To see the other types of publications on this topic, follow the link: Конкретика.
Journal articles on the topic 'Конкретика'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Конкретика.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Caforio, Giuseppe. "Конкретика асимметричной войны: фрагменты опыта." Connections: The Quarterly Journal 11, no. 3 (2012): 25–46. http://dx.doi.org/10.11610/connections.rus.11.3.02.
Full text
2
Vasiliev, V. D., E. V. Vasiliev, and A. E. Sbitnev. "RATING ASSESSMENT OF MUNICIPAL ENTITIES: THEORETICAL ASPECT." Scientific Review Theory and Practice 11, no. 4 (2021): 1227–39. http://dx.doi.org/10.35679/2226-0226-2021-11-4-1227-1239.
Full textAbstract:
Рейтинговые модели, расчеты и оценки были и, скорее всего, будут и далее актуальны и востребованы в силу присущих им самых разнообразно-многочисленных целевых аспектов: определения лидеров и аутсайдеров, достоинств и недостатков сравниваемых вариантов, направлений движения, трендов, дискурсов, драйверов; показа перспектив, сценариев, планов развития. Основу всех рейтинговых методологий, парадигм, подходов, принципов, методик определяет теория многокритериальной оптимизации, предполагающая наличие количественных оценок экстремизируемых критериев для всех сравниваемых территориальных объектов, хотя, очевидно, конкретика расчетно-аналитических процедур (в рамках этой теории) различна для топовых рейтинговых агентств. Для интегральной (комплексной, обобщенной) оценки муниципалитетов или городских территорий авторы предлагают некоторый кластер объективных и рационально-структурированных моделей минимизируемых компромиссных критериев, представляющих собой отношение оценки плохой (некомфортной) волатильности к хорошей (комфортной) и не зависящих (индифферентных) от возможных схем нормализации принятого набора оценочных показателей. Модели рейтинговых оценок – это практически всегда некоторый субъективный концепт, что следует из методов исследования проблем многокритериальной оптимизации, некоторые из которых всегда решаются только на уровне идей, а именно: проблема нормализации, проблема учета приоритета оценочных территориальных индикаторов, проблема свертки набора критериев (показателей) в скалярный компромиссный. Основными результатами, полученными авторами, являются следующие. Показана необходимость получения рейтинговых оценок на основе формализованных аналитических моделей. Приведена краткая система оценочных показателей, отражающих современные целевые направления. На основе теории многокритериальной оптимизации представлены основные схемы нормализации показателей, сформированы авторские компромиссно-интегральные критерии для ранжирования (рейтингирования) муниципальных образований.
3
Огризко, Володимир. ""Орієнтуючись на конкретику"." Зовнішні справи, no. 1 (2009): 3–5.
Find full text
4
Клочек, Г. "Трохи пейзажно-географічної та предметно-побутової конкретики." Дивослово, no. 10 (679), жовтень (2013): 28–32.
Find full text
5
Kuznetsova, Elena I. "From Subject Specification to General Education." Review of Omsk State Pedagogical University. Humanitarian research, no. 30 (2021): 123–26. http://dx.doi.org/10.36809/2309-9380-2021-30-123-126.
Full textAbstract:
Fundamental general education presupposes the presence of some common qualities inherent in an educated person. They are formed by the entire set of academic subjects. The author turns to the heuristic possibilities of the subject “technology”. The elements of the formation of the ability to classify and understand the interrelation of subject areas are shown.
6
Зудилина, Ирина Юрьевна, Дмитрий Владимирович Романов, and Тимур Валентинович Филатов. "MOTIVATIONALLY NEEDED SOCIAL ACTIVITY CHARACTERISTICS IN STUDENTS FROM SINGLE - PARENT FAMILIES." Вестник Адыгейского государственного университета, серия «Педагогика и психология», no. 1(293) (May 25, 2022): 24–32. http://dx.doi.org/10.53598/2410-3004-2022-1-293-24-32.
Full textAbstract:
Важным требованием современного социума является постоянное развитие личности в профессиональной сфере. Основа для успешного социального функционирования закладывается в семье. Однако в данный момент наблюдается значительный рост числа неполных семей. Результаты многочисленных исследований показывают негативное влияние на личность ребенка и его активность в социуме ситуации, когда в семье отсутствует один из родителей. Проведенное нами предварительное наблюдение показало, что студенты из неполных семей чаще проявляют заинтересованность в общественных делах вуза, более осознанно подходят к выбору специальности. Нами изучались особенности и мотивы социальной активности студентов в сферах работы и личной жизни. Результаты анкеты показали, что среди студентов из неполных семей в данный момент работающих в два раза больше, чем из полных семей. Также у студентов из неполных семей наблюдаются тенденции: проявляется больший интерес к сферам деятельности с высоким заработком и к руководящим должностям; конкретика и реалистичность карьерных планов; выход на работу в 14-17 лет; стремление к более раннему браку и доминирование мнения, что работать должны оба супруга. По показателям мотиваторов социально-психологической активности личности (достижение успеха в целом, стремление к власти, тенденция к признанию и уважению) более высокие баллы наблюдаются у студентов из полных семей. В целом статистический анализ показал отсутствие значимых различий в проявлении социально-психологической активности у студентов экспериментальной и контрольной групп. An important requirement of modern society is the continuous development of the individual in the professional sphere. The basis for successful social functioning is laid in the family. However, this very moment there is a significant increase in the number of single-parent families. The results of numerous studies show the negative impact on the child's personality and his activity in society of the situation when there is no parent in the family. Our preliminary observation showed that students from single-parent families more often show interest in the public affairs of the university, more consciously approach the choice of specialty. This contradiction served as the basis for the study. We studied the peculiarities and motives of students' social activity in the spheres of work and personal life. The results of the questionnaire showed that the number of working students from incomplete families this moment is twice that from complete families. Also, students from incomplete families have the following trends: there is more interest in areas of activity with high wages and managerial positions; specificity and realism of career plans; going to work at age 14-17; the desire for an earlier marriage and the dominance of the opinion that both spouses should work. According to the indicators of motivators of socio-psychological personality activity (achievement of success in general, the desire for power, the tendency to recognition and respect) higher scores are observed in students from full families. In general, the statistical analysis showed no significant differences in the manifestation of socio-psychological activity among students in the experimental and control groups.
7
Васиљевић, Немања. "FILE TRANSFER ФУНКЦИОНАЛНОСТ DNP3 ПРОТОКОЛА И ЊЕГОВА ПРИМЕНА У DSCADA СОФТВЕРСКОМ СИСТЕМУ." Zbornik radova Fakulteta tehničkih nauka u Novom Sadu 36, no. 11 (November 8, 2021): 1973–76. http://dx.doi.org/10.24867/15be30vasiljevic.
Full textAbstract:
У овом раду описан је DNP3 протокол и његова конкретна имплементација у dSCADA софтверском систему са нагласком на пренос датотека (File transfer), функционалност коју, као опцију, имају само протоколи новије генерације. У самом стандарду, конкретна примена File transfer-а није специфично описана и дефинисана, што омогућава разноврсну примену ове функционалности у реалном раду. Једна од могућих примена је описана у овом раду, која омогућује упис специфичних догађаја који су се десили у процесном систему и аквизицију истих путем File transfer-a, чиме се омогућује накнадна детаљна анализа тих догађаја.
8
Карандашев, Юрий Николаевич. "Экстероцептивный уровень организации онтогенеза: становление системы ведущих функций развития." Актуальні проблеми психології в закладах освіти 11 (May 2, 2021): 31–69. http://dx.doi.org/10.31812/psychology.v11i0.4409.
Full textAbstract:
В данной статье рассматривается становление системыведущих функций для экстероцептивного уровня организациионтогенеза. Экстероцептивный уровень автор рассматривает какотносящийся к начальном периоду младенчества, без учёта частностейего эмпирической конкретики. Что касается становления, кромеверхнего уровня к нему добавляется также четвёрка предшествующих.И наконец, само содержание становления выводится из конфигурациициклов взаимодействия внутриуровневых слоёв, что выступает ввиде системы ведущих функций. В определении конечной цели, длякоторой и создавалась предлагаемая схема анализа, автор акцентируетвнимание на описании экстероцептивного уровня организации
9
Zolotilov, V. A., N. V. Nevkrytaya, O. M. Zolotilova, and O. B. Skipor. "RESULTS OF THE ESSENTIAL OIL ROSE BREEDING TO OBTAIN HIGH YIELD OF CONCRETE." TAURIDA HERALD OF THE AGRARIAN SCIENCES 3 (23) (September 28, 2020): 93–104. http://dx.doi.org/10.33952/542-0720-2020-3-23-93-104.
Full text
10
Кошарська, Л. В., В. П. Бредньова, and А. В. Левицький. "Исследования проблемы формирования современных подходов к методологии дистанционного обучения." Herald of the Odessa National Maritime University, no. 63 (September 1, 2020): 165–86. http://dx.doi.org/10.47049/2226-1893-2020-3-165-186.
Full textAbstract:
В статье рассматриваются основные проблемы методологии дистанционного обучения и формирование некоторых современных подходов к его усовершенствованию. В условиях широкой информатизации одним из наиболее важных факторов обучения является осмысленность учащимися учебного материала, и роль преподавателя заключается, прежде всего, с одной стороны, в максимальном расширении смыслового поля изучаемого материала, а, с другой стороны, в его конкретике и детализации. Взаимодействие реальных субъектов образования в виртуальной среде осуществляется при помощи специальных средств коммуникации, к которым предъявляются особые требования – организационные, технические, психолого-педагогические и т.п.
11
Сапожник, Д. І., and Л. Б. Демидчук. "ІНФОРМАЦІЙНА СЕРВІЗАЦІЯ В СИСТЕМІ ТРАНСФОРМАЦІЇ ІНФРАСТРУКТУРИ НАДАННЯ ПОСЛУГ ІНДУСТРІЇ ГОСТИННОСТІ." Підприємництво і торгівля, no. 28 (February 5, 2021): 89–96. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2021-28-14.
Full textAbstract:
У статті досліджуються актуальні проблеми інформаційної сервізації в системі послуг індустрії гостинності під час процесів трансформації її інфраструктури і вимог до організації та особливостей надання у сучасних умовах в Україні. Вітчизняний інформаційний простір містить дуже мало конкретики про результати цифровізації, зокрема сфери індустрії гостинності, тому це питання потребує систематизації. Технологія трансформацій до цифрового суб’єкта господарської діяльності з надання туристичних, готельних та ресторанних послуг повинна складатися з трьох основних частин: стратегії, діджиталізації ринку й автоматизації переважної більшості операційних процесів. Стратегія починається із вбудовування діджиталізації в стратегію розвитку підприємництва у цілому. Розглянуто процес перебудови під цифрові технології підприємницьких процесів, коли актуальним стає елемент прийняття ділового рішення щодо інвестицій, зокрема придбання потрібного програмного забезпечення, технічного переоснащення та навчання персоналу, розвиток у підприємстві діджитального способу мислення; передумови вбудовування інформаційних послуг і консультування в матеріально-речове виробництво та його підстави. Проаналізовано ключові об’єкти цифрових трендів сьогодення, зокрема: інформаційні дані, що є джерелом формування конкурентоспроможності; internet of things (IoT); цифрові процеси трансформації як окремих видів підприємництва, так і цілих підприємницьких секторів; sharing economy; повна віртуалізація усіх інфраструктурних IT-систем; artificial intelligence (AI); формування та використання цифрових платформ. Розглянуто сукупність переваг, які надаються в результаті впровадження сучасних цифрових технологій та користування ними, реальні перешкоди щодо належного розвитку інформаційної сервізації в Україні. Констатовано, що у вітчизняному інформаційному просторі дуже мало конкретики про результати цифровізації. Досліджено складники сучасних інновацій в індустрії гостинності. Зроблено висновок, що основними завданнями стимулювання інноваційної діяльності галузі індустрії гостинності є: розвиток інституціональних засад інтеграції наукової, інноваційної, виробничої сфер; перетворення наукового складника на активного чинника нагромадження інноваційного потенціалу цієї галузі; формування її ефективної інноваційної інфраструктури.
12
Мальцагов,, И. Д., И. С. Бакриев, Р. Б. Зулкарнаева, and А. А. Тамаев. "ТЕРМИНОЛОГИЧЕСКОЕ ЗНАЧЕНИЕ ПОНЯТИЯ «МЕРА ПРЕСЕЧЕНИЯ»." Известия Чеченского государственного университета, no. 4/20 (December 14, 2020): 176–80. http://dx.doi.org/10.36684/12-2020-20-4-176-180.
Full textAbstract:
Становление понятийного аппарата является одним из условий прогресса любой научной отрасли знания, и юриспруденция не является исключением. Юридические термины и категории для отрасли права создают своего рода фундамент для исследователей теории права и формируют условия правоприменительной практики. Закон без двусмысленных указаний, пробелов и юридических противоречий исполняется однозначно и чётко. Точность правовой нормы рождает понятийный аппарат, строгий и безальтернативный, не допускающий двояких толкований. Вводя в норму права туманные, расплывчатые категории, создается предпосылка для искажения сути, затрудняющей деятельность правоприменителя. На данный момент существует целый перечень понятий, которые не имеют четкой конкретики и ясности. Одним из таких понятий является категория «мера пресечения». В данной статье автором приводится терминологическая интерпретация и анализ правового поля понятия «мера пресечения» различными авторами в сфере уголовного процесса.
13
О. В. Шведова. "ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ МЕТОДИКИ КОМПЛЕКСНОГО КРИМІНАЛІСТИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ДОКУМЕНТІВ, ВИГОТОВЛЕНИХ ЗА ДОПОМОГОЮ КОМП’ЮТЕРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ." Криміналістичний вісник 30, no. 2 (December 27, 2018): 64–70. http://dx.doi.org/10.37025/1992-4437/2018-30-2-64.
Full textAbstract:
Класифіковано види експертних методик. Надано їх характеристику. Визначено співвідношення понять «конкретна методика», «спеціальна методика» і «методика проведення конкретної експертизи». Розрізнено поняття «комплекс методів» і «комплексний метод». Запропоновано авторське визначення поняття методики комплексного криміналістичного дослідження документів, виготовлених за допомогою комп’ютерних технологій, – самостійного виду досліджень у межах судової технічної експертизи документів, що проводиться із застосуванням спеціальних знань у галузі судової технічної експертизи документів, судової комп’ютерно-технічної експертизи, трасології, почеркознавства тощо.Ключові слова: експертна методика; комплексне дослідження; документ; комп’ютерні технології.
14
Mamenko, Taras. "Порівняльний аналіз концепцій знаку у Дж. Берклі та Дж. Лока." Multiversum. Philosophical almanac, no. 1-2 (May 17, 2019): 31–48. http://dx.doi.org/10.35423/2078-8142.2019.1-2.02.
Full textAbstract:
У статті розглядаються семіотичні погляди Дж. Берклі як алтернативні відносно парадигмальних для епохи поглядів Дж. Лока. Відкидаючи матеріалістичну онтологію, Берклі переосмислює значення мовного знаку. Оскільки ідеї перестають відсилати до речей, а речі є комбінацією простих ідей, своє значення мовні знаки (слова) отримують завдяки зв’язку між ідеями. Це дає підставу говорити про функціональне значення знаку на відміну від субстанційного, де за словом має стояти конкретна матеріальна річ, чи чітка ідея. Показано розширення Берклі функціонування мови, мова потрібна не лише для передавання інформації, вона може виражати емоції, волю, переконання тощо.
15
Благојевић, Оливера. "НАМJЕНСКИ ЈЕЗИК И ОКРУЖЕЊЕ ЗА МОДЕЛОВАЊЕ НОТНОГ ЗАПИСА И ГЕНЕРИСАЊЕ СПЕЦИФИКАЦИЈА ЗА МУЗИЧКИ СОФТВЕР." Zbornik radova Fakulteta tehničkih nauka u Novom Sadu 36, no. 03 (March 9, 2021): 504–7. http://dx.doi.org/10.24867/12be32blagojevic.
Full textAbstract:
У овом раду је описан намјенски језик и окружење за моделовање нотног записа, као и израда генератора и генерисање спецификација за музички софтвер. За креирање језика је коришћена текстуална конкретна синтакса. Осим језика, креирани су и генератори, који имају за циљ генерисање фајлова формата који одговарају софтверима за креирање и читање нотног система. Креирани намјенски језик поједностављује рад са софтверима за компоновање музике и чини писање нотних система знатно лакшим. За развој метамодела коришћено је окружење Eclipse Modeling Framework, а за дефинисање ограничења модела коришћен је OCL језик опште намјене. За креирање текстуалне конкретне синтаксе коришћен је радни оквир Xtext, а за генераторе програмски језик Xtend.
16
Polovka, S. G., O. D. Lavryk, S. M. Dovbysh, and O. А. Polovka. "Доробок професора Володимира Христофоровича Геворк’яна в пізнанні дна акваторії Світового океану (до 85-річчя з дня народження)." Вісник Дніпропетровського університету. Геологія, географія 26, no. 1 (March 30, 2018): 150–57. http://dx.doi.org/10.15421/111816.
Full textAbstract:
Здійснено історичний зріз основних віх життя і висвітлено наукові напрацювання, організаційну і громадську діяльність відомого в Україні та за її межами морського геолога, доктора геолого-мінералогічних наук, професора Володимира Христофоровича Геворк’яна. Персоналізація геології океанів і морів в Україні дає можливість визначити етапи подальшого розвитку її наукових напрямів й надає історії української науки та освіти портретної конкретики. Вказані аспекти визначають актуальність дослідження. Тому за мету статті обрано висвітлення історичних віх життєвого шляху і наукової, дослідницької і педагогічної та громадської діяльності професора В. Х. Геворк’яна. Показано коло його наукових інтересів та акцентовано увагу на започаткованих науковцем трьох нових наукових напрямах у галузі геології океанів і морів в Україні. Значна частина статті присвячена розкриттю новітніх теоретичних напрацювань В. Х. Геворк’яна: висунення та обґрунтування нової концепції – аседиментаційної трансформації і мобілізації осадових порід та відкладів через вплив на них глибинних флюїдів; ролі органічної речовини в процесах аутигенного мінералоутворення, її значенню для формування горючих корисних копалин і для з’ясування більш загальних питань колообігу вуглецю у біосфері Землі; однієї з моделей відродження науково-дослідного флоту в Україні.
17
Шумакова, Ирина Алексеевна. "Бенчмаркинговые модели и технологии в маркетинговом управлении образовательными организациями." Современная экономика: проблемы и решения 1 (February 3, 2021): 69–86. http://dx.doi.org/10.17308/meps.2021.1/2514.
Full textAbstract:
Цель: статья отражает обоснование возможности использования инструментария, методик и моделей бенчмаркинга в системе маркетингового управления современными организациями. Обосновывается использование как традиционных и известных инструментариев маркетинговых исследований, маркетинговых информационных систем и маркетинговой разведки, так и с применением перспективных исследовательских технологий и методик, призванных выявить конкурентные преимущества и недостатки основных маркетинговых и операционных процессов конкретного вуза и реализовать целевые корректирующие решения, обеспечивающие рост его (вуза) конкурентоспособности. Обсуждение: разработка и применение бенчмаркинговых моделей и методик в сфере высшего образования относится в настоящее время к инновационному направлению научного поиска и не может похвастаться масштабным вниманием исследователей или наличием проработанного и апробированного инструментария. В настоящее время недостатком является отсутствие конкретики в отношении субъектов, объектов и предметов бенчмаркингового моделирования, недостаточный уровень содержательности в постановке задачи бенчмаркингового сравнения конкурентоспособности и преимуществ образовательных продуктов, отсутствие привязки процесса бенчмаркинга к деятельности структур вуза, реализующих отдельные маркетинговые функции или интегрированную функцию маркетингового управления образовательной организацией. Таким образом, это вызывает интерес не просто к применению бенчмаркинговых моделей, а к мероприятиям по разработке полноценной маркетинговой стратегии вуза, функционирующего в высококонкурентных условиях.Результаты: авторами выявлено, что успех устойчивой работы на образовательном рынке для университета зависит от реализуемой маркетинговой стратегии, отправной точкой в которой выступает рынок труда, запросы на научные исследования и разработки, далее имеющийся потенциал вуза.
18
Галіцина, Н. В. "Адміністративні правовідносини у соціальній сфері." Актуальні проблеми держави і права, no. 86 (September 22, 2020): 27–37. http://dx.doi.org/10.32837/apdp.v0i86.2401.
Full textAbstract:
У статті визначено, що адміністративні правовідносини в соціальній сфері необхідно розуміти як владно-підпорядковуючі відносини, що мають примусовий і позапримусовий характер, виникають, змінюються та припиняються з метою захисту публічного інтересу під час здійснення соціального захисту з надання безповоротних виплат (субвенції, субсидії, дотації, пільги і компенсації) та відповідних соціальних послуг, а приватними є відносини з надання позик, кредитування й інвестування публічною адміністрацією чи іншими уповноваженими суб'єктами публічного чи приватного права.
Встановлено специфічні риси адміністративних правовідносин у соціальній сфері: передусім мають правову форму; через матеріальні норми соціального права втілюється специфіка процедурно-охоронних відносин, які мають похідний характер щодо матеріальних відносин із соціального захисту та надання соціальних послуг та є відносно самостійними під час встановлення «негативних» юридичних фактів (відсутність підстав чи умов для надання конкретного виду соціального захисту); мають складний характер (на основі кількох процедурних правовідносин реалізується конкретне матеріальне право в соціальному праві); орієнтуються на задоволення втіленого в нормах матеріального права публічного соціального інтересу людини як споживача соціальних послуг; відзначаються стадійністю.
З'ясовано, що через публічні (адміністративно-правові) відносини розширюється природне конституційне право на соціальний захист, але водночас до правового становища споживача соціальних послуг додаються ті соціальні блага, яких ця конкретна людина або не мала взагалі, або мала в обсязі, меншому за мінімальні соціальні стандарти, а приватні відносини дають змогу практично втілити природні права такої особи на отримання соціальної допомоги, яка відшкодовується потім державі. Орієнтиром водночас постає спрямованість людської волі (формальний вимір) на отримання блага, задоволення конкретного інтересу (матеріальний вимір).
Для повноцінного розмежування публічних і приватних відносин у сфері соціального захисту запропоновано враховувати особливості елементів цих правовідносин, панівні форми захисту й інтерес, який діє в цій галузі. Водночас досліджено наявні теорії їх розмежування з урахуванням практики публічної адміністрації й адміністративних судів: теорію субординації (теорія влади - підпорядкування), яка застосовується для первинної детермінації статусу, особливостей реалізації компетенції публічної адміністрації, визначення правової природи спору / конфлікту між учасниками адміністративних правовідносин, насамперед конкретною особою та державою в особі її уповноважених органів; спеціально-правову теорію в частині того, що спочатку необхідно встановити, яка саме правова норма застосовується під час здійснення соціального захисту (це має бути чітко визначена конкретна правова норма), а потім перевірити, чи є вона публічно-правовою; багатоступеневу теорію для складних правовідносин, тобто таких, що обтяжені публічними і приватними елементами.
19
Murashkin, M. G. "Роль субъективного фактора при рассмотрении трансцендентного в эстетике." Grani 19, no. 4 (March 4, 2016): 6–11. http://dx.doi.org/10.15421/1716070.
Full textAbstract:
Анализируется проблема связи категорий различных областей знаний. В частности рассматриваются эстетика и трансценденция. Цель статьи: показать связь философских категорий через конкретику процессов, которые происходят в реальности. В данном случае в реальности психических процессов человека. Философские категории, такие как эстетика, эстетическая трансценденция имеют основания в конкретных психических состояниях человека как повседневного состояния сознания, так и измененных состояний сознания. Это такие состояния как транс, вдохновение, озарение, интуитивное прозрение. Постановка проблемы сводится к тому, чтобы показать связь философских категорий через реалии бытийствующих процессов, в частности через процессы психической жизни человека. Анализ последних исследований и публикаций показал намечающуюся связь таких психических процессов, как творчество и транс в работах Б.М. Теплова. Выделяя нерешенные раньше части общей проблемы, возникает необходимость связать психические процессы реально существующие с такими философскими категориями, как эстетика и трансценденция. Цель статьи и постановка задач сводится к тому, чтобы связать психические процессы, реально существующие в человека, с философскими категориями различных областей знания, в частности связать эстетику и трансценденцию. При рассмотрении мистицизма выявляется символ, который присутствует в различных мистических учениях. Это – символ смерти. Однако это символическая смерть, которая означает разрушение структур сознания в человеке, которые устарели, отжили свое. На данный момент существует конкурентный тип человеческой цивилизации, порождается деструктивная деятельность человека. Он конкурирует не только с себе подобными, но и со всем, что его окружает, Даже с самим собой. Нужна гармонизирующая платформа – платформа, направлення к гармоничному (бережному) отношению к природе, гармонизации психики человека.
20
Eremenko, Anastasiya Sergeevna. "ДО ПИТАННЯ ПЕРЕКЛАДЕННЯ ФОРТЕПІАННИХ ТВОРІВ ДЛЯ ЧОТИРИСТРУННОЇ ДОМРИ ТА ФОРТЕПІАНО: ФАКТУРНІ ТА ІНСТРУМЕНТАЛЬНО-ЗВУКООБРАЗНІ ОСОБЛИВОСТІ." Музичне мистецтво і культура 1, no. 31 (November 17, 2020): 260–69. http://dx.doi.org/10.31723/2524-0447-2020-31-1-21.
Full textAbstract:
Мета роботи. У статті аналізуються специфічні властивості домро- вих прийомів гри та їх інструментально-образні уособлення під час пере- кладення фортепіанної музики Дебюссі для чотириструнної домри і форте- піано. Методологія дослідження полягає в застосуванні компаративного, естетико-культурологічного, історичного, музикознавчого методів, які утворюють єдину методологічну основу. Важливим є виконавський під- хід. Наукова новизна статті постає у виявленні конкретики виконавських прийомі звуковидобування й звуковедіння на домрі з метою винайдення но- вих граней імпресіоністичного темброфонізму у збереженні ключових пара- метрів композиторського стилю Дебюссі. Зроблений акцент на збереженні звукової цілісності звучання при важливості індивідуалізації мікродинаміч- них та артикуляційних домрових прийомів гри, узгодження домрово-фор- тепіанного поєднання у фактурі твору та на можливостях оновлення імпресіоністичної темброфактури у домрово-фортепіанному перекладенні за рахунок іманентної мінливості щипкового звучання. Висновки. У резуль- таті аналізу домрової звучності «Місячного сяйва» К. Дебюссі виявлена особлива складність артикуляційно-штрихової, філірувальної техніки зву- ковидобування, що дозволяє посилити мінливу витонченість ледь поміт- ного звукового «підкрадання», пересування «навшпиньках» – як торкання найінтимніших сторін буття. Особливої значущості набувають виконав- ські прийоми домрової мікродинаміки, що надає фонізму фактури Дебюс- сі додаткових властивостей барвистої мінливості. Така ніжно гаснуча, «сухувата» щипкова звучність органічно «інкрустується» у фортепіанну фактуру (що потребує і від піаніста більшої «сухості» в ансамблевому поєднанні), утворюючи спільну фактурно-звукову цілісність. Домрове пе- рекладення дозволяє «знайти нові реальності» (К. Дебюссі) його музичного звукопростору у прагненні відобразити у звуках нескінченно мінливий образ природи та найтонші відтінки людських емоцій.
21
Саско, О. "Тривалий час: оціночне поняття у ст. 146 Кримінального кодексу України." Історико-правовий часопис 15, no. 1 (February 18, 2021): 109–13. http://dx.doi.org/10.32782/2409-4544/2020-1/20.
Full textAbstract:
У статті розглядаються питання, пов'язані з кваліфікуючою ознакою складу злочину, передбаченого ст. 146 Кримінального кодексу (далі – КК) України, зокрема, суспільно небезпечного діяння, здійснюваного протягом тривалого часу. Поняття «тривалий час» в даній нормі законодавець інтерпретує як певний астрономічний період, протягом якого тримання потерпілого в неволі складе підвищену суспільну небезпеку. Однак у цій нормі не визначені межі часу, необхідного для розкриття змісту даного оціночного поняття. Тому визначення кваліфікуючої ознаки автоматично стало компетенцією правозастосовних органів, а також кримінально-правової доктрини. Певна формалізація у визначенні тривалості позбавлення волі чи викрадення людини необхідна для того, щоб надати цій ознаці складу злочину конкретики, напрямку при встановленні меж використання кримінально-правових норм. Автор пропонує ст. 146 КК України супроводити приміткою, в якій визначити, що під тривалим часом треба розуміти незаконне позбавлення волі особи, здійснюване більше трьох днів. Аналіз слідчої та судової практики свідчить, що відсутність єдиної правової позиції правозастосовних органів щодо кваліфікації діянь за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, ускладнює діяльність суду щодо винесення законних і обґрунтованих рішень. Необхідним є більш точне теоретичне визначення такої кваліфікуючої ознаки як незаконне позбавлення волі або викрадення людини здійснюване протягом тривалого часу. Моментом закінчення викрадення людини в юридичній літературі та правозастосовній практиці здебільшого вважають момент учинення дій, спрямованих на заволодіння потерпілим будь-яким способом із подальшим його переміщенням із того місця, де він перебував, до іншого.
22
Kovalenko, N. O., and N. V. Stoliarchuk. "БІЗНЕС-ПЛАН ЯК ІНСТРУМЕНТ УПРАВЛІННЯ АВІАКОМПАНІЄЮ В УМОВАХ ПАНДЕМІЧНОЇ КРИЗИ." Transport development, no. 1(8) (April 29, 2021): 7–14. http://dx.doi.org/10.33082/td.2021.1-8.01.
Full textAbstract:
Вступ. Світова пандемія Covid-19 визначила нові непередбачувані умови діяльності для більшості суб’єктів цивільної авіації. Встановлено, що більшість представників світового авіаційного бізнесу, в тому числі України, проявили неготовність та неспроможність подолати кризу, уникнути банкрутства й витримати конкуренцію. Мета. Метою дослідження є теоретичне обґрунту- вання технології розробки і використання бізнес-плану як елементу управління авіакомпаніями України в умовах пандемічної кризи. Результати. Конкретизо- вано, що бізнес-планування є уніфікованим механізмом управління діяльністю в умовах невизначеності. Доведено, що, незважаючи на вимоги практики, аспекти застосування бізнес-планування як елементу управління є запозиченими, чітко не визначеними й не адаптованими до умов діяльності авіакомпаній України в умо- вах кризи. Досвід організації підприємництва в галузі цивільної авіації свідчить, що аналіз та планування діяльності організації набуває дедалі більшого значення у зв’язку зі швидкими змінами в середовищі функціонування. Висновки. Доведено, що бізнес-план як основа управління авіапідприємством дає змогу проаналізувати всі елементи діяльності авіакомпанії, визначити фактори негативного впливу, загрози та можливості, розглянути альтернативні варіанти дій, спрогнозувати фінансові результати, що дасть змогу оптимізувати функціонування і мінімізу- вати ступінь впливу епідемічної кризи.
23
Штефан, М. В. "СТВОРЕННЯ БЕЗПЕЧНОГО РОЗВИВАЛЬНОГО СЕРЕДОВИЩА ОНЛАЙН ЗАНЯТЬ ХУДОЖНЬО-ПРОДУКТИВНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ." Теорія та методика навчання та виховання, no. 51 (2021): 173–84. http://dx.doi.org/10.34142/23128046.2021.51.16.
Full textAbstract:
У статті представленні результати досліджень щодо стану і перспективи використання інформаційно-комунікаційних технології для організації художньо-продуктивної діяльності дітей старшого дошкільного віку шляхом анкетування педагогічних працівників і батьків. На основі результатів анкетування автором було розроблено цикл онлайн занять з художньо-продуктивної діяльності для дітей старшого дошкільного віку, визначено фактори та перспективні напрями щодо створення безпечного розвивального середовища онлайн занять художньо-продуктивною діяльністю дітей старшого дошкільного віку. У ході дослідження було розроблено і здійснено анкетування педагогічних працівників закладів дошкільної освіти м. Харкова. Результати його засвідчили про зацікавленість педагогічних працівників ідеями дистанційної освіти дітей старшого дошкільного віку. З’ясовано, що ідея безпечного розвивального середовища онлайн занять художньо-продуктивною діяльністю дітей старшого дошкільного віку полягає в тому, щоб інтегрувати знання в цілісне явище, максимально наближене до реального буття дитини (в онлайн-заняттях варто враховувати специфіку перебування дітей в сім’ї, логіку карантинних заходів тощо). Онлайн заняття допомагають дитині створювати продукт, формувати культуру інформаційну, цифрову, загальну. Ситуаційний характер завдань дає право на множинність припустимих рішень. Особливо значимим для дитини старшого дошкільного віку є можливість презентувати і зафіксувати своє досягнення. Зміст і рівень самостійної діяльності залежать від досвіду дітей у володінні конкретним видом діяльності, їхньої життєвої компетентності, наявності розвивального предметно-ігрового, природного, соціального середовища, врахування власного продуктивного простору кожної дитини. Це передбачає грамотне, дозоване керівництво з боку дорослого. Перспективним напрямом подальшого розроблення заявленої проблеми вбачаємо налагодження співпраці педагогів і батьків дітей щодо організації доцільних занять художньо-продуктивною діяльністю дітей онлайн, офлайн, за розробленими інструкціями чи простим алгоритмом дій. Наскрізним має стати завдання конкретики в осмисленні і розумінні позицій цифрової, комп’ютерної безпеки для фізичного і психічного здоров’я дитини старшого дошкільного віку.
24
Kodatska, N. O. "Вільний розвиток особистості через визнання та прийняття гендерних відмінностей." Grani 18, no. 2 (January 16, 2015): 73–78. http://dx.doi.org/10.15421/1715043.
Full textAbstract:
У представленій статті автором розкривається механізм реалізації індивідуальної свободи в сучасному суспільстві, виявлено основні гендерні відмінності та аналізується їх вплив на самореалізацію особистості, а також визначаються особливості рольової соціалізації та формування гендерної ідентичності. Досліджуються поняття маскулінність, фемінність та андрогінність, а також сучасні гендерні стереотипи і їх вплив на формування соціальної поведінки людини. Констатується, що емоції і почуття у чоловіків і жінок практично однакові, але у зв’язку з існуючими гендерними ролями вони висловлюються порізному. Найбільші гендерні відмінності спостерігаються всфері материнства та батьківства. Підкреслюється, що відмінності між чоловіком і жінкою мають більш психологічний, ніж фізіологічний характер. Досліджується гендерний розподіл праці, який базується на умовному розподілі праці на продуктивну та репродуктивну. Продуктивна праця (оплачувана) піднімає соціальний статус особи, оцінюється суспільством як «робота» в прямому значенні слова. Репродуктивна праця (неоплачувана) включає в себе народження і виховання дітей, піклування про членів родини, ведення домашнього господарства. Зроблено висновки, що гендерні ролі мають бути гнучкими і виконуватися різними членами сім’ї в залежності від життєвих обставин та актуальних проблем окремих індивідів, з яких складається кожна конкретна сім’я. Також гендерні ролі в суспільстві в цілому можуть бути взаємозамінними та реалізовуватися індивідами залежно від їх природних здібностей та психофізіологічних особливостей.
25
Іванченко Є.А. and Маслій О. М. "Групові заняття для майбутніх офіцерів забезпечення військ (сил) в освітньому середовищі вищого військового навчального закладу." ПЕДАГОГІЧНИЙ АЛЬМАНАХ, no. 46 (February 11, 2021): 89–96. http://dx.doi.org/10.37915/pa.vi46.112.
Full textAbstract:
У статті розглянуто нагальне питання модернізації професійної підготовки майбутніх офіцерів у напрямі надання курсантам більшої самостійності мислення, творчості, пошуку нетривіальних рішень, креативності, адже під час ведення бойових дій командир приймає рішення, покладаючись виключно на власну інтуїцію. Забезпечення таких змін автори пов’язують із змінами освітнього середовища вищого військового навчального закладу. Результатом теоретичного дослідження стало формулювання визначення поняття «освітнє середовище вищого військового навчального закладу», під яким автори розуміють системне утворення, корельоване з єдиним інформаційно-освітнім простором, системнотвірним чинником якого є наперед задана мета ‒ підготовка якісного військового фахівця (конкретна спеціальність), ядром ‒ спеціально створені умови впливу на формування особистості майбутнього офіцера (конкретної спеціальності), що реалізуються на засадах розумних інновацій; забезпечує потреби «замовника» та «споживача» освітніх послуг ВВНЗ, надаючи свободу творчості тим, хто ці послуги надає; продукує навчальний та науково-методичний контент.В статті наголошується, що освітнє середовище військового вишу має бути інноваційним та інформаційним, із урахуванням особливостей організації навчального процесу у вищому військовому навчальному закладі. Однією з таких особливостей є проведення групових занять для майбутніх офіцерів, зокрема, курсантів спеціальності «Забезпечення військ (сил)». Метою проведення групових занять є відпрацювання основних навичок, що забезпечують формування визначених професійним стандартом компетенцій. Також наголошується на оптимальній тривалості групового заняття, місцях проведення, методах навчання, використання наочних матеріалів та особливостях підготовки викладачів до групового заняття, що забезпечує його ефективність.
26
Ширинкина, Елена Викторовна. "INTELLECTUAL ANALYSIS OF EDUCATIONAL DATA." Вестник Тверского государственного университета. Серия: Экономика и управление, no. 3(55) (September 27, 2021): 179–88. http://dx.doi.org/10.26456/2219-1453/2021.3.179-188.
Full textAbstract:
Актуальность исследования обусловлена тем, что по теме в контексте интеллектуального анализа образовательных данных в настоящее время не существует конкретики относительно вопросов их использования, метрической подборки данных для построения прогнозов. Цель исследования состоит в проведении интеллектуального анализа образовательных данных в контексте отличия учебной аналитики от педагогической диагностики и других способов сбора данных. В этой связи автором рассмотрены виды учебной аналитики. Научная новизна исследования заключается в построении модели по отдельным образовательным решениям при условии качественно собранных данных. Практическая значимость исследования заключается в том, что предложенное может привести к изменению редакционной образовательной политики, языка, на котором происходит общение с обучающимися, что является уже стратегической задачей обучения. The relevance of the study is due to the fact that there are currently more questions on the topic in the context of the mining of educational data than specific answers: how it is done, why and how we can use it, what metrics to include in the sample and how to make forecasts. Undoubtedly, in the coming years, there will be a transition from discussions to the practical implementation of learning analytics in educational processes. The aim of the study is to conduct an intellectual analysis of educational data in the context of the difference between educational analytics and pedagogical diagnostics and other methods of data collection. In this regard, the author considers the types of educational analytics. The scientific novelty of the research lies in the construction of a model for individual educational solutions, provided that the data collected are of high quality. The practical significance of the study lies in the fact that all this can lead to a change in the editorial educational policy, the language in which communication with students takes place, which is already a strategic task of teaching.
27
Асташева, Олександра Сергіївна. "ПСИХОЛОГІЯ УХВАЛЕНЬ СУДОВИХ РІШЕНЬ." Знання європейського права, no. 3 (February 7, 2020): 124–39. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i3.28.
Full textAbstract:
У ст. 124 Конституції України зазначається, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами при ухваленні судових рішень. Вимоги досудових рішень, згідно з процесуальним правом, автори поділяють на зовнішні і внутрішні. Зовнішні – виключність, обов’язковість та законність, внутрішні – правосудимість. Основними елементами правосудності судового рішення є: 1) верховенство права, 2) обґрунтованість, 3) повнота, 4) ясність, 5) точність, 6) вмотивованість, 7) відповідність визначеній законом процесуальній формі. У статті досліджується соціальні і психологічні аспекти діяльності судді при постановці судового рішення, через призму правового і юридичного реалізму в законодавчій сфері та через призму психології та психоаналізу.
Судова діяльність, нарівні з іншими видами юридичної діяльності, функціонує в умовах соціальної системи країни, що й обумовлює її соціальну та психологічну сутність. Вона виявляється у постійній правозастосовчій практиці суддів, котрі поряд з набором професійних якостей є носіями ще й звичаїв, традицій, неповторних характерів, звичок тощо, тісно взаємопов’язаних із практичною діяльністю. Крім того, на судову діяльність впливають правова культура, рівень знань, історичні етапи, рівень та якість розвитку інших державних інститутів, конкретна ситуація і таке інше. Вплив таких факторів не можна зневажати чи недооцінювати, проте він не повинен ставити під сумнів основоположні принципи, закріплені в Конституції та Законах України, в тому числі діючому процесуальному законодавстві. Судове рішення – це родове (універсальне) поняття, що означає акт -рішення суду, яким вирішується судова справа по суті, процесуальні питання, що стосуються руху справи, а також інші питання в межах юрисдикційних повноважень суду.
28
Inanyr, Emine. "Историко-культурный дискурс „мифа жертвоприношения” в сопоставительном плане." Slavica Wratislaviensia 167 (December 21, 2018): 505–10. http://dx.doi.org/10.19195/0137-1150.167.42.
Full textAbstract:
Historical and cultural discourse of “myth of sacrifice” in the comparative planThe aim of the article is to investigate the myth of sacrifice in socio-cultural context, which could be defined as universal rather than a specific national one. It also examines the topos of its manifestations in literary life of the neighbors: Russian, Bulgarian and Tatar. Therefore, the selected texts are presented mainly through those characteristics, which are proven to be points of intersection for the general background of mythopoetics and peculiarity of each national model. Particular folklore and literary works are scrutinized from intertextual perspective. The study focuses also on some definitions that are believed to have great significance for genealogy of punishment and its variety — “blood revenge”.Исторически и културен дискурсна „мита за жертва” в сравнителен планЦелта на това изследване е да разгледа мита за наказанието в един социално-духовен контекст, който може да бъде означен по-скоро като универсален, отколкото като конкретно-национален, а също така да се потърси топоса на неговите прояви в литературния живот на съседните народи: руския, българския и турския. Затова избраните текстове са представени главно чрез онези характеристики, които се оказват пресечни за общия фон на митопоетиката и конкретиката на всеки един национален модел. В тези параметри са разгледани отделни фолклорни и литературни творби в интертекстуални отношения. Във фокуса на изследването попадат също така и някои дефиниции, които по наше мнение са важни за генеалогията на наказанието и неговата разновидност „кръвното отмъщение”.
29
Єгорова, А. В. "КОГНІТИВНІ АСПЕКТИ ПОРОДЖЕННЯ І СПРИЙНЯТТЯ ПРИРОДНОГО НАРАТИВНОГО ДИСКУРСУ." Nova fìlologìâ, no. 83 (November 10, 2021): 79–84. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-83-11.
Full textAbstract:
В останні десятиліття дослідження наративного дискурсу привертають надзвичайну увагу науковців по всьому світу. У статті досліджується процес конструювання наративу й нарації (вербалізації наративу) як когнітивно-комунікативної події, що виникає в певному контексті. Спираючись на впливові праці Тойна ван Дейка про ментальні моделі подій і вплив контексту на процес комунікації, теорію концептуальної інтеграції Жиля Фоконьє і Марка Тернера та ідеї Роналда Ленекера про когнітивні операції конструювання, провели теоретичний аналіз з метою пояснити, як може функціонувати конкретна подія в суб’єктивній ментальній моделі мовця, який потім залежно від умов (а часто й обмежень) безпосереднього контексту комунікативної події робить певний вибір щодо того, що саме і як розповідати, спираючись на арсенал когнітивних операцій конструювання. По-перше, необхідно було дослідити механізм побудови ментальної моделі події, а також охарактеризувати її компоненти; по-друге, розглянути елементи контекстуальної моделі, які можуть впливати на те, що саме розповідає мовець при конструюванні своєї оповіді (включаючи як безпосередню комунікативну ситуацію, так і соціокультурні параметри); і, нарешті, описати когнітивні операції конструювання, які використовуються мовцем, щоб вивести на передній план – експлікувати, імплікувати, або навіть повністю приховати певні деталі подій, про які вони розповідають. У результаті аналітичної розвідки встановлено, що нарація як вербалізація наративу про певні події виникає в результаті когнітивних операцій конструювання (а саме специфікації, фокусування, промінантності й перспективізації), які дають можливість мовцю виділити з ментальної моделі подій відповідні елементи й організувати їх певним чином у розповідь, що робить наратив зрозумілим для реципієнта відповідно до прагматичних цілей мовця.
30
Patsan, V. O. "Персональна метафізика Б. П. Боуна як особистісний досвід пізнання." Grani 19, no. 4 (March 15, 2016): 51–62. http://dx.doi.org/10.15421/1716078.
Full textAbstract:
Стаття націлена на визначення особливостей первинної для американського персоналізму — здійсненої Б. П. Боуном - експлікації особового характеру пізнавальної діяльності, що стала основоположною для його «персоналізованої» онтології. На основі аналітичного огляду основних векторів проблематизації персонально-суб’єктивного, прокладених у філософсько-гуманітарному просторі сучасності, виявляється переростання персоналістичної інспірації постнекласичної філософії в поновлення тієї взаємодії філософського і богословського дискурсів, яка виявилася висхідною для персоналістської думки і спрямовувалася на возз’єднання раціональності з її духовними першоджерелами в ході рефлексії персонального способу буття, відкритого на підгрунті теїзму. Орієнтація на таке подолання розмежованості раціонального та етичного вимірів особистісності пов’язується зі ствердженням на нинішньому - «постсекулярному» - етапі філософствування метаонтологічного характеру проблеми особистості, встановленого у середині ХХ ст. видатним православним богословом і філософом-персоналістом В. М. Лоським. Доводиться, що для подальшого осмислення метаонтології особистісного, відкритої Священним Писанням і викладеної святоотецькою тріадологією, необхідною є і ретроспекція тієї траєкторії наближення філософської думки до Надприродного Одкровення, яка була прокладена при спробах персоналізації онтології, здійснених наприкінці ХІХ й у першій половині ХХ ст., зокрема — при формуванні боунівської персональної метафізики. У ході історико-філософської реконструкції епістемологічних підвалин «особистісного світу», побудованого основоположником персоналістичної філософії США, встановлюється, що самодостатнім пізнавальним критерієм для нього виступає емпіричний факт «дійсності персонального знання», яка формується «живим я», самоусвідомленим не як феномен, я як «найбільш конкретна реальність» і здатним у своєму «внутрішньому досвіді» подолати обмеженість чуттєвого сприйняття, відчувши «етичну потребу в етичному Творці» і звернувшись безпосередньо до Нього. Шляхом зіставлення поглядів Б. П. Боуна з ідеями І. Канта та О. Конта, охопленими його рефлексією, обгрунтовується перевага боунівської концепції особистості над «об’єктивованими» визначеннями суб’єкта, яка забезпечується її генетичним зв’язком із християнським вченням.
31
Котлова, Людмила. "СТРУКТУРА МОРАЛЬНОЇ САМОСВІДОМОСТІ ОСОБИСТОСТІ." Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки 12, no. 9(54) (February 27, 2020): 89–97. http://dx.doi.org/10.31392/npu-nc.series12.2020.9(54).08.
Full textAbstract:
Стаття присвячена теоретичному аналізу підходів щодо розуміння структури моральної самосвідомості особистості. Дослідження спрямоване на виокремлення психологічних особливостей, структури та механізмів моральної самосвідомості особистості. Основними завданнями стали психологічний аналіз та на його основі узагальнення особливостей структури моральної самосвідомості.Морально зрілій особистості притаманний високий рівень моральної свідомості та самосвідомості, що проявляється в стійкості переконань і вірності своїм ідеалам, у розумінні та оцінці інших і себе, в самостійності та правильності прийнятих рішень, послідовності добровільних учинків, моральній надійності, здатності протистояти внутрішнім поривам, вмінні враховувати зовнішні обставини. Моральна самосвідомість розглядається як специфічна форма моральної свідомості, усвідомлення себе, своїх моральних цінностей, ставлень, якостей, потенційних можливостей, учинків, їх мотивів і наслідків, регулювання власної поведінки та моральне самовдосконалення.Виділено два рівні моральної самосвідомості: на першому рівні відбувається порівняння «Я» іншої людини, оцінювання її якостей, а потім ці якості переносяться на себе; на другому рівні відбувається співвіднесення знань про себе в процесі аутокомунікації, тобто в межах «Я і Я». Людина вже оперує готовими, сформованими знаннями про себе. На цьому рівні вона співвідносить свою поведінку з тією мотивацією, яку реалізує.Моральна самосвідомість може мати трьохкомпонентну структуру: афективний (емоційний), когнітивний, поведінковий (регулятивний) компоненти або чотирьохкомпонентну: когнітивний, світоглядний, поведінковий, емоційний. Основними змістовими характеристиками когнітивного компоненту моральної самосвідомості є моральні знання, переконання, моральна рефлексія. Емоційно-ціннісна складова моральної самосвідомості представлена моральними цінностями та моральними почуттями. Поведінковий компонент – моральною саморегуляцією.Моральна самосвідомість – це не лише осмислення певних проблем та обставин життя з точки зору моральних цінностей, що їх визнає конкретна людина, це й власна її самооцінка і спроба розібратися у справедливості й обґрунтованості моральних засад, якими вона керується.
32
Гуйван, П. "Юридичні чинники, що забезпечують справедливість національного правозастосування." Юридичний вісник, no. 1 (July 29, 2020): 12–18. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i1.1530.
Full textAbstract:
Наукова стаття присвячена дослідженню актуального питання про основні засади, які гарантують справедливість національного судівництва. У роботі справедливість судового рішення розглядатися з позиції необхідності оцінювання застосовуваної правової норми на предмет її законності й моральності, дотримання необхідності винесення судового рішенням з урахуванням усіх матеріалів справи, неупередженості суду та стійкості вердикту, що загалом гарантує стабільність правового статусу особи внаслідок його проголошення. Особливо наголошується на ролі й значенні преце-дентної практики ЄСПЛ як узірця для формування чесного правосуддя на теренах нашої держави. Будучи безпосередньо джерелом українського права, Конвенція та конкретні рішення Європейського суду покликані шляхом їх застосування якраз вирішити проблеми нашого судівництва щодо гарантування відповідності вердиктів суду критеріям правової визначеності та справедливості. Приділена окрема увага з'ясуванню співвідношення між правовими поняттями «справедливість» і «законність». Установлено, що українські суди часто невиправдано їх змішують або підміняють. У цьому криється істотна методологічна похибка. Обстоюється позиція, за якою вирішальне значення в сенсі гарантування визначеності норми права має надаватися не буквальному її змісту, а якісним характеристикам правових приписів, оскільки лише закономірне в позитивному праві законне та правомірне. Закон - то конкретна форма вираження права. Принцип справедливості закону розглядається як сукупність вимог до організації та функціонування правової системи з метою забезпечення стабільного правового становища індивіда шляхом удосконалення процесів правотворчості й правозасто-сування. Саме такої позиції притримується ЄСПЛ. Також розглянута проблематика справедливого розгляду справи лише в суді, який побудовано на принципах рівноправності сторін, незалежності й неупередженості суду. На конкретних прикладах із судової практики вивчені окремі аспекти цієї сторони здійснення правосуддя, установлено, що в Україні існує велика проблема з незалежністю судової влади. Надані конкретні практичні рекомендації стосовно подальшого поліпшення ситуації в досліджуваній царині.
33
ПАСІЧНИК, Л. В., and Т. О. ДОРОНІНА. "ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ІСТОРИКО-ПЕДАГОГІЧНОГО ВИСВІТЛЕННЯ ПИТАННЯ ПІДГОТОВКИ ВЧИТЕЛІВ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ." АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА» 2, no. 3 (November 17, 2021): 85–90. http://dx.doi.org/10.52726/as.pedagogy/2021.3.2.13.
Full textAbstract:
У статті констатовано, що напередодні відзначення 30-річчя незалежності України зміцнення європейського вектору її політико-економічного та соціально-культурного розвитку визначило напрями реформування вітчиз- няної системи освіти за зразками країн – освітніх лідерів. Утім, як наголошують автори, визначального значення має набути вивчення накопиченого вітчизняного освітнього досвіду, звернення до якого дозволяє виявити як тен- денції, що суголосні європейським традиціям, так і тенденції, що становлять національну своєрідність та непо- вторність власного історичного поступу, зокрема у сфері підготовки вчителів, які викладають українську мову та літературу. Автори доводять, що узагальнене системне дослідження означеної проблеми потребує конкрети- зації його теоретико-методологічної основи шляхом визначення сукупності наукових принципів, методологічних підходів та методів. На підставі вивчення масштабного науково-педагогічного матеріалу та з опорою на наявні історико-педагогічні дослідження, суголосні темі статті, автори визначають методологію дослідження підготовки вчителів української мови і літератури в системі вищої педагогічної освіти як систему принципів (науковості, об’єктивності, історичного детермінізму, відтворюваності, руху від опису, через пояснення до прогнозування), методологічних підходів (системний, структурний, хронологічний, історіографічний, історичний, цілісний, аспек- тний, соціокультурний, культурно-історичний, аксіологічний, парадигмально-педагогічний) та конкретно-науко- вих методів (пошуково-бібліографічний, термінологічного аналізу, історико-структурний, проблемно-хронологіч- ний, історико-генетичний, періодизації). Зроблено висновок, що послідовне дотримання вказаних принципів / методів / методів сприятиме цілісності дослідження, утім сама методологія як система може та має варіюватися відповідно до проблеми дослідження та завдань, які ставить перед собою науковець. Теоретико-методологічні засади у своїй сукупності створюють наукове підґрунтя дослідження, яке не є остаточно закріпленим та являє собою комплекс гнучких наукових інструментів.
34
Orłowska, Beata A. "Російська меншина в Україні: сучасні виклики." Історико-політичні проблеми сучасного світу, no. 42 (February 23, 2021): 180–88. http://dx.doi.org/10.31861/mhpi2020.42.180-188.
Full textAbstract:
Дана робота є спробою представити проблеми, з якими стикається російська меншина, що проживає в Україні, з польської точки зору. Присутність національних меншин у різних країнах світу є непоодиноким явищем. Однак розгляд проблем, з якими вони стикаються, демонструє неоднозначність їх становища. Закони Європейського Союзу та інші міжнародні й національні нормативні акти, з одного боку, підкреслюють турботу про меншини та їх права. З іншого боку, можна спостерігати багато проблем, які меншинам потрібно вирішувати залежно від багатьох різних факторів. Це важливий елемент культурної безпеки представників окремих меншин, а також культурної безпеки більшості. Основним питанням, яке обговорюється в статті, є поточні виклики, з якими стикається найбільша національна меншина в Україні. Наукова новизна статті передбачає розгляд проблеми російської меншини в Україні з польської точки зору. Автор намагається представити як історичний контекст, так і детермінанти ідентичності, пов’язані її з мовою чи релігією. Контекст Криму також став важливим аспектом, який є вирішальним для сприйняття російської меншини в Україні. Представлені контексти – це сучасні виклики, які стоять перед російською меншиною в Україні, в умовах боротьби за культурну безпеку держави перебування. Особливість цієї статті полягає у аналізі статистичних даних, підходів та думок щодо росіян, які проживають в Україні, саме з точки зору Польщі, як їхнього сусіда. Автор проводить думку, що конкретна ситуація, що склалася в Україні, демонструє, що національна ідентичність України не може ґрунтуватися лише на етнічному контексті. Українську ідентичність потрібно розглядати з більш широкої точки зору, заглиблюючись у територіальні та цивільні критерії. Саме вони визначають і визначатимуть «Я» України. Чисельність російської меншини в Україні все ще впливає на її ідентичність. Тому її потрібно спостерігати та досліджувати, щоб зрозуміти та краще сформувати відносини між більшістю та меншістю.
35
ГУЙВАН, Петро. "РІЗНІ НАУКОВІ КОНЦЕПЦІЇ ВИВЧЕННЯ ЧАСУ ЯК ОБ’ЄКТИВНОЇ РЕАЛЬНОСТІ, ЩО ОПОСЕРЕДКОВУЄ РУХ МАТЕРІЇ." Human Studies a collection of scientific articles Series of «Philosophy», no. 44 (May 20, 2022): 134–45. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4700.44.9.
Full textAbstract:
Дана стаття присвячена актуальному питанню про вивчення часового руху матерії як постійно триваючого процесу переміщення об’єктивних явищ від минулого до майбутнього. Воно є надзвичайно важливим, бо в соціально-економічному плані символізує соціальне правило, за яким процес розвитку суспільства прямо пропорційний цінності часу як важливого фактору ефективності поступу. Тож, у роботі автором ставилася мета з’ясувати темпоральні прояви буття, як вони усвідомлюються конкретною особистістю, які методи пізнання часового руху у світовій доктрині найбільш прийнятні та яке значення часу, його роль та прояви в оточуючій реальності. При дослідженні вказаного питання використовувалися загальнонаукові та спеціально-наукові методи пізнання, зокрема діалектичний, формально-логічний та порівняльний. Наукова новизна. Розглянуті та оцінені окремі концепції вивчення часу, які, маючи різні засадничі підвалини та ґрунтуючись на певних еволюційних уявленнях про час упродовж розвитку пізнання природи, виходили з не однакових засад щодо природи руху як категорії часу. Зокрема, субстанційна концепція використовує поняття часу як певну особливого роду субстанцію, яка об’єктивно існує в природі поряд із простором, речовиною тощо. Простір і час є незалежними від матерії сутностями – субстанціями. Відповідно до протилежної – реляційної наукової концепції час то не певний «сам по собі» незалежний перебіг та не окреме незалежне явище – субстанція. Це конкретна фізична властивість фізичного тіла та змін, які з ним відбуваються. Також у праці порівняно основні тези статичної та динамічної концепцій часу, позаяк вони постулюють різні підходи до принципового питання про взаємне співставлення таких визначальних категорій як час і буття. Окремо досліджена така ознака часу, як його однонаправленність та незворотність. Висновки. У прийнятому нами усвідомленні часовий перебіг завжди відбувається у напрямку від минулого до майбутнього. Разом з тим, перебіг часу від минулого до майбутнього одночасно означає перетікання конкретних подій матеріального світу із майбутнього через сучасність в минуле.
36
Pocelujko, A. O. "Образ держави в соціальному конструктивізмі та структурному функціоналізмі." Grani 18, no. 7 (May 2, 2015): 34–40. http://dx.doi.org/10.15421/1715132.
Full textAbstract:
Статтю присвячено проблемі співвідношення свідомісноповсякденного та культурноціннісного вимірів інтерпретації образу держави як соціологічного поняття в теоріях соціального конструктивізму та структурного функціоналізму. В соціальному конструктивізмі образ держави розглядається як похідний переважно від соціальних уявлень, що інтерпретуються як такі розумові конструкції, які можуть мати реальне продовження. На нашу думку, вони в зазначеній концепції набувають значення соціальних сценаріїв, про які автор говорить у конкретиці соціального простору та маршрутування соціальної карти руху та взаємодій людей і соціальних груп у суспільстві. При цьому соціальні уявлення і стають тим, що майже не відрізняється від реальності, оскільки існує в свідомості представників різних соціальних груп як реальність. У структурному функціоналізмі образ держави розглядається через призму символічних кодів як прихованої або ж глибинної структури соціальної системи, яка має чотирирівневу будову та випливає з чотирьох рівнів соціального порядку. Цими чотирма рівнями є ціннісносмислові центри (центральні зони), фокуси інституціалізації, історичні, культурполітичні та геополітичні концепції, соціальні та культурні ідентичності. Цим чотирьом складникам образу суспільства відповідають чотири рівні соціального порядку, які утворюють ієрархію образів, серед яких образ держави як складова політичного порядку займає підлегле становище щодо релігійнокосмологічного, культурного та соціального порядків. Кожному із зазначених складників відповідають символічні коди як інструменти утвердження ідентичності в її кордонах, сприяючи встановленню її культурних та фізичних меж, формуванню реєстру потреб, кордоноутворення інших суспільств (держав), а також межі можливих реакцій на тиск середовища. Символічні коди виконують щодо формування соціальних уявлень про державу і відповідно образу держави, програмуючу функцію, оскільки за логікою структурного функціоналізму Ейзенштадта, чотирьом рівням порядку відповідатимуть чотири типи образів, які можуть функціонувати та відтворюватись у вигляді соціальних уявлень, зокрема: релігійні, культурні, соціальні та політичні. Уявлення про державу і образ держави, отже, не може виступати чимось автономним щодо ціннісносмислових, фокусноінституційних, геополітичних та етнополітичних та соціальних образів і, при недоформованості останніх, також може залишатись недосформованим або розмитим.
37
Тимошик, Микола. "Як звільнити журналістську освіту з пут теорій масової комунікації: до проблеми викладання фахових дисциплін на факультетах журналістики українських університетів." Український інформаційний простір, no. 1(7) (May 20, 2021): 31–68. http://dx.doi.org/10.31866/2616-7948.1(7).2021.233877.
Full textAbstract:
Стаття присвячена проблемі викладання фахових дисциплін на факультетах журналістики українських вишів. Головне в дослідженні – пошук відповіді на запитання: чому в навчальних програмах на цих факультетах в останній час стає все менше журналістики?
Зроблено огляд проєктів європейської спільноти, спрямованих на впровадження в Україні західних методик викладання журналістських дисциплін. Допомога ця на початку 10-х років нового тисячоліття надавалася в різних формах. Це і перенавчання українських викладачів за кордоном, і проведення семінарів та тренінгів в Україні на базі Інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка, Ужгородського та Сімферопольського університетів, і фінансування студентського мережевого видання LiveJournal «Жорна». Ідеться про кількарічну українську програму Шведського інституту перепідготовки журналістських FOJO та таку ж програму Євросоюзу в співробітництві з Міжнародною службою світового трасту Бі-Бі-Сі «Жорна».
Як безпосередній учасник кількох міжнародних тренінгів, автор описує особливості викладання журналістики в західних школах журналістики.
З’ясовуються причини, через які ця методика не прижилася в українських університетах. Серед головних – позиція керівників журналістської освіти в Україні щодо формування нових навчальних планів за напрямком «Журналістика та інформація». Вони помітно поглибили прірву між теорією та практикою журналістики. Явна тенденція до збільшення обсягу дисциплін, плани яких хибують теорією, не конкретикою і не забезпечують набуття студентами практичних навичок для роботи в реальній журналістиці.
Називається низка прийнятих упродовж останніх 15 років директивних рішень, за якими в науках із соціальних комунікацій витіснялося журналістикознавство як самостійний напрямок досліджень історії, теорії та практики засобів масової інформації. Це також і спроби перейменувати Інститут журналістики КНУ ім. Шевченка, як базовий навчальний заклад з підготовки журналістських кадрів, в Інститут масових комунікацій, а освітньо-науковий напрям підготовки кадрів «Журналістика та інформація» замінити на «Комунікативістику».
Окремо йдеться про авторську методику викладання журналістики на основі набутих навичок під час неодноразового стажування за кордоном, подаються кращі зразки різних творчих вправ студентів за цими методиками під час викладання лекційно-практичного курсу «Основи журналістики».
38
Zinkevych, Vasyl I. "ГЕНЕЗИС ЯВИЩА ОСВІТИ В ДИСКУРСІ ЖИТТЄВОГО ЦИКЛУ ІНДУСТРІАЛЬНОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ." Філософія та політологія в контексті сучасної культури 12, no. 1 (July 10, 2020): 48–56. http://dx.doi.org/10.15421/352006.
Full textAbstract:
В статті аналізується генезис системи індустріальної освіти; фундаментальна наука розглядається як підстава даного явища, а умови переходу від аграрної до індустріальної освіти постулюються як формоутворення освіти; ідеал нової людини – як логічний продукт функціонування індустріальної освіти; фундаментальна наука як підстава є невичерпною, оскільки вона живиться смислогенезом Всесвіту. Головним чинником формоутворення освіти був так званий «дух епохи» тогочасної Європи, як простору у якому зародився і прогресував індустріалізм. Філософія як атрактор нового світового порядку відігравала помітну роль, зважаючи на її місце і роль у просторі духовного виробництва. Наукова картина світу в оцінці умов того часу відіграє одну з ключових ролей, оскільки – це система найбільш загальних уявлень про природу, принципів дослідження і вихідних даних, що виробляються природознавством і соціально – гуманітарним комплексом наук на тому чи іншому етапі його розвитку. Світогляд Нового часу як чинник породження індустріальної доби відігравав важливу роль, оскільки це не просто узагальнене уявлення про світ, а історично конкретна форма суспільної самосвідомості людини, вузловими категоріями якої слугують поняття «світ» і «людина». Світогляд за самою своєю сутністю є універсальним, оскільки інтегрує знання і переконання, а також практичним. У цьому полягає функціональне призначення світогляду. Ідеологія Нового часу та її вплив на породження першоелементів системи індустріальної освіти забезпечувався релігійними настановами, волею монарха (державою) і здоровим глуздом людини, головним чином батьків. Педагогічна думка на етапі зародження системи індустріальної освіти була суперечливою, оскільки в європейському просторі відбувалось гостре протистояння усталених ідей католицької релігійної освіти, з одного боку, а з іншого – інноваційних ідей Реформації і Відродження. Зміст освіти на етапі зародження індустріальної доби був достатньо суперечливим, оскільки був звалений у єдиний педагогічний котел теологічного, гуманітарного і природознавчого знання. На практиці вихід був знайдений організаційним шляхом культивування релігійних і світських навчальних закладів. Ідея «нової людини» поступово вимальовувалась на полотні освітянської діяльності завдяки ідеям авторитетних філософів, науковців і діячів мистецтва. До того ж, Нова доба вимагала вже не просто людину – гуманіста, а поставила питання про формування людини – ремісника.
39
Гуйван, П. "Феномен якісного законодавства та визначеності владних повноважень за європейськими принципами." Юридичний вісник, no. 3 (February 4, 2020): 91–97. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i3.948.
Full textAbstract:
В цій роботі розглядаються актуальні питання правового врегулювання порядку здійснення владних повноважень при здійсненні функцій державного управління. В цьому відношенні наголошується, що право як регулятор певних суспільних відносин, має ґрунтуватися на чіткій регламентації не лише правил поведінки для членів суспільства, але й мати конкретні механізми діяльності органів влади та важелі впливу на них з метою чесної та справедливої їхньої правотворчої та правозастосовної діяльності. Відмічено значну увагу, яку приділяє питанням чіткого та стабільного правового поля для забезпечення прав і свобод особи Європейський суд з прав людини. В даній праці досліджується поняття якості закону як певне юридичне явище, що широко використовується міжнародними інституціями в процесі правового забезпечення справедливого захисту прав і свобод. Акцентується, що правовий акт має бути сформульований достатньо чітко для того, щоб людина могла передбачити в розумних межах, виходячи з обставин справи, ті наслідки, які може спричинити конкретна дія. У контексті дослідження питань, поставлених в роботі, було здійснено правовий аналіз такого правового явища як дискреція в діяльності суб’єктів владних повноважень. Встановлено, що при вирішенні питань, які стосуються основоположних прав людини, надзвичайні можливості владних суб’єктів стосовно широкого у розмірі необмежених повноважень є несумісним з принципом верховенства права. На конкретних прикладах із рішень Європейського суду з прав людини продемонстровано механізми закріплення в нормативних актах порядку надання у необхідних випадках права широкого розсуду органам влади та, з іншого боку, обмеження дискреції, коли вона виходить за рамки легітимної мети того чи іншого вживаного заходу в тій чи іншій ситуації. Зазначено, що у демократичних суспільствах триває тенденція до загалом зменшеня обсягу дискреційних повноважень органів виконавчої влади. Це досягається за рахунок звуження сфер регулювання, де зберігається законодавча невизначеність, яка потребує прояву персональної ініціативи та результативності з боку відповідної посадової особи чи органу влади. Таким чином, вирішальною стає вимога винятково законодавчого закріплення їхніх повноважень.
40
Поплавський, Михайло. "Соціальні мережі як інструмент просування вищого навчального закладу (на матеріалах КНУКіМ)." Український інформаційний простір, no. 1(7) (May 20, 2021): 14–30. http://dx.doi.org/10.31866/2616-7948.1(7).2021.233777.
Full textAbstract:
У статті аналізуються особливості та ефективність застосування SMM-технологій Київським національним університетом культури і мистецтв, як провідним закладом вищої освіти у сфері культури, у напрямі просування своїх освітніх послуг та брендингу закладу.
Наголошено на значенні соціальних мереж у просуванні освітніх послуг і бренда університету, особливо у світлі статистичних даних світових аналітичних агентств про кількість інтернет-користувачів, констатовано недостатність володіння модераторами сторінок ЗВО в соцмережах механізмами залучення уваги аудиторії через соціальні платформи.
Акцентовано увагу на тому, що ситуація на ринку освітніх послуг вимагає від українських ЗВО не лише створювати конкурентоспроможні освітні послуги, а й постійно вдосконалювати свої маркетингові комунікації для залучення аудиторії, бути компетентними в тому комунікаційному середовищі, у якому функціонує їхній навчальний заклад, з метою просування своїх пропозицій.
На прикладі сторінок КНУКіМ у соціальних мережах Facebook та Instagram наведено дані про ефективність застосування SMM-технологій факультетами університету, зокрема представлено рейтинг сторінок останніх в Instagram за коефіцієнтами охоплення та залучення аудиторії тощо. Звернено увагу на значення персонального бренда «Михайло Поплавський» під час просування КНУКіМ у соцмережах, з огляду на положення, що цільова аудиторія завжди більше довіряє тим закладам, за якими стоїть конкретна особистість.
Наголошено на тенденціях подальшого розвитку соціальних мереж, які закладам вищої освіти треба врахувати під час розробки стратегії маркетингу в соціальних мережах. Зроблено висновок, що активна присутність ЗВО в соціальних мережах може стати вирішальним інструментом досягнення перемоги в конкурентній боротьбі вишу на ринку освітніх послуг. Водночас важливою умовою ефективного просування ЗВО є правильний вибір найбільш популярної соціальної мережі, або соціальних мереж, відповідно до цільової аудиторії, на яку ЗВО скеровують свій вплив. Сучасним закладам вищої освіти необхідно активніше взаємодіяти з аудиторією в соціальних мережах, вивчаючи її смаки та уподобання, тим самим визначаючи найбільш дієві підходи до побудови комунікаційної політики закладу.
41
Шишенко, Інна, Тетяна Лукашова, and Олександр Страх. "ФУНДУВАННЯ ЗНАНЬ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ МАТЕМАТИЧНИХ ПОНЯТЬ ЗАСОБАМИ ЦИФРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ФАХОВІЙ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ МАТЕМАТИКИ." Physical and Mathematical Education 32, no. 6 (January 27, 2022): 57–63. http://dx.doi.org/10.31110/2413-1571-2021-032-6-009.
Full textAbstract:
Формулювання проблеми. Урахування під час навчання фахових математичних навчальних дисциплін принципу фундування знань у процесі вивчення основних математичних понять надає можливість студенту вибирати індивідуальну освітню траєкторію та специфіку майбутньої професійної діяльності. У зв'язку з цим математична освіта майбутнього вчителя математики в даний час потребує якісних змін. Цифрові технології надають широкі можливості модернізації підготовки майбутніх учителів математики. Матеріали і методи. Системний аналіз наукової, навчальної та методичної літератури; порівняння та синтез теоретичних положень; узагальнення власного педагогічного досвіду та досвіду колег з інших закладів вищої освіти, деякі загально математичні та спеціальні методи різницевого числення. Результати. У статті розглянуто особливості реалізації фундування знань у процесі вивчення математичних понять під час освоєння математичної діяльності у різних математичних курсах засобами цифрових технологій у фаховій підготовці майбутніх учителів математики на прикладі одного із досить універсальних методів знаходження скінченних сум, в основі якого лежать поняття та інструменти різницевого числення, що є дискретним аналогом інтегрування. Наведений метод проілюстровано достатньою кількістю прикладів знаходження скінченних сум, які підтверджують універсальність застосування даного методу для досить широких класів послідовностей. Важливим є саме опанування студентами наскрізної ідеї застосування універсальних методів знаходження скінченних сум, а не їх конкретна реалізація та проведення громіздких обчислень. Вважаємо, що доцільно доповнити технології навчання фахових математичних дисциплін у вищій школі провідним спеціалізованим програмним забезпеченням з математики. Висновки. Реалізація такого підходу дозволить сформувати у майбутніх учителів математики знання та уявлення про міжпредметні зв'язки у шкільному курсі математики, про можливості використання цифрових технологій в процесі вивчення шкільного курсу математики, розвивати уміння самостійно збирати, аналізувати, передавати математичну інформацію, використовувати програмні засоби та апаратні пристрої для здійснення збору, обробки, зберігання та передачі інформації, оцінювати та обирати засоби цифрових технологій для організації навчального процесу з математики, усвідомлення можливостей інформаційного середовища для забезпечення якості навчально-виховного процесу в умовах Нової української школи.
42
Майстренко, Катерина Миколаївна. "КОМУНІКАЦІЇ У ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ПУБЛІЧНОЇ ВЛАДИ." Public management 29, no. 1 (May 24, 2022): 93–98. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2022-1(29)-13.
Full textAbstract:
У статті виявлено, що комунікації у системі публічного управління є офіційним, юридично цілеспрямованим регламентованим рухом індивідуальних суб’єктів управління до соціальної спільності із збереженням за цими суб’єктами певної автономності, самостійності, самодіяльності, індивідуальності. Наголошего на тому, що комунікативний процес відіграє важливу роль у публічному управлінні незалежно від того, про яку форму комунікації йдеться. З’ясовано, що комунікаційний процес у публічному управлінні включає такі елементи: установи публічного управління та громадяни, повідомлення, канали комунікації, інформаційні бар’єри, зворотний зв’язок. Досліджено, що зовнішня комунікація в публічному управлінні націлена на справляння впливу на громадянське суспільство або отримання рекомендацій чи узгодження позицій із представниками суспільства, внутрішня комунікація пронизує всю систему публічного управління зсередини і є основною рушійною силою у сфері прийняття управлінських рішень. Мета роботи. Метою статті є здійснення теоретичного обґрунтування головних складових процесу комунікації в публічному управлінні та комплексний аналіз функцій та видів комунікації в системі публічного управління. Методологія. У запропонованій статті проаналізовані особливості комунікації в публічному управлінні. Визначено, що комунікація являє собою обмін інформацією між двома суб’єктами комунікативної взаємодії. Наголошено на тому, що для органів публічного управління надзвичайно важливою складовою комунікативної діяльності є зворотний зв’язок та перехід від одностороннього інформування громадян про дії влади до двосторонньої комунікації «громадянське суспільство – публічний орган – громадянське суспільство». Наукова новизна. Доведено, що комунікації повинні: забезпечувати ефективний обмін інформацією між суб’єктами та об’єктами управління; удосконалювати відносини між суб’єктами комунікації різних рівнів у процесі обміну інформацією; створювати інформаційні канали для обміну інформацією між окремими співробітниками та групами; налагоджувати та раціоналізувати інформаційні потоки. Висновки. Наголошено на тому, що використання системи комунікацій у публічному управлінні є важливою складовою процесу підготовки та прийняття управлінських рішень. Підкреслено, що існують різні канали, якими здійснюється комунікація в системі публічного управління, і досить важко визначити, який з них є найважливішим і необхідним. Безумовно, офіційні засоби для комунікації в публічних організаціях, несуть більше конкретики та перевірених даних, ніж неофіційні. Виявлено, що комунікація не може існувати у відриві від держави і суспільства, а суспільство не може розвиватися без грамотно налагодженої комунікації. Однак без взаємної довіри, зворотного зв’язку та своєчасної інформації, комунікація публічних інститутів та суспільства не буде ефектив- ною та продуктивною. Визначено, що у зв’язку з цим керівники публічних організацій та управлінці різного рівня, повинні шукати шляхи, підходи вдосконалення комунікації, встановлення нефор- мальних, більш оперативних каналів передачі, нарощувати власний потенціал через спілкування з підлеглими, іншими керівниками, постійного навчання та особистісного зростання.
43
Івчук, Ю. Ю. "ОСНОВНІ ПІДХОДИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ ДО РОЗУМІННЯ ПРЕЗУМПЦІЇ НЕВИНУВАТОСТІ ЯК СКЛАДОВОЇ ПРАВА НА СПРАВЕДЛИВИЙ СУД." Актуальні проблеми права: теорія і практика, no. 2 (42) (January 27, 2022): 11–19. http://dx.doi.org/10.33216/2218-5461-2021-42-2-11-19.
Full textAbstract:
Статтю присвячено питанню розуміння змісту та реалізації презумпції невинуватості у прак-тиці Європейського суду з прав людини.Актуальність питань, що розглядаються в статті, обумовлена тим, що презумпція невинувато-сті є однією із важливих юридичних гарантій, що дозволяють забезпечити реалізацію права на справед-ливий судовий розгляд. Україна є учасницею Європейської конвенції про захист прав людини та основнихсвобод (1950 р.), тому для створення дійсно ефективного механізму захисту прав людини, виконання тавтілення у повному обсязі у своїй правовій системі міжнародних зобов'язань, встановлених Конвенцією,необхідно враховувати правові позиції Європейського Суду з прав людини, в яких отримують конкрети-зацію з урахуванням фактичних відносин, що склалися, приписи Конвенції.На підставі аналізу наукових праць та рішень ЄСПЛ висвітлено підходи до розуміння сутностіпрезумпції невинуватості. Досліджено теоретичні питання та актуальні проблеми правозастосуванняпрезумпції невинності у практиці Європейського Суду з прав людини. На прикладі низки рішеньвисвітлено правові позиції Суду щодо дотримання судовими та правоохоронними органами європейськихкраїн та України основних положень презумпції невинуватості.Висвітлено широке розуміння Європейським судом з прав людини презумпції невинуватості,відповідно до якого гарантування презумпції невинуватості має бути забезпечено на всіх стадіях кри-мінального провадження, що передують визнанню особи винною, а також за певних обставин навітьпісля закриття кримінального провадження.Розглянуто зв'язок між положенням п.2 ст.6 (презумпція невинуватості) та ст. 10 Конвенції, щопередбачає свободу вираження поглядів. Зроблено висновок про потенційні ризики негативного впливуінформаційних кампаній у ЗМІ на неупередженість суду відповідно до пункту 1 статті 6, а також напрезумпцію невинуватості, закріплену у п. 2 ст. 6 Конвенції. Окремо розглянуто питання дотриманняпрезумпції невинуватості після завершення кримінального провадження. За результатами дослідженнярішень ЄСПЛ встановлено, що поширення захисту п. 2 ст. 6 Конвенції на подальші некримінальні про-вадження є важливою гарантією встановленої невинуватості особи щодо будь-якого обвинувачення, щоне було доведено.Ключові слова: презумпція невинуватості, право на справедливий суд практика Європейського суду з прав людини, принцип, кримінальне провадження.
44
Денисяк, Н. "ЗБЕРЕЖЕННЯ НОТАРІУСОМ ПРОФЕСІЙНОЇ НОТАРІАЛЬНОЇ ТАЄМНИЦІ." Юридичний вісник, no. 3 (September 9, 2021): 81–86. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i3.2189.
Full textAbstract:
Є чимало професій, з представ-никами яких людина може не зітк-нутися протягом усього життя.А є такі професії, без яких жоднесуспільство не може існувати.Це – лікарі, вчителі, нотаріуси.Зважаючи на значний попит нанотаріальні послуги, можемо кон-статувати, що більшість грома-дян протягом життя обов’язковокористується послугами нотаріу-сів, навіть неодноразово.Визначено, що нотаріальнатаємниця – сукупність відомо-стей, отриманих під час вчиненнянотаріальної дії або звернення донотаріуса заінтересованої, від-повідної особи, в тому числі проособу, її майно, особисті майнові танемайнові права та обов’язки і т.д.Законом передбачено, що нотаріусне має права виступати як свідокстосовно відомостей, які станов-лять нотаріальну таємницю тастали відомі нотаріусу у зв’язкуіз вчиненням нотаріальних дій,окрім випадків, коли цього вимага-ють особи, за дорученням яких абощодо яких вчинялися нотаріальнідії. Нотаріус повинен зберігатитаємницю навіть у тих випадках,коли його діяльність обмежуєтьсянаданням правової допомоги чиознайомленням з документами інотаріальна дія або дія, яка при-рівнюється до нотаріальної, нота-ріусом не вчинялася.Зазначено, що наведене законо-давче визначення поняття нота-ріальної таємниці нині не про-сто не дає належного правовогообґрунтування визначення обсягута меж тієї інформації, що не маєрозголошуватися нотаріальнимиорганами, а навпаки,потребуєретельного наукового дослідження,роз’яснення, тлумачення та уточ-нення, особливо з огляду на те, щозазначена конкретна інформаціяможе бути предметом судовогослухання під час розгляду тієї чиіншої цивільної справи, і в кожномуконкретному випадку необхіднобуде визначатися із можливістюабо, навпаки, неможливістю нота-ріуса свідчити про такі обставини.Підкреслено, що нотаріальнийпроцес характеризується низкоюпринципів, які забезпечують вико-нання завдань нотаріату, являютьсобою найбільш загальні правовівимоги до вчинення нотаріальноїдіяльності, відбивають правовийхарактер нотаріального прова-дження та обов’язково знаходятьсвоє закріплення у відповідних нор-мах права. Одним із принципів, щонайбільшою мірою відображаютьспецифічну сутність нотаріальноїдіяльності, є принцип дотриманнянотаріальної таємниці, адже, наі вирішують цивільні справи від-крито і гласно, нотаріуси й поса-дові особи, що вчиняють нота-ріальні дії, зобов’язані зберігатитаємницю їх вчинення або навітьфакту звернення до нотаріальнихорганів.У статті обґрунтовано, щопублічно-правовий характер нота-ріальної діяльності зумовлений їїофіційним змістом і наділеннямнотаріусів повноваженнями держа-вою, а зазначене, як і процесуальнийхарактер нотаріальної діяльності,виключає існування нотаріальноїтаємниці як таємниці фахівця.Передусім нотаріус – особа, щоуповноважена державою на вчи-нення нотаріальної діяльності,незалежно від форми її здійснення(державної чи приватної) вона єоднаковою за своєю сутністю, аджедокументи, оформлені державнимиі приватними нотаріусами, маютьоднакову юридичну силу.
45
Майстренко, Олександр, and Юлія Франчук. "ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В СИСТЕМІ ФОРМУВАННЯ ВМІНЬ У МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ СЛУЖБИ РАКЕТНО-АРТИЛЕРІЙСЬКОГО ОЗБРОЄННЯ." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 19, no. 4 (May 8, 2020): 227–38. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v19i4.269.
Full textAbstract:
Сучасна воєнно-політична ситуація в Україні умовах військової агресії та трансформації систем й озброєння, які відбуваються у нашому суспільстві, висувають принципово нові вимоги до професійної підготовки фахівців у сфері забезпечення ракетно-артилерійського озброєння (РАО) у Збройних Силах України (ЗСУ), їх адаптаційних можливостей до роботи в умовах, які динамічно змінюються.Відповідальність і реалії сьогодення вимагають підготувати офіцерів у сфері забезпечення РАО, які не тільки добре володіють сучасним РАО та технікою, але й здатні, у короткі терміни опанувати нові зразки озброєння та техніки, яка активно надходять у підрозділи ЗСУ, приймати рішення і відповідати за їх результати, бути самостійними у своїх діях і домаганнях.Метою статті є аналіз використання інтерактивних технологій в системі формування вмінь у майбутніх офіцерів служби ракетно-артилерійського озброєння.Інтерактивні технології навчання визначається дослідниками як спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету – створення комфортних умов навчання, за яких кожна людина відчуває свою успішність та інтелектуальну спроможність. Її суть полягає в тому, що навчальний процес успішно розгортається за умови постійної, активної взаємодії всіх його учасників.Ефективність інтерактивного навчання пояснюється багатьма чинниками. Насамперед воно забезпечує “включення” колективного розуму групи майбутніх офіцерів служби РАО, що здатний до вирішення багато задач більш інтенсивно та ефективно. Розв’язуючи спільно поставлене навчальне завдання, навчальна група майбутніх офіцерів служби РАО здійснює співробітництво, співтворчість.У статті досліджено, що використання інтерактивних технологій навчання при вивченні військових та військово-спеціальних дисциплін є методика проведення практичних занять. Разом з тим, встановлено висока ефективність організації подібних занять забезпечується підвищеною внутрішньою мотивацією курсантів до навчання, яка полягає у: відповідальності курсантів-керівників за підготовку до заняття не тільки перед викладачем, але і перед своїми товаришами; результатах кінцевої оцінки курсантів-керівників за заняття, де враховується ступінь навченості ними курсантів навчальної групи відповідним технологічним операціям. Щодо курсантів групи, то їх внутрішня мотивація підвищується нагальними прикладами курсантів-керівників, які самі добре засвоїли матеріал заняття і навчають товаришів, а також таким компонентом співпраці, як особистісна взаємодія.У статті розкриті окремі теоретико-методичні аспекти інтерактивного навчання та проаналізовано організаційно-педагогічні умови їх використання в підготовці майбутніх офіцерів служби ракетно-артилерійського озброєння до ефективного виконання службових обов’язків, що дозволяє забезпечувати формування їх професійної готовності на рівні вимог сьогодення.На конкретних прикладах досліджено, що організація інтерактивного навчання в процесі підготовки майбутнього офіцера передбачає моделювання структури і змісту практичної діяльності, а також функціональних ситуацій, застосування рольових ігор, спільне розв’язання проблеми на основі аналізу обставин. У результаті цього встановлено, що у процесі навчальної діяльності курсантів з використанням інтерактивних методів навчання створюється можливість моделювання цілісного змісту майбутньої професійної діяльності, формування сталих вмінь; інтенсифікується процес навчання, підвищується пізнавальна активність майбутніх офіцерів служби РАО, виникає не абстрактна, а конкретна, соціально значима мотивація навчання.
46
Иванов, Дмитрий Игоревич. "FILM CONSTRUCT MODELING: A SYSTEM OF PRECEDENT-PERSONIFIED POLITICAL MARKERS." ΠΡΑΞΗMΑ. Journal of Visual Semiotics, no. 3(25) (September 18, 2020): 41–58. http://dx.doi.org/10.23951/2312-7899-2020-3-41-58.
Full textAbstract:
В статье предлагается авторская модель изучения кинотекста, фундаментом которой является оригинальная теория когнитивно-прагматических программ (КПП). Теория КПП синтезирует различные подходы и обладает широким спектром применения. КПП – концептуальная матрица осмысленной деятельности, опорная система когнитивно-прагматических установок (КПУ). Это универсальное понятие, связывающее когнитивные механизмы личности / коллектива / народа с прагматикой когнитивно обусловленного поведения / действия. КПП, в отличие от абстрактных моделей, обнаруживается в самых различных областях и сферах человеческой активности – это не отвлеченная схема, а каждодневное (в случае обыденных действий) или, напротив, «стратегическое» (например, для политика или художника) программирование и самопрограммирование, необходимая для жизнедеятельности направленная рефлексия целей, средств, результатов, сопровождаемая самоидентификацией. В контексте данной теории кинотекст рассматривается нами как специфическая синтетическая (креолизованная) форма воплощения и передачи (трансляции) одной / нескольких КПП, получивших статус фундамента субъективированной реальности (т. е. определяющих сознание, самосознание и поведение персонажей фильма). В статье обосновывается типология кинотекстов по типу доминирующей КПП, построенная по принципу «перевернутой пирамиды» (от абстрактной концептуально-смысловой «вершины» к широкой конкретике). Подробно исследуется система прецедентно-персонифицированных политических маркеров – особая система концептуальных кодов политического дискурса, обладающая в его пространстве прецедентным статусом. Данные маркеры активно участвуют в сюжетообразовании, дифференциации и сегментации всего пространства доминирующей в фильме КПП, являются резкими психологическими индикаторами сознания субъектной среды кинотекста. Роли конкретных маркеров различаются, однако все они характеризуют агрессивно-деструктивную внутреннюю природу доминирующей отраслевой КПП (советской идеологической модели), генетическую и «стратегическую» однородность ее вариантов, одинаково требующих для своей реализации манипуляций с сознанием, перманентной борьбы с «врагами» и тотального террора. В целом же система прецедентно-персонифицированных политических маркеров в пространстве политического (идеологического) кинотекста способна воплощать многослойную семантику и может задавать его определяющие свойства. The article offers an authorial model for studying film construct based on cognitive-pragmatic programs. The cognitive-pragmatic program (CPP) theory synthesizes various approaches and has a wide range of applications. CPP is a conceptual matrix of meaningful activity and a support system of cognitive-pragmatic sets. This is a universal concept linking the cognitive mechanisms of an individual/collective/people with the pragmatics of cognitively conditioned behavior/action. CPPs, unlike abstract models, are found in the most diverse areas and spheres of human activity: they are not abstract schemes, but everyday (in the case of daily actions) or, on the contrary, “strategic” (for example, for a politician or artist) programming and self-programming, a vital reflection of goals, means, and results accompanied by self-identification. In terms of this theory the author considers the film construct as a specific synthetic (creolized) form of embodiment and transmission (translation) of one or several CPPs that have received the status of the foundation of subjective reality (i.e., they determine the consciousness, self-consciousness, and behavior of the characters of the film). The article substantiates the typology of film constructs according to the type of the dominant CPP built on the principle of an “inverted pyramid” (from an abstract conceptual-semantic “peak” to broad specifics). The system of precedent-personified political markers—a special system of conceptual codes of political discourse that has a precedent status in this discourse—is studied in detail. These markers are actively involved in the plot formation, in the differentiation and segmentation of the entire space of the CPP dominating in the film; they are sharp psychological indicators of the consciousness of the subjective environment of the film construct. The roles of specific markers differ, but they all characterize the aggressive and destructive internal nature of the dominant industrial CPP (Soviet ideological model), the genetic and “strategic” homogeneity of its options, which equally require manipulations with consciousness, a permanent fight against “enemies” and total terror. In general, the system of precedent-personified political markers in the space of the political (ideological) film construct is capable of embodying multi-layer semantics and can set its defining properties.
47
N.O., Svynarenko, and Dobrunova L.E. "THE SITUATION OF EDUCATORS IN THE KHARKIV REGION DURING THE HOLODOMOR OF 1932–1933: ACHIEVEMENTS, DIFFICULTIES AND PROBLEMS (HISTORIOGRAPHICAL AND SOURCE STUDIES ASPECTS)." South Archive (Historical Sciences), no. 36 (February 18, 2022): 32–38. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2786-5118/2021-36-5.
Full textAbstract:
The aim of the work is to analyze the domestic scientific and journalistic literature devoted to the characteristics of the state of education during the Holodomor of 1932–1933 in Ukraine on the example of Kharkiv region. To achieve it, the most widely used methods are historical-comparative and hermeneutic.Results. The process of studying the state of education and the role of educators during the Holodomor of 1932–1933 in modern domestic journalistic literature is considered. It was revealed that the most thorough local lore studies on the history of the state of education during the Holodomor of 1932–1933 in the Kharkiv region belong to T. Polishchuk. Fragmentary information and mentions about the living conditions of educators of Kharkiv region in 1932–1933 were found in the local lore works of L. Isaiv, I. Skotar, V. Strilets, I. Putria and other researchers.Conclusions. The biggest problem in the study of the situation of educators in 1932–1933 in Kharkiv and Kharkiv region is that there is no historiographical aspect of thorough works that would comprehensively consider and analyze both the achievements and problems of educators. In the journalistic literature, descriptions of pictures of socio-economic life of educators often lack specifics, the facts are presented separately, some information needs further study and explanation, at least because modern realities and living standards of that time are extremely different. Modern scientific and journalistic literature reports on the obvious achievements of educators in the early 1930s: the steady increase in literacy, the law on compulsory secondary education, the expansion of the network of secondary, vocational and higher education institutions. However, no thorough work devoted to comprehensive coverage of the historiography of this issue has been found.To describe the holistic picture of the situation of educators in 1932–1933 in Kharkiv and Kharkiv region, further research requires expanding the source base of this problem, historical assessments of various researchers, as well as biographies of prominent educators and the uniqueness of their teaching methods.Key words: publicist literature, famine of 1932–1933, archive materials, Kharkiv region, historiography, historiographical sources. Метою роботи є аналіз вітчизняної наукової та публіцистичної літератури, присвяченої характеристиці стану освіти в роки Голодомору 1932–1933 рр. в Україні на прикладі Харківської області. Для її досягнення найбільше застосовувалися такі методи, як історико-порівняльний і герменевтичний.Результати. Розглянуто процес дослідження стану освіти та ролі освітян у роки Голодомору 1932–1933 рр. у сучасній вітчизняній публіцистичній літературі. Виявлено, що найґрунтовніші краєзнавчі дослідження з історії стану освіти в роки Голодомору 1932–1933 рр. на Харківщині належать Т. Поліщук. Фрагментарні відомості та згадки про умови життя освітян Харківщини в 1932–1933 рр. знайдено у краєзнавчих роботах Л. Ісаїва, І. Скотаря, В. Стрільця, І. Путрі та інших дослідників.Висновки. Найбільшою проблемою в дослідженні становища освітян у 1932–1933 рр. у місті Харкові та на Харківщині є те, що ґрунтовних праць, у яких би комплексно розглядалися й аналізувалися як здобутки, так і проблеми освітян, в історіографічному аспекті немає. У публіцистичній літературі, в описах картин соціально-економічного життя освітян часто бракує конкретики, факти подаються розрізнено, деяка інформація потребує додаткового вивчення й пояснення хоча би тому, що сучасні реалії та стандарти життя того часу надзвичайно різняться. У сучасній науковій і публіцистичній літературі повідомляється про очевидні здобутки освітян на початку 30-х рр. ХХ ст.: невпинне зростання рівня грамотності населення, дію закону про обов’язкову середню освіту, збільшення мережі закладів середньої, професійно-технічної та вищої освіти. Однак ґрунтовних робіт, присвячених усебічному висвітленню історіографії зазначеного питання, не знайдено.Для опису цілісної картини становища освітян у 1932–1933 рр. у Харкові та на Харківщині подальших досліджень потребує розширення джерельної бази зазначеної проблеми, історичні оцінки різних дослідників, а також біографії видатних освітян та унікальність їхніх методик навчальної і виховної роботи.Ключові слова: публіцистична література, голод 1932–1933 рр., матеріали архівів, Харківська область, історіографія, історіографічні джерела.
48
Равлєн, Марко. "Ухилення від виконання закону в теорії і практиці права Німеччини." Право України, no. 2018/02 (2018): 199. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2018-02-199.
Full textAbstract:
За останні два десятиліття законодавцями європейських країн (особливо Німеччини) виявлена проблема ухилення від виконання законодавства. З огляду на це було розширено сферу дії законів, спрямованих на недопущення такого ухилення, у багатьох галузях права, зокрема трудового, спадкового, господарського, антимонопольного, податкового, корпоративного та банківського. Однак окреслену проблему так і не вирішено у більшості країн Південної та Східної Європи, а отже, зазначене питання є актуальним і потребує подальшого дослідження. Так, можна навести ситуацію, за якої конкретна поведінка сторін певної угоди розглядається як правомірна (законна), і при цьому має місце незаконне (необґрунтоване, неналежне) уникнення (тобто ухилення) від виконання положень законодавства у вказаних галузях. Як наслідок, боротьба з протиправною практикою не здійснюється із використанням положень Кримінального кодексу (оскільки в такому випадку не йдеться про незаконні дії), а ведеться із використанням положень, спрямованих на боротьбу з ухиленням від виконання закону (зі зловживанням законом), які здатні запобігти правовим наслідкам так званих удаваних угод (Umgehungsgeschäfte). Ухилення від виконання закону (зловживання законом) (fraus legis) визначається як поведінка, не спрямована проти формального змісту закону (букви закону), але порушує його зміст. Fraus legis стосується угод, здійснених реально, але у спосіб, що суперечить духу закону. У практичному вимірі зростає кількість справ, у яких суб’єкти, переходячи межі (розмиті) правомірної поведінки, вдаються до використання угод (що мають змінені форми і є такими, які вводять в оману) задля досягнення економічної вигоди для однієї чи обох сторін такої угоди, які спричиняють шкоду іншій стороні або третій особі. Не можна недооцінювати значення проблеми ухилення від виконання закону (а також фіктивних угод) у цивільному (і податковому) праві, що є одним із основних питань права та проявляється у руйнуванні суті угоди (наприклад, помилки в заповіті) й несанкціонованому порушенні принципу автономії сторін та обов’язкових правових норм. Мета статті – проаналізувати та систематизувати визначення поняття ухилення від виконання закону (fraus legis), особливо щодо випадків фіктивних дій, задля розроблення цілісного уявлення про те, як розуміти і класифікувати це поняття. Пропонується також авторський погляд на оптимальні методологічні основи для визначення цивільно-правової концепції ухилення від виконання закону. За такою теоретичною точкою відліку – подальший практичний розгляд випадків ухилення від виконання закону в різних галузях права. Автор прагне підвищити рівень поінформованості про існування проблеми ухилення від виконання закону, щодо якої відповідальні органи державної влади (державна адміністрація, управління, поліція) та судові органи (прокуратура і суд) зобов’язані вживати заходів у разі наявності порушень в окремих правових сферах. Достатньо часто компетентні органи вдаються до поверхневого тлумачення і не вчиняють жодних дій, тому що нібито законом чітко не передбачено відповідного заходу чи санкції. Варто наголосити, що немає потреби у суворому формалізмі й буквальному тлумаченні положень закону (тобто тільки за буквою закону), натомість треба враховувати основний зміст конкретного закону і намір законодавця, згідно з яким такий закон було написано. Хоча існує імовірність нечіткого з лінгвістичної точки зору формулювання певного закону законодавцем, сторони угоди не мають сприймати це як “зелене світло” для використання недоліків формулювання закону з метою уникнення тієї заборони, яку законодавець мав намір ним упровадити. Усвідомлення зазначеної проблеми – уже частина її розв’язання. Fraus legis – це поняття римського права, що формувалося протягом століть. У часи раннього Середньовіччя концепція ухилення від виконання закону втратила актуальність. Тільки в останні 100–150 років fraus legis знову впроваджено спочатку в цивільно-правових кодифікаціях, а згодом – в окремих галузях права. Це свідчить про те, що історія рухається по колу, і певні питання свого часу вже було вирішено. Оптимальною методологічною основою для визначення поняття “ухилення від виконання закону” буде відповідна інтегративна правова модель, яка ґрунтується на захисті прав та інтересів держави (законодавця), у випадках, коли сторони угоди демонструють інший спосіб дій залежно від обставин (що особливо характерно для галузей податкового, трудового й антимонопольного права). “Ухилення від виконання закону” як поняття цивільного права означає, що сторони угоди порушують дух матеріального та процесуального права, хоча при цьому може здаватися (принаймні сторони угоди це стверджують), що закон не був порушений із точки зору букви закону. Доцільно враховувати матеріальні та процесуальні аспекти окремого закону при визначенні, чи має місце обхід (уникнення) сторонами угоди змісту закону (sententia) і наміру законодавця (voluntas). Потрібно наголосити, що для вирішення проблеми ухилення від виконання закону існує потреба не тільки у подальшому розвитку законодавства, а й у відкритому способі мислення, зокрема, у так званій “професійній мужності” уповноважених посадовців органів державного управління та судових органів.
49
Шматко, Олександр Віталійович, and Ірина Олександрівна Яковлева. "Дистанційне навчання у вищій школі. Сервер інформаційних технологій кафедри фундаментальних дисциплін АПБУ." Theory and methods of learning fundamental disciplines in high school 1 (April 19, 2014): 255–58. http://dx.doi.org/10.55056/fund.v1i1.444.
Full textAbstract:
1. Вступ. Сьогодні Україна потребує нових технологій, які підтримують масову підготовку спеціалістів з пожежної безпеки із використанням сучасних комунікаційних та інформаційних засобів. При цьому використання нових інформаційних технологій має на меті підвищення ефективності та якості підготовки спеціалістів шляхом створення умов для безперервної освіти, тобто освіти “через все життя”. В результаті повинна бути забезпечена підготовка кадрів з новим типом мислення, який відповідає умовам роботи у сучасному високотехнологічному та інформаційному суспільстві. Враховуючи це, особливої важливості набуває розвиток системи дистанційної освіти, причому якість дистанційної освіти буде вища, якщо вищий буде рівень дистанційних курсів, які надаються учням.2. Основні типи технологій, застосовуваних у навчальних закладах нового типу. Використовувані сьогодні технології дистанційного навчання можна розділити на три великі категорії:неінтерактивні (друковані матеріали, аудио-, відео-носії),засоби комп’ютерного навчання (електронні підручники, комп’ютерне тестування і контроль знань, новітні засоби мультимедіа),відеоконференції – розвинені засоби телекомунікації по аудіоканалах, відеоканалах і комп’ютерним мережам.Засоби оперативного доступу до інформації з комп’ютерних мереж додали якісно нові можливості дистанційному навчанню. Наприклад, у російській вищій школі вони активно розвиваються у вигляді застосування електронних підручників і технології обміну текстовою інформацією за допомогою асинхронної електронної пошти.Електронна пошта економічно і технологічно є найбільш ефективною технологією, що може бути використана в процесі навчання для доставки змістовної частини навчальних курсів і забезпечення зворотного зв’язку слухачів, з викладачем.Оперативний доступ до інформаційних ресурсів дозволяє одержати інтерактивний доступ до баз даних, інформаційно-довідкових систем, бібліотек при вивченні конкретної дисципліни. Даний режим доступу ON-LINE дозволяє за лічені секунди здійснити передачу необхідного навчального матеріалу, комп’ютерних програм та ін. за допомогою таких комп’ютерних систем, як GOPHER, WWW, VERONICA з великих науково-педагогічних центрів, та з локальних вузлів мережі Internet.Основним фактором при виборі інформаційних технологій як засобів навчання повинний бути їх освітній потенціал. В Україні економічна і технологічна ситуація така, що вибір засобів залежить не від їх педагогічного потенціалу і навіть не від їх вартості, а від їх поширеності.2. Методи дистанційного навчання2.1. Методи навчання за допомогою взаємодії слухача з освітніми ресурсами при мінімальній участі викладача (самонавчання). Для розвитку цих методів характерний мультимедіа підхід, коли за допомогою різноманітних засобів створюються освітні ресурси: друковані, аудіо-, відео-матеріали, і що особливо важливо для електронних університетів – навчальні матеріали, що доставляються по комп’ютерних мережах. Це, насамперед:інтерактивні бази даних;електронні журнали;комп’ютерні навчальні програми (електронні підручники).2.2. Методи індивідуалізованого викладання і навчання, для яких характерні взаємини одного студента з одним викладачем чи одного студента з іншим студентом (навчання “один до одного”).Ці методи реалізуються в дистанційному навчанні в основному за допомогою таких технологій, як телефон, голосова пошта, електронна пошта, CHAT, ICQ, участь у форумах.2.3. Методи, в основі яких лежить представлення студентам навчального матеріалу викладачем чи експертом.Ці методи, властиві традиційній освітній системі, одержують новий розвиток на базі сучасних інформаційних технологій. Так, лекції, записані на аудио- чи відеокасети, що читаються по радіо чи телебаченню, доповнюються в сучасному дистанційному освітньому процесі так називаними “е-лекціями” (електронними лекціями), тобто лекційним матеріалом, розповсюджуваним по комп’ютерних мережах за допомогою електронної пошти чи доступу до освітніх баз даних.2.4. Методи, для яких характерна активна взаємодія між всіма учасниками навчального процесу (навчання “багато до багатьох”). Значення цих методів і інтенсивність їх використання істотно зростає з розвитком навчальних телекомунікаційних технологій. Іншими словами, інтерактивні взаємодії між слухачами, а не тільки між викладачем і слухачем, стають важливим джерелом одержання знань. Розвиток цих методів зв’язано з проведенням навчальних колективних дискусій і конференцій. Особливу роль у навчальному процесі мають комп’ютерні конференції, що дозволяють всім учасникам дискусії обмінюватися письмовими повідомленнями як у синхронному, так і в асинхронному режимі.3. Сервер інформаційних технологій кафедри фундаментальних дисциплін Академії пожежної безпеки України (СІТ ФД АПБУ www.fd-apbu.narod.ru)Головним завданням проекту СІТ ФД АПБУ є організація загальнодоступного дистанційного навчання з дисципліни “Інформатика та комп’ютерна техніка” (а в майбутньому і інших дисциплін) для слухачів очного та заочного відділення АПБУ з спеціальності “Пожежна безпека”, через комп’ютерну мережу. При цьому використовується принципово нова форма навчання – дистанційне навчання через електронну пошту і on-line Інтернет.Перший дистанційний курс складається з 44 уроків російською та українською мовами, який розсилається слухачам електронною поштою або видається у вигляді електронного підручника на дискетах. Кожний слухач може вибрати для себе мову навчання. У ході проведення курсу забезпечується зворотній зв’язок з учнем. Кваліфікованими викладачами надається конкретна допомога кожному учневі через електронну пошту та дошку оголошень безпосередньо на сайті. Перевірка знань проводиться за допомогою тестів та виконанням розрахунково-графічних та контрольних робіт, варіанти котрих доступні через Internet. Російський і український варіанти курсу “Інформатика та комп’ютерної техніка”, а саме методичні розробки, електронні варіанти лекцій, практичні завдання, варіанти контрольних та розрахунково-графічних робот, приклади виконання розрахунково-графічних та контрольних робіт, розміщенні на безплатному WWW-сервері (www.fd-apbu.narod.ru) для відкритого доступу користувачів до навчальних матеріалів.У розробці курсу брали участь викладачі кафедри фундаментальних дисциплін АПБУ під керівництвом професора Яковлевої І.О. У навчанні беруть участь слухачі очного та заочного відділень АПБУ із різних міст України.Здійснення проекту підтверджує необхідність і актуальність дистанційного навчання через Інтернет для країн колишнього Радянського Союзу.Головним результатом проекту є той факт, що зроблено першу спробу створити і провести дистанційний курс з основ інформатики та комп’ютерної техніки. Даний експеримент показує, що Україна готова прийняти нові форми навчання на основі застосування Internet і потребує їх. Пріоритетний напрям майбутнього полягає у вирішенні завдань формування інформаційної і телекомунікаційної культури нашого суспільства в цілому та надання конкретної допомоги майбутнім спеціалістам з пожежної безпеки у оптимальному використанні мережі Інтернет у своїй роботі і для вирішення конкретних професійних завдань.
50
Крюков, В. "Мир и Человек." Журнал «ЭКО» 51, no. 11 (October 25, 2021): 4–7. http://dx.doi.org/10.30680/eco0131-7652-2021-11-4-7.
Full textAbstract:
В России нет, пожалуй, более сложного и противоречивого вопроса, чем Вопрос о Земле. О земле не только как об экономическом активе и основе получения сырья и продовольствия, но как об основе культурной идентичности и особой среде единения каждого из нас друг с другом и с окружающим Миром, основе устойчивости и целостности страны, в которой мы живем.От того, как и какие подходы единения людей, живущих и работающих на земле, найдены и реализованы на практике, зависит не только обеспеченность продуктами питания и сырьевыми материалами, но и стабильность социума, его уверенность в своем будущем. Само наполнение понятия будущности жизни и труда на земле претерпело немало трансформаций – от безусловного приоритета продовольственной обеспеченности (который тем не менее сохраняет свое значение для немалой части человечества) к созданию условий внутренне насыщенной и наполненной позитивными событиями жизни каждого индивидуума. В самом общем виде содержание данных условий представлено, как известно, в виде перечня Sustainable Development Goals (SDG)– Целей Устойчивого Развития.Критически важным является не столько наполнение упомянутого перечня на каждом этапе развития той или иной страны или социума, сколько подход к решению, на взгляд автора, ключевой проблемы взаимоотношений Мира (государства, общества, среды) и Человека на Земле (который на ней живет и трудится). В данном случае имеется в виду не только труд, так или иначе связанный с сельским хозяйством. Деятельность на земле настолько многообразна и многогранна, что почти каждый найдет, в чем и как реализовать свою индивидуальность и продвинуться ближе к образу, схематично представленному в SDG.Подобное видение пока что во многом идеализация взаимосвязи Мира и Человека на Земле. Но тем не менее движение в данном направлении и очевидно, и вполне осязаемо. Как отмечают авторы тематической подборки настоящего номера (см. статью В. Г. Виноградского и О. Я. Виноградской), «подобного рода трансформации отражают все чаще появляющиеся в общественномпространстве контрурбанистические идеи и действия». Новые «просвещенные, природосберегающие земледельцы» – пока маленькие ростки будущего. Создание условий для их роста и расцвета требует и времени, и поиска путей движения в данном направлении.Проблема Мира и Человека, к сожалению, практически никогда не была решена в России удовлетворительно. Полемика по вопросам аграрного мироустройства продолжается немало лет, а счет мыслителей идет на многие тысячи.Нельзя не согласиться с аргументами Н. Н. Зворыкина1 относительно того, что отсутствие удовлетворительного решения данной проблемы послужило основой социальных катаклизмов в России в XX веке «…освободительная реформа (1861 года) нарушила и ничем не заменила прочную связь между громадною занимаемой Россией земельной площадью и не имевшей себе равной земледельческой рабочей силы… не было даже заложено основательного фундамента, необходимого для сохранения взаимодействия труда, знания и капитала… никакой новой комбинации для использования крупных землевладений, объединяющих интересы дворян и крестьянских масс, создано не было».Предпринятые в дальнейшем попытки коллективизации и индустриализации2 (реализуемые и сейчас в форме агроиндустриальных холдингов), как ведущие формы соединения Мира и Человека на Земле, пока позволили решить самую простую и первостепенную задачу – обеспечения населения продовольствием (и то далеко не самым социально и экономически эффективным образом). Шаги и меры в данном направлении до сих пор имеют скорее «ремонтно-поддерживающую нацеленность» (В. Г. Виноградский и О. Я. Виноградская).Избежать подобной односторонней нацеленности призвана, в том числе, государственная политика в сфере регулирования АПК (статья О. П. Фадеевой). Однако эта политика во многом опирается на то понимание жизни и деятельности на земле, которое бытует «наверху» – на уровне государственных учреждений и организаций, реализующих различные формы господдержки. При этом приоритеты и направления господдержки то и дело меняются, стабильным остается лишь всеохватывающее стремление к универсальности процедур и подходов администрирования, независимо от условий конкретного места и года.Это стремление к универсализации дополняется и перекраиванием системы взаимоотношений местного и государственного управления. Вроде бы в его основе благие намерения – расширение доходной базы создаваемых сельско-городских территорий (статья В. Я. Узуна). Однако оно еще в большей степени обостряет конфликт Мира и Человека на Земле. Сложное финансовое положение многих сельских поселений и низкий уровень жизни их жителей напрямую связаны. Преодоление этой ситуации связано не только с повышением самоуправляемости сельских территорий, но и с созданием и расширением рамок самоорганизации тех, кто живет и трудится на земле, как важнейшей предпосылки реализации творческогопотенциала.Государство в лице различных институтов поддержки, а также различных структур по распространению опыта и передовых знаний не может не учитывать данное обстоятельство. К сожалению, ситуация, когда те, кто живет и трудится на земле, выступают в роли просителей помощи и обоснования поддержки, является, скорее, правилом и ставит их в заведомо дискриминируемое положение.Неверно, нецелесообразно оперировать только общими усредненными результирующими показателями хозяйственной деятельности в стране, в регионе и даже в отдельном районе (см. статью М. А. Латышевой и А. М. Алексеева). Жизнь и деятельность на земле весьма конкретна и очень специфична для каждой местности. В числе важнейших, можно сказать, исторически выстраданных форм самоорганизации в аграрном секторе –кооперативные формы хозяйствования. Нельзя не вспомнить в этой связи выдающегося русского экономиста М. И. Туган-Барановского: «Кооперация выросла на капиталистической почве и имеет капиталистическую форму; но в этой капиталистической форме живет совершенно иной, некапиталистический дух, влекущий человечество на новые пути, создающий новые общественные формы, настолько же противоположные формам жизникапиталистического общества, насколько солидарность и взаимопомощь им противоположны»3.При этом, как отмечал другой наш замечательный соотечественник С. Прокопович, «…каждой экономической формации свойственны свои особенные формы кооперации. Чем сложнее экономические отношения данной формации, тем разнообразнее свойственные ей кооперативные образования… Насколько кооперация бессильна в области экономических отношений, настолько же всемогуща она может быть при известных условиях, в области отношений социальных»4.Идеи устойчивого эколого-, социально-, экономического развития и необходимость движения по этому пути по-новому ставят многие непростые и злободневные вопросы нашей жизни. Без примирения Мира (общества, государства, социальной среды) и Человека не представляется возможным найти приемлемое решение. В числе первых и самых неотложных мер – формирование атмосферы доверия и сопричастности всех участвующих в этом сторон в реальном изменении к лучшему условий жизни и деятельности Человека на Земле.1 Зворыкин Н. Н. К возрождению России. Париж, 1929, 278 с. [С. 33, 34, 38].2 Агроиндустриальные комбинаты. К вопросу организации индустриальных комбинатов// Сибирская плановая комиссия и Краевой НИИ экономики и организации социалистического с.х. Новосибирск, 1930.3 Туган-Барановский М.И. К лучшему будущему. СПб.: Типо-литогр. Энергия, 1912. 230 с.[С. 104].4 Прокопович С. Кооперативное движение в России: теория и практика. М.: Издание М. и С. Сабашниковых, 1913. 456 с. [С. 21, С. 30].