Journal articles on the topic 'Лінії зв’язку'

З огляду на стрімкий розвиток медицини та появу нових сучасних методів дослідження доцільним є вивчення топографії анатомічних утворень черепа за допомогою комп’ютерної томографії. Метою даного дослідження є визначення особливостей просторового положення СЧЯ з утвореннями основи черепа. Морфометричне дослідження було проведено на 50-ти КТ знімках голови людини зрілого віку за допомогою системи анатомічної візуалізації Anatomage table, зі встановленою програмою Launching Table 6.0 Application. У нашому дослідженні проводили вимірювання краніотопографічних ліній, які необхідні для визначення особливостей будови та ступеню деформації внутрішньої основи черепа у межах СЧЯ та її основних кісткових утворень. Встановлено, що для ліній Твінінгу та Проузе-Джамеса, відстані між краніометричними точками назіон-базіон, назіон – опістіон, лінії між точкою назіон та клиноподібним випином та для довжини переднього відділу основи черепа характерне поступове збільшення розміру від брахікранів (короткоголовість) до доліхокранів (довгоголовість) із середнім значенням у мезокранів (середньоголовість). Але лінія схилу та розмір від дно ТС до лінії назіон-опістіон має зворотню тенденцію, тобто мінімальні значення визначаються у доліхокранів та максимальні – у брахікранів. В ході визначення коефіцієнту кореляції між краніотопографічними лініями черепа, сильний зв'язок спостерігається тільки між лініями Проузе-Джамеса та назіон-опістіон, назіон-клиноподібний випин та назіон-горбок ТС, назіон-базіон та назіон-опістіон. Між іншими лініями присутня середня та слабка ступінь сили зв’язку. При дослідженні кореляційних зв’язків між топографічними лініями та поздовжніми параметрами СЧЯ, слабка ступінь кореляції визначена між лінією схилу та розмірами довжини обох половин СЧЯ окрім медіальної довжини ліворуч; лінією Твінінга та загальною довжиною лівого та правого відділів СЧЯ; між лінією назіон-клиноподібний випин та довжиною медіальних відділів СЧЯ праворуч; між лінією назіон-горбок ТС та довжиною медіальних та латеральних відділів з лівої частини СЧЯ. Між всіма іншими групами присутній середній ступінь зв’язку. Ці дані підтверджені статистичними показниками. Зазначені дані можуть слугувати орієнтиром для вдосконалення існуючих та розробки нових оперативних втручань у межах внутрішньої основи черепа.

У статті представлено результати досліджень високошовконосних високоінбредних ліній шовковичного шовкопряду Bombyx mori L. Г2, Г4, Г6 та Г7 за показниками життєздатності та продуктивності для одержання високоякісного біоматеріалу комах. Селективні лінії представляють інтерес для вивчення у зв’язку з високою шовконосністю та високим ступенем інбридингу, оскільки підлягали постійному жорсткому відбору за селекційними індексами за ознаками шовконосність та маси шовкової оболонки впродовж одинадцяти поколінь з індивідуальним підбором пар для схрещування. Саме селекційні прийоми можуть сприяти підвищенню ефективності виробництва культур комах за для задоволення потреб сучасних високотехнологічних напрямів. Порівняльна оцінка високошовконосних високоінбредних ліній за показниками життєздатності та продуктивності показала, що за сукупністю біологічних та технологічних показників як найкращі були виділені лінії Г6 та Г7. З найкращими показниками за життєздатністю гусениць у весняну вигодівлю 88,25±2,387 % (р≤0,001), урожаєм сортових коконів 3,08±0,113 кг та відсотком сортових коконів 84,47±1,995 % переважала лінія Г7, яка була відібрана для вивчення гусеничної стадії та формотворення коконів. За результатами літньої вигодівлі була відібрана, як найкраща – лінії Г6, що відрізнялася найвищими показниками життєздатності гусениць (71,8± 4,18 %) та її прямі гібриди з іншими лініями, які мали стабільно високі показники в межах 79,8-83,1 %. Реципрокні комбінації лінії Г6 з Г2 та Г7 також мали високі показники життєздатності гусениць (79,14 та 78,98 % відповідно). Це вказує на високу специфічну комбінаційну здатність лінії за показником, що вивчається, що є підґрунтям для дослідних робіт за даною селективною ознакою. Напрацювання високоякісного біоматеріалу шовковичного шовкопряду сприяє розширенню можливостей його використання у різних сферах. У фармакології та медицині, як джерело хітозану, у природоохоронній сфері, як тест-об’єкту біоіндикаційних досліджень, у тваринництві, як цінний кормовий ресурс. Залишаються актуальними традиційні сфери його використання, зокрема як продуцента натурального шовку.

Проаналізовано основні аспекти функціонування телефонних “гарячих ліній” органів державної влади в Україні. Акцентовано увагу на виявлених недоліках у досліджуваній сфері. Розглянуто основну інформа- цію щодо функціонування “гарячих ліній” органів виконавчої влади. Роз- крито питання необхідності висвітлення інформації щодо функціонуван- ня “гарячих ліній” та їх контактів на офіційних сайтах деяких державних органів. У ході дослідження особливу увагу звернено на існування розбіжностей між назвами “гарячих ліній”, а також номерами їх телефонів. Зроблено висновок щодо необхідності висвітлення на стартових сторін- ках офіційних сайтів виконавчих органів інформації про наявність “гарячої лінії” або посилання на неї. Головний акцент зроблено на суттєве обмеження можливості пря- мого звернення на “гарячі лінії” більшості центральних органів виконав- чої влади у зв’язку з відсутністю можливості здійснення безкоштовних дзвінків. З’ясовано, що в деяких випадках відбувається невчасне оновлення інфор- мації на офіційних сайтах, не зазначається чіткий режим роботи лінії, а та- кож наведено перелік кількох “гарячих ліній”. У процесі дослідження телефонних розмов з працівниками “гарячих лі- ній” виявлено, що змога дотелефонуватись до деяких виконавчих органів взагалі відсутня, оскільки лінія постійно зайнята. Також привернула увагу наявність автовідповідача з повідомленням про можливість запису розмови з метою покращення якості розмов. Позитивним результатом при цьому можуть похвалитися лише 10 органів виконавчої влади. Проаналізовано початок розмови, який дозволив дійти висновку, що біль- шість фахівців “гарячих ліній” не повідомляють ні власного імені, ні навіть табельного номера. Водночас слід відзначити ввічливу манеру спілкування та доброзичливе ставлення до громадян з боку працівників більшості ліній органів влади, а також коректне та толерантне завершення розмови. Висвітлено необхідність удосконалення функціонування телефонних “гарячих ліній” органів державної влади в таких напрямах: налагодження та відпрацювання єдиних стандартів роботи; запровадження спеціальних кур- сів підвищення кваліфікації для працівників зазначених ліній; постійний контроль якості обслуговування громадян; осучаснення програмно-техніч- ного забезпечення тощо. Загалом зроблено висновок, що основна проблема полягає у відсутності чіткої координації роботи таких ліній з боку держави.

Для дослідження методу вибору оптимальної тривалості префіксу OFDM-символів в супутникових каналах зв’язку була побудована оригінальна модель лінії зв'язку «Літак-супутник-наземна станція» за допомогою програмного забезпечення MATLAB Sіmulіnk. Модель з адаптивною модуляцією складається з джерела інформації, літального передавача, висхідної / низхідної лінії зв'язку, супутникового транспондера та приймача наземної станції. Розглянуто технологію OFDM для боротьби із наслідками багатопроменевості. Удосконалено метод боротьби із міжсимвольною інтерференцією на основі використання технології OFDM.

Мета роботи – розглянути два аспекти музикознавчої діяльності Б. Яворського, що віддзеркалюють передбачені ним масштабні трансформаційні процеси європейської культури ХХ століття: переосмислення основ буття, зміна культурної парадигми. Методологія. Означена проблематика потребує застосування герменевтичного методу (у зв’язку з необхідністю тлумачення історичних документів та музичних текстів) та методу історичного аналізу (розкриття зв’язку музикознавчої та педагогічно-просвітницької діяльності Б. Яворського з ключовими історико-культурними процесами ХХ століття). Наукова новизна. В процесі аналізу двох векторів дослідницької діяльності Б. Яворського виявлено і обґрунтовано сутнісний взаємозв’язок між ними попри їхню ілюзорну зовнішню різнонаправленість. Висновки. ХХ століття репрезентує дві фундаментальні тенденції у європейській культурі: посилення і кульмінацію атеїстичного нігілізму і подальше повернення до сакральних цінностей з необхідністю їхнього переосмислення. Дані напрями знаходять відображення в характері розвитку музичної інтонації: перший, що домінував на протязі першої половини ХХ століття, характеризується розхитуванням підвалин мажоро-мінорної ладотональної системи й зростанням естетичної цінності дисонансу; другий (наступна половина століття) являє собою зворотний процес відродження консонансу. Вказані еволюційні лінії розвитку західноєвропейського музичного мовлення, зумовлені зміною уявлень людини про основи світобудови та Божественне начало, відображені в аналізованих напрямках музикознавчої діяльності Б. Яворського. Отже, зовнішні протиріччя у позиціях вченого на глибинному сутнісному рівні є елементами цілісного світогляду й свідчать про високу цінність його дослідницької спадщини.Ключові слова: Болеслав Яворський, мажоро-мінорна ладова система, Йоганн Себастьян Бах, ХХ століття, музична мова, консонанс, дисонанс, європейська культура.

Мета статті – виявити специфіку сценічних інтерпретацій фольклорних танців українців Закарпаття на основі аналізу просторової композиції народно-сценічних танців другої половини ХХ – початку ХХІ ст. Методологія. Застосовано методи структурного та формального аналізу просторової композиції хореографії народно-сценічних танців; типологічний метод спрямований на виявлення локальних особливостей традиційної танцювальної культури українців Закарпаття; порівняльний метод застосовано для зіставлення народних та народно-сценічних танців крізь призму поняття «формація» (за А. Джурческу). Наукова новизна. Проаналізовано специфіку сценічної інтерпретації традиційних танців українців Закарпаття крізь призму концепції «формацій» А. Джурческу. Висновки. Структурно-просторова композиція народно-сценічних танців українців Закарпаття побудована на специфічних мізансценах та «формаціях». Мізансцени в проаналізованих хореографічних композиціях («Дробойка», «Увиванець», «Дібровчанка», «Чинадійка», «Дубкани-скакани», «Березнянка», «Дуботанець», «Лісоруби», «Коломийка», «Водичанський скаканий», «Карпатське чудо-озеро», «Мараморощина квітуча») – це завершені сцени з гармонічною з художньо-естетичного погляду наявністю формацій в кожному танці. Характерними є регулярні зміни статичних та динамічних фігур. Зміни в мізансценах переважно відповідають музичному супроводу. В межах мізансцени наявні різноманітні складники формації – групування (від соло до численних групи – 16 та більше танцюристів); кількість (залежить від кількості танцюристів в ансамблі); гендерний склад учасників; геометрична конфігурація (малюнок) – переважають напівколо та замкнене коло, лінії; взаємоорієнтування танцюристів; спосіб зв’язку між танцюристами – руки схрещені попереду, за поясом та ін. Відмінності між проаналізованими хореографічними композиціями народних та народно-сценічних танців є наслідком індивідуального творчого бачення хореографа-постановника. Це помітно на рівні групування та кількості танцюристів, їхніх зв’язків, порядку використання обраних геометричних конфігурацій.

Показано, що в основі негативних психологічних явищ політико-правового характеру лежать уявлення громадян про порушення їхніх прав та свобод, уявлення про необхідність відновлення справедливості, особливості сприйняття себе та інших як громадян і пов’язані з цим проблеми, думки та умовиводи щодо політико-правової дійсності. Політико-правову ідентичність визначено як парціальний вияв самовизначення людини щодо політико-правової дійсності і тих соціальних цінностей та громадянських прав, забезпечення яких є для держави пріоритетом. Описано три генералізовані обставини, що визначають специфіку та змістове наповнення процесу самоідентифікації. Перша обставина формування різних ідентичностей – поділ на тих, хто підтримав Революцію Гідності, і тих, хто вважає події 2013–2014 рр. не цілком легітимними. Друга обставина – це тлумачення подій у країні в категоріях “громадянська війна” – “російська агресія”. Третя генералізована обставина презентована дихотомією “патріоти – не-патріоти”. Крім того, зроблено аналіз процесів ідентифікації громадян у ракурсах “армія – ополченці”, “місцеві – переселенці”, “особи, що мешкають, поблизу лінії розмежування – ті, для кого війна далеко”. Визначено основні ризики ідентичності у зв’язку з воєнними діями на сході: 1) значна поляризація уявлень прихильників і супротивників Революції Гідності; 2) невиробленість спільного (або узгодженого) бачення подій на сході (“громадянська війна” чи “російська агресія”?); 3) оцінка влади як непатріотичної (корумпованої, злочинної) – патріотами є прості українці; 4) упередження щодо переселенців (“чоловіки зі сходу не захищають свою землю”, “вони вчинюють злочини” тощо); 5) толерантність до використання зброї, звикання до війни; 6) розвиток негативних ідентичностей (“ВСУшник”, “бандерівець”, “сепаратист”); 7) соціальна мімікрія як актуалізація механізму виживання; 8) уявлення про несумісність певних ідентичностей як інструмент утягування в конфлікт; 9) поглиблення протиставлення між мешканцями окремих регіонів країни; 10) радикалізація свідомості (люди готові відстоювати свої права, боротися за справедливість, навіть якщо це буде в нелегітимний спосіб, навіть зі зброєю в руках); 11) міфологізація політичних переконань; 12) значні упередження та взаємні звинувачення ідейних супротивників (людей, що перебувають по різні сторони лінії розмежування); 13) руйнування української і загальноукраїнської ідентичностей унаслідок створення і використання різноманітних міфів та нищення відчуття безпеки в громадян.

Предметом статті є з’єднувач гнучких шлейфів для міжмодульних електричних з’єднань. Метою є представлення результатів експериментальних досліджень параметрів запропонованої конструкції з’єднувача гнучких комутаційних шлейфів при впливі динамічних навантажень, а також якості електричних з’єднань. Завдання: аналіз конструкційних особливостей основних типів з’єднувачів та причин виникнення відмов, експериментальне підтвердження теоретичних досліджень виконаних на попередніх етапах роботи та визначення експлуатаційних характеристик з’єднувача гнучких шлейфів для міжмодульних електричних з’єднань, проведення експерименту для отримання набору статистичних даних оцінки якості конструкції з’єднувача гнучких шлейфів. Використовуваними методами є: методи планування експерименту та обробки експериментальних даних. Отримані такі результати. Для поєднання двох шлейфів запропоновано нову конструкцію з’єднувача, яка дозволяє швидко та точно виконувати процес підмикання і гарантує якісне електричне з’єднання між контактами лінії зв’язку. В залежності від форми рисунку кришки можна досягти різних властивостей поєднання та якості з’єднання. Визначено вплив форми поверхні кришки з’єднувача на зусилля, що необхідне для механічного роз’єднання двох шлейфів в різні сторони. Визначено значення перехідного опору між контактами шлейфів. Висновки. Наукова новизна отриманих результатів полягає в наступному. Розроблений стенд для дослідження якості електричних міжз’єднань гнучких структур та методика проведення експериментальних досліджень дозволили експериментально довести якість запропонованої конструкції плаского з’єднувача гнучких шлейфів. Виходячи з отриманих результатів була визначена форма притискаючої кришки з’єднувача. Відповідно до результатів експерименту, кришка повинна мати шість або сім зубців. Встановлено, що максимальне зусилля, яке витримує з’єднувач, становить 1,3–1,4Н. Також показано, що перехідний опір в контактах з’єднувача становить максимум 0,2–0,3Ом. Експеримент показав надійність та стабільність параметрів при прикладенні механічних впливів та збереження протягом всіє другої стадії роботи з’єднувача, поки шлейф не зривається та не починає “ковзати” відносно нерухомого елементу конструкції.

Резюме. Протягом багатьох років основними препаратами для лікування саркоїдозу залишаються глюкокортикостероїди (ГКС). У середньому близько 50 % хворих на саркоїдоз (від 30 до 80 %) лікуються з використанням ГКС. У випадках резистентності, наявності протипоказань або серйозних побічних ефектів ГКС-терапії, призначають препарати другої лінії, основне місце серед яких займають імуносупресанти. Необхідно зазначити, що і в процесі терапії можуть спостерігатися різні варіанти перебігу захворювання, при цьому не існує критеріїв прогнозу регресії, стабілізації та прогресування саркоїдозу. У зв’язку з цим єдиним правильним принципом ведення хворих є персоніфікований підхід до терапії. Мета дослідження − розробити алгоритм персоніфікованої терапії хворих на саркоїдоз на основі вивчення частоти протипоказань до призначення, серйозних побічних дій і випадків резистентності до глюкокортикостероїдів, визначення оптимального препарату імуносупресивної терапії. Матеріали і методи. Обстежено 185 хворих на вперше виявлений саркоїдоз з ураженням паренхіми легень. У дослідження включили пацієнтів тільки на вперше виявлений саркоїдоз без будь-якої попередньої специфічної терапії; другим, важливим критерієм відбору, була відсутність КТ-ознак інтерстиціального фіброзу легень. Усім хворим проводили комп’ютерну томографію органів грудної порожнини та оцінювали стан функції зовнішнього дихання на основі аналізу даних спірометрії, бодіплетизмографії, дослідження дифузійної здатності легень. Результати. Отримані результати дають підставу вважати «Метотрексат» препаратом вибору в лікуванні хворих на саркоїдоз легень з протипоказаннями до призначення або серйозними побічними ефектами глюкокортикостероїдів. На підставі отриманих результатів розроблено алгоритм персоніфікованої терапії хворих на саркоїдоз легень, заснований на урахуванні протипоказань до призначення, серйозних побічних ефектів ГКС і резистентності до ГКС-терапії, застосуванні в якості імуносупресивної терапії метотрексату, що відрізняється оптимальним рівнем ефективності і профілем безпеки. Висновки. Застосування даного алгоритму терапії дозволяє досягти клінічного вилікування в абсолютної більшості хворих на саркоїдоз легень.

Мета. Дослідження державної нормативно-законодавчої бази у сферітелекомунікаційних послуг з метою їх ефективного розвитку.Методика. При дослідженні використовували базу діючих державних і галузевихстандартів та інших нормативних документів, які визначають вимоги дотелекомунікаційних мереж, їх технічних засобів та якості телекомунікаційних послуг.Результати. Із-за відсутності необхідних національних стандартів під часпроектування, сертифікації, експлуатації мереж та обладнання зв’язку в Україні широковикористовуються рекомендації ITU і стандарти ETSI. Робота в міжнароднихорганізаціях на етапах обговорення та ухвалення проектів стандартів може полегшитита прискорити розробку національних стандартів шляхом переносу стандартів,отримавши статус міжнародних або європейських, на національний рівень.Для того, щоб визначити, як необхідно сьогодні і в найближчому майбутньомуформувати політику стандартизації українських мереж, потрібно врахувати світовийдосвід. Підключення до мережі загального користування повинно відбуватися звикористанням основних вимог із забезпечення безпеки, інтегрованості мережі, захистуданих тощо, які викладені в Директивах Європейської комісії (1995/5/ЄС, 98/10/ЄС і ін.). Ціосновні вимоги повинні бути конкретизовані відповідними стандартами. В країнах ЄСсьогодні існує перелік гармонізованих технічних норм (Перелік 2002/3 331/04), якіохоплюють такі напрямки: орендовані лінії, доступ до мереж і міжмережна взаємодія,багатооператорський доступ до мережі на абонентському відділі, надання послуг, захистданих, мережа для розподілу послуг мовлення.Під час дослідження виявлено, що на українському ринку телекомунікацій діє багатостандартів, розроблених ще під час існування колишнього Радянського Союзу. Із-завідсутності фінансування в достатньому обсязі відсутні національні стандарти збагатьох нових технологій (WDM, IP, OMTS, CDMA тощо). Для забезпечення ефективногорозвитку телекомунікаційних послуг слід створити і поступово впровадити нормативно правову базу із забезпечення питань технічного та криптографічного захисту інформації,гармонізованого з європейськими та міжнародними стандартами.Наукова новизна. Встановлено та обґрунтовано необхідність гармонізації вимогдержавних стандартів з вимогами міжнародних нормативних документів, а такожудосконалювання системи стандартизації телекомунікаційних послуг з урахуваннямсвітового досвіду. Практична значимість. Докладно проаналізовано й розкрито основні засобидержавного регулювання та захисту ринку телекомунікацій. Проведений аналіз виявивнапрямки розвитку системи стандартизації телекомунікаційних послуг

У поточному епідемічному сезоні продовжується циркуляція вірусів грипу, зокрема А – A(H3N2) та A(H1N1)pdm09, а також вірусу грипу В, переважно (98 %) лінії B/Victoria. За даними центру Громадського здоров’я МОЗ України, рівень щеплення проти грипу залишається низьким, становлячи близько 0,6 % населення України, а серед груп професійного та епідемічного ризику – 22,8 %. У сучасних умовах одночасна циркуляція вірусів грипу та SARS-CoV-2 може призвести до труднощів диференційної діагностики та лікування. Мета роботи – порівняння клініко-лабораторних особливостей тяжкого перебігу грипу, ускладненого пневмонією, спричиненого пандемічним вірусом грипу A(H1N1) pdm09 в епідемічному сезоні 2015/2016 років із COVID-19. Пацієнти і методи. Проведено аналіз клінічних симптомів і даних лабораторного обстеження 19 хворих на грип, ускладнений негоспітальною пневмонією ІV клінічної групи, які перебували на лікуванні в ОКІЛ м. Харкова, та їх порівняння з такими у хворих на COVID-19 за даними літератури. Результати досліджень та їх обговорення. Серед досліджених хворих переважали чоловіки – 12 осіб (63,2 %) віком (50,7±11,9) років. Більшість мала супутні захворювання. На початку захворювання переважали помірна слабкість, головний біль, фебрильна температура, незначні катаральні явища, у зв’язку з чим ушпиталення затримувалось. Із 3-4-ї доби недуги стан суттєво погіршувався, приєднувались задишка, ціаноз. Типовими початковими симптомами COVID-19 були гарячка різного ступеня (73 %), непродуктивний кашель (59 %) та задишка або відчуття нестачі повітря, що швидко прогресувало. Важливу роль у ранній діагностиці тяжких форм COVID-19 відіграє комп’ютерна томографія легень. Висновки. У хворих на COVID-19 та тяжкий грип спостерігається здебільшого гострий початок захворювання, який супроводжувався помірною слабкістю, головним болем та гарячкою до 38 °С. Ураження верхніх дихальних шляхів характеризувалось симптомами фарингіту. При грипі відбувається затримка звернення за медичною допомогою та ушпиталення на (6,2±1,5) добу від початку захворювання. Тяжкість грипу зумовлена приєднанням негоспітальної пневмонії, на відміну від COVID-19, де типовими ознаками є дифузне, переважно субплевральне ураження легень. Для запобігання тяжкому ускладненому перебігу грипу, спричиненого пандемічним вірусом A/H1N1pdm в умовах пандемії COVID-19 необхідна вакцинація осіб із груп ризику до початку епідемічного сезону.

У статті проаналізовано художній текст за допомогою логіко-семантичного аналізу. А саме: 1) методом компонентного аналізу лексичної семантики виокремлено з тексту ключові імена (поняття), які синтезують змістову лінію тексту; 2) схематизація лексики передбачила застосування методів класичної та інтуїціоністської логіки – принципу вибуху – з подальшою реконструкцією таблиці істинності. Усі зазначені вище елементи логіко-семантичного аналізу відтворюють чіткий зв’язок між структурою та змістом тексту, а також зв’язки між його емпірично-есенційним смислом.

Коростильов Г. Л. Трансформація розуміннятехніки в дослідженнях Мартіна Гайдеґґера. – Стаття.У статті розглядається питання про трансформацію розуміння Техніки з боку М. Гайдеґґера. Питання складне і не може бути обмеженим тільки однією або двома роботами. Розгляд пропонується робити на основі історико-філософського аналізу його відомих праць. Підкреслено, що нормативність існування Техніки і технічного прив’язано до таких категорій, як Істина,Природа, Dasein, людина та її екзистенція. У статті доведено, що шлях розуміння Техніки розглядається ні-мецьким мислителем у контекстах його основних тем іорганічно вписується в його екзистенційні та феноменологічні уподобання.Розуміння Техніки і технічного йде від інструментального характеру, потім думки розгортаютьсянавколо антропологічного з виходом на її онтологіч-ний вимір. У пізніх працях М. Гайдеґґер проводитьпаралель між зв’язком людини із природою і зв’яз-ком Техніки із природою, що дає йому можливість окреслити екзистенційний спосіб існування і людини,і Техніки. Сутнісною ознакою Техніки і технічного стає процедура виведення «Потаємного» у «Непри-ховане» завдяки їхньому співіснуванню із природою.Саме така логічна лінія розуміння Техніки дає йомуможливість перейти від інструментального її сприйняття до онтологічного. Досліджуючи онтологічнуприроду Техніки, М. Гайдеґґер здійснив рефлексію«виводу» Техніки з категорії «суб’єктивної інтерпре-тації», що притаманно інструментальним і антропологічним підходам, і надав вагу «об’єктивній інтерпретації», зробивши питання про Техніку, її сутністьта зв’язок із людиною та її Буттям первинним філо-софським питанням.Також автор статті підкреслює тезу М. Гайдеґґерапро те, що розуміння техніки та технічного тісно пов’я-зане з історичною епохою та розвитком науки. Це даєзмогу зробити висновки, по-перше, про постійну трансформацію розуміння Техніки та технічного. По-друге,наслідком такого зв’язку є особливе ставлення людинидо Природи, а зосередженість на проблемі Буття з урахуванням сучасного розвитку Техніки та технічногостає особливою філософською рефлексією.

Розглянуті основні вимоги щодо стійкості та розвідзахищеності, які пред’являються до системи зв’язку при застосуванні супротивником засобів радіоелектронної боротьби. Аналіз застосування сучасних засобів радіоелектронної боротьби свідчить про необхідність проведення розрахунків завадозахищеності ліній радіозв’язку при плануванні зв’язку та при забезпеченні управління військами (силами) в мирний, воєнний час та особливий період. Запропоновано застосування методики розрахунку завадозахищеності ліній радіозв’язку в умовах ведення радіоелектронного конфлікту.

Резюме. Останнім часом невплинно зростає рівень захворюваності дітей та підлітків із патологією щитоподібної залози, особливо автоімунного генезу. Розвитку таких станів сприяє імунологічний фон, який формується під дією антигенів, у тому числі й інфекційного генезу як пре-, так і постнатально. Тож постає питання про те, як впливають різні класи лімфоцитів на фолікулярні тироцити за умов пренатальної дії тиреоїднеспецифічного антигену, про інтенсивність впливу й векторність взаємодії. Мета дослідження – за допомогою коефіцієнта кореляції Пірсона встановити наявність й інтенсивність взаємодії між імуногістохімічно визначеними СD3+ та СD4+- лімфоцитами й імуноморфологічною експресією тиреоїдспецифічних антитіл до тироглобуліну, TTF-1 та Ki-67. Матеріали і методи. Досліджували щитоподібні залози щурів лінії Вістар у віці від 1 до 60 діб після народження (162 тварини): перша група – інтактні тварини (норма); друга група – контроль, тваринам вводили внутрішньоутробно 0,9 % розчин NaCl; третя група – експериментальним тваринам вводили стафілококовий анатоксин, очищений адсорбованою рідиною (10–14 одиниць зв’язування в 1 мл, розведених 10 разів) внутрішньоутробно на 18 день вагітності. Гістологічні зрізи товщиною 4 мкм фарбували гематоксиліном та еозином, імуногістохімічно використовуючи моноклональні антитіла СD3 (5В2), CD4 (5B4), Thyroglobulin Antibody (1D4) (Tg Ab) та TTF-1 (8G7G3/1), Ki-67 (Ki-67) фірми Santa Cruz Biotechnology, Inc. та дофарбовування гематоксиліном Майєра. Морфометрію проведено з використанням мікроскопа Carl Zeiss «Primo Star» з використанням камери AxioCam, комплекс морфометричних досліджень виконували за допомогою програми Zeiss Zen (2017). Розрахунок коефіцієнта кореляції Пірсона (r) проводили за допомогою програми Microsoft Office Excel, 2010. Результати. Встановлена наявність й інтенсивність взаємодії між імуногістохімічно визначеними СD3-, СD4-, TTF-1- та Ki-67-позитивними клітинами, а також імуногістохімічною експресією тироглобуліну, які інтенсивно змінюються в період з 11 до 30 доби життя після пренатальної дії стафілококового анатоксину на організм та значно відрізняються від таких показників у інтактній і контрольній групі. До 60 доби коефіцієнти кореляції за вищезазначеними показниками значно не відрізняються у всіх групах експериментальних тварин. Висновки. Встановлено наявність корелятивного взаємозв’язку між між CD4+-лімфоцитами та TTF-1 позитивними клітинами. В інтактних тварин цей зв’язок після народження помірний і до 60-ї доби майже не змінюється. В експериментальних тварин, на відміну від інтактних, ступінь зв’язку зростає до 60-ї доби. Взаємозв’язок між TTF-1+ тироцитами й ступенем експресії антитіл до тироглобуліну (r(TTF-1:TG)) експериментальних тварин вищий, ніж у інтактних, і залишається таким до 60-ї доби життя. Ступінь взаємозв’язку між Т-лімфоцитами та проліферуючими клітинами (r(CD3:Ki-67)) після народження більший в експериментальних тварин, і поступово підвищується до 30 доби. Ступінь взаємозв’язку між CD3+-лімфоцитами й ступенем експресії антитіл до тироглобуліну (r(CD3:TG)) після народження більший в інтактних тварин, але поступово зменшується, порівняно з експериментальними, у яких була зворотна тенденція. Отже, кількісний та класовий склад Т-лімфоцитарного пулу щитоподібної залози впливає на загальну та спеціалізовану проліферацію та синтетичну активність тироцитів, що в динаміці є адаптивною реакцією у відповідь на пренатальну дію стафілококового анатоксину.

контексті архетипного підходу проаналізовано особливос- ті культурного коду у взаємодії влади та політичної опозиції у незалежній Україні (1991–2019 рр.). З’ясовано, що радянському культурному архетипу притаманні риси культури конфронтації та конформізму-консолідації, а та- кож співіснування на сучасному етапі у колективній свідомості українців, як мінімум, дві проекції українського минулого, два антагоністичні архетипи. Визначено, що радянський архетип виявляється у формуванні образу “ін- шого” як “чужого”/“ворога” з використанням агресивної риторики, словес- них війн, навішуванням ярликів; технологій адміністративного ресурсу, ма- сового маніпулювання, зокрема, мовним питанням в Україні, залякуванням електорату противника; застосуванням владою до опозиції інформаційного тиску, іноді силових методів, політичних репресій — політичних кримінальних практик, тактики ігнорування опозиції, єдиноначального бюрократич- ного управління, примусових методів до електорату з імітацією “участі” гро- мадян у прийнятті рішень. Виявлено, що більшою мірою радянський архетип властивий прихиль- никам комуністичної, соціалістичної ідеології, а також частині політичної еліти, світоглядні засади якої формувалися за часів СРСР, та яка репрезен- тує електорат із радянською ідентичністю. Перші уособлені Комуністичною партією України та Радикальною партією Олега Ляшка, другі — Партією Регіонів, Політичною партією “Опозиційний блок”, “Опозиційною плат- формою — За життя”. Радянський архетип у взаємодії влади та політич- ної опозиції по відношенню одна до одної як до ворога домінував у 1991– 2004 рр. та особливо у 2010 — поч. 2014 р. У зв’язку із зовнішньою агресією розділ між владою та політичною опозицією з лютого 2014 р. посилився не лише по лінії ідеології, а й у національному (патріотичному) контексті на “свій/патріот — чужий/сепаратист/зрадник”. Методи імплементації деко- мунізаційних законів також свідчать про вияви радянського архетипу. Доведено, що радянський архетип у взаємодії влади та політичної опози- ції виявляється в умовах згортання демократичного режиму, за соціальної інверсії, під час виборчих кампаній і в екстремальних ситуаціях. Водночас демократизація режиму призводить до перетворення образу опонента з “во- рога” на “іншого” у політичному дискурсі влада — політична опозиція. Обґрунтовано, що існування двох архетипів — автентично-українського та радянського — поляризує Україну, загрожуючи її громадянській консолі- дації і суспільній стабільності. Також радянський архетип у взаємодії влади та політичної опозиції в умовах зовнішньої небезпеки за світоглядної неви- значеності частини українського суспільства є політичною небезпекою, що загрожує національній безпеці України.

На сучасному етапі зростає увага до стохастичних методів управління якістю продукції, що обумовлено необхідністю навчання елементів стохастики. Якщо спочатку в стохастиці розглядалися розв’язування задач, пов’язаних з азартними іграми і лотереями, то зараз, в міру розвитку природничої і технічної галузі, її предмет стає все ширшим та серйознішим.На думку В.Г. Кременя, “введення стохастичної лінії сприятиме розвитку саме тих якостей мислення, що є необхідними для нормальної соціалізації молоді, у ринкових умовах і відповідає світовим освітнім стандартам” [1].При першому ознайомленні з основними поняттями стохастики необхідно передбачити розумне поєднання життєвого досвіду учнів, строгості і доступності подання навчального матеріалу. При навчанні елементів стохастики доцільно починати з вивчення випадкових подій та їх статистичних ймовірностей, ознайомитися з розподілами статистичних ймовірностей та з їхніми числовими характеристиками. Учитель математики має бути впевненим, що починати ненав’язливе подання стохастичних ідей можна вже у середніх класах загальноосвітньої школи.Сучасне природознавство широко використовує елементи стохастики, як теоретичної основи під час опрацювання результатів спостереження у фізиці, механіці, астрономії, геодезії, медицині, біології, обчислювальній математиці, економіці, статистиці, військовій справі, при виявленні оптимальних каналів зв’язку, на транспорті, у виробництві. У зв’язку з широким розвитком підприємств, що випускають масову продукцію, стохастика використовується не лише для бракування продукції, а й для організації процесу виробництва (статистичний контроль). Сучасний науково-технічний прогрес і суспільство ставлять перед громадськістю країни досить високі вимоги до вміння аналізувати випадкові чинники, оцінювати шанси, висувати гіпотези, прогнозувати розвиток ситуацій і, нарешті, приймати рішення в умовах, які мають стохастичний характер.Відсутність стохастики в шкільному курсі математики перешкоджала формуванню природничого наукового погляду на світ, який абсолютно необхідний будь-якій людині в сучасному суспільстві, незалежно від того, ким вона стане і чим буде займатися в житті.Включення в шкільний курс математики елементів стохастики є одним з найважливіших аспектів модернізації змісту математичної освіти на сучасному етапі, коли в життя стрімко ввійшли референдуми і соціологічні опитування, кредити і страхові поліси, різноманітні банківські нарахування.На вивчення елементів стохастики в школі відводиться занадто мало часу, щоб ґрунтовно оволодіти знаннями й особливо вміннями з цієї теми, тому важливо правильно оцінити, які знання і способи діяльності потрібні сучасній людині у повсякденному житті та діяльності, що з них буде потрібне для вивчення інших предметів, для продовження освіти, для формування різних сторін інтелекту учня.Передбачений програмою обсяг матеріалу з “Елементів стохастики” є недостатнім і, якщо зміст програми не доповнити, то “Елементи стохастики” так і будуть існувати як стороння частина, яка буде тлумачитися як своєрідне продовження комбінаторики.Однією з причин нерозуміння місця елементів стохастики в шкільному курсі математики є недосконалість методичної системи навчання, і в першу чергу однієї з головних складових такої системи – змісту навчання. В основу змісту більшості навчальних посібників і методичних матеріалів покладалося так зване класичне означення ймовірності, що приводить до протиріч і численних некоректностей.У [2] вчителю математики запропоновано, як ввести означення ймовірності події на уроці в процесі вирішення проблем.Остаточно ж стохастика набула статусу математичної дисципліни завдяки аксіоматиці А.М. Колмогорова, з наукових досліджень якого і почала своє існування московська школа теорії ймовірностей. В означеній школі, починаючи з 20-х років ХХ століття, характер досліджень з теорії ймовірностей в багатьох випадках визначається ідеями теорії множин та теорії функції. В результаті цих досліджень виявилося, що між основними поняттями теорії ймовірностей та між основними поняттями теорії множин та теорії функцій можливе встановлення певних аналогій.Аксіоматизація теорії ймовірностей може бути проведена різними способами як у відношенні добору аксіом, так і добору основних понять і основних співвідношень. Якщо переслідувати мету можливої простоти як самої системи аксіом, так і побудови з неї подальшої теорії, то являється найбільш доцільною аксіоматизація понять випадкової події та її ймовірності. Існують також інші системи аксіоматичної побудови теорії ймовірностей, а саме такі, в яких поняття ймовірності не відноситься до числа основних понять, а саме виражається через інші поняття [3].

Основи алгоритмізації і програмування є однією з основних змістових ліній курсу інформатики у школі. У статті досліджено проблеми вивчення елементів основ алгоритмізації та програмування в шкільному курсі інформатики у 10-11 класах. Формулювання проблеми. Важливою педагогічною проблемою є формування і розвиток алгоритмічних навичок учнів. Проблеми вдосконалення методичної системи навчання інформатики в загальній середній школі потребують подальшого дослідження з метою пошуку більш ефективних форм, методів і засобів навчання. Необхідно забезпечити формування в учнів компетентностей, необхідних для свідомого вибору майбутнього профілю навчання. Учні повинні розуміти зв’язок між теоретичною і прикладною інформатикою, знати способи застосування інформаційних технологій для розв’язування різноманітних задач. А також визначено переваги мови Python у навчанні інформатики та особливості їх педагогічного застосування у навчанні основ алгоритмізації та програмування. Матеріали і методи. Для досягнення поставленої мети застосовано комплекс методів: системного аналізу наукових праць, що охоплюють проблему дослідження, аналіз вітчизняного досвіду вивчення елементів програмування в шкільному курсі інформатики; узагальнення та обґрунтування теоретичних засад використання мови програмування Python в шкільному курсі інформатики. Результати. Розглянуто основні характеристики мови програмування Python та наведено можливості її використання у процесі навчання основ алгоритмізації в шкільному курсі інформатики. Вивчення основ алгоритмізації та програмування є одним із засобів формування операційного стилю мислення. Знання даної змістової лінії передбачає здатність формалізувати задачу, визначити у ній зв’язки між частинам, обирати якнайкращий алгоритм розв’язування завдання, вміння правильно інтерпретувати та аналізувати отримані результати. Висновки. Мова Python – одна з найпопулярніших мов програмування. Вона знаходить своє застосування у різних галузях. Відповідно ринок праці потребує фахівців, які могли створювати програмні продукти мовою Python. Заклади загальної середньої освіти не залишилися осторонь цього процесу. Автори шкільних підручників починають включати мову Python до їх змісту. Таким чином, виникає потреба у розробці навчально-методичних матеріалів з вивчення елементів алгоритмізації і програмування мовою Python. Методологічне значення цього розділу шкільного курсу інформатики полягає у розкритті важливості алгоритмів.

Досліджується інформаційно-технологічна модель процесу виробництва вершкового масла методом збивання вершків на основі використання графових моделей, що дозволяють відобразити фізичну структуру технологічної лінії та матеріальні зв’язки між операціями. Ступінь такої деталізації зумовлюється ієрархічним рівнем системи та призначенням графа, що розробляється.

The article defines that the market of milk and dairy products is a component of the food market of Ukraine. The relevance of the statistical study of milk prices is that the price is an important component of the market and determines the supply and demand in it. Prices provide sources of income and payment of taxes, and pricing policy determines the efficiency of dairy producers. Prices are also an important factor in living standards, so their study is not only economic but also social and political. Analysis of previous studies has shown that most authors focus on economic analysis, and statistical studies of milk prices are few. Therefore, the topic is relevant. The article provides a statistical and economic analysis of purchase prices for milk, producer prices and retail prices. Indicators of average prices are determined. The dynamics of milk prices for a certain date in each month of 2020 is presented. Calculated indicators of varia-tion: absolute deviation, standard deviation, coefficient of variation, variance. The study took into account data taken in the dynamics for a certain period, as well as milk prices in terms of individual regions and countries. The article presents the procedure for calculating all indicators and draws the appropriate conclusions. The study also conducted a dynamic and variational analysis of retail milk prices. The average retail price of milk is determined taking into account the average monthly prices and their variations. The forecast of average retail prices for pasteurized milk with a fat content of 2.6% and the dynamics of prices and milk from agricultural enterprises. A polynomial line of degree 5 is used to construct the trend line, all coefficients of this level are statistically significant. Seasonal tendencies to change of prices during the year, and tendencies of change of prices in dynamics for the ten-year period are revealed. The study was supple-mented by an analysis of the correlation between the purchase prices of raw milk and the selling prices of producers of finished products. Relevant economic and statistical conclusions have been made regarding the conducted price study.Keywords: statistical analysis, data analysis, price of milk, price behaviour, mean price, dispersion. У статті проведено економіко-статистичне аналізування закупівельних цін на молоко, цін виробників та роздрібних цін. Ви-значені показники середніх цін, їх динаміка з урахуванням цін на певну дату кожного місяця 2020 року. Розраховані показники варіації: середнє абсолютне відхилення, середнє квадратичне відхилення, коефіцієнт варіації, дисперсія. Під час проведення аналізування за основу були взяті як динамічні показники ціни, так і показники в розрізі окремих регіонів та країн. В статті також представлено порядок розрахунку даних показників та зроблені відповідні висновки. В дослідженні також проведено динамічне та варіаційне аналізування роздрібних цін на молоко. Визначена середня ціна молока з урахуванням середньомісячних цін та їх варіації. Здійснено прогноз середніх роздрібних цін на молоко пастеризоване жирністю 2,6% та цін на молоко від сільгосппідпри-ємств. Для побудови лінії тренду використана поліноміальна лінія 5 ступеня, всі коефіцієнти даного рівня є статистично значимі. Виявлені сезонні тенденції до зміни цін протягом року, та тенденції зміни цін в динаміці за десятирічний період. В результаті дослідження доповнено аналізуванням кореляційного зв’язку між закупівельними цінами сирого молока та відпускними цінами виробників готової продукції. Зроблені відповідні економічні висновки стосовно проведеного дослідження.Ключові слова: статистичне аналізування, аналізування даних, ціна молока, динаміка цін, середня ціна, дисперсія.

У статті розглядаються деякі аспекти встановлення і використання у навчанні математики внутрішньопредметних зв’язків. Зіставлення основних змістових ліній шкільного курсу алгебри реалізовано на рівні теоретичних узагальнень та проілюстровано на прикладі конкретних вправ.

Коряга П. І. Київський метрополітен як чинникформування культурного ландшафту великогоукраїнського міста в радянський період. – Стаття.У статті проаналізовано поняття культурного ланд-шафту, який відображає матеріальну єдність природ-них і культурних об’єктів та має визначальний впливна формування людського світогляду. Визначено особ-ливості формування культурного ландшафту в радянський період, його вплив на становлення радянськоїлюдини. Окреслено поняття урбанізації як характерної риси розвитку людської цивілізації; простежено історич-ний розвиток урбаністичних аспектів генези людства,установлено прямий зв’язок урбанізації та міста з по-няттям культурного ландшафту. Вивчено феномен містаяк репрезентанта культурного ландшафту, з огляду нате, що тут зосереджуються більшість надбань діяльно-сті людини. До культурного ландшафту міст фактичноналежить усе, що розташоване і відбувається в ньому,зокрема: архітектура, образотворче мистецтво, музика,кінематограф, побутова культура та все інше, що створене людиною. З цього погляду розглянуто історичний роз-виток громадського транспорту, починаючи з розглядуперших його видів у ХІХ столітті – кінних автобусів татрамваїв, запуску першої лінії метрополітену в Лондонідо появи ліній метрополітену в Радянському Союзі. Осо-бливий акцент у дослідженні зроблено на історичномуаналізі будівництва станцій Київського метрополітену.Виявлено характерні риси архітектурного, мистецькогооформлення станцій, з’ясовано, які ідеологічні меседжіпропаганди були закладені в їхньому оздобленні, який цемало вплив на культурний ландшафт міста. Досліджено особливості мистецтва в Радянському Союзі, його безпосередній зв’язок із радянською ідеологією, зокрема і засоби, які пропаганда застосовувала за допомогою мисте-цтва. З’ясовано сутнісні відмінності між архітектурнимистилями (конструктивізм, артдеко, авангардизм, ста-лінський неокласицизм) крізь призму ідеологічної скла-дової частини Комуністичної партії Радянського Союзу.

Надані пропозиції щодо структур та науковометодичного апарату синтезу перспективних багатопараметричної лазерної інформаційно-вимірювальної системи траєкторних вимірюваньта системи єдиного часу з використанням національного еталона часу і частоти, військових еталонів та волоконно-оптичних ліній зв’язку для полігонного вимірювально-обчислювального комплексу Збройних Сил України.

Ефективність функціонування системи управління органу охорони державного кордону, як інструменту забезпечення виконання основних завдань з охорони державного кордону, що покладаються на прикордонний загін, залежить безпосередньо від стану та ефективності системи зв’язку. Серед інших важливих вимог до управління прикордонним загоном виділяють вимогу щодо безперервності управління. Безперервність управління полягає у підтриманні спроможності командира і штабу органу охорони державного кордону здійснювати постійний вплив на підрозділи в ході підготовки і ведення оперативно-службових дій, а також отримувати від них інформацію (доповіді, донесення, зведення) про обстановку, що складається. Реалізація абсолютної більшості заходів щодо забезпечення безперервності управління безпосередньо пов’язана з можливостями і ефективністю системи зв’язку. Транкінгові УКХ радіосистеми, як системи зв’язку між мобільними кореспондентами, повинні стати основними елементами системи зв’язку органу охорони державного кордону. Штаб прикордонного загону, як основний організатор зв’язку, у розпорядженні на організацію транкінгового зв’язку повинен визначати: місця (райони) розгортання базових станцій (ретрансляторів) та диспетчерських пунктів; режими та види роботи засобів транкінгового зв’язку; порядок використання ліній телефонних мереж загального користування та відомчих мереж телефонного зв’язку; розподіл абонентських комплектів між службовими особами та абонентськими групами (елементами службового порядку); термін готовності системи зв’язку та інші необхідні для роботи дані. Для реалізації УКХ транкінгової мереж прикордонного загону запропонований типовий комплект обладнання стандарту DMR MOTOTRBO у складі ретрансляторів, автомобільних та переносних радіостанцій.

У статті досліджено проблему формування міжкультурної компетентності здобувачів освіти у змісті післядипломної освіти вчителів-філологів. Закцентовано на українсько-польських культурно-історичних зв’язках під час вивчення мовно-літературних навчальних дисциплін. Відзначено, що освіта є відчутним фактором впливу на колективну свідомість нації, тому під час підвищення кваліфікації вчителів-філологів важливо включити означену тематику в зміст різних видів цієї діяльності. Доведено, що формування культури міждержавного добросусідства, міжетнічної толерантності доцільно розглядати в межах більш широкої проблеми, а саме: запровадження наскрізної змістової лінії «Громадянська відповідальність» у закладах загальної середньої освіти під час викладання української мови, української та зарубіжної літератури. Відзначено важливість формування громадянської компетентності здобувачів освіти, що передбачає як набуття національного самоусвідомлення, виховання патріотизму, так і поваги та толерантності до етносів, що населяють Україну, та народів інших країн загалом і сусідніх європейських держав зокрема. Такий підхід сприятиме виробленню навичок установлення доброзичливих стосунків із носіями різних мов, представниками різних культур, релігій.Відстежено відображення українсько-польських культурно-історичних зв’язків у змісті деяких підручників «Українська література» для закладів загальної середньої освіти. Розгляд проблеми формування міжкультурної компетентності здобувачів освіти загалом і відстеження українсько-польських культурно-історичних зв’язків зокрема під час різних форм підвищення кваліфікації вчителів-філологів сприятиме вдосконаленню процесу соціалізації здобувачів освіти, сприйняття ними української культури як складника загальноєвропейської і світової спадщини. Це сприятиме розвиткові в молодого покоління прагнення будувати спільне європейське майбутнє на засадах добросусідства.

В статті викладені результати експерименту по вивченню рівня формування та мінливості ознаки «маса зерна з колосу» (М1) сортів та селекційних ліній (СЛ) пшениці озимої та її генетичні кореляції з кількісними ознаками в залежності від року вирощування та строків сівби. В досліді використовували 3 строки сівби: ранній (1вересня, СП-1), оптимальний (15 вересня, СП-2), пізній (1 жовтня, СП-3). В задачу експерименту входило дослідити як формується маса зерна з колосу за строками сівби та за роками досліджень, а також визначити як формуються генетичні зв’язки оптимального строку сівби по відношенню до раннього і пізнього і коли більш виразно проявляються генетичні кореляції між кількісним ознаками. В процесі дослідження встановлено, що найвищий рівень ознаки «маса зерна з колоса» формувався в 2015 році. Визначено, що ознака «маса зерна з колоса» має пряму кореляційну залежність із такими структурними елементами як кількість зерен з колоса, маса колоса з насінням та маса рослини, і менш стійкі генетичні зв’язки з іншими кількісними ознаками як за роками досліджень, так і за строками сівби. Досліджено, що генетичні зв’язки оптимального строку сівби ознаки «маса зерна з колоса» з генеративними і вегетативними ознаками мають наближене значення до СП-1 та СП-3 і формуються з незначною різницею. The article presents the results of an experiment on the study of the level of formation and variability of the «grain weight from ear» (M1) of winter wheat varieties and breeding lines (SL) and its genetic correlations with quantitative characteristics, depending on the year of cultivation and the timing of sowing. In the experiment, 3 sowing lines were used: early (September 1, SP-1), optimal (September 15, SP-2), late (October 1, SP-3). The task of the experiment was to investigate how the mass of grain from the ear is formed by the terms of sowing and years of research, as well as determine how the genetic links of the optimal seeding period are formed in relation to the early and late, and when genetic correlations are more clearly manifested between quantitative traits. In the course of the study, it was found that the highest level of the «mass of grain from the ear» was formed in 2015. It is determined that the sign «mass of grain from the ear» has a direct correlation with the structural elements such as: the number of grains from the ear, the mass of the colon with seeds and the weight of the plant, and less stable genetic relationships with other quantitative features, as in the years of research, and on sowing terms. It was investigated that the genetic links of the optimal seeding time of the sign «grain mass from the ear» with the generative and vegetative features have an approximate value to SP-1 and SP-3 and are formed with a slight difference.

У статті розглядаються питання, пов’язані з вивченням можливостей деяких спеці- альних координатних систем, які можуть застосовуватися під час проєктування повер- хонь складної криволінійної форми. Криві поверхні застосовуються в багатьох галузях науки й техніки, зокрема машинобудуванні, будівництві, архітектурі та інших галузях знань, а також на виробництві. Конструювання складних кривих поверхонь може бути спрощеним, якщо під час проєктування застосовується геометричний апарат створення спеціальної координатної системи. У таких випадках геометричний апарат спеціальної координатної системи органічно зв’язується з геометрією та кінематикою поверхні, що конструюється. У практиці архітектурного проєктування є чимало прикладів застосування спеціаль- ної координатної системи під час проєктування оболонок і різних криволінійних варіантів покриттів будівельних об’єктів та інших споруд. У зв’язку із цим у роботі пропонується докладний опис геометричних перетворень прямокутної декартової системи координат на інші координатні системи. Будь-яку тривимірну систему координат представляємо у вигляді трьох умовних осей і трьох величин, що відкладаються на цих осях. Осі можуть бути прямолінійними чи криволінійними, а координати можуть бути лінійними величи- нами, кутовими, виражатися простим числом або взагалі бути якоюсь функцією деяких наперед заданих параметрів. Будь-яка точка, лінія або навіть поверхня може використовуватися як початок від- ліку вибраних координат. Таким чином, отриману безліч координатних систем можна назвати узагальненою координатною системою. Водночас сутність будь-якої просторо- вої координатної системи може бути представлена певною конгруенцією. Геометричним апаратом узагальненої координатної системи є будь-яка конгруенція прямих чи кривих ліній з урахуванням конкретних умов, що зв’язують параметри конгруенції. У визначення «узагальнена координатна система» включаються також відомі в математиці цилін- дрична та сферична координатні системи.

Враховуючи, що підвищення продуктивності великої рогатої худоби в значній мірі обумовлюється закономірностями прояву генотипу тварин в певних умовах, вбачалося актуальним встановлення зв’язку бугая з молочною продуктивністю дочок, які продукували молоко в умовах сучасної прогресивної технології та збалансованого рівня годівлі, а також впливу технології на мінливість і консолідованість ліній за надоєм. Дослідженнями встановлено, що прогресивна технологія виробництва молока у сумі із племінною цінністю бугаїв-поліпшувачів забезпечили коровам дочкам бугаїв Б.Е.Кенні, Б.Патча, В.Б.Секвойя, Д.Фрості, Л.Марселлюса, П.Гілморе, Р.Поттера, С.Д.Ларіата, С.Стінга і Х.Пеппера реалізаційний потенціал надою першої лактації більше ніж 7000 кг молока, а Дж. А. Пінга і Х.Віндбрейкера – 8000 кг. Низька молочна продуктивність дочок окремих плідників ймовірно обумовлюється не поєднуваністю батьківської основи та низькою племінною цінністю самих бугаїв. Не встановлено чіткої закономірності підвищення надою корів другої лактації, порівняно із першою у залежності від походження за батьком. Найвищий реалізаційним потенціал надою другої лактації своїм дочкам забезпечив бугай Дж. А. Пінг, від яких за 305 днів лактації одержано 10898кг молока, що на 2624кг (P>0,99) більше первісток. Порівняльний аналіз мінливості одних і тих самих ліній за надоєм засвідчив значну різницю між селекційними групами у межах конкретного господарства за майже не суттєвої різниці між стадами, що дало змогу зробити висновок про відсутність впливу технологій виробництва молока на мінливість ліній. Визначений рівень фенотипової консолідованості ліній за надоєм засвідчив не однорідність більшості генеалогічних формувань у межах стада, але при цьому визнано, що консолідованість тварин за надоєм не залежить від прийнятої технології виробництва молока, а обумовлена іншими чинниками.

У теперішній час розглядають три етапи розвитку дистанційного навчання. Перший етап почався з відомих проектів PLATO і TICET, які виконував Іллінойський університет на замовлення Департаменту освіти США. В основу тоді ще комп’ютерних курсів (лише у 1990-ті роки вони з’явилися в Інтернет) були покладені біхевіористська та когнітивна педагогічні теорії. До основних підходів та технологій можна віднести методику Ганьє (педагогічне проектування), поштові послуги, телебачення та радіо, книги, телефон, презентаційні технології на електронних носіях та інтерактивні технології (анімації, інтерактивні тести, адаптивна гіпермедіа на останніх етапах).Другий етап розвитку дистанційного навчання пов’язаний з використанням соціального конструктивізму, почався орієнтовно у 2000 році, коли в Україні почався розвиток дистанційного навчання. Домінуючими технологіями були електронна пошта, форуми, конференції. Це був крок уперед, але і біхевіористські підходи лишилися актуальними.З 2008 року почався третій етап розвитку дистанційного навчання, який базується на коннективістському підході. Домінуючими технологіями є блоги, вікі, соціальні закладки, обмін файлами, соціальні мережі, агрегатори та інші, які мають узагальнюючу назву «соціальні сервіси». Дистанційні курси на цьому етапі мають вільний та відкритий характер та спираються на вільні освітні ресурси, які почав 10 років тому назад пропонувати Массачусетський технологічний інститут.У теперішній час практично існують дистанційні курси усіх етапів та їх особливістю є наявність інформаційного освітнього середовища, для роботи у якому студент створює персональне навчальне середовище для роботи з навчальними ресурсами. Дехто вважає, що персональне навчальне середовище – це щось на зразок Moodle. Насправді, це набір інструментів (соціальних сервісів, які дозволяють організувати навчальний процес у Інтернет, наприклад, масові відкриті дистанційні курси).Біхевіористський підхід базується на роботах Е. Л. Торндайка, І. П. Павлова, Б. Ф. Скіннера. На основі цього підходу і під впливом ідей кібернетики – науки про оптимально організований процес діяльності, була створена система програмованого навчання, яка показала непогані результати у процесі алгоритмізації діяльності. Для керування навчальною діяльністю тут були запропоновані тести з відповідями «так» – «ні» і обов’язковий зворотний зв’язок для відпрацювання згідно з еталоном потрібної якості виконання дій. У відповідності до цього підходу, саме це свідчило, чи засвоїв студент матеріал заняття і як це відбивається на якості отриманого результату. До речі, ці ідеї вдало контактували з методами психологічної теорії поетапного формування розумової діяльності і методикою алгоритмізації навчальної діяльності (П. Я Гальперін, Н. Ф. Тализіна, Л. Н. Ланда та ін.).Це погляд на навчання, при якому не розглядаються внутрішні процеси мислення, а вивчається поводження, що трактується як сума реакцій на які-небудь ситуації [1]. Один з основоположників біхевіоризму Е. Л. Торндайк (1874–1948) вважав, що навчання людини повинне має будуватися на базі суто механічних, а не свідомих принципів. Тому він намагався описати навчання людини за допомогою простих правил, справедливих одночасно і для тварин. Серед цих правил виділимо два закони, що слугували платформою для подальшого розвитку цього погляду на процес навчання. Перший з них, названий законом тренування, говорить про те, що, чим частіше повторюється визначена реакція на ситуацію, тим міцніше буде зв’язок між ними, а припинення тренування (повторення) призводить до ослаблення цього зв’язку. Другий закон був названий законом ефекту: якщо зв’язок між ситуацією і реакцією супроводжується станом задоволеності індивіда, то міцність цього зв’язку зростає і навпаки: міцність зв’язку зменшується, якщо результат дії приводить до стану незадоволеності. Спираючись на ці закони, послідовник Торндайка Б. Ф. Скіннер (1904–1990) розробив на початку 50-х років минулого сторіччя дуже технологічну методику навчання, названу надалі лінійним програмуванням. В основу своєї методики Б. Ф. Скіннер поклав універсальну формулу: ситуація → реакція → підкріплення.Застосування програмованих посібників Б. Ф. Скіннера в професійно-технічних училищах США виявилося успішним: істотно скоротився час навчання, підвищилася кваліфікація студентів. Але одразу же виявилися і недоліки методики лінійного програмування: нудність і механістичність програмованих текстів; відсутність системності, цілісності в сприйнятті навчального матеріалу (велика кількість дрібних доз не сприяє узагальненням); правильність виконання простих завдань є позитивним підкріпленням лише спочатку читання посібника, надалі правильне виконання простих ситуацій уже не приносить почуття задоволеності; відсутність адаптації (всі учні виконують ту ж саму програму, йдуть по одній лінії).Незважаючи на гостру критику за принципове невтручання в мислення студента (біхевіористи керують лише його поводженням), біхевіористський підхід до навчання одержав широке поширення і був реалізований в ряді технічних навчальних закладів. І сьогодні універсальна схема цього підходу (ситуація – реакція – підкріплення) у її лінійній чи розгалуженій формі є стрижневим фрагментом багатьох комп’ютерних навчальних програм, користується популярністю у корпоративному навчанні СНД.Біхевіористська школа розглядає розум людини як «чорну скриньку» у тому сенсі, що реакція на стимул, зокрема, може розглядатися кількісно, повністю ігноруючи процес мислення.Особливості залучення у цьому випадку студентів до навчаннястудентам треба чітко формулювати кінцеві результати навчання таким чином, щоб вони могли визначитися щодо своїх дій і очікувань та зрозуміти, чи досягли вони результату наприкінці заняття;студентів треба тестувати, щоб визначити, чи досягли вони результатів навчання. Тестування та оцінювання мусять об’єднуватися у навчальну послідовність для перевірки рівня досягнень студентів та забезпечення відповідних відгуків;навчальні матеріали повинні об’єднуватися у такий спосіб, щоб вони забезпечували навчання. Форма об’єднання може бути від простого до складного, від відомого до невідомого, від знань до використання;студенти мають очікувати на своєчасний відгук викладача, щоб вони могли спостерігати за своїми успіхами та приймати відповідні дії для їх досягнення.Але оскільки алгоритми навчальної діяльності відтворювали її досить формально, деякі педагоги зазначали, що навчання – це процес, значно глибший, ніж тільки зміни у поведінці. Тому і з’явився пізнавальний (когнітивний) підхід, де за основу результатів навчання брали знання і роботу з ними.Когнітивний підхід стверджує, що навчання включає пам’ять, мотивацію та мислення, і що міркування грають важливу роль у навчанні. Когнітивісти розглядають навчання як внутрішній процес та звертають увагу на те, що кількість і якість отриманих знань залежить від здібностей студента, від якості і кількості досягнень, які зроблені під час навчального процесу, а також від рівня здібностей та існуючої структури знань студента.Цей підхід знайшов своє втілення у педагогічних технологіях розвиваючого навчання (В. В. Давидов, Д. Б. Ельконін), проблемного навчання (І. Я. Лернер, М. І. Махмутов, О. М. Матюшкін), особистісно-орієнтованого навчання (І. С. Якиманська) та ін. У цих технологіях знайшли відбиток усвідомлена навчальна діяльність, пошукове і творче мислення, врахування особистісних можливостей навчання у індивідуальному підході та ін.Когнітивний підхід розглядає навчання як внутрішній процес, який включає пам’ять, мислення, міркування, абстрагування, мотивацію та мету пізнання [2]. Цей підхід поглядає на навчання з точки зору процесу інформування, де студент використовує різні типи пам’яті під час навчання. Відчуття попадають через сенсори до сенсорного відділу перед переробкою інформації, де зберігаються протягом не більш за одну секунду. Тривалість короткотермінової робочої пам’яті 20 сек. і, якщо інформацію не буде оброблено, то вона не зможе перейти до довготермінової пам’яті на збереження. Якщо інформація не переходить до робочої пам’яті терміново, то вона втрачається назавжди.Кількість інформації, що запам’ятовується, залежить від уваги, яка була приділена інформації, та готовності структур пам’яті її прийняти.Отже при підготовці навчальних матеріалів, їх бажано поділяти на невеличкі порції, використовуючи принцип 7±2 (нові поняття) для компенсації обмежених можливостей короткотермінової пам’яті.Обсяг інформації, що перейшла до довготермінової пам’яті, залежить від якості та глибини обробки інформації у робочій пам’яті. У процесі засвоєння інформація змінюється, щоб відповідати існуючим у людини пізнавальним структурам.Технологія пізнавальної діяльності стверджує, що інформація розміщується у довготерміновій пам’яті у формі вузлів, які з’єднуються з вже існуючою мережею вузлів. З цієї нагоди корисно використовувати інформаційні карти пам’яті, які виявляють основні правила та взаємозв’язки у просторі відповідної теми. Як показують західні педагоги, карти пам’яті вимагають, у тому числі, критичного мислення і є засобом для формування пізнавальних структур у студента. Бажано рекомендувати студентам створювати особисті інформаційні карти пам’яті. Приклади таких карт і рекомендації з питань їхнього створення можна знайти у книжках відомого британського психолога Тоні Б’юзена [3]РекомендаціїТреба використовувати стратегії, що забезпечують максимальне сприйняття і розуміння інформації. Оскільки носієм окремих порцій інформації у тренінгу виступає поле екрана презентації, треба використовувати всі можливі засоби (колір, розташування, іконки, розмір та характер шрифту, побудову структурних схем та ін.), щоб підвищити ефективність сприйняття і визначення смислових взаємозв’язків між окремими фрагментами наведеної інформації. Це можуть бути такі рекомендації: а) важлива інформація має бути розміщена у центрі поля екрана; б) важлива інформація найвищого рівня має бути виділена у будь-який спосіб порівняно з рештою матеріалу, щоб привернути увагу студента. Наприклад, можна використовувати незвичайні або яскраві заголовки для упорядкування матеріалу; в) студенти мусять усвідомити, чому саме навчальний матеріал даного заняття вони мають опанувати протягом визначеного терміну; г) рівень складності первісного подання матеріалу зобов’язаний відповідати наявним пізнавальним здібностям студентів, щоб вони могли його зрозуміти і не виникало підстав для формування психологічних бар’єрів та інших перешкод.Стратегія пізнавальної діяльності має допомагати студентам формувати зв’язки у довготерміновій пам’яті між новою та існуючою інформацією для швидкого пошуку та вилучення звідти потрібної інформації. З цією метою стратегія мусить використовувати такі допоміжні засоби: ключові слова; вхідні тести для активізації студентів, які спрямовані допомагати у пригадуванні вивченого; питання самоконтролю, які активізують процес навчання і допомагають студентові вибрати особистий шлях вивчення матеріалу.Навчальну інформацію треба розбивати на смислові частини, щоб студент міг уникнути перевантаження під час обробки матеріалу у робочій пам’яті. На полі екрана повинно бути від п’яти до дев’яти пунктів, оскільки ця кількість відповідає умовам ефективної обробки інформації у робочій пам’яті. Якщо пунктів більше – треба конструювати допоміжні засоби навчання, наприклад інформаційну карту пам’яті всього заняття, і під час навчання – розглядати окремі його частини, не втрачаючи з уваги міжфрагментні зв’язки.Треба використовувати інші стратегії для організації аналізу, синтезу, оцінювання, які створюють умови переводу інформації з робочої пам’яті у довготермінову. Стратегії мусять допомагати студентам використовувати інформацію у реальному житті.Швидке зростання обсягів інформації і, у зв’язку з цим, необхідність у розвитку гнучкого ситуативного мислення і пов’язаної з ним діяльності наприкінці минулого сторіччя призвели до появи конструктивізму.Прибічники конструктивістського підходу (базується на роботах Л. С. Виготського) стверджують, що студенти розуміють інформацію та світ залежно від своєї персональної реальності, і вчаться через спостереження, участь та розуміння, які потім інтегрують як інформацію у свої знання. Тобто, конструктивізм певним чином змоделював відомий у техніці процес створення артефактів (у навчанні – особистих знань і умінь), у якому використовуються всі можливі корисні доробки у їх оптимальному поєднанні.Конструктивісти розглядають студентів як активних учасників навчального процесу [4]. Знання не переходять від когось, це індивідуальна інтерпретація студентів та обробка отриманої інформації. Студент знаходиться у центрі навчання з викладачем, який виконує роль радника та підтримує навчання. Основний акцент у цій теорії робиться на навчанні, яке проводиться у контексті. Якщо інформація має використовуватись у декількох контекстах, тоді треба забезпечити багатоконтекстні навчальні стратегії та впевнитись, що студенти можуть широко використовувати отриману інформацію. Навчання – це перехід від однобічних настанов до тлумачень, від відкриттів до знань.Навчання мусить бути активним процесом. Активний процес – це надання студентам завдань на використання отриманої інформації у практичних ситуаціях.Студенти повинні конструювати свої особистісні знання замість сприйняття без перетворення інформації від викладача.Повинні заохочуватись сумісне та кооперативне навчання. Робота студентів один з одним є життєвим досвідом для роботи у групах та дозволяє використовувати успіхи інших студентів і вчитися на них.Студентам треба надавати можливість контролювати навчальний процес.Студентам необхідно надавати час на роздуми і ретроспективний аналіз своєї діяльності (рефлексію).Студент мусить відчувати, що навчання має для нього особисте значення. Отже корисно, щоб навчальні матеріали містили приклади, що близькі інтересам студентів і цікаві як додаткова інформація.Навчання має бути інтерактивним з метою забезпечення його високого рівня та соціальної значущості. Навчання – це розширення простору нових знань, навичок та відношень при взаємодії з інформацією та середовищем.Конструктивістський простір навчання, який формує викладач, складається з 8 складових: активності, конструктивності, співробітництва, цілеспрямованості, комплексності, змістовності, комунікативності, рефлексивності.Конструктивізм набув широкого поширення на другому етапі розвитку дистанційного навчання, який орієнтовно розпочався після 2000 р.У коннективістському підході [5] навчання ‑ це процес створення мережі. Вузли такої мережі ‑ це зовнішні сутності (люди, організації, бібліотеки, сайти, книги, журнали, бази даних, або будь-який інший джерело інформації). Акт навчання полягає у створенні зовнішньої мережі вузлів.Принципами коннективізму є: 1) різноманітність підходів; 2) представлення навчання як процесу формування мережі та прийняття рішення; 3) навчання і пізнання відбуваються постійно – це завжди процес, а не стан; 4) ключова навичка сьогодні – це здатність бачити зв’язки і розуміти смисли між областями знань, концепціями та ідеями; 5) знання можуть існувати поза людиною в мережі; 6) технології допомагають нам у навчанні. Коннективізм базується на концепції, що інновації потребують відкритості, яка породжує себе (масові відкриті дистанційні курси); відкритість та інновації вимагають творчості та участі; особисті знання повинні структуруватися та взаємодіяти; у студента повинна бути можливість розкрити себе. Ключовими компонентами коннективізму є автономія, зв’язність, різноманітність та відкритість. Він робить акцент [6] на використанні Веб 2.0 та вмінні вчитися; спонукає студентів досліджувати нові засоби сприйняття навчання та знань, пропонує їм бути незалежними, брати ініціативу та відповідальність за навчання на себе, заохочує студентів підключатися до інформації, ідеям та людям для створення мережі знань та сумісно конструювати знання, які є відносними та контекстними.Аналіз цих підходів показує, що у багатьох своїх ідеях та правилах вони збігаються, адже основною метою їх всіх є можливість удосконалення діяльності через інформацію.Проектування навчальних матеріалів для навчання може включати елементи усіх трьох підходів. Стратегії біхевіоризму можуть використовуватись для вивчення фактів («що»), когнітивізм – для вивчення процесів та правил («як»), а стратегії конструктивізму – для відповіді на питання «чому» (високий рівень мислення, який забезпечує персональне розуміння та навчання, згідно із ситуацією та контекстом).Всі псих

Нагальною проблемою як для теоретико-соціологічної рефлексії, так і соціальних практик є проблема відносин між соціальними інститутами церкви і держави в сучасному українському суспільстві. Проблема актуалізується як у зв’язку із невизначеністю прихованих протиріч між ключовими релігійними конфесіями, так і через хибно-нейтральну позицію держави, яка проводить політику невтручання у внутрішні справи церкви, і тим самим фактично потурає розпалюванню міжконфесійної ворожнечі. Основна лінія конфлікту проходить між УПЦ МП, УПЦ КП та греко-католицизмом (уніатством). Багато в чому відмінності між ними стосуються зв’язку відповідних релігійних організацій із лобістськими огрупованнями в спецслужбах, які в той чи інший спосіб продовжують свої «кураторські повноваження» щодо православної церкви. Відносини інших конфесій, які можна розглядати в якості вторинних, стосуються маргінального неопротестантизму, який, проте, вступає у відносини з державою лише у зв’язку із православ’ям і греко-католицизмом. Інститути релігії в порівнянні з іншими соціальними інститутами більш консервативні та змінюються вкрай повільно. Релігія закріплює сформовані в попередні епохи цінності, норми, соціальні практики, зразки відносин та ін. Трансформація релігійних інститутів відбувається не синхронно зі зміною інших правових, політичних або економічних інститутів. Релігійні інститути більш стійкі, надають стабілізаційний вплив, вносять елемент наступності та забезпечують суспільству його своєрідність. Влада не має можливості надавати пріоритетну підтримку будь-якої з них, в політичному плані вона залежить від електорату не однієї, а сукупності всіх конфесій. Внаслідок цього роль релігійного чинника в суспільному житті країни дещо розмита. Розколи в православ’ї у своїй соціальній функціональності, обмеженої щодо єдиного Вселенського православ’я, мають деструктивне та дезінтегруюче значення не тільки в церковному, але і в суспільному сенсі.

У статті представлено результати дослідження ефективності функціонування комплексу бортового обладнання КБО-42 літака DA-42 в умовах дестабілізуючих впливів за показниками функціональної стійкості. Дослідження включало аналіз графу КБО-42 за критеріями: вид топології, число і розташування вузлів, кількість ліній зв’язку; визначення компонентів зв’язності графу; розрахунок структурних параметрів графа: коефіцієнта надмірності зв'язків, радіусу графа, діаметру графа, коефіцієнта централізованості; розрахунок показників функціональної стійкості: ступеню вершинної зв’язності, ступеню реберної зв’язності. Надано результати дослідження структурних показників функціональної стійкості КБО-42: запасу функціональної стійкості, вершинного запасу функціональної стійкості, реберного запасу функціональної стійкості. За результатами досліджень визначено, що комплекс бортового обладнання КБО-42 має низький рівень функціональної стійкості під впливом дестабілізуючих факторів. У статті запропоновано основні шляхи реалізації принципів функціональної стійкості для дослідженого комплексу бортового обладнання КБО-42 літака DA-42.

Гідронасосні станції з електроприводом та живленням від вітроелектричних установок знайшли застосування на територіях, віддалених від розподільчих електромереж. Досвід експлуатації таких станцій засвідчує суттєвий вплив наявності пульсацій швидкості вітру на їх продуктивність. В рамках цього дослідження розроблена математична модель динаміки зміни подачі води багатоагрегатною гідронасосною станцією з електроприводом від асинхронних двигунів з короткозамкненою обмоткою ротора за живлення від вітроелектричної установки з синхронним генератором з урахуванням стохастичної складової зміни швидкості вітру. Дослідження динамічних процесів здійснюється на 10-и хвилинному інтервалі осереднення швидкості вітру, що є стандартизованою величиною для оцінки потужності вітроелектричної установки за збурень вітрового потоку. Модель являє собою систему нелінійних диференційних рівнянь, що описує взаємодію двох інерційних складових єдиної аероелектрогідродинамічної системи. Перша інерційна складова містить в собі вітротурбіну та синхронний генератор, а друга – асинхронний двигун та гідронасос. Взаємний вплив одної інерційної складової на іншу здійснюється через електричний зв’язок між генератором та двигуном через лінію електропередачі разом з трансформаторними підстанціями. Визначення параметрів механічного обертального руху інерційних складових виконувалось в припущенні про квазістаціонарність електромагнітних процесів в статорних і роторних контурах генератора та двигуна. Розрахунок їх електромагнітних моментів здійснювався з використанням еквівалентних заступних електричних схем обладнання з урахуванням змінної частоти обертання та довільної кількості гідроагрегатів у складі станції. Представлені результати розрахунків динаміки подачі гідронасосної станції потужністю 1 МВт в складі 5 гідроагрегатів за електроживлення від вітроустановки з синхронним явнополюсним генератором такої ж потужності за швидкості вітру менше номінального значення, рівному та більшому за номінальне значення. Вони надають можливості оцінки динамічних властивостей процесу перетворення кінетичної енергії вітру в потенціальну енергію води, накопиченої в басейні акумуляторі. На сьогодні отримані результати набувають важливого значення в зв’язку з необхідністю інтеграції значних потужностей вітроелектростанцій до складу електроенергетичних систем. Бібл. 26, табл. 3, рис. 8.

У статті досліджується вплив науково-технічних досягнень, зокрема, сучасних мережевих комунікативно-інформаційних технологій на формування сітьової організації суспільства. Мережа, як нова якість соціальної комунікації, трансформує інститути і практики сучасного суспільства, формує новий посткласичний підхід до аналізу суспільства. Мережева організація суспільного життя має певні переваги щодо попередніх форм організації (централізованих та ієрархічних структур). Вона більш мобільна, децентралізована, гнучка, дещо змінює методи і способи управління. Мережі – більш рухливі і адаптивні форми організації, здатні зростати разом із своїм оточенням. В таких системах з багатьма розгалуженими вузлами, як точок перетину ліній зв’язку легше здійснюється координація. Нова техніка і технологія, втілені в практику суспільного та індивідуального життя, породжують нові соціальні явища та їх нові якості. Мережа стає основою просторової структури соціального життя. Сучасне суспільство вибудовується за моделями, що задаються технологіями системної інтеграції процесів обробки і передачі інформації.

Постановка проблеми. Розвиток сучасного суспільства неперервним чином залежить від розвитку інформаційних технологій, причому, як стверджують аналітики, технології йдуть вперед більш швидкими темпами порівняно з суспільством, яке їх намагається засвоїти та використати в повсякденному житті.Серед таких новацій виділяється відеоконференцзв’язок. На сьогоднішній день практично не залишилося області життєдіяльності, в якій не можна було б його використовувати: він знаходить застосування там, де необхідні оперативність в аналізі ситуації і ухваленні рішень, консультація фахівця, спільна робота над проектами в режимі віддаленого доступу тощо.Результати досліджень психологів показали, що у процесі телефонної розмови людиною в середньому сприймається близько 20% інформації, у ході особистого спілкування – 80%, а в ході сеансу відеозв’язку – 60%. Іншими словами, якщо до спілкування по звуковому (аудіальному) каналу додається візуальна невербальна мова (жести, міміка тощо), то у співрозмовників підвищується ефективність сприйняття інформації [3].Ці висновки були вдало використані компаніями зв’язку, які поряд з аудіальним каналом зв’язку почали забезпечувати і відеозв’язок. Вже у другій половині ХХ століття були запропоновані системи такої електронної взаємодії двох осіб у режимі реального часу.Аналіз актуальних досліджень. Велику частину наявних на сьогоднішній день систем відеоконференцій можна розбити на персональні, групові та студійні [1].Персональні відеоконференції – системи, що підтримують діалог двох чи більше учасників. Для проведення конференції необхідний комп’ютер із мультимедійними можливостями і канал зв’язку (наприклад, локальна мережа). Підключення до сеансу відеоконференції тут можна порівняти зі звичайним телефонним дзвінком. У процесі спілкування користувач має можливість бачити як свого співрозмовника, так і власне зображення, яке передається іншим учасникам.Групові відеоконференції забезпечують одночасний зв’язок між групами учасників. Вони вимагають використання спеціального оснащення і наявності спеціальних каналів зв’язку. При цьому можна одночасно обмінюватись і переглядати документи, відображення яких у персональних відеоконференціях є неможливим.Студійні відеоконференції – системи більш високого класу, що поєднують одного виступаючого з великою аудиторією. Вони вимагають високошвидкісних ліній зв’язку, високоякісного телеобладнання і чіткої регламентації сеансів.Західні дослідження показують, що найбільш бурхливо розвиваються групові і персональні відеоконференції, оскільки системи саме такого рівня призначені для вирішення завдань суспільства у різних сферах. Зокрема, серед них [2]:структури влади: практика селекторних нарад давно і міцно затвердилася в свідомості керівників всіх рівнів; відеоконференції значно розширюють можливості спілкування начальників і підлеглих, напрацювання і ухвалення спільних рішень, затвердження документів тощо;бізнес-структури: співробітники компаній значну частину свого робочого часу проводять у відрядженнях і переговорах, тому відеоконференції здатні істотно знизити витрати, пов’язані з оплатою відряджень і з вимушеним відривом від виробництва на час переїзду до місця ділової зустрічі; якщо необхідно розглянути кандидатури іногородніх претендентів на вакантні посади, співбесіду можна провести з використанням відеоконференції, що значно скоротить матеріальні витрати обох сторін;телемедицина: відеозв’язок між лікарками і пацієнтами дозволяє зменшити витрати, необхідні для постановки діагнозу та лікування жителів віддалених регіонів; при цьому істотно спрощується проведення наукових конференцій, консиліумів, демонстрацій новітнього обладнання; з’являється можливість дистанційного навчання новітнім технологіям в області практичної медицини і діагностики місцевих фахівців, а також тиражування досвіду провідних медичних центрів;торгівля і реклама: відеоконференції дозволяють демонструвати переваги нової продукції, різних видів товарів і послуг тощо.Серед сфер впровадження відеоконференцзв’язку не стоїть осторонь і освітня галузь. Оскільки системи відеоконференцій забезпечують можливості:особистого спілкування без витрат на переїзди;своєчасного обміну необхідною інформацією;спільної роботи над якою-небудь задачею віддалених один від одного учасників цього процесу (вони можуть знаходитися на різних поверхах одного будинку або навіть у різних точках земної кулі);то використання такого зв’язку є виправданим. Викладачі, користуючись відеоконференцзв’язком, можуть працювати одночасно з декількома аудиторіями слухачів, розташованими в різних точках земної кулі. При цьому встановлені камери надають можливість інтерактивного спілкування (слухачі можуть ставити запитання в режимі реального часу, є можливість приймати заліки та іспити через відеоконференцзв’язок тощо).Мета статті. Провести стислий аналіз програмного забезпечення, що надає можливість здійснити відеоконференцзв’язок.Виклад основного матеріалу. Завдяки розвитку інформаційно-комунікаційних технологій використання відеоконференцзв’язку стало можливим як в процесі навчання і підвищення кваліфікації фахівців, так і в реальній практиці наукового і професійного спілкування. Тому для ефективних публічних виступів при захисті власних проектів, участі у конференціях, в тому числі, відеоконференціях, під час навчання студентів необхідно розвивати у них нові соціально-психологічні, інформаційно-комунікаційні і науково-аналітичні компетенції. Досвід показує, що такі компетенції можуть бути сформовані лише в результаті практичної діяльності – безпосередньої участі у таких заходах, тому у Сумському державному педагогічному університеті імені А.С. Макаренка на базі кафедри інформатики було вирішено провести студентську відеокноференцію «Використання інформаційних технологій в навчальному поцесі» в рамках захисту власних курсових проектів студентами 4–5 курсів. Основною метою проведення такої конференції було набуття практичного досвіду як викладачами, так і студентами в організації відеоконференцзв’язку та отримання таких фахових компетенцій, як психологічні, інформаційні та аналітичні компетенції.Організація такого заходу вимагала попередньої підготовки: потрібно було визначитися з технічною підтримкою проведення конференції та її змістовим наповненням.Якість змістового наповнення забезпечувалася тематикою курсових робіт та відповідним ставленням студентів до власних курсових проектів.Технічна сторона вимагала певного аналізу наявного програмного забезпечення, що забезпечує відеозв’язок.Як показав аналіз, сьогодні існує достатня кількість програм для VoIP-зв’язку (Voice over IP). Серед них Skype, Sight Speed Business, ooVoo, Google Talk [4–7] тощо, а також ті, які постачаються з програмним забезпеченням виробниками web-камер. Ми зупинилися на двох з них – загальновідомій програмі Skype та програмі ooVoo [4–6].Як було з’ясовано, програму Skype спочатку було розроблено для аудіозв’язку, але в процесі розвитку інформаційних технологій програму було вдосконалено: система стала забезпечувати відеозв’язок, але без підключення сторонніх модулів інших виробників – вона і досі залишається двосторонньою.Компанія ooVoo розробила сервіс з більш широким спектром послуг, а саме: проведення web-конференцій, зустрічей on-line або презентацій через Інтернет у режимі реального часу.Однією з позитивних характеристик програми ooVoo (перед програмою Skype) є те, що ooVoo позиціонує себе як сервіс для проведення відеоконференцій, а це є зв’язок другого покоління (VoIP2), який дозволяє не використовувати комп’ютер користувача в якості проміжного вузла, як це здійснюється у програмі Skype. До того ж програма ooVoo використовує власну інфраструктуру для керування відеодзвінками.Ще одним плюсом ooVoo є більш широка карта відеоналаштувань, ніж у Skype – ви можете виставити кількість кадрів в секунду від 5 до 30 fps (Frames Per Second), змінити роздільну здатність та один з трьох рівнів якості передачі відео.Серед спільних характеристик цих програм можна виділити:відеодзвінок у реальному часі;миттєву передачу текстових повідомлень;передачу файлів;роботу на платформах PC, Mac OS, Linux.Програма ooVoo в свою чергу має додаткові характеристики, які відсутні у Skype:зберігання та перегляд матеріалів тривалістю до 1000 хвилин;відеоконференція з 6-ма співрозмовниками в режимі реального часу *;відео HD-якості *;запис відео дзвінків *;можливість посилати відеоповідомлення (тривалість до 5 хвилин), якщо співрозмовник знаходиться off-line, і, навіть, якщо не є клієнтом ooVoo (в цьому випадку посилання на повідомлення надходить на E-mail адресу одержувача, переглянути яке можна за допомогою «браузера»).У більшості випадків інтерфейси програм схожі, зручні та інтуїтивно зрозумілі, але інтерфейс ooVoo надає можливість показу відеокартинок у 3D просторі, що створює ефект віртуальної кімнати переговорів.До недоліків програми ooVoo слід віднести платні послуги (відмічені вище зірочкою *), але якщо висока якість зв’язку доступна і у безкоштовній версії, і при цьому вам не потрібний конференцзв’язок на 6 осіб, тоді цим недоліком можна знехтувати.У загальному випадку обидва ресурси дають змогу без особливих зусиль провести відеоконференцію, тому вибір програми можна залишити за користувачами, технічними можливостями комп’ютерів співрозмовників та шириною самого Інтернет каналу.Для реалізації відеоконференцзв’язку нами було використано комп’ютер із звуковою картою, мікрофон, Web-камеру і проектор та програмне забезпечення ooVoo, через яке було налагоджено зв’язок з аудиторіями.Побудова виступів була заздалегідь регламентована, тому наперед були підготовлені презентації та відповідне програмне забезпечення. Сама конференція пройшла згідно побудованого сценарію.Висновки.Використання програми ooVoo є можливим і доцільним для налагодження відеоконференцзв’язку.Проведення відеоконференції в педагогічному університеті є важливим заходом як для викладача, що його організовує, так і для студента, що є його безпосереднім учасником, оскільки він надає можливість:набути досвіду відеоспілкування каналами VoIP-зв’язку;навчитися студентам налагоджувати такі канали зв’язку;зберегти власний виступ для подальшого аналізу власної поведінки під час виступу (своїх рухів, висловів тощо), тобто глянути на себе збоку.

В статті було проаналізовано сучасні дослідження в галузі прогнозування, які розглядають методи підтримання якості функціонування мобільних радіомереж та прогнозування часу перевантаження маршрутів передачі даних. Вказано основні фактори, які впливають на якість функціонування мобільних радіомереж такі як пульсація вхідного трафіка, рівень використання пропускної здатності ліній зв’язку, чутливість до затримок або втрат пакетів. Розглянуто методи прогнозування змін маршрутів передачі даних. Показано реалізацію класичних методів. Вказані переваги і недоліків, які визначають їх ефективність за різних умов застосування. На основі аналізу визначено доцільність проведення комбінування інтелектуальних, причинно-наслідкових, формалізованих та інтуїтивних методів, а саме штучного інтелекту, еволюційних обчислень та управління параметрів. Враховуючи функціональні особливості побудови мобільних радіомереж та вимоги, що висуваються до методів які розглянуті, можливим варіантом рішення є побудова методів заснованих на комбінуванні штучного інтелекту, еволюційних обчислень та управлінням параметрами, що в свою чергу надає можливість розробити нові методи з прогнозування змін маршрутів передачі даних в бездротових самоорганізованих мережах.

Наведено результати трирічного вивчення наборуколекційних зразків проса, різних за походженням(із 34 країн світу) і біологічним статусом (місцевій селекційні сорти, лінії) за ознакою «урожай-ність» та її складовими елементами в контраст-них погодних умовах вирощування. Визначено кое-фіцієнти варіації та кореляційні зв’язки між да-ними показниками. Найбільш врожайними вияви-лися зразки походженням з України, Японії, Індії,Марокко і Франції. Виділено 20 високоврожайнихзразків проса зі стабільним проявом за роками,рекомендовані як вихідний матеріал для селекціїна стабілізацію урожайності. The results of three-year study of collection set of milletsamples, different originally (from 34 countries of theworld) and to biological status (local and plant-breedingsvarieties, lines) on a sign the "productivity" and to itsmaking elements in the contrasting weather terms ofgrowing are resulted in the article. The coefficients ofvariation and level of cross-correlation connections arecertain between these indexes. It is set that mostproductive were samples by an origin from Ukraine,Japan, India, Morocco and France. 20 high-yield samplesof millet are selected with a stable index on years, whichare recommended as a initial material for a selection onstabilizing of the productivity.

У статті з’ясовано, що одне з магістральних значень в шкільному курсі мови має вивчення лексичного рівня української мови; наголошено, що формування лексичної компетентності відбувається в системно-інтегративних зв’язках лексики з фонетикою, граматикою, орфографією та стилістикою, бо слово є явищем багатогранним; успішне засвоєння лексичного рівня української мови залежить від урахування специфічних підходів, принципів, закономірностей навчання та добору методів і прийомів навчання; потрактовано поняття «лексична компетентність» у розвідках науковців та визначено її як високий рівень засвоєння лексичного рівня української мови, уміння володіти лексичними засобами відповідно до ситуації мовлення, беззаперечне дотримання лексичних норм, оволодіння словниковим запасом української мови, повага до українського слова, активне використання власне української лексики; простудійовано основні положення програми з української мови для учнів 10-11 класів (профільний рівень), у якій за пріоритетне визначено формування лінгвокультурологічної, соціолінгвістичної компетентностей, що сприятиме формуванню лексичної компетентності сучасного учня шляхом усвідомлення ним мови як національного феномену; схарактеризовано домінантні завдання лінгвістичної (мовної) та соціокультурної змістових ліній; проаналізовано класифікацію лексичних вправ, до яких уналежнено: власне лексичні, що спрямовані на закріплення лексичних понять і формування вмінь тлумачити значення слова; лексико-граматичні вправи сприяють виявленню й установленню зв’язків між лексикою й граматикою, формуванню вмінь розрізняти лексичне й граматичне значення слова; лексико-орфографічні вправи забезпечують засвоєння й повторення особливостей написання слів та їхніх частин; лексико-стилістичні вправи забезпечують вироблення вмінь і навичок правильного відбору і вживання слів у мовленні відповідно до характеру й мети висловлювання; наведено приклади таких вправ і завдань до них, що передбачають аналіз слів-символів, вербалізацію концептів, вибудовування лексико-семантичного поля, обов’язковий інформаційно-комунікаційний супровід їх.

При формуванні високопродуктивного стада чи одержанні тварин з високим реалізаційним потенціалом необхідно враховувати і поєднувати між собою максимальну кількість чинників довкілля та генотипу. З урахуванням чого визначення молочної продуктивності корів української чорно-рябої молочної породи в залежності від природно- кліматичних умов, походження за батьком, лінійної належності, технології виробництва молока, а також року народження відноситься до актуальних проблем сьогодення, вирішення якої слугуватиме підвищенню продовольчої безпеки держави. Нашими дослідженнями встановлено, що переважна більшість корів української чорно-рябої молочної породи в досліджених племінних стадах Полтавщини належать до ліній голштинської породи Валіанта 1650414, Дж. Бесна 5694028588, Елевейшна 1491007, Маршала 2290977, Старбака 352790 і Чіфа 14227381. Природно-екологічні умови регіону, а також технологія виробництва молока в досліджуваних господарствах забезпечили різний прояв реалізаційного потенціалу первісток як різних генеалогічних формувань, так одних і тих само. Найкраще до умов довкілля даного регіону пристосовані дочірні нащадки плідників ліній Елевейшна, Маршала і Чіфа, які за 305 днів першої лактації продукували більше 7000 кг молока не залежно від умов їх утримання. Поєднання генотипових і паратипових чинників забезпечило одержання більше ніж 8000 кг молока за лактацію дочірніми потомками усіх досліджуваних ліній. Доведена роль бугая-плідника у формуванні молочної продуктивності корів дочок навіть за низького рівня годівлі тварин та виробництві молока за традиційної технології. Встановлений достовірний кореляційний зв’язок між надоєм корів першої і другої лактації, що обумовлює добір за однією селекційною ознакою. Виявлена залежність надою корів першої – третьої і вищої лактації від року їх народження, що варто враховувати при створенні високопродуктивного стада.

Поняття числа – одне з провідних понять курсу математики середньої школи. Це поняття послідовно розширюється та розвивається, змістовно та якісно збагачується.За програмою шкільного курсу алгебри числові множини вивчаються у різних класах, причому їх вивчення розділене досить тривалим часовим інтервалом: натуральні та дробові числа знайомі учням ще з початкової школи, з від’ємними числами школярі зустрічаються у курсі математики VI класу, ірраціональні числа вивчаються у VIII класі, комплексні числа та операції над ними учні розглядають у XI класі. При цьому методика вивчення числових систем у шкільному курсі математики відображає історичну послідовність розвитку поняття числа.Еволюція поняття числа нерозривно пов’язана з еволюцією поняття рівності чисел, операцій над числами. Розвиток цих понять у математиці часто зумовлює розвиток самого поняття числа. Змінюючи умови рівності чисел, їх суми та добутку, отримують нові числа. Потім, на певному етапі еволюції новий вид чисел, створений внаслідок розвитку понять рівності, суми, добутку чисел у застосуванні до відомих чисел, набуває у єдності з цими поняттями нового якісного змісту. Еволюція поняття рівності, суми та добутку у застосуванні до тільки що створених чисел приводить до нового етапу розвитку поняття числа. Така схема розвитку поняття числа у математичній науці, де пріоритетне значення мають не самі числа, а операції, які над ними виконуються.У шкільному курсі математики традиційно предметом вивчення є самі числа, як об’єкти, а не означені у даній числовій множині операції та відношення, які визначають її структуру. Внаслідок такого підходу до вивчення чисел, учні досить часто присвоюють властивості операцій певним числам, не мають уявлень про замкненість числових множин відносно операцій, тощо. Учні не сприймають числову змістову лінію шкільного курсу у цілому, не розуміють відношень між: різними класами чисел, ідею розширення поняття числа, не бачать можливостей переносу властивостей числових систем на нечислові об’єкти.Натуральні числа є основою для інших числових множин: цілих, раціональних, дійсних, комплексних чисел. Кожна з цих множин містить попередню, тобто є її розширенням. У математиці можливі різні шляхи здійснення розширення числової системи. Перший шлях – будують множину В як нову множину чисел, а потім ототожнюють певну її підмножину з множиною А. Другий шлях, який використовується у шкільній практиці при розширенні числових множин полягає у такому: доповнюють відому числову множину А (наприклад, множину натуральних чисел і нуль) новими, вже відомими числами (у даному випадку від’ємними) і отримують розширену множину В (множину цілих чисел).Для обох шляхів суттєвим є виконання наступних умов:1. Числова множина А (відома) повинна увійти в розширену множину В як її частина і стати окремим випадком чисел нової природи;2. Усі операції, які виконуються в А визначаються і в В, причому так, що застосування цих операцій до елементів з В дають ті ж самі результати, що й при виконанні цих операцій за правилами, означеними в А. Властивості операцій, які мали місце в А мають місце і в В.3. У множині В є виконуваною операція, яка не виконувалась у А.4. Множина В повинна бути мінімальною.У традиційному навчанні майже не приділяється увага обґрунтуванню виконуваності даних вимог.Фундаментальність поняття числа у світі математики потребує вдосконалення методики вивчення числової змістової лінії шкільного курсу, знаходження нових засобів її узагальнення, особливо у школах математичного профілю. Одним із шляхів вдосконалення методики формування вмінь узагальнювати навчальний матеріал, а також: орієнтації на зближення шкільних математичних курсів з сучасною математичною наукою є ознайомлення учнів з основними поняттями сучасної математики які виконують у ній узагальнюючі функції.До таких понять належать поняття алгебраїчної операції, алгебраїчної структури, математичної моделі. Поняття математичної моделі широко застосовується у різних галузях. Визначальна роль математичного моделювання для сучасної науки висуває відповідні вимоги до математичної підготовки учнів. Доцільно, щоб вони якомога раніше усвідомили ідею математичного моделювання. Математична модель реальної ситуації в багатьох випадках являє собою математичну структуру певного типу. Об’єкти цієї структури трактуються як (ідеалізовані) реальні «речі» (або поняття), а абстрактні відношення між: цими об’є ктами – як конкретні зв’язки між елементами дійсності. Отже використання ідеї алгебраїчної структури дозволяє узагальнити знання учнів з числової змістової лінії шкільного курсу, сприяє інтеграції знань учнів у межах курсу алгебри.При цьому доцільно забезпечити розуміння учнями:– ідеї розширення числових множин і основаної на ній логічної схеми розвитку поняття числа;– можливості переносу властивостей числових систем на інші об’єкти можливо і нечислової природи, тобто що обчислювальний апарат, розроблений для певної числової множини володіє властивістю переносу, при умові, що сукупність об’єктів, яка розглядається алгебраїчно побудована за типом відомої числової множини;– ідеї про те, що при вивченні різних об’єктів засобами математики, суттєвою є неприрода об’єктів, а відношення між ними.Реалізувати ці завдання доцільно в умовах диференціації запропонованого змісту за трьома рівнями викладання.Перший – ознайомлювальний рівень передбачає оглядове ознайомлення з метою дати учням уявлення, які поширюють їх математичний і загальнонауковий кругозір. Домінуючий метод викладання – оглядова лекція.Другий – ідейно-узагальнюючий рівень: вивчення науково-ідейного змісту теми з ілюструванням окремих застосовувань. Основна форма проведення занять на цьому рівні – семінари, самостійне виконання індивідуальних творчих робіт.Третій – операційний рівень – вивчення змісту з метою формування навичок та вмінь його застосовувати при розв’язуванні задач. Це досягається на практичних заняттях і уроках формування навичок та вмінь. При цьому процес навчання слід будувати так, щоб кожен школяр міг найбільш повно реалізувати свої можливості, задовольнити пізнавальні потреби та інтереси.Рівень, на якому пропонується конкретний матеріал, визначається:– необхідним ступенем засвоєння способів діяльності;системою диференційованих вимог до засвоєння понять та математичних фактів в рамках теми;– відбором форм і методів контролю та оцінки знань учнів.Так, матеріал, який розглядається на лекції (ознайомлювальний рівень) носить, в основному, інформативний характер. Тому усвідомлення нових понять і відповідних їм термінів (нейтральний елемент, кільце, група) відбувається з опорою на конкретні приклади, відомі учням із традиційного курсу математики. При цьому увага акцентується на узагальнюючих функціях даних понять. Відповідно від учнів не вимагається знання строгих формулювань означень основних понять. Достатньо, щоб вони мали уявлення про ці поняття, могли їх пояснити, розпізнати та навести приклади.Детальніше вивчення узагальнюючих понять та систематизуючих ідей, ілюстрація їх відповідних функцій в сучасній науці та шкільній математиці рекомендується на семінарських заняттях (ідейно-узагальнюючий рівень). Домінуючим критерієм у відборі теоретичного матеріалу, який пропонується для вивчення на семінарі є доступність змісту для самостійного опрацювання учнями.Закріплення та поглиблення теоретичного матеріалу, формування практичних навичок та вмінь проходить на практичних заняттях (операційний рівень). Цей напрямок реалізується шляхом виконання системи вправ, яка включає дві групи:а) вправи підготовчого характеру, які орієнтовані на усвідомлення основних понять та ідей розглядуваної теми;б) вправи, що передбачають використання точних математичних означень понять.Завдання першої групи пропонуються учням для самостійного виконання при фронтальній роботі або індивідуально (у вигляді карток, програмуючих тестів та ін.). Завдання другої групи використовуються на етапі закріплення теоретичних знань, формування вмінь. Зразки розв’язання таких вправ вчитель демонструє на лекції. При подальшому вивченні теми вправи другого типу пропонуються учням на різних заняттях (семінарах, практикумах) з різними дидактичними цілями.Таку систему вправ ми розглядаємо як засіб навчання, який повинен:– задовольняти загальнодидактичним вимогам (науковість, системність, доступність, відповідність матеріалу віковим особливостям учнів);– задовольняти основним вимогам педагогічного процесу (забезпечення активної самостійної роботи, оволодіння учнями навичками самоаналізу і самоконтролю);– забезпечувати умови для найбільш раціонального формування оберненого зв’язку.Організований таким чином процес узагальнення математичних знань учнів профільних шкіл з числової змістової лінії курсу алгебри передбачає, в основному, самостійну роботу учнів, що сприяє переорієнтації навчального процесу «навчання» на процес «учіння».

У статті на основі даних султанських канун-наме розглядається організація провінційного управління Османської імперії у XVI ст. Автор аналізує систему адміністративного поділу Османської імперії. Зазначається, що найбільші османські провінції поділялися на два типи – тімарли, в яких було сформовано османське право, тімарна система та поділ на санджаки та сальянелі, в яких тімарна система була відсутня, а зібрані податки розподілялися на місцеві потреби; адміністративно-військовою територіальною одиницею другого рівня були санджаки, які у свою чергу розподілялися на кази, кадилики та нахійє. Встановлено, що систему влади на місцях формували представники військово-адміністративної, судової та фінансової ліній османського управління, які відповідно очолював бейлербей, кадій та дефтердар. Їхнім головним завданням було налагодження і зміцнення зв’язків між провінцією та центром.

У статті висвітлюється сутність психологічного змісту поняттярефлексії, її поліфункціональність, зазначається важливість та унікальність ролі даногофеномену в структурі особистості людини. Рефлексія розглядається як механізмсамосвідомості, як особливий дослідницький акт, що спрямовує людину на осмислення йусвідомлення власних форм свідомості з метою предметного розгляду знання про себе таінших людей, критичного аналізу його змісту й методів пізнання. Представлено аналізсучасного стану проблеми рефлексії, перераховані усталені підходи в цій галузі.Сформульовано основні труднощі у вивченні рефлексії та їх зв’язок з проблемами вивченнясвідомості. Порушено міждисциплінарний аспект, який надає широти розуміння проблемирефлексії як однієї з ключових ліній сучасного наукового знання. Встановлено, що рефлексія єодним із механізмів саморозвитку та самовдосконалення особистості. Доведено, що нашляху самовдосконалення рефлексивні процеси дають змогу особистості актуалізуватипроцеси самоорганізації, мобілізуючи власний потенціал, інтелектуальні та духовні ресурси.

У статті досліджується тактика проведення слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних заходів під час розслідування погрози або насильництва щодо захисника чи представника особи у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги. Розглянуто зміст та поняття тактичних прийомів під час здійснення слідчих (розшукових) дій. Наголошується, що одним із головних завдань науки криміналістики є розроблення організаційно-тактичних основ забезпечення діяльності слідчих, які під час виконання слідчих (розшукових) дій використовують певні тактичні прийоми з урахуванням тієї слідчої ситуації, що склалася. Констатується, що криміналістична тактика здатна розробляти такі наукові прийоми, які можуть бути використані під час проведення огляду, обшуку, допиту та інших процесуальних слідчих дій для того, щоб досягти максимального ефекту в отриманні фактичних даних про подію злочину. Зазначається, що у кримінальних провадженнях погрози або насильництва щодо захисника чи представника особи найбільш розповсюдженими і дієвими слідчими (розшуковими) діями в процесі розслідування є огляд місця події, допит свідків та обшук, організаційно-тактичні особливості яких у статті детально проаналізовані. Автор зазначає, що такі дії можна визначити у трьох аспектах, таких як: лінія поведінки слідчого у процесі здійснення конкретних слідчих (розшукових) дій; спосіб впливу слідчого на учасників слідчих (розшукових) дій; наукова рекомендація щодо розслідування конкретного виду злочинів. Наголошується, що особливість тактичних прийомів під час проведення таких слідчих дій проявляється у застосуванні нетрадиційної версії, постановці таких запитань під час допиту, що будуть спрямовані саме на розкриття мотиву злочину. Зазначається, що тактика розслідування цього виду злочинів ґрунтується на криміналістичній характеристиці. Звертається увага на застосуванні правильної тактики слідчим з метою унеможливити знищення або фальсифікацію доказів та попередити інші спроби протидії розслідуванню, а також на вдосконалені прийомів слідчої тактики на основі сучасних досягнень психології, що нині є одним із перспективних напрямів подальшого розвитку криміналістичної науки.

Анотація. Через біомеханічні дослідження, науковці можуть встановлювати параметри, важливі для стрільби з лука. З цього вони можуть зрозуміти зв’язки певних параметрів з досягненнями у цьому виді спорту. Стаття має за мету забезпечити систематичний огляд літератури з біомеханічних аспектів стрільби з лука, зокрема у Малайзії. Численні бази даних було вивчено на наявність статей, пов’язаних з біомеханічними аспектами стрільби з лука; однак тільки роботи з кількісним аналізом було вивчено більш детально. Широкомасштабний та екстенсивний пошук виявив 38 публікацій, з яких 33 було вивчено після видалення повторюваних. З них 20 було визнано такими, що відповідали критеріям відбору для цього огляду. Після того як відібрані публікації було досконало вивчено з точки зору їх прийнятності, тільки 10 – включено та проаналізовано. Тематичний підхід було використано для класифікації усіх статей. Найбільш поширенними параметрами, що вивчалися у відібраних публікаціях, були рівень м’язової активації, лінія сили натягу, постуральне хитання та баланс. Встановлено, що рівень м’язової активації, постуральний баланс, рухи рук, лінія сили натягу, концентрація прицілювання, техніка стрільби та швидкість стріли відіграють важливу роль у передбаченні високих результатів. Дослідження підтвердили, що лучники, які краще контролюють постуральне хитання, особливо у фазі випуску стріли, здатні підвищити свою результативність. Враховуючи ці показники, тренери та лучники можуть виявити сильні та слабкі сторони. Усю інформацію отримано у ході дослідження, вона є важливою для підвищення майстерності лучників. Інформація може бути використана для допомоги тренерам та лучникам у корекціі техніки та розробки тренувальних програм. Таким чином, дослідники мають віднаходити більше інформаціі з біомеханіки стрільби з лука заради покращення результатів у цьому виді спорту. Ключові слова: стрільба з лука, біомеханіка, Малайзія, спортивні досягнення.

В статті наведено результати досліджень показників власної продуктивності ремонтних свинок і відтворювальних якостей свиноматок різної племінної цінності, рівень кореляційних зв’язків між кількісними ознаками та їх фенотипну консолідацію, а також визначено економічну ефективність результатів досліджень. Дослідження проведено в агроформуваннях Дніпропетровської та Сумської областей, лабораторії тваринництва ДУ Інститут зернових культур НААН та лабораторії тваринництва і кормовиробництва Інституту сільського господарства Північного Сходу НААН. Робота виконана згідно програми наукових досліджень НААН №30 «Свинарство». Оцінку ремонтних свинок за показниками власної продуктивності та свиноматок за ознаками відтворювальних якостей проводили з урахуванням наступних параметрів: вік досягнення живої маси 100 кг, днів; товщина шпику на рівні 6-7 грудного хребця, мм; товщина шпику в середній точці спини між холкою і крижами, мм; товщина шпику на крижах, мм; довжина тулубу, см; багатоплідність, гол; маса гнізда на час відлучення у віці 28 діб, кг, збереженість, %. Індекс BLUP (материнська лінія) розраховували за загальною моделлю одиничної тварини (Ващенко П.А., 2019), індекс відтворювальних якостей (ИВК) – за методикою И.П. Шейко та ін. (2006), індекс вирівняності (однорідності) гнізда свиноматки за живою масою поросят на час їх народження (ІВГ0 ) – за методикою В.І. Халак (2012), коефіцієнти фенотипної консолідації (К1, К2) – за методикою Ю.П. Полупана (2005), біометричну обробку результатів досліджень – за методиками Г.Ф. Лакіна (1990). Встановлено, що ремонтні свинки різних класів розподілу за індексом BLUP за віком досягнення живої маси 100 кг та товщиною шпику на рівні 6-7 грудного хребця (материнська лінія) належать до класу «еліта». За основними показниками відтворювальних якостей (багатоплідність, гол, молочність, кг, маси гнізда на час відлучення, кг) свиноматки класу М+ достовірно переважають ровесниць протилежного класу М- на 7,93 %. Використання тварин зазначеної групи забезпечує одержання додаткової продукції на рівні +4,71 %. Коефіцієнти фенотипної консолідації (К1, К2) за показниками власної продуктивності ремонтних свинок та ознаками відтворювальних якостей свиноматок коливаються у межах від –0,368 до +0,315. Наявність достовірних кореляційних зв’язків між ознаками відтворювальних якостей та інтегрованими показниками (ІВГ0, ИВК, BLUP) у свиней породи ландрас свідчить про ефективність їх використання в селекційній роботі.

Метою роботи є дослідження впливу умов тертя в осередку деформування і режиму обтиснень на поздовжню сталість процесу та міжклітьові натяжіння розкату при прокатуванні в дротовому блоці. Методика проведення досліджень передбачала математичне моделювання процесу прокатування в клітях дротового блоку з визначенням середньої результуючої внутрішніх сил в металі, що пластично деформується, та інших параметрів процесу. Результати. Встановлено, що з збільшенням коефіцієнту тертя поздовжня сталість процесу прокатування по всій лінії дротового блоку збільшується з одночасним зменшенням питомого натяжіння розкату в міжклітьових проміжках, а при незначних змінах обтиснення в першій кліті блоку спостерігаються суттєві зміни режиму натяжіння між клітями та неоднозначні зміни показника сталості процесу прокатування. Наукова новизна отриманих результатів полягає у розробці математичної моделі процесу прокатування, яка дозволяє визначати, окрім відомих параметрів, середню результуючу поздовжніх сил в якості критерію сталості процесу, та підтвердженні можливості застосування такої моделі для дротових блоків з жорстким кінематичним зв’язком між клітями. Практична цінність результатів роботи зводиться до використання розробленої моделі, виявлених особливостей зміни параметрів по клітям блоку при розробці і удосконаленні технології прокатування катанки, а також у можливості використання моделі для коригування режимів обтиснень з метою забезпечення мінімальних міжклітьових натяжінь та сталості процесу по клітям блоку.

У статті представлені схема структури енергозберігаючої компетентності, яка включає в себе п’ять аспектів (когнітивний, ціннісний, діяльнісний, мотиваційний, результативність) і побудована модель методики її формування на уроках фізики в учнів закладу загальної середньої освіти. Наголошується на практичній і теоретичній значимості потреби у формуванні енергозбережувальної компетентності. Модель методики відповідає трьом критеріям: забезпечує формування енергозбережувальної компетентності відповідно до завдань і мети освітньої галузі; реалізовує наскрізну змістову лінію “Екологічна безпека та сталий розвиток”; створена відповідно дидактичної теорії. Запропонована модель утворює систему взаємопов’язаних компонентів, зв’язок яких показаний графічно. Кожен із компонентів містить поняття, судження, необхідні умови ефективного функціонування і, разом із цими зв’язками є цілісною системою. Згідно з моделлю, принципи навчання істотно впливають на зміст, а також вибір методів і форм навчання і є компонентою, яка відповідає сучасним тенденціям в освіті. Ключові слова: схема, модель, енергозбережувальна компетентність, компетентність.