Journal articles on the topic 'Лексичні елементи'

Стаття присвячена розгляду прийомів мовної здогадки та динаміки їх використання під час перекладу слів-контамінантів з англійської мови українською. Актуальність запропонованої теми визначається необхідністю формування потенційного словника перекладача. Потенційний словник у статті визначено як необмежений лексичний шар, який включає не вивчені раніше лексичні одиниці, про значення яких можна здогадатися, проаналізувавши словотворчі елементи, подібність з рідною чи іншими іноземними мовами (тобто інтернаціональні слова), конверсію, контекст. Саме цей словниковий шар необхідно постійно розширяти перекладачам для здійснення якісного перекладу. У статті доведено, що одним із дієвих інструментів розширення потенційного словника є мовна здогадка. Мовну здогадку в цій роботі інтерпретуємо як наслідок евристичного пошуку в опорі на контекст та структурно-семантичні ознаки лексичних одиниць, їх графічну чи звукову форму. Матеріалом статті є англомовні контамінанти – лексичні одиниці, утворені із двох слів з усіченням щонайменше одного з них у місці з’єднання, а також із можливим накладенням i вставками морфів. Водночас відбувається збереження акцентно-складової структури одного з вихідних слів, взятого за морфологічний зразок. Контамінацiю у статті розуміємо як результат взаємодії двох або більше вихідних лексем, які проходять процес усічення i об’єднуються в єдину лексичну одиницю, мають подібні фрагменти у своїй структурі, водночас комбінуються шляхом накладення. Висвітлено історію появи та розвитку контамінантів в англійській мові. Розглянуто суміжні терміни, як-от блендинг, словозлиття, телескопи, стягнення та різницю між ними. Виявлено відмінності між словами- каламбурами та контамінантами. У статті доведено та проілюстровано на прикладах, що незнайомі перекладачеві англомовні контамінанти можуть мати структурно- семантичні відповідності з відомими базовими словами англійської мови і семантичну схожість із відповідними одиницями в українській мові. Зроблено висновок, що за допомогою використання мовної здогадки й аналізу вищезазначених елементів можна перекласти англомовний контамінант без використання словників чи інших довідкових засобів.

У статті досліджено підходи до визначення жанру казки в італійському та українському літературознавстві, характерні структурні елементи, функції та лексичні особливості літературних або авторських казок у порівнянні з фольклорними або народними казками, а також розглянуто жанрово-стилістичні домінанти авторських казок в контексті дитячої літератури, які не-обхідно враховувати при перекладі. Крім того, у цій публікації систематизовано характерні риси та відмінності італійського та українського казкового дискурсу, проаналізовано стратегії перекладу та перекладацькі трансформації, застосовані для відтворення інціальних та фінальних формул, “формул неможливого”, реалій і гри слів італійських авторських казок українською мовою на матеріалі збірки видатного італійського письменника Джанні Родарі “Казки по телефону”.

У цій статті розглядаються особливості використання іменників у текстах пісень британської незалежної сцени 2010-х років. Іменники, які є об’єктом дослідження, використовуються авторами пісень для позначення конкретних культурно мотивованих явищ та передачі універсальних концептів, властивих кожній людині. Лінгвісти всіх теоретичних напрямів згодні з тим, що лексична категорійність є однією з найважливіших і найскладніших проблем у лінгвістиці. Одне з головних питань категорійності: чи існує універсальний семантичний критерій, який мотивує приналежність до категорії окремою мовою і, ширше, у різних мовах? Більшість сучасних лінгвістів, особливо ті, хто підходить до цієї проблеми з функціоналістської та когнітивної точок зору, слідом за традиційними граматистами вважають пошук умовних універсалій, які лежать в основі приналежності до категорій, продуктивною дослідницькою програмою. Слід зазначити, що вирішальним моментом у дослідженні семантичних класів іменників є екстралінгвістичне середовище, тобто зовнішні чинники, які спонукали автора використати певні лексичні одиниці. Логічно припустити, що кожна людина наділяє лексичні одиниці унікальним, властивим лише їй змістом, і у зв’язку з цим ми стикаємося з декількома способами інтерпретації тексту пісні: через призму автора пісні та через призму аудиторії. Автором текстів пісень гурту Bring Me The Horizon переважно є Олівер Сайкс, уродженець Ешфорда, Кент, Англія. Географічне положення, безперечно, відіграло вирішальну роль у процесі написання текстів пісень, оскільки Bring Me The Horizon стали справжнім британським культурним феноменом. Оліверу Сайксу вдається не тільки зобразити досвід, який викликає відгук у його міжнародних шанувальників, а й інкорпорувати елементи, притаманні британській колективній свідомості. Проаналізувавши останній альбом гурту Bring Me The Horizon “Post Human: Survival Horror”, ми виділили наступні семантичні класи іменників: Heavenly Domain, Desperation, Violence, Animals, Habitat, Temporality, Ignorance, Emotional State. Це домінантні категорії, які Олівер Сайкс спробував донести до громадськості під час кризи COVID-19. Більш детальний огляд мотивів використання конкретних іменників міститься в емпіричній частині статті.

Стаття присвячена питанню функцій лексичних одиниць у художньому тексті. Художній текст приваблює неповторним поєднанням змісту і смислу, що приховується під поверхнею мовного вираження та підлягає інтерпретації. Найбільш ефективним та інтрепретативно значущим видається лексичний рівень, тобто рівень слів, значення яких, занурене в мовну канву твору, набуває нової семантичної цінності з огляду на зміст художнього тексту. У статті лексичні одиниці розглядаються як конституенти лексичної структури, яка становить основу формування семантичного простору художнього тексту, тобто простору його значення. Побудова лексичної структури семантичного простору художнього тексту уможливлюється шляхом відбору таких лексичних одиниць, що відповідають жанровій специфіці художнього тексту. Витлумачення жанру відносно художнього тексту стосується аспекту тематичного спрямування, тобто превалюючих тем, що висвітлені в художньому творі та є характерними для конкретного жанру. Не менш важливим складником жанру є стиль, який трактується як стильова домінанта авторської творчості і передбачає арсенал технік творення тексту. У такому світлі авторський стиль проєктується на художній текст у функційному річищі – в особливостях функціювання лексичних одиниць задля забезпечення цілісності і зв’язності художнього тексту та реалізації його змістово-смислової єдності. У реферованій статті функції лексичних одиниць розглядаються як маркери індивідуального авторського стилю, що репрезентують властиві автору особливості вживання релевантних лексичних одиниць у ході текстотворення. З’ясування функцій лексичних одиниць має два етапи: контекстуалізацію – виявлення слів у межах мікроконтексту та співвіднесення з макроконтекстуальною ситуацією твору, та інтерпретацію – співвіднесення ролі лексичних одиниць у загальній перспективі розгортання художнього тексту, тобто ймовірне розшифрування елементів авторського задуму. Серед найбільш уживаних функцій у семантичному просторі романів Джона Максвелла Кутзее є зображувально-описова, сюжетно-композиційна та емотивна.

У статті проаналізовано визначення сучасного англомовного військового дискурсу та описано його головні лексичні особливості. На основі аналізу наукової літератури військовий дискурс визначено як усний чи письмовий комунікативний акт, використовуваний для реалізації формального чи неформального спілкування у військовому контексті. Такий дискурс описує військові дії, звання, зброю, тактику ведення війни, організацію військових формувань тощо. Текстам військової тематики властиві певні лексичні особливості. До них належать: військові терміни, абревіатури, неологізми, військові афоризми, прислів’я та цитати, фразеологічні одиниці, сленг, а також значна кількість метафоричних елементів, використаних для впливу на емоції аудиторії. Автор пояснює всі ці характеристики, дає їм визначення, а також показує особливості їх уживання в текстах військової тематики. Таким чином, військовий термін – це стала лексична одиниця, яка описує відповідне поняття в межах концептуальної та функціональної систем військової сфери. У статті вичленено головні підходи до формування військових термінів, а також пояснено причини появи нових термінів у військовому дискурсі. Особливу увагу приділено таким лексичним засобам, як сленг, військові афоризми, прислів’я, цитати, фразеологічні одиниці чи ідіоми. Автор пояснює, що вони формують спеціальний лексичний пласт та виконують додаткові функції, окрім передачі інформації, а саме: зняття психологічної напруги, вплив на почуття та емоції аудиторії через створення суб’єктивних повідомлень, а також підвищення патріотизму в країні завдяки аналізу перебігу конфлікту чи війни з використанням «ми-установки». Також автор розкриває екстралінгвістичні компоненти текстів військової тематики, оскільки вони використовуються для того, щоб привернути увагу читача до окремих елементів повідомлення та змінити його думку щодо певних питань.

У статті висвітлено питання про функціональні особливості метафор як різновиду тропів у поетичному доробку письменника-шістдесятника, лауреата Національної премії України ім. Тараса Шевченка Івана Гнатюка. На основі опрацювання лінгвістичної літератури визначено, що метафора як мовна одиниця вторинної номінації розкриває зміст або призначення невідомого предмета через властивості й дії відомого, є потужним засобом розвитку та збагачення семантики і функцій слів. На конкретних прикладах нами виявлено, класифіковано та проаналізовано мовну метафору як різновид художньо-образного засобу поетичних творів Івана Гнатюка. Визначено функції метафоричних перенесень у віршах автора – номінативну та експресивну; схарактеризовано композиційну роль метафор як засобів інтеграції поетичного тексту: ці лексичні елементи поєднують різні рівні тексту – логічний, емоційно-образний та конотаційний, створюючи неперевершені художні образи. За результатами проведеного аналізу, доведено, що метафора є одним із своєрідних прийомів поезії І. Гнатюка, тому дослідження метафоричних перенесень у творах митця дозволяє значною мірою оцінити своєрідність його поетичної майстерності. Цей художній засіб сприяє найбільш повному розкриттю як оригінальності поетичного тексту, так і специфіки метафори як основи мовної його образності.

У статті визначено й описано основні лексичні перекладацькі трансформації, застосовувані при перекладі англійських інформаційних текстів українською мовою. Доведено, що спосіб перекладу лексичних елементів залежить від особливостей лексико-семантичних систем мов оригіналу й перекладу, функціональних і стилістичних характеристик слів, національно-культурних чинників.

Праця зосереджена на дослідженні перекладацьких трансформацій як засобу досягнення еквівалентності в перекладі. Під перекладацькою трансформацією ми розуміємо зміну формальних або семантичних компонентів вихідного тексту в тексті перекладу за збереження інформації, що призначена для передачі. Лексичні трансформації становлять собою відхилення від прямих словникових відповідників та виникають здебільшого тому, що об’єми значень лексичних одиниць вихідної та мови перекладу не збігаються. До лексичних трансформацій відносимо конкретизацію значень, генералізацію значень, додавання, вилучення та перестановку. Важливо перекладати лексичний елемент у сукупності його контекстуальних зв’язків та функціональних характеристик. Основними причинами виникнення лексичних трансформацій, на думку таких дослідниць у лінгвістичній галузі, як Т. Левицька й А. Фітерман, є різна словосполучність, різні вживання одного слова, різниця у смисловому об’ємі, різні ознаки одного денотата в різних мовах. Поняття граматичної трансформації визначено тим, що у процесі перекладу згідно з нормами мови перекладу перетворюється сама структура речення. Англійська й українська мови належать до різних типів мов індоєвропейської родини, тому наявна розбіжність між ними як на рівні порядку слів у реченні, так і в категоріях числа, інших граматичних форм і структур. Основні характеристики, а саме – внутрішній та зовнішній поділ речення, зміна порядку слів та компенсація – відносимо до граматичних трансформацій. За допомогою порівняльного аналізу текстів оригіналу та перекладу проілюстроване використання лексичних та граматичних трансформацій на прикладі перекладу українською мовою роману Ієна Мак’юена «Спокута». У процесі перекладу автор частіше схилявся до використання лексичних трансформацій для кращого сприйняття та зацікавленості читачів, рідше використовувались граматичні трансформації. Засвідчено спробу перекладача зберігати послідовність у структурі речення. Крім цього, важливим аспектом у перекладі було те, що перекладач врахував особливості індивідуальної художньої манери письменника та специфіку культури адресата інформації.

Системний підхід до вивчення лексики англійської мови викликає необхідність виявлення закономірностей функціонування її окремих компонентів. У сучасних дослідженнях із лексичної семантики застосування системного підходу у вивченні певних явищ надає особливої цінності результатам конкретних наукових розвідок у лінгвістиці. Власне врахування системності мови дозволяє проводити вивчення кожного семантичного об’єднання слів як невід’ємної частини загальної системи мови, що допускає можливість моделювання семантичних відношень у лексиці. У свою чергу, контрастивне дослідження елементів мови сприяє виявленню таких властивостей лексичної семантики, які відображають специфіку світобачення лінгвосоціумів, адже зміна парадигм окремих мовних одиниць уможливлює розгляд деяких лексичних і семантичних явищ у новому світлі, а також пояснення особливостей їх функціонування у мові. Сучасна лінгвістична наука характеризується пожвавленим інтересом до вивчення мови як соціокультурного феномену, а тому у центрі уваги багатьох лінгвістичних досліджень є людина та її роль в організації та використанні мови як засобу спілкування. Саме тут дедалі більше уваги приділяють емоційному фактору людини у мові, адже буття людини неможливо уявити без вираження нею емоцій у повсякденному житті засобами мови. У дослідженні особливостей функціонування ЛСП ад’єктивних емосемізмів як фрагмента англійськомовної картини світу цікавим видається спостереження за його спільними та відмінними рисами порівняно з індивідуально-авторською картиною світу письменника, яка відіграє важливу роль в антропоцентрично спрямованих лінгвістичних дослідженнях, адже її вивчення дає можливість розглянути світобачення народу – носія мови та його безпосереднього представника – людини. Аналіз особливостей художнього тексту, семантичний процес утворення якого є досить складним і неоднорідним за своєю природою, дозволяє виявити закономірності художнього мислення автора, яке розкривається через мову його текстів, відбір і художнє осмислення лексичних засобів із загальнонаціонального мовного фонду. Проблема є важливою для дослідження, адже емотивний прикметник характеризується складною семантичною структурою та виконує прагматичну функцію в мовленні.

У раду се на примеру народне лирске песме Јарко Сунце на пут полазаше показује могућност примене граматичке и семантичке анализе у циљу идентификовања стиле- ма – елемената на којима се заснивају њене идејне и естетске вредности. Граматичком анализом обухваћени су различити језички нивои с намером да се истакну елементи са стилогеном функцијом. Семантичка анализа спроводи се ради утврђивања семан- тичког језгра, које чине компоненте значења из домена енциклопедијског знања о Сунцу, његове лексичке семантике и симболичког значења.

У статті викладено результати дослідження колокацій з лексичним компонентом зі значенням ‘розпач’ в англійській, німецькій та українській мовах, а також висвітлено деякі особливості їх перекладу крізь призму аналізу внутрішньої форми елементів колокацій. Дослідження було проведене шляхом структурно-функціонального та дистрибутивного аналізу з елементами когнітивного підходу. Фактичний матеріал дослідження було відібрано методом суцільної вибірки з національних лінгвістичних корпусів української, англійської та німецької мов, а саме: «Генеральний регіонально анотований корпус української мови», “British National Corpus”, “Mannheimer Korpus für Deutsche Sprache”. У статті розглядаються як усталені, кодифіковані колокації, що зафіксовані в лексикографічних джерелах, так і типові поєднання слів на основі їх частотності у зазначених вище лінгвістичних корпусах. Термін «колокація» у вітчизняній лінгвістиці представлений відносно недавно, з огляду на що він не закріпився остаточно й іноді трактується досить широко. У цій статті надається його уточнене визначення та критерії відмежування від таких суміжних термінів, як ідіома та фразеологізм. Колокації перебувають у перехідній зоні між лексикою та фразеологією, оскільки вони не мають чіткої метафоризації. У цій статті на основі наявних класифікацій колокацій за різними ознаками було здійснено класифікацію колокацій із компонентом зі значенням ‘розпач’ в англійській, німецькій та українській мовах за їх лексичним складом із зазначенням особливостей їх відтворення мовою перекладу залежно від групи, до якої належить колокація. Оскільки на лексичне значення слова впливає як контекст, так і синтагматичні партнери лексеми, словникові одиниці можуть набувати нових значень чи відтінків значень у мовленні. Саме тому лінгвістичні корпуси виступають плідним матеріалом для аналізу функціонування слів. Корпуси допомагають виявити, яким чином і як часто сполучаються слова. У результаті проведеного дослідження було встановлено, що навіть деякі частотні колокації є лінгвоспецифічними, що може становити труднощі при їх відтворенні мовою перекладу. Це дозволяє виявити відмінності в сприйнятті навколишнього світу носіями певної мови, а також проливає світло на взаємозв’язок мови і мислення, що є актуальними проблемами у межах антропометричного підходу до аналізу лінгвістичних явищ.

У статті обґрунтовано доцільність і перспективність наукових студій у царині сенсорної, або перцептивної, лінгвістики. Акцентовано на так званій перцептивній лексиці, яка ілюструє ті чи ті відчуття, що локалізуються у свідомості через органи чуття – зір, слух, нюх, смак, дотик – відповідні «канали зв’язку» кожної людини зі світом. Досліджено когнітивно-прагматичний потенціал аудіальних перцептивів як структурних елементів поетичного тексту Василя Стуса. Установлено смислове навантаження аудіальних чуттєвих образів у поетичному мовленні. Виявлено ядерні лексеми (передусім дієслова та віддієслівні іменники), що репрезентують та увиразнюють когнітивні образи ситуації слухового сприймання. З’ясовано структурні елементи когнітивного образу ситуації слухового сприймання. Репрезентовано суб’єкти / об’єкти слухового сприймання з позицій колективного досвіду й авторського світобачення.

Статтю присвячено вивченню особливостей використання гуцульськихдіалектних рис у романі Р. Іваничука «Вогненні стовпи». Оскільки дослідженнявзаємодії мови української художньої літератури і територіальних діалектів єодним із важливих завдань сучасної україністики, така розвідка є актуальною.Як засвідчив аналіз, найповніше у романі представлено лексичні діалектизми. Репрезентована у творі гуцульська діалектна лексика відзначається багатством та різноманітністю. Серед лексичних гуцулізмів переважають іменники-апелятиви, що є назвами побутових реалій, осіб за різними ознаками, географічних об’єктів, рослин і тварин, явищ природи, демонічних істот, абстрактнихпонять. У тетралогії «Вогненні стовпи» представлені й говірково маркованівласні назви. Насамперед це назви населених пунктів, гір та гірських масивів,власні назви осіб. Менш частотними є дієслівні, прикметникові, прислівникові гуцулізми. Зафіксовано також службові слова, характерні для гуцульських говірок,та поодинокі діалектні фраземи.У статті описано діалектні морфологічні риси, засвідчені в романі. Виявлено, що найбільш частотними є енклітичні форми займенників, аналітичнаформа наказового способу, утворена за допомогою частки най, залишки перфекта.Фонетичні риси гуцульського говору у творі практично не відбиті, за винятком таких поодиноких вкраплень фонетичних діалектних елементів: скорочення звукового складу слова, відсутність подовження приголосних в іменнику середнього роду весілє, перехід ч у ц у частці ци, відсутність приставного г в іменіАнна.Встановлено, що мова персонажів роману і мова автора відрізняються заповнотою представлення гуцульських діалектних рис. Більш повно й послідовновони репрезентовані у мові персонажів-гуцулів, яка, крім лексичних, фіксує ще йморфологічні діалектні риси. У авторській мові засвідчено здебільшого вкраплення лексичних гуцулізмів. Чимало їх в описах природи, побуту, життя горян.Проведений аналіз свідчить, що різнорівневі гуцулізми в романі виконуютьпізнавальну функцію, сприяють художній переконливості та етнографічній достовірності оповіді, індивідуалізують мовлення персонажів, збагачують системухудожніх засобів роману.

Статтю присвячено виявленню основних теоретичних аспектів існування та функціонування технонімів у фразеології сучасної англійської мови. Проведено аналіз кореляції між лексичним (план вираження) та семантичним (план змісту) підґрунтям фразеологічних одиниць. Також наведена коротка класифікація за лексичним та семантичним підґрунтям фразеологізмів із компонентом-технонімом. Систематизація фразеологізмів із компонентом-технонімом дає змогу окреслити межі потенційного обсягу зворотів, які формують цей клас онімів. Для констатації факту належності звороту до фразеологізмів із компонентом-технонімом варто виходити з того, що в його складі потрібно виявити елемент технічної спрямованості. Щоб визначити початкову належність звороту до групи технонімів, варто спиратися на пряме значення того компонента, який має відношення до виробничої діяльності або є результатом виробництва. Виокремлений технонім характеризують із таких позицій: чи є він пристроєм або механізмом, інструментом або матеріалом, чи відображає будь-яку технічну дію або є її результатом. Слід також пам’ятати, що будь-яка фразеологічна одиниця – це єдність двох аспектів: плану змісту й плану вираження. Лексичне підґрунтя технонімів у складі фразеологізму представлене тим компонентом, який формує технічний образ стійкої конструкції. Воно може бути представлене такими тематичними групами: механізми і споруди, інструменти та матеріали. Семантичне підґрунтя вбачаємо в тому, що десемантизоване слово-технонім, формуючи образ з іншими компонентами, вирішальним чином бере участь і у формуванні сукупного значення звороту. Тому цей тип систематизації будується з опорою на зареєстроване словниками значення фразеологізму. Таким чином, спираючись на проведене дослідження, можемо стверджувати, що фразеологізми з компонентом-технонімом можна класифікувати за лексичним або семантичним підґрунтям, кожне з яких має дві тематичні категорії, а саме: механізми і споруди, інструменти та матеріали, вид і застосування матерії, поведінка і стан матерії.

У статтi представлено культурологiчнi елементи, якi використав А. Мiцкевич у вiршованому романi «Пан Тадеуш» iз метою вiдображення традицiй i побуту польського народу в ХIХ ст. Проведено паралелi з перекладом М. Рильського, який застосував метод синонiмiї та лексичної трансформацiї щодо польських реалiй, зберiгши мелодику тексту, однак запропонувавши українському читачевi версiю, наближену до рiдної культури. У цьому ключi перекладацька iнтерпретацiя може бути лише принагiдним iнструментом у процесi вiдтворення польських культурологiчних елементiв на основi творчостi А. Мiцкевича. Головним у поемi став образ польської шляхти, яка внесла в народний побут сарматськi традицiї. Деталi шляхетського бенкету, полювання, сватання та весiлля, мiжусобних воєн, грибозбору, локальних вiче, мiсцевого художнього мистецтва зi слов’янофiльськими мотивами, народних танцiв, польського народного вбрання згiдно з сарматською традицiєю — це тi маркери, якими визначено польську культуру в розумiннi визначного польського поета епохи романтизму.

У статті досліджено одну з найактуальніших і найскладніших проблем українського мовознавства ХХІ століття – формування економічної термінології на національній основі. Термінологічна лексика є показником рівня розвитку наукової мови в суспільстві й науки загалом. Це барометр, який визначає рівень професійної освіти, позаяк багата термінологія є одним із показників високого рівня професійної освіти у країні. Стандартизація економічної термінології, визначення її ролі у формуванні лінгвістичної та професійної компетентності фахівців у будь-якій галузі знань є головною проблемою сьогодення. У статті проаналізовано типи лексичних запозичень, досліджено загальні риси, що визначають суть будь-якого терміна; зосереджено увагу на термінах-стандартах. Використано діалектичний, емпіричний, емпірично-теоретичний і теоретичний методи дослідження. З’ясовано загальні та специфічні особливості термінологічної номінації економічних понять, що сприятиме уніфікації, стандартизації та кодифікації цієї термінології; досліджено проблему асиміляції іншомовних елементів. Наголошено на тому, що стандартизація термінологічних систем на національному та міжнародному рівнях є необхідною й актуальною, оскільки вона спрямована на вибір термінологічного стандарту та затвердження його як обов’язкового варіанта. У статті проаналізовано історію української економічної термінології від часів Київської Русі, з’ясовано специфічні особливості термінологічного номінування економічних понять, досліджено проблему засвоєння та передавання іншомовних елементів, визначено типи лексичної інтерференції, наведено спільні ознаки, які визначають суть терміна як лексичної одиниці обмеженого функціонування; проаналізовано чужомовні терміни з повним структурним збігом та терміни із частковою заміною компонентів, оформлені словотвірними засобами мови-реципієнта; визначено позамовні та внутрішньомовні причини запозичень. Наголошено, що важливим аспектом класифікації термінологічних одиниць економічної сфери є їхні словотвірні особливості.

У статті проаналізовано визначення поняття «термін», його характерні ознаки. Розглянуто погляди науковців на поділ авіаційної термінології на лексико-семантичні групи та коротко охарактеризовано особливості вживання лексичних одиниць, зокрема під час професійного спілкування пілотів та диспетчерів управління повітряним рухом.

У романі білоруської письменниці українського походження Наталки Бабіної проаналізовано особливості української берестейської говірки, зокрема прокоментовано специфіку рефлексації давніх голосних, деякі відмінності у вживанні приголосних, простежено специфіку формотворення іменників, прикметників, дієслів, займенників, виявлено лексичні діалектизми. З’ясовано специфіку використання авторкою діалектних елементів, їхнє місце в художній мові письменниці.

У статті зазначено, що емоційна сфера людини надзвичайно різноманітна і складна. Емоції відіграють важливу роль у житті людини і тісно взаємоповʼязані із процесами мовлення, комунікації. На мовному рівні емоції трансформуються в емотивність, тобто вербальну / невербальну реакцію людини на подразник. Демонстрація власних емоцій є природньою потребою сучасної людини у процесі комунікації. Для сучасного комуніканта, зокрема користувача соціальних мереж, притаманні різні форми і засоби вираження емоцій: фонетичні, графічні, лексичні, синтаксичні та інші засоби. Автори відзначають, що переважає графічний засіб, спрямований на зорове сприйняття інформації. Основними методами дослідження є теоретичний аналіз і синтез (узагальнення теоретичних відомостей про категорію емотивності, визначальні характеристики інтернет-спілкування), описовий метод (опис особливостей використання лексичних засобів для вираження емоцій), системний аналіз (добір фактичного матеріалу, його систематизація). Доведено, що особливостями віртуального спілкування є: діалогічність, емоційність, особливий авторський характер, співвідношення категорій читач-автор або промовець-слухач, зняття обмежень у часі та просторі, статус учасників зазвичай є рівним, формування загальної картини світу, необмежений вибір мовних засобів. Бажання пережити ті чи інші емоції пояснюється прагненням до емоційного наповнення тексту. Тим більше, що Інтернет цьому сприяє, адже важливою рисою Інтернет-спілкування є поєднання різноманітних стильових елементів, використання розмовних слів та зворотів, елементів мовної гри, використання фразеологізмів тощо. Емотивність є лінгвістичною характеристикою тексту, що здатна викликати емоційний ефект. Вона є результатом передачі емоцій людини за допомогою мовних засобів. Відповідно, будь-які вербальні засоби вираження передають або нейтральні емоції, або ж позитивно чи негативно забарвлені. У результаті дослідження зʼясовано, що у ситуаціях, коли у великому потоці інформації відправнику повідомлення доводиться привернути увагу одержувача, він максимально використовує вплив графічних засобів, доповнюючи ними символічну інформацію.

Лінгвокогнітивна школа сучасної лінгвістики сформувалася на початку XXI століття як інтегрований напрям лінгвістичної семантики, лінгвокогнітології та лінгвокультурології. Вивчення когнітивної семантики слова вимагає розмежування семантичного й когнітивного рівнів аналізу, мовних та енциклопедичних знань, вивчення їх взаємозв’язку. Актуальність теми зумовлена потребою встановлення взаємозв’язку семантичних і когнітивних структур поетичних текстів Ф.І. Тютчева на рівні метафоризації, важливістю опису особливостей метафоричного моделювання. У статті представлено метафоризацію як основний прийом виявлення особливостей вербалізації світосприйняття філософської поезії Ф.І. Тютчева; виділено основні метафоричні моделі в ліриці Ф.І. Тютчева; розглянуто лінгвокогнітивну систему філософської лірики Ф.І. Тютчева. Предметом дослідження є система ключових понять метафоричних моделей індивідуально-авторської поетичної картини світу Ф.І. Тютчева, об’єктивованих у структурі текстів за допомогою мовних репрезентантів. Основні ключові поняття «хаос», «космос», «день», «ніч» об’єктивовані в лексичній структурі філософських творів поета через систему словесних одиниць та авторських інтенцій, на основі яких виявляються пізнавальні зв’язки. Компоненти таких понять містять ряд базових когнітивних функцій, представлених ключовими лексемами, пов’язаними з ними, їх асоціатами. Метафоричне уявлення дає можливість організувати способи подання понять, виявити своєрідне розуміння, засноване на різних способах лексичної експлікації та семантичної модифікації. Аналіз засобів вербалізації ключових понять у поезії Ф.І. Тютчева дозволив визначити загальнолінгвістичні й індивідуально-авторські характеристики поняття, його структуру й засоби художнього втілення. Індивідуальна авторська оригінальність засобів вербалізації понять проявляється на рівні функціонування текстових асоціацій. Різні метафоричні уявлення ключових понять стають важливим елементом мовної картини світу Ф.І. Тютчева. Взаємодія індивідуально-авторських асоціативних співвідношень у формуванні понять у поетичних текстах Ф.І. Тютчева є проявом його власного світогляду. Асоціативний взаємозв’язок і взаємозалежність ключових понять світогляду поета («хаос», «космос», «день», «ніч») сприяє лексичній персоніфікації його філософських концепцій, які будуть розкриті через динамічну єдність двох мегасфер – «хаос» vs «космос», «день» vs «ніч».

У статті розглянуто специфічні, релевантні у процесі перекладу риси англомовного юридичного тексту, елементи тексту, що є носіями когнітивної інформації, проаналізовано особливості передачі англійських юридичних термінів українською мовою. Виокремлено основні прийомі перекладу одиниць відповідної лексичної підсистеми. Акцентовано на тому, що дотримання всіх перекладацьких норм і правил сприяє виконанню комунікативного завдання вихідного юридичного тексту.

У статті описано особливості функціонування суржикових лексичних елементів у текстах української постмодерної прози; указано на специфіку використання письменниками цих одиниць порівняно з іншими позасистемними (нелітературними) мовними одиницями.

У статті подано методичну систему роботи з формування лексикологічних умінь учнів на уроках української мови в початковій школі. Конкретизовано етапи вивчення лексикології як розділу початкового курсу української мови. Визначено основні завдання вивчення лексикології в початковій школі. Зазначено пріоритетні напрями роботи вчителя під час опрацювання елементів лексикології. характеризовано принципи опрацювання лексичних тем: робота над прямим і переносним значенням слів; вивчення однозначних і багатозначних слів; засвоєння синонімів; опрацювання антонімів; робота над омонімами. Визначено види лексичних вправ і завдань, які доцільно застосовувати під час вивчення елементів лексикології в початковій школі. Описано основні підходи до організації словникової роботи на уроках української мови в початковій школі.

У статті розглянуто особливості використання латинізмів при перекладі текстів з рослинництва та землеробства, проаналізовано мовні засоби та їхній вплив на значення лексичних одиниць. Особливу увагу зосереджено на дослідженні латинських елементів в лексичних одиницях та способах їхньої реалізації в перекладі і з’ясовано механізми взаємодії різних чинників у процесі запозичення латинських за походженням лексем у різних мовах.

У статті розглянуто нову лексику в часописі „Католицький вісник” у словотвірному аспекті; проаналізовано роль запозичень і новотворів у розвитку лексичної парадигми сучасної української мови. Значна кількість запозичень зумовлена традицією та історією розвитку католицької церкви, світовими глобалізаційними тенденціями.

У статті проаналізовано художній текст за допомогою логіко-семантичного аналізу. А саме: 1) методом компонентного аналізу лексичної семантики виокремлено з тексту ключові імена (поняття), які синтезують змістову лінію тексту; 2) схематизація лексики передбачила застосування методів класичної та інтуїціоністської логіки – принципу вибуху – з подальшою реконструкцією таблиці істинності. Усі зазначені вище елементи логіко-семантичного аналізу відтворюють чіткий зв’язок між структурою та змістом тексту, а також зв’язки між його емпірично-есенційним смислом.

У статті розглядається лексична семантика авторських новотворів у сучасному німецькому поетичному мовленні. Виокремлено дві групи слів: композити та субстантивати, що походять генетично від питомих і запозичених елементів. Виділено 14 семантичних типів композитів із питомими основами та один тип із запозиченими, відповідно. Семантика субстантиватів розмаїта: охоплює 11 реєстрів. Доведено ілюстративно, що в контексті авангардних поезій новотвори набувають додаткових відтінків метафоричного значення.

У роботі розглянуто послідовність проведення наукової розвідки щодо аналізу теоретичної та емпіричної інформації для пізнання спеціальних понять у фізичній терміносистемі. Виділено два рівні методологічного аналізу: загальнонауковий, пов'язаний із аналізом методів, принципів, форм знань із різних наукових галузей у відповідності до об’єкта і предмета дослідження та конкретно-науковий, зумовлений обґрунтуванням принципів, норм та методів в конкретній науковій діяльності. Для характеристики елементів фізичної терміносистеми необхідно застосувати описовий та структурний методи, а також систематизацію отриманої інформації. Встановлено, що аналіз складних фізичних термінів необхідно здійснювати поєднанням компонентного аналізу та зіставного методу. Це дозволить виділити терміноелементи і зіставити їх значення з лексемами, які мають спільну семантику. За допомогою семного аналізу встановлено семантичну структуру термінологічних одиниць, виділено смислові елементи (семи) та прокласифіковано за родовою/видовою ознаками. Метод моделювання використано для аналізу багатокомпонентних терміносполук, а з допомогою індуктивного аналізу виділено родові та видові наукові поняття. Смисл наукового фізичного поняття розкрито за допомогою дефініцій, але поле його поширення визначено ознаками, відповідно до яких відбувається класифікація термінів. Унаслідок класифікаційного поділу утворено підкласи із предметів, явищ, процесів, властивостей і т. ін., що охоплює загальне наукове поняття. Для дослідження термінів-словосполучень у терміносистемах проведено морфологічний аналіз їхніх компонентів та встановлено взаємозв’язок між ними. Порівняння таких даних із дослідженнями інших терміносистем та словосполучень із загальновживаною лексикою дозволило спрогнозувати ймовірні тенденції розвитку сучасної терміносистеми французької мови. Методика дослідження скорочених словоформ полягає у виявленні закономірностей, принципів утворення абревіатур та функціонування у фаховому тексті. Встановлення повної вихідної форми лексичних словоформ є недостатнім для розуміння смислу абревіатури, оскільки значення останньої в конкретному контексті може дещо змінюватись.

Стаття присвячена висвітленню особливостей ідентифікації песимізму персонажа в тексті художнього твору. Художній текст є узагальненим образним відображенням дійсності у всьому різноманітті її індивідуально- соціальних виявів. Оскільки аналізовані фрагменти художніх творів є стилізованим мовленням, розглядаємо художній текст як відображену реальність, що експлікує окремі фрагменти дійсності та фіксує реальні комунікативні ситуації, набуваючи при цьому певного прагматичного потенціалу. Аналіз лексичного контексту дозволив виявити набір мовних засобів, які безпосередньо або опосередковано вказують на песимістичні диспозиції, атрибуції, настрій або когнітивні стратегії персонажа художнього твору. Встановлено, що безпосередніми індикаторами песимізму персонажа в тексті художнього твору є мовні одиниці, які містяться в мові персонажів, авторських ремарках та авторських описах в англомовних художніх текстах. Сюди належать лексичні та фразеологічні одиниці на позначення песимізму. Виявлено, що повна ідентифікація песимізму персонажа художнього твору здійснюється за допомогою лексеми pessimism і похідних одиниць pessimist, pessimistic, pessimistically, які вказують на особливості індивідуальної та соціальної поведінки індивіда. Прикметникові лексичні одиниці, які позначають якісні ознаки песимізму, є засобами часткової ідентифікації песимізму персонажа художнього твору. Фразеологічні одиниці, які влучно передають психологічний стан персонажа, виражають його емоції, почуття, переживання і вказують на оцінне ставлення до навколишньої дійсності, у конкретних комунікативних умовах є потужним засобом мовленнєвої реалізації песимістичного світобачення. Серед фразеологічних одиниць, що ідентифікують песимізм персонажа в тексті художнього твору, є власне фразеологізми та паремії. Опосередкованими індикаторами песимізму персонажа є контекстуальні маркери песимізму – фрагменти художнього тексту, в яких за допомогою мовних засобів, що вирізняються негативно-оцінною семантикою своїх елементів, фіксуються, підтверджуються, уточнюються, доповнюються і пояснюються причини, аспекти, наслідки та способи вияву песимізму персонажа художнього твору.

Вивчення світоглядних переконань, просвітницької та пропагандистської діяльності, теоретичних міркувань, художньої творчості П. Куліша дають можливість сформулювати цілісну авторську концепцію розвитку літературної мови в період її становлення в ХІХ ст.Просвітник наполягав на необхідності рідномовної освіти. Першим україномовним букварем і читанкою у підросійській Східній Україні була його "Граматка". Визначною подією для розвитку української літературної мови стала правописна реформа П. Куліша. Він удосконалив і зібрав докупи відомі й раніше, але розрізнені елементи фонетичного правопису в єдину систему й спопуляризував його на всій території України. Художник слова створив перший український історично-соціальний роман й поставив його в контекст тогочасної світової літератури. Мова роману "Чорна рада" – багата, соковита, близька до народнопоетичної, у ньому гармонійно поєднані архаїзми і новотвори, лексичне й фразеологічне багатство. Переклади П. Куліша засвідчили спроможність української мови власними засобами перевиразити кращих митців західноєвропейської літератури Шекспіра, Байрона, Шиллера, Гете. Своїми художніми, науковими, перекладними творами та видавничою діяльністю П. О. Куліш стверджував право української мови на існування, утверджував її придатність до функціонування в усіх сферах суспільного життя й повноправність серед мов світу. Його концепція розвитку української літературної мови ґрунтується на синтезі здобутків старої книжної традиції й народнопоетичних ресурсів.

У статті досліджено одну з найактуальніших і найскладніших проблем українського мовознавства ХХІ століття – формування економічної термінології на національній основі. Термінологічна лексика є показником рівня розвитку наукової мови в суспільстві, отже, і науки загалом. Термінологічна лексика – це той вид барометра, який визначає рівень професійної освіти, оскільки багата термінологія є одним із важливих показників рівня професійної освіти у країні. Стандартизація економічної термінології, визначення її ролі у формуванні лінгвістичної та професійної компетентності фахівців у будь-якій галузі знань є головною проблемою натепер. У статті проаналізовано типи лексичного запозичення, досліджено загальні риси, що визначають суть будь-якого терміна; зосереджено увагу на термінах-стандартах. Використовуються діалектичний, емпіричний, емпірично-теоретичний та теоретичний методи. З’ясовано загальні та специфічні особливості термінологічної номінації економічних понять, що сприятиме уніфікації, стандартизації та кодифікації цієї термінології; досліджено проблему асиміляції іншомовних елементів. Наголошено на тому, що стандартизація термінологічних систем на національному та міжнародному рівнях є необхідною й актуальною, оскільки вона спрямована на вибір термінологічного стандарту та затвердження його як обов’язкового варіанта. У статті проаналізовано історію української економічної термінології від часів Київської Русі, з’ясовано загальні та специфічні особливості термінологічного номінування економічних понять, досліджено проблему засвоєння та передавання іншомовних елементів, визначено типи лексичної інтерференції, наведено спільні ознаки, які визначають суть будь-якого терміна як лексичної одиниці спеціального, обмеженого функціонування; проаналізовано терміни з повним структурним збігом та терміни із частковою заміною компонентів, оформлені словотвірними засобами мови-реципієнта; визначено позамовні та внутрішньомовні причини запозичень. Наголошено, що важливим аспектом класифікації термінологічних одиниць економічної сфери є їхні словотвірні особливості.

У статті розглядаються інноваційні процеси в морфологічній системі німецької мови на матеріалі художньої літератури останніх десятиліть. Визначено три частини мови: іменник, дієслово та прийменник, які найповніше розкривають реалізацію інноваційних процесів. З’ясовано джерела формування, поповнення і розвитку словникового складу, визначено інноваційні форми, запозичені з інших мов, встановлено співвідношення національних та інтернаціональних новоутворень. Зазначено функціональну доцільність нової номінації, вагомість позамовних чинників, яскраво виражену соціальну детермінованість виникнення новоутворень. Встановлено, що наразі різко зросла зацікавленість проблемами в галузі морфології. Акцентовано на тому, що завдяки постійній, але не такій швидкій, як у лексичному складі, зміні граматичних явищ завжди настає більш або менш довгий період, коли в мові реалізуються як нові, так і застарілі елементи. Наголошено на тому, що основним мотивом створення нових форм є потреба соціальної дійсності в спрощеннях і в експресивно-емоційній лексиці.

Інформаційні технології в галузі освіти слугують реалізації основної мети навчально-виховного процесу – наданню знань, забезпечення їх функціональності та розвитку особистості. Завдяки інформаційним технологіям чисельні перспективи, плани та цілі можливо втілити у реальність, розкрити безмежні можливості самонавчання, постійного розвитку інтересів молоді, залучення до світового освітнього, наукового простору тощо. У перспективі завдяки налагодженій системі інформаційного забезпечення та засобів інформаційних технологій можливо домогтися цілісного освітнього простору на всій території нашої держави, що обумовить єдність вимог та потреб роботодавців до певних спеціальностей, обмін досягненнями та розширення кола можливих засобів спрощення доступу до інформаційних ресурсів бібліотек, методичних центрів тощо. Активно працююча інформаційна система може налагодити до автоматизму етапність у навчанні, тобто перехід від одного навчального рівня до іншого, наприклад, перехід на наступний курс, послідовність навчальних дисциплін за складністю тощо, тільки за умови підтвердження необхідного рівня знань, умінь та навичок. Це все сприятиме підвищенню рівня якості навчального процесу та освіти в цілому, поповненню та розвитку державного науково-педагогічного потенціалу. Таким чином, актуальність і доречність вивчення та активного впровадження інформаційних технологій в освіту безумовні.Залучення інформаційних технологій до навчального процесу вивчається педагогами вже протягом багатьох років, цій проблемі приділяють свою увагу такі педагоги як Н. В. Апатова, М. І. Жалдак, Ю. І. Машбиць, С. А. Раков, І. В. Роберт, О. С. Семеріков. Впровадженням системи Moodle до навчального середовища у вищій школі займаються О. М. Анісімов, О. В. Бєлозубов, К. Р. Колос, Є. М. Смирнова-Трибульска, Ю. В. Триус, В. М. Франчук.У даній статті за мету ми ставимо розкриття певних організаційних аспектів контрольно-оцінювальних дій із залученням системи Moodle для студентів гуманітарних спеціальностей.Застосування інформаційних технологій відбувається на кожному етапі навчального процесу: починаючи з мотивації та до заключного етапу – оцінки і самооцінки. Іноді розуміють впровадження інформаційних технологій лише у вигляді комп’ютерного тестування. Це зовсім не так, неможливо розуміння цього глобального процесу звести до окремого контролюючого заходу вигляді комп’ютерної реалізації. Навіть при розгляді застосування інформаційних технологій саме під час контролю можна впровадити це нововведення не лише у вигляді тестування, але й засобом презентацій, проектів, перегляду відеозаписів чи прослуховування аудіо-фрагментів та виконання завдань на основі переглянутого чи прослуханого за допомогою мультимедійних технологій тощо. Систематизувати всі перелічені можливі види організації та проведення контролю й оцінювання у навчальному процесі можливо саме шляхом використання системи Moodle.Застосування інформаційних технологій при контролі й оцінці досягнень студентів можна назвати автоматизацією контролюючих дій. Під автоматизацією розуміють застосування технічних засобів, економіко-математичних методів та систем управління, що звільняють людину частково чи повністю від безпосередньої участі в процесі отримання, перетворення, передачі та використання енергії, інформації чи матеріалів [3, 5]. Таким чином, можна зробити висновок, що таке застосування інформаційних засобів приводить до скорочення часу контролю, додає швидкості та відповідності сучасним вимогам, оптимальності нововведень, розширює можливості, урізноманітнює та надає можливості поступово ускладнити контролюючі дії відповідно до індивідуальних вимог тощо.Впровадження інформаційних технологій на стадії контролю має як свої переваги, так і певні недоліки. Засобами інформаційних технологій можливо зробити контроль цікавим, об’єктивним, раціональним, різноманітним, розвиваючим, адаптивним, дослідницьким, дієвим та результативним за багатьма параметрами, прискорити та зробити більш продуктивним зворотний зв’язок. Присутність інформаційних технологій упродовж всього навчального процесу забезпечує адекватне ставлення до контролю засобами інформаційних технологій та продуктивний результат при їх використанні, оскільки на момент проходження контролюючих заходів студент має певний досвід залучення інформаційних засобів у навчальні дії, знайомий зі специфікою даної роботи та має можливість скористатися пріоритетами даного виду контролюючих дій тощо.Але в педагогіці виокремлюють і негативні риси цього засобу. Зазначають, що при впровадженні комп’ютерних технологій до контролюючих дій, обмежуються комунікативні якості студентів, знижується рівень творчого мислення, не відбувається обмін досвідом та розвиток мовних навичок та писемної комунікації, вмінь вести бесіду чи дискусію, має місце недостатнє використання групових та колективних завдань [4]. Але з наявністю цих недоліків можна й не погодитись. Наприклад, щодо комунікативних якостей, то за використання Інтернету студент може знайти собі нових співбесідників, помічників, однодумців, що й розширить його комунікативний рівень, те саме стосується вмінь вести бесіду чи дискусію – студент отримує можливість виступати на Інтернет-форумах, організовувати свої власні дискусійні питання та слідкувати за їх обговоренням та вирішенням. Даний аспект є доволі вагомим у формуванні мотивації залучення системи Moodle для студентів гуманітарних спеціальностей, а саме студентів-лінгвістів. А стосовно використання групових та колективних завдань, то це залежить від самого викладача та методики його роботи, рівня і обсягу впровадження інформаційних технологій у навчальний процес. Якщо матимуть місце робота в групах та гуртках з залученням нових інформаційних технологій, то індивідуальні та групові форми навчання будуть лише переплітатися та доповнювати одна одну, розширюючи діапазон можливої співпраці.Розглянемо використання інформаційних технологій у навчальному процесі вищої школи шляхом залучення системи Moodle. Це модульне об’єктно-орієнтоване дистанційне навчальне середовище з вільним програмним забезпеченням. Дана система має певну структуру, складові елементи, навчальні можливості тощо. Наша увага в даній статті буде спрямована на контрольно-оцінювальний компонент електронного курсу, впроваджуваний засобом системи Moodle до навчального процесу студентів гуманітарних спеціальностей.Організація контролю та оцінювання знань засобом системи Moodle має певні переваги, наприклад, легкість організації, різноманітність варіацій, швидкість, легкодоступність, об’єктивність, прозорість, сучасне програмне забезпечення, відповідність сучасним темпам інформаційного потоку тощо. Одним з варіантів організації контрольних дій у даній системі є використання елементу Hot Potatoes Quiz. За допомогою цієї програми тестового редактора можливо зробити тести різної складності та різних варіацій. Для цього необхідно завантажити програму на комп’ютер викладача [Ошибка: источник перёкрестной ссылки не найден; 2], а студент має доступ до веб-сторінок, розроблених в описуваному тестовому редакторі власне викладачем, безпосередньо через систему Moodle. Наведемо приклади завдань, що можливо розробити за допомогою Hot Potatoes:1. Вправи на заповнення пропусків – пропуски можуть ставитись замість слів, літер, частин слів (префіксів, суфіксів, закінчень). За потребою, викладач може внести посилання-підказки щодо пропущеного елементу, чи то антонім або синонім слова, тлумачення, чи то правило використання певних префіксів та суфіксів тощо. Також можливо представити підказки у вигляді зображення, чи то малюнку, схеми, фотокартки, символіки тощо, це прикрасить, урізноманітнить саме завдання, підвищивши інтерес студента, та підключить до запам’ятовування також і образне мислення.2. Тестові завдання на пошук відповідностей: відповідності можуть встановлюватися словами та їх еквівалентами у вигляді синонімів, антонімів, тлумачень, перекладів, зображень, звукових еквівалентів тощо. Вибір еквівалентів залежить від того, що саме перевіряється та рівня базових знань студентів.3. Тести з множинним вибором. У даному типі завдань є декілька можливостей встановлення параметрів відповідей: це може бути альтернативний вибір, вибір з кількома вірними відповідями, коротка відкрита відповідь чи змішані варіанти відповідей. Кожна відповідь може мати власний коментар, чи то тільки правильні чи невірні відповіді коментуються, за бажанням укладача тестів чи за необхідністю.4. Складання кросвордів. Цей вид завдань є доволі доречним для студентів гуманітарного профілю, оскільки націлений на розширення словникового запасу, асоціативного мислення, пошукових вмінь лінгвістичної спрямованості, пам’яті на лексичні одиниці, коло інтересів тощо.Маючи на комп’ютері програму Hot Potatoes Quiz, викладач чи автор курсу складає його на власному комп’ютері, а далі завантажує на електронний навчальний курс у системі Moodle, встановлюючи певні параметри. Відповідно до кількості завдань та кількості різновидів тестів можна встановити певну кількість максимально можливих балів при правильному виконанні завдання, що підбиваються до загальної таблиці оцінок, рейтингових показників тощо. Також має місце такий параметр як кількість спроб проходження тесту. Кожна спроба може бути переглянута викладачем, що допомагає йому контролювати певну статистику відповідей, складнощів, помилок, вмінь студента виправитись, рівень розуміння підказок та коментарів, активність студента, рівень вмінь працювати самостійно тощо.Система Moodle має значні можливості у складанні тестів у самому електронному навчальному курсі. З початку формується база питань з імпортуванням питань з власної бази комп’ютера чи складаються у самій системі. Питання до тестів теж можуть мати певні різновиди: на множинний вибір з одною чи декількома правильними відповідями, питання бінарної вибірки, пошук відповідностей, есе, передбачена обчислювальна відповідь, коротка відповідь тощо. Тести, складені в системі Moodle, теж мають певні варіації параметрів, наприклад, кількість спроб, використання допоміжних матеріалів, часовий ліміт тощо. Самі тести та база питань до них зберігаються у базі електронного навчального курсу, тому можуть бути використанні у інших курсах (що спрощує роботу викладачу), повторно чи у іншій інтерпретації.Наступним видом контролю, що проводиться засобами системи Moodle, буде «Завдання». Цей різновид контролюючої діяльності передбачає виконання певного завдання, що відображається на відповідній сторінці електронного навчального курсу в системі Moodle, способом складання чи завантаження файлу будь-якого формату або навіть декількох файлів чи складанням текстової відповіді в локальному текстовому редакторі, можливо з елементами зображень, фотокарток чи схем. Таким чином, відповіддю може бути презентація, таблиця тощо. Описуваний вид контролю підходить для написання есе, твору, відповіді на дискусійні питання, що є актуальними для гуманітарної спеціальності. Цей вид контролю має ще такі характеристики, як ліміт часу для виконання, можливість коригувати власну відповідь після завантаження до системи, можливість надсилати декілька відповідей. Перелічені параметри викладач встановлює особисто, за власним розсудом. Окремим параметром цього контролюючого засобу є «відповідь поза сайтом». Якщо встановлено таку характеристику, то по суті студент бачить намічену мету, а про результат своєї діяльності звітує на стаціонарному занятті чи у вигляді подальшої роботи в системі, наприклад, виконуючи проект. Такий вид контролюючого заходу також містить вибір максимального кількісного еквіваленту за виконане завдання (діапазон від 0 до 100 балів), що відбивається у загальній звітності. За цим видом контролю викладач має змогу виставити завдання на групове обговорення, дискусію, повернути на коригування студенту тощо.Усі види звітності з контролюючих заходів зберігаються у базі електронного навчального курсу системи Moodle, та можуть бути використанні як елементи портфоліо студента чи власне як портфоліо. Цей вид контролю є доволі інноваційним у вищій школі і рекомендується до впровадження офіційними наказами МОН України [5; 6]. Така інформація може бути доречною для рейтингу студентської активності та успішності, що враховується при зарахуванні до магістратури чи аспірантури, для працевлаштування студентів тощо.Традиційно систему Moodle використовують для викладання та в процесі навчання природничо-математичних наук, але не для гуманітарних. Це не є випадковістю, бо для викладача та студента, що схиляються до математичного мислення, використання інформаційних технологій є ближчим для розуміння, експлуатації та впровадження у власну діяльність як інноваційного явища. Тому питання впровадження інформаційних технологій, а саме системи Moodle, до навчання гуманітарним наукам є доволі нерозкритим питанням, потребує більш глибокого аналізу, вивчення аспектів практичного застосування.У даній статті ми зробили спробу продемонструвати певні організаційні аспекти контролю при впровадженні системи Moodle для навчання гуманітарних дисциплін, але це питання потребує подальшого вивчення.

У статті здійснено аналіз фреймових структур на позначення почуттів у художньому дискурсі. Докладно розглянуто поняття «фрейм» та «фреймова структура». Фрейми кваліфіковано як когнітивні утворення, складовими частинами яких є термінали і які реалізуються в дискурсі через фреймові структури. Ключові компоненти фреймових структур ― термінальні елементи, що безпосередньо пов’язані з мовною реалізацією терміналів. Дослідження виконано на матеріалі роману Стефана Цвейга «Ungeduld des Herzens» («Нетерпіння серця»). У цьому творі проаналізовано фреймові структури, у яких термінальні елементи, що представляють фрейм «Почуття», відображають емоційну сферу персонажів і розкривають їхній внутрішній світ. У дослідженні описано структуру фрейму «Почуття» та визначено його основні термінали. Цей фрейм розглядаємо як ментальне утворення, в основу якого покладено категоріальні знання про людські почуття – те, що люди відчувають не розумом, а внутрішньо, «в душі», наприклад страх, полегшення, радість, безпечність, невпевненість й ін. На основі словникової дефініції визначено базові термінали фрейму «ПОЧУТТЯ» («GEFÜHL»): «Внутрішнє поривання» («seelische Regung»), «Відчуття» («Empfindung»), «Настроєність» («Einstellung»), «Ставлення до світу» («Haltung zur Welt»). У рамках цих терміналів здійснено комплексний аналіз лексичних одиниць, що зображають почуття героїв роману «Ungeduld des Herzens», показано різні відтінки їхніх переживань і думок, описано найпотаємніші мрії, передано найрізноманітніші поривання людської душі. Зазначені вище фреймові структури дають ключ до розуміння вчинків героїв твору та їхніх мотивів, відображають почуття, які штовхають дійових осіб на відчайдушні кроки, як на подвиги, так і на злочини; висвітлюють пристрасті, що можуть стати як причиною невдач, так і підґрунтям для зародження нових стосунків. Аналіз текстового матеріалу засвідчив, що фреймові структури на позначення емоцій і почуттів є продуктивним засобом у відображенні внутрішнього світу літературних героїв та ефективним механізмом експлікації авторської прагматики.

Проблеми значення культурно маркованої лексики є важливим елементом міжкультурних та міжмовних контактів. У статті відтворюються питання, пов’язані зі способами перекладу культурно маркованої лексики, особлива увага приділяється основним труднощам під час перекладу. Вивчення способів передачі реалій при перекладі визначається зростаючим інтересом до дослідження мов на різних рівнях, тенденцією до вивчення взаємозв’язку мови і культури, так як саме в культурно маркованій лексиці відображається специфіка мислення кожного народу. Сучасні літературні твори містять безліч слів, описів традицій, звичаїв і явищ, незрозумілих носіям інших культур. Переклад текстів, що містять такого роду одиниці викликає ряд проблем. Так, переклад культурно маркованої лексики ускладнений тим, що референт реалії може відсутні в мові, що, або ж бути дещо відмінним від мови оригіналу. Актуальність даної статті обумовлена недостатнім вивченням ролі культурно маркованої лексики при перекладі, що часто призводить до зниження цінності сприйняття перекладеного тексту. При перекладі текстів важливо зберігати культурно-історичну своєрідність оригіналу. У тому випадку, якщо текст, що перекладається відноситься до певної епохи, написаний мовою, що нині не вживається, і співвідноситься з архаїчними культурними традиціями, то перекладач повинен володіти не тільки винятковими лінгвістичними навичками, але і великими філологічними та історичними знаннями. В цьому випадку для перекладача незамінними будуть не тільки базові знання теорії перекладу, а й приклади практичної реалізації тих чи інших методів, шляхів передачі реалій на іншу мову. Адже читач повинен не замислюватися в процесі читання про точність значення того чи іншого слова, а сприймати значення як факт. У статті дано теоретичне обгрунтування культурно маркованої лексики, розроблено класифікацію культурно маркованої лексики за різними критеріями, проаналізовано основні прагматичні функції національно маркованих лексичних одиниць, запропоновано основні шляхи розв’язання проблем адекватного відтворення культурно маркованої лексики при перекладі текстів українською мовою. Для передачі специфічної лексики в практиці перекладу використовується безліч способів і прийомів, які стали результатом багатовікових мовних контактів і які призвели до накопичення знань про лексико-граматичні відповідності. В цілому, можна зробити висновок, що при передачі національно маркованої лексики найчастіше використовується прийом калькування, що допомагає адекватно передати текст мовою оригіналу без смислових спотворень; зберегти національний і історичний колорит; зробити прагматичний та естетичний вплив на реципієнта.

Резюме Постановка проблеми. У сучасному мовознавстві відчувається посилення інтересу до історичних досліджень мови, особливо в галузі функціонування термінологічної лексики. Подібний аналіз мовних одиниць є актуальним для всіх гуманітарних наук, його значущість можна пояснити тим, що саме в мові відбиваються найважливіші за своїми наслідками зміни, що відбулися у світогляді і житті східних слов’ян, зокрема у формі та змісті семантичного класу слів, об’єднаних загальнокатегоріальним значенням «податок». Проблеми оподаткування й організації ефективного державного податкового контролю цікавили людство з давніх часів, сьогодні вони стали предметом вивчення переважно економічної науки та історії (Р. Бобринев, М. Буланже, О. Василик, Б. Греков, Л. Ларионов, Н. Міллер, Н. Нечай, О. Толкушкін). Є окремі розвідки щодо історії формування терміносистеми російської мови в історичному аспекті (В. Гончаров), однак, наскільки нам відомо, номінації, що слугують на позначення податків, ще не отримали комплексного висвітлення в лінгвістичній літературі. Мета нашого дослідження – аналіз номінацій, що утворюють семантичний клас слів зі значенням «податок, мито, побори». Вивчення специфіки їхньої семантики й функціонування в словниковому контексті дозволить з'ясувати низку питань, пов’язаних з історією формування податкової термінології в цілому. Методологія дослідження. Основними методами дослідження – описовий та порівняльно-історичний, за допомогою яких ми прослідковуємо зміни в означеній групі лексичних одиниць, було застосовано також елементи кількісного аналізу. На матеріалі 313 лексичних одиниць (номінацій на позначення податків та пов’язаних з податковою сферою), відібраних методом суцільної вибірки зі словників проаналізовано історичні зміни, які відбулися із зазначеною лексикою в процесі розвитку. Хронологічні межі охоплюють XI-XVII століття. Основні результати дослідження. Дослідження історії розвитку податкової терміносистеми російської мови має як теоретичне значення – усвідомлення того, як віддзеркалюється навколишній світ і реалії у соціумі під впливом різноманітних факторів, а також і практичне застосування, оскільки цей прошарок лексики стосується різних сфер політичного, культурного, економічного життя й недостатньо описаний лінгвістами. Проаналізовані нами номінації, що позначають різні податки, побори, повинності, одиниці податкової сфери, найменування осіб і територій, оподатковуваних і не оподатковуваних даниною, уможливили виділити шість функціонально-тематичних груп номінацій податкової терміносистеми. Аналіз кожної з груп дозволяє зробити висновки, що окремі номінації мали не одне, а кілька термінологічних значень (наприклад, данина). Багаточисельними виявилися найменування, що відображають родо-видові номінації зборів, данини, пені тощо. Найчастіше ці номінації поєднують два значення: побору і повинності, мита та збору, податку і плати, що засвідчує неврегульованість у сфері податкової термінології і лексичної системи у цілому. Нами репрезентовано продуктивні і непродуктивні способи словотворення номінацій, виявлено, що морфологічний спосіб творення зазначених слів є найбільш продуктивним. В системі податкової термінології зафіксовано явище синонімії та антонімії. Двослівні (складені) назви замінюються однослівними субстантивами (возовое від «мито з воза»; носовоiе «мито з носа судна»). Висновки і перспективи. Отже, численні найменування податкової терміносфери не увійшли до словникового складу сучасної російської літературної мови. Лише деякі з них (дань, оброкъ) можна зустріти в літературних творах, в яких описано подібні реалії («Подорож із Петербурга до Москви» О. Радищева, «Мертві душі» М. Гоголя, «Кому на Русі жити добре» М. Некрасова та інші); інші (дача, даръ) взагалі втратили значення «данини, податку». Перспективи вбачаємо у дослідженні функціональної динаміки номінацій податкової терміносистеми, а також з’ясуванні їхньої ролі у російській мовній картині світу. Ключові слова: історія мови, лексика, номінації на позначення податків, семантика, словотворча модель.

У статті досліджено мікротопоніми поселень Дрогобиччини. Мета розвідки – проаналізувати мікротопоніми двадцяти населених пунктів регіону, довести важливість збору, збереження та систематизації таких онімів. Наголошено, що назви невеликих географічних об’єктів є унікальними лексичними одиниць, оскільки їхнє творення залучає різні фактори: лінгвістичні, історичні, географічні, етнокультурні. Це зумовлено здатністю зберігати в собі різночасові елементи та відображати цілісну лінгвістично-географічну історію окремої території. З’ясовано, що назви частин сіл, лісів, орних та неорних полів, пасовищ, сінокосів, чагарників, берегів, доріг, стежок, горбів, гір, долин, заболочених місцевостей, балок, бродів, потоків, ставів, струмків двадцяти сіл регіону мотивовано апелятивами на позначення назв ландшафтів, назв, пов’язаних із землеробством і тваринництвом, апелятивами гідрографічного походження, флоролексемами. Значну частину мікротопонімів мотивовано онімами – антропонімами, ойконімами, гідронімами. Підкреслено, що мікротопоніми є невичерпним джерелом історичного минулого українського народу, містять цінну інформацію про розвиток краю, ландшафт, господарську діяльність, культуру, традиції. Закцентовано на важливості збереження та опису назв малих географічних об’єктів, позаяк це ще й сфера живого мовлення. Як одиниці цього мовлення мікротопоніми швидко реагують на зміну природних умов, більш рухливі, нестійкі, варіативні порівняно з назвами великих об’єктів. Через те їх потрібно фіксувати й досліджувати повсякчас, поки вони безпосередньо функціонують у живому мовленні. Актуальність статті зумовлена необхідністю подальшого комплексного вивчення мікротопонімії Дрогобиччини з дослідженням семантики та етимології мотивувальної бази. Це уможливить фахово проаналізувати творення й функціонування назв малих географічних об’єктів у лексичній системі української мови.

У запропонованій науковій статті розглянуто особливості вживання фразових дієслів в англійській мові. Фразові дієслова розглядаються як багаточленні лексичні одиниці, які складаються з дієслів, що виражають життєво важливі поняття та мають високу частотність уживання, та прислівників, що позначають напрямок дії або післялогів. Фразові дієслова – це інтегральна семантична одиниця, що є одним членом речення. Найчастіше значення фразових дієслів значно відрізняється від значення основних. Із точки зору комунікативної цінності їх уналежнюють до розмовного стилю. Значущість вивчення фразових дієслів уважається вагомою. Для підтвердження наведено діалог, у якому продемонстровано належність фразових дієслів до розмовного стилю. Уживання фразових дієслів завжди спрямоване на розмовне мовлення, «живу», повсякденну англійську мову, тобто на ту мову, якою послуговуються більшість її носіїв. Цілеспрямоване використання фразових дієслів дозволить уникнути певних застарілих виразів та значно збагатить мовлення словами та синонімами розмовного стилю. Значущість і висока частотність уживання фразових дієслів полягає у впізнанні і легкості у використанні елементів фразових дієслів. З’ясовано, що належне знання цього пласту англійської лексики дозволяє тому, хто говорить, не тільки висловити велику кількість понять, а й зробити це, використовуючи мінімальну кількість початкових елементів. Фразові дієслова полісемічні. Наявна багатозначність при цьому не завжди визначає очевидний семантичний зв’язок. Початковими значеннями є значення переміщення в просторі і результати дії. Тому одним із їх складників є велика кількість саме дієслів зі значенням переміщення у просторі. Виявлено, що до складу фразових дієслів входить дієслово високої частотності вживання (to be, to do, to bring, to carry, to give, to make, to get, to take, to put, to set, to keep, to hold, to throw, to come, to go, to fall, to turn, to see, to look та інші) та одного (up, down та інші) або кількох (up from behind, out from under та інші) післялогів (часток, що утворились від омонімічних їм прислівників). Фразові дієслова також можуть містити прийменники. Представляючи розмовний стиль, фразові дієслова сприятимуть природності та різноманітності комунікації.

У статті проаналізовано різні види трансформацій відомих висловів, розглянуто їхні ступені та межі, визначено роль трансформованих сполук у сучасних друкованих засобах масової інформації. Мета статті – на підставі зібраного матеріалу з мови сучасної української преси спробуємо виокремити деякі типи трансформацій, визначивши їхню роль у публіцистичному стилі, зауважити на складності редагування окремих лексем. У статті для вивчення трансформованих сполук у мові української періодики початку ХХІ ст. використано як основні метод спостереження та описовий метод. На різних етапах дослідження послуговувалися методом функціонального аналізу для визначення стилістичного навантаження лексичних одиниць. Проведений аналіз трансформованих висловів свідчить про розширення сфери застосування таких мовних одиниць у сучасній українській публіцистиці. Серед загалу трансформацій чільне місце обіймають заміщення на лексичному рівні, що мають кілька різновидів. Такі мовні засоби автори застосовують із прагненням до виразності, що досягається певною мірою за допомогою розмовних елементів. Трансформовані вислови зазвичай стають оказіоналізмами, що зумовлено їхньою новизною, свіжістю, несподіваністю, а головне – контрасністю щодо традиційних усталених виразів. Оновлення, «оживлення» мови газетних публікацій, певний авторський суб’єктивізм і стремління до емоційно-експресивних характеристик ослаблює низку попередніх канонів щодо окремих стилів, зокрема публіцистичного, і активізує функціонування елементів розмовного стилю. Трансформовані сполуки нерідко мають різне графічне відтворення словосполук, що засвідчує неусталеність їхнього написання та ускладнює роботу редакторів та сприйняття читачем.

Статтю присвячено дослідженню використання оказіональних слів у творчості відомого британського письменника кінця ХХ ст. Террі Претчетта. Доведено, що квазікомпозиція, під якою розуміють творення складних слів не шляхом конденсації речень і словосполучень, а за аналогією до словотвірних моделей або окремих лексичних одиниць, які вже активно функціонують у мові та мовленні, є продуктивною в моделюванні оказіоналізмів у творчості Террі Претчетта. Мета статті – виявлення особливостей функціонування квазікомпозиції як одного з провідних способів творення оказіоналізмів у романах цього автора. Мета передбачає виконання таких завдань: 1) аналіз природи оказіональних слів; 2) визначення особливостей оказіональних слів Т. Претчетта; 3) опис продуктивних моделей творення оказіональних квазікомпозитів цього письменника. Матеріалом дослідження стали ранні романи Т. Претчетта «Колір магії» та «Химерне світло». У процесі дослідження використано такі методи: 1) метод аналізу літературних джерел для тлумачення терміна “оказіональне слово”; 2) метод дистрибутивного аналізу для визначення складників лексичних одиниць; 3) метод формального аналізу для опису квазікомпозитів та словотвірних зразків. Виявлено такі особливості утворення оказіональних одиниць: 1) використання кореневих морфем у нетиповій для них функції афіксоїда; 2) поєднання продуктивних афіксоїдів з новими, нетиповими коренями; 3) використання термінологічних елементів грецького та латинського походження; 4) поєднання кореневих морфем, що зазвичай не поєднуються; 5) поєднання основ, між якими важко знайти семантичний або логічний зв’язок; використання значної кількості власних назв. Оказіоназізми у творчості Террі Пратчетта виконують інформаційну функцію, даючи читачам уявлення про особливості невідомої реальності: нові слова подають його образний світ як реальний із суспільним життям, економікою, культурою та наукою.

У статті йдеться про причини й шляхи проникнення англіцизмів у шведську мову. Відомо, що процес запозичення слів викликає зміни в кожній мові-реципієнті. Оскільки англійська є домінантною мовою не лише сьогодення, а й упродовж минулих століть, вона активно вбудовується в культуру і мовний простір різних народів, зокрема шведів. Мета дослідження – здійснити соціально-історичний аналіз процесу проникнення англіцизмів у шведську мову протягом ХХ століття. Для її досягнення в роботі застосовано комплексну методику дослідження. Ужито такі загальнонаукові методи, як дедукція, індукція, абстрагування, конкретизація та системний аналіз. Основними методами вивчення лексичних явищ в англійській та шведській мовах є синтаксичний аналіз, лінгвостилістичний, комплексний контрастивно-перекладознавчий, поряд з елементами контекстуального, компонентного та трансформаційного аналізів. Для порівняння англійських лексичних одиниць і їхніх шведських відповідників використано зіставний метод, метод дистрибутивного аналізу та словникових дефініцій. Наукова новизна здобутих результатів полягає в тому, що існує лише незначна кількість праць, присвячених дослідженню англіцизмів у шведській мові. У зв’язку зі стрімким розвитком суспільства, науки та техніки, мова постійно змінюється та поповнюється за допомогою запозичень. Це свідчить про потребу більш глибокого проникнення в сутність поняття «запозичення» та класифікації запозичень. У дослідженні здійснено аналіз наукових джерел, що розглядають особливості мовних запозичень та сфери їхнього застосування. Висновки. Отже, у статті надано загальну характеристику досліджуваному періоду (1900 – 1999 рр.) з погляду впливу англійської мови на шведську; виокремлено та розглянуто основні категорії англіцизмів у шведській мові; співвіднесено виокремлені категорії англіцизмів із часовими рамками, протягом яких вони найінтенсивніше проникали у шведську мову; виділено та проаналізовано основні типи англіцизмів у шведській мові.