Academic literature on the topic 'Концентрація виробництва'

Мета роботи. Визначення залишкової концентрації пероксиду водню у дистильованій воді, яка відповідає вимогам ДФУ, і обгрунтування кількості промивної води, потрібної для повного видалення Н2О2 після дезінфекції лабораторного посуду і обладнання. Матеріали і методи. Вода деоінізована була отримана з системи Millipore Direct-Q 3 UV, вода дистильована – з аквадистилятора GFL2008. Використовувались розчини пероксиду водню 30% виробництва "Carlo Erba Reagents S.A.S" чистоти "For analysis ACS-Reag.Ph.Eur.-Reag.USP-Stabilized" і 35% кваліфікації "медичний" виробництва "УкрХім". Досліди здійснювались з використанням фармакопейного теста "речовини, що окиснюються" і кондуктометричних вимірювань. Кондуктометричні дослідження проводили на кондуктометрі Hanna HI 2300. Результати і обговорення. З'ясовано, що фармакопейне випробовування "речовини, що окиснюються" (перманганатометричний метод) дозволяє ідентифікувати перекис водню при концентрації приблизно ≥ 10-4%. Була також виміряна питома електропровідність (ПЕ) розведених (3.5х10-5…3.5%) "фармакопейного" і "медичного" розчинів пероксиду водню. З'ясовано, що ПЕ розведених розчинів Н2О2 "фармакопейної" і "медичної" кваліфікації суттєво відрізняється. Вірогідно, це обумовлено наявністю стабілізаторів різної природи (органічних і неорганічних) і в різних концентраціях (в "фармакопейній" Н2О2 – в мінімальній, в "медичній" – в значній концентрації). Висновки. Встановлено, що при кожному ополіскуванні лабораторного посуду дистильованою водою, концентрація пероксиду водню зменшується приблизно в 50-100 разів. Тому для повного видалення пероксиду водню з лабораторного посуду та обладнання (досягнення концентрації <10-4%) - потрібна 3-4-кратна промивка дистильованою водою. Теоретичні розрахунки підтверджені експериментальними даними. Знайдено, що пероксид водню має низьку ПЕ, яка менша за ПЕ розчинів стабілізаторів в ньому, і кондуктометричний метод непридатний для контролю залишкових кількостей Н2О2 в лабораторному посуді і обладнанні.

Досліджено вплив стабілізатора (модифікатора) каталітичного комплексу – натрієвої солі перфторованої сульфокислоти – на каталітичну систему [FeCl3– NaCl] у промисловому процесі прямого рідиннофазного хлорування етилену до 1,2-дихлоретану на діючій установці хлорування етилену виробництва хлористого вінілу ТОВ "Карпатнафтохім", м. Калуш, Івано-Франківської області. Встановлено, що введення до складу каталізатора натрієвої солі перфторованої сульфокислоти в кількості 1-4 % від маси хлориду натрію не призводить до помітних змін у процесі розчинення, а зростання кількості стабілізатора каталітичного комплексу від 4 до 10 % скорочує тривалість розчинення з 2 до 1 год, веде до зростання концентрації хлориду натрію до проектних значень у каталітичному розчині та до збільшення селективності утворення цільового продукту до 99,3 %, при цьому кількість побічних продуктів – в основному 1,1,2-трихлоретану – зменшується в 1,8 раза. Показано, що експериментальні результати, отримані в лабораторії, корелюють із результатами, отриманими у промислових умовах. Після припинення подачі модифікатора технологічні показники процесу погіршуються, концентрація йонів натрію зменшується з 50 до 6-8 ррм, а селективність утворення 1,2-дихлоретану – до 98,5 %. Використання натрієвої солі перфторовної сульфо-кислоти у промисловому процесі можливе без будь-яких змін у технологічній схемі діючого виробництва 1,2-дихлоретану. Експериментально визначена оптимальна концентрація натрієвої солі перфторованої сульфокислоти, яка становить 8-10 % від маси хлориду натрію. Результати випробовувань модифікатора каталітичної системи процесу прямого рідинно-фазного хлорування етилену показали ефективність його роботи у промислових умовах і дали змогу отримати фактичний економічний ефект.

Вступ. Україна є одним з провідних світових експортерів соняшникової олії. Важливим показником безпечності є вміст у ній токсичних елементів, який не повинен перевищувати гранично допустимі концентрації. Токсичні речовини, потрапляючи в організм людини, знижують функції окремих систем і органів та призводять до імунодефіцитного стану організму. До токсичних елементів, за якими контролюються харчові продукти належать купрум (Cu), цинк (Zn), ферум (Fe), кадмій (Cd), плюмбум (Pb), арсен (As) та меркурій (Hg).Проблематика. Не дивлячись на значний прогрес фізико-хімічних методів аналізу, визначення токсичних елементів у сировині, напівфабрикатах та харчових продуктах є складним та проблемним, а питання розробки методів їх ідентифікації є актуальним.Мета. Порівняння методів інверсійної хронопотенціометрії (ІХП) та атомної абсорбції при визначенні вмісту токсичних елементів в соняшниковій олії на різних стадіях технологічного процесу її виробництва.Матеріали і методи. Соняшникову олію, одержану пресуванням та екстрагуванням, та суміш пресової з екстракційною різного ступеня очищення (гідратовану, нейтралізовану, вінтеризовану та рафіновану дезодоровану) досліджено методами ІХП та атомної абсорбції. При визначенні концентрації токсичних елементів методом ІХП встановлено тривалість інверсії анодного розчинення йонів металів, які попередньо були накопичені у процесі електролізуна поверхні індикаторного електроду.Результати. Аналіз зразків олії свідчить про те, що всі вони містять токсичні елементи, концентрація яких зменшується на кожній стадії виробництва олії, проте не перевищує допустимих рівнів, регламентованих нормативними документами.Висновки. Результати дослідження створюють передумови для широкого впровадження методу ІХП на рафінаційному виробництві, оскільки цей метод дозволяє визначати вміст токсичних елементів в рослинних оліях з високою збіжністю результатів відносно традиційно застосовуваного методу атомної абсорбції.

Мета роботи. Провести аналіз рівня концентрації аптечних закладів (АЗ) в Україні за територіальною та демографічною ознаками і виявити тенденції розвитку конкурентних умов ведення роздрібної реалізації лікарських засобів (ЛЗ). Матеріали і методи. Для оцінки рівня концентрації аптечних закладів, з огляду на територіальне розташування аптек (за областями), застосовували метод групувань, що дав можливість типологізувати адміністративні субʼєкти. Як вихідні показники було взято: кількість аптечних закладів (дані Ліцензійного реєстру з виробництва лікарських засобів (в умовах аптеки), оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобам), чисельність населення та площу по областях України (сайт Державної служби статистики України), як результативні вважали кількість населення на один аптечний заклад і кількість аптечних закладів на 100 км2. Для побудови контура за кількістю АЗ, що входять до груп у розрахунку на 10 тис. осіб і 100 км2 використано графічний метод. Результати й обговорення. Аналіз показав, що при групуванні аптечних закладів за демографічною ознакою більше половини областей мають дуже високий та високий рівень концентрації аптечного ринку. Це означає, що рівень доступності аптек для населення в Україні високий, проте має місце надзвичайно висока конкуренція. Групування аптечних закладів відповідно до територіального поширення показало, що близько 50 % областей України мають низьку концентрацію аптечного ринку в розрахунку на одиницю площі, тобто фізична доступність аптек та фармацевтичної допомоги в них є досить низькою. Висновки. Виявлено певний дисбаланс при двох групуваннях: за демографічною ознакою в більш ніж половині областей дуже висока концентрація аптечних закладів, тобто конкуренція в роздрібному сегменті фармацевтичного ринку вкрай висока, а за територіальною ознакою майже половина регіонів – з низьким рівнем концентрації аптечних закладів. Тобто області з переважно сільськими населеними пунктами мають низький рівень фармацевтичного забезпечення. Це свідчить лише про те, що в аптечному сегменті визначальним є вплив фінансових чинників на організацію фармацевтичної діяльності та комерціалізація.

Об’єктом досліджень була галузь молочного скотарства України. Метою роботи було проаналізувати стан галузі молочного скотарства в Україні, визначення проблем та шляхів подолання кризового стану. Галузь молочного скотарства в Україні характеризується скороченням поголів’я худоби, зменшенням загального обсягу виробництва молока. Втрата молочних корів – це втрата стратегічних ресурсів, відновлення яких у найближчому майбутньому досить проблематичне. Тому стабілізація поголів’я і розвиток молочного скотарства повинні стати важливим пріоритетом аграрного виробництва. Тенденції структури виробництва молока засвідчують поступове нарощування його обсягів великими сільськогосподарськими підприємствами, що є позитивним з точки зору якості молока, економічної ефективності його виробництва. Основними напрямами розвитком молочного скотарства є зосередження уваги на розширенні виробництва молока у великих господарствах. Для підтримання необхідного рівня виробництва молочної сировини молокопереробні підприємства продовжуватимуть ініціювати і фінансувати незалежність країни у даному сегменті національного агропродовольчого ринку, а також захист його від неякісної імпортної продукції; контролювати дотримання екологічних нормативів і протиепідеміологічних заходів, особливо крупними товаровиробниками, що, як правило, розміщують свої виробництва поблизу великих населених пунктів. Основу молочного скотарства повинні становити вітчизняні породи, які за генетичним потенціалом знаходяться на рівні кращих європейських аналогів, а за якістю молока, плодючістю, тривалістю продуктивного використання їх переважають. Кількість і якість молочної сировини, що виробляється сьогодні в Україні, не відповідає вимогам ринку. Основними причинами цього є дрібнотоварність виробництва молока, концентрація його переважно у господарствах населення, постійне скорочення молочного поголів’я, низька ефективність селекційної роботи, дефіцит коштів для впровадження передових технологій годівлі, утримання та відтворення стада, відсутність економічних і соціальних стимулів покращення організації праці у молочному тваринництві, зокрема, низький рівень заробітної плати, несприятливі умови праці на селі тощо. Подальше поліпшення ситуації у молочному скотарстві вимагає державного стимулювання виробників шляхом підтримки їх діяльності.

Мета роботи. Визначення вмісту біологічно активних речовин та елементного складу трави звіробою різних виробників, виявлення кореляцій між вмістом АФІ та мікроелементним складом трави. Матеріали і методи. У дослідженні використано стандартні зразки органічних речовин виробництва фірми Fluka, стандартні зразки іонів металів виробництва СКТБ фізико-хімічного інституту імені О. В. Богатського НАН України, зразки звіробою трави різних виробників. Аналітичне обладнання: спектрофотометр Hewlett Packard 8452A, рідинний хроматограф Shimadzu LC-20, обладнаний УФ-детектором, з використанням колонки Phenomenex Luna C18, атомно-абсорбційний спектрофотометр Solaar S4 AA (Thermo Electron Co., США). Статистичні розрахунки здійснено з використанням пакету статистичних програм IBM SPSS-19. Результати й обговорення. Досліджено вміст біологічно активних речовин (гіперицин, гіперозид, рутин, кверцетин, хлорогенова, неохлорогенова, розмаринова та кофейна кислоти) та елементний склад зразків трави звіробою чотирьох різних виробників. Зареєстрована суттєва варіація вмісту органічних речовин. Наприклад, концентрація гіперицину, що є одним з основних активних фармацевтичних інгредієнтів звіробою, змінюється у 2-5 разів. Встановлено статистично значущі позитивні або негативні кореляції між концентраціями деяких елементів (K, Mg, Fe, Mn, Cd) та вмістом органічних речовин (рутин, гіперозид, гіперицин та гідроксикоричні кислоти). Висновки. Вміст біологічно активних речовин, а саме гіперицину, рутину, гіперозиду, досліджених гідроксикоричних кислот, суттєво змінюється в залежності від походження та елементного складу зразків трави звіробою.

Розглянуто технологічну послідовність переробки неоногелієвої суміші, що включає утилізацію віддувочної фракції на основі гелію. Україна позбавлена газових родовищ, які містять гелій в концентраціях, достатніх для промислового виробництва. Тому переробка гелієвих побічних сумішей для вітчизняної промисловості є вкрай актуальною. Розділення Ne-He-сумішей зазвичай проводять шляхом низькотемпературної адсорбції. Окрім чистого гелію в адсорберах утворюються концентровані суміші неону, які можуть бути сировиною в кріогенному виробництві неону. Такий крок дозволяє створити фактично безвідходний ресурсозберігаючий процес отримання легких рідкісних газів. Реалізація згаданого технічного рішення пов’язана з рядом технологічних обмежень. Зокрема, переробка зворотного потоку неону (після вилучення з віддувки основної частки гелію) можлива у разі достатньої концентрації Ne. В ідеалі, вміст неону в такому потоці має бути не нижчим, ніж у початковій сирій суміші перед ректифікаційним блоком. Для підтримання оптимальної концентрації неону у зворотному потоці запропоновано проводити утилізацію віддувки в два етапи. На першій стадії суміш розділяється у мембранному модулі і з неї формується перший потік неонового концентрату. За рахунок часткового вилучення неону залишкова суміш збагачується гелієм і її переробка методом кріогенної адсорбції спрощується. Запропонована схема поділу побічного гелієвого концентрату дозволяє автоматично підтримувати задану концентрацію за рахунок балансу потоків на виході з мембранного модуля. Попередній поділ суміші в мембрані сприяє економії холодоагенту (рідкого азоту) за рахунок зниження навантаження на адсорбційний блок отримання гелію. Комбінована система розділення суміші легких рідкісних газів дозволяє отримувати гелій з концентрацією 99,999…99,9999%

Мета дослідження – шляхом дослідження рівнів мелатоніну і прозапальних цитокінів у вагітних із плацентарною недостатністю встановити можливий взаємозв’язок між плацентарною недостатністю та прозапальною ланкою імунітету. Матеріали та методи. Обстежено 46 вагітних (дослідна група) з плацентарною недостатністю, що була реалізована у вигляді синдрому затримки внутрішньоутробного розвитку плода ІІ–ІІІ ступенів у термін вагітності 30–36 тижнів. Контрольну групу становили 20 жінок з неускладненим перебігом вагітності в той же термін. Для вивчення концентрації мелатоніну в крові використовували набір Melatonin ELISA виробництва IBL (Німеччина). Прозапальні цитокіни, зокрема фактор некрозу пухлин-α (TNF-α), інтерлейкін-1-β (IL-1-β), інтерлейкін-6 (IL-6), визначали в крові за допомогою реактивів виробництва фірми «Вектор-Бест» (Україна). Результати дослідження та їх обговорення. Встановлено, що концентрація мелатоніну вірогідно знижується, якщо вагітність ускладнена затримкою внутрішньоутробного розвитку плода (дослідна група – (126,87±14,87) pg/ml, контрольна група – (231,25±21,56) pg/ml, p<0,001). Рівні прозапальних цитокінів у дослідній групі були вірогідно вищими порівняно з контролем (TNF-α: дослідна група – (10,05±1,35) pg/ml, контрольна група – (5,60±1,50) pg/ml, p<0,05; IL-1-β: дослідна група – (14,67±2,13) pg/ml, контрольна група – (3,96±0,92) pg/ml, p<0,001; IL-6: дослідна група – (6,91±0,99) pg/ml, контрольна група – (2,69±0,99) pg/ml, p<0,05). Висновки. Рівень мелатоніну в крові вірогідно знижується при плацентарній недостатності, що реалізована у вигляді затримки внутрішньоутробного розвитку плода. При даній патології також спостерігається активізація прозапальної ланки імунітету, що проявляється підвищенням у крові рівнів TNF-α, IL-1-β та IL-6.

Одним із завдань високогустинного пивоваріння як сучасної енергоощадної технології є отримання пива високої якості, адже смак і аромат напою ‒ його головні споживчі властивості. Віцинальні дікетони ‒ діацетил (2,3-бутандіон) та 2,3-пентандіон – відіграють значну роль у формуванні смаку. Завдання пивоварів полягає в зведенні до мінімуму їх утворення або пришвидшенні їх відновлення до речовин із вищим порогом відчуття. До основних методів зниження вмісту дікетонів належать оптимізація параметрів бродіння та дозрівання, використання модифікованих штамів дріжджів та іммобілізованих дріжджових клітин. Цього досягають також застосуванням ферменту α-ацетолактатдекарбоксилази, який міститься в ферментному препараті Матурекс. Він каталізує реакцію перетворення α-ацетолактату безпосередньо в ацетоїн, минаючи утворення діацетилу. Таким чином значно знижується вміст дікетонів у пиві та скорочується тривалість його дозрівання. В роботі досліджено вплив параметрів зброджування високогустинного сусла – концентрації сухих речовин у суслі, температури та тривалості процесу на вміст дікетонів у пиві. Визначено оптимальні умови головного бродіння: концентрація сусла 16% сухих речовин, температура бродіння 15 °С, тривалість 7 діб. Встановлено вплив дози ферментного препарату Матурекс 1, 2 і 3 г на 1 гл сусла на вміст віцинальних дікетонів у молодому пиві. Визначено оптимальну дозу препарату, яка становить 2 г на 1 гл сусла. Досліджено вплив ферментного препарату Матурекс на фізико-хімічні показники молодого та готового пива – вміст екстракту та етанолу, рН і кислотність, вміст віцинальних дікетонів. Таким чином, для пришвидшення процесів дозрівання пива в технології високогустинного пивоваріння, зниження вмісту віцинальних дікетонів у пиві та збільшення ефективності виробництва можна рекомендувати зброджування сусла концентрацією 16% сухих речовин при температурі 15 °С впродовж 7 діб з додаванням ферментного препарату Матурекс у кількості 2 г на 1 гл сусла.

Дипломна магістерська робота присвячена удосконаленню циклічного процесу адсорбційного поділу газової суміші з отриманням водню, аналізу математичної моделі технологічного процесу виробництва водню та обґрунтуванню, розробці і дослідженню автоматизованої системи керування технологічним процесом виробництва водню. Досліджені моделі, методи і алгоритми автоматизованого керування, що забезпечують отримання водню методом адсорбційного поділу газових сумішей з циклічно мінливим тиском при виконанні заданих технологічних обмежень. В дослідженнях використовувались методи системного аналізу, математичного моделювання, оптимізації, теорії керування, теорії процесів і апаратів хімічної технології. За результатами досліджень розроблена структура автоматизованої системи керування технологічним процесом виробництва водню, проведено дослідження закономірностей динаміки адсорбційних процесів з циклічною зміною тиску при дії різних збурень та запропоновано застосування адаптивної системи керування циклічним процесом адсорбційного поділу газової суміші з отриманням водню.
Дипломная магистерская работа посвящена усовершенствованию циклического процесса адсорбционного разделения газовой смеси с получением водорода, анализу математической модели технологического процесса производства водорода и обоснованию, разработке и исследованию автоматизированной системы управления технологическим процессом производства водорода. Исследованы модели, методы и алгоритмы автоматизированного управления, обеспечивающие получение водорода методом адсорбционного разделения газовых смесей с циклически изменяющимся давлением при выполнении заданных технологических ограничений. В исследованиях использовались методы системного анализа, математического моделирования, оптимизации, теории управления, теории процессов и аппаратов химической технологии. По результатам исследований разработана структура автоматизированной системы управления технологическим процессом производства водорода, проведено исследование закономерностей динамики адсорбционных процессов с циклическим изменением давления при воздействии различных возмущений и предложено применение адаптивной системы управления циклическим процессом адсорбционного разделения газовой смеси с получением водорода.
Thesis is devoted to improving the cyclic proccss of adsorption separation of a gas mixture with hydrogen production, analysis of the mathematical model of the technological proccss of hydrogen production and substantiation, development and research of an automated control system for the technological proccss of hydrogen production. Models, methods and algorithms of automated control, which provide hydrogen production by the method of adsorption separation of gas mixtures with cyclically variable pressure at performance of the set technological restrictions, are investigated. The research used methods of systems analysis, mathematical modeling, optimization, control theory, proccss theory and chemical technology. According to the research results, the structure of the automated control system of the hydrogen production proccss was studied, the regularities of the dynamics of adsorption processes with cyclic pressure change under different perturbations were studied and the application of the adaptive control system of the cyclic proccss of adsorption separation of gas mixture with hydrogen production was proposed.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 – економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). – Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут», Харків, 2020. У дисертаційній роботі розглянуто теоретико-методичні положення антикризового управління вітчизняними машинобудівними підприємствами на основі використання радикальних інструментів перепроектування виробничих процесів. Автор формулює власну наукову позицію щодо характеристики реінжинірингу виробництва в умовах антикризового управління як активного стратегічного методу, що дозволяє оптимізувати виробничі процеси на підприємствах важкого машинобудування та їх об'єднаннях з метою швидкого реагування на прояви кризи та подальшого забезпечення функціонування в умовах кризи. Удосконалено методичні підходи до систематизації виробничих процесів підприємств важкого машинобудування, які розподіляються за видами продукції на кожному етапі виробничого циклу, і дозволяють сформулювати конкретизований перелік основних і допоміжних виробничих процесів та об'єкти реінжинірингу. У дисертації обґрунтовуються методичні положення використання реінжинірингу виробництва на підприємствах важкого машинобудування, що враховують використання засобів концентрації та спеціалізації виробництва та на основі досвіду управління технологічними процесами вітчизняних підприємств, за рахунок чого підвищується ефективність діяльності підприємств важкого машинобудування та їх об’єднань. Сформульовано етапи проекту реінжинірингу виробництва, описано процес моделювання виробничих процесів відповідно до їх ролі у виробничому циклі підприємств важкої промисловості, що спрощує систему управління процесами і знижує витрати на забезпечення процесів. Визначено, що основними можливостями реінжинірингу в подоланні кризи є: поліпшення базових показників діяльності підприємства шляхом оптимізації виробничих процесів, підвищення ефективності виробництва шляхом перепрофілювання логістичних і технологічних процесів, зміна структури основних засобів і оборотних коштів при проведенні концентрації виробництва. Діагностику узагальнених фінансово-економічних показників важкого машинобудування визначають основні об'єкти реінжинірингу виробництва: основні засоби (цехи, виробничі площі, обладнання, нематеріальні активи); технологія виробництва; внутрішня логістика; організація персоналу; система організації постачання сировини. Розроблені полодення реінжинірингу виробництва в умовах антикризового управління дають змогу структурувати інструменти управління кризою, розширюючи їх за допомогою інноваційних підходів. Проект реінжинірингу виробництва передбачає використання концентрації, спеціалізації та диверсифікації на кожному підприємстві та їх об’єднанні, впровадження бережливого виробництва, системи контролю якості та створення технологічних та інженерних центрів. Антикризове управління з використанням реінжинірингу здійснюється шляхом оптимізації виробничих процесів, вдосконалення логістики, запровадження системи мотивації та вдосконалення системи забезпечення персоналом. Сформульовано та обґрунтовано етапи реалізації проекту реінжинірингу виробництва на підприємствах важкого машинобудування. На підготовчому етапі ведеться діагностика та побудова дерева завдань проекту. Фаза впровадження включає в себе процеси моделювання, визначення варіантів проведення концентрації, виявлення та опису ризиків, прогнозування результатів. Фаза впровадження включає зосередження, спеціалізацію та диверсифікацію виробництва, перепроектування процесів, створення систем стимулювання та управління якістю, оптимізацію структури персоналу. Заключний етап представлений розрахунком показників ефективності проекту та порівнянням результатів діяльності з очікуваними. У дисертації проведено оцінку ефективності реалізації проекту реінжинірингу виробництва на підприємствах важкого машинобудування. З’ясовано, що основними факторами успіху є наступні: визначення та розгляд ризику, забезпечення безперервного процесу управління проектами та залучення групи фахівців з різних сфер виробництва, використання інноваційного редизайну виробничих процесів, ефективність використання радикальних інструментів управління кризою для фіксації досягнутих змін. Удосконалено методичні рекомендації щодо систематизації стратегічних цілей проекту реінжинірингу виробництва, які групуються за змістом виконуваних операцій відповідно до визначених об’єктів реінжинірингу та дозволяють адаптувати проект реінжинірингу виробництва для промислових підприємств.
Thesis for the degree of Candidate of Economic Sciences (PhD) in specialty 08.00.04 – economics and management (of economic activity). - National Technical University «Kharkiv Polytechnic Institute», Kharkov, 2019. In dissertation work the theoretical and methodological positions of anti-crisis management of domestic machine-building enterprises based on the use of radical tools of redesigning of production processes are considered. The author formulates his own scientific position regarding the characterization of the reengineering of production in crisis management as an active strategic method, which allows to optimize production processes in heavy engineering enterprises and their associations in order to provide a quick response to the manifestations of the crisis in order to further enable the functioning of the crisis. The methodical approaches to the systematization of production processes of enterprises of heavy engineering, which are distributed according to the types of production at each stage of the production cycle, are improved, and they allow to formulate a concretized list of basic and auxiliary production processes as objects of reengineering. The dissertation substantiates the methodical approaches to the analysis of the patterns of construction and formation of the content content of the model of production reengineering at the enterprises of heavy mechanical engineering, which takes into account the use of tools of concentration and specialization of production and is based on the experience of process management of domestic enterprises, due to which it is possible to adapt the developed model for various enterprises of mechanical engineering and their associations using certain stages of the project of reengineering of production va modeling of production processes in accordance with their role in the production cycle of heavy machinery enterprises, which simplifies the process management system and reduces the cost of providing processes. There is determined that the core capabilities of reengineering in the crisis overcoming are: improving the basic performance of the enterprise by optimizing its production processes, improving production efficiency by redesigning logistics and technological processes, changing the structure of fixed assets and working capital in carrying concentration of production. The diagnosis of generalized financial and economic indicators of heavy engineering industry determine the main objects of reengineering the production:fixed assets (workshops, production space, equipment, intangible assets); production technology; internal logistics; organization of personnel; system of organization of raw material supply. The developed model of reengineering of production in crisis management enables structured crisis management tools, extending them through innovative approaches. Model reengineering of production involves the use of concentration, specialization and diversification within the association and each company separately, implementation of lean production, quality control systems and the creation of technological and engineering centers. Crisis management using reengineering is carried out by optimizing production processes, improving logistics, introducing a system of motivation, and improving the personnel supply system. The stages of implementation of the project of reengineering of production at heavy machinery enterprises were formulated and substantiated. At the preparatory stage, the company's diagnosis and construction of the project objectives tree are underway. The implementation phase includes modeling processes, determining options for conducting concentration, identifying and describing risks, forecasting results. The implementation phase involves concentrating, specializing and diversifying production, re-designing processes, creating incentive systems and quality management, optimizing staffing structure. The final stage is presented by the calculation of the project's performance indicators and the comparison of the performance with the expected. The paper assessed the efficiency of project implementation reengineering of production at enterprises of heavy engineering associations using the calculation of discounted cash flow, net present value, profitability index and internal rate of return. It is possible to find out what are the main factors of success: determination and consideration of risk exposure, ensuring a continuous process of project management and engagement group of specialists from different spheres of production, the use of innovative redesign of manufacturing processes, efficiency of use of radical crisis management tools for fixing achieved change. The methodical provision of crisis management by industrial enterprises is improved on the basis of the developed model of reengineering of production by expanding the functionality methods for optimizing production processes and interprocess relations, concentration and specialization of production. For the developed model, the means of implementing the strategic objectives of the project of reengineering of production are systematized, in accordance with the system approach in grouping executed operations in terms of content and objects, which allows to monitor and coordinate the implementation of strategic objectives at all stages of the project reengineering production.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 – економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). – Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут», Харків, 2019. У дисертаційній роботі розглянуто теоретико-методологічні положення антикризового управління вітчизняними підприємствами машинобудування, що ґрунтуються на використанні радикальних інструментів перепроектування виробничих процесів. Сформульовано власну наукову позицію щодо характеристики реінжинірингу виробництва в антикризовому управлінні як активного стратегічного методу та удосконалено методичні підходи до систематизації виробничих процесів підприємств важкого машинобудування. У дисертації обґрунтовані методичні підходи до аналізу закономірностей побудови та формування змістовного наповнення моделі реінжинірингу виробництва на об’єднаннях підприємств важкого машинобудування, яка враховує використання інструментів концентрації та спеціалізації виробництва. Систематизовано засоби реалізації стратегічних цілей проекту реінжинірингу виробництва, з групуванням виконуваних операцій за змістом і об’єктами, що дозволяє відслідковувати і координувати виконання стратегічних цілей на всіх етапах проекту реінжинірингу виробництва.
Dissertation for the degree of Candidate of Economic Sciences, speciality 08.00.04 – Economics and Management of Enterprises (by types of economic activity). – National Technical University "Kharkiv Polytechnical Institute", Kharkiv, 2019. In dissertation work the theoretical and methodological positions of anti-crisis management of domestic machine-building enterprises based on the use of radical tools of redesigning of production processes are considered. The author formulates his own scientific position regarding the characterization of the reengineering of production in crisis management as an active strategic method, which allows to optimize production processes in heavy engineering enterprises and their associations in order to provide a quick response to the manifestations of the crisis in order to further enable the functioning of the crisis. The methodical approaches to the systematization of production processes of enterprises of heavy engineering, which are distributed according to the types of production at each stage of the production cycle, are improved, and they allow to formulate a concretized list of basic and auxiliary production processes as objects of reengineering. The dissertation substantiates the methodical approaches to the analysis of the patterns of construction and formation of the content content of the model of production reengineering at the enterprises of heavy mechanical engineering, which takes into account the use of tools of concentration and specialization of production and is based on the experience of process management of domestic enterprises, due to which it is possible to adapt the developed model for various enterprises of mechanical engineering and their associations using certain stages of the project of reengineering of production va modeling of production processes in accordance with their role in the production cycle of heavy machinery enterprises, which simplifies the process management system and reduces the cost of providing processes. There is determined that the core capabilities of reengineering in the crisis overcoming are: improving the basic performance of the enterprise by optimizing its production processes, improving production efficiency by redesigning logistics and technological processes, changing the structure of fixed assets and working capital in carrying concentration of production. The diagnosis of generalized financial and economic indicators of heavy engineering industry determine the main objects of reengineering the production:fixed assets (workshops, production space, equipment, intangible assets); production technology; internal logistics; organization of personnel; system of organization of raw material supply. The developed model of reengineering of production in crisis management enables structured crisis management tools, extending them through innovative approaches. Model reengineering of production involves the use of concentration, specialization and diversification within the association and each company separately, implementation of lean production, quality control systems and the creation of technological and engineering centers. Crisis management using reengineering is carried out by optimizing production processes, improving logistics, introducing a system of motivation, and improving the personnel supply system. The stages of implementation of the project of reengineering of production at heavy machinery enterprises were formulated and substantiated. At the preparatory stage, the company's diagnosis and construction of the project objectives tree are underway. The implementation phase includes modeling processes, determining options for conducting concentration, identifying and describing risks, forecasting results. The implementation phase involves concentrating, specializing and diversifying production, re-designing processes, creating incentive systems and quality management, optimizing staffing structure. The final stage is presented by the calculation of the project's performance indicators and the comparison of the performance with the expected. The paper assessed the efficiency of project implementation reengineering of production at enterprises of heavy engineering associations using the calculation of discounted cash flow, net present value, profitability index and internal rate of return. It is possible to find out what are the main factors of success: determination and consideration of risk exposure, ensuring a continuous process of project management and engagement group of specialists from different spheres of production, the use of innovative redesign of manufacturing processes, efficiency of use of radical crisis management tools for fixing achieved change. The methodical provision of crisis management by industrial enterprises is improved on the basis of the developed model of reengineering of production by expanding the functionality methods for optimizing production processes and interprocess relations, concentration and specialization of production. For the developed model, the means of implementing the strategic objectives of the project of reengineering of production are systematized, in accordance with the system approach in grouping executed operations in terms of content and objects, which allows to monitor and coordinate the implementation of strategic objectives at all stages of the project reengineering production.