To see the other types of publications on this topic, follow the link: Літературні норми.
Journal articles on the topic 'Літературні норми'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Літературні норми.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Zalipska, I. Ya. "ЕФЕКТИВНІ МЕТОДИ НАВЧАННЯ ДИСЦИПЛІНИ «УКРАЇНСЬКА МОВА (ЗА ПРОФЕСІЙНИМ СПРЯМУВАННЯМ)» ДЛЯ СТУДЕНТІВ МЕДИЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ." Медична освіта, no. 3 (October 28, 2019): 24–27. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2019.3.10499.
Full textAbstract:
У статті порушено проблему використання ефективних методів навчання дисципліни «Українська мова (за професійним спрямуванням)» для студентів медичних спеціальностей. Зазначено, що ефект непередбачуваності роботи, мобільність викладача і розумна діджиталізація в освіті як нові методи та підходи до навчання завжди урізноманітнюють практичне заняття, привертають увагу, зацікавлюють і далі сприяють активній роботі студента. У дослідженні проаналізовано різнотипні завдання до теми «Мовна норма. Орфоепічні норми, норми наголосу». Наголошено на використанні цікавих інтерактивних методів навчання, як-от: «Мозковий штурм», «Фоторепортаж», «Мікрофон», «Робота в парах», «Тренувальні завдання», «Інтерактивні завдання», «Робота в групах», «Прес». Аргументовано важливість відеопрезентації на занятті, у якій відображено основні теоретичні аспекти теми.
Встановлено, що метод «Мозковий штурм» і метод колективно-групового навчання «Мікрофон» сприяють швидкому і якісному опитуванню теоретичного матеріалу. Виконання завдання «Фоторепортаж» підвищує інтерес студентів до покращення рівня володіння українською мовою, адже виправлення чужих помилок – це дієвий метод для запам’ятовування норм літературної мови. Необхідно зазначити, щоб зосередити увагу студентів наприкінці практичного заняття, варто подавати такі завдання, які б із впевненістю їх зацікавили, мали підсумковий характер вивченого матеріалу і спонукали до покращення рівня володіння українським словом. На практичному занятті запропоновано студентам проаналізувати фрагмент телепрограми медичної тематики і виписати порушення літературних норм. Зауважимо, що робота в парах і в групах потребує більшої затрати часу, однак такі завдання є високоефективними. Безперечно, якісне виконання запропонованих завдань вимагає хоча б часткової попередньої підготовки студентів до заняття: знання теоретичного матеріалу, написання вдома запропонованих завдань, сумлінного виконання пошукової роботи.
2
Антошкіна, В. К. "СПОСОБИ І ПРАВИЛА ТЛУМАЧЕННЯ НОРМ ПРАВА ТА ДОГОВОРІВ." Прикарпатський юридичний вісник 1, no. 4(29) (April 10, 2020): 8–14. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v1i4(29).386.
Full textAbstract:
Ця стаття присвячена такому аспекту права інтерпретаційної діяльності, як методи тлумачення. Загальний характер правової норми, а отже, неможливість указати в ній абсолютно всі конкретні життєві ситуації є об’єктивною причиною тлумачення. Питання про те, як тлумачити право, є важливим у теорії юридичного тлумачення. Воно дає нам уявлення про механізм та інструменти такої діяльності. Під методом тлумачення в юридичній літературі розуміють конкретні прийоми та знання правил, необхідних для уточнення реального змісту правових норм. Слід зазначити, що серед учених досі не вироблений єдиний підхід до визначення конкретних методів і правил, що роз’яснюють закон, їх об’єднання в способах тлумачення.
Автор статті розглядає граматичний, логічний, системний, історичний способи тлумачення та їх застосування у праві. Граматичний спосіб (словесний, філологічний, буквальний, лексичний – варіанти назви) є найпоширенішим. Логічне тлумачення – тлумачення правового акта з використанням законів логіки. Існування системного методу визначено системністю права.
У статті розглядаються питання застосування вказаних способів тлумачення для з’ясування змісту договорів.
Автором наголошується, що відповідні компетентні органи, які здійснюють правозастосовну діяльність, не вправі відмовити у вирішенні спору через незрозумілість правової норми, що підлягає застосуванню. З метою уникнення неправильного застосування необхідно насамперед встановити зміст норми, для чого використовувати всі відомі способи, прийоми, правила тлумачення до повного з’ясування дійсного змісту норми. Немає чітко визначених правил використання зазначених способів. Вони можуть використовуватися суб’єктом тлумачення всі одночасно, або може бути обраний один чи кілька на розсуд особи, залежно від можливості досягнення мети тлумачення. При цьому якщо граматичне і логічне тлумачення відштовхуються від самих текстів, то системний та історичний способи спи-раються на елементи зовнішні.
Відмова правозастосовувача від використання всього арсеналу призводить до однобокості в застосуванні норм закону. Тлумачення ґрунтується на тезі, що система норм права повинна бути вільною від протиріч і кожна норма повинна гармоніювати з усією системою. Тому в межах даної тези потрібно вибрати той варіант тлумачення, за якого правова норма буде найкраще гармоніювати з іншими нормами.
3
Гуров, С. Ю. "ЕВОЛЮЦІЯ ДУХОВНО-МОРАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ В АНТИЧНІЙ ЛІТЕРАТУРІ." Духовність особистості: методологія, теорія і практика 91, no. 4 (September 30, 2019): 57–68. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2019-91-4-57-68.
Full textAbstract:
Антична література близька сучасному читачеві своїм гуманістичним змістом. Поняття про цінність людини, гармонійний розвиток її духовних і фізичних сил, розуміння поєднання свободи людини і порядку в суспільстві, закон, який встановлює норми життя природи, людини і суспільства – всі ці поняття були створені європейською античністю. Антична Греція була колискою європейської цивілізації і культури, де були закладені духовно-моральні цінності, які знайшли свій розвиток у багатьох народів Європи, стала їхнім спільним надбанням і основою всієї європейської культури. Література Стародавнього Риму виникла значно пізніше давньогрецької і також мала свою неповторну своєрідність, вона збагатила якісно новими досягненнями і духовно-моральними цінностями світову літературу. Античні цінності в літературі почали приходити у все більшу суперечність з дійсністю, що призвело до остаточного розколу старої системи цінностей і появи нової, яка визначила нову мету і сенс життя. Пізньоантична література все більше і більше починає виражати сімейні цінності, тематику приватного життя і інтимних почуттів, побутових і сімейних відносин, відображаючи в творах цінності любові і дружби. Хоча християнство багато запозичило зі старої системи цінностей, вибрані ним елементи античного мислення отримали інший сенс, та відрізнялись від античної системи новим світорозумінням.
Ключові слова: художня література, антична література, духовно-моральні цінності.
4
Ілієв, Іван Георгієв. "ПРО ПОЧАТОК БОЛГАРСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ НОРМИ В РЕСПУБЛІЦІ ТУРЦІЯ." Мова, no. 35 (July 29, 2021): 30–39. http://dx.doi.org/10.18524/2307-4558.2021.35.237840.
Full textAbstract:
Об’єктом дослідження у статті є перші прояви болгарської літературної мови в Турецькій Республіці, робота болгарсько-магометанського автора Хасана Уйгуна, видавця за фахом. Це дуже важлива тема, оскільки про існування літературних творів на діалектній болгарській мові в Туреччині нічого не відомо. Мета — ознайомити читачів з його прозаїчними та поетичними творами (оповідання «Кривавочервоні» та вірш «Я помак»), написаними на болгарському діалекті, та правописом, використаним в них. Був застосований філологічний метод, заснований на текстовому аналізі творів. Стаття є серйозним науковим досягненням, а результатом є відкриття нових даних. Практична цінність роботи полягає в тому, що це перша спроба експортувати інформацію про таку діяльність представника болгарської меншини в Туреччині, хоча подібні дослідження вже тривалий час проводилися у Греції, Албанії, Румунії (Банат) і в Північній Македонії.
5
Костанда, І. О. "СТИЛІСТИЧНА КОДИФІКАЦІЯ: ПОЯВА ТА РОЗВИТОК ТРАДИЦІЙНИХ ФОРМ ТЕКСТУ В МОВАХ ВЕНЬЯНЬ І БАЙХУА." Collection of scientific works "Visnyk of Zaporizhzhya National University Philological Sciences", no. 2 (April 9, 2021): 91–95. http://dx.doi.org/10.26661/2414-9594-2020-2-13.
Full textAbstract:
Одним із центральних понять при розгляді проблем формування та нормування мов є поняття кодифікації, оскільки у процесі кодифікації досліджують і фіксують мовні норми, які уже потім розглядаються як іманентна властивість літературної мови. Система функційних стилів і стилістичних засобів їх вираження пронизує усі мовні рівні. З огляду на те, що літературній мові кожного народу у відповідні епохи властива своя власна система функційних стилів і стилістичних засобів, центром уваги нашої роботи є кодифікація функційних стилів і стилістичних засобів їхнього вираження у китайських мовах веньянь і байхуа. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю вивчення функційних стилів мов веньянь і байхуа, а також літератури зі стилістичної кодифікації давнього Китаю. Комплексний аналіз аспектів стилістичної кодифікації літератури давнього Китаю потрібен для того, щоб наочно проілюструвати відмінність та оригінальність стилів у мовах веньянь і байхуа, а також продемонструвати ідею наступності у формуванні означених вище мов. Розгляд функційних стилів, етапів їхнього формування та кодифікації допоможе показати важливість стилістичних аспектів для розвитку китайської мови та культури. Метою цієї наукової розвідки є дослідження функційних стилів мов веньянь і байхуа та процесів стилістичної кодифікації давнього Китаю. У роботі було використано зіставний метод, описовий метод для класифікації та інтерпретації досліджуваних мовних явищ, історичний і порівняльно-історичний методи. Предметом дослідження є головні функційні стилі мов веньянь і байхуа. Об’єктом дослідження є процеси кодифікації та формування головних функційних стилів мов веньянь і байхуа. Історія стилістичної кодифікації, дослідження форм літератури та видів тексту в мовах веньянь і байхуа надає важливий матеріал для дослідження та пояснення лінгвістичних явищ сучасної китайської мови. Усебічний аналіз історії та концепції стилістичної кодифікації традиційних форм літератури та видів тексту може покласти початок новим науковим розвідкам у галузі стилістики та перекладознавства.
6
Сірик, С. В. "ЛІТЕРАТУРНА НОРМА Й МОВЛЕННЄВА ЕКСПРЕСІЯ В ПОЕТИЦІ В. А. ЧАБАНЕНКА." Collection of scientific works "Visnyk of Zaporizhzhya National University Philological Sciences", no. 1 (September 17, 2021): 159–64. http://dx.doi.org/10.26661/2414-9594-2021-1-22.
Full textAbstract:
Стаття продовжує цикл публікацій, присвячених поетичній мовотворчості вченого та письменника В. Чабаненка, його новаторству в пошуку незвичних форм, образів, умінню експериментувати з поетичною мовою, розширенню словесної палітри завдяки виражально-зображальним, експресивним засобам української мови. У статті зроблено спробу аналізу мовленнєвої експресії в мовно-художній системі В. Чабаненка, яка виникає на основі свідомого стилістично заданого відхилення автора від літературної норми, з’ясування експресивного потенціалу цих одиниць. Стилістичним колоритом відзначаються експресивні явища, які виникають на ґрунті порушення лексичних норм, що виявляється у вживанні просторіч, говіркових слів, корпоративного жаргону, сполучуваності слів. Активно використовує автор і потужний арсенал фразеології. Він вдається до трансформації, контамінації та нагнітання фразеологічних одиниць. Експресивні явища на ґрунті порушення словотвірних норм виникають під час уживання автором оказіоналізмів-новотворів, серед яких переважають семантико-дериваційні оказіоналізми, утворені за допомогою пестливо-зменшувальних суфіксів від слів, що нормативно не піддаються афективності. Експресивні явища, що виникають на ґрунті фонетичних / фонетико-орфоепічних норм сучасної літературної мови, у мовотворчості В. Чабаненка нечисленні. Експресивні явища на ґрунті морфологічних норм спостерігаються лише в категоріях іменника. Мовна експресія, що створюється автором на ґрунті порушення синтаксичних норм, виникає в разі вживання ампліфікаційно-багатоступінчастої прикладки та повторення службових частин мови та вигука. Естетична картина світу поета В. Чабаненка – це вдале поєднання національного образного світобачення й філософського осмислення історичного процесу. Мовні засоби, залучені автором до творення образів ліричних творів, виявляють величезні потенції загальнонародної мови та неабиякі творчі можливості митця. Досліджені стилістично вправні відступи від загальноприйнятих норм свідчать про мовну віртуозність автора, а манера їх використання накладає відбиток на його індивідуальний стиль, якому притаманні палкий патріотизм, глибока пошана до людини праці.
7
Kopanytsia, О. M., N. V. Lisnianska, and P. I. Buchko. "ОСОБЛИВОСТІ ПРОЦЕСІВ ВІЛЬНОРАДИКАЛЬНОГО ОКИСНЕННЯ У ТКАНИНАХ ОРГАНІЗМУ В НОРМІ Й ПРИ ЗАСТОСУВАННІ ПОЛІСАХАРИДІВ." Вісник медичних і біологічних досліджень, no. 1 (May 23, 2020): 67–73. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2020.1.10906.
Full textAbstract:
На сьогодні у світовій практиці в якості харчових добавок дозволено використовувати близько 500 різних речовин, нерахуючи величезної кількості різного роду ароматизаторів і деяких різновидів комбінованих добавок. Проте варто відмітити, що дані про фізіологічну активність карагінанів, наявні в літературі, наведені в основному для комерційних зразків та в більшості своїй не враховують структурні особливості цих сульфатованих полісахаридів.
Мета дослідження – проаналізувати літературні джерела щодо особливостей перебігу процесів вільнорадикального окиснення в тканинах організму при застосуванні полісахаридів.
Матеріали і методи. У дослідженні опрацьовано наукові публікації за останнє десятиліття, які доступні у мережі «Інтернет», ключовими словами були «полісахариди», «карагінан», «вільнорадикальне окиснення».
Результати. На основі представлених літературних даних можна зробити висновок, що харчові добавки використовуються не тільки в харчовій, але й у косметичній, текстильній промисловостях, біотехнологічному виробництві тощо. Хоча харчові добавки, на думку багатьох науковців, не мають харчового значення, проте достеменно стверджувати про таку інертність харчових добавок, у тому числі й карагінану, щодо людського організму однозначно не можна. Відсутність канцерогенної, генотоксичної чи пухлинної активності карагінану, яку встановили науковці, дозволила у 2008 р. Експертному комітету з харчових добавок Всесвітньої організації охорони здоров’я рекомендувати не вказувати допустиму добову дозу цього полісахариду, хоча на даний час з’являються суперечливі дані. Деяка суперечливість даних про дію цих полісахаридів може бути зумовлена некоректним порівнянням результатів, отриманих в різних експериментальних умовах, на різних структурних типах карагінанів. При цьому дуже важливим є спосіб введення полісахариду і його доза.
Висновки. Аналітичний огляд основних тенденцій наукових досліджень вказує на потребу подальшого розширення і поглиблення уявлень про основні біохімічні процеси, що відбуваються при застосуванні карагінанів.
8
Струганець, Л. "Диференційні ознаки норми літературної мови." Культура слова, Вип. 74 (2011): 34–43.
Find full text
9
Polysaeva, Halyna. "ВПЛИВ ДИТЯЧОЇ ЛІТЕРАТУРИ НА РОЗВИТОК ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ ДОШКІЛЬНИКІВ." HUMANITARIUM 42, no. 1 (November 14, 2019): 138–46. http://dx.doi.org/10.31470/2308-5126-2019-42-1-138-146.
Full textAbstract:
У статті здійснено теоретичний аналіз впливу художньої літератури на розвиток емоційного інтелекту та творчої уяви дітей дошкільного віку. Виявлено особливості взаємозв’язку казкотерапії та емоційного інтелекту, які розвиваються у дошкільників разом з рефлексією та творчим потенціалом. Розглянуто, як за допомогою художньої літератури та здатності дітей до рефлексії відбувається прищеплення поведінкових норм суспільства. Описано доцільність наведення дорослими у спілкуванні з дітьми прикладів власної поведінки в різних життєвих ситуаціях. Обґрунтовано необхідність спонукати дитину до процесу пізнання світу казок та важливість підштовхувати дошкільника до аналізу фантастичних сюжетів, установлення взаємодії персонажів, стимулювання до створення власних оповідань. Проаналізовано різні наукові концепції щодо впливу літератури на емоційний інтелект дошкільників. Висвітлено, як систематичне вправляння з дитячою літературою суттєво сприяє створенню нових нейронних сполучень та покращенню мозкової активності дітей дошкільного віку. Виявлено, що процес розвитку емоційного інтелекту має свої особливості, проте основні його структурні елементи починають розвиватися в старшому дошкільному віці та вдосконалюються впродовж усього шкільного періоду навчання. Зосереджено увагу на першооснові розвитку емоційного інтелекту як одного із ключових елементів розвитку уяви дошкільників, до яких можна віднести дитячу художню літературу, оповідання, казки та байки. Доведено, що розвиток емоційного потенціалу в дошкільному віці допоможе регулювати власний настрій та поведінку, навчить співпрацювати з дорослими та однолітками, сприятиме вирішенню соціально важливих питань у майбутньому. Зроблено висновок про те, що в основі виховання дітей дошкільного віку є гостра потреба не лише у формуванні знань, а й у розвитку емоційної сфери.
10
Кузнецова, Галина. "ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ОРФОЕПІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ УКРАЇНСЬКОЇ СЛОВЕСНОСТІ." Професіоналізм педагога: теоретичні й методичні аспекти, no. 16 (December 9, 2021): 142–57. http://dx.doi.org/10.31865/2414-9292.16.2021.246372.
Full textAbstract:
У статті на підставі аналізу лексикографічних, лінгвістичних, лінгводидактичних праць, індивідуальних письменницьких практик як соціолінгвістичної умови становлення орфоепічних норм розкрито теоретичні основи формування орфоепічної компетентності майбутніх учителів української словесності, узагальнено погляди мовознавців на поняття «орфоепія», предмет її дослідження; доведено, що в лінгводидактиці предметом орфоепії є кодифікована звуковимова, інтонування та наголошування; проаналізовано особливості українського усного мовлення на синхронному рівні, узагальнено основні правила вимови голосних звуків; закцентовано увагу майбутніх словесників на орфоепічних закономірностях сегментних фонетичних одиниць з їх проєкцією на орфографічні норми сучасної української літературної мови; обґрунтовано причини порушення орфоепічних норм; висвітлено теоретичний та практичний зміст орфоепії в освітній діяльності словесника.
11
Захаров, Дмитро Миколайович. "Аналіз поняття «соціальний капітал» в літературі." Економіка, управління та адміністрування, no. 3(97) (October 13, 2021): 23–29. http://dx.doi.org/10.26642/ema-2021-3(97)-23-29.
Full textAbstract:
У статті здійснено огляд існуючої літератури з різних аспектів, пов'язаних із соціальним капіталом (визначення, концептуальні рамки, емпіричні дослідження та інше), та проаналізовано економічну літературу щодо визначення соціального капіталу. Також були розглянуто основні механізми розповсюдження знань на основі соціального капіталу. Є кілька визначень соціального капіталу. Ці визначення можуть бути розділені на дві категорії: соціальний капітал є внутрішнім – як актив створений внаслідок партнерської взаємодії та всередині соціальної мережі, та/або зовнішнім – сформований через довіру до інституцій та під впливом соціальних норм в суспільстві. Сучасне трактування соціального капіталу зводиться до того, що це результат взаємозв’язків, який підсилює фінансовий, виробничий, людський, інтелектуальний та природний капітали, підвищує ефективність управління, активізує потенційні можливості підприємства. Аналіз визначень соціального капіталу та його форм вираження дозволив схематично відобразити взаємозв’язок між структурними елементами соціального капіталу: довіра, соціальна мережа та соціальні норми. Сучасна практика та вимоги інвесторів щодо інформаційної прозорості корпоративної звітності та підзвітності бізнесу обумовлена більш глибоким розумінням стратегії компанії та інструментів її реалізації, пояснює трансформацію підходів до формування корпоративної звітності. Відображення соціального капіталу в звітності набуває важливого значення, оскільки прямо впливає на підвищення прозорості, а відповідно і на ринкову вартість підприємства. Ефективне використання соціального капіталу дозволяє зменшувати трансакційні витрати і підвищувати фінансові показники бізнесу.
12
Vitіuk, Valentyna. "Культура мовлення як основа правописної грамотності майбутніх учителів початкової школи." Освітній простір України 17 (November 15, 2019): 229–36. http://dx.doi.org/10.15330/esu.17.229-236.
Full textAbstract:
Автор статті наголошує на важливості мовно-мовленнєвої підготовки студентів педагогічних вишів на сучасному етапі модернізації вищої освіти в Україні у контексті концептуальних аспектів Нової української школи. У статті проаналізовано типові помилки у мовленні майбутніх учителів початкової школи. Описано суржик, молодіжний сленг, жаргонну лексику в мовленні студентів, висвітлено культуру спілкування в сучасних соціальних мережах. Презентовано сучасний стан інтернетного спілкування, названо поширені пунктуаційні анормативи, запропоновано соціальні мережі для вивчення української літературної мови. Проілюстровано використання ненормативної лексики на текстах художньої літератури сучасних українських письменників. Окреслено основні шляхи вдосконалення культури усного та писемного мовлення сучасної молоді. Автор статті наголошує, що студенти педагогічного факультету повинні досконало знати норми сучасної української літературної мови, уміти користуватися академічними лінгвістичними словниками української мови, стежити за правильністю усного та писемного мовлення.
13
Hrona, Natasha Victorivna. "ВЛАСНЕ ВИСЛОВЛЕННЯ: МОВНА НОРМАТИВНІСТЬ У КОТЕКСТІ ІДЕЙ В. О. СУХОМЛИНСЬКОГО." Інноватика у вихованні, no. 10 (November 7, 2019): 50–57. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i10.150.
Full textAbstract:
Анотація. Стаття акцентує увагу на актуальності педагогічних ідей В. О. Сухомлинського в контексті проблем дотримання мовних норм у власних висловленнях учасників зовнішнього незалежного оцінювання. Наголошено на необхідності та важливості використання поглядів педагога щодо вивчення української мови. Слушними є думки В. О. Сухомлинського, який радить вдумливо й багато працювати над тим, аби слово жило в дитячій творчості, у спілкуванні, бо вважав це однією з умов загальної та педагогічної культури шкільного життя.
Автор вважає, що створення досконалих текстів є складним аналітико-синтетичним процесом, спрямованим на досягнення результату пізнавальної діяльності.
Доведено, що процес підготовки до створення власних висловлень не можна вважати достатнім, якщо учнів/студентів не залучено до практичної діяльності з вивчення та вдосконалення мовних норм. Тому, щоб запобігти вживанню лексичних і граматичних анормативів у текстах-роздумах, доцільно застосовувати на заняттях різноманітні мовні вправи.
Щоб правильно орієнтувати здобувачів освіти у виборі мовних засобів, педагог має бути добре обізнаним із сучасними процесами розвитку мови, труднощами, які виникають у засвоєнні учнями/студентами знань про норми української літературної мови, уміло застосовувати різноманітний комплекс методів.
Науковий пошук дав можливість виокремити провідні напрями роботи для формування норм літературної мови як еталона правильності мовлення, основної умови реалізації найважливішої функції мови — комунікативної.
Спираючись на ідеї В. О. Сухомлинського ми переконалися, що українська мова має виразні індивідуальні риси на різних мовних ярусах, тому анормативи є свідченням недостатнього опанування мовних норм.
14
Єрмоленко, С. Я. "Літературна норма і мовна свідомість українців." Збірник наукових праць Національного науково-дослідного інституту українознавства та всесвітньої історії 30 (2012): 189–204.
Find full text
15
Єрмоленко, С. Я. "Літературна норма і мовна свідомість українців." Збірник наукових праць Національного науково-дослідного інституту українознавства та всесвітньої історії 30 (2012): 189–204.
Find full text
16
Гресь, Марина, and Костянтин Пацалюк. "Стан показників фізичного розвитку студентів спеціальності «Правоохоронна діяльність»." Теорія і методика фізичного виховання і спорту, no. 1 (July 3, 2021): 24–29. http://dx.doi.org/10.32652/tmfvs.2021.1.24-29.
Full textAbstract:
Анотація. Фізичний розвиток завжди відображає стан здоров’я людини і є одним із його показників. Юнацький вік – це особливий етап в індивідуальному розвитку організму людини. Мета. Оцінити показники фізичного розвитку студентів – майбутніх правоохоронців як основи побудови програми занять професійно-прикладної спрямованості з використанням засобів оздоровчого фітнесу. Методи. Аналіз та узагальнення спеціальної науково-методичної літератури, провідного вітчизняного та зарубіжного досвіду, документальних матеріалів, антропометричні методи дослідження (біоелектричний імпеданс), методи математичної статистики. Результати. Отримані середньогрупові результати довжини і маси тіла у юнаків та дівчат знаходяться в межах вікових норм, серед досліджуваного контингенту відсутні особи з надлишковою масою тіла у обох статевих групах. Обхватні розміри тіла вказують на гармонійну статуру та відсутність будь-яких відхилень від фізіологічної норми. Порівняльний аналіз тотальних розмірів тіла вказує на статистично значущу різницю (р < 0,05) між статевими групами, що є закономірним з огляду на вікову категорію іспитованих. Середньостатистичні показники вісцерального жиру у юнаків та дівчат знаходяться в межах фізіологічної норми, середньогрупові показники м’язового та кісткового компонентів у юнаків та кісткового компоненту у дівчат знаходяться нижче фізіологічної норми. Отримані результати будуть використані під час розробки програми занять професійно-прикладної спрямованості з використанням засобів кросфіту.
Ключові слова: фізичний розвиток, професійно-прикладна фізична підготовка, оздоровчий фітнес.
17
Петренко, О. Д. "100 років кодифікації вимовної норми німецької літературної мови." Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики, Вип. 4 (2004): 84–92.
Find full text
18
Коць, Т. А. "До прорблеми лексичної норми сучасної української літературної мови." Мовознавство, no. 1 (2009): 70–75.
Find full text
19
Бондаренко, Н. "Норми української літературної мови в курсі старшої школи." Українська мова і література в школі, no. 3 (138) (2018): 8–13.
Find full text
20
УСЕНКО, ЄВГЕНІЯ. "Принципові акценти щодо характеристики судових доктрин із податкових спорів." Право України, no. 2020/04 (2020): 153. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-04-153.
Full textAbstract:
Стаття присвячена аналізу понять правової та судової доктрин, їхніх основних ознак і проведенню диференціації цих доктрин. Незважаючи на велику кількість досліджень на тему правової доктрини, необхідно констатувати, що й досі у юридичній літературі так і залишається недослідженою тема судової доктрини та її специфічних особливостей. Метою статті є аналіз та упорядкування існуючих доктринальних досліджень учених, висвітлення спільних та відмінних рис обох доктрин на практиці при розгля ді спорів у суді та вираження власного бачення з приводу можливості й необхідності дослідження судової доктрини та її складових. Встановлено, що існує можливість застосування деяких універсальних положень до такої специфічної і складної галузі права, як податкове право. Це пов’язано з тим, що при розв’язанні податкових спорів у суді обов’язково застосовується один із таких фундаментальних принципів права, як верховенство права. Це пояснюється його абсолютною універсальністю, оскільки він покладений в основу всього вітчизняного законодавства та має досить розгалужене значення. Цей принцип забезпечує баланс як із боку державної влади, так і з боку сторін спору щодо їхніх взаємних прав та обов’язків. Крім того, судова доктрина вирізняється такими особливими ознаками, як описовість і нормативність. Це положення означає, що при наявності певних розбіжностей і колізій у законодавстві та відповідних правовідносинах суддя прагне застосувати таку норму права, яка найкращим чином збігається із наявною проблемою. При відсутності ідентичної норми або норми, яка найбільше відповідає ситуації, презю мується, що суддя має можливість змінити норму права для розв’язання цієї проблеми. Необхідно зазначити, що застосування принципу справедливості у судовій доктрині не є однаковим із застосуванням у правовій доктрині, оскільки інтереси позивача та відповідача у податкових конфліктах є діаметрально протилежними. У таких умовах обов’язковим є узгодження на особистому рівні власної поведінки задля можливості реалізації прав іншими суб’єктами та врахування і співвідношення власних прав та обов’язків із обов’язками та правами осіб, які протистоять у спірних відносинах на міжсуб’єктному рівні.
21
Трегубова, Г. "Лексичні норми сучасної української літературної мови в офіційно-діловому стилі." Гуманітарна освіта в технічних вищих навчальних закладах, Вип. 2 (2002): 47–55.
Find full text
22
Трегубова, Г. "Лексичні норми сучасної української літературної мови в офіційно-діловому стилі." Гуманітарна освіта в технічних вищих навчальних закладах, Вип. 2 (2002): 47–55.
Find full text
23
Гуйван, П. Д. "ЗАКОННІСТЬ ПРАВОЗАСТОСОВНИХ ВЕРДИКТІВЯК ОСНОВОПОЛОЖНИЙ ПРИНЦИП СПРАВЕДЛИВОГО СУДОЧИНСТВА." Прикарпатський юридичний вісник 2, no. 4(29) (April 21, 2020): 49–52. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v2i4(29).433.
Full textAbstract:
Стаття присвячена науковому дослідженню питання законності рішень національних судів України як право-вої передумови справедливості судівництва. Проаналізо-вано визначеність такого правового явища, як законність, у національній і зарубіжній доктринальній літературі. Установлено, що більшість учених визначають його зміст як неухильне дотримання судом під час розгляду та ви-рішення цивільної справи чинних норм матеріального й процесуального права. Саме із цим ототожнюється якість судового рішення, яка характеризується правильним застосуванням судом норм матеріального права, дотри-манням норм процесуального права й судочинства. Тобто фактично відбувається ототожнення змісту та якості пра-вової норми, яка підлягає застосуванню. На переконання автора, то далеко не так. Законність і справедливість – да-леко не тотожні явища, аспекти справедливості судового процесу й правильності та законності рішення не завжди збігаються. З’ясовано окремі актуальні питання щодо досягнення максимальної справедливості судового вер-дикту з урахуванням його обґрунтованості, мотивовано-сті, а отже, законності. Вивчено сутність і призначення належного та необхідного мотивування й обґрунтування правозастосовних актів усіх суб’єктів владних повнова-жень як запоруки їх справедливості. Наводиться, коменту-ється та аналізується правова позиція Європейського суду з прав людини стосовно визначення поняття законності як сукупність доступних і передбачуваних норм, що дають людині змогу отримати адекватну інформацію про обста-вин застосування правових норм у конкретному випадку. «Закон» повинен бути сформульований із достатньою чіт-кістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку. Одним із важливих чинників, що зумовлюють подібну потребу в якісному законі, є вимога, щоб він відповідав критеріям гарантування засобу юридичного захисту від свавільного втручання органів державної влади у права, гарантовані міжнародним і національним правом. Тож, попри об’єктивно необхідний розсуд правозастосовного ор-гану під час здійснення судочинства, кожне рішення має бути належно обґрунтоване й умотивоване.
24
Имас, Е. В., О. И. Цыганенко, and С. М. Футорный. "Еколого-гігієнічна оцінка впливу холодного атмосферного повітря на напруженість процесів терморегуляції організму спортсменів: проблеми та шляхи їх вирішення." Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, no. 2 (November 30, 2018): 3–7. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2018.2.3-7.
Full textAbstract:
Мета. Проведення системного аналізу наукової, науково-методичної літератури та інших джерел інформації і на цій основі розроблення методологічних підходів до екологогігієнічної оцінки напруженості процесів терморегуляції організму спортсменів під дією холодного атмосферного повітря відкритого простору. Методи. Використано методи системного аналізу наукової літератури: узагальнення, синтез, формалізацію, абстрагування. Результати. Проведений аналіз наукової, науково-методичної літератури та інших джерел інформації показав, що існують розробки відносно еколого-гігієнічної оцінки напруженості процесів терморегуляції організму людини. Однак вони не стосуються спортсменів. У них не наведено чітких границь норми, вони пропонуються для оцінки умов мікроклімату приміщень і характеризуються тривалим часом їх виконання. Як еколого-гігієнічний експрес-метод для оцінки напруженості процесів терморегуляції у спортсменів було розглянуто метод проведення холодової проби, в якій досить чітко визначено границі норми. Висновки. Для запобігання негативному впливу холодного атмосферного повітря на організм спортсменів необхідне обов’язкове виконання правил міжнародних спортивних федерацій (як приклад – Міжнародної лижної федерації (FIS)) з визначення мінусових температурних границь атмосферного повітря, за яких допускається проведення спортивних змагань. Як екологогігієнічний метод експрес-оцінки напруженості процесів терморегуляції у спортсменів з метою зниження ризику негативного впливу холодного атмосферного повітря пропонується використання холодової проби, яка має досить чіткі границі норми і не потребує значного часу для її проведення.
25
Гриценко, М. В. "Деформації мовних норм у перекладі дитячої літератури." Мовні і концептуальні картини світу, Вип. 36 (2011): 232–37.
Find full text
26
Zlotnyk-Shagina, Olga. "Literary language and literary norm in the interpretation of Ivan Franko." Actual issues of Ukrainian linguistics: theory and practice, no. 38 (2019): 39–51. http://dx.doi.org/10.17721/apultp.2019.38.39-51.
Full textAbstract:
The article deals with the concept of I. Franko on the development and functioning of the Ukrainian language and its dialects. On the basis of works of the author’s works "Literary language and dialects" and "Speak of the wolf – say for the wolf", modern views on the problem of national and literary language have been formed. The historical-stylistic approach allows to comprehensively analyze Franko’s views on key linguistic concepts – literary language and literary norm as well as a tangent to it – dialectal speech, linguistic flair, the culture of speech, etc. The role of I. Franko in the language disputes at the end of the 19th century is being outlined, in particular his work assesses and determines the role of the figure in the views of contemporary linguistic problems, the place of dialects in the language system, the dynamics of language processes at the end of 19th and beginning of 20th centuries, new trends in the development of lexical and phraseological fund of the Ukrainian language, the enrichment of the stylistic resource of the Ukrainian language, the role of socio-political processes on the state and quality of the Ukrainian language, etc. The author makes a digression to the life and work of I. Franko, specifically to scientific contacts with V. Jagić, J. Collares, M. Grushevsky which allowed to trace the interdependence in the problems of the formation and functioning of the literary language in Serbia and Croatia, Bosnia and Herzegovina, Montenegro, Slovenia, and Macedonia. Consideration of the "single Ukrainian language" for Franko is a key issue addressed in the works of both scientific and journalistic nature. It is important that both Franko and his contemporaries-Slavists, saw in the unity of the language a mental-national character of Ukrainians, which is confirmed by the epistolary heritage of the scientist and can be promising for further analysis of current problems of the Ukrainian language past and present.
27
ХАНОВА, РАЇСА. "Доктрина доказування у судових провадженнях із вирішення податкових спорів." Право України, no. 2020/04 (2020): 142. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-04-142.
Full textAbstract:
Сучасна система законодавства в Україні та її стан створили передумови для формування нових поглядів науковців і суддів на зміст і форми судової діяльності та застосування доктринальних підходів. Незважаючи на велику кількість наукової літератури, реалізацію результатів дослідження на практиці під час вирішення подат кових спорів, все ж залишаються питання, які потребують з’ясування. Одне з таких питань стосується встановлення важливості доктрини доказування у судових провадженнях із вирішення податкових спорів. Із цього приводу в правознавстві регулярно відбуваються гострі дискусії, здавалося б, за допомогою доктрини здійснюється тлумачення правових норм, заповнюються прогалини в чинному законодавстві, усуваються суперечності між правовими нормами. Надано можливість, за певних умов, вибудовувати судову доктрину в окремих категоріях справ через напрацювання правових позицій судами апеляційних інстанцій, які формують усталену судову практику. Саме цими судами з метою тлумачення правових норм в окремих категоріях спорів формуються усталені положення про застосування норми права в аналогічних справах. Формування значної кількості нових поглядів суддів безпосередньо при розв’язанні податкових спорів здійснюється з метою вибудови єдиного розуміння приписів податкових норм як платниками податків, так і працівниками контролюючих органів. Метою статті є розвиток судових доктрин при вирішенні податкових спорів із застосуванням чинної нормативної основи. Встановлено, що усталена судова практика проникає у правовий розвиток національної юридичної системи та безпосередньо формує судову доктрину при вирішенні податкових спорів. Формування судової доктрини в податковому законодавстві є необхідним. Судова доктрина – це усталений у судовій практиці типовий підхід до вирішення судових справ, який може змінюватися під впливом розвитку суспільних відносин, зміни правових норм, які регулюють ці відносини. Стандарти доказування є складовою будь-якої судової доктрини. Зближення англосаксонської та романо-германської систем права та використання їх при вирішенні податкових спорів підтверджує необхідність в осмисленні та розвитку національних судових податкових доктрин.
28
Sybil, Maria, Khrystyna Shavel, Maryana Chekhovska, Liubov Chekhovska, and Alla Khokhla. "Оцінка стану здоров’я студентів-реабілітологів за даними біохімічного авто моніторингу." Physical education, sports and health culture in modern society, no. 2(46) (June 30, 2019): 73–78. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2019-02-73-78.
Full textAbstract:
Актуальність. Проблема здоров’я осіб молодого віку названа одним із пріоритетних напрямів діяльності ВООЗ у ХХІ ст. та є вкрай актуальною для України. Перспективним напрямом є розширення знань про здоров’язберігальну компетенцію за допомогою формування вмінь і навичок у процесі індивідуального моніторингу стану здоров’я за окремими біохімічними показниками, самостійно отриманими в процесі проходження практикуму з біохімії рухової активності та клінічної біохімії. Мета – оцінити стан здоров’я студентів-реабілітологів за даними біохімічного автомоніторингу. Методи дослідження – аналіз та узагальнення літературних джерел, біохімічні – екскреція вітаміну С, активність ферменту каталази крові, уміст гемоглобіну в крові, екскреція білка, цукру, кетонів та значення рН за експрес-методикою «Penta-PHAN» («Lachema», Чехія), велоергометрична проба «Vita maxima», математична обробка даних за критерієм Стьюдента. Обстежено 50 студентів 3-го курсу віком 19–20 років зі спеціальності «Фізіо- та ерготерапія» Львівського державного університету фізичної культури імені Івана Боберського (ЛДУФК). Результати дослідження. У дівчат екскреція вітаміну С становить 18,04 ± 0,522 мг/добу, у хлопців – 27,24 ± 0,746 мг/добу (р<0,05), каталазне число – 9,4 ± 0,27, тобто відповідає нормі. Уміст гемоглобіну в дівчат був 120 ± 1,32 г/л, у хлопців – 130 ± 1,9 г/л (р<0,05). У 4 % студентів виявили сліди білка в сечі. Інші патологічні елементи були відсутні. Значення pH сечі – 5,2, що є нормою. Результати проби «Vita maxima» свідчать, що показники дівчат були 150 Вт, що становить 75 % норми дорослих жінок; хлопців – 200 Вт, або 80 % дорослих чоловіків. Висновки. Біохімічні показники студентів перебувають близько межі вікової норми, патологічних показників сечі не виявлено, крім слідів білка. Тест «Vita maxima» декларує резерв для досягнення зрілості. Занижені біохімічні показники спонукають індивідуально коректувати харчовий раціон і перманентний автомоніторинг.
29
Саско, О. "Тривалий час: оціночне поняття у ст. 146 Кримінального кодексу України." Історико-правовий часопис 15, no. 1 (February 18, 2021): 109–13. http://dx.doi.org/10.32782/2409-4544/2020-1/20.
Full textAbstract:
У статті розглядаються питання, пов'язані з кваліфікуючою ознакою складу злочину, передбаченого ст. 146 Кримінального кодексу (далі – КК) України, зокрема, суспільно небезпечного діяння, здійснюваного протягом тривалого часу. Поняття «тривалий час» в даній нормі законодавець інтерпретує як певний астрономічний період, протягом якого тримання потерпілого в неволі складе підвищену суспільну небезпеку. Однак у цій нормі не визначені межі часу, необхідного для розкриття змісту даного оціночного поняття. Тому визначення кваліфікуючої ознаки автоматично стало компетенцією правозастосовних органів, а також кримінально-правової доктрини. Певна формалізація у визначенні тривалості позбавлення волі чи викрадення людини необхідна для того, щоб надати цій ознаці складу злочину конкретики, напрямку при встановленні меж використання кримінально-правових норм. Автор пропонує ст. 146 КК України супроводити приміткою, в якій визначити, що під тривалим часом треба розуміти незаконне позбавлення волі особи, здійснюване більше трьох днів. Аналіз слідчої та судової практики свідчить, що відсутність єдиної правової позиції правозастосовних органів щодо кваліфікації діянь за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, ускладнює діяльність суду щодо винесення законних і обґрунтованих рішень. Необхідним є більш точне теоретичне визначення такої кваліфікуючої ознаки як незаконне позбавлення волі або викрадення людини здійснюване протягом тривалого часу. Моментом закінчення викрадення людини в юридичній літературі та правозастосовній практиці здебільшого вважають момент учинення дій, спрямованих на заволодіння потерпілим будь-яким способом із подальшим його переміщенням із того місця, де він перебував, до іншого.
30
Самборська, Ольга. "БОЙКІВСЬКИЙ ГОВІР У ХУДОЖНІЙ МОВІ ГРИГОРІЯ ЦЕГЛИНСЬКОГО." Українознавчі студії, no. 18 (March 29, 2017): 183–91. http://dx.doi.org/10.15330/ukrst.18.183-191.
Full textAbstract:
У статті досліджено використання фонетичних та граматичних особливостей бойківського говору у художніх текстах Григорія Цеглинського; розглянуто лексичні діалектизми, використані у його драматичних творах, які передають специфіку мовного колориту, притаманного західному варіанту тогочасної літературної мови.Ключові слова: бойківський говір, діалектизм, західний варіант літературної мови, лексико-тематична група, мовна норма.
31
Levitska, N. "PECULIARITIES OF THE DEVELOPMENT OF THE LITERATURE OF THE GERMAN LANGUAGE. PHONETIC ASPECTS." Current issues of linguistics and translation studies, no. 19 (October 30, 2020): 25–28. http://dx.doi.org/10.31891/2415-7929-2019-19-5.
Full textAbstract:
Linguists emphasize the importance of a structural-systematic approach to language learning, which helps to increase interest in solving the problem of language normativeness. The term “norm”, like many other terms in linguistics, is polysemous. At the same time, an important and still insufficiently disclosed aspect of the study of language norms is the definition of its essence in nationally heterogeneous languages, in particular in German standard language, which actualizes the study of autonomous norms of national variants of German, their identical and nationally specific features. Understanding the uniqueness of the codification of phonetic realities in the German language is relevant in the context of the traditions of Western European lexicography and the process of globalization and increasingly affects the linguistic spheres. The article is dedicated to the study of the notion of German orthoepic norm, the problem of its definition and mechanisms of its formation. The notion of the norm is rather ambiguous and its different aspects are usually highlighted by scientists when giving its definition. Generally they mark out two principal dimensions in the notion of the norm: the objective norm and the subjective norm. In conditions of community development, continuous linguistic and social changes, interdependent and interacting, the norm is a fundamental regulator of speech activity. It is clear that normative speech is the obligatory sign of well-educated, cultured person and the culture of sounding speech is an important aspect of national culture such as the culture of written word, communication or social life in general. The orthoepic German norm has been evolved in the process of Germanlanguage development. It is absolutely related to historical, social and culture processes. The norms are not invented by philologists, they reflect a certain stage of literary language development. In the article the role of the norm and its place in the language is defined and norm evolution in the process of language establishment and development is considered
32
Поливач, Євген Юійович. "СУДОВА ПРАКТИКА У СПОРАХ ПРО ЗАХИСТ АВТОРСЬКИХ ПРАВ, ЩО ВИНИКАЮТЬ ПРИ ПОРУШЕННІ УМОВ ЛІЦЕНЗІЙНИХ ДОГОВОРІВ." New Ukrainian Law, no. 5 (November 29, 2021): 139–45. http://dx.doi.org/10.51989/nul.2021.5.20.
Full textAbstract:
Стаття присвячена висвітленню питання захисту майнових прав творців комп’ютерних програм у судовому порядку в разі порушення умов авторських (ліцензійних) договорів, адже часто трапляються випадки використання комп’ютерних програм фізичними особами, організаціями та підприємствами без ліцензії, усупереч чинному законодавству, яке покли- кане регулювати відносини між автором і особами, які використовують твір. Мета наукової роботи полягає у проведенні аналізу сучасного стану захисту й охорони майнових прав автора, його правонаступників на комп’ютерні програми на прикладі судової практики. Позивачами даної категорії справ є: автори творів, їхні спадкоємці й особи, які набули права на твори відповідно до договору чи закону (суб’єкти авторського права, їхні право- наступники); виконавці творів, їхні спадкоємці й особи, які набули суміжні права відповідно до договору чи закону щодо виконань [10]. Відповідачами є користувачі (набувачі) автор- ських прав, які використовують твір за ліцензійним договором або авторським договором. Позивач зобов’язаний довести факт наявності в нього авторського права і суміжних прав, факт порушення його прав відповідачем, розмір шкоди, завданої відповідачем. Суду варто виходити з наявності матеріально-правової презумпції авторства. Відповідач, який заперечує проти позову, зобов’язаний довести дотримання вимог Закону № 3792–XII під час використання ним об’єкта авторського права і суміжних прав, а також спростувати передбачену цивільним законодавством презумпцію винного завдання шкоди. Згідно зі статтею 18 Закону України «Про авторське право і суміжні права» та частиною 4 статті 433 Цивільного кодексу України комп’ютерні програми охороняються як літературні твори [3]. Також у судовій практиці, зокрема в постанові Верховного Суду України № 5 від 4 червня 2010 року зазначено, що комп’ютерні програми охороняються як об’єкти авторського права, а саме як літературні твори. Відповідна правова охорона застосовується і до комп’ютерних програм незалежно від способу їх вираження відповідно до норм статті 2 Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів.
33
Коць, Т. "Відмінкова парадигма іменників у мові преси початку XX століття і становлення літературної норми." Українська мова, no. 3 (51) (2014): 44–51.
Find full text
34
Гречко, О. "Додержання лексичних та граматичних норм сучасної української літературної мови." Дивослово, no. 6 (711) (2016): 19–22.
Find full text
35
Котула, А. "Порушення норм сучасної української літературної мови в текстах реклами." Українська мова і література в школах України, no. 4 (191), квітень 2019 (2019): 33–33.
Find full text
36
Бибик, С. П. "Стилізація розмовності в художньому тексті й естетична норма літературної мови." Вивчаємо українську мову та літературу, no. 3 (475), січень (2017): 3–7.
Find full text
37
Дешко, Л. "Окремі аспекти реалізації державної політики у сфері електроенергетики." Юридичний вісник, no. 2 (August 25, 2020): 58–63. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i2.1704.
Full textAbstract:
У статті детально проаналізовано довідкову, наукову та навчальну літературу та норми чинного законодавства з метою визначення сутності та змісту державної політики у сфері електроенергетики. У результаті дослідження встановлено, що нині в науковій літературі та чинному законодавстві відсутній єдиний підхід до визначення даного поняття. Автором наголошено, що однозначність понятійного апарату впливає на ефективність правозастосовної практики органів публічної адміністрації. Зазначено, що нині для сучасної державної політики у сфері електроенергетики необхідними є розроблення та прийняття «діючого» стратегічного плану розвитку національної електроенергетики, що має містити конкретні дієві для нашої країни шляхи та механізми проведення реформ, у тому числі у сфері електроенергетики. Проте для реальної активізації дій лише прийняття зазначеної програми є недостатнім, оскільки діяльність органів публічної адміністрації повинна бути спрямована: по-перше, на створення нормативно-правової бази для заохочення вкладення довгострокових фінансових інвестицій; по-друге, на вдосконалення адміністративних процедур в електроенергетиці; по-третє, на формування системи стимулів інвестиційної діяльності в електроенергетиці. Обґрунтовано, що державна політика у сфері електроенергетики - це система нормативно закріплених заходів, що визначають зміст діяльності органів публічної адміністрації щодо ефективної реалізації відносин із приводу виробництва, передачі, розподілу, купівлі-продажу, постачання електричної енергії, забезпечення надійного, безпечного постачання електричної енергії, забезпечення ефективного функціонування ліквідного ринку електричної енергії, а також створення сприятливих умов для залучення інвестицій із метою забезпечення сталого розвитку електроенергетичної галузі. Окрему увагу приділено характеристиці складнощів під час реалізації державної політики у сфері електроенергетики, зокрема організаційним, структур-но-інституційним, технологічним.
38
Kotvitska, A. A., I. V. Кubarieva, A. V. Volkova, G. E. Boldar, and A. V. Cherkashyna. "ВИЗНАЧЕННЯ МІСЦЯ ФАРМАЦЕВТИЧНОГО ПРАВА В СУЧАСНІЙ СИСТЕМІ ПРАВА УКРАЇНИ." Фармацевтичний часопис, no. 4 (November 30, 2020): 89–97. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2020.4.11542.
Full textAbstract:
Мета роботи. Визначення місце фармацевтичного права в системі права України, аналіз його предмета, методу та системи на підставі загальнотеоретичних розробок про галузь права та законодавства.
Матеріали і методи. Дослідження проведено на основі опрацювання наукової та навчальної літератури, нормативно-правових актів. Використано методи аналізу, синтезу, узагальнення, системно-структурний, формально-логічний, порівняно-правовий, тлумачення правової норми.
Результати й обговорення. Встановлено, що у вітчизняній спеціальній літературі спостерігається недостатня кількість праць, присвячених вивченню юридичної природи фармацевтичного права. Обговорення цієї проблеми більш активно здійснюється зарубіжними науковцями, ніж українськими. Привертає увагу факт відсутності єдиного підхіду до розуміння предмета та методу фармацевтичного права. Ці питання іноді висвітлюються у загальнотеоретичних роботах у рамках наукової дискусії про можливість існування комплексних галузей права в системі права. Зроблено висновок, що вчені не досягли загальної точки зору щодо галузевої належності фармацевтичного права та законодавства. Частина дослідників вважають фармацевтичне право складовою частиною (підгалуззю) медичного або економічного (господарського) права, а інші визначають як самостійну комплексну галузь права або законодавства.
Висновки. Обґрунтована наукова позиція про те, що в сучасних умовах склалися підстави вважати фармацевтичне право самостійною комплексною галуззю права, предметом якої виступають управлінські, майнові та немайнові відносини, що виникають під час здійснення фармацевтичної діяльності, для регулювання яких використовуються методи субординації (імперативний) та координації (диспозитивний). Запропоновано поділ системи фармацевтичного права на Загальну та Особливу частини, розкрито інститути кожної з них.
39
Коць, Т. А. "Літературна норма в прескрипціях кінця ХІХ - початку ХХ ст. і мовна практика." Мовознавство, no. 2 (2014): 56–62.
Find full text
40
Коць, Т. А. "Літературна норма в прескрипціях кінця ХІХ - початку ХХ ст. і мовна практика." Мовознавство, no. 2 (2014): 56–62.
Find full text
41
Коць, Т. "Варіантність відмінкових форм іменників у мові преси початку XX ст. і становлення літературної норми." Культура слова, Вип. 76 (2012): 156–64.
Find full text
42
Терещенко, С. "Як вчимося сьогодні, так житимемо завтра (про мовну норму в освітній літературі)." Культура слова, Вип. 75 (2011): 180–85.
Find full text
43
КУЧИНСЬКА, ОКСАНА, and ЮЛІЯ ЦИГАНЮК. "Система міжнародних стандартів прав людини у кримінальному процесі України." Право України, no. 2019/09 (2019): 50. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2019-09-050.
Full textAbstract:
Інтеграція України у світове співтовариство та європейський простір обумовила трансформаційні процеси у правотворчості та практиці застосування законодавства. Такі процеси відбуваються і у кримінальному процесі України. З набуттям незалежності, переходом від тоталітарної системи до режиму демократії, а в подальшому – із прийняттям Кримінального процесуального кодексу України 2012 р. (КПК України) відбулося становлення та утвердження системи міжнародних стандартів прав людини у вітчизняному кримінальному процесі. Аналіз правової літератури радянського періоду показав, що за часів Радянського Союзу у науці кримінального процесу не порушувалося питання дотримання міжнародних стандартів прав людини та їх закріплення у нормах законодавства як джерел кримінального процесуального права. Можливо, саме наслідки минулого стали поштовхом для закріплення у чинних нормах кримінально-процесуального законодавства пріоритету особи, її прав і свобод перед державою, теоретико-прикладний аналіз та систему яких необхідно розкрити. Метою статті є аналіз вітчизняних і зарубіжних наукових джерел, у яких розкрито проблемні системні питання з’ясування сутності міжнародних стандартів у кримінальному процесі України, обґрунтування їхнього доктринального значення. Проаналізовано основні підходи до розуміння поняття “міжнародно-правові стандарти”. Звернено увагу на те, що головним елементом використання міжнародних стандартів прав людини у кримінальному процесі України є людина, а причиною їх реалізації – необхідність захисту її прав і свобод. Встановлено та проаналізовано основні ознаки системи міжнародних стандартів прав людини у кримінальному процесі України. Запропоновано авторське бачення системи міжнародних стандартів прав людини у кримінальному процесі України та її ознак. Встановлено, що під системою міжнародних стандартів прав людини у кримінальному процесі України необхідно розуміти імплементований у систему кримінального процесуального законодавства, на основі спеціального дозволу, комплекс норм міжнародних договорів, що визначають правове становище особи у сфері кримінального процесу та вимоги, що пред’являються до кримінально-процесуальних механізмів, які забезпечують охорону прав і свобод громадян у кримінальному провадженні. Визначено, що система міжнародних стандартів прав людини у кримінальному процесі України характеризується такими ознаками: а) головним елементом використання таких стандартів є людина; б) причина реалізації міжнародних стандартів – охорона та захист її прав і свобод; в) міжнародні стандарти містяться у нормах міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а саме в договорах, що визначають правове становище особи у сфері кримінального процесу та вимоги, що пред’являються до кримінальних процесуальних механізмів, які забезпечують охорону прав і свобод громадян у кримінальному провадженні; г) система є динамічною, адже з розвитком “поколінь” прав людини може доповнюватися новими стандартами; ґ) систему не можна класифікувати за критеріями норм матеріального або процесуального права, оскільки вона комплексно вміщує їхні норми; д) система міжнародних стандартів прав людини у кримінальному процесі передбачає відповідність їй норм КПК України та інших законів України, які вміщують кримінально-процесуальні норми.
44
Khaidar, D. "Language Standard and French Literary Language According to Sociolinguistics." Studia Linguistica, no. 13 (2018): 239–53. http://dx.doi.org/10.17721/studling2018.13.239-253.
Full textAbstract:
The article is focusing on the problems of standards, the peculiarities of functioning of modern French language, such as situational variability which influences the choice of certain language unit according to a situation of the communicative act. This research is relevant since the essential value is given to the study of the language norm at all levels of language organization – grammatical, lexical, phonetic. Together with development of the speech, with emergence of new features in it, its norm is modified as well. In other words, the norm needs to be considered not in a statics, but in dynamics, in view of “dynamic aspect of norm”. In linguistics the term “norm” is used in two ways – broad sense and narrow. In a broad sense, the norm is a traditionally and spontaneously established methods of language that distinguish one language system from the others (in this sense, the norm is close to the concept of “usage”, i.e. generally accepted, well-established ways of using this language). In the narrow sense, the norm is the result of purposeful codification of a language. Such understanding of norm is closely connected with a concept of the literary language which otherwise could be called normalized or codified language.
45
Імас, Є. В., О. І. Циганенко, and С. М. Футорний. "Новітні методологічні підходи в оцінці екосистем спортивно-оздоровчих комплексів." Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, no. 1 (February 28, 2018): 47–52. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2018.1.47-52.
Full textAbstract:
Мета. На основі аналізу наукової, науково-методичної літератури та інших джерел інформації визначити методологічні підходи до проведення екологічної оцінки стану антропогенних екосистем зелених зон спортивно-оздоровчих комплексів і спортивних парків. Методи. Теоретичний аналіз наукової літератури: узагальнення, синтез, формалізація, абстрагування. Результати. Окреслено методологічні підходи до проведення екологічної оцінки стану антропогенних екосистем зелених зон спортивно-оздоровчих комплексів і спортивних парків. Пропонуються підходи до визначення стандартів (норм) стану цих екосистем, які базуються на створенні стандартів (норм) антропогенних екосистем із використанням експертного підходу та розгляді їх як категорії «екосистемні регуляторні послуги» згідно з класифікацією Європейської асоціації з охорони оточуючого середовища (CICES). Висновки. Визначено методологічні підходи до екологічної оцінки стану антропогенних екосистем зелених зон спортивно-оздоровчих комплексів та спортивних парків, які базуються на встановленні стандартів (норм) стану екосистем на основі експертного підходу до їх встановлення, на їх розгляді як категорії «екосистемні регуляторні послуги» згідно з класифікацією Європейської асоціації з охорони оточуючого середовища (CICES).
46
Талдонова, Лілія. "Виховання духовної особистості в навчальному процессі сучасної школи." Теоретичні і прикладні проблеми психології, no. 3(56)Т2 (2021): 255–65. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2021-56-3-2-255-265.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженню проблем духовності та моральності в вихованні майбутніх поколінь. Враховується досвід науковців, які працювали та працюють над проблемою духовного виховання учнів; розкривають сутність педагогіки духовності та її історичні витоки, аргументовано доводять закономірність введення педагогіки духовності. В статті визначено, на чому повинна будуватися освіта; як створити простір, в якому виховна система пронизуватиме увесь педагогічний процес. Зазначається, що основою виховного впливу є духовний контакт учителя та учня; саме від нього залежить ефект суспільного виховання. Надано декілька визначень поняття “духовність”. Розкрите поняття культури як розуміння певного соціального механізму, який відтворює ті чи інші еталони і норми поведінки, духовні цінності людей. Розглядається вплив літературної освіти на формування духовного світу дитини; окреслюються головні завдання, що стоять перед вчителями-словесниками на сучасному етапі. Надаються приклади нових підходів до викладання літератури, як одного з найдоступніших для школярів видів мистецтва, який формує систему цінностей підростаючого покоління; заходи позакласної роботи, які сприяють формуванню морально-духовних цінностей сучасної молоді; критерії та рівні сформованості духовності школярів; основні умови і вимоги формування духовності особистості. Підкреслено вплив фактів і явищ навколишнього середовища, кіно, телебачення, інтернету на учнів і надані рекомендації педагогам щодо цього, щоб спрямувати ці впливи на правильний шлях. Відмічається, що є головним у вихованні старшокласників, бо саме юність – завершальний етап формування особистості. Ключові слова: морально-духовні цінності, духовність, духовна атмосфера життєтворчості, духовні чесноти, культурна спадщина народу, меркантильність, цинізм, цілеспрямованість, образне мислення, емоційна сфера учнів, духовно і морально зріла особистість, критерії та показники духовності, рівні сформованості духовності, ефект суспільного виховного впливу.
47
Пилипенко, І. "Кримінально-правова кваліфікація протиправної реалізації особою своїх інтересів." Юридичний вісник, no. 1 (July 31, 2020): 178–87. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i1.1577.
Full textAbstract:
У статті розглянуто питання кримінально-правової кваліфікації протиправної реалізації особою своїх прав, яка здійснюється, зокрема, за ст. 356 Кримінального кодексу України (самоправство). Важливим у процесі кваліфікації цього діяння є подолання конкуренції норм. Виявлено, що на практиці можуть поставати питання конкуренції цієї статті як із нормами про злочини проти власності, що трапляється досить часто, так і з нормами про злочини інших категорій, визначено їх коло. З урахуванням того, що згадана стаття чітко не конкретизує ознаки складу цього злочину, запропоновано керуватися тими ознаками, що випливають зі змісту цієї норми. Так, у теорії кримінального права самоправство пов'язують із протиправною реалізацією саме дійсних або гаданих (уявних) прав особи. З'ясовано, що до уваги слід брати не фактичну наявність таких прав, а саме факт усвідомлення особою їх наявності. Це дозволяє визначитися, що суспільно небезпечні дії у складі самоправства дій неможливі без відповідного суб'єктивного ставлення до вчинюваного діяння та до бажаних наслідків у виді значної шкоди інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника. Встановлено, що важливою ознакою суб'єктивної сторони самоправства, яка слугує правильній кримінально-правовій кваліфікації та подоланню конкуренції, є мета. Вона виражається у реалізації свого дійсного або гаданого права у спосіб, що суперечить закону. Відсутність у чинному Кримінальному кодексі України чіткої нормативної визначеності щодо ознак самоправства позначається і на практиці. Переважно помилкова кваліфікація трапляється у випадках, коли самовільні дії мають майновий характер і за своїми об'єктивними ознаками нагадують корисливі злочини проти власності, що є більш поширеними в Україні, аніж самоправство. Відповідно, вони кваліфікуються за нормами розділу VI Кримінального кодексу України. Аналіз наукової літератури дав змогу пересвідчитися, що рекомендації з приводу кваліфікації цього діяння теж не завжди правильні. Ігнорування ознак суб'єктивної сторони складу самоправства разом із недоліками кримінального законодавства призводить до хибного висновку про загальний характер ст. 356 щодо інших конкуруючих норм. Встановлено, що це твердження справедливе лише щодо ст. 355 Кримінального кодексу України.
48
Khomeriki, O. A. "Мотивація до навчання студентської аудиторії в умовах інформаційного суспільства: тенденції і перспективи." Grani 18, no. 10 (September 22, 2015): 88–92. http://dx.doi.org/10.15421/1715200.
Full textAbstract:
В статті розглядаються фактори формування позитивної мотивації студентства в умовах становлення інформаційного суспільства. Цінності, мотиви, установки особистості студентів розглядаються крізь призму властивого їм способу життя та особливостей навколишнього соціокультурного середовища, з його численними процесами соціальних та економічних змін, що впливають на студентство як велику соціальну групу суспільства. Аналізуються результати власного соціологічного дослідження, які засвідчують, що головними факторами, що негативно впливають на мотивацію навчання, є: недоліки підручників і методичної літератури; велика навчальне навантаження, особливо у тих, хто навчається на 3 та 5 курсі технічних спеціальностей; відсутність сучасного обладнання, технічних засобів; непристосованість до занять аудиторій, що потребують ремонту, оснащення новими меблями, навчальним обладнанням. Зовнішні джерела навчальної мотивації визначаються умовами життєдіяльності студента, до яких ставляться вимоги, очікування і можливості. Вимоги пов’язані з необхідністю дотримання соціальних норм поведінки, спілкування і діяльності. Очікування характеризують ставлення суспільства до вчення як до норми поведінки, яка приймається людиною і дозволяє долати труднощі, пов’язані із здійсненням навчальної діяльності. Можливості – це об’єктивні умови, які необхідні для розгортання навчальної діяльності (наявність підручників, бібліотеки та інших інформаційних, матеріальних ресурсів). Особисті джерела включають інтереси, потреби, установки, еталони і стереотипи, які зумовлюють прагнення до самовдосконалення, самоствердження і самореалізації в навчальній та інших видах діяльності. Взаємодія внутрішніх, зовнішніх і особистих джерел навчальної мотивації впливає на характер навчальної діяльності і її результати. Відсутність одного з джерел призводить до переструктурування системи навчальних мотивів або їх деформації.
49
Циганенко, О. І., Н. А. Склярова, Л. В. Богданович, І. В. Урядникова, and Л. Ф. Оксамитная. "Програма «здорове харчування» нутриціологічної профілактики дисфункції адаптивного імунітету у спортсменів при високих фізичних навантаженнях." Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, no. 2 (September 30, 2019): 39–45. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2019.2.39-45.
Full textAbstract:
Мета. Провести системний аналіз наукової, науково-методичної літератури та інших джерел інформації з питань методології проведення харчової (дієтологічної) імуномодуляції і на цій основі розробити програму нутриціологічної профілактики дисфункції адаптивного імунітету у спортсменів при високих фізичних навантаженнях. Методи. Узагальнення, синтез, формалізація, абстрагування, статистичний непараметричний персентильний метод визначення меж статистичної норми (частоти зустрічальності та тяжкості перебігу захворювань); метод визначення ступеня прямого кореляційного зв’язку із застосуванням рангового коефіцієнта Спірмена. Результати. За результатами системного аналізу наукової, науковометодичної літератури та інших джерел інформації було розроблено програму «Здорове харчування» нутриціологічної профілактики дисфункції адаптивного імунітету у спортсменів при високих фізичних навантаженнях та показання для її застосування. Висновки. Розроблено програму «Здорове харчування» для нутриціологічної профілактики дисфункції адаптивного імунітету спортсменів при високих фізичних навантаженнях. Показанням до її застосування є підвищена захворюваність на інфекційні хвороби та важкість їх протікання, особливо захворюваність на ГРЗ.
50
Лобачова, І. М., and С. В. Помирча. "ФУНКЦІОНУВАННЯ ГЕНДЕРНИХ СТЕРЕОТИПІВ У РОМАНІ О. ІЛЬЧЕНКА «КОЗАЦЬКОМУ РОДУ НЕМА ПЕРЕВОДУ…»." Лінгвістичні дослідження 1, no. 54 (2021): 103–19. http://dx.doi.org/10.34142/23127546.2021.54.1.09.
Full textAbstract:
У статті розглянуто функціонування гендерних стереотипів у романі О. Ільченка «Козацькому роду нема переводу…» як творі художньої літератури, у якому висвітлено етнолінгвістичні норми гендерної культури українського народу. Проаналізовано гендерні стереотипи на позначення віку, зовнішності, соціальних ролей і психологічних особливостей, що вможливило зробити висновок про схожість гендерних стереотипів минулого й сучасності. Виокремлено стереотипізовані риси зовнішності та вікові характеристики чоловіків і жінок. З’ясовано, що соціальні стереотипи виражені передусім сімейними ролями. Виокремлені психологічні стереотипи вказують на позитивну оцінку чоловіка й часто негативну жінки.