Journal articles on the topic 'Культура безпеки життєдіяльності'
To see the other types of publications on this topic, follow the link: Культура безпеки життєдіяльності.
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 24 journal articles for your research on the topic 'Культура безпеки життєдіяльності.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Ponomarenko, Stanislav. "INTEGRATION OF THE DEFINITIONS «SAFETY CULTURE» AND «ENVIRONMENTAL CULTURE»." B U L L E T I N OF OLEKSANDR DOVZHENKO HLUKHIV NATIONAL PEDAGOGICAL UNIVERSITY 44, no. 3 (2020): 139–49. http://dx.doi.org/10.31376/2410-0897-2020-3-44-139-149.
Full text
2
Олексієнко, Олександра Миколаївна. "ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНІ МЕХАНІЗМИ ДЛЯ РОЗБУДОВИ ОСВІТНЬОГО ПРОСТОРУ УКРАЇНИ: ДЕРЖАВНО-УПРАВЛІНСЬКИЙ КОНТЕКСТ." Public management 28, no. 3 (April 12, 2022): 62–66. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2021-3(28)-9.
Full textAbstract:
Мета роботи. Метою статті є здійснення ґрунтовного аналізу встановлення сутності механізмів державного управління створення здоров’язбережувального освітнього простору в Україні.Методологія. У запропонованій статті проаналізовані поняття вдосконалення, реформування, оптимізації й інтенсифікації в освіті, ефективність і готовність керівних кадрів до управління впровадженням сучасних методик здоров’язбережувальних технологій, організації освітнього простору та його вплив на якість життєдіяльності всіх суб’єктів закладу освіти: безпеки життя, створення здоров’язбережувального освітнього простору, формування іміджу закладу освіти, екологічної культури, здоров’я. Узагальнено різні підходи до визначення змісту та структури поняття «механізм державного управління».Наукова новизна. Проаналізовано використання терміна «механізми державного управління» у стратегічних документах щодо розвитку системи освіти. Запропоновано визначення та структурну модель механізму державного управління розвитком загальної середньої освіти.Висновки. Механізми державного управління підготовкою кадрів для створення здоров’язбережувального освітнього простору можуть бути розбудовані на основі гуманістичної тріади сучасної філософії освіти «людина – освіта – екологія – педагогічна культура». Необхідним є створення дієвих механізмів державно-громадського управління системою освіти як шляхом утворення нових інститутів, так і шляхом удосконалення діяльності вже наявних. Доцільним є створення при державних органах управління низки експертних рад – постійно діючих дорадчих органів, функціонування яких підвищить рівень участі працедавців закладів освіти, громадських і професійних об’єднань у виробленні рішень із найважливіших питань створення державних механізмів здоров’язбережувального простору освіти України.
3
Федорова, Анна. "БЕЗПЕКОВІ КОНЦЕПЦІЇ: МЕТА ТА ЗАВДАННЯ ДЛЯ ГРОМАДСЬКОСТІ." Public management 25, no. 5 (December 29, 2020): 256–68. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2020-5(25)-256-268.
Full textAbstract:
Розглянуто концепції національної безпеки, національного ін- тересу, загальної безпеки, соцієтальної безпеки, доповідь ПРООН “Нові ви- міри безпеки людини”, концепцію “Human Security”, Стратегію національ- ної безпеки України “Безпека людини — безпека країни” та ін.
З’ясовано, що потреба в безпеці має об’єктивний характер, оскільки всі люди вразливі, незалежно від їх фізичних даних, володіння багатством, вла- дою, іншими ресурсами. Потребу в безпеці неможливо задовольнити пов- ністю. Вона присутня завжди і вимагає постійної до себе уваги, оскільки у різних ситуаціях людей підстерігають найрізноманітніші загрози. Безпека реалізується на індивідуальному, колективному (груповому), державному та громадському рівнях.
На підставі аналізу концепцій безпеки з’ясовано зміщення пріоритетів у цій сфері — від ідеї воєнізованої охорони державних кордонів до ідеї підви- щення безпеки повсякденного життя людини як універсального запиту на дотримання прав і свобод людини, запиту на свободу від насильства, пере- слідувань та страху.
Встановлено, що стан безпеки асоціюється із здійсненням функції за- хисту життєво важливих інтересів особистості, суспільства і держави або з її результатами. При цьому безпека розглядається як результат складного процесу забезпечення безпеки, як безперервно реалізується завдання, пов’я- зане з підтриманням оптимальних параметрів життєдіяльності об’єкта, пе- редбаченням і протидією різним загрозам.
Доведено, що діяльність із забезпечення безпеки, протидії загрозам передбачає створення складної системи забезпечення безпеки, яка досяга- ється через системно організовану діяльність щодо запобігання, усунення та ліквідації зовнішніх і внутрішніх загроз за допомогою міждержавних організацій, органів публічної влади, державних, громадських та інших організацій та об’єднань, громадян, які беруть участь у забезпеченні без- пеки.
Встановлено, що забезпечення безпеки життєдіяльності людини зале- жить від рівня правової культури, свідомості та відповідальності кожного члена суспільства, взаємодії органів публічної влади з громадянським су- спільством для організації превентивних заходів щодо виникнення потен- ційних загроз.
4
Панченко, Олег. "СУСПІЛЬНИЙ ЗАПИТ НА ІНФОРМАЦІЙНУ БЕЗПЕКУ." Public management 22, no. 2 (February 26, 2020): 145–53. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2020-2(22)-145-153.
Full textAbstract:
Зазначено, що впровадження сучасних інформаційних техно- логій у сфери життєдіяльності (культурну, соціальну, економічну, політич- ну) істотно підвищило залежність суспільства і кожної конкретної людини від надійності функціонування інформаційної інфраструктури, достовірно- сті використовуваної інформації, її захищеності від несанкціонованої моди- фікації, а також протиправного доступу до неї.
Сформульоване наступне визначення поняття інформаційна безпека — це стан інформаційного середовища, що забезпечує задоволення інформа- ційних потреб суб’єктів інформаційних відносин, безпеку інформації та за- хист суб’єктів від негативного інформаційного впливу. В даному визначенні суб’єктами інформаційних відносин можуть бути: держава, суспільство, ор- ганізації, людина. Схарактеризовані наступні види інформаційної безпеки: інформаційна безпека держави, інформаційна безпека суспільства та інфор- маційна безпека особистості.
Зазначено, що інформаційна безпека, виходячи з двоєдиної сутності ін- формації, повинна бути спрямована як на захист об’єктивної, так і суб’єк- тивної її складової. У першому випадку вона виступає у вигляді безпеки ін- формації, у другому — у вигляді інформаційно-психічної безпеки.
Таким чином, захист інформації передбачає систему заходів, спрямова- них на недопущення несанкціонованого доступу до інформації, несанкціо- нованої її модифікації, втрати, знищення, порушення цілісності тощо. Однак проблема захисту громадян від негативної інформації значно складніша, ніж проблема захисту інформації загалом через те, що інформаційні ризики надзвичайно різноманітні, а їх вплив не завжди очевидний.
В умовах турбулентності вирішення проблеми захисту суспільства в ін- формаційній сфері повинно носити комплексний системний характер та здійснюватися на різних рівнях: нормативному, інституційному та особи- стісному.
5
Voronovska, L. G. "THE PHENOMENON OF SECURITY IN PHILOSOPHICAL DISCOURSE." Актуальні проблеми філософії та соціології, no. 33 (March 27, 2022): 23–29. http://dx.doi.org/10.32837/apfs.v0i33.1061.
Full textAbstract:
У статті розглянуті онтологічні аспекти явища, а також концептуальне оформлення терміна в різні культурно-історичні епохи. Особливу увагу приділено тематизації проблем безпеки щодо кожного із зазначених етапів. У сучасному науковому дискурсі розгляд проблем безпеки досить часто обмежується аналізом стану справ в окремих сферах життєдіяльності суспільства. Автор вважає, що зведення поняття безпеки до одного з її видів (національної, екологічної тощо) цілком виправдане з прагматичної точки зору, проте необхідність цілісного, системного осмислення феномена, вивчення самої суті безпеки життєдіяльності та її проявів в історичному розвитку зберігає свою актуальність. Осмислення онтології безпеки, в першу чергу, має на увазі вказівку на темпоральність феномена. По-перше, про неї можна говорити стосовно до минулого, в контексті реакції на небезпеку. Людина, взаємодіючи із зовнішнім світом, пізнає небезпеки, які загрожують її існуванню, і вживає заходів щодо їх запобігання або зменшення. По-друге, у феномені небезпеки укладені майбутні негативні наслідки, він не може не мати суб'єктного характеру. Таким чином, доведено, що поняття «небезпека» і «безпека» є діалектично нерозривно пов'язаними, взаємообумовленими і взаємодоповнюючими. У статті також подається філософська інтерпретація безпеки життєдіяльності соціуму і на цій основі вирішуються питання, пов'язані з обґрунтуванням її як соціального і філософського феномена, аналізуються небезпеки і загрози як атрибути безпеки, прогнозуються тенденції розвитку безпеки життєдіяльності як сучасної галузі знання.Автор робить висновок про те, що розгорнута концепція безпеки знаходиться в стадії становлення. Можна констатувати наявність спектра теоретичних підходів, окремих принципів і ідей щодо визначення сутності феномена безпеки, але вважає необхідним продовжити створення загальної теорії безпеки, систематизуючи і доповнюючи вже сформульовані ідеї і принципи. У зв'язку з цим потрібна рефлексія над логічними, методологічними засадами такої систематизації і формулювання загальнонаукового визначення безпеки.
6
Шинкарук, М. В., and О. О. Балук. "ПЕРСПЕКТИВНІ СТАРТОВІ КУЛЬТУРИ ДЛЯ КРАФТОВИХ КОВБАСНИХ ВИРОБІВ." Таврійський науковий вісник. Серія: Технічні науки, no. 5 (December 28, 2021): 38–48. http://dx.doi.org/10.32851/tnv-tech.2021.5.6.
Full textAbstract:
У статті досліджено проблему поліпшення якості сиров’ялених м’ясних продуктів за допомогою використання стартових культур. У технології м’ясних продуктів визначається тенденція до використання рослинних харчових добавок у поєднанні зі стартовими культурами для поліпшення якості готової продукції. Важливою властивістю є антагонізм – придушення зростання мікроорганізмів, що спричинюють псування продукту. Для відтворення кольору м’ясопродуктів у складі стартових культур повинні бути денітрифікуючі бактерії. До основних технологічних властивостей стартових культур можна віднести зброджування вуглеводів із утворенням молочної кислоти, скорочування часу дозрівання, збільшення виходу готового продукту та подовження термінів зберігання. В разі додавання пропіонових бактерій істотно покращуються структурно-механічні властивості продукту, забезпечується зменшення втрат за теплової обробки, підвищується вологозв’язувальна здатність, що позитивно позначається на якості готового продукту. Молочнокислі бактерії є біологічною основою формування ковбаси як харчового продукту, завдяки ним відбувається біологічне перетворення основних компонентів м’яса з утворенням сполук, що зумовлюють смак та аромат, консистенцію; зміна фізико-хімічних параметрів м’ясного фаршу може призвести до розвитку мікробів, здатних викликати псування м’яса. Застосування стартових культур у виробництві м’ясних продуктів забезпечує не лише скорочення часу технологічного процесу, а й гарантує мікробіологічну безпеку готової продукції. Таким чином, бактеріальні закваски є найважливішим фактором формування якості м’ясних виробів. Правильно підібрані культури у заквасці сприяють не тільки формуванню приємного смаку та аромату продукту, стабілізації забарвлення, а й придушенню життєдіяльності гнильних та санітарно-показових бактерій. Крім того, встановлено, що деякі мікроорганізми мають протеолітичну активність, внутрішньоклітинні ферменти, які здатні розщеплювати білки м’яса, таким чином покращуючи структурні характеристики готового продукту. А деякі стартові культури можуть виступати в ролі антиоксидантів, перешкоджаючи окисленню жиру в ковбасних виробах.
7
Лутак, Н. Г. "Тиждень знань з основ безпеки життєдіяльності як засіб формування культури безпеки." Безпека життєдіяльності, no. 10 (2012): 13–14.
Find full text
8
Федор, О. Т. "Особливості використання комп"ютерних ігор для формування культури безпеки життєдіяльності." Безпека життєдіяльності, no. 5, травень (2017): 10–11.
Find full text
9
Ігнатенко, С. А. "ОБҐРУНТУВАННЯ КРИТЕРІЇВ ТА РІВНІВ СФОРМОВАНОСТІ КУЛЬТУРИ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ МОЛОДШИХ КЛАСІВ." Наукові записки, no. 145 (January 27, 2021): 72–82. http://dx.doi.org/10.31392/nz-npu-145.2019.8.
Full text
10
Moseichuk, Y., and Y. Palichuk. "МОТИВАЦІЯ ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖЕННЯ У СТУДЕНТІВ НА ЗАСАДАХ МІЖДИСЦИПЛІНАРНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ." Вісник Прикарпатського університету. Серія: Фізична культура, no. 33 (January 3, 2020): 142–44. http://dx.doi.org/10.15330/fcult.33.142-144.
Full textAbstract:
Мета. З’ясувати ефективність мотивації студентів до формування культури здоров’язбереження на засадах міждисциплінарної інтеграції. Методи. Для вирішення поставлених завдань був використаний аналіз, узагальнення науково-методичної літератури, анкетування, тести. В дослідженні брали участь 208 студентів та викладачі Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Дослідження проводилось у два етапи. Констатувальний етап експериментального дослідження полягав у діагностику мотивації студентів. Результати визначали як сформованість мотиваційно-світоглядного компонента культури здоров’язбереження. На другому етапі проводився формувальний педагогічний експеримент під час якого експериментальній групі була реалізована авторська методика формування культури здоров’язбереження. Результати. Встановлено, що використання міждисциплінарної інтеграції при вивченні філософії, історії української культури, безпеки життєдіяльності та фізичного виховання позитивно вплинуло на рівень культури здоров’язбереження студентів. Зокрема, 27,9% студентів досягли високого рівня культури здоров’язбереження, 38,3% – достатнього, 30,2% – задовільного, 3,4% мали низький та середній рівні. Висновок. Формування культури здоров’язбереження устудентів необхідно здійснювати на засадах міждисциплінарної інтеграції
11
Петренко, Лариса. "Підвищення кваліфікації фахівців сфери цивільного захисту у вимірі сучасних реалій." Педагогіка і психологія професійної освіти, no. 1 (August 8, 2019): 95–104. http://dx.doi.org/10.32447/22185186.2019.1.10.
Full textAbstract:
Здійснено аналіз нормативно-правових документів у контексті забезпечення навчання населення з питань цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки у системі підвищення кваліфікації посадових осіб міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та суб’єктів господарювання комунальної власності, а також суб’єктів господарювання, що належать до сфери їх управління. Обґрунтовано необхідність їхньої педагогічної підготовки для подальшого підвищення ефективності діяльності з метою попередження надзвичайних ситуацій. Автор статті робить висновок, що забезпеченням навчання населення з питань цивільного захисту, техногенної, пожежної безпеки посадових осіб міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та суб’єктів господарювання комунальної власності в системі підвищення кваліфікації мають здійснювати фахівці, які мають фахову і педагогічну підготовку. На жаль, нині цьому питанню приділяється недостатньо уваги. Запропоновано для підвищення ефективності діяльності фахівців у сфері цивільного захисту дослідити низку питань: готовності посадових осіб органів місцевого самоврядування до планування і організації цієї роботи на системній основі; формування громадянської позиції населення до попередження техногенних катастроф; розвиток культури безпеки життєдіяльності працівників різних галузей тощо.
12
Horbunova, Karine, and Vyacheslav Kurepin. "EDUCATION OF THE SAFETY CULTURE OF LIFE OF FUTURE SPECIALISTS IN HIGHER EDUCATION INSTITUTIONS." B U L L E T I N OF OLEKSANDR DOVZHENKO HLUKHIV NATIONAL PEDAGOGICAL UNIVERSITY 38, no. 3 (2018): 127–35. http://dx.doi.org/10.31376/2410-0897-2018-3-38-127-135.
Full text
13
Пелех, Юрій, Андрій Матвійчук, and Тамара Білоус. "Ціннісний інтелект людини в осмисленні і вирішенні сучасних соціальних проблем." New pedagogical thought 106, no. 2 (July 7, 2021): 77–83. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2021-106-2-77-83.
Full textAbstract:
У статті запропоновано конструкт ціннісного інтелекту, що має теоретичну й практичну перспективу як засіб осмислення й вирішення сучасних соціальних проблем. Обґрунтовуючи означений конструкт, за основу взято позицію щодо залежності життєдіяльності особистості не лише від рівня засвоєння цінностей, а й від сформованості аксіологічної культури. Доведено, що однією з важливих передумов життєвого успіху, досягнень у суспільному житті традиційно вважається інтелект людини як сукупність психічних пізнавальних процесів, що забезпечують людині можливість розуміти та змінювати світ. Відповідно ціннісний інтелект людини детермінується як один із результатів освітньої діяльності, здатність ідентифікувати, розуміти й толерантно сприймати різні ціннісні світи (особистісні, групові, соціальні), а його формування потрактовано як набуття й засвоєння навичок знаходити такі оптимальні ціннісні патерни взаємин з іншими людьми або соціальними утвореннями у процесі міжособистісної взаємодії, що створюватимуть ситуацію безпеки і спокою у відповідних взаєминах.
14
Ihnatenko, Sergii. "Сonceptual and theoretical aspects of pedagogical technologies of formation of future primary school teachers’ safety life culture." Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University. Series: Pedagogical sciences 1, no. 1 (April 27, 2018): 146–51. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2018-1-1-146-151.
Full text
15
Майструк, В. В., Д. В. П’ятничук, Г. О. П’ятничук, and І. Г. Цап. "ОСОБЛИВОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ДОБРОВІЛЬНИХ СПОРТИВНИХ ТОВАРИСТВ СТАНІСЛАВА ПІСЛЯ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ (1945–1967 рр.)." Реабілітаційні та фізкультурно-рекреаційні аспекти розвитку людини (Rehabilitation & recreation), no. 9 (March 21, 2022): 161–65. http://dx.doi.org/10.32782/2522-1795.2021.9.21.
Full textAbstract:
У статті подано матеріали аналітичного дослідження періоду заснування і розвитку добровільних спортивних товариств Станіслава після Другої світової війни. На нашу думку, ці історичні матеріали розкривають можливості систематизації знань молоді у галузі національно-патріотичного фізичного виховання і спорту. Сучасні соціально-економічні і політичні трансформації українського суспільства, що супроводжуються, окрім іншого, зниженням рівня життя населення, його соціально-майновим розшаруванням, пропагандою жорстокості, бездуховності, насильства, вплинули на моральні норми і цінності молодого покоління. Молодь виявилася неготовою до сприйняття змін, які відбуваються у всіх сферах життєдіяльності. Тому найголовнішим пріоритетом гуманітарної політики в Україні і важливим складником національної безпеки має стати патріотичне виховання молоді, котре вплине на усвідомлення нею власної ідентифікації зі своєю Батьківщиною, відчуття гордості за досягнення свого народу, необхідності збереження унікальності культури країни та захисту інтересів власного народу. Крізь призму наукового дослідження розвитку добровільних громадських організацій національно-патріотичне виховання набуває характеру системної і цілеспрямованої діяльності освітніх закладів, органів місцевого самоврядування, організацій громадянського суспільства, громадян з формування у людини і громадянина високої національно-патріотичної свідомості, почуття відданості своїй Українській державі. В основу нашого дослідження покладено ідеї зміцнення української державності як консолідуючого чинника розвитку суспільства, формування патріотизму та утвердження національних цінностей молоді. Важливим складником нашого дослідження є поширення інформації про досягнення наших співвітчизників та їхній внесок у скарбницю світової цивілізації, зокрема у сферах спорту, освіти, науки, висвітлення внеску представників корінних народів та національних меншин України та громадян інших держав у боротьбу за державну незалежність і територіальну цілісність України, процес її державотворення, вітчизняну наукову, духовно-культурну спадщину.
16
Кузьменко В. В. and Слюсаренко Н.В. "Використання телевізійного контенту в процесі формування особистості: історія та реалії сьогодення." ПЕДАГОГІЧНИЙ АЛЬМАНАХ, no. 46 (February 11, 2021): 10–18. http://dx.doi.org/10.37915/pa.vi46.104.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано, як використовувався телевізійний контент у процесі формування особистості в попередні історичні періоди та в умовах сьогодення. Наголошено, що телебачення вже стало невід’ємною складовою життєдіяльності кожної людини, а жителі України щодня витрачають на перегляд телепередач понад чотири години. Адже для них телебачення – це первинне джерело новин, інформації та розваг. Акцентовано, що вплив телевізійного контенту на глядача є очевидним, хоча може бути не лише позитивним, а й негативним.
Звернуто увагу, що в Україні впродовж другої половини ХХ століття накопичено неабиякий досвід використання телебачення в освітніх цілях. Представлено дані щодо шкільних дисциплін, з яких було створено навчальні телепередачі, їх тематики, календарно-тематичних планів демонстрування таких передач.
Наведено результати анкетування вчителів різного фаху (історія, правознавство, інформатика, фізика, трудове навчання, природознавство, безпека життєдіяльності, фізична культура) з теми «Ваше ставлення до телебачення». Педагоги, зокрема, рекомендують збільшити увагу керівництва держави до якості телебачення та підбору кадрів; увести цензуру; керівництву телеканалів критично ставитися до передач, які йдуть в ефір; розширити частку вітчизняного контенту (створити суспільний канал для дітей, пізнавальні канали, навчальні передачі, програми виховного спрямування); зменшити кількість реклами, політики; у новинах мінімізувати повтори та інформацію про прояви жорстокості; частіше демонструвати старі фільми, спортивні передачі, програми про історію України та видатних людей нашої держави.
Зроблено висновки, що використання телевізійного контенту в процесі формування особистості є доцільним, а набутий в Україні досвід створення та використання в школах навчальних телепередач потребує ретельного вивчення та відродження з урахуванням вимог та умов сьогодення.
17
Лазуренко, Валентин, and Владислав Очеретяний. "АГРОКУЛЬТУРНА РОБОТА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ КООПЕРАЦІЇ В РОКИ НЕПУ ЩОДО ПІДВИЩЕННЯ ВРОЖАЙНОСТІ СЕЛЯНСЬКИХ ПОСІВІВ ЗЕРНОВИХ КУЛЬТУР." Society Document Communication, no. 14 (May 5, 2022): 49–64. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2022-14-49-64.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано напрямки агрокультурної роботи сільськогосподарської кооперації в роки нової економічної політики (1921 – 1928 рр.) щодо підвищення агрокультури селянського зерновиробництва.
Обслуговування нагальних агрокультурних та агровиробничих потреб власників індивідуальних селянських господарств з метою підвищення врожайності селянських посівів насамперед зернових культур для подальшого зростання їх продуктивності і товарності було одним із основних завдань сільськогосподарської кооперації. Дослідження є актуальним з огляду на значення зерновиробництва для продовольчої безпеки України.
Мета статті: з’ясувати напрямки агрокультурної роботи сільськогосподарської кооперації в роки непу щодо підвищення врожайності селянських посівів зернових культур, а отже – і зростання товарності селянських господарств.
Теоретико-методологічні засади статті ґрунтуються на загальнонаукових принципах історичного дослідження. Основоположне значення мають принципи історизму, об’єктивності, системності, всебічності, наступності, науковості, які дали можливість розкрити агрокультурну роботу сільськогосподарської кооперації в роки нової економічної політики (1921 – 1929 рр.) щодо підвищення агрокультури селянського зерновиробництва. Під час написання статті застосовувалися загальнонаукові (структурно-функціональний, наукового аналізу та синтезу, конкретно-пошуковий), власне історичні (порівняльно-історичний, проблемно-хронологічний) методи.
З’ясовано, що реалізація всіх форм агрокультурної роботи кооперативної системи сприяла підвищенню врожайності селянських посівів зернових культур, зростанню продуктивності і товарності селянських господарств. Оскільки посіви зернових культур мало практично кожне українське селянське господарство, саме завдяки професіоналізму фахівців сільськогосподарської кооперації, які постійно нарощували господарсько-виробничий досвід і вдосконалювали організаційно-управлінські якості, вдалось посилити інтенсифікацію селянських господарств шляхом механізації, створення прокатних та зерноочисних пунктів, пересувних та стаціонарних ремонтних майстерень та інших заходів. Ці заходи сприяли зростанню процесів масового вступу селян до кооперативних товариств.
Кооперація активно сприяла тому, щоб індивідуальні селянські господарства виходили за споживчі рамки і ставали товарними. Просвітницька агрокультурна робота серед селянства щодо впровадження новацій і прогресивних методів обробки земельних площ також набула масштабності й організованості.
Тобто, сільськогосподарська кооперація стала важливим чинником покращення життєдіяльності українського селянства і активним учасником впровадження ринкових відносин в сільськогосподарське виробництво загалом і зерновиробництво зокрема
18
Шевчук О. А. "ПРОСВІТНИЦЬКА РОБОТА ЩОДО ПОПЕРЕДЖЕННЯ ІНФЕКЦІЙНОГО ЗАХВОРЮВАННЯ КОРОСТИ В ЗАКЛАДІ ВИЩОЇ ОСВІТИ." ПЕДАГОГІЧНИЙ АЛЬМАНАХ, no. 49 (October 30, 2021): 202–13. http://dx.doi.org/10.37915/pa.vi49.276.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано науково-педагогічну літературу, статистичну інформацію Центру громадського здоров’я Міністерства охорони здоров’я України щодо показників інфекційного захворювання корости в Україні за 2016-2021 рр., Державної установи «Рівненський обласний лабораторний центр» Міністерства охорони здоров’я України, Комунального підприємства «Обласний центр громадського здоров’я» Рівненської обласної ради. Наголошено на доцільності застосування просвітницько-інформаційної роботи, розробки і впровадження в освітній процес закладу вищої освіти міжгалузевого наукового знання безпекознавчого, оздоровчого характеру щодо формування сучасних фахівців на засадах компетенцій із безпеки життєдіяльності, суспільно-комунікативних, загальнокультурних та професійних компетенцій. Висвітлено проблему збереження громадського і особистого здоров’я через систему взаємозв’язків «людина-суспільство-природа».Порушено проблему недостатньої поінформованості студентів закладу вищої освіти щодо соціально-природних небезпек, що пов’язані з інфекційними хворобами (на прикладі корости). Звернуто увагу на низький рівень знань студентів про способи уникнення та захисту (профілактику) корости.Наведено результати опитування, наголошено на порівняльній характеристиці спалахів захворювання корости в м. Рівне, Рівненській області та Україні за 5,5 років поспіль. Представлено дані дослідницької роботи у доповіді, лекційному та практичному занятті, підготовці студентів до Міжнародної конференції та участь у Круглому столі «Просвітницька робота з учасниками освітнього процесу щодо попередження інфекційних хвороб».Зроблено висновки про необхідність підвищення рівня знань студентів закладу вищої освіти через просвітницьку роботу, виховання культури здоров’я, формування навичок безпечної поведінки впродовж життя, що уможливлює засвоєння теоретичних основ окресленої проблеми і систематизацію теоретичних знань, сприяє гартуванню здорової особистості.
19
Ivanusa, A. I., R. S. Yakovchuk, S. O. Yemelyanenko, and Z. Z. Ivanusa. "Управлінські та інформаційні особливості проекту безпечної експлуатації спортивно-видовищних споруд." Scientific Bulletin of UNFU 29, no. 8 (October 31, 2019): 134–41. http://dx.doi.org/10.36930/40290825.
Full textAbstract:
Здійснено інформаційний аналіз предметної галузі безпеки життєдіяльності на об'єктах масового перебування людей, який засвідчив, що основним способом їх убезпечення на спортивно-видовищних спорудах є створення умов для проведення своєчасної та безперешкодної евакуації людей у безпечну зону. Аналіз сучасного стану реалізації проектів безпечної експлуатації спортивно-видовищних споруд (БЕ СВС) у процесі вживання спортивних та культурно-масових заходів засвідчив, що: існує невідповідність вимогам чинного українського законодавства світовим у плані убезпечення людей, а також немає нормативно-правової бази та "Правил поведінки", які б визначали порядок реалізації проектів у сфері убезпечення людей на спорудах масового їх перебування під час вживання масового заходу. Розроблено теоретичні засади, які базуються на основі топологічного аналізу та синтезу систем управління потоками людей, що є зацікавленими сторонами проектів БЕ СВС. В основу інструментальних засобів щодо реалізації таких проектів покладено формалізацію методів і моделей, які інформують про стан їх поточної реалізації. Розроблено концептуальну модель управління проектами БЕ СВС, кінцевим результатом якої є збережене життя та здоров'я зацікавлених сторін проектів. Встановлено, що для проведення розрахунку часу евакуації зацікавлених сторін проектів БЕ СВС із секторів на променаду найбільш оптимальним є використання аналітичної моделі, що враховує топологію руху людського потоку, а з променади в безпечну зону – моделі індивідуально-потокового руху людини в складі потоку, яка показана у вигляді модифікованої функції Ерланга.
20
Грігалашвілі, Дмитро. "МІСЦЕ СВОБОДИ В ІЄРАРХІЇ ФУНДАМЕНТАЛЬНИХ ПРАВОВИХ ЦІННОСТЕЙ." Молодий вчений, no. 12 (100) (December 30, 2021): 70–74. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-12-100-15.
Full textAbstract:
Наявність в особистості знань про ті чи інші правові цінності засвідчує про рівень її правової культури. Коли особистість має уяву про правові цінності, то вона краще розумітиме їх взаємозв’язок та значення у державно-правовому житті. Знайомство з правовими цінностями варто розпочинати саме зі свободи, адже саме вона є однією із фундаментальних цінностей правових цінностей, що визначають напрями розвитку не лише держави, а й суспільства та особистості. Метою статті є визначення свободи в ієрархії так званих фундаментальних правових цінностей. Автором досліджено, які правові цінності належать до класу фундаментальних, а також взаємозв’язок свободи з визначеними правовими цінностями. З’ясовано, що суть ієрархії даних цінностей полягає у тому, що найголовніші з них (людина, її життя та здоров’я) виносяться на перший план, менш значимі у порівнянні з найголовнішими (честь та гідність людини) виносяться на другий план. Найвищою правовою цінністю не тільки серед фундаментальних, а й з усіх, є життя, оскільки саме воно слугує підґрунтям для розмови про інші цінності. Здоров’я як правова категорія знаходиться на одному рівні з життям. При дослідженні правових цінностей багато уваги приділяється життю, здоров’ю і честі, однак майже не згадується таке важливе поняття, як гідність людини. що свобода посідає важливе місце в цій ієрархії, так як вона пов’язана з усіма перерахованими правовими цінностями. Для честі свобода виступає захисником від втручання іншими особами у такий процес життєдіяльності конкретної особи, як усвідомлення свого значення. Разом з гідністю, свобода є ключовим філософським поняття, що стосується людини і суспільства; свобода виступає умовою реалізації гідності. Це дає підстави дослідити місце свободи серед таких правових цінностей, як безпека, свобода віросповідання, приватна власність.
21
Koval, Myroslav, Nellia Nychkalo, and Andrii Kuzyk. "ПЕДАГОГІКА І ПСИХОЛОГІЯ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ." Herald of the National Academy of Educational Sciences of Ukraine 3, no. 2 (December 30, 2021). http://dx.doi.org/10.37472/2707-305x-2021-3-2-3-6.
Full textAbstract:
У статті розглянуті та охарактеризовані різні аспекти підготовки і проведення та узагальнені результати VI Міжнародної науково-практичної конференції «Інформаційно-комунікаційні технології в сучасній освіті: досвід, проблеми, перспективи». Конференція відбулася 4-5 листопада 2021 року у Львівському державному університеті безпеки життєдіяльності відповідно до плану роботи Державної служби України з надзвичайних ситуацій та Національної академії педагогічних наук України. Її проведення започатковано у 2006 році Міністерством надзвичайних ситуацій України та НАПН України.Організатори цьогорічної конференції: Національна академія педагогічних наук України, Відділення професійної освіти і освіти дорослих НАПН України, Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих імені Івана Зязюна НАПН України, Інститут професійно-технічної освіти НАПН України, Інститут інформаційних технологій та засобів навчання НАПН України, Львівський державний університет безпеки життєдіяльності як структурний підрозділ Державної служби України з надзвичайних ситуацій та Департамент освіти і науки Львівської обласної державної адміністрації.На пленарних засіданнях виступили з науковими доповідями вітчизняні та зарубіжні вчені — знані фахівці у сфері професійної педагогіки та педагогіки і психології безпеки життєдіяльності. В їхніх доповідях викладені теоретичні засади, досвід використання інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) в освітньому процесі сучасних закладів освіти та обґрунтовані перспективи цифровізації підготовки фахівців нової генерації.Цікаві дискусії відбулися на засіданнях чотирьох секцій: 1. Цифрова трансформація освіти і науки: стан і перспективи. Цифровізація підготовки здобувачів освіти у закладах освіти різних рівнів. Проблеми сучасної кібербезпеки, психопедагогіки безпеки, культура безпеки професійної діяльності фахівців. 2. Теорія і практика проєктування інформаційно-освітнього середовища у професійній підготовці фахівців. Науково-методичні засади впровадження інформаційно-комунікаційних технологій в освітній процес закладів формальної і неформальної освіти.3. Актуальні психолого-педагогічні проблеми професійної підготовки фахівців в умовах змішаного навчання.4. Підготовка педагогів закладів формальної і неформальної освіти до створення та використання електронних освітніх ресурсів. Інформаційні технології у наукових дослідженнях. Менеджмент інноваційних освітніх проєктів, програм, підготовка грантів. Роботою секцій керували знані вчені та педагоги закладів вищої освіти. Під час конференції відбувся обмін інноваційним досвідом використання ІКТ у закладах освіти. Учасники конференції взяли участь у семінарах, воркшопах, майстер-класах і тренінгах, що проводили науково-педагогічні працівники Львівського державного університету безпеки життєдіяльності, а також інших закладів освіти, установ і компаній, що здійснюють виробничу та освітню діяльність у сфері інформаційних технологій.На підсумковому засіданні обговорено результати роботи секцій, обґрунтовано висновки та пропозиції до рекомендацій конференції. Найважливіші з них викладено у цій статті. Всього у пленарних, секційних засіданнях та інших заходах взяли участь понад 100 осіб з 7 країн — Болгарії, Великої Британії, Канади, Молдови, Німеччини, Польщі та України, 60 з них виступили з науковими доповідями і повідомленнями.У статті також висвітлено організаційно-технічні аспекти проведення конференції, зокрема використання онлайн-платформи Zoom та системи менеджменту конференцій Indico.За результатами обговорення актуальних проблем використання ІКТ у сучасній освіті запропоновано інноваційні підходи та методики організації освітнього процесу в закладах вищої освіти в умовах цифровізації. Ідеї інноваційного досвіду застосування ІКТ рекомендовано впроваджувати в освітній процес закладів освіти різних типів і форм власності, особливо дистанційного та змішаного навчання в умовах пандемії COVID-19.
22
Антонова, Алевтина. "Формування культури безпеки праці у майбутніх інженерів-педагогів." Adaptive Management Theory and Practice Pedagogics) 11, no. 21 (May 10, 2021). http://dx.doi.org/10.33296/2707-0255-11(21)-03.
Full textAbstract:
Анотація. Комплекс глобальних проблем, викликаних стрімким технічним, економічним і соціальним розвитком людства, актуалізував на сьогоднішній день дилему - вижити або загинути. Науково-технічна революція відкрила широкі можливості для всебічного розвитку людини і, відповідно, зумовила зростання ролі людського фактора в житті суспільства. Вже сьогодні, в процесі трудової активності людини відбувається зміна декількох поколінь техніки. Ускладнення техніки вимагає від працівників постійного підвищення їх кваліфікації та оволодіння новими знаннями для подальшого вдосконалення. А це, в свою чергу, обумовлює необхідність гармонійного поєднання в кожному індивідуумі професійної компетентності з науковим світоглядом, соціальною відповідальністю і загальнолюдськими моральними цінностями. Ключовим в цьому процесі є формування гуманістичної, орієнтованої на загальнокультурні цінності світогляду особистості або так званого «безпечного типу людини». Все це пред'являє високі вимоги до рівня знань і компетентності сучасного здобувача вищої освіти, які можуть бути задоволені вдосконаленням системи підготовки фахівців і модернізації навчально-виховного процесу.
Стрімкий розвиток технологій вимагає відповідного удосконалення методик навчання безпеки професійної діяльності здобувачів вищої освіти і складу освітніх програм, які повинні враховувати не тільки сучасні вимоги науки і техніки, а й перспективи їх розвитку. Особливу увагу необхідно приділити змісту навчання і характеру встановлення міждисциплінарних зв'язків між загальноосвітніми, технічними і спеціальними дисциплінами. Культура безпеки повинна використовуватися як дієвий проект пробудження інтересу і виховання психофізіологічної і психосоціальної надійності кожної людини в процесі її індивідуальної життєдіяльності. В даний час важливо не тільки формування у здобувачів вищої освіти розуміння головних аспектів безпечної діяльності, а й прищеплення стійких навичок безпечних прийомів праці, формування культури безпеки на всіх рівнях виробничого процесу.
Життя є головною цінністю кожної особистості, а існування і розвиток людства є головною загальнолюдською цінністю, які неможливі без забезпечення необхідного і достатнього рівня безпеки.
Ключові слова: культура безпеки, небезпека, безпека, діяльність, техносфера, людський фактор, безпечна життєдіяльність.
23
Мартинів, Олег, and Оксана Шукатка. "ФОРМУВАННЯ РІВНЯ ЗНАНЬ КУЛЬТУРИ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖЕННЯ СТУДЕНТІВ НА ЗАСАДАХ МІЖДИСЦИПЛІНАРНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ." InterConf, March 28, 2021, 139–49. http://dx.doi.org/10.51582/interconf.19-20.03.2021.015.
Full textAbstract:
У статті відображено результати теоретичного аналізу проблеми професійної підготовки майбутніх фахівців до здоров’язбережувальної діяльності. Здійснено перевірку рівня знань студентів до формування культури здоров’язбереження на засадах міждисциплінарної інтеграції. Доведено доцільність використання міждисциплінарної інтеграції як основи формування культури здоров’язбереження студентів в процесі вивчення таких дисциплін: «Безпека життєдіяльності», «Філософія», «Історія української культури», «Фізичне виховання».
24
Матвійчук, Ольга. "CУТЬ ПОНЯТТЯ “ЗДОРОВ’ЯОРІЄНТОВАНИЙ СВІТОГЛЯД”, СТРУКТУРА ТА ФУНКЦІЇ." Молодь і ринок, no. 6/185 (March 1, 2021). http://dx.doi.org/10.24919/2308-4634.2020.225800.
Full textAbstract:
У статті розкрито значення здоров’я як найважливішого фактору для успішної соціалізації людини з позиції медико-гігієнічного, фізкультурно-оздоровчого, еколого-оздоровчого підходів та безпеки життєдіяльності людини з системою свідомого і відповідального відношення до особистої безпеки. Визначено суть поняття “здоров’яорієнтований світогляд”. Висвітлено основні структурні компоненти здоров’яорієнтованого світогляду – система знань, поглядів, сенсів, ідеалів, мотивації, переконань, способів діяльності, ціннісного ставлення, прагнення до постійного самовдосконалення, поведінки, які визначають культуру здоров’я людини.