Journal articles on the topic 'Локальні бренди'

У статті розглянутий взаємозв’язок між брендингом території у новостворених об’єднаних територіальних громадах (далі ОТГ) та формуванням локальної ідентичності ОТГ як фактора її конкурентоспроможності. Надано визначення понять «бренд» та «брендинг», які пропонуються вітчизняною на зарубіжною науковими школами. Доведено, що брендинг території ОТГ – це своєрідна стратегія, спрямована на поліпшення іміджу адміністративно-територіальної одиниці для залучення інвесторів, туристів, бізнесменів. Виділено функції бренду території ОТГ, які стосуються користувача (ідентифікації, персоналізації, гарантії, спрощення рішення та задоволення) і зазначено, що ефективне просування бренду залежить від інвестицій вкладених в його первісне просування, насамперед, в інформативну рекламу. Доведено, що локальна ідентичність, як місце проживання, територія, що має певні відмінності, характеристики і стає брендом, а брендинг – механізм спрямований на згуртування локальних співтовариств, що проживають на території ОТГ, формування уявлення про власну ідентичність до цієї території. У статті бренди окремих територій громад визначені, як локальні бренди, що характеризують ментальність місцевого населення, його наближеність до культурних та історичних традицій, що обумовлене природно-географічними, економічними, історичними та соціально-культурними факторами. Зроблено акцент на використанні логотипу та інших візуальних атрибутів бренду громади для посилення локальної ідентичності, тобто самоототожнення індивідів з місцевим співтовариством, заснованої на культурно-психологічній єдності населення. Бренд території ОТГ є інструментом реалізації стратегії розвитку громади, тому що акумулює інтереси її населення, інвесторів, бізнесу, влади, і, таким чином, виступає фактором конкурентоспроможності.

В статье рассматривается продвижение контента fashion-брендов в цифровой среде в период пандемии, когда коммуникация превалирует над потреблением, а личные преференции потребителя выходят на передний план, что резко повышает интерес глобальной аудитории к локальному продукту. Доказывая ошибочность утверждения, что индустрия моды предельно материальна и успех в ней зависит от производственной составляющей, автор приходит к выводу, что главное качество моды как креативной индустрии – создание культурных смыслов и поиск идентичности, а локальный медийный fashion-контент способен изменить образ страны в восприятии иностранной аудитории.

Статья посвящена вопросу фольклорного брендирования территорий на примере проекта «Рязань - новогодняя столица России-2020». В праздничных мероприятиях участвовали локально приуроченные персонажи: Рязанский Косопуз, Авдотья Рязаночка, Забава Путятишна и Евпатий. На материале онлайн-дискуссий и отзывов посетителей были проанализированы реакции внешнего и внутреннего потребителя (приезжих туристов и местных жителей) на такого рода аттракции. Для сопоставления привлекались данные экспресс-экспедиции в Рязань 2019 г., в рамках которой проводилось интервьюирование и анкетирование горожан, позволившие выявить значимые для рязанцев историко-фольклорные фигуры. Автором затронута проблема «порчи поля» и влияния «экскурсионного фольклора» на живую традицию, а также затронут вопрос вторичной фольклоризации «сказочных» туристических объектов и возможность включения их в актуальные городские практики. This article examines the issue of the folklore branding of territories, taking as its example the project “Ryazan - the New Year’s Capital of Russia-2020.” As part of the project, local notables (Ryazan Kosopuz, Avdotya Ryazanochka, Zabava Putyatishna and Evpatiy) took part in festive events. The article analyzes the reactions of visiting tourists and local residents to these events on the basis of online discussions and visitors’ reviews. The data from an “express expedition” to Ryazan in 2019 made it possible to identify historical and folkloric figures significant for Ryazan residents and was also used for comparison. The author considers the problems of “tainting the field [evidence]” and the influence of “excursion folklore” on the living tradition. She also touches upon the issue of the secondary folklorization of “fairytale” tourist sites and the possibility of considering them as part of actual urban practices.

У сучасному транснаціональному арт-просторі діють кризові енергії дихотомічних кластерів, один з яких визначається протистоянням парадигм так званого global art і локальних його версій, де local art підлягає репресивному тиску з боку універсальної «пост-етнічної» ідеології вульгарного мультикультуралізму, що перетворює само-ідентифікаційні інтенції націй на реплікацію індиферентного пастішу світових ринкових брендів культуріндустрії. Девальвацію творчої особистості в суспільстві масового споживання доби пізнього капіталізму віддзеркалює тоталізація реїфікованої свідомості митців. Проте єдиним шляхом повернення духовного культуротворення є еволюція свідомості соціуму (відповідно і мистецької свідомості) з щабля масової раціоналізації «інструментального мислення» до щабля трансцендентно-спроможних естетичного світосприйняття, критичного судження і практичного втілення алетеї.

Коммерческая номинация в период глобализации, виртуализации, ускорения и симулякризации информационного потока, а также при учете влияния локальных условий становится средством отражения и одновременно активного воздействия на языковую и концептуальную картины мира потребителя, поэтому требует изучения в лингвопрагматическом аспекте, особенно в странах с нестабильной социо-политической ситуацией, к числу которых сегодня относится Украина. Статья посвящена изучению современного русскоязычного нейминга в Украине в аспекте лингвопрагматики. Представлены основные направления изучения нейминга и актуальные лингвистические проблемы в рамках каждого направления. В работе предложены лингвистические критерии создания адекватных неймов с учетом украинских реалий и рассмотрены типичные ошибки в области современного русскоязычного нейминга в Украине. Описаны основные методы определения лингвопрагматической эффективности коммерческих наименований: параметрический, метод факторного анализа, ассоциативного эксперимента, метод мотивационного анализа, социально-психологического анализа, имиджевый метод, метод оценки лояльности потребителей, метод формирования / оценки эмоциональной привязанности потребителя к бренду и другие. С целью определения лингвопрагматического потенциала неймов представлен параметрический анализ номинаций с учетом ряда приемов: определения субъективных ожиданий, выявления зрительных образов, определения субъективных предпочтений.

Сюжет об окаменевшем святотатце-плясуне, известный в России как минимум с конца XIX в., актуализируется в 1956 г. «Зоино стояние» оказывается наиболее устойчивой текстуализацией этого сюжета, поддерживающегося в 1960-1990-х гг. популярной нарративной схемой о наказании святотатцев за осквернение святынь. На текстовое и сюжетное оформление, популярность и тиражирование этого сюжета в фольклорной среде оказывают влияние религиозные фольклорные нарративы; грешница получает конкретное имя: Зоя. В околоцерковной литературе и СМИ чудо начинает рассматриваться как реальное событие. В Самаре в мае 2012 г. открывается памятник Николаю Чудотворцу. Бронзовая фигура святого под золоченым куполом поставлена в память о чудесном событии, получившем название «стояние Зои». В самарском храме во имя Иоанна Воина находится большая житийная икона Николая Чудотворца с клеймами, нижний ряд которых посвящен чуду стояния Зои в Куйбышеве. Многочисленные упоминания в СМИ, тиражирование истории в религиозных текстах и медийном официальном и неофициальном дискурсах, паломнические поездки в Самару к памятнику св. Николаю сделали из локальной легенды не только похожий на исторический нарратив, но и своего рода фольклорный бренд, благодаря которому Самара получает место на туристической карте России. Дом, где якобы произошло известное событие, хотят музеефицировать. Именно этим процессам - как фольклорный текст превращается в бренд, используемый разными акторами, - посвящена данная работа. The story about a girl who was turned to stone after she blasphemed by dancing with an icon, known in Russia at least since the late 19th century, reappeared in the text of “Zoya’s Standing” of 1956 (the protagonist allegedly stood petrified for 128 days until freed by a holy man). This version proved to be the most stable textualization of the story, which was reinforced in the 1960s-1990s by a popular narrative scheme about the punishment of blasphemers for desecration of the sacred. Regional folklore narratives influenced its textual presentation and plot, as well as its popularity in the folk milieu; in addition, the sinner was given a concrete name - Zoya. New details were added to the plot and it entered the catalogue of St. Nicholas’ deeds. Moreover, oral versions came to be influenced by the written text, by the movies on the topic (2004 and 2009), and by popular TV programs. As a result, the miracle described in the story began to be seen as a real event. A monument to Nicholas the Wonderworker was unveiled in Samara in May 2012 and the bronze figure of the saint under a gilded dome was erected in memory of the miracle of Zoya’s Standing. In the Church of John the Warrior in Samara there is a large hagiographic icon of Nicholas the Wonderworker with scenes (kleimy), the bottom row of which is dedicated to the miracle of Zoya’s Standing in Kuibyshev. Numerous mentions in the media; repetition of the story in religious texts and in official and unofficial media discourses; and pilgrimages to Samara to the monument of St. Nicholas not only made this local legend appear to be a historical narrative, but also turned it into a kind of folklore “brand” thanks to which Samara could earn a place on Russia’s tourist map. Locals want to turn the house where the famous event allegedly took place into a museum. It is to these processes - how a folklore text turned into a brand used by various players - that this article is dedicated.

Статья посвящена истории бытования мезенской росписи - зооморфного орнамента, использовавшегося с начала XIX в. мастерами д. Палащелье Архангельской губ. для декорирования деревянных изделий, и в первую очередь прялок. В центре внимания находится судьба мезенской лошадки - главного символа палащельской росписи, ставшего в XXI в. основой локального бренда в г. Мезени и его окрестностях. В работе рассматривается история палащельского промысла, включая трансформацию его социального, экономического и культурного значений на протяжении XX-XXI вв. Прялка - главный носитель мезенской росписи - перестала выполнять свою утилитарную роль, став объектом семейной памяти и культурной ценностью, связанной с локальной идентичностью местных жителей и художественным значением, определяемым экспертами-профессионалами. Вследствие этих перемен, а также миграций населения из деревень в города прялки с мезенской росписью стали ассоциироваться с покинутой малой родиной и деревенским миром в целом, вызывая к жизни особую форму чувствительности, требующей специальных навыков понимания, толкования и любви к мезенской росписи. Как показано в работе, два режима восприятия мезенской лошадки - семейной памяти и эстетической ценности - тесно взаимосвязаны, определяя эмоциональную привязанность и популярность этого элемента традиционной росписи среди современных жителей г. Мезени и Мезенского района. This article concerns the history of the Mezen horse, a zoormorphic ornament from the village Palashchelye in the Mezen Region of Arkhangelsk Province. From the beginning of the 19th century it has been used by craftsmen to decorate wooden items, especially spinning wheels. In the beginning of the present century the Mezen horse became the symbol of Palashchelye painting and the main local brand for the city of Mezen and its environs. The article examines the history of Palashchel crafts and discusses the transformation of its social, economic and cultural significance during the 20th and 21st centuries. The spinning wheel, the main bearer of Mezen decoration, has ceased to fulfill a utilitarian role, becoming instead a focus of family memories and cultural value, interpreted both in terms of local identity and artistic significance. As a result of this change, as well as the migration of the population from villages to cities, spinning wheels with Mezen painting began to be associated with one’s abandoned birthplace and the rural world in general. This has given rise to a special kind of sensitivity that entails special skills of interpretation as well as love. Two different modes of such sensibility are discussed in the article - the mode of family memory and the mode of esthetic value - that are interwoven, endowing the Mezen horse with emotional meaning and broad popularity among the modern urban inhabitants of Mezen and its environs.

Значна частина підприємств на аграрному ринку недооцінюють інструменти звітності у формуванні бренда та створення додаткової вартості. Корпоративна соціальна відповідальність досі розглядається через призму благодійності й соціальних програм, покликаних на розподілення матеріальних та фінансових ресурсів компанії серед вузького кола соціально незахищених верств населення. Сталий розвиток і надалі залишається поза увагою. Нефінансова звітність належить до складу достатньо нового інструментарію управління та оцінки діяльності підприємств не лише в Україні, але й у міжнародному економічному просторі. Основною причиною її виникнення стала вимога стейкхолдерів розкриття інформації щодо діяльності підприємств, яка впливає на суспільство та навколишнє середовище. Тому дослідження спрямоване на визначення складу й форми представлення нефінансової звітності аграрними підприємствами України. Встановлено, що аграрні підприємства України формують значний перелік різних форм статистичної та фінансової звітності, проте вони не надають можливості зробити висновки щодо відповідності їх діяльності положенням концепції сталого розвитку. Низка аграрних підприємств України формують інформацію щодо основних напрямів своєї діяльності відповідно до Цілей сталого розвитку до 2030 року на своєму офіційному сайті у вигляді GRI-звіту, КСВ-звіту або Global Compact-звіту, або у довільній формі. У нефінансових звітах українських підприємств відсутні показники ефективності, що розкривають напрями діяльності підприємства згідно з Цілями сталого розвитку. Більшість нефінансових звітів містять тільки кількісні показники досягнень відповідно до визначених напрямів локальної соціальної відповідальності за поточний період, інколи порівняно з попереднім періодом. Підприємствам досить важко сформувати звітність щодо нефінансових показників своєї діяльності, оскільки, не існує єдиних показників та критеріїв щодо оцінки відповідності діяльності підприємства аграрного бізнесу положенням концепції сталого розвитку. Пріоритетом під час визначення складу інформації, що має міститися у нефінансовій звітності аграрного підприємства, є залучення стейкхолдерів до процесу, що не зважаючи на складність, позитивним чином впливає на ефективність діяльності підприємства.

Метою статті є дослідження досвіду інших країн щодо функціонування системи управління талантами в державних органах та підготовка відповідних рекомендацій з цього питання для України. Наукова новизна визначається дослідженням системи управління талантами як складового елементу широкомасштабної реформи державного управління. Висновки. В Україні здійснюється широкомасштабна реформа державного управління, що обумовлює необхідність розробки й упровадження нових інноваційних інструментів та практик управління людськими ресурсами (зокрема, управління талантами) в усіх державних органах. У зв’язку з цим особливого значення набуває вивчення зарубіжного досвіду щодо управління талантами не тільки у державному, але й у приватному секторах. У статті всебічно розглянуто відповідні принципи та практики управління талантами, а саме: стратегічне планування талантів; пошук талановитих працівників; управління ефективністю; планування наступності; розвиток лідерства; управління компетенціями; навчання і розвиток; оплата праці та компенсації; кадрові системи і показники. Одночасно наголошено на таких ключових принципах управління талантами: узгодженість зі стратегією організації, внутрішня узгодженість, залученість керівництва, підтримка та розвиток організаційної (корпоративної) культури, баланс глобальних і локальних цілей, бренд організації. Пояснено, що ефективне лідерство сприяє розвитку талантів в усіх організаціях на основі чіткого розуміння цілей цього процесу. Одночасно процес розвитку лідерських навичок потребує дієвого управління компетенціями та розробки стандартів компетентностей і моделей успіху для нових лідерів. Система управління талантами визначена як сукупність інструментів, які дають можливість органу державної влади залучати, ефективно використовувати й розвивати талант співробітників. Незважаючи на різні підходи, які використовуються в окремих країнах, аргументовано, що управління талантами сприяє модернізації діяльності усіх без винятку державних органів та удосконаленню управління людськими ресурсами. Враховуючи викладене, розроблено комплексні рекомендації щодо упровадження системи управління талантами в Україні як складового елементу реалізації широкомасштабної кадрової стратегії в усіх державних органах.

The article considers the place of ecological culture in the system of values еof sustainable development of society, in particular, in the training of teachers of labor education and technology, which, in turn, are able to implement environmental education of young students. It is noted that only the correlation of scientific achievements and practical skills contributes to the formation of healthy environmental thinking and consciousness, as well as leads to changes in individual behavior and the formation of environmentally responsible communities.The factors that determine the ecological orientation of the educational process are determined. Among them: rapid production growth, excessive consumption, large amounts of waste, etc. create a significant burden on the planet's ecosystem. Responsible consumption and minimizing the negative impact on the environment is a conceptual way out of the crisis in which humanity is heading. Among the local but significant steps in overcoming it is ecodesign, which is based on the formation of products from eco-materials and the use of eco-technologies that take into account all stages of the product life cycle – from creation to disposal. The main purpose of ecodesign is to preserve natural resources.When mastering the profession, future teachers of labor training and technology in the process of project activities (including ecodesign) are offered the introduction of “upcycling” technology. The history of the phenomenon, stages of its appearance and realization in everyday life are considered. Modern world and domestic brands of the fashion industry, which profess the philosophy of reuse, are presented.The demonstration of the algorithm of realization of the educational and creative project of processing of textile products gives weight to results of research. Stages of search of technologies, design and actual and technological with use of various techniques which to all improve skills of students on designing and technology of tailoring are offered are offered. Thus, the main goal of ecologically oriented learning is achieved – the synthesis of theoretical principles and practical skills that enable the formation of ecological thinking of the future teacher.Key words: ecotechnologies, ecodesign, ecological culture, project activity, textile materials. У статті розглядається місце екологічної культури в системі цінностей сталого розвитку суспільства, зокрема, в процесі підготовки вчителів трудового навчання та технологій, які своєю чергою здатні реа-лізовувати екологічну освіту учнівської молоді. Зазначається, що лише кореляція наукових здобутків та практичних навичок сприяє формуванню здорового екологічного мислення та свідомості, а також призводить до змін у поведінці окремої особистості та формуванні екологічно відповідальних спільнот.Визначаються фактори, які зумовлюють екологічну спрямованість освітнього процесу. Серед них – швидкий ріст виробництва, надмірне споживання, велика кількість відходів тощо, що створюють зна-чне навантаження на екосистему планети. Відповідальне споживання та мінімізація негативного впли-ву на екологію є концептуальним виходом з екологічної кризи, в яку прямує людство. Серед локальних, але значимих кроків її подолання, є екодизайн, в основі якого лежить формотворення виробів з еко-матеріалів та із застосуванням екотехнологій, що враховують усі етапи життєвого циклу виробу – від створення до утилізації. При цьому головною метою екодизайну є збереження природних ресурсів.У процесі опанування професії майбутнім учителям трудового навчання та технологій під час реалізації проєктної діяльності (в тому числі з екодизайну) запропоновано впровадження технології «Апсай-клінг» («upcycling»). Розглянуто історію явища, етапи його появи й реалізації в побуті. Представлені сучасні світові й вітчизняні бренди індустрії моди, які сповідують філософію повторного використання.Вагомості результатам дослідження надає демонстрація алгоритму реалізації навчально-творчого проєкту переробки текстильних виробів. Пропонуються етапи пошуку технологій, проєктно-конструкторський та власне технологічний із використанням різних технік, які до всього удосконалюють навички студентів із конструювання та технології пошиття одягу. Таким чином досягається головна мета еколого спрямованого навчання – синтез теоретичних засад і практичних навичок, які уможливлюють формування екологічного мислення майбутнього вчителя.Ключові слова: екотехнології, екодизайн, екологічна культура, проєктна діяльність, текстильні матеріали.

Враховуючи сучасні тренди харчування, вимоги до послуг в гастрономічному туризмі, в статті розглядається механізм географічних зазначень продуктів як потенціал інноваційного розвитку туристичної індустрії в регіонах країни. Географічні зазначення харчових продуктів, завдяки їх оригінальності, унікальним властивостям, ознакам автентичності та приналежності до культурно-історичної спадщини, облаштування побуту окремих місцевостей, територій, етносів спроможні не тільки захистити «авторство», але й привабити споживачів, туристів, стимулювати розвиток окремих територій в цілому.Висвітлюються переваги локальних вітчизняних брендів продуктів, вирощування та реалізації місцевої їжі. Акцентовано увагу на необхідності активізувати процеси створення національних продуктів із статусом географічних зазначень, їх маркетинговому супроводі, а також організацію еногастрономічних маршрутів з метою формування привабливого іміджу регіонів та їх туристичного потенціалу.

Розглядається гастрономічний бренд, який надає можливість оживити і диверсифікувати культурний туризм, оскільки він одночасно втілює в собі традиційні цінності і нові тенденції в сучасному суспільстві, а саме повага до місцевої культури, здорового способу життя, автентичності, стійкості. Охарактеризовано роль туристичної дестинації у виборі напряму поїздки, що приведе до зростання на туристському ринку гастрономічних пропозицій, які засновані на локальних продуктах високої якості. Ключові слова: туристична дестинація, гастрономічний туризм, бренд, національна кухня, гостинність, винний туризм. The gastronomic brand is considered, which gives an opportunity to revive and diversify cultural tourism, as it simultaneously embodies traditional values and new trends in modern society, namely respect for local culture, healthy lifestyle, authenticity, sustainability. The role of the tourist destination in the choice of the destination is characterized, which will lead to an increase in the gastronomic offer on the tourist market based on local high quality products. Key words: tourist destination, gastronomic tourism, brand, national cuisine, hospitality, wine tourism

В статье изучен кейс трансформации крупнейшего марафона России (в 1981—2012 гг. Московский международный марафон мира, с 2013 г. — Московский марафон). С 2011 по 2016 г. число его участников выросло в восемь раз. Масштабность изменений заставляет говорить о фитнес-буме 2010-х годов. Пресса присуждает лавры успеха возникшему малому бизнесу по организации массовых событий — но заслуженно ли? Методы исследования: анализ беговой статистики и документов — календарей, результатов и положений массовых забегов; анализ публикаций в прессе и интернете; включенное наблюдение в практике бега. Результаты кейс-стади выявили четыре ведущих фактора бегового бума. Во-первых, это наследие фитнес-бума 1970-1980-х годов, позволяющее говорить о 2010-х как о второй волне. Во-вторых, кампании по популяризации массового бега транснациональных брендов Nike и Adidas, создавшие «точку входа» в практику массового бега. Подробно описана кампания Nike We Run Moscow 2010-2015. В-третьих, трансформация медиасреды, облегчившая распространение этих кампаний. В-четвертых, изменение локальной политической конъюнктуры, повлиявшее на траекторию бума. Следствием первоначального роста и еще одним дополнительным фактором фитнес-бума действительно стали «предприниматели от бега», но их появление связано с перераспределением административных ресурсов, а не с открытием «новой ниши». Возникли побочные эффекты предпринимательства: джентрификация бега, коммерциализация с 18-кратным ростом взносов, снижение доступности участия. Обсуждение развивает дискуссию о моделях спорта. Мы полагаем, что пропагандировать «физкультуру ради здоровья» беспредметно, а причина низкого уровня вовлеченности — сложившаяся проолимпийская модель, дисфункциональная для неэлитного спорта. Необходимо внедрение экспрессивной модели и репозиционирование массового спорта, что отчасти уже произошло. Процесс коммерциализации массового бега позволяет задать вопрос о расхождении дискурса власти (на развитие спорта) и реальной ситуации.

С распадом советского государства, переходом к глобальному рыночному капитализму ансамбли фольклорных музыкантов из Республики Тыва (Российская Федерация) начали выезжать в заграничные туры. Представляя богатую традиционную музыкальную культуру своего региона, они сталкивались с новыми возможностями и интересами, с новой экономикой и аудиторией. Очарованная горловым пением хөөмей международная аудитория, тем не менее, была недостаточно информирована о тувинской музыке и культуре. Более того, у самих тувинских музыкантов и исследователей не было единого мнения о звучании традиционной музыки или ее представления миру. Хотя это и не было четко сформулировано, тувинские музыканты, наряду с местными и иностранными продюсерами и этномузыковедами, находились в поиске «души» тувинской музыки — звукомузыкальной чувствительности, которая отражала бы мировоззрение предков тувинцев как кочевых охотников-скотоводов.Данная статья основана на этнографической и архивной полевой работе автора в Туве, Соединенных Штатах и Европе (2005–2017). Исследуется взаимосвязь идеологии, эстетики и ряда других факторов, что отразилось на создании тувинской «традиционной музыки» и «мировой музыки» в 1980-х и 1990-х гг. Стремления заинтересованных групп и авторов, которые были вовлечены в процесс переосмысления эстетики традиционной музыки Тувы, были разными и не всегда совместимыми. Но их совместные усилия повлияли на отказ от фольклорных моделей, возникших в советский период, как чересчур искусственных, и принятие моделей мировой музыкальной индустрии как лучше представляющих «аутентичность» тувинских музыкальных практик.Описываются некоторые эстетические решения, которые подводят фундамент под этнографические записи звукомузыкальных практик в Туве, которые были созданы во время перестройки и получили широкое распространение в Европе, Северной Америке и Японии. Исследуется международная аудитория и формирование групп единомышленников. Подчеркивается важность роли репрезентации, увлечения и ожидания в формировании восприятия тувинских музыкантов, когда они только начали выезжать в международные туры. Рассматривается развитие предпочтений — музыкальных и эстетических — нескольких ранних составов тувинского «неотрадиционного» музыкального ансамбля «Хун-Хурту». Исследуется процесс совместного творчества в звукозаписывающих студиях и его отражение на эстетике нового ритмического стиля ансамбля. Обсуждается тесное взаимодействие нескольких факторов — продвижение тувинских музыкантов в мире, медиа проекты, восприятие аудитории, международное сотрудничество и творческие усилия индивидуальных музыкантов — и их влияние на представления о «традиционности» в постсоветской Туве. Это также вдохновило другие тюрко-монгольские народы Сибири и Внутренней Азии на переоценку своих традиционных музыкальных практик и создание новых культурных проектов и музыкального предпринимательства. Неолиберальный «брендинг» горлового пения хөөмей и тувинской традиционной музыки в рамках мировой музыкальной индустрии создал новые значения и ценности для тувинцев в постсоветскую эру; инициировал локальные проекты постколониальной историографии и ускоренную переоценку коренной культуры, языка и идентичности.