To see the other types of publications on this topic, follow the link: Критерії професійної культури.
Journal articles on the topic 'Критерії професійної культури'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Критерії професійної культури.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
БОРЕЙЧУК, Денис. "КРИТЕРІЇ, ПОКАЗНИКИ ТА РІВНІ СФОРМОВАНОСТІ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ-ПРИКОРДОННИКІВ." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 20, no. 1 (August 17, 2020): 16–26. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v20i1.396.
Full textAbstract:
У статті охарактеризовано критерії та показники сформованості організаційної культури майбутніх офіцерів-прикордонників. Щодо ціннісного критерію враховано значення цінностей Української держави, патріотизму, почуття професійного обов’язку, професійної честі та професійної гідності. Йому відповідають такі показники, як розуміння соціальної значущості організаційної культури, її ролі і місця в професійній діяльності; прийняття цінностей організаційної культури та місії прикордонного відомства; умотивованість до вивчення особливостей організаційної культури, готовність до самоосвіти з питань організаційної культури; організованість, раціональна організація своєї праці, відповідальність.
З’ясовано, що когнітивний критерій сформованості організаційної культури майбутніх офіцерів-прикордонників характеризує сукупність знань про її специфіку, вимоги до діяльності офіцера-прикордонника. Відповідно основними показниками когнітивного критерію сформованості організаційної культури майбутніх офіцерів-прикордонників визначено: знання сутності організаційної культури та специфіки її прояву в органах охорони державного кордону; знання вимог організаційної культури щодо ефективного управління персоналом; знання про формальні та неформальні правила і норми діяльності, зразки поведінки у прикордонному колективі; знання теорії професійної етики та етичних вимог до професійної діяльності захисників кордону.
Діяльнісний критерій стосується вмінь офіцерів-прикордонників використовувати набуті знання щодо сутності організаційної культури, організовувати свою діяльність відповідно до її вимог. Для діяльнісного критерію сформованості організаційної культури майбутніх офіцерів-прикордонників обрано такі показники: лідерський потенціал, здатність до організації виконання завдань з охорони кордону; здатність аналізували та розв’язувати проблемні управлінські або професійні ситуації, приймати управлінське рішення відповідно до вимог організаційної культури; вміння вибирати оптимальний стиль спілкування в різних ситуаціях відповідно до вимог організаційної культури; готовність до командної роботи, навички та вміння міжособистісної, внутрішньогрупової та командної взаємодії.
2
Кравченко, Олександр. "КРИТЕРІЇ, ПОКАЗНИКИ ТА РІВНІ СФОРМОВАНОСТІ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 17, no. 2 (January 26, 2020): 178–89. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v17i2.40.
Full textAbstract:
У статті запропоновано визначення критеріїв, показників та надана характеристика рівнів сформованості інформаційно-комунікаційної культури майбутніх офіцерів Збройних Сил України в процесі професійної підготовки.Проведений аналіз джерел різних професійних напрямів дає підстави стверджувати, що інформаційно-комунікаційна культура – поняття досить широке й неоднозначно визначене на сучасному методологічному рівні. Взаємопроникнення інформаційної і мережної культури обумовило появу інтегрованого поняття – інформаційно-комунікаційна культура (ІКК). Під інформаційно-комунікаційною культурою розуміємо сукупність технологічної, інформаційної та культурологічної складових професійної компетентності майбутніх офіцерів ЗСУ.У ході дослідження нашого об’єкта – інформаційно-комунікаційна культура випускника військового підрозділу закладів вищої освіти визначенні три рівні сформованості ІКК, – початковий, достатній та високий.Відповідно до структури ІКК та виявлених функціональних залежностей згідно моделі формування інформаціно-комунікаційної культури майбутніх офіцерів ЗСУ розроблено критерії і виокремлено показники, що надають можливість оцінити стан сформованості окремих компонентів готовності до професійної діяльності майбутніх офіцерів тактичного рівня.Враховуючи особливості освітнього процесу підготовки майбутніх офіцерів у військовому навчальному підрозділі закладів вищої освіти ми виокремлюємо такі компоненти: мотиваційний; ціннісно-орієнтаційний; інформаційно-комунікативний; креативний; операційно-діяльнісний.Запропоновані критерії, рівні та показники сформованості інформаційно-комунікаційної культури дають можливість проведення моніторингових досліджень професійної спрямованості, які є перспективою подальших пошуків у цьому напрямі з метою визначення шляхів підвищення рівня професійної підготовки майбутніх офіцерів тактичного рівня.
3
Кубатко, А. І. "КРИТЕРІЇ, ПОКАЗНИКИ ТА РІВНІ СФОРМОВАНОСТІ КУЛЬТУРИ ЗДОРОВ’Я МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ЕКОНОМІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ." Педагогіка та психологія, no. 62 (August 2019): 112–19. http://dx.doi.org/10.34142/2312-2471.2019.62.12.
Full textAbstract:
У статті розкрито провідну роль фізичної підготовки у формуванні культури здоров’я фахівців-економістів у закладах вищої освіти. Показано, що саме від неї залежить рівень сформованості знань та вмінь у галузі охорони здоров’я, мотивів збереження здоров’я як психофізіологічної основи успішної професійної діяльності. Обґрунтовано, що в основу вирішення проблеми мають бути покладені активність, зв'язок з майбутньою професійною діяльністю, творчість, інформаційна забезпеченість і безперервність формування культури здоров’я майбутніх фахівців економічних спеціальностей у процесі прикладної фізичної підготовки. Для визначення критеріїв і показників описано сутність культури здоров’я майбутніх фахівців економічних спеціальностей як інтегральної характеристики якостей фахівця, структурними компонентами якої є світоглядний, когнітивно-праксеологічний та особистісний компоненти. Відповідно компонентів культури здоров’я виділено критерії сформованості культури здоров’я майбутніх фахівців економічних спеціальностей: аксіологічний, гносеологічний та поведінковий. Аксіологічний критерій характеризує світоглядний компонент культури здоров’я майбутніх фахівців економічних спеціальностей. Гносеологічно-діяльнісний критерій характеризує когнітивно-праксеологічний компонент культури здоров’я майбутніх фахівців економічних спеціальностей. Поведінковий критерій характеризує особистісний компонент культури здоров’я майбутніх фахівців економічних спеціальностей. Для кожного критерію сформованості культури здоров’я майбутніх фахівців економічних спеціальностей визначено показники, що характеризують рівні (пасивний, елементарний, базовий, високий) її формування: аксіологічний (показник – мотивація здорового способу життя), гносеологічно-діяльнісний (показники – обізнаність у галузі культури здоров'я, здатність оцінювати стан здоров’я, фізичну культуру та навички здоров’я) та поведінковий (показниками є емоційно-вольова регуляція та прагнення до саморозвитку) показники.
4
Пальшкова, І. О. "ВИЗНАЧЕННЯ КРИТЕРІЇВ ОЦІНЮВАННЯ РІВНІВ СФОРМОВАНОСТІ ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ ВЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ." Educational Dimension 30 (May 19, 2022): 11–18. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.4797.
Full textAbstract:
У статті визначено критерій оцінювання рівнів сформованості професійно-педагогічної культури вчителя початкової школи. Проведено аналіз псшолого-педагоічної літератури з проблеми професійної культури та педагоічної культури, визначено критерії професійно-педагогічної культури студентів.
5
Полєжаєв, Ю. Г. "КОМПОНЕНТНА СТРУКТУРА КУЛЬТУРНОЇ ГРАМОТНОСТІ ЯК СКЛАДНИК ПРОФЕСІОНАЛІЗМУ МАЙБУТНЬОГО ФАХІВЦЯ." Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 2, no. 3 (April 29, 2021): 103–9. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2020-3-2-15.
Full textAbstract:
У статті висвітлено наукові підходи до розуміння понять «професіоналізм» і «культурна грамотність». Зазначено, що культурна грамотність в епоху інформатизації набуває нового сенсу та перспектив, залишаючись ключовим моральним чинником професійної культури фахівця, однією з ознак його професіоналізму. Розкрито компонентну структуру культурної грамотності майбутнього фахівця. Основними компонентами культурної грамотності визначено: мотиваційний, аксіологічний, когнітивний, комунікативний, поведінково-діяльнісний. Охарактеризовано критерії кожного з компонентів та показники сформованості культурної грамотності майбутнього фахівця. Критеріями мотиваційного компонента визначено: особистісно орієнтований (прагнення до самовираження у спілкуванні; активізація власних можливостей на толерантність у подоланні труднощів в оволодінні професією) та професійно-орієнтований (орієнтація на програмування процесу спілкування в професійному середовищі; спрямування на самовдосконалення професійної культури). Критерії аксіологічного компонента: особистісно-ціннісний (усвідомлення культурної грамотності як особистісної цінності; розуміння змісту висловлювань, запитань, формулювання відповідей іноземною мовою) та професійно-ціннісний (ціннісне ставлення до майбутньої професійної діяльності; прагнення до навчально-професійної взаємодії). Критеріями когнітивного компонента встановлено: змістовно-мовленнєвий (знання лексичних та граматичних норм професійного мовлення; знання комунікативних тактик і стратегій з метою подолання мовних бар’єрів і налагодження ефективної взаємодії зі співрозмовниками у процесі професійної діяльності) та інформаційно-компетентнісний (інформаційна обізнаність і високий ступінь засвоєння системи необхідних та достатніх комунікативних знань у контексті вивчення фахових і нефахових дисциплін; вміння працювати з різними видами інформаційних джерел та аналізувати, узагальнювати і систематизувати отриману інформацію). Критерії комунікативного компонента: комунікативно-міжособистісний (здатність до самоконтролю у комунікативній взаємодії; навички планування власних дій з метою вирішення завдань майбутньої професійної діяльності) та комунікативно-практичний (вміння застосовувати комунікативні стратегії для подолання конфліктних ситуацій; професійно-комунікативні вміння). Критеріями поведінково-діяльнісного компонента визначено: результативно- оцінний (оцінка та самооцінка власних вчинків і висловлювань; самоконтроль уникнення непорозуміння) та прогностично-діяльнісний (вміння прогнозувати результат дій; здатність грамотно планувати встановлення взаєморозуміння в професійному спілкуванні). Акцентовано на тому, що випускник університету має бути не лише висококваліфікованим, конкурентоспроможним, але й культурно грамотним.
6
Швець, Ірина, and Наталія Кравцова. "ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНА МОДЕЛЬ ФОРМУВАННЯ ВОКАЛЬНО-ВИКОНАВСЬКОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 19, no. 4 (May 8, 2020): 440–54. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v19i4.286.
Full textAbstract:
Стаття присвячена актуальним проблемам розробки питань підвищення якості професійної підготовки фахівців – музикантів. Розуміння сучасних процесів суспільства та освіти передбачає послідовне вивчення ролі культурного виховання особистості. Саме культура, з одного боку, є ефективним фактором у створенні та вдосконаленні нашого багатогранного світу, а з іншого – формує особистість людини.Значущим представляється особлива популярність вокального мистецтва, яке займає певну нішу в музичній культурі України. При цьому вокальна підготовка майбутнього вчителя музичного мистецтва виступає рівноправним компонентом його професійної підготовки, представляючи собою складний процес, що має свої специфічні особливості. Нині вимоги до професійної підготовки майбутнього педагога-музиканта та його загальної музичної культури значно підвищуються.У статті аналізуються результати сучасних науково-педагогічних досліджень комплексного процесу професійного становлення майбутнього вчителя-музиканта, подається теоретичне обґрунтування організаційних підходів та методів виховання вокально-виконавської культури, як складової фахової підготовки майбутнього вчителя музичного мистецтва. Вокально-виконавська культура розглядається як інтегративна якість особистості, що містить сукупність взаємопов’язаних загальнокультурних і професійних знань, вокально-виконавських умінь і навичок, фахову компетентність у питаннях вокального виховання, творчу активність в вокально-педагогічної діяльності. У статті надається характеристика основних компонентів, що складають структуру вокально-виконавської культури, відокремлюються критерії і показники сформованості вокально-виконавської культури, окреслюються конкретні педагогічні завдання по формуванню високого рівня вокально-виконавської культури студентів.Автори довели, що особливості реалізації та формування вокально-виконавської культури майбутнього вчителя музичного мистецтва зумовлені творчими, індивідуальними, психологічними, фізіологічними та музичними характеристиками, наявністю особистого музичного досвіду.Вокально-виконавські дисципліни (постановка голосу, вокальний ансамбль, основи народного співу, основи естрадного виконання) сприяють формуванню вокально-виконавської культури, передбачають подальше впровадження набутих навичок, заснованих на розвитку музичних, мистецьких, мистецьких здібностей у професійну творчу діяльність.
7
Сапожников, С. В. "ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРИКЛАДНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМУНІКАЦІЇ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ." Педагогіка та психологія, no. 63 (April 2020): 142–50. http://dx.doi.org/10.34142/2312-2471.2020.63.15.
Full textAbstract:
У статті визначаються основні теоретичні (філософський, світоглядний, ціннісно-смисловий та нормативний) та прикладні (мотиваційний, психолого-педагогічний, особистісний та конструктивнотехнологічний) аспекти формування культури професійної комунікації майбутніх фахівців, розкривається сутність кожного з них, вивчається та аналізується сутність таких понять як «культура професійної комунікації майбутніх фахівців», «формування культури професійної комунікації майбутніх фахівців». У роботі презентовано основні етапи процесу формування культури професійної комунікації майбутніх фахівців в умовах закладів вищої освіти України, основні рівні її формування (високий, умовно високий та середній) та критерії сформованості (прийняття соціального та особистісного смислу професійної діяльності; переживання професійної діяльності та особистісного смислу; переживання професійної діяльності як процесу творчої самореалізації; володіння орієнтовною основою різних видів та напрямів професійної діяльності; уміння сприйняття та аналізу процесів навколишнього світу; вміння самостійно сформулювати проблему у вигляді творчої задачі; критично відносити проблеми буття до певного класу професійних задач; мати досвід розроблення стратегій вирішення різноманітних професійних задач; досвід самоаналізу власної професійної діяльності на підставі вироблених критеріїв.). У змісті професійної освіти виявляється особливий надпредметний (метапредметний) компонент – досвід реалізації компетентностей, який забезпечує формування культури професійної комунікації майбутніх фахівців. У публікації аргументовано доведено її важливість у житті людини, соціальних груп та соціуму, висвітлено перспективи подальших наукових розвідок, а саме: вивчення завдань, функцій та тенденцій розвитку культури професійної комунікації майбутніх фахівців, визначення методологічних орієнтирів та оптимальних організаційно-педагогічних умов її формування, розроблення адекватного науково-методичного забезпечення цього процесу.
8
ГОРБАТЮК, Роман, and Тетяна ПОЛІЩУК. "СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНА МОДЕЛЬ РОЗВИТКУ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ ПЕДАГОГІЧНОГО КОЛЕКТИВУ ЗАКЛАДІВ ПРОФЕСІЙНОЇ (ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ) ОСВІТИ АГРАРНОГО ПРОФІЛЮ." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 23, no. 4 (March 26, 2021): 125–41. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v23i4.609.
Full textAbstract:
Розкрито зміст організаційної культури педагогічного колективу закладу професійної (професійно-технічної) освіти аграрного профілю, який відображає структуру, цілі діяльності, що віддзеркалюють систему цінностей колективу і стиль керівництва ним: норми, правила, традиції. Їх взаємодія утворює структуру організаційної культури педагогічного колективу.
Запропоновано новий підхід щодо побудови та теоретичного обґрунтування структурно-функціональної моделі розвитку організаційної культури педагогічного колективу закладу професійної (професійно-технічної) освіти аграрного профілю, яка виконує ілюстративну, трансляційну, пояснювальну, дослідницьку, прогностичну функції і дає змогу виявляти можливі технології підвищення рівня організаційної культури педагогічних колективів. Спроектована структурно-функціональна модель складається із взаємопов’язаних блоків: цільовий (мета, цілі і завдання розвитку організаційної культури), теоретико-методологічний (концепція розвитку організаційної культури педагогічного колективу, педагогічні умови; традиції, ідеали, ритуали), технологічний (інноваційна методика розвитку організаційної культури), діагностичний (критерії, параметри та рівні розвитку організаційної культури), результативний (позитивна динаміка розвитку організаційної культури). Окремим складником структурно-функціональної моделі виділено педагогічні умови розвитку організаційної культури педагогічного колективу професійного навчального закладу аграрного профілю (мотивація до розвитку організаційної культури, що сприятиме особистісному культурному, професійному зростанню суб’єктів освітньої діяльності; вдосконалення (розвиток) загальнокультурної компетентності педагогів; готовність колективу до інноваційних змін у системі цінностей; інформаційно-методичне забезпечення розвитку організаційної культури; збереження існуючих традицій та ефективне використання ідеалів, ритуалів).
9
Павлишинець, Катерина. "КОМПОНЕНТИ ТА КРИТЕРІЇ АДАПТАЦІЇ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У ПРОЦЕСІ ПЕДАГОГІЧНОЇ ПРАКТИКИ." Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології, no. 10(104) (December 28, 2020): 199–208. http://dx.doi.org/10.24139/2312-5993/2020.10/199-208.
Full textAbstract:
У статті розглянуто теоретичні засади адаптації майбутніх учителів фізичної культури до професійної діяльності. Проаналізовано проблему реформування вищої освіти в контексті проблематики адаптації майбутніх учителів фізичної культури до професійної діяльності у процесі педагогічної практики, як запоруки готовності майбутніх фахівців до такого виду діяльності та майбутньої успішної професійної діяльності. З’ясовано, що в сучасних умовах реалізації освітньої парадигми актуальним стає дослідження педагогічних умов та виявлення компонентів і критеріїв адаптації майбутніх учителів фізичної культури до професійної діяльності у процесі педагогічної практики. Обґрунтовано й виявлено компоненти та критерії адаптації майбутніх учителів фізичної культури до професійної діяльності у процесі педагогічної практики.
10
Джуринський, Петро, Софія Воробйова, and Олена Хом’якова. "ПЕРЕВІРКА ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ МАГІСТРІВ З ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ ДО ДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ ФІТНЕС-ЦЕНТРУ." Слобожанський науково-спортивний вісник 4, no. 84 (August 31, 2021): 57–62. http://dx.doi.org/10.15391/snsv.2021-4.009.
Full textAbstract:
Мета: перевірити ефективність підготовки майбутніх магістрів з фізичної культури і спорту до професійної діяльності в умовах фітнес-центру. Матеріал і методи: анкетування, тестування, спостереження; статистичні методи, факторний аналіз. У дослідженні взяли участь 34 здобувача другого (магістерського) рівня вищої освіти 1-2 років навчання освітньо-професійної програми (ОПП) «Фізична культура і спорт», спеціальності 017 «Фізична культура і спорт». З метою визначення ефективності підготовки майбутніх магістрів з фізичної культури і спорту до професійної діяльності в умовах фітнес-центру було здійснено анкетування здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти; визначено рівні сформованості готовності майбутніх магістрів з фізичної культури і спорту до професійної діяльності в умовах фітнес-центру. Результати: по завершенні формувального етапу педагогічного експерименту показники, що характеризують високий рівень сформованості готовності до професійної діяльності в умовах фітнес-центру, збільшилися у здобувачів контрольної групи з 7,34% до 11,20%, у здобувачів експериментальної групи з 8,44% до 24,12%. Відповідно змінилися дані, що характеризують достатній рівень сформованості готовності до професійної діяльності – у контрольній групі з 44,47% до 52,55%, у експериментальній – з 49,31% до 68,22%. Дані, що характеризують елементарний рівень сформованості готовності до професійної діяльності, зменшилися у контрольній групі з 48,19% до 36,25%, у експериментальній – з 42,25% до 7,66%. По завершенні педагогічного експерименту найбільш значущими структурними компонентами готовності були мотиваційний компонент; когнітивно-рефлексивний компонент; особистісно-діяльнісний компонент. Висновки: визначено та перевірено ефективність підготовки майбутніх магістрів з фізичної культури і спорту до професійної діяльності в умовах фітнес-центру; удосконалено структуру підготовки майбутніх магістрів з фізичної культури і спорту до професійної діяльності в умовах фітнес-центру; розвитку набули положення щодо розробки і проєктування змісту ОПП «Фізична культура і спорт» з підготовки майбутніх магістрів; визначено критерії та рівні сформованості готовності майбутніх магістрів з фізичної культури і спорту до професійної діяльності в умовах фітнес-центру. Ключові слова: підготовка, здобувачі, критерії, рівні, фізична культура і спорт, майбутні магістри
11
Мирошникова, Маріанна. "ДІАГНОСТИКА РІВНЯ СФОРМОВАНОСТІ ЕСТЕТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ КУРСАНТІВ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 17, no. 2 (January 26, 2020): 206–39. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v17i2.43.
Full textAbstract:
У статті розглядається проблема формування та діагностики сформованості естетичної культури майбутніх офіцерів поліції при викладанні іноземної (англійської) мови у закладах вищої освіти МВС України. Автор розкриває взаємозв’язок процесу формування естетичної культури майбутніх офіцерів поліції з формуванням їх етико-професійної та мовної культури. Відзначається, що естетична культура майбутніх офіцерів поліції є складною системою, що складається з взаємодіючих компонентів естетичної свідомості, установок і якостей її формування в процесі професійної підготовки відбувається на свідомому, операційно-діяльному і системно-результативному рівнях. Автор статті підкреслює роль оцінювально-результативного компонента процесу формування естетичної культури курсантів та вважає, що процес формування естетичної культури курсантів на заняттях з іноземної (англійської) мови у вищих навчальних закладах МВС необхідно супроводжувати діагностикою рівнів їх естетичної культури. У статті розглядаються рівні, показники і критерії сформованості естетичної культури майбутніх офіцерів поліції, зокрема, ряд особистісно-орієнтованих критеріїв для визначення рівнів сформованості естетичної культури курсантів, які можуть використовуватися в процесі викладання англійської мови і в процесі виховання майбутніх фахівців.
12
Сидорук, А. В., and Г. Д. Голобородько. "ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ З ТУРИЗМУ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ ЕКСКУРСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ." Духовність особистості: методологія, теорія і практика 99, no. 6 (December 24, 2020): 131–40. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2020-99-6-131-140.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано сучасний стан розвитку туристичної галузі в Україні. Схарактеризовано сутність і мету екскурсійної діяльності. Розглянуто погляди видатних вітчизняних і зарубіжних теоретиків й практиків туристичної галузі щодо процесу організації екскурсійної діяльності, а також щодо професійної підготовки фахівців екскурсійної справи. Надано значення поняттю «екскурсовод» як фахівцю сфери туризму для організації і здійснення екскурсійної діяльності, котрий професійно надає основну послугу (екскурсію), під час якої споживачу (групі або індивідуалам), шляхом поєднання показу об’єктів, явищ та розповіді про події, розкриває певну тему. Виокремлено особливості та вимоги, які висуваються до фахівців-екскурсоводів, а також критерії, за якими визначається кваліфікація фахівців з туризму до організація екскурсійної діяльності. Означено, що професійна підготовка фахівців сфери туризму складається з таких компонентів, як: пізнавальний, функціональний, діяльнісний і особистісний. Визначено залежність формування готовності майбутнього фахівця сфери тризму до екскурсійної діяльності від соціально-психологічних особливостей, які впливають на стандарти професійної поведінки, професійний етикет, у підвищенні культури обслуговування, культуру мовлення, вміння виходити і долати конфліктні ситуації при обслуговуванні. Виявлено кількість закладів вищої освіти України, які займаються підготовкою майбутніх фахівців з туризму. Схарактеризовано професійну підготовку майбутніх фахівців з туризму до організації екскурсійної діяльності у Запорізькому національному університеті.
13
Денисюк, С. Ф. "ДОСЛІДЖЕННЯ ПРАВОВОЇ КУЛЬТУРИ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ ЯК ЧИННИК ФОРМУВАННЯ ПРАВОВОЇ ДЕРЖАВИ." Juridical science, no. 2(104) (July 15, 2021): 130–36. http://dx.doi.org/10.32844/2222-5374-2020-104-2.16.
Full textAbstract:
Актуальність статті полягає в тому, що правоохоронні органи віді- грають одну з ключових ролей у забезпеченні засад конституційного ладу України. Правова держава не може бути такою без належної правової куль- тури правоохоронців та військовослужбовців, що забезпечують захист прав та свобод громадян. Дослідження правової культури військовослуж- бовці Національної гвардії приділяється значна увага науковців, але теоре- тичні аспекти правової культури військовослужбовці Національної гвардії, наразі, не досліджені в цілому. Наукове дослідження присвячене висвітлен- ню наукових підходів щодо розуміння таких понять як «правова культура» в результаті чого надано визначення поняттю «правової культури війсь- ковослужбовця Національної гвардії». Проаналізовано наукові дослідження та чинне законодавство, виокремлено критерії правової культури військо- вослужбовця, повноваження Національної гвардії України, основні аспекти, що визначають правову культуру військовослужбовців Національної гвардії України. Зазначено п’ять груп основоположних культур, котрі входять до основи правової культури військовослужбовців Національної гвардії: 1) те- оретико-правова культура; 2) військово-правова культура; 3) інформа- ційно-правова культура; 4) лінгвістично-правова культура; 5) педагогіч- но-правова культура. Зроблено висновок, що проблема правової культури ще тривалий час буде актуальною, а необхідність її дослідження безпосе- редньо випливає на формування правової держави. Військовослужбовці Національної гвардії України – правоохоронці, котрі забезпечують охорону прав та свобод людини, а отже є основними охоронцями закону. Так, ба- зисною та вихідною умовою формування високого рівня правової культури військовослужбовця Національної гвардії є належна правова та професійна підготовка особи, основу якої складають конституційні цінності та прин- ципи. Правовиховна діяльність сприяє утвердженню моральних цінностей військовослужбовців, підвищенню рівня їх дисципліни, укріпленню почуття службового обов’язку та формуванню професійної і правової культури. Від- значимо, для що належного рівня теоретичних знань у військовослужбовців, важливу роль у формуванні їх правової культури відіграє виховний аспект.
14
Kirsanova, Svitlana. "СКЛАДНИКИ ПРОФЕСІЙНОЇ ГОТОВНОСТІ СТУДЕНТІВ ДО МІЖОСОБИСТІСНОЇ ВЗАЄМОДІЇ В ПОЛІКУЛЬТУРНОМУ СЕРЕДОВИЩІ ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ." Mountain School of Ukrainian Carpaty, no. 23 (November 24, 2020): 106–10. http://dx.doi.org/10.15330/msuc.2020.23.106-110.
Full textAbstract:
У статті на основі аналізу наукової літератури узагальнено погляди вчених щодо формування готовності студентів до міжособистісної взаємодії в полікультурному середовищі педагогічного університету, розглядається структура означеного поняття. Актуальність проблеми зумовлена необхідністю створення і налагодження конкретного механізму, у якому етнічна самосвідомість виступала б важливим чинником усвідомлення причетності до рідної етнічної культури, розуміння її значення в консолідації української нації, у формуванні її національно-державних інтересів. Засучасних умов глобалізованого полікультурного суспільства підготовленість студентської молоді до міжособистісної взаємодії в полікультурному середовищі педагогічного університету – це не лише провідна компетентність людини, але й органічний складник її професійної діяльності.Мета дослідження полягає в розкритті змісту і складників готовності студентської молоді до формування міжособистісної взаємодії в полікультурному середовищі педагогічного університету. Змістова структура поняття готовності, на думку авторки, включає полікультурні знання, уміння, навички, внутрішні емоції й емоційно-ціннісні ставлення, культурну обізнаність, що забезпечує розуміння суті різних культурних явищ, їхніх характеристик тавзаємозв’язку, наявність проникливості та здатності до оцінювання культурних феноменів, дій представників різних культур та самооцінки власної поведінки.Результати наукового пошуку надали можливість виокремити структурні компоненти (раціональний, аксіологічний, дієвий, рефлексивний), критерії та показники: мотиваційно-потребнісний (розвиненість мотивів щодо оволодіння знаннями та вміннями полікультурної взаємодії, наявність потреби в їхньому постійному вдосконаленні); емоційно-ціннісний (прояв позитивного ціннісного ставлення до інших культур та їх носіїв, відчуття позитивних емоцій від спілкування з представниками інших соціокультурних спільнот); когнітивно-функціональний (сформованість знань просутність культури, культурні особливості різних народів, правила та норми комунікації, а також умінь, необхідних для здійснення міжособистісної взаємодії: інтелектуальних, організаційних, комунікативних, рефлексивних); особистісний (сформованість особистісних якостей, необхідних для реалізації міжособистісного спілкування: емпатійність, толерантність, доброзичливість).
15
O.M., Iyevlyev, and Chorna I.I. "CRITERIA FOR FORMATION OF PROFESSIONAL MOBILITY OF FUTURE TEACHERS STUDYING ECONOMIC SPECIALTIES." Collection of Research Papers Pedagogical sciences, no. 95 (August 2, 2021): 92–97. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2413-1865/2021-95-13.
Full textAbstract:
The article defines and characterizes the criteria (motivational-value, cognitive-activity, personal creative, communicative-foreign) indicators and levels of professional mobility of future teachers studying in economic specialties. It is determined that such criteria as motivational-value, cognitive-activity, personal-creative and communicative-foreign language play a significant role in the formation of professional mobility of the future teacher of higher education. An attempt is made to draw attention to the components of the structure of professional mobility of the future teacher of higher education. The following criteria are considered: motivational and value (awareness of the importance of mastering a large amount of knowledge for effective professional activity of the future teacher; the presence of values for constant updating of knowledge acquired in the learning process to achieve success in professional activities; skills in future professional activities for career growth); cognitive-activity (possession of professionally significant knowledge in the field of their specialty at the international level; possession of professional terminology; familiarity with the methods of performing professional tasks using professionally important knowledge and skills); personal and creative (focus on self-development and self-improvement through awareness of the need to solve professional problems of greater complexity; free mastery of the profession in the form of creative use of acquired general and professional; willingness to produce new ideas, ability to make quick creative decisions); communicative-foreign language (availability of priority ideas about communicative processes in teaching; possession of means of verbal and nonverbal communication in a foreign language within professional activities; the ability to find and process foreign authentic professional sources to obtain information at the international level). It is determined that the possession of professionally important knowledge and the acquisition of new knowledge in the professional field in accordance with these components will help future teachers of higher education to achieve a high level of professional mobility, which in turn will affect the outcome and quality of training. A professionally mobile future teacher must be ready for professional communication, speak a foreign language to advance in his career; able to adapt to the needs of society, solve problem situations; establish professional contacts with colleagues; take into account cooperation with research and teaching staff at the international level; have knowledge of information technology; navigate in computer technology, work on the Internet, use e-mail, Web platforms; to have knowledge of culture, to be able to behave correctly in the professional sphere.Key words: professional mobility, criteria, indicators, teacher, teaching (pedagogical) activity, profession-al-pedagogical mobility. У статті визначено та охарактеризовано критерії (мотиваційно-ціннісний, когнітивно-діяльнісний, особистісно-креативний, комунікативно-іншомовний), показники та рівні сформованості професійної мобільності майбутніх викладачів, що навчаються на економічних спеціальностях. Визначено, що такі критерії, як мотиваційно-ціннісний, когнітивно-діяльнісний, особистісно-креативний та комунікативно-іншомовний, відіграють значну роль у формуванні професійної мобільності майбутнього викла-дача закладу вищої освіти. Зроблено спробу привернути увагу до складових компонентів структури професійної мобільності майбутнього викладача закладу вищої освіти. Розглянуто критерії, до яких віднесено мотиваційно-ціннісний (усвідомлення важливості опанування великої кількості знань для ефективної професійної діяльності майбутнього викладача; наявність ціннісних орієнтирів на постійне оновлення набутих у процесі навчання знань для досягнення успіху у професійній діяльності; бажання ефективно використовувати професійно значущі знання, вміння та навички у майбутній професійній діяльності для кар’єрного росту); когнітивно-діяльнісний (володіння професійно-значущими знаннями у галузі своєї спеціальності на міжнародному рівні; володіння професійною термінологією; обізнаність із методами виконання професійних завдань із застосуванням професійно важливих знань та вмінь); особистісно-креативний (орієнтація на саморозвиток та самовдосконалення через усвідомлення необхідності вирішувати професійні завдання більшої складності; вільне оволодіння професією у формі творчого використання набутих загальних та професійних навичок; готовність до продукування нових ідей, здатність приймати блискавичні творчі рішення); комунікативно-іншомовний (наявність пріори-тетних уявлень про комунікативні процеси у викладацькій діяльності; володіння засобами вербальної та невербальної комунікації іноземною мовою у межах професійної діяльності; здатність знаходити та опрацьовувати іншомовні автентичні професійні джерела для отримання інформації міжнародного рівня). Визначено, що володіння професійно важливими знаннями та засвоєння нових знань у професійній галузі відповідно до цих компонентів допоможе майбутньому викладачу закладу вищої освіти досягти високого рівня професійної мобільності, що вплине на результат та якість підготовки майбут-ніх фахівців. Професійно мобільний майбутній викладач має бути готовим до професійного спілкування, володіти іноземною мовою для просування у своїй кар’єрі; спроможним пристосовуватись до потреб соціуму, вирішувати проблемні ситуації; встановлювати професійні контакти з колегами; вра-ховувати співпрацю з науково-педагогічними працівниками на міжнародному рівні; володіти знаннями з інформаційних технологій; орієнтуватись у комп’ютерних технологіях, працювати у мережі Інтернет, користуватись електронною поштою, вебплатформами; володіти знаннями культури, вміти правильно поводитись у професійній сфері.Ключові слова: професійна мобільність, критерії, показники, викладач, викладацька (педагогічна) діяльність, професійно-педагогічна мобільність.
16
Друшляк, Марина. "ФОРМУВАННЯ ВІЗУАЛЬНО-ІНФОРМАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ МАТЕМАТИКИ ТА ІНФОРМАТИКИ: РЕФЛЕКСИВНО-ОЦІНЮВАЛЬНИЙ КРИТЕРІЙ." Physical and Mathematical Education 30, no. 4 (September 13, 2021): 54–60. http://dx.doi.org/10.31110/2413-1571-2021-030-4-008.
Full textAbstract:
Формулювання проблеми. Сучасний вчитель математики та інформатики повинен мати високий рівень сформованості візуально-інформаційної культури, структурі якої з необхідністю виділяємо рефлексивний компонент, що характеризується здатністю до аналізу, прогнозування і рефлексії власної професійної діяльності з візуалізації навчального матеріалу з використанням засобів комп’ютерної візуалізації, яка забезпечує професійний саморозвиток і самовдосконалення.
Матеріали і методи. Основою дослідження стали наукові розвідки вітчизняних і закордонних учених, які займаються вивченням питань підготовки майбутніх вчителів математики та інформатики. Для досягнення мети були використані методи теоретичного рівня наукового пізнання: аналіз наукової літератури, синтез, формалізація наукових джерел, опис, зіставлення та статистичний метод – t-критерій Стьюдента.
Результати. Для визначення рівня сформованості візуально-інформаційної культури майбутніх учителів математики та інформатики виокремлено серед іншого рефлексивно-оцінювальний критерії, який характеризується здатністю до самоаналізу, оцінювання та рефлексивної інтерпретації результатів власної професійної діяльності щодо впровадження засобів комп’ютерної візуалізації в освітній процес. Статистичні розрахунки за показниками рефлексивно-оцінювального критерію (критичне ставлення до обраного засобу комп’ютерної візуалізації, до обраної технології візуалізації навчального контенту, усвідомлення типових помилок при впровадженні інформаційних технологій у освітній процес (Р1 «Здатність до самоаналізу»); потреба у самовдосконаленні, у оновленні і поповненні власних знань, умінь та навичок у галузі інформатико-математичних дисциплін та цифрових технологій (Р2 «Здатність до самовдосконалення») підтвердили статистичну відмінність обраних сукупностей: по кожній парі сукупностей ЕГ1 – КГ і ЕГ2 – КГ по кожному показнику отримано та статистичну однорідність по групам ЕГ1 – ЕГ2, оскільки по кожному показнику отримано .
Висновки. За результатами впровадження системи формування візуально-інформаційної культури майбутніх учителів математики та інформатики студенти проявляли критичне ставлення до обраного засобу комп’ютерної візуалізації в ході написання конспектів уроків чи розв’язування професійних завдань, бажання обговорювати шляхи використання засобів комп’ютерної візуалізації при вивченні певних тем шкільного курсу математики, інформатики з подальшим аналізом та корекцією власної професійної діяльності, усвідомлення типових помилок при застосуванні інформаційних технологій в освітньому процесі, зацікавленість у поповненні власних знань у галузі когнітивної візуалізації за рахунок вивчення досвіду інших, опрацювання науково-методичної літератури.
17
Кристопчук, Т. Є. "ПРОФЕСІЙНИЙ РОЗВИТОК ТА ТВОРЧА ДІЯЛЬНІСТЬ ПЕДАГОГА В СИСТЕМІ НЕПЕРЕРВНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ." Educational Dimension 30 (May 19, 2022): 68–73. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.4809.
Full textAbstract:
Розглянуто поняття професійної компетентності педагога. Проаналізовано професійний розвиток і творчу діяльність педагога в системі безперервної професійної освіти. Виділено критерії творчої педагогічної діяльності. Виявлено, що важливим змістовим модулем у структурі становлення педагогічної культури педагога вищої школи є комплекс психолого-педагогічних умінь: конструктивних, комунікативних, дидактичних, перцептивних, сугестивних, пізнавальних, прикладних, організаторських, психотехнічних. Запропоновано впровадження в практику нетрадиційних форм засідання кафедри, зокрема: проблемні столи, творчі педагогічні проекти, відеоконференції, науково-педагогічні експедиції.
18
Radkevych, Oleksandr. "МОДЕЛЬ СИСТЕМИ РОЗВИТКУ ПРАВОВОЇ КУЛЬТУРИ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ ЗАКЛАДІВ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ." Professional Pedagogics 1, no. 20 (August 11, 2020): 56–63. http://dx.doi.org/10.32835/2707-3092.2020.20.56-63.
Full textAbstract:
Актуальність. Недостатній рівень правових знань, умінь та навичок їх застосовувати у професійно-педагогічній діяльності викладачів, майстрів виробничого навчання та керівників закладів професійної освіти зумовлює необхідність теоретичного обґрунтування та проектування педагогічної системи розвитку правової культури педагогічних працівників у курсовий та міжкурсовий періоди підвищення кваліфікації. Мета. полягає в обґрунтуванні підходів до проєктування моделі педагогічної системи розвитку правової культури педагогічних працівників закладів професійної освіти. Методи. теоретичні: теоретичний аналіз – з метою вивчення наукової літератури, нормативних документів – для визначення структури моделі педагогічної системи розвитку правової культури педагогічних працівників закладів професійної освіти; порівняння – з метою вивчення різних наукових підходів щодо розв’язання проблеми; аналіз і синтез – для обґрунтування сучасних підходів до проєктування моделі педагогічної системи розвитку правової культури педагогічних працівників закладів професійної освіти. Результати. Модель педагогічної системи розвитку правової культури педагогічних працівникі закладів прфоесійної освіти структурно складається з методологічно-цільового блоку (мета, завдання, методологічні підходи, принципи), суб’єктного (педагогічні працівники, учні, батьки, ротодавці, інші стейкхолдери), змістово-технологічного (зміст, педагогічні технології, методи, форми) та діагностувально-результативного (критерії, показники, рівні розвитку), реалізація яких уможливлює дієві зрушення у рівнях розвитку правової культури викладачів, майстрів виробничого навчання й керівників у курсовий та міжкурсовий періоди підвищення кваліфікації. Висновки. Запропонована модель відображає результати проектування системи розвитку правової культури педагогічних працівників закладів професійної освіти, упорядковує теоретико-методологічні знання про досліджуване інтегративне утворення особистості та систематизує практико-технологічні дії щодо цілеспрямованого розвитку феномену.
19
Пізінцалі, Віктор. "КРИТЕРІЇ ТА ПОКАЗНИКИ СФОРМОВАНОСТІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ У МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: психологічні науки 12, no. 1 (February 9, 2020): 235–49. http://dx.doi.org/10.32453/5.v12i1.149.
Full textAbstract:
У статті на підставі теоретичного вивчення проблеми розвитку психологічної культури у майбутніх офіцерів з урахуванням специфіки професійної діяльності офіцерів Збройних Сил України в сучасних умовах, структури психологічної культури майбутніх офіцерів та опитувань курсантів визначено критерії і показники сформованості психологічної культури у майбутніх офіцерів. Описано рівні її сформованості та викладено результати експерименту, який полягав у вивченні та комплексній психологічній діагностиці психологічної культури у майбутніх офіцерів за визначеними методиками. Було визначено також загальний рівень гармонійності психологічної культури майбутніх офіцерів.На початку експерименту проведено контент-аналіз визначення психологічної культури. Підтверджено гіпотезу про те, що кожна молода людина, вступаючи до закладу вищої освіти, вже має мінімальний базовий рівень психологічної культури.Результати експерименту свідчать, що для підвищення рівня сформованості психологічної культури майбутнього офіцера необхідно зосередити увагу на покращенні рівня розвитку комунікативних властивостей і навичок, що сприяють ефективній взаємодії з іншими людьми, здатності до саморегуляції власних психічних станів, самоаналізу особистісних та поведінкових особливостей, самоорганізації та самовдосконалення під час професійної діяльності, а також на підвищенні рівня психологічної грамотності майбутніх офіцерів шляхом збільшення обсягу психологічних знань, нових психологічних умінь та навичок, нових компетенцій тощо.Для реалізації цього завдання пропонується розробити та експериментально перевірити програму розвитку психологічної культури у майбутніх офіцерів, яка передбачає комплекс лекцій, семінарських занять та тренінгів.
20
Роман, Ірина. "РЕЗУЛЬТАТИ ПЕДАГОГІЧНОГО ЕКСПЕРИМЕНТУ З ФОРМУВАННЯ У МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ВІЙСЬКОВОГО УПРАВЛІННЯ ПРОФЕСІЙНО-ЦІННІСНИХ ОРІЄНТАЦІЙ." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 16, no. 1 (June 12, 2021): 354–68. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v16i1.710.
Full textAbstract:
У статті охарактеризовано експериментальну перевірку педагогічних умов формування професійно-ціннісних орієнтацій у майбутніх офіцерів військового управління. Невід’ємною складовою професійної компетентності фахівців військового управління є усвідомлення соціальної значущості своєї професії, моральна стійкість, відповідність професійним інтересам та стандартам поведінки. Оскільки професійно-ціннісні орієнтації підвищують ефективність діяльності військових підрозділів у єдиному ціннісно-орієнтаційному полі, то не викликає сумнівів необхідність вивчення особливостей формування професійно-ціннісних орієнтацій у майбутніх фахівців військового управління. У статті представлено результати педагогічного експерименту з формування зазначених орієнтацій; визначено та обґрунтовано критерії (когнітивний, діяльнісний та рефлексивно-емоційний) та відповідні їм показники. За допомогою критеріїв, показників та рівнів сформованості – критичного, допустимого, достатнього та високого – з’ясовано стан сформованості професійно-ціннісних орієнтацій у офіцерів військового управління. Автор висвітлює кроки щодо організації факультативних занять, які сприяли поглибленому оволодінню курсантами знаннями процінності, норми та правила професійної управлінської діяльності; застосування на всіх етапах педагогічного процесу ціннісно-смислових навчальних ситуацій для набуття курсантами досвіду ціннісно-орієнтованої діяльності та прийняття оптимальних управлінських рішень відповідно до цінностей професійної діяльності. У статті автор детально розкриває особливості педагогічних впливів на курсантів для активізації їхньої рефлексивної діяльності та відпрацювання навичок комунікативної взаємодії відповідно до вимог Кодексу честі офіцера, корпоративної культури ЗСУ та службового мовного етикету, а також звертає увагу на організацію спеціальної наукової й методичної підготовки науково-педагогічних працівників щодо формування професійно-ціннісних орієнтацій у курсантів. Умови формування професійно-ціннісних орієнтацій передбачали використання таких методів, як метод традиційного аналізу конкретних ситуацій, ситуаційні вправи, метод ситуаційного навчання, метод кейсів та метод інцидентів. Значну увагу приділено ціннісним установкам військового етосу в християнській духовній практиці, позиціонуванню духовної досконалості воїна у християнстві та буддизмі як елітарного.
21
Пілецький, Віктор. "Акмеологічна модель професійної діяльності практичного психолога." Теоретичні і прикладні проблеми психології, no. 3(56)Т2 (2021): 216–26. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2021-56-3-2-216-226.
Full textAbstract:
Стаття присвячена важливій комплексній психологічній проблемі - формування готовності психолога до практичної діяльності. Важливою є проектування акмеологічної моделі професійної діяльності практичного психолога. Автор зазначає, що якість підготовки фахівця, його готовність до виконання своїх соціальних і професійних обов'язків оцінюється системою специфічних критеріїв і показників, провідними серед яких є акмеологічні детермінанти. Виокремлено особистісні професійно значущі якості, які, з одного боку, виступають самостійними чинниками ефективності в досягненні особистості акме, професійного розвитку і вдосконалення, а з іншого боку, вони самі обумовлені рівнем розвитку акмеологічної культури. До найбільш значущих акмеологічних детермінант автор відносить: орієнтацію особистості на творчий саморозвиток, професійну компетентність, гуманізм, професійну ментальність, позитивне настановлення на професійну діяльність, акмеологічну культуру. Ефективність процесу професійного розвитку забезпечується реалізацією в навчальному процесі акмеологічного і андрагогічного підходів. Зазначено, що ознаки готовності до професійної діяльності виявляються через ступінь сформованості у людини таких основних психічних регуляторів діяльності: «образ об'єкта», «образ суб'єкта», образ суб'єктно-суб'єктних і суб'єктно-об'єктних відносин. Для оцінки визначених образів ми використано методику Ч. Осгуда «Семантичний диференціал». Ключові слова: практичний психолог, професійна діяльність, акмеологія, теоретична модель, професійна кар’єра.
22
Харченко, І. І. "КРИТЕРІАЛЬНА ОСНОВА ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ РІВНІВ СФОРМОВАНОСТІ КУЛЬТУРИ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМУНІКАЦІЇ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ З ЕКОНОМІКИ." Педагогіка та психологія, no. 62 (August 2019): 193–200. http://dx.doi.org/10.34142/2312-2471.2019.62.21.
Full textAbstract:
У статті описано засоби, якими можна схарактеризувати рівні сформованості компонентів культури професійної комунікації майбутніх фахівців в галузі економіки. Педагогічна теорія та практика накопичили значний досвід вирішення проблем, пов’язаних з мовою та підготовкою майбутніх економістів, тоді як бракує комплексних досліджень щодо формування культури професійної комунікації майбутніх економістів в умовах інформаційно-освітнього середовища закладу вищої освіти. У статті під культурою професійної комунікації майбутнього фахівця з економіки розуміється складова його професійної культури, яка необхідна фахівцю для ефективного здійснення комунікативної діяльності, та проявляється в позитивному особистісному ставленні до комунікативної взаємодії, досконалому володінні комплексом загальних і спеціальних знань, нормами мови й мовлення та вміннях їх коректного застосування у процесі передачі думки в усіх видах фахового спілкування. Культура професійної комунікації майбутніх економістів має нетривіальну структуру і розглядається як єдність аксіологічного (цінності та мотиви професійного спілкування), теоретичного (уявлення майбутніх економістів про систему мови та знання мови та мовлення) компонентів, а також це – професійна термінологія (вміння користуватися економічною термінологією), економічна мова для професійних цілей та розуміння мовлення інших), процесуальний (здатність використовувати мову як засіб спілкування в різних професійних ситуаціях), особистий (здатність розмірковувати про професійне спілкування) складники. Розроблено відповідно п’ять критеріїв: ціннісно-мотиваційний, когнітивний, словесно-операційний, поведінково-комунікативний та рефлексивний. Їх показниками є: загальнокультурна обізнаність, граматична обізнаність, лексична обізнаність, інформаційна обізнаність, здатність оперувати термінами, перцептивні та мовленнєві здібності, навички електронного спілкування, професійні та творчі навички, вольові якості, здатність до самооцінки. Рівнями сформованості культури професійної комунікації майбутніх фахівців в галузі економіки визначено досконалий, високий, середній, базовий.
23
Колодницька, О. Д. "КОМУНІКАТИВНА КУЛЬТУРА МАЙБУТНЬОГО ЛІКАРЯ." Медична освіта, no. 2 (October 13, 2021): 74–78. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2021.2.12416.
Full textAbstract:
Анотація. У статті проаналізовано сутність понять «комунікація», «спілкування», «комунікативна культура». З’ясовано, що обов’язок майбутнього лікаря полягає не лише в організації процесу лікування, а й у безпосередньому спілкуванні з пацієнтами, родичами, друзями та колегами хворих. Обґрунтовано, що професійне мовлення майбутнього лікаря має величезне психотерапевтичне значення і є потужним засобом впливу на пацієнта, необхідним для правильної діагностики та ефективного лікування захворювань. Комунікативна культура є сукупністю професійних якостей, моральних цінностей і комунікативних умінь майбутнього лікаря. Розглянено основні якості формування професійно-комунікативної культури майбутнього лікаря (доброзичливість, емпатійність, комунікабельність, рефлективність, урівноваженість). Доведено, що комунікативні якості визначають продуктивність і результативність професійної діяльності та є одним із критеріїв сформованості комунікативної культури майбутнього лікаря. Професійні якості, моральні цінності та комунікативні вміння, що реалізуються під час спілкування в системі взаємовідносин «лікар – пацієнт», визначають рівень сформованості професійно-комунікативної культури майбутнього лікаря.
У матеріалах підготовки до заняття з англійської мови та англійської мови за професійним спрямуванням у системі Moodle подано не лише текстовий, а й відеоматеріал із тем, що вивчаються, з метою візуалізації навчальної інформації. Видано навчальні посібники “Video Activity Book” для студентів першого та другого курсів медичного факультету для забезпечення теоретичної та методичної бази формування комунікативних якостей і вмінь студентів як однієї зі складових професійно-комунікативної культури майбутніх лікарів.
24
Кучерявий, Олександр. "ПАРАДИГМАЛЬНА КОНЦЕПТУАЛЬНА МОДЕЛЬ ОСОБИСТІСНОГО, ПРОФЕСІЙНОГО Й ПРОФЕСІЙНО-КУЛЬТУРНОГО РОЗВИТКУ ВЧИТЕЛЯ." ОСВІТА ДОРОСЛИХ: ТЕОРІЯ, ДОСВІД, ПЕРСПЕКТИВИ 1, no. 19 (June 10, 2021): 82–92. http://dx.doi.org/10.35387/od.1(19).2021.82-92.
Full textAbstract:
В оглядовій статті з акме-синергетичних, аксіо-культурних, особистісно-діяльнісних і цілісних позицій схарактеризовано концептуальну схему та структуру авторської парадигмальної концептуальної моделі особистісного, професійного і професійно-культурного розвитку вчителя. До цілісної сукупності сутнісних характеристик розробленої моделі віднесено такі: 1) її аксіологічно детерміновану акме-синергетичну парадигму; 2) концептуальність; 3) спіралеподібність просторової форми; 4) системну побудову як ієрархічно впорядкованої; 5) ціннісно-смислову наступність фаз розвитку особистості вчителя як особливої підсистеми; 6) багатовимірний і системний характер функцій професійно-педагогічної культури як стратегічної домінанти цілісного розвитку вчителя. Парадигмальний і концептуальний характер багаторівневої моделі передусім віддзеркалюється в її концептуальній платформі й принципах кар’єрного саморуху педагога – загальних і специфічних (їх сформульовано на основі визначених критеріїв). Просторова форма спроєктованого ідеального об’єкту у вигляді спіралі насамперед віддзеркалює цінності-цілі відповідного розвивального процесу: аксіосфери компетентного вчителя і педагогічного професіоналізму, аксіо-культуросферу професійно-педагогічної культури, кожна з яких побудована у тривимірній системі цілісної активності педагога. Загалом сама модель представлена як цілісна сукупність таких взаємопов’язаних і упорядкованих підсистем: підсистема аксіологічних утворень особистісного, професійного і професійно-культурного розвитку вчителя; підсистема базової цілісної активності педагога в кар’єрному саморусі – інтелектуальної, афективної й комунікативної; підсистема фаз саморуху вчителя до вершин професійної зрілості на різних її рівнях: 1) фаза кар’єрного зростання до рівня професійної компетентності; 2) фаза саморуху до рівня педагогічного професіоналізму; 3) фаза сходження вчителя до рівня професійно-педагогічної культури. Провідною особливістю фаз є їх ціннісно-смислова наступність, яка забезпечується спеціально описаним механізмом. У різних вимірах розкрито функції професійно-педагогічної культури й основні цілісні властивості особистісного, професійного і професійно-культурного розвитку вчителя. Окреслено його засоби – самотворчість і професійну творчість.
Ключові слова: розвиток; цілісний розвиток учителя; фази і принципи розвитку; концептуальна схема; парадигмальна концептуальна модель; аксіосфера; аксіо-культуросфера; професійна компетентність; педагогічний професіоналізм; професійно-педагогічна культура.
25
Onyshchuk, Iryna. "Кількісно-якісний аналіз результатів контрольного етапу експериментального дослідження розвитку культури самовираження майбутніх вихователів ЗДО у художній діяльності." Педагогічний дискурс, no. 27 (November 28, 2019): 96–101. http://dx.doi.org/10.31475/ped.dys.2019.27.11.
Full textAbstract:
Стаття відображає результати контрольного етапу експериментально-дослідницької роботи з розвитку культури самовираження майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти у художній діяльності в концепції інноваційного функціонування закладів вищої освіти. Феномен «культура самовираження майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти» тлумачиться як особливості (відмінні від інших людей властивості особистості), способи (систематизовану сукупність дій, використаних для досягнення мети), результати (проміжні та кінцеві продукти) самоорганізованої професійної діяльності.
На основі аналізу психолого-педагогічної літератури розглядаються структурні компоненти (когнітивний, емоційно-ціннісний, поведінковий). Визначаються критерії та показники оцінки міри сформованості культури самовираження, роль яких виконують властивості особистості майбутніх фахівців дошкільної освіти, що відповідають основним векторам педагогічної діяльності (діловому, аксіологічному, комунікативному, перетворювальному та на цій основі визначається типологія сформованості досліджуваного явища.
Оцінка ефективності розробленої моделі розвитку культури самовираження майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти у художній діяльності здійснюється за допомогою тих самих діагностичних методик, які були використані у процесі констатувального експеримента.
Увагу зосереджено на отриманих даних контрольного зрізу в експериментальній групі. Здійснюється аналіз якісно-кількісних отриманих результатів, особливо підкреслюється позитивна динаміка – збільшення кількості майбутніх вихователів ЗДО з духовно орієнтованим та особистісним типом культури самовираження у художній діяльності, що дозволяє підтвердити ефективність запропонованої автором моделі розвитку досліджуваного явища.
26
Овчінніков, Антон. "МИСТЕЦЬКИЙ ФЕСТИВАЛЬ ЯК ІНСТРУМЕНТ РОЗВИТКУ ТАНЦЮВАЛЬНОЇ СПІЛЬНОТИ: ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ." Молодий вчений, no. 4 (92) (April 30, 2021): 150–55. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-4-92-32.
Full textAbstract:
У статті розглянуто та проаналізовано загальні тенденції організації та проведення фестивалів танцю в Україні в період з набуття Незалежності у 1991 році до сьогодення. Автор дослідив наукові статті та звіти українських та іноземних дослідників щодо культурної та мистецької складової мистецьких хореографічних фестивалів, аспектів їх організації та проведення. Автором з'ясовано та окреслено причини підвищення інтересу до занять танцем та хореографією серед різних вікових категорій населення України протягом двох останніх десятирічь. Танець є частиною традиційною культури в Україні і через це кількість танцювальних шкіл, кафедр хореографії та танцювальних гуртків постійно зростає. Нові телевізійні шоу, що мають у своїй складовій хореографічні виступи та змагання привертають увагу і викликають інтерес нової аудиторії. Автором доведено, що низька якість рівня фестивалів танцю та їх орієнтація лише на отримання прибутку є однією з причин стагнації розвитку незалежних професійних танцювальних компаній. Запропоновано критерії для аналізу хореографічних фестивалів за якими їх можна умовно розділити на «професійні» та «аматорські». В процесі дослідження приділено увагу наявності експертної ради або журі, освітньої та нетворкінгової складової, технічному забезпеченню та спроможності виконати технічний райдер учасників. На прикладі найбільших українських фестивалів розглянуто глядацькі аудиторії фестивалів а також наявність та ефективність комунікаційних стратегіїй, що впливають на відвідуваність. Автором проаналізовано причини загального зниження виконавського та хореографічного рівня учасників більшості регіональних фестивалів. Зазначено, що відсутність експертних рад та фахового професійного журі, що здійснює відбір учасників сприятиме зниженню цього рівня. За наведеними критеріями досліджено спроможність фестивалів формувати професійну спільноту та впливати на її сталість, в тому числі мотивувати учасників фестивалів до творчої діяльності, одержання професійної освіти та професіоналізації. Зроблено висноски щодо перспективи розвитку професійних танцювальних компаній у сучасних умовах. Особливо відзначено роль фестивалю сучасного танцювального театру Zelyonka FEST у сприянні розвитку спільноти.
27
Абільтарова, Е. Н. "КРИТЕРІЇ ТА ПОКАЗНИКИ СФОРМОВАНОСТІ КУЛЬТУРИ БЕЗПЕКИ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МАЙБУТНІХ ІНЖЕНЕРІВ З ОХОРОНИ ПРАЦІ." Visnik Zaporiz'kogo naciohai'nogo universitetu. Pedagogicni nauki, no. 1 (2020): 89–94. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2020-1-14.
Full text
28
КРАСОВСЬКА, Ольга, Ольга ХОМ’ЯК, and Алла ВЕРЕМЧУК. "ДІАГНОСТИКА ЦІННІСНО-ЕСТЕТИЧНОГО КОМПОНЕНТА ПРОФЕСІЙНОЇ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ ДО НАВЧАННЯ ІНТЕГРОВАНИХ КУРСІВ «Я ДОСЛІДЖУЮ СВІТ» І «МИСТЕЦТВО» В УМОВАХ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ." Acta Paedagogica Volynienses, no. 3 (October 27, 2021): 83–91. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2021.3.13.
Full textAbstract:
Статтю присвячено проблемі професійної підготовки майбутніх учителів початкової школи до навчання інтегрованих курсів «Я досліджую світ» і «Мистецтво» в умовах Нової української школи. Авторами уточнено зміст поняття «професійна готовність до освітньої діяльності майбутніх учителів початкової школи», яке тлумачиться як інтегроване утворення особистості, спрямоване на ефективне розв’язання освітніх завдань інтегрованих курсів «Я досліджую світ» і «Мистецтво» за допомогою сформованої системи психолого-педаго- гічних і методико-галузевих знань, умінь, мотивів і ціннісних ставлень, якостей і здібностей педагога, необхідних для ефективного виконання всіх видів освітньої діяльності. Доведено, що важливе значення в структурі профе- сійної готовності майбутнього вчителя початкової школи до навчання інтегрованих курсів «Я досліджую світ» і «Мистецтво» відіграє ціннісно-естетичний компонент, який містить світоглядний та емоційно-естетичний критерії. Здійснено діагностику означеного компонента професійної готовності майбутніх учителів початкової школи до навчання інтегрованих курсів «Я досліджую світ» і «Мистецтво» в умовах Нової української школи. За проаналізованими результатами діагностики зроблено висновки, що емоційно-естетична готовність сту- дентів до професійної діяльності в початковій школі зафіксована на елементарному й репродуктивному рівні, зростання якого залежить від розвитку емпатійних здібностей майбутніх педагогів і здатності емоційно-есте- тичної оцінки людських взаємин, природних явищ та об’єктів, цінностей художньої культури, творів мисте- цтва, отже, виникає потреба в оновленні змісту й процесуальної сторони професійної підготовки майбутнього вчителя початкової школи з метою формування емоційно-естетичного компонента професійної готовності до навчання інтегрованих курсів «Я досліджую світ» й «Мистецтво» в умовах Нової української школи.
29
Коваль, Д. С. "МОДЕЛЬ ФОРМУВАННЯ ПРАВОВОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ІСТОРІЇ ТА ПРАВОЗНАВСТВА У ФАХОВІЙ ПІДГОТОВЦІ." Педагогіка та психологія, no. 63 (April 2020): 80–91. http://dx.doi.org/10.34142/2312-2471.2020.63.09.
Full textAbstract:
У статті показано шлях розроблення моделі формування правової культури майбутніх учителів історії та правознавства у фаховій підготовці, визначено її складові та їх взаємозв’язки. Розроблено модель формування правової культури майбутнього вчителя історії та правознавства структурно-функціональним описом через сукупність мети, методологічних основ, етапів формування, змісту фахової підготовки, застосування ефективних педагогічних технологій, що обумовлюють активну пізнавальну діяльність студентів, діагностичний інструментарій. Встановлено, що модель містить такі блоки: 1) методологічно-цільовий блок (мета, завдання, підходи, принципи); 2) змістово-процесуальний блок (етапи: мотиваційноінтеграційний, когнітивно-змістовий, діяльнісно-практичний; зміст: фахові дисципліни, а також форми, методи, технології), 3) діагностично-оцінний блок (діагностичний інструментарій, критерії, показники, рівні, результат). Значення правової культури громадян для нашої країни зумовлене перехідним періодом до демократичного суспільства, до правової держави, становленням ринкової економіки. В умовах модернізації права і правової освіти питання про формування правової культури майбутніх фахівців у будь-якій сфері професійної діяльності, їх правосвідомості, ціннісних орієнтацій набуває особливого значення. Одним з головних елементів правової держави є високий рівень правової культури і правосвідомості її громадян. Відсутність стабільності в економічному і політичному житті нашого суспільства призвела до підвищення правового нігілізму серед молоді. На сьогодні рівень правової свідомості студентів не відповідає потребам гармонійного розвитку особистості й вимогам суспільства. У зв’язку з цим формування високого рівня правової культури майбутніх учителів стає обов’язковою умовою їхньої професійно-педагогічної підготовки. Доведено, що пропонована модель як організація фахової підготовки, що має на меті формування правової культури майбутнього вчителя історії та правознавства, органічно вбудовується в освітній процес, має повне навчально-методичне забезпечення, реалізується через сукупність окремих форм, технологій, методів навчання, що відображається у всіх результатах освітньої діяльності.
30
Чайка, О. І. "ПРОЄКТУВАННЯ ПРОЦЕСУ ВИХОВАННЯ ПОЛІКУЛЬТУРНОСТІ МАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ ІНОЗЕМНИХ МОВ." Духовність особистості: методологія, теорія і практика 102, no. 3 (December 30, 2021): 358–70. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2021-102-3-358-370.
Full textAbstract:
У статті розкриваються теоретичні основи проєктування процесу виховання полікультурності майбутніх викладачів іноземних мов, в основу якого покладено науковий метод моделювання; обґрунтовано технологію виховання полікультурності майбутніх викладачів іноземних мов, складовими якої є структурно, змістовно та функціонально пов’язані між собою усі компоненти полікультурності особистості: лінгвокультурологічні знання; полілінгвальна мовна свідомість; інтерсоціальні цінності; соціокультурна толерантність по відношенню до представників іншої культури; емоційна саморегуляція; міжкультурна комунікативна компетентність; культуротворча діяльність.
Теоретично обґрунтована структурно-змістовна модель процесу виховання полікультурності майбутніх викладачів іноземних мов має такі блоки: цільовий, представлений соціальним замовленням, метою і завданнями; концептуальний, представлений науковими підходами, закономірностями і принципами; змістовно-технологічний, представлений змістом освітнього процесу, формами, методами, технологіями, етапами та засобами; критеріально-результативний, що містить компоненти, критерії, показники та рівні сформованості.
Структура полікультурності майбутніх викладачів іноземних мов представлена когнітивним, аксіологічним, комунікативним, саморегуляційним та культуротворчим компонентами та відповідними критеріями з показниками: світоглядно-пізнавальний (система лінгвокультурологічних знань; полілінгвальна свідомість; рівень володіння рідною та іноземними мовами); емоційно-ціннісний (система ціннісних орієнтацій; толерантність як прийняття цінностей іншої людини, іншої культури; налаштованість на діалог і співпрацю; емоційна саморегуляція в процесі міжкультурної комунікації); мотиваційно-комунікативний (позитивна мотивація до полікультурного розвитку; здатність до міжкультурного спілкування; уміння обирати стиль мовної поведінки в полілінгвальному середовищі; діяльнісно-рефлексивний (здатність до використання технологій полікультурного виховання; здатність до професійної та особистої рефлексії, прагнення до самоосвіти, прагнення до професійного мовленнєвого та культурного саморозвитку); мовно-естетичний (сформованість естетичних почуттів та інтересу до вітчизняної та світової культури, художньо-естетична толерантність; уміння аналізувати художньо-естетичні цінності, дати художньо-естетичну оцінку літературним іншомовним текстам). На основі визначених критеріїв та аналізу наукових підходів схарактеризовано три рівні полікультурної вихованості майбутніх викладачів іноземних мов: високий (креативний), середній (репродуктивний), низький (адаптивний).
31
Onyschuk, Iryna. "Аналіз чинників розвитку культури самовираження майбутніх вихователів ЗДО у художній діяльності." Освітній простір України, no. 16 (September 16, 2019): 109–16. http://dx.doi.org/10.15330/esu.16.109-116.
Full textAbstract:
Стаття присвячена висвітленню однієї із актуальних проблем сучасної вищої педагогічної освіти – підготовці фахівців дошкільної освіти, оскільки на сьогодні певною мірою саме від них буде залежатиме осучаснення підходів до освітнього процесу на першій освітній ланці. Увага зосереджується на таких ключових питаннях як особистісно-професійне становлення майбутнього фахівця, розвиток культури самовираження молодої людини на основі аналізу наукових праць з філософії, психології та педагогіки. У публікації окреслені основні аспекти науково-дослідної діяльності у означеному напрямі, а саме: визначено мету та першочергові завдання, передбачено науково-обгрунтовані шляхи вирішення проблеми. Досліджуване явище кваліфікується як особливості (відмінні від інших людей властивості особистості), способи (систематизовану сукупність дій, використаних для досягнення мети), результати (проміжні та кінцеві продукти) самоорганізованої професійної діяльності. На основі аналізу психолого-педагогічної літератури розглядаються структурні компоненти (когнітивний, емоційно-ціннісний, поведінковий). Визначаються критерії та показники оцінки міри сформованості культури самовираження, роль яких виконують властивості особистості майбутніх фахівців дошкільної освіти, що відповідають основним векторам педагогічної діяльності (діловому, аксіологічному, комунікативному, перетворювальному та на цій основі визначається типологія сформованості досліджуваного явища. Зокрема, значний акцент надається аналізу важливих чинників розвитку культури самовираження майбутніх фахівців дошкільної освіти; висвітленню організаційно-педагогічних умов, ефективних форм, методів та прийомів; окреслюються перспективи наукової розвідки. Зазначається також, що концепція дослідження забезпечується єдністю методологічного, теоретичного та методичного аспектів.
32
ТАНАСІЙЧУК, Юлія. "ОБҐРУНТУВАННЯ ДІЯЛЬНІСНО-РЕФЛЕКСИВНОГО КРИТЕРІЮ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ДО ЗДІЙСНЕННЯ ЗДОРОВ'ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ." Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 2 (September 2020): 367–79. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-2-367-379.
Full textAbstract:
У статті обґрунтовано діяльнісно-рефлексивний критерій готовності майбутнього вчителя фізичної культури до здійснення здоров'язбережувальної діяльності. Критеріями обґрунтування обрано: професійну спрямованість, професійну освіченість, професійно-ціннісні орієнтації, професійну рефлексію. Ознаками професійної спрямованості є такі аспекти: мотиваційний (стійка установка та спрямованість на здоров’язбережувальну діяльність; стійкий інтерес до особистості дитини); цільовий (готовність до самоосвіти, саморозвитку, самопізнання; бажання застосовувати педагогічні знахідки в своїй практиці); особистісний (наявність рис характеру: врівноваженості, активності, діалогічність, конгруентності, емпатії); професійна освіченість (теоретичний (система знань, умінь в області концепцій, підходів, методів, форм виховання основ цінностей здоров'я (харчування, психоемоційна стійкість, самооцінка і рівень домагань, мотивація досягнення, рухова активність тощо), готовність співвіднести з ними свою практику; методичний (професійна компетентність до здійснення здоров'язбережувальної діяльності, здатність застосовувати знання в практичній діяльності; наявність проблематики здоров'я в методичній роботі педагогів); поведінковий (наявність інтелектуально-творчої ініціативи; потреби і здатності до планування і проектування виховного процесу щодо взаємодії з підлітками, виробленні конструктивних прийомів взаємодії) аспекти; професійно-ціннісних орієнтацій (ціннісне ставлення до педагогічної діяльності (аксіологічна спрямованість, визначення мети і особистісного сенсу даної діяльності); ціннісне ставлення до особистості підлітка, ціннісне ставлення до колег, до себе самого як педагога); професійної рефлексії (рефлексивно-оцінний (потреба і здатність педагога до самоаналізу і самооцінки власної діяльності і самого себе як її суб'єкта); комунікативний (уміння аналізувати і рефлексувати комунікативну ситуацію, стиль спілкування, а також оцінювати результати спілкування з підлітками і власний стан). Ключові слова: діяльнісно-рефлексивний критерій, готовність, майбутній вчитель, фізична культура, здоров'язбережувальна діяльність
33
ДУРМАНЕНКО, Є. А. "КОМУНІКАТИВНА КУЛЬТУРА ЯК КРИТЕРІЙ СФОРМОВАНОСТІ СОЦІАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВИХОВАТЕЛЯ." АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА» 1, no. 4 (April 18, 2022): 84–90. http://dx.doi.org/10.52726/as.pedagogy/2021.4.1.13.
Full textAbstract:
Формування та діагностика реального стану сформованості соціальної компетентності майбутніх вихователів сучасного закладу дошкільної освіти є надзвичайно актуальною проблемою сьогодення, оскільки від її розв’язання залежить успішність соціалізації підростаючого покоління. У статті проаналізовано різні підходи до визначення змісту поняття професійної компетентності майбутніх вихователів закладу дошкільної освіти, її структури. Визначено поняття соціальної компетентності та її ролі в професійній діяльності вихователя закладу дошкільної освіти. Метою статті є сутнісно-функційний аналіз поняття «комунікативна культура» як одного з важливих критеріїв сформованості соціальної компетентності майбутнього вихователя закладу дошкільної освіти. Окреслено методи дослідження: аналіз, синтез, узагальнення, систематизація. Комунікативну культуру майбутнього вихователя закладу дошкільної освіти визначено як набуту якість особистості, яка забезпечує реалізацію всіх складових частин спілкування та характеризується системою комунікативних знань, умінь, досвіду й здатностей, що забезпечують мовну комунікативну поведінку, орієнтацію в комунікативній ситуації, вибір необхідного стилю поведінки для досягнення мети комунікативного акту, аргументацію власної життєвої та соціальної позиції, конструктивне ведення ділових переговорів і продуктивну співпрацю в ході вирішення різних (у тому числі й професійних) завдань. Комунікативна культура майбутнього вихователя закладу дошкільної освіти формується в процесі професійної підготовки. Реалізуючи низку важливих функцій, комунікативна культура може слугувати критерієм визначення стану сформованості соціальної компетентності майбутнього вихователя закладу дошкільної освіти. Подальшого дослідження потребує розробка методичного інструментарію та рекомендацій щодо визначення стану сформованості соціальної компетентності майбутніх вихователів засобами показників комунікативної культури.
34
Honchar, Liubov. "The Criteria for the Formation of the Culture of Future Managers’ Professional Activity." IMAGE OF THE MODERN PEDAGOGUE 1, no. 2 (July 8, 2020): 15–19. http://dx.doi.org/10.33272/2522-9729-2020-2(191)-15-19.
Full text
35
Бермудес, Діана. "КРИТЕРІЇ ТА ПОКАЗНИКИ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ДО РЕАЛІЗАЦІЇ ВАРІАТИВНИХ МОДУЛІВ У ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ." Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології, no. 3(67) (March 27, 2017): 3–15. http://dx.doi.org/10.24139/2312-5993/2017.03/003-015.
Full text
36
КРАМАРЕНКО, Вікторія. "ДІАГНОСТИЧНИЙ АПАРАТ ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ СФОРМОВАНОСТІ ІНФОРМАЦІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ З НАВІГАЦІЇ Й УПРАВЛІННЯ СУДНАМИ." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 26, no. 3 (November 5, 2021): 54–67. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v26i3.879.
Full textAbstract:
У статті охарактеризовано діагностичний апарат для визначення сформованості інформаційної компетентності майбутніх фахівців з навігації й управління суднами. Запропоновано використовувати особистісний (слугує для діагностики мотиваційно-особистісного компонента), когнітивний (необхідний для діагностики інформаційно-пізнавального компонента професійної культури) та діяльнісний (потрібний для діагностики діяльнісноопераційного компонента) критерії. З’ясовано, що особистісному критерію сформованості інформаційної компетентності майбутніх фахівців з навігації та управління суднами відповідають такі показники, як мотивація до вивчення проблематики інформації та інформаційної діяльності у сфері судноводіння; стійкі пізнавальні інтереси у сфері інформаційної діяльності та навігаційної інформації, допитливість та прагнення нового; самоорганізація, здатність до аналізу своєї роботи з навігаційною інформацією; готовність підвищувати свій рівень знань про інформаційну компетентність. Про сформованість інформаційної компетентності за когнітивним критерієм запропоновано робити висновок за тим, як курсанти розуміють сутність інформаційної компетентності та специфіки роботи з навігаційною інформацією, види інформаційної діяльності судноводія; знають специфіку інформаційно-аналітичного опрацювання інформації, що стосується управління навігаційними інформаційними ресурсами та системами інформаційної безпеки. Щодо діяльнісного критерію сформованості інформаційної компетентності фахівців з навігації та управління суднами виокремлено такі показники, як уміння самостійно знаходити нову інформацію, працювати з різними джерелами інформації, видами літератури про процеси судноводіння, оцінювати і застосовувати інформацію в різних формах для розв’язання складних спеціалізованих завдань та практичних проблем у сфері судноплавства, давати визначення й пояснювати сутність понять зі сфери судноводіння, отримувати інформацію під час міжособистісних контактів та роботи в команді. Оцінювання сформованості інформаційної компетентності майбутніх фахівців з навігації й управління суднами запропоновано проводити за трьома рівнями – низьким, середнім, достатнім і високим. Визначення діагностичного апарату необхідне для з’ясування стану сформованості інформаційної компетентності майбутніх фахівців з навігації й управління суднами та проаналізувати отримані результати.
37
Бугаєнко, Тетяна. "МОДЕЛЬ ФОРМУВАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНОГО СТИЛЮ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ У ПРОЦЕСІ ПЕДАГОГІЧНОЇ ПРАКТИКИ." Науковий вісник Інституту професійно-технічної освіти НАПН України. Професійна педагогіка, no. 15 (September 21, 2018): 34–40. http://dx.doi.org/10.32835/2223-5752.2018.15.34-40.
Full textAbstract:
У даній статті розглядається зміст моделі формування індивідуального стилю професійної діяльності майбутніх учителів фізичної культури у процесі педагогічної практики. Визначено та обґрунтовано педагогічні умови, що безпосередньо впливають на ефективність цього процесу. Спроектовану модель деталізовано складовими методологічно-цільового, організаційно-змістовного і діагностичного блоків, у яких відображено мету освітнього процесу, сформульованих з урахуванням цивілізаційних запитів і соціального замовлення. Методологічно-цільовий блок містить основну ідею, якій підпорядковані всі складові елементи моделі, визначає здатність бачити загальний хід процесу і випереджувально коригувати його хід. Він визначає стратегію реалізації моделі і включає в себе мету, методологічні принципи й універсальні підходи становлення стилю. Організаційно-змістовний блок розкриває компонентний склад індивідуального стилю професійної діяльності; комплекс умов, форм, методів і засобів роботи, що забезпечують результативність реалізації моделі. Також охарактеризовано сукупність зовнішніх і внутрішніх причин, рушійних сил і явищ, окремі риси процесу становлення індивідуального стилю діяльності майбутнього вчителя. Розкрито зміст етапів його формування у майбутніх учителів фізичної культури в процесі педагогічної практики, сконструйовані таким чином, щоб кожний з наступних етапів містив елементи констатації стану стилю. Часові межі кожного етапу окреслені, з одного боку, індивідуально-психологічними властивостями студентів-практикантів, а з іншого, – специфікою конкретних умов життєдіяльності у процесі здобуття фахової освіти. Діагностичний блок спрямований на визначення ефекту від реалізації моделі та порівняння отриманих результатів. Він відображає інтеграцію таких інструментальних систем, як: структура стилю, критерії та рівні його сформованості, дає уявлення про механізм реалізації розробленої моделі через взаємозв'язок діагностичних процедур, визначення етапів становлення стилю і критеріально спрямований уплив організаційно-педагогічних умов на компоненти індивідуального стилю.
38
Криштанович, Світлана. "ПЕДАГОГІЧНИЙ ЕКСПЕРИМЕНТ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ МЕНЕДЖЕРІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ ЗА ІНФОРМАЦІЙНО-КОГНІТИВНИМ КРИТЕРІЄМ У ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ." Mountain School of Ukrainian Carpaty, no. 22 (June 26, 2020): 116–20. http://dx.doi.org/10.15330/msuc.2020.22.116-120.
Full textAbstract:
У статті визначено основу експериментального дослідження та встановлено методику експерименту, яка включала мету, завдання, вибір варіативних складників, обґрунтування засобів вимірювання, опис процедури експерименту та узагальнення результатів експерименту.Для розв‘язання поставлених завдань на різних етапах експериментального дослідження використано методи та методики досліджень, зокрема математичної статистики для кількісного й якісного аналізу та перевірки достовірності результатів експериментального дослідження (метод оцінки достовірності середніх величин, метод вимірювання та математичної обробки даних; t-критерій Стьюдента – для визначення наявності або відсутності статистичної розбіжності двох середніх, які подані в абсолютних значеннях). Для достовірності педагогічного експерименту було залучено магістрантів сфери знань 017 «Фізична культура і спорт» у 5-ти закладах вищої освіти України. Було виокремлено контрольну та експериментальну групи. Для розподілу груп на експериментальні та контрольні проаналізовано їхню академічну успішність за дисциплінами, які є фундаментальними для формування професійної компетентності майбутніх менеджерів фізичної культури і спорту за інформаційно-когнітивним критерієм.Установлено, що показниками інформаційно-когнітивного критерію є система знань фахових дисциплін щодо професійної підготовки та здатність використання дослідницьких умінь. Проаналізовано результати педагогічного експерименту для визначення сформованості професійної компетентності майбутніх менеджерів фізичної культури і спорту за інформаційно-когнітивним критерієм. Зясовано, що результатом проведеного формувального етапу педагогічного експерименту є підвищення рівня сформованості професійної компетентності менеджерів фізичної культури і спорту в магістрів за інформаційно-когнітивним критерієм, що сприятиме в подальшому їхній управлінській діяльності.
39
Жигунова, Вікторія. "ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРОФЕСІЙНОЇ СПРЯМОВАНОСТІ ІНШОМОВНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ З МІЖНАРОДНОЇ ІНФОРМАЦІЇ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 16, no. 1 (June 12, 2021): 154–67. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v16i1.696.
Full textAbstract:
У статті розглядаються різні підходи щодо трактування принципу професійної спрямованості у навчанні. Визначається поняття “професійна спрямованість” та аналізується принцип професійної спрямованості в іншомовній підготовці майбутніх фахівців з міжнародної інформації. Визначаються такі поняття, як інтереси, знання, життєвий досвід та уміння вчитись як складові професійної іншомовної підготовки майбутніх фахівців-міжнародників. Розглядаються поняття: “компетентнісний підхід”, “компетентність”, “професійна компетентність” та “іншомовна компетентність”. Представлено умови розвитку професійної компетентності, взаємозв’язок між комунікативною культурою суб’єкта, що вивчає іноземну мову, та його іншомовною компетентністю, якої він набуває у процесі засвоєння мови. Автор зазначає, що іншомовна професійна компетентність складається з компетенції лінгвістичного рівня, компетенції соціолінгвістичного рівня та компетенції прагматичного рівня. Продано відношення компонентів іншомовної професійної компетентності у її структурі. Детально аналізуються компоненти іншомовної компетентності. Виділяється поняття “іншомовна комунікативна компетенція” як професійно-важлива риса особистості фахівця з такими компонентами: лінгвістичний, соціокультурний, стратегічний, професійний. Сформованість іншомовної готовності майбутніх фахівців з міжнародної інформації розуміється як сукупність послідовних педагогічних впливів на її мотиваційно-орієнтаційний, когнітивно-інтегративний та ситуативно-діяльнісний компоненти та визначаються критерії сформованості цих компонентів. Виділяються чотири рівні сформованості іншомовної компетентності: низький, середній, достатній та високий.
40
Горбан, Євдокія. "СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МЕТОДИСТІВ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ У МІЖКУРСОВИЙ ПЕРІОД ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ." Науковий вісник Інституту професійно-технічної освіти НАПН України. Професійна педагогіка, no. 14 (September 21, 2018): 37–43. http://dx.doi.org/10.32835/2223-5752.2017.14.37-43.
Full textAbstract:
У статті зосереджено увагу на необхідності теоретичного обґрунтування, розробки й експериментальної перевірки технології розвитку професійної компетентності методистів професійно-технічних навчальних закладів у міжкурсовий період підвищення кваліфікації, що включає ціннісно-мотиваційний, інформаційно-когнітивний, професійнодіяльнісний і рефлексивно-оцінний етапи реалізації та ставить за мету безперервне професійно-педагогічне вдосконалення, самовдосконалення і саморозвиток, оволодіння інноваційними компетентностями професійної освіти, опанування коучинговими програмами стажування та наставництва. Охарактеризовано суперечності, що виникають внаслідок системного впровадження нової техніки та передових технологій, що вимагають постійної готовності працівників до змін характеру праці й самих професій, зростання загальноосвітнього та технічного рівнів, коли об‘єктивно виникає потреба у всебічному гармонійному розвитку всіх суб‘єктів, котрі беруть участь у виробництв. За таких умов педагогічні працівники повинні бути налаштовані на постійне оновлення своїх знань, професійних умінь і навичок, збагачення досвіду пізнавальної практичної діяльності, що підкріплюється відповідними ціннісними орієнтаціями. Наведено структуру педагогічної компетентності, розкрито суть професійної компетентності. На основі узагальнення наукових досліджень встановлено, що професійна компетентність розглядається як професійна підготовка і здатність педагогічних працівників (методистів) до виконання завдань і обов'язків діяльності, міра та основний критерій їх відповідності вимогам професійної діяльності, що складається з таких компонентів: знання, уміння, навички, професійна позиція, індивідуальні психологічні особливості людини та акмеологічні чинники (цінності та потреба в саморозвитку). Зосереджено увагу на реалізації творчого потенціалу методистів професійно-технічних навчальних закладів як суб‘єктів професійної діяльності у взаємодії з іншими суб‘єктами навчально-виховного процесу через розвиток професійної компетентності, що дає їм змогу успішно виконувати різноманітні види професійної діяльності, синтезувати широкий спектр знань та практичних дій, відображати ступінь сформованості професійної культури фахівців і визначати результати їх роботи.
41
Гомонюк, Олена, and Оксана Онишко. "ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНЬОГО ПЕДАГОГА." Psychology Travelogs, no. 1 (June 7, 2021): 58–71. http://dx.doi.org/10.31891/pt-2021-1-6.
Full textAbstract:
У статті розкрито погляди науковців на важливу складову професійно-педагогічної культури педагога – психологічну культуру. Доведено, що психологічна культура педагога характеризується складністю, інтегративністю, структурністю. Її компоненти – це різні властивості особистості, що вдосконалюються й формуютьсзід впливом загальної культури людини. Ступінь вияву основних психологічних властивостей і якостей є критерієм визначення рівня психологічної культури. Встановлено, що психологічна культура, як показник високого рівня розвитку педагогічних здібностей, складається із глибоких знань із основ психології, володіння арсеналом діагностичних методик, всебічного вивчення особистісних і діяльнісних характеристик тих, кого навчають, комплексу професійно-значущих якостей і гуманістичного типу педагогічної свідомості. Провідними елементами її є емпатія, рефлексія, інноваційно-творчі й комунікативні якості, що допомагають педагогу здійснювати особистісно-орієнтоване навчання й виховання учнів. Встановлено, що психологічна культура є тільки однією гранню такого комплексного явища як професійно-педагогічна культура педагога. Наявність професійно значущих особистісних якостей, стиль діяльності педагога, його темпераменту, інші компоненти психологічної культури багато в чому сприяють ефективності роботи педагога, але не є визначальними. Особливість професійно-педагогічної культури полягає в її інтегрованості, складній структурній організації й існуванні системи багатопланових взаємин між її компонентами.
42
Bilonozhko, Olena. "Criteria and indicators of development of lyceum teachers’ professional culture in the methodological work system." Bulletin of Postgraduate Education (Series «Educational sciences»), no. 18(47) (2021): 29–45. http://dx.doi.org/10.32405/2218-7650-2021-18(47)-29-45.
Full text
43
Tymkiv, Lidiya. "Адаптивна культура особистості як чинник професійного становлення соціальних працівників." Освітній простір України, no. 10 (May 17, 2017): 71–78. http://dx.doi.org/10.15330/esu.10.71-78.
Full textAbstract:
У статті розглядається значення адаптивної культури студентів у процесі фахової підготовки майбутніх соціальних працівників, презентуються результати експрес-діагностики симптомокомплексів адаптивної культури особистості за допомогою технологічного підходу “Кваліметричний профіль”. На основі системно-синергетичного підходу здійснено компонентно-структурний, функціональний аналіз феномену “адаптивна культура особистості”, обґрунтовано зміст поняття “адаптивна культура особистості” в цілісній системі її інтегративних якостей; визначено критерії та показники рівнів сформованості адаптивної культури особистості.З’ясовано, що вивчення рівня сформованості адаптивних властивостей необхідно здійснювати на особистісному рівні, аналізуючи та зіставляючи окремі аспекти цілісного розвитку загальної й адаптивної культур студента. У їх формуванні простежуються активні центри – домінування позитивного роз¬витку чи “западання” окремих якостей, що виступає результатом попереднього включення студентів у відповідні адаптивні аспекти стосунків. Результати дослідження засвідчили, що застосування експрес-діагностики симптомокомплексів адаптивної культури за допомогою технології “Кваліметричний профіль” дає змогу оперативно визначати співгармонійність у розвитку адаптивних властивостей студентів, здійснювати відповідну корекційну діяльність.
44
Лянной, М. О., Ю. М. Карпенко, and Н. В. Кукса. "МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ФАХІВЦІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ." Visnyk of Zaporizhzhya National University Physical education and Sports, no. 3 (December 14, 2021): 89–97. http://dx.doi.org/10.26661/2663-5925-2021-3-13.
Full textAbstract:
У статті визначено та науково обґрунтовано методологічні підходи до формування професійної компетентності майбутніх фахівців з фізичної культури і спорту у вищій школі, а саме особистісно-орієнтований, професійно-орієнтований, інтегративний, діяльнісний, здоров’язбережувальний, інформаційно-цифровий, аксіологічний та «self-made-man» підходи. Це дало змогу встановити основні вимоги до формування професійної компетентності майбутніх фахівців з фізичної культури і спорту та розуміння побудови навчального процесу у вищій школі для підготовки даних фахівців. Окреслені підходи дозволяють по-новому поглянути на сформовану систему професійної освіти у сфері фізичної культури і спорту, на сучасному рівні визначити його теоретичні основи і здійснити подальше просування в процесі його практичної реалізації з дослідно-пошукових та науково обґрунтованих позицій. Практико-орієнтований підхід у досліджені розглядається як орієнтація навчального процесу на кінцевий продукт професійного навчання, в якому конкретизовано види дій, що засвоєні студентами в ході роботи з навчальною інформацією у вигляді досвіду. Особистісно-орієнтований підхід визначається як орієнтація в процесі професійної підготовки фахівця з фізичної культури і спорту на особистість як на мету, суб’єкт, результат і головний критерій ефективності й продуктивності підготовки. Діяльнісний підхід розглядається як спосіб організації навчально-пізнавальної діяльності студента, за якого він активно буде брати участь у навчальному процесі з професійною перспективою на майбутнє. Інформаційно-цифровий підхід в освітньому процесі фахівців фізичної культури і спорту будується на постійній взаємодії з потоками інформації різної тематики у сфері фізичної культури і спорту з використанням інформаційно-комунікативних технологій і, як наслідок, застосування отриманих знань на практиці. Аксіологічний підхід в освітньому процесі фахівців з фізичної культури і спорту орієнтує на пріоритетність ціннісно-смислової, мотиваційної сфери особистості і гарантує таку його організацію, яка забезпечує становлення і розвиток ціннісних відносин студента в цій сфері. «Self-made-man» підхід передбачає сформованість глибоких знань про свій організм, про засоби цілеспрямованого впливу на фізичний стан, збереження і зміцнення здоров’я, на формування індивідуальної відповідальності, відповідних інтересів, потреб, ціннісних орієнтацій і рефлексії власної професійної діяльності.
45
Dudaryov, V. V. "Професійна компетентність соціальних працівників: методи управління." Grani 18, no. 4 (February 23, 2015): 27–32. http://dx.doi.org/10.15421/1715074.
Full textAbstract:
У статті актуалізовано проблему професійної компетентності соціальних працівників. Обґрунтовано, що пошук шляхів оптимізації професійної підготовки фахівців для системи соціального захисту населення лежить у руслі загальнодидактичних проблем педагогіки вищої школи. Здійснено теоретичний аналіз поглядів вітчизняних і зарубіжних вчених, які займаються проблематикою професійної компетентності соціальних працівників. Надано визначення понять «компетентність» та «професійна компетентність». Визначено основні компоненти професійної компетентності соціальних працівників: мотиваційний (психологічна готовність до професійної діяльності); ціннісносмисловий (спрямованість, ціннісні орієнтації, смисли); когнітивнопрофесійний (загальна культура, письменність, професійна освіченість); дієвопрофесійний (робота з людьми на різних соціальних рівнях, робота з інформацією, досягнення результатів і т.п.); аутопсихологічний (особистісна і професійна рефлексія); регулятивний (емоційновольова саморегуляція). Розглянуто загальну структуру і змістові критерії професійної компетентності соціального працівника. Надано характеристику інноваційних форм і методів управління професійною компетентністю соціальних працівників (casestudy, соціальнопсихологічний тренінг). Визначено умови успішності підготовки соціального працівника у вищому навчальному закладі. Зроблено висновки за результатами дослідження та визначено перспективні напрямки подільних наукових розвідок з напрямків, що стосуються предмета розгляду.
46
Voloshchuk, N. I., O. M. Denysyuk, O. V. Khodakivska, and O. Yu Galiutina. "ПОЗААУДИТОРНА РОБОТА СТУДЕНТА: НЕВИКОРИСТАНИЙ РЕЗЕРВ АБО ДЖЕРЕЛО ДИДАКТИЧНИХ ІННОВАЦІЙ." Медична освіта, no. 4 (September 25, 2018): 36–40. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2018.4.9193.
Full textAbstract:
Мета роботи – проаналізувати форми і методи самостійної позааудиторної роботи студентів, які використовуються на кафедрі фармакології, для вдосконалення навчального процесу та формування у майбутніх спеціалістів-медиків глибоких знань із фармакології і здатності до самоосвіти та самовдосконалення.
Основна частина. У даній статті ми представили організацію самостійної позааудиторної роботи студентів на кафедрі фармакології Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова. Вона ведеться за трьома основними напрямками: навчально-обовʼязковим, навчально-дослідницьким та науково-дослідним і включає в себе традиційні і нетрадиційні види та форми. Найбільш важливою складовою є ініціативна творча активність студентів. Хоча це самостійна робота студента, але вона ведеться при підтримці викладачів, саме тому на кафедрі створені та постійно оновлюються засоби дидактичної підтримки самостійної роботи (методичні рекомендації для підготовки до практичних занять та для самостійної позааудиторної роботи, мультимедійні презентації лекцій, навчальний посібник “Фармакологія. Конспект лекцій”, навчальна аптека, комплекти тестових завдань, фармакотерапевтичних і ситуаційних задач стандартного та нестандартного типу, критерії оцінювання всіх видів самостійної роботи). Такий підхід до організації самостійної позааудиторної роботи студентів дозволяє розвивати у майбутніх лікарів компетентності, необхідні для правильного формування їх професійної культури.
Висновок. Самостійна позааудиторна робота студентів як важливий інструмент та найбільш складна форма організації навчального процесу вимагає сучасної матеріально-технічної бази, відповідного теоретичного, психолого-педагогічного та науково-методичного супроводу, постійного пошуку нових результативних форм, методів і засобів навчання.
47
Друшляк, Марина. "ФОРМУВАННЯ ВІЗУАЛЬНО-ІНФОРМАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ МАТЕМАТИКИ ТА ІНФОРМАТИКИ: ПІЗНАВАЛЬНИЙ КРИТЕРІЙ." Physical and Mathematical Education 29, no. 3 (June 23, 2021): 51–57. http://dx.doi.org/10.31110/2413-1571-2021-029-3-008.
Full textAbstract:
Формулювання проблеми. В умовах зростання обсягів навчального контенту та збільшення ролі візуалізації в освітньому процесі володіння уміннями сприймати, аналізувати, порівнювати, зіставляти, інтерпретувати, продукувати з використанням інформаційних технологій, структурувати, інтегрувати, оцінювати поданий наочно навчальний матеріал підвищують конкурентоздатність учителів на ринку праці, тобто затребуваними стають вчителі із сформованою візуально-інформаційною культурою. Матеріали і методи. Основою дослідження стали наукові розвідки вітчизняних і закордонних учених, які займаються вивченням питань підготовки майбутніх вчителів математики та інформатики. Для досягнення мети були використані методи теоретичного рівня наукового пізнання: аналіз наукової літератури, синтез, формалізація наукових джерел, опис, зіставлення та статистичні методи: критерій Пірсона; t-критерій Стьюдента. Результати. Пізнавальний критерій характеризується наявністю предметних, методичних, психологічних та технологічних знань щодо візуалізації та діджіталізації освіти. Показниками пізнавального критерію є: ступінь інформованості про наявність засобів комп’ютерної візуалізації та можливість їх використання в освітньому процесі; наявність системи знань в галузі візуалізації інформації та основ когнітивно-візуальних технологій, про класифікацію спеціальних програмних засобів предметного спрямування, про засоби комп’ютерної візуалізації, про можливості використання засобів комп’ютерної візуалізації з урахуванням навчальної мети, обраних форм і методів навчання, про психологічні та вікові особливості сприймання навчального контенту, про структурування навчального контенту; рівень розвитку візуального мислення. Статистичні розрахунки підтвердили, що експериментальні групи ЕГ1, ЕГ2 і контрольна група КГ мають статистично різні середні на рівні значущості 0,05. Висновки. Позитивну динаміку зрушень за показниками пізнавального критерію сформованості візуально-інформаційної культури неможливо було б забезпечити у рамках традиційного підходу до професійної підготовки майбутніх учителів математики та інформатики. Це засвідчуює ефективність впровадження авторської педагогічної системи формування візуально-інформаційної культури майбутніх учителів математики та інформатики, що реалізується шляхом корекції змісту підготовки майбутніх учителів (впровадження спецкурсів, поглиблення змісту професійно-спрямованих дисциплін), активного залучення студентів до науково-дослідної роботи (збільшення кількості курсових робіт з проблем когнітивної візуалізації, участь у студентських наукових конференціях), використання неформальної освіти (участь у тренінгах, майстер-класах, вебінарах).
48
Polyvaniuk, V. "Criteria and indicators for assessing the formation of professional competence of future specialists in physical culture and sports Armed Forces of Ukraine." Science and Education a New Dimension IX(252), no. 99 (April 25, 2021): 42–47. http://dx.doi.org/10.31174/send-pp2021-252ix99-10.
Full text
49
Іванчук, С. А. "ГОТОВНІСТЬ МАЙБУТНІХ ВИХОВАТЕЛІВ ДО ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНО ДОЦІЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ЯК РЕЗУЛЬТАТ ФАХОВОЇ ПІДГОТОВКИ." Духовність особистості: методологія, теорія і практика 102, no. 3 (December 30, 2021): 123–35. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2021-102-3-123-135.
Full textAbstract:
Параметри результативності (ефективності) професійної підготовки майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти презентовано у різних вимірах. У статті означено феноменологію еколого-професійної та еколого-педагогічної компетентності. Проаналізовано екологічну домінанту у професійній підготовці майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти.
Визначено новий підхід до підготовки фахівців дошкільної освіти – лідерської діяльності педагога в екологічній освіті дошкільників, яка представляє цілісну модель, що включає мотиваційно-ціннісну, емоційно-вольову, змістову та діяльнісну підструктури та критерії до них.
Окреслені ключові атрибути та екологічні домінанти у професійній підготовки майбутнього фахівця дошкільної освіти до здійснення еколого-педагогічної діяльності.
Акцентовано увагу на таких поняттях, як екологічна культура, соціально-екологічна компетентність, еколого-педагогічна компетентність майбутніх вихователів, еколого-педагогічна готовність, професіоналізм вихователів дошкільних закладів у формуванні екологічно доцільної поведінки дошкільників, готовності майбутніх вихователів до формування в старших дошкільників навичок, орієнтованих на сталий розвиток.
Подано власне ставлення до розуміння «готовність до формування екологічно доцільної поведінки дітей дошкільного віку» – професійно-особистісне цілісне інтегративне новоутворення, яке характеризується наявністю сформованих (привласнених) мотиваційно-ціннісних диспозицій, когнітивно-інтелектуальних характеристик, поведінкових патернів і рефлексивно-оцінних дій, що розкриваються у здатності суб’єкта професійної діяльності до ефективного формування означеного сегменту життєдіяльності дошкільників.
50
Volochiy, Yuliana. "Готовність майбутніх соціальних педагогів до формування волонтерської культури фахівця: критерії і показники оцінювання." Освітній простір України, no. 10 (May 17, 2017): 35–40. http://dx.doi.org/10.15330/esu.10.35-40.
Full textAbstract:
У статті обгрунтовано критерії і показники готовності майбутніх соціальних педагогів до формування волонтерської культури фахівця. Подається визначення “волонтерська культура” особистості, проаналізовано зміст та особливості гносеологічного, конструктивно-проективного, організаційного, комунікативного, перцептивно-рефлексивного компонентів професійних здібностей волонтера.