Journal articles on the topic 'Матеріальний світ'
To see the other types of publications on this topic, follow the link: Матеріальний світ.
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Матеріальний світ.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Подаляк, Наталія Гордіївна. "Західна Європа ХVІ-ХVII ст.: населення, матеріальний світ і капіталізм." Історія в школах України, no. 7/8 (2008): 53–58.
Find full text
2
Skubii, Iryna. "Багатство по-радянськи: матеріальний світ української економічної еліти 1920-1930-х років." Res Historica, no. 48 (December 23, 2019): 193. http://dx.doi.org/10.17951/rh.2019.48.193-213.
Full textAbstract:
<p>Artykuł ma na celu zbadanie materialnego wymiaru życia ukraińskich elit ekonomicznych w latach dwudziestych i trzydziestych XX wieku. Implementacja ideologii komunistycznej spowodowała zmianę w nastawieniu państwa i społeczeństwa do życia codziennego oraz świata dóbr materialnych. W zaistniałych okolicznościach bogactwo i luksus, stanowiące wartość definiującą świat materialny każdej grupy z wyższych sfer, powinny były stracić swoją ważność. Tenże aspekt świata ukraińskich elit gospodarczych pod rządami NEP i wczesnego stalinizmu zachował wszystkie oznaki przynależności do wyższych warstw społecznych. Głównym obiektem niniejszej analizy są dwie grupy społeczne: prywatni przedsiębiorcy (<em>nepmen</em>) oraz zarządcy państwowych przedsiębiorstw przemysłowych, sowieccy <em>czerwoni dyrektorzy</em>.</p><p>Istotnym punktem pracy jest zdefiniowanie cech bogactwa w czasach radzieckich. Ponadto, w tekście wyłaniają się również inne ważne do poruszenia kwestie, to jest: nakreślenie obrazu materialnego świata ukraińskiej elity gospodarczej w latach dwudziestych i trzydziestych XX w., wyznaczenie różnic w pozycji społecznej różnych jej przedstawicieli, określenie jakie dobra kontrybuowały w tworzeniu ekskluzywnego życia codziennego przedsiębiorców oraz dyrektorów przemysłu radzieckiego. Autorka zadaje pytanie o to, czy możliwe jest stworzenie pewnego rodzaju przepisu na zdobycie bogactwa w czasach radzieckich okresu międzywojennego.</p><p>W rzeczywistości, osobista i społeczna tożsamość elit ekonomicznych w latach dwudziestych i trzydziestych XX w. definiowana była przez dostęp do określonego zestawu dóbr i usług, które podkreślały status ich właścicieli. Przeciwne zdanie wyrażają niektórzy z badaczy, którzy sugerują konieczność zwrócenia uwagi na niematerialne aspekty jako kluczową cechę projektu sowieckiego jako całości. Ze względu na tą dwojakość poglądów dobrze usytuowane grupy konsumenckie społeczeństwa radzieckiego mogą być interesującym, kontrowersyjnym obszarem badawczym, którego badanie doprowadzić może do zrozumienia w jaki sposób ideały równościowe realizowane były w praktyce.</p><p>W latach dwudziestych i trzydziestych XX w. pojawiła się nowa klasa społeczna, a wraz z nią charakterystyczna dla niej kultura konsumpcyjna. Zarówno <em>nepmeni</em>, jak i <em>czerwoni dyrektorowie</em> przypisywali rzeczom tą samą wartość materialną. Niemniej obie z tych grup dochodziły do bogactwa w inny sposób. Prywatni przedsiębiorcy zdobywali pewne dobra materialne drogą zakupu, podczas gdy radzieccy kierownicy otrzymywali je za pośrednictwem systemu państwowej dystrybucji lub pomocy socjalnej. Okoliczności te sprawiły, że w ich koszyku konsumenckim znalazły się nie tylko przedmioty codziennego użytku, ale również obiekty bardziej trwałe – nieruchomości, pojazdy oraz inny dobytek.</p>Podsumowując, obiekty materialne – symbole luksusu i bogactwa, były niesamowicie cenne dla elit ekonomicznych tamtych lat. Odróżniały one te grupy od innych warstw społeczeństwa radzieckiego. Ich konsumpcja sygnalizowała przynależność do grupy i stanowiła jej gwarant. Lata dwudzieste i trzydzieste XX w. były okresem, w którym deficyt towarów oraz ich zamknięta dystrybucja uczyniły przedmioty codziennego użytku przedmiotami luksusowymi, dostępnymi jedynie dla wyższych warstw. Priorytet gromadzenia bogactwa, jako cechy charakterystycznej dla elit, doprowadził do powstania uprzywilejowanej grupy społeczeństwa radzieckiego, wywodzącej swoje korzenie z posiadania dóbr i własności.
3
Nevmerzhitska, O. M. "Цінність як поняття: теоретичні основи." Grani 18, no. 7 (May 12, 2015): 114–17. http://dx.doi.org/10.15421/1715146.
Full textAbstract:
Нині ціннісна мотивація багатьох суспільних процесів і пошуки перспектив культурного розвитку сучасного українського суспільства нерозривно пов’язуються з інтенсивною філософською розробкою аксіологічної проблематики. Універсальність ціннісного відношення та проникненість ним людського життя взагалі є однією з причин розмитості поняття «цінність» у філософії. І хоча воно, на перший погляд, здається зрозумілим інтуїтивно, цінність приховує буттєву глибину, зумовлює значну складність її аналізу та обґрунтування. Приходячи у світ, який вже існує, людина сприймає і осягає умови власного існування, яке відбувається не просто через матеріальну діяльність, а саме через ціннісноматеріальну діяльність, де ціннісне і матеріальне існують у взаємозалежності. Будьяка матеріальна дія людини пронизується певним ціннісним відношенням як до об’єкта, на який спрямована ця дія, так і до самої дії. Ціннісне відношення не може виникнути і проявитися у відриві від матеріальної дії. Вони існують в органічній цілісності, в якій одне передбачає інше. Хоч цінність і завжди пов’язана з предметом речового світу і думкою, її не можна ототожнювати з реальними предметами. Вона являється чуттєвоідеальною цілісністю і виражає людське відношення до предмета. Цінність знаходиться на межі матеріального та ідеального і об’єднує їх у якісно іншу «річ», тому необхідно розрізняти матеріальні та духовні аспекти вираження ціннісного відношення. Щодо матеріального відношення цінності, то це вираження утилітарних відносин, що беруться в їхній сукупності. Духовне вираження ціннісного відношення проявляється і закріплюється в етичних та сакральних формах суспільної свідомості через «абсолютні», «вищі» та «загальнолюдські» цінності. Цінність – це вираження лише людського способу життя.
4
Падалка, Г. М. "СОЦІОКУЛЬТУРНА ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ ТА ДИНАМІКА ЦІННОСТЕЙ У СУЧАСНОМУ ІНФОРМАЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІ." Актуальні проблеми філософії та соціології, no. 32 (February 3, 2022): 138–43. http://dx.doi.org/10.32837/apfs.v0i32.1041.
Full textAbstract:
Падалка Г. М. Соціокультурна диференціація і динаміка цінностей у сучасному інформаційному суспільстві. – Стаття.У статті було досліджено вплив науково-технічного прогресу (у рамках нового етапу цивілізаційного розвитку суспільства) на соціокультурний, побутовий простір сучасної людини та її ціннісні орієнтири (матеріальні та моральні). Так, було відзначено, що інформаційне суспільство характеризується новими матеріальними цінностями, які відрізняються від традиційних, такими як: вільне пересування за фінансами та роботапо всьому світу (машина та квартира в оренді, відсутність постійного кола друзів), робота (вільний графік робота онлайн і віртуально, швидка зміна у разі неможливості проводити багато часу із сім’єю, час для подорожей та екстремальних видів спорту). Також нова сучасність формує віртуальну реальність, поширення соціальних мереж і соціальних медіа. Вказане створює нові підходи до взаємовідносин між людиною – суспільством – владою через нові можливості контролювати дії влади та публічних людей через порівняння особистого життя та політичних (публічних) вчинків і поглядів. На сучасну людину здійснюється вплив через національну та глобальну інформаційні політики (через різні інформаційні та медіа проекти у сфері кіно, музики, ток-шоу), які формують нову соціокультурну, побутову та ціннісну реальність. Поєднання реальності та віртуальності створює таку складну конвергенту комбінацію, де людина втрачає можливість реально мислити та враховувати потоки інформації та дезінформації. Водночас цифрова реальність (глобалізація та віртуалізація) знищує традиційний поділ життєвого світу та людського буття на «свій» і «чужий» і на їх базі формує глобальний універсальний життєвий світ і людське буття. Постійне перебування у віртуальному світі (соціальних мережах і соціальних медіа) впливає на соціокультурний, побутовий і ціннісний простір людини, забирає у людини (блогера) її особисте і навіть інтимне життя, а підписники (фоловери) впливають на людину (блогера). Незважаючи на десятки тисяч підписників у віртуальному світі, у реальному людина залишається самотньою наодинці з собою, своїми почуттями, думками, проблемами, радощами.
5
Ревенко, Світлана. "Соціально-психологічні особливості впливу зрілої ідентичності на психологічне благополуччя студентської молоді." Теоретичні і прикладні проблеми психології, no. 3(50)T3 (2019): 277–88. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2019-50-3-3-277-288.
Full textAbstract:
Метою статті є дослідження впливу позитивної зрілої ідентичності на психологічне благополуччя студентської молоді. Методи. Для досягнення мети було проведене емпіричне дослідження ідентичності та психологічного благополуччя серед студентів перших курсів закладу вищої освіти. Для визначення зрілої ідентичності застосовано опитувальник «Особистісна і соціальна ідентичність» В. Урбанович, психологічне благополуччя досліджували за допомогою методики К. Ріфф «Шкала психологічного благополуччя» (адаптація Т. Шевеленкової і П. Фесенка). Отримані дані оброблено за допомогою кореляційного аналізу. Результати. Проведене дослідження показало, що для студентів перших курсів, на першому місці, за високими показникам зрілої ідентичності, має значення сім’я, на другому – соціальне оточення, на третьому місці – робота, на четвертому – майбутнє, на п’ятому – матеріальний стан, на шостому – внутрішній світ і здоровіє, на сьомому – суспільство, в якому проживають. Визначення рівнів психологічного благополуччя показало, що превалюють середні значення психологічного благополуччя за наступними шкалами: перше місце розподілили «автономія», «управління середовищем», «особистісне зростання», «само прийняття»; друге місце розподілили «позитивні стосунки з оточуючими», «цілі», «загальне психологічне благополуччя»; на третьому місці показники за шкалами «сенс життя» і «людини як відкрита система»; на четвертому місці показник за шкалою «баланс афекту». У процесі дослідження виявлено статистично значущі зв’язки між позитивною зрілою ідентичністю і шкалами психологічного благополуччя: автономія, цілі у житті, позитивні стосунки з оточуючими, особистісне зростання, самосприйняття, загальне психологічне благополуччя, баланс афекту. Висновки. Позитивна зріла ідентичність впливає на рівні психологічного благополуччя студентської молоді у нових соціальних умовах.
6
Єськова, Тетяна Леонідівна. "ТВОРЧА РЕАЛІЗАЦІЯ ІДЕЙ С. РУСОВОЇ У ПРОЦЕСІ ВИКОРИСТАННЯ РУЧНОЇ ПРАЦІ В РОБОТІ ЗАКЛАДІВ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ." Інноватика у вихованні, no. 10 (November 7, 2019): 165–69. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i10.171.
Full textAbstract:
Анотація.Докорінна перебудова освіти в Україні спонукає вчених до розробки перспективних теоретичних і методичних моделей трудового виховання дошкільників з урахуванням досягнень педагогічної теорії та практики попередніх років. У цих умовах історичний досвід розвитку проблеми використання ручної праці у вихованні дітей дошкільного віку, і, зокрема, педагогічна спадщина Софії Русовоїмає надзвичайно важливе значення. У статті висвітлюється педагогічна спадщина С. Русової щодо творчого використання ручної праці у вихованні дітей дошкільного віку, аналізуються її погляди, акцентується увага на використанні ручної праці у освітньому процесі дошкільних установ. У методичних працях С. Русової вказується, що одним із важливих чинників виховання в дошкільному віці є ручна праця, яка впливає на різнобічний розвиток особистості. Саме завдяки їй формуються такі важливі якості особистості, як працелюбність, акуратність, ініціативність, творчість, товариська взаємодопомога, воля та багато інших, які стають основою людського життя. Педагог наголошувала, що починати трудове виховання слід у сім'ї, оскільки саме в ній дитина отримує перші трудові вміння та навички. С Русова вважала, що зміст дитячої праці повинен відповідати не лише віковим та індивідуальним особливостям дитини, але й порі року. Визначний педагог акцентувала увагу на необхідності поєднання навчання з практичною діяльністю і зазначала, що постійно розвиваючи руку, яка є одним з найкращих інструментів для висловлювання думки, яка дає змогу дитині як найкраще розуміти весь матеріальний світ ми надаємо дитині можливість міцніше засвоїти нову інформацію. На думку автора ідеї використання ручної праці, які були висвітлені у працях С. Русової, мали важливе значення для створення програмно-методичних документів, організації освітнього процесу у подальші періоди розвитку національної системи дошкільної освіти та можуть бути творчо використані вихователями в роботі сучасних закладів дошкільної освіти для розробки ефективних виховних технологій.
7
Бовт, А. Ю. "ДОСЛІДЖЕННЯ ДУХОВНИХ ЦІННОСТЕЙ МАЙБУТНІХ ПЕРЕКЛАДАЧІВ." Духовність особистості: методологія, теорія і практика 95, no. 2 (May 13, 2019): 38–47. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2020-95-2-38-47.
Full textAbstract:
У статті наведено результати дослідження духовних цінностей здобувачів вищої освіти – майбутніх перекладачів, проведеного в межах вивчення дисципліни «Практика основної іноземної мови» (англійської). Зазначено, що проблема занепаду духовних цінностей та їх підміна матеріальними є сьогодні надзвичайно актуальною. Надано визначення понять «духовність», «духовні цінності». Розглянуто декілька підходів до класифікації духовних цінностей. Наведено результати дослідження і аналізу цінностей здобувачів вищої освіти ІІІ курсу спеціальності 035.041 Філологія. Германські мови та літератури (переклад включно), перша – англійська. В межах дослідження студентам було запропоновано обрати 5 цінностей з 40 матеріальних і духовних. Результати дослідження зведено у вигляді таблиці з кількісними і відсотковими показниками. Загалом студенти обрали 5 (30%) матеріальних і 12 (70%) духовних цінностей. Серед них ми можемо виділити моральні цінності (бути чесною людиною; присвята себе допомозі іншим; досягнення чогось, що має користь); світоглядні цінності (безпечне і позитивне сімейне життя; життя із сенсом, метою, самореалізацією; бути потрібним (-ою) і важливим (-ою) для інших; декілька чесних та близьких друзів; наполеглива праця; впевненість у собі та особистісне зростання); естетичні цінності (насолодження природою та красою світу); інтелектуальні цінності (продовження навчання); валеологічні цінності (здоров’я і довголіття). Найбільш важливими для здобувачів виявилися цінності «бути чесною людиною» (56,3%), «впевненість у собі та особистісне зростання» (50%), «здоров’я і довголіття» (50%), «декілька чесних і близьких друзів» (43,8%). Наведено коментарі студентів, які обґрунтовують свій вибір. Сформовано висновки, в яких зазначається, що певні духовні цінності наразі превалюють в світогляді групи здобувачів вищої освіти, серед яких проводилось дослідження. Визначено перспективи подальших досліджень, які полягають в продовженні вивчення духовних цінностей здобувачів інших спеціальностей та інших вікових груп.
8
Сакун Л.М., Вєдєніна Ю.Ю., and Тукало К.Ю. "ЗАПРОВАДЖЕННЯ АУТСОРСИНГУ В УКРАЇНІ В УМОВАХ МІНЛИВОГО СЕРЕДОВИЩА." Економічний форум 1, no. 3 (July 20, 2020): 79–83. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2020-3-12.
Full textAbstract:
Стаття присвячена аналізу аутсорсингу як одного з методів оптимізації витрат на сучасній фазі розвитку бізнесу. Визначено основні переваги та загрози його застосування, причини запровадження аутсорсингу та оцінено перспективи його розвитку в Україні.
В даний час на практиці бізнес постійно стикається з новими поняттями, які часто називають словами іноземного походження, наприклад, аутсорсинг. Цей термін все частіше використовується для підбору персоналу, побудови команд, регулювання зайнятості, особливо в ІТ-секторі. Світ сучасних технологій полегшує роботу для людей з будь-якої точки світу, тому процеси аутсорсингу зростають. У невеликому форматі всі пов’язані функції передаються компаніям, що надають послуги, включаючи: бухгалтерський облік, ІТ програмування, системне адміністрування, юридичні послуги, пошук роботи, логістику, SMM, кол-центри, навчання співробітників тощо.
В даний час ринок аутсорсингу активно розвивається, тому що кожен хоче зменшити людські витрати, матеріальні і витрати часу на виробництво певного товару. Це перспектива аутсорсингу в різних галузях, з урахуванням потреб клієнта. У сучасному світі менеджер не має часу для багатьох процесів, тому їх краще передавати в аутсорсинг. Що раз більше з’являється галузей і компаній, які надають аутсорсингову послуги в тій чи іншій сфері.
Аутсорсинг дозволяє вирішувати проблеми з підбором, навчанням та утриманням кваліфікованого персоналу, а також з безперервністю бізнес-процесів: заміною працівників на період відпустки, хвороби, навчання, що надаються постачальником послуг. Можливості аутсорсингу: замовник може зосередитись на основних бізнес-функціях; займатися довгостроковим плануванням; вивчати нові технології, нові тенденції на ринку; зменшити витрати на персонал, обладнання на робочому місці, соціальні виплати тощо; оптимізувати оподаткування (оплата аутсорсингових послуг - це валова вартість); займатися улюбленою справою і залишатися самим собою. Використання людського ресурсу – це основа успішної роботи аутсорсингу у світі.
9
Ткаченко, Н. Е., and Д. Ю. Дрожжин. "Мотиваційне забезпечення соціальної відповідальності державних службовців." ВІСНИК СХІДНОУКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ імені Володимира Даля, no. 1(257) (February 10, 2020): 70–76. http://dx.doi.org/10.33216/1998-7927-2020-257-1-70-76.
Full textAbstract:
У статті обґрунтовано, що службова відповідальність державних службовців заснована на їх соціальній відповідальності, у складі якої досліджено такі її види як матеріальна, юридична і громадська.
Відносно матеріальної та юридичної соціальної відповідальності сформовано мотиваційне забезпечення, яке включає опис цілей і методів, що відповідають кожному виду відповідальності. Методи мотиваційного забезпечення юридичної і матеріальної відповідальності носять більшою мірою примусовий і обмежуючий характер. Вони здатні сформувати відчуття боргу, провини, обов'язку і негативно впливати на особу у разі їх застосування. Проте розуміння і усвідомлення юридичної і матеріальної відповідальності дозволяє навпаки попередити і обмежити виникнення соціально безвідповідальної поведінки державних службовців.
До складу громадської соціальної відповідальності державних службовців віднесено такі її види як етична і прийнята на себе відповідальність. Етична відповідальність припускає здійснення етично відповідальної поведінки держслужбовцями і заснована на дотриманні принципів етики.Прийнята на себе відповідальність обумовлена бажанням державного службовця внести свій внесок у розвиток суспільства, держави, до якої його не зобов'язують ні економічні мотиви, ні закони, ні етика. Цей вид відповідальності носить виключно добровільний характер.
Можливості формування громадської соціальної відповідальності державних службовців знаходяться в межах внутрішньої мотивації, тому в процесі дослідження визначено бажаний склад мотивів і цілей особи державного службовця, наявність і розвиток яких сприяє формуванню етичної і прийнятої на себе відповідальності.
10
Дичковський, Степан. "ДИСКУРСИ ТУРИСТИЧНОЇ МОБІЛЬНОСТІ В КОНТЕКСТІ СОЦІОКУЛЬТУРНИХ ПРОЦЕСІВ." УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА : МИНУЛЕ, СУЧАСНЕ, ШЛЯХИ РОЗВИТКУ (НАПРЯМ: КУЛЬТУРОЛОГІЯ) 34, no. 34 (December 23, 2020): 251–60. http://dx.doi.org/10.35619/ucpmk.v34i34.351.
Full textAbstract:
Розгядаються питання феномену цифрового номадизму (цифрового кочівництва, digital nomad) або існування групи людей, яка веде «мобільний спосіб життя», постійно змінюючи місця проживання, а також використовуючи цифрові телекомунікаційні технології для виконання своїх професійних обов’язків і вирішення інших питань стає в сучасному світі все більш популярним і привертає увагу не лише практиків, а й теоретиків. Цифрове кочівництво – наслідок і причина активних змін матеріальної і духовної культури людства, формування в ній нових типів ідентичності (систем духовно-моральних орієнтацій, стратегій розуміння себе і світу, моделей спілкування).
11
Vasylenko, Yuliya. "Перервність простору світових явищ як можливість повернення до світла вічності." Multiversum. Philosophical almanac, no. 1-2 (May 17, 2019): 45–55. http://dx.doi.org/10.35423/2078-8142.2015.1-2.05.
Full textAbstract:
У статті розкривається перервність усіх процесів та явищ видимого простору і обґрунтовується неможливість «матеріальної нескінченності». Аналіз абсурдності речей світу як замкнених систем доводить істинність Божої нескінченності, світла вічності, до якого необхідно повернутись. В дослідженні простежується зв’язок між філософськими вимірами П.О. Флоренського та аритмологічним способом осягнення дійсності. Аритмологія як вчення про розривність світових явищ надає обґрунтування неможливості віднайдення шляху до первинної цілісності посеред розколотих самозамкнених уламків дійсності. З іншого боку, розкривається виправданість факту наявності в кожній «піднебесній» речі її унікальної сутності, пульсації смислу. У відповідності з цим, світ постає не як «безлика тотальність», а як різнорідність простору, в кожному моменті якого зосереджується внутрішній логос речей, по причині їх первинної вкоріненості в небесній нескінченності. Така антиномічність долається на вищих рівнях діяльності людської душі, на рівні зцілення серця від ілюзій як наслідків надмірної прив’язаності до пошуків Абсолюту посеред порожнечі. Здійснення аналізу абсурдності речей світу як замкнених систем приводить до виявлення істинності Божої нескінченності, світла вічності, до якого необхідно повернутись.
12
Сухопара, Ірина, and Марія Тимощук. "ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ТЕХНОЛОГІЇ ЕДЬЮТЕЙНМЕНТ НА УРОКАХ «Я ДОСЛІДЖУЮ СВІТ»." Молодий вчений, no. 10 (98) (October 31, 2021): 73–77. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-10-98-19.
Full textAbstract:
Сучасний освітній процес вимагає захоплюючих, пізнавальних, емоційних, динамічних форм викладання. Такою освітньою технологією є едьютейнмент. Впровадження матеріальних, дидактичних, технічних, мультимедійних інструментів едьютейнменту на уроках «Я досліджую світ» у початковій школі зробить освітній процес захоплюючим, активним, самостійним процесом пізнання і вимагає, щоб: зміст матеріалу був цікавим, захоплюючим, пов’язаним з практичними аспектами життя школярів; учні самостійно вирішували проблемне завдання в невеликих групах; перевага надавалася ігровим, розважливим формам, що призводять до задоволення, знімають психологічне навантаження; пріоритетною була активна самостійна діяльність школярів; застосовувалися мультимедійні технології навчання.
13
ГАВРИЛЮК, РУСЛАНА. "Зумовленість правової природи медіації буттєвим устроєм людського світу." Право України, no. 2018/05 (2018): 181. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2018-05-181.
Full textAbstract:
Запровадження в Україні з 2017 р. медіації як обов’язкової процедури під час вирішення цілого ряду типів суспільних конфліктів відбулося під фактичним впливом прогресивного досвіду медіаційних практик у країнах ЄС, США та Канади. Однак правова система України, як і правова ментальність українців, кардинально відрізняються від цих феноменів у зазначених вище країнах. Звідси механічне перенесення в Україну їх досвіду медіації неможливе. Необхідне його глибоке теоретичне осмислення, передусім всебічне вивчення правової природи медіації, без чого неможливе вироблення раціональної правової політики медіації в Україні. Загальну проблематику цієї статті становить пошук детермінант правової природи медіації у буттєвому устрої людського світу. У такій постановці ця проблема в цілому та окремі її аспекти спеціально не досліджувались. Метою статті є дослідження безпосередньої спричиненості правової природи медіації буттєвим устроєм людського світу. Конкретними завданнями статті є опозиційності, аналіз асиметричності людського світу, визначення їх впливу на суспільну природу медіації. Методологічною основою статті є антропосоціокультурний підхід, передусім його світоглядна складова: практична філософія та матеріальна феноменологія. Обґрунтовано, що під поняттям буттєвого устрою людського світу антропосоціокультурна пізнавальна традиція розуміє його фактичну даність, сконструйовану мотиваціями і цінностями життєвих світів індивідів. Доведено, що ця даність охоплює все те, що не стосується виокремлених суб’єктів соціальної взаємодії і відзначається інтерсуб’єктивним характером, детермінує соціальний світ. Найадекватніше вона проявляється у людських правах, які разом із принципами, правилами та законами соціального співбуття індивідів є конституентами буттєвого устрою людського світу. Доведено, що основоположним принципом буттєвого устрою людського світу є його тотальна фактична суперечливість. Вона виявляється у формі бінарних опозицій, симетрій та асиметрій, їх природа різна. Показано, що ця суперечливість дана передусім у фундаментальних суперечливостях людських статусів, людських потреб, функціональних соціальних ролей індивідів тощо. Ці суперечливості за їх природою є базовими конструктивними властивостями людського світу. Водночас вони є основоположним способом співбуття індивідів між собою, тобто є їх правом. Саме тому тотальна фактична суперечливість буттєвого устрою людського світу є другою онтологічно укоріненою причиною
14
Наконечна, Оксана. "ОСОБЛИВОСТІ МЕТОДОЛОГІЧНОЇ СТРАТЕГІЇ ДОСЛІДЖЕННЯ МАТЕРІАЛЬНИХ АРТЕФАКТІВ КУЛЬТУРИ." УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА : МИНУЛЕ, СУЧАСНЕ, ШЛЯХИ РОЗВИТКУ (НАПРЯМ: МИСТЕЦТВОЗНАВСТВО), no. 37 (October 10, 2021): 93–98. http://dx.doi.org/10.35619/ucpm.vi37.445.
Full textAbstract:
Обґрунтовується авторський підхід до питання методології дослідження матеріальних артефактів культури. Розглянуто існуючі протилежні тенденції методологічних підходів до культурологічних досліджень, проаналізовано їх переваги і недоліки, визначено власний підхід до проблеми. Наголошено на ролі особистості дослідника в науках гуманітарної сфери. Конкретизований методологічний підхід до предмету наукового інтересу автора – аналізу світу штучних феноменів, матеріальних артефактів культури; розглянуті основні погляди, висловлені у спеціальній літературі, зроблено висновок про недостатню наукову увагу до визначення даного аспекту питання артефактів у культурі у вітчизняних і зарубіжних студіях. Обґрунтовано застосування провідних принципів сучасного наукового пізнання в гуманітарних науках – принципу «особистісного знання», принципу проліферації та принципу «anything goes».
15
Пилипишин, П. Б. "Філософсько-правовий погляд на трансформацію ідей індивідуалізму у протестантизмі." Актуальні проблеми держави і права, no. 86 (September 23, 2020): 169–75. http://dx.doi.org/10.32837/apdp.v0i86.2430.
Full textAbstract:
У статті робиться спроба розкриття індивідуалізму через аналіз протестантизму як течії, яка не лише здійснила реформу в релігійному світі, але й кардинально поміняла свідомість та мислення тогочасної людини, перетворила її на індивідуаліста. Теологічна проблематика стала фундаментом, на якому базувалась тогочасна філософсько-правова концепція індивідуалізму. До цих питань належать питання: про структуру церковної організації, питання рівності між мирянами та священнослужителями, а згодом між всіма людьми як дітьми Божими; розуміння покликання, з якого частково зросла трудова етика протестантських країн; вчення про два царства - спроба обґрунтувати розмежування компетенції матеріальної і духовної складових частин людського буття.
Доведено, що завдяки Реформації відбулась зміна формування мислення, в основі якого лежить усвідомлення сокровенності реальності, індивідуальне судження. Філософії досліджуваної доби властива орієнтація людини на роботу над своїм внутрішнім світом, на формування його єдності, боротьбу з афектами, внесення у свідомість дисципліни, самоконтролю та відповідальності, оскільки в них визнавались основні причини того, що відбувається. Обґрунтовано, що Реформація посприяла появі незалежного, самостійного, відповідального у своїх судженнях і вчинках індивіда з волею морального вибору.
Визначено, що епоха Реформації здійснила переворот у християнському світі, змінила весь тогочасний світогляд, адже основні зміни, які стосувалися теологічного простору, спричинили зміни у внутрішньому світі кожної людини і суспільства загалом. Така трансформація спочатку відбувалась у теологічному світі, а згодом перейшла і на світогляд людини і суспільства загалом. До теологічних змін, які згодом стали світоглядно-правовими, запропоновано віднести: обстоювання реформаторами скасування будь-якого посередництва між Богом та людиною; розвиток таких ідеологій, як: лютеранство, кальвінізм, англіканство; можливість самостійного читання та тлумачення Біблії; зміну суті свободи віри; біблійний прагматизм; теологічну ідею особистої відповідальності перед Богом; теологічну орієнтацію протестантів на внутрішній світ людини; орієнтацію протестантизму на трудову діяльність, професійні досягнення людини як на покликання.
16
Yermakov, Yu. "ПРЕДМЕТИ, ЯК МАТЕРІАЛЬНІ СЛІДИ ТА ОБ’ЄКТИ ПОШУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІД ЧАС ВИЯВЛЕННЯ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ У СФЕРІ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНИ НАДР." Juridical science, no. 6(108) (April 4, 2020): 212–18. http://dx.doi.org/10.32844/2222-5374-2020-108-6-1.26.
Full textAbstract:
Актуальність статті полягає в тому, що процес виявлення кримінальних правопорушень та осіб, які їх готують або вчинили, заснований на пізнанні події правопорушення шляхом вичленення з навколишнього середовища змін, які виникли у зв'язку з його підготовкою або здійсненням. Ці зміни можуть бути виявлені по залишених слідах на елементах середовища, якими є предмети і тому до об’єктів пошукової діяльності відносяться предмети фізичного світу, які можуть мати ознаки кримінального правопорушення. Характеризуючи специфічні риси процесу пошуку слідів, що виникають в матеріальній сфері в результаті незаконної діяльності з видобутку корисних копалин, в першу чергу необхідно відзначити, що суб'єкт пізнання (оперативний працівник) повинен чітко з'ясувати для себе які саме предмети (за їх зовнішніми ознаками або знаходженням у певному місці) можуть містити у собі сліди кримінального правопорушення. У статті виокремлено предмети, як матеріальні сліди та об’єкти пошукової діяльності під час виявлення кримінальних правопорушень у сфері використання та охорони надр. Зазначено, що процес виявлення кримінальних правопорушень та осіб, які їх готують або вчинили, заснований на пізнанні події правопорушення шляхом вичленення з навколишнього середовища змін, які виникли у зв'язку з його підготовкою або вчиненням. Зміни можуть бути виявлені по залишених слідах на елементах середовища, якими є предмети і тому до об’єктів пошукової діяльності віднесено предмети фізичного світу, які можуть мати ознаки кримінального правопорушення. Зазначено, що перелік цих предметів залежить від етапу злочинних дій. Предмети фізичного світу, як об’єкт пошукової діяльності у сфері використання та охорони надр нами розглядаються з двох позицій: як знаряддя вчинення кримінальних правопорушень, що само по собі вже є ознакою здійснення незаконного видобування корисних копалин та як знаряддя вчинення кримінальних правопорушень, що визначається як об’єкт пошукової діяльності тільки при наявності певних обставин (або ознак), що свідчать про можливість їх використання із злочинною метою, тобто, певні предмети наявні у певному місці або у певної особи в поєднанні з іншою оперативною інформацією.
17
Тарасюк, Марина. "ВОЛИНСЬКЕ ПОВСЯКДЕННЯ ЛИТОВСЬКОЇ ДОБИ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ІСТОРІОГРАФІЇ." Litopys Volyni, no. 24 (July 9, 2021): 41–46. http://dx.doi.org/10.32782/2305-9389/2021.24.06.
Full textAbstract:
Історія повсякденності є нині популярним напрямом наукових розвідок в українській історіографії. З’ясовано, що предметом історії повсякдення є все, що оточує людину щодня: гігієна, одяг, житло, харчуван- ня, дозвілля, виробнича практика та будь-які взаємодії з іншими членами суспільства. Студії охоплюють два рівні дослідження: матеріальне життя та нематеріальне (соціальне). Основне завдання напряму – це розгляд пересічних людей, які могли не впливати на глобальну історію, але, без сумніву, відчували на собі її тиск. Зокрема, напрям використовується під час вивчення середньовічного суспільства. У зв’язку з цим у статті зроблено спро- бу з’ясувати ступінь дослідження (у цьому разі волинського) повсякдення литовської доби та окреслити основні компоненти буденності, які висвітлені в новітній історіографії. Таке узагальнення дасть змогу визначити сфери щоденного, які вдається реконструювати, та такі, що залишаються науковою перспективою. З’ясовано, що з моменту становлення людинознавчої історії сучасна українська історіографія збагатилася дослідженнями таких компонентів повсякденного життя, як гардероб, житло, виробнича практика волинян (матеріальний вимір) та з історії взаємостосунків у громадському та приватному життях, контактів між миря- нами та церквою (нематеріальний вимір або, інакше кажучи, соціальний). Встановлено, що історія волинського повсякдення литовської доби та окремі його складники аналізуються, зокрема, в розвідках краєзнавчих археологів та соціальних істориків. Через незначну представленість у науковій літературі потребують більшої уваги вче- них дозвілля волинян, їхня система харчування, житлові умови. Після аналізу усіх компонентів буденності надалі вдасться сформувати цілісне уявлення науковців про цей відрізок часу, а це, зі свого боку, сприятиме розумінню середньовічного світу ізсередини.
18
Чен, Пен. "НАВЧАЛЬНА РОБОТА З ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ В КНР (НА ПРИКЛАДІ КОМУНІКАТИВНО ОБДАРОВАНИХ ДІТЕЙ)." Засоби навчальної та науково-дослідної роботи, no. 55 (2020): 34–45. http://dx.doi.org/10.34142/2312-1548.2020.55.03.
Full textAbstract:
Китайська педагогічна наука завжди мала досить складні стосунки з поняттям «обдарованість» як соціальною та освітньою реальністю, оскільки ознакою обдарованості людини у традиційній китайській педагогіці вважався соціальний успіх людини (обре матеріальне становище, соціальний та професійний попит, максимальна відповідність соціальному ідеалу суспільства). Онлайн-освіта завжди вважається допоміжною формою освіти в Китаї або варіантом освітньої послуги, діяльність якої спрямована на особливі категорії дітей (важкодоступні діти, діти з особливими фізичними та освітніми потребами, ті, хто опинився у складній життєвій ситуації: ув’язнені, у лікарні тощо). Однак ситуація з пандемією 2020 року поставила увесь світ та Китай, зокрема, перед необхідністю переглянути погляди щодо місця дистанційної освіти. Вся педагогічна та освітня робота у світі була переміщена в Інтернет і робота з обдарованими дітьми не стала винятком. Стаття має на меті представити китайський досвід роботи з обдарованими дітьми (особливо з комунікативно обдарованими) в Інтернеті за допомогою спеціальних освітніх платформ та програм. Для написання статті було використано комплекс теоретичних і емпіричних методів дослідження (метод абстракції, аналіз педагогічної літератури, індукція та дедукція, спостереження тощо). Дослідження проводиться в рамках програми «Порівняльне дослідження професійного розвитку вчителів початкових класів у Китаї та Південній Кореї» (реєстраційний номер ZKNUC2017038)
19
ГАНАБА, Світлана. "ЕВРИСТИЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ІДЕЙ АКТОР-МЕРЕЖЕВОЇ ТЕОРІЇ Б. ЛАТУРА В РОЗУМІННІ ЗМІН І ПЕРСПЕКТИВ РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА." Human Studies a collection of scientific articles Series of «Philosophy», no. 41 (March 1, 2021): 97–110. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4700.41.7.
Full textAbstract:
Метою статті є розгляд засадничих ідей актор- мережевої теорії Б. Латура, які можуть слугувати евристичним потенціалом в осмисленні складних процесів суспільного жит- тя. Методологічними засадами дослідження є використан- ня антропологічного й феноменологічного підходів, а також окреслення методологічного потенціалу актор-мережевої теорії. Наукова новизна полягає в характеристиці особливо- стей гетерогенної природи мережі, яка утворюється під час взаємодії різнорідних елементів, як соціальних, так і технічних. Саме мережі становлять нову морфологію соціального жит- тя, а поширення «мережевої логіки» суттєво відображається на всіх суспільних процесах. Модель актора-мережі дає змогу бачити взаємопов’язаність і єдність соціальної реальності без штучного протиставлення соціально-смислових конструктів і матеріально-речового світу. Дія в умовах соціального про- стору позбавлена чіткої диференціації за рівнями важливості, тому не має значення, хто чи що її здійснює. Бути – уже не тотожно існувати, радше бути дорівнює діяти, виявляти здатність вступати у взаємозв’язки та здійснювати взаємодію. Висновки. Ідеї актор-мережевої теорії Б. Латура володіють значним інноваційним потенціалом. Вони вводять у науковий дискурс аналізу соціальних мереж як складників соціальної взаємодії нові епістемологічні засоби. Перегляд усталених наративів сприйняття дійсності, розроблення нових концепту- альних способів розуміння зміни суспільних процесів відкриває інші можливості в соціальних науках і гуманітаристиці загалом. Таке розуміння реалій сучасного соціального світу нівелює межу між матеріальним і духовним, людським і світом предметів тощо. Уведення в ранг повноправних соціальних акторів тва- рин, речей, явищ тощо вимагає осмислення їх як соціальних акторів, які здатні суттєво змінити соціальну картину й впли- нути на природу, поведінку, думки людини. Ідеї актор-мережевої теорії окреслюють перспективу оновлення корпусу теоретич- ного знання про суспільство й задають парадигмальні горизон- ти сучасного метатеоретичного рівня соціального пізнання. Рефлексія й аналіз соціальних змін як єдиних взаємопов’язаних процесів із багатьма соціальними елементами є актуальною проблемою й перспективою подальших наукових розвідок.
20
Ковтун, Н., Л. Шкіль, and Н. Венцель. "БЕЗУМОВНИЙ БАЗОВИЙ ДОХІД ЯК ФАКТОР НІВЕЛЯЦІЇ СОЦІАЛЬНИХ РИЗИКІВ В УМОВАХ МОДЕРНІЗАЦІЙНИХ ВИКЛИКІВ INDUSTRY 4.0." Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філософські науки, no. 1(89) (September 3, 2021): 76–87. http://dx.doi.org/10.35433/philosophicalsciences.1(89).2021.76-87.
Full textAbstract:
У статті розкрито вплив технологій четвертої індустріальної революції (роботизації, автоматизації, діджиталізації виробництва) на процеси соціального й матеріального розшарування в умовах постіндустріального суспільства, поляризацію у доходах між різними верствами населення у залежності від доступності для них інноваційних технологій, загрозу зростання масового безробіття як в країнах центру світ-системи, так і в країнах її периферії. Доведено ефективність використання механізмів безумовного базового доходу як чинника упередження і подолання технологічного безробіття, вирішення проблеми працюючих бідних, сповільнення прискореної поляризації у доходах між різними соціальними верствами, активізації купівельної спроможності громадян, подолання кризи пенсійних систем більшості країн світу, скорочення бюрократичного апарату в системі соціального захисту та ін.
Особлива увага у дослідженні сконцентрована на аналізі практик впровадження безумовного базового доходу в таких країнах, як США, Норвегія, ОАЕ, де безумовний базовий дохід формувався з ренти за використання природних ресурсів. З’ясовано, що впровадження в цих країнах безумовного базового доходу стало ефективним механізмом справедливого перерозподілу матеріальних багатств і способом досягнення принципів соціальної справедливості. Поряд з цим у країнах, які розвиваються (Індія, Уганда, Намібія), введення механізмів безумовного базового доходу призвело до зростання рівня фінансової стабільності і фінансової безпеки серед його отримувачів та зумовило покращення якості боргових зобов’язань серед бідних верств населення.
Встановлено, що введення механізмів безумовного базового доходу містить і ряд серйозних соціальних ризиків: зростання соціальної апатії, загальне зниження трудової активності, знецінення праці людини як такої. Водночас аргументовано, що введення безумовного базового доходу розвинутими країнами і обмеженість ресурсів на такі практики в країнах, які розвиваються, може ще більше поглибити вже існуючі диспропорції у їх соціально-економічному розвитку та зумовити стихійне зростання міграційних потоків з менш розвинутих країн у країни центру світ-системи.
На основі аналізу диспропорцій у соціальному розвитку сучасної української держави з’ясовано, що в Україні вже склалися умови для впровадження механізмів безумовного базового доходу: значна кількість пенсіонерів і людей з обмеженими можливостями, порівняно з працюючими; реальна відсутність середнього класу і належність левової частки населення держави до категорії бідних; концентрація суспільного багатства в руках незначної кількості олігархічних сімей і, як наслідок, величезний запит в українському суспільстві на дотримання принципів соціальної справедливості.
21
Lanovenko, Y. "Метафізика душі: матеріальне та душевне." Herald of Kiev Institute of Business and Technology 45, no. 3 (November 10, 2020): 18–26. http://dx.doi.org/10.37203/10.37203/kibit.2020.45.03.
Full textAbstract:
Вихідним сучасним визначенням поняття «психіка» є протиставлення її світу матеріального. Однак еволюція психологічних знань свідчить, що таке ставлення до психіки, або – душі, було не завжди: довгий шлях від древніх анімістичних поглядів, через психофізичну єдність та психофізичний антагонізм, до психофізичного паралелізму пройшла психологія у трактуванні природи психічного. В результаті «душа» перетворилася на «психіку», і цьому перетворенні втратився сакральний сенс феномену «душевність». Діалектичний підхід закріпив за психікою статус чогось протилежного матерії, що відокремило науку психологію від інших наук (крім фізіології), заперечивши використання знань з інших галузей наукового пізнання, фізики зокрема. Однак саме з цієї галузі сучасна психологія отримала такі факти, які дозволили поставити психіку в один ряд з іншими фізичними феноменами. А саме: надбання квантової фізики доводять про існування в кожної матеріальної частинки, з якої складається вся існуюча речовина, додаткового компоненту, який відповідає за створення кожного нового елементу Всесвіту. І саме цей компонент є не тільки основою еволюції в планетарному масштабі, про що передбачав французький еволюціоніст П’єр Тейяр де Шарден, саме він (компонент) визначає межу між живою та неживою матерією, між людиною та твариною. Доведення наявності інформаційно-енергетичної основи в елементарних частинках, здійснене Віктором Дмитровичем Пликіним, дозволяє визнати наявність нематеріального компоненту в матеріальній речовині, тобто – припустити присутність душі в кожному тілі. В результаті, заперечення матеріалістичної науки щодо існування ідеалістичних неділимих субстанцій із самосвідомістю терпить крах. А це означає, що в дослідженнях психіки людини треба відмовитися від застарілих фізіологізованих трактовок психічного і розширити наше розуміння «психічного» до меж всезагальності душі.
22
Ревенко, Світлана. "Адаптація та психометричний аналіз методики «Особистісної і соціальної ідентичності» В. Урбанович." Теоретичні і прикладні проблеми психології, no. 1(51) (2020): 186–99. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2020-51-1-186-199.
Full textAbstract:
Метою статті є адаптація методики «Особистісної і соціальної ідентичності»В. Урбанович до вибірки дослідження студентської молоді та її психометричний аналіз. Методи. Для досягнення мети було проведене дескриптивний аналіз (М – середнє арифметичне значення; SD – стандартне відхилення) з подальшим розрахунком надійності за внутрішньою узгодженістю за критерієм альфа Кронбаха. Результати. проведений психометричний аналіз методики «Особистісної і соціальної ідентичності» В. Урбанович показав, що сім шкал із восьми підтвердили свою надійність за внутрішньою узгодженістю, це шкали Служба (робота), Матеріальне положення, Здоров'я, Сім'я, Оточення, Майбутнє, Суспільство.Шкала Внутрішній світ її надійність за внутрішньою узгодженістю не підтверджено. Її перетворено у додаткову шкалу, яка отримала назву Особистісний розвиток і показала гранично припустимий рівень надійності за внутрішньою узгодженістю. Висновки. Методика «Особистісної і соціальної ідентичності» В.Урбановіч підтвердила свою надійність за внутрішньою узгодженістю і може бути використана для проведення дослідження та подальших розрахунків за шкалами: Служба (робота), Матеріальне положення, Здоров'я, Сім'я, Оточення, Майбутнє, Суспільство.
23
Polishchuk, N. V. "Виховання прогресивної ментальності молоді в умовах цивілізаційних змін за впливу інформаційно-високотехнологічного прогресу." Науково-теоретичний альманах "Грані" 19, no. 10(138) (January 26, 2017): 19. http://dx.doi.org/10.15421/1716100.
Full textAbstract:
Автор у статті розглядає цивілізаційні зміни спричинені інформаційно-високотехнологічним науково-технічним прогресом, які справляють глибокий вплив на всі Науково-теоретичний альманах "Грані" людського існування і неодмінно приведуть до нової економічної, соціальної, демографічної, антропологічної, ментальної і духовної ситуації в житті людства і які вже позначаються на духовності й моралі молоді, її ментальності і вірі. У статті з’ясовано, яким способом інформаційно-високотехнологічний науково-технічний прогрес, і особливо освіта, можуть впливати на ментальність молодої людини, як інтелектуального, духовно багатого спеціаліста, на її природу, на її нинішнє та майбутнє існування. Наводяться авторські визначення інформаційно-високотехнологічного науково-технічного прогресу та ментальності в умовах інформаційно-високотехнологічного прогресу.Показано, що українська нація знаходиться в стані пошуку свого шляху розвитку (цивілізаційного, духовного, культурного, ментального, економічного, політичного, суспільного) у сучасному постіндустріальному, постмодерному інформаційно-високотехнологічному світі, для інтенсифікації розвитку якого необхідно долучити як суспільні інституції, так і освітні, враховуючи ментальність нашої нації, яка має свої історичні витоки та систему цінностей, свій специфічний спосіб мислення, особливий тип світосприйняття в системі духовного життя. Тільки таким чином можна виховати молоде покоління українців — щасливе, освічене, духовно і матеріально багате, з прогресивним мисленням і ментальністю.
24
БУТИРСЬКИЙ, АНДРІЙ. "Класифікація строків у процедурі банкрутства." Право України, no. 2021/04 (2021): 33. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2021-04-033.
Full textAbstract:
Процедура банкрутства є необхідним елементом ринкової економіки, який у підсумку забезпечує задоволення вимог кредиторів та відновлення платоспроможності боржника, що відбувається завдяки спеціальному механізму, який функціонує на підставі Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ). Для отримання зазначених результатів учасникам справи про банкрутство доводиться пройти тривалий шлях: від відкриття провадження у справі до досягнення необхідного результату (отримання коштів кредиторами, затвердження звіту ліквідатора або керуючого санацією тощо). У цьому контексті варто звернути увагу саме на тривалість процедури банкрутства, оскільки грошові кошти мають схильність до знецінення, що зумовлено інфляційними процесами у державі, або подекуди самі кредитори стають боржниками через нескінченно довгу процедуру банкрутства і неможливість отримати свої кошти. Метою статті є розроблення авторської класифікації строків у процедурі банкрутства. В основі справи про банкрутство завжди лежить матеріально-правовий інтерес учасників цієї процедури, задоволення якого здійснюється у межах судових процедур банкрутства, на підставі процесуальних норм КУзПБ і Господарського процесуального кодексу України. За результатами дослідження автор доходить висновку, що зважаючи на комплекс ний характер такої підгалузі господарського права, як банкрутство, у цій процедурі знаходить свій прояв велика кількість строків, що зумовлює необхідність їхньої класифікації за декількома критеріями. Строки у процедурі банкрутства пропонуємо класифікувати за такими критеріями: видом законодавства, яке регламентує такі строки (строки, передбачені загальним законодавством, і строки, передбачені спеціальним законодавством); характером правовідносин, у яких застосовуються строки у процедурі банкрутства (матеріальні, процедурні та процесуальні); залежно від наслідків застосування (загальні строки та присікальні строки у процедурі банкрутства).
25
Шнуренко, Тетяна. "АМАТОРСТВО ЯК ОСНОВА ОРГАНІЗАЦІЇ НАРОДНИХ ПІСЕННИХ КОЛЕКТИВІВ: ПОТЕНЦІАЛ РОЗВИТКУ ТА ВКОРІНЕННЯ У ПРАКТИКУ ВИКОНАВСТВА." Молодий вчений, no. 1 (89) (January 29, 2021): 299–302. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-1-89-58.
Full textAbstract:
Досліджено аматорство як культурний феномен, який виконує компенсаторну та ідентифікаційну роль. Визначено, що реалії глобалізованого світу та євроінтеграційні процеси в Україні сприяють актуалізації вивчення фольклору, народного вокалу та діяльності любительських народнопісенних колективів. Акцентовано увагу на стилізаційній та імпровізаційній манері, яка характерна для досліджуваних ансамблів: це дозволяє їм проростати в естрадно-сценічну практику. Підкреслено роль будинків культури та закладів клубного типу в методичній та матеріальній підтримці аматорських груп.
26
Idrisova, Sevindzh. "Чуттєва культура і музикознавство: аналіз есею Жоржа Кастнера «Les Voix de Paris» (1857)." Musicology of Kyiv, no. 59 (December 9, 2019): 156–70. http://dx.doi.org/10.33643/kmus.2019.59.12.
Full textAbstract:
Переосмислення ролі тілесного досвіду в процесі пізнання себе й навколишнього світу стало маркером «чуттєвого зрушення» в сучасній гуманітаристиці. У статті окреслено шляхи перетинів між «сенсуальними студіями» і музикознавством. На основі аналізу літературно-музичного есею Жоржа Кастнера «Голоси Парижа» (1857) ми дійшли висновку, що культурні практики повсякденності безпосередньо впливають на режими сприйняття композитора і можуть реалізовуватися у тканині музичного твору. Іншими словами, твір мистецтва виступає матеріальним втіленням чуттєвого буття його автора.
27
Lievi, L., and O. Zyma. "СУЧАСНІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНІ МЕТОДИ МОДЕЛЮВАННЯ СКЛАДНИХ ТЕХНОЛОГІЧНИХ ОБ'ЄКТІВ." Системи управління, навігації та зв’язку. Збірник наукових праць 1, no. 63 (February 26, 2021): 49–53. http://dx.doi.org/10.26906/sunz.2021.1.049.
Full textAbstract:
Одним з ключових питань синтезу систем автоматичного регулювання є розробка адекватних математичних моделей об'єктів керування. Розробка моделей фізичних систем - це дуже складна і трудомістка робота, яка займає від 80 до 90 % зусиль, необхідних для аналізу і синтезу систем керування, і включає такі етапи: визначення параметрів процесу, які впливають на об'єкт керування; визначення зв'язків між параметрами; складання матеріальних та енергетичних балансів об'єктів керування; лінеаризація цих балансів; одержання диференціального рівняння. Результатом моделювання майже всіх технологічних об'єктів є складне диференціальне рівняння великого порядку, яке надалі використовується для розрахунку систем автоматичного регулювання. Під математичною моделлю зазвичай розуміють сукупність співвідношень (рівнянь, логічних умов, операторів тощо), що визначають характеристики станів об'єкту моделювання. Сучасні наука й технологія як об'єкти дослідження розглядають матеріальні об'єкти навколишнього світу та їхні фізико-хімічні перетворення. Практична реалізація цих досліджень від лабораторних установок до промислових виробництв використовує моделювання як процес пізнання, а також для оптимальної організації, функціонування й керування виробництвом. Сучасним технологіям притаманна висока складність, яка виявляється у великій кількості й різноманітті параметрів, що визначають хід процесів, внутрішніх зв'язків між параметрами, у їхньому взаємному впливі, причому зміна одного параметра може викликати нелінійну зміну інших параметрів. Ця складність підсилюється при виникненні множинних зворотних зв'язків між параметрами, а також неконтрольованими збуреннями, випадковим чином розподіленими в часі. Інформаційний потенціал, генерований технологічними процесами, надзвичайно великий. При обмежених можливостях його сприйняття необхідно зменшувати цей потенціал, що остаточно призведе до скорочення альтернатив під час прийнятті керуючих рішень. Це досягається пізнанням процесу через моделі - спрощені системи, які відображають окремі, обмежені в потрібному напрямку, сторони процесу, що розглядається. Існує багато способів одержання моделей технологічних процесів. Кожен спосіб дає можливість побудувати модель, адекватну процесу в певному сенсі, що залежить від обраного критерію. Це означає, що існує деяка абстрактна відповідність між безліччю моделей і модельованим об'єктом. Моделювання, власне кажучи, засновано на використанні динамічної аналогії, яка означає нетотожну подобу властивостей або співвідношень
28
КОМАРНІЦЬКИЙ, Олександр, and Людмила КОМАРНІЦЬКА. "УКРАЇНСЬКО-ЄВРЕЙСЬКІ ВІДНОСИНИ У ДОБУ ДИРЕКТОРІЇ УНР: НА МАТЕРІАЛАХ МІСТЕЧОК ПРАВОБЕРЕЖНОЇ УКРАЇНИ." Східноєвропейський історичний вісник, no. 18 (March 30, 2021): 107–17. http://dx.doi.org/10.24919/2519-058x.18.226511.
Full textAbstract:
Анотація. Мета дослідження – спираючись на доробок попередників, наявну джерельну базу показати позитивні і негативні сторони взаємин української та єврейської громад містечок Правобережної України у добу Директорії УНР. Методологія дослідження спирається на принципи конкретно-історичного підходу або історизму, об`єктивності, всебічності і цілісності, системності, а також на використання методів – аналізу та синтезу, історико-генетичного, історико-порівняльного, історико-типологічного, проблемно-хронологічного. Наукова новизна полягає у тому, що вперше в історіографії показано, з одного боку, яскраві приклади співпраці українців та євреїв у правобережних містечках українців, з іншого боку, протиєврейські ексцеси, пов’язані з погромами єврейських громад у 1919 – 1920 рр., висвітлено причини погромницьких дій української армії, повстанців і селян. Висновки. Доба Директорії УНР позначена як позитивними, так і негативними подіями у житті української та єврейської громад правобережних містечок. З одного боку, євреї вітали відновлення УНР, а українці допомагали їм у підготовці національних свят. Спільно ці етнічні групи вирішували питання діяльності своїх просвітянських товариств. Частина євреїв допомагала українському народу у боротьбі за державну незалежність, матеріально підтримувала Армію УНР, воювали у складі українського війська. З іншого боку, досліджуваний нами період позначений і протиєврейськими ексцесами, які, значною мірою, були спровоковані прихильністю євреїв до більшовиків, ігноруванням ними мобілізаційних заходів української влади. Наслідком такої непослідовності єврейської меншини стали погроми із людськими жертвами, які здійснили окремі частини Армії УНР, а також повстанські отамани. Таких погромів відбулося не менше 131. Погромницькими діями “відзначилися” і містечкові селяни-українці, для яких євреї, з якими вони співіснували в межах одного населеного пункту, були, насамперед, експлуататорами, спекулянтами, а вже потім більшовиками. Такі випадки зафіксовано у 26 містечках. Низка джерел свідчить, що українська влада намагалася надавати посильну матеріальну та юридичну допомогу містечковим євреям, які потерпіли від погромів.
Ключові слова: містечко, євреї, громада, армія, погроми.
29
Я., Мельник Я. "КОНЦЕПЦІЯ СЕМІОТИКИ У СОЦІАЛЬНОМУ ПРАВІ: ПРОБЛЕМИ ДОКТРИНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ." Актуальні проблеми права: теорія і практика, no. 1 (39) (April 21, 2020): 91–97. http://dx.doi.org/10.33216/2218-5461-2020-39-1-91-97.
Full textAbstract:
У статті розглядаються проблеми становлення інституту семіотики в соціальному праві. Розглядаються питання доктринального семіотичного вакууму, що позначається на правовій політиці повноцінного розвитку соціального права.Автор зазначає, торкаючись змісту терміну «семіотика» (грецькою «semeiotikón»), він від «seméion», що означає знак, ознака, а семіологія, як наука, досліджує властивості знаків і знакових систем, природних і штучних мов. Вчена О.М. Балинська семіотику права пропонує визначати як окремий напрям філософії права, що концептуально охоплює всі основні філософські аспекти (онтологію, гносеологію, аксіологію, антропологію та праксеологію) права як суспільного феномена.Розмірковуючи про дійсність як образ образів, не було б зайвим відмітити позицію Г. Андерса, який зазначає, що образи принципово оприявнюють не зв’язки, а лише вирвані картини світу, отже, коли вони показують світ, вони і його приховують. Зрештою, Г. Андерс зауважує, що сенсаційне сутнісно належить до шаблонів; і не лише тому, що воно їх прикриває і гасить; а й тому, що воно саме тяжіє до перетворення на шаблони.Абсолютизація права, – на думку В.В. Завальнюка, – це теж міф про право як реалізацію справедливості, ідеалу. Міф, що втілив месіанський образ права, який існував на різних історичних етапах, трансформувався і утворив безліч похідних міфів. Ю.Г. Барабаш та В.Л. Федоренко приходять до висновку у тому, що соціальна політика держави в тому числі на конституційному рівні, повинна бути переорієнтована виключно з питання про соціальне піклування громадян на створення умов, коли кожен зможе власними зусиллями гарантувати собі нормальне існування. Схожої позиції притримуються й науковці М.І. Іншин та В.І. Щербина. Вони відмічають, що зазвичай, кінцевими цілями соціальної політики є досягнення рівноваги, стабільності і безпеки життя у суспільстві, цілісності і динамізму його розвитку, забезпечення достатніми матеріальними, організаційними та іншими ресурсами їх прогресу та вдосконалення, а в кінцевому рахунку становлення умов для спокійного життя громадян, їх упевненості у завтрашньому дні.
Ключові слова: соціальне право, правова семіотика, соціальна політика, семіотика соціального права, право, як знакова система.
30
Корсак, Костянтин, and Юрій Корсак. "Семантичні і когнітивні перешкоди на шляху до ноосимбіозу людства і біосфери." Idei, no. 1(17)-2(18 (November 30, 2021): 65–77. http://dx.doi.org/10.34017/1313-9703-2021-1(17)-2(18)-65-77.
Full textAbstract:
У статті доведено, що модель еволюції у вигляді "трьох хвиль" (Е. Тоффлер, США) необхідно доповнити 4-ю ноохвилею. Її основа – помічені авторами екологічно ідеальні технології (ноотехнології), здатні усунути загрози пандемій та екологічного колапсу. У 2000 р їх було дві, у 2010 – 4, у 2019 – 8. За два роки їхня кількість зросла майже до 30, що й доводить прихід 4-ї ноохвилі. Науковий світ не вірить в реальність екологічно ідеальних виробництв і відкидає авторські пропозиції. Західні видання відхилили усі наші статті, в РФ та Україні вони були надруковані, але не отримали повного визнання. Це можна пояснити тим, що на Заході після дискусій 1955-1970 років домінує визначення ноосфери як нематеріальної (духовної) оболонки Землі (Т. де Шарден, Франція). Це виключає сприйняття ноотехнологій як матеріальних сутностей, що блокує прогрес і усунення глобальних загроз. Автори створили словник (Нооглосарій-2), що містить термін "ноосфера" і ноопоняття "з майбутнього" (це ноотехнології, ноопроцеси і ноонауки). Настав час прискорити побудову ноосфери в її матеріальному втіленні, як пропонував В. І. Вернадський.
31
ПИСАРЕНКО, НАДІЯ. "Розмежування судових юрисдикцій крізь призму розуміння принципів судочинства (на прикладі податкових спорів)." Право України, no. 2020/04 (2020): 127. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-04-127.
Full textAbstract:
Стаття присвячена вивченню питання розмежування судових юрисдикцій. Як свідчить практика, суб’єктний склад спірних відносин, а також характер суспільних зв’язків, із яких конфлікт виник, не можна вважати вичерпними критеріями для визначення суду, повноважного його (конфлікт) вирішувати. Метою статті є пошук додаткових критеріїв, зважаючи на які можна встановити процесуальну форму, що є найбільш придатною для розв’язання правового спору з характерними ознаками. У статті зауважено, що утворення судів різних юрисдикцій обумовлено тим, що їхні судді мають спеціалізуватися на вирішенні конфліктів, які виникають із правових відносин різної галузевої приналежності й підлягають регламентації за допомогою матеріальних норм різних галузей права. Таким чином, судді, що спеціалізуються, спроможні продемонструвати найвищий рівень розуміння галузевих матеріальних норм, засвідчити свою здатність фахово тлумачити такі норми, а отже, бути взірцем у питаннях їх застосування. Водночас наголошено на тому, що суди у своїй діяльності дотримуються різних процесуальних законів, які акумулюють норми, що відзначаються особливостями; “спеціалізований” суд діє за правилами, що сприяють створенню пристойних умов для реалізації сторонами конфлікту наданих їм процесуальних прав. Це озна чає, що правильне визначення юрисдикції гарантує не тільки високий ступінь суддівської компетентності у застосуванні матеріальних норм, а й не менш цінний “процесуальний комфорт”, що мають відчувати всі учасники судового процесу. Запропоновано наблизитися до вирішення проблеми розмежування судових юрисдикцій не через виокремлення ознак спорів, формування їхніх переліків, а за допомогою пошуку відповіді на запитання: чи потребує їх (спорів) розв’язання застосування спеціальних процесуальних правил? Констатовано, що первісно зміст спеціальних процесуальних правил відбивається у нормах про принципи судочинства; свій розвиток такі правила отри мують у подальших процесуальних приписах. Кодекс адміністративного судочинства України (КАС України) пристосований для розв’язання конфліктів за участю суб’єктів влади. Отже, всі його правила, засновані на виписаних на початку КАС України принципах, спрямовано на створення умов, за яких нерівні у матеріальних відносинах суб’єкти права, які є сторонами спору, досягають рівності у судовому процесі. Зроблено деякі узагальнення, за допомогою яких проілюстровано, як діють спеціальні положення КАС України для гарантування рівності сторін в адміністративному судочинстві. Такі узагальнення супроводжуються прикладами судових рішень у справах із розгляду податкових спорів, що вкотре дало змогу впевнитися у правильності обрання для їх розв’язання саме адміністративної процесуальної форми.
32
Kovalyshyn, V., N. Velykyi, Vol Kovalyshyn, T. Voitovych, and M. Sorochych. "ЗАСОБИ ОТРИМАННЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЗАСТОСУВАННЯ КОМПРЕСІЙНОЇ ПІНИ." Fire Safety 39 (April 5, 2022): 94–104. http://dx.doi.org/10.32447/20786662.39.2021.11.
Full textAbstract:
Пожежі класів А та В серед інших класів пожеж завдають значної матеріальної та екологічної шкоди. Найпоширенішою речовиною для гасіння пожеж класу А є вода, оскільки вона має високі показники теплоємності, теплоти пароутворення і низьку теплопровідність. Основний механізм вогнегасної дії води – охолодження зони горіння. При потраплянні в осередок пожежі вода охолоджує горючу речовину нижче за температуру займання. Також при поглинанні водою тепла утворюється пара, яка зменшує концентрацію кисню та продуктів горіння в зоні горіння.У Німеччині, Австрії, США та інших країнах все більшої популярності набуває використання компресійної піни. Принцип дії системи для отримання такої піни – примусове введення повітря в розчин піноутворювача за допомогою компресора. Такі системи називаються “Compressed air foam system” (CAFS), які останнім часом набули широкого застосування в світі. Компресійній піні притаманна вогнегасна властивість води, хороша ізолювальна здатність горючих парів від зони реакції.Вперше технологія для генерування компресійної піни була застосована у 1932 році у Данії. Вона використовувалася для гасіння пожеж на суднах. Властивості цієї піни отримали позитивну оцінку та у 1944 році її почали використовувати у ВМС США. Зараз компресійна піна використовується для гасіння пожеж класу А і В та на об’єктах, де є небажаним затоплення водою і потрібна піна з хорошими адгезивними властивостями.Мета. Метою статті є аналіз використання CAFS та розширення галузі застосування компресійної піни для гасіння нафтопродуктів підшаровим способом та при подаванні на поверхню. Висновки. Згідно з проведеним аналізом можна зробити висновок, що системи з використання компресійної піни набирають стрімкого поширення, такі технології не передбачають використання великої кількості води і доволі широко застосовуються у багатьох країнах світу, зокрема, в Німеччині, Австрії, США, Великій Британії тощо. Основні переваги компресійної піни: менші затрати часу на гасіння пожежі, менші витрати води та піноутворювача води (2-5 рази) і піни (5-15 разів), можливість подавання піни на велику відстань, а також гасіння електрообладнання. Також слід зазначити, що компресійна піна значно легша, а тому це підвищує маневреність ствольщика, та дає змогу швидше змінити позицію. Також, при використанні цієї піни, завдяки низькому вмісту рідинної фази, зменшуються побічні матеріальні збитки при гасінні пожеж житлових будинків. Є гіпотеза, що цей вид піни може використовуватись для подавання на поверхню горючої рідини, а також використовуватись для «підшарового» гасіння резервуарів з нафтою та нафтопродуктами. Використання компресійної піни «підшаровим» способом, як і подачею на поверхню не вивчене в Україні та за її межами, відсутні відповідні нормативні документи. У нашій гіпотезі передбачаємо, що компресійна піна буде швидко покривати поверхню і триматись довгий час на поверхні не руйнуючись, таким чином не давати горючим парам потрапляти в зону горіння, бути екраном між полум’ям та дзеркалом ЛЗР та ГР, охолоджувати нагріті поверхні. Компресійна піна має більшу стійкість ніж звичайна, повітряно-механічна піна (ПМП). Для підтвердження або спростування цієї гіпотези у майбутньому будуть проведені дослідження з гасіння пожеж у резервуарах з ЛЗР та ГР та визначення оптимальних концентрацій вітчизняних піноутворювачів (ПУ) для отримання компресійної піни
33
Чанхао, Хуан. "ВИКОРИСТАННЯ ПРИНЦИПУ КУЛЬТУРОВІДПОВІДНОСТІ МИСТЕЦЬКОГО НАВЧАННЯ У ПРОЦЕСІ ВОКАЛЬНО-ХОРОВОЇ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ." Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології, no. 10(104) (December 28, 2020): 49–57. http://dx.doi.org/10.24139/2312-5993/2020.10/049-057.
Full textAbstract:
Залучаючись до творення зразків духовної та матеріальної культури, особистість розвиває та реалізує свій творчий потенціал. Як переконує досвід, найширший простір до застосування власних творчих потенцій надає особі саме рідна культура, якою вона живиться та підтримується. Де живлення й підтримка відбувається впродовж усього життя зі змінними векторами осягнення рідної культури та пізнанні культурних пластів, зокрема, в роки навчання, які проходять у незнаному культурному просторі, під час професійного надбання в культурному середовищі країни, обраної для фахової підготовки. Студенти-китайці обираючи ЗВО України долучаються до її культурних, педагогічних, наукових та мистецьких надбань.
34
Козловець, М. "МЕНТАЛЬНІСТЬ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ І ПРОЦЕСИ ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ." Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філософські науки, no. 1(84) (November 22, 2018): 48–53. http://dx.doi.org/10.35433/philosophicalsciences.1(84).2018.48-53.
Full textAbstract:
У статті крізь призму ментальності українців розглядаються процеси державного будівництва в сучасній Україна; звернуто увагу на особливості територіального, культурно-господарчого розвитку і самобутності етнічної еволюції українців як народу, без врахування яких неможливо зрозуміти сутність новітнього націє- й державотворення. Як специфічний спосіб сприйняття і розуміння етносом свого внутрішнього світу та зовнішніх обставин ментальність разом із матеріальними чинниками інтегрує народ, націю в єдине ціле, відкриває шлях до побудови ефективної держави. Обґрунтовано, що успішне творення державно-політичного організму на новому витку національної історії залежатиме від того, наскільки українська державницька ідея увійде у свідомість громадян України, адекватно відповідає сутності ментальності та собливостям менталітету українського народу.
35
Dutchak, Myroslav, Oksana Shynkaruk, and Marina Lavrenchuk. "Розвиток гольфу в Україні: проблеми та перспективи." Physical education, sports and health culture in modern society, no. 1 (45) (May 23, 2019): 3–11. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2019-01-03-13.
Full textAbstract:
Актуальність. Уключення гольфу до олімпійських видів спорту, а також процес його глобалізації, комерціалізації та професіоналізації зумовлюють перспективи розвитку цього виду спорту в рамках національного й міжнародного масштабу. Незважаючи на зацікавленість населення до занять гольфом в Україні, його позитив- ний розвиток в останні роки, спостерігаємо низку проблем. Мета статті – здійснити комплексний аналіз розвитку гольфу у світі та Україні, окреслити основні проблеми та визначити перспективи його сучасного розвитку. Методи досліджень – аналіз даних спеціальної науково-методичної літератури, офіційних нормативно-правових документів, опитування, аналіз даних Інтернет, SWOT-аналіз, зіставлення, узагальнення. Результати. У статті визначено сучасні тренди світового гольфу, серед яких – суттєве зростання популярності й географії поширення гольфу; збереження провідних позицій США в розвитку гольфу; концентрація системи гольфу в Європі до 92 % усіх професійних гравців та 90 % майданчиків для гольфу; упровадження до 2020 р. єдиної світової системи гандикапів; уніфікація стандартів підготовки та сертифікації тренерів, суддів, грінкіперів; прогрес бізнес-індустрії гольфу тощо. Досліджено сучасні виклики, що впливають на подальший розвиток гольфу в Україні: недосконалість законодавчого забезпечення розвитку спорту й сприяння діяльності суб’єктів системи вітчизняного гольфу; низький рівень мотивації різних верств населення до занять гольфом у країні; відсутність відділень із гольфу в дитячо-юнацьких спортивних школах; віставання матеріально-технічної бази розвитку гольфу від рівня більшо- сті країн світу; невідповідність сучасним вимогам науково-методичного супроводження розвитку гольфу та кадрового забезпечення й ін. Розроблено стратегічні напрями, цілі й завдання розвитку гольфу в Україні на період до 2030 р. Висновки. Обґрунтована стратегія розвитку гольфу в Україні дасть змогу гідно репрезентувати державу у світовому спортивному співтоваристві, популяризувати гольф як вид активного відпочинку в системі здорового способу життя громадян та сприяти консолідації нації.
36
Хохлов, А. С. "ЕНТЕЛЕХІЯ МИСТЕЦТВА В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЙНИХ ЗМІН." Духовність особистості: методологія, теорія і практика 101, no. 2(Ч.2) (September 28, 2021): 211–19. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2021-101-2_2-211-219.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженню пріоритетних напрямків руху й розвитку сучасного суспільства в умовах глобалізаційних змін, визначення та осмислення яких передусім має на увазі та ставить на чолі своєї значущості економічні, соціальні, політичні, екологічні, технологічні та техногенні відносини. Високий рівень політичних, технологічних, наукових досягнень має інтенсивний вплив на формування й розвиток особистості окремої людини та її як фундаментальної складової суспільства і світу в цілому, вказуючи на необхідність й на негативні дії глобалізаційних процесів. Не зважаючи на первинну актуальність праць Даріо Салас Соммера у середині та кінці ХХ-го століття, його розуміння сучасного суспільства розглядаються науковцями сучасності та у статті; вони можуть бути перенесені на реалії сьогодення, висвітлюючи принципи моралі суспільства, підкреслюючи його матеріальний, культурний та духовно-моральний егоїзм. Проаналізовано і трактовано поняття «ентелехії» відносно філософії Арістотеля. Встановлено зв’язок між філософським значенням ентелехії та її педагогічним використанням. Ентелехія — це не лише те, що рухає формою, не лише сутність предмета або явища, а має розумітися із вагомою складовою активності свого конотату, яка в рамках художньо-естетичного навчання є не тільки базою та засадами знань, понять і уявлень, але й активним рушієм та реалізатором цілей навчання засобами мистецтва – формування художньо-естетичного потенціалу, сили та енергії високоморальної особистості, здатної на подальший саморозвиток та кращі зміни у суспільстві; розвиток внутрішнього світу людини, її естетичної свідомості; культурне, моральне та духовне пробудження.
37
N.M., Krasnova. "THE PHILOSOPHICAL, PSYCHOLOGICAL AND PEDAGOGICAL APPROACHES TO THE PROBLEM OF THE WORLD EXPRESSION." Collection of Research Papers Pedagogical sciences, no. 92 (January 29, 2021): 28–34. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2413-1865/2020-92-4.
Full textAbstract:
The article says about the theoretical analyze of the philosophical, psychological and pedagogical literature according the world expression. It`s been proven that the definition of the word «world expression» changes depending on the direction of the study: the process of the expression in the philosophical conceptions is one of the form of the expression in which the material unity of the world is realized through the representation of objective reality of the human mind in the process of discovering the objects of the outside world. Based on this, information is accumulated. In psychology, from the standpoint of forming mental qualities the world expression is the ability to be actively targeted working with the environmental information which leads to the certain results – psychological conditions, images, feelings, concepts, emotions. In Art Pedagogy from the position of aesthetic and educational activities it is the Art modeling of reality in the human activity to create art images. From the aesthetic education this word means the full realization of the person as an object of art activity, it brings to a valuable attitude to reality and art. It is necessary to form the personal development, the growth of consciousness and personal expression, self-realization and need for spiritual improvement. It has been discovered that the reflection of the world means an active person`s position in the world experience and focuses on the interaction between the surrounding people. It is a fact that the expression of the world exists in each personality – it is the complete system of the rational and emotional world mapping processes expressed both internally (feelings, conditions, human qualities) and externally (activity results). The world expression is placed on the multi-stage presentation. The first one is the perception of the world – sensual images of the world around. The second one is the interpretation – creative subjective conception of the image. The third is the reproduction of the objects and phenomena of the world using artistic ways.Key words: worldview, reflection, world expression, spiritual and practical exploration of the world, art view, artistic image. У статті проведений теоретичний аналіз філософської та психолого-педагогічної літератури із проблеми «світовідображення». Доведено, що зміст поняття «відображення» варіюється залежно від напряму дослідження: у філософських концепціях процес відображення представлено як одну із форм вираження і реалізації матеріальної єдності світу через відтворення об’єктивної реальності у свідомо-сті людини в процесі пізнання об’єктів зовнішнього світу. На його основі відбувається накопичення інформації, ускладнення структури і функцій матеріальних систем; у психології,з позиції сформова-ності психічних якостей особистості – це здатність до активної цілеспрямованої діяльності під час сприйняття, перероблення та відтворення інформації з навколишнього середовища, що породжує певні результати і явища – психічні стани, образи, відчуття, поняття, емоції; у мистецькій педагогіці з пози-ції естетично-пізнавальної діяльності – як мистецьке моделювання дійсності в людській діяльності зі створення художніх образів; з позиції естетичного виховання – становлення особистості як суб’єкта художньої діяльності, що виявляє особистісно-ціннісне ставлення до дійсності і мистецтва, здатність до самореалізації. Результати. Наголошується на необхідності формування особистісно-ціннісного ставлення до дійсності, розвитку свідомості, здатності до самореалізації, потреби в духовному самов-досконаленні. З’ясовано, що світовідображення передбачає активну позицію особистості в пізнанні світу і спрямованість на взаємодію з оточенням. Визначено, що «світовідображення в особистості» – це цілісна система процесів раціонального й емоційного відтворення об’єктів зовнішнього світу, що знаходить вираження у внутрішніх виявах (розвиток почуттів, станів, якостей) і зовнішніх результа-тах (створення продуктів діяльності). Акцентується увага на тому, що світовідображення здійснюється впродовж таких етапів: сприймання– створення цілісних чуттєвих образів безпосередньо у процесі сприйняття навколишнього; інтерпретації – творчого осмислення образу, що містить оцінку сприймаю-чого; відтворення образу, що реалізується зображенням об’єктів і явищ навколишнього світу художні-ми засобами. Надано визначення поняття «світовідображення в особистості».Ключові слова: світогляд, відображення, світовідображення, духовно-практичне освоєння світу, мистецький світогляд, художній образ.
38
Шинкарук, Олег, and Орест Михайлишин. "ОКРЕМІ АСПЕКТИ ЗАСТОСУВАННЯ ІМІТАЦІЙНОГО МОДЕЛЮВАННЯ У ПІДГОТОВЦІ СКЛАДОВИХ СЕКТОРУ БЕЗПЕКИ І ОБОРОНИ УКРАЇНИ." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки 80, no. 2 (February 23, 2020): 227–41. http://dx.doi.org/10.32453/3.v80i2.201.
Full textAbstract:
До арсеналу усіх ланок управління збройних сил провідних країн світу увійшов досвід застосування різноманітних систем моделювання дій військ (сил), сфера використання яких є одним з пріоритетів, пов’язаних із підвищенням ефективності їх застосування. В умовах оптимізації витрат на військову сферу та активізації діяльності суспільства щодо зменшення негативного впливу підготовки військ (сил) на довкілля експерти бачать, що подальше підвищення її інтенсивності та ефективності полягає передусім в комп’ютеризації процесів підготовки особового складу та органів управління. З цією метою застосовують різноманітні тренажери, імітатори та моделювальні навчальні системи. Застосування тактичних військових ігор є важливим видом індивідуальної підготовки солдатів та офіцерів. Крім створення реалістичного образу імовірного противника, за їх допомогою можливі відтворення реалістичної багатовимірної картини сучасного бою, вдосконалення тактики ведення бойових дій, підготовка до дій у будь-яких природно-географічних умовах, відновлення морально-психологічного стану військовослужбовців, які беруть участь у бойових діях. Тактичні військові ігри є одним із простих способів використання засобів імітаційного моделювання, що дозволяє зменшити витрати на організацію та проведення навчань (тренувань) і створення нових тренажерних комплексів (симуляторів). Основною перевагою тактичних військових ігор є відсутність реальної загрози для життя і здоров’я навчальної аудиторії, наближеність психологічних умов віртуальної реальності до бойових, що дає можливість набути досвіду ведення військових операцій завчасно, без істотних матеріальних витрат і ризику для життя. Автор розкриває перспективи поєднання за допомогою ресурсів розподіленого моделювання тренажерів тактичного й оперативно-тактичного рівня. Такий підхід сприятиме впровадженню комплексних програм підготовки з використанням ресурсів імітаційного моделювання в органах управління різного рівня та можливості вдосконалення індивідуальних навичок особового складу. Імітаційне моделювання нині стало потужним інструментом: в усьому світі його використовують для підготовки командирів та штабів до дій під час планування та ведення сучасних операцій. Використання систем імітаційного моделювання дає змогу посадовим особам органів військового управління у реальному масштабі часу набути практичних навичок із виконання процедур управління частинами і підрозділами у реальній бойовій обстановці, а в разі потреби – із корегування прийнятого рішення.
39
Зима, О. Г., В. А. Будянська, В. В. Кошарна, В. О. Турпетко, and В. О. Василашко. "Формування конкурентоспроможності особистості: від школяра до випускника ЗВО." ВІСНИК СХІДНОУКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ імені Володимира Даля, no. 6 (270) (November 10, 2021): 90–95. http://dx.doi.org/10.33216/1998-7927-2021-270-6-90-95.
Full textAbstract:
У статті розкрито необхідність та своєчасність формування конкурентоспроможності майбутнього фахівця в сучасних умовах модернізації освітньої системи.
Характер проблем сучасності, причини та можливі наслідки в розвитку людства змушують задуматися про рушійні сили і перспективи, які чекають на нас в майбутньому, щоб спільно утримати рівновагу між: 1) соціальним, економічним і природним середовищем; 2) матеріальними і духовними цінностями, які є передумовами сталого розвитку суспільства і культури. Тільки таке суспільство має майбутнє, яке думає не тільки про миттєві блага, а й про те, що вона бажає і може залишити у спадок майбутнім поколінням. В наші дні неодноразово звучала думка, що не ми щось зберігаємо і залишаємо майбутнім поколінням, а майбутні покоління нам позичили свої життєво важливі ресурси на тимчасове користування. З цим ми повинні рахуватися. Якщо будемо жити тільки сьогоднішнім днем, тільки для одного дня і не зможемо віддати свій борг людству майбутнього, то наше існування вже тепер під загрозою. Світ влаштований так, що в усьому і всюди можна розглядати причинно-наслідкові закономірності.
Засновник Римського клубу, італійський вчений, відомий підприємець А. Пецці висловив дуже важливу думку, - щоб управляти економікою світового масштабу, людина, в першу чергу, повинна навчитися керувати собою, повинна усвідомити й освоїти механізм саморегуляції. А. Пецці підкреслив ще одну важливу думку, що людина, стикаючись з дилемою вибору, повинна змінитися як особистість, як професіонал, як індивідуум суспільства, як громадянин Всесвіту або повинен зникнути з поверхні Землі.
Дослідження підтверджують, що за останні 10 років в результаті зміни парадигм в науці та освіті, змінилася і парадигма конкурентоспроможності особистості в соціальних і гуманітарних науках.
Дослідження про розуміння конкурентоспроможності в закладах середньої освіти показали нерівність інтелектуального і морального розвитку, що дозволило обрати напрямок вектору подальшого розвитку. Аналіз внутрішньої структури ЗВО дозволив розкрити сутність і дати коротку характеристику змісту досліджуваного феномена. В якості структурних виділені такі компоненти конкурентоспроможності студента ЗВО, як: мотиваційний, емоційно-вольовий, інформаційно-змістовний і операційно-практичний. Взаємозв'язок, взаємозумовленість змістовних компонентів конкурентоспроможності характеризує системний, цілісний характер досліджуваного феномена.
40
Korobkina, T. V. "Основні критерії класичної парадигми: методологічна та епістемологічна недостатність." Grani 18, no. 7 (May 30, 2015): 94–97. http://dx.doi.org/10.15421/1715142.
Full textAbstract:
Ця робота присвячена аналізу пов’язаних між собою процесів: формування теорії пізнання і сучасної стадії розвитку суспільної та індивідуальної свідомості. Стаття спрямована на визначення критеріїв і меж класичної парадигми. Для класичної парадигми характерне мислення в рамках опозицій, де суб’єкт протиставлений об’єкту, дослідник досліджуваному, матеріальне ідеальному, дух природі і т.д. Частиною розв’язання багатьох нагальних проблем може стати звернення до феномена людини, що розуміється саме як вписана у світ цілісна істота, що включає духовний, соціальний, економічний, ідеологічний та інші рівні буття на противагу класичній парадигмі, що розчленовує людину на окремі атомізовані компоненти. Тому, на думку автора, одним з найперспективніших у постнекласичній парадигмі є холістичний/інтегральний підхід, бо для нього питання цілісності — одне з ключових. У роботі терміни «інтегральний» і «холістичний» використовуються як синонімічні. У розумінні сутності холістичних підходів автор ґрунтується на ідеях Ф. Капра, В.І. Черникової та ін. Інтегральний підхід дає можливість розглянути «об’єкт» дослідження з різних позицій, а також робить теорію наближеною до людини. Стаття адресована філософам, психологам, широкому колу читачів.
41
Гуйван, П. Д. "Пізнання темпорального перебігу в контексті особистісного ціннісного сприйняття людиною часових перспектив." Актуальні проблеми філософії та соціології, no. 29 (July 6, 2021): 9–13. http://dx.doi.org/10.32837/apfs.v0i29.952.
Full textAbstract:
Робота присвячена дослідженню питання про сутність часу як однієї з фундаментальних категорій навколишнього світу, яка стосується загальних понять, що виражають чутливе сприйняття та його зв’язок з реальністю. Підкреслюється, що вивчення часового руху матерії доволі складний процес, позаяк він сприймається не безпосередньо, а опосередковано через темпоральний вплив на матеріальні елементи, які поступово змінюються. Темпоральні характеристики, які зумовлюють конкретні стани речей і процесів, – це не зовнішні реальні прояви, а особистісна перцепція спостерігача, на підставі якої формуються уявлення про внутрішні зв’язки подій у матеріальному світі. Тому час – не абсолютне, а відносне явище, і питання вивчення часових перспектив соціальних та індивідуальних систем, їх зіткнень і трансформацій є досить актуальним. У статті проаналізовані два філософські підходи до співставлення таких визначальних категорій, як час і буття: статичну та динамічну наукові концепції часу. Детально розглянута пануюча нині теза, за якої часовий перебіг завжди відбувається у напрямі від минулого до майбутнього. Вона полягає в тому, що часовий рух завжди відбувається транзитом через сучасність, на зупиняючись у ній, і продовжується в майбутті, щоразу збільшуючи обсяг минулого за рахунок нових фактів, що відходять із сучасності у минулі події. Такий процес відбувається перманентно, він не може зупинитися, у цьому, власне, полягає феномен часового руху в природі. Надана оцінка усвідомленої спостерігачами протяжності таких темпоральних категорій, як «минуле», «сучасне» та «майбутнє». Також вивчені наукові припущення окремих дослідників стосовно критики концепції про однонаправленість часового руху та зумовленість змін у стані матерії виключно у напрямі від минулого до майбутнього та оцінені їхні позиції щодо можливості інверсії напряму часового потоку. В роботі також надана розгорнута характеристика взаємин різних часових станів. Розглянуте питання про місце сучасності у співвідношенні трьох часових суперпозицій. Обстоюється позиція, що минуле, нинішнє і майбутнє продукуються сучасним періодом.
42
Ушкаренко, Ю. В., А. В. Чмут, and А. І. Соловйов. "ПЕРЕВАГИ КООПЕРАТИВНОЇ ВЗАЄМОДІЇ ПІД ЧАС ВИРОБНИЦТ-ВА ТА ЕКСПОРТУ ОРГАНІЧНОЇ ПРОДУКЦІЇ." Підприємництво та інновації, no. 11-2 (May 29, 2020): 44–50. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/11.25.
Full textAbstract:
У статті досліджені основні тенденції розвитку органічного виробництва в Україні і світі, на основі чого сформовано таблицю SWOT-аналізу. Визначено, що виробництво органічної продукції та її експорт є пріоритетним напрямом розвитку аграрного сектору економіки України. Важливим фактором, який нівелює перешкоди розвитку цього напряму, є кооперація виробників органічної продукції. Розвиток органічного виробництва в Україні стримують високі витрати на сертифікацію, необхідність формування великої партії товару для експорту та ін. Перспективним напрямом розвитку ринку органічної продукції є створення кооперативів, які об’єднуватимуть органічні дрібнотоварні господарства. Кооперація дає можливість створити належну заготівельно-збутову та матеріально-технічну базу, узгодити питання щодо виробництва однорідної продукції, формувати товарні партії продукції, забезпечити систематичність поставок продукції впродовж року.
43
Джгуташвілі, Н. М. "ВПЛИВ В’ЇЗНОГО ТУРИСТИЧНОГО ПОТОКУ НА РОЗВИТОК ГОТЕЛЬНОГО СЕРВІСУ В УКРАЇНІ." Підприємництво та інновації, no. 9 (December 30, 2019): 98–105. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/9.16.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано сучасні тенденції в’їзних потоків та установлено, що має місце їх зменшення, унаслідок чого падає попит іноземців на готельні послуги, більшою частиною яких користуються вітчизняні споживачі. Виявлено, що об’єктивними причинами зниження в’їзних потоків є несприятливий безпековий імідж країни, а також низький рівень туристичної конкурентоспроможності України, тому вітчизняна готельна індустрія слабо реалізує свій потенціал. Зазначено необхідність застосування світового досвіду та практики сервісного менеджменту, що даст змогу підвищити привабливість готелів для гостей. Запропоновано здійснювати управління сервісом у готельній індустрії на принципах ланцюжка споживчої цінності та використовувати при цьому колесо сервісного продукту підприємств готельної індустрії, до якого включено такі складники, як матеріально-технічна база, персонал, процес, принципи та правила гостинності.
44
Dolynskiy, Ievgen. "Особливості європейського досвіду навчання теорії та практики перекладу майбутніх іноземних філологів." Педагогічний дискурс, no. 29 (December 18, 2020): 88–93. http://dx.doi.org/10.31475/ped.dys.2020.29.12.
Full textAbstract:
В статті проаналізовано досвід професійної підготовки майбутніх перекладачів із використанням інформаційно-комунікаційних технологій у закладах вищої освіти країн Європейського Союзу. У світі існує розгалужена мережа перекладацької освіти, до якої входять державні університети, державні і приватні школи й інститути перекладачів та курси. Існує декілька основних моделей підготовки перекладачів. В західноєвропейських країнах, найпоширенішими є кваліфікаційні рівні: «бакалавр», «магістр», «доктор філософії». Студент має можливість створення індивідуального пакета курсів. Університети мають високий рівень матеріально-технічного забезпечення. Практична складова програм має активну і пасивну виробничі практики. Розглянуто особливості професійної підготовки перекладачів в європейських країнах. Урахування позитивних складових зарубіжного досвіду покращить якість професійної підготовки майбутніх перекладачів в інформаційно-освітньому середовищі університету.
45
Бусарєва, Т. Г. "РОЛЬ ТА МІСЦЕ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ КОМПОНЕНТИ У ФОРМУВАННІ БІЗНЕС-МОДЕЛЕЙ ТНК." Підприємництво та інновації, no. 18 (June 30, 2021): 7–11. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/18.1.
Full textAbstract:
Із розвитком продуктивних сил у конкуренції починають превалювати компетенції, визначені нематеріальними чинниками. Ще на початку 2000-х років лідируючі позиції на ринку займали транснаціональні корпорації, які орієнтувалися на конкурентні переваги, що сприяли розвитку сучасного технічного оснащення, кваліфікованому персоналу та гарантованому доступу до необхідних матеріальних ресурсів. Однак із розвитком нових технологічних укладів у результаті глобальних політичних та економічних процесів головною умовою успіху конкурентоспроможності ТНК стає наявність у компанії активів іншого роду, а саме нематеріальних активів, орієнтованих на превалювання інтелектуального капіталу, адже складність ведення бізнесу в сучасному світі зумовлена багатьма чинниками, зокрема постійно зростаючою конкуренцією (яка стала глобальною), використанням нових технологій, скороченням життєвого циклу продуктів, владою інформації, владою покупців, гнучкістю функціонування організації та бізнесу як ключового фактору розвитку, демографічними тенденціями. Можливість конвертації інтелектуальних ресурсів у товари і послуги, що володіють суспільною корисністю та додатковою вартістю, стає критичною компетенцією в сучасному бізнесі.
46
Третьякова, Катерина. "ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ВИКОРИСТАННЯ МІКРОБЛОГУ (MICRОBLOG) ДЛЯ РОЗВИТКУ ІНШОМОВНОЇ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ." Інноватика у вихованні 1, no. 13 (June 15, 2021): 221–29. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i13.347.
Full textAbstract:
В умовах переходу від знанієвого підходу у навчанні до компетентнісного, у час тотальної діджиталізації та інформатизації суспільства пошук ефективних методик і методів навчання іноземних мов диктує звернення до нестандартних засобів компьютерно-інформаційних технологій, зокрема, мікроблогів.
Завдяки Інтернет- і блог-технологіям занурення у мовне середовище стало можливим в будь-який час з будь-якої точки земної кулі. Це відкриває для всіх учасників освітнього процесу безмежний світ для спілкування, самовираження й навчання.
Умовами успішного впровадження блог-технологій в освітню практику вважаємо: комп'ютерну грамотність учителя/викладача і студента; належну матеріально-технічну базу; безперебійний швидкісний Інтернет; систематичність занять та системність у розробці, укладанні та подачі матеріалів відповідно до навчальних програм та планів; створення комфортного освітнього інформаційно-комунікаційного середовища.
Використання мікроблогів, як засобу навчання має низку позитивних властивостей: розвиток комунікативної культури, формування міжкультурної взаємодії, багатотемність, безперервний доступ до наявного матеріалу, усвідомлення взаємозв'язку та ієрархічності знань, критичне (пере)осмислення, (ре)конструювання, (само)оцінювання.
Акценти ставляться на створенні освітніх і педагогічних умов, які сприятимуть безперервному (само)розвитку студента у рамках компетентнісного підходу.
47
Гуйван, П. Д. "ФЕНОМЕН ЧАСОВОГО РУХУ МАТЕРІЇ. ОСОБЛИВОСТІ НАУКОВОГО ПІЗНАННЯ ЧАСУ ЯК ЯВИЩА, ЩО ВИЗНАЧАЄ СУТНІСТЬ СУСПІЛЬНИХ ВІДНОСИН." Наукові праці Національного університету “Одеська юридична академія” 26 (July 22, 2020): 34–40. http://dx.doi.org/10.32837/npnuola.v26i0.658.
Full textAbstract:
Дана наукова праця присвячена дослідженню найбільш актуального питання, пов'язаного із сутністю буття в оточуючому світі, - часовому перебігу матеріальних явищ у просторі. Також вивчене сприйняття людиною конкретних проявів темпорального руху суспільних відносин та особливості пізнання вказаних категорій. У роботі вивчено час як регулятор суспільних відносин, що має елементи історичного, суспільного та індивідуального. Встановлено, що кожна особа, перебуваючи протягом певних відрізків загального часового перебігу як спостерігач конкретних явищ, має своє неповторне темпоральне уявлення про тривалість окремих подій, їх пов'язаність з іншими явищами, послідовність та змінюваність. Визначено особливості усвідомлення темпоральних проявів різними категоріями населення, зроблена прив'язка цих характеристик до вікових, професійних та інших особливостей людини. Людина у процесі своєї діяльності здатна досить точно встановлювати конкретні мікро- та макроінтервали часу. Це відбувається шляхом задіяння рефлексу, що ґрунтується на усталених навичкових процесах, які ускладнені набутою часовою екстраполяцією. Проаналізовано різні концепції вивчення часу. У цьому плані з'ясовані основні постулати праці І. Ньютона, в якій вчений запровадив поняття абсолютного часу - безперервно змінюваної в напрямку майбутнього величини, яка є однорідною та однаковою в усіх точках простору. Вказаний час є умовним еталонним соціальним часом, спеціально створеним людством для раціональної організації суспільного життя. За ним перебіг відбувається рівномірно та послідовно, керувати ним неможливо. Натомість реля-ційна концепція А. Ейнштейна визначає час як відносне явище, яке встановлює співмір-ність між різними подіями. Під час застосування вказаного регулятивного інструментарію час залежить від характеру та швидкості руху тіл та способів взаємодії між ними. Разом із тим для вирішення тих завдань, які ставить перед собою прикладні науки, включаючи право, і зокрема цивільне, темпорального уявлення про абсолютний час цілком достатньо: саме абсолютний час та об'єктивні закономірності його перебігу опосередковують розвиток матеріальних правовідносин у суспільстві.
48
Половинська, В. В. "Константи та взаємовпливи Скандинавії і Східнослов"янського світу XI - I-ї пол. XII ст. в сфері матеріальної культури і мистецтва." Вісник аграрної історії, Вип. 6/7 (2013): 165–76.
Find full text
49
Zaiets, Svitlana. "СТАТИСТИЧНЕ ПРОГНОЗУВАННЯ ПОКАЗНИКІВ РІВНЯ ЖИТТЯ НАСЕЛЕННЯ В КОНТЕКСТІ СТАЛОГО РОЗВИТКУ." Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій 2, no. 6 (December 23, 2020): 132–45. http://dx.doi.org/10.32750/2020-0212.
Full textAbstract:
В статті досліджено сутність і значення прогнозування основних показників рівня життя населення для формування стійкого економічного розвитку країни.
Статистичне прогнозування рівня життя населення є інформаційною базою для визначення цілей та напрямів соціально-економічного розвитку країни, розроблення орієнтовних макроекономічних параметрів та їх обґрунтування, а також прийняття управлінських рішень щодо досягнення бажаного рівня життя населення.
Вихідною базою для прогнозування рівня життя населення, визначення основних напрямів розвитку країни є запропонована система статистичних показників рівня життя населення України за 2010–2019 рр. Основними з них є такі макроекономічні показники, як: валовий внутрішній продукт в розрахунку на душу населення, індекс інфляції, середня тривалість життя, індекс людського розвитку, тощо.
Методологічною основою дослідження є широко відомий метод кореляційно-регресійного аналізу. Регресійний аналіз проведено на основі побудованих рівнянь тренду для кожної із досліджуваних залежних змінних величин. Зокрема, статистичною базою для прогнозування рівня життя населення в контексті сталого економічного розвитку стали два ключові макроекономічні індикатори – валовий внутрішній продукт у розрахунку на одного зайнятого та оплата праці найманих працівників у розрахунку на одного зайнятого. Обґрунтовано доцільність статистичного прогнозування цих індикаторів для дослідження перспектив розвитку рівня життя в країні.
Валовий внутрішній продукт відображає стан економіки в державі і використовується для оцінки результатів виробництва та споживання, темпів економічного зростання, продуктивності праці, а також формує уявлення про загальний матеріальний добробут населення. Рівень заробітної плати як соціально-економічна категорія є основним джерелом доходів зайнятого населення і значною мірою характеризує матеріальний стан членів суспільства.
Практичні результати прогнозування рівня життя є основою для обґрунтування та прийняття управлінських рішень щодо подальшого соціально-економічного розвитку країни. Визначено довірчі межі, в яких буде знаходитися обсяг валового внутрішнього продукту в розрахунку на одного зайнятого та оплата праці найманих працівників у розрахунку на одного зайнятого в Україні у 2020 р.
Сьогодні в умовах невизначеності і швидких змін внутрішнього та зовнішнього середовища важливо передбачати можливі варіанти розвитку ключових показників рівня життя населення та вміти упередити настання можливих небажаних наслідків і тенденцій світової пандемії, що мала свій початок у 2020 році.
50
Kuzmuk, O. M. "Особливості інституціоналізації споживацької поведінки в українському суспільстві." Grani 18, no. 3 (February 23, 2015): 68–71. http://dx.doi.org/10.15421/1715061.
Full textAbstract:
У середовищі соціальної та майнової нерівності характер споживацької поведінки індивіда дає йому можливість показати свою приналежність до певної соціальної системи. Споживання є не лише критерієм соціального статусу. Поведінка споживача є демонструванням приналежності до певної соціальної групи та ідентифікує його з певною системою культурних цінностей. В статті здійснена спроба дослідження логіки становлення споживацької поведінки індивіда як прояву його індивідуальності та індикатора індивідуальних смаків. Даний аналіз уможливлює пояснення латентних тенденцій розвитку ринку, виявлення специфіки внутрішньогрупової соціальної диференціації. Так як споживчі практики, марочні вироби чи брендові уподобання не тільки відображають сформовані культурні стилі, а й активно беруть участь у їх конструюванні. Споживацька поведінка значною мірою орієнтована на одержання задоволення та демонструванням свого соціального статусу. Споживацька поведінка є характерною на всіх етапах розвитку суспільства. В радянський період, до прикладу, споживацька поведінка мала певні якісні і кількісні характеристики, що відрізняють її від споживання в сучасному суспільстві. В сучасному «споживацькому суспільстві» люди намагаються задовольняти свої створені у мріях та підігріті рекламою бажаннях. В сучасному світі через стрімкий розвиток рекламного ринку, планка споживання досить висока. Однак, що стосується переважної більшості українців, у зв’язку з нинішньою економічною ситуацією матеріальний рівень домогосподарств значно погіршився, що безпосередньо відображається на споживацьких практиках українців.