Academic literature on the topic 'Ліричний мотив'

Стаття присвячена аналізу першої поетичної збірки відомого російського поета Георгія Іванова «Відплиття на о. Цитеру» з точки зору прийомів ліричної циклізації. Це обумовлено, по-перше, недостатньою вивченістю ранньої творчості поета, а по-друге, спробою простежити способи мотивної організації іванівської книги і виділити неявні прийоми, які поет використовує в якості структурних поєднуючи елементів, що дозволяють об’єднати окремі вірші, до того ж написані в різних жанрах – сонета, триолета, романса тощо, в поетичне ціле, створивши розгорнуту ліричну оповідь. У результаті узагальнення наявного на сьогоднішній день теоретичного матеріалу були позначені основні циклостворюючі ознаки: наявність у циклу віршів заголовки, спільність хронотопу і ліричних героїв, можливість виділити єдиний ліричний сюжет, наскрізні образи, різні переклички між віршами на мовному та тематичному рівнях тощо. На підставі аналізу тексту був зроблений висновок, що вже перший ліричний цикл Георгія Іванова, незважаючи на юний вік автора, несе відбиток зрілості й поетичної майстерності. «Відплиття на о. Цитеру» є складно організованою єдністю тем і мотивів, серед яких провідне місце належить мотивами відплиття, падіння та від’їзду, семантично тісно пов’язаним один з одним. Вони є тими поетичними засобами, які об’єднують окремі вірші та надають усьому ліричному циклові цілісність і завершеність. Зрозуміло, єдність іванівському циклу надають не тільки наскрізні мотиви і спільна назва. Надалі передбачається розглянути в якості засобів циклізації часову і просторову організацію «Відплиття на о. Цитеру», більш детально зупинитися на аналізі образу ліричного героя і його іпостасей тощо. На думку автора статті, докладне вивчення цих прийомів дасть можливість читачеві не тільки краще зрозуміти задум Георгія Іванова, але також розширить уявлення про ліричний цикл як однин з найбільш поширених метажанрів Срібного століття.

Найскладнішим родом літератури в аспекті аналізу художнього твору є ліричний. Складність обумовлена тим, що у ліричних творах відсутня подія як така. Автор поетичного твору передає внутрішній стан ліричного героя, зображуючи його почуття, настрої, пережи

Метою дослідження є виділити основні особливості пейзажної лірики Сари Кірш в нерозривному зв’язку із політико-історичним контекстом епохи. Методологія дослідження спирається на принципи історизму, системності, науковості, авторської об’єктивності, а також на використання загальнонаукових методів (аналіз, синтез, узагальнення), спеціально-історичних методів (зокрема, історико-системний) та спеціально-філологічних (історико-літературний, біографічний, «close-reading») методів. Наукова новизна полягає у тому, що вперше у вітчизняному дискурсі виділені особливості пейзажної лірики Сари Кірш в нерозривному зв’язку із політико-історичним контекстом епохи, а також введені до літературного дискурсу україномовні переклади її творів. В ході дослідження виявлено, що у творчому доробку Сари Кірш акцентовано увагу на актуальні та вагомі соціально-політичні мотиви, а саме: розрив соціальних зв’язків, внутрішня еміграція як ресурс ліричної творчості, порушення комунікації на різних рівнях (між індивідами, між особистістю та державою, між особистістю та природою), переживання відсутності сенсу життя у застійній державі тощо. В якості результатів дослідження, враховуючи кореляцію ліричних та соціально-політичних мотивів у творчості Сари Кірш, слід виокремити наступні особливості пейзажної лірики німецької авторки: екологічний характер лірики, який нерозривно пов’язаний із суспільно-політичною ситуацією; потрактування дисидента як носія емігрантської психології всередині країни; відчуження, дистанціювання та критичне ставлення до традиційної картини світу; типовість характеру внутрішньої еміграції як вираження сутності епохи тощо. Роблячи висновок, варто відмітити, що творчість Сари Кірш характеризується виразними соціально-політичними мотивами, із превалюванням ескапістських та регресивних тенденцій, які відображають політико-історичний контекст доби перед Поворотом.

Purpose of the present research is to analyze A.Droste’s creative arsenal in revealing the theme of love in poetry of different periods of the author’s work as well as in her unfinished novel “Bei uns zu Lande auf dem Lande”. The purpose was to identify the correlation between the facts of Droste’s personal life and the statements of her lyrical heroes about romantic relationships and the search for love and mutuality in relationships.Methods. The research is based on general scientific methods of analysis and includes the use of biographical, semantic and stylistic, comparative methods, linguopoetic interpretation, as well as interpretative analysis of the context.Results. The results of the research made it possible to establish Droste’s tendency to represent two types of love relationships and to identify the means of verbalization of the concept “love”. Based on the biographical method, a correlation between the biographical facts and the perspectives in love relations of the characters of the author’s two poetic cycles has been established. The biographical nature of the male protagonist’s image in her prose work has been considered. An interpretative analysis of the mythological images and symbols in Droste’s epistles from the cycle “Gedichte vermischten Inhalt” has been performed.Conclusions. Droste’s creative palette is characterized by the richness and diversity of semantic fields of the concept “love” and the skilful use of the system of mythological images to maximize the author’s representation of the multidimensional nature of the lyrical characters’ feelings, including both their emotional reaction and critical view of life. Either in poetry or in prose, Droste highlights two categories of love relationships: love-passion and love-friendship. The study of the works from different periods of the author’s life has revealed that the above mentioned duality of love was clearly realized by Droste, and thus was represented in her literary work, both in the early periods and in the cycles of 1842–1844. The fundamental feature of representing the romantic feelings of Droste’s characters is unconditionality: the lyrical characters rely on their own past and do not hesitate to draw strength and inspiration for further personal searches and shared experiences.Key words: biographicality, system of mythological images, mythological symbol, epistle, creative palette. Метою представленого дослідження є аналіз творчого арсеналу А.фон Дросте-Гюльсхоф для розкриття теми любові у поетичних творах з різних періодів творчості майстрині та у її незавершеному романі «Bei uns zu Lande auf dem Lande». За мету також поставлено встановлення кореляції фактів особистого життя авторки і висловлень її ліричних героїв щодо роман-тичних стосунків та пошуку любові та взаємності у коханні.Методи. Дослідження ґрунтується на загальнонаукових методах аналізу і включає біографічний, семантико-стилістичний та порівняльний методи, лінгво-поетичну інтерпретацію, а також контекстуальний інтерпретаційний аналіз.Результати. Результати дослідження дозволили встановити тяжіння А.фон Дросте-Гюльсхоф до зображення двох видів любовних стосунків, а також засоби вербалізації концепту «кохання». На основі біографічного методу встановлено кореляцію між біографічними фактами та проблематикою у любовних стосунках персонажів двох поетичних циклів авторки. Розглянуто біографічність образу головного чоловічого героя у прозовому творі. Здійснено інтерпретаційний аналіз міфообразів та сим-волів у епістолах А.фон Дросте-Гюльсхоф з циклу «Gedichte vermischten Inhalt». Висновки. Творча палітра А.фон Дросте-Гюльсхоф характеризується багатством і розмаїттям семантичних полів концепту «кохання» та майстерним використанням системи міфообразів для максимальної реалізації авторського представлення усієї багатоплановості почуттів ліричних героїв, зокрема як емоційної реакції і одночасно критичного погляду на власне життя. Як у поетичній творчості, так і у прозових творах А.фон Дросте-Гюльсхоф висвітлює дві категорії любовних стосунків: любов-пристрасть та любов-дружбу. Дослідження творів різних періодів життя авторки демонструє, що вище названа подвійність любові була чітко усвідомленою А.фон Дросте-Гюльсхоф і, відповідно, втілена в літературній творчості, як у ранніх періодах, так і в циклах 1842–1844 років. Фундаментальною ознакою представлення романтичних почуттів персонажів А.фон Дросте-Гюльсхоф є беззастережність: ліричні герої спираються на власне минуле і не вагаючись черпають сили і натхнення для подальших поодиноких пошуків і спільних переживань.Ключові слова: біографічність, система міфообразів, міфологічний символ, епістола, творча палітра.

У статті розглянуто ключові мотиви та образи поетичної збірки «Купина неопалима» Ірини Небеленчук. Окреслено ідейно-естетичну природу віршів, закорінену у систему світоглядних ідеалів, мрій, цілей, сподівань, бажань, надій, вірувань, переконань, емоцій, почуттів, поглядів на сенс і мету життя, своєрідність творчої манери митця слова. Означено, що образи-концепти людини, осені, саду, кохання розкривають певні буттєві, особистісно значимі для ліричної героїні уламки свідомості, фрагменти вражень, найсвітліші точки відліку і дороговкази, настільки заглиблені у духовні досвіди, що при найменших спогадах, відлуннях літувань починають пульсувати з особливою силою, формують систему цінностей ліричної героїні, сповнюють її світ вірою, щирістю, справжністю, уможливлюють міцне опертя на істини, що назавше залишаються в життєвих вимірах.

Purpose. Many writers from various epochs and countries have been admirers and propagandists of marine literature. The article examines the marine motifs and images of the Ukrainian poet Dmуtro Shupta’s lyrics in the early 21st century. The purpose of the work is to analyze the marine space in his stanzas collection “Autumn facet”.Methods. The elements of the following methods are used in the research: aesthetic (allows analyzing each text as a phenomenon of literature and art), hermeneutic (ensures free and open interpretation of texts with the possibility for new explanations), biographic (helps to describe autobiographic features in the writer’s literary works), intermedial (systematization of various elements of marine, musical and artistic presence in the lyrics of the poet), comparative (provides wide possibilities for the coverage of interdependence between poetry, music and painting micro-images), intertextual (links between writer’s poems and folklore songs and literary tradition), textual analysis (for coverage of the main motifs of stanzas collection). The research is based on the general method of analysis, synthesis, observation, selection and systematization of the material.Results. The effect of a hero’s co-living with the environment depicted by the author, with the marine environment in particular, is characteristic of D. Shupta’s stanzas collection “Autumn facet”. The article finds out that the Ukrainian writer has delicate understanding of music and painting, and can embody it in his own marine texts, combining different artistic elements. He uses auditory, visual and tactile impressions. Marine motifs and images of the literary works of D. Shupta play an important role in the creation of the artistic image of the world by verbal means. Marine space in his interpretation is a symbol of the nature and the world of human passions and life difficulties, their creative sources and ruinous essence. Shupta’s marine works combine real and fairy plans, have characteristics of legends, tales and mysteries. Close relations between the writer’s marine poetry and Ukrainian folklore songs and literary traditions are traced in the article.Conclusions. D. Shupta’s stanzas collection «Autumn facet» is an original artistic work on the crossing of literary, musical and descriptive imagery. The author presents different variants of stanzas, proposes many marine motifs, images, attributes, his own vision of the sea in its power and beauty. The collection confirms that the poet appertains to the best representatives of the national and the world marine literature.Key words: motif, image, metaphor, symbol, poetry, music, painting. Мета. Морська тематика є однією з найулюбленіших у доробку багатьох митців різних часів і країн – шанувальників і пропагандистів літературної мариністики. У статті розглядаються морські мотиви та образи в творчості українського поета Дмитра Шупти початку ХХІ століття. Метою нашої статті є висвітлення особливостей художнього осмислення мариністично-го простору письменником у його збірці стансів «Осіння грань».Методи. У статті використано елементи таких методів: естетичного (забезпечує розгляд творів митця як літературно-мистецького феномену), герменевтичного (пропонується вільна інтерпретація текстів із можливістю подальших витлумачень), біографічного (простежуються риси автобіографізму в поезіях співця), інтермедіального (здійснюється систематизація різноманітних мариністичних, музичних, живописних елементів, наявних у текстах поета), компаративного (висвітлюються взаємозалежності та взаємовпливи між поетичними, музичними, живописними мікрообразами), інтертекстуального (звертається увага на зв’язки між віршами митця та українським фольклором і літературною традицією), текстуального аналізу (застосовується для окреслення провідних мотивів cтансової збірки). Дослідження засноване на загальнонауковій методиці аналізу, синтезу, спостереження, добору та систематизації матеріалу.Результати. Для ліричної збірки Дмитра Шупти «Осіння грань» характерним є ефект органічного вживання героя в зображуване автором середовище й це насамперед мариністичний світ. Цей нерозривний зв’язок український письменник, який тонко розуміє музику і живопис, уміє передавати через переплетіння елементів різних мистецьких стихій. Він майстерно використовує слухові, зорові враження. Морські мотиви та образи виконують важливу функцію у творенні автором художньої картини світу. Мариністичний простір у поета символізує й природну стихію, й амплітуду людських почуттів, і складний вир життя, і творче начало, і руйнівну сутність. У мариністичних замальовках збірки Д. Шупти поєднуються реальний і феєричний плани, дійсність переплітається з легендою, казкою, містичними уявленнями. У статті простежено зв’язки між віршами письменника-мариніста та українським фольклором і літературною традицією. Висновки. Збірка стансів Дмитра Шупти «Осіння грань» є самобутнім мистецьким витвором, що заснований на перехресті літературної, музичної та живописної образності. Варіюючи різні стансові форми, видозмінюючи найрізноманітніші мариністичні мотиви, образи, атрибутику, автор зумів передати своє власне бачення моря у всій його cилі та красі. Збірка потверджує належність митця до найяскравіших представників вітчизняної і світової літературної мариністики. Ключові слова: мотив, образ, метафора, символ, поезія, музика, живопис.

Starova O. O. Artist death-resurrection conception of the first half of the 20th century Ukrainian mifosofsky lyrics. — Тhe Manuscript. The thesis for the degree of Candidate of Philological Studies, speciality 10.01.01 — Ukrainian literature. — V. N. Karazin Kharkiv National University, Kharkiv, 2012. The thesis proposed the comprehension and the artistic mainstream basic aspects of the death-resurrection conception perspectives at the motif structure of the mifosofsky lyrics by B. I. Antonych, V. Svidzinskyj, „early“ P. Tychyna, as well as close to they in some creative experiments M. Orest and Kiev neo-classicists.
Старова О. О. Художня концепція смерті-воскресіння в українській міфософській ліриці першої половини ХХ століття. — На правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.01 — українська література. — Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, Харків, 2012. У дисертації запропоновано поняття й виокремлено основні ракурси актуалізації художньої концепції смерті-воскресіння на рівні мотивної системи поезії представників української міфософської лірики Б. І. Антонича, В. Свідзінського, «раннього» П. Тичини, а також близьких до неї в певних мистецьких пошуках М. Ореста й київських неокласиків. Доведено, що ця концепція, яка становить багатогранний комплекс уявлень про безперервність та постійне «оновлення» буття, є засадничою для художніх світів названих поетів, оскільки відображає їхнє бачення базових універсалій «життя» і «смерть», а на підставі цього — сучасності й людини в ній, розвитку людства в цілому. Докладно розглянуто два рівні репрезентації уявлень про смерть-воскресіння у творах представників української міфософської лірики — «макрокосмічний» (актуалізація циклічної моделі буття через мотиви вічного повернення, кружляння/кола, весни-відродження й зими-смерті (або зими-сну), дня й ночі; реконструкція есхатологічно-апокаліптичних мотивів: руйнації й смерті, всесвітнього потопу, вбивчого холоду, мертвого сонця тощо; творення українського месіанського міфу через образи Ісуса Христа, Божої Матері й пророків, мотиви розп’яття, хресних мук, воскресіння й численні біблійні алюзії, а також індивідуально-авторські міфологеми інтелігенції-месії, пролетаріату-месії) і «мікрокосмічний» (оприявнення концептів ієрофанії, метаморфози, реінкарнації, подорожі до потойбіччя та ініціації через мотиви дотику до сакрального, метаморфози, реінкарнації, переправи та їхні численні модифікації).