Academic literature on the topic 'Лінгвокультурний код'

Духовні цінності відіграють роль соціокультурних векторів і становлять духовно-етичне ядро нації. Кодування сакральної сфери належить до еталонних виявів світоглядної системи. Духовний код є аксіологізованим кодом, що відображає комплекс моральних цінностей, ідеалів, категорій та еталонів. Лінгвальне вираження духовного коду українства репрезентовано паремійним простором мови. Паремійні кліше як семіотичні знаки транслюють соціокультурні вектори, де сконцентровано прагматичні установки щодо активного світобуття і втілено морально-етичні пріоритети національного світогляду. Пареміологія побудована на бінарних опозиціях задля номінування категорійних протиставлень.

Мета статті полягає у визначенні методологічного апарату, який сприяє виявленню та опису етно- та лінгвокультурного змісту мовних одиниць на прикладі російської діалектної фраземіки Півдня України. Предмет дослідження становлять кодові простори й лінгвокультурні коди, планом вираження яких є культурно значущі мовні одиниці, зокрема фразеологізми, що існують у російських говірках Півдня України. Методологічною основою дослідження стали сучасні розробки й основні положення лінгвосеміотики, лінгвокультурології, етнолінгвістики, концептології, діалектології, фразеології. Як спосіб виявлення, систематизації та подальшого опису культурного знання запропоновано класифікацію, яка передбачає виокремлення трьох кодових просторів: антропного, природного та ірраціонального — і лінгвокультурних кодів, що їх наповнюють. Класифікацію проілюстровано конкретними прикладами; відзначено перетини лінгвокультурних кодів і кодових просторів. Результатом дослідження стали висновки, згідно з якими фразеологічна, мовна, концептуальна картини світу можуть бути реконструйовані за допомогою кодових просторів і лінгвокультурних кодів, що їх наповнюють. Складовими лінгвокультурних кодів є знаки культури, закріплені в мові: архетипи, концепти, стереотипи, еталони, символи.

Time is not only a form of matter existence, a fourth coordinate, but also a category of linguistic culture, a phenomenon of a specific conceptual worldview. The present study aims to examine the linguistic and worldview phenomena which have specific linguocultural features, in particular, the temporal code which reveals a system of beliefs about time characteristic for the speakers of the Ukrainian language. The article describes the results of the reconstruction of a temporal fragment from a pre-scientific worldview. The study is based on the semasiological procedure of field modelling as well as etymological, component and syntaxeme analyses. It relies on the knowledge about word origin in the temporal group as well as about phraseological units containing words with the central seme of time and vocabulary characterized by a temporal connotation. The article elucidates two key associative vectors which guide the cognition of the temporal, namely, «time – human» and «time – environment». It provides data which reflect naïve beliefs about physics and psychology of time, coded in the Ukrainian idioms. The author examines the syntaxemic functions within phraseologisms based on temporal vocabulary. The axiological peculiarities of verbal contexts producing temporal semantics have been investigated and their utilitarian, teleological, and emotional evaluations have been described. The article offers arguments in favour of systemic connections between the temporal code of linguistic culture with the biomorphic, the objective and the somatic. The author explains that the words of the temporal group reveal deep etymological associations related to the human and the environment. In some Ukrainian idioms, the vocabulary bulk with the central seme of time is related to beliefs about mythical creatures. Due to this, such vocabulary bulk within the structure of phraseologisms mainly performs the function of the subject of action and the locative. Verbal contexts in which this vocabulary with temporal connotation is employed generate primarily negative utilitarian, teleological, and emotional evaluations. The vocabulary bulk with the semantics of time has no material denotation, and the realization of the temporal code of linguistic culture is systematically linked to the biomorphic, the somatic and the substantive.

Purpose. The article aims to study the peculiarities of lexicalisation of cognitive features of concepts “langue”, «мова» and «язык» in French, Ukrainian and Russian languacultures by analysing phraseological units with representative words langue, мова and язык. The objects of the study are the concepts “langue” (language in French), «мова» (language in Ukrainian) та «язык» (language in Russian), and its subjects are phraseological units with lexicalised figurative features of these concepts. Methods. The article defines methodological features of the structure principle of selection of phraseological units, semiotic analysis and method of linguistic reconstruction. The article also provides definitions of key notions such as concept, conceptualisation and languaculture.Having performed the sample list of the research material, based on a structural principle, a semiotic analysis of the phraseological locutions was carried out to bring them to the corresponding domains of concepts “langue”, «мова» and «язык» and the method of linguistic reconstruction was used to correlate the figurative components of the phraseological locutions and their meaning with the corresponding lexicalised cognitive features of the concept. Further, a comparative study of the obtained results in French, Ukrainian and Russian languacultures was carried out.Results. All the results of the study are provided in the summary tables. It was revealed that all three studied languacultures have only one common cognitive feature – verbality, which proves that language in different languacultures is primarily a means of verbalisation and communication. Ukrainian and Russian languacultures also have (mis)understanding, identification and search among the common cognitive features, demonstrating that for the speakers of these languacultures, language is also a means of understanding and identification. Further, a number of specific for each languaculture cognitive features were singled out and analysed (Ukrainian – “mentality”, “periodicity”, “dynamism”, “desire”, “emotionality”, “ability”, “starting”, “control”, “successful conversation”, “spoiled conversation”, “logic”, “mysteriousness”, “topicality”, “precision”, “reticence”; Russian – “quantity”, “possession” and French – “motherhood”, “nationality”, “age” “reproductive preperty”, “dogmatism/stereotype”, “argotic”, “manner of expression”, “art”, “divinity”, “individual author’s style”, “use”, “tyranny”, “wood” and “green colour”).Conclusions. The performed research of phraseological units with words-representatives langue, мова, язык made it possible to identify a number of common and specific to French, Ukrainian and Russian languacultures domains and cognitive features of the concepts “langue”, «мова», «язык».Common domains of the studied concepts of Ukrainian and Russian languacultures are “language-ability” and “language-means”, and among the specific domains of the languacultures we can find Ukrainian “language-conversation” and French “language-type of language”, “language-code”, “language-lect/style” and “language-system”.Considering the results of the study, the conclusions were drawn concerning the specificity of conceptualisation of the language by French, Ukrainian and Russian native speakers. Language in all the analyzed languacultures is primarily the means of communication, and for the speakers of the studied Slavic languages it is also the means of understanding and identification in society. For the Ukrainians, the language also has a connection with thinking processes, emotions and feelings, as well as it is related to the concepts of competence, control and language/conversation character. For the speakers of Russian languaculture, cognitive features of the language like “quantity” and “possession” belong to the group of features about the language’s governance by speakers. And the French speakers conceptualise the language in connection with the concepts of motherhood, art and divinity and correlate the language with its use. The concept “langue” can also have the features of objects. Language for the French can be dogmatic and stereotypical, and its manner of expression can be specific (argotic or individual). For the speakers of French languaculture, language can also indicate the nationality and the age of its speakers, from which they began to use it.Key words: conceptualisation, phraseological units, concept domains, objectification, language. Мета. Стаття має на меті дослідження особливостей лексикалізації когнітивних ознак досліджуваних концептів у фран-цузькій, українській та російській лінгвокультурах за допомогою аналізу фразеологічних одиниць із словами-репрезентанта-ми langue, мова та язык. Об’єктом цього дослідження є концепти “langue”, «мова» та «язык», а його предметом виступають фразеологічні одиниці з лексикалізованими у них образними ознаками цих концептів. Методи. У статті визначено методологічні особливості структурного принципу відбору фразеологічних одиниць, семіо-тичного аналізу та методу лінгвокультурологічної реконструкції. Також наведені визначення таких ключових понять, як кон-цепт, концептуалізація та лінгвокультура.Після вибірки матеріалу дослідження за структурним принципом, проведено семіотичний аналіз виокремлених фразеологізмів для їх віднесення до відповідних доменів концептів “langue”, «мова» та «язык»; використано метод лінгвокультурологічноїреконструк-ціїдля співвіднесення образних компонентів фразеологізмів та їх значення із відповідними лексикалізованими когнітивними ознаками концепту. Далі проведено зіставний аналіз отриманих результатів у французькій, українській та російській лінгвокультурах.Результати. Усі результати дослідження наглядно представлено у підсумкових таблицях. Виявлено, що всі три дослі-джувані лінгвокультури мають тільки одну спільну когнітивну ознаку – вербальність, що доводить, що мова у різних лінг-вокультурах перш за все є засобом вербалізації та спілкування. Українська та російська лінгвокультури також мають серед спільних когнітивних ознак (не)порозуміння, ідентифікацію та пошук, які демонструють, що для носіїв цих лінгвокультур мова також є засобом порозуміння та ідентифікації. Далі виокремлено та проаналізовано низку специфічних для кожноїз трьох лінгвокультур когнітивних ознак (українські – «ментальність», «періодичність», «динамічність», «бажання», «емоційність», «здатність», «початок», «контроль», «успішна розмова», «зіпсована розмова», «логічність», «таємничість», «актуальність», «влучність», «небагатослівність»; російські – «кількість», «володіння» та французькі – «материнство», «національність», «вік», «репродуктивність», «догматичність/стереотипність», «арготичність», «манера висловлювання», «мистецтво», «боже-ственність», «індивідуальний стиль автора», «уживання», «тиранія», «деревина» та «зелений колір»).Висновки. Виконане дослідження фразеологічних одиниць із словами-репрезентантами langue, мова, язык дало змогувиявити низку спільних та специфічних французькій, українській та російській лінгвокультурам доменів та когнітивних ознак концептів “langue”, «мова», «язык». Спільними доменами досліджуваних концептів української та російської лінгвокультур є «мова-здатність» та «мова-засіб», а серед специфічних доменів ми знаходимо українську «мову-розмову» та французькі «мову-тип мови», «мову-код», «мову-лект/стиль» та «мову-систему». Зважаючи на результати дослідження, зроблено висновки щодо специфіки концептуалізації мови носіями французької, української та російської мов.Мова у всіх проаналізованих лінгвокультурах перш за все є засобом спілкування, а для носіїв досліджуваних слов’янських мов також засобом порозуміння та ідентифікації у суспільстві. Для українців мова також має зв’язок із мисленнєвими процесами, емоціями та почуттями, а також пов’язана із поняттями компетентності, контролю та характеру (роз)мови. Для носіїв російської лінгвокультури когнітивні ознаки мови «кількість» та «володіння» належать до групи ознак про урядування мови мовцями. А французи концептуалізують мову у зв’язку з поняттями материнства, мистецтва та божественності та співвідносять мову із її вживанням. Концепт “langue” також може мати предметні ознаки. Мова для французів може бути догматичною та стереотипною, а її манера висловлювання – специфічною (арготичною чи індивідуальною). Для носіїв французької лінгвокультури мова також може вказувати на національність та вік її носіїв, з якого вони почали її вживати. Ключові слова: концептуалізація, фразеологічні одиниці, концептуальні домени, об’єктивація, мова.

Дисертацію присвячено встановленню закономірностей відтворення німецькою мовою лексики обмеженого вжитку в перекладах творів сучасних українських письменників. У дослідженні впроваджено новий напрям перекладознавчих досліджень – теорію перекладу лексики обмеженого вжитку, яка ґрунтується на культурно-емотивному підході до її трансляторного аналізу