To see the other types of publications on this topic, follow the link: Матеріальні потреби.
Journal articles on the topic 'Матеріальні потреби'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Матеріальні потреби.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Заставська, Л. П., та Л. О. Терещенко. "Проблематика об’єкта правовідносин у системі правових категорій". Науково-теоретичний журнал «Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка» 1, № 85 (2019): 31–37. http://dx.doi.org/10.33766/2524-0323.85.31-37.
Full textAbstract:
У статті досліджено поняття «об’єкт правовідносин» та визначено характер проблематики цього поняття в системі правових категорій. Призначення поняття «об’єкт правовідносин» полягає в тому, щоб розкрити сенс існування правовідносин, показати, для чого суб’єкти вступають у правове відношення, і діючи в ньому, реалізують свої права і обов’язки. Названа категорія пов’язує правовідносини зі системою матеріальних і духовних благ суспільства. Правовідносини треба розглядати не у вузькому смислі й не тільки як юридичну форму, а в широкому розумінні, тобто як єдність юридичної форми й матеріального змісту. Отже, об’єкт правовідносин є їх безпосередньою складовою частиною, будучи саме тим елементом, який породжує відносини, тобто певною мірою поєднує суб’єктів права та їх обов’язки, оскільки він майже завжди знаходиться в центрі дій суб’єктів цих правовідносин. Отже, об’єктом правовідносин безпосередньо є те, задля чого виникають суспільні відносини, тобто особисті, матеріальні й духовні потреби суб’єктів правовідносин.
2
Шмарова, Наталія. "ЕКОНОМІЧНА ДЕПРИВАЦІЯ ЯК НЕГАТИВНИЙ ЧИННИК ПСИХОГЕНЕЗИ ОСОБИСТОСТІ: ТЕОРЕТИЧНИЙ РАКУРС ПРОБЛЕМИ". Психологія: реальність і перспективи, № 14 (1 квітня 2020): 244–50. http://dx.doi.org/10.35619/prap_rv.vi14.176.
Full textAbstract:
У статті здійснено теоретичний аналіз психологічних особливостей негативного впливу економічної депривації на соціо- і психогенез людини. Встановлено, що матеріальні обмеження виступають базовим чинником психологічного дискомфорту особистості, адже безробіття, фінансові нестатки і статусні позбавлення зумовлюють безсилля і депресію. Економічно депривована людина переживає внаслідок цього розгубленість, тривожність, роздратованість, фрустрованість, агресивність, острах за себе і своїх рідних. Неспроможність задовільнити базові особистісні й соціальні потреби, відсутність економічних ресурсів, переживання суб’єктивної бідності розбалансовують самоусвідомлення і діяльність, зумовлюють психоемоційні перепади і кризи. Людина в ситуації перманентної бідності спроможна переживати екзистенційний хаос, почуття розпачу й безпорадності перед життєвими труднощами, духовну спустошеність і приреченість, а також тривожно-фрустраційну невпевненість у своїх особистісних потенціалах і можливостях. Переживання відчуттів знехтуваності внаслідок байдужого і цинічного ставлення з боку матеріально забезпеченіших людей і незацікавленого у покращенні стану справ соціуму, може спонукати депривовану особу до усамітнення, замкнутості та інших депресивних моделей поведінки.
3
Леонова, Інна. "Особливості переживання почуття самотності жінками – мешканками тимчасово окупованої території і жінками – внутрішньо переміщеними особами". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 3(53)T3 (2020): 129–50. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2020-53-3-3-129-150.
Full textAbstract:
У статті наведено результати порівняння особливостей переживання почуття самотності жінками-мешканками тимчасово окупованої території і жінками-внутрішньо переміщеними особами. Виявлено, що обом жіночим групам притаманна самотність, яка має певні відмінності. У групі жінок-внутрішньо перемішених осіб найвищий рівень самотності спостерігається у взаємодії з соціумом та у особистісному страху залишитися самою, а у жінок-мешканок тимчасово окупованої території у романтичних стосунках. Найвищий рівень почуття самотності у жінок-мешканок тимчасово окупованої території визначено у міжособистісних взаєминах, які пов’язані з сім’єю та романтичними стосунками, а у жінок-внутрішньо перемішених осіб - із новим соціумом. Виявлено відмінності в індивідуально-особистісних рисах жіночих груп, які мають зв'язок із почуттям самотності. У мешканок тимчасово окупованої території самотність пов’язана з втратою сенсу життя, безнадією, відсутністю життєрадісності, неможливістю вільного вибору, емоційною нестійкістю, втратою самоконтролю, дратливістю, агресивністю, розбіжністю у сприйманні самої себе, що призводить до внутрішніх конфліктів та депресії. Переживання самотності внутрішньо перемішеними особами зумовлене відчуттям безнадійності, неприкаяності та неможливістю вільного вибору, що супроводжується ворожістю, агресивністю, конфліктністю, закритістю від приймаючого соціального середовища та схильністю до асоціальної поведінки. Виявився взаємозв’язок між самотністю та причинами і установками. У жінок-мешканок тимчасово окупованої території самотність пов’язана з відчуженістю та ізольованістю, боязню критики та осуду з боку оточення, втратою самоконтролю, емоційною нестійкістю, негативними емоціями, депресією, низькою самооцінкою і загальним незадоволенням своїм життям. У жінок-внутрішньо перемішених осіб самотність має зв'язок з гіркотою та образою, які є наслідком подій на території Донбасу. Наведено подібності та відмінності потреб у жіночих групах, які мають безпосередній зв’язок із самотністю. В обох групах виявилась незадоволеною потреба в міжособистісних стосунках. Разом з тим, у групі жінок-мешканок тимчасово окупованої території виявилась незадоволеною потреба в безпеці, у групі жінок-внутрішньо перемішених осіб незадоволені потреби, які стосуються їхнього життя в цілому: невизначеність цілей, низький результат, матеріальні труднощі, неможливість самореалізуватися. Ключові слова: самотність, жінки-мешканки тимчасово окупованої території, внутрішньо перемішені особи, міжособистісні стосунки, індивідуально-особистісні риси, потреби та мотиви.
4
Гуйван, П. Д. "ЮРИДИЧНИЙ ЗМІСТ ОХОРОННИХ ПОВНОВАЖЕНЬ ОСОБИ У СФЕРІ ЗАХИСТУ ЇЇ ІНФОРМАЦІЙНИХ ПРАВ". Прикарпатський юридичний вісник 1, № 3(28) (2020): 87–91. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v1i3(28).326.
Full textAbstract:
У статті розглянуто поняття «інформаційні права і свободи людини», які становлять фундаментальні основи демократичного суспільного правопорядку. Наголошується, що вказаній сфері відносин особливу увагу має приділяти держава як гарант дотримання основоположних прав людини. Позначено низку проблем інформаційного характеру, які залишаються неврегульованими. Серед них відзначено неналежну практику реалізації законодавства у сфері доступу до інформації, відсутність чітких механізмів та інституцій стосовно порядку захисту інформаційних прав. У роботі проаналізовано зміст та визначено правову природу такого явища, як приватне життя фізичної особи. З’ясовано його матеріальні та інформаційні прояви. Встановлено, що сучасне матеріальне право регулює суспільні відносини у такий спосіб, який виключає пряме втручання у сферу особистого життя. Однак є випадки, коли суспільні інтереси переважають особисті потреби та пріоритети окремої людини. За наявності колізії інтересів для правильного унормування правовідносин щодо здійснення особистих прав кожної людини та їхнього захисту від протиправних посягань необхідно у кожному разі встановлювати, перевага яких інтересів – суспільних чи суто приватних – має надаватися у застосуванні відповідного регулюючого інструментарію.
 З метою адаптації міжнародної правозастосовної практики до національної системи вивчено окремі рішення ЄСПЛ у коментованій сфері. Виявлено, що окремі суто приватні права людини можуть обмежуватися владою, і подібне втручання в принципі може визнаватися правомірним за наявності певних встановлених передумов, головна з яких – допустимість та необхідність такого втручання в демократичному суспільстві. Головним чинником подібної потреби є переважне значення суспільного прогресу у відносинах, що регулюються. Наведена позиція Суду у конкретній справі, коли нагальний та важливий публічний інтерес переважає недоторканість певних приватних повноважень особи. Зроблено висновок, що саме у подібний спосіб має будуватися діяльність національної правозастосовної системи у досліджуваній сфері.
5
КУЦИЙ, Олександр. "МОТИВАЦІЙНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ОРГАНІЗАЦІЇ: АНАЛІЗ ПУБЛІКАЦІЙ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ДОСЛІДЖЕННЯ". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Психологія, № 1 (54) (19 травня 2022): 41–46. http://dx.doi.org/10.32689/maup.psych.2022.1.6.
Full textAbstract:
Мета роботи: аналітично дослідити зміст як явища та поняття «мотиваційне середовище організації», його особливості з питання запровадження в практику функціонування організацій. Методологія: застосовано метод теоретичного аналізу через його теоретико-множинний різновид за підходами реалізації. Закордонна публікація зазначила прогалини за наявними методами дослідження мотивації особистості в професійній діяльності саме щодо причинно-наслідкового типу дослідження. Дослідження мотивації як складного та системного явища, а особливо мотиваційного середовища за каузальними зв’язками нездатне в дійсності його досить реально описати. Окрім цього, конфігураційний підхід є потенційно корисним для того, щоб дослідити саме мотиваційне середовище організації, що й буде виконано в подальшому дослідженні. Наукова новизна: набуло поглибленого розуміння поняття «мотиваційне середовище» через його більш детальне окреслення основних особливостей та конструктів. Більше та точно наповнено змістом поняття, визначено науково-практичну користь застосування в науковому вжитку такого поняття. Висновки: Мотиваційним середовищем організації є сукупність в її межах факторів, що потенційно здатні активізувати професійну активність працівника шляхом створенням в організації умов, стимулів та пропозицій, які окремо та в системі здатні задовільнити потреби всього персоналу з врахуванням певних можливих специфічних варіантів за ними. Мотиваційне середовище може бути регульованим та цілеспрямованим, що суттєво прямо впливає на здатність організації якісно виконувати її завдання діяль- ності. Мотиваційне середовище має дві головні групи факторів, а саме матеріальні та нематеріальні, що можуть в комбінованому варіанті бути досить потужними для активізації достатньої мотивації в пер- соналу організації. Всі можливі потреби доцільно групувати через такі виділені групи потреб як здобувати, зближуватися, розуміти та захищати. На цей час зрозуміло, що формувати, управляти мотиваційним середовищем в організації є не тільки можливим, а й дуже необхідним.
6
Nikitenko, A. I. "Заробіток коштів подружжями народолюбної інтелігенції Наддніпрянської України (60 – 80-х рр.ХІХ ст.)". Grani 18, № 9 (2015): 96–100. http://dx.doi.org/10.15421/1715183.
Full textAbstract:
На основі архівних та опублікованих наративів (щоденників, мемуаристики, епістоляріїв) у статті досліджено стратегії заробітку коштів подружжями народолюбної інтелігенції Наддніпрянської України у другій половині ХІХ ст. Розглядаються сфери де реалізували себе інтелігенти, їхній прибуток, можливість задовольнити основні потреби за отриману платню, спроби ведення підприємницької діяльності та жіноча праця. Джерела засвідчують, що переважна більшість представників народолюбної інтелігенції були задіяні на державній службі, найчастіше в якості викладачів та учителів. Прибуток від неї часто не міг забезпечити фінансове благополуччя подружжів. За таких умов актуальним ставав пошук додаткового заробітку, зокрема викладання у приватних навчальних закладах, давання уроків, участь у роботі періодики тощо. Частина інтелігентів заробляла на життя творчою діяльністю, за що отримувала гонорари, які не були регулярними та залежали від настроїв у суспільстві, літературноартистичної моди, національної та культурної політики Російської імперії. Окремі представники українського народолюбства намагалися вести приватну справу. Такий спосіб заробітку часто негативно сприймався демократично налаштованим середовищем, вважався демонструванням меркантильності. Під тиском думки кола спілкування деякі інтелігенти відмовилися від підприємництва або мусили порвати стосунки з ідеологічними однодумцями. У ході дослідження приходимо до висновку, що народолюбні інтелігенти мали небагато варіантів для заробітку коштів. Платні, отриманої на державній службі, часто не вистачало для забезпечення основних потреб подружжя, що породжувало матеріальні проблеми. Захоплення ідеями соціальної рівності, упереджене ставлення до капіталу та бізнесу відштовхувало більшість народолюбців від приватного підприємництва.
7
Ганчева, Владислава, та Татьяна Лященко. "Особливості формування ціннісних орієнтацій учнівської молоді". Нові технології навчання, № 95 (15 грудня 2021): 20–30. http://dx.doi.org/10.52256/2710-3560.95.2021.02.
Full textAbstract:
У статті розглянуто поняття «ціннісні орієнтації особистості» та їх вплив на поведінку людини. Визначено цінності як важливий елемент структури особистості і її гармонійного розвитку та існування у світі. Розглянуто думки науковців щодо питань ціннісних орієнтацій та їх формування. Зазначено, що ціннісні орієнтації – це своєрідна установка свідомості; вона визначає потреби, бажання, прагнення, матеріальні та морально-духовні цінності суспільства. Доведено, що ціннісні орієнтації виступають найважливішим регулятором поведінки людини. Визначено, що поряд із сім’єю, яка є найпершим виховним осередком, заклади освіти мають не менший виховний вплив на особистість дитини. Зазначено, що ефективність виховної роботи закладу освіти залежить від правильної її організації. Описано основні завдання та особливості програми «Українська родина», що має на меті удосконалення технології виховної роботи. Проаналізовано результати впровадження програми «Українська родина» у заклади загальної середньої освіти, шляхом проведення анкетування учнів Білоцерківської спеціалізованої природничо-математичної школи І-ІІІ ступенів № 16 імені М.О. Кириленка. Досліджено позитивну динаміку та результативність запропонованих у програмі форм роботи та їх змісту. Представлено порівняльні таблиці відповідей респондентів щодо визначення ціннісних орієнтацій учнів.
8
Наконечна, А. "Зумовленість людськими потребами та інтересами правозастосовчої і правотлумачної діяльності". Юридичний вісник, № 3 (4 лютого 2020): 25–30. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i3.931.
Full textAbstract:
Стаття присвячена аналізу форм впливу людських потреб та інтересів на правозастосовчу та правотлумачну діяльність, а саме: а) матеріальне спричинення такої діяльності, б) формування їх змістовної спрямованості. Розглянуто сутність поняття правозастосовчої діяльності, яка полягає у тому, що це владно-регулятивна діяльність повноважних суб’єктів, котра полягає у прийнятті персоніфікованого рішення щодо конкретних осіб, яке спрямоване на задоволення людських потреб та інтересів і полягає у встановленні взаємних прав і обов`язків цих суб`єктів, які реалізовуватимуть відповідну юридичну норму. Окрім цього, визначено кількісні показники згадування у правозастосовчих актах терміно-понять «потреба» та «інтерес». Так, - за сферою життєдіяльності найчастіше згадуються особистісні (20 випадків) та політичні (20 випадків) потреби й інтереси, порівняно з економічними (8 випадків). Це зумовлено тим, що саме вони найчастіше не задовольняються або задовольняються не у повній мірі. Особистісні потреби та інтереси виражають індивідуальність особи (особливості характеру, думок, свідомості, поведінки), її автономію. І дуже часто іншими людьми чиниться вплив або тиск власне на свідомість індивіда, крім того думки і погляди людей можуть ущемлюватися внаслідок певних обставин. Політичні потреби та інтереси відображають можливість людини брати участь у формуванні органів державної влади та місцевого самоврядування, у визначенні та здійсненні їх політики, а відтак вони теж часто можуть зазнавати обмежень. Згадки ж про потреби й інтереси у сфері соціального захисту та культурно-духовні у постановах ВСУ та рішеннях КСУ за досліджуваний період (2015-2017 рр.) взагалі не виявлені. - за суб’єктом-носієм найпоширенішими є згадки про потреби й інтереси індивідуально-колективні (20 випадків), на відміну від суто індивідуальних (18) та колективних (16 випадків). Це можна пояснити тим, що вони порівняно з виключно колективними та індивідуальними завжди пов’язані із конкретною ситуацією, яка, зазвичай, і є предметом регулювання правозастосовчих судових рішень.
9
ГАНДЗЮК, Микола, та Дмитро ГАНДЗЮК. "ФАКТОРИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА СТІЙКІСТЬ РУХУ АВТОМОБІЛІВ І АВТОПОЇЗДІВ У ГАЛЬМІВНОМУ РЕЖИМІ ТА КРИТЕРІЇ ЇЇ ОЦІНКИ". СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ В МАШИНОБУДУВАННІ ТА ТРАНСПОРТІ 2, № 15 (2020): 5–10. http://dx.doi.org/10.36910/automash.v2i15.386.
Full textAbstract:
З огляду на зростання інтенсивності руху на сучасних автомагістралях, необхідно підвищити безпеку транспортних засобів для уникнення аварійних ситуацій, що несуть за собою погіршення здоров’я людей та значні матеріальні втрати при пошкодженні транспортних засобів та вантажів. Особливо гостро це питання стосується автомобільних поїздів, процес руху та гальмування яких набагато складніший ніж в одиничних автомобілів. Необхідно щоб гальмівна система дозволяла регулювати швидкість руху автопоїзда у широкому діапазоні, протидіяла заносам, а також унеможливлювала складання ланок транспортного засобу та його зіткнення з іншими автомобілями, тобто забезпечувала відповідну стійкість. Водій повинен максимально контролювати поведінку транспортного засобу під часу руху, а за потреби швидко та безпечно зупинити його.
 Поліпшення експлуатаційних властивостей автопоїздів у сучасних умовах руху є одним із пріоритетних завдань для забезпечення високого рівня безпеки їх експлуатації з максимальною ефективністю використання. Досягнення даних вимог можливе лише за умови врахування можливих змін технічного стану автопоїздів у процесі експлуатації. Зокрема, значну увагу слід відвести змінам, які можуть відбутися у гальмівній системі ланок автопоїзда, що можуть спричинити порушення оптимальних показників регулювання й розподілу гальмівних сил по осях та бортах транспортного засобу, що неминуче призводить до втрати стійкості його руху навіть при незначних швидкостях, особливо при максимальному завантаженні.
 Зважаючи на це у роботі проведено аналіз факторів, що впливають на стійкість руху автомобілів і автопоїздів у гальмівному режимі та основних критеріїв стійкості і ефективності гальмування транспортних засобів, а також огляд нормативних документів, що їх регламентують.
10
Руденко, Юлія Олександрівна, Олена Володимирівна Семеніхіна, Інна Іванівна Харченко та Сергій Миколайович Харченко. "ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ: РЕЗУЛЬТАТИ ОПИТУВАННЯ ВИКЛАДАЧІВ І СТУДЕНТІВ КОЛЕДЖІВ". Information Technologies and Learning Tools 86, № 6 (2021): 313–33. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v86i6.4343.
Full textAbstract:
У статті актуалізовано проблему сприйняття дистанційного навчання суб’єктами освітнього процесу загалом і в межах закладів фахової передвищої освіти (коледжів). Запропоновано можливий шлях її вирішення, що ґрунтується на порівняльному аналізі думок викладачів і студентів закладів фахової передвищої освіти (коледжів) щодо сприйняття ними дистанційного навчання. Описано досвід використання дистанційного навчання за кордоном як до епідемії коронавірусної інфекції (COVID-19), так і під час її поширення. Узагальнено вітчизняні та іноземні рекомендації щодо впровадження дистанційного навчання. За розробленим авторським опитувальником представлено результати аналізу анкетування суб’єктів дистанційного навчання. Запитання опитувальника стосувались загальної характеристики стану дистанційного навчання в період пандемії та особливостей сприйняття дистанційного навчання викладачами і студентами коледжів. Схарактеризовано умови позитивного сприйняття студентами та викладачами дистанційного навчання. Обґрунтовано появу причинно-наслідкових ланцюжків: «низька якість навчальних матеріалів – низький рівень якості знань – обурення несправедливістю оцінювання – зниження мотивації до навчання» (для студентів) і «відсутність технічної та методичної допомоги – проблеми з вчасним і якісним оцінюванням – конфлікти зі студентами – емоційне напруження і професійне вигоряння» (для викладачів). На основі кореляційного аналізу показано статистично значущий зв'язок у думок студентів і викладачів щодо перспективності дистанційного навчання та неоднозначності результатів дистанційного навчання. Виявлено проблемні психологічні чинники: недосконалий зворотний зв’язок, відсутність емпатії та інтеракції, які здатні мотивувати студентів до навчання; низька самосвідомість і самодисципліна студентів, проблеми з об’єктивністю оцінювання знань. Констатовано потреби (технічні, матеріальні, психологічні, адміністративні) учасників освітнього процесу, які впливають на сприйняття дистанційного навчання. Спроєктовано перспективні розвідки щодо покращення сприйняття дистанційного навчання.
11
Семак, С. В. "ДО ПИТАННЯ ДОВЕДЕННЯ ДО САМОГУБСТВА ОСОБИ, ЯКА ПЕРЕБУВАЛА В МАТЕРІАЛЬНІЙ АБО ІНШІЙ ЗАЛЕЖНОСТІ". Знання європейського права, № 1 (27 березня 2022): 114–20. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i1.332.
Full textAbstract:
У статті описано склад кримінального правопорушення «доведення до самогубства особи, яка перебувала в матеріальній або іншій залежності», передбачений ч. 2 ст. 120 Кримінальним кодексом України, установлено особливості суїцидальної поведінки потерпілого, визначено форми вчинення кримінального правопорушення. Актуальність наукової розвідки обґрунтовано тим, що по-перше, доведення до самогубства потребує роз’яснення у зв’язку з останніми законодавчими доповненнями, а по-друге, не прокоментованим досі залишається поняття матеріальної або іншої залежності особи, що стало підставою скоєння суїциду. Проаналізовано важливість і особливості останніх змін, внесених до ст. 120 Кримінального кодексу України. Прокоментовано склад такого кримінального правопорушення. Здійснено спробу описати поняття матеріальної та інших видів залежностей від винуватого / винуватої, у яких може опинитися суїцидент / суїцидентка. Охарактеризовано поведінку потерпілого і його роль у механізмі скоєння такого злочину, оскільки відомості про характер участі потерпілого у злочині можуть мати важливе значення під час розслідування доведення до самогубства. Визначено додаткові фактори ризику доведення до самогубства через матеріальну чи іншу залежність від винуватого / винуватої. Наведено форми й способи доведення до самогубства, що їх слід розуміти як умисні дії або бездіяльність злочинця, що зумовлюють настання такого наслідку як самовбивство або замах на нього. Узагальнення і висновки, зроблені в праці,поглиблюють теорію та практику кримінального аналізу, процесуального доказування, криміналістики, оскільки дають змогу розширити коло питань, пов’язаних з усебічним дослідженням такого кримінального правопорушення, як доведення до самогубства. Перспективи подальших досліджень убачаємо в докладному студіюванні не прокоментованих у статті діянь, вчинених щодо двох або більше осіб, які перебували в матеріальній або іншій залежності від винуватого, а також якщо таке злочинне діяння було вчинене щодо неповнолітнього.
12
Горбонос, В. В. "КЛАСИФІКАЦІЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ, ЯКІ РЕГУЛЮЮТЬ ДІЯЛЬНІСТЬ ЕКСПЕРТНОЇ СЛУЖБИ МВС УКРАЇНИ". Знання європейського права, № 3 (3 лютого 2021): 73–78. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i3.102.
Full textAbstract:
Актуальність статті полягає в тому, що за допомогою норм права забезпечується правопорядок на території країни та належне функціонування державних і громадських інституцій. На противагу зникнення норм права із суспільного життя призведе до хаосу, який за наслідками буде ідентичний таким явищам, як державний переворот або війна. Тому цілком обґрунтованим убачається те, що міжнародна спільнота та окремі держави приділяють велику увагу якості правових норм, постійно працюючи в напрямі вдосконалення їх змісту. Не виключенням є і Україна, перед якою сьогодні постає складне завдання - формування європейської держави, що буквально вимагає підвищення ефективності функціонування органів державної влади, орієнтованого на актуальні потреби населення. Важлива роль у виконанні такого завдання відводиться нормам права, як основному засобу врегулювання суспільно-політичного життя країни та роботи окремих інституцій. Мета статті зумовлюється необхідністю систематизації множинності нормативно-правових актів, що регламентують діяльність Експертної служби МВС України, а також здійснення їх класифікації. У статті автором, на підставі систематизації нормативно-правових актів, які регулюють діяльність Експертної служби Міністерства внутрішніх справ України, запропоновано їх класифікацію за юридичною силою, суб'єктом нормотворчості, рівнем регулювання, галузевою належністю, сферою дії та напрямом регулювання, зокрема в межах останнього критерію, що найповніше відображає сутність такого регулювання, виокремлено правові акти, що визначають: підстави проведення судової експертизи та експертних досліджень; організаційно-функціональні аспекти діяльності; процедуру проведення судової експертизи та експертних досліджень; окремі питання професійної діяльності працівників Експертної служби МВС України, в тому числі матеріальні умови праці, також засади міжнародного співробітництва. Визначено, що нормативно-правові акти організаційного характеру визначають місце установ даної служби в системі Міністерства внутрішніх справ України та повноваження міністерства щодо функціонування експертної служби.
13
Дурач, В. М., С. М. Осипенко та Л. Г. Ніколайчук. "ЗАКУПІВЛІ У ВІЙСЬКОВУ УСТАНОВУ ЯК ВАЖЛИВА СКЛАДОВА ЛОГІСТИКИ". Підприємництво і торгівля, № 32 (20 грудня 2021): 17–25. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2021-32-03.
Full textAbstract:
Умови перших років дестабілізації ситуації на сході України, розгорнення повномасштабних військових дій засвідчили недосконалу здатність українських збройних сил, оборонного комплексу та українського уряду загалом здійснювати військові операції, а також якісно забезпечувати потреби фронту. Українська влада виявилась неспроможною спорядити сили ООС (операції об’єднаних сил) найнеобхіднішим, зокрема амуніцією, провіантом, зброєю, технікою. Відсутність зрозумілої схеми поставок матеріального забезпечення військовим вимагала формування військової логістики, першочерговими завданнями якої є налагодження вчасного та якісного забезпечення технікою, зв’язком, матеріально-технічними засобами та створення чинної інфраструктури, що забезпечуватиме успіх і тактичних, і стратегічних операцій. Нині напрям досліджень військової логістики є різновекторним: від моделей інтегрованої військової логістики ланцюга поставок, що об’єднує всю систему військової підтримки (систему тилового забезпечення, інформаційну та систему обслуговування військ), до взаємозв’язку між військовою і комерційною логістикою з точки зору їх цілей в управлінні ланцюгами поставок, яка об’єднує управління закупівлями, запасами, складуванням, транспортування, необхідні мережі, потік інформації, технології та управління безпекою. Збройні сили багатьох країн світу мають свої дослідні інститути, які працюють над винаходами логістики на користь армії, реагують на зміни ринку, користуються «цивільними» рішеннями, адаптуючи їх до своїх потреб. Однак не в Україні. Сьогодні, на порозі вступу до НАТО, Україна потребує глибокого вивчення та визначення напрямів покращення логістики збройних сил, особливо це стосується таких її складових частин, як речове забезпечення та процес закупівлі майна, тому існує нагальна потреба вивчення сучасного стану та обґрунтування пріоритетного розвитку логістики ЗС України. У сучасних умовах ведуться пошуки нових способів і форм матеріального забезпечення військ та змінюється законодавство щодо проведення закупівель речового та іншого майна у військових установах.
14
Don, O. D., та I. Y. Privarnikova. "Нематеріальний складник групової трудової мотивації". Bulletin of the Dnipropetrovsk University. Series: Management of Innovations, № 7 (25 грудня 2016): 185. http://dx.doi.org/10.15421/191619.
Full textAbstract:
Обмеження фінансових можливостей підприємств у збільшенні матеріальних стимулів, зокрема реальної заробітної плати співробітників, підвищило увагу до нематеріального боку мотивації. Оскільки мотиви та стимули групової мотивації достатньо не вивчено, а підходи, застосовні для індивідуальної мотивації працівників, не завжди можна застосувати для мотивування групи, тема дослідження актуальна.Мета роботи – охарактеризувати нематеріальний складник трудової групової мотивації, мотиваційні типи працівників і навести можливі нематеріальні стимули, специфічні для мотивування групи досягти ціль.Трудову мотивацію потрібно розглядати як систему компонентів, що являють собою сукупність мотивів внутрішнього і зовнішнього походження, стимулюючих чинників, які спонукають виробничий колектив до активної діяльності для досягнення як особистих, так і цілей підприємства. Високомотивовані працівники – працівники зацікавлені, а отже, досягаючи загальних цілей підприємства, вони задовольняють особисті потреби та свідомо обирають певний тип поведінки.Охарактеризовано основні мотиви (потреби), які спонукають робітників до діяльності. Мотивів, які визначають поведінку людини в процесі праці, безліч, проте нею керують тільки декілька з них, один з яких обов’язково переважає. Підбір учасників команди із урахуванням розбіжностей у мотивах забезпечує початкові умови для успіху. Зроблено припущення, що в кризових умовах мотиваційні потреби як окремих працівників, так і групи здебільшого пов’язані з очікуванням матеріальної винагороди за виконану роботу. За обмежених фінансових можливостях доцільно застосовувати нематеріальні стимули. Під час їх добору керівнику необхідно враховувати той факт, що для покращення результатів роботи виконавці мають перебувати у середовищі, яке відповідає їх основному емоційному стану. Невід’ємні компоненти такого «здорового» середовища – правильна субординація, корпоративний етикет, мікроклімат у колективі, наявність досвідченого керівника.Мотиваційний вплив як на окремого працівника, так і на групу в цілому реалізують із урахуванням відмінностей у потребах, рисах характеру, робочої поведінки, статусі, кваліфікації, досвіді, світогляді. У статті охарактеризовано мотиваційні типи робітників за цими критеріями та оцінено їх здатність працювати у групі за шкалою «низька здатність – висока здатність». Зроблено висновок, що для ефективної мотивації роботи групи у ході формування команди перевагу слід надавати працівникам господарського типу, який разом з інструментальним найбільше відповідає вимогам результативної праці. Надано рекомендації щодо застосування мотиваційних стимулів у контексті «застосування стимулів – формування умов».Наукова новизна дослідження – виявлення найпридатнішого до групової роботи мотиваційного типу співробітників шляхом порівняння їх потреб і стимулів.Результати дослідження можна використати для створення на підприємстві реальних умов для побудови групової трудової мотивації та зацікавлення кожного працівника у збільшенні продуктивності праці.Перспективні напрямки подальших досліджень – оцінка ефективності окремих запропонованих мотиваційних стимулів підвищення результативності групової праці для різних сфер діяльності.
15
Г.А. БОЙКО, Г.А. ТІХОСОВА та А.В.КАПІТОНОВ. "ТОВАРОЗНАВЧА ОЦІНКА ЯКОСТІ ВЗУТТЯ З ТКАНИНОЮ ВЕРХУ НА ОСНОВІ ВОЛОКОН ТЕХНІЧНОЇ КОНОПЛІ". Товарознавчий вісник 1, № 15 (2022): 166–75. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2310-5283-2022-15-15.
Full textAbstract:
Мета. Полягає у розроблені і реалізації наукової концепції, методів оцінювання якості, споживчої цінності, надійності та зносостійкості текстильного взуття з волокон технічних конопель
 Методика. Теоретичні та експериментальні дослідження в роботі, вирішувалися за допомогою сучасних методів та методик, аналізу, вимірювання з використанням діючої нормативної документації. 
 Результати. Розроблено наукову класифікацію експлуатаційних властивостей взуття як елемента зв’язку основних складових готового виробу. Сформовано таксономічний ряд рівнів систематики основних властивостей комплектуючих матеріалів текстильного взуття, які мають безпосередній вплив на експлуатаційні властивості, що задовольняють матеріальні потреби людини.
 Для проведення комплексної оцінки якості нового текстильного взуття з тканиною верху на основі волокон технічних конопель кваліметричним методом були використані найважливіші структурно-механічні, гігієнічні показники та показники надійності експлуатації, а саме: розривальне зусилля тканини верху взуття, видовження на момент розірвання тканини верху взуття, поверхнева густина тканини верху взуття, лінійна густина тканини верху взуття, обсипальність тканини верху взуття, гігроскопічність взуття, вологовіддача взуття, відповідність розмірно-повнотним критеріям під час експлуатації, стійкість до стирання зовнішніх деталей взуття. Здійснено комплексну оцінку якості нової моделі текстильного взуття з тканиною верху на основі волокон технічних конопель за показниками надійності експлуатації, структурно-механічними та гігроскопічними властивостями, з побудовою структури показників якості. 
 Наукова новизна. Вперше, за допомогою комплексного оцінювання якості споживних властивостей всіх складових текстильного взуття, науково обґрунтоване використання тканин з волокнами технічних конопель в повсякденному взутті.
 Практична значимість. У результаті проведених досліджень було отримано тканину для верху взуття з використанням волокон технічних конопель, визначено способи та методи формування якісних властивостей всіх складових тканини для верху взуття, які забезпечують одержання волокон технічних конопель та пряжі на його основі з необхідними, покращеними споживними властивостями, придатних для створення взуттєвих товарів
16
Dubravska, N., та E. Machushnyk. "Система мотивації вступу до шлюбу сучасної молоді". Herald of Kiev Institute of Business and Technology 45, № 3 (2020): 36–40. http://dx.doi.org/10.37203/10.37203/kibit.2020.45.05.
Full textAbstract:
Розвиток мотивації до створення сім’ї напряму залежить від багатьох соціальних, економічних, політичних факторів. Актуальність дослідження мотиваційної спрямованості сучасної молоді до вступу у шлюб пов’язана з тим, що сім’я є певним осередком впливу на особистість. Для створення гармонійної сім’ї необхідним і цілком виправданим є врахування системи чинників, які допомагають будувати взаємини подружжю на взаємній повазі один до одного. Зрозуміло, що чим конкретнішим і чіткішим є образ сім’ї у свідомості осіб, що вступають у шлюб, тим гармонічнішими є стосунки у самій сім’ї. У статті наведені дані емпіричного дослідження, які визначають основні фактори, якими керуються молоді люди при вступі до шлюбу. Встановлено, що в цілому досліджувані розуміють власну відповідальність перед шлюбом та прагнуть встановити гармонійні стосунки із партнером у майбутньому. За результатами проведеного емпіричного дослідження нами виявлено, що молодь при укладанні шлюбу керується, насамперед, духовними мотивами. Саме це свідчить про готовність до створення сім’ї, яка базується на взаємній любові та прийнятті всіх слабких і сильних сторін партнера. Водночас, дослідження виявило достатню зрілість суджень значної кількості молодих людей, які стоять на шляху вибору шлюбного партнера. Важливою складовою щасливого шлюбу, на їх думку, є задоволення шлюбним партнером значимих потреб іншого. Зрозуміло, що при взаємодії один з одним слід орієнтуватися не лише на свої власні потреби, а й на потреби свого партнера. Саме це, на думку респондентів, є основною детермінантою гармонійного шлюбу. Під час дослідження було проаналізовано рівень сформованості життєвих цінностей молодих людей. Пріоритетними виявились цінності «розвиток себе», «духовне задоволення», «власний престиж» та «матеріальний стан». Цінності «збереження індивідуальності» і «креативність» у переважаючої кількості молодих людей відповідають низькому рівню сформованості. Проведення кореляційного аналізу дозволило виявити позитивний кореляційний зв'язок між «духовними потребами» і «любов’ю», «економічними мотивами» і цінністю «матеріальний стан» у досліджуваної категорії осіб.
17
Удовіченко, Л. Г. "ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВООХОРОННОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ В ПЕРІОД КИЇВСЬКОЇ РУСІ". Лінгвістичні дослідження, № 53 (2020): 222–29. http://dx.doi.org/10.34142/23127546.2020.53.20.
Full textAbstract:
Аналіз наукових і лексикографічних праць показав, що формування української правоохоронної термінології бере свій початок із часів появи первісного суспільства, коли з’явилася потреба захищати інтереси людей. Зазначено, що дослідження особливостей генези правоохоронного термінокомплексу в період Київської Русі на матеріалі історичних пам’яток дасть змогу унормувати правоохоронну термінологію як спеціалізовану систему понять, що забезпечує потреби фахової поліційної діяльності. Наголошено на важливості відтворення процесу зародження й розвитку правоохоронної термінології в діахронії для формування фахового тезаурусу сучасного поліцейського.
18
Parkhomenko, Pavlo, Michael Lavruk, Ivan Tkach та Lesia Skurinevska. "Проблеми формування ціни на продукцію оборонного призначення та шляхи їх вирішення". Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 10, № 3 (2020): 75–92. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2020.10.3.7.
Full textAbstract:
Розглянуто роль ціни на продукцію оборонного призначення (ПОП) для задоволення потреб оборони у матеріальних ресурсах для переоснащення збройних сил. Відзначено, що неконтрольований ріст цін на фоні суттєвого зростання в останні роки загальних витрат на закупівлі продукції підприємств оборонної промисловості не сприяє підвищенню якості та інноватизації продукції, не відповідає вимогам раціонального витрачання бюджетних фінансових ресурсів на потреби оборони, постає одним із чинників гальмування модернізації ОПК, його неспроможності задовольнити потреби обороноздатності країни. Проаналізовані недоліки діючої в Україні витратної системи ціноутворення на промислову та науково-технічну продукцію оборонного призначення. Обґрунтована необхідність удосконалення системи ціноутворення, посилення державного управління ціноутворенням для раціонального (ефективного) витрачання бюджетних фінансових ресурсів.
 Розроблені пропозиції з організаційного, нормативно-правового та фінансово-економічного забезпечення реформування діючої в Україні системи ціноутворення, з урахуванням провідного зарубіжного досвіду.
19
БАРАНОВ, Андрій, Юрій БАРАНОВ, Олег БРИЧИНСЬКИЙ та Олег НЕЩАДІН. "АНАЛІЗ НАУКОВИХ ПІДХОДІВ ТА ЧИННИКІВ, ЯКІ ВПЛИВАЮТЬ НА ТИЛОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАГАЛЬНОВІЙСЬКОВОГО З’ЄДНАННЯ ПРИ ОБОРОНІ ВОДНОЇ ПЕРЕШКОДИ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки 81, № 3 (2020): 270–80. http://dx.doi.org/10.32453/3.v81i3.475.
Full textAbstract:
Стаття підготовлена на актуальну тему, що пов’язана з підвищенням ефективності управління тилового забезпечення загальновійськового з’єднання. Аналіз матеріально-технічне забезпечення військ свідчать про те, що, однією із проблем системи тиловим забезпеченням є те, що транспортні засоби загальновійськового з’єднання, які забезпечують транспортування встановлених запасів матеріальних засобів, не завжди спроможні забезпечити своєчасне підвезення матеріальних засобів військам під час бойових дій.
 Питання, що пов’язані з обґрунтуванням можливостей підрозділів матеріальних засобів щодо своєчасного утримання та підвезення матеріальних засобів до підрозділів в ході бою, залишаються недостатньо розкритими. Зокрема, це стосується способів застосування підрозділів матеріальних засобів.
 Під час управління тилового забезпечення загальновійськового з’єднання при обороні водної перешкоди велике значення мають розрахунки, що пов’язані з плануванням потреб щодо підвезення матеріальних засобів, можливостей автомобільного транспорту і засобів механізації навантажувально-розвантажувальних робіт. Результати розрахунків використовуються ними для ухвалення обґрунтованих рішень або підготовки пропозицій, відпрацювання планів підвезення. Тому результати розрахунків повинні бути максимально точними і об’єктивними.
 Таким чином, одним з основних недоліків організації тилового забезпечення загальновійськового з’єднання при обороні водної перешкоди є недостатня можливість обґрунтування раціонального способу застосування підрозділів підвозу матеріальних засобів, а саме визначення району прийому-передачі та евакуації матеріальних засобів.
 Усунення приведених недоліків організації тилового забезпечення загальновійськового з’єднання при обороні водної перешкоди пропонується провести за наступними напрямками: удосконалення існуючих наукових підходів щодо раціонального способу застосування підрозділів підвозу матеріальних засобів, а саме визначення району прийому-передачі та евакуації матеріальних засобів; зменшення часу на проведення вантажно-розвантажувальних робіт під час організації тилового забезпеченням загальновійськового з’єднання при обороні водної перешкоди; підвищення ефективності управління і проведення розрахунків щодо тилового забезпечення загальновійськового з’єднання при обороні водної перешкоди, за рахунок підвищення ефективності роботи заступника командира загальновійськового з’єднання з тилу по організації управління підвезенням та евакуацією матеріальних засобів підрозділів.
20
Бондаренко, І. М. "СПІВВІДНОШЕННЯ МАТЕРІАЛЬНОГО ТА ПРОЦЕДУРНОГО В РЕГУЛЮВАННІ БЮДЖЕТНИХ ВІДНОСИН". Знання європейського права, № 3 (3 лютого 2021): 69–72. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i3.101.
Full textAbstract:
У науковій роботі автором досліджено співвідношення матеріального та процедурного при регулюванні бюджетних відносин. На основі аналізу норм Бюджетного кодексу України і його структури акцентовано увагу на неможливості відступу від традиційного поділу на структурні елементи у вигляді частин, які виконують функцію диференціації норм на матеріальні і процедурні.
 Встановлено, що поділ кодифікованих нормативно-правових актів на загальну та спеціальну частини зумовлюється потребою формування систематизованого блоку нормативних приписів, які визначають загальні правила поведінки, що (за загальним правилом) поширюють свою дію на всю галузеву варіативність суспільних відносин, тоді як в особливій частині закріплюються спеціальні положення, які регламентують конкретні сфери галузево-визначених суспільних відносин.
 Автором підкреслено, що кодифікація бюджетного законодавства України відбувається шляхом акцентування матеріальної природи бюджетних відносин. Запропоновано удосконалення чинного бюджетного законодавства шляхом перегляду розділів, які включаються до Глави «Загальні положення» Бюджетного кодексу України. Автором наголошено на тому, що структурування розділів Бюджетного кодексу України здійснюється на матеріальних засадах. В рамках дослідження визначено принциповість у фінансово-правовому регулюванні забезпечення саме динамічного аспекту регулювання, гарантуванні відповідних процедур, шляхом яких має забезпечуватися послідовний рух публічних коштів, починаючи з їх збору та формування дохідних частин бюджетів до витрачання кінцевим споживачем.
 На основі доктринальних положень автор вбачає за необхідне звернути увагу на перспективність структуру-вання кодифікованого акту в сфері регулюванні бюджетних відносин, спираючись на його процедурну природу. За результатами дослідження автор дійшов висновку про необхідність перегляду структурування основного акту бюджетного законодавства з огляду на співвідношення матеріального і процесуального у регулюванні бюджетних відносин, зважаючи на мету бюджетно-правового законодавства - вплив на процедурні відносини.
21
Vinkov, Veniamin. "Соціально-психологічні аспекти готовності фахівців і волонтерів громадських організацій до надання підтримки стигматизовуваним меншинам". Проблеми політичної психології 24 (30 грудня 2021): 148–60. http://dx.doi.org/10.33120/popp-vol24-year2021-71.
Full textAbstract:
Актуальність статті викликана потребою розробки технології підтримки представників стигматизовуваних меншин, що торкається підготовки фахівців і волонтерів громадських організацій до взаємодії із ними. Вивчення психологічних властивостей фахівців, які зіштовхуються із проблемою стигматизації у своїй роботі, дасть змогу якісніше здійснити підбір засобів у підвищенні такої готовності.
 Мета статті полягала у вивченні прояву у фахівців громадських організацій таких психологічних властивостей, як рефлексія, толерантність, прагнення допомогти іншим і мотивація участі у громадській діяльності залежно від готовності до надання ними різного роду допомоги: інформаційної, освітньої, психологічної, матеріальної.
 Отримані результати показали, що фахівці громадських організацій, які готові надавати інформаційну та освітню допомогу, мають високий прояв толерантності, а психологічну допомогу – виражену толерантність як рису характеру. Виявлено, що фахівці з вираженою потребою надавати інформаційну, освітню та психологічну допомогу мають високий рівень саморефлексії, що характеризує їх як здатних краще аналізувати свої емоційні реакції, розуміти причини появи тих чи інших стереотипів та момент їхнього впливу на власну поведінку. Високі показники із соціорефлексії демонструють ті фахівці, які готові надавати освітню та психологічну допомогу. Це свідчить про важливість врахування не тільки власних емоцій і переживань у наданні освітньої та психологічної допомоги, але і розуміння потреб тих, хто потребує її.
 Практична значущість отриманих результатів полягатиме в тому, що урахування в роботі значення толерантності, рефлексії, мотивації допомоги і участі у громадській діяльності у розробці технологій розвитку компетентності співробітників і волонтерів громадських організацій та у підвищенні психологічної готовності до взаємодії із представниками стигматизовуваних меншин дасть змогу ефективно налагоджувати контакт з тими, хто потребує допомоги.
22
Кривонос, С. "Соціальна обумовленість кримінальної відповідальності за бандитизм". Юридичний вісник, № 4 (5 лютого 2020): 190–96. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i4.990.
Full textAbstract:
У статті встановлено соціальну обумовленість кримінальної відповідальності за бандитизм. Зокрема: доведено, що бандитизм потребує впливу на винних осіб лише за допомогою найбільш суворих заходів юридичного впливу – кримінальних покарань, які може нам надати лише кримінальне право, а не адміністративне чи цивільне. При чому серед усіх видів покарань лише позбавлення волі є єдино можливою санкцією за вчинення злочину, передбаченого ст. 257 КК України, враховуючи його високий ступінь суспільної небезпеки. Держава не просто повинна, а зобов’язана забезпечувати на більш ніж достатньому рівні потреби правоохоронних органів у матеріальних ресурсах, щоб вони могли ефективно здійснювати не тільки протидію, але й запобігання розгляданому негативному явищу. Так позитивним слід вважати створення для системної боротьби з організованими формами злочинності та злочинними співтовариствами у складі Національної поліції України Департаменту стратегічних розслідувань. Крім того, це стосується і забезпечення процедури притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності, призначення їм справедливого вироку та виконання (відбування) покарання за розгляданий злочин. У цьому контексті слід відмітити, що на сучасному етапі розвитку вітчизняні правоохоронні органи мають необхідну матеріальну базу для виконання цих завдань, проте рівень достатності її забезпечення може бути предметом окремого дослідження. Хоча у цілому можна підсумувати, що бандитизм відповідає розгляданій підставі криміналізації. У вітчизняному, як і у будь-якому цивілізованому суспільстві так історично склалося, що групові напади озброєних злочинних угруповань є особливо неприйнятними проявами злочинної поведінки. Отже, суспільство схвально ставиться до їх криміналізації, що підтверджується соціологічними даними. Криміналізація бандитизму у наш час не суперечить жодній з підстав, а тому є необхідною і цілком виправданою.
23
ГАНДЗЮК, Дмитро, Микола ГАНДЗЮК та Валерій СТЕЛЬМАЩУК. "ВИЗНАЧЕННЯ НОРМАЛЬНИХ РЕАКЦІЙ ОПОРНОЇ ПОВЕРХНІ ПРИ РУСІ МОДУЛЬНОГО ТРИЛАНКОВОГО ПРИЧІПНОГО АВТОПОЇЗДА УСКЛАДІ «АВТОМОБІЛЬ-ТЯГАЧ – ДВОВІСНИЙ ПІДКАТНИЙ ВІЗОК – ТРИВІСНИЙ НАПІВПРИЧІП» У ГАЛЬМІВНОМУ РЕЖИМІ". СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ В МАШИНОБУДУВАННІ ТА ТРАНСПОРТІ 2, № 13 (2019): 38–51. http://dx.doi.org/10.36910/automash.v2i13.86.
Full textAbstract:
Ефективним засобом скорочення чисельності транспортних засобів при збереженні обсягів вантажоперевезень є використання автопоїздів. У наш час автопоїзди застосовуються у багатьох країнах світу. Зважаючи на відносну конструктивну простоту та меншу довжину при однаковому рівні вантажопідйомності, та з урахуванням ряду інших переваг, сідельні автопоїзди отримали значне визнання й найбільш поширені у забезпеченні транспортних перевезень вантажів.З огляду на зростання інтенсивності руху на сучасних автомагістралях, необхідно підвищити безпеку транспортних засобів для уникнення аварійних ситуацій, що несуть за собою погіршення здоров’я людей та значні матеріальні втрати при пошкодженні транспортних засобів та вантажів. Особливо гостро це питання стосується автомобільних поїздів, процес руху та гальмування яких набагато складніший ніж в одиничних автомобілів. Необхідно щоб гальмівна система дозволяла регулювати швидкість руху автопоїзда у широкому діапазоні, протидіяла заносам, а також унеможливлювала складання ланок транспортного засобу та його зіткнення з іншими автомобілями, тобто забезпечувала відповідну стійкість. Водій повинен максимально контролювати поведінку транспортного засобу під часу руху, а за потреби швидко та безпечно зупинити його.Зважаючи на це, поліпшення експлуатаційних властивостей автопоїздів у сучасних умовах руху є одним із пріоритетних завдань для забезпечення високого рівня безпеки їх експлуатації з максимальною ефективністю використання. Досягнення даних вимог можливе лише за умови врахування можливих змін технічного стану автопоїздів у процесі експлуатації. Зокрема, значну увагу слід відвести змінам, які можуть відбутися у гальмівній системі ланок автопоїзда, що можуть спричинити порушення оптимальних показників регулювання й розподілу гальмівних сил по осях та бортах транспортного засобу, що неминуче призводить до втрати стійкості його руху навіть при незначних швидкостях, особливо при максимальному завантаженні.Вирішення цих проблем неможливе без розробки математичної моделі руху модульного триланкового причіпного автопоїзда, у якій були б враховані основні кінематичні та геометричні співвідношення, кути встановлення осей, нормальні реакції опорної поверхні та бічні сили на колесах осей ланок з урахуванням їх перерозподілу по осях та бортах при гальмуванні автопоїзда у криволінійному та прямолінійному русі а також кути відведення коліс автомобіля-тягача, підкатного візка та напівпричепа.Саме тому дана робота присвячена визначенню нормальних реакцій опорної поверхні при русі модульного триланкового причіпного автопоїзда у складі «автомобіль-тягач - двовісний підкатний візок - тривісний напівпричіп» у гальмівному режимі.Ключові слова: автопоїзд; модульний триланковий причіпний автопоїзд; компонувальна схема; причіпна ланка; причіп; напівпричіп; підкатний візок; математична модель; експлуатаційні властивості; стійкість; опорна поверхня; нормальні реакції; гальмівний режим
24
Твердохліб, Олександр, та Ігор Подобєд. "МАТЕРІАЛЬНІ РЕЗЕРВИ ЯК ЕКОНОМІЧНИЙ КОМПОНЕНТ РЕСУРСНОГО МЕХАНІЗМУ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ". Науковий вісник: Державне управління, № 4(10) (2 грудня 2021): 116–28. http://dx.doi.org/10.33269/2618-0065-2021-4(10)-116-128.
Full textAbstract:
Сучасне лабільне середовище потребує розробки дієвих механізмів запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій. Ефективні заходи запобігання беззаперечно здатні попередити значну кількість надзвичайних ситуацій природного, техногенного та іншого характеру. Злагоджені дії під час ліквідації наслідків збережуть життя та зменшать наслідки такої ситуації. У цьому процесі важливою складовою виступає матеріальне забезпечення, адже недостатня кількість та якість матеріальних запасів знижують результативність заходів з реагування на надзвичайні ситуації та призводять до збільшення втрат і тривалості дій з подолання їх наслідків. Проблемні питання економічного характеру, які виникають під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, потребують перегляду ресурсного механізму державного управління в системі цивільного захисту України.
 У запропонованій статті розглянуто поняття ресурсного механізму державного управління у сфері цивільного захисту населення і територій, матеріальних резервів, їх види. На підставі аналізу визначень, запропонованих провідними науковцями, удосконалено та сформовано авторське визначення понять «механізм управління» та «ресурсний механізм державного управління у сфері цивільного захисту населення і територій». Встановлено, що цей механізм, зокрема, передбачає забезпечення наявності матеріальних ресурсів через призму вимог до формування, накопичення, зберігання та відчуження матеріальних резервів всіх рівнів з метою ефективної ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій. Досліджено основні відмінності оновлених Методичних рекомендацій щодо створення та використання матеріальних резервів для запобігання виникненню і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, що застосовуються Державною службою України з надзвичайних ситуацій з 2020 року, від попередніх, які були чинними з 2017 року. На підставі аналізу законодавчих вимог щодо формування та використання матеріальних резервів запропоновано ключові заходи, яких необхідно вжити задля забезпечення сталого розвитку економіки в умовах надзвичайних ситуацій. Представлений науковий доробок уміщує дослідження заходів з удосконалення ресурсного механізму державного управління системою цивільного захисту України.
25
Дзямулич М. І., к.е.н., доцент та Грудзевич Ю. І., к.е.н., доцент. "УМОВИ ТА ЧИННИКИ ВІДТВОРЕННЯ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ В УКРАЇНІ". Економічний форум 1, № 2 (2020): 142–46. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2020-2-19.
Full textAbstract:
Відтворення людського капіталу – це безперервне відновлення і підтримання фізичних і розумових здібностей людини та підвищення її професійно-кваліфікаційного й освітнього рівня. При цьому, це стосується як окремої людини, так і сукупності працівників, зайнятих на основі найму на окремому підприємстві, в галузі тощо. Іншими словами, відтворення людського капіталу – складний економічний процес, який включає в себе не тільки співвідношення сфери споживання (задоволення суспільно-нормальних потреб людини) та сфери обміну (грошові засоби на відтворення набувають форму вартості людського капіталу), але й відносини виробничої сфери, що пов’язані з еквівалентним відшкодуванням витрачених в процесі праці сил та енергії людини.
 В статті розглянуто сучасні особливості формування та відтворення людського капіталу та структуру джерел його відтворення. Визначено, що нормальне відтворення людського капіталу потребує такого рівня споживання матеріальних благ та засвоєння культурних цінностей, який міг би забезпечити відновлення витраченої в процесі праці енергії та подальший розвиток здібностей до праці у відповідності з сучасними вимогами життя. В іншому випадку людський капітал буде не в стані нормально функціонувати в сучасному виробництві. Акцентовано увагу на необхідності розширеного відтворенні людського капіталу, оскільки для нормального функціонування національної економіки він повинна відтворюватися в більшій кількості та, головне, кращої якості. Особливо така необхідність виникає з пришвидшенням розвитку науково-технічного прогресу, коли потреба у висококваліфікованих працівниках відчувається в набагато більших масштабах, що призводить до зростання затрат на їх підготовку.
26
Леках, А. А., О. М. Гурін, В. В. Старцев та В. В. Просяник. "Аналіз факторів, які впливають на організацію доставки військових вантажів для потреб Повітряних Сил Збройних Сил України". Наука і техніка Повітряних Сил Збройних Сил України, № 1(42,) (21 січня 2021): 144–49. http://dx.doi.org/10.30748/nitps.2021.42.19.
Full textAbstract:
В статті розглянути основні фактори, які впливають на організацію та здійснення доставки озброєння та військової техніки і матеріально-технічних засобів в системі логістичного забезпечення Повітряних Сил Збройних України. Визначені основні класи постачання матеріально-технічних засобів, місця їх утримання і доставки; існуюча транспортна мережа і засоби їх доставки; стратегії поповнення та технологічність процесу доставки матеріально-технічних засобів до споживачів. На підставі проведеного аналізу вироблена стратегія поповнення запасів озброєння та військової техніки і матеріально-технічних засобів, яка у відповідності від конкретної оперативно-логістичної обстановки, що склалася, поділяється на безперервну, періодичну, періодичне поповнення з екстреними доставками та стратегію поповнення запасів матеріально-технічних засобів за рівнем.
27
Володимир, Виткалов, та Куклінська Вікторія. "ФАХОВИЙ КОЛЕДЖ КУЛЬТУРИ ТА МИСТЕЦТВ І ПРОБЛЕМИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ГАЛУЗІ". УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА : МИНУЛЕ, СУЧАСНЕ, ШЛЯХИ РОЗВИТКУ (НАПРЯМ: КУЛЬТУРОЛОГІЯ) 35 (6 лютого 2021): 133–38. http://dx.doi.org/10.35619/ucpmk.v35i0.374.
Full textAbstract:
Виявляється специфіка функціонування фахового коледжу культури і мистецтв у системі спеціальної освіти в сучасних умовах, зокрема його нової спеціальності 028 «Менеджмент соціокультурної діяльності». Ефективність випускників та система організації навчального процесу у даному матеріалі корелюється з інформацією Приймальної комісії ЗВО ІІІ–ІV рівнів акредитації. Наголошується на кореляційній залежності фахової освіти з потребами практики. Ефективності діяльності мережі цих закладів можна досягти, на думку авторів, лише за умови вивчення потреб практики і узгодження навчальних планів даних коледжів із системою організації навчального процесу у ЗВО.
28
ВАСИЛЬЧУК, Іван, Олег БОРОВИК, Юлія СТЕПАНОВА та Михайло СТРЕЛЬБІЦЬКИЙ. "ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ ПЕРСПЕКТИВНИХ МОДЕЛЕЙ ОСВІТНЬОЇ ПІДГОТОВКИ ПЕРСОНАЛУ ДЕРЖАВНОЇ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ: ФІНАНСОВИЙ АСПЕКТ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 28, № 1 (2022): 18–33. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v28i1.974.
Full textAbstract:
У статті проведено оцінку ефективності реалізації перспективних моделей освітньої підготовки персоналу Державної прикордонної служби України (ДПСУ) з фінансової точки зору. За результатами проведеного дослідження зроблено такі висновки: загалом реалізація перспективних моделей освітньої підготовки персоналу ДПСУ потребує фінансової підтримки за напрямами навчального, методичного, матеріально-технічного забезпечення освітнього процесу; на даний час стан освітнього забезпечення підготовки персоналу ДПСУ є таким, що за напрямами навчального та методичного забезпечення потреба у фінансовій підтримці реалізації проєкту є номінальною; на сьогодні основна стаття витрат з реалізації перспективних моделей освітньої підготовки персоналу ДПСУ стосується вдосконалення навчальної матеріально-технічної бази; фінансова підтримка реалізації перспективних моделей освітньої підготовки персоналу ДПСУ має бути багатоетапною та систематичною; для ефективної реалізації перспективних моделей освітньої підготовки персоналу ДПСУ перспективним вбачається залучення міжнародної технічної допомоги, підтримка держав-партнерів у питаннях військової освіти та підготовки військ (сил), удосконалення систем управління, автоматизації, логістичного, медичного та іншого забезпечення, розвитку військово-технічного співробітництва. Зроблено попередню позитивну оцінку можливості та доцільності впровадження перспективних моделей підготовки офіцерів-прикордонників за військовими стандартами, прийнятими у збройних силах держав-членів НАТО.
29
Tkachuk, Taisiia, та Anastasiya Ishenko. "ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВЗАЄМОДІЇ ПОДРУЖЖЯ В КОНФЛІКТНИХ СИТУАЦІЯХ". HUMANITARIUM 42, № 1 (2019): 173–80. http://dx.doi.org/10.31470/2308-5126-2019-42-1-173-180.
Full textAbstract:
У статті обґрунтовано актуальність дослідження подружніх конфліктів як деструктивних чинників, що призводять до значного погіршення взаємин у сім’ях та їхнього розпаду. Проаналізовано особливості причин сімейних конфліктів, серед яких обмеження свободи активності, самовираження членів сім’ї, ненормативна поведінка одного або декількох членів сім’ї, наявність протилежних інтересів, прагнень, обмеженість можливостей для задоволення потреби одного з членів сім’ї (з його точки зору); авторитарний, жорсткий тип сімейних взаємостосунків, наявність матеріальних проблем, авторитарне втручання родичів у подружні стосунки, сексуальна дисгармонія партнерів у шлюбі тощо. Представлено результати власного емпіричного вивчення ефективності впровадження корекційної програми, спрямованої на формування навичок конструктивного розв’язання конфліктних ситуацій у сім’ї. Після впровадження корекційних заходів виявлено зменшення показників конфліктності за батьківсько-виховною шкалою, яка діагностує задоволення індивідуальних потреб у батьківстві й материнстві та самореалізації особистості в дітях. Наголошено, що після формувального експерименту збільшився відсоток партнерів, задоволених способом існування та розвитком особистості іншого партнера як суб’єкта суспільного життя; покращилися результати досліджуваних за інтимно-сексуальною та шкалою особистісної ідентифікації, втім меншою мірою. Зроблено висновки, що корекційні впливи сприяли формуванню навичок безконфліктного розв’язання проблемних ситуацій у сім’ї, свідченням чому стали покращення комунікативних навичок спілкування партнерів, врахування інтересів та потреб один одного, розвиток доброзичливості та гармонізація взаємостосунків у родині.
30
Равлєн, Марко. "Ухилення від виконання закону в теорії і практиці права Німеччини". Право України, № 2018/02 (2018): 199. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2018-02-199.
Full textAbstract:
За останні два десятиліття законодавцями європейських країн (особливо Німеччини) виявлена проблема ухилення від виконання законодавства. З огляду на це було розширено сферу дії законів, спрямованих на недопущення такого ухилення, у багатьох галузях права, зокрема трудового, спадкового, господарського, антимонопольного, податкового, корпоративного та банківського. Однак окреслену проблему так і не вирішено у більшості країн Південної та Східної Європи, а отже, зазначене питання є актуальним і потребує подальшого дослідження. Так, можна навести ситуацію, за якої конкретна поведінка сторін певної угоди розглядається як правомірна (законна), і при цьому має місце незаконне (необґрунтоване, неналежне) уникнення (тобто ухилення) від виконання положень законодавства у вказаних галузях. Як наслідок, боротьба з протиправною практикою не здійснюється із використанням положень Кримінального кодексу (оскільки в такому випадку не йдеться про незаконні дії), а ведеться із використанням положень, спрямованих на боротьбу з ухиленням від виконання закону (зі зловживанням законом), які здатні запобігти правовим наслідкам так званих удаваних угод (Umgehungsgeschäfte). Ухилення від виконання закону (зловживання законом) (fraus legis) визначається як поведінка, не спрямована проти формального змісту закону (букви закону), але порушує його зміст. Fraus legis стосується угод, здійснених реально, але у спосіб, що суперечить духу закону. У практичному вимірі зростає кількість справ, у яких суб’єкти, переходячи межі (розмиті) правомірної поведінки, вдаються до використання угод (що мають змінені форми і є такими, які вводять в оману) задля досягнення економічної вигоди для однієї чи обох сторін такої угоди, які спричиняють шкоду іншій стороні або третій особі. Не можна недооцінювати значення проблеми ухилення від виконання закону (а також фіктивних угод) у цивільному (і податковому) праві, що є одним із основних питань права та проявляється у руйнуванні суті угоди (наприклад, помилки в заповіті) й несанкціонованому порушенні принципу автономії сторін та обов’язкових правових норм. Мета статті – проаналізувати та систематизувати визначення поняття ухилення від виконання закону (fraus legis), особливо щодо випадків фіктивних дій, задля розроблення цілісного уявлення про те, як розуміти і класифікувати це поняття. Пропонується також авторський погляд на оптимальні методологічні основи для визначення цивільно-правової концепції ухилення від виконання закону. За такою теоретичною точкою відліку – подальший практичний розгляд випадків ухилення від виконання закону в різних галузях права. Автор прагне підвищити рівень поінформованості про існування проблеми ухилення від виконання закону, щодо якої відповідальні органи державної влади (державна адміністрація, управління, поліція) та судові органи (прокуратура і суд) зобов’язані вживати заходів у разі наявності порушень в окремих правових сферах. Достатньо часто компетентні органи вдаються до поверхневого тлумачення і не вчиняють жодних дій, тому що нібито законом чітко не передбачено відповідного заходу чи санкції. Варто наголосити, що немає потреби у суворому формалізмі й буквальному тлумаченні положень закону (тобто тільки за буквою закону), натомість треба враховувати основний зміст конкретного закону і намір законодавця, згідно з яким такий закон було написано. Хоча існує імовірність нечіткого з лінгвістичної точки зору формулювання певного закону законодавцем, сторони угоди не мають сприймати це як “зелене світло” для використання недоліків формулювання закону з метою уникнення тієї заборони, яку законодавець мав намір ним упровадити. Усвідомлення зазначеної проблеми – уже частина її розв’язання. Fraus legis – це поняття римського права, що формувалося протягом століть. У часи раннього Середньовіччя концепція ухилення від виконання закону втратила актуальність. Тільки в останні 100–150 років fraus legis знову впроваджено спочатку в цивільно-правових кодифікаціях, а згодом – в окремих галузях права. Це свідчить про те, що історія рухається по колу, і певні питання свого часу вже було вирішено. Оптимальною методологічною основою для визначення поняття “ухилення від виконання закону” буде відповідна інтегративна правова модель, яка ґрунтується на захисті прав та інтересів держави (законодавця), у випадках, коли сторони угоди демонструють інший спосіб дій залежно від обставин (що особливо характерно для галузей податкового, трудового й антимонопольного права). “Ухилення від виконання закону” як поняття цивільного права означає, що сторони угоди порушують дух матеріального та процесуального права, хоча при цьому може здаватися (принаймні сторони угоди це стверджують), що закон не був порушений із точки зору букви закону. Доцільно враховувати матеріальні та процесуальні аспекти окремого закону при визначенні, чи має місце обхід (уникнення) сторонами угоди змісту закону (sententia) і наміру законодавця (voluntas). Потрібно наголосити, що для вирішення проблеми ухилення від виконання закону існує потреба не тільки у подальшому розвитку законодавства, а й у відкритому способі мислення, зокрема, у так званій “професійній мужності” уповноважених посадовців органів державного управління та судових органів.
31
Гордієнко, Т. В., Л. О. Дубровська та В. Л. Дубровський. "ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ІНКЛЮЗИВНОГО НАВЧАННЯ У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki, № 2 (12 листопада 2021): 120–25. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2021-2-19.
Full textAbstract:
У статті інклюзивна освіта розглядається як спосіб навчання, який має великі перспективи в сучасному суспільстві. Метою статті є здійснення аналізу особливостей інклюзивного навчання в сучасній початковій школі. Спеціалізація моделі розвитку ідеї інклюзивної освіти визначається кількома рівнями соціально-психологічних змін, кожен з яких потребує визначення механізмів впровадження, динамічних показників, критеріїв оцінки та основних суб’єктів змін, такими як: системний рівень, організаційний рівень, груповий рівень, індивідуальний рівень. Проаналізовано принципи інклюзивної освіти здобувачів початкової освіти з особливими освітніми потребами в закладах загальної середньої освіти, котрі базуються на таких підходах, методах, формах, як: індивідуальний навчальний план та індивідуальна освітня програма дитини з розвитку академічних знань і життєвих компетенцій; соціальна реабілітація дитини в освітній установі і поза нею; психолого-педагогічний супровід; психолого- педагогічний консиліум; індивідуальна психолого-педагогічна карта розвитку здобувача початкової освіти; портфоліо здобувача початкової освіти з особливими освітніми потребами; компетентність вчителя; тьюторський супровід; адаптивне освітнє середовище; згуртування колективу; формування та розвиток толерантного сприйняття. Розглянуто умови створення універсального безбар’єрного середовища для здобувачів початкової освіти з особливими освітніми потребами: матеріально-технічна база закладу освіти; інформаційно-організаційне забезпечення освітнього процесу; організаційно-педагогічне забезпечення, що включає реалізацію освітніх програм із урахуванням особливостей психофізичного розвитку та можливостей дітей із особливими освітніми потребами; програмно-методичне забезпечення освітнього процесу; комплексний психолого-педагогічний супровід; кадрове забезпечення.
32
Одайник С. Ф. "УПРАВЛІННЯ ПРОФЕСІЙНИМ РОЗВИТКОМ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ: МОТИВАЦІЙНИЙ МЕХАНІЗМ, КРИТЕРІЇ ЕФЕКТИВНОСТІ". ПЕДАГОГІЧНИЙ АЛЬМАНАХ, № 50 (25 листопада 2021): 188–95. http://dx.doi.org/10.37915/pa.vi50.322.
Full textAbstract:
У статті розглядаються теоретичні і практичні аспекти та обґрунтовується необхідність застосування мотиваційного механізму управління професійним розвитком педагогічних працівників. Сутність мотиваційного механізму управління професійним розвитком педагогів автором тлумачиться як сукупність дій об’єктів і суб’єктів управління, спрямованих на перетворення зовнішнього управлінського впливу на внутрішній поштовх – мотив – на основі узгодженості інтересів і потреб взаємодіючих сторін. Визначено, що управління професійним розвитком педагогічних працівників на основі мотиваційного механізму передбачає розроблення та застосування суб’єктами управління системи заохочень учителів, засобів стимулювання мотивації та впливу на когнітивну і діяльнісну сферу професійного розвитку вчителя.Визначено критерії ефективності управління професійним розвитком педагогічних працівників на основі мотиваційного механізму, а саме: нормативно-адміністративний, фінансово-економічний, соціально-психологічний. Нормативно-адміністративний критерій відображає, наскільки суб’єкти управління орієнтуються на професійні інтереси, потреби, запити педагогів і діють через правові норми. Фінансово-економічний критерій свідчить про фінансову спроможність суб’єкта управління здійснювати матеріальне стимулювання мотивації педагогічних працівників до професійного розвитку і діють з урахуванням результатів професійного зростання вчителів та показників діяльності закладу освіти. Соціально-психологічний критерій ґрунтується на використанні суб’єктами управління моральних стимулів до праці і діють в інтересах професійного розвитку кожного педагога та підвищення якості діяльності закладу освіти. Окреслено низку проблем, які потребують вирішення з метою ефективного управління професійним розвитком педагогічних працівників.
33
Хлистун, O., М. Проскуріна, Л. Малоока, В. Мішкой, В. Коренев та А. Туз. "ОСОБЛИВОСТІ СТВОРЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО КУЛЬТУРНОГО ПРОДУКТУ В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ". Financial and credit activity problems of theory and practice 1, № 42 (2022): 454–63. http://dx.doi.org/10.55643/fcaptp.1.42.2022.3705.
Full textAbstract:
Анотація. Досліджено вплив глобалізаційних процесів на створення національного культурного продукту. Визначено, що глобалізація сприяє розширенню кордонів і створює виклики для створення національних культурних продуктів. На нинішній день культурний продукт забезпечує рух і розвиток суспільства, а також разом з його розвитком створюються нові цінності, нові потреби у населення та нові значення, а також нові культурні символи. Це висвітлено в Законі України «Про національний культурний продукт», який спрямований на стимулювання розвитку та підтримки української культури. На території України існує необхідність реформування державної підтримки розвитку культури і креативних індустрій. Як інституція, УКФ втілює нову модель України, яка отримує державну фінансову підтримку ініціатив у сфері культури і креативних індустрій. Продукти культури — це товари і послуги з особливими потребами, відзначено, що купуючи культурний продукт, споживач отримує враження та емоції Процес їх купівлі вимагає чіткого усвідомлення та певних зусиль від споживачів. Розкрито сутність довгострокової стратегії розвитку української культури — стратегії реформ. Вона зазнала змін, зумовлених появою нових внутрішніх структур і зв’язків. Висвітлено культурно-інформаційні процеси в умовах глобалізації. Культурна глобалізація — це новий етап інтеграційних процесів у світі, її процеси зачіпають усі сфери життя суспільства — від економіки і політики до культури та мистецтва.З розвитком культурно-економічного обміну між країнами в ринковому обігу бере участь дедалі більше товарів і послуг, ускладнюється галузева структура, збільшуються обсяги міжнародної торгівлі. Приплив ресурсів у цю сферу передусім є результатом зростання духовно-естетичних потреб людини в сучасному світі, посилення впливу культури на якість людського капіталу та економічне зростання. Визначено, що основними особливостями культурної продукції є: культурний продукт у формі товарів чи послуг, матеріальних чи нематеріальних; емоційна складова, що сприймається споживачем; супутні товари і послуги, що сприяють реалізації культурного продукту. Ключові слова: культура, глобалізація, культурний продукт, креативне виробництво, національний продукт, креативна індустрія. Формул: 0; рис.: 1; табл.: 0; бібл.: 17
34
Derevyanko, Natalia. "«ДОПОМОГА ІНШОМУ» ЯК СТРАТЕГІЯ ПРОСОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ". Психологія: реальність і перспективи, № 13 (26 грудня 2019): 20–24. http://dx.doi.org/10.35619/prap_rv.vi13.117.
Full textAbstract:
У статті визначено, що вибір типу поведінки особистості залежить від особистісних та соціальних чинників. Охарактеризовано просоціальну поведінку як поведінку, що здійснюються з метою допомоги на користь соціальних спільнот та передбачає отримання користі допомагаючим, що відрізняє її від альтруїстичної поведінки. Наведено форми просоціальної поведінки. Описано класифікації типів допомоги за різними параметрами (за Ільїним). Наведено характеристики типів допомоги: за складом тих, хто бере участь у допомозі (індивідуальна і групова), за часовим параметром (короткочасна (разова)) і довготривала (більш менш постійна, проявляється як турбота про когось), за змістом (матеріальна, фізична, інтелектуальна і моральна). Зроблено висновки, що допомога іншому передбачає суб’єкт-суб’єктну взаємодію, і спрямована на покращення морального, матеріального, фізичного, інтелектуального становища того, хто потребує допомоги. Досліджено, що допомога іншому передбачає певний рівень мотивації і сукупність мотивів і потреб, які необхідно задовольнити допомагаючому. Визначено, що допомога іншому, передбачає двосторонню користь від допомоги, вона має статус засобу саморозвитку того, хто допомагає, у різних сферах залежно від мотивів його діяльності.
35
Рибалко, О. М., І. С. Варламова та Б. В. Андрусенко. "ОБЛІК ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ НА ШЛЯХУ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ СУЧАСНОГО ВИРОБНИЦТВА". Visnik Zaporiz'kogo nacional'nogo universitetu. Ekonomicni nauki, № 2 (50) (12 серпня 2021): 44–51. http://dx.doi.org/10.26661/2414-0287-2021-2-50-08.
Full textAbstract:
Перехід України до сучасних вимог ринкової економіки вимагає від під- приємств підвищення ефективності виробництва, конкурентоздатності про- дукції та послуг на основі ефективних форм господарювання та управління виробництвом, саме ці аспекти стали основою даної статті, адже виробничі запаси є важливою складовою діяльності кожного сучасного підприємства, а їх облік є необхідним для правильного відображення фінансового стану виробництва. Жодне підприємство не обходиться без застосування виробни- чих запасів у своїй господарській діяльності. Запаси представляють собою один з найважливіших факторів забезпечення сталості та безперервності відтворення. Цю важливу роль відіграють всі складові частини сукупного матеріального запасу, в тому числі товарно-матеріальні цінності, що знахо- дяться у підприємства. Безперервність виробництва вимагає постійної наяв- ності сировини і матеріалів, для повного задоволення потреб виробництва в будь-який момент їх використання. Контроль над цим забезпечує пра- вильний і своєчасний облік запасів. Дослідження обліку виробничих запа- сів має велике ключове значення для ефективного фінансового управління Запаси можуть складати значну питому вагу не тільки в складі оборотних активів, але й в цілому в активах підприємства. Це може свідчити про те, що підприємства зазнають труднощів зі збутом своєї продукції, що в свою чергу може бути обумовлено низькою якістю продукції, порушенням техно- логії виробництва і вибором неефективних методів реалізації. Порушення оптимального рівня виробничих запасів призводить до збитків у діяльності компанії, оскільки збільшує витрати по зберіганню цих запасів, відволікає з обороту ліквідні кошти, збільшує небезпеку знецінення товарів і зниження їх споживчих якостей, призводить до втрати клієнтів. Таким чином, кожен бухгалтер неминуче стикається з необхідністю відображення в обліку опе- рацій з виробничими запасами, їх всебічне вивчення і правильне розуміння сутності запасів товарно-матеріальних цінностей, їх значення і ролі в еконо- міці підприємств, стоїть в ряді найважливіших проблем з економії та раціо- нального використання матеріальних цінностей на виробництві, постановки завдань щодо вдосконалення технологій виробництва.
36
Voronchenko, Ihor. "Щодо воєнно-економічної проблематики планування розвитку Збройних Сил України як основного елементу забезпечення її національної безпеки". Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 11, № 1 (2021): 259–70. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2021.11.1.22.
Full textAbstract:
Фундаментом національної безпеки України, а також однією з її найважливіших функцій є забезпечення її економічної безпеки, що можливе лише за умов захищеності національних інтересів України від будь-якого силового тиску та зазіхань із застосуванням воєнної сили. Тому серед головних передумов забезпечення національної безпеки та подальшого економічного розвитку України величину ролі її воєнної безпеки слід розглядати поряд з економічною, а за певних обставин перша може набувати навіть пріоритетного значення. У Збройних Силах України продовжується робота щодо підвищення ефективності оборонного планування та управління оборонними ресурсами. Розвиток будь-яких збройних сил визначається комплексом економічних, політичних, науково-технічних та інших факторів, які між собою тісно взаємопов’язані. Рівень розвитку збройних сил значною мірою залежить від обсягів ресурсів, що виділяються на забезпечення оборонних потреб. Тому як ресурси держави обмежені, то проблема знаходження доцільної частки ресурсів, які потрібно виділяти на потреби оборони, є завжди однією із найбільш актуальних в процесі розвитку збройних сил. Одним із ключових моментів ефективного планування застосування збройних сил за відповідним сценарієм є вірне, обґрунтоване визначення обсягів необхідних оборонних ресурсів (людських, матеріально-технічних, фінансових). У статті сформовано систему поглядів щодо воєнно-економічної проблематики планування розвитку Збройних Сил України як основного елементу забезпечення її національної безпеки, а також визначено ряд несприятливих і сприятливих факторів впливу оборонних витрат на розвиток національної економіки держави та рівень її національної безпеки.
37
Михайловська, О. В. "Сутність категорії «ресурси»: теоретичні та практичні аспекти". Проблеми сучасних трансформацій. Серія: економіка та управління, № 2 (27 листопада 2021): 24–28. http://dx.doi.org/10.54929/pmt-issue2-2021-4.
Full textAbstract:
У статті схарактеризовані різні підходи до трактування категорії «ресурси». Досліджена теоретична та практична проблематика місця та ролі ресурсів в господарській діяльності підприємств. Окреслено історію тлумачення сутності категорії «ресурси» і факторів їхньої здатності приносити прибуток. Наголошено на необхідності пошуку шляхів для підвищення ефективності використання обмежених ресурсів. Встановлено, що сьогодні актуальними залишаються питання недосконалості системи управління та використання власного ресурсного потенціалу галузей національного господарства. Зазначено, що основний зміст визначень науковців щодо ресурсів співпадає, але існують деякі відмінності в описі структури складових елементів. Підкреслено, що ефективність функціонування та розвитку підприємств досягається через оптимізацію складу і обсягів ресурсів, що формують фактори виробництва. З’ясовано, що категорію «ресурси» необхідно розглядати в різних напрямах (як загальна категорію, як загальноекономічну категорію; як категорію виробничо-господарської діяльності суб’єктів господарювання). Встановлено, що видів ресурсів існує безліч, що породжує класифікаційну проблему. Розкрито сутність природних, матеріальних, трудових та фінансових ресурсів. Констатовано, що ресурси як категорія виробничо-господарської діяльності – це всі блага, що надходять до системи забезпечення та, в разі потреби, перетворюються у фактори виробництва й, трансформуючись, надходять до системи споживання задля задоволення потреб споживачів та досягнення ефективності функціонування виробничо-господарських структур. Встановлено взаємозв’язок: «ресурси – ресурси економічні – фактори виробництва». Доведено, що діяльність, заснована на економічних ресурсах відіграє ключову роль в діяльності підприємств.
38
Тригуб, Галина, та Оксана Хникіна. "ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ТА ТРУДНОЩІ ЗАПРОВАДЖЕННЯ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ УКРАЇНИ". Актуальні питання іноземної філології, № 13 (22 червня 2021): 157–64. http://dx.doi.org/10.32782/2410-0927-2020-13-26.
Full textAbstract:
У статті досліджено основні проблеми запровадження інклюзивної освіти у вищих навчальних закладах України. У сучасних умовах доступність вищої освіти для молоді з обмеженими функціональними можливостями є важливою соціальною й педагогічною проблемою. Інклюзивна вища освіта – один з етапів інтеграції студентів з особливими потребами в суспільство, що допомагає їм отримати бажану професію та самореалізуватися в професійній діяльності. У статті висвітлено особливості, завдання й принципи інклюзивної освіти. Окреслено її базові функції, серед яких найважливішими є правова, функція соціалізації, виховна, освітня та економічна. Визначено ключові принципи інклюзивної освіти в Україні: науковість, системність, варіативність і корекційну спрямованість, індивідуалізацію, соціальну відповідальність сім’ї, міжвідомчу інтеграцію та соціальне партнерство. Розкрито психологічні аспекти процесу адаптації студентів до умов навчання у вищий школі. Розглянуто специфіку входження до навчального середовища студентів, які мають обмеження фізичного здоров’я. Проаналізовано труднощі адаптації студентів з особливими потребами під час інтегрованого навчання. Висвітлено основні форми та методи навчання молоді з обмеженими можливостями. Визначено можливі шляхи подолання проблем, пов’язаних з упровадженням інклюзивної освіти, а саме: вдосконалення законодавчої бази й принципів фінансування, створення сприятливого освітнього середовища, формування матеріально-технічної бази, урахування індивідуальних особливостей і потреб студентів, організація психологічної підтримки учасників навчального процесу, надання соціальної та медико-реабілітаційної допомоги, створення умов для соціалізації, самовизначення й самореалізації, підготовка адаптованих навчально-методичних матеріалів для студентів, кадрове забезпечення, подолання соціальних та професійних стереотипів, що передбачає надання допомоги випускникам з особливими потребами в працевлаштуванні й проведення широкої роз’яснювальної роботи серед роботодавців, у засобах масової інформації, у системі служб зайнятості.
39
Tsarenko, O. V. "АНАЛІТИЧНИЙ ІНСТРУМЕНТАРІЙ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОБОРОТНИХ АКТИВІВ ДЛЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЄВОСТІ ТА ЦІЛЕОРІЄНТОВАНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА". Actual problems of regional economy development 1, № 14 (2018): 84–92. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.14.84-92.
Full textAbstract:
У статті розглянуто сутність оборотних активів, та ризики, пов’язані з процесом формуванням їх оптимальної структури. Визначено вплив прискорення обіговості оборотних активів на фінансові результати діяльності підприємства. Аргументовано процедури постійного моніторингу і аналізу ефективності використання оборотних активів, що забезпечує керівництво підприємства своєчасною інформацією та дозволяє прийняти обґрунтовані управлінські рішення щодо оптимального формування обсягу оборотних активів. Розкрито дефініцію оборотних (мобільних) активів як системоутворюючого елемента поліфункціональних змін масштабів розвиненості структурних одиниць з одного боку – комерційного продукту(послуги) за ознакою його матеріально-речової форми, з іншого – як діяльність з безпосереднього його створення та реалізації в безперервному кругообігу форм власності, що убезпечує: агломерацію різних за природою суб’єктно-орієнтованих відносин та ущільнення взаємодії між усіма ієрархічними рівнями. З’ясовано, що коли підприємства знаходяться на повному самофінансуванні, визначення оптимальної потреби в оборотних активах як в цілому, так і по кожній складовій, має важливе значення. Збільшення суми оборотних активів вище за цей оптимум приводить до збитку через зайві кошти та невикористання наявних матеріальних ресурсів. У той же час зменшення оборотних активів підприємств, в порівнянні з їх оптимальним значенням, спричиняє простої устаткування і інші втрати, пов'язані з відсутністю тих або інших необхідних матеріальних ресурсів. Раціональне управління оборотними активами припускає їхню оптимізацію виходячи з потреби підприємства. Обґрунтовано напрями підвищення ефективності використання оборотних активів в залежності від стадії кругообігу, що включають економічно-фінансові детермінанти, джерела та інструментарій регулювання для створення результативної політики управління оборотними активами у загальній стратегії управління активами підприємства для формуванні необхідного обсягу і складу оборотних активів, оптимізації джерел їхнього фінансування. Опрацьовано критерії підвищення ефективності використання оборотних активів, що включають: прискорення їх обіговість за допомогою підвищення обсягу реалізованої продукції з забезпеченням довгострокового її випуску на замовлення, а також ретельної і своєчасної добірки продукції на відвантаження; використання методів нормування оборотних активів – метод прямого розрахунку, аналітичний (дослідно-статистичний) метод, коефіцієнтний метод; підвищенням ліквідності та платоспроможність підприємства; дотримання оптимального співвідношення власних і позикових оборотних активів, а також складання бюджетів поточних надходжень і витрат.
 Для системної оптимізації структурних одиниць визначені такі шляхи управління дебіторською заборгованістю, як надання знижок за швидку оплату; факторинг; контроль стану розрахунків з покупцями при відстроченій(простроченій) дебіторській заборгованості; системний аналіз співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості; класифікація дебіторської заборгованості залежно від її якості та створення резервів безнадійних боргів; проведення моніторингу дебіторської заборгованості і порівняння її показників з такими ж показниками по галузі, конкурентів та даними минулих років. В залежності від стадії кругообігу визначено пріоритетні шляхи підвищення ефективності використання оборотних активів: скорочення матеріальних запасів на складах за рахунок зниження наднормативних запасів матеріалів, внаслідок поліпшення постачання, за рахунок зниження норм витрат матеріалів на одиницю продукції; зменшення тривалості циклу виробництва основної продукції за рахунок застосування нової техніки і технології, підвищення продуктивності праці, норм витрат ресурсів, зменшення часу перебування в заділах деталей, складальних одиниць; скорочення залишків нереалізованої продукції через прискорення реалізації, підвищення ефективності роботи служби маркетингу, удосконалення розрахунків, поліпшення комплектності постачань; підвищення ритмічності виробництва внаслідок рівномірності випуску і відвантаження продукції, удосконалення планування і організації виробництва.
40
Гаращук, О. В., та В. І. Куценко. "ДОМІНАНТИ ТА МЕХАНІЗМИ ПОДОЛАННЯ ЕКОЛОГІЧНИХ РИЗИКІВ ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 1 (26 березня 2021): 163–71. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2021.01.20.
Full textAbstract:
Провідною концептуальною ідеєю, яка за загальновизнаною світовим науковим співтовариством думкою має визначати напрям сучасної цивілізації, є сталий розвиток. Його сутність полягає в то-му, щоб задовольняти суспільні потреби в матеріальних благах, не загрожуючи здатності наступ-них поколінь задовольняти власні потреби. Сталий розвиток включає екологічний, економічний та соціальний складники. При цьому особливо актуальним є забезпечення екологічної безпеки, виявлення чинників, що впливають на подолання екологічних ризиків. Тому метою нашого дослідження є вияв-лення механізмів, успішна реалізація яких сприяла би покращенню екологічної ситуації та забезпе-ченню сталого розвитку. Екологічна безпека як частина національної безпеки посідає важливе місце серед її складників. Екологічні проблеми загострюються під час переходу до ринкових відносин. Ста-лий розвиток потребує оптимального поєднання ринкових механізмів і заходів державного регулю-вання соціально-економічного розвитку, спрямованих на створення екологічно безпечного середовища для проживання людини. Останнє значно підвищує роль соціальної сфери і, зокрема житлово-комунального господарства, функціонування якого негативно впливає на довкілля, що обумовлено зношеністю каналізаційних систем та недостатньою потужністю очисних споруд. У статті наво-диться перелік заходів, спрямованих на подолання зазначеної негативної ситуації. Також підкреслю-ється роль освіти, здатної здійснювати суттєвий вплив на екологічний стан у країні. Освіту можна назвати домінантою в досягненні сталого розвитку. Пропонується перелік заходів, спрямованих на підвищення ролі екологічної освіти в житті суспільства, зокрема у досягненні екологічної безпеки, подоланні екологічних ризиків, у підвищенні ефективності виробництва на засадах сталого розвит-ку. Обґрунтовується думка про те, що успішному подоланню екологічних проблем, динамічному ру-хові в напрямі сталого розвитку сприятиме впровадження інноваційного механізму, що має на меті оздоровлення природного середовища.
41
Бушкова, Виктория, та Оксана Сиборова. "СТУКТУРНО-СЕМАНТИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ ТЕРМИНОВ В СФЕРЕ МЕЖДУНАРОДНОГО ТУРИЗМА". SWorldJournal, № 06-05 (30 грудня 2018): 91–97. http://dx.doi.org/10.30888/2663-5712.2020-06-05-104.
Full textAbstract:
В роботі розглядаються окремі аспекти вивчення термінів міжнародного туризму на матеріалі англійської мови. Потреба в осмисленні та дослідженні термінів туристичної сфери обумовлена важливістю туризму для розвитку економіки багатьох країн і зростанням обс
42
Бушкова, Виктория, та Оксана Сиборова. "СТУКТУРНО-СЕМАНТИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ ТЕРМИНОВ В СФЕРЕ МЕЖДУНАРОДНОГО ТУРИЗМА". SWorldJournal, № 06-05 (30 грудня 2018): 91–97. http://dx.doi.org/10.30888/2410-6615.2020-06-05-104.
Full textAbstract:
В роботі розглядаються окремі аспекти вивчення термінів міжнародного туризму на матеріалі англійської мови. Потреба в осмисленні та дослідженні термінів туристичної сфери обумовлена важливістю туризму для розвитку економіки багатьох країн і зростанням обс
43
Карман, В. "Соціальна обумовленість кримінальної відповідальності за посягання на атрибути України як вагомого чинника незалежності". Юридичний вісник, № 4 (5 лютого 2020): 197–203. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i4.991.
Full textAbstract:
У статті досліджено питання соціальної обумовленості кримінальної відповідальності за посягання на атрибути України та з’ясовано доцільність існування окресленої норми в Особливій частині КК України. Встановлено, що держава змушена застосовувати кримінально-правові заходи впливу до осіб, які вчиняють наругу над державними символами, тому вказане діяння відповідає підставі криміналізації – врахування можливостей системи кримінальної юстиції в протидії тим чи іншим формам антисуспільної поведінки та як їх складова наявність матеріальних ресурсів для реалізації кримінально-правової заборони. В даному випадку держава просто зобов’язана знаходити можливості (в тому числі матеріальні ресурси) для застосування даних заходів впливу. Доведена відповідність розглянутого нами діяння всім основним підставам криміналізації (суспільна небезпечність, типовість та достатня розповсюдженість, суспільно небезпечних діянь, необхідність впливу кримінально-правовими заходами, врахування можливостей системи кримінальної юстиції в протидії даній формі антисуспільної поведінки, співрозмірність позитивних та негативних наслідків криміналізації). Констатовано, що діяння у вигляді наруги над державними символами є суспільно небезпечним, типовим та достатньо розповсюдженим, потребує впливу кримінально-правовими заходами (з урахуванням можливостей кримінальної юстиції), а позитивні наслідки його криміналізації переважають негативні. Сама ж криміналізація цього діяння проведена з урахуванням принципів конституційної адекватності, системно-правової несуперечності, процесуальної здійсненності правосуддя, безмежності закону і ненадмірності заборони, домірності санкції й економії репресії, принципу визначеності і єдності термінології та не супере чить принципу міжнародно-правової необхідності і допустимості. Все це доводить, що досліджуване діяння повністю відповідає всім основним підставам та принципам криміналізації.
44
КУБЕЦЬКИЙ, Ярослав. "МОДЕЛЬ ПРОЦЕСУ ОПЕРАТИВНОГО ПІДВЕЗЕННЯ МАТЕРІАЛЬНИХ ЗАСОБІВ ПРИКОРДОННИМ ПІДРОЗДІЛАМ ШВИДКОГО РЕАГУВАННЯ В УМОВАХ ЇХ АВТОНОМНОСТІ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки 81, № 3 (2020): 96–108. http://dx.doi.org/10.32453/3.v81i3.440.
Full textAbstract:
У статті розкрито сутність та зміст розробленої моделі процесу оперативного підвезення матеріальних засобів прикордонним підрозділам швидкого реагування в умовах їх автономності. Визначено, що для досягнення успіху у прикордонних операціях особливого періоду, коли прикордонні підрозділи швидкого реагування будуть діяти в умовах автономного функціонування, особливу роль поряд із раптовістю, інтенсивністю та сміливістю дій відіграє продуманий процес оперативного підвезення матеріальних засобів. Досвід та специфіка дій прикордонних підрозділів швидкого реагування при проведенні антитерористичної операції та операції Об’єднаних сил викликає потреба розкрити специфіку розробленої моделі процесу оперативного підвезення матеріальних засобів прикордонним підрозділам швидкого реагування в умовах їх автономності. У статті наведені аспекти наукових досліджень що розкривають побудову моделі процесу оперативного підвезення матеріальних засобів прикордонним підрозділам швидкого реагування в умовах їх автономності. Загалом модель розкриває процес підвезення матеріальних засобів прикордонним підрозділам швидкого реагування в умовах невизначеності характеру ризиків при виконанні спеціальних завдань в особливий період. Новизна розробленої та запропонованої моделі процесу оперативного підвезення матеріальних засобів прикордонним підрозділам швидкого реагування в умовах їх автономності полягає в тому, що на відміну від існуючих, вона враховує особливості попиту підрозділів швидкого реагування в матеріальних засобах, ризики та невизначеності обстановки, а також визначає оптимальну кількість поставок, інтервали між ними та розміри поставок.
45
Бакалець, О. В., Н. Б. Бегош та С. В. Дзига. "РЕТРОСПЕКТИВНИЙ АНАЛІЗ МЕТОДОЛОГІЇ ПЛАНУВАННЯ ВИБІРКОВИХ ДИСЦИПЛІН ІЗ ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ ДІАГНОСТИКИ НА КАФЕДРІ ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ І ЛАБОРАТОРНОЇ ДІАГНОСТИКИ ТЕРНОПІЛЬСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО МЕДИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ І. Я. ГОРБАЧЕВСЬКОГО МОЗ УКРАЇНИ". Медична освіта, № 2 (5 серпня 2021): 107–11. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2021.2.12270.
Full textAbstract:
Стаття присвячена формуванню переліку та змісту вибіркових дисциплін (варіативної частини навчального плану), які гарантуються Законом України «Про вищу освіту». Це має відповідати принципам навчання, орієнтованого на особистість (person-centered teaching), під час якого студент бере активну участь у формуванні своєї освітньої траєкторії.
 У статті проведений аналіз деяких аспектів та засад формування предметної компетентності з функціональної діагностики. Перш за все, на вибір тематики елективних циклів, які були запропоновані студентам для вивчення, впливало матеріально-технічне, тобто наявність відповідної діагностичної апаратури, та кадрове забезпечення кафедри. Але щоб якісно забезпечити потреби майбутніх лікарів у здобутті фахових компетентностей, ми провели анонімне анкетування студентів шостого курсу. Опитування проводили після завершення вивчення основної дисципліни «Функціональна діагностика у внутрішній медицині». Анкету розробили викладачі кафедри. Вона включала перелік методів функціональної діагностики, опанування яких є можливим на нашій кафедрі, та ряд запитань. Зокрема, нас цікавили: майбутня спеціалізація студента-випускника, його пріоритет у вивченні запропонованих вибіркових дисциплін та пропозиції щодо методології та періоду їх вивчення.
 Враховуючи відповіді проведеного опитування, студентам п’ятого року навчання було запропоновано три вибіркових дисципліни: «ЕКГ в невідкладній кардіології», «Клінічна електроенцефалографія» та «Методи дослідження слухової функції», які вони можуть опанувати під час наступного навчального року. Результат вибору дисциплін виявився цілком логічним та прогнозованим.
 Отже, для формування якісного розширення або доповнення фахових профільних компетентностей, високої якості викладання вибіркової дисципліни, окрім кадрового та матеріально-технічного забезпечення, обов’язковим є урахування результатів опитування здобувачів вищої освіти та, за потреби, стейкхолдерів, у тому числі й зовнішніх.
46
Михайлов, М. Г. "Нормативна потреба в матеріально-технічних ресурсах як фактор основи формування бази підприємства". Агросвіт, № 18, вересень (2017): 63–68.
Find full text
47
Скиба, Г. І., Ю. М. Грибовська та І. М. Беженар. "ОБЛІК ВИРОБНИЦТВА НОВОЇ ПРОДУКЦІЇ ТА ЇЇ СЕРТИФІКАЦІЯ". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Економічні науки, № 4 (63) (29 грудня 2021): 120–27. http://dx.doi.org/10.32689/2523-4536/63-19.
Full textAbstract:
Досліджено проблемні питання бухгалтерського обліку створення нової продукції за етапами: дослідження, розроблення, виробництво дослідних зразків. Господарські операції щодо створення нового виробу вивчено та описано з урахуванням матеріальної та нематеріальної його форм. Облік витрат вітчизняні підприємства на етапі дослідження ведуть за правилами Національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи» та 16 «Витрати». Процес, спрямований на створення нової продукції, поділяють на два етапи: стадія дослідження та стадія розроблення. Стадія дослідження – це заплановані підприємством дослідження, які воно проводить уперше з метою отримання і розуміння нових наукових та технічних знань. Під розробленням розуміють застосування підприємством результатів досліджень та інших знань для планування і проєктування нових або значно вдосконалених матеріалів, приладів, продуктів, процесів, систем або послуг до початку їх серійного виробництва чи використання. Проте для організації та відображення в обліку процесу створення нової продукції наведених термінів недостатньо, оскільки вони розкриті лише в контексті НП(С)БО. Вимоги щодо методики обліку досліджень та розробок стосуються лише визнання нематеріальних активів, створених підприємством. Водночас підприємства створюють матеріальні активи – запаси або основні засоби, облік яких ведуть за правилами НП(С)БО 9 «Запаси» та НП(С)БО 7 «Основні засоби». Розроблення нової продукції потребує послідовного здійснення дослідно-конструкторських заходів. Проведення розробок власними силами підприємства можливо за умови наявності власної відповідної інтелектуальної та матеріально-технічної бази. У разі відсутності власної бази підприємство залучає до виконання робіт сторонню організацію та укладає з нею договір на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських і технологічних робіт. У бухгалтерському обліку витрати на розроблення нового виду продукції обліковують одним із двох способів: як капітальні інвестиції у створення нематеріального активу та у складі інших операційних витрат звітного періоду. За результатами проведеного дослідження наведено орієнтовну номенклатуру статей витрат на дослідження і розроблення нового виду продукції. Установлено, що для обліку прямих витрат на розроблення нової продукції більшість суб’єктів господарювання використовують рахунок 23 «Виробництво». До нього відкривають субрахунки для узагальнення витрат на кожному етапі виконаних робіт, які понесені різними підрозділами підприємства. Для узагальнення інформації щодо понесених витрат на освоєння нової продукції у звітному періоді використовують рахунок 39 «Витрати майбутніх періодів». На практиці витрати на освоєння нової продукції списують двома способами: рівномірним та за кошторисними ставками. У нормативних та роз’яснювально-рекомендаційних документах не визначено, протягом якого терміну підприємство за фактом понесення витрат, пов’язаних із підготовкою та освоєнням виробництва продукції, може списувати такі витрати на собівартість нового виду продукції. Наведено сутність та важливість сертифікації нової продукції, вивчено порядок розроблення та використання технічних умов. Систематизовано та наведено міжнародний досвід відображення в обліку витрат на дослідження і розробки. Проведено порівняння відображення витрат на виробництво нової продукції в бухгалтерському та податковому обліку.
48
Tolokova, T. I., та O. Y. Bilan. "СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ". Вісник медичних і біологічних досліджень, № 3 (1 грудня 2020): 115–21. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2020.3.11309.
Full textAbstract:
Резюме. Соціальний захист медичних працівників спрямований на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечує задоволення професійних та матеріальних потреб медиків відповідно до особливого виду їх професійної діяльності, визначної ролі в суспільстві. Належне регулювання питань формування позитивного іміджу медичної професії, просування її цінностей надасть професіоналам у медичній сфері широкі можливості, які впливають на рівень мотивації та якість надання медичної допомоги пацієнтам.
 Мета дослідження – визначити пріоритетні потреби та висхідні запити медиків щодо соціального захисту, а також запропонувати шляхи зміцнення потенціалу підвищення якості медичного обслуговування.
 Матеріали і методи. Ми провели анонімне анкетування 100 медичних сестер районної лікарні Комунального некомерційного підприємства Конотопської міської ради «Конотопська центральна районна лікарня ім. академіка М. Давидова» щодо моральної свідомості пацієнтів, адміністрації лікувального закладу та держави стосовно поваги до медиків, що, у свою чергу, формує вмотивованість у роботі, самооцінку, готовність до альтруїзму в роботі та емпатії в умовах соціального захисту.
 Результати. Cистема управління системою охорони здоров’я України в процесі поглиблення інтеграції в світове економічне співтовариство зазнає багато істотних змін на основі ідеї єднання ефективності як результату дієвості соціального компромісу та кваліфікованої медичної допомоги. Отже, винайдення ефективних механізмів та дієвих методів функціонування системи соціального захисту медичних працівників є нагальним напрямком досліджень та актуальним завданням, що повинно ґрунтуватись на висхідних ініціативах з урахуванням потреб медиків.
 Висновки. Якісний соціальний захист дасть змогу висококваліфікованим медичним працівникам зосередитися на більш важливих завданнях, що передбачають безпосереднє професійне удосконалення та спілкування з пацієнтом; ключові показники ефективності медичного персоналу, зокрема щодо якості медичних послуг і задоволення пацієнтів потребують удосконалення й упровадження їх у якості публічної інформації; необхідно сформувати кадровий резерв відповідно до кваліфікаційних запитів й освітніх можливостей, який забезпечуватиме ресурс у разі перегляду функцій медичних працівників у напрямку новітніх тенденцій дигіталізації й пов’язаних з цим змін у медичному обслуговуванні. Необхідно досліджувати національні можливості для імплементації міжнародних вимог до соціального захисту медиків, з огляду на високі запити сучасної охорони здоров’я щодо якості медичної допомоги.
49
Татаринов, І. Є. "Діяльність Кишинівської єпархії з мобілізації матеріальних ресурсів на військові потреби (липень-грудень 1914 р.)". Інтелігенція і влада. Серія: Історія, Вип. 29 (2013): 71–79.
Find full text
50
Bohdanets, I. M. "ANTHROPOLOGICAL ASPECT OF VIRTUAL CONSTRUCTION." Актуальні проблеми філософії та соціології, no. 33 (March 27, 2022): 8–12. http://dx.doi.org/10.32837/apfs.v0i33.1064.
Full textAbstract:
Дослідження спрямовано на пошуки алгоритму віртуального конструювання з урахуванням антропологічного параметра. Об’єкти віртуальної реальності досі по замовчуванню ототожнюють з реальними об’єктами не зважаючи на різні матерії втілення та відмінності у закономірностях їх існування. Стрімкий розвиток комп’ютерних технологій та підвищення значення віртуальної реальності для людства обумовлюють логічну необхідність вивчення віртуальних конструктів, особливо антропологічного контексту їх існування, адже заміна матерії сконструйованим людиною знаком захищає об’єкти віртуальної реальності від руйнування, що зрештою призводить до віртуальної експансії шляхом нагромадження інформаційних потоків, а отже до посилення залежності людини від віртуальної реальності. Як засвідчує проведений аналіз, тенденція до дублювання основних закономірностей творення конструктів матеріальної реальності віртуальною не є гарантією онтологічної ідентичності, адже на відміну від предметного поля реальності, кожен віртуальний конструкт та кожен етап його створення є антропологічно обумовленим. У контексті трансформацій сучасного суспільства, спричинених зростанням споживчих потреб людства, феномен віртуальної реальності вимагає теоретичного доповнення системи та переосмислення її з антропологічних позицій. На тлі підвищення інформаційного попиту та прагнення до самореалізації шляхом захоплення абсолютної влади над відкритим для маніпуляції кіберпростором виникає потреба у створенні самодостатнього та онтологічно незалежного образу віртуальної реальності, який дозволить контролювати вплив здійснюваний на людину шляхом впорядкування сутнісних структур віртуальної реальності. У перспективі, необхідною умовою розвитку віртуального конструювання є наслідування природної регуляції, яка реалізується у науці за допомогою синергетичного підходу.