Journal articles on the topic 'Композитор'
To see the other types of publications on this topic, follow the link: Композитор.
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Композитор.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Руденко, Олександр. "КОНЦЕРТНІ АРІЇ ВОЛЬФГАНГА АМАДЕЯ МОЦАРТА." Слобожанські мистецькі студії, no. 1 (March 20, 2024): 108–11. http://dx.doi.org/10.32782/art/2024.1.20.
Full textAbstract:
Стаття присвячена творчості композитора Вольфганга Амадея Моцарта. Розглядається жанр концертної арії, який досить тісно пов’язаний з італійським оперним мистецтвом. Окреслено імена найвідоміших фахівців, які присвятили свої роботи дослідженню різних аспектів діяльності композитора. Зазначено, що В.А. Моцарт у своїй творчості спирався на кращі композиторські здобутки свого часу, особливо в жанрі оперної музики. Визначено, що жанр концертної арії за часів композитора не мав саме такої назви і не вважався окремим напрямом. Досліджено становлення терміна «концертна арія». Зазначається, що такі вставні номери були бажаними в найкращих і популярних мистецьких заходах того часу. Наведено імена виконавців (переважно оперних), які були справжніми тогочасними «примами» концертної й оперної сцени. Визначено, що даний напрям є надзвичайно важливою частиною творчості В.А. Моцарта. Розглядаються причини, через які композитор звернувся до діяльності в даному напрямі, та головні умови, які дозволили композитору стати надзвичайно затребуваним у цьому жанрі. Окреслені основні етапи навчання Вольфганга Моцарта техніки вокального мистецтва. Доведено, що вчителі композитора поєднували якості професійних виконавців і вчителів. Саме ці знання та їхній практичний досвід дозволили композитору надалі створювати твори, які були на межі людської співочої можливості, і навіть успішно перетинати її. Розглядаються найважливіші музичні прийоми, які застосовував композитор під час написання віртуозних творів, та наводяться конкретні приклади. Визначено, що послугами композитора користувалися не тільки вокальні виконавці, а й організатори концертів, оперних вистав, можновладці, королівські особи й інші композитори, які не були проти прекрасного вставного номеру у свої музичні надбання.
2
Voronovskaya, Olha Volodymyrivna. "ЖІНОЧЕ ОБЛИЧЧЯ СУЧАСНОЇ ОДЕСЬКОЇ КОМПОЗИТОРСЬКОЇ ШКОЛИ: ГЕНДЕРНІ АСПЕКТИ." Музичне мистецтво і культура 2, no. 36 (November 29, 2023): 5–24. http://dx.doi.org/10.31723/2524-0447-2023-36-2-1.
Full textAbstract:
Мета роботи – розглянути культурний та психологічний аспекти поняття «гендер», спираючись на розуміння гендеру у контексті культурної метафори; окреслити проблему ідентифікації жіночої музики; відстежити історичну траєкторію розвитку жіночої композиторської творчості серед одеських композиторів ХХ–ХХІ століть; виявити особливості гендерних стереотипів та розкрити їх заломлення у сучасній одеській композиторській школі; визначити в ній своєрідну жіночу композиторську традицію. Методологія дослідження спирається на джерелознавчий, історичний, систематичний та компаративний методи; а також метод інтерв’ювання та саморефлексії композиторів. Стаючи інструментом нашого аналізу, визначення «гендер» є своєрідним «ключом» до вирішення низки наукових проблем, у тому числі культурологічних та мистецтвознавчих. Наукова новизна визначається вивченням мистецтвознавчих аспектів ґендерології, а саме, введенням гендерної проблематики у коло питань композиторського світогляду й творчості та визначенням провідної ролі композиторів-жінок у сучасній одеській композиторській школі. Висновки. Спираючись на існуючі в сучасній науці різні контексти розуміння «гендеру», у дослідженні було розглянуто культурно-символічну природу даного поняття, що дозволяє аналізувати творчість та саморефлексію сучасних одеських композиторів з погляду на такі культурні символи як «жіноче» та «чоловіче», які є конструктами культури та піддаються постійної еволюції в історичній перспективі. В результаті вивчення основних рис гендерного аспекту в сучасній одеській композиторській школі, перш за все спираючись на думки самих композиторів про своє світовідчуття і розуміння проблеми «жіноче-чоловіче» в композиторській творчості, можна стверджувати, що свідомо композитори не постулюють у своїй творчості поділ на сферу «жіночої» чи «чоловічої» музики, але ці відмінності можна простежити на підсвідомому рівні їх мислення: «композитор-чоловік обирає для творчості більш глобальні теми, а композитору-жінці ближче особистісне, детальне, психологічне»; композитори-жінки обирають камерні та камерно-вокальні жанри, тоді як композиторам-чоловікам «камерного складу не вистачає.., для вираження думок потрібен симфонічний оркестр»; «оскільки є певна різниця між чоловіком та жінкою, то на етапі втілення музичного явища кожен підсвідомо зробить по-своєму»; проте, взагалі для композиторської творчості важлива психічна андрогінність композитора.
3
ASTALOSH, Gabriella. "Соната для скрипки та фортепіано Л. Яначека у світлі національного концепту творчості митця." ART-platFORM 8, no. 2 (December 26, 2023): 34–57. http://dx.doi.org/10.51209/platform.2.8.2023.34-57.
Full textAbstract:
У статті розглянуто феномен музики в аудіовізуальному мистецтві. Здійснено аналіз творчості Енніо Морріконе в світовому кіно. Такий підхід дозволив глибоко розкрити роль музики в екранних мистецтвах і показати особливості співпраці режисера і композитора. Виявлено ознаки колективного авторства в екранних мистецтвах, що спровокувало появу творчих тандемів, зосібна, режисер-композитор. Крім того, режисерська творчість досліджувалась у контексті композиторських практик творення музики для аудіовізуального мистецтва. Проаналізовано композиторські практики Енніо Морріконе у різних режисерських моделях. Виявлено основні ознаки авторського стилю композитора, розкрито його новаторські підходи у створенні музики для екрану та симфонічної музики. Схарактеризовано експериментальну музику визначного композитора. Виокремлено основні прийоми тональної музики Е. Морріконе та зʾясовано специфіку використання музичних інструментів в партитурах митця. Проаналізовано застосування митцем різноманітних композиторських технологій. Обґрунтовано, що композитор вдавався до реформування кіномузики й сучасної музики загалом. Доведено унікальну здатність композитора працювати в команді кінематографічного виробництва. Показано, що іноді екранна музика маестро ставала популярнішою за фільми, для яких вона була написана.
У розробці теми було комплексно застосовано методи наукового аналізу, порівняння, узагальнення. Аналітичний та системний методи у своїй єдності, було залучено для розгляду мистецтвознавчого аспекту проблеми.
У підсумку визначено специфіку використання музичних засобів в екранних мистецтвах через дослідження творчих моделей режисера і композитора, доведено доречність використання системного методу у вивченні особливостей творчості композиторів в контексті аудіовізуального мистецтва та виробництва.
4
Kapliyenko-Iliuk, Yuliya. "Календарно-обрядові пісні в хорових інтерпретаціях Андрія Кушніренка." Музичне мистецтво і культура, no. 24 (July 3, 2017): 20–30. http://dx.doi.org/10.31723/2524-0447-2017-24-20-30.
Full textAbstract:
Мета статті – аналіз обробок українських народних пісень А. Кушніренка та виявлення особливостей його композиторського мислення на прикладі хорових інтерпретацій календарно-обрядових пісень. Методологія. Застосовано методи історико-культурологічного, теоретичного та жанрово-стильового аналізу, що дозволило визначити особливості обробок календарно-обрядових пісень в контексті дослідження музики композитора. Наукова новизна полягає у висвітленні принципів хорових обробок календарно-обрядових пісень, аналізі творів Андрія Кушніренка – буковинського композитора, творчий стиль якого малодосліджений у сучасному музикознавстві. Висновки. Творчість Андрія Кушніренка – зразок поєднання фольклору та професійного мистецтва. Композитор створює високої майстерності обробки, де проявилося власне творче бачення народно-музичних образів у зв’язку з традиціями української професійної школи в галузі обробок народних джерел.Ключові слова: обробки народних пісень, календарно-обрядові пісні, хорова творчість, композитори Буковини, творчість Андрія Кушніренка.
5
Зубай, Юрій Миколайович. "ВІТАЛІЙ СЄЧКІН – ПІАНІСТ, ПЕДАГОГ, КОМПОЗИТОР." Culturological Almanac, no. 4 (December 30, 2023): 226–30. http://dx.doi.org/10.31392/cult.alm.2023.4.31.
Full textAbstract:
XX століття увійшло в історію як епоха складних викликів. Цей період відзначився історичними катаклізмами та екзистенційними трагедіями, що стали частиною сучасного досвіду людства. Попри це, XX століття принесло також і багато яскравих злетів у науці, змін у системі освіти та новаторських педагогічних ідей. Вступ України у європейський освітній простір як самостійного суб’єкта підкреслює національну самобутність музично-освітніх явищ. Це водночас актуалізує важливість української фортепіанної школи як значущого світового надбання, а також визначає впровадження її педагогічних досягнень у загальнонауковий обіг. Значний внесок у розвиток вітчизняної фортепіанної школи та підняття її престижу на світовому рівні зробив український піаніст, педагог, композитор Віталій Васильович Сєчкін. Метою дослідження було визначення внеску митця у розвиток музичного мистецтва, розкриття важливих аспектів його творчого і життєвого шляху, а також педагогічної діяльності. Охарактеризовано основні біографічні події артиста. Проаналізовано його внесок у сучасну музичну культуру. Висвітлено ключові творчі моменти: участь у конкурсах, найвідоміші твори для фортепіано, створені композитором. Визначено, що репертуар Віталія Сєчкіна був досить широким і постійно оновлювався творами композиторів різних стилів та епох. Музикант виявив себе не лише у сфері виконавської діяльності. Віталій Сєчкін також проявив своє музичне обдарування у творчості, ставши автором численних оригінальних композицій різних жанрів – від мініатюр до фортепіанного концерту. У статті зазначено головні риси виконавської манери піаніста та його здобутків, серед яких глибока змістовність виконання, стилістична точність, високий рівень звукової культури, піаністична свобода. Загалом, різнопланова творчість видатного і широко визнаного музиканта В. Сєчкіна значно збагатила музичну культуру України. Проте творчий та життєвий шлях піаніста і композитора не досить широко висвітлений у наукових працях і потребує подальшого вивчення.
6
Емельянова, В. Г., Л. Г. Колзунова, and Е. В. Щитовская. "Электрохимическое формирование и фотокаталитические свойств композитов полимер/наночастицы золота и диоксида титана." Исследования. Инновации. Практика 5, no. 10 (2023): 22–26. http://dx.doi.org/10.18411/iip-12-2023-05.
Full textAbstract:
Методом электрохимической полимеризации сформированы полиметилолакриламидные пленки (РМАА) с включением наночастиц золота (AuNPs) и диоксида титана (TiO2NPs). РФА методом подтверждено включение наночастиц в полимерную матрицу. Установлена проницаемость полимерных композитов для деполяризаторов. Исследована фотокаталитическая активность полимерных композитов. Показано, что композиты с добавкой TiO2NPs обладают наибольшей фотокаталитической активностью, тогда как композит с AuNPs не проявляет фотоактивности. Вследствие этого фотоактивность композита, содержащего одновременно TiO2NPs и AuNPs снижается
7
Никонова, Т. Ю., Г. С. Жетесова, О. М. Жаркевич, А. A. Скаскевич, and Н. Д. Cтрекаль. "О возможности применения песчано-полимерных композиционных материалов в изделиях машиностроительного назначения." Bulletin of L.N. Gumilyov Eurasian National University Technical Science and Technology Series 144, no. 3 (September 30, 2023): 89–99. http://dx.doi.org/10.32523/2616-7263-2023-144-3-89-99.
Full textAbstract:
В статье приведены изделия машиностроительного назначения, в которых применяются полимерные композиционные материалы. Данные изделия работают в условиях трения, динамических нагрузках, агрессивных химических средах Полимерные композиционные материалы используют из-за высоких деформационно-прочностных характеристик и штампуемости изделий. Изделия из песчано-полимерных композитов образуются при прохождении нескольких технологических стадий. Ввиду достаточной термостабильности в качестве полимерного связующего для изготовления деталей в машиностроении могут быть использованы термопласты класса полиолефинов. Для деталей, работающих в условиях высокой упругости можно применять высоконаполненные композиты. Песчано-полимерные композиты на основе полиэтилентерэфтала имеют повышенные деформационно-прочностными характеристики. Такие композиты обладают высокой стойкостью к воздействию агрессивных сред. Большой эффективностью обладают высоконаполненные кварцесодержащие композиты с полигидроксиэфиром. Основными компонентами песчано-полимерных композитов являются кварцевый песок и гравийные смеси. Деформационно-прочностные свойства полученных полимерных композитов зависят от состава наполнителей их фракций. Применение смазок и пластификаторов улучшает термоформирование композита из-за повышения текучести расплава. Увеличение содержания функциональных добавок вместе с увеличением кварца в композите вызывает снижение его прочностных свойств. Важным этапом в технологии производства изделия машиностроительного назначения является смешивание компонентов песчано-композитного материала. Смешивание происходит различными способами: сухое смешение дисперсных компонентов и компаундирование компонентов композита с получением суперконцентратов.
8
Грицун, Юлия. "РАЗВИТИЕ СИМФОНИЧЕСКОГО ЖАНРА В ТВОРЧЕСТВЕ ИГОРЯ КОВАЧА (НА ПРИМЕРЕ ПЕРВОЙ СИМФОНИИ, КАК ОПЫТЕ ОСВОЕНИЯ КЛАССИЧЕСКИМ КАНОНОМ)." ГРААЛЬ НАУКИ, no. 2-3 (April 12, 2021): 637–40. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.02.04.2021.134.
Full textAbstract:
Игорь Константинович Ковач – украинский композитор ХХ века, представитель харьковской композиторской школы – яркая творческая личность, автор музыкально-драматических, симфонических, камерно-инструментальных произведений, инструментальных концертов, романсов и песен, музыки для театра и кино. К симфоническому жанру композитор обращался в разные периоды творчества, как в раннем, на пути становлення (первое симфоническое произведение написано в 1959 г.), так и в позднем (1997 г.). Данная статья посвящена Первой симфонии композитора, раскрытия ее музыкально-тематических и темброво-фактурных возможностей.
9
Го, Літін. "ВИТОКИ ВІРТУОЗНОСТІ В КОНЦЕРТНИХ АРІЯХ В. А. МОЦАРТА." Слобожанські мистецькі студії, no. 2 (July 3, 2024): 11–14. http://dx.doi.org/10.32782/art/2024.2.2.
Full textAbstract:
Стаття відкриває завісу щодо формування уявлення про концертну арію у творчості визначного австрійського майстра музики Вольфганга Амадея Моцарта. Зазначено, що такий напрям за часів композитора не виділявся як окрема категорія, але все ж йому належить помітне місце в його творчості. У дослідженні висвітлено імена видатних науковців, які зосередили свої дослідження на різноманітних аспектах діяльності композитора. Виявлено, що В. А. Моцарт, будучи надзвичайно чутливим до традицій і побажань, опирався на кращі зразки, традиції та досягнення, особливо в італійській оперній сфері. Концертна арія, хоча вона і не мала такої назви за часів композитора, мала популярність, була складною, але все ж не новою формою мистецтва. Відзначається, що вставні номери композитора мали великий попит протягом усього творчого життя митця. Ці вставки із задоволенням включалися до відомих і популярних опер того часу. Зазначено, що в концертних аріях композитор застосовував не тільки віртуозне вокальне виконання, а і віртуозний інструментальний супровід. Доводиться, що цей напрям діяльності В. А. Моцарта був популярним і затребуваним на мистецьких заходах того періоду. У статті представлено імена виконавців, які були зірками концертних залів і театрів і на прохання Леопольда Моцарта займалися співом із юним віртуозом-виконавцем і композитором. Підкреслено значущість жанру концертної арії в композиторській спадщині В. А. Моцарта. Розглянуті важливі моменти для розуміння В. А. Моцартом італійського вокального мистецтва та важливість практичних навичок, які його батько вважав необхідними для майбутньої композиторської кар’єри. Відзначено, що знання, здобуті В. А. Моцартом у дитинстві, стали йому у пригоді в подальшій роботі. Підкреслено, що послугами В.А. Моцарта користувалася велика кількість творчих особистостей: співаків, організаторів заходів, приватних осіб та інших композиторів, які цінували його творчість і не були проти додавання його арій до власних опер.
10
КУРИПТЯ, Я. А., І. В. СЕНИК, В. З. БАРСУКОВ, and В. Г. ХОМЕНКО. "ВПЛИВ ПАРАМЕТРІВ ОДНО- ТА ДВОКОМПОНЕНТНОГО ВУГЛЕЦЕВОГО НАПОВНЮВАЧА НА ЕЛЕКТРОПРОВІДНІСТЬ АКРИЛОВОГО ПОЛІМЕРНОГО КОМПОЗИЦІЙНОГО ПОКРИТТЯ." Technologies and Engineering, no. 5 (May 21, 2023): 56–66. http://dx.doi.org/10.30857/2786-5371.2022.5.6.
Full textAbstract:
Мета. Дослідження впливу параметрів одно- та двокомпонентного вуглецевого наповнювача на електропровідність акрилового полімерного композиту у вигляді тонкого покриття.
Методика. Приготування зразків композитів відбувалось на швидкісному міксері занурюваного типу. Розміри та форму часточок наповнювачів, а також структуру полімерних композитів досліджували у відбитому світлі за допомогою мікроскопу МБИ-15У42. Електропровідність отриманих зразків вимірювали згідно стандартів ASTM D257-07 та ASTM F1711-96 відповідно до значень поверхневого опору зразків.
Результати. Визначено пороги перколяцій для композитів наповнених однокомпонентним наповнювачем – технічним вуглецем, графітом КГП-С1, вуглецевим волокном. В результаті проведених експериментів показано, що перколяційна поведінка провідності полімерних композитів, наповнених однокомпонентним наповнювачем, пов'язана з морфологією відповідного наповнювача та внутрішньою структурою, яку він утворює при взаємодії з полімером. Синтезовані полімерні композити з двокомпонентними наповнювачами КГП-С/технічний вуглець, вуглецеве волокно T300/технічний вуглець, і різним співвідношенням вуглецевих матеріалів та загальним наповненням в композиті 50–70 об. % показали синергетичний ефект електропровідності при певному співвідношенні компонентів наповнювача.
Наукова новизна. Встановлено вплив співвідношення складових вуглецевого двокомпонентного наповнювача на електропровідність акрилового полімерного композиту.
Практична значимість. Визначено оптимальну пару вуглецевих наповнювачів, їх вміст та співвідношення двокомпонентного наповнювача в акриловому полімерному композиті. Отримані композити можуть бути використані для виготовлення електропровідного полімерного покриття.
11
Miroshnichenko, Svetlana. "Возрождая из небытия великого: Антонин Рейха." Музичне мистецтво і культура, no. 25 (December 20, 2017): 8–18. http://dx.doi.org/10.31723/2524-0447-2017-25-8-18.
Full textAbstract:
Цель статьи – характеристика творчества великого чешско-французского композитора, музыкального теоретика, педагога, надолго забытого, а в нашей стране и вовсе не известного – Антонина-Джозефа Рейха; описать окружение Рейха, вокруг которого сконцентрировались многие великие композиторы: те, с которыми он дружил, у которых учился, и кто учились у него. Методология. Применены методы историко-культурологического, теоретического и жанрово-стилевого анализа, что позволило осветить особенности формирования творческой индивидуальности Рейха в контексте дальнейшего исследования музыки композитора. Научная новизна заключается в освещении жизни Рейха, полной событий, переездов из страны в страну, поисков своего творческого пути, анализе творческого стиля, не исследованного в современном музыковедении. Выводы. Творчество Рейха оказалось промежуточным звеном между полифонистами эпохи барокко и последующих веков, т.к. впитал основы мышления барокко, классицизма, романтизма и во многом предвосхитил будущее музыкального языка ХХ века. Теоретические труды Рейха-профессора на долгие годы стали основой учебного процесса в консерватории Парижа и др.Ключевые слова: Антонин Рейха, творческий путь, барокко, классицизм, романтизм, композитор, музыковед, педагог, полифония.
12
Varakuta, Maryna, and Oleksandra Berestovska. "КОМПОЗИЦИОННЫЕ ОСОБЕННОСТИ ПРОИЗВЕДЕНИЯ «NUÉE ARDENTE» ВИНСЕНТА ДАВИДА." Музикознавча думка Дніпропетровщини, no. 21 (December 30, 2021): 344–56. http://dx.doi.org/10.33287/222150.
Full textAbstract:
Метою статті є розгляд індивідуальних композиційних особливостей твору «Nuée Ardente» для саксофона та фортепіано французького саксофоніста та композитора Вінсента Давіда. Методи дослідження формуються на теоретичних засадах, серед них методи інтонаційного, жанрово-стильового, цілісного семантичного аналізу музичних творів. Також використовуються виконавський та узагальнюючий методи. Твори Вінсента Давіда часто виконують на міжнародних конкурсах, але творчість композитора досі не ставала предметом дослідження у наукових працях, що зумовлює новизну теми. Розглянута у статті композиційна будова твору «Nuée Ardente» спрямована на розуміння формотворчих закономірностей при виконанні твору. Висновки спрямовані на розкриття всієї багатогранності виконавських можливостей у творах для саксофону Вінсента Давіда. Композитор застосовує новітні методи гри, де основною метою є передача художнього образу звуковою палітрою, для цього він використовує різні прийоми звуковидобування, наприклад, слеп, обертони, акорди тощо. Композиція «Nuée Ardente» поєднує академічну манеру виконання з імпровізаційністю, звукозображальну техніку, лейтмотивність, сучасні прийоми гри на саксофоні, використання поліритмії, співставлення тематичного матеріалу тощо. У творі «Nuée Ardente» автор використовує концентричну форму, центром якої становиться середній ліричний розділ. Найбільшу увагу в ньому композитор приділяє звуковій колористиці. Обрамляє його контрастний за характером розділ, який сповнений яскравими та ефектними виконавськими прийомами. Арка між вступом та кодетою замикає музичну форму цього твору. Таким чином, композитор створює єдність та неподільність композиції. Програмність кожного розділу допомагає виконавцям передавати авторський задум.
13
Євтушок, Олександр. "Композитор." Україна, no. 7/8 (2008): 119–20.
Find full text
14
Ганиханова, Шойиста. "Тембральные эксперименты Игоря Пинхасова и его электронная музыка." Saryn 12, no. 1 (March 22, 2024): 17–30. http://dx.doi.org/10.59850/saryn.1.12.2024.72.
Full textAbstract:
Электроакустическая музыка стала одним из главных полей экспериментов для многих современных композиторов. Известный композитор Узбекистана Игорь Пинхасов работает как в этом жанре, так и в жанрах академической музыки, а также пишет саундтреки к фильмам. В статье представлено исследование специфики его композиционного мышления на примере альбома Time Helix, вышедшего в 2015 году под лейблом Emu Bands. Методология анализа электроакустической музыки зависит от конкретного звукового материала, используемого композитором. Но в целом такой анализ выполняется на слух и включает создание хронометрической схемы. Поскольку автора статьи особенно интересовал тембровый аспект, в схемах учитывались в первую очередь именно тембры. В ходе исследования проанализированы разноплановые композиции из альбома: Light of Sirius, The Power of Machines, Echoes of Samarkand и Memories. Во всех этих композициях тембр выступает одним из главных факторов формообразования. Тембровая драматургия в сочинениях И. Пинхасова базируется на нескольких факторах: сюжетности, поликультурности, пространственности и структуре. Отсюда проявляется полифункциональность акустических и электронных тембров как один из принципов его композиционного мышления. Тембровыми средствами достигается конкретность содержания, интрамузыкальная программность, а также связанные с нею жанровые ассоциации (джаз, традиционная узбекская музыка и др.). Подобно оркестровым инструментовкам, тембры в электронной музыке композитора формируют виртуальное пространство, определяют форму композиций и их внутреннюю драматургию. В ходе исследования апробирован метод тембрового анализа электронной музыки. Его применение адаптировано к исследуемому материалу (музыке И. Пинхасова). В дальнейшем технология составления хронометрических таблиц может быть доработана, что обеспечит возможность использования метода в анализе электроакустической музыки аналогичного плана.
15
Козій, Ольга Михайлівна. "МУЗИЧНО-ОБРАЗНА СЕМАНТИКА ХОРОВОГО ТВОРУ С. ВОРОБКЕВИЧА НА СЛОВА Т. ШЕВЧЕНКА «ОГНІ ГОРЯТЬ»." Слобожанські мистецькі студії, no. 1 (March 20, 2024): 56–59. http://dx.doi.org/10.32782/art/2024.1.11.
Full textAbstract:
У статті наголошується на значній ролі буковинського композитора Сидора Воробкевича в розвитку національної культури та мистецтва. Мала кількість досліджень творчості композитора та відсутність аналізу хорового твору «Огні горять» спонукали автора до вибору означеної теми. Метою статті є аналіз музично-образної семантики в хоровому творі «Огні горять». Автор досліджує музично-образну семантику чоловічого хору композитора, уточнює дефініції термінів «семантика» та «семіотика», детально аналізує форму твору, ладотональний план, мелодичну побудову, гармонічну мову, хорову фактуру, динамічний план та інші засоби музично-образної виразності. Акцентується увага на тому, що семантиці слова, починаючи із заголовка вірша, підпорядковується музично-образна семантика мислення композитора, яка спрямована на осягнення та втілення філософії думки поета. Музично-образна семантика твору не лише визначається концептуальними значеннями смислів структур, але й утворює цілісну систему інтерпретації та сприймання художніх образів у творах. Проведений у нашому дослідженні аналіз одного з найяскравіших творів митця, «Огні горять», дає підстави говорити про наявність складної музично-образної семантики в художньому задумі твору, яка розділяється на декілька сюжетних ліній. Одна змальовує молодих людей, очі яких сповнені радості та надії (кульмінаційним моментом у розвитку першого образу є другий розділ, у якому композитор звертається до реальної картини свята та гуляння), в іншій сюжетній лінії композитор використовує ладо-інтонаційний комплекс, що передає драматизм і трагічність думок головного героя про швидкоплинність часу. У висновках автор стверджує, що в результаті дослідження виявлено надзвичайну виразність музично-образної семантики композитора та нерозривну єдність з авторською думкою поета.
16
Yuan, Zhang. "МОТЕТ ЯК «ВІДКРИТА ФОРМА»: КОНЦЕПЦІЯ ПЕРЕТВОРЕННЯ В ДУХОВНІЙ МУЗИЦІ АНТОНА БРУКНЕРА." Музичне мистецтво і культура 2, no. 32 (January 11, 2022): 62–77. http://dx.doi.org/10.31723/2524-0447-2021-32-2-6.
Full textAbstract:
Мета роботи – виявлення природи музичної образності в пізніх духовних мотетах А. Брукнера в аспекті втілення композитором сакральної символіки. Методологія дослідження має комплексний характер, ґрунтується на поєднанні засад культурологічного, семантичного й історико-музикознавчого аналізу, які дають змогу глибше розкрити жанрово-стильову специфіку хорової творчості А. Брукнера. Наукова новизна – на базі актуальних документально-історичних даних, а також сучасних аналітичних підходів до хорової спадщини А. Брукнера виявлено нові виконавські акценти в інтерпретації пізніх духовних мотетів композитора. Висновки. На матеріалі обраних пізніх мотетів А. Брукнера проаналізовано ключові принципи роботи композитора із сакральним текстом. Підкреслено, що для композитора використання релігійної символіки в хорових творах було органічною частиною творчого процесу. Через особливості службової діяльності А. Брукнер створював мотети з урахуванням їхньої ролі в церковному богослужінні. Для сучасних виконавців, які об’єктивно дистанційовані від церковної практики, авторський задум композитора потребує розшифрування. Найважливішим ключем до розуміння художньої ідеї мотетів виступають їхні фінали. Зазначено, що проблема брукнерівського хорового фіналу має прямий стосунок до феномену музичної процесуальності. Наголошується на принципово іншому відчутті часу, що діє в духовних творах композитора: фінальні розділи мотетів не замикають течію музики, а приводять до тієї точки, де музика мислиться такою, що «вічно триває». Завдяки безперервності становлення музичної думки в середині сакрального тексту виникає феномен часу, коли через набуття людиною внутрішньої цілісності розкривається її власна нескінченність. Мотети А. Брукнера утворюють міцний зв’язок між багатовіковою католицькою традицією, носієм якої був композитор, і актуальними цінностями сьогодення.
17
Пань, Т. "Сянь Синхай: композитор и педагог." ТЕНДЕНЦИИ РАЗВИТИЯ НАУКИ И ОБРАЗОВАНИЯ 103, no. 2 (2023): 69–71. http://dx.doi.org/10.18411/trnio-11-2023-82.
Full textAbstract:
Статья посвящена музыкальному творчеству китайского композитора Сянь Синхая, одного из самых популярных композиторов в истории современной китайской музыки. Отдельное внимание уделяется его известнейшему хоровому произведению – кантате «Желтая река». Также в статье говорится о педагогической деятельности Сянь Синхая в Академии Яньани и его роли в развитии вокального образования в Китае.
18
Омельяненко, Катерина Анатоліївна, and Анатолій Іванович Максименко. "ХОРЕОГРАФІЯ ЯК ДРАМАТУРГІЧНИЙ І ВИРАЗНИЙ РЕСУРС В ОПЕРІ ДАНІЕЛЯ ОБЕРА «НІМА З ПОРТІЧІ»." Слобожанські мистецькі студії, no. 3 (January 5, 2024): 47–52. http://dx.doi.org/10.32782/art/2023.3.10.
Full textAbstract:
Мета статті – визначити драматургічну функцію хореографічного компонента в ранніх зразках французької історичної опери доби романтизму (на прикладі «Німої з Портічі» Д. Обера), охарактеризувати жанрово-стильові й композиційні параметри хореографічних сцен, розкрити діалектику розвитку хореографічного мистецтва як складника оперного жанру. Методологічною основою є комплексний підхід з використанням методів хореографічного аналізу (композиційний, лексичний) і комплексу загальноприйнятих у музикознавстві методів дослідження (історичний, композиційно-драматургічний, жанрово-стильовий, інтонаційний). На прикладі раннього зразка «великої» історичної опери Д. Обера простежено розвиток французької хореографічної традиції в оперному жанрі: повернення на оперну сцену усталених хореографічних жанрів XVIII століття й надання їм іншого драматургічного статусу за збереження традиційної функції видовищності. Відзначено драматургічну й виразну роль пантоміми, а також «низовий» соціальний статус головної героїні, яку композитор підняв до рівня «високого» трагедійного персонажа. Проаналізовано жанрово-стильові й композиційні параметри хореографічних сцен, розкрито їх драматургічно-смислове навантаження. Відзначено використання композитором прийому характеристики через танцювальний жанр. На підставі комплексного аналізу «Німої з Портічі» Д. Обера як раннього зразка «великої» французької історичної опери розкрито сюжетно-смислове навантаження хореографічних сцен, їх драматургічну роль, визначено діалектику розвитку хореографічної традиції у французькому музичному театрі першої третини ХІХ століття. Відзначено новаторське використання Д. Обером хореографічного ресурсу в опері як засобу виразності й драматургічного розвитку. Важливим засобом стала відроджена композитором пантоміма, пов’язана з образом німої Фенелли. Використання в партії головної героїні мови жестів замість співу стало основним нововведенням композитора. Установлено драматургічну роль масових танцювальних сцен, які отримали подвійне смислове навантаження, а також прийому характеристики через танцювальний жанр. Затвердження п’ятиактної композиції опери з розташуванням великих хореографічних сцен у першому і третьому актах стало взірцем для інших композиторів, які пізніше звернулися до жанру «великої» історичної опери.
19
Медведик, Галина. "ФОЛЬКЛОРНІ МОТИВИ У ФОРТЕПІАННІЙ ТВОРЧОСТІ ДЛЯ ДІТЕЙ АНАТОЛІЯ КОЛОМІЙЦЯ." Молодь і ринок, no. 5/213 (June 30, 2023): 108–12. http://dx.doi.org/10.24919/2308-4634.2023.282822.
Full textAbstract:
У статті розглянуто окремі аспекти творчості українського композитора Анатолія Коломійця. Виявлено, що композитор доволі часто звертався до використання фольклорних елементів у фортепіанній творчості для молоді, зокрема в альбомі “Вибрані твори для фортепіано”. Підкреслено роль фортепіанних мініатюр у педагогічно-виховному контексті, що особливо важливо в музичному вихованні молоді. Здійснено музично-естетичний аналіз п’єс, що ввійшли до фортепіанного циклу. Увиразнено і обґрунтовано значення фольклорних пісенно-танцювальних зразків у фортепіанній творчості композитора та його внесок до національної музичної скарбниці.
20
Фархадов, Р. Я. "“Faradzh Karaev: ‘Almost All of Us Remain Soviet Composers, with Our Poverty and Fronde’”." Музыкальная академия, no. 4(784) (December 21, 2023): 92–103. http://dx.doi.org/10.34690/347.
Full textAbstract:
Музыковед Рауф Фархадов взял интервью у композитора Фараджа Караева, приуроченное к его 80-летнему юбилею. Давние соратники по Ассоциации современной музыки обсудили этапы творческого пути Караева, его личные и профессиональные взаимоотношения с отцом, композитором Кара Караевым. Фархадов выяснил, какой совет дал Фараджу Караеву Альфред Шнитке, как возник замысел Концерта для оркестра и скрипки соло, признанного одним из лучших сочинений автора, и что композитор взял бы с собой на необитаемый остров. In a conversation with composer Faradzh Karaev on the occasion of his 80th birthday, musicologist Rauf Farkhadov discussed the stages of Karaev’s creative path, personal and professional relationships with his father, composer Kara Karaev, found out what advice Alfred Schnittke gave to Faradzh Karaev, how the idea for the Concerto for Orchestra and Solo Violin, recognized as one of the author’s best works, and what the composer would take with him to a desert island.
21
Юйцзюнь, Лу. "Особливості драматургії і формоутворення «варіацій на тему Ф. Шопена» для фортепіано, ор. 22 С. Рахманінова." Музичне мистецтво і культура, no. 26 (April 25, 2018): 186–200. http://dx.doi.org/10.31723/2524-0447-2018-26-186-200.
Full textAbstract:
Мета роботи – розглянути особливості драматургії і формоутворення циклу С. Рахманінова «Варіації на тему Ф. Шопена» для фортепіано, ор. 22. Методологія дослідження є комплексною та пов’язана, насамперед, із застосуванням історико-стильового та структурного підходів. Наукова новизна. Вперше розглядається перший за хронологією написання композитором твір на «чужу» тему Сергія Рахманінова – «Варіації на тему Ф. Шопена» для фортепіано, ор. 22 – з позиції поліжанровості, внутрішньої сюїтності, взаємодії варіацій між собою; специфічних принципів мотивного та інтонаційного розвитку музичного матеріалу. Використовуються поняття «велика варіаційна форма», «малі варіаційні форми», «однотемна драматургія». (останні публікації на дану тему належать нам [2, 3]). Висновки. «Варіації на тему Ф. Шопена» для фортепіано, ор. 22 – це перше звернення Рахманінова до «чужої» теми, яке відбулося в 1902 – 1903 роках. Композитор обирає тему трагічної Прелюдії с-moll улюбленого їм композитора Ф. Шопена, яка часто асоціюється з траурною ходою, з «маленьким реквіємом».
«Варіації на тему Ф. Шопена» задумані Рахманіновим як твір великого концертного плану, що відрізняється широтою і монументальністю масштабів, з прагненням досягти якомога більшої гнучкості, різнобарвності і витонченості фортепіанної фактури. Введені поняття «велика варіаційна форма» – повний варіаційний цикл та «малі варіаційні форми» – ряд варіацій, об’єднаних спільністю тематичного, фактурного, драматургічного, тонального, а то і жанрового, розвитку. Твір базується на неконфліктній драматургії, однотемний, з розкриттям різних смислових граней одного образу. В одній із середніх варіацій (ХV) композитор використовує мотив dies irae (який часто з’являється в його різних творах). Драматургія твору має напрямок від скорботи (глибокого мінору – с-moll) до оптимізму (торжество мажора – C-dur), чому сприяє внутрішня структура циклу, створена за принципом сюїтності – малих варіаційних форм.
22
Лара, Філіпп. "Композитор свободи." Український тиждень, no. 4 (376), 30.01-5.02.2015 р. (2015): 46–47.
Find full text
23
ЯНЬ, Ле. "СИНТЕЗ ЄВРОПЕЙСЬКИХ ТРАДИЦІЙ І НАЦІОНАЛЬНОЇ СПЕЦИФІКИ У ТВОРЧОСТІ ЧЕНЬ ЦИГАНА (НА ПРИКЛАДІ КОНЦЕРТУ ДЛЯ ВІОЛОНЧЕЛІ З ОРКЕСТРОМ REFLET D`UN TEMPS DISPARU)." Fine Art and Culture Studies, no. 1 (April 4, 2023): 139–47. http://dx.doi.org/10.32782/facs-2023-1-19.
Full textAbstract:
Стаття присвячена проблемі синтезу східної та західної культур у концерті для віолончелі з оркестром одного з найвідоміших китайських композиторів сучасності Чень Цигана. Композитор здійснює важливу місію відкриття китайської музики світовому культурному простору та в різних формах своєї діяльності прагне зближення професійної музики Заходу із традиційною музикою Сходу. Ідею такого синтезу, що обіймає всю світову музичну культуру та підкріплюється релігійно-філософським світоглядом, композитор розвиває протягом усього творчого шляху. Концерт для віолончелі з оркестром Reflet d`un temps disparu (1995–1996) вирізняється стильовою своєрідністю, яскравою художньою образністю, органічним поєднанням традицій народного мистецтва Китаю та композиторських стилів музики ХХ століття. Твір характеризується винятковістю, часом унікальністю музичних засобів та композиційно-драматургічних закономірностей. Чень Циган звертається до китайської культури на різних рівнях: ладовому (пентатоніка), мелодичному (цитата фольклорної пісні та варіантні принципи її розвитку, орнаментальність), метроритмічному, фактурному, тембровому, поєднуючи національні музичні «коди» з характерними рисами французької музики. Звуковисотність концерту має параметри 12-тонності, вільної атональності, вільно трактованої додекафонії, мікрохроматики. Французькі риси реалізуються в яскравих багатотерцевих співзвуччях-діатонічних звукорядах, целотонових вертикалях і горизонталях, властивих К. Дебюссі, складної метричної організації, що утворюється в результаті додаткових тривалостей, що нагадують стиль вчителя Чень Цигана – Олів'є Мессіана. Принципи мислення вчителя (у сфері ладів, ритму) втілені у довільній формі. Творчість Чень Цигана уособлює ідею діалогу Сходу та Заходу в її сучасному розумінні: розкриваючи спільність двох цивілізацій, композитор підкреслює при цьому їхню самобутність. Засобами музичної мови композитор втілює філософські ідеї, що належать як західній, так і східній цивілізації.
24
Мышырова, Ж. К., М. И. Тулепов, and Р. Бускетс. "ЭЛЕКТРОПРОВОДЯЩИЕ ГЕРМЕТИЗИРУЮЩИЕ КОМПОЗИЦИИ НА ОСНОВЕ ПОЛИСУЛЬФИДНЫХ ОЛИГОМЕРОВ." Горение и Плазмохимия 21, no. 2 (August 25, 2023): 111–18. http://dx.doi.org/10.18321/cpc21(2)111-118.
Full textAbstract:
В работе исследовались электропроводность и физико-механические свойства композитов на основе жидких тиоколов, наполненных техническим углеродом марки К-354. Целью данной работы было получение недорогого электропроводящего композита с использованием тиоколовой матрицы. Было выявлено что добавление сажи к тиоколовой матрицы приводит к существенному изменению электропроводности, так при увеличении содержания технического углерода в композиционном материале от 20 до 40 м.ч. происходило закономерное снижение удельного электрического объемного сопротивления с 1,28×104 до 2,34×10 (Ом×м). При помощи сканирующей электронной микроскопии изучены структура поверхности композитов, распределение частиц в композитной матрице. С увеличением содержания наполнителя, упаковка агрегатов в матрице становится более плотной, что способствует более тесному контакту между частицами технического углерода, за счет чего создаются условия для образования электропроводящих цепочек. Полученный композит можно использовать в качестве электропроводящего герметизирующего материала.
25
L.A., Kovbasyuk. "CORONAVIRUS PANDEMIC AS THE SOURCE OF THE GERMAN COMPOUND WORDS." South archive (philological sciences), no. 83 (November 4, 2020): 42–45. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2663-2691/2020-83-8.
Full textAbstract:
Мета нашого дослідження полягає в багатоаспектному вивченні утворення іменників-композитів німецької мови під час пандемії COVID-19, в аналізі їхньої структури, семантики та семантичних трансформацій. Для досягнення цієї мети необхід-но вирішити такі завдання: 1) скласти корпус композит, 2) вивчити їхні структурно-семантичні ознаки, 3) визначити наявні семантичні трансформації одиниць дослідження.Методи. Методологічною основою нашого дослідження є: 1) метод суцільної вибірки для складання корпусу композитів, 2) метод історичного дослідження для встановлення типу та структури композиту, 3) метод семантичного аналізу для висвіт-лення семантики композита, 4) концептуальний аналіз для визначення семантичних трансформацій.Результати. Словоскладання є одним із найпродуктивніших способів словотворення німецької мови. У сучасній німецькій мові є такі різновиди написання композит: разом згідно з класичною граматикою, через дефіс (и), кожний компонент із великої літери або окремо та з великих літер як в англійській мові. Аналіз відібраних композит дав змогу визначити тенденції у пло-щині словоскладання під час пандемії COVID-19: 1) словоскладання є продуктивним для утворення німецьких іменників, найпродуктивнішою моделлю композита є двокомпонентна структура N. + N; 2) складовими компонентами німецьких компо-зит є запозичення з англійської, грецької, італійської (латинської) та французької мов; 3) важливу роль у процесах утворення нових композитів відіграють префіксоіди та префікси; 4) словоскорочення є складовим компонентом багатьох композит у часи пандемії коронавірусу. У роботі виявлено такі типи композит: 1) детермінативні композити, 2) бахувріхі, 3) контамінації, 4) зрощення. Детермінативні композити утворюють найбільшу групу в корпусі нашого дослідження. Більша частина новітніх композитів є неологізмами. У проаналізованому корпусі представлені як композити з прямим значенням, так і композити, які є концептуальними метафорами або метоніміями, оказіональними утвореннями.Висновки. Проведене дослідження дало змогу встановити основні тенденції словоскладання в німецькій мові під час пан-демії коронавірусу. Композити проаналізовано з урахуванням їхньої структури та семантики. Перспектива майбутніх дослі-джень полягає у всебічному контрастивному аналізі композит у сучасній німецькій та сучасній українській мовах, аналізі використання композит у процесі навчання іноземної мови. Purpose. This article deals with German compounding as one of the most productive forms of word formation of nouns in the time of the coronavirus pandemic. This article aims to take into account the types of compounding, to determine the structural-semantic characteristics of compounds, and to describe existing semantic transformations. It is necessary to solve the following tasks: 1) to compose a corpus of composite, 2) to study their structural and semantic features and 3) to determine the existing semantic transformations of research units.Methods. The methodological framework of our empirically supported study includes text analysis for the preparation of the list of compounds, the methods of historical word formation research to research the type of compounding and the structure of the compound words, the semantic analysis for determining the meaning of the selected compounds and the conceptual analysis to determine their semantic transformations.Results. Word formation is one of the most productive ways of word building in German language. In modern German compound words are written: together according to classical grammar, through a hyphen (s), each component with a capital letter or separately and with capital letters as in English.The analysis of the compound words made it possible to determine some tendencies of compounding in a coronavirus pandemic: 1) compounding is particularly productive in the noun area, the most productive is the two-part structure N. + N.; 2) the compounds contain borrowings from English, Greek, Italian (Latin) and French as constituents; 3) prefixoids and prefixes become an important part of the formation of new compounds; 4) many compounds of the coronavirus pandemic have different types of short words as a constituent. We distinguish between the following types of compounds: 1) determinative compounds, 2) possessive compounds, 3) contamination, and 4) phrasal compounds. Determinative compounds form the largest group. Most compounds are neologisms. In our corpus, there are both compounds with a direct meaning as well as compounds that are conceptual metaphors or metonymies, occasional words.Conclusions. The study has shown at a glance which tendencies are present in German compounding during a coronavirus pandemic period. The compound words have been analyzed from their structure and their semantics. The perspective of future research lies in the versatile contrastive analysis of the compounds in contemporary German and contemporary Ukrainian; in the sensible use of compound words in foreign language teaching.
26
Varakuta, Maryna, and Maryna Votintseva. "КОМПОЗИЦІЙНІ ОСОБЛИВОСТІ ЖАНРУ CONCERTO GROSSO У ТВОРЧОСТІ А. ГАЙДЕНКА." Музикознавча думка Дніпропетровщини, no. 23 (December 29, 2022): 51–60. http://dx.doi.org/10.33287/222234.
Full textAbstract:
Мета дослідження. У науковій статті порушується питання процесів відродження жанру concerto grosso в музиці ХХ століття, що одержали індивідуальні особливості у національних музичних культурах, у тому числі в українській академічній музиці. Науково-дослідницька увага концентрується на виявленні композиційних особливостей жанру concerto grosso у творчості відомого сучасного українського композитора Анатолія Гайденка. Методологія дослідження представляє комплексний підхід до вивчення зазначеного явища і ґрунтується на поєднанні історичного, а також аналітичного методів. Історичний метод надає можливість визначити змінне та незмінне у відродженні старовинного жанру в сучасній академічній музиці, а аналітичний – вивчити композиційні особливості конкретного музичного твору, обраного матеріалом дослідження презентованої наукової статті. Наукова новизна роботи полягає у зверненні до творчості відомого сучасного українського композитора, музика якого більше відома насамперед за концертними виконаннями і практично не вивчена сьогочасними музикознавцями. Аналіз Сoncerto grosso А. Гайденка доводить, що в трактуванні старовинного європейського жанру проявляються яскраво виражені національні риси, які органічно поєднуються з композиційними особливостями жанрового прототипу, і що такі тенденції є специфічними ознаками сучасної академічної української музики. У висновках вказано, що у Concerto grosso знаний український композитор звертається до національних фольклорних інтонацій, виразно використовує сучасні музичні прийоми, але не вносить змін у традиційну композицію жанру concerto grosso. Перспективи подальшого вивчення означеної теми полягають у комплексному дослідженні нео- жанрів в академічній інструментальній музиці сучасних українських композиторів, представників різних регіональних шкіл.
27
Сапиева, А. О., А. С. Зейнульдина, А. М. Габбасова, А. Т. Казбекова, Т. С. Сейтембетов, and С. М. Адекенов. "Изучение антиоксидантной активности растительных метаболитов и композитов на их основе." Bulletin of the Karaganda University “Biology medicine geography Series” 11429, no. 2 (June 29, 2024): 117–21. http://dx.doi.org/10.31489/2024bmg2/117-121.
Full textAbstract:
Одной из актуальных проблем при разработке современных лекарственных препаратов является приготовление водорастворимых форм субстанции, разработанных на основе растительного сырья. В работе изучена антиоксидантная активность in vitro растительных терпеноидов, флавоноидов и соответствующих композитов на их основе. В результате выполненных исследований нами установлено, что относительно высокую антиоксидантную активность in vitro проявил композит Pb/SE, содержащий в своем составе флавоноид пиностробин, а также сумму экстрактивных веществ солодки голой. Данный результат может быть обусловлен антиоксидантным эффектом флавоноида пиностробина, который содержится в исследованном композите. Механизм может заключаться в протекании процесса связывания свободных радикалов и хелатированием металлов переменной валентности, что способствует ингибированию перекисных процессов. Следует также отметить, что композит Leu/PVP (леукомизин/поливинилпирролидон), проявивший антиоксидантный эффект, менее выражен по сравнению с антиоксидантным свойством композита Pb/SE.
28
Купровская, Е. О., and Ф. Леру. "Philippe Leroux: “To Create a Sensation of Continuum”." Журнал Общества теории музыки, no. 4(32) (December 18, 2020): 26–31. http://dx.doi.org/10.26176/otmroo.2020.32.4.004.
Full textAbstract:
В беседе с Е. Купровской французский композитор Филипп Леру вспоминает о своей работе в IRCAM, о царящем там творческом духе. Композитор также рассказывает о процессе сочинения музыки, который трактует как предварительное «ви́дение» звукового потока и придание ему энергетической, или морфологической, логики, и объясняет свой повышенный интерес к буквам как концептуальной основе музыкального сочинения.. Леру делится своим опытом преподавания композиции и выражает оптимизм по поводу социального положения композитора во Франции. In a conversation with E. Kouprovskaia, the French composer Philippe Leroux recalls his work at the IRCAM, and the creative spirit that reigns there. The composer also talks about the process of composing music, which he interprets as a preliminary “vision” of the sound stream and giving it an energetic, or morphological, logic, and explains his increased interest in letters as the conceptual basis of musical composition. Leroux shares his experience of teaching composition and expresses his optimism about the social position of a composer in France.
29
Титова, Марія. "ХОРОВА БАЛАДА «ZEMGALE» ПЕТЕРІСА ВАСКСА : МУЗИЧНЕ ОСМИСЛЕННЯ ІСТОРИЧНОГО МИНУЛОГО." УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА : МИНУЛЕ, СУЧАСНЕ, ШЛЯХИ РОЗВИТКУ (НАПРЯМ: МИСТЕЦТВОЗНАВСТВО), no. 44 (June 10, 2023): 166–72. http://dx.doi.org/10.35619/ucpm.vi44.619.
Full textAbstract:
Розглянуто хорову баладу для мішаного хору a cappella «Zemgale» сучасного латвійського композитора Петеріса Васкса. Актуальність і новизна дослідження зумовлені недостатнім науковим висвітленням музичної культури Латвії та зокрема хорової музики П. Васкса в українському музикознавчому полі. Мета статті полягає у виявленні художніх засобів, що застосовує композитор для відображення історичних подій, з якими змістовно пов’язана балада. У «Земгале» визначено поєднання сталих для жанру балади ознак оповідності, сюжетності, епічності викладу з індивідуальними композиторськими рішеннями. Розглянуто особливості звуковисотної організації тканини та способи кореспондування музичних виразових засобів із поетичною основою твору. Наведено характерні звукові моделі, що сформовані автором у різних хорових композиціях та мають активну репрезентацію у цій баладі. Встановлено взаємозв’язок звукових моделей з певною образністю, емоційним наповненням, а також наявністю сюжетних та безсюжетних розділів у творі. У сюжетних розділах, що безпосередньо пов’язані з трагічною образністю, картинами боротьби й агресії, композитор обирає звукову модель, що зіткана на основі найгострішого октатонічного ладового утворення та супроводжується наростанням сонорного ресурсу в усій звуковій тканині.
30
Теремко, Олександр Степанович. "ДРАМАТУРГІЧНІ ФУНКЦІЇ КЛАРНЕТА В ОПЕРНІЙ ТВОРЧОСТІ А. САЛЬЄРІ." Слобожанські мистецькі студії, no. 1 (March 20, 2024): 126–29. http://dx.doi.org/10.32782/art/2024.1.24.
Full textAbstract:
У статті досліджуються драматургічні функції кларнета в оперній творчості видатного австрійського композитора А. Сальєрі. А саме його роль як важливого інструмента в контексті відтворення характерного настрою композитора. Головним аспектом цієї роботи є визначення ролі тембру, конструкції інструмента, функціонал та опис його інтеграції в опери й оркестр композитора. Проведено докладний аналіз оперних творів А. Сальєрі, визначено конкретні епізоди, де кларнет використовується композитором. Цей підхід дозволяє систематично розглядати музичні особливості та їхній вплив на драматургію творів. У статті детально розглянуто різноманітні аспекти використання кларнета в оперних ансамблях, розкрито його внесок у створення емоційного тла, підсилення сценічної динаміки та підтримання сюжетної напруги. Досліджується, як композитор використовує кларнет у різних операх, надаючи інструменту специфічні музичні образи та визначаючи його роль у вираженні глибоких почуттів і конфліктів персонажів. Було проведено, наскільки це можливо, у хронологічній послідовності опис першої появи інструмента в операх “Il ricco d’un giorno” та “Les Danaides” ,де його роль була невеликою та в основному дублюючою. Поступово інструмент починає отримувати окремі партії, невеличкі соло та супроводи в аріях. Також описується одне з найбільших соло, яке написано для арії “Or gli affannosi palpiti” з опери «Фальстаф». Стаття є цінним внеском у розуміння творчості А. Сальєрі, розкриває нові аспекти його оперної музики крізь призму виразності та драматургії кларнета. Ураховано контекст історичного періоду, у якому діяв А. Сальєрі, а також особливості оперного жанру та традицій того часу. Це допомагає зрозуміти, як використання кларнета може бути пов’язане зі специфікою епохи. Проведено аналіз роботи композитора із цим інструментом, запропоноване глибше осмислення його внеску в розвиток оперного жанру та поглиблення музичного розуміння творчості Антоніо Сальєрі.
31
Ганна Василівна, КАРАСЬ. "ДИТЯЧІ ОПЕРИ КОМПОЗИТОРІВ УКРАЇНСЬКОЇ ДІАСПОРИ У НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ ТА НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ В ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ." Academis notes. Series: Pedagogical sciences 8 (April 26, 2024): 20–25. http://dx.doi.org/10.59694/ped_sciences.2024.08.020.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано жанр дитячої опери у творчості композиторів української діаспори. На основі аналізу клавірів дитячих опер здійснено їх порівняльний аналіз, визначено жанрові особливості та узагальнено стилістичні засади, статику та динаміку жанру. Визначено траєкторію їх використання у навчальному процесі та наукових дослідженнях у закладах вищої освіти України. Ключові слова: дитяча опера, композитор, українська діаспора, жанр, навчальний процес, наукові дослідження, заклад вищої освіти.
32
Duginov, V. E., V. B. Dolgoshey, and V. V. Korskanov. "Тепло- та електрофізичні властивості полімерних композитів на основі сплавів срібла та нікелю." Кераміка: наука і життя, no. 3(40) (October 16, 2018): 30–33. http://dx.doi.org/10.26909/csl.3.2018.4.
Full textAbstract:
Отримані зразки епоксидного полімеру (ЕП) та композити на основі ЕП і магніточутливого сплаву срібла та нікелю, які були сформовані під дією зовнішнього магнітного поля і без нього. Виявлено, що у композитах, сформованих за нормальних умов, частинки наповнювача дискретно розподілені у полімерній матриці. Формування композиту під дією зовнішнього магнітного поля приводить до утворення неперервних каналів з частинок сплаву Ag/Ni в суцільний матриці ЕП. Встановлено, що дискретні частинки сплаву не вносять істотного внеску в питомий опір та теплопровідність композитів внаслідок високого міжконтактного електричного та теплового опору. У випадку орієнтації зовнішнім магнітним полем наявність неперервних каналів з частинок сплаву Ag/Ni обумовлює значне зменшення питомого опору та зростання теплопровідності композитів в напрямку орієнтації. Є підстави вважати отримані матеріали новітніми композитами з контрольованою анізотропією електро- та теплопровідності.
33
Шатрашанова, Мария Викторовна. "Nazib Zhiganov Between the Official Ideology and New Music." Музыкальная академия, no. 1(773) (March 31, 2021): 60–69. http://dx.doi.org/10.34690/128.
Full textAbstract:
В статье рассматривается личность одного из ведущих татарских композиторов XX века - Назиба Гаязовича Жиганова. Актуальнейшей проблемой, с которой столкнулся композитор, было применение западных техник композиции в творчестве авторов из национальных республик. На сегодняшний день существует представление о Жиганове как о человеке консервативных взглядов, отрицавшем западные новации. Однако композитор был чутким музыкантом, выступавшим за обновление национального языка и обладавшим умением увидеть позитивные стороны новой музыки. The main theme of this article is personality of Nazib Gayazovich Zhiganov who was one of the leading tatar composers in the 20 century. The problem of using of avant-garde techniques by national composers was one of the most important in Zhiganov leader and composer activity. For today he is more famous as a conservative person who denied modern achievement of foreign music. However, Zhiganov was a responsive musician who supported national music changings and could detect the positive qualities of avant-garde music.
34
АНТОНЮК, Валентина, and Олена КУМАНОВСЬКА. "«КАНТАТА В П’ЯТИ ЧАСТИНАХ ДЛЯ ЗМІШАНОГО ХОРУ A CAPPELLA НА СЛОВА ТАРАСА ШЕВЧЕНКА» ВАЛЕРІЯ АНТОНЮКА: СИНТЕЗ МУЗИКИ ТА ПОЕЗІЇ." Fine Art and Culture Studies, no. 2 (June 12, 2024): 13–23. http://dx.doi.org/10.32782/facs-2024-2-2.
Full textAbstract:
Хорова творчість українських композиторів на вірші Тараса Шевченка – важливий пласт національної культури, що не втрачає своєї актуальності. Створені Великим Кобзарем літературно-художні образи продовжують своє життя в численних музичних опусах різних жанрів і форм, а їхньому аналізу присвячено безліч наукових робіт. Однак глибина смислів та сенсів цих творінь залишає ще багато місця для досліджень, зокрема, в галузі їхнього впливу на розвиток музичної культури України. Мета дослідження: вивчення специфіки синтезу музики й слова у творі Валерія Антонюка «Кантата в п’яти частинах для змішаного хору a cappella на слова Тараса Шевченка» через аналіз структури й образного змісту поетичних текстів Великого Кобзаря; виявлення специфіки фактури, гармонії, інтонації, форми, композиторських і виконавських прийомів. Методологія. У дослідженні застосовано комплекс наукових методів із галузей культурології, мистецтвознавства, філософії, літературознавства. Наукова новизна. Дослідження присвячене проблемам розвитку хорової Шевченкіани в контексті української музичної традиції. Вперше здійснено музикознавчий і виконавський аналіз сучасного українського композитора Валерія Антонюка, який написав твір, емоційно суголосний до ліричного та епічного змісту віршів Великого Кобзаря. Незважаючи на загальновідомий факт музикальності Шевченкової поезії, досі не було вивчено проблему синтезу музики й слова в хорових творах українських композиторів на вірші Т. Шевченка. Майстерне поєднання сучасних тенденцій композиторського письма та власної музичної мови з елементами української народнопісенної культури (без жодних фольклорних цитат) допомогло Валерію Антонюку розкрити в «Кантаті в п’яти частинах для змішаного хору a cappella на слова Тараса Шевченка» філософську глибину переживань ліричного героя та сакральний зміст поетичного тексту Великого Кобзаря. Висновки. У здійсненому дослідженні виявлено особливості композиторських новацій Валерія Антонюка в царині циклічного хорового жанру. Поставлено й розв’язано проблему співвідношення музичного й поетичного тексту в творі Валерія Антонюка «Кантата в п’яти частинах для змішаного хору a cappella на слова Тараса Шевченка» та доведено, що композитору вдалося розкрити сакральний семантичний зміст закладених у поезіях Великого Кобзаря архетипних образів української художньої культури, що рівночасно ототожнюються з реальністю та залишаються певними узагальнюючими символами авторського стилю композитора. Визначено, що твір Валерія Антонюка «Кантата в п’яти частинах для змішаного хору a cappella на слова Тараса Шевченка» є неоціненним внеском у розвиток української музичної, зокрема, хорової культури та неодмінно поповнить фонд музичної Шевченкіани. Коло тем та образів віршів Великого Кобзаря, які композитор обрав для свого циклу, є не просто ретроспективою життя українського народу, напроти, – вони тісно перегукуються з сучасністю, особливо в час нинішньої війни, коли українці укотре виборюють право на існування своєї нації та культури.
35
Spilioti, O. "ІНВЕНЦІЯ ЯК ДИДАКТИЧНА МОДЕЛЬ ФОРМУВАННЯ ПОЛІФОНІЧНОГО МИСЛЕННЯ." Research Notes, no. 4 (April 24, 2023): 79–85. http://dx.doi.org/10.31654/2663-4902-2022-pp-4-79-85.
Full textAbstract:
Стаття присвячена аналізу жанру інвенція як дидактичної моделі формування поліфонічного мислення. Висвітлено ретроспективу тлумачення жанру інвенція.
Наголошується на ролі та значенні його опанування у процесі музичного навчання. Автор звертається до інвенцій Й. С. Баха як до еталону та зразку дидактичної моделі. Аналізує різні виконавські редакції бахівських інвенцій, зокрема К. Черні, Ф. Бузоні, у яких висвітлюється розбір музичної форми, надаються виконавські вказівки щодо фактури, аплікатури, динаміки, розшифровки мезілмів, пропонуються різноманітні дидактичні методи, які сприяють розвитку музичних здібностей учнів та формуванню їх поліфонічного мислення.
Важливим та цінним є осмислення бахівської короткої анотації інвенцій, що адресована юним виконавцям, у якій композитор радить навчатися грати два та три самостійних голоси, домагаючись співучості у голосоведенні, і головне отримати стимул до творчості.
Згадується доробок українських композиторів у царині фортепіанного поліфоніч- ного репертуару, особливо зауважується на нечисленність звернення сучасних авторів до жанру інвенція. Відтак відчувається нагальна потреба поповнення виконавського і дидактичного репертуару саме в цьому жанрі. Це спонукало сучасного композитора О. Спіліоті до створення поліфонічного циклу інвенцій.
У статті надається теоретичний та музично-образний аналіз авторського циклу інвенцій. Наголошено на тому, що опанування твору розвиватиме не лише технічні навички піаністів, а й формуватиме їх поліфонічне мислення. Компо- зитор пропонує виконавську свободу у виборі послідовності інвенцій. Заохочує виконуючи їх як окремо, так і об’єднавши по дві п’єси – мікро-цикли.
Цикл інвенцій має особливий принцип побудови, де непарні п’єси мінорні, а парні – мажорні. Авторська порада щодо зміни послідовностей інвенцій створить новий характер циклу та музичний образ. Це забезпечить активізацію творчого процесу та мотивуватиме власні виконавські інтерпретації. Композитор використовує різні поліфонічні прийоми – імітація, виклад теми в оберненні та розширенні, стрети. Деякі інвенції можна віднести до форми фуги, опанування яких підготує юних виконавців до осягнення більш складних поліфонічних творів.
36
Черепанин, Мирон, and Марина Булда. "СТАНОВЛЕННЯ ЖАНРУ ТАНГО В КОНТЕКСТІ ТВОРЧОСТІ АСТОРА П’ЯЦОЛЛИ." УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА : МИНУЛЕ, СУЧАСНЕ, ШЛЯХИ РОЗВИТКУ (НАПРЯМ: МИСТЕЦТВОЗНАВСТВО), no. 44 (June 10, 2023): 52–57. http://dx.doi.org/10.35619/ucpm.vi44.601.
Full textAbstract:
Розглянуто процес становлення і розвитку жанру танго, яке є визначним явищем світової музичної культури ХХ ст., а також самобутню композиторську творчість видатного аргентинського музиканта і композитора італійського походження другої пол. ХХ ст., реформатора і творця концертного стилю інструментального танго «Nuevo Tango».
Виявлено унікальність і новаторство композиторського стилю А. П’яцолли, який зумів вивести танго з салонів і кав’ярень Буенос-Айреса на концертну естраду, завоювати прихильність у значної кількості слухачів, зачепивши їх чимось неповторним, оригінальним і справжнім. Композитор вдало використовував традиційні і нові можливості гармонії, новітні прийоми гри, оригінальний спосіб аранжування й інтерпретації своїх композицій, які представлено у сучасному ключі з елементами джазу і класичної музики. Небуденний талант композитора яскраво проявився у віртуозній грі на бандонеоні та авторському виконанні майже усіх власних творів (понад 300), записаних із різними колективами і музикантами.
З’ясовано, що музична мова А. П’яцолли дещо відмежовується від усталених стилістичних тенденцій і напрямів сучасної творчості. Його яскрава художня індивідуальність давно визнана музикантами та музичними критиками як творця неповторного «синтез-стилю», який оновив автентичний «скарб» аргентинської культури, створивши симбіоз аргентинських, європейських і американських (джазових) традицій. Новизна відродженого з минулого латиноамериканського танцю полягає в його модифікації на якісно новому рівні музичного мислення – класичного виду мистецтва, який органічно вписався в контекст світової музичної культури. Композитор висвітлив поетику танго, інтерпретуючи його в жанрах академічної музики та сценічного мистецтва.
37
Комаров, А. В. "Tchaikovsky as the Author of Piano Arrangements of His Own Compositions." Научный вестник Московской консерватории, no. 2(33) (June 22, 2018): 94–125. http://dx.doi.org/10.26176/mosconsv.2018.33.2.05.
Full textAbstract:
С фортепианными переложениями как неотъемлемой частью музыкальной культуры XIX века Чайковский был связан на протяжении всей жизни. Обширную часть наследия композитора составляют переложения для фортепиано в 2 и 4 руки его собственных сочинений и произведений других авторов. Но если последние перекладывались Чайковским преимущественно в силу различных внешних обстоятельств, то переложениям собственных сочинений композитор уделял всегда особое внимание. Круг музыкантов, пользовавшихся доверием композитора в этом отношении, был весьма невелик и с течением времени неуклонно сужался. Чайковский стремился перекладывать свои сочинения самостоятельно, несмотря на постоянные жалобы на несовершенство переложения как формы представления оркестрового произведения и различные трудности при его создании. Всего композитором переложены более сорока его собственных сочинений. Помимо определенного этапа в истории самих произведений, переложения становились также частью фортепианного наследия Чайковского. Композитор неизменно настаивал на творческом характере создания переложений. В качестве примеров работы Чайковского в предлагаемой статье подробно рассмотрены переложения трех оркестровых сюит для фортепиано в 4 руки. With piano arrangements as an integral part of the musical culture of the XIX century, Tchaikovsky was associated for all his life. A large part of the composer’s legacy consists of arrangements for piano in 2 and 4 hands of his own compositions and works by other authors. But if Tchaikovsky made the latter ones mainly due to various external circumstances, he always paid special attention to the arrangements of his own compositions. The circle of musicians who enjoyed the composer’s confidence in this respect was very small and with time steadily narrowed. Tchaikovsky tried to make piano arrangements himself, despite the constant complaints about the imperfection of the transposition as a form of representation of the orchestral work and various difficulties in creating it. In total more than 40 of his own compositions have been arranged for piano by the composer. In addition to a certain stage in the history of the works themselves, the arrangements also became part of Tchaikovsky’s pianistic heritage. The composer invariably insisted on the creative nature of piano arrangements. In the proposed paper the four hands piano arrangements of three orchestral suites are considered in detail as examples of Tchaikovsky’s approach.
38
Бондаренко, К. "Великий украинский композитор." Профиль, no. 1/2 (170/171) (2011): 58–60.
Find full text
39
Павлишин, С. "Композитор трагічної долі." Українська музика, Число 4 (30) (2018): 6–10.
Find full text
40
Yuriychuk, Nadezhda. "ПОЛІФОНІЧНІ ПРИНЦИПИ В KAMMERMUSIK № 7 ПАУЛЯ ХІНДЕМІТА." Музикознавча думка Дніпропетровщини, no. 21 (December 30, 2021): 454–67. http://dx.doi.org/10.33287/222158.
Full textAbstract:
Мета статті – відображення принципів поліфонічної роботи Пауля Хіндеміта на прикладі Kammermusik № 7, фіналу макроцикла, в якому композитор втілює ідеї епохи Бароко в сучасній йому манері. Цей цикл став одним з найбільш показових прикладів звернення композитора до неокласицизму – в першу чергу, це помітно у використанні форми Concerto Grosso, в якій написані всі сім концертів. У фіналі останнього з них, концерта для органа з оркестром, генеральним принципом формоутворення стає поліфонія, що дозволяє вважати цей твір одним з найбільш показових зразків контрапунктичної роботи П. Хіндеміта. Методи дослідження, що були використані при написанні статті: емпіричні (опис, порівняння, узагальнення), цілісний музикознавчий аналіз, історичний, структурно-функціональний, а також системний підходи. Наукова новизна роботи концентрується у докладному розгляді (вперше в українському музикознавстві) фіналу циклу Kammermusik Пауля Хіндеміта і в розкритті особливостей інтерпретації композитором барокових моделей, зокрема, у рамках органного концерту. Також вперше детально проаналізовано значення поліфонії в останній частині Kammermusik. Висновки. Цикл Kammermusik надзвичайно показовий для характеристики стилю П. Хіндеміта того часу: в першу чергу, він демонструє спосіб композиторської роботи автора з барокової моделлю, тобто втілює поєднання принципів неокласицизму із власною композиторською технікою; крім того, ціла низка композиційних прийомів передбачили майбутню інструментальну творчість П. Хіндеміта. У свою чергу, фінал циклу являє собою один з найважливіших зразків не тільки у творчості композитора, але і в цілому в області органного концерту ХХ століття, де втілені у повній мірі всі принципи роботи П. Хіндеміта з поліфонічною тканиною.
41
Холопова, В. Н. "A Breakthrough Work." Музыкальная академия, no. 1(781) (March 27, 2023): 214–23. http://dx.doi.org/10.34690/301.
Full textAbstract:
В рецензии рассматривается книга Сергея Уварова «Голос миллениалов» (М. : Композитор, 2022. 312 с.), инновационная в ряде аспектов. В частности, в бумажную публикацию внедрены QR-коды, дающие доступ к биографии, списку сочинений и звукозаписи одного произведения каждого композитора. В работе рассматриваются 12 представителей поколения миллениалов: А. Хубеев, Н. Попов, М. Булошников, К. Комольцев, Н. Михеев, Д. Писаревский, А. Подзорова, А. Поспелова, М. Кабардоков, Э. Низамов, Р. Цыпышев, Н. Хрущёва. Каждый монографический раздел содержит фотографию композитора, научно-аналитическую статью о его творчестве, интервью и партитуру одного показательного сочинения. О ряде композиторов публикация сделана впервые. Отобраны авторы, придерживающиеся не только авангардной, но и традиционной стилистики музыкального языка. Sergei Uvarov’s book is innovative in several aspects. Its printed publication includes QR-codes, leading to the biographies, lists of compositions and recording of one single work by each composer. The work examines the legacy of 12 representatives of the millennial generation: Alexander Khubeev, Nikolai Popov, Mark Buloshnikov, Konstantin Komoltsev, Nikolai Mikheyev, Denis Pisarevsky, Alina Podzorova, Anna Pospelova, Murat Kabardokov, Elmir Nizamov, Roman Tsypyshev and Nastasya Khrustcheva. Each monographic chapter contains a photograph, research essay, an interview, and the score of one significant composition. Some of the composers are examined here for the first time in a published work. The selection of composers made includes those possessing not only an avant-garde style, but also a traditional music style.
42
Zavgorodniaya, Galyna. "Творчество украинских композиторов в контексте эволюции музыкального пространства." Музичне мистецтво і культура, no. 22 (September 28, 2016): 8–15. http://dx.doi.org/10.31723/2524-0447-2016-22-8-15.
Full textAbstract:
Дано обоснование идеи господства логики полифонического мышления, формирующего особенности пространственно-временных отношений в современной музыке. Выявлена сложность полифонического звукового пространства, что позволяет оценить специфику рождения полифонического многоголосия как результата многоуровневых обобщений на каждом этапе стилевой эволюции. С разных сторон раскрывается специфика полифонических закономерностей как основного пути формирования музыкального мышления, как необходимой методологической формы познания художественной логики стиля музыкального произведения и конкретного композитора. Данный подход позволяет понять специфику современного музыкального мышления в целом.Ключевые слова: полифония, полифоническое мышление, полифонические закономерности, стиль, композитор, звуковое пространство.
43
Марценюк, Вадим Владимирович, Алина Вячеславовна Пименова, Дарья Витальевна Пяташева, Юлия Юрьевна Вилачева, and Наталия Андреевна Грозова. "Волокнистые композиты на основе фторполимерных матриц." Industrial processes and technologies 2, no. 4(6) (December 21, 2022): 66–75. http://dx.doi.org/10.37816/2713-0789-2022-2-4(6)-66-75.
Full textAbstract:
Разработаны углерод-фторопластовые композиты волокнистой структуры на основе углеродной ткани и фторполимерных матриц. Такие композиты могут быть использованы в качестве газодиффузионных подложек для водородных топливных элементов. Проведено сравнение свойств углерод-фторопластовых композитов с характеристиками аналогов, в том числе, углерод-углеродных композитов. Показано, что способ получения волокнистых композитов с фторполимерными матрицами является более технологичным за счет меньшего количества этапов и отсутствия стадий высокотемпературной термообработки. По комплексу характеристик, предъявляемых к газодиффузионным подложкам, разработанные углерод-фторопластовые композиты не уступают промышленно-выпускаемым аналогам. Методом сканирующей электронной микроскопии исследована морфология композитов. Показано, что выбранный метод нанесения и условия термообработки фторполимеров позволяют получить однородное распределение матрицы в композите и равномерную гидрофобную поверхность с краевым углом смачивания более 130°. Приведено описание эффекта повышения пористости композитов при введении фторопластовых матриц в количестве до 10 масс. %.
44
Нrekul, Svitlana. "ПРОБЛЕМА АВТОРА У СУЧАСНОМУ МУЗИКОЗНАВСТВІ: ПРОВІДНІ ДИСКУРСИВНІ ТЕНДЕНЦІЇ ТА МЕТОДИЧНІ ПРИНЦИПИ." Музичне мистецтво і культура, no. 38 (July 4, 2024): 128–41. http://dx.doi.org/10.31723/2524-0447-2023-38-10.
Full textAbstract:
Мета роботи – створення комплексного мистецтвознавчого підходу до проблеми автора в часопросторі музичної культури ХХ ст. Методологія дослідження – спирається на міждисциплінарний підхід, також на сукупність спеціальних мистецтвознавчих, зокрема музикознавчих методів, спрямованих на осягнення феномена композитора та розкриття його місця і ролі в європейській музичній культурі ХХ ст. Наукова новизна полягає у виявленні специфіки культурологічного підходу у музикознавстві зокрема його історичних передумов та теоретичних складових. Запропоновані теоретичні засади вивчення проблеми авторства як частини музичної семіології, розвиток специфічного музикознавчого напряму нарратології як вчення про автора та авторське начало у мистецтві. Висновки. Трансформаційні культурні процеси ХХ ст., зміни у сфері творіння музики, зумовили переосмислення ролі і функції митця в континуумі Новітнього часу і переосмислення поняття «композитор». Сьогоденні дефініції даного поняття містять проекції на креативно-особистісну природу, здатність до відтворення у творчості розмаїття охоплених життєвих процесів і явищ. Характеризуючи проблеми автора в сучасному музикознавстві, підіймається вагомі показники по-перше вивчення образу автора відкриває нові, більш широкі компоненти музичного стилю, тобто дозволяє оновлювати уявлення про стильовий зміст музики в цілому; по-друге виявити еволюцію та історичне становлення « автора-композитора» в сучасному світі. Особистість автора в її образному перетворенні та преображенні глибоко входить до семіологічного змісту музичного твору. Тому переважаючою характеристикою її стає, поруч з ідеальним автором, номінація «умовний автор», котра стимулює перехід до питань художньо-знакової умовності музичної мови та способів її авторської – композиторської – організації. Вивчення взаємодії авторських ініціатив композитора та виконавця виявляє її залежність від жанрової форми музичної творчості та особливу перевагу з виконавської сторони сольних форм, котрі дозволяють музиканту поставати «обличчям до обличчя» як з реципієнтами, так і з композитором.
45
Тарасова, Н. Ю. "WOMAN-COMPOSER. APOLOGY OF THE PROFESSION IN UKRAINE to the 60th anniversary of V.M. Brandy (Martiniuk)." Музикознавча думка Дніпропетровщини, no. 15 (November 4, 2019): 199–208. http://dx.doi.org/10.33287/221917.
Full textAbstract:
Жінка-композитор – сьогодні цим нікого не здивуєш... Хіба що невротичного героя пʼєси Патріка Зюскінда „Контрабас”, хворобливо ототожненого зі своїм інструментом контрабасиста, що казав: „...жінка в музиці грає вторинну роль у творчому сенсі, я маю на увазі створення музики... Або ви знаєте хоча б одну жінку-композитора?”.Проте, з десяти композиторів, які щоденно презентуються з екранів ТV чи на сторінках Фейсбуку, не менше чотирьох – жінки. З ХІХ століття тягнеться нитка імен надзвичайних європейських музичних жінок-авторів, талановитих, хоча і не дуже відомих. Жанна-Луїза Дюмон, відзначена Лістом і Берліозом; Дора Пеячевич, натхненна музикою Брамса, Шумана й Штрауса; Рут Кроуфорд Сігер, модерні пошуки якої порівняні з шуканнями Антона Веберна;Елізабет Макконкі, спокійна до авангарду через любов до англо-кельтського фольклору та музики Бартока. Вражає музика Софії Губайдуліної, однієї з дивовижних представниць жіночого музичного „другого авангарду” ХХ століття. У Національній спілці композиторів України жінки становлять, мабуть, не менше половини. З них одразу пригадуються видатні постаті: жива легенда, Герой України, лауреат Національної премії ім. Т.Г. Шевченка, по-справжньому велика, що сягає „універсальності взірця” людини-творця Леся Дичко. З молодших поколінь – лауреати численних державних премій, автори симфонічної, камерної, хорової музики Ганна Гаврилець, Кармела Цепколенко, Вікторія Польова та ін. І якщо комусь на думку спаде відшукати початок цього жіночого українського музичного авторства, звернемось на генезу жіночої поетичності з міркувань Оксани Забужко в есе „Жінка-автор у колоніальній культурі, або знадоби до української гендерної міфології”.
46
Чжэн, С. Ч. "Цзинь Сян и «новая композиторская школа Китая»: основные художественноэстетические принципы." ТЕНДЕНЦИИ РАЗВИТИЯ НАУКИ И ОБРАЗОВАНИЯ 100, no. 1 (2023): 192–95. http://dx.doi.org/10.18411/trnio-08-2023-51.
Full textAbstract:
Композитор Цзинь Сян (1935–2015) является ярким представителем «новой композиторской школы Китая». Творчество Цзинь Сяна и его современников вызвало резонанс в музыкальных кругах Востока и Запада и утвердило художественно-эстетические принципы современного искусства Поднебесной. Формирование композиторов «новой волны» стало возможным благодаря росту самосознания у китайских музыкантов, стремлению к сохранению ценностей национальной культуры и их трансляции в мировое пространство. В статье раскрываются основные художественно-эстетические принципы Цзинь Сяна как представителя «новой композиторской школы Китая»
47
Гушоватий, Петро, Ірина Матійчин, and Михайло Щерба. "ТВОРЧІСТЬ ВАСИЛЯ БЕЗКОРОВАЙНОГО В КОНТЕКСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ГАЛИЦЬКИХ ХОРОВИХ КОЛЕКТИВІВ “БОЯН”." Молодь і ринок, no. 9/207 (January 26, 2023): 81–84. http://dx.doi.org/10.24919/2308-4634.2022.271006.
Full textAbstract:
Стаття містить матеріали про відомого в Галичині композитора, хорового диригента, педагога Василя Безкоровайного. Василь Безкоровайний – композитор, педагог, диригент багатьох хорових колективів товариства “Боян”, які існували в багатьох містах Галичини в кінці ХІХ ‒ поч. ХХ ст. Особистість Василя Безкоровайного для широких кіл є майже незнаною. І це є тоді, коли його творча постать, активна музична та громадська діяльність займають помітне місце в мистецькому житті Галичини поряд з такими особистостями, як Станіслав Людкевич, Нестор Нижанківський та Василь Барвінський. На сьогоднішній день ще не маємо окремих досліджень, присвячених життєвому шляху та творчому доробку Василя Безкоровайного.
48
Ярко, Марія, Алла Мельник, and Євгенія Шуневич. "ЗАКОНОМІРНОСТІ ТА ОСОБЛИВОСТІ ОМУЗИЧЕННЯ ПОЕТИЧНОГО ТЕКСТУ В ЖАНРОВИХ ФОРМАХ КАМЕРНО-ВОКАЛЬНОЇ ЛІРИКИ (НА МАТЕРІАЛІ ТВОРЧОСТІ УКРАЇНСЬКИХ КОМПОЗИТОРІВ)." Молодь і ринок, no. 3/211 (May 3, 2023): 113–19. http://dx.doi.org/10.24919/2308-4634.2023.277567.
Full textAbstract:
Камерно-вокальні твори – це та жанрова група, що входить до родової сфери жанрів вокальної музики загалом: її іманентною властивістю є інтонаційно-смислове співвідношення поміж “Словом” і “Музикою” й авторськими системами “Поет” та “Композитор”. І лише із врахуванням співвідношень цих рівнів що аналітик, що виконавець може переконливо вести мову про музичне перевтілення словесного тексту. А це – не лише співвідношення поміж ймовірним мовленнєво-декламаційним типом його вираженням і архітектонікою вокальної мелодики, що завжди є пріоритетом у втіленні творчого задуму композитора; а також інтонаційно-тематичний склад інструментального супроводу щодо музично-поетичних співвідношень загалом.
49
Ян, Ваньцін. "ЖАНРОВА ДИФУЗІЯ КАМЕРНО-ВОКАЛЬНОГО Й ОПЕРНОГО ЖАНРУ (НА ПРИКЛАДІ ОПЕРИ Ш. ГУНО «ФАУСТ»)." Слобожанські мистецькі студії, no. 3 (January 5, 2024): 93–97. http://dx.doi.org/10.32782/art/2023.3.19.
Full textAbstract:
Статтю присвячено особливостям вокального стилю видатного французького композитора Ш. Гуно, зокрема тим, які виникли та сформувалися завдяки дії жанрової дифузії. Мова йде про особливу багаторівневу взаємодію у творчості Ш. Гуно камерно-вокального й оперного жанрів і відповідний жанрово-стильовий результат, який має як композиторський, так і виконавський вимір. Метою представленої статті є виявлення дії жанрової дифузії камерно-вокального й оперного жанрів у творчості Ш. Гуно (на прикладі опери «Фауст»). Основними методами дослідження обрані жанровий, який дає змогу виокремити, описати й проаналізувати особливості взаємодії камерно-вокального й оперного жанрів; стильовий, за допомоги якого ми маємо змогу конвертувати жанрову дифузію в стильовий принцип; виконавський, що надає практично-творчу доказову базу для перевірки результатів дослідження. У статті розглядається специфіка жанрово-стильової природи вокальної музики Ш. Гуно крізь призму результатів дії жанрової дифузії. Виокремлено два рівні цієї взаємодії та її напрям; окреслено практичні перспективи такої взаємодії крізь призму вокального виконавства. Найважливішою особливістю жанрової дифузії у вокальній творчості Ш. Гуно є її багаторівневість, що зумовлена проявами закономірностей цієї дифузії не тільки між камерно-вокальним та оперним жанром, але й усередині самої камерно-вокальної творчості композитора. Специфіка камерно-вокального жанру у вокальній творчості Ш. Гуно пов’язана із жанровою дифузією академічної камерно-вокальної музики й сучасною композитору міською пісенно-романсовою практикою. Це проявляється як у жанрових визначеннях (пісня, романс, куплети тощо), так і у відповідній інтонаційності, художній образності, емоційному строю, структурі, інших жанрових прикметах. Як правило, саме цю особливу стилістику камерно-вокальної музики Ш. Гуно й відзначають дослідники. В оперній творчості композитор використовує ці жанри в стилістиці, що має помітний вплив на жанрову природу опери, а також на перспективи виконавства й інтерпретації. Цей другий рівень жанрової дифузії камерно-вокальної та оперної музики у творчості Ш. Гуно має, таким чином, обопільно спрямований рух, що надає музиці композитора виконавського багатства й перспективи.
50
Горбаль, М. "Священик, композитор Михайло Вербицький." Ватра, no. 2 (89) Рік 24 (2015): 4–5.
Find full text