Contents
Academic literature on the topic 'Майно нерухоме'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the lists of relevant articles, books, theses, conference reports, and other scholarly sources on the topic 'Майно нерухоме.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Journal articles on the topic "Майно нерухоме"
1
Тріпульський, Г. Я. "Деякі аспекти охорони та захисту нерухомого майна у цивільному процесі." Наукові праці Національного університету “Одеська юридична академія” 28 (July 26, 2021): 124–28. http://dx.doi.org/10.32837/npnuola.v28i0.705.
Full textAbstract:
У статті проаналізований механізм охорони та захисту нерухомого майна в Україні. Досліджена статистика звернень у зв'язку із вчиненням порушень у сфері права власності на нерухоме майно в період карантинних обмежень, викликаних COVID-19. Окрема увага приділена аналізу сучасних чинників-перешкод у розвитку цивільно-правового обігу у сфері нерухомості. Встановлено, що зупинення активності у цивільному обігу нерухомого майна пов'язане не тільки з кризовими карантинними обставинами, а й з такими чинниками, як: 1) відсутність надійного та доступного іпотечного ринку; 2) відсутність прозорого та доступного кредитування, в іноземній валюті в тому числі; 3) нестабільність законодавчого регулювання; 4) тривалий, складний та відносно дорогий судовий механізм захисту прав власності на нерухоме майно.
Охарактеризована відмінність між охороною та захистом цивільних прав та встановлено, що у сфері цивільно-правових відносин з таким об'єктом, як нерухоме майно, ефективним є надійне створення умов для реалізації прав щодо нього, оскільки судовий захист є тривалим та неекономічним. Проаналізовано, що судова форма захисту прав власності, хоча і є найефективнішою формою щодо захисту прав власності, але сучасні інформаційні системи аналізу, контролю за об'єктами нерухомості дозволяють посилити охорону прав на нерухоме майно, створити умови ефективної реалізації прав власників. Досліджені деякі особливості між формою та способом захисту прав власності на нерухоме майно.
Виокремлені актуальні інформаційні системи та сервіси, що є інструментами для попереднього аудиту об'єкта нерухомості. Окрема увага приділена аналізу електронізації державних та судових установ. Встановлено, що поєднання профільного юридичного аудиту за допомогою сучасних IT-сервісів з аналізом, контролем у разі застосування інформаційних сервісів судової влади та виконавчого провадження можуть мінімізувати наявні перешкоди в розвитку цивільно-правового обігу щодо такого об'єкта, як нерухоме майно, без довгоочікуваних стабілізацій іпотечної, кредитної та законодавчої сфер. Встановлено, що саме професійний юридичний аудит є запорукою надійної охорони прав власності, користування, інвестування у сфері цивільно-правових відносин з таким об'єктом, як нерухоме майно.
2
Кривенко, Ю. В. "ОКРЕМІ ПИТАННЯ ЩОДО ПРАВА ВЛАСНОСТІ НА МАЙНО РЕЛІГІЙНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ." Прикарпатський юридичний вісник, no. 1(26) (November 28, 2019): 54–57. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i1(26).11.
Full textAbstract:
Стаття присвячена питанням права власності на майно релігійних організацій. Релігійний вплив на суспільне життя стає останнім часом усе більш відчутним як у його позитивних, так і в негативних проявах. Зростає інтерес до релігії, з’являються нові парафії, громади, місії різних релігійних напрямів. Тривалий час питання права власності вирішувалося аж ніяк не на користь релігійних організацій. Натепер у власності релігійних організацій можуть бути будівлі, земельні ділянки, об’єкти виробничого, соціального, благодійного, культурно-просвітницького та іншого призначення, в тому числі, які визначенні як історично-культурна пам’ятка. Майно, яке в своїй діяльності використовують релігійні організації, залежно від того, хто є власником, можна поділити на дві частини: майно, яким володіють на праві власності релігійні організації, та майно, яке належить на праві власності державі, іншим юридичним та фізичним особам. Необхідно звернути увагу на майно релігійного призначення, яке належить релігійним організаціям. Нерухомим майном релігійного призначення є: культові будівлі із земельними ділянками, які до них належать, монастирські та інші культові комплекси, побудовані для здійснення та забезпечення богослужінь, молитовних і релігійних зібрань, інших релігійних обрядів і церемоній, а також будівлі професійної релігійної освіти. Рухомим майном релігійного призначення є предмети інтер’єру культових будівель або предмети, призначені для богослужбових та інших релігійних цілей. Майно релігійного призначення використовується у відповідності до призначення та зумовлює особливий правовий режим – на рухоме і нерухоме майно богослужбового призначення не може бути звернено стягнення за претензіями кредиторів. Слід зазначити, що законодавець більш детально регулює питання щодо нерухомого майна релігійного призначення, визначаючи історичну та культурну цінність, а от щодо рухомого майна релігійного призначення є низка питань, які потребують подальшого урегулювання.
3
Спесівцев, Д. С. "Визнання права власності на нерухомість у контексті вимоги закону про його державну реєстрацію: еволюція правозастосов-ного підходу." Прикарпатський юридичний вісник, no. 3(32) (October 16, 2020): 26–30. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i3(32).598.
Full textAbstract:
Стаття містить результати наукового дослідження особливостей використання визнання права власності на нерухоме майно як способу захисту суб'єктивних цивільних прав в умовах вимоги закону про державну реєстрацію такого права.
Автор порушує актуальну практичну проблему можливості використання такого способу захисту права власності тоді, коли право особи на відповідне майно не зареєстроване, хоча законом встановлюється обов'язковість його державної реєстрації. Причиною такої проблеми є положення чинного цивільного законодавства України, зокрема Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якими встановлюється, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до закону, виникають із моменту такої реєстрації. Із цього мало б випливати, що відсутність державної реєстрації права власності на нерухому річ означає і відсутність факту виникнення відповідного права, а тому і можливості його визнання в судовому порядку.
Звертаючись до сучасних цивілістичних розробок, а також окремих положень чинного цивільного законодавства України, автор обстоює позицію, що факти виникнення та переходу права власності на нерухоме майно мають місце до його державної реєстрації, у зв'язку із чим у разі порушення, невизнання або оспорювання такого права іншими особами до моменту його реєстрації наявні передумови для застосування такого способу захисту, як визнання права власності.
Окрема увага у статті приділена аналізу позицій вищих судових інстанцій щодо порушеної проблеми, а також їхньої еволюції у процесі формування судової практики.
Автор констатує, що визнання права власності на об'єкт нерухомого майна виступає чи не найефективнішим способом захисту такого права, що може бути використаний в умовах, коли державна реєстрація такого права не проведена. Його ефективність значною мірою підсилена внесенням змін до абзацу 12 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, а також чинними положеннями частини 2 статті 5 Цивільного процесуального кодексу України, частини 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України.
4
ПАРУСОВА, ГАЛИНА. "Відчуження майнових прав на приміщення у закінченому будівництвом об’єкті після прийняття його в експлуатацію: прояви недобросовісності чи законні механізми обороту майнових прав." Право України, no. 2020/10 (2020): 217. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-10-217.
Full textAbstract:
Суперечливе нормативне визначення, особливості природи майнових прав, що відрізняє їх від предметів матеріального світу, відсутність системи їх обліку та державної реєстрації, сегментарне та поверхневе регулювання відчуження майнових прав на нерухомість тощо призводить до неоднакового розуміння їхньої сутності та змісту і допустимих меж обороту майнових прав. Усе це створює простір та умови для зловживань, породжує незадовільну практику відчуження майнових прав на приміщення у закінченому будівництвом об’єкті після прийняття його в експлуатацію, загрожує законному обороту нерухомого майна в Україні та призводить до інших негативних наслідків, таких як порушення прав суб’єктів, ухилення від сплати податків, тінізація активів тощо. Метою статті є розмежування майнових прав як об’єкта та змісту правовідносин для пояснення їхньої трансформації, зокрема у сфері будівництва нерухомого майна на етапі прийняття об’єкта в експлуатацію, задля впорядкування обороту майнових прав на нерухоме майно та встановлення його допустимих меж, обґрунтування необхідності створення і запровадження системи обліку та реєстрації майнових прав і їхніх суб’єктів та автоматизації такої трансформації у момент прийняття об’єкта в експлуатацію. Теоретико-методологічним підґрунтям дослідження є настанови герменевтики, “постнекласична” методологія, методологічні принципи діалектики та системного аналізу. У статті розмежовано майнові права як зміст та об’єкт правовідносин, досліджено питання їхньої трансформації, визначено фактори, що впливають на зміст майнових прав у сфері будівництва нерухомого майна, проаналізовано юридичну значущість моменту прийняття об’єкта в експлуатацію, зокрема для визначення моменту юридичного створення об’єкта нерухомого майна та набуття права власності на нього. Зроблено висновки щодо неможливості, за загальним правилом, обороту майнових прав на нерухоме майно після прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта, а також обґрунтовано необхідність розроблення та запровадження на державному рівні системи обліку та реєстрації майнових прав і їхніх суб’єктів та автоматизації процесу трансформації майнових прав у момент прийняття об’єкта в експлуатацію. Впорядкування обороту майнових прав на нерухоме майно потребує внесення системних змін у чинне законодавство України, створення та запровадження системи обліку та реєстрації майнових прав на нерухоме майно та автоматизації їх трансформації у момент прийняття об’єкта в експлуатацію. Це дасть змогу мінімізувати зловживання у сфері будівництва, забезпечить доступ усіх суб’єктів до повних і достовірних відомостей про об’єкти будівництва, майнові права на нерухоме майно та суб’єктів прав, створить додаткові гарантії для набувачів майнових прав, вирішить проблему подвійних відчужень і покращить економічну ситуацію у країні.
5
СПАСИБО-ФАТЄЄВА, ІННА. "Значення державної реєстрації для набуття права власності на нерухомість." Право України, no. 2000/11 (2020): 127. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-11-127.
Full textAbstract:
Державна реєстрація має істотне значення для набуття права власності на нерухоме майно та його захисту. В Україні існує законодавство про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, яке спирається на принцип внесення, тобто запроваджує титульну негативну систему. Відповідно, право власності на нерухомість має набуватися з моменту його державної реєстрації. Належне функціонування системи державної реєстрації прав на нерухоме майно має значення не тільки для приватних, а й для публічних відносин. Оскільки придбання нерухомого майна (набуття права власності на нього) є етапним, то кожному юридичному факту в юридичному складі має приділятися своє значення. При цьому якщо нерухомість придбавається за договором, то самому договору не може приділятися самодостатнього значення для набуття права власності. Таке значення має лише державна реєстрація права на майно, що в жодному разі не принижує чи не скасовує роль договору у набутті права власності. Метою статті є визначення моменту набуття права власності на нерухоме майно через його зв’язок із державною реєстрацією. В Україні давно назріла необхідність визначитися зі значенням державної реєстрації взагалі і для набуття права власності на нерухоме майно зокрема. Слід послідовно рухатися тим шляхом, як усі країни, в яких введена державна реєстрація прав, яка, на відміну від державної реєстрації правочинів, має не обліковий, а правовстановлюючий характер. Тлумачення закону, зокрема й вищими судовими органами при вирішенні спорів, має співвідноситися з системою державної реєстрації прав, до якої приєдналася Україна, і виходити з сутності та ідеї державної реєстрації, яка полягає у такому: всі права на нерухомість повинні бути зареєстровані; відо-мості державної реєстрації повинні бути достовірними, що має велике значення для цивільного обороту. Спори про право на нерухомість повинні вирішуватися у кожному конкретному випадку, спираючись на принципи правомірності, добросовісності та розумності,не встановленням судом правила про значення державної реєстрації та її ролі в набутті (моменту) права власності.
6
СПАСИБО-ФАТЄЄВА, ІННА. "Значення державної реєстрації для набуття права власності на нерухомість." Право України, no. 2000/11 (2020): 127. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-11-127.
Full textAbstract:
Державна реєстрація має істотне значення для набуття права власності на нерухоме майно та його захисту. В Україні існує законодавство про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, яке спирається на принцип внесення, тобто запроваджує титульну негативну систему. Відповідно, право власності на нерухомість має набуватися з моменту його державної реєстрації. Належне функціонування системи державної реєстрації прав на нерухоме майно має значення не тільки для приватних, а й для публічних відносин. Оскільки придбання нерухомого майна (набуття права власності на нього) є етапним, то кожному юридичному факту в юридичному складі має приділятися своє значення. При цьому якщо нерухомість придбавається за договором, то самому договору не може приділятися самодостатнього значення для набуття права власності. Таке значення має лише державна реєстрація права на майно, що в жодному разі не принижує чи не скасовує роль договору у набутті права власності. Метою статті є визначення моменту набуття права власності на нерухоме майно через його зв’язок із державною реєстрацією. В Україні давно назріла необхідність визначитися зі значенням державної реєстрації взагалі і для набуття права власності на нерухоме майно зокрема. Слід послідовно рухатися тим шляхом, як усі країни, в яких введена державна реєстрація прав, яка, на відміну від державної реєстрації правочинів, має не обліковий, а правовстановлюючий характер. Тлумачення закону, зокрема й вищими судовими органами при вирішенні спорів, має співвідноситися з системою державної реєстрації прав, до якої приєдналася Україна, і виходити з сутності та ідеї державної реєстрації, яка полягає у такому: всі права на нерухомість повинні бути зареєстровані; відо-мості державної реєстрації повинні бути достовірними, що має велике значення для цивільного обороту. Спори про право на нерухомість повинні вирішуватися у кожному конкретному випадку, спираючись на принципи правомірності, добросовісності та розумності,не встановленням судом правила про значення державної реєстрації та її ролі в набутті (моменту) права власності.
7
Спесівцев, Д. "Ефективність способу судового захисту суб'єктивних цивільних прав на нерухоме майно." Юридичний вісник, no. 4 (October 30, 2020): 109–16. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i4.1978.
Full textAbstract:
Стаття містить результати наукового дослідження ефективності як критерію застосування способу судового захисту суб'єктивних цивільних прав на нерухоме майно. Встановлюється, що в умовах дії положень чинного цивільного, а також цивільного процесуального й господарського процесуального законодавства України ефективність розглядається як визначальний критерій застосування способу захисту в конкретній правовій ситуації. Водночас положення чинного законодавства України не розкривають чітко зміст критерію, що актуалізує необхідність його наукового осмислення, в тому числі в контексті способів захисту суб'єктивних цивільних прав на нерухоме майно.
У процесі дослідження автор звертається до сучасних лексикографічних джерел, які розкривають сутність ефективності як характеристики певного явища, а також до правових позицій вищих судових інстанцій із приводу відповідної властивості способу захисту суб'єктивних цивільних прав.
Встановлюється, що ефективність способу захисту суб'єктивних цивільних прав на нерухоме майно є комплексним поняттям, яке охоплює три компоненти:
1) належність способу захисту в цілому. У такому розумінні належність способу захисту розглядається як його відповідність характеру порушення. Ефективними в такому сенсі способами захисту права власності на об'єкти нерухомого майна є, зокрема, вінди-каційний, негаторний позови, позов про визнання права власності й інші, які взагалі можуть бути використані для захисту права власності;2) власне ефективність способу захисту, яка позначає здатність способу захисту досягти визначеної мети, зокрема не допустити порушення, припинити порушення, відновити порушене право або забезпечити відшкодування завданої шкоди в конкретній практичній ситуації;3) здатність відповідного способу захисту досягти найкомплексні-шого результату (ефекту) в конкретній правовій ситуації.
В умовах, коли для захисту суб'єктивних цивільних прав на нерухоме майно може бути використаний один із декількох способів захисту або одночасно декілька способів захисту, ефективним способом або комбінацією способів вважається той спосіб (комбінація способів), що здатен забезпечити досягнення найкомплекснішого результату.
8
Бєлкін, Леонід Михайлович, Марк Леонідович Бєлкін, and Юлія Леонідівна Юринець. "ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ МАЙНОВОГО ПРАВА НА ОТРИМАННЯ МАЙНА У ВЛАСНІСТЬ." Часопис цивілістики, no. 38 (September 7, 2020): 32–38. http://dx.doi.org/10.32837/chc.v0i38.364.
Full textAbstract:
У статті висвітлюються особливості реалізації майнових прав на отримання майна у власність, з урахуванням практики правозастосування у цій сфері та судової практики. Наголошується, що на даний момент ці специфічні майнові права виявилися затребуваними. Зокрема, в такий спосіб здійснюються заходи щодо формування ліквідаційної маси банків, відносно майна, яке банк не зміг та/або не встиг оформити у власність самостійно. Крім того, інститут майнових прав використовується також під час інвестування в будівництво житла. Тому дослідження особливостей реалізації майнових прав на отримання майна у власність є актуальним.
Судова концепція майнових прав на отримання майна у власність започаткована, зокрема, в Постанові від 25.05.2016 у справі № 6-503цс16 Верховного Суду України, де вказано, що «майнове право, яке можна визначити як право очікування, - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, необхідними й достатніми для засвідчення правомочності його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому».
На підставі виконаних досліджень та наступної судової практики доведена наявність та необхідність у цивільному обороті специфічних майнових прав на отримання майна у власність, які слід визначити як сукупність пра-вомочностей щодо здійснення юридично значущих дій, спрямованих на отримання майна у власність, відповідно якого (майна) існують (визначені) вказані майнові права. Такий підхід повністю відповідає міжнародному стандарту широкого розумінню «майна» як права очікування (стаття 1 протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Системно досліджені особливості реалізації майнових прав на отримання майна у власність, з урахуванням практики правозастосування у цій сфері та судової практики. Доведено, що вказані майнові права не є речовими правами на чуже майно і не підпадають під державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
9
Кондратова, А. "Особливості спадкування прав на нерухоме майно." Підприємництво, господарство і право, no. 10 (248) (2016): 4–8.
Find full text
10
Спєсівцев, Д. С. "Проблема numerus clausus способів судового захисту суб'єктивних цивільних прав на нерухоме майно." Актуальні проблеми держави і права, no. 86 (September 23, 2020): 217–22. http://dx.doi.org/10.32837/apdp.v0i86.2447.
Full textAbstract:
Стаття присвячена розгляду проблеми застосування судом способів захисту суб'єктивних цивільних прав на нерухоме майно в умовах спеціально-дозвільного типу правового регулювання діяльності суду зі здійснення правосуддя.
Аналізуючи ст. 16 Цивільного кодексу України, автор звертається до проблеми numerus clausus (закритого списку) способів захисту суб'єктивних цивільних прав взагалі і суб'єктивних цивільних прав на нерухоме майно зокрема й осмислює її в контексті змін, внесених до ст. 5 Цивільного процесуального кодексу України та ст. 5 Господарського процесуального кодексу України. Автор зазначає, що діяльність суду зі здійснення правосуддя підпадає під спеціально-дозвільний тип правового регулювання, який дозволяє суду здійснювати лише ту юридичну поведінку, яка прямо визначена положеннями чинного цивільного законодавства України. У зв'язку з цим право суду визначати спосіб захисту цивільних прав, що не встановлений договором або законом, значно розширює межі судового розсуду.
Водночас відповідний підхід виправданий в тих випадках, коли встановлені законом способи захисту не охоплюють всі можливі форми порушень суб'єктивних цивільних прав. При цьому суд відрізняється від інших суб'єктів правозастосування, зокрема, у зв'язку з тим, що має справу з випадками порушення суб'єктивних цивільних прав, що виходять за межі регулятивних моделей суспільних відносин. Порушення якраз і полягає в тому, що певною мірою воно має атиповий характер, не вкладається в запроваджену модель, є відхиленням від неї. Однак це не повинно бути перешкодою у захисті порушених прав.Висловлюється висновок, що внесення змін до абз. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України не спричинило абсолютного відходу від принципу numerus clausus способів захисту суб'єктивних цивільних прав на нерухоме майно, а лише надало суду можливість застосування для захисту прав спосіб захисту, який не суперечить закону, в умовах коли закон або договір взагалі не встановлюють ефективного способу захисту відповідних цивільних прав. При цьому через спеціально-дозвільний тип правового регулювання діяльності суду малоймовірним у відповідній ситуації є визначення судом способу захисту суб'єктивних цивільних прав на нерухоме майно, що взагалі не передбачений положеннями чинного цивільного законодавства України.
Dissertations / Theses on the topic "Майно нерухоме"
1
Кобушко, Ігор Миколайович, Игорь Николаевич Кобушко, Ihor Mykolaiovych Kobushko, and О. О. Федченко. "Перспективи впровадження податку на нерухоме майно." Thesis, Вид-во СумДУ, 2008. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/18160.
Full text
2
Устинова, Ірина Петрівна, and Максим Олександрович Костенко. "Правові аспекти оподаткування на нерухоме майно в Україні." Thesis, Прінт-копі-центр "Вектор", 2020. http://er.nau.edu.ua/handle/NAU/43957.
Full textAbstract:
Питання побудови ефективної податкової системи є найактуальнішим під час виходу країни з фінансової кризи, яку, на жаль, ми сьогодні маємо. Створення законодавчої бази у сфері оподаткування має відображати правові традиції існуючої податкової системи та відповідати світовим тенденціям розвитку податкових систем, а податкова політика держави має бути спрямована на побудову збалансованого співвідношення фіскальної і стимулюючої функцій податків. Неабияке значення вносить в систему оподаткування прагнення України до входження в Європейський союз, крім того новий парламент особливо прискіпливо ставиться до питань пов’язаних з коштами, особливо із залученням іноземного капіталу, на що робиться велика ставка на міжнародній арені, та, як наслідок, на систему оподаткування.У матеріалах дослідження деякі питання оподаткування нерухомого майна в Україні.
3
Опанасенко, А. О. "Адміністративна процедура державної реєстрації права на нерухоме майно." Master's thesis, Сумський державний університет, 2019. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/76403.
Full textAbstract:
Історично склалося так, що в процесі зародження та розвитку законодавства багатьох держав, законодавці приділяли велику частину уваги розвинутій правовій систем і державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та земельні ділянки. В сучасності, велика кількість держав рецепіювали іноземне законодавство. Як приклад, такі країни, як Японія, загалом запозичили німецьку правову систему в умови власного життя. В Україні також відбувся процес рецепції норм німецького законодавства. Про це свідчать норми Цивільного кодексу України 2003 року. Аналіз наукової літератури свідчить що основні поняття та принципи речового права в системі українського законодавства є дуже популярною тематикою і неодноразово досліджувались вітчизняними правниками. Так, тематиці речового права були присвячені роботи таких авторів як: Л. А. Музика, В. М. Коссак, В. М. Співак, Є. О. Харитонов, Н. О. Саглаєва та інші. Тому існує об’єктивна потреба наукового пошуку у цьому напрямку, що і обумовило мету магістерської роботи, яка полягає у тому, щоб окреслити основні поняття, ознаки, принципи, об’єкти, порядок оскардення процедури державної реєстрації прав на нерухоме майно, зщемельні ділянки.
4
Іваненко, Дмитро Дмитрович, Дмитрий Дмитриевич Иваненко, and Dmytro Dmytrovych Ivanenko. "До питання адміністративно-правового статусу державного реєстратора прав на нерухоме майно." Thesis, Сумський державний університет, 2018. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/68395.
Full textAbstract:
На теперішній час державні реєстратори прав призначаються на посади відповідно до процедури передбаченої спеціалізованим законом. Процедура призначення на посаду визначається адміністративно-правовим статусом суб’єкта що здійснює повноваження у сфері державної реєстрації прав. Тому державні реєстратори володіють подвійним адміністративно-правовим статусом. По-перше, це адміністративно-правовий статус державного реєстратора, визначений підзаконними актами Мін’юсту. По-друге, визначається спеціальним галузевим законодавством відповідно до посади яку займає така особа.
5
Титикало, Роман Сергійович. "АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ В СФЕРІ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ РЕЧОВИХ ПРАВ НА НЕРУХОМЕ МАЙНО." Thesis, НАУ, 2014. http://er.nau.edu.ua/handle/NAU/14336.
Full text
6
Засоріна, О. І. "Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень нотаріусами України." Master's thesis, Сумський державний університет, 2019. https://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/79410.
Full textAbstract:
У кваліфікаційній роботі проведено дослідження державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень нотаріусами України. Автором з’ясувано сутність поняття та значення державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень; досліджено генезу інституту державної реєстрації речових прав та їх обтяжень. В роботі розглядаються правовий статус і функції нотаріуса при проведенні державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, проведено аналіз порядку здійснення нотаріусами державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. На підставі вивчення окремі особливості державної реєстрації нотаріусами прав на нерухоме майно та їх обтяжень та дослідження зарубіжного досвіду запропоновані можливі напрямки удосконалення процедури державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.В квалификационной работе проведено исследование государственной регистрации прав на недвижимое имущество и их обременений нотариусами Украины. Автором выяснений сущность понятия и значения государственной регистрации прав на недвижимое имущество и их обременений; исследовано генезис института государственной регистрации прав на недвижимость. В работе рассматриваются правовой статус и функции нотариуса при проведении государственной регистрации прав на недвижимое имущество и их обременений, проведен анализ порядка осуществления нотариусами государственной регистрации прав на недвижимое имущество и их обременений. На основании изучения отдельные особенности государственной регистрации нотариусами прав на недвижимое имущество и их обременений, исследования зарубежного опыта предложены возможные направления совершенствования процедуры государственной регистрации прав на недвижимое имущество
In the qualification work, a study of state registration of rights to real estate and their encumbrances by notaries of Ukraine was carried out. The author clarified the essence of the concept and meaning of state registration of rights to real estate and their encumbrances; investigated the genesis of the institution of state registration of rights to real estate. The paper examines the legal status and functions of a notary during state registration of rights to real estate and their encumbrances, analyzes the procedure for the implementation by notaries of state registration of rights to immovable property and their encumbrances. Based on the study of certain features of state registration by notaries of rights to real estate and their encumbrances, research of foreign experience, possible directions for improving the procedure for state registration of rights to real estate are proposed
7
Матюха, І. С. "Адміністративно-правові особливості державної реїстрації прав на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки." Master's thesis, Сумський державний університет, 2018. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/71589.
Full textAbstract:
Стан правового регулювання процедури державної реєстрації прав на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у адміністративному процесі, особливо процесуальних норм, які встановлюють порядок здійснення реєстрації окремих видів нерухомого майна, нині, на жаль, суперечливий і недосконалий.
Необхідність розв’язання проблем правового регулювання адміністративної процедури державної реєстрації прав на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, назріла вже давно, однак без достатньо обґрунтованих наукових розробок в окресленій сфері змінити якість вітчизняного законодавства неможливо.Состояние правового регулирования процедуры государственной регистрации прав на недвижимое имущество, отличное от земельного участка в административном процессе, особенно процессуальных норм, устанавливающих порядок осуществления регистрации отдельных видов недвижимого имущества, в настоящее время, к сожалению, противоречивый и несовершенен. Необходимость решения проблем правового регулирования административной процедуры государственной регистрации прав на недвижимое имущество, отличное от земельного участка, назрела уже давно, однако без достаточно обоснованных научных разработок в очерченной сфере изменить качество отечественного законодательства невозможно.
The state of legal regulation of the procedure for state registration of rights to real estate, other than a land plot in the administrative process, especially procedural rules establishing the procedure for registering certain types of real estate, is unfortunately contradictory and imperfect at present. The need to solve the problems of legal regulation of the administrative procedure of state registration of rights to real estate, other than a land plot, is long overdue, but without sufficiently substantiated scientific developments in the outlined sphere, it is impossible to change the quality of domestic legislation.
8
Іваненко, Дмитро Дмитрович, Дмитрий Дмитриевич Иваненко, and Dmytro Dmytrovych Ivanenko. "Система органів державної реєстрації прав на нерухоме майно в Україні: організаційно-правовий аспект." Thesis, Сумський державний університет, 2015. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/41656.
Full textAbstract:
Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 р. № 1952-IV визначає систему органів державної реєстрації прав: 1) Міністерство юстиції України (надалі – Мін’юст); 2) центральний орган виконавчої влади що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; 3) органи державної реєстрації прав утворені Мін’юстом. Закон визначив держателем Державного реєстру прав центральний орган виконавчої влади що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав, адміністратором Державного реєстру прав державне підприємство що здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Державного реєстру прав, відповідає за технічне і технологічне забезпечення, збереження та захист даних Державного реєстру прав [1].
9
Бабенко, О. О. "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки: проблеми визначення об'єкту та бази оподаткування." Thesis, Сумський державний університет, 2013. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/34055.
Full textAbstract:
Запровадженню податку на нерухоме майно відмінного від земельної ділянки передували численні дискусії щодо його доцільності, фіскальної потужності і соціального значення. Із цим податком асоціюються намагання реалізувати принцип «багатший сплачує більше», розподілити податкове навантаження між різними верствами суспільства пропорційно їх доходів. З огляду на це, податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки набув нової актуальності та практичного значення.
При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/34055
10
Запорожець, С. В. "Удосконалення методів оцінки вартості предмета забезпечення при іпотечному кредитуванні." Thesis, Українська академія банківської справи Національного банку України, 2013. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/59277.
Full textAbstract:
Діяльність банківських установ на ринку іпотечного кредитування зазнає
впливу багатьох видів ризиків, пов’язаних з обмеженнями кредитора щодо
організації повноцінної процедури реалізації звернення стягнення на
предмет іпотеки