Journal articles on the topic 'Лінгвістичний корпус'

У статті обґрунтовано актуальність створення англійсько-українського паралельного корпусу текстів сфери інформаційних технологій та окреслено перспективи його використання передусім у перекладацьких і мовознавчих студіях. Особливу увагу приділено опису основних етапів побудови паралельного корпусу, зокрема збору даних, вичитці й унормуванню текстів, вилученню нетекстової інформації, трансформуванню текстів у файли необхідного формату, завантаженню корпусу в корпусний менеджер і текстовий аналізатор «Sketch Engine», додаванню метатекстової розмітки, наданню індивідуального доступу користувачам. Хоч в українській корпусній лінгвістиці вже наявні деякі корпуси (Український національний лінгвістичний корпус (УНЛК), Генеральний регіонально анотований корпус української мови (ГРАК) тощо), нестача порівняльних корпусів, зокрема англійсько-українських, усе ж відчутна. З огляду на потужність і швидкість розвитку в наші дні сфери ІТ і на труднощі перекладу ІТ-текстів, зокрема їх термінів, актуально створити англійсько-український паралельний корпус саме для текстів сфери інформаційних технологій. Основну цінність англійсько-українського паралельного корпусу ІТ-текстів убачаємо в тому, що він може бути джерелом великої кількості перекладацьких рішень, що дасть змогу полегшити процес перекладу ІТ-текстів, покращити їх якість, уникнути стихійності перекладів. Показано також, як побудований корпус текстів можна застосувати для здійснення мовознавчих досліджень ІТ-дискурсу та дійти обґрунтованих висновків стосовно вживання в ньому мовних одиниць, визначення особливостей ІТ-термінології, аналізу структурних моделей і способів перекладу термінів, стосовно виокремлення особливостей стилю тексів сфери ІТ з опертям на реальні контексти і статистичні параметри.

У статті розглянуто особливості сучасного когнітивно-корпусного лінгвістичного підходу та подано огляд напрямів досліджень і тенденцій його застосування на прикладі англійської мови. В останні десятиліття спостерігається тенденція до синергії когнітивно-лінгвістичних теорій і корпусно-лінгвістичної методології. З одного боку, сучасні дослідження з когнітивної лінгвістики використовують корпусні дані як потужну емпіричну базу, а корпусну методологію, зокрема корпусо-базовану, для підтвердження когнітивних гіпотез. З іншого боку, корпусна лінгвістика не може обійтися без інтроспекції, інтуїтивних суджень про мову представників когнітивної лінгвістики. Як наслідок, з’являється низка теорій і методик, які намагаються оптимально поєднати переваги обох. У руслі когнітивної лінгвістики з’являються базовані за вживанні теорії мови, які звертаються до корпусного матеріалу, зокрема даних про частотність уживання, задля вивчення когнітивних репрезентацій. Сюди належить прикладо-базована теорія мовного знання та репрезентації (Р. Ленекер, Дж. Тейлор). Течією, яка намагається поєднати когнітивну й корпусну лінгвістики, є граматика патернів С. Ганстон і Дж. Френсіс. Стрімкого розвитку набула когнітивна корпусна семантика (Д. Ґерертс, Г. Шмід, Д. Дів’як, С. Ґрайс). Корпуси актуальні для вивчення основних проблем когнітивної семантики, зокрема концептуальної метафори, полісемії, синонімії, прототипів, аналізу конструкцій тощо. Одним із популярних напрямів дослідження є вивчення концептуальної метафори із застосуванням корпусо- базованої методології (Р. Ґіббс, А. Стефанович). Корпусо-базовані методи використовуються також у дослідженні прототипів (Дж. Байбі, М. Стаббс). Поняття лексичного праймінгу передбачає, що корпусний конкорданс є своєрідною моделлю ментального конкордансу. Корпусо-керована когнітивна семантика застосовується передусім для аналізу полісемії та синонімії (Д. Ґлинн, Дж. Ньюман, Б. Аткінс, Д. Шьонефельд). Зокрема, запропоновано підхід поведінкових профілів – керованих даними семантичних описів, які застосовують до вивчення полісемії й синонімії (П. Генкс). Перспективним видається застосування мультимодальних корпусів, які інтегрують відео й аудіовиміри та дають можливість дослідити «ситуативне» мовне вживання (В. Еванс, М. Ґрін).

У статті викладено результати дослідження колокацій з лексичним компонентом зі значенням ‘розпач’ в англійській, німецькій та українській мовах, а також висвітлено деякі особливості їх перекладу крізь призму аналізу внутрішньої форми елементів колокацій. Дослідження було проведене шляхом структурно-функціонального та дистрибутивного аналізу з елементами когнітивного підходу. Фактичний матеріал дослідження було відібрано методом суцільної вибірки з національних лінгвістичних корпусів української, англійської та німецької мов, а саме: «Генеральний регіонально анотований корпус української мови», “British National Corpus”, “Mannheimer Korpus für Deutsche Sprache”. У статті розглядаються як усталені, кодифіковані колокації, що зафіксовані в лексикографічних джерелах, так і типові поєднання слів на основі їх частотності у зазначених вище лінгвістичних корпусах. Термін «колокація» у вітчизняній лінгвістиці представлений відносно недавно, з огляду на що він не закріпився остаточно й іноді трактується досить широко. У цій статті надається його уточнене визначення та критерії відмежування від таких суміжних термінів, як ідіома та фразеологізм. Колокації перебувають у перехідній зоні між лексикою та фразеологією, оскільки вони не мають чіткої метафоризації. У цій статті на основі наявних класифікацій колокацій за різними ознаками було здійснено класифікацію колокацій із компонентом зі значенням ‘розпач’ в англійській, німецькій та українській мовах за їх лексичним складом із зазначенням особливостей їх відтворення мовою перекладу залежно від групи, до якої належить колокація. Оскільки на лексичне значення слова впливає як контекст, так і синтагматичні партнери лексеми, словникові одиниці можуть набувати нових значень чи відтінків значень у мовленні. Саме тому лінгвістичні корпуси виступають плідним матеріалом для аналізу функціонування слів. Корпуси допомагають виявити, яким чином і як часто сполучаються слова. У результаті проведеного дослідження було встановлено, що навіть деякі частотні колокації є лінгвоспецифічними, що може становити труднощі при їх відтворенні мовою перекладу. Це дозволяє виявити відмінності в сприйнятті навколишнього світу носіями певної мови, а також проливає світло на взаємозв’язок мови і мислення, що є актуальними проблемами у межах антропометричного підходу до аналізу лінгвістичних явищ.

Реферовану статтю присвячено лінгвістичному аналізу асоціатів слова-стимулу ZUHAUSE («рідна домівка») в сучасній німецькій мові. Актуальність студії зумовлена потребою у виявленні специфіки національно-мовного образу світу різних народів із метою подолання перешкод у процесі міжкультурного спілкування. Останнє є не лише механізмом обміну інформацією, а й ефективним способом самоідентифікації. Дослідження виконане на основі матеріалів спрямованого асоціативного експерименту “Emotionen, Gefühle des Menschen”, що проводився впродовж шести місяців (лютий–липень 2012 року) у вишах та інституціях Німеччини гуманітарного напряму. В експерименті брали участь 102 анонімні автохтонні інформанти віком від 18 до 59 років жіночої і чоловічої статі. Корпус отриманих асоціатів, або відповідей-реакцій, становить 100%, його якість залежить від фонових знань і досвіду респондента. Умовно виокремлено такі дві групи асоціатів, як основні й похідні. Основні асоціати збігаються з лексико-граматичним класом пропонованого слова-стимулу – іменником, похідні – виходять за межі лексико-граматичного класу слова-стимулу й постають як прикметники, дієслова, власні назви, словосполучення (прикметники + іменники, займенники + іменники), синтагми та речення. Емпіричний матеріал було зіставлено з узусом або мовною нормою, виявлено більшою мірою відхилення від узусу: Нові значення рідної домівки орієнтовані на абстрактні поняття з позитивною, негативною й нейтральною характеристиками, поява яких детермінована позамовними й мовними чинниками. Запропоновано кілька класифікацій асоціатів: за морфологічною, структурою, ознаками, ґенезою, частотою вживання, орфографією, семантикою та лексико-семантичною структурою. Встановлено такі два основні різновиди мовної свідомості, як типова й нетипова, що опосередковуються перехідною мовною свідомістю. Типовість, нетиповість або перехідність визначено через кількісні показники й обрахунки. Доведено, що асоціати слова-стимулу ZUHAUSE групуються навколо Geborgenheit («захищеність, безпека») та Familie («сім’я»).

Метою запропонованої статті є опис та теоретичне осмислення тезаурусу говірки як лінгвографічного продукту, що маючи свою специфіку, становить емпіричне підґрунтя доказової лінгвістики на сучасному її рівні розвитку. Об’єктом є тезаурус говірки, який представляє її лінгварій як мовно-мовленнєву систему. Предмет дослідження – теоретичні та функційні засади і параметризація тезауруса говірки як лінгвографічний об’єкт її опису як мовної системи. Результатом дослідження є обґрунтування тезауруса говірки як цілісного інтегрованого продукту у всьому обсязі його лінгвістичного інформаційного наповнення та дотримання вказаних теоретичних настанов; як лексико- та граматикографічного комплексу, що має спеціально-наукове лінгвістичне призначення; проміжною ланкою між традиційною картотекою і комп’ютерним корпусом; визначення тезауруса з усіма його перевагами щодо традиційного лексикографічного представлення в діалектологіїтощо. Тезаурус – лінгвографічне видання або електронний ресурс, що містить слова (словосполучення, фразеологізми, паремії тощо), розташовані в алфавітному порядку (з відображенням лексикографічних, граматико-графічних, фразеографічних та інших одиниць), що пояснює значення описуваних мовно-мовленнєвих одиниць та надає іншу лінгвістичну інформацію або повідомляє відомості про істот і предмети, які позначаються ними (онімографічні одиниці), а також наводить контексти їх вживання в мовленні певної мовної системи. Висновки. Тезаурус говірки має величезний потенціал як нова технологічна можливість опису лінгварію говіркияк мовної системи. Як лінгвографічний об’єкт, він спроможний вирішити широкий спектр лінгвістичних завдань в удосконаленні й оптимізації науково-інформаційного забезпечення лінгвістичних досліджень.

Нині в психології спостерігається тенденція до поширення зони застосування якісних методів дослідження, котрі звертаються до вивчення лінгвістичних репрезентацій соціальної реальності (нара­тивний аналіз, дискурсивний аналіз, конверсаційний аналіз та інші). Ці методи є, безсумнівно, ефек­тивним інструментом психологічних досліджень. Однак необхідним є чітке розуміння можливостей і обмежень використання цих методів. Статтю присвячено актуальній проблемі оцінювання репрезен­тативності корпусу текстів, що передбачає включення в нього необхідної і достатньої кількості текстів, яка забезпечить вирішення дослідницьких завдань. Поняття репрезентативності висвіт­люєть­ся під різними кутами зору, після чого робиться висновок, що особистість дослідника, який фор­мує корпус текстів, значною мірою впливає на його репрезентативність. Автор наголошує на немож­ливості складання корпусу текстів, вивільненого від настановлень дослідника, що його формував, і вказує на недоліки застосовуваних тактик контролю такого впливу. На основі теоретичного аналізу розкрито роль міждослідницької тріангуляції в забезпеченні репрезентативності корпусу текстів та підвищенні валідності результатів емпіричного дослідження. Авторка підкреслює, що міждослідницька тріангуляція дає можливість сформулювати концептуальні узагальнення на базі результатів, отри­маних різними експертами. Застосування такої тріангуляції як дослідницької тактики, необхідної для формування корпусу текстів, відповідає загальним вимогам якісних досліджень. Наприкінці авторка формулює питання, які потребують подальшого дослідження в зазначеному напрямку.

Мета дослідження. Стаття спрямована на висвітлення ролі соціопсихолінгвістичних факторів функціонування лексичних одиниць ‘till’/‘until’ в сучасній англійській мові. У фокусі дослідження знаходяться лексичні одиниці ‘till’/‘until’, що є об’єктами функціональної транспозиції, у результаті якої обидві одиниці визначаються та функціонують як прийменники і сполучники, описуються ідентичними словниковими дефініціями, походять від однієї частини мови – прийменника і зазнають функціональної транспозиції виключно в категорію сполучника. Водночас вони характеризуються різним ступенем інституціоналізації в мові, що підтверджується статистичними даними. Відповідно висувається гіпотеза, що розбіжності у використанні цих одиниць залежать від соціопсихолінгвістичних факторів, що характеризують мовлення на сучасному етапі розвитку мови, а також визначають рівень інституціоналізації будь-якого транспозиційного процесу. Методи та методика дослідження. Аналіз проведено шляхом використання корпусно-базованого та корпусно-обумовленого підходів на основі даних, отриманих з Британського Національного Корпусу (BNC) як найбільш збалансованого та репрезентативного джерела зразків письмового та усного мовлення. У процесі дослідження, соціопсихолінгвістичні фактори поділені на лінгвістичні, що охоплюють: типи дискурсу, типи тексту, похідні типи тексту, сфери використання тексту, сфери використання тексту, що обумовлюються контекстом, типи взаємодії та рівні складності тексту; а також соціопсихологічні, а саме: вік і стать автора (для письмового дискурсу), вік, стать і соціальний клас мовців та респондентів (для усного дискурсу). Результати та висновки. Отримані дані свідчать про те, що між прийменником та сполучником ‘till’ практично відсутні будь-які розбіжності, за винятком вікових категорій авторів та мовців, що підтверджує спільну семантику одиниць. Показники цих категорій вказують на можливість подальшого ширшого розвитку саме прийменника ‘till’. Між прийменником та сполучником ‘until’ спостерігаються суттєвіші розбіжності, зокрема, з точки зору лінгвістичних факторів. З огляду на те, що саме соціопсихологічні фактори визначають лінгвістичні особливості використання одиниць, відзначаємо, що прийменник ‘until’ має найменшу кількість точок дотику з іншими одиницями дослідження, що обумовлює перспективу його детального аналізу з точки зору сучасної психолінгвістики.

Ця стаття висвітлює поточне і потенційне використання корпусів в лінгвістичних дослідженнях та розглядає застосування корпусного методу при аналізі медичної термінології на матеріалі українськомовних, польськомовних та німецькомовних інструкцій до медичних препаратів.

Від діагностики поточного стану проблеми залежить опрацювання заходів і процедур, спрямованих на поліпшення розуміння проблеми й імплементацію практичних заходів її розв’язання. Метою статті є визначення сутності поняття «діагностика» на тлі суміжних термінів, що передбачає аналіз зазначених понять у різних галузях знань (діагностика у філософському розумінні, технічна, медична, економічна, психологічна, педагогічна, лінгвістична діагностика), окреслення параметрів, які розкривають зміст поняття «діагностика». У статті розкриті перспективи дослідження нової для психолінгвістики корпусно-експериментальної діагностичної процедури. Поняття «діагностика» в міждисциплінарному вимірі позначає теорію, принципи, підходи, методи й інструменти розпізнання, оцінки й вимірювання об’єктів дослідження, визначення причин і динаміки їх змін із метою подальшого прогнозу й надання рекомендацій щодо покращення актуального стану. Продукція кваліфікованої діагностики дозволяє скласти актуальну картину стану досліджуваного об’єкта, визначити процеси, які відбуваються з об’єктом, виміряти їх інтенсивність, установити направленість, окреслити причинно-наслідкові й функційні зв’язки з навколишнім середовищем. Діагностика завжди опосередкована методологічним підґрунтям і діагностичним інструментарієм і використовує прийняту для певної галузі термінологію. Перспективним напрямом дослідження в психолінгвістиці є корпусно-експериментальна діагностика (А.В. Корольова, О.О. Черхава, Н.М. Бобер, Я.В. Капранов), яка дозволяє сформувати науковий об’єм певного поняття за допомогою відбору інформації в корпусі й опрацювати її експериментальним шляхом завдяки комплексу методів і методик. Підґрунтям корпусно-експериментальної діагностики як нової методологічної процедури й методу наукового пізнання стали напрацювання в галузі корпусної лінгвістики, дослідження якої зосереджені на вивченні питань відбору й способів представлення інформації в корпусі для отримання повного уявлення щодо досліджуваного явища й певної мови в цілому.

У статті проаналізовано досягнення П. Залозного як укладача фонетичної термінології у «Короткій граматиці української мови» (Полтава, 1906 рік). «Граматика» П. Залозного була авторитетною працею Наддніпрянщини на початку ХХ ст., що ґрунтувалася на наукових позиціях В. Науменка (1889 рік), А. Соболевського (1891 рік), В. Коцовського й І. Огоновського (1904 рік), а також писалася з орієнтацією на термінологічний корпус мови, що його виробляли у Галичині. Ця праця була покликана навчити всіх, хто прагнув знати українську мову, саме тому її основою є рідномовні зв’язки. На початку ХХ ст. розділами граматик були переважно фонетика, морфологія, синтаксис тощо. У «Короткій граматиці української мови» П. Залозного виявлено лінгвістичні терміни, які вчений запропонував для навчання мови у шкільній освіті. У статті зосереджуємо увагу на термінах фонетики у граматиці вченого. Доведено, що фонетичні терміни, що їх фіксує «Коротка граматика української мови», входять та доповнюють лінгвістичну терміносистему П. Залозного. Виявлено, що лише у граматиці вчений вводить низку таких фонетичних термінів: «глухі самозвуки», «піднебенні співзвуки», «опуст». Для фонетичних термінів, якими оперує П. Залозний у своїй роботі, характерне частиномовне вираження. Приналежність цих термінів до тієї чи тієї частини мови відтворює авторський підхід вченого до вироблення фонетичної термінології. У граматиці П. Залозного переважають фонетичні найменування, які відображають модель «прикметник+іменник», менш вживаними є терміни за структурою «іменник та іменник+іменник». Наголошено на цінності термінотворчої діяльності П. Залозного у контексті його доби. Вироблена фонетична термінологія у граматиці вченого сприяла гарному засвоєнню вчення про фонетику української мови. У статті стверджується, що термінологічну справу продовжували реалізовувати Г. Шерстюк та В. Коцовський, І. Огоновський у їхніх граматиках. Підтвердженням цієї думки є абсолютний збіг фонетичних термінів у навчальних книгах вчених.

У статті досліджуються індивідуальні особливості стилю американської письменниці Луїз Ердріч на прикладі її роману «Love medicine». Визначення індивідуального стилю автора є одним із найактуальніших завдань у галузі прикладної лінгвістики, що відіграє провідну роль для розробки сучасних засобів машинної обробки тексту. Індивідуальний стиль автора відображає неповторні риси у творчості митця, що відрізняють його твори від літературної спадщини інших письменників. Він розкриває особистість творця, його життєвий досвід, цінності, погляди та упередження, а також культуру його краю та характерні риси тогочасного суспільства. Луїз Ердріч є однією з найвідоміших американських письменниць індіанського походження, яка, вивчаючи історію предків, відображає її у своїх творах, втілює в образах різних персонажів. Упродовж дослідження визначено вплив культурного та особистісного досвіду письменниці на творчий доробок, проаналізовано вибір синтаксичних конструкцій, граматичних та лексичних засобів. Для проведення дослідження здійснено вибірку прикладів уживання художніх засобів та визначено їх значення в контексті твору. Проаналізовано використані автором метафори, порівняння, гіперболи, символи, анафору та ономатопею, їх вплив на текст, пробудження емоцій та почуттів у читачів. Ми виявили, що частка метафор у нашому тексті становить приблизно 40%, тоді як епітети та порівняння трапляються у 16% та 15% випадків уживання художніх засобів. До того ж діаграма ілюструє, що персоніфікація та анафора досить часто використовуються автором. Художні засоби відіграють неабияку роль у творі, адже саме вони дозволяють читачеві поринути у світ слова та переживати події разом із його героями, глибше пізнаючи кожного із них. За їх допомогою автор підкреслює індивідуальні та неповторні риси персонажів та надзвичайно тонко зображує їхні почуття, переживання та теплі стосунки між героями твору Луїз Едріч, що пронизують читачів до глибини душі. Робота має теоретичну цінність із точки зору вивчення унікальних рис, притаманних конкретному авторові, та практичну цінність під час застосування результатів дослідження в автоматизованих системах аналізу текстів та лінгвістичних корпусах.

Мета і завдання статті — проаналізувати метамову «коронавірусних» новоутворень; надати можливу типологію метаномінацій ковід-лексики; схарактеризувати способи творення метаномінацій; спрогнозувати можливості зростання метаномінацій ковід-лексики. Об’єкт дослідження — тексти ЗМІ, матеріали з мережі, лінгвістичні дослідження, присвячені темі короновірусної інфекції. Предмет дослідження — формування й розвиток метамови ковідного словника. Матеріалом для дослідження послугував корпус «ковідних» метаномінацій, до якого увійшло близько 100 одиниць. У дослідженні було використано загальнонаукові методи спостереження й опису та прийоми дефінитивного й контекстуального методів. У результаті наукової роботи було виявлено тематичні групи метаномі націй ковідних неологізмів, проаналізовано механізми їх утворення; розглянуто перспективу подальшого поширення метасловника. Автор роботи дійшов такого висновку. У російському мовному просторі в останні два роки поряд з формуванням номінативного поля найменувань нового явища — коронавірусної інфекції — формується й своєрідна метамова, яка складається з найменувань: 1) сукупностей нових лексем; 2) типів самих нових слів; 3) розділів мовознавства; 4) самого процесу/факту появи ковідних слів у мові. Метаномінації усіх підгруп, здебільшого, утворюють за моделями: «А+С», «С+С» и С+(АС). Як опорні лексеми використовують лінгвістичні терміни: язык, речь, слово тощо. Список атрибутів включає лексеми, що виражають зв’язок позначуваного з коронавірусною ситуацією. У більшості підгруп наявні складені метаномінації з першим компонентом ковид або корона. Декілька метаноміна цій є бленди. Тема Covid-19 продовжує лишатися популярною, що дає підстави вважати, що коло «пандемійних» метаномінацій може ще якийсь час розширюватися.

Частотні словники створюються для виявлення найбільш використовуваних слів у природній мові, мові письменника, певному творі тощо. Цими словниками послуговуються при вивченні іноземних мов; розробці інших видів словників; проектуванні мовних експериментів; проведенні досліджень у галузях лексичної семантики, психолінгвістики, морфології та інших; створенні прикладних програм, орієнтованих на опрацювання природної мови. Інформаційно-комунікаційні технології, доступ до величезних електронних лінгвістичних корпусів, національних баз даних слів, заснованих на субтитрах телевізійних програм та фільмів, значно прискорили дослідження в галузі статистичного опрацювання текстів. Зважаючи на те, що частотні словники широко використовуються в різних сферах діяльності, а їх побудова передбачає розв’язання широкого кола лінгвістичних задач, доцільно розглянути технологію створення таких словників у процесі підготовки фахівців з прикладної лінгвістики та комп’ютерних наук, учителів інформатики. У статті розглядається методика навчання студентів створенню частотних словників. Запропоновано алгоритм побудови частотного словника. Аналізуються особливості реалізації кожного кроку алгоритму з використанням мови Python, яка є популярною мовою програмування з відкритим кодом та великими бібліотеками. Автор наводить програмні коди та обґрунтовує використання відповідних модулів, методів опрацювання рядків, функцій, констант, структур даних, регулярних виразів. Запропонована методика спрямована на: 1) підвищення мотивації студентів до навчання та 2) розкриття практичної значущості засвоєних ними методів та прийомів програмування. Автор вважає, що підхід, представлений у цій статті, може бути корисним викладачам дисциплін інформатичного циклу.

Purpose. The purpose of the research is to define structural, semantic and grammatical features of the Phraseological Units (PhU) with the component denoting weapon in the English language. It is realized through determining the corpus of PhUs with the component denoting weapon in English, developing their semantic-grammatical classification and describing their most productive structural models in each semantic-grammatical category.Methods. The study is characterized by the integrated application of general and specific research methods. General scientific methods analysis and synthesis, induction and deduction, logical operations definition and classification were used for empirical data processing. As to research methods specific for linguistics, the descriptive method allowed to comprehensively represent the results, the method of internal interpretation was involved in the process of dividing the collected data into semantic-grammatical classes. Within the structural approach, the method of immediate constituents was applied for building structural models of PhUs. The elements of the quantitative analysis ensured the objectivity and accuracy of the obtained results.Results. Defining the notion weapon made it possible to establish the criteria for data collection. The corpus of the analyzed data includes the English PhUs with the component denoting the general concept of weapon (arms, weapon), defensive weapon, cold weapon, fire weapon, their constructive parts and service ammunition. According to the semantic-grammatical classification, the PhUs fall into semantic-grammatical classes: verbal, substantive, adverbial and adjective PhUs, within which the verbal class is the most widespread. In each semantic-grammatical class, the most productive structural models are determined and the type of syntactic connection between the components of the models is described. Verbal PhUs with the component denoting weapon are mainly subordinate phrases formed according to the model V+N. The highest number of substantive PhUs are phrases with an attributive relation between the core and the dependent components (Adj+N). The most typical structural model of adverbial PhUs is Prep+N+N. Adjective PhUs are often comparative phrases with a comparative component in their structure (Adj+Conj+N).Conclusions. The corpus of English PhUs with the component denoting weapon is formed by the PhUs with the component denoting the general concept of weapon, types of weapons, their parts and service ammunition. According to the structural-semantic classification, the analyzed PhUs are divided into structural-semantic classes: verbal, substantive, adverbial and adjective PhUs, among which the verbal class is dominating. The most productive structural model for verbal PhUs is V+N, for substantive PhUs – Adj+N, for adverbial PhUs – Prep+N+N, and for adjective PhUs – Adj+Conj+N.Key words: classification, classes, structural models, verbal idioms, substantive idioms, adverbial idioms, attributive idioms. Мета. Метою дослідження є висвітлення структурних та семантико-граматичних характеристик фразеологічних одиниць (ФО) з компонентом на позначення зброї в англійській мові, досягнення якої уможливлюється шляхом встановлення корпусу ФО з компонентом на позначення зброї в англійській мові, розробки їх семантико-граматичної класифікації та опису найпро-дуктивніших структурних моделей кожного семантико-граматичного розряду.Методи. Дослідження характеризується комплексним застосуванням загальнонаукових та спеціальних лінгвістичних методів. Для обробки емпіричного матеріалу використовувалися загальнонаукові методи аналіз і синтез, індукція та дедукція, логічні операції визначення та класифікація. Серед лінгвістичних методів описовий метод дає змогу репрезентувати результа-ти, а прийом внутрішньої інтерпретації залучався для розподілу ФО за семантико-граматичними розрядами. У межах струк-турного підходу методика безпосередніх складників використовувалась для побудови структурних моделей ФО. Елементи кількісного аналізу забезпечили об’єктивність і точність отриманих результатів.Результати. Окреслення поняття зброя уможливило встановлення корпусу досліджуваних одиниць, до якого ввійшли англійські ФО, в структурі яких є лексема-компонент на позначення узагальненого поняття зброя (arms, weapon), на позначен-ня захисної, метальної, холодної, вогнепальної зброї, її конструктивних частин та боєприпасів. У результаті розробки семан-тико-граматичної класифікації ФО розподілено за семантико-граматичними розрядами: дієслівні, субстантивні, адвербіальні й ад’єктивні ФО, серед яких дієслівні ФО набувають найвищої кількісної представленості. У межах кожного розряду виявлено найпродуктивніші структурні моделі утворення ФО, описано тип синтаксичного зв’язку між компонентами моделей. Дієслівні ФО з компонентом на позначення зброї переважно є підрядними словосполученнями утвореними за моделлю V+N. Найви-ща кількість субстантивних ФО є словосполученнями з атрибутивний зв’язком між стрижневим і залежним компонентом (Adj+N). Найтиповішою моделлю утворення адвербіальних ФО є модель Prep+N+N. Ад’єктивні ФО часто є компаративними словосполученнями із порівняльним компонентом у своїй структурі (Adj+Conj+N).Висновки. Корпус ФО з компонентом на позначення зброї формують ФО з лексемою-компонентом на позначення узагаль-неного поняття зброя, різновидів зброї, її частин та боєприпасів. Згідно зі структурно-семантичною класифікацією ФО роз-падаються на структурно-семантичні розряди: дієслівні, субстантивні, адвербіальні й ад’єктивні ФО, серед яких дієслівні ФО кількісно переважають. Найпродуктивнішою структурною моделлю дієслівних ФО є модель V+N, субстантивних – Adj+N, адвербіальних – Prep+N+N, ад’єктивних – Adj+Conj+N.Ключові слова: класифікація, розряди, структурні моделі, дієслівні фразеологізми, субстантивні фразеологізми, адвербі-альні фразеологізми, атрибутивні фразеологізми.

У пропонованій статті зосереджено увагу на оновленні та збагаченні лексичного складу англійської мови періоду пандемії коронавірусу Covid-19, розглянуто процес з’яви нових складних одиниць, динаміку розвитку їхньої семантики та набуття ними нових значень; зафіксовано постання нових складних слів, пов’язаних із поширенням коронавірусного захворювання та його впливом на лінгвістичну ситуацію в сучасному газетному дискурсі; визначено тенденції їх активізації. Виокремлено лексико-семантичні групи неологізмів, спричинених виникненням і поширенням короновірусної інфекції, а саме: «Освіта», «Подорожі», «Соціальне життя», «Здоров’я», «Культура», «Робота». Повсюдне поширення захворювання знайшло свій відбиток не лише в медицині, а й усіх соціальних сферах та в лексичному складі багатьох мов, зокрема й англійської. Установлено, що найбільш частотною серед інновацій у дискурсі означеного періоду є лексема COVID-19 та її український відповідник коронавірус, що послугували джерелом постання нових складних слів. Хронологічно стаття охоплює період від початку 2020 року до першого півріччя 2021 року. Закріплені в мовленнєвій практиці українців слова на позначення актуальної для світу хвороби вже адаптовано до фонетичних, правописних і граматичних норм сучасної української мови, тож уживання їх є регулярним, нормативним і змістотвірним. Констатуємо, що в мові рівнозначно поширені англійськомовна абревіатура-термін COVID-19, лексичний відповідник коронавірус та адаптоване й закріплене в мовленнєвій практиці слово ковід, що є транслітерованим еквівалентом англомовної одиниці. У науковій праці проаналізовано стан вивчення проблеми в українській та англійській мовознавчих спільнотах. Загальнонаукові методи (опис, індукція, дедукція, інтроспекція) використані для відбору й аналізу мовного матеріалу та викладу основних положень роботи. Матеріалом дослідження послугувалиь неологізми коронавірусної тематики, дібрані зі статей, корпусів лексики, словників.

The article considers the potential of corpus linguistics as an empirical method of modern linguistic research, highlights its advantages for phraseological studies and outlines the possibilities of using the Internet as a linguistic corpus Computer-mediated communication demonstrates a peculiar combination of features of oral and written speech, which is explained by specific parameters of the channel and means of communication (electronic text, hypertext, multimedia, interactivity, simultaneousness, variability in the number and explicitness of communicators). The functioning of communicative and expressive phraseology in asynchronous Internet communication is defined as one of the constituents of this mediolect. Phraseological units of this type are considered as a functional field of phraseological expressives and communicatives.The rich illustrative material revealed the wide and often linguistically creative use of the studied phraseological units, including units with pronounced national and cultural specifics, in the modern German-language media space. These units not only embody the background knowledge common to this linguistic community, but also, given the specifics of their meaning and emotional and expressive color, convey a common “background” humor, express the commonality of emotional and evaluative worldview.The phraseological unit Jetzt schlägt’s dreizehn! was chosen for the empirical corpus check. In lexicographic sources, semantic and translational equivalents are based on associations with both “extremity” and danger (symbolic component) with an obvious negative emotional and evaluative semantic component (indignation).The study analyzed 40 contexts of using this unit in online media articles. The lexicographically codified meaning of something transcends all boundaries, causing outrage was found only in 13 cases, in 10 of which there is a double actualization of the idiom meaning (explication of the number thirteen). The number thirteen was associated with a “superstitious” interpretation of it as dangerous in 5 other contexts, but in spite of this, good news was announced. In most of the analyzed case examples (22) the use of Jetzt schlägt’s dreizehn! turned out to be unexpected: the number thirteen is combined with the announcement of a positive event without explication of its symbolic interpretation. The phraseological unit acquires the meaning something incredible becomes possible; the decisive moment has come.Analysis of 40 usage contexts of Jetzt schlägt’s dreizehn! in the messages on the forums confirmed the uncharacteristic creative language use of phraseological expressives and communicatives in asynchronous communication in comparison with the texts of professional journalists. In 35 messages, this unit is used in its lexicographically codified meaning. In 5 cases Jetzt schlägt’s dreizehn! conveys joy, a pleasant surprise and acquires the meaning something incredible becomes possible; the decisive moment has come.The possibility of applying this method in phraseographic projects is argued.Key words: corpus linguistics, Internet-communication, forum, online media, communicative and expressive formulas, ambiguity of idioms. У статті розглядається потенціал корпусної лінгвістики як емпіричного методу сучасних лінгвістичних досліджень, викладаються його переваги для фразеологічних студій і окреслюються можливості використання Інтернету як лінгвістичного корпусу.У комп’ютерно опосередкованій комунікації спостерігається своєрідне поєднання ознак усного й писем-ного мовлення, яке пояснюється специфічними параметрами каналу й засобу комунікації (електронна форма існування тексту, гіпертекст, мультимедійність, інтерактивність, синхронність, варіативність кількості й експліцитності комунікантів). Функціонування в асинхронній Інтернет-комунікації комунікативно-експресивної фразеології визначається як один із конституентів цього медіолекту. Фразеологічні одиниці такого типу розглядаються як функціональне поле фразеологічних експресивів і комунікативів.Багатий ілюстративний матеріал дозволив виявити широке й часто мовнокреативне вживання досліджуваних фразеологічних одиниць, у тому числі одиниць із вираженою національно-культурною специфікою, в сучасному німецькомовному медіапросторі. Ці одиниці не лише втілюють спільні для такої лінгвоспільноти фонові знання, але й з огляду на специфіку їхнього значення та емоційно-експресивне забарвлення передають спільний «фоновий» гумор, виражають спільність емоційно-оцінного світосприйняття.Для емпіричної корпусної перевірки було обрано фразеологічну одиницю Jetzt schlägt’s dreizehn! У лексикографічних джерелах в основі семантичних і перекладних еквівалентів лежать асоціації як із «надмірністю», так і з небезпекою (символьна складова частина) з очевидним негативним емоційно-оцінним семантичним компонентом (обурення).У ході дослідження проаналізовано 40 контекстів вживання одиниці в статтях онлайн-засобів масової інформації. Лексикографічно кодифіковане значення «щось переходить усі межі, викликає обурення» було виявлено лише в 13 випадках, у 10 з яких прослідковується подвійна актуалізація значення фразеологізму (експлікація числа тринадцять). Число тринадцять асоціювалося із «забобонним» тлумаченням його як небезпечного ще в 5 інших контекстах, проте всупереч цьому анонсувалась приємна новина. У більшості проаналізованих корпусних прикладів (22) вживання Jetzt schlägt’s dreizehn! виявилось неочікуваним: число тринадцять поєднується з розповіддю чи анонсуванням позитивної події без експлікації його символьного тлумачення, фразеологічна одиниця набуває значення «неймовірне стає можливим; настав вирішальний момент».Аналіз 40 контекстів вживання Jetzt schlägt’s dreizehn! у повідомленнях на форумах підтвердили нехарактерність мовнокреативного вжитку фразеологічних експресивів і комунікативів в асинхронній комунікації в порів-нянні з текстами професійних журналістів. У 35 повідомленнях ця одиниця вжита у своєму лексикографічно кодифікованому значенні. У 5 випадках Jetzt schlägt’s dreizehn! передає радість, приємну несподіванку й набуває значення «неймовірне стає можливим; настав вирішальний момент».Аргументується можливість застосування такого методу у фразеографічних проєктах.Ключові слова: корпусна лінгвістика, Інтернет-комунікація, форум, онлайн-ЗМІ, фразеологічні експресиви й комунікативи, подвійна актуалізація значення.

The article considers the philosophical, theoretical and methodological aspects of socio-cultural factors in the development of students’ communicative and speech competence of humanities and pedagogical college.The purpose of the article is to clarify the principles, approaches and general educational conditions for the formation of socio-cultural competence as part of the communicative-speech, as well as to formulate working definitions of socio-cultural aspects of professional communicative-speech competence.A review and analysis of the views of home and foreign scholars on the essence and content of the socio-cultural component of education in the formation of the above competencies are carried through. The common, different and universal in the structure of the socio-cultural content line of professional linguistic Ukrainian and foreign language education and the place of linguistic, cultural, ethnographic and other knowledge, which are integrative factors of language education, are clarified. The place of the socio-cultural principle of acquiring linguistic education among other principles is determined and the relation between them is established.It is proved that the sociocultural content line in the content of education performs an integrative function of relatively heterogeneous knowledge and can be successfully implemented provided the design, modeling and creation of educational sociocultural space at all didactic levels: from individual lessons to design and architectural design of academic classrooms, campuses, etc.The research uses general scientific methods of analysis, generalization, deduction (in modeling the components of socio-cultural competence and the semantic line of its formation) and interdisciplinary extrapolation of patterns in the system of socio-scientific sciences.The scientific novelty of the work is that for the first time in Ukrainian linguodidactics the multifaceted structure, components, functions and inter-component relations of socio-cultural factors of development of students’ communicative-speech competence of humanities and pedagogical college are defined.The article lays the theoretical and methodological foundations for empirical verification of the optimizing significance of the above factors for students of the humanities and pedagogical college, forecasting, design and implementation of appropriate methodological tools. The research can serve as a starting point for linguodidactic, sociolinguistic and linguocultural studies related to the study of the nature and structure of human verbal communication in today’s uncertain rapidly changing conditions.Key words: socio-linguistic innovations, socio-cultural space, socio-cultural content line, linguistics, prin-ciples and educational conditions. У статті розглянуто філософські, теоретичні та методичні аспекти соціокультурних чинників виро-блення комунікативно-мовленнєвої компетентності у студентів гуманітарно-педагогічного коледжу.Метою статті є з’ясування принципів, підходів та загальних освітніх умов формування соціокуль-турної компетентності як часткової в рамках комунікативно-мовленнєвої, а також формулювання робо-чих визначень соціокультурних аспектів професійної комунікативно-мовленнєві компетентності.Здійснено огляд і проаналізовано погляди вітчизняних та зарубіжних науковців щодо сутності та змістового наповнення соціокультурного компонента освіти в рамках формування вищезазначених компетентностей. З’ясовано спільне, відмінне та універсальне у структурі соціокультурної змістової лінії професійної лінгвістичної україно- та іншомовної освіти, а також місце лінгвокультурних, країнознавчих, етичних та інших знань, що виступають інтегративними чинниками мовної освіти. Визначено місце соціокультурного принципу набуття лінгвістичної освіти серед інших принципів та встановлено відношення між ними.Доведено, що соціокультурна змістова лінія у змісті освіти виконує інтегративну функцію щодо гетерогенних знань і може бути успішно імплементована за умови проєктування, моделювання й створення освітнього соціокультурного простору на всіх дидактичних рівнях: від окремо взятого заняття до дизайнерського та архітектурного оформлення академічних аудиторій, корпусів, студмістечка тощо.У дослідженні використано загальнонаукові методи аналізу, узагальнення, дедукції (під час моделювання складових частин соціокультурної компетентності та змістової лінії її формування), міждисциплінарне екстраполювання закономірностей у системі соціонімічних наук.Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше в українській лінгводидактиці визначено багатоаспектну структуру, складові частини, функції та міжкомпонентні відношення соціокультурних чинників вироблення комунікативно-мовленнєвої компетентності у студентів гуманітарно-педагогічного коледжу.У статті закладено теоретико-методичні основи для емпіричної перевірки оптимізувальної значущості вищезазначених чинників для студентів гуманітарно-педагогічного коледжу, прогнозування, проєктування та імплементації відповідного методичного інструментарію. Дослідження може послугувати відправною точкою для лінгводидактичних, соціолінгвістичних та лінгвокультурологічних досліджень, пов’язаних із вивченням природи й структури людської вербальної комунікації в сучасних невизначених швидко змінюваних умовах.Ключові слова: соціально-мовні інновації, соціокультурний простір, соціокультурна змістова лінія, лінгвокраїнознавство, принципи, освітні умови.

У статті порушено проблему кореляції формальної і семантичної структур дериватів. Дослідження здійснено на прикладі прикметників, дериватів із коренем -гор- (-гір-, -гур-), які входять до складу словотвірного гнізда з вершиною гора ‘гора’, ‘верхня частина’ і репрезентують семантичну опозицію ‘верx’ ↔ ‘низ’.Корпус прикметників із коренем -гор- (-гір-, -гур-) формує понад 60 одиниць, які описують орієнтацію об’єктів у просторі, окреслюють просторову кваліфікацію об’єкта та моделюють си-стему координат мовної (а радше діалектної) картини світу. Детально проаналізовано семантику прикметників першого та другого ступенів деривації (гíрний / гóрний, горáвий, горúстий, горíшний, гірськúй, гóряний, горíський тощо); префіксально-суфіксальних форм (згíрний, згірнúстий, загíрний, нагíрний, пагористий та ін.) та композитів (крутогóрий, плоскогíрний, простогíрний тощо). Семан-тичну структуру прикметників проаналізовано в межах двох семантичних субкомплексів, а саме: ‘верхня / нижня частина об’єкта’ та ‘верхня / нижня межа’. Значення прикметників структурова-но єрархічно. Усі значення (компоненти семантичної структури) ілюструють приклади, засвідчені в говірках української мови. Зафіксовані значення представляють різні аспекти життя українців.Проаналізовані мовні одиниці відтворюють діалектні особливості, зокрема семантичні, харак-терні для говорів південно-західного наріччя української мови. Джерелами дослідження слугували історичні та регіональні словники (Є. Желехівський, С. Недільський, П. Білецький-Носенко, Д. Яворницький, Б. Грінченко та ін.), а також діалектні тексти та лінгвістичні атласи. Семантичні зміни, виявлені на підставі аналізу історичних джерел і пам’яток української мови від ХІ ст., зафік-совано на різних історичних етапах. Це дало змогу не тільки окреслити особливості діалектної кар-тини світу діалектоносіїв, відмінності у їхньому світогляді, знаннях та колективному досвіді, а й репрезентувати особливості діалектної номінації, деривації та семантики.Діалектні відомості подано в семи порівняльних таблицях, які фіксують деривацію та семантику аналізованих лексем, а також семантичні зміни прикметників гíрськúй / гóрський, горíшний. Задоку-ментовано найдавніші фіксації дериватів від ХІ ст. та семантичну еволюцію слів. Аналіз формальних і семантичних структур дериватів підтвердив, що семантика базового слова є основою для форму-вання семантики дериватів.This paper deals with the problem of correlation between the formal and semantic structure of derivatives. The paper suggests examples of derivative of the root -гор- (-гір-, -гур-) and represents the semantic opposition ‘top’ ↔ ‘bottom’ – fragments of the derivative clusters of the base words of the opposition гора ‘mountain’, ‘top’.The corpus of adjectives with the root -гор- (-гір-, -гур-) amounts to more than 60 units. It describes the orientation of objects in the space as well as identifies the spatial qualification of an object and models the coordinate system of the linguistic (resp. dialectal) worldview. The author scrutinizes the semantics of the adjectives: unprefixed derivatives of the 1st and 2nd degrees of derivation (гíрний / гóрний, горáвий, горúстий, горíшний, гірськúй, гóряний, горíський, etc.); prefixal-suffixal formations (згíрний, згірнúстий, загíрний, нагíрний, пагористий, etc.), and compounds (крутогóрий, плоскогíрний, простогíрний, etc.). The semantic structure of adjectives is analyzed within two semantic subcomplexes: ‘the top of the object’ and ‘high / low limit’. The subcomplexes unite the meanings of the adjectives, which are structured hierarchically. All meanings (components of the semantic structure) are illustrated by examples of dialectal speech. These meanings represent different aspects of the Ukrainians’ life.The analysed units represent semantic and typical features for the south-western dialects of the Ukrainian language. The sources of the study are historical and regional dictionaries (by Ye. Zhelekhivskyi, S. Nedilskyi, P. Biletskyi-Nosenko, D. Yavornytskyi, B. Hrinchenko, etc.) and texts as well as linguistic atlases. Semantic changes, as based on the analysis of historical sources and manuscripts of the Ukrainian language from the 11th century, were recorded at different historical stages. It is possible to identify the specific features of the perception of the world and differences in the worldview of dialect speakers, their knowledge, and collective experience, and represent the specific features of dialect nomination, derivation, and semantics.The dialectal data provided in the 7 comparative tables of the lexeme’s derivation and semantics, and what is more, semantic changes of the adjectives гíрськúй / гóрський and горíшний. The oldest fixations of derivatives from the 11th century and the semantic evolution of the words are documented. The analysis of the formal and semantic structures of derivatives proved that the semantics of the base word is the basis for the formation of the semantics of derivatives.

Дослідження гумору й сміху здійснюють у багатьох галузях когнітивної лінгвістики та психології, психо- та соціолінгвістики. Гумор розглядають як позитивну емоцію, викликану когнітивними процесами оцінки комічних висловлень у різних соціальних ситуаціях (Martin, 2007). Мета дослідження полягає в установленні когнітивнопрагматичних характеристик українського військового гумористичного дискурсу в соціальних мережах. Для досягнення поставленої мети застосовано лінгвістичні методи дискурс-аналізу, контекстуального та інтуїтивно-логічного інтерпретативного аналізу, а також психолінгвістичний метод контент-аналізу. Вивчення ґрунтується на вибарному корпусі інтернет мемів та комічних коментарів, взятих із соціальних мереж і поділених на тематичні групи. Результати дослідження засвідчили, конструктивний гумор, що охоплює 47% всіх проаналізованих текстів, має тенденцію до частотнішого використання, порівняно з іншими психолінгвістичними типами. Його прагматична мета – здійснити позитивний уплив на процес формування групи через його здатність полегшувати міжособистісні стосунки між комунікантами на основі позитивних емоцій. Самопідтримувальний гумор, що зафіксовано в 33% випадків, демонструє вміння мовця зберігати жартівливий погляд на будь-які життєві події. «Чорний» і зневажливий гумор менш поширені у дискурсі українських військових, складаючи разом 20% усіх прикладів. Литература References Афонин Э. А. Становление Вооруженных Сил Украины: социальные и социально-психологические проблемы. К.: НТЦ «Психея», 2014. Буенок А. Г. Психологический анализ предпочитаемых стилей юмора в управленческой деятельности // Сибирский психологический журнал. 2012. № 4. С. 60–64. Chlopicki, W. & Brzozowska, D. (2017). Humorous Discourse. Berlin: Walter de Gruyter. Гудзенко О. З. Сміхова культура як модус соціокультурних трансформацій українського суспільства // Грані. 2014. № 12. С. 162–166. Евстафьева М. А. Когнитивные стратегии языковой игры: на материале русскоязычных и англоязычных анекдотов: дисс. ... канд. филол. наук. Калининград, 2006. Квасник А. В. Исследование особенностей когнитивного компонента юмора // Наука і освіта. 2012, № 9. С. 84–87. Квеско Р. Б., Ванина И. Л., Квеско С. Б., Чубик А. П., Бухтояров С. В., Емельянова Н. Е. Социолингвистическая коммуникация как элемент общественных отношений // Известия Томского политехнического университета. 2007. № 7. С. 61–67. Кириченко Д. А. Образно-символическая интерпретация насилия в пьесах Мартина МакДонаха // Филологические науки. Вопросы теории и практики. 2015. Вып. 2, № 44. С. 101–105. Копытин А. И., Лебедев А. А. Юмор в рисунках ветеранов войн в ходе клинической системной арт-терапии // Медицинская психология в России. 2014. Вып. 3, № 26. Retrieved from http://www.mprj.ru/archiv_global/2014_3_26/nomer/nomer02.php. Кулинич М. А. Семантика, структура и прагматика англоязычного юмора: Автореф. дисс. ... докт. культурол. Москва: Моск. пед. гос. ун-т., 2000. Lopez, B.G. & Vaid, J. (2017). Psycholinguistic approaches to humor. In S. Attardo (Ed.), The Routledge Handbook of Language and Humor (pp. 267-281). New York: Routledge. Martin, R. (2007). The Psychology of Humor. An Integrative Approach. Burlington, MA: Elsevier Academic Press. Піщанська В. М. Жінка в культурі українського козацтва // Культура України. 2014. Вип. 45. С. 47-53. Помирча С. В., Яценко М. О. Вербалізація гумору як національної риси українців (за романом О. Ільченка «Козацькому роду нема переводу...») // Лінгвістика. 2013, № 1. С. 151–157. Поневчинська Н. В. Когнітивний аспект дослідження гумору (на матеріалі англомовних епіграм) // Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка // Філологічні науки. 2013. Вип. 14, №1. С. 64–69. Сигида Н. А., Добряков Е. И. Военное мышление и коллективистическое общество // Сибирский журнал науки и технологий, 2006, С. 146–151. Skryl, O. & Sharun, Y. (2019). Linguistic Personality of Homo Ridens. Psycholinguistics, 25(2), 273-289. Федорова О. В. Психолингвистика vs. когнитивная лингвистика на карте современной когнитивной науки // Социо- и психолингвистические исследования. 2014, № 2. С. 7–20. Хёйзинга Й. Homo Ludens; Статьи по истории культуры. М.: Прогресс–Традиция, 1997. Retrieved from https://www.gumer.info › bibliotek_Buks › Culture › Heiz. Широких Е. А. Прецедентные феномены в англоязычном юмористическом дискурсе // Вестник Удмуртского университета. История и филология. 2015, № 25, С. 145–150. References (translated and transliterated) Afonin, E`. A. (2014). Stanovlenie Vooruzhennykh Sil Ukrainy: soczialnyie i sotsialno-psikhologicheskie problemy [The formation of the Armed Forces of Ukraine: social and socio-psychological issues]. Kyiv: Psikheya Publishers. Buenok, A. G. (2012). Psikhologicheskiy analiz predpochitaemykh stilei yumora v upravlencheskoy deyatelnosti [Psychological analysis of preferred styles of humor in management]. Sibirskyj Psikhologicheskiy Zhurnal, 45, 60–64. Chlopicki, W. & Brzozowska, D. (2017). Humorous Discourse. Berlin: Walter de Gruyter. Gudzenko, O. Z. (2014). Smikhova kultura yak modus sotsiokulturnykh transformatsiy ukrayinskoho suspilstva [The humorous culture as a mode of socio-cultural transformation of Ukrainian society]. Grani, 12, 162–166. Evstafyeva, M. A. (2006). Kognitivnyie strategii yazykovoi igry: na materiale russkoyazychnykh i angloyazychnykh anekdotov [Cognitive strategies of a language game: based on Russian-language and English-language anecdotes]. Ph.D. dissertation. Kaliningrad. Kvasnik, A. V. (2012). Issledovanie osobennostei kognitivnogo komponenta yumora. [Study of the cognitive component of humor]. Nauka i Osvita, 9, 84–87. Kvesko, R. B., Vanina, I. L., Kvesko, S. B., Chubik, A. P., Bukhtoyarov, S. V., Emelyanova, N. E. (2007). Sotsiolingvisticheskaya kommunikatsiya kak element obshhestvennykh otnosheniy [Sociolinguistic communication as an element of social relations]. Izvestiya Tomskogo politekhnicheskogo universiteta, 7, 61–67. Kirichenko, D. A. (2015). Obrazno-simvolicheskaya interpretacziya nasiliya v piesakh Martina MakDonakha [The figurative and symbolic interpretation of violence in the plays of Martin McDonagh]. Filologicheskie nauki. Voprosy Teorii i Praktiki, 2 (44), 101–105. Kopytin, A. I., Lebedev, A. A. (2014). Yumor v risunkakh veteranov vojn v khode klinicheskoy sistemnoy art-terapii [Humor in the war veterans’ drawings during clinical systemic art therapy]. Mediczinskaya Psikhologiya v Rossii, 3(26). Retrieved from http://www.mprj.ru/archiv_global/2014_3_26/nomer/nomer02.php Kulinich, M. A. (2000). Semantika, struktura i pragmatika angloyazychnogo yumora [Semantics, Structure, and Pragmatics of English-language Humor]. Summary of the Doctor of Cultural Sciences Dissertation. Moscow: Moscow State Pedagogical University. Lopez, B.G. & Vaid, J. (2017). Psycholinguistic approaches to humor. In S. Attardo (Ed.), The Routledge Handbook of Language and Humor (pp. 267-281). New York: Routledge. Martin, R. (2007). The Psychology of Humor. An Integrative Approach. Burlington, MA: Elsevier Academic Press. Pishhans`ka, V. M. (2014). Zhinka v kul`turi ukrayins`kogo kozacztva [Woman in the culture of Ukrainian Cossacks]. Kultura Ukrayiny, 45, 47-53. Pomyrcha, S. V., Yatsenko, M. O. (2013). Verbalizatsiya gumoru yak natsionalnoyi rysy ukrayintsiv [The verbalization of humor as a national trait of Ukrainians]. Lingvistyka, 1, 151–157. Ponevchynska, N. V. (2013). Kognityvnyi aspekt doslidzhennya gumoru [Cognitive aspect of the study of humor]. Visnyk Luhanskoho Natsionalnoho Universytetu imeni Tarasa Shevchenka. Filologichni Nauky, 14(1), 64–69. Sigida, N. A., Dobryakov, E. I. (2006). Voennoe myshlenie i kollektivisticheskoe obshhestvo [Military thinking and collectivist society]. Sibirskij zhurnal nauki i tekhnologij, 146–151. Skryl, O. & Sharun, Y. (2019). Linguistic Personality of Homo Ridens. Psycholinguistics, 25(2), 273-289. Fedorova, O. V. (2014). Psikholingvistika vs. kognitivnaya lingvistika na karte sovremennoj kognitivnoj nauki [Psycholinguistics vs. cognitive linguistics on the map of modern cognitive science]. Soczio- i psikholingvisticheskie issledovaniya, 2, 7–20. Khyojzinga, J. (1997). Homo Ludens; Stat`i po istorii kul`tury` [Homo Ludens: Articles on the history of culture]. M.: Progress–Tradicziya. Retrieved from http: //www.gumer.info › bibliotek_Buks › Culture › Heiz. Shirokikh, E. A. (2015). Preczedentnyie fenomeny v angloyazychnom yumoristicheskom diskurse [Precedent phenomena in the English-language humorous discourse]. Vestnik Udmurtskogo Universiteta. Istoriya i Filologiya, 25, 145–150.