Journal articles on the topic 'Культурний ландшафт'
To see the other types of publications on this topic, follow the link: Культурний ландшафт.
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Культурний ландшафт.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Kulinich, O., and A. Havrashenko. "УКРАЇНСЬКИЙ КУЛЬТУРНИЙ ФОНД ЯК СУБ’ЄКТ ПУБЛІЧНОЇ КУЛЬТУРНОЇ ПОЛІТИКИ." Theory and Practice of Public Administration 2, no. 69 (May 26, 2020): 50–57. http://dx.doi.org/10.34213/tp.20.02.06.
Full textAbstract:
Проаналізовано діяльність Українського культурного фонду як суб’єкта публічної культурної політики протягом 2018–2020 рр. Особливої актуальності набуває розвиток Українського культурного фонду в контексті інтеграції українського культурного простору в загальноєвропейський культурний ландшафт. Доведено, що зміцнення культурного потенціалу та реформування культурної сфери сприяє підвищенню інвестиційної привабливості України і закладає засади стабільного соціально-економічного розвитку.
2
Сом-Сердюкова, О. "Культурний ландшафт: роздуми про київську ситуацію." Образотворче мистецтво, no. 3/4 (2020): 14–17.
Find full text
3
Сом-Сердюкова, О. "Культурний ландшафт: роздуми про київську ситуацію." Образотворче мистецтво, no. 3/4 (2020): 14–17.
Find full text
4
Айзенбарт, Любомира. "Галичина на літературній карті різних національних літератур (кін. ХVІІІ – поч. ХІХ ст.)." Літератури світу: поетика, ментальність і духовність 12 (December 13, 2018): 72–84. http://dx.doi.org/10.31812/world_lit.v12i0.2234.
Full textAbstract:
Описано історичні аспекти формування літературної карти Галичини у творчості письменників домінуючих національностей, які проживали на цій території (українці, поляки, австрійці, євреї). Встановлено, що важливим складником літературної презентації галицького пограниччя постає культурний ландшафт.
5
Коряга, П. І. "КИЇВСЬКИЙ МЕТРОПОЛІТЕН ЯК ЧИННИК ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРНОГО ЛАНДШАФТУ ВЕЛИКОГО УКРАЇНСЬКОГО МІСТА В РАДЯНСЬКИЙ ПЕРІОД." Актуальні проблеми філософії та соціології, no. 32 (February 3, 2022): 58–62. http://dx.doi.org/10.32837/apfs.v0i32.1026.
Full textAbstract:
Коряга П. І. Київський метрополітен як чинникформування культурного ландшафту великогоукраїнського міста в радянський період. – Стаття.У статті проаналізовано поняття культурного ланд-шафту, який відображає матеріальну єдність природ-них і культурних об’єктів та має визначальний впливна формування людського світогляду. Визначено особ-ливості формування культурного ландшафту в радянський період, його вплив на становлення радянськоїлюдини. Окреслено поняття урбанізації як характерної риси розвитку людської цивілізації; простежено історич-ний розвиток урбаністичних аспектів генези людства,установлено прямий зв’язок урбанізації та міста з по-няттям культурного ландшафту. Вивчено феномен містаяк репрезентанта культурного ландшафту, з огляду нате, що тут зосереджуються більшість надбань діяльно-сті людини. До культурного ландшафту міст фактичноналежить усе, що розташоване і відбувається в ньому,зокрема: архітектура, образотворче мистецтво, музика,кінематограф, побутова культура та все інше, що створене людиною. З цього погляду розглянуто історичний роз-виток громадського транспорту, починаючи з розглядуперших його видів у ХІХ столітті – кінних автобусів татрамваїв, запуску першої лінії метрополітену в Лондонідо появи ліній метрополітену в Радянському Союзі. Осо-бливий акцент у дослідженні зроблено на історичномуаналізі будівництва станцій Київського метрополітену.Виявлено характерні риси архітектурного, мистецькогооформлення станцій, з’ясовано, які ідеологічні меседжіпропаганди були закладені в їхньому оздобленні, який цемало вплив на культурний ландшафт міста. Досліджено особливості мистецтва в Радянському Союзі, його безпосередній зв’язок із радянською ідеологією, зокрема і засоби, які пропаганда застосовувала за допомогою мисте-цтва. З’ясовано сутнісні відмінності між архітектурнимистилями (конструктивізм, артдеко, авангардизм, ста-лінський неокласицизм) крізь призму ідеологічної скла-дової частини Комуністичної партії Радянського Союзу.
6
Муніч, Н. В. "Культурний ландшафт і сталий розвиток у шкільній географічній освіті." Географія та економіка в сучасній школі, no. 5 (123) (2012): 27–31.
Find full text
7
Муніч, Н. В. "Культурний ландшафт і сталий розвиток у шкільній географічній освіті." Географія та економіка в сучасній школі, no. 5 (123) (2012): 27–31.
Find full text
8
SOM-SERDYUKOVA, Olena. "ТЕНДЕНЦІЇ МУЗЕЙНОЇ ПОЛІТИКИ ХХІ СТОРІЧЧЯ В НОРВЕГІЇ." ART-platFORM 4, no. 2 (November 21, 2021): 86–106. http://dx.doi.org/10.51209/platform.2.4.2021.86-106.
Full textAbstract:
Музейна політика Норвегії ХХІ ст. має чіткі тенденції, які окреслюють вимоги суспільства та адекватно на них рефлектують. За останні двадцять років помітними є тенденції організації нових музеїв, активне будівництво музейних площ, рефункціонування старих приміщень, створення музейних об’єднань. На прикладі чотирьох музеїв, а саме: музейне об’єднання «МUST» у Ставангері, Національний музей фотографії у Хортені, музей Західного Телемарку та музей фаянсу в Егерсунді зроблено спробу охарактеризувати основні тенденції музейної політики Норвегії ХХІ ст. Музеї щільніше стають вписаними та включеними у культурний ландшафт країни. Означено вектор розвитку музеїв як таких, що пропагують національну культуру в широкому світовому контексті. Завдання музеїв, де головними є збирання, збереження, дослідження та презентація, не втрачають своєї актуальності. Проте акценти ХХІ ст. у цій справі змінено по відношенню до ХІХ та ХХ ст. На перший план виходить дослідницька і просвітницька справи, їх популяризація у медійному просторі, організація виставок-досліджень, відкритість музеїв до культурного та соціального діалогів. Формулювання на державному рівні ідеї – музей для всіх, вимагає від музейної справи знаходити інструменти залучення широкого глядача. Музеї як активна форма дозвілля пропанують високу естетичну якість. Презентації пам’яток приділяється надзвичайно велика увага, інтерактивна форма спілкування з глядачем є нормою. Музей із зібрання предметів поступово трансформується в напрямку презентації ідей. Дизайн експозиційного простору творить захоплюючі історії входження та спілкування з предметами культури. Досягнення техніко-технологічного розвитку впроваджуються у музейну справу головним чином для забезпечення збереження експонатів та для того, щоб фонди музеїв стали відкритими для всіх охочих у діджітальному форматі. Рівень оснащеності місцевих і регіональних музеїв підвищує їх роль як об’єктів концентрації історії про культурний ландшафт кожної конкретної території.
9
Soloviy, Ihor, and Taras Kuleshnyk. "Комплексне оцінювання послуг екосистем лісоаграрного ландшафту." Наукові праці Лісівничої академії наук України, no. 22 (June 10, 2021): 209–16. http://dx.doi.org/10.15421/412119.
Full textAbstract:
Метою статті є систематизація основних параметрів та алгоритму методики загального комплексного еколого-економічного оцінювання лісоаграрного ландшафту на основі теорії послуг екосистем, здійснення такого оцінювання на прикладі конкретного об'єкта та інтерпретація його результатів. Результати оцінювання можуть бути використані для визначення формування сценаріїв трансформації структури землекористування лісоаграрного ландшафту. Проаналізовано значення розуміння послуг екосистем для обгрунтування рішень щодо землекористування. Охарактеризовано особливості агроекосистем як постачальнка і споживача послуг екосистем в сучасних умовах. Запропоновано ідентифікувати та оцінювати послуги екосистем з погляду нової комплексної системи виробництва у ландшафті, що надає послуги забезпечення (продукти харчування, енергію) та підтримувальні і культурні послуги екосистем водночас. Розраховано вартість окремих ринкових і неринкових послуг екосистем та загальну вартість екосистемних послуг, наданих комбінованою системою землекористування (сільськогосподарські угіддя, пасовища та біоенергетичні плантації) для дослідної ділянки території у Жовківському районі Львівської області. У розрахунку взяті до уваги такі послуги екосистем: послуга з біологічної боротьби зі шкідниками сільськогосподарських культур; послуги з регулювання фіксації азоту і мінералізації грунту для сільськогосподарських культур і мікроорганізмів; послуга сприяння грунтоутворенню за допомогою дощових черв'яків; виробництво продуктів і кормів (сільськогосподарські культури і пасовище); виробництво сировини (біомаси); нагромадження вуглецю в грунті; гідрологічний потік у запасах підземних вод; послуга запилення рослин комахами, а також культурна послуга (ландшафтна естетика).
10
Som-Serdyukova, O. "The Cultural Landscape of Norway: to the Question of Aesthetics and Ecology of the Environment." Vìsnik Harkìvsʹkoi deržavnoi akademìi dizajnu ì mistectv 2020, no. 3 (December 2020): 109–15. http://dx.doi.org/10.33625/visnik2020.03.109.
Full textAbstract:
In the realities of Norway, a cultural landscape is an element of mass consciousness and one of the key definitions. The cultural landscape presupposes the relationship between the past, through the present, to the future. Layering and changes in the cultural landscape are permanent. The task of modernity is to fix and preserve the cultural landscape. The interdisciplinary, integrated work of specialists of various profiles is realized with responsibility for the future. The way of understanding the cultural landscape, its analysis, and interpretation influences the development of historical memory. A rational understanding and emotional attitude to the cultural landscape is formed at the intersection of time with space, culture with art, landscape with history. A look at the cultural landscape through the prism of local and national history helps to understand the past, builds the meanings of the authentic and identical. Design is the tool to combine the main requirements of modernity to the cultural landscape – aesthetics, and ecology. The attitude to nature is understood, not as an urgent economic need, but as the property of future generations from which we just borrow it. The formation of a new ethic, based on the preservation of the environment, a meaningful attitude to nature, taking personal responsibility for it, shapes the aesthetics inspired by the forms and colors of nature. The author analyzed the main types of Norwegian cultural landscapes, which included coast, mountain, and town. The place of church edifices in such a landscape was also identified. Using specific examples, the author outlined the characteristics, and defined the role of the environment design. Comments on the cultural landscape are made through a number of literary reflections. The author came to conclusions which gave grounds to thinking about a unique place of such a definition as a cultural landscape in the socio-cultural life of Norway.
11
Насонов, Александр. "ИСТОРИКО-КУЛЬТУРНОЕ ЗОНИРОВАНИЕ КАК СПОСОБ РАЗВИТИЯ ГОРОДСКОГО ПРОСТРАНСТВА." Culture in the Eurasian Space, no. 5 (2021): 50–52. http://dx.doi.org/10.32340/2514-772x-2021-1-50-52.
Full textAbstract:
В статье рассматриваются проблемы развития городского пространства с позиции культурно-ландшафтного подхода. Исторический город характеризуется как тип культурного ландшафта, который может включать в свой состав другие разновидности культурных ландшафтов. Автор акцентирует внимание на особенностях сохранения объектов наследия городов в зависимости от их размеров и административных функций. В качестве перспективного способа структурирования пространства средних и крупных городов предлагается историко-культурное зонирование. Данный прием при правильной реализации позволяет сочетать деятельность по сохранению объектов наследия с решением проблем развития городской инфраструктуры.
12
Тикунова, С. В., Г. Н. Калинина, and Е. В. Рожкова. "Символика в практиках конструирования ландшафтного дизайна." NOMOTHETIKA: Философия. Социология. Право 45, no. 2 (August 5, 2020): 281–88. http://dx.doi.org/10.18413/2712-746x-2020-45-2-281-288.
Full textAbstract:
Представлено теоретико-методологическое обоснование проблемы репрезентации символики в практиках конструирования ландшафтного дизайна с позиции концепта «культурный ландшафт» как целостного феномена, включающего в себя человеческий и природный миры, и с использованием образцов реализованных авторских дизайнерских проектов. В качестве средства концептуализации материала, придающего дискурсу философско-культурологический статус, выбраны культурологически ориентированные семиотические концепции Ю. Лотмана, тезаурусной динамики М.К. Петрова. Авторами разработана философско-культурологическая интерпретация культурного ландшафта как семиотического феномена, что является новацией личного вклада в контексте раскрытия человекосозидающей функции в природно-культурной среде, ее авторского понимания и трактовки как освоенной в утилитарных, семантических и символических практиках человека.
13
Yakushenkov, Serguey N., and Vladimir V. Palatkin. "Мы наш и новый мир накормим: несколько кейсов алиментарных традиций фронтирных регионов. Часть I." Journal of Frontier Studies 5, no. 4 (December 14, 2020): 237–85. http://dx.doi.org/10.46539/jfs.v5i4.241.
Full textAbstract:
Алиментарный ландшафт, то есть совокупность практик, связанных с производством, переработкой и потреблением пищевых продуктов, с одной стороны, является достаточно консервативным, а с другой, больше всего подвержен изменениям. В отдельных случаях на фронтирных территориях алиментарный ландшафт изначально формируется как некое гибридное явление, складывающееся на основе новых пищевых ресурсов и новых подходов к их обработке и потреблению.
В статье анализируется два совершенно различных (и в культурном, и в таксономическом планах) кейса, представленных алиментарными ландшафтами Нижней Волги (Астраханская область) и Республикой Перу. Оба ландшафта формировались на схожих принципах поликультурности и множественности природных зон, позволявших населению заниматься земледелием, рыболовством и скотоводством.
В первой части работы анализируется кейс с Астраханской алиментарной системой. Авторы, на основании различных нарративных источников, прослеживают вкратце основные пути формирования этого ландшафта. На примере нескольких видов сельхозпродукции авторы показывают, что астраханский алиментарный ландшафт отличало многообразие многих уникальных региональных продуктов питания, характерных именно для данного края. Со временем происходило размывание этой специфики, приводившее к утрате некоторых видов, сортов и т.д.
Авторы также анализируют современные культурные процессы и предлагают возможные варианты дальнейшего развития этого сложного социокультурного явления.
14
Troitskaya, Anna A. "Маркируя место: роль пустых пространств в ментальных границах города (на примере устья реки Смоленки)." Journal of Frontier Studies 5, no. 4 (December 14, 2020): 344–81. http://dx.doi.org/10.46539/jfs.v5i4.243.
Full textAbstract:
Как пустые пространства города влияют на формирование городских идентичностей? Лакуны и пустоты в городском ландшафте — не только набор географических измерений. Они вторгаются в контуры городского рисунка или существуют как его основа, некая данность, позволяющая упорядочить место вокруг. Ментальное картографирование позволяет провести невидимые границы городских территорий, приобретающих в результате этих разрывов самостоятельное значение. Эстетика городских пустот имеет свою подоплеку, особенно тогда, когда можно говорить о культурной памяти, присущей данному ландшафту. Но всегда ли есть место осмысленному мнемоническому переживанию внутри этих ментальных границ? Может ли идти речь о региональной идентичности жителя Петербурга в связи с новыми, необжитыми, намывными территориями?
В статье анализируется локус с нулевым уровнем культурной памяти — современное место впадения реки Смоленки в воды Финского залива в северо-западной части Васильевского острова. Устье реки Смоленки и территория вокруг него рассматриваются как одно из петербургских «не-мест» (в терминологии, предложенной М. Оже), то есть мест, лишенных персональной истории, не определенных через идентичность и культурные связи. Черновик несуществующего парка, протоки, окруженные пустырями, являют собой не только физический разрыв в городской застройке вдали от туристических достопримечательностей, но и воплощение пустоты как чистого листа культурной памяти. Положение «не-места» обеспечивает и особенную привлекательность для посетителей этих краев, преодолевающих транзитные состояния запланированными неспешными променадами по необустроенным берегам реки и залива, принятием солнечных ванн и другими способами проведения досуга. В то же время, устье Смоленки относится к одной из тех территорий, которые быстро наполняются соотносимыми с ними культурными смыслами, стилистическими аллюзиями, что ведет к возникновению нового символического ландшафта.
15
Prokofieva, Ekaterina, and Nikita Vasiliev. "Современные тенденции реабилитации антропогенных территорий." Scientific journal “ACADEMIA. ARCHITECTURE AND CONSTRUCTION”, no. 4 (December 24, 2019): 87–93. http://dx.doi.org/10.22337/2077-9038-2019-4-87-93.
Full textAbstract:
В настоящее время в мире формируется тенденция к реабилитации антропогенных ландшафтов в городской среде. Это связано с постоянным развитием городов, изменением производственных технологий в различных сферах, задачами по улучшению качества жизни населения в городах. Процессы индустриализации и урбанизации ландшафта, происходившие в XX веке и продолжающиеся в настоящее время, привели не только к отрицательным экологическим, экономическим и социальным последствиям для большинства городских территорий, но и к отчуждению урбанизированного пространства от жителей. Переориентация экономического развития городов, сопровождаемая тенденцией закрытия или вывода индустриальных производств за границы города, определяет необходимость поиска новых направлений использования этих территорий. Статья посвящена актуальной теме реабилитации и реконструкции антропогенного ландшафта городской среды с точки зрения устойчивого развития и повышения его рекреационной привлекательности. Особое внимание уделено современным подходам в мировой практике для осуществления экологической реконструкции постиндустриальных ландшафтов в городе. Распространяясь на общественные и коллективные пространства улиц, дворов, скверов, площадей, формируя культурный ландшафт нового качества на месте бывшего промышленного производства, ландшафтные преобразования позволяют решить важнейшую задачу реновации городской среды. Пассивные промышленные территории занимают значительную часть наиболее привлекательных с инвестиционной точки зрения районов города. Такие зоны являются потенциалом для градостроительного развития. В статье также сформулированы основные принципы реабилитации и реновации бывших промышленных территорий, основной целью которых является устойчивое развитие и формирование комфортной городской среды.
16
Краюшкина, Т. В. "Культурный ландшафт в системе ценностей восточных славян Приморья (на материале прозаических жанров фольклора ХХ в.)." ОЙКУМЕНА. РЕГИОНОВЕДЧЕСКИЕ ИССЛЕДОВАНИЯ 58, no. 3 (2021): 38–47. http://dx.doi.org/10.24866/1998-6785/2021-3/38-47.
Full textAbstract:
В статье на материале сказочной и несказочной прозы восточных славян, зафиксированной в Приморском крае в ХХ в., исследуется реализация представлений о культурном ландшафте. Делаются выводы о том, что каждый из исследованных жанров обладает индивидуальным набором представлений о культурном ландшафте и спецификой их реализации, при этом в совокупности жанры фольклорной прозы отражают как мифологические воззрения, традиционную систему представлений о пространстве, так и бытовое восприятие ландшафта, при этом сами реалии наделяются порой противоположными признаками. Реализованные в фольклорной прозе представления о культурном ландшафте апеллируют к ряду духовно-ценностных ориентиров восточных славян.
17
Каганский, В. Л. "Forgotten hearts of Russia: Azonal areas in the historical and cultural landscape of European Russia." Историческая география, no. 5 (January 31, 2022): 246–75. http://dx.doi.org/10.21267/aquilo.2022.49.88.001.
Full textAbstract:
В статье дана характеристика распространенной (основной) картины пространства России, преимущественно Европейской России. Картина скорректирована и дополнена в аспекте историко-культурного ландшафта. Рассмотрены нетривиальные аспекты соотношения зональных и азональных компонентов культурного ландшафта Европейской России на материале преимущественно ополий. Ополья трактуются как особый тип историко-культурного ландшафта на специфичной природной основе. Рассмотрены иные существенные азональные компоненты ландшафта — ополиеподобные ландшафты, степные боры и т.п. Показано, что такие азональные компоненты культурного ландшафта куда более существенны, нежели обычно представляется на основе преимущественно зональной картины культурного ландшафта. Именно такие азональные ареалы закономерно исторически, генетически и структурно оказываются ядрами культурного ландшафта. Обращено внимание на соотношение зональности / азональности в картине ландшафта в зависимости от масштаба рассмотрения. Указано на неоднозначное соотношение ополий и пригородных зон. Подчеркнут культурный смысл трансформации ополий от руин исторического ландшафта к полноценному современному ландшафту. The article characterizes the widespread (main) picture of space in Russia, mainly its European part. The picture is corrected and supplemented from the point of view of historical and cultural landscape. To consider non-trivial aspects of the correlation between zonal and azonal components of the cultural landscape of European Russia, the author focuses on opol’e. which is treated as a special type of historical and cultural landscape with a specific natural foundation. Other significant azonal components of the landscape, such as opol’e-like landscapes, steppe pine forests (bor), etc., are considered. Such azonal components of the cultural landscape are much more significant than predominantly zonal pictures of the cultural landscape usually demonstrate. It is these azonal areas that naturally, historically, genetically and structurally, turn out to be the cores of the cultural landscape. Attention is drawn to the ratio of zoning / azonality in the landscape picture, depending on the scale of consideration. An ambiguous relationship between opol’e and suburban areas is indicated. The cultural meaning of the transformation of the opol’e from the ruins of a historical landscape to a full-fledged modern landscape is underlined.
18
Zubarieva, O. I. "Реконфігурація контекстів проблематизації соціального контролю у культурному ландшафті сучасності." Науково-теоретичний альманах "Грані" 19, no. 9(137) (August 1, 2016): 38. http://dx.doi.org/10.15421/171676.
Full textAbstract:
У статті встановлено зміну соціокультурного вектора розвитку соціуму у бік постмодерну, який характеризується ознаками втомленої, «ентропійної» культури, естетичними мутаціями, дифузією культурних стилів, еклектичним змішанням дискурсів, невизначеністю багатьох соціальних реалій. Встановлено, що разом з розпадом модернової картини світу і ускладненням культурної динаміки змінюються і принципи наукової рефлексії. Таким чином, зміни у культурному ландшафті сучасного суспільства, будучи вплетеними у внутрішній простір соціологічного теоретизування, спровокували трансформацію дискурсивних практик концептуалізації соціального контролю у полі соціології. З’ясовано, що з соціологічного дискурсу зникають досить «репрезентативні» для класичної теорії соціального контролю поняття «системи», «девіанта», «норми», «патології», «примусу» тощо. Натомість інтерпретація соціального контролю здійснюється у конотації з науковими референціями – «спокуси», «бажання», «символу», «симулякра», «завуальованого впливу», «гри» тощо.
19
Mladenova, Tetiana. "Діалогічні пролегомени культурного ландшафту Криму (український контекст)." Музичне мистецтво і культура, no. 26 (April 25, 2018): 86–98. http://dx.doi.org/10.31723/2524-0447-2018-26-86-98.
Full textAbstract:
Мета дослідження – висвітити в культурному ландшафті Криму приклади діалогічної взаємодії між представниками різних культур та акцентувати уяву на українській складовій цього діалогу. Методологія дослідження. У статті використовуються спеціальні культурологічні методи дослідження: історично-ретроспективний (як метод культурної реконструкції), діахронічний, а також формально-логічні методи: аналіз і синтез, індукція й дедукція, абстрагування та ідеалізація. Наукова новизна полягає в розгляданні культурних, зокрема, музичних, процесів, які відбуваються на півострові Крим, з позиції вияву міжкультурних зв’язків. Висновки. Культура Криму презентована як багатоелементна, її синкретичність зосереджена в фольклорі кримських татар як автохтонного етносу. Своїм східним вектором вона була особливо приваблива для митців-пілігримів. Кінець XIX – початок XX століття розглянуто як окремий період в історико-культурній хронології півострова. Особлива увага приділяється вивченню життєвих шляхів і творчості композитора О. Спендіарова та художника І. Айвазовського, чия біографія безпосередньо пов’язана як з Україною, так і з Кримом, і чий саме кримський період життєтворчості яскраво презентує компліментарність та плідність міжкультурного діалогу. У статті підкреслено вплив українського фольклору на композиторську діяльність О. Спендіарова.
20
Шальнев, В. А., and А. В. Лысенко. "ПРОБЛЕМЫ СОСТОЯНИЯ И ДИНАМИКИ КУЛЬТУРНЫХ ЛАНДШАФТОВ В КОНТЕКСТЕ СОВРЕМЕННЫХ ТЕНДЕНЦИЙ ЦИВИЛИЗАЦИОННОГО РАЗВИТИЯ." V Кавказский Международный экологический форум «Исследования изменений атмосферы, климата и динамики ландшафтов», no. 1 (December 20, 2021): 326–32. http://dx.doi.org/10.36684/53-2021-1-326-332.
Full textAbstract:
В статье на основе эволюционного подхода к пониманию культурного ландшафта показано, как, какие события современного общества влияют на состояние и динамику современных культурных ландшафтов, почему сущность таких ландшафтов кардинально изменилась в сторону социоцентризмапри доминировании в их структуре информационно-экономической составляющей, при деградации исторической самобытности духовной и природной составляющей.
21
Башуцька, У. Б. "Значення ландшафтів після добування бурого вугілля у Східній та Центральній Німеччині для охорони природи." Scientific Bulletin of UNFU 30, no. 2 (June 4, 2020): 55–61. http://dx.doi.org/10.36930/40300210.
Full textAbstract:
Досліджено зміни ландшафту після видобування бурого вугілля у Східній та Центральній Німеччині. Проаналізовано природні сукцесії рослинних і тваринних угруповань на ділянках, які залишалися без антропогенного втручання впродовж десятиліть внаслідок відставання темпів рекультивації від темпів вугледобування за часів НДР. Зараз більшість територій є рекультивованими, а деякі райони збережені для охорони природи. Процеси ґрунтоутворення в надмірно теплих, сухих та кислих едафотопах не змінюються довгий час. Ситуація у мокрих і затоплених місцезростаннях є аналогічною. Упродовж тривалого часу в них формуються стійкі біотопи для видів рослин і тварин, які стали рідкісними на культурних ландшафтах. Динаміку природної сукцесії визначають чинники місцезростання. Ними є водний баланс (від сухого до вологого), хімічні властивості ґрунту (кислотність, вміст поживних і фітотоксичних речовин), а також теплова ситуація місцезростання. Описано різноманіття типів біотопів та рослинності. Показано сукцесії рослинності на кислих відвальних субстратах стосовно зволоження на підставі досліджень [3]. Обґрунтовано необхідність здійснення заходів із охорони навколишнього середовища та небезпеку порушення його цілісності та якості внаслідок здійснення гірничих робіт. Важливою є охорона неживої природи і ландшафту, як основа охорони флори і фауни. Цифри демонструють велике значення ландшафтів після добування бурого вугілля для біорізноманіття та охорони видів у Німеччині. Причинами успіху є різноманітність структур, великі площі та відносно низький рівень антропогенного втручання у колишні буровугільні розробки відкритого типу. Ці фактори були втрачені на більшій частині культурного ландшафту. Під час здійснення регулювання сукцесії потрібно застосовувати підходи, максимально наближені до природних. Населенню необхідно забезпечувати доступ до таких територій для набуття нового досвіду і відчуття природи.
22
Башуцька, У. Б. "Водогосподарська рекультивація порушених добуванням бурого вугілля земель Німеччини." Scientific Bulletin of UNFU 30, no. 3 (June 4, 2020): 66–70. http://dx.doi.org/10.36930/40300311.
Full textAbstract:
Гірничодобувна діяльність людини відкритим способом істотно змінює ландшафт. Рекультивація післягірничих територій є обов'язком гірничодобувних підприємств та закріплена у кожній країні на законодавчому рівні. Функції ландшафту повинні бути відновленими для підтримання природного балансу та наступного господарського користування. Для цього потрібне встановлення нових біогеоценотичних зв'язків на усіх рівнях. На екологічному рівні це означає заселення кар'єрів і відвалів видами рослин і тварин, а на економічному – інтеграцію колишніх гірничих відводів із добування бурого вугілля відкритим способом у локальні та регіональні бізнес-мережі. Одночасно потрібно реорганізовувати і розвивати соціальні та культурні функції. Здійснено порівняння видобування бурого вугілля поверхневим способом у трьох великих буровугільних родовищах Німеччини за основними критеріями. Проаналізовано проект рекультивації "Центральнонімецький озерний пейзаж", яким передбачалося використання для відтворення порушеної території основних озер, річок, каналів та шлюзів. Наведено зв'язок між закриттям буровугільних кар'єрів, припиненням відкачування ґрунтових вод та наступним водопідйомом, як сприятливим чинником для створення великих штучних водойм. Проаналізовано раціональність використання рудникових вод із діючих буровугільних кар'єрів для забезпечення швидкого затоплення котлованів придатною для купання водою. Застосування останні двадцять років цієї практики розглядають, як зв'язок між діючим вуглевидобутком та рекультивацією для досягнення найкращих результатів. Показано місце новоутворених кар'єрних озер у системі найбільших озер Німеччини із зазначенням спектра їх використання для дозвілля і відпочинку, охорони природи та ландшафту. Визначено екологічні ризики під час водогосподарської рекультивації післягірничих ландшафтів. Це є питання усунення наслідків підняття ґрунтових вод, недостатнього обслуговування водойм, потреби регулярного протиповіневого захисту, неналежної якості води через надходження заліза та його окислення, реорганізації тимчасових водойм та геотехнічної безпеки бортів кар'єрів і схилів відвалів. Відзначено складні завдання водогосподарської рекультивації, які ще потребують вирішення для забезпечення екологічної рівноваги.
23
Бігун, Ольга. "IMAGO URBIS: ПАРИЖ У ПОЕЗІЯХ У ПРОЗІ ПОЛЯ ВЕРЛЕНА." Sultanivski Chytannia, no. 8 (June 21, 2019): 93–101. http://dx.doi.org/10.15330/sch.2019.8.93-101.
Full textAbstract:
Мета. У статті досліджено «паризький текст» Поля Верлена як ментально-географічний простір через опцію концепту «genius loci», важливого з огляду на культурну парадигму міста, його метагеографію. Дослідницька методологія. Методологія дослідження ґрунтується на комплексному використанні системного, філософсько-естетичного, семіотичного підходів; культурно-історичного, контекстуального, міфологічного, біографічного методів. Результати. З’ясовано, що у прозі Поля Верлена «паризький текст» поєднує у собі як літературну топографію, за якою вгадуються ті чи інші ландшафтні «знаки» міста, так і почуття ліричного героя – стомленість, страх, примарні відчуття щастя на фоні міста. Дихотомія образу загострює опозицію матеріального та духовного вимірів Парижа, оскільки урбаністичні пейзажі з численними прикметами міського життя тісно переплетені зі своєрідним «пейзажем душі», у якому важливі емоції ліричного героя, його враження від навколишньої дійсності. Наукова новизна. Стаття розкриває дискурсивну практику міського простору, що реалізується як протиріччя між закріпленими за знаками сенсами та реальністю, між реальністю як такою і реальністю урбаністичного ландшафту. Практична цінність. Стаття може слугувати основою для подальших досліджень міського простору в літературі.
24
О. К. Андрющенко. "ОБРАЗ ГОРОДА В ПОЭЗИИ П. ВАСИЛЬЕВА И О. ГРИГОРЬЕВОЙ." Bulletin of Toraighyrov University. Philology series, no. 1.2022 (March 31, 2022): 9–20. http://dx.doi.org/10.48081/elyj9076.
Full textAbstract:
В статье рассматривается понятие «образ города». Автор анализирует поэзию павлодарских поэтов разных временных эпох – Павла Васильева и Ольги Григорьевой, которые неразрывно связаны с историей и культурным обликом Павлодара. Поэзия Павла Васильева является культурной и литературной ценностью евразийского масштаба. Ольга Григорьева является современным автором, но ее поэзия по праву входит в общекультурный фонд павлодарского Прииртышья. Анализируя поэтические тексты, автор выявляет облик города разных эпох. Работа является продолжением научных изысканий в рамках проекта «Общекультурный ландшафт Павлодара как энциклопедическое явление».
25
Тивьяева, И. В., and Т. Д. Никитина. "VERBAL MODELLING OF CITY MEMORY: EVIDENCE FROM CONTENT-ANALYSIS OF MOSCOW AND LONDON MEMORY PLAQUES." НАУЧНЫЙ ЖУРНАЛ СОВРЕМЕННЫЕ ЛИНГВИСТИЧЕСКИЕ И МЕТОДИКО-ДИДАКТИЧЕСКИЕ ИССЛЕДОВАНИЯ, no. 1(53) (March 15, 2022): 28–41. http://dx.doi.org/10.36622/vstu.2022.91.44.002.
Full textAbstract:
Постановка задачи. Исследование направлено на рассмотрение потенциала языковых форм репрезентации памяти города как источника информации о культурно-историческом образе города. На материале текстов мемориальных табличек Москвы и Лондона демонстрируется возможность выявления национально-культурного моделирования культурно-исторического ландшафта мегаполиса. Результаты. Проведен контент-анализ текстов мемориальных табличек Москвы и Лондона, по итогам которого были определены культурно-исторические кластеры мемориальных текстов, оформленные посредством лексических маркеров. Выявлены, сопоставлены и проинтерпретированы культурные доминанты памяти города, ретранслируемые на вербальном уровне. Выводы. Тексты мемориальных табличек являются языковой формой репрезентации памяти города. Культурные доминанты, выделенные в текстах мемориальных табличек Москвы и Лондона в результате контент-анализа, отражают национально-культурную специфику моделирования культурно-исторического и языкового образа мегаполиса. Statement of the problem. The study focuses on the potential of verbal forms representing city memory in revealing specifics of the cultural and historic image of the megalopolis. Relying on texts of Moscow and London memory plaques, the research aims to demonstrate national and cultural specifics of modelling the historical landscape of urban areas. Results. Content-analysis of Moscow and London memory plaques revealed a number of specific cultural and historic clusters represented in memorial texts and objectified via recurrent lexical markers. The obtained data allowed identifying, comparing and contextualizing culture dominants of city memory manifested on the verbal level. Conclusion. Texts of memorial plaques serve as a verbal form of representing city memory. Culture dominants identified in texts of Moscow and London memory plaques as a result of applying the content-analysis procedure reflect national specifics of modelling historical and linguacultural image of the megalopolis.
26
Чигашева, Марина, Мария Елизарьева, and Татьяна Ларина. "Национально-культурная специфика политического языка лидеров блока ХДС/ХСС." Полис. Политические исследования, no. 4 (2020): 152–65. http://dx.doi.org/10.17976/jpps/2020.04.11.
Full textAbstract:
В статье рассматривается национально-культурная специфика немецкого политического языка на примере выступлений лидеров ХДС (А. Крамп-Карренбауер) и ХСС (М. Зёдер) в рамках “политической пепельной среды” 2019 г. Данный термин (Politischer Aschermittwoch) обозначает уникальное мероприятие внутриполитической жизни Германии, его специфический характер отражается в немецком языке. Выступления политиков на таком мероприятии насыщены языковыми средствами с экспрессивной оценкой и национально-культурной спецификой. Основная задача исследования заключалась в выявлении культурно- маркированных единиц, их систематизации и в определении с их помощью ключевых тем выступлений данных политиков. Исследователи использовали метод сплошной выборки, семантический анализ, контекстуальный анализ, статистический анализ, полевый метод и метод опроса. Отобранные единицы были разделены на реалии (антропонимы, топонимы, эргонимы, официонимы, документонимы, гемеронимы, геортонимы и деонимы) и фоновую лексику. Специфику немецкого языка составляют включенные в данный перечень гендерно-маркированные единицы. Статистический анализ позволил определить тематическую направленность выступлений и показал, что в речах А. Крамп- Карренбауер и М. Зёдера прослеживаются как общие, так и различные тенденции. Оба лидера уделили значительное внимание внутригерманской проблематике, при этом М. Зёдер сделал акцент на региональных проблемах Баварии. Темами одинаковой степени важности стали актуальные вызовы (цифровизация, энергетический поворот, экология), трансформация партийного ландшафта и внутриправительственные проблемы, однако только М. Зёдер обратил внимание на проблему интеграции беженцев, а А. Крамп-Карренбауер подробнее остановилась на социальной и гендерной политике. Одинаково критично лидеры ХДС и ХСС оценили курс своих политических оппонентов. В сфере внешней политики различий не наблюдается: оба политика выдвинули на первый план выборы в Европарламент и проблемы безопасности. Авторы пришли к выводу, что комплексное изучение единиц, обладающих национально-культурным компонентом, позволяет раскрывать особенности политического дискурса и выявлять имплицитно выраженную информацию.
27
Petryshyn, O. V. "Рецензія на монографію Мазур Т. В. «Правова охорона культурної спадщини в Україні»." Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, no. 6 (December 6, 2020): 127–28. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2020.06.16.
Full textAbstract:
Розвиток людської цивілізації нині характеризується високими досягненнями у сферах комп’ютерних технологій, інженерії, медицини та ін. Водночас культурні досягнення, створені за весь період людського існування, перебувають під загрозою та потребують захисту й охорони. Ця проблема в ХХІ столітті не менш актуальна, ніж вона була сто чи двісті років тому. Особливу загрозу для пам’яток культури несуть збройні конфлікти та переміщення об’єктів, їх нелегальний продаж тощо. Як наслідок, охорона культурної спадщини стала загальною проблемою, яка потребує цілеспрямованої діяльності міжнародної спільноти й захисту міжнародного права.
Для України, відомої своєю тисячолітньою історією й культурою, збереження культурної спадщини є не лише турботою про пам’ять предків і прийдешні покоління, а і вагомим чинником піднесення власного авторитету на міжнародній арені. Тож цілком логічно, що наша держава з часу створення ЮНЕСКО є одним із найбільш послідовних борців за збереження культурної спадщини в усьому світі, активно долучаючись до вироблення галузевих міжнародних норм і стандартів. Однак нині Україна сама потребує допомоги міжнародної спільноти у зв’язку з окупацією Криму та збройним конфліктом на Донбасі, що призвело до втрати контролю над численними об’єктами культурної спадщини.
Монографічне дослідження Т. В. Мазур є спробою переосмислити розвиток правової охорони культурної спадщини на українських землях упродовж останніх понад сто років – від постання перших українських пам’яткоохоронних органів під час Української революції 1917–1921 років і до сьогодні. Такий підхід і хронологічні рамки видаються цілком логічними з огляду саме на український державотворчий контекст. Зокрема, дослідниця доводить певну тяглість пам’яткоохоронної політики від 1917–1921 років і до нинішнього часу. Ця тяглість, на її переконання, полягає як у правонаступності пам’яткоохоронних установ і організацій, так і роботі самих пам’яткоохоронців, які часто продовжували працювати в новостворених/реорганізованих органах.
Виділяючи й обґрунтовуючи три основні хронологічні періоди правової охорони культурної спадщини – української державності 1917–1921 років, радянський 1919–1991 років та сучасний з часу здобуття незалежності України – Т В. Мазур розглядає особливості кожного з періодів у сфері правового забезпечення памяткоохоронної діяльності, вказуючи як на позитиви, так і недоліки, які, зокрема в радянський період, призвели до свідомого нищення тисяч сакральних пам’яток та продажу за кордон унікальних рухомих об’єктів культурної спадщини України.
Значний інтерес становить аналіз розвитку міжнародного права охорони культурної спадщини та його імплементації в національне законодавство України. На основі проведеного аналізу виокремлено ряд рекомендацій щодо подальшого удосконалення законодавства України та приведення його у відповідність до міжнародних стандартів пам’яткоохоронної діяльності. Ідеться, зокрема, про необхідність приведення ряду базових термінів і понять у відповідність до Конвенції ЮНЕСКО про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини 1972 р. та Конвенції ЮНЕСКО про охорону нематеріальної культурної спадщини 2003 р., потребу ратифікації Конвенції Ради Європи про правопорушення, пов’язані з культурними цінностями 2017 р. тощо.
Цікавим є вивчення зарубіжного досвіду пам’яткоохоронної діяльності у контексті його використання в процесі удосконалення законодавства України. При цьому авторкою виділено досвід Франції, Італії та Польщі. Саме законодавство та пам’яткоохоронна політика цих держав, переконує дослідниця, можуть бути корисним для нашої держави з огляду на ряд спільних рис та прагнення нашої держави у майбутньому стати членом ЄС. Серед можливих запозичень: 1) ухвалення комплексу законодавчих змін, спрямованих на активізацію інституту меценатства; 2) прийняття парламентом програмних законів щодо охорони культурної спадщини на п’ятирічний термін з оприлюдненням щорічного звіту про їх виконання; 3) примусове відчуження пам’ятки у власника, якщо він не дотримується пам’яткоохоронного законодавства; 4) передача управління об’єктами культурної спадщини профільним компаніям; 5) створення культурних парків для захисту культурного ландшафту та збереження ландшафтних територій із нерухомими пам’ятками, характерними для місцевої традиції будівництва і поселення тощо.
На основі проведеного дослідження Т. М. Мазур робить ряд слушних, на нашу думку, пропозицій щодо реформування не лише законодавчого, а й інституційного забезпечення охорони культурної спадщини, систематизувавши окремі пропозиції для Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, а також Міністерства культури та інформаційної політики України. Таким чином, поставлені мета та завдання дослідження реалізовані та цілком логічно завершуються не лише теоретичними узагальненнями, а й практичними рекомендаціями, які можуть бути використані в подальшій законодавчій та підзаконній діяльності органів державної влади, а також нормотворчій діяльності органів і посадових осіб місцевого самоврядування, які отримують значно ширші повноваження у сфері охорони культурної спадщини в процесі децентралізації влади.
Слід відзначити, що монографічне дослідження Т. В. Мазур носить міждисциплінарний характер, а тому може бути корисним не лише фахівцям-правознавцям, а й представникам інших суміжних галузей науки.
28
Федорова , А. Р., А. И. Яковлев, and А. Ф. Егоров. "О "новых" этнокультурных сооружениях Якутии." Ойкумена. Регионоведческие исследования, no. 4 (2021): 99–109. http://dx.doi.org/10.24866/1998-6785/2021-4/99-109.
Full textAbstract:
Яковлев А. И., Федорова А. Р., Егоров А. Ф. О "новых" этнокультурных сооружениях Якутии. Сегодня в Якутии, наблюдается рост интереса к традиционной культуре. Этот возрастающий интерес к родной культуре (традиции, одежде, повседневным и праздничным ритуалам) можно охарактеризовать как процесс ревитализации традиций. В Якутии процесс ревитализации традиционной культуры основа широкого спектра социокультурных процессов в жизни якутян, таких как ренессанс традиционализма – с одной стороны (нео)мифология, (нео)язычество, с другой стороны, якутский кинематограф, Театр Олонхо, различные культурные мероприятия в городах и крупных селах Якутии). Эти процессы находят отражение в культурном ландшафте современной Якутии в виде новых этнокультурных традиционных сооружений. Ключевые слова: (нео)традиционализм, современные культовые сооружения, ревитализация культуры, этнокультурный традиционализм, якуты Яковлев А. И., Федорова А. Р., Егоров А. Ф. О "новых" этнокультурных сооружениях Якутии. Сегодня в Якутии, наблюдается рост интереса к традиционной культуре. Этот возрастающий интерес к родной культуре (традиции, одежде, повседневным и праздничным ритуалам) можно охарактеризовать как процесс ревитализации традиций. В Якутии процесс ревитализации традиционной культуры основа широкого спектра социокультурных процессов в жизни якутян, таких как ренессанс традиционализма – с одной стороны (нео)мифология, (нео)язычество, с другой стороны, якутский кинематограф, Театр Олонхо, различные культурные мероприятия в городах и крупных селах Якутии). Эти процессы находят отражение в культурном ландшафте современной Якутии в виде новых этнокультурных традиционных сооружений. Ключевые слова: (нео)традиционализм, современные культовые сооружения, ревитализация культуры, этнокультурный традиционализм, якуты
29
Воловик, В. М. "Українські сільські культурні ландшафти." Географія та туризм, Вип. 16 (2011): 277–83.
Find full text
30
Воловик, В. М. "Українські сільські культурні ландшафти." Географія та туризм, Вип. 16 (2011): 277–83.
Find full text
31
Мазур, Тамара, and Євгенія Король. "ІНДУСТРІАЛЬНА СПАДЩИНИ В ФОРМУВАННІ КУЛЬТУРНОГО ЛАНДШАФТУ МІСТА (НА ПРИКЛАДІ ЛЬВОВА)." ГРААЛЬ НАУКИ, no. 4 (May 18, 2021): 613–19. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.07.05.2021.115.
Full textAbstract:
Особливістю архітектурно-планувальної структури м. Львова є наявність в його центральній частині значної кількості історично сформованих виробничих територій. Сучасні процеси їх масової спонтанної та неконтрольованої перебудови можуть призвести до втрати цінних історичних промислових будівель і споруд, розташованих на цих територіях. У той же час такі об’єкти можуть отримати нову цінність і викликати суспільний інтерес в якості зразків та пам’яток індустріальної історії та культури, і в такому сенсі потребують стратегії включення їх у сучасне життя міських громад. У статті досліджено проблему необхідності виявлення, інвентаризації та оцінки індустріальної культурної спадщини Львова та можливості включення її в розвиток туристичної інфраструктури та громадського життя міста.
32
Yakushenkov, Serguey N. "“Playboy” как мягкая сила: влияние контента журнала на вестернизацию культуры развивающихся стран." Corpus Mundi 2, no. 1 (April 5, 2021): 139–76. http://dx.doi.org/10.46539/cmj.v2i1.39.
Full textAbstract:
Журнал Playboy с самого момента его основания явился одним из ярчайших примеров культурных изменений, происходивших в США во второй половине ХХ в.. Анализируя важность журнала, автор показывает, как, казалось бы, банальная идея журнала с фотографиями обнаженных красавиц превратилась в весьма успешный коммерческий и культурный проект, оказавший огромное влияние на американское общество, да и на многие страны мира. По сути, Playboy превратился в «мягкую силу» способную генерировать новые ценности и транслировать их не только в американское общество, но и в культурный ландшафт других стран. В качестве иллюстрации этого влияния были взяты международные франшизы журнала Playboy, выходящие в других странах. Для наглядности были выбраны две версии журнала: в Бразилии и на Филиппинах. Анализ контента этих франшизных версий показывает, что в них удивительным образом сочетались традиции, заложенные основателем «Плейбоя» Хью Хефнером, и национальные стереотипы. Вместе с тем, в этом симбиозе во многом превалировали именно американские паттерны. Особенно заметно это отразилось на выборе расового типа моделей, их цвета кожи и т.д.. Кроме этого, журнал привносил в эти страны и новые системы гендерных отношений. Все это стало возможным благодаря тому, что редакция журнала создала уникальный продукт, ставший одним из неотъемлемых символов ХХ в.
33
Багдасарян, Сусанна Джамиловна, and Татьяна Александровна Самсоненко. "State policy of Russia in the field of historical and cultural heritage preservation in the practice of historical and cultural tourism." Вестник Адыгейского государственного университета, серия «Регионоведение», no. 2(279) (November 12, 2021): 15–26. http://dx.doi.org/10.53598/2410-3691-2021-2-279-15-26.
Full textAbstract:
Актуальность исследования государственной политики Российской Федерации в сфере сохранения исторического и культурного наследия связана с тенденциями развития историко-культурного туризма. Историко-культурное наследие стало индикатором государственной политики стран мира, заняв достойное место в межнациональных отношениях, выступая инструментом политического, культурного и экономического диалога, по сути, играя немалую роль в современной геополитике. Сегодня государственные инвестиции в отрасль туризма стимулируют культурные программы, сохранение этнических музеев, театров, музыкальных площадок, развивают природные и исторические парки, культурные ландшафты. Историко-культурный туризм выполняет задачу ознакомления с историей страны, региона, достопримечательностями исторического места, богатого материальным и культурным наследием, расширяет возможности сохранения и транслирования культуры народов. Это способствует региональному развитию и привлекательности территории. Цель исследования - рассмотреть государственную политику России как универсальный инструментарий создания историко-культурного облика территории в международном и национальном туризме, повышения уровня профессиональной подготовки кадров, обеспечивающих данное направление. Методологическую основу исследования определяет группа методов, которые структурируются в общенаучные и специальные. Общенаучную базу анализа фактов, явлений, институтов отрасли составили общие приемы формальной логики и связанные с ними частно-научные методики. Главным методом выступает прием исторического анализа туризма как отрасли социальной жизни. Системно-структурный метод использован для теоретического понимания видов туризма, сравнительно-исторический метод позволяет отследить развитие туристской отрасли в регионе с позиций исторической перспективы. Правовая основа общественного института прослежена на основе метода толкования норм права. Задачи исследования заключаются в проведении анализа теоретического положения об историко-культурном туризме и исторического анализа роли государственных институтов в развитии территории. The relevance of the study of the state policy of the Russian Federation in the field of historical and cultural heritage preservation in the historical aspect is associated with the trend of development of the direction of historical and cultural tourism. Historical and cultural heritage has become an indicator of the state policy of the countries of the world, taking a worthy place in interethnic relations, acting as an instrument of political, cultural and economic dialogue, in fact, playing a significant role in modern geopolitics. Today, public investment in the tourism industry encourages cultural programs, the preservation of ethnic museums, theaters, music venues, and the development of natural and historical parks and cultural landscapes. Historical and cultural tourism performs the task of familiarizing with the history of the country, the region, the sights of a historical place rich in material and cultural heritage, expands the possibilities of preserving and broadcasting the culture of peoples. This contributes to the regional development and attractiveness of the territory. The purpose of the study is to consider the state policy of Russia as a universal tool for creating the historical and cultural image of the territory in international and national tourism, to increase the level of professional training of personnel providing this direction. The methodological basis of the research is consisted of a group of methods that are subdivided into general scientific and special. The general scientific basis for the analysis of facts, phenomena, and the allocation of industry institutions was made up of general methods of formal logic and related private scientific methods. The main method is the method of historical analysis of tourism as a branch of social life. The system-structural approach is used for the theoretical understanding of the types of tourism. Comparative-historical, to track the development of the tourism industry in the region in a historical perspective. The legal basis of the public institution is traced based on the method of interpretation of the norms of law, etc. The objectives of the study are to make an analysis of the theoretical position on historical and cultural tourism and the historical analysis of the role of state institutions in the development of the territory.
34
Сушик, Л. "Культурні ландшафти на теренах природних національних парків." Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету ім. Михайла Коцюбинського. Географія, Вип. 21 (2010): 225——231.
Find full text
35
Сушик, Л. "Культурні ландшафти на теренах природних національних парків." Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету ім. Михайла Коцюбинського. Географія, Вип. 21 (2010): 225——231.
Find full text
36
Тютюнник, Ю. Г. "Культурна спадщина і ландшафтне різноманіття." Праці Центру пам"яткознавства, Вип. 11 (2007): 38–61.
Find full text
37
Тютюнник, Ю. Г. "Культурна спадщина і ландшафтне різноманіття." Праці Центру пам"яткознавства, Вип. 11 (2007): 38–61.
Find full text
38
Herasymova, Hanna. "«Все в мире – кружащийся танец…» (Стихия танца как мифопоэтический топос Серебряного века)." Musicology of Kyiv, no. 57 (September 8, 2018): 136–47. http://dx.doi.org/10.33643/kmus.2018.57.11.
Full textAbstract:
В статье рассмотрены некоторые проявления танца как важнейшей составляющей культурного ландшафта эпохи Серебряного века, обозначены характерные мотивы, осмыслены обстоятельства и специфику процессов, сопутствующих его бытованию в культурной традиции данного времени.
39
Князев, Ю. П. "World natural and cultural-natural heritage of china: current state, problems, development prospects." Tihookeanskaia geografiia, no. 1(5) (April 1, 2021): 63–69. http://dx.doi.org/10.35735/tig.2021.5.1.006.
Full textAbstract:
Проведен анализ размещения объектов Всемирного природного и культурно-природного (смешанного) наследия на территории КНР по критериям природного наследия ЮНЕСКО. Из 13 объектов природного наследия КНР девять соответствуют VII критерию наследия, обладая живописными пейзажами. Далее следуют объекты, соответствующие Х и VIII критериям (пять и четыре объекта соответственно). Меньше всего объектов, их всего два, соответствуют IХ критерию. Все объекты, выделенные по критерию природной живописности (VII), находятся в горных или предгорных ландшафтах. Особую группу пейзажей составляют «Святые горы», культовые центры кофуцианства («Горы Уишань») и даосизма («Гора Тайшань»). Среди объектов, соответствующих критерию палеонтологической, геологической или геоморфологической ценности (VIII), ключевые палеонтологические территории представлены в первую очередь «Археологическим заповедником Чэндзян», отражающим ход «кембрийского взрыва». Карстовые ландшафты представлены в резерватах «Карстовые отложения Южного Китая» и «Горы Данься»», считающихся крупнейшим единым карстовым образованием Земли. Горные эрозионные ландшафты национального парка «Три параллельные реки» признаны эталоном альпийского горообразования. Из объектов наследия по критерию природно-ландшафтного разнообразия (IХ) представлены только «убежища жизни» в плейстоцене, не затронутые четвертичными горными оледенениями. Среди объектов Всемирного наследия по критерию биологического разнообразия (Х) заповеданы только горные ландшафты с высоким уровнем эндемизма. Ключевой орнитологической территорией являются «Заповедники перелетных птиц на побережье Желтого моря – Бохайский залив Китая», имеющие планетарное значение для авифауны, использующей восточноазиатский перелетный путь. Проанализированы проблемы и перспективы развития сети объектов Всемирного наследия. Показано, что в основном заповеданы горные и интразональные ландшафты. Зональные ландшафты не представлены в списке наследия из-за высокого уровня антропогенного освоения. The analysis of the location of the World Natural and Cultural-Natural (Mixed) Heritage objects on the territory of the PRC according to the criteria of the natural heritage of UNESCO was carried out. Of the 13 natural heritage sites of the PRC, nine ones meet the VII criterion of heritage, possessing picturesque landscapes. This is followed by X and VIII criteria (five and four objects, respectively). Least of all objects (two) meet the IX criterion. All objects corresponding to the criterion of natural beauty (VII) are located in mountainous or foothill landscapes. A special group of landscapes includes the «Holy Mountains», the cult centers of Confucianism («Wuyishan Mountains») and Taoism («Mount Tai shan»). Among the objects meeting the criterion of paleontological, geological or geomorphological value (VIII), key paleontological territories are represented by the «Chendjiang Archaeological Reserve» reflecting the course of the «Cambrian explosion». Karst landscapes are expressed in the reserves «Karst deposits of South China» and «Danxia Mountains», which are considered the largest single karst formation on Earth. Mountain erosional landscapes of the National Park «Three Parallel Rivers» are recognized as the standard of alpine mountain building. Of the heritage sites meeting the criterion of natural landscape diversity (IX), only the «shelters of life» in the Pleistocene not affected by the Quaternary mountain glaciations, are represented. Among the World Heritage sites, according to the criterion of biological diversity (X), only mountain landscapes with a high level of endemism are reserved. The level of endemism in the organic world reaches at least one third in the organic world. The key bird area is the «Migratory Bird Sanctuary on the Yellow Sea Coast – Bohai Bay», which is of planetary importance for avifauna using the East Asian migratory route. The problems and prospects for the development of their network are analyzed. It is shown that mainly mountainous and intrazonal landscapes are reserved. Zonal landscapes are not represented in the heritage list due to the high level of anthropogenic development.
40
Лавренова, О. А. ""Пространство в бытии", или Время в культурном ландшафте." Вопросы культурологии, no. 12 (2009): 28–31.
Find full text
41
Попкова, Елена Геннадьевна. "SOCIAL AND CULTURAL CAPITAL AS THE BASIS OF THE NATIONAL ECONOMY: A REVIEW OF THE SCIENTIFIC WORKS OF THE Doctor of Philosophy, prof. Konstantin Viktorovich Vodenko." Вестник Тверского государственного университета. Серия: Экономика и управление, no. 3(55) (September 27, 2021): 251–59. http://dx.doi.org/10.26456/2219-1453/2021.3.251-259.
Full textAbstract:
Цель статьи - провести обзор научных трудов доктора философских наук, профессора Platov South-Russian State Polytechnic University (NPI, Novocherkassk, Russian Federation) Konstantin Viktorovich Vodenko - К.В. Воденко, отразить его научную школу и отметить вклад международных публикаций ученого в развитие теории национальной экономики через философское обоснование и научную проработку социально-культурного капитала. Большинство своих работ ученый посвятил философскому объяснению основ функционирования и развития современной экономики. Уникальность работ профессора К.В. Воденко состоит в том, что в них он с научно-философской точки зрения обосновывает ключевую роль социального капитала в развитии национальной экономики в современных условиях глобализации. Ученый доказал, что, независимо от того, в какой степени хозяйственная система вовлечена в процессы глобализации, ее стратегическая устойчивость и перспективы развития определяются социально-культурным капиталом - человеческими ресурсами и национальной культурой (культурной идентичностью народа). Ценность научной школы проф. К.В. Воденко состоит в ее мультидисциплинарности - труды ученого соответствуют области знания философии, социологии и экономики. В статье показано, что под влиянием тенденции глобализации усиливается неравенство стран и закрепляется (институционализируется) лидирующее положение развитых стран и отстающее положение развивающихся стран, которые унифицируются. Для успешной адаптации к современному всемирному ландшафту развивающимся странам необходимо сменить модель глобализации. Новая модель глобализации развивающихся стран должна предполагать сохранение их национальной культуры, которая должна поддерживаться на уровне страны и развиваться в ногу со временем наряду с глобальной культурой. Это позволит сохранить и нарастить социально-культурный капитал, в долгосрочной перспективе поддерживать национальную идентичность, то есть развивать таланты и удерживать их в стране. The purpose of this article is to review the scientific works of Doctor of Philosophy, Professor Platov South-Russian State Polytechnic University (NPI, Novocherkassk, Russian Federation) Konstantin Viktorovich Vodenko K.V. Vodenko, reflect The scientist devoted most of his works to a philosophical explanation of the fundamentals of the functioning and development of modern economics. Uniqueness of professor's works K.V. Vodenko is that in them, from a scientific and philosophical point of view, he justifies the key role of social capital in the development of the national economy in the modern conditions of globalization. The scientist proved that, regardless of the extent to which the economic system is involved in the processes of globalization, its strategic sustainability and development prospects are determined by socio-cultural capital - human resources and national culture (cultural identity of the people). The value of the scientific school prof. K.V. Vodenko consists in her multidisciplinary - the works of the scientist correspond to the field of knowledge of philosophy, sociology and economics. The article shows that the trend of globalization increases the inequality of countries and perpetuates (institutionalizes) the leading position of developed countries and the lagging position of developing countries, which are unifying. In order to adapt successfully to the modern global landscape, developing countries needed to change the model of globalization. The new model of globalization of developing countries should preserve their national culture, which should be maintained at the country level and developed in accordance with time, along with global culture. This will save and increase socio-cultural capital, in the long term maintain national identity, that is, develop talents and keep them in the country.
42
Yakushenkov, Serguey N., and Olesya S. Yakushenkova. "Старое вино в новых мехах: китайские влоггеры между прошлым и настоящим." Galactica Media: Journal of Media Studies 2, no. 4 (December 22, 2020): 52–86. http://dx.doi.org/10.46539/gmd.v2i4.139.
Full textAbstract:
Следуя за определением А. Аппадураи, авторы рассматривают некоторые аспекты медиа-ландшафта Китая в рамках определенного набора образов. Особое внимание в работе уделяется такой новой форме как влоггинг, строящейся на тематических видео- нарративах. В статье рассматриваются два достаточно интересных кейса: творчество китаянок Ли Цзыци и Дяньси Сяогэ. Выбор именно этих влоггеров был основан на ряде важных характеристик, связанных с популярностью их в Китае и за рубежом, консерватизмом контента, производимого ими, и связью с новыми технологиями. В их творчестве отразились многие новые тенденции развития медиа-ландшафта, основанные как на современных подходах к медиапродукции, так и на традиционных конфуцианских ценностях. Именно это выражение конфуцианских идей и находит активный отклик у их зрителей. В темах их работ отчетливо заметен призыв к сельской простоте, гармоничному сосуществованию с природой, дающей человеку все необходимое, приверженность к традиционализму и отказ от современных технологий, связь с семьей и некоторые другие признаки, указывающие на связь этих идей с конфуцианством. В свою очередь их популярность, особенно в Китае, говорит, что идеология их продукции близка миллионам поклонников их творчества. В качестве того факта, что в современном культурном пространстве Китая преобладает консерватизм, авторы приводят пример с наметившейся тенденцией фугу – «возрождение старины», выразившееся в стремлении одеваться в средневековые китайские одежды – ханьфу. Начавшееся в 2003 г. движение за возрождением традиционного китайского костюма свидетельствует об активизации процесса национальной самоидентификации, явившегося своеобразным ответом на усиление процессов глобализации и активное развитие Китая, приводящее к различным культурным трансформациям.
43
Садуов, Р. Т. "Отношение к визуальным элементам культурно-языкового ландшафта города." ТЕНДЕНЦИИ РАЗВИТИЯ НАУКИ И ОБРАЗОВАНИЯ 70, no. 7 (2021): 70–73. http://dx.doi.org/10.18411/lj-02-2021-262.
Full textAbstract:
This article analyzes the results of a sociological study on the attitude of the residents of the city of Ufa to the elements of cultural and linguistic landscape. It turned out that the respondents, in general, are satisfied with the visual design of the city. They are highly interested in the preservation of pre-revolutionary and Soviet heritage, and at the same time have a positive attitude to the modern architecture of the city.
44
ДИЧКОВСЬКИЙ, Степан. "Використання просторової структури культурних ландшафтів для туристичних практик." Contemporary Art, no. 16 (December 21, 2020): 115–26. http://dx.doi.org/10.31500/2309-8813.16.2020.219993.
Full text
45
Цзяньминь, Чу. "LINGUISTIC FEATURES OF NAMES OF BUILDINGS, ROADS AND LANDSCAPES IN CHINESE EDUCATIONAL INSTITUTIONS." Актуальные вопросы современной филологии и журналистики, no. 1(40) (March 19, 2021): 94–100. http://dx.doi.org/10.36622/aqmpj.2021.26.78.014.
Full textAbstract:
Статья посвящена анализу лингвистических особенностей наименований зданий, дорог и ландшафтов в китайских учебных заведениях. Анализ проводится с точки зрения положений аксиологической лингвистики с целью выявления выражаемых языком и текстами ценностей. В ходе анализа речевого материала автор приходит к выводу, что наименования зданий, дорог и ландшафтов в китайских колледжах и университетах имеют лингвистическое своеобразие, отражающее определенные культурные особенности Китая и его богатое историческое наследие. Наименования, являющиеся символом учебного заведения, используются не только с целью его выделения среди других, в частности, его концепций и особенностей управления, его истории, культурного наследия и духовной атмосферы, но также и для того, чтобы объяснять и передать культурные ценности, создать культурную атмосферу и улучшить гуманистическое сознание преподавателей и учащихся. The article is devoted to the analysis of the linguistic features of the names of buildings, roads and landscapes in Chinese educational institutions. The analysis is carried out from the point of view of the provisions of axiological linguistics in order to identify values expressed in language and texts. In the analysis of speech material, the author concludes that the names of buildings, roads and landscapes in Chinese colleges and universities have a linguistic identity that reflects certain cultural characteristics of China and its rich historical heritage. The names that are the symbol of the educational institution are used not only to distinguish it from others, in particular its concepts and characteristics of management, its history, cultural heritage and spiritual atmosphere, but also to explain and convey cultural values, create a cultural atmosphere and improve the humanistic consciousness of teachers and students.
46
Водзинський, Є. Є. "Охорона ландшафтів як складова збереження культурної спадщини." Праці Науково-дослідного інституту пам"яткоохоронних досліджень, Вип. 5 (2010): 301–17.
Find full text
47
Pankiv, N. Ye, and M. I. Senkiv. "Створення еколого-пізнавального туристичного маршруту "шляхами графа Володимира Дідушицького" у Бродівському районі Львівської області." Scientific Bulletin of UNFU 28, no. 6 (June 27, 2018): 68–73. http://dx.doi.org/10.15421/40280613.
Full textAbstract:
З'ясовано еколого-географічні та історичні передумови створення природного заповідника на території північного Поділля. Проаналізовано сучасний стан НПП "Північне Поділля", зокрема територій комплексної пам'ятки природи місцевого значення "Пам'ятка Пеняцька" і Державного ботанічного заказника місцевого значення "Макітра"; ідентифіковано та проаналізовано біорізноманіття, ландшафтні та історико-культурні особливості цих територій, а також існуючі тут еколого-пізнавальні туристичні маршрути. Охарактеризовано природоохоронну діяльність графа В. Дідушицького, зокрема створення ним природного резервату "Пам'ятка Пеняцька" з метою збереження букового пралісу та охорони місця гніздування рідкісного виду птаха – орлана білохвостого, а також заснування ним Природознавчого музею у Львові. Обґрунтовано доцільність розроблення нового еколого-пізнавального туристичного маршруту на території північного Поділля для продовження природоохоронної діяльності в регіоні, яку започаткував В. Дідушицький. Запропоновано створення дводенного еколого-пізнавального туристичного маршруту "Шляхами графа Володимира Дідушицького" (Львів – Броди – Підкамінь – Пеняки – Пліснеське городище – Підгірці – Львів) та докладно охарактеризовано екскурсійні об'єкти, включені до цього маршруту. Проаналізовано значення новоствореного маршруту для збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об'єктів Бродівщини.
48
Vedenin, Yu A. "Cultural landscape as a preserver of the Earth history." Regional Problems 21, no. 3 (2018): 28–34. http://dx.doi.org/10.31433/1605-220x-2018-21-3-28-34.
Full text
49
Андреев, Александр Владимирович, Сергей Борисович Слободин, and Елена Владимировна Хаменкова. "Беспощадное освоение Колымы, последний рубеж- южная часть хребта Черского, "Природа"." Priroda, no. 6 (2020): 32–45. http://dx.doi.org/10.7868/s0032874x20060046.
Full textAbstract:
Во второй четверти прошлого века началось освоение Верхней Колымы, и суровые приполярные нагорья были превращены в горнопромышленный район по добыче золота. В условиях многолетней мерзлоты архаичные приемы россыпной золотодобычи разрушают долины и таликовые поймы рек, в которых сосредоточен почти весь биотический потенциал горно-таежного ландшафта. Пространство, пронизанное «метастазами» россыпной золотодобычи, занимает уже около 50 тыс. км2. В результате в истоках крупнейшей восточносибирской реки сложилась экологическая аномалия, хорошо видимая из космоса. Компенсировать масштаб экологической разрухи могло бы развитие региональной экологической сети и резервирование территорий, сохраняющих высокую природоохранную ценность. В этом отношении южная окраина хребта Черского заслуживает особого внимания. Хребты Чёрге и Охандя пока еще служат барьером, защищающим этот сохраняющий уникальную природную и историко-культурную ценность участок от натиска старателей. Для обследования южной окраины Черского в июле-августе 2018 г. была проведена экспедиция, организованная Институтом биологических проблем Севера и Русским географическим обществом. В статье приводятся первые или малоизвестные сведения о ландшафтах, биоте и истории отдаленной области российской субарктики, сохраняющей уникальные черты и высокую природоохранную ценность в условиях ультраконтинентального климата и нарастающих экологических угроз со стороны горнодобывающей промышленности. Особое внимание уделено физико-географическим особенностям и биологическому разнообразию крупных тектонических озер Дарпирской впадины. На основе результатов этой экспедиции разработано предложение о создании в описываемом районе национального парка «Черский».
50
Razvi, Sayed Ata al' Vahid. "Cultural Landscape as an Assessment Category and a Communication Tool: Cultural Codes of Russia and Pakistan in the Context of Descriptive Comparative Studies." Scientific Research and Development. Modern Communication Studies 11, no. 1 (March 15, 2022): 40–45. http://dx.doi.org/10.12737/2587-9103-2022-11-1-40-45.
Full textAbstract:
The author of the article shares the opinion that culture and communication are mutually dependent factors of the formation of civilization. The present article focuses on the instrumental possibilities of cultural landscapes and cultural codes as communication tools, using comparative studies of cultural landscapes of Russia and Pakistan as an example. The author offers his model of conceptualizing cultural landscape as a cultural text in the process of interpretation of its cultural codes. The author argues that it is possible to consider the process of expanding mutual cultural knowledge as a form of "soft power" capable of promoting the development and strengthening of international relations. The author examines applied cultural studies from the standpoint of the science of communication, defining as their goal the achievement of the most productive, comfortable and harmonious conditions of intercultural, interlanguage and international communication within the framework of bilateral and multilateral relations.