Journal articles on the topic 'Конвергенція технологій'

У статті висвітлено трактування поняття «конвергенція», проаналізовано гіпотезу конвергенції та особливості її становлення. Виділено ефекти конвергенції економічних систем, які мають у подальшому прояви емерджентності за рахунок пролонгації конвергенційних властивостей частин цієї системи. Зображено систему конвергенційних та емерджентних властивостей економічної системи. Розглянуто емерджентні прояви системи, що виникають під час конвергенції нанотехнологій, біотехнологій, інформаційних технологій і технологій, соціуму, заснованих на когнітивних науках, із тригерами та драйверами. Наведено механізм об‘єднань зазначених частин в єдину систему, що наділена «новими» якостями – ефектами емерджентності. Запропоновано класифікаційні ознаки: конвергенція емерджентна NBIСSЕ та конвергенція адитивна NBIСSА.

В статті йдеться про доцільність застосування супутникових телекомунікаційних технологій в навчально-виховній та науковій роботі для розширення компетенції учнів, студентів та наукових співробітників, задля активізації процесу розвитку професіонала, джерелом якої виступає ознайомлення з друкованою продукцією та ЗМІ цих держав (Інтернет та телевізійно-супутникова технологія). Основною теоретичною засадою їх використання виступає принцип конвергенції інформаційних технологій в ЗМІ та практична організація комплексних підрозділів для роботи з мультімедіа технологіями різного походження.

Исследованиями являлось совершенствование конвергенции технологий использования водных ресурсов в сельскохозяйственном производстве. На современном этапе развития водохозяйственного комплекса в составе АПК бассейновых геосистем Северного Кавказа и Южного Федерального округа, где проживает более 23 млн чел. (16,3% от числа жителей Российской Федерации) стоит весьма амбициозная задача по созданию принципиально новых технологий использования водных ресурсов в различных технологических системах [1]. Результаты многолетних исследований ПТС «Природная среда – Объект деятельности – Население» в области использования водных ресурсов показывают, что главным и практически единственным направлением решения данной проблемы является совершенствование применения энергии водных ресурсов на основе современных научных подходов и создание новых технологий производства сельскохозяйственной продукции [2, 3]. Одним из таких научных подходов является конвергентный, который объединяет в себе достижения в фундаментальных знаниях (физике, химии, биологии, математике и др.) и отраслевых научных направлениях (материаловедение, гидрологии, гидравлики, информатики и др.) [4, 5]. В качестве выводов следует отметить, что конвергентный подход к созданию новых и совершенствованию существующих технологий водопользования в АПК позволяет сформироваться устойчивой тенденции к более широкому применению возобновляемых источников электрической энергии на малых ГЭС с целью повышения эффективности использования водных ресурсов. Кроме того, водный режим в корнеобитаемом слое почвы может быть управляемым, что способствует манипулированию процессами взаимосвязи между потреблением необходимого количества воды растениями и технологией подачи воды в активный слой почвы [6].

Анализируются взаимодействие человеческого капитала, постиндустриализма и реиндустриализация. Показано, что важнейшим фактором инновационного развития выступает человеческий капитал. Рассмотрена трехшаговая классификация развития человеческой цивилизации О. Тоффлера и Д. Бэлла, в которой особое внимание акцентируется на отраслевой структуре экономики постиндустриализма, где преобладает сектор услуг. Дан ответ на вопросы, в чем причина возникновения постиндустриализма и как человек сам создает новую постиндустриальную идеологию развития. Авторами выделены изменения, которые постиндустриализм породил в экономике и в обществе в целом. Аргументируются ответы на следующие вопросы: откуда в постиндустриальном мире проявляется контртенденция - реиндустриализация? Чем вызвана реиндустриальная тенденция? Почему человеческий капитал так же важен в реиндустриальной экономике? Изложены взгляды на то, что преобразования экономики базируются на основе конвергенции NBIC-технологий. Особое внимание акцентируется на необходимости включения пятого компонента и создании новой NBICS-конвергенции, где S - это социальные гуманитарные технологии. Авторами сделан вывод, что развитие человеческого капитала способствует усилению постиндустриальных тенденций. Особую значимость при этом приобретает социальная составляющая человеческого капитала.

Для архитектурной теории важно изучение фундамен­тальных механизмов формообразования и самой формы в контексте современных данных и концепций различных обла­стей науки. Подходы, используемые классической геометрией и «новыми», неевклидовыми геометриями могут быть в опреде­лённой мере применены для развития пространственного по­тенциала архитектуры и градостроительства. Инновационные пространственные формы возникают и развиваются на стыке науки и искусства, инженерии и зодчества. Рассматриваемая область исследований связана с различными научными обла­стями и специализациями, включающими геоинформатику, био­логию, математику, кристаллографию, инженерную геометрию и компьютерное моделирование. Инновационные технологии и новый инструментарий научной и практической работы проектировщика меняют принципы и концепции построения архитектурного пространства. В частности, проектирование чрезвычайно сложных с геометрической точки зрения кон­струкций было бы невозможным без развития компьютерных технологий. Междисциплинарный подход позволяет выявить спектр неизвестных ранее геометрических форм, вариантов за­полнения и разбиения двумерной поверхности и трёхмерного пространства. Интеграция и конвергенция научных достиже­ний, инженерного искусства и архитектуры нередко ведут к возникновению новаторских форм. Основные геометриче­ские закономерности едины в живой и неживой природе - в естественном и антропогенном мире, включая архитектуру, от микро- до макроуровня; при этом современное экологическое мышление осознаёт земную биосферу как интегрированное целое. Исследования актуализируются наступлением нового технологического уклада и синтезом технологий, размывающим границы между виртуальным и физическим миром. Данная тема носит теоретический характер; потенциально возможно применение результатов в учебной практике и эксперимен­тальном проектировании[1]. [1] Статья подготовлена в рамках выполнения фундаментального научного исследования за счёт средств Государственной программы Российской Федерации «Развитие науки и технологий» на 2013-2020 годы по Плану фундаментальных научных исследований Минстроя России и РААСН, тема 1.4.6. «Технологии и проблемы формообразования в архитектурной теории и учебном процессе».

Развитие генетических технологий способствовало стремительной биосоциализации современного общества. Биосоциальность и биоидентичность - феномены, описывающие важнейшие глобальные и локальные процессы развития современной биомедицины, определяющие интересы все большего числа людей. Создание групп по биосоциальным признакам невозможно без принципа конвергенции усилий. Он работает на разных уровнях общественной жизни, оказывая влияние и на формирование научного знания. Телесность пациента может рассматриваться в качестве гибридной формы, где сплетается органика, знание, технологии и экзистенциальный опыт персональной истории болезни. Возможности легитимации в будущем генетических технологий улучшения человека закладывают основание для формирования новых локусов биосоциальности и биоидентичности. The development of genetic technologies has contributed to the rapid biosocialization of modern society. Biosociality and bioidentity are phenomena that describe the most important global and local processes of development of modern biomedicine, which determine the interests of an increasing number of people. Creating groups on biosocial grounds is impossible without the principle of convergence of efforts. It works at different levels of social life, influencing the formation of scientific knowledge. The physicality of the patient can be considered as a hybrid form where organics, knowledge, technology and existential experience of a personal medical history are intertwined. The possibilities of legitimizing the future genetic technologies for human enhancement lay the foundation for the formation of new loci of biosociality and bioidentity.

Враховуючи залежність від онлайн-технологій, зростання дезінформації, спричиненої пандемією, політикою та іншими соціальними факторами, зростання кібератак, актуальними та нагальними є питання дослідження цифрової довіри та взаємодії факторів, що її визначають. В статті обґрунтовано наявність конвергенційних процесів сфери цифровізації країн світу, враховуючи чисельність користувачів Інтернет, осіб, які мають передові навички, та показники інфраструктури (покриття мережі, населення, охоплене принаймні мобільною мережею 3G, населення, охоплене принаймні мобільною мережею 4G), доступу (доступ до інформаційно-комунікаційних технологій вдома, активні підписки на мобільний широкосмуговий доступ, підписки на фіксований широкосмуговий доступ), стимуляторів (фіксований широкосмуговий доступ зі швидкістю більше 10 Мбіт/с, кошик мобільного передавання даних і голосу, високе споживання) та бар’єрів (фіксований широкосмуговий доступ зі швидкістю від 256 кбіт/с до 2 Мбіт/с та від 2 Мбіт/с до 10 Мбіт/с кошик мобільного передавання даних і голосу, низьке споживання) цифрового розвитку. Методологічну основою визначення сігма-конвергенції процесів цифровізації складає коефіцієнт варіації. Проведений аналіз канонічних кореляцій з використанням програмного забезпечення Statgraphics 19 між факторами цифрової довіри, а саме між цифровим середовищем та ставленням до цифрової довіри, між поведінкою в цифровому просторі та цифровим середовищем, між поведінкою в цифровому просторі та цифровим досвідом користувачів, між цифровим середовищем та цифровим досвідом користувачів дозволив сформувати п’ять пар моделей, що мають високий ступінь взаємозв’язку. Практична значущість результатів полягає у їх можливості застосування як на рівні аналітичних відділів, IT-секторів підприємств так і службами безпеки соціально-економічних об’єктів (банків, фінансових установ, фірм, організацій, компаній) з метою виявлення резервів щодо підвищення рівня цифрової довіри.

Целью исследования стало обоснование необходимости и разработка комплексного механизма управления развитием цифрового потенциала молодежи на основе интеграции конвергентных технологий менеджмента, образования и информационно-коммуникационных технологий. Раскрыто содержание инструментария реализации цифрового потенциала молодежи, выявлены и проанализированы его основные преимущества, возможности и проблемы. Выделены и описаны основные функции управления развитием цифрового потенциала молодежи, реализация которых станет основой формирования цифровых компетенций и цифровой культуры молодежи, раскроет их способности к цифровому взаимодействию.

У статті досліджуються проблеми розвитку інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) навчання вищої математики студентів інженерних спеціальностей у США. Охарактеризовано сутність конвергенції тенденції інформатизації системи вищої інженерної освіти США з іншими тенденціями її розвитку; визначено основні історико-педагогічні етапи розвитку теорії і методики використання ІКТ у навчанні вищої математики студентів інженерних спеціальностей у США. Вивчення історико-педагогічної джерельної бази надало можливість виокремити шість етапів, на ранніх етапах проаналізовано провідні засоби ІКТ навчання вищої математики, вказано протиріччя і визначено основні особливості використання засобів ІКТ у навчанні вищої математики студентів інженерних спеціальностей.

В статье рассмотрены вопросы модернизации и инновационного развития экономики Армении. Ситуация стремительно меняется с вступлением Армении в Евразийский экономический союз (ЕАЭС). В новом экономическом пространстве открываются возможности для траектории инновационного роста экономики Республики, открываются новые рынки для расширения экспорта из Армении в страны ЕАЭС. Но в тоже время усиливается конкурентная борьба внутри союза и только конкурентные товары смогут попасть в новые рынки. В связи с этим Армении нужна грамотная политика в плане организации конкурентного экспорта. Понимая важность быстрых действий в создании конкурентного экспорта в исследовании подробно изучены проблемы технологического развития Армении в целом. Исследовано международное позиционирование Армении на основе анализа глобального инновационного индекса, которое наглядно показывает на каком технологическом уровне развития находится экономика Республики. Рассмотрены вопросы скорости изменения инновационного развития в терминах бета (β) - и сигма (σ) - конвергенций. Сделаны расчёты с помощью эконометрического моделирования, которые помогли понять скорость технологических изменений в трех пространствах (Евразийский экономический союз, Евросоюз и Союз независимых государств - СНГ). Сделаны значимые выводы, которые помогут действовать адресно в области обеспечения инновационного развития армянской экономики в новой экономической среде.

Глобальная цифровизация предъявляет новые требования к взаимодействию различных сфер и практик человеческой деятельности. В частности, необходимо сочетание правовых и технических регуляторов, без которых невозможно добиться эффективной и адекватной правовой регламентации общественных отношений в цифровую эпоху. В данной статье рассматривается вопрос интеграции традиционных правовых институтов с компонентами цифровой среды. Проводится анализ концепции, в которой право как социальный регулятор отражается в архитектуре компьютерных программ. В работе рассматриваются существующие примеры подобного использования цифровых технологий в юридической деятельности. Предметом исследования является отечественная и зарубежная правовая доктрина, посвящённая вопросам цифровизации и практического внедрения информационных технологий в юридическую деятельность. В данном исследовании были использованы следующие методы научного исследования: статистический; догматический; сравнительно-правовой; синергетический, а также логический, функциональный и системный. Новизна исследования обусловлена необходимостью применения информационных технологий в сфере юриспруденции в ходе стремительного процесса цифровизации всех сфер жизни общества. Автор приходит к выводу, что новые технологические решения могут и, несомненно, станут незаменимыми в юридической деятельности, однако сегодня уровень развития информационно-коммуникационных технологий (ИКТ) не позволяет полностью заменить человека техникой. Ключевые слова: цифровизация, интеграция, искусственный интеллект, блокчейн, принципы права, deepfake, большие данные, конвергенция, архитектура, морально-этические нормы, национальное правовое регулирование, международное право.

Статья посвящена исследованию опасностей, вызванных изменениями среды жизнедеятельности человека и его самого, обусловленных широким внедрением технологических инноваций, появляющихся благодаря конвергенции НБИКС-технологий. Глобальные угрозы обусловлены духовной неготовностью человека и общества к возросшим технологическим возможностям. Подобное положение является следствием кризиса саморазвития личности, эгоистическим характером активности современного человека. Среди указанных опасностей названы возможные попытки установить тоталитарный контроль над личностью и обществом, устранение ее от принятия решений, разрушение личности и ее природы, утрата свободы творчества и другие.

В статье исследуется природа возникновения техногенных идеалов и делается попытка определить сущность и причины проблемы снижения гуманитарных ценностей в условиях информатизации. По мнению автора, идея конвергенции техногенных идеалов и гуманитарных ценностей находит воплощение в Digital Humanities . Автор предлагает рассматривать Digital Humanities как перспективу развития гуманитарного знания и повышения его статуса с помощью цифровых технологий. В статье доказывается, что конфликт ценностей обусловлен трансформацией всей социальной реальности, а не развитием технологий и широким их распространением в сфере материального производства, в науке и культуре. Анализ основан на рассмотрении изменений философии познания и культуры мышления в обществе. В объяснении конфликта ценностей особая роль в смещении ценностных ориентиров в общественном сознании отводится воздействию массовой культуры и медиа технологий, коммерциализации образования и культуры. Автор доказывает, что надо ставить вопрос не о приоритете техногенных идеалов или гуманитарных ценностей, а о более гармоничной парадигме познания, в которой технологическая составляющая социума неотделима от его духовной составляющей

У статті автори звертають увагу на тому, що в сучасних умовах питома вага кіберзагроз, з боку авторитарних держав та їх посередників, у спектрі загроз національній безпеці країн зростає, і ця тенденція в міру розвитку інформаційних технологій та їх конвергенції з технологіями штучного інтелекту лише посилюється. Все більш активно застосовується поєднання традиційних та нетрадиційних стратегій і тактик з використанням цифрових інформаційних технологій. Такі умови зумовили визнання кіберпростору разом з іншими фізичними просторами одним з можливих театрів воєнних дій. Розглянуто концепцію інформаційного протиборства Російської Федерації, базовану на симбіозі бойових дій у кіберпросторі та інформаційних операцій, механізми якої активно застосовуються в процесі гібридної війни проти України. За результатами розгляду, підкреслено, необхідність формування більш збалансованої та ефективної системи кібероборони, яка зможе гнучко адаптуватися до змін безпекового середовища, гарантуючи безпечне функціонування національного сегмента кіберпростору. Наприкінці авторами сформульовані напрямки подальших досліджень щодо необхідності визначення у відповідних нормативно-правових актах структури системи кібероборони держави, склад, функції і задачі суб’єктів її забезпечення, а також об’єкти кібероборони. Також, актуалізовано необхідність напрацювання належної правової, організаційної, технологічної моделі функціонування та застосування сил кібероборони.

Глобальні умови функціонування світової банківської системи закладають якісно нові умови акумулювання і перерозподілу фінансового капіталу за різними регіонами і секторами світової економіки, а також трансформації сукупних заощаджень економічних агентів різних країн у глобальний інвестиційний капітал. Особливе місце у світовій банківській архітектурі посідає офшорне банківництво, яке в останні десятиліття перетворилось на усталений й невід’ємний компонент глобального фінансового ринку. Охоплюючи операції банківських установ, що локалізовані в офшорних юрисдикціях, офшорний банкінг забезпечує підприємницьким структурам значне послаблення податкового навантаження, високу конфіденційність комерційних угод та надійне збереження капіталу. У той самий час поглиблення міжнародної спеціалізації і виробничого кооперування, фрагментація глобальних потоків товарів і капітальних ресурсів забезпечують економічним суб’єктам широкі можливості щодо застосування послуг офшорного банківського бізнесу у цілях використання особливих систем корпоративного законодавства. У статті розкрито масштаби і структурну динаміку офшорного банківництва в останні десятиліття. Комплексно охарактеризовано сучасні тенденції розвитку офшорних банків з акцентуванням дослідницького інтересу на процесах системної технологізації і динамічному поширенні фінтеху і штучного інтелекту, проникнення у даний сектор технологій електронної комерції, його переведення на технології блокчейну, посилення клієнт-орієнтованості і персоніфікованості офшорних банківських операцій, глибокої конвергенції діяльності офшорних банків й міжнародних інвестиційних компаній, активізації злиттів трастових офшорних компаній та ін. Доведено, що дані тенденції відбивають глобальний характер діяльності офшорних банків, високий рівень інноваційності їх сервісів, неухильну диверсифікацію банківських послуг та підвищення рівня стійкості банківської системи до дії чинників світової економічної нерівноваги. Особливу увагу приділено питанню щодо реалізації блокчейн-стартапів та організації бірж з торгівлі цифровими валютами, що справляють вагомий вплив на механізми функціонування офшорного банківництва. Обґрунтовано, що клієнтам офшорних банків надається на сьогодні широкий спектр послуг, що виходить далеко за рамки власне банківського обслуговування, й охоплює також консалтингові сервіси з питань податкового законодавства, оптимізації податкових витрат, заснування офшорного бізнесу тощо.

Статья посвящена исследованию проблемы адаптивного управления в цифро-вой среде. Адаптивная стратегия в цифровой среде – модель приспособления компании к цифровизации взаимодействия с клиентами, партнерами, конку-рентами и другими контактными ауди-ториями. Эффективно дифференцировать свои продукты и услуги позволяют цифровизация существующих и новых продуктов, конвергенция ожиданий потребителей на базе цифровых технологий, омниканальность обслуживания раз-личных групп клиентов. Рассмотрены стратегии оптимизации затрат, дифференциации, фокусировки в контексте цифровизации бизнеса. Благодаря цифровым технологиям предприятия могут усилить свои позиции в определенном сегменте рынка и реализовать клиентоориентированный подход. Научная новизна данной работы заключается в систематизации адаптивных стратегий по степени их актуальности в современных условиях и обосновании эффективности реализации адаптивных стратегий в цифровой среде.

УДК 338.47; JEL Classification: R40 Мета дослідження полягає у формуванні нової наукової парадигми державного регулювання інноваційного розвитку транспортної інфраструктури. Методика дослідження. Для досягнення поставленої мети у науковій роботі були використані такі загальнонаукові та спеціальні методи і прийоми дослідження: методи узагальнення та абстрагування – для проведення аналізу тверджень законодавчого характеру щодо інноваційного розвитку транспортної інфраструктури; інтелектуальний і партнерський підходи до формування парадигми державного регулювання інноваційного розвитку транспортної інфраструктури. Результати дослідження. У статті проведений аналіз законодавчої бази щодо інноваційного розвитку транспортної інфраструктури України. На основі аналізу визначено, що діюча в Україні політика державного регулювання інноваційного розвитку характеризується хаотичністю та локальністю владних дій. Встановлено основні недоліки діючої наразі системи державного регулювання інноваційного розвитку транспортної інфраструктури. Враховуючи встановлені недоліки і пріоритети державного регулювання інноваційного розвитку транспортної інфраструктури була розроблена модель принципово нової наукової парадигми державного регулювання інноваційного розвитку транспортної інфраструктури, що ґрунтується на конвергенції положень інтелектуального і партнерського підходів до модернізації управлінських технологій та передбачає якісну перебудову організаційно-управлінських процесів державного регулювання інноваційного розвитку транспортної інфраструктури, формування реального і віртуального середовища взаємодії держави та бізнесу з метою реалізації інноваційних проєктів. Наукова новизна. Полягає у формуванні парадигми державного регулювання інноваційного розвитку транспортної інфраструктури, що ґрунтується на конвергенції положень інтелектуального і партнерського підходів. Практичне значення отриманих результатів. Запропонована парадигма є теоретичним підґрунтям для розроблення положень щодо підвищення результативності державного регулювання у сфері забезпечення інноваційного розвитку транспортної інфраструктури.

Досліджено структурні складники інноваційної трансформації вітчизняної економіки. Показано, що формотворчі принципи концепції інноваційної трансформації реального сектора економіки України на сьогодні не сформульовані, тому в ролі моделі запропоновано адаптувати найближчі за змістовими характеристиками схеми. Відповідно до принципу системності, структурні компоненти визначено як сукупність взаємопов'язаних елементів зі спільною метою, ресурсним потенціалом та зовнішніми комунікаціями. Запропоновано ієрархічну декомпозицію цільових орієнтирів, розглянуто основні стратегічні пріоритети інноваційної трансформації вітчизняної економіки і визначено інструменти їх ефективного забезпечення. Доведено необхідність розвитку виробничо-технологічної підсистеми, яка забезпечує подолання технологічного відставання вітчизняної економіки від світових економічних лідерів в умовах обмеженості бюджетних ресурсів. З'ясовано, що вирішення проблеми наукомісткості виробництва потребує узгодження державних механізмів податкового регулювання і розвитку науково-технічної діяльності. Описано закономірності дифузії інновацій, конвергенції технологічних платформ та поєднання технологій різних укладів. Визначено інтегратори та дестимулятори цих процесів. Запропоновано алгоритм побудови моделі інноваційної трансформації з покроковим описом здійснення послідовних етапів.

Развитие информационных технологий сказалось на появлении конвергентной журналистики. Несмотря на активную разработку данной тематики, такой его тип, как дискурс конвергентных средств массовой коммуникации, с точки зрения синкретизма его интра- и экстралингвистических характеристик в сравнительно-сопоставительном аспекте в разных журналистских культурах еще недостаточно исследован. В связи с этим авторами поставлена цель выявить и описать структурно-композиционные и содержательные особенности британского конвергентного средства массовой коммуникации "The Independent" с применением авторской интегративной методики дискурсного анализа, которая включает формальные критерии, отражающие организационную структуру и дизайн издания, его количественные показатели; критерии мультимедийных технологий, позволяющие выявить степень присутствия и выраженности явления конвергенции в нем. Результаты исследования могут быть использованы для построения британской модели дискурса конвергентных средств массовой коммуникации, что в дальнейшем позволит сравнить ее с моделями, существующими в других журналистских традициях. Такой подход предоставит возможность реконструировать модели организации современного медиаконтента, а также выявлять, как в них воспринимается и отражается картина мира: в чем проявляется схожесть или отличия, и чем это вызвано.

<p>The article deals with analysis of transhumanist prospects for the philosophy of law. Modern transhumanists consider morphological freedom as a concept, revealing the natural right to happiness. The authors take this idea as a starting point and consider the logic of the convergent biotechnology development. They believe that the extension of natural law has the character of a dialectical strategy of assumptions and tactics of the local bans in the sphere of human reproduction. This situation is typical of biomedical technology in general. The legislator authorizes a technology by endorsing forms of reproductive relationships and blocking technologies that support immoral forms. As a result, it gradually enhances understanding of how technology must be applied to ensure the human natural rights. Convergence of technologies makes real a hypothetical design of rights to reproduction, while the conflict of morality and the imperatives of technological development can be resolved from the standpoint of the primacy of natural law.</p>

Формирование инвестиционного портфеля высокотехнологичных проектов в рамках научно-образовательного центра мирового уровня является важным этапом разработки инвестиционной стратегии региона, от которого зависит эффективность дальнейших управленческих решений, рост социально-экономических показателей и др. В статье представлена многометодная модель формирования оптимального (диверсифицированного) портфеля глобально- конкурентоспособных, высокотехнологичных инвестиционных проектов, предложенных для реализации в рамках научно-образовательных центров (НОЦ) мирового уровня. Предложена методика оценки степени влияния проектов на территориально-отраслевую социализацию региона. Разработана десятибалльная шкала оценки «возможностей» инвестиционного высокотехнологичного проекта. Предложена система оценки рисков инвестиционных проектов. Представлена модель концептуального инвестиционного высокотехнологичного проекта. БлагодарностиИсследование выполнено в рамках государственного задания НИУ «БелГУ» FZWG-2020–0016, тема проекта «Фундаментальные основы глобальной территориально-отраслевой специализации в условиях цифровизации и конвергенции технологий».

В данной статье представлен ретроспективный анализ территориальной конкуренции и конкурентоспособности в научно-экономической литературе и в нормативно-законодательной базе Российской Федерации. Кроме того, рассмотрена конкурентная среда макрорегиона, в которой представлены непосредственно объекты конкуренции на определённой территории, среди которых инвестиции, трудовые ресурсы, скорость в инновациях, растущее продуктовое разнообразие, преференции (налоговые и таможенные льготы), государственная поддержка по созданию инфраструктуры. В рамках исследования конкурентоспособности проведен анализ научных работ, после чего предложены авторские определения конкурентоспособности региона и макрорегиона. После проведенного анализа представлены авторские определение конкуренции региона, конкуренции макрорегиона, конкурентоспособности региона и конкурентоспособности макрорегиона. В рамках результатов и их обсуждения проведен статистический анализ факторов формирования конкурентоспособности макрорегиона на основе корреляционного анализа. Благодарности: исследование выполнено в рамках государственного задания FZWG-2020-0016 (0624-2020-0016), тема проекта «Фундаментальные основы глобальной территориально-отраслевой специализации в условиях цифровизации и конвергенции технологий».

Целью исследования является анализ особенностей инновационного менеджмента в медиапространстве. Мультимедийная среда приходит на замену традиционным СМИ, которые теряют свою актуальность на рынке информации. Глобальным инновационным процессом, протекающим в медиапространстве, является конвергенция. Методологическую базу исследования представляют сравнительный анализ, контент-анализ, методы дедукции и моделирования как метод научного познания социально-экономических процессов. Исследование базируется на идеях одного из разработчиков теории медиаконвергенции Г. Дженкинса, на теоретических представлениях о медиаменеджменте А. В. Вырковского и многих других. Результаты исследования. Раскрыты аспекты управления конвергентной редакцией СМИ, ее специфические особенности. Инновационный менеджмент в медиапространстве инициировал появление не только новых организационных структур СМИ, но и формирование новых методов подачи информации (инфотейнмент, финишинг, «беседка», глокализация, бильдизация). Показана роль инновационного менеджмента в формировании массовых информационных предпочтений, ценностей аудитории, новых методов подачи информации. Перспективу исследования составляет формирование медиапространства и «новых медиа», отличительной чертой которых является интерактивность и использование передовых компьютерных технологий, направленных на превращение пассивных потребителей информации в активных, формирование новых организационных структур СМИ и управление ими.

Страхові компанії відіграють провідну роль у становленні та подальшому розвитку країн з перехідною економікою, їхня спроможність нівелювати різні несприятливі події, а також бути активними інвесторами на фінансовому ринку стимулюють трансформаційні процеси в економіці. Водночас ефективне функціонування самих страхових компаній забезпечується реалізацією значної кількості управлінських процесів, базовим з яких є формування оптимального страхового портфеля. У сучасних умовах завдання управління страховим портфелем актуалізується передусім унаслідок появи ризиків, зумовлених розвитком інформаційних технологій і автоматизованих систем управління, а також ризиків, що виникають внаслідок трансформаційних тенденцій щодо конвергенції та інтеграції сегментів фінансового ринку, раніше не пов'язаних між собою. Окрім цього, потребу дослідження питань щодо управління страховим портфелем зумовлюється появою нових інструментів мінімізації ризиків, що дають змогу змінювати підходи до формування страхового портфеля, включаючи в нього більше спеціалізованих і масштабних ризиків без загрози втрати платоспроможності компанії. З урахуванням сучасних тенденцій розвитку фінансового ринку, зокрема його трансформації, під впливом глобалізаційних процесів виникає об'єктивна потребу у розвитку та вдосконаленні підходів до управління страховим портфелем страхових компаній. Досліджено теоретичні засади управління якістю страховим портфелем та обґрунтовано підходи до формування оптимального страхового портфеля з урахування заданого рівня ризику та прибутковості, що є однією з умов забезпечення фінансової стійкості страховика. Проаналізовано структуру страхового портфеля ПрАТ АСК "ІНГО Україна" і оцінено його збалансованість. Визначено, що страхова компанія має високу прибутковість та досить низьку ризиковість.

Предмет исследования: гравитационные эффекты экономической интеграции по каналам внешней торговли СКФО в механизме экономического роста макрорегиона. Объект исследования: региональная социально-экономическая система Северо-Кавказского федерального округа. Цель исследования: оценка направления и уровня влияния размера экономики и расстояний до экономических центров на интенсивность внешней торговли Северо-Кавказского макрорегиона. Задачи исследования: классификация методологического аппарата оценки гравитационного моделирования пространственных эффектов внешней торговли, построение эконометрической модели внешней торговли Северо-Кавказского макрорегиона. Рабочая гипотеза: гипотеза Я. Тинбергена: объем внешней торговли положительно коррелирует с размером экономик стран-контрагентов и отрицательно – с дистанцией до их экономических центров. Методические основы: метод гравитационного моделирования внешней торговли, регрессионного анализа и прогнозирования экономического развития региона. Научная новизна заключается в системном решении проблемы совершенствования методологии индикативного подхода к оценке асимметрии и обоснованию стратегических направлений сглаживания пространственной поляризации гравитационной модели внешней торговли Северо-Кавказского макрорегиона. Практическая значимость исследования определяется возможностью использования полученных результатов в системе государственного управления при разработке Стратегии социально-экономического развития СКФО, ЮФО и находящихся в их составе субъектов, направленных на обеспечение притока инвестиций и новых технологий, для стимулирования экономического роста в СКФО, обеспечения конвергенции и снижения уровня поляризации его социально-экономического развития.

В статье представлен обзор основных подходов западных авторов к пониманию социального предпринимательства. Исследовательский интерес в этой сфере заключается в выявлении возможных вариантов сочетания коммерческой (деловой) и некоммерческой (благотворительной) активности предприятий в условиях современной экономики. Историческое развитие социального предпринимательства изначально проходило в двух различающихся логиках – англо-американской и западноевропейской (континентальной), – что способствовало возникновению двух разных теоретических моделей. Выявляются характерные черты и сущностные особенности каждой из моделей. Отмечается, что в Великобритании и США издавна существуют традиции предпринимательства населения как эффективного средства решения социальных проблем, в то время как в континентальных странах Западной Европы, в рамках романо-германской системы права, значительную часть решения таких проблем берет на себя государство, хотя католические и протестантские церковные приходы также отчасти выполняли социальную миссию. Исходя из этих различий, складываются разные традиции в развитии организационных, управленческих, ценностных форм социального предпринимательства. Авторами отмечается, что в современных условиях происходит конвергенция двух теоретических моделей, прослеживается формирование универсальной (синтетической) модели, основанной на стирании существенных различий в практиках развития социального предпринимательства. Внимание уделяется анализу современных форм социального предпринимательства, в частности, выявлению ориентаций предпринимательства, его миссии и целей. Анализ исследований показывает, что, с одной стороны, в современных экономических условиях преобладающее большинство социальных предприятий вынужденно или по доброй воле включаются в коммерческую деятельность. С другой стороны, все коммерческие предприятия для достижения долгосрочного успеха и процветания должны в своей деятельности ориентироваться на выполнение социально значимых задач и достижение социального эффекта. Делается вывод, что современное социальное предпринимательство имеет гибридные формы организации, опирается на социально-ориентированную цель (миссию), ориентируется на производство социального изменения и решение социальных проблем посредством деятельности, приносящей доход и построенной на основе использования бизнес-технологий.

Исследуется теоретическая проблема палимпсеста как особого типа письма в постмодернистской практике. На примере анализа живописных текстов Ансельма Кифера автор размышляет о характерологических признаках палимпсестного мышления ведущего представителя немецкого неоэкспрессионизма. Техника палимпсеста определяется как совокупность метафор, наложение нескольких фигур и смыслов, переплетение цитат, что формирует особые интертекстуальные подтексты и скрепы. Палимпсест рассматривается как сохранение следов культуры и шум языка, как мерцание смыслов и просвечиваемость исторических контекстов, как вязь и игра множественных семантических наслоений и цитат. Палимпсест как процесс архивирования фактов и культурных страт исследуется также в контексте символики видимого и невидимого следа, скрытых знаков, нелинейного времени и пространства. Автор предлагает новый инструментарий исследования. Обращаясь к постмодернистской практике письма, она апеллирует к работам Ю. Кристевой, А. Греймаса, Ж. Женетта, Р. Барта, Д. Фоккемы, М. Фуко, Ж. Дарриды и др., обосновывая тезис о палимпсесте как универсальном, гибридном тексте, в пространстве которого происходит конвергенция множества слоев, имплицитно содержащих видимые или невидимые заимствования, аллюзии и реминисценции. Художник выступает сигнификатором, маркируя события и факты с помощью знаков и символов, обнаруживая тем самым связь между текстом и подтекстом. Формулируется и основная исследовательская задача – найти дискрипции на уровне глубинных страт текста и продемонстрировать технологию продуцирования новых смыслов. В центре внимания автора – искусство Ансельма Кифера, который увлекает зрителя в паутину и лабиринты скрытых знаков и символов, в игру по поиску следов и контаминации двух и более семантических слоев. Объектом анализа стали две живописные работы: Varus (1976), в которой художник на уровне художественных контекстов работает с символами исторической памяти и паттернами немецкой мифологии, и Margarete (1981) — мощное художественное высказывание на тему Холокоста. Эта картина, написанная под сильным влиянием стихотворения румынского немецкоязычного поэта, еврея по национальности, Пауля Целана «Фуга смерти» (Todesfuge), посвящена теме геноцида евреев в концентрационных лагерях. Визуальные тропы художника выявляют следы травматической памяти, проявленной в двухуровневой структуре картины: нижний слой (участки черной краски вдоль нижней части холста символизируют пепел волос сожженных евреев в Освенциме) и верхний – сгорающая солома – объединены идеей освобождения и духовного очищения. The article examines the theoretical issue of the palimpsest by looking at the art of the German neo-Expressionist painter Anselm Kiefer. In the context of semiotics and cultural semantics, the palimpsest is a new text written over the erased previous version, with the old meaning shining through the new. In an attempt to provide a semantic description of the palimpsest, the author finds crucial tools for its study in the notions of the stratification and intensity of the palimpsest as a multi-layered hybrid text, in which the logical structure of the text forms the basis for convergence of various microtextures and authorial utterances. Palimpsest texts have a certain narrativity of their own: it turns the reader or viewer towards finding textual references and quotes, searching for traces of the invisible and accounting for other existing discourses – thus revealing links between text and subtext, the visible and the invisible, form and content. The textual space of the palimpsest moves along a certain trajectory and features a certain kind of anaphora, as a combination of semantic constructs which differ in their level and structure. The author sees the palimpsest both as a research method which harks back to hermeneutics and to interpreting traces of past culture. At the same time, the palimpsest remains an artistic device. The narrative logic mandates removing layers of superimposed texts, one by one in a fixed order. The article focuses on studying such tropes as “trace”, “labyrinth”, or intertext. In the study of visuality in the palimpsest texts by Anselm Kiefer, the author emphasizes the morphology of artistic texts and shows how the verbal context can be interpreted on various structural levels, and how allusions and reminiscences can be discovered in the depths of the text, and the topoi of cultural memory can be marked. In the analysis of Anselm Kiefer’s Varus (1976) and Margarete (1981), the author concludes that, throughout the many decades of his work, Kiefer polemically assaults the nationalist rhetoric. He deals with important historical events and topoi of the traditional German mythology, trying to find true examples of heroic past and reconstruct the historical truth. Textual layers, seen as multiple borrowings, allusions and reminiscences, open the door into a new space of visual optics and interpretation zones. The mythologem of the palimpsest is closely linked to the narrative and its features, where textual references and direct quotes reveal new connections, which previously remained invisible.

В Меморандумі неперервної освіти Європейського союзу зафіксовано, що «Європа вже вступила в «епоху знань»…». Тому сьогодні безперечною є теза про успішність переходу до економіки і суспільства, основаних на знаннях, за умов супроводу його процесом неперервної освіти – учіння довжиною в життя (lifelong learning) [7]. Відтак, концепція освіти впродовж всього життя у ХХІ столітті набула ключового значення.Очевидно, що необхідність у неперервній освіті, професійній підготовці виникає щоразу, коли людина зустрічається з чимсь новим, що з’являється в його професійному й особистому житті. Тому ця необхідність нині набуває все більшої актуальності. За результатами дослідження проблеми неперервності освіти в глобалізованому світі М. Вартанян дійшов висновку, що неперервна освіта має репрезентувати «не тільки освітній шлях людини довжиною в життя з широким спектром можливостей доступу до освіти, але й трьохмірний освітній простір, в якому кожна людина може і зобов’язана знайти свою освітню траєкторію, що відповідає її індивідуальним запитам і потребам суспільства, рівень глибини якої залежить лише від його здібностей» [1, 21]. Ця позиція науковця близька нам за суттю, оскільки відповідає потребам керівників професійно-технічних навчальних закладів (ПТНЗ) з огляду на специфіку їх управлінської діяльності і може бути основою для побудови такої освітньої траєкторії кожного з них. Вона цілком органічно вбудовується в цілісну систему неперервної професійної освіти як її складова, забезпечуючи підвищення професіоналізму керівників ПТНЗ, їх потребу в постійному професійному вдосконаленні.Проблема неперервної професійної освіти знаходиться в центрі уваги відомих вітчизняних і зарубіжних учених, серед яких О. Гагаріна, Т. Десятов, С. Коваленко, Л. Кравченко, Л. Лукьянова, Н. Ничкало, В. Олійник, Л. Сігаєва тощо. Безумовно, що основною сферою реалізації неперервності підвищення професійного рівня управлінця (менеджера) є післядипломна освіта, додаткова освіта та самоосвіта. На переконання В. Олійника, самоосвіта керівного персоналу ПТНЗ (як окремий елемент системи післядипломної педагогічної освіти) має бути керованою в міжкурсовий період за акумулятивним принципом і становити фундамент для здобуття вищих освітньо-кваліфікаційних рівнів [1111, 252].Досліджуючи наукові основи підготовки менеджерів освіти у системі неперервної педагогічної освіти, Л. Кравченко модифікувала поняття «педагогічна професійна підготовка менеджера освіти» як «поетапний концентричний індивідуалізований процес цілеспрямованого формування особистісно і соціально значущих професійно-педагогічних компетентностей фахівця та його самоздійснення у системі освіти впродовж життя» [5]. Ідеї, сформульовані Л. Кравченко в концепції професійної підготовки менеджера освіти, можна вважати основоположними для розвитку інформаційно-аналітичної компетентності (ІАК) керівників ПТНЗ, оскільки вони відображають поступальне вдосконалення професіоналізму як індивідуального процесу довжиною в усе життя, висвітлюють наукові засади до організації керованої самоосвіти в міжкурсовий період.Відомо, що будь-який підхід визначається певною ідеєю, концепцією, принципом і базується на основних категоріях. Ідеї неперервності освіти людини в усі періоди її життєдіяльності, розвинуті до теоретичних положень, створили передумови для розробки і розвитку акмеології (акме в перекладі з давньогрецької – вища точка, розквіт, зрілість, найкраща пора) як нової міждисциплінарної галузі наукового знання, що межує з усіма науками, які вивчають людину і які вивчає сама людина в процесі професійного становлення. Акмеологія цілеспрямовано виокремлює професіоналізм і чинники впливу на нього [6, 7]. Завданням акмеології є побудова, розроблення і вдосконалення систем професійної майстерності, для яких ключовими є поняття продуктивності і рівня професіоналізму [3].Здійснення науковцями досліджень в галузі акмеології стосуються вивчення і використання резервних можливостей педагога щодо стану професійного і особистісного зростання – акме. Однак, досягнення суб’єктом навчання вершини професійної майстерності було «природнім в умовах орієнтації освіти на підготовку необхідних для держави спеціалістів і при розгляді професійної освіти як головної цінності…» [16, 45]. Водночас, при такому підході ця парадигма також орієнтується на соціальні норми і фактично дублює андрогогічну. Тому, на думку Ю. Фокіна, цей напрям можна назвати професійною акмеологією. Очевидно, в реаліях сьогодення, коли здійснюється переорієнтація на особистість, її індивідуальні потреби, виникла необхідність змінити орієнтири. Вчений вважає, що при акмеологічному підході до процесів навчання було б більш природним орієнтуватись на потенціал суб’єкта учіння, на його індивідуальність (людина як унікальна самобутня особистість, яка реалізує себе в творчий діяльності). Тоді орієнтація на соціальні норми стає нераціональною і керуватись слід нормами, що залежать від індивідуальності суб’єкта навчання. У такому разі змінюються орієнтири акмеологічної парадигми – викладання має бути спрямоване на допомогу суб’єкту навчання в досягненні вершини його можливостей, в найбільш повній реалізації ним потенціалу своєї особистості. Тобто, той потенціал, яким володіє суб’єкт навчання, може бути розвинутим до таких висот специфічної діяльності, про існування яких інші люди й не здогадувались, а соціальні норми відсутні. В той час як суспільно визнану вершину професійної майстерності індивід досягти нездатний. Такий підхід зараз використовується в дефектології, але «для забезпечення досягнення вершини реалізації індивідуального потенціалу такого підходу потребує кожний, навіть із здібностями і можливостями для одержання установленої суспільством вищої освіти» [16, 46].Такий погляд близький нам за своєю сутністю, оскільки він відповідає особливостям управлінської діяльності керівного персоналу ПТНЗ. Адже в Україні функціонують різнотипні ПТНЗ різних форм власності та підпорядкування, які відрізняються за рівнем атестації, профілем підготовки кваліфікованих робітників для різних галузей виробництва, умовами соціально-економічного регіонального розвитку тощо.Для подальшого дослідження заявленої проблеми необхідно визначити сутність поняття «керівник ПТНЗ». Семантичний аналіз поняття «керівник» показав що це «той, хто керує ким-, чим-небудь, очолює когось, щось» [9, 827]. Це також менеджер – найманий робітник, зайнятий професійною організаторською діяльністю в органах керування підприємства, фірми, установи, наділений суб’єктом власності визначеними повноваженнями. До числа керівників відносять лінійних і функціональних керівників організації та її структурних підрозділів [2]. В сучасну професійну педагогіку вводяться нові поняття і категорії, що вказує на її постійний розвиток і конвергенцію з іншими науками, зокрема менеджментом. Так, в науковому дослідженні Л. Кравченко на основі авторського компетентнісно-концентричного наукового підходу репрезентовано поняття «менеджер освіти». Нею визначено, що це професіонал високого рівня, освітній лідер, організатор педагогічної взаємодії, що «має спеціальну професійну підготовку, конвергентний світогляд, наділений владними повноваженнями з боку держави чи власника закладу, професійно керує педагогічним колективом відповідно до мети, місії й освітніх стандартів та соціально значущих педагогічних вимог, забезпечує рентабельність і конкурентоздатність освіти, здійснює моніторинг внутрішнього і зовнішнього педагогічного середовища, проводить маркетинг освітніх послуг, налагоджує ефективні зв’язки з громадськістю, як креативна особистість займається оперативним упровадженням інновацій у практику діяльності закладу» [5]. Отже, на основі смислового визначення цього поняття керівниками є директор і його заступники, директор (завідувач) філіалу, завідувач відділення, старший майстер, тобто ті особи, які працюють на керівних посадах, визначених Типовими штатними нормативами ПТНЗ. Вони мають затверджені функціональні обов’язки, що корелюють із змістом наукової категорії «менеджер освіти», і виходять за межі педагогічної діяльності, чим і зумовлюється необхідність визначення індивідуальної траєкторії їх самоосвіти. Керівництво нею в міжкурсовий період сьогодні здійснюється обласними навчально-(науково-)методичними центрами професійно-технічної освіти, які, зазвичай, і визначають зміст самоосвітньої діяльності керівного персоналу ПТНЗ, виходячи з потреб регіону (планують семінари, круглі столи, педагогічні читання, надання методичної допомоги тощо). Однак, останнім часом спостерігається тенденція зростання потреби керівників ПТНЗ у дослідженні окремих проблем розвитку педагогічних процесів, що виражається в координації тем дисертацій, створенні експериментальних майданчиків, підписанні договорів з науковими установами про співпрацю, участь у міжнародних і всеукраїнських виставках, публікації статей у фахових виданнях, виступах на всеукраїнських науково-практичних та науково-методичних семінарах тощо. Реалізація цієї потреби і визначає індивідуальну траєкторію руху особистості керівника до тієї вершини професіоналізму (акме), яку сьогодні він визначає самостійно і здебільшого інтуїтивно. Водночас саме поняття «керована» (самоосвіта) передбачає визначення цілей, планування, організацію, координацію, контроль, при необхідності корегування, аналізу і обов’язково рефлексії.Стратегія управління сучасним ПТНЗ потребує від керівників знань, умінь, навичок і здатності приймати неординарні рішення, організовувати інноваційні, творчі процеси в умовах певної невизначеності, високої конкуренції на ринку освітніх послуг і ринку праці, що зумовлює необхідність постійного суб’єктивного розвитку та опанування різними компетентностями, зокрема інформаційно-аналітичною, яка науковцями визнана невід’ємною складовою управлінської діяльності. Педагогічна практика свідчить, що формування і розвиток інформаційно-аналітичної компетентності (ІАК) не носить цілеспрямованого і обґрунтованого характеру в системі підвищення кваліфікації керівників ПТНЗ. Прояв цієї компетентності здебільшого залежить від ситуативних чинників, а тому в практиці управління не корелює з професіоналізмом управлінця. Однак, нерідко її недостатній розвиток стає причиною невдач в управлінській діяльності [14, 449].Аналіз останніх досліджень і публікацій з філософії, соціології, менеджменту, педагогіки і психології засвідчує зростання інтересу вчених до інформаційного аспекту дійсності та діяльності, що виникає на її основі, та висвітлений в наукових працях Ю. Абрамова, Д. Блюменау, Н. Ващекіна, В. Глушкова, О. Єлчанінової, С. Злочевського, Л. Кедровської, О. Кузя, А. Урсула та інших. Значна увага приділяється вивченню проблеми інформаційного забезпечення управління організаціями (В. Афанасьєв, Г. Воробйов, В. Волович, Н. Дніпренко, Л. Козачкова, В. Тарасенко, С. Шапіро тощо). В. Биков, Г. Бордовський, І. Гришанов, Ю. Дорошенко, М. Жалдак, Л. Калініна, Т. Коваль, В. Лапінський, А. Олійник, Н. Островерхова, Т. Поясок, С. Сисоєва, Л. Сущенко, Н. Тверезовська, І. Утюж та інші розглядають інформаційно-аналітичну діяльність у контексті управління навчальними закладами та організації навчально-виховним процесом.Вивчення результатів науково-дослідної роботи вказує на те, що кожний окремо взятий процес управління в ПТНЗ здійснюється за допомогою інформації – її вивчення, аналізу і синтезу, якісно-смислової переробки, в результаті чого виникає нова інформація та нові знання. З кожним днем у практичних працівників зростає об’єм інформації, що потребує обробки, вивчення, осмислення та прикладного застосування. Тобто, постійний розвиток ІАК суб’єктів управління ПТНЗ є очевидною необхідністю. На це вказують і результати вивчення нами ступеня готовності керівного складу ПТНЗ до реалізації ІАК в практичній діяльності. Саме труднощі, що виникають у роботі з різною інформацією, брак часу, відсутність необхідних «знань, умінь і навичок» як фундаменту інформаційно-аналітичної діяльності (ІАД), часто демотивують керівників до вивчення наукових підходів здійснення управління педагогічним і учнівським колективами, вивчення сучасних тенденцій розвитку професійної освіти і навчання, досвіду роботи своїх колег як за кордоном, так і на теренах країни, тощо.Повертаючись до проблеми нашого дослідження, зазначимо, що ІАК керівників ПТНЗ за визначенням учених (О. Гайдамак, Н. Гайсинк, Т. Єлканова, Н. Зинчук, О. Назначило, В. Омельченко, Н. Рижова, І. Савченко, О. Філімонова, В. Фомін, Н. Фролова, В. Ягупов) є складним, інтегрованим, особистісним та індивідуальним утворенням, до складу якого обов’язково входять когнітивний і функціональний (діяльнісний, процесуальний) компоненти. Для їх розвитку в системі неперервної освіти, а також самоосвіти необхідно передбачити певний зміст – програму як інформаційну технологію розвитку ІАК керівного складу ПТНЗ. Саме її розроблення забезпечить керовану самоосвіту управлінців, а використання різних форм контролю і самоконтролю, самооцінки (рефлексії) – стимулювання до опанування наукових підходів у роботі з інформацією. Таким чином, окреслиться роль обласних навчально-(науково-)методичних центрів професійно-технічної освіти в реалізації акмеологічної парадигми щодо розвитку менеджерів освіти.Існують різні підходи до розроблення навчальних програм. У науковій літературі, що висвітлює результати дослідження проблеми розвитку ІАК, представлені програми формування і розвитку цього утворення у студентів і курсантів. У нашому дослідженні ми маємо справу з дорослими людьми з багатим досвід педагогічної роботи і управлінської діяльності, амбітними у визначенні життєвих і професійних цілей, що необхідно враховувати як при конструюванні змістової складової інформаційної технології розвитку в них ІАК, так і процесуальної. Тому вважаємо, що розроблення програми має здійснюватись на основі діагностики (для визначення рівня сформованої ІАК, потенціалу особистості керівника та його потреб). Адже в «самому загальному вигляді компетентність фахівця – це актуальна особиста якість людини, заснована на знаннях, інтелектуально і особисто зумовлених його соціально-професійними інтересами» [15, 14–15]. Вибір форм навчання також бажано узгоджувати. При цьому необхідно запропонувати декілька, щоб була альтернатива вибору. Не менш важливим є з’ясування очікувань учасників процесу розвитку ІАК щодо обраних ними інформаційних ролей (приймальник, розповсюджувач, оратор) [13]. Одним із методів з’ясування очікувань є робота з «листами очікувань», в яких пропонується закінчити одну із фраз (наприклад: «я сподіваюсь, що виконання цієї програми буде …», «я бажав би (бажала) унести з собою …», «я очікую, що …», «я буду розчарований (розчарована), якщо …» і т. ін.). Вони мають певне значення: для організаторів процесу навчання – дають інформацію про те, на що сподіваються учасники процесу, для самих керівників – це деякою мірою стимул для цілеспрямованої роботи.Ефективний розвиток ІАК керівників ПТНЗ у процесі неперервної професійної освіти, зокрема в міжкурсовий період, як зазначалось вище, передбачає визначення мети і завдань. Метою нашої програми є розвиток ІАК керівників ПТНЗ, а завдання полягають у: вивченні теоретичної основи ІАД (систему теоретичних і технологічних знань); розвинути в керівників інформаційно-аналітичні уміння, рефлексивні здібності, що допомагають усвідомлювати і оцінювати ІАД. Отже, реалізація програми розвитку ІАК дасть змогу її учасникам опанувати системою інформаційно-аналітичних знань (базовими поняттями, технологіями – способами і методами – здійснення ІАД; реалізувати їх на практиці (опанувати інформаційно-аналітичними уміннями); оцінювати і корегувати ІАД, визначати перспективи розвитку ІАК у межах власного потенціалу.При розробленні програми можливе використання блочно-модульного структурування навчального матеріалу з урахуванням рівня сформованості ІАК керівника. Ґрунтуючись на результатах попереднього опитування керівного персоналу ПТНЗ, зазначимо, що зміст програми може містити, наприклад, такі теми: основні теоретичні положення розвитку ІАК, організація ІАД, засоби забезпечення ІАД, інформаційний пошук, обробка і фіксація інформації, аналіз і синтез отриманої інформації, практичне використання інформації в управлінській діяльності, самодіагностика рівня ІАК.Для визначення блочно-модульного розподілу навчального матеріалу, орієнтуючись на загальну структуру діяльності і логіку управлінської діяльності керівників ПТНЗ, ми визначили структуру їх ІАД і виокремили інформаційно-аналітичні уміння, які необхідні в роботі з інформацією. Одержані результати показані на рис. 1, який ілюструє, що на першому етапі ІАД – мотиваційно-цільовому – керівник використовує управлінські уміння (коректне формулювання своїх інформаційних запитів; визначення потреби певного інформаційного ресурсу в межах оперативного і стратегічного управління ПТНЗ; сприйняття і активний пошук усіх різновидів і типів інформації; уміння, що запезпечують планування, організацію і регулювання інформаційно-аналітичної дільності; створення і забезпечення розвитку інформаційної системи ПТНЗ); на другому етапі – організаційно-виконавчому – затребувані

The dynamic development of the modern global economy is determined by its close relationship with trends in modern technology, the state of the natural and social environment, the level of development of science. Given this circumstance, business representatives, national governments, the scientific community, the public are constantly looking for ways to integrate scientific and technological progress, innovation, areas of intellectual activity and social issues in a single cluster. Since the studied problem is a relatively new interdisciplinary field of knowledge, hence its insufficient coverage in the domestic economic literature. The lack of tradition of interdisciplinary research, especially in technical, natural, philosophical and economic sciences, is a deterrent to attracting a wide range of domestic economists to the study relationship between the convergence of NBICS technologies and the development of the global economy. However, this problem has received some attention from foreign researchers. Given this, the chosen topic of the article has theoretical, scientific and applied and ideological significance. In the process of realization of the formulated goal of the research the essence, content of convergence of NBICS technologies as a complex multidimensional process is determined and the problems of global economy development in the context of technology convergence are characterized. The scientific novelty of the study is to substantiate, based on a critical analysis of scientific publications of foreign and domestic scientists, trends in technology convergence, highlights differences in American and European approaches to interpreting the role and importance of convergence of nano-, bio-, info-, cogno- and social technologies, of disclosing their interdisciplinary nature and identifying problems of global economic development that are the result of the deployment of convergence of these technologies, which are a consequence of the deployment of convergence of these technologies. A generalization is made about the inadmissibility of the dominance of the technocratic approach to the interpretation of the essence of the convergence of NBICS technologies; of necessity to understand the cyclical nature of the convergence of NBICS technologies as a process that occurs as a result of their integration and under the influence of synergies and divergence; of developing the necessary of an appropriate scientific apparatus to describe trends in this process. The priority directions of further scientific research on this problem are outlined.

Анотація. В статті з’ясовано, що інноваційний розвиток промислових підприємств, особливо в сучасних економічних умовах, що супроводжуються жорсткою конкурентною боротьбою, є необхідним фактором успішного економічного розвитку не тільки підприємств, але і держави в цілому. В роботі охарактеризовано п’ять технологічних укладів, що дало змогу дійти висновку, що на сучасному етапі в розвинених країнах вже спостерігається трансформація економіки відповідно до шостого технологічного укладу, який складається з інформаційних та нанотехнологій, і практично одночасно закладаються основи наступного, сьомого технологічного укладу, заснованого на когнітивних технологіях. З’ясовано, що найважливішими мега технологіями сучасності є нанотехнології, біотехнології, інформаційні та когнітивні технології. Їх зв'язок прийнято позначати терміном «NBIC-конвергенція». В роботі визначені основні принципи когнітивного менеджменту. Визначені основні тенденції в області когнітивного управління інноваційним розвитком підприємства. В роботі з’ясовано, що активний інноваційний розвиток промислових підприємств безпосередньо залежить від прийняття вчасних ефективних управлінських рішень. Тому використання когнітивного менеджменту управлінцями промислових підприємств, які повинні орієнтуватися у технологічних, економічних, політичних, соціальних та інших векторних направленостях, є підґрунтям для впливу на сфери інтересів підприємств. У своїй діяльності управлінці промислових підприємств повинні використовувати технологію когнітивного аналізу та моделювання для формування стратегії інноваційного розвитку промислового підприємства. Побудовано узагальнену когнітивну карту управління інноваційним розвитком промислових підприємств, за допомогою побудови якої можна сформувати ефективні рішення, орієнтовані на стратегічне управління інноваційністю машинобудівних підприємств шляхом активізації інтелектуально-креативних процесів, і допомогти знайти бачення проблемної ситуації у вигляді формальної моделі. Ключові слова: інноваційний розвиток промислових підприємств, когнітивне моделювання, конвергенція, когнітивна карта, когнітивний менеджмент.

Мета роботи – обґрунтування важливості впровадження сучасних інноваційних педагогічних технологій, проблемно-­орієнтованого навчання, використання світового досвіду як складових реформування вищої медичної освіти з метою досягнення високого рівня професійної компетентності лікарів та провізорів.Основна частина. Висвітлюються базові принципи забезпечення якості медичної освіти в Україні, наголошується на необхідності розвитку загальних критеріїв, єдиних освітніх стандартів і методологій щодо забезпечення якості підготовки лікарів, що є необхідною умовою для визнання їхньої кваліфікації у галузі та світі, можливості конвергенції систем підготовки, взаємо­визнання освітніх рівнів та позиціонування лікаря відповідно до його компетентності та професійних навичок.Висновок. Запровадження сучасних підходів у вищій медичній освіті є нагальною вимогою часу, сприятиме конвергенції української вищої медичної освіти до європейських та американських освітніх систем, відповідатиме потребам галузі охорони здоров’я, що реформується, та, в кінцевому підсумку, сприятиме покращанню якості медичної допомоги населенню.

Стаття присвячена актуальній проблемі конвергенції систем кібербезпеки та фінансового моніторингу країни, що сприятиме формуванню більш ефективної системи протидії фінансовим та кібер-злочинам. Авторами проведено попередній аналіз груп показників, які ідентифікують рівень розвитку кібербезпеки в країні та її спроможність протидіяти процесам легалізації кримінальних доходів та фінансових злочинів. Дані було сформовано для 76 країн світу за 2018 рік. На першому етапі проведено статистичний аналіз відібраних показників, що дозволило виявити неоднорідність даних. На другому кроці проведено канонічний аналіз, в результаті якого встановлено тісний зв'язок між показниками кібербезпеки та фінансового моніторингу та виявлено їх причинно-наслідковість. На третьому етапі за результатами кореляційного аналізу оптимізовано дані шляхом виключення індексів розвитку інформаційно-комунікаційних технологій та сприйняття корупції.

В данной статье предпринята попытка структурирования современного новостного пространства. Новые технологии, Интернет, процесс конвергенции изменили наиболее понятную информационную форму – новости. Новостное пространство, таким образом, требует новых подходов к его интерпретации. Основываясь на тенденциях, выявленных современными исследователями, нами была разработана классификация новостей.

Эволюция инфотелекоммуникаций, демонстрирующая стремительные темпы перехода к высокотехнологичным системам, сопровождается глубоким взаимным проникновением технологий - конвергенцией. Показано, что широкое использование беспроводных систем связи вызвало насыщение окружающей среды технологическими электромагнитными полями (ЭМП), а это, в свою очередь, актуализировало проблему защиты населения. Подчеркивается, что такая коренная перестройка привела к равномерному плотному размещению излучающих фрагментов сетей на селитебных территориях. Изменившиеся параметры излучаемых полей требуют пересмотра нормативно-методического обеспечения электромагнитной безопасности. Фрагментарный структурный, функциональный и параметрический анализ проблемы защиты населения от технологических полей выявил неопределенность в толковании реальных ситуаций, уязвимость, слабость и необоснованность методологической основы санитарно-гигиенических подходов на всех этапах электромагнитной экспертизы излучающих фрагментов сетевых технологий. Отмечается, что следствием этого являются недоверие со стороны специалистов и населения к системе санитарно-гигиенического контроля и в целом к безопасности современных технологий, растущая социальная напряженность и радиофобия. В качестве основы для решения проблем защиты населения предлагается субъективные методы и средства мониторинга ЭМП перенести в область информационных технологий. The evolution of infotelecommunications, demonstrating the rapid pace of transition to high-tech systems, is accompanied by deep mutual penetration of technologies - convergence. It is shown that the widespread use of wireless communication systems has led to the saturation of the environment with technological electromagnetic fields (EMF), and this, in turn, has actualized the problem of protecting the population. It is emphasized that such a radical restructuring has led to a uniform dense distribution of radiating network fragments in residential areas. The changed parameters of the radiated fields require a revision of the regulatory and methodological support of electromagnetic safety. A fragmentary structural, functional, and parametric analysis of the problem of protecting the population from technological fields revealed uncertainty in the interpretation of real situations, vulnerability, weakness, and groundlessness of the methodological basis of sanitary and hygienic approaches at all stages of electromagnetic examination of emitting fragments of network technologies. It is noted that the consequence of this is the distrust of specialists and the population to the system of sanitary and hygienic control and, in general, to the safety of modern technologies, growing social tension, and radiophobia. As a basis for solving the problems of protecting the population, it is proposed to transfer subjective methods and means of monitoring EMF to the field of information technologies.

Совершенствование технологий производства на предприятиях пищевой промышленности, рациональное использование материальных и финансовых ресурсов, формирование экологической культуры и повышение конкурентоспособности выпускаемой продукции в современных условиях связаны с внедрением наилучших доступных технологий (НДТ). Проведен анализ нормативных актов, устанавливающих требования к поэтапному внедрению НДТ, рассмотрена структура и взаимосвязь информационно-технических справочников, содержащих описание технологий, отнесенных к наилучшим доступным для пищевых отраслей. Рассмотрены инновационно-технологические аспекты развития НДТ, базирующиеся на междисциплинарных исследованиях, многоуровневом подходе, конвергенции биотехнологий, нанотехнологий и информационно-коммуникационных технологий, приведены примеры их практической реализации в пищевой промышленности. Improvement of production technologies in the food industry, rational use of material and financial resources, the formation of environmental culture and increasing the competitiveness of products in modern conditions are associated with the introduction of the best available technology (BAT). The analysis of normative acts that establish requirements for their phased implementation is carried out, the structure and relationship of information and technical reference books containing a description of technologies classified as the best available for food industries is considered. Innovative and technological aspects of BAT development based on interdisciplinary research, multi-level approach, convergence of biotechnologies, nanotechnologies and information and communication technologies are considered, examples of their practical implementation in the food industry are given.

Глобальной целью мирового сообщества является переход к «зелёной» экономике, характеризующийся рациональным использованием электроэнергии, сокращением вредных выбросов и потреблением возобновляемых источников энергии. Целью исследования было изучение сближения объёмов выбросов в развивающихся странах с уровнем европейских стран. Согласно результатам, страны стремятся к достижению более низкого уровня выбросоёмкости, но значительно отличаются по динамике и интенсивности сближения. В европейских странах, не входящих в ОЭСР, рост ВВП на душу населения приводит к снижению интенсивности выбросов на 0,26 %, что свидетельствует о том, что экономический рост создаёт дополнительные ресурсы, которые можно использовать для разработки энергоэффективных технологий. В то время как на постсоветском пространстве и в Азиатско-Тихоокеанском регионе значительное влияние на снижение выбросов оказывает эффективность экологической политики. Ключевые слова: выбросы СО2, эмиссии углекислого газа, выбросоёмкость экономики, энергоэффективность, энергопотребление, углеводородное сырьё, АТР, ОЭСР, конвергенция, сходимость, индекс Тейла, эластичность, панельные данные, экологические проблемы, климатическая политика.

В статье представлены «линии напряжения» в научных дискуссиях, посвященных влиянию информационно-коммуникационных технологий (ИКТ) на трансформацию гражданского и политического активизма, в том числе в их проекции на материалы тематического номера журнала. Скорость развития интернета и мобильных технологий настолько высока, а общественно-политические эффекты этого процесса столь многообразны, что это порождает противоречия в оценках современных исследователей. В статье раскрываются такие дискуссионные линии, как эффекты сильных и слабых связей в цифровых коммуникациях интернет-пользователей, вопросы конвергенции формальных структур реальной среды и неформальных структур виртуального пространства, противопоставления традиционного и цифрового гражданского активизма и др. Эти линии дискуссий порождают сопутствующие вопросы научной повестки. Привносят ли ИКТ новое качество в структуры мотивации гражданского и политического активизма? Стимулируют ли они последние за счет снижения издержек коммуникации или переводят их в русло наименее «затратных» и рискованных форм, порождая массовый слактивизм? Способствуют ли ИКТ расширению гражданского диалога за счет вовлечения более широкого спектра индивидов (а следовательно, и мнений) или ведут к фрагментации, появлению «замкнутых циркуляций» мнений внутри эхо-камер? Анализ ответов на поставленные вопросы позволил сделать несколько заключений. Перспективным трендом в научной дискуссии вокруг влияния ИКТ на трансформацию гражданского/политического активизма станет переход от уровня анализа «или/или» к уровню «и/и», то есть эволюция от противопоставления эффектов к пониманию их многообразия и связанных с ними контекстов. Более востребованными будут эмпирические стратегии, работающие как с реальной, так и с цифровой средами, в последнем случае — с использованием больших данных. Эффективное построение таких стратегий может быть в значительной мере обеспечено методами математического и численного моделирования. Благодарность. Исследование выполнено за счет гранта Российского научного фонда (проект № 20-18-00274), Национальный исследовательский университет «Высшая школа экономики». Выражаем глубокую благодарность Валерию Федорову и команде ВЦИОМ за развитие высоких стандартов социологических, политических и междисциплинарных исследований, в том числе благодаря журналу «Мониторинг общественного мнения: экономические и социальные изменения». Сердечно благодарим Анну Кулешову, Светлану Бирюкову, Анну Кокареву, Илью Ломакина, Ирину Упадышеву и Ольга Якимову за партнерство и совместную работу над тематическим номером.