Journal articles on the topic 'Контроль концентрації СО2'
To see the other types of publications on this topic, follow the link: Контроль концентрації СО2.
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 27 journal articles for your research on the topic 'Контроль концентрації СО2.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Kupynyak, Nadiya, Irina Okhai, and Volodymyr Manko. "Мембранний потенціал мітохондрій за дії сураміну." Lesya Ukrainka Eastern European National University Scientific Bulletin. Series: Biological Sciences, no. 4(377) (October 5, 2018): 100–107. http://dx.doi.org/10.29038/2617-4723-2018-377-100-107.
Full textAbstract:
Відомо, що сурамін є агоністом ріанодинчутливих Са2+-каналів ендоплазматичного ретикулуму (RyRs). Ми припустили, що він може бути агоністом і мітохондріальних ріанодинчутливих Са2+-каналів (mRyRs). Для перевірки цього припущення досліджено зміни мембранного потенціалу мітохондрій гепатоцитів під впливом сураміну. Сурамін у концентрації 1 мкмоль/л додавали до середовища інкубації, після цього вносили суспензію ізольованих мітохондрій та реєстрували їхній мембранний потенціал. Вимірювання мембранного потенціалу мітохондрій здійснювали з використанням метилтрифенілфосфоніум броміду (ТРМР+) і чутливого до нього електрода. Для ініціації дихання вносили субстрати окиснення сукцинат, піруват або α-кетоглутарат у концентраціях 5 ммоль/л, а для стимуляції окисного фосфорилювання – 320 нмоль АДФ. Установлено, що ефект сураміну на мембранний потенціал мітохондрій залежить від наявності в середовищі інкубації субстратів окиснення та фосфорилювання. За окиснення екзогенного сукцинату під впливом сураміну мембранний потенціал мітохондрій у стані S4 за Чансом і Вільямсом (1955) зменшився на 5,88 % відносно контролю, що, можливо, спричинено використанням енергії мембранного потенціалу мітохондрій на транспортування іонів Са2+ у матрикс мітохондрій. За окиснення α-кетоглутарату сурамін спричиняв збільшення мембранного потенціалу мітохондрій у стані S4 на 15,2 %, а за окиснення пірувату – на 39,1 %, порівняно з контролем. Збільшення мембранного потенціалу мітохондрій у стані S4 під впливом сураміну за окиснення α-кетоглутарату й пірувату пов’язане, мабуть, з активацією α-кетоглутаратдегідрогеназного чи піруватдегідрогеназного комплексів, які, на відміну від сукцинатдегідрогенази, є Са2+-залежними ферментами. Отже, сурамін у концентрації 1 мкмоль/л, активуючи мітохондріальні ріанодинчутливі Са2+-каналів гепатоцитів щура, спричиняє збільшення надходження Са2+ у матрикс мітохондрій, активацію Са2+-залежних дегідрогеназ і збільшення мембранного потенціалу мітохондрій.
2
Лоскутова, Т. О., Т. В. Демченко, and О. А. Бредихіна. "ОКСИДАТИВНИЙ СТРЕС ТА АНТИОКСИДАНТНИЙ ЗАХИСТ ПРИ РАННІЙ ТА ПІЗНІЙ ПРЕЕКЛАМПСІЇ ВАГІТНИХ." Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології, no. 1 (September 9, 2021): 93–98. http://dx.doi.org/10.11603/24116-4944.2021.1.12362.
Full textAbstract:
Мета дослідження – провести аналіз маркерів оксидативного стресу та антиоксидантного захисту, показників ліпідного профілю для визначення їхнього впливу на розвиток ранньої та пізньої прееклампсії вагітних.
Матеріали та методи. Проведено проспективне когортне дослідження, яке включало 20 жінок із ранньою прееклампсією (РПЕ), 41 – із пізньою ПЕ (ППЕ) та 35 із фізіологічним перебігом вагітності (контрольна група (К)). Для реалізації поставленої мети було обстежено: 46 вагітних із гіпертензивними розладами та акушерськими й перинатальними ускладненнями (основна група), 87 вагітних із гіпертензивними розладами без ускладнень (група порівняння) і 44 умовно здорових вагітних. Дослідження включало визначення: поліморфізму 192 Q→R гена параоксонази-1 методом полімеразної ланцюгової реакції, ліпідних фракцій, стану антиоксидантної системи – за активністю каталази та супероксиддисмутази, інтенсивності окиснювальних процесів – за рівнем ТБК-активних продуктів.
Результати дослідження та їх обговорення. Аналіз ліпідного профілю показав, що для вагітних із ранньою та пізньою прееклампсією характерним є збільшення ХС ЛПДНЩ та коефіцієнта атерогенності в 1,09 та 1,24 раза відповідно. Встановлено, що для РПЕ типовою є активація процесів ПОЛ, про що свідчить збільшена концентрація ТБК-активних продуктів, яка перевищує показник групи контролю в 5,3 раза, а показник групи з ППЕ – в 1,54 раза (р<0,05). Активація процесів ПОЛ відбувається на фоні компенсаторного збільшення в 2 рази активності СОД та незмінної активності каталази. Визначено, що при пізній прееклампсії збільшення концентрації ТБК-активних продуктів є менш значущим, ніж при ранній прееклампсії, але також перевищує показники групи контролю в 3,43 раза (p<0,05). При пізній прееклампсії показники АОЗ суттєво не відрізнялись від контрольної групи, що може свідчити про їх виснаження. Відмінностей в розподілі поліморфних варіантів гена PON-1 192 Q→R між групами дослідження встановлено не було.
Висновки. Збільшення атерогенних фракцій, дисбаланс процесів ПОЛ-АОЗ відіграють важливу роль у розвитку як ранньої, так і пізньої прееклампсії вагітних. Зв᾽язку поліморфних варіантів гена PON-1 192 Q→R з розвитком дисбалансу ПОЛ-АОЗ при прееклампсії не встановлено.
3
Luta, A. V., O. V. Tatarenko, and M. A. Afanasieva. "Розробка програмного алгоритму автоматичної системи клімат-контролю в офісному приміщенні за допомогою ПТК «КОНТАР»." HERALD of the Donbass State Engineering Academy, no. 2 (46) (October 1, 2019): 130–35. http://dx.doi.org/10.37142/1993-8222/2019-2(46)130.
Full textAbstract:
Люта А. В., Татаренко О. В., Афанасьєва М. А. Розробка програмного алгоритму автоматичної системи клімат-контролю в офісному приміщенні за допомогою ПТК «КОНТАР» // Вісник ДДМА. – 2019. – № 2 (46). – С. 130–135.
В статті розроблено автоматичну систему клімат-контролю офісного приміщення шляхом розробки програмного алгоритму за допомогою ПТК «КОНТАР». Комплекс модульних пристроїв «КОНТАР» призначений для вирішення широкого кола завдань автоматизації теплопостачання, вентиляції, кондиціонування повітря, а також автоматизації котелень, електротермічних печей та інших енергетичних установок. Програмно-технічний комплекс «КОНТАР» Московського заводу теплової автоматики являє собою систему модулів, що виконують спільне завдання розподіленого управління і збору інформації, пов'язаних між собою інтерфейсом і загальним протоколом обміну. Розроблено функціональну схему автоматичної системи клімат-контролю. Розроблено програмний алгоритм системи клімат-контролю в офісному приміщенні за допомогою програмного середовища Kongraph. У розробленому програмному алгоритмі реалізовані системи керування заслінками, регулювання температури, рівня вологості та рівня вуглекислого гасу у офісному приміщенні. Розроблено програмний алгоритм управління заслінками подачі повітря. Розроблено програмний алгоритм регулювання рівня вологості у приміщенні. Розроблено програмний алгоритм регулювання рівня СО2. Розроблено програмні алгоритми майстер-контролера МС8, слейв-контролера МС5 та релейного модуля MR8 мовою функціональних блоків в програмному середовищі Kongraph. Конвертація і транслювання розроблених програмних алгоритмів здійснюється за допомогою програми Keil. Для того щоб помістити отримані після транслювання бінарні файли у контролери, використовується програма Console. Розроблений програмний алгоритм автоматичної системи клімат-контролю в офісному приміщенні за допомогою ПТК «КОНТАР» можна використовувати в інших приміщеннях. Для того, щоб адаптувати його для інших приміщень, необхідно тільки відкоригувати необхідні параметри завдання температури, вологості та концентрації СО2, якщо умови відрізняються.
4
Zhidenko, A. A. "Роль катіонів кальцію у формуванні адаптивних реакцій до гербіцидів в організмі коропа (Сyprinus carpio)." Biosystems Diversity 17, no. 1 (March 16, 2009): 70–79. http://dx.doi.org/10.15421/010911.
Full textAbstract:
Показано вплив зенкору та раундапу на зміну концентрації катіонів кальцію в органах Cyprinus carpio L., а також можливість корекції обміну речовин і формування адаптації в цих умовах за допомогою Са2+. Зміни вмісту Са2+ в органах коропа залежать від структурних ушкоджень органів, на ступінь важкості яких впливає природа гербіциду (складність хімічного складу та розчинність у воді). Корекція обміну речовин у дволіток коропа в умовах гербіцидного навантаження можлива за рахунок катіонів кальцію, які необхідно додавати у воду при контролі її рН.
5
K.S., Reshetnyk. "Вплив лазерного випромінювання та концентарції глюкози на вміст каротиноїдів у міцелії грибів Laetiporus sulphureus (Bull.) Murrill." Chornomorski Botanical Journal 16, no. 4 (January 11, 2021): 333–42. http://dx.doi.org/10.32999/ksu1990-553x/2020-16-4-6.
Full textAbstract:
У статті представлено результати дослідження кількості каротиноїдів міцелію L. sulphureus за дії LED лазерів: BRP–3010–5, з випромінюванням червоного спектру з довжиною хвилі 635 нм, BBP–3010–5 з випромінюванням синього спектру з довжиною хвилі 405 нм та BGP–3010–5 з випромінюванням зеленого спектру з довжиною хвилі 532 нм (енергія опромінення 51,1 мДж/см2 ) при культивуванні на живильному середовищі з різними концентраціями глюкози. Контролем неопромінений міцелій. Встановлено, що найефективнішим для синтезу каротиноїдів є використання глюкозо-пептонного середовища з концентрацією глюкози 10 г/дм3 у комплексі з опроміненням міцелію зеленим світлом довжиною хвилі 532 нм (енергія опромінення 51,1 мДж/см2 ). За дії цього режиму опромінення для штаму L.s.-18 вміст каротиноїдів у міцелії зріс на 66,1 % відповідно до контролю. Лазерне опромінення міцелію синім світлом довжиною хвилі 405 нм (енергія опромінення 51,1 мДж/см2 ) збільшило кількість каротиноїдів для штаму L.s.-18 на 46,7 %. Опромінення червоним світлом довжиною хвилі 635 нм (енергія опромінення 51,1 мДж/см2 ) сприяло зростанню кількості каротиноїдів для штаму L.s.-16 гриба L. sulphureus на 28,9 %. Встановлено, що використання глюкозо-пептонного середовища з концентрацією глюкози 8 г/дм3 у комплексі з опроміненням міцелію зеленим світлом довжиною хвилі 532 нм (енергія опромінення 51,1 мДж/см2 ) було менш ефективним. За цих умов вміст каротиноїдів у міцелію зріс для штаму L.s.-17 на 62,3%. Лазерне опромінення міцелію синім світлом довжиною хвилі 405 нм (енергія опромінення 51,1 мДж/см2 ) збільшило кількість каротиноїдів для штаму L.s.-17 на 30,6% відповідно. Опромінення червоним світлом довжиною хвилі 635 нм (енергія опромінення 51,1 мДж/см2 ) сприяло зростанню кількості каротиноїдів для штаму Ls18 гриба L. sulphureus на 16,8% відповідно. Для штаму L.s.-16 кількість каротиноїдів у міцелії не зросла. Під час використання глюкозо-пептонного середовища концентраціями глюкози 6 та 4 г/дм3 у комплексі з лазерним опромінення міцелію червоним (довжина хвилі 635 нм), синім (довжина хвилі 405 нм) та зеленим (довжина хвилі 532 нм) світлом з енергією опромінення 51,1 мДж/см2 не відбувалося зростання вмісту каротиноїдів у міцелії. Ключові слова: міцелій, каротиноїди, фоторецепція, фотоактивація
6
K.S., Reshetnyk. "Вплив лазерного випромінювання та концентарції глюкози на вміст каротиноїдів у міцелії грибів Laetiporus sulphureus (Bull.) Murrill." Chornomorski Botanical Journal 16, no. 4 (January 11, 2021): 333–42. http://dx.doi.org/10.32999/ksu1990-553x/2020-16-4-6.
Full textAbstract:
У статті представлено результати дослідження кількості каротиноїдів міцелію L. sulphureus за дії LED лазерів: BRP–3010–5, з випромінюванням червоного спектру з довжиною хвилі 635 нм, BBP–3010–5 з випромінюванням синього спектру з довжиною хвилі 405 нм та BGP–3010–5 з випромінюванням зеленого спектру з довжиною хвилі 532 нм (енергія опромінення 51,1 мДж/см2 ) при культивуванні на живильному середовищі з різними концентраціями глюкози. Контролем неопромінений міцелій. Встановлено, що найефективнішим для синтезу каротиноїдів є використання глюкозо-пептонного середовища з концентрацією глюкози 10 г/дм3 у комплексі з опроміненням міцелію зеленим світлом довжиною хвилі 532 нм (енергія опромінення 51,1 мДж/см2 ). За дії цього режиму опромінення для штаму L.s.-18 вміст каротиноїдів у міцелії зріс на 66,1 % відповідно до контролю. Лазерне опромінення міцелію синім світлом довжиною хвилі 405 нм (енергія опромінення 51,1 мДж/см2 ) збільшило кількість каротиноїдів для штаму L.s.-18 на 46,7 %. Опромінення червоним світлом довжиною хвилі 635 нм (енергія опромінення 51,1 мДж/см2 ) сприяло зростанню кількості каротиноїдів для штаму L.s.-16 гриба L. sulphureus на 28,9 %. Встановлено, що використання глюкозо-пептонного середовища з концентрацією глюкози 8 г/дм3 у комплексі з опроміненням міцелію зеленим світлом довжиною хвилі 532 нм (енергія опромінення 51,1 мДж/см2 ) було менш ефективним. За цих умов вміст каротиноїдів у міцелію зріс для штаму L.s.-17 на 62,3%. Лазерне опромінення міцелію синім світлом довжиною хвилі 405 нм (енергія опромінення 51,1 мДж/см2 ) збільшило кількість каротиноїдів для штаму L.s.-17 на 30,6% відповідно. Опромінення червоним світлом довжиною хвилі 635 нм (енергія опромінення 51,1 мДж/см2 ) сприяло зростанню кількості каротиноїдів для штаму Ls18 гриба L. sulphureus на 16,8% відповідно. Для штаму L.s.-16 кількість каротиноїдів у міцелії не зросла. Під час використання глюкозо-пептонного середовища концентраціями глюкози 6 та 4 г/дм3 у комплексі з лазерним опромінення міцелію червоним (довжина хвилі 635 нм), синім (довжина хвилі 405 нм) та зеленим (довжина хвилі 532 нм) світлом з енергією опромінення 51,1 мДж/см2 не відбувалося зростання вмісту каротиноїдів у міцелії. Ключові слова: міцелій, каротиноїди, фоторецепція, фотоактивація
7
Malachkova, N. V., M. L. Kyryliuk, and I. V. Komarovska. "ГОРМОНАЛЬНАЯ АКТИВНОСТЬ ЖИРОВОЙ ТКАНИ У ПАЦИЕНТОВ С САХАРНЫМ ДИАБЕТОМ 2-го ТИПА НА РАЗНЫХ СТАДИЯХ ДИАБЕТИЧЕСКОЙ РЕТИНОПАТИИ." Archive of Ukrainian Ophthalmology 5, no. 3 (November 1, 2017): 45–48. http://dx.doi.org/10.22141/2309-8147.5.3.2017.172348.
Full textAbstract:
Цель работы состояла в исследовании гормональной активности жировой ткани у пациентов с сахарным диабетом 2-го типа (СД2) и ожирением – на основании изучения уровня адипонектина и резистина в крови на разных стадиях диабетической ретинопатии (ДР) с учётом возраста пациентов, продолжительности диагностирования диабета и степени его компенсации. Обследовано 23 человека с ожирением без СД2 (особи обоего пола, средний возраст 56,60±4,83 года) и 79 пациентов обоего пола с СД2, ожирением и ДР (средний возраст 59,78±4,09 года, средний срок диагностирования диабета 9,99±2,64 года, средний уровень гликированного гемоглобина (HbA1C) 10,62±1,99 %). Методом дисперсионного и дискриминантного анализа установлено, что тяжесть ДР достоверно (р=0,040) положительно ассоциируется с показателями концентрации резистина в сыворотке крови у больных СД2, уменьшение концентрации адипонектина в крови статистически значимо сопряжено с потерей управления гликемическим контролем по мере прогрессирования ДР (р=0,007). Таким образом сделан вывод о взаимосвязи гормонов жировой ткани с развитием ДР.
8
Gusev, Grigory I., Andrey A. Gushchin, Vladimir I. Grinevich, Tatiana V. Izvekova, and Alexander V. Sharonov. "Воздействие диэлектрического барьерного разряда на диатомит, загрязненный нефтепродуктами." Сорбционные и хроматографические процессы 21, no. 1 (February 20, 2021): 60–68. http://dx.doi.org/10.17308/sorpchrom.2021.21/3220.
Full textAbstract:
В последнее время внимание многих исследователей привлекают методы химии высоких энергий, в частности диэлектрический барьерный разряд (ДБР). Плазменно-адсорбционная очистка воды с последующей (или одновременной) регенерацией сорбентов с помощью ДБР является новой и малоизученной областью, поэтому исследование процессов обработки сорбентов в барьерном разряде является актуальной и важной задачей. Целью работы являлось выявление закономерностей процессов регенерации диатомита в плазме диэлектрического барьерного разряда, и особенностей воздействия плазмы на поверхностные свойства сорбента (диатомита марки СМД-Сорб) в реакторах ДБР планарного и коаксиального типов.
В работе использовались два реактора ДБР с коаксиальным и планарным расположением электродов. В качестве плазмообразующего газа использовался кислород. Концентрацию нефтепродуктов (НП) и альдегидов определяли флуориметрическим методом. Контроль одноосновных карбоновых кислот проводился фотометрическим методом с использованием спектрофотометра. Определение содержания СО и CO2 в газовой фазе на выходе из реактора, проводилось методом газовой хроматографии с помощью пламенно-ионизационного детектора. Концентрация озона, образующегося в разрядной зоне реактора, определялась методом абсорбционной спектроскопии по поглощению света на λ=254 нм.
Для оценки количества циклов «сорбция-десорбция» исследуемого адсорбента были проведены эксперименты при многократных обработках в реакторах ДБР с различным расположением электродов. Установлено, что при многократной регенерации загрязненного адсорбента его сорбционные свойства снижаются. Однако даже при максимальном числе циклов регенерации, при использовании каждого из реакторов, сорбционная емкость лишь после 5 циклов достигает величины сорбционной емкости, характерной для исходного диатомита (2.63 мг/г). Таким образом, оптимальное число циклов сорбции/десорбции составляет 5, и ДБР можно использовать для многократной регенерации одного и того же сорбента.
Коаксиальная система является более эффективной, чем планарная, как по эффективности деструкции, так и по величине сорбционной емкости сорбента после первоначальной обработки диатомита ДБР (в 1.4 раза), что, вероятно, связано с тем, что в коаксиальной системе распределение сорбента в зоне горения разряда позволяет более эффективно взаимодействовать активным частицам плазмы с сорбентом. Сравнение результатов обработки сорбента в различных реакторах ДБР показало, что коаксиальная система является более энергоэффективной – удельные затраты энергии на регенерацию сорбента в 3 раза ниже, чем в планарной системе. Единственным достоинством планарной системы является меньшее время обработки адсорбента.
Существенным достоинством обработки загрязнённых НП сорбентов является не только возможность их регенерации, но и высокая степень минерализации исходных токсикантов (96-98 %). Установлено, что в невысоких временах обработки (до 300 с) продукты деструкции НП (такие как карбоновые кислоты и альдегиды) не полностью разлагаются и постепенно накапливаются в объеме сорбента, что приводит к снижению сорбционной емкости при повторном использовании. Однако увеличение времени воздействия разряда на загрязнённый сорбент приводило к тому, что сорбированные на нем альдегиды и кислоты, окисляются до диоксида углерода. Для полной регенерации сорбента необходимо ~ 40 минут обработки в разряде, а вклад СО2 в баланс по «углероду» составляет 94 % от углерода, содержащего в НП до обработки в ДБР. Эксперименты показали, что концентрации озона в системе недостаточно для полного окисления НП. Таким образом, в процессе окисления должны участвовать другие активные частицы, образующиеся в зоне разряда, например, O, OH· и Н·.
9
Ванеев, А. Н., A. В. Алова, А. С. Ерофеев, П. В. Горелкин, А. Д. Алексашкин, О. В. Безнос, Н. Б. Чеснокова, et al. "Определение активных форм кислорода в биологических жидкостях с помощью платинового наноэлектрода амперометрическим методом." НАНОМЕДИЦИНА, no. 6 (September 28, 2018): 157–63. http://dx.doi.org/10.24075/vrgmu.2018.045.
Full textAbstract:
Активные формы кислорода (АФК) являются жизненно необходимыми метаболитами в многочисленных биологических функциях. Нарушение клеточных механизмов может привести к перепроизводству АФК и вызвать окислительное повреждение ДНК, белков, клеток и тканей, которое связано с патогенезом ряда нейродегенеративных и воспалительных заболеваний. Понимание взаимосвязи между уровнем АФК и этими нарушениями важно при разработке методов лечения для борьбы с окислительным стрессом. Целью работы было использование разработанного нами метода определения АФК в биологических жидкостях, а именно в слезе и внутриглазной жидкости, с помощью стабильного платинового наноэлектрода, позволяющего оценивать уровень пероксида водорода (H2O2) вплоть до 1 мкМ, а также изучение динамики изменения уровня H2O2 при антиоксидантной терапии. Показано влияние наночастиц супероксиддисмутазы (СОД) на уровень АФК в биологических жидкостях. После закапывания наночастиц СОД происходило увеличение уровня H2O2 в слезе через 10 и 30 мин. В случае с внутриглазной жидкостью рост концентрации H2O2 начинается только спустя 30 мин после закапывания, что свидетельствует о постепенном проникновении наночастиц во внутренние структуры глаза. Использование метода представляется эффективным для диагностики и контроля лечения глазных заболеваний.
10
Шайдарова, Л. Г., И. А. Челнокова, Ю. А. Лексина, and Г. К. Будников. "Проточно-инжекционное амперометрическое определение кортизола и мелатонина на электроде с частицами золота." ANALYTICS Russia 10, no. 5 (October 12, 2020): 410–16. http://dx.doi.org/10.22184/2227-572x.2020.10.5.410.416.
Full textAbstract:
Кортизол и мелатонин – два гормона, которые прямо влияют на бодрствование и сон. Для контроля нарушений циклов сна / бодрствования, которые могут способствовать развитию раковых опухолей, необходимо определять содержание кортизола и мелатонина в биологических жидкостях. Определено, что частицы золота, осажденные на планарный электрод, проявляют каталитическую активность при электроокислении кортизола и мелатонина, а осажденные частицы палладия, меди и кобальта – только при электроокислении мелатонина. Для одновременного анализа двух веществ при двух различных потенциалах применяли двойные планарные электроды, модифицированные частицами золота. Линейная билогарифмическая зависимость аналитического сигнала от концентрации аналита наблюдалась в интервалах от 1 • 10–11 до 1 • 10–5 М для кортизола и от 5 • 10–10 до 5 • 10–3 М для мелатонина. Использование двойного планарного электрода, модифицированного частицами золота, для амперометрического определения кортизола и мелатонина в проточно-инжекционной системе обеспечивает высокую производительность до 360 определений / ч.
11
Павлов, С. Б., Н. М. Бабенко, М. В. Кумечко, С. В. Кочкіна, and Т. А. Хлібосолова. "РОЛЬ ІНТЕРЛЕЙКІНУ-6 І ГАММА-ІНТЕРФЕРОНУ В РЕГУЛЯЦІЇ РЕПАРАТИВНИХ ПРОЦЕСІВ ХРОНІЧНИХ РАН ПРИ ВИКОРИСТАННІ ФОТОБІОМОДУЛЯЦІЙНОЇ ТЕРАПІЇ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 3 (December 1, 2021): 140–44. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2021.v.i3.12528.
Full textAbstract:
Актуальним завданням сьогодення є пошук нових методів лікування хронічних ран. Перспективним методом впливу на репараційний процес є використання фотобіомодуляційної (ФБМ) терапії.
Мета – вивчення ролі інтерлейкіну-6 (ІЛ-6) і гамма-інтерферону (ІФН-γ) в регуляції репаративних процесів хронічних ран при застосуванні ФБМ терапії в експерименті.
Матеріали і методи. Дослідження були проведені на 24 щурах лінії Вістар, яким були змодельовані хронічні рани. Тварин було поділено на дві групи – експериментальну та контрольну. Ранові дефекти тварин експериментальної групи піддавали дії ФБМ терапії один раз на добу протягом 5 днів. Використовували лазерний пристрій «Ліка-терапевт М» (м. Черкаси) у безперервному режимі при довжині хвилі 660 нм, вихідній потужності 50 мВт, щільності енергії 1 Дж/см2, час експозиції 60 с. Забір крові з серця проводили на 3 та 7 добу після оперативного втручання. Дослідження рівнів ІЛ-6 і IФН-γ в сироватці крові тварин проводилося методом імуноферментного аналізу.
Результати. Наше дослідження показало, що через 3 дні після індукції рани рівні ІЛ-6 у сироватці крові тварин експериментальної групи достовірно знижувалися (3,418±0,381 пг/мл, P<0,05), порівняно з аналогічними показниками контрольної групи (7,356±0,649 пг/мл). Концентрації IФН-γ у сироватці крові тварин обох груп на цьому терміні загоєння ран не відрізнялись.
Через 7 днів рівні IФН-γ у крові тварин, ранові дефекти яких підлягали впливу ФБМ терапії, були знижені (103,330±4,493 пг/мл, P<0,05), порівняно з концентрацією IФН-γ тварин контрольної групи (155,208±9,574 пг/мл). Рівні IЛ-6 у сироватці крові тварин досліджуваних груп не відрізнялися.
Висновки. Регуляція порушень репаративних процесів хронічних ран може здійснюватися за допомогою ФБМ терапії, хоча цей факт тісно пов'язаний з вибором таких параметрів, як доза, час впливу і довжина хвилі лазерного випромінювання. Зниження продукції IЛ-6 і IФН-γ на початкових стадіях загоєння пошкоджень можуть бути одним з механізмів, за допомогою якого ФБМ терапія стимулює процеси репарації хронічних ран.
12
Бігуляк, Г. Т., and І. М. Кліщ. "ВПЛИВ МІОГЕННИХ СТОВБУРОВИХ КЛІТИН НА ПЕРЕБІГ ЗАПАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ В ЩУРІВ ІЗ ГОСТРИМ ПАРОДОНТИТОМ." Вісник медичних і біологічних досліджень, no. 1 (May 22, 2021): 14–20. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2021.1.12082.
Full textAbstract:
Резюме. Захворювання пародонта є однією з актуальних проблем у сучасній стоматології та за частотою посідають друге місце після карієсу. Сучасний рівень знань дозволяє розглядати етіопатогенез захворювань пародонта як мультифакторну модель, що включає наявність мікробної інвазії (бактерійні пародонтопатогени), неадекватну захисну реакцію імунної системи або її відсутність, вплив негативних місцевих факторів ротової порожнини. Мета дослідження – вивчити вплив стовбурових клітин на перебіг оксигензалежних процесів за умов експериментального пародонтиту. Матеріали і методи. Дослідження проводили на білих безпородних щурах-самцях масою тіла 180– 200 г. Пародонтит викликали уведенням ліпополісахариду в тканини ясен по 40 мікролітрів (1 мг/мл) через день протягом 14-ти діб. Через 1; 7; 14 і 21-шу доби після останнього уведення ліпополісахариду (ЛПС) щурів декапітували під тіопенталовим наркозом (50 мг/кг). Контролем слугував матеріал від інтактних тварин. Результати. Отримували міогенні стовбурові клітини (МСК) у вагітних самок орієнтовно на 21–24-ту добу вагітності. Для отримання життєздатних МСК використовували ферментний метод. Культивування здійснювали в СО2-інкубаторі за температури 37 оС та концентрації СО2 – 5 %. Стовбурові клітини вводили щурам в ділянку ясен разовою ін’єкцією з розрахунку 1 млн клітин на 1 кг маси тіла. Для максимального збереження життєздатності клітин введення МСК виконували протягом 30 хв після отримання суспензії. Продукцію активних форм кисню (АФК) визначали методом проточної цитофлуориметрії. Рівень гідропероксидів ліпідів (ГПЛ), вміст ТБК-активних продуктів (ТБП) і основ Шиффа (ОШ) визначали за загальноприйнятими спектрофотометричними методиками. Функціональну активність нейтрофілів оцінювали за допомогою спонтанного НСТ-тесту (сНСТ-тест). Розраховували також показник резерву (ПР) за формулою іНСТ/сНСТ, а також коефіцієнт метаболічної активації нейтрофілів (Какт) за формулою: іНСТ – сНСТ/іНСТ. Отримані цифрові дані обробляли методом варіаційної статистики. Визначення достовірності відмінностей порівнюваних параметрів між різними вибірками проводили з використанням t-критерію Стьюдента (при нормальному розподілі результатів) чи Манна – Уїтні (у випадку розподілу, що не був нормальним). Висновки. Встановлено, що застосування міогенних стовбурових клітин з метою корекції гострого пародонтиту приводить до зменшення активності пероксидного окиснення ліпідів, що зумовлює зменшення ознак запалення в пародонті. Запальний процес, що перебігає у пародонті щурів за умов корекції, характеризується більш низькими показниками сНСТ-тесту та іНСТ-тесту, порівняно з тваринами, яким корекцію не проводили. Зниження метаболічних і оксидативних процесів в осередку ушкодження при гіпотиреозі супроводжується зниженням активності оксидативних процесів, що зумовлює зменшення інтенсивності ушкодження тканин у щурів із гострим пародонтитом.
13
Nedovesova, S. A., V. I. Loshenko, A. V. Sakharov, and R. I. Ayzman. "MORPHOFUNCTIONAL CHARACTERISTICS OF KIDNEYS IN RATS DRINKING LIMEWATER." Ulyanovsk Medico-biological Journal, no. 3 (September 28, 2020): 142–49. http://dx.doi.org/10.34014/2227-1848-2020-3-142-149.
Full textAbstract:
Long-term consumption of drinking water with an increased concentration of vital trace elements Ca2+ and Mg2+ causes changes in osmo- and ion-regulating kidney functions. However, the mechanism of such changes is not entirely clear. The aim of the study was to evaluate the effect of water with an increased Ca2+ and Mg2+ concentration on kidney morphology in rats. Materials and Methods. Long-term experiments were carried out on 5 control groups of Wistar rats weighing 200–250 gr (n=110) and 4 experimental groups, which had been drinking water with different Ca2+ and Mg2+concentration for 6 months. In control groups, drinking water corresponded to sanitation and hygiene standards and contained 20 mg/dm3 of Ca2+ and 7 mg/dm3 of Mg2+; in experimental group 1, Ca2+concentration was 60 mg/dm3, and in experimental group 3 Мg2+ concentration was 35 mg/dm3, which corresponded to the hygienic standard; Ca2+ and Mg2+ concentration in groups 2 and 4 were equal to 120 mg/dm3 and 70 mg/dm3, respectively, which corresponded to the upper limit of the hygienic standard. Ca2+concentration in groups 3 and 4 and Mg2+ concentration in groups 1 and 2 corresponded to sanitation and hygiene standards. On the 182nd day of observation, animals of all groups were removed from the experiment and their kidneys were taken for morphological analysis. Kidney samples were fixed in a 10% solution of neutral formalin (C3H7OH) for 4–7 days. The general morphological picture was studied on hematoxylin and eosin-stained survey samples. Results. The greatest changes in the renal glomerulus structure were observed in experimental groups 2 and 4. The authors observed a significant increase in the renal corpuscle area and a decrease in the urinary space area in comparison with the control. Red cell adherence in the glomerular capillaries could be explained by the loss of negative charge by proteoglycans of the red cells glycocalyx under the influence of Ca2+ and Mg2+ cations. In group 1 and group 2 kidney samples, the described morphological signs were minimal and did not differ significantly from the control. Conclusion. Consumption of drinking water with a high concentration of Ca2+ and Mg2+ leads to structural changes in the renal corpuscle and can cause impairments in the osmo- and ion-regulating kidney functions. Keywords: kidney, morphology, magnesium, calcium, hardness, drinking water, rat. Длительное потребление питьевой воды с повышенным содержанием витальных микроэлементов Ca2+ и Mg2+ вызывает изменение осмо- и ионорегулирующей функций почек. Однако механизм этих изменений не совсем понятен. Цель исследования – оценить влияние воды с повышенным содержанием Ca2+ и Mg2+ на морфологию почек крыс. Материалы и методы. Хронические эксперименты выполнены на 5 группах крыс линии Wistar массой 200–250 г (n=110) – контрольной и 4 экспериментальных, которые в течение 6 мес. получали питьевую воду с различным содержанием Ca2+ и Mg2+. В контрольной группе питьевая вода соответствовала санитарно-гигиеническим нормам и содержала 20 мг/дм3 Са2+ и 7 мг/дм3 Мg2+; в 1-й экспериментальной группе концентрация Са2+ составляла 60 мг/дм3, а в 3-й – магния 35 мг/дм3, что соответствовало оптимальной гигиенической норме; концентрация Са2+ и Мg2+ во 2-й и 4-й группах были равны 120 мг/дм3 и 70 мг/дм3 соответственно, что отражало верхнюю границу допустимой гигиенической нормы. Концентрации Са2+ в 3-й и 4-й группах и Мg2+ в 1-й и 2-й группах соответствовали санитарно-гигиеническим нормам. На 182-е сут наблюдения животных всех групп выводили из эксперимента и забирали почки для проведения морфологического анализа. Образцы данного органа фиксировали в 10 % растворе нейтрального формалина (C3H7OH) в течение 4–7 сут. Изучение общей морфологической картины осуществляли на обзорных препаратах, окрашенных гематоксилином Бемера и эозином. Результаты. Наибольшие изменения в структуре почечного клубочка наблюдались у крыс 2-й и 4-й экспериментальных групп. Обнаружено достоверное увеличение площади почечных телец и уменьшение площади мочевого пространства по сравнению с контрольными образцами. Наличие признаков сладж-феномена эритроцитов в капиллярах клубочка может объясняться потерей отрицательного заряда протеогликанами гликокаликса эритроцитов под влиянием катионов Са2+ и Мg2+. В образцах почек крыс 1-й и 3-й групп описанные морфологические признаки были минимальными и достоверно не отличались от контроля. Выводы. В условиях потребления питьевой воды с избыточным содержанием Са2+ и Мg2+ происходит изменение структуры почечного тельца, что может привести к нарушениям осмо- и ионорегулирующей функций почек. Ключевые слова: почка, морфология, магний, кальций, жесткость, питьевая вода, крыса.
14
Мялюк, О. П., О. В. Бабяк, Р. О. Сабадишин, А. П. Данилюк, and А. А. Пастернак. "Зміни показників перекисного окиснення ліпідів і антиоксидантної системи у печінці щурів при використанні лікарського засобу «Мексидол» на тлі експериментального ожиріння та бронхіальної астми." Вісник медичних і біологічних досліджень, no. 4 (February 23, 2022): 64–68. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2021.4.12566.
Full textAbstract:
Резюме. Проблема профілактики та лікування бронхіальної астми (БА) в поєднанні з ожирінням може бути вирішення лише на підставі глибокого розуміння біохімічних і фізіологічних механізмів формування двох патологій. Серед біохімічних механізмів, що лежать в основі їх розвитку, особливе місце займають процеси вільнорадикального і перекисного окиснення. Основними органами-мішенями при поєднаній патології БА й ожиріння є легені та печінка. Проте недивлячись на розповсюдження даних захворювань, сьогоднішня наука має досить незначні дані про стан перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) і антиоксидантної системи (АОС) печінки саме при БА й ожирінні, а особливо влив на неї антиоксидантів, що потребує вивчення. Мета дослідження – визначити показники ПОЛ та АОС у печінці щурів при експериментальній моделі ожиріння і БА та вплив на них мексидолу (етилметилгідроксипіридину сукцинату). Матеріали і методи. Для дослідження було взято 20 статевозрілих білих нелінійних щурів-самців. Дослідних тварин поділили на 4 групи: інтактні – контрольна група (5 щурів), перша група – група спостереження на 15 добу експерименту без корекції мексидолом (5 щурів), друга група – група спостереження на 26 добу експерименту без корекції мексидолом (5 щурів) і третя група – група спостереження на 26 добу експерименту після корекції мексидолом (5 щурів). Досліджували вміст малонового діальдегіду (МДА), дієнових кон’югатів (ДК), супероксиддисмутази (СОД), активність каталази (КТ) та вміст церулоплазміну (ЦП). Результати. У першій і другій дослідній групах показники ПОЛ зростали (р<0,05). Зниження активності ферментативної ланки АОС, проте все ж включенням захисної реакції гепатоцитів проти продуктів ПОЛ пояснює зростання у першій дослідній групі вмісту СОД і КТ, але вже у другій дослідній групі концентрація СОД і КТ знизились на 17 і 10 % (р<0,05) відповідно, стосовно інтактних тварин. Таке зниження вмісту СОД і КТ на 26 добу експерименту без корекції мексидолом пояснюється виснаженням АОС печінки. Так як і ензими СОД та КТ, вміст ЦП змінювався аналогічно. Третя група дослідних тварин підтвердила антиоксидантну активність у тканині печінки препарату «Мексидол», адже знизились показники як ДК, так і МДА і зросли показники АОС. Висновки. Дослідження тканини печінки підтвердило ефективність використання препарату «Мексидол» для регуляції показників ПОЛ і АОС при поєднаній патології БА та ожиріння.
15
Kashchak, T. V. "Вплив комбінованої механічної і термічної травми на жовчовидільну функцію печінки в період пізніх проявів травматичної хвороби." Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, no. 3 (October 28, 2019): 43–50. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2019.3.10436.
Full textAbstract:
Мета роботи: вивчити вплив комбінованої механічної і термічної травми на жовчовидільну функцію печінки в період пізніх проявів травматичної хвороби.
Матеріали і методи. В експериментах використано 60 нелінійних білих щурів-самців масою 180–200 г. В умовах тіопентал-натрієвого знеболення (40 мг×кг-1) в першій дослідній групі моделювали скелетну травму шляхом нанесення дозованого удару по кожному стегну, який спричиняв їхній закритий перелом. У другій дослідній групі моделювали опік шкіри III А-Б ступеня 10–11 % поверхні тіла – до депільованої поверхні шкіри спини на 10 с прикладали мідну пластину площею 28 см2, попередньо занурену в киплячу воду протягом 3–5 хв. У третій дослідній групі ці два пошкодження поєднували. Контрольну групу склали інтактні тварини. Через 14, 21 і 28 діб після нанесення травм в умовах тіопентал-натрієвого знеболення (60 мг·кг-1 маси) у 6 тварин кожної дослідної групи вивчали жовчовидільну функцію печінки шляхом катетеризації загальної жовчної протоки і забору жовчі протягом однієї години. В отриманій жовчі визначали концентрацію сумарних жовчних, загального і прямого білірубіну. Розраховували швидкість жовчовиділення та швидкість екскреції досліджуваних компонентів жовчі за 1 год. З експерименту тварин виводили після забору жовчі методом тотального кровопускання з серця.
Результати досліджень та їх обговорення. За умов модельованих травм більшість досліджуваних показників жовчовидільної функції печінки в усі досліджувані терміни періоду пізніх проявів травматичної хвороби була істотно нижча, ніж у контролі. Особливістю динаміки жовчовидільної функції після моделювання скелетної травми було зниження досліджуваних показників з 14 до 21 доби, що виявилося статистично значущим для швидкості екскреції сумарних жовчних кислот, з наступним істотним зростанням до 28 доби. В цей термін швидкість жовчовиділення та швидкість екскреції загального білірубіну досягали рівня контрольної групи. Інші показники продовжували залишатися суттєво нижчими. Після моделювання термічного опіку шкіри досліджувані показники статистично вірогідно зростали з 14 до 28 діб, проте залишалися суттєво меншими, ніж у контролі. За цих експериментальних умов величини жовчовидільної функції печінки через 14 і 28 діб були суттєво меншими, ніж після нанесення скелетної травми. Характерною рисою динаміки досліджуваних показників після моделювання комбінованої травми була тенденція до зниження з 14 до 21 доби, причому за величиною швидкості екскреції сумарних жовчних кислот відмінності були статистично значущими. Через 28 діб показники зростали, ставали істотно більшими, ніж через 14 і 21 доби, проте не досягали контрольного рівня. Порівняно зі скелетною травмою величини досліджуваних показників за умов комбінованої травми у всі терміни спостереження були статистично вірогідно меншими. Порівняно з термічним опіком шкіри через 14 діб не відмічали істотних відмінностей, проте через 21 і 28 діб величини досліджуваних показників теж ставали істотно меншими. Виняток становила швидкість жовчовиділення, яка через 28 діб за умов термічного опіку шкіри та комбінованої травми була практично однаковою. Отже, модельовані травми в період пізніх проявів травматичної хвороби характеризуються суттєвим порушенням жовчовидільної функції, яке наростає від скелетної до опікової та комбінованої травми і є проявом поліорганної дисфункції, що слід враховувати при розробці заходів корекції.
16
Шостя, А. М., І. В. Павлова, О. О. Усенко, О. Г. Мороз, В. Г. Слинько, О. О. Краснощок, and П. Ю. Літвінов. "ВПЛИВ КОРМОВОЇ ДОБАВКИ «ГУМІЛІД» НА ВІДТВОРЮВАЛЬНУ ЗДАТНІСТЬ СВИНОМАТОК." Вісник Полтавської державної аграрної академії, no. 2 (June 25, 2021): 158–64. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2021.02.19.
Full textAbstract:
Метою досліджень було встановити вплив речовин гумінової природи на прооксидантно-антиооксидантний гомеостазу у крові свиноматок і поросят під час стрес-факторів. В експеримен-ті використані поросні свиноматки породи велика біла, 5 з яких контрольної групи та 5 дослідної,які протягом експерименту отримували біологічно активну кормову добавку «Гумілід». Біохімічніпоказники крові є дзеркальним відображенням фізіологічного статусу тварин та характеризуютьфункціональний стан свиноматок у кожному підперіоді. Вміст СОД у крові свиноматок на початокдосліду (104-а доба поросності) та на 5-у добу після опоросу знизився на 19,6 % (p<0,01). Тоді як намомент відлучення спостерігалося ймовірне зростання показника на 21,5 % (p<0,01) порівняно зпочатковим періодом. Активність КТ від початку досліду і на 5-у добу опоросу знизилась на 38,4 %(p<0,001), зменшення концентрації на момент відлучення становило 8,1 %. Вміст у крові дієновихкон’югатів на 5-у добу після опоросу зазнав незначних коливань у бік зменшення порівняно з поперед-нім періодом на 1,8 % та на момент відлучення становив 4,8 %. Найбільшу кількість ТБК-активнікомплекси у крові свиноматок мали в період поросності 15,6 мкмоль/л. Додаткове згодовуваннясвиноматкам кормової добавки «Гумілід» у період поросності впливало на активацію перебігу анти-оксидантного захисту, оскільки антиоксиданти зменшувались, а продукти розпаду мали тенденціюдо незначного збільшення. Згодовування кормової добавки «Гумілід» поросятам дослідної груписприяло активному генеруванню СОД у крові на 5-у добу після народження та становило на 20,5 %більше, ніж у тварин контрольної групи. На момент відлучення цей показник був на 25 % (р<0,001)вище порівняно з контролем. Виявлено підвищення великоплідності на 9,4 % (p<0,01) відповідно доконтрольної групи тварин. Що, своєю чергою, призвело до збільшення маси гнізда при народжені на12,3 % (p<0,05). Уведення кормової добавки «Гумілід» до стандартного раціону свиноматок сприялозменшенню кількості мертвонародженних поросят на 66,6 % порівняно із контрольною групоютварин, що не отримувала препарат гумінової природи.
17
Ершова, Е. С., А. В. Мартынов, Г. В. Шмарина, А. В. Артюшин, Н. В. Захарова, О. Н. Агафонова, Г. П. Костюк, Н. Н. Вейко, and С. В. Костюк. "Changes in the cell-free DNA characteristics of the of patients with catatonic and paranoid schizophrenia compared with a healthy control." Nauchno-prakticheskii zhurnal «Medicinskaia genetika», no. 4(213) (April 30, 2020): 12–14. http://dx.doi.org/10.25557/2073-7998.2020.04.12-14.
Full textAbstract:
Исследованы характеристики вкДНК в плазмах крови подвыборок больных кататонической (КШ, N=46) и параноидной формой (ПШ, N=54) шизофрении в сравнении с выборкой психически здоровых людей соответствующего возраста. Обнаружено, что независимо от типа шизофрении, концентрация вкДНК возрастает почти в 2 раза по сравнению с контролем, и нуклеазная активность плазм крови больных также повышена. Мы определили, что уровень 8-oxodG в мононуклеарах больных КШ и ПШ не различается и значительно выше контроля, и содержание гистонов Н2АХ в двух подвыборках больных шизофренией также значительно выше, чем в лимфоцитах здоровых людей, при этом уровень двунитевых разрывов в подгруппе КШ выше, чем в ПШ. Клетки с двунитевыми разрывами гибнут, пополняя пул вкДНК. Повышенная нуклеазная активность способствует выведению быстро расщепляемых АТ-богатых фрагментов и накоплению GC-богатых фрагментов в составе вкДНК. ВкДНК больных шизофренией обогащена ГЦ-богатыми фрагментами теломерного повтора по сравнению с вкДНК здоровых доноров. В составе вкДНК больных КШ число копий ГЦ-богатого рибосомного повтора увеличено по сравнению с выборкой ПШ и контрольной выборкой. Все исследованные показатели в большей степени изменены в группе пациентов с кататонической формой шизофрении, что может свидетельствовать о более выраженном воспалительном процессе при кататонии. CfDNA parameters of SZ patients with paranoid (N=54) and catatonic SZ (N=46) forms have been analyzed and compared with those of healthy controls. In the subjects from the both SZ forms, the mean cfDNA plasma concentration was twofold higher and NA of the plasma was higher than those in the healthy controls. In addition, peripheral blood lymphocytes of both SZ forms showed elevated levels of oxidized dna (8-OHDG) as well as increased number of double-stranded DNA breaks (flow Cytometry), and the ds-breaks level is higher in catatonic SZ. The cells with genomic DNA damages can undergo to unprogrammed cell death and contribute to circulating cfDNA. Increased DNase I activity in patients with schizophrenia promotes to cleave primarily AT-rich DNA-fragments and the accumulation of GC-rich fragments. Compared to those of healthy controls, plasma cfDNA samples of both SZ forms patients contained increased copy numbers of telomere DNA, as well as ribosomal RNA genes, and cf-rDNA concentration is higher in catatonic SZ group. Changes in cfDNA parameters was significantly higher in the catatonic SZ group, which may indicate a more pronounced inflammatory process.
18
Азарова, Ю. Э., Е. Ю. Клёсова, О. Ю. Бушуева, Т. А. Самгина, В. А. Азарова, А. И. Конопля, and А. В. Полоников. "Polymorphic variant in gpx2 gene (rs4902346) and predisposition to type 2 diabetes mellitus." Nauchno-prakticheskii zhurnal «Medicinskaia genetika», no. 2() (February 27, 2020): 17–27. http://dx.doi.org/10.25557/2073-7998.2020.02.17-27.
Full textAbstract:
Окислительный стресс служит важной составляющей патогенеза сахарного диабета 2 типа (СД2). Одним из ферментов антиоксидантной защиты является глутатионпероксидаза 2 (GPX2), использующая глутатион в качестве ко-субстрата для восстановления перекиси водорода H2O2 и обладающая наибольшей экспрессией в поджелудочной железе, - органе, имеющем непосредственное отношение к развитию диабета. Тем не менее, данные о связи GPX2 с предрасположенностью к СД2 в литературе отсутствуют. Целью исследования стало изучение ассоциации полиморфного варианта rs4602346 (А>G) в интроне гена GPX2 с риском развития СД2, а также его влияния на показатели редокс-гомеостаза плазмы крови. В исследование включено 3197 неродственных индивидов славянского происхождения, в том числе 1570 пациентов с СД2 и 1609 сопоставимых по полу и возрасту здоровых добровольцев. Генотипирование полиморфизма гена GPX2 проводили методом полимеразной цепной реакции в режиме реального времени с дискриминацией аллелей с помощью TaqMan зондов на термоциклере CFX96 Touch Bio-Rad. Генотип G/G ассоциировался с повышенным риском развития заболевания (OR 1,41, 95%CI 1,02-1,96, р=0,039, рецессивная модель). Выявленная ассоциация сохранила значимость и после введения поправки на пол, возраст и индекс массы тела (ORadj 1,50, 95%CI 1,04-2,16, рadj=0,03). При раздельном сравнении больных СД2 мужчин и женщин с контролем оказалось, что установленная ассоциация rs4902346 была характерна только для мужчин (ORadj 2,09, 95%CIadj 1,22-3,59, рadj=0,0065), в то время как частоты генотипов и аллелей GPX2 больных женщин не отличались от соответствующих показателей здоровых (р>0,05). Оценка редокс-статуса показала увеличение содержания перекиси водорода и снижение уровня общего глутатиона в плазме больных по сравнению с контролем (р<0,05). Корреляционный анализ обнаружил, что уровень перекиси водорода пациентов прямо пропорционален концентрации глюкозы крови натощак. Анализ взаимосвязей между генетическими и биохимическими данными выявил, что генотип G/G rs4902346 ассоциирован со снижением содержания восстановленного глутатиона в плазме больных СД2 женщин (р=0,0086). Таким образом, нами впервые выявлена ассоциация rs4902346 гена GPX2 с развитием СД2 и показаны значительные половые различия в ассоциациях с исследованными фенотипами. Oxidative stress is an important component of the pathogenesis of type 2 diabetes mellitus (T2D). Glutathione peroxidase 2 is one of the antioxidant defense enzymes which uses glutathione as a co-substrate to reduce hydrogen peroxide and has the highest expression in the pancreas, an organ that is directly related to the development of diabetes. However, there is no data on the association of GPX2 with a predisposition to T2D. The aim of the study was to investigate the association of rs4602346 (A>G) in the intron of the GPX2 gene with a risk of T2D, as well as the effect of this SNP on blood plasma redox homeostasis. The study included 3197 unrelated individuals of Slavic origin, including 1570 patients with T2D and 1609 age- and sex-matching healthy volunteers. GPX2 gene polymorphism was genotyped using real-time PCR on a CFX96 Touch Bio-Rad thermal cycler. The G/G genotype was associated with an increased risk of the disease (OR 1,41, 95% CI 1,02-1,96, P=0,039, recessive model). The identified association retained its significance even after correction for gender, age, and body mass index (ORadj 1,50, 95% CI 1,04-2,16, Padj=0,03). Gender-stratified analysis revealed that the established association of rs4902346 was characteristic only for diabetic males (ORadj 2,09, 95% CIadj 1,22-3,59, Padj=0,0065), and was not observed in diabetic females (P>0,05). Assessment of redox status showed an increase in the content of hydrogen peroxide and a decrease in the level of total glutathione in the plasma of patients compared with the control (P <0.05). A correlation analysis found that patients’ hydrogen peroxide levels are directly proportional to their fasting blood glucose concentrations. An analysis of the relationships between genetic and biochemical data showed that the G/G genotype rs4902346 is associated with a decrease in the content of reduced glutathione in the plasma of female patients with T2D (P=0,0086). Thus, we identified for the first time the association of rs4902346 with an increased risk of T2D and showed significant gender differences in the associations of the GPX2 gene with the studied phenotypes.
19
Бігуляк, Г. Т., А. І. Довгалюк, І. М. Кліщ, and М. М. О. Стецевич. "ВПЛИВ МЕЗЕНХІМАЛЬНИХ СТОВБУРОВИХ КЛІТИН НА ПЕРЕБІГ ІМУННОГО ПРОЦЕСУ В ЩУРІВ З ГОСТРИМ ПАРОДОНТИТОМ." Medical and Clinical Chemistry, no. 2 (August 4, 2021): 116–24. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2021.i2.12259.
Full textAbstract:
Вступ. Методи регенеративної терапії починають широко використовувати в медицині. Лікування пародонтиту є складним завданням стоматології, тому відбувається пошук новітніх методів, які були б ефективними за цієї патології.
Мета дослідження – вивчити вплив стовбурових клітин на стан клітинної та гуморальної ланок імунітету за умов експериментального пародонтиту.
Методи дослідження. Дослідження проводили на білих безпородних щурах-самцях масою 180–200 г. Пародонтит викликали шляхом уведення в тканини ясен ліпополісахариду по 40 мікролітрів (1 мг/мл) через день протягом 14 діб. Через 1, 7, 14 і 21 доби після останнього його введення щурів декапітували під тіопенталовим наркозом (50 мг/кг). Контролем слугував матеріал від інтактних тварин. Отримували мезенхімальні стовбурові клітини (МСК) у вагітних самок орієнтовно на 21–24-ту доби вагітності. Для одержання життєздатних МСК використовували ферментний метод. Культивування здійснювали в СО2- інкубаторі за температури 37 °С та концентрації СО2 – 5 %. Стовбурові клітини вводили щурам у ділянку ясен разовою ін’єкцією з розрахунку 1 млн клітин на 1 кг маси тіла. Для максимального збереження життєздатності клітин вводили МСК протягом 30 хв після отримання суспензії. Клітинну (CD4+, CD8+, CD3+, CD20+) ланку імунітету досліджували імунофлуоресцентним методом за допомогою моноклональних антитіл до CD4+-, CD8+-, CD3+- і CD20+-антигенів щура, кон’югованих із флуоресцеїн ізотіоціанатом (FITC) виробництва “Beckman Coulter” (США). Імунореактивність організму вивчали за вмістом сироваткових імуноглобулінів класів А, М, G методом твердофазового імуноферментного аналізу за допомогою набору реагентів “eBioscience, Inc” із використанням аналізатора “StatFax”. Отримані цифрові дані обробляли методом варіаційної статистики. Достовірність відмінностей порівнюваних параметрів між різними вибірками визначали з використанням t-критерію Стьюдента (при нормальному розподілі результатів) чи Манна – Уїтні (в разі розподілу, що не був нормальним).
Результати й обговорення. За умов моделювання гострого пародонтиту продукування сироваткових імуноглобулінів значно зростало на початкових етапах експерименту з подальшим зниженням до 21-ї доби. При введенні МСК воно було менш інтенсивним, ніж у тварин без корекції. Вміст CD4+-клітин у щурів з гострим пародонтитом достовірно підвищувався на початкових етапах з подальшим зниженням до 21-ї доби. Після введення МСК він був меншим і на 1-шу добу складав 130,8 % від показника здорових тварин, що, відповідно, становило 88,6 % від рівня щурів, яким корекції не проводили. До 21-ї доби вміст CD4+-клітин продовжував знижуватись і достовірно не відрізнявся від такого у тварин без патології. Подібною була динаміка рівня CD8+-клітин, однак підвищення було меншим, ніж CD4+-клітин. Динаміка регуляторного індексу CD4+/CD8+ вказувала на достовірне зростання у тварин з гострим пародонтитом у ранні терміни з подальшим зниженням до 21-ї доби. Вміст CD3+- та CD20+-клітин у сироватці крові щурів з гострим пародонтитом на 1-шу добу достовірно перевищував показники інтактних тварин з подальшим зниженням до 21-ї доби. Корекція із застосуванням МСК супроводжувалась менш інтенсивним зростанням рівня CD3+- та CD20+- клітин.
Висновки. У тварин з гострим пародонтитом спостерігають достовірне зростання рівня CD4+-лімфоцитів, порушення співвідношення основних субпопуляцій лімфоцитів (CD4+ і CD8+), що супроводжується достовірним підвищенням імунорегуляторного індексу, а також порушення функціональності гуморальної ланки імунної системи, що проявляється дисбалансом імуноглобулінів у кров’яному руслі та зниженням резистентності гуморальної ланки імунної системи. Застосування МСК суттєво вирівнює спричинений патологічним процесом дисбаланс імунної системи, сприяючи нормалізації імунорегуляторного індексу та основних класів імуноглобулінів.
20
Kashchak, T. V., and A. A. Gudyma. "Інтенсивність процесів ліпідної пероксидації та рівень маркерів запалення в пізній період комбінованої травми в експерименті." Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, no. 4 (January 3, 2019): 62–68. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2018.4.9715.
Full textAbstract:
Мета роботи – встановити динаміку процесів ліпідної пероксидації та маркерів запалення в пізній період комбінованої травми в експерименті.
Матеріали і методи. Експерименти виконано на нелінійних білих щурах-самцях масою 180–200 г. В умовах тіопентало-натрієвого знеболення (40 мг×кг-1) в першій дослідній групі моделювали скелетну травму шляхом нанесення дозованого удару по кожному стегну, який спричинив їх закритий перелом. У другій дослідній групі моделювали опік шкіри III А-Б ступеня 10–11 % поверхні тіла – до депільованої поверхні шкіри спини прикладали мідну пластину площею 28 см2, попередньо занурену в киплячу воду протягом 3–5 хв. У третій дослідній групі ці два пошкодження поєднували. Контрольну групу стали інтактні тварини. Тварин виводили з експерименту через 14, 21 і 28 діб посттравматичного періоду. У гомогенаті печінки визначали вміст реагентів до тіобарбітурової кислоти (ТБК-активних продуктів ПОЛ), у сироватці крові встановлювали концентрацію церулоплазміну (ЦП) та методом проточної цитометрії визначали вміст прозапального цитокіну – туморнекротичного фактора-α (TNF-α).
Результати досліджень та їх обговорення. У період пізніх проявів травматичної хвороби після нанесення ізольованої скелетної травми, опіку та їх комбінації спостерігали високу активність процесів ліпідної пероксидації, про що свідчить підвищений вміст у печінці ТБК-активних продуктів ПОЛ. Одночасно у сироватці крові підвищений вміст ЦП та TNF-α, динаміка яких має коливальний характер. Через 14 діб величина досліджуваних показників найбільша після нанесення опіку, через 21 добу – після ізольованої скелетної та комбінованої травм. Через 28 діб активність запальної реакції стихає порівняно з попередніми термінами спостереження. В цей термін привертає увагу тенденція до зростання вмісту в сироватці крові ЦП після опіку та TNF-α після ізольованої скелетної травми. Очевидно, така динаміка відображає специфіку патогенно-саногенних співвідношень, спрямовану на адекватну адаптацію організму до патогенних чинників травми.
21
Азарова, Ю. Э., Е. Ю. Клёсова, Т. А. Самгина, С. Ю. Сакали, И. И. Коломоец, В. А. Азарова, А. И. Конопля, and А. В. Полоников. "Role of cyba gene polymorphisms in pathogenesis of type 2 diabetes mellitus." Nauchno-prakticheskii zhurnal «Medicinskaia genetika», no. 8() (August 30, 2019): 37–48. http://dx.doi.org/10.25557/2073-7998.2019.08.37-48.
Full textAbstract:
Нарушения редокс-гомеостаза играют ключевую роль в развитии сахарного диабета 2 типа (СД2). Главным эндогенным источником супероксид-радикала является НАДФН-оксидаза, одной из субъединиц которой служит легкая цепь цитохрома b-245, CYBA. Цель исследования - изучить ассоциации полиморфизмов rs7195830 (G>A), rs8854 (С>T), rs9932581 (C>T) и rs4673 (G>A) гена CYBA с риском развития СД2. В исследование включено 1024 больных СД2 (средний возраст 61,5±7,3 года) и 1034 практически здоровых добровольца, сопоставимых по полу и возрасту с группой пациентов. Генотипирование полиморфизмов гена CYBA проводили с использованием технологии iPLEX на геномном времяпролетном масс-спектрометре MassArray Analyzer 4 (Agena Bioscience). Генотип А/А гена CYBA (rs4673, G>A) ассоциировался с повышенным риском развития заболевания (OR 1,49, 95%CI 1,11-1,99, p=0,0074, рецессивная модель). Выявленная ассоциация сохранила значимость и после введения поправки на пол, возраст и индекс массы тела (ORadj 1,51, 95%CI 1,09-2,09, padj=0,014). При раздельном сравнении больных СД2 мужчин и женщин с контролем оказалось, что установленная ассоциация rs4673 была характерна только для женщин (ORadj 1,60, 95%CIadj 1,04-2,46, padj=0,032). Больные СД2 имели значимо более высокое содержание перекиси водорода в плазме крови по сравнению с контрольной группой (p<0,05) вне зависимости от пола, однако ассоциация генотипа А/А rs4673 с повышением содержания Н2О2 в плазме в среднем на 0,77 мкмоль/л (p=0,044) была обнаружена только в подгруппе мужчин. Генотип Т/Т rs9932581 был ассоциирован с повышением уровня гликированного гемоглобина в среднем на 2,71% (р=0,042) в общей группе пациентов с СД2, а также с повышением того же показателя в среднем на 4,44% (р=0,03) в подгруппе больных СД2 женщин. В подгруппе мужчин отмечена ассоциация генотипа С/Т rs9932581 с увеличением доли HbA1c в среднем на 0,61% (р=0,018) и с повышением уровня глюкозы крови в среднем на 1,06 ммоль/л (р=0,029). Связь уровня глюкозы натощак была установлена и с генотипом А/А rs7195830, у носителей которого концентрация глюкозы была в среднем на 1,17 ммоль/л выше, чем у гомозигот по референсному аллелю (р=0,022). Установленные ассоциации свидетельствуют о наличии полового диморфизма во взаимосвязях полиморфизмов CYBA с биохимическими показателями и статусом болезни. Impairments of redox homeostasis play a key role in the development of type 2 diabetes mellitus (T2D). The main endogenous source of the superoxide radical is NADPH oxidase, one of the subunits of which is the light chain of cytochrome b-245, CYBA. The aim of the study was to study the associations of cytochrome b-245 alpha chain gene polymorphisms rs7195830 (G>A), rs8854 (C>T), rs9932581 (C>T) and rs4673 (G>A) with a risk of developing T2D. The study included 1022 patients with T2D (average age 61,1 ± 7,2 years) and 1064 sex-and age-matched healthy volunteers. Genotyping of CYBA gene polymorphisms was performed using iPLEX technology on a MassArray Analyzer 4 genome time-of-flight mass spectrometer (Agena Bioscience). The CYBA gene A/A genotype (rs4673, G>A) was associated with an increased risk of developing the disease (OR 1,49, 95%CI 1,11-1,99, P=0,0074, recessive model). The identified association remained significant even after the adjustment for gender, age, and body mass index (ORadj 1,51, 95%CI 1,09-2,09, padj=0,014). Gender-stratified analysis revealed that the established association rs4673 was characteristic only for females (ORadj 1,60, 95% CIadj 1,04-2,46, padj= 0,032). Patients with T2D had a significantly higher level of hydrogen peroxide in blood plasma compared with the control group (p<0,05), regardless of gender, however, the relationship between the A/A genotype rs4673 with the increase in the content of Н2О2 in plasma by 0,77 mmol/L (p = 0,044) was found only in males. The T/T genotype rs9932581 was associated with an increase in glycated hemoglobin level of 2,71% (p = 0,042) in the general group of patients with T2D, as well as with an increase in the same indicator by 4,44% (p = 0,03) among females. The association of the C/T genotype rs9932581 with an increase in the proportion of HbA1c by 0,61% (p = 0,018) and with an increase in blood glucose level by 1,06 mmol/L (p = 0,029) was noted exclusively in males. The association of fasting blood glucose level was also established with genotype A/A rs7195830, in which carriers the glucose concentration was 1.17 mmol/L higher than in homozygotes for the reference allele (P = 0,022).
22
Keda, L. N., and L. V. Gutikova. "The amino acids and biogenic amines content in the blood plasma of women with artifi cial termination of pregnancy due to medical indications on the part of the fetus." Vestnik of Vitebsk State Medical University 19, no. 5 (October 19, 2020): 48–58. http://dx.doi.org/10.22263/2312-4156.2020.5.48.
Full textAbstract:
Искусственное прерывание беременности в поздние сроки наносит вред физическому и психическому здоровью женщины. Поскольку универсальными регуляторами биохимических процессов в организме являются аминокислоты и биогенные амины, изменения их концентраций могут являться индикаторами формирования патологических процессов после прерывания. Цель исследования – провести анализ уровней свободных аминокислот и их производных в плазме крови женщин с искусственным прерыванием беременности по медицинским показаниям со стороны плода, выявить особенности изменения отдельных свободных аминокислот (САК) и общего их содержания до и после прерывания беременности. Материал и методы. Обследованы 104 женщины с диагностированными пренатально врожденными пороками развития (ВПР) и хромосомными нарушениями у плода (группа I) и 25 женщин с физиологическим течением беременности (группа II). Определение уровней САК и их азотсодержащих производных в плазме крови проводили методом высокоэффективной жидкостной хроматографии. Результаты. У женщин группы I до искусственного прерывания беременности установлены достоверно более высокие значения суммарного содержания АК на 15% (р<0,001), незаменимых АК на 12,3% (р=0,003) и заменимых АК на 13,6% (р<0,001) по сравнению с контролем. При сравнении уровней АК у женщин I группы до и после прерывания беременности на 1 сутки выявлено увеличение суммарного содержания АК на 18% (р<0,001), незаменимых АК на 21,5% (р<0,001), заменимых АК на 17,8% (р<0,001) по сравнению со значениями до прерывания беременности. Заключение. Исследование особенностей метаболизма аминокислот свидетельствует, что у женщин с наличием патологических состояний плода, требующих прерывания беременности в поздние сроки, происходят достоверные изменения в аминокислотном обмене, которые продолжаются после искусственного прерывания беременности и могут приводить к нарушению общего гемостаза.
23
Денефіль, О. В., О. А. Костюк, and А. А. Костюк. "ЗМІНИ ПОКАЗНИКІВ ПРО- ТА АНТИОКСИДАНТНОГО СТАТУСУ В КРОВІ ТА СЕРЦI ВИСОКО- ТА НИЗЬКОЕМОЦІЙНИХ ЩУРІВ ПРИ ЕТАНОЛОВОМУ ГЕПАТИТІ." Art of Medicine, April 3, 2020, 81–86. http://dx.doi.org/10.21802/artm.2020.1.13.81.
Full textAbstract:
Резюме. Надмірне вживання алкоголю є значним соціальним лихом. У популяціях є особи з різною резистентністю до дії етанолу. Визначення особливостей пошкоджувального впливу етанолу у тварин з різною реактивністю допоможе у розробці нових методів лікування та профілактики алкогольного ураження різних органів і систем.
Мета дослідження: оцінити стан про- і антиоксидантної системи при етаноловому гепатиті в серці та крові високо- та низькоемоційних (ВЕ, НЕ) щурів-самців.
Досліди виконано на 36 ВЕ і 36 НЕ безпорідних щурах віком 5,5–6 місяців. Тварин поділено на три групи – контроль 1 (К1), контроль 2 (К2) та етаноловий гепатит (ЕГ). Емоційність щурів визначали за методикою «відкрите поле». У сироватці крові та гомогенаті серця визначали активність супероксиддисмутази (СОД), каталази (Кат), концентрацію дієнових (ДК) та трієнових (ТК) кон’югатів. У сироватці крові визначали активність аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (АСТ), лужної фосфатази (ЛФ), вміст глюкози та загального білка.
У контрольних НЕ тварин відмічено більший вміст ДК у серці, менший вміст Кат у крові та більший у серці, менший вміст глюкози крові, порівняно з ВЕ, що вказує на інтенсивніший метаболізм у НЕ.
При ЕГ відзначено збільшення продуктів ПОЛ у сироватці крові (підвищилися ДК, більше у НЕ) та гомогенаті серця (збільшилися ТК, значніше у НЕ). Одночасно зросла активність антиоксидантної системи. Отримані результати вказують на більше пошкодження серця у НЕ. В усіх тварин збільшилися ЛФ та глюкоза, зменшилася концентрація білка та активність амінотрансфераз.
Висновки. ЕГ у щурів викликає пошкодження організму за оксидаційним механізмом. При цьому більше пошкодження серця відмічено у НЕ щурів.
24
Никонова, Т. Ю., О. М. Жаркевич, Е. С. Дандыбаев, Л. И. Дайч, А. В. Сичкаренко, and М. М. Баймульдин. "DEVELOPMENT OF STANDS FOR REMOVED MONITORING SYSTEMS AND DIAGNOSIS OF MICROCLIMATE IN POLYMER HANDS FOR STORAGE OF GRAIN." Естественные и технические науки, no. 10(161) (December 10, 2021). http://dx.doi.org/10.25633/etn.2021.10.14.
Full textAbstract:
Авторами в статье разработан стенд для автоматизированной системы контроля и мониторинга микроклимата в полимерных сельскохозяйственных рукавах для хранения зерна. Стенд состоит из двух комплектов датчиков для измерения концентрации углекислого газа и датчиков относительной влажности и температуры. Представленные для исследования датчики показали стабильную работу, разброс их показаний не превышает 2%.Датчики температуры, влажности и концентрации СО2 имеют промышленное исполнение, допускающее эксплуатацию в условиях сильной запылённости и с широким диапазоном температур. The authors of the article developed a stand for automated control and monitoring systems of the microclimate in polymer agricultural handrails for grain storage. The stand consists of 2 sets of sensors to measure the concentration of carbon dioxide and sensors of relative humidity and temperature. Recommended sensors for the study showed stable operation, scattering of indications does not exceed 2%.Sensors of temperature, humidity, and concentration of CO2 have an industrial performance, allowing operation in conditions of strong flame and with a wide temperature range.
25
Разгонова, М. П., Т. К. Каленик, А. М. Захаренко, and К. С. Голохваст. "ИСПОЛЬЗОВАНИЕ СВЕРХКРИТИЧЕСКОЙ ФЛЮИДНОЙСО2-ЭКСТРАКЦИИ ПРИ ПОЛУЧЕНИИ СОЕДИНЕНИЙГИНЗЕНОЗИДОВ ИЗ ДАЛЬНЕВОСТОЧНОГО ЖЕНЬШЕНЯPANAX GINSENG C.A. MEYER ДЛЯ ПРИМЕНЕНИЯ В ПИЩЕВОЙ, ЛЕКАРСТВЕННОЙ И КОСМЕТИЧЕСКОЙ ПРОМЫШЛЕННОСТИ." Ползуновский вестник, no. 3 (January 9, 2019). http://dx.doi.org/10.25712/astu.2072-8921.2018.03.022.
Full textAbstract:
Дальневосточный женьшень Panax Ginseng C.A. Meyer – это многолетнее растение, тысячелетиями используемое в традиционной восточной медицине. Наиболее широко исследованные активные компоненты женьшеня, известные как гинзенозиды, имеют различное положительное лекарственное влияние: противоопухолевый, химиопрофилактический, иммуномодулирующий и антидиабетический эффекты. Авторами впервые исследуется экстрагирование корня дальневосточного дикорастущего женьшеня Panax Ginseng C.A. Meyer с использованием сверхкритической флюидной СО2-экстракции при переменных показателях температуры и давления. При экспериментах с переменным давлением, температурой и количеством модификатора было установлено, что наиболее значительный эффект на количество экстрагируемых гинсенозидов дает применение модификатора. При условии использования большего объема модификатора температура экстракционной системы повышалась до гарантированного единственного сверхкритического операционного состояния. Сверхкритическая флюидная экстракция, использующая CO2 и диметилсульфоксид как модификатор, показала значительные преимущества при экстракции лекарственных растений. Рост концентрации модификатора влияет на сумму экстракционного выхода и требуемую температуру для эффективной сверхкритической экстракции. Уникальные свойства сверхкритической жидкости стали основой их использования в экстракции термолабильных соединений из натуральных матриц дальневосточного женьшеня Panax Ginseng C.A. Meyer. Полученный экстракт может быть успешно использован в качестве пищевой, лечебной добавки или для контроля веса.
26
Kovalska, M. Ye. "ЗМІНИ ПОКАЗНИКІВ ПРООКСИДАНТНОЇ ТА АНТИОКСИДАНТНОЇ СИСТЕМ У ТИМУСІ ТВАРИН ЗА УМОВ ФОРМУВАННЯ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО АЛЕРГІЧНОГО АЛЬВЕОЛІТУ." Вісник наукових досліджень, no. 4 (January 13, 2018). http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2017.4.8302.
Full textAbstract:
У даній роботі показано, що за умов розвитку експериментального алергічного альвеоліту на 34 добу зростає концентрація малонового альдегіду за рахунок посилення процесів пероксидного окиснення ліпідів (ПОЛ). Дані зміни вказують, що в патогенезі розвитку експериментального алергічного альвеоліту морських свинок важливу роль відіграють процеси пероксидного окиснення ліпідів та ферментативної і неферментативної ланок антиоксидантної системи (АОС), а також значне виснаження ферментативної ланки антиоксидантної глутатіонової системи на 34 добу.Мета дослідження – вивчити стан про- та антиоксидантної систем у тимусі тварин в різні періоди розвитку експериментального алергічного альвеоліту (ЕАА ).Матеріали і методи. Досліди були проведені на 36 морських свинках масою тіла 0,18–0,20 кг, яких поділили на чотири групи (дев’ять тварин у кожній). Інтактні морські свинки склали першу групу (контроль). Тварини з експериментальним алергічним альвеолітом – друга, третя, четверта групи, відповідно на 1; 2 і 34 доби експерименту. Визначення тестів, що відображають процеси прооксидантної (ДК, МДА) та антиоксидантної систем (СОД, каталаза) у тимусі, здійснювали в інтактних морських свинок та у тварин з експериментальним алергічним альвеолітом. ЕАА – методом О. О. Орєхова, Ю. А. Кирилова (1985). Тварин декапітували під ефірним наркозом на 1; 2, 34 доби проведення експерименту. Проводили забір тимуса, з якого готували гомогенат. У гомогенаті досліджували активність каталази (КТ) – R. Holmes, C. Masters; супероксиддисмутази (СОД) – R. Fried, а також вміст дієнових кон’югатів (ДК) – методом В. Б. Гаврилова, М. І. Мішкорудної та визначали рівень малонового діальдегіду (МДА) за методом Е. Н. Коробейникової. Статистичне опрацювання цифрових даних проводили з використанням методу Стьюдента.Результати досліджень та їх обговорення. Результати досліджень показали, що активність ферментів АОС змінювалась однонаправлено залежно від періодів формування експериментального АА . Тому в морських свинок з експериментальним АА було підвищення продуктів ПОЛ як при початковому, так і на завершальному етапах.Висновки. Отримані результати свідчать про значні зміни у стані про- та антиоксидантної систем у тимусі тварин із екзогенним алергічним альвеолітом та є важливими для кращого розуміння патогенезу ЕАА . Дані дослідження дають можливість для пошуку більш ефективних і результативних способів корекції виявлених змін при ЕАА .
27
Азарова, Ю. Э., Е. Ю. Клёсова, Е. А. Шкурат, and А. В. Полоников. "POLYMORPHIC VARIANTS OF THE GAMMA-GLUTAMYLTRANSFERASE 6 GENE: RELATIONSHIP WITH GLYCEMIA, BLOOD PLASMA REDOX HOMEOSTASIS AND THE RISK OF TYPE 2 DIABETES MELLITUS." Естественные и технические науки, no. 5(156) (August 6, 2021). http://dx.doi.org/10.25633/etn.2021.05.05.
Full textAbstract:
Обеспеченность организма глутатионом (GSH) играет ключевую роль в поддержании редокс-гомеостаза, дисбаланс в котором является характерной чертой сахарного диабета 2 типа (СД2). Гамма-глутамилтрансфераза 6 (GGT6) входит в число ферментов цикла глутатиона, обеспечивая реутилизацию его фрагментов в плазме крови во внутриклеточном процессе синтеза GSH.Целью настоящей работы стало изучение ассоциаций полиморфных вариантов гена GGT6 rs11657054 (A>G) и rs2100986 (Т>C) с показателями гликемии, редокс-гомеостаза плазмы крови и риском развития СД2 у жителей Центральной России с учетом их пола, возраста, индекса массы тела (ИМТ) и статуса курения.Материал и методы. В исследование было включено 1562 пациена с СД2 (584 мужчины и 978 женщин, средний возраст 61,1±9,7 года) и 1575 условно здоровых добровольцев (590 мужчин и 985 женщин, средний возраст 60,5±6,3 года). Генотипирование полиморфизмов гена GGT6 проводили методом матрично-активированной лазерной десорбции/ионизации на геномном времяпролетном масс-спектрометре MassArray Analyzer 4 (Agena Bioscience).Результаты. Анализ параметров редокс-гомеостаза установил увеличение содержания перекиси водорода и снижение уровня общего глутатиона в плазме пациентов с СД2 по сравнению с группой контроля (Р<0,05). Корреляционный анализ выявил, что уровень перекиси водорода пациентов прямо пропорционален концентрации их глюкозы крови натощак (rs=0,54, P<0,05) и обратно пропорционален уровню глутатиона (rs=-0,41, P<0,05). Нами также впервые установлены ассоциации генотипов A/G-G/G rs11657054 (OR1.19, 95CI 1.01-1.40, P=0.035) и генотипов Т/С-С/С rs2100986 GGT6 (OR1.22, 95CI 1.03-1.44, P=0.019) с повышенным риском развития СД2, причем исключительно у больных с повышенной массой тела и ожирением. При этом отличий по частотам генотипов GGT6 между группами курящих и некурящих больных и здоровых лиц выявлено не было: Р>0.05. Тем не менее, концентрация перекиси водорода была 1.27 мкмоль/л выше у курящих носителей генотипов Т/С-С/С rs2100986 (Р=0.043). Кроме того, курящие больные СД2 с генотипами rs2100986-С/С и rs11657054-G/G имели более высокие значения гликемии натощак и процент гликированного гемоглобина.Выводы. Выполненное нами исследование в русской популяции выявило взаимосвязь двух полиморфизмов rs11657054 и rs2100986 в интронах гена GGT6 с повышенным риском развития СД2, тем самым, демонстрируя потенциальную вовлечённость гена гамма-глутамилтрансферазы 6 в патогенез заболевания. The supply of glutathione (GSH) to the body plays a key role in maintaining redox homeostasis, an imbalance in which is a characteristic feature of type 2 diabetes mellitus (T2D). Gamma-glutamyltransferase 6 (GGT6) is one of the enzymes of the glutathione cycle, ensuring the reutilization of GSH fragments in blood plasma during the intracellular process of glutathione synthesis.The aim of this work was to study the associations of polymorphic variants rs11657054 (A>G) and rs2100986 (T>C) in the GGT6 gene with parameters of glucose and redox homeostasis of blood plasma and the risk of developing T2D in residents of Central Russia, taking into account their gender, age and body mass index (BMI).Material and methods. The study included 1562 patients with T2D (584 men and 978 women, mean age 61.1 ± 9.7 years) and 1575 apparently healthy volunteers (590 men and 985 women, mean age 60.5 ± 6.3 years). Genotyping of the GGT6 gene polymorphisms was performed by matrix-assisted laser desorption / ionization method on a MassArray Analyzer 4 genomic time-of-flight mass spectrometer (Agena Bioscience).Results. Analysis of the parameters of redox homeostasis revealed an increase in the content of hydrogen peroxide and a decrease in the level of total glutathione in the plasma of patients with T2D compared with the control group (P<0.05). Correlation analysis revealed that the level of hydrogen peroxide in patients is directly proportional to the concentration of their fasting blood glucose (rs =0.54, P<0.05) and inversely proportional to the level of glutathione (rs= -0.41, P<0.05). We have also established for the first time the associations of genotypes A/G-G/G rs11657054 (OR1.19, 95CI 1.01-1.40, P=0.035) and genotypes T/C-C/C rs2100986 GGT6 (OR1.22, 95CI 1.03-1.44, P=0.019) with an increased risk of T2D exclusively in patients with overweight and obesity. However, there were no differences in the distribution of GGT6 genotypes between the groups of smokers and nonsmokers, patients and healthy individuals: P> 0.05. Nevertheless, the concentration of hydrogen peroxide was 1.27 μmol/L higher in smoking carriers of the T/C-C/C rs2100986 genotypes (P = 0.043). In addition, smokers with T2D with genotypes rs2100986-C/C and rs11657054-G/G had higher levels of fasting blood glucose and the percentage of glycated hemoglobin.Conclusions. Our study in the Russian population revealed the association of SNPs rs11657054 and rs2100986 in the introns of the GGT6 gene with an increased risk of T2D, thereby demonstrating the potential involvement of the gamma-glutamyltransferase 6 gene in the pathogenesis of the disease.