Academic literature on the topic 'Комісія експертна'

Згідно Наказу МОЗ та НАМН України №322/41 від 13.05.2014 р. «Про зміни до Переліку експертних про-блемних комісій МОЗ та НАМН України та їх голів» у 2019 році продовжувала працювати Експертна про-блемна комісія МОЗ та НАМН України «Стоматоло-гія», головою якої є професор, доктор медичних наук Скиба В.Я.За минулий рік відбулося 2 засідання ЕПК МОЗ та НАМН України «Стоматологія» (Протоколи №№62, 63). За цей час надійшли на розгляд матеріали 1 нау-ково-дослідної роботи, 29 інформаційних листів, 28 нововведень та 2 методичних рекомендацій.

Крім традиційних сфер, а саме мистецтва, культури, спорту і освіти, так звані "журі" активно використовуються в даний час і в інших сферах діяльності людини. Так, для наукових установ і виробничих підприємств важливу роль в підборі кваліфікованих кадрів відіграють групи експертів, що формуються зі складу досвідчених фахівців. Саме вони з достатнім ступенем точності можуть встановити ступінь підготовки того чи іншого фахівця для роботи в конкретній сфері діяльності.Експертні оцінки ступеня підготовки фахівців можуть вважатись досить надійними тільки за умови гарної узгодженності тестових оцінок членів експертної комісії.У цій статті пропонується метод перевірки узгодженості думок експертної комісії, заснований на критеріях Брандта-Снедекора і Фішера.

У роботі розглядається використання експертних оцінок у вирішеннях питань державного управління сферою вищої освіти з метою прогнозування чисельності потенційних студентів, що є пріоритетним завданням розвитку як системи вищої освіти в цілому, так і окремого закладу вищої освіти (ЗВО). Метою роботи є розгляд технології експертного оцінювання факторів привабливості ЗВО, основаної на комплексному застосуванні ряду методів аналізу групових експертних оцінок з подальшим формування ранжувань факторів переваг абітурієнтів при вступі до університету. У статті розглядаються основні етапи і методи проведення експертизи й її важливість при прогнозуванні кількості абітурієнтів, які бажають вступити до конкретного університету. У рамках технології експертного оцінювання розглядаються такі методи аналізу групових експертних оцінок, як: метод середніх арифметичних рангів, метод медіани рангів і метод Кемені. Всі вони дають приблизну сходимість. Розглянута інформаційна технологія може знайти своє місце в інформаційно-аналітичній системі «Абітурієнт» і мати позитивний вплив на роботу приймальної комісії в плані прогнозування переваг вступників до ЗВО.

Досліджено статус особливої соціальної групи післявоєнного українського суспільства – інвалідів Вітчизняної війни і ставлення до неї з боку радянської держави. Метою роботи є історична реконструкція провідних елементів радянської політики соціального захисту ветеранів-інвалідів і її результатів у перші післявоєнні роки. Методологію складають принципи об’єктивності, історизму, системності, науковості. Застосовано історико-генетичний, порівняльний, статистичний, діахронний, історико-антропологічний методи. Наукова новизна полягає у тому, що вперше проаналізовано ставлення радянського режиму до інвалідів Вітчизняної війни на тлі Третього голоду в Україні. Висновки. Становлення системи соціального забезпечення інвалідів Вітчизняної війни в УРСР відбувалося упродовж 1940 – 1946 рр. У 1940 – 1941 рр. влада юридично впорядкувала пенсіонування майбутніх інвалідів війни. З початком німецько-радянської війни постановами союзного та республіканського урядів було виділено осіб з інвалідністю внаслідок війни з Німеччиною з-посеред інших контингентів інвалідів, присвоєно їм офіційну назву “інваліди Вітчизняної війни” й додано нові види соціального захисту. В умовах погіршення економічної ситуації в УРСР і початку Третього голоду в республіці відбулося різке зростання кількості інвалідів Вітчизняної війни. Встановлено, що під тиском партійно-урядового керівництва УРСР Міністерство соціального забезпечення і Лікарсько-трудові експертні комісії провели акцію скорочення кількості взятих на облік інвалідів війни за допомогою “глибокої лікарсько-трудової експертизи”, оголошуючи їх такими, що “цілком одужали”. Крім того, багатьом інвалідам-фронтовикам знизили групу інвалідності. Причиною таких дій керівництва республіки стала необхідність уникнути дефіциту бюджету системи соціального забезпечення й додаткова економія хліба. Ключові слова: інваліди Вітчизняної війни, соціальне забезпечення, пенсіонування, соцзабези, лікарсько-трудові експертні комісії, група інвалідності.

Підвищення якості вищої освіти та забезпечення її тісного зв’язку з наукою передбачено стратегічним напрямом розвитку держави. Метою статті стало з’ясування думки роботодавців щодо відповідальності суб’єктів управління якістю вищої освіти за її підсумковий рівень і проведення аналізу отриманих експертних оцінок через призму проблематики вдосконалення механізмів державного управління забезпеченням якості вищої освіти. Визначення рівня відповідальності окремих з суб’єктів управління якістю вищої освіти за її підсумковий рівень стало одним з фокусів уваги проєкту «Оцінка якості вищої освіти». Використовуючи інструментарій експертного інтерв’ю та анкетування, проведено аналіз результатів опитування роботодавців і встановлено, що роботодавці не зацікавлені у залученні до процедур забезпечення якості вищої освіти та не відчувають своєї відповідальності за її підсумковий рівень. Така позиція роботодавців є цілком природною, адже участь представників реального сектора економіки у процедурах забезпечення якості вищої освіти не забезпечує отримання того економічного ефекту, який може бути здобутий суб’єктом господарювання за умови використання відповідних ресурсів у межах своєї професійної діяльності. «Неприродність процесів» забезпечення якості вищої освіти для суб’єктів господарювання стала причиною того факту, що респонденти з числа роботодавців оцінили рівень своєї відповідальності майже на мінімальному рівні. Найбільший рівень відповідальності за якість вищої освіти роботодавці поклали на заклади вищої освіти та студентів, тим самим знизивши не лише рівень своєї відповідальності, а також і відповідальності органів публічного управління та суспільства загалом. За результатами опитування роботодавців було з’ясовано їх думку щодо розподілу відповідальності за якість вищої освіти між такими її стейкхолдерами як: студенти; заклади вищої освіти; роботодавці; органи публічного управління (органи державної влади та органи місцевого самоврядування); суспільство (громадські об’єднання; моніторингові місії; експертні агентства). Результати аналізу відповідей респондентів дали змогу сформулювати узагальнення та висновки щодо можливих напрямів вдосконалення змісту та практики використання деяких з механізмів державного управління забезпеченням якості вищої освіти в частині створення умов для залучення роботодавців до процедур контролю якості результатів діяльності закладів вищої освіти. У статті обґрунтовано необхідність обов’язкового включення представників роботодавців до складу експертних груп з акредитації освітніх програм, а також до складу екзаменаційних комісій з присудження (присвоєння) професійної кваліфікації майбутнім фахівцям.

У статті наведено обґрунтування положень, що становлять нормативну базу забезпечення дистанційної форми навчання бакалаврів-учителів математики в університеті; розкрито функції відділу дистанційної освіти, навчально-методичної лабораторії дистанційного навчання й експертної комісії, сутність інформаційних ресурсів і банку веб-ресурсів; охарактеризовано кадрове, навчально-методичне та матеріально-технічне забезпечення дистанційного навчання; наведено посадові інструкції системного адміністратора, методиста відділу дистанційної освіти, техніка відділу дистанційної освіти; описано види занять за дистанційною формою навчання й особливості функціонування персональних навчальних веб-ресурсів викладачів.

У статті розглядаються правові аспекти діяльності суб’єктів, що беруть участь у процедурі оцінки впливу на довкілля, є ініціаторами та організаторами її проведення. Сфокусована увага на складі цих суб’єктів, їх повноваженнях та на стані правового забезпечення діяльності учасників процедури оцінки впливу на довкілля. З огляду на це, зокрема, проаналізовано відповідні положення Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» [1], визначені ті з них, що потребують удосконалення; обґрунтовані пропозиції, спрямовані на усунення прогалин у визначенні правового статусу окремих суб’єктів оцінки впливу на довкілля (виконавців звіту з оцінки впливу на довкілля, експертних комісій та ін.) та уточнення законодавчих положень, що регламентують питання організації здійснення післяпроектного моніторингу в даній сфері тощо.

У статті на основі офіційних даних НБУ та висновків експертів банківського ринку досліджено напрямки та стратегічні цілі розвитку банківського сектору країни у період економічної нестабільності. З’ясовано, що поширення епідемії COVID-19 спричинило економічну нестабільність. На основі закордонного досвіду діяльності центробанків в умовах кризи виокремлено три напрямки антикризових заходів: монетарна політика; інструменти підтримки ліквідності; пруденційний нагляд. Здійснено характеристику умов та ризиків банківського сектору України в умовах кризи. Визначено стратегічні напрямки розвитку банківського сектору, зокрема: фінансова стабільність, макроекономічний розвиток, фінансова інклюзія, розвиток фінансових ринків, інноваційний розвиток. Встановлено, що кожен стратегічний напрям має свої стратегічні цілі. Визначено, що головним завданням Національного банку під час кризи є розробка рекомендацій та оприлюднення планів і намірів для учасників банківської системи на найближчий час. На основі проведених досліджень доведено, що на стабільність і розвиток банківського сектору України має вплив не тільки НБУ, а й інші учасники: Міністерство фінансів України; Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку; Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг; Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. Ці учасники забезпечують головну місію – сприяють підвищенню добробуту громадян через забезпечення ефективного акумулювання, розподілу та обігу фінансових ресурсів в національній економіці. Приведено перелік міжнародних організацій, які надають інформаційну підтримку щодо сприяння фінансової стабільності НБУ: BCBS – Базельський Комітет з питань банківського нагляду при Банку міжнародних розрахунків, ESRB – недержавна саморегульована організація, яка займається оцінкою і наступним присвоєнням рейтингу програмному забезпеченню (Entertainment Software Rating Board), норми CRR/CRD IV – закон ЄС, який регламентує зменшення ймовірності банкрутства банків. Виокремлено макроекономічні фактори, що в майбутньому визначатимуть розвиток банківського сектору: клієнтоорієнтованість, перегляд нормативної бази, управління технологіями, зниження рівня кіберризиків, фінтех-проєкти та великі ІТ-компанії, переосмислення трудових ресурсів.

Нормативно-правовою підставою функціонування системи судоустрою України є нова редакція Конституції України, інші оновлені та новоприйняті закони, пов’язані з конституційною реформою 2016 р. у частині правосуддя. Основні проблеми судової реформи в Україні вже стали предметом вивчення вчених-науковців. Метою статті є комплексний аналіз основних оновлених положень Конституції і законів України щодо нової системи судоустрою, видів судів загальної юрисдикції, складу судів нових рівнів, їхніх інстанційних повноважень у контексті сучасних конституційної реформи в Україні та міжнародних стандартів. Міжнародні вимоги щодо системи судоустрою викладені в низці міжнародних і європейських документів. Відповідно до них внесено зміни до Конституції і Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, прийнято нові закони. Система судоустрою країни зазнала суттєвих змін як за змістом, так і за формою. Її зміст наповнився положеннями, що переважно відповідають міжнародним стандартам, про що зазначила Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ). Розширено принципи, за якими будується судоустрій. За багаторазовим наполяганням Європейської Комісії “За демок ратію через право” (Венеційська Комісія) відбувся перехід від чотирирівневої системи судоустрою (місцеві, апеляційні, вищі спеціалізовані суди, Верховний Суд України) до трирівневої (місцеві суди, апеляційні суди, Верховний Суд). Законом України “Про судоустрій і статус суддів” у новій редакції ліквідовані вищі спеціалізовані суди й розширено структуру Верховного Суду, у складі якого діють касаційні суди з розгляду категорій справ, що раніше належали до відання вищих спеціалізованих судів, які існували у галузі цивільного, кримінального, адміністративного та господарського права. Таку позицію Парламенту України схвалила й ОБСЄ. Для розгляду окремих категорій справ у системі судоустрою на конкурсній основі створено і діє Вищий антикорупційний суд, триває конкурс до Вищого суду з питань інтелектуальної власності та його Апеляційної палати. Вони мають розглядати справи, що віднесені до їхньої юрисдикції процесуальним законом. Розкривається процедура їхнього створення як судів першої та апеляційної інстанцій з розгляду окремих категорій справ, структура та особливості формування. Акцентується увага на важливості створення Вищого антикорупційного суду, особливій ролі у його формуванні Громадської ради міжнародних експертів. Одним із найважливіших елементів судової реформи є ліквідація Верховного Суду України і створення нового Верховного Суду. Внесені зміни до Конституції України вдосконалили його структуру та оновили зміст роботи. Верховний Суд став єдиним судом касаційної інстанції. Він залишається найвищим судом у системі судоустрою України, котрий забезпечує сталість та єдність судової практики, що схвально сприйняла ОБСЄ. Розширено повноваження Верховного Суду, кількісно та якісно сформовано новий склад, який згідно з внесеними змінами від 16 жовтня 2019 р. передбачено знову оновити, докорінно змінилася структура, підвищилася роль його Пленуму тощо. З метою деполітизації та ліквідації тиску на судову владу й відповідно до рекомендацій Венеційської Комісії змінено суб’єкт утворення і ліквідації судів (нині ним є Верховна Рада України, а не Президент України). Схваливши позитивні елементи реформування системи судоустрою, ОБСЄ у своєму висновку від 30 червня 2017 р. зазначила, що деякі положення закону про судоустрій і статус суддів потребують перегляду або подальшого удосконалення. Вона наголосила на необхідності створення детального процесуального законодавства, яке регулювало б функціонування нової системи судоустрою. Зауважено, що при проведенні судової реформи виникло чимало проблем: кваліфікаційне оцінювання кандидатів на посаду суді здійснюється повільно та не завжди прозоро, у новостворених місцевих судах й апеляційних судах гостро не вистачає суддівських кадрів, зростає на них навантаження справами, що погіршує оперативність та якість розгляду справ, шкодить реалізації принципу доступу громадян до суду. Автор вважає, що на поліпшення складу Верховного Суду й суддівського врядування спрямовані внесені зміни до законів України про судоустрій і статус суддів та Вищу раду правосуддя від 16 жовтня 2019 р. тощо.

Авторами доведено, що рішення багатьох задач в галузі економічних досліджень та їх практичних додатків складно формалізувати. До таких відноситься проблема моніторингу інноваційної діяльності, реалізація якої вимагає нестандартних підходів і безпосередньої участі висококваліфікованих фахівців (експертів), значних обсягів інформації, практичного досвіду і спеціальних знань.

У роботі розглянуто теоретичні і методичні основи щодо удосконалення практичної системи надання реабілітаційних послуг для осіб з інвалідністю. На базі використання системного аналізу до вивчення процесів системи забезпечення соціальної реабілітації осіб з інвалідністю, виявлено основні причини низького рівня забезпечення осіб з інвалідністю реабілітаційними послугами та обґрунтована необхідність удосконалення системи надання послуг особам з фізичними вадами відповідно до потреб суспільства, в умовах складної ситуації в країні. Виявлено основні складові та взаємозв’язки, що можуть впливати на покращення надання соціальних послуг громадянам. Запропоновано основні напрямки вдосконалення системи забезпечення соціальної реабілітації, котрі сприятимуть розвитку країни та підвищенню ефективності життєдіяльності осіб з інвалідністю. Виявлено можливість покращення соціального становища осіб з інвалідністю, підвищення рівня їх життя, підвищення самооцінки та сприяння їх участі у суспільному громадському житті країни, за умов більш ретельного підходу до вибору необхідних засобів технічної реабілітації та правильного підбору послідовності надання реабілітаційних послуг.
В работе рассмотрены теоретические и методические основы по совершенствованию практической системы предоставления реабилитационных услуг для людей с инвалидностью. На базе использования системного анализа к изучению процессов системы обеспечения социальной реабилитации лиц с инвалидностью, выявлены основные причины низкого уровня обеспечения лиц с инвалидностью реабилитационными услугами и обоснована необходимость совершенствования системы предоставления услуг лицам с физическими недостатками в соответствии с потребностями общества, в условиях сложной ситуации в стране. Выявлены основные составляющие и взаимосвязи, которые могут влиять на улучшение предоставления социальных услуг гражданам. Предложены основные направления совершенствования системы обеспечения социальной реабилитации, которые будут способствовать развитию страны и повышению эффективности жизнедеятельности лиц с инвалидностью. Выявлена возможность улучшения социального положения лиц с инвалидностью, повышение уровня их жизни, повышение самооценки и содействие их участию в общественной общественной жизни страны, в условиях более тщательного подхода к выбору необходимых средств технической реабилитации и правильного подбора последовательности предоставления реабилитационных услуг.
The paper considers theoretical and methodological bases for improving the practical system of providing rehabilitation services for persons with disabilities. Based on the use of system analysis to study the processes of the system of social rehabilitation of persons with disabilities, identified the main reasons for the low level of provision of persons with disabilities with rehabilitation services and substantiated the need to improve the system of providing services to persons with physical disabilities in accordance with the needs of society in the difficult situation. The basic components and relationships that can influence the improvement of social service delivery to citizens have been identified. The basic directions of improvement of the system of providing social rehabilitation which will promote development of the country and increase of efficiency of life activity of persons with disabilities are offered. The possibility of improving the social status of persons with disabilities, raising their standard of living, enhancing self-esteem and facilitating their participation in the public social life of the country, provided a more thorough approach to selecting the necessary means of technical rehabilitation and the correct selection of the sequence of provision of rehabilitation services.

Запропоновано та обґрунтовано нечітко-множинний підхід до побудови автоматизованої системи контролю знань. Використання математичного апарату теорії нечітких множин і нечіткої логіки дозволяє формалізувати лінгвістичні оцінки та об’єктивно оцінювати різні види навчальної роботи, особливо при роботі експертної комісії.
It is proposed the approach to building automated system of control of knowledge on the base of fuzzy sets. Using the mathematical apparatus of theory of fuzzy sets and fuzzy logic allows a expert commitee to formalize a linguistic assessments and to objectively assess various types of student work.