікаря важливу роль відіграє вміння правильно діагностувати захворювання. В основі більшості діагностичних методів лежать фізичні закони, теорії, наукові факти, а також фізичні властивості об’єктів і закономірності перебігу фізичних явищ, тому виникає необхідність навчати майбутнього лікаря діагностичної діяльності уже на етапі вивчення медичної фізики. У цьому аспекті застосовуємо компетентнісний підхід, у рамках якого закладаються основи діагностичних компетенцій.
22
Kalyniuk, N. M., and N. M. Kalyniuk. "ПРО ПРАВА МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ ПІД ЧАС НАДАННЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ В КОНТЕКСТІ РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я." Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, no. 1 (July 8, 2019): 62–67. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2019.1.10285.
Full textAbstract:
Мета: з’ясувати існуючі права медичних працівників, передбачені чинним законодавством, з огляду на реформування системи охорони здоров’я.
Матеріали і методи. Методологічною основою дослідження виступає сукупність загальних та спеціальних наукових методів пізнання. Чинні нормативно-правові акти, що проаналізовано за допомогою комплексу методів: порівняльно-правового, структурно-логічного, системно-аналітичного, формально-логічного та методу теоретичного аналізу з дотриманням принципів біотичних норм і правил; формулювання і систематизація висновків.
Результати. Аналіз чинних нормативно-правових актів дає підстави стверджувати, що права медичних працівників слід розмежувати на дві групи: загальні та спеціальні. До загальних прав медичних працівників належать ті, які гарантують певні умови їх професійної діяльності, охорону здоров’я, соціальний захист, зокрема право на: належні умови професійної діяльності; обов’язкове страхування; створення медичних наукових товариств чи професійних спілок; судовий захист; соціальну допомогу; скорочений робочий день і додаткову відпустку; пільгові умови пенсійного забезпечення та пільгове надання житла; першочергову медичну допомогу тощо. До спеціальних прав належать такі, які передбачені виключно для медичного працівника як спеціального суб’єкта. Серед таких прав необхідно виокремити: право про надання інформації про пацієнта без його згоди чи згоди його законного представника; право на відмову від подальшого ведення пацієнта; право здійснювати медичне втручання без згоди пацієнта або його законних представників.
Чинне національне законодавство у галузі охорони здоров’я потребує вдосконалення. Одним із кроків на цьому шляху стала би імплементація передбаченого міжнародними нормативними актами права лікаря на заперечення під час виконання своїх професійних обов’язків.
Висновки. Права лікаря при наданні медичної допомоги слід розділити на загальні та спеціальні. Передбачені чинним національним законодавством професійні права медичних працівників не завжди забезпечуються державними гарантіями і мають почасти декларативний характер. Це зумовлено відсутністю розроблених підзаконних актів, які повинні забезпечити механізм їх реалізації з урахуванням вимог сьогодення. Застосування зарубіжного досвіду, імплементація міжнародних стандартів у національне законодавство, зокрема щодо реалізації лікарем права на заперечення з міркувань совісті, забезпечить більш професійну захищеність лікаря та підвищить якість надання медичної допомоги.
23
Сатурська, Г. С., І. М. Шишацька, О. В. Сатурський, Д. М. Коллінс, and Н. П. Марків-Буковська. "СУЧАСНІ АСПЕКТИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПАЛІАТИВНОЇ ТА ХОСПІСНОЇ ДОПОМОГИ В УКРАЇНІ ЗА УМОВ РЕФОРМУВАННЯ МЕДИЧНОЇ ГАЛУЗІ." Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, no. 1 (June 2, 2021): 33–39. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2021.1.12140.
Full textAbstract:
Мета: провести аналіз організації паліативної та хоспісної допомоги на різних рівнях надання медичної допомоги населенню України на сучасному етапі реформування галузі охорони здоров’я в Україні та на регіональних рівнях.
Матеріали і методи. У науковій роботі використано чинні нормативно-правові акти та керівні документи МОЗ України щодо організації паліативної та хоспісної допомоги в системі охорони здоров’я України. Для обробки даних застосовано наукові методи: аналітичний, бібліосемантичний та системного підходу.
Результати. Паліативна медична допомога, як окремий вид медичної допомоги, в Україні закріплена законодавчо з 2011 р. Але до введення в дію програми медичних гарантій та підписання контрактів із Національною службою здоров’я України на пакети медичних послуг у напрямку паліативної та хоспісної допомоги – таку допомогу в нашій країні надавали лише кілька десятків медичних закладів. Запровадження окремого пакета у програмі медичних гарантій дало поштовх розвитку мережі закладів, які надають паліативну допомогу.
Висновки. Розвиток та покращення якості надання паліативної допомоги відповідно до світових стандартів є одним із пріоритетних завдань системи охорони здоров’я та громадського здоров’я України, адже паліативна та хоспісна допомога є комплексом медичних, соціальних, психологічних заходів, спрямованих на покращення якості життя пацієнтів із невиліковними хворобами та обмеженим прогнозом життя. Для створення високоефективної системи паліативної допомоги в Україні також необхідно подолати бар’єри, які виділені експертами ВООЗ. Серед основних завдань паліативної та хоспісної допомоги потрібно розглядати максимально можливе зменшення болю, фізичних та психічних страждань, усунення або зменшення розладів життєдіяльності та інших тяжких проявів захворювань, професійний догляд, психологічну, соціальну та духовну підтримку пацієнтів та членів їхніх сімей.
24
Ільченко, Тамара. "СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ ТА ТЕНДЕНЦІЇ ПЕРЕКЛАДУ МЕДИЧНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ В УКРАЇНІ." Молодий вчений, no. 6 (94) (June 30, 2021): 38–41. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-6-94-9.
Full textAbstract:
Ця стаття присвячена дослідженню медичної перекладацької сфери. В нашій роботі проведено загальний огляд новітніх методів перекладання у галузі медицини і охорони здоров’я з метою ознайомлення з ними, адже протягом останніх років підходи до аналізу перекладу значно змінилися та з’явилось багато нових понять у сфері медицини, що вимагає від філологів, перекладачів та дослідників обізнаності з усіма новітніми тенденціями в сфері медичного перекладу. Останнім часом це питання набирає актуальності серед дослідників та лінгвістів, адже в умовах сучасного світу все більше потрібні професіонали, які спеціалізуються саме у медичній галузі. У процесі дослідження перекладацької діяльності, не можна не враховувати особливості медичної термінології, тому що медичний переклад – специфічний, потребуючий від перекладача цілковитої відповідальності, вид перекладацьких послуг. Переклад медичної документації має здійснювати лише обізнаний у цій сфері фахівець, який знає її особливості та впевнено орієнтується у сучасних термінах медичного поприща.
25
Фоміна, Л. В., and Н. А. Наливайко. "РОЗВИТОК ПЕДАГОГІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ МЕДИЧНИХ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ." Педагогіка та психологія, no. 62 (August 2019): 180–92. http://dx.doi.org/10.34142/2312-2471.2019.62.20.
Full textAbstract:
У статті визначено основні поняття дослідження на основі аналізу різних джерел та праць науковців. Проаналізовано визначення педагогічного потенціалу медичного закладу вищої освіти (МЗВО) та визначено різні аспекти підвищення педагогічного потенціалу, зокрема поліпшення педагогічного потенціалу МЗВО є впровадження сучасних методів викладання та навчання, які представлені в різних галузях медицини або в поєднанні з іншими клінічними предметами, такими, як: моделювання або перевернуті моделі навчання в аудиторії. У роботі надано авторське розуміння визначення педагогічного потенціалу МЗВО як багатофакторного утворення, яке включає: традиції відповідного навчального закладу з чіткими правилами педагогічної, наукової та навчальної діяльності; матеріально-технічне забезпечення освітнього процесу, який ґрунтується на використанні цифрових засобів навчання та комунікації; професійний педагогічний потенціал педагога як рушійної сили у процесі передачі знань та умінь у медичній справі; готовність адміністрації МЗВО до модернізації освітнього процесу в контексті постійних змін та нововведень у медичну справу; гуманістична спрямованість у процесі підготовки майбутніх фахівців медичної справи. У дослідженні визначено важливу роль педагогічного потенціалу медичного закладу вищої освіти у процесі саморозвитку здобувачів освіти через: сукупність сформованих традицій, реальних можливостей і тенденцій розвитку медичної освіти; варіативність і можливість безперервного інтенсивного професійноособистісного зростання майбутнього лікаря протягом всієї професійної діяльності в сфері охорони здоров’я; інтеграція теорії і практики, персоніфікована в педагогічних ресурсах викладачів, які успішно поєднують наукову, викладацьку діяльність і медичну практику, реалізовану на клінічних базах; розвиток інноваційного і технологічного середовища науково-дослідних центрів, лабораторій, наукоємного обладнання та інструментарію сучасного ЗВО; активне впровадження інформаційних освітніх технологій як джерела нових знань у галузі медицини для професійно мобільного затребуваного кваліфікованого фахівця.
26
S.Yu., Lukashchuk. "INTERNET RESOURCES AS FACTORS OF INTERNET DEPENDENCE OF MEDICAL STUDENTS." Scientic Bulletin of Kherson State University. Series Psychological Sciences, no. 2 (June 8, 2021): 90–96. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2312-3206/2021-2-10.
Full textAbstract:
This article examines the Internet resources as the factors of students’ addictions. A wide implication of informatively-communication technologies in reality at present in various areas of different countries and age categories was given the specific attention.It is indicated that scientific association is interested in studying this topic. The research in the groups of medical workers and students is considered important due to their frequent uses of the Internet resources to satisfy professional requirements in actual information, which is updating all the time. The author pays attention to social networks impact and to both physical and phycological users’ health. In particular, it is stated that the sources of information can lead to anxiety increase, attention decrease, memory disorders and depression.Objective: to analyze popular online resources among medical students and their influence on the Internet addiction formation.Methods: in order to solve the task the complex of theoretical methods of research was used: studying and analyzing literature on phycology regarding the topic of the article, generalization and systematization of materials, which gave an opportunity to describe the basic aspects that are used in the Internet research on addiction.Results: the popular Internet resources and their uses as factors of the Internet addiction were analyzed. It is indicated that a single use of the Internet aiming at medical field can not result in the Internet addiction itself providing it is properly organized in use. It was discovered that the Internet addiction has a negative impact on students’ performance and their professionalism as future doctors.Conclusions: in order to reduce the impact of the Internet on its users including medical students, the complex work of students, tutors and supervisors is necessary. The main task is to reduce time spent online with educational purpose, which enable to preserve future doctors’ health and prevent from reduction of medical care quality,Key words: medical information, education, phycological disease, anxiety, attention, memory, depression, the Internet resources, the Internet addiction, students У статті розглядаються інтернет-ресурси як чинники інтернет-залежності студентів. Особлива увага приділяється широкому використанню інформаційно-комунікаційних технологій у реаліях сьогодення в усіх галузях життєдіяльності населення різних країн світу та вікових категорій.Указано на зацікавленість наукової спільноти у вивченні окресленої теми. Важливим є дослідження в групах медичних працівників та студентів, що зумовлено їх частим звертанням до інтернет-джерел для задоволення професійних потреб в актуальній інформації, яка швидко оновлюється. Автор звер-тає увагу на вплив інтернет-мереж на фізичне та психічне здоров’я користувачів. Так, зазначається, що інформаційні джерела можуть призводити до підвищення тривожності, зниження уваги, розладу пам’яті, депресії.Метою статті є здійснення аналізу популярних серед студентів-медиків інтернет-ресурсів та їх впливу на формування інтернет-адикції в представників цих академічних груп.Методи. Для вирішення поставлених завдань використано комплекс теоретичних методів дослідження: вивчення і аналіз психологічної літератури з теми статті, узагальнення і систематизацію мате-ріалів, що дало можливість охарактеризувати основні аспекти, за якими ведуться наукові дослідження явищ інтернет-залежності. Результати. Проаналізовано популярні інтернет-ресурси та їх використання як чинників формування інтернет-залежності в студентів. зазначено, що поодиноке використання інтернет-ресурсів, спрямованих на медичну галузь, не може призвести до інтернет-залежності (за умови правильної організації та використання). З’ясовано, що інтернет-залежність негативно впливає на успішність студентів та професійність майбутніх лікарів.Висновки. Для зменшення наслідків впливу Інтернету на його користувачів, зокрема студентів-медиків, необхідною є комплексна організаційна робота самих студентів, викладачів та кураторів курсів. Основним завданням є скорочення часу перебування здобувачів освіти в інтернет-просторі для розв’язку навчальних завдань, що дасть змогу зберегти психічне здоров’я майбутніх лікарів та запобігти зниженню якості надання медичних послуг.Ключові слова: медична інформація, навчання, психічне захворювання, тривожність, увага, пам’ять, депресія, інтернет-ресурс, інтернет-залежність, студент.
27
Несміян, Т. С. "ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРИНЦИПУ СВОБОДИ ПРАЦІ ЩОДО МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ." Збірник наукових праць ХНПУ імені Г. С. Сковороди "Право", no. 34 (2021): 139–45. http://dx.doi.org/10.34142/23121661.2021.34.19.
Full textAbstract:
У статті автором проаналізовано законодавче забезпечення принципу свободи праці та неприпустимості примусової праці під час реалізації медичними праців-никами права на працю. На думку автора, медичні працівники, які навчались за державні кошти, обмежені в своєму праві на вільний вибір місця праці та не можуть реалізуватися в тій сфері медицини, до якої мають хист. Чинне законодавство в сфері працевлаштування медичних працівників не тільки не покращує забезпечення кваліфікованими фахівцями лікарень, а й призводить до підвищення рівня корупції та небажання лікарів працювати в державних закладах охорони здоров’я. Запропоновані зміни в законодавчому регулюванні працевлаштування медичних працівників, зокрема не обмежувати медичних працівників, що йдуть працювати в державні заклади охорони здоров’я у виборі місця праці, розробити та законодавчо закріпити механізм повернення коштів за навчання випускникам, які планують працювати в приватному секторі надання медичної допомоги або не мають бажання в майбутньому працювати в галузі медицини.
28
Shchur, R. I., I. I. Plets, V. V. Matskiv, M. V. Biloshkursky M.V., and V. V. Marusiak. "ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ТА ВПРОВАДЖЕННЯ МЕДИЧНОГО СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ." Actual problems of regional economy development 1, no. 17 (November 30, 2021): 204–15. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.17.204-215.
Full textAbstract:
У статті обґрунтовано особливості розвитку та впровадження медичного страхування в Україні. Метою статті є вирішення проблеми недостатнього фінансування сфери охорони здоров’я, покращення наданих медичних послуг, шляхом аналізу світових тенденцій та пошуку оптимального способу впровадження в Україні загальнодержавного медичного страхування. В процесі написання статті застосовано методи спостереження, аналізу, синтезу, порівняння та узагальнення, групування, статистичного порівняння щодо дослідження теоретико-методичних засад розвитку медичного страхування в Україні. Для теоретичних узагальнень і формування висновків застосовано абстрактно-логічний метод. У статті проаналізовано міжнародні моделі фінансування медичної галузі. Встановлено, що жодна з моделей не функціонує в абсолютному вигляді і не виконує усі необхідні функції та завдання. Обґрунтовано, що сучасна система функціонування охорони здоров’я має свої переваги та недоліки, які впливають на якість надання медичних послуг. Проведено аналіз ринку добровільного медичного страхування Україні, який знаходиться в процесі розвитку, зокрема протягом останніх декількох років зацікавленість населення даним напрямом зростає, але все ж показує низький рівень медичного страхування. Охарактеризовано основні аспекти реформи медичної галузі, які є досить успішними: запущена система організації рівнів ланок надання медичних послуг. Проведено аналіз фінансування охорони здоров'я, який показав невиконання вимог Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення», що призводять до недостатнього фінансування і неотримання медичною сферою коштів, які передбачені даним нормативно-правовим актом. Запропоновано продовжити реформу та вдосконалити сферу надання медичних послуг на основі впровадження системи загальнодержавного страхування здоров’я, яка повинна ґрунтуватись на основі підходу гібридного фінансування, який буде поєднувати в собі три види фінансування медичної сфери і охопить все населення країни в страхуванні здоров’я. Для успішного функціонування гібридної моделі запропоновано акумуляцію внесків населення до Національної служби здоров’я України здійснювати через механізм страхування населення по двох програмах Стандартна та Підвищена, що призведе до створення нового ринку надання якісних медичних послуг.
29
Солдатенко, О. В. "Добровільне медичне страхування як джерело фінансового забезпечення медичної галузі." Фінансове право, no. 3 (13) (2010): 28–30.
Find full text
30
Філатов, Андрій. "ДО ПИТАННЯ ПРО НЕФОРМАЛЬНУ ОСВІТУ ФАХІВЦІВ У СФЕРІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я (НА ПРИКЛАДІ КОРПОРАТИВНОГО НАВЧАННЯ)." ОСВІТА ДОРОСЛИХ: ТЕОРІЯ, ДОСВІД, ПЕРСПЕКТИВИ 17, no. 1 (December 31, 2020): 97–105. http://dx.doi.org/10.35387/od.1(17).2020.97-105.
Full textAbstract:
В оглядовій статті проаналізовано окремі аспекти проблеми неформальної корпоративної освіти фахівців у галузі охорони здоров’я. Визначено необхідність впровадження корпоративної колаборації у сферу підвищення кваліфікації лікарів і медичних працівників. Виокремлено завдання, що потребують вирішення: кваліфікована поінформованість відповідальних осіб за надання сучасних медичних послуг; застаріла інфраструктура організації й надання медичних послуг різним категоріям дорослого населення; недостатнє фінансування медичних інновацій. Узагальнено розуміння корпоративної колаборації як процесу співробітництва, кооперації, сумісної діяльності (взаємодії) двох і більш елементів соціально-економічної системи, що основані на обміні інформацією і самонавчанні, а її результатом є досягнення синергетичного ефекту за заданими параметрами. З’ясовано, що зміст навчальних програм з підвищення кваліфікації має враховувати ряд ключових аспектів освіти дорослих: проведення тренінгів, короткотермінових курсів для ефективного засвоєння нових знань і формування відповідних навичок. На часі – розроблення процедури, механізмів оцінювання, визнання результатів навчання медичного персоналу в умовах неформальної освіти. Доведено, що оскільки під впливом динамічних глобалізаційних процесів, що відбуваються у світі, неформальна корпоративна медична освіта як складник освіти дорослих набуває специфічних рис, доцільно докорінним чином змінити сферу корпоративної освіти лікарів і медичних працівників, перевести її у формат неформальної освіти дорослих, яка тепер реалізується не лише в традиційній аудиторній, а й у дистанційній та змішаній формах навчання, і, серед інших переваг, забезпечує економію коштів, більший доступ до навчання тощо.
Ключові слова: освіта дорослих; неформальна освіта; корпоративна освіта; підвищення кваліфікації; колаборація; медичні працівники; охорона здоров’я.
31
Федорова, Олена, and Сніжана Федорова. "ПОТЕНЦІЙНА ДОКАЗОВІСТЬ ТЕЗИГРАФІЇ В (СУДОВО-) МЕДИЧНІЙ ДІАГНОСТИЦІ." ГРААЛЬ НАУКИ, no. 4 (May 17, 2021): 532–35. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.07.05.2021.098.
Full textAbstract:
Судово-медична практика, як і інші галузі медицини, постійно потребують впровадження нових швидких безпечних методів діагностики. Тезиграфічний метод дослідження біооб’єктів є новим для судово-медичної практики, однак вже довів свою ефективність для визначення давності настання смерті під час гнильної трансформації трупа. Також, і в інших галузях медицини була доведена його ефективність в деяких видах діагностики та лікування. Через це, на кафедрі судової медицини та медичного права НМУ імені О.О. Богомольця було започатковано комплексне тезиграфічне дослідження різних тканин та рідин тіла: тканинних екстрактів внутрішніх органів та кров (секційний матеріал), кров, сеча та слина, вилучені у живих осіб. В результаті було встановлено, що тезиграфічний метод є ефективним при деяких видах досліджень та може відповідати основним вимогам доказовості в медицині.
32
Reha, N. I., and O. R. Reha. "РОЛЬ МЕДИЧНОЇ СЕСТРИ У НАДАННІ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ХВОРИМ НА АРТЕРІАЛЬНУ ГІПЕРТЕНЗІЮ." Вісник медичних і біологічних досліджень, no. 1 (November 14, 2019): 41–44. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2019.1.10518.
Full textAbstract:
Мета роботи. Розробити стандартизовані функції з надання медичної допомоги хворим на АГ медичної сестри кабінету сімейного лікаря або терапевта.
Матеріали і методи. На даному етапі реформування медичної галузі вирішальне місце у боротьбі з АГ відводиться ланці первинної медико-санітарної допомоги (ПМСД). Відомо, що ефективність її роботи залежить від чіткої і узгодженої командної взаємодії сімейного лікаря (дільничого терапевта) та медичної сестри. Сучасна медична сестра амбулаторії ПМСД бере активну участь у всіх етапах організації надання медичної допомоги хворим на АГ, зокрема бере участь у діагностиці АГ, лікувальному процесі, здійснює первинну профілактику АГ та проводить диспансерний нагляд за хворими на АГ.
Результати й обговорення. У даній статті показано переваги надання медичної допомоги хворим з артеріальною гіпертензією разом у команді з лікарем. Запропоновано стандарт медсестринської допомоги хворим на артеріальну гіпертензію.
Висновки. Ефективність роботи ланки первинної медико-санітарної допомоги залежить від чіткої і узгодженої командної взаємодії сімейного лікаря (дільничого терапевта) та медичної сестри загальної практики – сімейної медицини (амбулаторії ПМСД). Сучасна медична сестра бере активну участь у всіх етапах організації надання медичної допомоги хворим на АГ. Розробка стандартизованих функцій з надання медичної допомоги хворим на АГ медичної сестри кабінету сімейного лікаря або терапевта сприяє підвищенню якості надання медичної допомоги хворим на АГ.
33
Bakai, A. E. "Міжвідомча взаємодія як інструмент публічного управління галуззю охорони здоров’я в Україні." Public administration aspects 5, no. 10 (January 30, 2018): 29–38. http://dx.doi.org/10.15421/15201732.
Full textAbstract:
Розглянуто сутність міжвідомчої взаємодії та поняття єдиного медичного простору, проведено теоретичне обґрунтування структурно-організаційного забезпечення якісних трансформацій у системі охорони здоров’я, наголошено на необхідності подальшого розвитку загальної системи медичного забезпечення зі збереженням безпекової складової на засадах єдиного медичного простору та її інтеграції в загальнодержавну систему охорони здоров’я. Проаналізовано існуючі моделі міжвідомчої кооперації з питань медичного забезпечення населення, розглянуто існуючі ограни управління медичним захистом населення та проектні форми міжвідомчої взаємодії в надзвичайних ситуаціях воєнного і мирного характеру, підтверджено доцільність удосконалення механізмів міжвідомчої взаємодії з організації медичної допомоги постраждалим у надзвичайних ситуаціях. Визначено основні передумови побудови єдиного медичного простору відомчих медичних служб та цивільних закладів охорони здоров’я, що обумовлює необхідність централізації механізмів управління системою медичного захисту населення, визначення та впровадження єдиних принципів організації медичної допомоги, розроблення і реалізації нових стратегій і програм міжвідомчої та міжсекторальної взаємодії, у тому числі в підходах до програм медичної освіти, функціональної інтеграції відомчих систем усіх форм власності, застосовування єдиних стандартів на загальних принципах тощо. Доведено необхідність опрацювання і впровадження перспективної міжвідомчої системи медичного забезпечення, що базується на національних стандартах, із використанням єдиної загальнодержавної мережі закладів охорони здоров’я та об’єднана спільним управлінням, запропоновано модель єдиного простору надання медичної допомоги в надзвичайних ситуаціях як міжвідомчої системи управління ресурсами.
34
Stupak, F. Y. "Особливості розвитку охорони здоров’я в Україні у першій половині ХХ століття." Grani 18, no. 1 (November 24, 2014): 148–52. http://dx.doi.org/10.15421/1715027.
Full textAbstract:
У статті робиться спроба показати особливості розвитку охорони здоров’я в Україні у першій половиі ХХ ст. Зазначено, що в Російській імперії створювалися численні комісії з питань охорони здоров’я, які ретельно вивчали медичну справу в країні, подавали грунтовні пропозиції щодо її реорганізації. Організації медичної допомоги в країні заважало підпорядкування органів і закладів охорони здоров’я різним відомствам. Перша світова війна стала справжнім випробуванням для медикосанітарної системи і тяжким тягарем лягла на Україну. Внаслідок воєнних невдач Росії до різних міст України був спрямований потік біженців і переселенців. Наводиться перелік негативних сторін охорони здоров’я дорадянського періоду. У період української державності створено одне з перших у світі Міністерство народного здоров’я і опікування, що свідчить про розуміння і визнання державою пріоритетності питань охорони здоров’я населення. У радянський довоєнний період вирішували питання організаційної побудови системи охорони здоров’я у нових соціальноекономічних умовах, формування радянських органів управління, боротьби з епідеміями і голодом, пошуків нових організаційних форм надання медичної допомоги. У справі якісного поліпшення галузі охорони здоров’я, що розвивалася виправданим на той час екстенсивним шляхом, було зроблено чимало: закладено фундамент тієї системи медичної допомоги, яка витримала випробування в роки Великої Вітчизняної війни 1941–1945 рр. У роки Великої Вітчизняної війни головними завданнями охорони здоров’я стали допомога пораненим і хворим військовослужбовцям, медичне обслуговування працівників тилу, охорона здоров’я дітей та широкі протиепідемічні заходи.
35
Бричко, Аліна Михайлівна, and Світлана Миколаївна Лукаш. "Мінімізація ризиків інноваційного розвитку бізнесу (на прикладі закладів охорони здоров’я)." Економіка, управління та адміністрування, no. 4(98) (December 29, 2021): 37–41. http://dx.doi.org/10.26642/ema-2021-4(98)-37-41.
Full textAbstract:
Специфічний характер медичної сфери вимагає особливого підходу до надання медичної допомоги з огляду на характер продукту – медичної послуги. Соціальне значення медичної практики диктує використання спеціальних методів управління. Щороку комерційний сектор охорони здоров’я країни постійно зростає, а населення все більше пристосовується до платних медичних послуг. Однак ментальність значної частини населення все ще не дозволяє фактично приймати платну медицину як належне. Варто розуміти, що інноваційна діяльність у галузі охорони здоров’я призводить до розвитку медичних технологій, досліджень та найкращих практик, спрямованих на отримання якісно нової ідеї щодо оздоровлення, лікування, управління процесами в медицині, закупівлі нових медичних виробів, технологій або послуг з конкурентними перевагами.
Стаття присвячена дослідженню теоретико-методичних і прикладних засад мінімізації ризиків на шляху створення і управління інноваціями у закладах охорони здоров’я.
Сформульовано низку «сил управління на ринку» медичних послуг. До них належать: учасники ринку в цій галузі; фінансування; громадський порядок; технології; клієнти; інвестори (спонсори). Усі вони можуть або сприяти, або перешкоджати впровадженню інновацій. Для того щоб захистити життя та здоров’я людей, законодавча база в сфері охорони здоров’я вимагає проходження інновацією великої кількості процедур та акредитацій перед впровадженням у стандарти лікування.
Для вдосконалення національного регулювання інновацій у галузі охорони здоров’я у напрямі створення та впровадження інновацій у цьому секторі необхідно постійно контролювати перешкоди на шляху управління інноваційними проєктами для своєчасного виявлення та ефективного управління ризиками. Серед найважливіших напрямів, пов’язаних із підвищенням ефективності управління в закладах охорони здоров’я, безумовно необхідно враховувати умови та можливості реформування процесів управління охороною здоров’я шляхом запровадження нових структурних підрозділів.
36
ПОБІГУН, Надія. "ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ: ДУХОВНО-МОРАЛЬНИЙ АСПЕКТ." Освітні обрії 50, no. 1 (February 20, 2020): 180–84. http://dx.doi.org/10.15330/obrii.50.1.180-184.
Full textAbstract:
У статті наголошено на завданнях сучасної медичної галузі в Україні, проаналізовано труднощі та проблеми у сфері професійної підготовки фахівців охорони здоров’я. Автор розкриває основні складові професійної компетентності сучасного медичного працівника; акцентує на потребі загального, культурного, професійного його розвитку і саморозвитку. Доведено, що від загальної та професійної культури медичного працівника, його особистісних рис та якостей, принципів, світогляду, моральних цінностей узалежнюється подальша доля пацієнта, його здоров’я, можливість здійснювати професійну діяльність. Розкрито особливості та специфіку особистісного розвитку майбутніх медичних працівників на етапі їх професійної підготовки та становлення під час навчання у закладі вищої медичної освіти. Зауважено, що моральні норми, якості, мотиви є стрижневими в усіх сферах життєдіяльності особистості. Визначено, що в медичній сфері превалюють обов’язок, честь, совість, які демонструють почуття власної гідності фахівця, його відповідальність за професійні дії та відповідність покликанню, визнання обраного фаху сенсом свого життя. Також виокремлено складові моральності, які варто виховувати в майбутніх медичних працівників; особливу увагу приділено розвитку духовно-моральної культури фахівців. У статті автор вирізнив суб’єктивні та об’єктивні, внутрішні та зовнішні чинники впливу на формування духовності, моральних чеснот в майбутніх медичних працівників; проаналізовано зміст їх професійної культури, виділено її функціонально-змістові характеристики; встановлено основні компоненти, до яких віднесено праксеологічний і духовний. Узагальнено, що у процесі професійної підготовки необхідно підвищувати інтерес студентів до обраної професії, орієнтуючи їх на соціальні, моральні, професійні цінності, виховуючи відповідальність перед людьми за виконання покладених обов’язків.
37
Курило, Тетяна. "АНКЕТУВАННЯ ЯК ІНСТРУМЕНТ УДОСКОНАЛЕННЯ ЯКОСТІ ВИЩОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ." ГРААЛЬ НАУКИ, no. 6 (July 7, 2021): 363–68. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.25.06.2021.064.
Full textAbstract:
Визначено, що розбудова громадського здоров'я потребує фахівців, здатних швидко реагувати на виклики та загрози з урахуванням принципів доказовості. Встановлено що вища медична освіта нині стрімко розвивається і погляди науковців медичної галузі спрямовані на удосконалення якості освітніх послуг, підготовки фахівців, що будуть затребувані на ринку праці в майбутньому. З’ясовано, що анкетне опитування як форма зворотного зв’язку здатне допомогти в вирішенні даного завдання, проте недостатньо розроблене на рівні додипломної вищої медичної освіти. Розглянуті основні напрямки, які потребують дослідження для удосконалення якості освітнього процесу з дисципліни та розроблені і представлені опитувальники з даних питань.
38
Данилевич, М. В., О. В. Романчук, Р. С. Коваль, and Н. О. Федчишин. "РОЗВИТОК КІНЕЗІТЕРАПІЇ У ФРАНЦІЇ (1970–2020)." Медична освіта, no. 1 (April 20, 2021): 23–28. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2021.1.11967.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано розвиток кінезітерапії у Франції з 1970 до 2020 р. Наукову новизну роботи пояснюємо фактором того, що до сьогодні історія кінезітерапії у Франції не привертала уваги українських науковців, навіть не зважаючи на той факт, що якість надання медичних та реабілітаційних послуг у системі охорони здоровʼя цієї держави вважають однією з найвищих у світі.
У результаті проведеного аналізу виявлено, що у 80-х та 90-х роках ХХ століття відбувалося вдосконалення системи підготовки фахівців з кінезітерапії. У цей час було уточнено понятійно-категоріальний апарат, запропоновано визначення професійних дій, технік, методик; окреслено повноваження й обовʼязки кінезітерапевтів; запроваджено диплом працівника медичної сфери, спільний для багатьох парамедичних професій.
Зазначено, що у 2002 р. спеціальною постановою пацієнтам був наданий доступ до їхньої історії хвороби. У 2006 р. регламентовано перелік медичних засобів, які масажисти-кінезітерапевти можуть використовувати, засновано Національне обʼєднання масажистів-кінезітерапевтів. У 2008 р. був прийнятий, а у 2020 р. доповнений Кодекс деонтології у кінезітерапії.
Реформа системи підготовки масажистів-кінезітерапевтів розпочинається з 2015 р. зміною тривалості навчання з трьох на чотири роки, не враховуючи однорічний курс, спільний для всіх, хто навчається на медичних спеціальностях, а оцінка частини модулів здійснюється в університетах.
Інститути, які провадять підготовку фахівців галузі, сьогодні вводять доказову практику, що має на меті набуття необхідних компетенцій для пошуку теоретичної та клінічної інформації, її оцінювання щодо доцільності подальшого використання у професійній діяльності. У галузі починають активно застосовуватися цифрові технології. Політика у сфері охорони здоровʼя і новітні технології зумовили обовʼязкове ведення професійної документації, зокрема інформаційної картки пацієнта, яка вважається параметром якості та безпеки, і дозволяє повністю відслідковувати всі надані пацієнту медичні послуги.
На сьогодні у Франції функціонує ціла низка організацій, робота яких стосується професійної діяльності масажистів-кінезітерапевтів. У 2016 р. запропоновано нове визначення галузі, однак тривають дискусії стосовно найменування самої сфери, ролі масажиста-кінезітерапевта, його співпраці з іншими фахівцями.
39
Savytska, N. I., and O. M. Mochulska. "ФОРМУВАННЯ ПРАВОВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ КЕРІВНИКІВ МЕДСЕСТРИНСТВА НА ЕТАПІ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ." Медична освіта, no. 2 (May 31, 2019): 107–13. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2019.2.9872.
Full textAbstract:
У статті розглянуто і досліджено сучасні тенденції розвитку правової освіти громадян, становлення правових інституцій, утвердження верховенства права в усіх сферах буття і функціонування суспільства. Виокремлено актуальні питання юридичного забезпечення прав громадян у галузі охорони здоров’я і питання якості юридичної бази організації та здійснення медичної діяльності в Україні. Проаналізовано особистий досвід та представлено результати впровадження у навчальному комунальному закладі «Криворізьке училище підвищення кваліфікації та перепідготовки молодших медичних і фармацевтичних спеціалістів» ДОР у 2016–2017 та 2017–2018 навчальних роках короткотермінового циклу тематичного удосконалення (ТУ) «Медичне право» для керівників медсестринських служб закладів охорони здоров’я Дніпропетровської області. Проведено оцінку рівня правових знань керівників медсестринства. Наведено результати комп’ютерного вхідного (базового) тестового контролю та підсумкового тестування, які свідчать, що рівень отриманих слухачами знань під час навчання значно перевищує рівень їх базових знань.
Представлені нами матеріали показали, що проведення циклу тематичного удосконалення з медичного права, як сучасної навчальної дисципліни, є особливо актуальним та необхідним, сприяє розвитку професійних компетенцій слухачів на етапі післядипломного навчання керівників медсестринства. Навчання на циклі тематичного удосконалення (ТУ) «Медичне право» дозволяє слухачам набути необхідного обсягу правових знань та сформувати навички і вміння вирішення складних управлінських задач щодо правовідносин між медичними працівниками і пацієнтами.
40
Lisovyi, V. M., V. A. Kapustnyk, V. D. Markovskyi, I. V. Zavgorodnii, and A. M. Matsko. "РОЛЬ СУЧАСНИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ЯКОСТІ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ." Медична освіта, no. 3 (May 13, 2019): 35–37. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2019.3.10119.
Full textAbstract:
Мета роботи – з’ясувати вплив інформаційних технологій у трансформації післядипломної медичної освіти.
Основна частина. У статті наведено роль сучасних інформаційних технологій у забезпеченні якості медичної освіти. Реформа системи охорони здоров’я потребує послідовних змін у підготовці сучасного фахівця з належним рівнем компетентностей, володіння теоретичними знаннями та практичними навичками, підготовленого до ринкових відносин у питаннях надання медичних послуг. Однією з важливих передумов забезпечення якості вищої медичної освіти є впровадження в навчальний процес електронної освіти (e-learning) нового рівня або «відкритого навчання», що є особливо важливим для підготовки сучасного фахівця.
Висновок. З метою поліпшення якості медичної освіти необхідне урахування певних особливостей медичної електронної освіти, зокрема її практично-орієнтованого змісту, стандартизації прийняття рішень лікувально-діагностичного спрямування (протоколи надання медичної допомоги), посилення вимог до набуття навичок менеджера медичної галузі, готовності до роботи на ринку праці та медичних послуг.
41
СЕНЮТА, ІРИНА. "Окремі питання, пов’язані з досудовим розслідуванням і судовим провадженням у медичних справах." Право України, no. 2020/03 (2020): 171. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-03-171.
Full textAbstract:
Все ми можемо протиставити інтересам держави, але тільки верховенство моралі та права у будь-якому випадку заслуговує на захист, повагу й охорону. Саме це має проходити “червоною ниткою” через усю діяльність органів влади, аби створити надійну систему, зокрема нормативну, спрямовану на дотримання, охоро ну і захист прав людини. Сфера надання медичної допомоги є вразливою, що зумов лено як ризиками, які пов’язані з медичною практикою, складністю орга нізму людини, так і перманентними трансформаціями галузі охорони здоров’я, що по роджують все нові й нові виклики, колізії та прогалини: від правотворчості до правореалізації і правозастосування. Дослідження на зрізі сфери медичної допомоги дуже ілюстративне, підсилюється тяжкістю наслідків, чутливістю цінностей і складністю відновлення справедливості. Метою статті є викристалізація проблемних питань, пов’язаних із правореалізацією і правозастосуванням крізь призму правовідносин у сфері надання медичної допомоги та вироблення алгоритмів і практичних порад для їх вирішення з можливістю удосконалення чинного законодавства України щодо правових квестій. У науковій розвідці використані такі методи наукового пізнання правових явищ: формально-юридичний – для комплексної характеристики законодавства в аналізованій царині; тлумачення права – для з’ясування змісту відповідних правових норм і сутності оцінних понять; вивчення юридичної практики – для узагальнення правозастосовної практики. Досліджено окремі сегменти правового панно діяльності органів влади, пов’язаної з розслідуванням і судовим провадженням у медичних справах. Визначено необхідність нормативних удосконалень, із-поміж яких внесення змін до: ст. 70 Цивільного процесуального кодексу України (ЦПК України), ст. 65 Кримінального процесуального кодексу України (КПК України), наказу Міністерства охорони здоров’я України “Про удосконалення дитячої патологоанатомічної служби”. З’ясовано, що всі питання виконання вироку у кримінальному провадженні в частині вирішення цивільного позову повинні розглядатися судом за правилами КПК України із застосуванням до вказаних правовідносин норм ЦПК України, за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства. Встановлено, що ненадання на стадії виконання ст. 290 КПК України доступу до документів, які вивчав експерт, зокрема й медичної документації, автоматично не ставить під сумнів допустимість висновку цього експерта. Дослідження проводилося “дифузно”, адже є чимало загальних питань, які проектувалися на медичні справи, та є чимало контроверзій, що породжені спеціальною площиною і проникають у всі інші види правовідносин. Взаємопроникнення дає можливість використати принцип Європейського суду з прав людини “щодо всіх”: вирішення питання в одній сфері повинно “віддзеркалюватися” на інші, що гарантуватиме ефективність захисту прав людини.
42
Vasylyev, A. H. "АНАЛІЗ РЕСУРСІВ СИСТЕМИ НАДАННЯ ПЕРВИННОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ НАСЕЛЕННЮ УКРАЇНИ ПРИ ХРОНІЧНОМУ ОБСТРУКТИВНОМУ ЗАХВОРЮВАННІ ЛЕГЕНЬ." Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, no. 3 (January 28, 2019): 17–21. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2018.3.9756.
Full textAbstract:
Мета: вивчення ресурсів системи надання первинної медичної допомоги населенню України при хронічному обструктивному захворюванні легень.
Матеріали і методи. Наказом МОЗ України від 27.06.2013 р. № 555 передбачено відповідний обсяг надання медичної допомоги пацієнтам із хронічним обструктивним захворюванням легень лікарем загальної практики – сімейним лікарем.
Результати. Провівши аналіз ресурсів системи надання первинної медичної допомоги при хронічному обструктивному захворюванні легень, встановлено, що наразі відсутній чіткий механізм діяльності закладів охорони здоров’я, які надають медичну допомогу пацієнтам із хронічним обструктивним захворюванні легень, немає фактичного розмежування їх за рівнями, наявний кадровий дефіцит лікарів, відзначається низький рівень матеріально-технічного та фінансового забезпечення галузі.
Висновки. Впровадження нових організаційних засад щодо надання первинної медичної допомоги, які передбачатимуть вирішення питань діяльності закладів охорони здоров’я різних рівнів, кадрового дефіциту лікарів, підвищення матеріально-технічного та фінансового забезпечення первинної медико-санітарної допомоги, дасть змогу пацієнтам із хронічним обструктивним захворюванням легень отримувати якісну медичну допомогу, зберегти здоров’я та забезпечити перспективу подальшого життя на достатньому фізичному та соціальному рівнях.
43
Smiyanov, V. A., V. O. Kurganskaya, O. I. Smiyanova, and N. O. Dryga. "ГРОМАДСЬКЕ ЗДОРОВ’Я ТА ПОВЕДІНКОВА ЕКОНОМІКА." Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, no. 2 (October 17, 2019): 33–39. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2019.2.10477.
Full textAbstract:
Мета: висвітити основні принципи поведінкової економіки, зокрема, заохочувальні фактори, важливість інформації, її контекст та подачу, соціальні фактори, що зумовлюють певну поведінку в людей, а також результати впровадження їх у практичну медицину.
Матеріали і методи. Структура аналізу дослідження включала: опис первинної інформації, становлення факторів та закономірностей, узагальнення отриманих результатів у висновках дослідження та розробку перспектив подальших досліджень на основі висновків.
Результати. Поведінкова економіка доводить, що люди не є повністю раціональними та передбачуваними в своїй поведінці, зокрема у питаннях здоров’я, як це передбачається стандартною економічною теорією. Більшість людей у суспільстві є «поведінковою», – може страждати від упереджень, які ускладнюють досягнення тієї чи іншої поведінки, якій би бажано було віддати перевагу. Незалежно від того, чи є людина раціональною, чи схильною до поведінкових упереджень, існують певні фактори, що впливають на прийняття нею оптимального рішення та призводять до свідомого недотримання виконання певних медичних рекомендацій, відмови від вакцинації, порушення режиму харчування тощо. Відповідно, це потребує додаткового втручання на свідомість людей, які не завжди здатні комплексно оцінити майбутні переваги, переборюючи теперішній дискомфорт. Виявлення та розуміння цих факторів може дозволити успішно впливати на поведінку людей та на їх рішення в питаннях здоров’я.
Висновки. З метою досягнення позитивних результатів у галузі громадського здоров’я необхідно вивчати, враховувати та застосовувати принципи, що ґрунтуються на поведінкових реакціях. Впровадження принципів поведінкової економіки в медичну галузь допоможе заохочувати пацієнтів вести здоровий спосіб життя з систематичним дотриманням медичних рекомендацій.
44
Гладун, З. "Медичне право - комплексна галузь права України." Право України, no. 4 (2007): 100–105.
Find full text
45
Білоусова, Наталя. "ІСТОРИЧНИЙ ГЕНЕЗИС СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТКУ ПРОФЕСІЇ «МЕДИЧНИЙ ПРЕДСТАВНИК» В УКРАЇНІ." Professional Pedagogics 1, no. 22 (July 1, 2021): 13–22. http://dx.doi.org/10.32835/2707-3092.2021.22.13-22.
Full textAbstract:
Актуальність дослідження зумовлена необхідністю врегулювання на державному рівні професійної підготовки медичних представників фармацевтичних компаній як ключових фігур вітчизняного фармацевтичного ринку у системі формальної, неформальної та інформальної освіти.
Мета: на основі вивчення історії становлення і розвитку професії «медичний представник» охарактеризувати особливості розвитку професійної підготовки даних фахівців в Україні.
Методи: загальнонаукові (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення) – для вивчення наукових джерел; конкретно-науковий (порівняльно-історичний) – для виявлення особливостей становлення професії медичного представника на українському фармацевтичному ринку;
Результати: досліджено історичний генезис проблеми інформування в галузі фармації; обґрунтовано умови, що сприяли розвитку в Україні професії «медичний представник»; охарактеризовано професійні функції медичних представників; визначено особливості розвитку їх професійної підготовки в системі формальної, неформальної та інформальної освіти України.
Висновки: розвиток професії «медичний представник» розпочався у 90-х роках минулого століття і пов’язаний із становленням фармацевтичного ринку лікарських засобів і препаратів; професійними функціями медичних представників є інформаційна, презентаційна і просвітницька; ці функції спрямовані на виведення на вітчизняний фармацевтичний ринок брендованих дженериків; в Україні підготовка медичних представників здійснюється лише фармацевтичними компаніями і представництвами; на відміну від світової практики, вітчизняні асоціації фармацевтичних (медичних) працівників залишаються осторонь від професійної підготовки медичних представників; професія «медичний представник» в Україні дотепер нелегітимізована; нагальною є потреба вдосконалення професійної підготовки медичних представників фармацевтичних компаній через розроблення і впровадження освітньо-професійних програм на другому (магістерському) рівні вищої освіти та підвищення кваліфікації в системі післядипломної освіти.
46
Бельо, Л. Ю. "Сучасний стан та перспективи розвитку правового регулювання використання допоміжних репродуктивних технологій." Прикарпатський юридичний вісник, no. 2(31) (September 2, 2020): 23–27. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i2(31).558.
Full textAbstract:
У статті розглядається проблема правового регулювання застосування допоміжних репродуктивних технологій. Проаналізовано праці науковців із даної теми, а також досліджено законодавство, без чого повне розуміння даної теми було б неможливим.
В умовах демографічної кризи гостро постає питання допомоги у випадку безплідного шлюбу. Стан народжуваності та демографічні процеси вимагають нових розробок, із чим успішно справляється галузь медицини, однак потребують уваги правові аспекти застосування програм допоміжних репродуктивних технологій. Репродуктивні права є частиною природних прав, які повинні бути врегульованими та забезпеченими нормативно. Допоміжні репродуктивні технології є одним із вагомих досягнень людства та дієвим механізмом вирішення проблеми безплідності. За допомогою застосування ДРТ вирішується так зване «соціальне безпліддя», що викликане не медичними показниками, а відсутністю партнера.
ДРТ на практиці випереджає формування правової бази в цій галузі. Чинні нормативно-правові акти в Україні стосовно допоміжних репродуктивних технологій загалом спрямовані на закріплення права на застосування ДРТ та регулювання медичної сторони даного питання, залишаючи юридичний аспект без належної уваги.
Проблема охорони репродуктивного здоров'я та репродуктивних прав людини й громадянина, включно із правом на використання ДРТ, являє собою найважливіший напрям державної політики, і саме на державу покладено обов'язок її належного юридичного забезпечення.
Правова база ДРТ потребує подальшого розвитку та вдосконалення. Особи, що потребують медичних послуг у спеціалізованих установах, які втілюють методи ДРТ, мають знати актуальний стан українського законодавства в цій галузі, яке б мало беззаперечний характер та чіткий механізм його правового беззастережного застосування.
47
Mintser, O. P., Ye V. Gorshkov, O. I. Tverdokhlib, M. A. Popova, P. P. Hanynets, and O. V. Sarkanych. "ПЕРСОНІФІКОВАНА МЕДИЦИНА ЯК ГЛОБАЛЬНА ОБ'ЄДНУЮЧА МЕТА РОЗВИТКУ СТРАХОВОЇ ТА СИСТЕМНОЇ МЕДИЦИНИ." Medical Informatics and Engineering, no. 2 (July 29, 2019): 38–44. http://dx.doi.org/10.11603/mie.1996-1960.2019.2.10317.
Full textAbstract:
Розглянуто проблеми аналізу можливостей знаходження ресурсів для забезпечення фінансування галузі охорони здоров'я, в першу чергу, шляхом впровадження страхової медицини. Підкреслено, що глобальною метою стратегічного розвитку страхової та системної медицини має стати персоналізована медицина. Проаналізовані аспекти виникнення морального ризику. Визначена мета впровадження онтологій медичних знань.
48
Kvasniy, L., O. Shcherban, O. V. Romaniv, and N. Popadynets. "Сучасні форми фінансування закладів охорони здоров’я в Україні в контексті медичної реформи." Bulletin of Sumy National Agrarian University, no. 4 (82) (December 23, 2019): 144–48. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.2019.4.27.
Full textAbstract:
Досліджено особливості нових правил фінансування закладів охорони здоров’я в Україні в період медичної реформи. Визначено переваги нового принципу фінансування для медичної сфери. Виокремлено альтернативні варіанти фінансування медичних закладів, які зареєстровані у формі комунальних некомерційних підприємств, але ще не уклали договір з Національною службою здоров’я України. Проаналізовано можливі варіанти фінансування, що застосовуються у бюджетному законодавстві в межах медичної реформи. Запропоновано розроблення та впровадження такої системи фінансування галузі охорони здоров’я, яка б врахувала як можливості громадян, так і їхні потреби. Доведено доцільність поєднання різних джерел фінансування, що дозволить значно покращити як фінансування медицини, так і якість послуг.
49
Лазуренко, О. О., and Н. В. Сміла. "КОМПЕТЕНТНІСНИЙ ПІДХІД ЯК МЕХАНІЗМ РЕАЛІЗАЦІЇ НЕПЕРЕРВНОГО ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ ЛІКАРІВ." Problems of Modern Psychology, no. 3 (November 24, 2021): 41–48. http://dx.doi.org/10.26661/2310-4368/2021-3-5.
Full textAbstract:
У статті представлено теоретичний огляд можливостей компетентнісного підходу в процесі неперервного професійного розвитку лікарів. Реалізація компетентнісного підходу в професійній підготовці фахівців у сучасних вищих медичних навчальних закладах розглядається як орієнтація на високий рівень сформованості в студентів і слухачів актуального набору компетентностей, необхідних для якісного виконання професійної діяльності. Представлено зміст етапів професіоналізації лікарів: професійне самовизначення майбутнього лікаря, урахування його професійних інтересів, нахилів; професійна підготовка студента-медика, оволодіння професійними знаннями; початок практичної діяльності, у тому числі професійне навчання в інтернатурі; виконання професійних обов’язків. Компетентність майбутнього лікаря розглядається як результат особистісної та професійної, теоретичної й практичної підготовки, володіння певним набором професійних компетенцій. Наукова новизна дослідження полягає в уточненні переліку компетенцій, які необхідні сучасному лікарю та мають знаходитися у фокусі розвитку в рамках неперервної освіти. Представлено зміст авторського курсу «Психологічна компетентність як складова професійної діяльності», який успішно впроваджується в програму неперервного професійного розвитку лікарів у Національному медичному університеті імені О.О. Богомольця. У програмі циклу висвітлено сучасний підхід до особистісно-професійного становлення фахівця медичної галузі з метою актуалізації професійних та особистісних ресурсів, формування систематизованих уявлень про психологічні особливості професіогенезу лікаря й сприяння розвитку його професійних компетенцій. Визначено актуальні завдання післядипломної медичної освіти.
50
Манжосова, О. В. "ПРОБЛЕМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВА ОСОБИ НА ТАЄМНИЦЮ ПРО СТАН ЗДОРОВ'Я В УМОВАХ ПАНДЕМІЇ." Знання європейського права, no. 1 (September 18, 2020): 33–36. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i1.43.
Full textAbstract:
У статті розглянуто проблеми дотримання в умовах виникнення загрозливої епідеміологічної ситуації права фізичної особи на таємницю про стан здоров'я, яке належить до категорії особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи. Проаналізовано зміст права на медичну таємницю та лікарську таємницю та відзначено існування проблем термінологічного апарату в цій сфері. Обґрунтовано, що зміст права фізичної особи на таємницю про стан здоров'я відповідає принципу неприпустимості безпідставного втручання в особисте і приватне життя та полягає в праві фізичної особи не розголошувати та вимагати від інших осіб нероз-голошення інформації про стан свого здоров'я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також відомостей, одержаних під час її медичного обстеження. Розглянуто поняття та зміст суспільного інтересу та відзначено, що предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов'язків, свідчить про можливість порушення прав людини тощо.
Визначено, що відомості, які становлять об'єкт медичної таємниці, не підлягають розголошенню, крім передбачених законодавчими актами випадків, зокрема, у разі загрози розповсюдження інфекційних захворювань, з метою усунення підприємствами, установами й організаціями, за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби від роботи, навчання, відвідування дошкільних закладів осіб, які є носіями збудників інфекційних захворювань, хворих на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби, або осіб, які були в контакті з такими хворими, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Порушення медичної таємниці можливе, коли збереження медичної таємниці шкодить суспільству або оточенню хворого. Проаналізовано можливість розголошення інформації про стан здоров'я у разі інфекційної загрози значній кількості осіб і відзначено необхідність дотримання балансу між правом забезпеченням права особи на приватність та забезпеченням захисту населення від інфекційних хвороб.