Journal articles: 'Комплекс дій'

1

Yaroshenko, Ivan. "КОГНІТИВНИЙ ПІДХІД ДО МОДЕЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ ЛІСОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ." PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT 1(13), no. 1(13) (2018): 72–79. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2018-1(13)-72-79.

Full text

Abstract:

У статті запропонована технологія виявлення проблемних напрямків розвитку лісопромислового комплексу України на основі когнітивного підходу, яка складається з п’яти етапів: оцінка стану і тенденцій розвитку світового лісопромислового комплексу та України, виявлення проблемних аспектів; побудова когнітивної карти; побудова когнітивної моделі (зваженого орграфа) розвитку лісопромислового комплексу України; сценарне моделювання розвитку лісопромислового комплексу України; вибір заходів і напрямів реалізації обраного сценарію розвитку лісопромислового комплексу України. Результати проведення когнітивного моделювання розвитку лісопромислового комплексу можуть стати підґрунтям для розробки та оцінки різного роду управлінських дій, спрямованих на вдосконалення галузей та підприємств, що входять у комплекс, цілеполягання розвитку, виявлення та запобігання можливих загроз, а також дасть можливість цілеспрямовано та взаємопов’язано вирішити комплекс проблем, притаманних лісовій промисловості та оцінити наслідки прийнятих рішень.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

2

Медведєв, Геннадій, and Тетяна Карнаух. "ОБҐРУНТУВАННЯ ТЕХНІЧНОГО ОБРИСУ ТА ОСНОВНИХ ВИМОГ ДО МОДЕРНІЗОВАНИХ (ПЕРСПЕКТИВНИХ) КОМПЛЕКСІВ ЗАСОБІВ ЗАХИСТУ ТАКТИЧНИХ ЛІТАКІВ." Збірник наукових праць Державного науково-дослідного інституту авіації, no. 17(24) (December 31, 2021): 40–44. http://dx.doi.org/10.54858/dndia.2021-17-6.

Full text

Abstract:

У статті представлена актуальність оснащення військових літальних апаратів (ЛА) новим поколінням бортових систем захисту, які об'єднуються у єдиний комплекс. В цьому контексті розглядається досвід сучасних збройних конфліктів, в тому числі антитерористичної операції на Сході України. Аналізується перелік завдань авіаційних засобів радіоелектронної боротьби, типи радіо-електронних перешкод та об’єкти дій для постановки перешкод бортовими засобами захисту. Визначаються світові тенденції розвитку комплексів індивідуального радіоелектронного захисту ЛА. Здійснюється аналіз функціональних можливостей та технічних характеристик штатних систем захисту тактичних літаків Повітряних Сил Збройних Сил України, визначаються їх основні недоліки. З урахуванням проведеного аналізу обгрунтовано технічний обрис перспективного комплексу індивідуального захисту тактичного літака та сформовано підхід до визначення вимог щодо його основних тактико-технічних характеристик. Розглянуто можливі шляхи створення такого комплексу.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

3

Ostapenko, Yu. "СТАДІЇ МЕХАНІЗМУ РЕАЛІЗАЦІЇ ТРУДОВИХ ПРАВ ПРАЦІВНИКІВ В УКРАЇНІ." Juridical science 2, no. 5(107) (April 3, 2020): 210–16. http://dx.doi.org/10.32844/2222-5374-2020-107-5-2.26.

Full text

Abstract:

Стаття присвячена формулюванню актуальної наукової думки про комплекс стадій правового механізму реалізації трудових прав працівників в Україні. Автором з’ясовується загальна правова сутність поняття «стадії», що є відносно замкнутою часовою ділянкою правової форми та відповідних унормованих моментів логічного переходу від здійснення однієї дії (комплексу дій) до здійснення іншої дії, а також чергування варіативності результатів здійснення таких дій. На основі цього та загальної сутності правового механізму реалізації трудових прав працівників в Україні обґрунтовується, що до стадій досліджуваного правового механізму слід віднести групи дій, спрямовані на: реалізацію трудових прав працівником; виконання кореспондуючого обов’язку роботодавцем (іншим зобов’язаним суб’єктом) чи застосування працівником засобів захисту та охорони трудових прав, якщо роботодавцем не виконуються кореспондуючі обов’язки; отримання працівником очікуваного та бажаного блага у результаті реалізації трудового права. Зроблено висновок, що складність механізму реалізації трудових прав працівників виявляється щонайперше в тому, що він є: 1) похідною конструкцією феномену реалізації трудових прав, який обумовлює «перенесення» до сукупної проблематики цього механізму практично усіх невирішених теоретичних та виникаючих в фактичній дійсності практичних питань реалізації прав людини в Україні загалом та трудових прав, зокрема; 2) похідною конструкцією категорії «правовий механізм», що залишається по сьогоднішній день юридичною категорією з приводу розуміння сутності якого відсутні узгоджені підходи серед українських правників; 3) власне складною системою, процесом, який складається з трьох основних (вчинення дій, спрямованих на реалізацію трудових прав; виконання кореспондуючого обов’язку щодо реалізованого права; отримання працівником належного блага – результату здійснення трудового права) та однієї факультативної (застосування засобів захисту та охорони трудових прав найманих працівників, у разі відмови щодо виконання кореспондуючого обов’язку чи не отримання належного блага) стадій.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

4

Pylypyshyn, O. I., and А. G. Danilyuk. "ЗМІСТОВІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ ТЕХНОЛОГІЇ МЕДІАТОРСТВА МЕДИЧНОЇ СЕСТРИ У ВИРІШЕННІ КОНФЛІКТІВ МІЖ ШКОЛЯРАМИ." Медсестринство, no. 4 (March 10, 2021): 37–40. http://dx.doi.org/10.11603/2411-1597.2020.4.11871.

Full text

Abstract:

У статті обґрунтовано соціально-педагогічну технологію медіаторства як технологію вирішення конфліктів між учнями в загальноосвітньому навчальному закладі, охарактеризовано її специфіку та алгоритм. Сформульовано визначення соціально-педагогічної технології медіаторства у вирішенні конфліктів між школярами: це – комплексна, обʼєднуюча єдиною концепцією діяльність різних суб’єктів, спрямована на досягнення однієї мети; стандартний комплекс методично описаних і послідовно впроваджених дій і процедур, результатом яких є налагодження ефективної системи врегулювання конфліктів між підлітками шляхом використання конструктивної комунікації й аналізу конфліктної ситуації на засадах порозуміння та задоволення інтересів і потреб усіх учасників конфлікту.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

5

Tarnavskyj, A. B., and U. V. Khromyak. "ЗАЛУЧЕННЯ ПІДРОЗДІЛІВ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ З НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ ДО РОЗМІНУВАННЯ ТА РЕКУЛЬТИВАЦІЯ ТЕРИТОРІЙ, ПОРУШЕНИХ ВНАСЛІДОК ВОЄННИХ ДІЙ НА СХОДІ УКРАЇНИ." Scientific Bulletin of UNFU 25, no. 9 (November 25, 2015): 190–96. http://dx.doi.org/10.15421/40250929.

Full text

Abstract:

На сьогодні однією з основних характеристик техногенного впливу на навколишнє середовище у Східній Україні є довготривалі воєнні дії, які призводять до негативних змін у довкіллі. Проблема розмінування територій проведення бойових дій та утилізації боєприпасів, що не розірвалися, є досить гострою. Проаналізовано основні негативні наслідки застосування бойовиками мін, снарядів і наведено основні організаційні заходи щодо їх знешкодження. Подано інформаційні дані щодо наявності у ґрунті деяких населених пунктів Донбасу токсичних важких металів після проведення артилерійських обстрілів. Запропоновано основний комплекс робіт з відновлення зруйнованої території.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

6

Качурін, С. Г., and М. В. Семеніхін. "ТАКТИЧНИЙ АРСЕНАЛ СЛІДЧОГО: ПРОГНОЗУВАННЯ ПРИ ПЛАНУВАННІ ПРОВЕДЕННЯ СЛІДЧИХ ДІЙ." Актуальні проблеми права: теорія і практика, no. 2 (42) (January 27, 2022): 89–97. http://dx.doi.org/10.33216/2218-5461-2021-42-2-89-97.

Full text

Abstract:

У статті, у науково-практичному аспекті досліджено комплекс існуючих теоретичних й прак-тичних проблем з тактики проведення судово-почеркознавчої експертизи та отримання зразків почеркута підписів в умовах протиідії осіб, що перевіряються, прогнозування слідчої ситуації поведінки і дійосіб, які проходять у кримінальної справі.Ключові слова: судово-почеркознавча експертиза, зразки почерку й підписів, відібрання зразків, протидія проведенню почеркознавчої експертизи, прогнозування слідчої ситуації.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

7

Fishchenko, V. O., Obeidat Khaled Jamal Saleh, and O. D. Karpinska. "Біомеханічне обґрунтування реабілітаційних заходів після тотального ендопротезування колінного суглоба." TRAUMA 23, no. 1 (May 16, 2022): 66–71. http://dx.doi.org/10.22141/1608-1706.1.23.2022.884.

Full text

Abstract:

Тотальне ендопротезування колінного суглоба — це поширена ортопедична операція, що спрямована на поліпшення якості життя людини з термінальною стадією артрозу шляхом зменшення болю та поліпшення функції. Відновлення повноцінної функціональності колінного суглоба після операції ендопротезування, особливо в пацієнтів працездатного віку, було і залишається чи не головним завданням реабілітації. Мета роботи: на основі біомеханічних підходів розробити комплекс реабілітаційних вправ для відновлення функціональності колінного суглоба після його ендопротезування та надати оцінку ефективності запропонованого комплексу. Розглянуті основні напрямки передопераційної фізіотерапії, а також реабілітація на різних етапах від першого тижня після операції до року. На основі отриманих раніше даних обстеження хворих з гонартрозом і біомеханічного моделювання були обґрунтовані спеціальні фізичні вправи на різних етапах реабілітації, спрямовані на відновлення сили м’язів, що страждають у процесі перебігу дегенеративного остеоартрозу колінного суглоба. Запропонований комплекс реабілітації включає низку фізичних вправ щодо відновлення сили та еластичності м’язів і сухожилків стоп, литок, стегна. Комплекс починається з виконання простих дій щодо розробки м’язів у ліжку або сидячи і закінчується силовими вправами з використанням еластичних стрічок, вправами на присідання, ходіння на пальцях. Запропоновані реабілітаційні заходи помітно поліпшують стан пацієнтів після операції ендопротезування колінного суглоба завдяки відновленню функціональності протезованої кінцівки для виконання повсякденних вправ.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

8

Фаєр, Ігор Васильович. "ОРГАНІЗАЦІЙНО-ТАКТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ СЛІДЧИХ (РОЗШУКОВИХ) ДІЙ ПІД ЧАС РОЗСЛІДУВАННЯ КОРИСЛИВО-НАСИЛЬНИЦЬКИХ ЗЛОЧИНІВ, ВЧИНЕНИХ ЩОДО ІНОЗЕМЦІВ." New Ukrainian Law, no. 6 (December 27, 2021): 230–35. http://dx.doi.org/10.51989/nul.2021.6.34.

Full text

Abstract:

Під час розслідування корисливо-насильницьких злочинів, учинених щодо іноземців, слідчий проводить слідчі (розшукові) дії як головний засіб збирання доказів у кримінальному провадженні відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства та згідно з розробленими криміналістичними рекомендаціями. Однак за такої слідчої ситуації варто враховувати і низку організаційно-тактичних особливостей. На їх висвітлення і спрямована наукова публікація. По-перше, під час проведення слідчих (розшукових) дій щодо іноземців треба брати до уваги їхній правовий статус і зумовлені цією обставиною особливі вимоги до проведення слідчих (розшукових) дій. По-друге, під час підготовки до проведення слідчих (розшукових) дій слідчому необхідно виконати такі організаційні завдання: забезпечити реалізацію права потерпілого іноземця на представника, перекладача та захисника; забезпечити можливість застосування технічних засобів тощо. Також слідчий повинен застосувати організаційні заходи для забезпечення участі спеціаліста, понятих, законного представника тощо. Запорукою успішного проведення слідчої (розшукової) дії є ретельне вивчення особи іноземця. По-четверте, необхідно застосувати комплекс організаційних заходів для виконання тактичного завдання – установлення психологічного контакту. Велике значення за даних умов мають низка чинників: комфортне приміщення для проведення слідчих (розшукових) дій, доброзичливе ставлення слідчого, інших учасників кримінального провадження. Зазвичай іноземець, який став жертвою злочину, перебуває у стані тривоги, роздратування, недовіри. Нерідко особі важко зрозуміти особливості вітчизняного кримінального провадження, що може спричинити негативне ставлення до правоохоронців. Слідчий повинен проявити тактичну майстерність за такої слідчої ситуації, застосувати тактичні прийоми роз’яснення, переконання. Слідчий може скористатися допомогою спеціаліста – знавця певного народу, етносу, нації. Він допоможе роз’яснити культурні та релігійні особливості, зважання на які може стати запорукою встановлення психологічного контакту.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

9

Янковець, І. В. "ПРАКТИКА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ ЩОДО ЗАСТОСУВАННЯ ПОЗИТИВНИХ ДІЙ." Прикарпатський юридичний вісник, no. 2(27) (January 31, 2020): 201–7. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i2(27).219.

Full text

Abstract:

Одним з аспектів антидискримінаційної практики є усунення нерівності, яка виникає внаслідок однаково-го поводження з особами, які перебувають в істотно ін-ших умовах. Таке поводження, під виглядом формаль-но нейтральних норм, зумовлює непрямі порушення прав людини, проголошених Європейською конвенці-єю з прав людини. Хоча у складі законодавства кожної соціальної та правової держави є комплекс норм, які врегульовують типові випадки застосування позитив-них дій (соціальні пільги, соціальні гарантії тощо), у правозастосовній практиці виникає достатньо під-став, щоб розглядати проблематику позитивних дій як актуальну проблему правової дійсності в Україні.Встановлено, що в Україні сформовано загальну законодавчу базу, яка регулює порядок усунення фак-тичної та юридичної нерівності шляхом застосування позитивних дій за ґендерними, віковими, професійни-ми, соціальними й іншими ознаками.Визначено, що зміст позитивної дискримінації у зв’язку з конституційними принципами рівності та заборони дискримінації полягає в забезпеченні рівних можливостей для осіб, які внаслідок впливу об’єктив-них чинників перебувають у несприятливому станови-щі щодо інших осіб. Ця теза простежується також в єв-ропейській антидискримінаційній практиці.За результатами вивчення справ Європейського суду з прав людини з питань застосування позитив-них дій встановлено таке. Позитивні дії є засобом усунення фактичної нерівності тоді, коли застосуван-ня загальноправових обмежень до особи суперечить цілям правового регулювання. Позитивні дії немож-ливо застосовувати, якщо прецедент матиме негатив-ні наслідки для безпеки суспільства та правопорядку. Позитивні дії неможливо застосовувати у випадках, коли правові обмеження мають на меті захист наявно-го порядку функціювання демократичних інститутів у суспільстві. У таких випадках їх застосування не від-повідатиме критерію правомірності.З метою розвитку теоретичних основ позитивної дискримінації пропонуємо ввести в обіг поняття «засо-би правової компенсації нерівності» як загальну право-ву категорію, яка відображає: 1) сутність позитивних дій згідно із чинним законодавством; 2) зміст правових засобів, які можуть застосовуватися органами держав-ної влади та судами для компенсації правових наслід-ків непрямої дискримінації; 3) зміст правових засобів, які можуть застосовуватися роботодавцями та поста-чальниками послуг із такою ж метою.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

10

Олексієнко, Борис. "РЕАДАПТАЦІЯ УЧАСНИКІВ БОЙОВИХ ДІЙ: ПСИХОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: психологічні науки 12, no. 1 (February 9, 2020): 204–18. http://dx.doi.org/10.32453/5.v12i1.147.

Full text

Abstract:

У статті розглянуто основні підходи до організації процесу адаптації учасників бойових дій та членів їхніх родин до умов мирного життя. Наголошується на тому, що система реадаптації має будуватися із врахуванням потреб як самого учасника операції Об’єднаних сил, так і його найближчого оціального оточення. Вона має здійснюватися разом із заходами з психологічної реабілітації. Психологічна реадаптація має в своїй основі передбачати комплекс заходів, який повинен надати підтримку колишнім учасникам бойових дій як у сфері соціально-правових відносин, так і у сфері соціальної психології і морально-етичних відносин. Вона має на меті здійснення інтеграції комбатанта у громадянське суспільство з тим, щоб повернути його з пограничної ситуації до соціальної норми, стабілізувати соціальний статус, спрямувати особистісні ресурси на активну побудову соціальної реальності, в якій він опинився після виконання завдань у зоні ООС, бути спроможним реалізувати особисті, майнові, політичні права, соціальні інтереси, отримати необхідні освітні, соціальні та житлові послуги, психологічну підтримку. Ця робота містить такі рівні, як: соціально-психологічна компенсація кризового стану демобілізованих комбатантів чи тих військовослужбовців, хто повернувся виконання завдань у зоні ООС до місць постійної дислокації своїх частин; корекція ціннісно-нормативних засад поведінки; формування оптимальних поведінкових стратегій. Ефективність психологічного забезпечення цього процесу оцінюється через досягнення необхідного стану психологічного ресурсу комбатанта, який має бути готовий як діяти за необхідності у бойовій обстановці, так і нормально жити у мирний час після курсу психологічної реабілітації і реадаптації.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

11

Дмитрієва, Оксана, and Олексій Тімров. "СТРАТЕГІЧНЕ ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМ РОЗВИТКОМ ТРАНСПОРТНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ." Проблеми і перспективи розвитку підприємництва, no. 27 (November 14, 2021): 37. http://dx.doi.org/10.30977/ppb.2226-8820.2021.27.37.

Full text

Abstract:

УДК 339.187; JEL Classification: М29 Мета. Визначення підходів, принципів і етапів реалізації державного стратегічного управління інноваційним розвитком транспортної інфраструктури; розроблення типізації інноваційних стратегій на основі встановлення ознак і сутності інноваційної стратегії як ключового елемента в системі стратегічного управління. Методика дослідження. Теоретичною і методологічною основою є праці провідних вітчизняних і зарубіжних учених-економістів, в яких розглядаються питання стратегічного державного управління та напрями інноваційного розвитку транспортної інфраструктури. В роботі використано методи узагальнення та абстрагування; метод аналізу і синтезу. Результати. В умовах ринкової економіки, що характеризується зростаючою невизначеністю розвитку зовнішнього середовища, неповнотою і асиметрією інформації, періодами підйому і спаду економічного розвитку, особлива увага приділяється формуванню системи державного стратегічного управління інноваційним розвитком транспортної інфраструктури. Державне стратегічне управління інноваційним розвитком транспортної інфраструктури – це науково обґрунтований вплив керівників держави, апарату державного управління, політичних і громадських організацій на соціально-економічне середовище транспортного комплексу та інноваційної системи країни, що забезпечує якість і конкурентоспроможність транспортних послуг та сталий розвиток транспортного сектора економіки. В ході дослідження систематизовано основні концептуальні підходи теорії управління, напрямки державного стратегічного управління, принципи стратегічного управління інноваційним розвитком транспортної інфраструктури. У роботі визначено основні елементи ефективної системи стратегічного державного управління, запропоновано етапи і складові стратегічного управління інноваційним розвитком. На основі накопиченого досвіду у науковій літературі авторами представлено класифікацію інноваційних стратегій. Беручи до уваги накопичений досвід у статті розроблено класифікацію стратегій інноваційного розвитку транспортної інфраструктури, що враховує комплекс пріоритетних критеріїв (направленість результату, тип інновацій, характер дій). Наукова новизна. Удосконалено теоретичні основи стратегічного державного управління інноваційним розвитком транспортної інфраструктури, які, на відміну від відомих, включають типізацію інноваційних стратегій за комплексом ознак (корисність результату, тип інновацій, характер дій), що передбачає їх поділ на деструктивні (псевдо- і квазіінноваційні) і конструктивні (адаптивні, оптимізаційні, прогресивні) стратегії. Практична значущість. Запропоновані в статті теоретичні висновки, підходи і рекомендації можуть бути використані для розроблення стратегії інноваційного розвитку транспортної інфраструктури України і дозволять сформувати ефективний інструментарій державного регулювання інноваційних проєктів розвитку інфраструктури транспорту.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

12

Hrytsiuk, Yu I., and T. P. Biletskyi. "Веб-додаток для маркетингового аналізу соціальної мережі Instagram." Scientific Bulletin of UNFU 29, no. 6 (June 27, 2019): 106–18. http://dx.doi.org/10.15421/40290622.

Full text

Abstract:

Розроблено веб-додаток для маркетингового аналізу бізнес-акаунтів соціальної мережі Instagram, який дає змогу в реальному часі отримувати достовірну інформацію про поточний їхній стан, нарощувати аудиторію потенційних користувачів через автоматизацію певних дій, а також уможливлює формування стратегій подальшого їх просування. Встановлено основні потреби аналізу соціальної мережі Instagram, що дало змогу маркетологам розробити комплекс заходів для просування бізнес-акаунтів через запровадження відповідних медіа-ресурсів. З'ясовано причини застосування Instagram-метрик, статистик і автоматизації дій користувача для аналізу маркетингової інформації, що дало змогу визначити параметри поточного стану бізнес-акаунта і розробити стратегії для подальшого його просування. Спроектовано архітектуру веб-додатку для реалізації метрик, статистик і автоматизацій дій користувача, що дало можливість розробити відповідний програмний засіб для маркетингового аналізу соціальної мережі Instagram в реальному часі, який забезпечує отримання достовірної інформації про поточний стан бузнес-акаунта. Розроблено структуру організації баз даних для реалізації веб-додатку, який забезпечує надійне зберігання даних, необхідних для авторизації та автоматизації дій користувача, а також обчислення відповідних метрик і статистик, підготовки певних компонент – клієнтів для доступу до цих баз даних, застосовуючи первинні та вторинні індекси для підвищення ефективності виконання запитів до них. Реалізовано веб-додаток з використанням відповідної технології та мови програмування у певному середовищі розробки, а також систему управління базами даних. У структуру його реалізації імплементовано такі функціональні характеристики, як аналіз бізнес-акаунта на підставі метрик і статистик, налаштування автоматизації таких дій користувача, як стеження за іншими користувачами, вподобання та коментування їхніх дописів у мережі Instagram.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

13

Гронь, Лариса, and Лариса Середюк. "ФОРМУВАННЯ УСНОМОВЛЕННЄВИХ УМІНЬ У ФОРМІ РОЗДУМУ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ." Інноватика у вихованні 1, no. 13 (June 15, 2021): 145–52. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i13.342.

Full text

Abstract:

Стаття присвячена одній із актуальних проблем навчання іноземної мови на спеціальних факультетах закладів вищої освіти – навчання усного мовлення, зокрема формування усномовленнєвих умінь у формі найскладнішого комунікативного типу мовлення – роздуму. Зазначається, що в межах компетентісного підходу до навчання усне зв’язне логічне мовлення є одним із важливих компонентів спеціальної (мовної) професійно-орієнтованої підготовленості майбутніх учителів іноземної мови. Монолог-роздум розглядається як складне мовленнєве вміння спонукати співрозмовника до певних дій та переконати його у чомусь; навести докази «за» чи «проти» певної дії/фактів; висловлюватись самостійно, творчо, критично мислити та розмірковувати на задані теми; як засіб активізації усної іншомовної комунікативної діяльності студентів. У роботі проаналізовано поняття "монолог-роздум", його основні композиційні (зачин, доказ, висновок) та лінгвістичні характеристики, етапи організації процесу формування усномовленнєвих умінь роздуму. Запропоновано алгоритм роботи та комплекс вправ з навчання усного монологу – роздуму, який сприятиме активізації та інтенсифікації процесу формування іншомовної усномовленнєвої підготовки майбутніх фахівців.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

14

Ivanov, I. "ПРОБЛЕМАТИКА ВИКОРИСТАННЯ АВТОМАТИЗОВАНИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ У ДІЯЛЬНОСТІ МВС УКРАЇНИ." Juridical science 1, no. 5(107) (April 3, 2020): 113–20. http://dx.doi.org/10.32844/2222-5374-2020-107-5-1.14.

Full text

Abstract:

У статті проаналізовано основні завдання та структуру Єдиної інформаційної системи МВС України. Визначено дефініції «інформаційна система», «підсистема», «інформаційно-пошукова система», «інформаційна автоматизована система». З’ясовано, що інформаційна автоматизована система – це організаційно-технічна система, в якій реалізується технологія обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів. Розглянуто основні нормативно-правові акти, які регламентують діяльність інформаційних систем. Здійснено аналіз особливостей використання у діяльності поліції Інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», окреслено її основні завдання. Визначено, що основними складовими системи ІПНП є центральний програмно-технічний комплекс, автоматизовані робочі місця користувачів, телекомунікаційна мережа доступу, комплексна система захисту інформації. Проаналізовано підсистеми інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» та Інтегрованої інформаційно-пошукової системи органів внутрішніх справ («Армор»). Констатовано, що усі підсистеми інтегровано в єдиний інформаційний банк даних, в якому, завдяки взаємозв’язку підсистем між собою, можна отримати розгорнуту інформацію на осіб чи події. Виокремлено основні переваги та проблемні питання у роботі системи ІПНП. Надано дієві пропозиції щодо її удосконалення у частині, що стосується: покращення ефективності оперативного реагування на правопорушення; окремих напрямів правового забезпечення використання у діяльності Національної поліції інформаційних систем (систематизації відомчих законодавчих актів – об’єднання їх у єдиний нормативно-правовий документ, який забезпечить комплексне вирішення завдань, пов’язаних з інформаційно-правовим забезпеченням діяльності поліції, сприятиме розробленню єдиного алгоритму дій щодо порядку збору, накопичення, обробки та захисту інформації, а також підвищенню рівня відповідальності за порушення вимог чинного законодавства у даному напрямі).

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

15

Досенко, С. Д. "ТЕХНІЧНИЙ ЗАХИСТ ІНФОРМАЦІЇ. ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ ТА СПОСОБИ ЇХ ВИРІШЕННЯ." Herald of Lviv University of Trade and Economics Technical sciences, no. 27 (November 3, 2021): 27–32. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1221-2021-27-04.

Full text

Abstract:

У статті досліджуються проблеми технічного захисту інформації та способи їх вирі- шення, особливу увагу приділено механізмам реалізації грифу обмеження доступу. Обґрунтовано, що сучасна інформаційна безпека вимагає постійного вдосконалення системи відповідно до збільшення ризику витоку інформації. Описано процес витоку й наголошено, що він є безперервним і полягає в реа- лізації сучасних методів і способів поліпшення системи захисту інформації, постійного моніторингу, виявлення його слабких місць і потенційних каналів витоку інформації. Запропоновано перелік мето- дів, які лежать в основі дієвого технічного захисту інформаційного простору сьогодення. Зазначено, що рішення проблем захисту електронної інформації засноване в основному на використанні крип- тографічних методів, при цьому сучасні методи криптографічних перетворень зберігають вихідну продуктивність автоматизованої системи, що є важливим в умовах постійного впливу. Підкреслено, що основною властивістю забезпечення конфіденційності повідомлень є конфіденційність інфор- мації, це дає змогу абстрагуватися від інших властивостей. Детально описано технічний комплекс «Гриф», який призначено для захисту секретної інформації. Зазначено функціональні можливості, які складаються із забезпечення неможливості неконтрольованого й несанкціонованого ознайомлення, копіювання й відновлення інформації, модифікації й видалення інформації; надання доступу до інфор- мації тільки за умови достовірного розпізнавання користувачів і з урахуванням повноважень, наданих згідно зі службовою необхідністю; облік дій користувачів і реєстрацію спроб порушення встановле- ного порядку доступу до інформації, включаючи блокування доступу до інформації в разі виявлення таких спроб, а також можливість здійснення контролю за доступом до інформації з боку уповно- важених осіб. Сформовано схему взаємодії модулів технічного комплексу з відокремленням інформа- ційних потоків.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

16

Nadeyko, Mykola. "ВЕКТОРНА МОДЕЛЬ МЕНЕДЖМЕНТУ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ НА ЗАСАДАХ КОРПОРАТИВНОЇ КУЛЬТУРИ ПІДПРИЄМСТВА." Economic journal of Lesia Ukrainka Eastern European National University 3, no. 23 (September 29, 2020): 97–105. http://dx.doi.org/10.29038/2411-4014-2020-03-97-105.

Full text

Abstract:

Багатовекторність явища соціальної відповідальності свідомого менеджменту проявляється у різних напрямках спрямування заходів як всередину підприємства так і ззовні. У статті визначено сутність поняття менеджменту соціальної відповідальності як сукупності принципів на основі яких формується комплекс дій націлених на забезпечення безпеки та розвитку суб’єктів внутрішнього (добробут співробітників, акціонерів) і зовнішнього середовища підприємства (розвиток суспільства, збереження навколишнього середовища) зокрема, так і людства в цілому не порушуючи цінностей та правил, на яких базуються корпоративна культура підприємства. Виокремлено основні принципи соціально відповідального менеджменту підприємства у системі корпоративної культури. Здійснено схематичне зображення векторної моделі менеджменту соціальної відповідальності підприємства. Ідентифіковано структуру системи та зміст її підсистем.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

17

Павлова, Олена. "ПІДГОТОВКА МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ ДО РОЗВ'ЯЗАННЯ КОНФЛІКТНИХ СИТУАЦІЙ У ШКІЛЬНОМУ КОЛЕКТИВІ." Молодий вчений, no. 1 (89) (January 29, 2021): 82–86. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-1-89-18.

Full text

Abstract:

У статті розглядаються окремі аспекти конфліктів у педагогічній діяльності, зокрема загальні ознаки, особливості конфліктів серед дітей молодшого шкільного віку. Проілюстровано процес вирішення конфліктних ситуацій, який передбачає аналіз самого конфлікту та його урегулювання. Наведено систему дій, які спрямовані забезпечити успіх реалізації означеного процесу. Визначено провідні завданнями підготовки майбутніх учителів початкових класів до розв'язання конфліктних ситуацій у шкільному колективі. Зазначено, що підготовка майбутнього вчителя до розв'язання педагогічних конфліктів у колективі молодших школярів ґрунтується на прийнятті здобувачами освіти гуманістичних цінностей як основи спілкування і усвідомлення ними специфіки педагогічних конфліктів. Описано комплекс методів, що дозволять здобувачу освіти освоїти означену проблему як з теоретичної так із практичної сторін.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

18

Tetskyi, A. "АНАЛІЗ ПРОБЛЕМ І МОЖЛИВОСТЕЙ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ WEB-ЗАСТОСУНКІВ, СТВОРЕНИХ ЗА ДОПОМОГОЮ СИСТЕМ КЕРУВАННЯ ВМІСТОМ." Системи управління, навігації та зв’язку. Збірник наукових праць 1, no. 53 (February 5, 2019): 133–36. http://dx.doi.org/10.26906/sunz.2019.1.133.

Full text

Abstract:

Дослідження процесів отримання несанкціонованого доступу в системах керування вмістом являє науковий інтерес і дає можливість розробляти ефективні способи захисту від вторгнень. Предметом дослідження є процеси оцінювання та забезпечення безпеки Web-застосунків, створених за допомогою систем керування вмістом. Метою статті є визначення проблем оцінювання і забезпечення безпеки Web-застосунків. Результати. Показано особливості використання систем керування вмістом в якості об'єкта дослідження проблем безпеки. Визначено основні причини успішних атак Web-застосунків. Наведені приклади існуючих методів тестування безпеки, визначено їх переваги та недоліки. Запропоновано комплекс дій, спрямованих на зниження ймовірності успішної атаки. Висновок. Визначено проблеми оцінювання та забезпечення безпеки Web-застосунків. Зумовлено необхідність створення методів для вирішення проблем, показано взаємозв'язок вирішуваних завдань.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

19

Gruzieva, T. S., and V. B. Zamkevich. "СТРАТЕГІЧНІ НАПРЯМИ БОРОТЬБИ З НЕБЕЗПЕЧНИМ ТА ШКІДЛИВИМ ВЖИВАННЯМ АЛКОГОЛЮ В ДОКУМЕНТАХ ВСЕСВІТНЬОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я." Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, no. 3 (November 18, 2019): 124–33. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2019.3.10603.

Full text

Abstract:

Мета: дослідити сучасні стратегії та підходи до профілактики вживання алкоголю і зменшення шкоди, пов’язаної з цим чинником ризику, в стратегічних документах Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ). Матеріали і методи. При виконанні дослідження використано бібліографічний та інформаційно-аналітичний методи. Науковою базою є інформаційні, стратегічні, програмні та робочі документи ВООЗ та Європейського регіонального бюро (ЄРБ) ВООЗ. Результати. Аналіз стратегічних і програмних документів ВООЗ, ЄРБ ВООЗ, ООН, ЄС засвідчив пріоритетність питань профілактики та скорочення нездорового вживання алкоголю в рамках боротьби з неінфекційними захворюваннями та зміцнення здоров’я населення. Глобальний план дій щодо неінфекційних захворювань, Глобальна стратегія скорочення шкідливого вживання алкоголю висвітлюють перспективні напрями запобігання нездоровій алкогольній поведінці та зменшення поширеності цього чинника ризику з використанням популяційних, групових та індивідуальних підходів, економічних, правових, інформаційних, медичних та інших важелів. Регіональні європейські документи, насамперед Європейський план дій зі скорочення шкідливого вживання алкоголю на 2012–2020 рр., представляють комплекс дієвих заходів, що стосуються впровадження заходів маркетингової та цінової політики, підвищення обізнаності громадян, боротьби з водінням у нетверезому стані, лідерства і прихильності, скорочення негативних наслідків вживання алкоголю та алкогольної інтоксикації в рамках сектору охорони здоров’я, зменшення доступності алкогольних напоїв, скорочення вживання, виробленої незаконно алкогольної продукції або неорганізованим сектором, моніторингу та епідеміологічного нагляду. Висновки. Визначені перспективні напрями, стратегії та заходи протидії нездоровому вживанню алкоголю, які окреслено міжнародними та регіональними документами в охороні здоров’я, є основою для обґрунтування і розробки концептуальних засад та конкретних планів дій з профілактики і боротьби з негативними наслідками вживання алкоголю населенням з урахуванням національного контексту.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

20

Анцупова, Т. О. "СТАНОВЛЕННЯ ПАРАДИГМИ МІЖНАРОДНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА У ПОСТРАДЯНСЬКІЙ ПРАВОВІЙ НАУЦІ." Наукові праці Національного університету “Одеська юридична академія” 13 (May 14, 2019): 159–65. http://dx.doi.org/10.32837/npnuola.v13i0.262.

Full text

Abstract:

Домінуючою в сучасній науці міжнародного права пострадянського простору є наукова позиція, відповідно до якої ототожнюються «міжнародний судовий (юрисдикційний) процес» і «міжнародне процесуальне право». Автор статті зазначає безперспективність такої позиції для розвитку міжнародної правової системи, схиляючись до загальнофіло-софського уявлення про процес як про комплекс послідовних дій або послідовних, змінюючих один одного, органічно взаємопов'язаних явищ. The scientific position, according to which «International Legal (Jurisdictional) Process» and «International Procedural Law» are identified is dominated in the modern international legal science on post-Soviet area. The author points out the futility of such a position for the development of the International Legal System, tending to the philosophical understanding of the process as complex sequential, successive, organically interrelated phenomena.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

21

Макар, Оксана, and Лілія Дмитрик. "MICE-ТУРИЗМ – ОСНОВА ІМІДЖЕВОЇ ТА ЕКОНОМІЧНОЇ ПРОГРЕСИВНОСТІ ТУРИСТИЧНОЇ ІНДУСТРІЇ УКРАЇНИ." Молодий вчений, no. 10 (98) (October 31, 2021): 160–67. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-10-98-35.

Full text

Abstract:

У статті досліджено сферу MICE-туризму в Україні та світовому ринку. Проаналізовано фактичні статистичні показники MICE-туризму України та країн світу, показники динаміки ринку ділових та приватних подорожей в Україні; особливості обліку ділових поїздок службами державної статистики. Охарактеризовано вплив активізації сектору ділових послуг на регіональний розвиток України. Виділено комплекс переваг та проблем, визначено можливості ділового сектору по регіонах; представлено шляхи прогресивного розвитку України, шляхом конкретних дій та механізмів, програму прогресивного розвитку MICE-індустрії України, методи оцінки її ефективності що у перспективі розгорне ділову активність в країні в десятки разів, внаслідок чого, було визначено, що MICE-туризм як велика частина туристичної індустрії у майбутньому, є основою для іміджевої та економічної прогресивності цілої країни.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

22

Кравченко, Л. А. "ЦІЛЕПОКЛАДАЛЬНИЙ ВИМІР СТРАТЕГІЧНОГО ПЛАНУВАННЯ РОЗВИТКУ РЕГІОНАЛЬНОЇ СИСТЕМИ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ." Таврійський науковий вісник. Серія: Публічне управління та адміністрування, no. 4 (April 15, 2022): 95–103. http://dx.doi.org/10.32851/tnv-pub.2021.4.14.

Full text

Abstract:

Стаття присвячена дослідженню цілепокладального виміру стратегічного планування розвитку професійно-технічної освіти на регіональному вимірі як механізму системи публічного управління освітою, що дає можливість визначити та забезпечити найбільш сприятливі умови для розвитку вказаної складової регіональної системи освіти. У якості методології дослідження використано системний аналіз, моделювання розвитку об'єкта управління, інтерпретацію результатів SWOT-аналізу. Показано, що саме на основі визначення цілей стратегічного планування розвитку регіональної системи професійно-технічної освіти здійснюється стратегічне управління її розвитком через реалізацію комплексних заходів, що підкріплені інструментами найбільш ефективного використання наявних ресурсів. Застосовано структурування різнорівневих цілей стратегічного планування в якості найбільш ефективного механізму публічного регулювання напрямків та динаміки процесів у вказаному секторі регіональної освіти. Обґрунтовано необхідність збалансованості процесів у регіональній системі професійно-технічної освіти із загальними соціально-економічними тенденціями розвитку регіону та країни. Відтак стратегічне планування у цілепокладальному вимірі має поєднувати комплекс конкретних завдань та основні характеристики довгострокового бачення вирішення наявних проблем регіональної системи професійно-технічної освіти, підтримуючи послідовність та цілеспрямованість управлінських дій. На основі визначення базових цілей розроблено комплекс конкретних заходів як інструмент організації діяльності суб'єктів публічного управління освітньою діяльністю на регіональному рівні на шляху досягнення стратегічної мети розвитку згаданої регіональної освітньої підсистеми.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

23

Lazorenko, Borys P. "Технології реабілітації та реадаптації вимушено переміщених осіб." Scientific Studios on Social and Political Psychology, no. 43(46) (July 15, 2019): 82–94. http://dx.doi.org/10.33120/ssj.vi43(46).27.

Full text

Abstract:

Метою дослідження було з’ясувати ефективність реабілітації та реадаптації вимушено переселених осіб (ВПО) в рамках проведення Школи соціально-психологічної допомоги (спільно з кафедрою організації соціально-психологічної допомоги населенню Чернігівського національного технологічного університету). Заняття Школи проводилися за навчальною програмою засвоєння авторського реабілітаційного комплексу, базованого на інноваційній технології парадоксу. Програмою також передбачалося комплексне дослідження за трьома напрямами: зміна показників ПТСР та адаптивності учасників; набуття ними навичок само- і взаємодопомоги на кінець навчання та їх сталість через три місяці після його завершення; визначення змін якості життя учасників упродовж цього часу. У кейсовому форматі досліджено досягнуті результати трьох ВПО жіночої статі. Показники ПТСР та адаптивності досліджувалися відповідно до визначених методик на початку занять, після їх закінчення і через три місяці по їх завершенні. Показники засвоєння навичок само- і взаємодопомоги та показники зміни якості життя досліджувалися двічі – по закінченні занять і через три місяці після їх завершення. За результатами трьох тестувань встановлено динаміку показників посттравматичних станів та порушень адаптивності. Виявлено, що їхня динаміка зумовлена змінами особистого і соціального життя. При цьому відмічено стале зростання особистого адаптивного потенціалу учасниць та самооцінки якості їхнього життя. Визначено, що в ході навчання ВПО набули вміння трансформувати свої негативні стани в особистий досвід, опанували навички само- і взаємодопомоги, досягли позитивних змін якості свого життя (як на кінець навчання, так і через три місяці після його завершення). Виокремлено три основні сфери практикування та закріплення набутих адаптивних форм поведінки в процесі та після завершення навчального курсу: 1) сферу сімейно-родинного спілкування; 2) сферу взаємодопомоги в спільноті рівних та в громадських організаціях, що об’єднують ВПО; 3) сферу соціальної самореалізації за місцем роботи і громадської діяльності. Проведене дослідження засвідчило необхідність розроблення проєктів соціально-психологічного супроводу ВПО щодо вдосконалення їхньої адаптивної поведінки в умовах “гібридного” миру. Запропонований автором реабілітаційний комплекс має практичне значення для дослідження ефективності реабілітаційних і реадаптаційних програм відновлення вразливих груп населення в умовах воєнних дій. Оригінальним у статті є дослідження ефективності технології парадоксу, застосування комплексу діагностичних методик із залученням авторського опитувальника самооцінки змін якості життя.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

24

Самойленко, Олександр, Антон Дацков, and Сергій Заболотний. "АНАЛІЗ ПОГЛЯДІВ ВІТЧИЗНЯНИХ ТА ЗАРУБІЖНИХ АВТОРІВ НА ПОНЯТТЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ДО ВЕДЕННЯ БОЙОВИХ ДІЙ." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: психологічні науки 12, no. 1 (February 9, 2020): 288–300. http://dx.doi.org/10.32453/5.v12i1.152.

Full text

Abstract:

Статтю присвячено дослідженню особливостей формування психологічної готовності мобілізованих військовослужбовців-прикордонників до ведення бойових дій. Під станом психологічної готовності особистості до діяльності розуміється складне утворення, яке має динамічну структуру, між компонентами якої існують функціональні залежності. Психологічна готовність розглядається як результат підготовки до певної діяльності, вона є стійким, багатоаспектним, ієрархізованим утворенням особистості, яке містить низку компонентів, адекватних вимогам, змісту та умовам діяльності. Психологічною готовністю є результат підготовки (підготовленості) до певного виду діяльності, який і трактується як стійка, багатоаспектна та ієрархієзована властивість особистості, що визначає спішність виконання діяльності, комплекс взаємозв’язаних та взаємозумовлених психологічних якостей, які забезпечують успішність її виконання. Аналіз наукової літератури показує виокремлення феномену психологічної готовності до здійснення діяльності в екстремальних умовах, що є особливо актуальним у зв’язку з проведенням операції Об’єднаних сил на Сході України, в якій безпосередню участь беруть військовослужбовці ДПСУ. Дійсно нагально постає питання вирішення проблеми психологічної готовності військовослужбовців прикордонників, що діють в екстремальних умовах, формування в них адекватних змістові професійної діяльності особистісних якостей і властивостей. Необхідно зазначити, що проблемою визначення концептуальних положень формування психологічної готовності військовослужбовців до здійснення службової діяльності в умовах бойових дій є відсутність єдиної теорії, що спроможна була б описати особливості психічної діяльності та поведінки людини у незвичайних, екстремальних, небезпечних та несумісних із життям умовах існування та праці. Велика кількість визначень поняття “психологічна готовність” показує його складність, багатомірність та неоднозначність.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

25

Ivanets, Hryhorii, Vasyl Matukhno, Mykhailo Ivanets, Yevhen Stetsiuk, Dmytro Usachov, and Denis Bugayov. "Організаційно-технічний метод забезпечення готовності реагування на надзвичайні ситуації." Problems of Emergency Situations, no. 33 (2021): 206–21. http://dx.doi.org/10.52363/2524-0226-2021-33-16.

Full text

Abstract:

Розроблено організаційно-технічний метод забезпечення готовності реагування на надзвичайні ситуації, який враховує укомплектованість підрозділів озброєнням і технікою, їх технічну досконалість та експлуатаційні характеристики, укомплектованість особовим складом і його професійну підготовленість, матеріально-технічне та ресурсне забезпечення. Розроблено керуючий алгоритм реалізації організаційно-технічного методу, який передбачає виконання наступних процедур: збір та аналіз інформації про укомплектованість підрозділів технікою та особовим складом; оцінка потенційної технічної спроможності підрозділів до дій при надзвичайних ситуаціях; оцінки готовності підрозділів щодо реагування та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, матеріально-технічного, фінансового та людського забезпечення ліквідації надзвичайних ситуацій; оптимізації територіальних структур цивільного захисту з врахуванням стану техногенно-природних загроз регіонів держави; формування рішення щодо реагування на надзвичайні ситуації та ліквідації їх наслідків, оцінки ефективності та корегування рішень на основі аналізу дій підрозділів реагування. При цьому модель оцінки потенційної технічної спроможності фор-мувань та підрозділів цивільного захисту до виконання завдань за призначенням відрізняється тим, що враховує не тільки укомплектованість підрозділів озброєнням і технікою, а й їх технічну досконалість та експлуатаційні характеристики, що дозволяє оцінювати готовність кожного підрозділу щодо реагування на надзвичайні ситуації. Розроблений комплекс моделей забезпечення готовності реагування на надзвичайні ситуації є основою для обґрунтування та проведення організаційно-технічних заходів, спрямованих на адекватне реагування та ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій як в масштабах держави, так і її регіонів

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

26

Цабека, К. "Деякі аспекти кваліфікації адміністративних правопорушень, пов’язаних із корупцією." Юридичний вісник, no. 2 (August 26, 2020): 260–66. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i2.1731.

Full text

Abstract:

Статтю присвячено дослідженню деяких аспектів кваліфікації адміністративних правопорушень, пов'язаних із корупцією, зокрема, визначенню поняття, особливостей та суб'єктів її здійснення. Розглянуто наукові підходи до розуміння понять «адміністративно-правова кваліфікація» та «кваліфікація адміністративного правопорушення» з метою з'ясування питання, чи є зазначені категорії принципово різними або тотожними. Узагальнюючи досліджені визначення понять «адміністративно-правова кваліфікація» та «кваліфікація адміністративного правопорушення», виділено визначальні аспекти кваліфікації адміністративного правопорушення. Окрему увагу приділено визначенню суб'єктів здійснення кваліфікації адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією. З аналізу норм чинного адміністративного законодавства наведено перелік суб'єктів, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією. З урахуванням судової практики з розгляду справ про адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією, визначено особливості та зміст кваліфікації таких правопорушень у межах судового провадження. Виділено головні аспекти щодо здійснення кваліфікації адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією. Установлено суб'єктів кваліфікації адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією. Процес здійснення кваліфікації адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, запропоновано розглядати як комплекс проведення відповідних дій, які визначені автором. За результатами дослідження питань у межах тематики наукового дослідження наведено авторське визначення поняття «кваліфікація адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією», під яким необхідно розуміти діяльність спеціально вповноваженого суб'єкта щодо пізнання, аналізу та оцінки діяння (дії чи бездіяльності), змістом котрої є зіставлення та співвідношення ознак вчиненого діяння (дії чи бездіяльності) до юридично значущих ознак (юридичного складу) адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, визначених чинним адміністративним законодавством, із відповідним процесуальним оформленням.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

27

Мілорадова, Наталя. "Загальна характеристика феноменів домашнього насильства." Теоретичні і прикладні проблеми психології, no. 3(56)Т2 (2021): 195–207. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2021-56-3-2-195-207.

Full text

Abstract:

У статті автором зазначено, що для ефективного реагування на факти домашнього насильства, якісної та злагодженої профілактичної діяльності всіх суб’єктів необхідно глибинне вивчення причин виникнення, механізмів розвитку, наслідків та феноменів цього явища. Підкреслено існування трьох основних підходів щодо аналізу чинників, які мають вплив на розвиток ситуації домашнього насильства: соціокультурний, системний сімейний та індивідуально-психологічний. Констатовано, що найбільш загальноприйнятною на сьогодні вважається екологічна теорія насильства У. Бронфенбреннера, яка пояснює насильство в родині, розглядаючи проблему з різних сторін; серед причин виникнення домашнього насильства виокремлюються такі: соціальні, економічні, психологічні, педагогічні, соціально-педагогічні, правові, політичні, соціально-медичні, фізіологічні та медичні. Домашнє насильство це деструктивна форма міжособистісних відносин в сім’ї, що характеризується циклічністю, повторюваністю, зростанням сили та активності дій, тотальністю контролю та поширенням впливу на всі сфери сімейного функціонування й закріпленням такої поведінки. Розглядається особливості формування міцного травматичного зв’язку між агресором та жертвою на основі виникнення травматичної прив’язаності (теорія Д. Боулбі). Травматична прив’язаність трактується як розвиток сильного емоційного зв’язку між двома людьми, один з яких періодично ображає, б'є та залякує іншого. Автором визначені особливості виникнення та формування таких феноменів домашнього насильства як: стокгольмський синдром, комплекс жертви, вторинна вигода та феномен соціальної естафети. Ключові слова: домашнє насильство, стокгольмський синдром, ідентифікація з агресором, комплекс жертви, вторинна вигода, травматична прив’язаність, феномен соціальної естафети.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

28

Kopchak, V. M., K. V. Kopchak, I. V. Khomiak, O. V. Duvalko, L. O. Pererva, N. H. Davydenko, Ya V. Romaniv, and O. S. Tkachuk. "Післяопераційне знеболювання при виконанні резекційних оперативних втручань на підшлунковій залозі." EMERGENCY MEDICINE, no. 3.66 (June 4, 2015): 84–86. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.3.66.2015.79371.

Full text

Abstract:

У статті розглядається можливість використання ефективного комплексу хірургічних та консервативних заходів із метою зниження кількості призначень наркотичних засобів у післяопераційному періоді. У комплексі заходів пропонується застосовувати лапароскопічний доступ при виконанні резекційних втручань на підшлунковій залозі, що дозволяє зменшити травму передньої черевної стінки. При цьому пропонується використовувати епідуральну анестезію, яка, крім знеболювальної дії, має позитивний вплив на перистальтику кишечника в післяопераційному періоді. Третьою ланкою в комплексі заходів рекомендується призначення знеболювальних препаратів, а саме нестероїдних протизапальних препаратів, наприклад Ксефокаму. Такий комплекс підходів сприяє адекватному знеболюванню та можливості відмовитись від аналгезії наркотичними аналгетиками у 95,7 % хворих.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

29

Berezhnoj, A., and I. Kryzhanivskyi. "КОМПЛЕКС ЗАДАЧ СИСТЕМИ ПІДТРИМКИ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕННЯ НА ПЛАНУВАННЯ МАРШРУТІВ ПОЛЬОТІВ БЕЗПІЛОТНИХ ЛІТАЛЬНИХ АПАРАТІВ." Системи управління, навігації та зв’язку. Збірник наукових праць 1, no. 59 (February 26, 2020): 3–6. http://dx.doi.org/10.26906/sunz.2020.1.003.

Full text

Abstract:

Впровадження інформаційно-аналітичних систем у практику людської діяльності в умовах стрімкого розвитку інформаційних і телекомунікаційних технологій забезпечує рішення ключової для керівника задачі - здійснення ефективного управління в масштабах визначених повноважень. Використання в роботі сучасних технологій підтримки прийняття рішень дозволяє знизити ризики, які пов'язані з прийняттям необґрунтованих рішень, корегувати плани застосування безпілотних авіаційних комплексів в умовах мінливої обстановки і ситуаціях невизначеності. У статті доведено, що широке застосування безпілотних літальних апаратів дозволяє вирішувати різні задачі в умовах, у яких застосування пілотованої авіації недоцільно. Низька вартість, простота і доступність технології виробництва, тактико-технічні характеристики безпілотних літальних апаратів дозволяють використовувати їх для вирішення широкого спектру завдань, у тому числі з пошуку стаціонарних та динамічних об’єктів. Дані завдання вимагають ретельного планування маршрутів польотів безпілотних літальних апаратів для пошуку та моніторингу стану різних об’єктів, прийняття оптимальних рішень щодо дій з урахуванням різноманітних факторів впливу на безпілотний літальний апарат, формування управляючих рішень з високою оперативністю та обґрунтованістю, що може бути забезпечено створенням інтелектуальної системи підтримки прийняття рішення. Застосування безпілотних літальних апаратів передбачає виконання планування маршрутів польотів, що характеризується значною часовою та обчислювальною складністю. На теперішній час значна увага дослідників присвячена розробкам інтелектуальних систем підтримки прийняття рішення оператора безпілотного літального апарату по управлінню технічним засобом з урахуванням можливих впливів на апарат, однак моделі та задачі системи прийняття рішення на планування маршрутів безпілотних літальних апаратів не розкриті в у повній мірі. У статті розроблена структура комплексу задач планування маршрутів польоту безпілотного літального апарату, яку доцільно застосувати при створенні автоматизованої системи управління підрозділами безпілотних літальних апаратів

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

30

АНТОНЮК, Надія, and Надія ПУШКАР. "АКАДЕМІЧНА ДОБРОЧЕСНІСТЬ У ВІТЧИЗНЯНОМУ ОСВІТНЬОМУ ПРОСТОРІ: ПРИЧИНИ ПОРУШЕННЯ І ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ." Acta Paedagogica Volynienses 2, no. 1 (April 14, 2022): 10–16. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2022.1.2.2.

Full text

Abstract:

У статті акцентовано увагу на впровадженні та дотриманні фундаментальних цінностей академічної доброчесності всіма учасниками освітнього процесу, що мають стати пріоритетом у розвитку українського освітньо-наукового середовища. Адже велика кількість порушень академічної доброчесності, що спостерігається в освітньому процесі, призводить до появи істотних ризиків під час упровадження освітньої діяльності у вітчизняних закладах освіти. Така ситуація вкрай негативно позначається на результатах освітнього процесу, унормовуючи девіантну поведінку, знижуючи інтелектуальний і моральний потенціал суспільства. Тому нині академічна культура, письмо, доброчесність мають бути фундаментом утвердження цінності освіти загалом і стимулом її розвитку. Проведено дослідження етапів розвитку і становлення академічної доброчесності на інституційному і правовому рівнях на теренах світової і вітчизняної освіти. Проаналізовано суть дефініції «академічна доброчесність», види її порушень, фундаментальні цінності та принципи у нормативно-правових документах. Здійснено класифікацію причин академічного шахрайства учасниками освітнього процесу, описано загрози та наслідки таких дій для національної системи освіти у дослідженнях науковців. На основі проведеного аналізу виділено комплекс заходів, спрямованих на утвердження принципів академічної доброчесності у закладі вищої освіти. Під час роботи над науковою проблемою використано теоретичні методи дослідження, такі як аналіз і синтез (під час опрацювання наукових нормативних джерел із відповідної тематики), узагальнення і систематизація (під час структурування змісту матеріалу, наведення об’єктивних висновків і переконань), емпіричні методи дослідження (системне спостереження за навчальною діяльністю здобувачів у закладі вищої освіти, проведення з ними бесід із метою виявлення проявів, причин порушення академічної доброчесності, визначення комплексу заходів щодо їх подолання).

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

31

Яцишин, М., and Н. Яцишин. "Концепції та основні ідейні принципи соціального контролю." Історико-правовий часопис 15, no. 1 (February 18, 2021): 3–8. http://dx.doi.org/10.32782/2409-4544/2020-1/1.

Full text

Abstract:

У статті проаналізовані аспекти створення соціального механізму взаємодії суб'єктів громадянського суспільства з метою вирішення суспільно значущих завдань правопорядку, основою для розробки якого є соціальний контроль. У соціальному контролі за станом суспільних відносин виділені три найважливіші напрямки, а саме ретроспективний, превентивний і прогнозуючий контроль. Ретроспективний соціальний контроль показує спектр раніше розглянутих проблем, механізм їх вирішення і досягнутий результат. Цей контроль стає основою для більш поглибленої оцінки результатів у протидії різним правопорушенням. Превентивний соціальний контроль сприяє виробленню у громадян стереотипів поведінки, заснованих на суспільно значущих соціальних нормах, які в перспективі покликані допомагати членам соціуму орієнтуватися в різних життєвих ситуаціях, в них закріплюється морально-етичний і духовний досвід суспільного розвитку. Прогнозуючий соціальний контроль заснований на ідеї попередження порушень, практиці своєчасної реєстрації дій, що відхиляються від прийнятих норм, попереджувальному інформування про їх наслідки. Соціальний контроль являє собою комплекс процесів, покликаних забезпечити стійкість, згуртованість та об’єктивність в управлінні поведінкою соціальних груп, інститутів та індивідів. За допомогою соціального контролю створюється можливість фіксації ступеня відхилення різних поведінкових актів від встановлених суспільством норм. Проблематичність ідеї соціального контролю пов’язана з загальними недоліками суспільства, або ж низьким моральним рівнем конкретного соціального інституту чи групи населення. Якісний результат дії соціального контролю прямо пов'язаний зі ставленням та цілями владних структур. Принципи соціального контролю покликані сформувати правомірну, моральну, активну життєву позицію індивіда в суспільстві.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

32

КОНОНОВА, О. Є. "ПРОБЛЕМИ ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНИХ СТРАТЕГІЙ РОЗВИТКУ НА БУДІВЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ." REVIEW OF TRANSPORT ECONOMICS AND MANAGEMENT, no. 5 (21) (June 17, 2021): 95–100. http://dx.doi.org/10.15802/rtem2021/232999.

Full text

Abstract:

Мета. Метою даного дослідження виступає систематизація та оцінка характеру впливу проблем впровадження інноваційних стратегій розвитку на будівельних підприємствах. Методика. Розробка авторського підходу щодо оцінки складу та рівня впливу вказаних проблем передбачає використання: методу дерева рішень (приймається рішення стосовно вибору дій у разі отримання певних вихідних даних); методу систематизації (класифікуються вхідні та вихідні дані стосовно типу, складу проблем впливу); методу послідовного включення та виключення змінних (змінними є проблеми, які вводяться в оціночний комплекс і виключаються з його складу у разі втрати актуальності впливу); балового методу (оцінка впливу за балами (від 1 (мінімальне значення впливу) до 10 (максимальне значення впливу))). Результати. Здійснено огляд основних наукових підходів стосовно оцінки проблем впровадження інноваційних стратегій розвитку на будівельних підприємствах. Встановлено, що більшість із вказаних підходів не передбачають пряму оцінку складу проблем, їх застосовують переважно в цілях вивчення характеру впливу на стан впровадження інноваційних стратегій розвитку (в тому числі в розрізі функціонування будівельних підприємств). Розроблено авторський підхід, який дає змогу оцінювати склад проблем впливу на постійний динамічній основі та визначати їх дію на стан впровадження інноваційних стратегій розвитку будівельних підприємств. Керуючись методичним підходом проведено виявлення та оцінку проблем зазначеної категорії, серед яких виділено: ресурсну, організаційну, інвестиційну, кадрово-технологічну, законодавчу та контрольну проблеми. Наукова новизна зазначеної схеми оцінки полягає в тому, що вперше для цілей оцінки складу та рівня проблем впливу використано інтегровану комбінацію методу дерева рішень та математичного методу послідовного включення та виключення змінних, який дозволяє в рамках існуючих вхідних даних, умов розвитку досліджуваних суб’єктів оцінити характер вихідних даних змінних, і прийняти рішення стосовно їх дії на стан об’єктів (результату впровадження інноваційних стратегій розвитку). Практична значимість результатів дослідження полягає в тому, що авторська методика оцінки можуть бути використані вітчизняними будівельними підприємствами для здійснення виявлення та аналізу впливу проблем впровадження інноваційних стратегій розвитку.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

33

Pinchuk, Alina Aleksandrovna. "ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА В УКРАЇНІ." SCIENTIFIC BULLETIN OF POLISSIA, no. 2(18) (2019): 210–16. http://dx.doi.org/10.25140/2410-9576-2019-2-2(18)-210-216.

Full text

Abstract:

Актуальність теми дослідження. Прагнення побудови відкритої соціально-економічної моделі національного господарювання, інтеграційні процеси, діджиталізація зумовлюють актуальність проблем державного регулювання сталого розвитку сільського господарства на засадах генерації нових знань, інноваційних технологій і їх освоєнні у аграрному виробництві. Постановка проблеми. Сталий розвиток сільського господарства є системою узгоджених комплексних дій держави (інструментів, засобів, важелів, інститутів), орієнтованих на забезпечення його стійкого сталого розвитку з урахуванням умов цифровізації та специфічних особливостей функціонування. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Наукові погляди щодо регулювання розвитку сільського господарства на засадах сталості, значною мiрою представлені у наукових доробках таких вчених, як: А. Андрiйчук, I. Бланк, В. Лук’янова, А. Мазаракi, В. Маргасова, В. Нижник, В. Павлова, О. Пересада, В. Прокопенко, І. Ревак, П. Саблук, Г. Савiна, К. Шапошников, С. Шкарлет та iн. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Вивчення практики регулювання розвитку сільського господарства свідчать про те, що деякі аспекти теоретико-концептуального обґрунтування і методичного забезпечення державного регулювання сталого розвитку сільського господарства розроблені недостатньо й вимагають подальшого удосконалення. Постановка завдання. Метою статті є розробка практичних рекомендацій щодо функціонування системи державного регулювання сталого розвитку сільського господарства в Україні. Виклад основного матеріалу. У статті обґрунтовано, концептуальні уявлення про державне регулювання сталого розвитку сільського господарства в частині ідентифікації складових елементів (суб’єкти регулювання; нормативне, бюджетне, податкове та митне забезпечення; регулятори та інформаційне забезпечення), уточненні їхніх змістовно-функціональних характеристик з урахуванням вимог цифрової трансформації національного господарства. Висновки. Сформовано наукове підґрунтя для окреслення напрямів державного впливу на сільське господарство через комплекс регуляторних дій, орієнтованих на досягнення цілей сталого розвитку.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

34

Волкова, Тетяна Василівна. "Підготовка інженерів-педагогів з дисципліни “Комп’ютерні технології управління проектами”." New computer technology 5 (November 2, 2013): 17–18. http://dx.doi.org/10.55056/nocote.v5i1.56.

Full text

Abstract:

Дисципліна “Комп’ютерні технології управління проектами” є однією з основних у підготовці інженерів-педагогів за напрямом навчання 7.010104. “Професійне навчання. Комп’ютерні технології в управлінні та навчанні”.Поняття проект об’єднує різні види діяльності, які характеризуються низкою ознак, серед яких найбільш загальними є спрямованість на досягнення конкретної мети, певних результатів; координоване виконання взаємопов’язаних дій; обмеженість у часі з визначеним початком і закінченням виконання робіт. З точки зору системного підходу, проект розглядається як процес переходу з вихідного стану до кінцевого – результат за участю механізмів за умови дотримання обмежень. Управління проектами – методологія організації, планування, керівництва, координації трудових, фінансових та матеріально-технічних ресурсів упродовж проектного циклу, спрямована на ефективне досягнення його цілей шляхом застосування сучасних методів, техніки й технології управління.“Комп’ютерні технології управління проектами” – дисципліна, яка ґрунтується на системному підході, інтегрує спеціальні та загальнопрофесійні знання, вивчає організаційно-технологічний комплекс методичних, технічних, інформаційних і програмних засобів, спрямованих на підтримку і підвищення ефективності процесів управління проектом.Планування проекту – найбільш відповідальна частина управління проектом, оскільки на цьому етапі закладаються передумови для успішної реалізації проекту. Сутність планування полягає у визначенні цілей і способів їх досягнення на основі формування комплексу робіт, застосуванні методів і засобів здійснення цих робіт, ув’язці ресурсів, необхідних для їх виконання, узгодженості дій учасників проекту. Інформаційна система управління проектом – організаційно-технологічний комплекс методичних, технічних, програмних та інформаційних засобів, спрямований на підтримку і підвищення ефективності процесів управління проектом.Комп’ютерні технології управління проектом використовуються на таких етапах узагальненого життєвого циклу проекту: планування проекту: детальне планування комплексу робіт і ресурсів, аналіз термінів виконання проекту в цілому і окремих його стадій, ресурсне планування, аналіз і оптимізація графіка розподілу ресурсів проекту і витрат проекту; виконання проекту: контроль за ходом реалізації проекту, аналіз стану проекту, оперативне управління проектом, перепланування проекту.Основна мета планування полягає в побудові моделі реалізації проекту.Програма дисципліни включає теоретичні основи управління проектами і практичні завдання розробки проектів освітнього і виробничого призначення за допомогою прикладного програмного забезпечення Microsoft Office Project (www.microsoft.com/project).МодульІ. Теоретичні основи управління проектами (12 год.). Класифікація базових понять управління проектами. Системний підхід до аналізу організації управління. Методи управління проектами. Організаційні структури управління проектами. Розробка проектної документації. Оцінка ефективності проекту.МодульІІ. Методологія проектування (12 год.). Планування проекту: основні поняття й визначення, процеси і рівні планування. Початкова фаза проекту. Бізнес-планування. Моделі планування. Мережне планування. Ресурсне планування. Документування плану проекту.Модуль ІІІ. Прикладне програмне забезпечення управління проектом Microsoft Office Project (6 год.). Основи Microsoft Office Project. Налагодження параметрів проекту. Визначення календаря робочого часу. Управління файлами проекту. Створення і використання шаблонів.Практикум в Microsoft Office Project: проектування і планування електронного навчального курсу.Модуль ІV. Календарне планування (20 год.). Формування мети і складання попереднього плану робіт у поданні Gantt Chart. Створення ієрархічної структури етапів, зв’язків між етапами. Уведення вимог планування. Установлення зв’язків між задачами. Робота з обмеженнями задач. Переривання задачі. Створення і використання календаря задач. Перегляд плану. Робота з поданням Gantt Chart. Робота з поданням Calendar. Редагування проекту в поданні Network Diagram.МодульV. Ресурсне планування (16 год.). Визначення ресурсів і витрат. Визначення пула ресурсів. Сортування, групування та фільтрація ресурсів. Планування ресурсів. Розрахунок вартості проекту. Призначення ресурсів задачам. Призначення фіксованих витрат. Усунення проблем з призначенням ресурсів.МодульVІ. Оптимізація проекту. Налагодження MSProject (10 год.). Перегляд і корекція плану проекту. Друк звітів. Налагодження подання, таблиць, полів, фільтрів і груп; панелей інструментів, меню і форм.Самостійна робота (59 год.) передбачає виконання студентами індивідуальних та групових проектів за варіантами.Програма дисципліни “Комп’ютерні технології управління проектами” може бути використана як складова навчально-тематичного плану підготовки інженерів-педагогів комп’ютерних дисциплін, так і як самостійний спецкурс для менеджерів інформаційних систем у системі вищої професійної освіти.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

35

Фаріон, Олег. "МЕТОДИКА УПРАВЛІННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ОПЕРАТИВНИХ ПІДРОЗДІЛІВ ДЕРЖАВНОЇ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки 80, no. 2 (February 23, 2020): 186–95. http://dx.doi.org/10.32453/3.v80i2.198.

Full text

Abstract:

В науковій статті представлено типовий управлінський цикл та загальні функції управління інформаційно-аналітичною діяльністю оперативних підрозділів. На основі проведеного дослідження інформаційних потоків та процесів інформаційно-аналітичної діяльності оперативних підрозділів Державної прикордонної служби України розроблено методику управління нею. утність методики полягає у комплексному використанні окремих моделей і методів на певних етапах управління інформаційно-аналітичною діяльністю оперативних підрозділів. Сформовано алгоритм методики, зміст якого за послідовністю взаємозв’язаних способів та прийомів дозволяє здійснювати управління інформаційно-аналітичною діяльністю. Алгоритм методики управління інформаційно-аналітичною діяльністю складається з таких етапів: організація підготовки до виконання завдань; визначення мети; отримання початкових даних для управління; оцінка відповідності наявних вихідних даних для організації управління існуючим потребам; прийняття рішення; планування заходів інформаційно-аналітичної діяльності; визначення та постановка завдань; організація взаємодії та координації; контроль за виконанням завдань; всебічне забезпечення; аналіз результатів виконання завдань; оцінка стану та корегування заходів з управління. За допомогою розробленої методики та алгоритму керівникам оперативних підрозділів надається можливість проводити комплекс доцільних управлінських дій для ефективного супроводу виконання завдань з інформаційно-аналітичної діяльності.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

36

КУРАШКЕВИЧ, Андрій, and Михайло МЕДВІДЬ. "АНАЛІТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ КОМПЛЕКСУ ЗАДАЧ, ЩО ПОКЛАДАЮТЬСЯ НА МОБІЛЬНІ ПІДРОЗДІЛИ ДЕРЖАВНОЇ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки 83, no. 2 (February 21, 2021): 137–52. http://dx.doi.org/10.32453/3.v83i2.563.

Full text

Abstract:

Ефективне функціонування мобільних підрозділів Державної прикордонної служби України, а саме здатність захищати та надійно охороняти державний кордон, у тому числі і від проявів міжнародної організованої злочинності, у вигляді нелегальної міграції, контрабанди товарів, наркотиків, зброї, торгівлі людьми, потребує теоретичного обґрунтування їх діяльності та на цій основі розробки моделі, методики раціонального використання мобільних підрозділів по всій лінії державного кордону та на лінії розмежування. У статті досліджується питання аналізу завдань мобільних підрозділів Державної прикордонної служби України визначених нормативно-правовими актами, що регламентують їх діяльність. Проаналізовано порядок використання мобільних підрозділів Державної прикордонної служби України. Визначено завдання мобільних підрозділів Державної прикордонної служби України. Проведено систематизацію досвіду та обґрунтування необхідності застосування мобільних підрозділів Державної прикордонної служби України. Так проаналізувавши комплекс задач, що покладаються на мобільні сили Державної прикордонної служби України, у статті представлено варіант структурно-логічної схеми нормативно-правового обґрунтування відповідних завдань, які покладаються на мобільні прикордонні підрозділи. Запропонована структурно-логічна схема відображає відповідність визначених законодавством України завдань до мобільних підрозділів Державної прикордонної служби України. Наведено нормативно-правове обґрунтування завдань, які покладаються на мобільні прикордонні підрозділи. Виявлено об’єктивну необхідність у введенні нового завдання щодо реалізації «повітряного моніторингу обстановки на державному кордоні (в районі дій)».

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

37

Ragimova, A. B. "Політичний міф, міфологізація сучасного суспільства за допомогою соціальних мереж." Науково-теоретичний альманах "Грані" 21, no. 4 (May 6, 2018): 18–24. http://dx.doi.org/10.15421/171852.

Full text

Abstract:

Проаналізовано основні підходи науковців до визначення поняття «політичний міф» та запропоноване власне визначення даного поняття. На думку автора, політичний міф – це комплекс інструментів, які застосовуються із урахуванням людських слабкостей та емоційних переживань та спрямовані на досягнення особистих цілей представників політичного сектору держави у сфері реалізації політичних цілей або в контексті інформаційних війн. Охарактеризовано політичні рівні, на яких виникають та існують політичні міфи. З’ясовано, що масова культура виникла не тільки як противага елітарній, а ще й створила свого споживача – усереднену й невибагливу масову людину, яка характеризується такими ознаками: кількісна перевага, територіальна неоднорідність людей, гетерогенність, анонімність безлічі індивідів, відсутність структурної організації, визнаного лідера і визначеної програми соціальних дій, схильність до навіювання. Визначено, що у сучасному суспільстві ЗМІ виконують низку функцій, важливими серед яких є: комунікативна, інформаційна, ретрансляційна, пропагандистська. Проаналізовано структуру вподобань українських громадян щодо вибору соціальних мереж та визначено, що у 2017 році українці надавали перевагу таким соціальним мережам, як Facebook (51.96%), Twitter (32.05%). Проаналізовано види політичних міфів: міф «про рятівника-месію», міф «про змову», міф «випробування долі», міф «про доброзичливе співтовариство». Охарактеризовано сучасні прояви політичної міфологізації сучасного суспільства за допомогою соціальних мереж.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

38

С. Ф. Гасанова and Е. Н. Лысенко. "Особливості прояву спеціальної працездатності у кваліфікованих жінок-боксерів в анаеробних умовах виконання навантажень." Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, no. 2 (September 29, 2017): 46–54. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2017.2.46-54.

Full text

Abstract:

Мета. Визначити особливості реалізації спеціальної працездатності в анаеробних умовах, а також особливості її функціонального забезпечення у кваліфікованих жінокбоксерів, які демонструють високий спортивний результат. Методи. Для оцінки спеціальної витривалості жінок-боксерів використовували метод хронодинамометрії і ударний динамометр «Спудерг-10». Для оцінки реакції кардіореспіраторної системи під час виконання тестів використовували портативний ергоспірометричний комплекс «Meta Max 3B» (Cortex, Німеччина). Результати. У кваліфікованих жінок-боксерів – лідерів у спортивній команді – відзначається найбільший рівень анаеробної креатинфосфатної й анаеробної гліколітичної працездатності. Для формування високого темпу нанесення ударів навіть при короткочасній роботі анаеробного креатинфосфатного характеру найбільш сприятливим є економний тип дихальної реакції, а також більший рівень виділення СО 2 у відновному періоді. При демонстрації вищого рівня спеціальної працездатності у відновному періоді у спортсменок відмічається вищий рівень реакції кардіореспіраторної системи як результат компенсаторної реакції, спрямованої на усунення прогресуючого ацидозу, і як показник більшої частки участі аеробних процесів в енергозабезпеченні. Висновки. Для прояву високої спеціальної працездатності і високої ефективності змагальної діяльності в жіночому боксі більше значення має більший темп ударних дій при меншій силі одиночного удару. Це висуває підвищені вимоги до рівня аеробних можливостей жінок-боксерів і рівня їх загальної витривалості.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

39

Гринченко, І. Б., О. В. Різник, В. В. Лисенко, В. М. Ковєря, and Т. В. Карпунець. "ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ФІЗИЧНОЇ Й ТЕХНІЧНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ ЮНИХ ГАНДБОЛІСТІВ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ РУХЛИВИХ ІГОР." Педагогіка та психологія, no. 63 (April 2020): 32–42. http://dx.doi.org/10.34142/2312-2471.2020.63.04.

Full text

Abstract:

Статтю присвячено дослідженню ефективності фізичної та технічної підготовленості юних гандболістів 10-11 років засобами рухливих ігор, ігрових вправ та естафет на етапі початкової підготовки. У роботі стверджується, що для підвищення фізичної і технічної підготовленості юних гандболістів необхідно правильно підібрати комплекс ігор, вправ, прийомів. З’ясовано, що такі комплекси викликають у дітей ігровий азарт, захоплюють своєю напругою й пристрастю, викликають додаткові позитивні психологічні емоції, сприяють формуванню у юних спортсменів можливості творчих, імпровізаційних дій на спортивному майданчику. Рухливі ігри доцільно підбирати з метою організації розминки, для розвитку сили, швидкісних якостей та швидкості рухів, для тренування спритності, витривалості й гнучкості. Різноманітність комбінацій, застосовуваних на тренуваннях з рухливих ігор з фізичного навантаження і координаційної складності взаємодії учасників має бути доступною. Головна відмінність застосування рухливих ігор на заняттях з юними гандболістами полягає в тому, що заняття сприймаються з величезною радістю, проходять з більшою віддачею і на високому емоційному рівні. У роботі пропонується авторська методика, яка передбачала впровадження в навчально-тренувальний процес юних гандболістів 10-11 років, групи початкової підготовки (експериментальної групи), рухливих ігор, естафет та ігрових завдань. Методика впроваджувалася протягом 9 місяців (74 заняття), 3 рази на тиждень, тривалістю 20 хв. Особливістю авторської методики було те, що ігри поділялися на дві групи: перша група – рухливі ігри для розвитку основних фізичних якостей юних І.Б. Гринченко, О.В. Різник, В.В. Лисенко, В.М. Ковєря, Т.В. Карпунець 33 гандболістів; друга група – рухливі ігри для відпрацювання технічних і тактичних навичок гри. Після проведення експерименту з’ясувався статистично значимий приріст показників рівня фізичної підготовленості, що зафіксовано тільки у випробовуваних експериментальної групи, які займалися за авторською методикою. Крім визначення показників фізичної підготовленості гандболістів за результатами тестування здійснювався аналіз технічної підготовленості обстежуваних, що виявило також достовірний приріст.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

40

Бойчук, І. В. "ВПЛИВ КОМПЛЕКСУ МАРКЕТИНГУ НА ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ КОНКУРЕНЦІЇ." Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, no. 60 (July 3, 2020): 68–74. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2020-60-11.

Full text

Abstract:

Статтю присвячено обґрунтуванню теоретичних положень та поданню практичних рекоменда-цій щодо визначення впливу комплексу маркетингу та окремих його елементів на вдосконалення діяльності під-приємства в умовах посилення конкуренції для отримання ним конкурентних переваг на ринку. Актуальність дос-ліджуваної теми пов’язана з тим, що в умовах сьогодення можливості маркетингової діяльності суб’єктів еко-номіки суттєво залежать від їхнього вміння якісно формувати маркетинг-мікс і підбирати окремі його складові для забезпечення швидкого реагування на конкурентне середовище. На основі узагальнення наукових публікацій і з врахуванням прикладних умов реалізації стратегічних підходів підприємств на засадах конкуренції виявлено, що вона є потужним інструментом формування цивілізованих ринків і змушує підприємців розширювати власне ви-робництво, покращувати якість продукції, знижувати собівартість товарів, орієнтуватися на соціально-економічні запити сучасного споживача. Зазначено, що саме комплекс маркетингу розглядають як основу органі-зації управління підприємством і прийняття зважених рішень з орієнтиром на врахування ринкового попиту і стану конкурентної боротьби. Доведено, що для забезпечення цілісного характеру маркетингового впливу на ринкове становище фірми потрібно розглядати предмет конкуренції з позицій товару (послуги) і з погляду спо-живача, чим обумовлений вибір різних методів конкурентної боротьби для привернення потенційної клієнтури. Обґрунтовано, що зважені рішення про структуру та наповнення маркетингового комплексу базуються на кра-щому розумінні потреб цільового споживача і тих критеріїв, якими він керується, приймаючи рішення про вибір однієї з конкуруючих пропозицій. Серед критеріїв вибору товару клієнти аналізують економічні та психологічні параметри, які напряму пов’язані з формуванням конкурентного маркетинг-міксу. Вказано на необхідність роз-робки товарної політики фірми з орієнтацією на набір товарів і послуг, які пропонуються цільовому ринку; їхню якість, кількість і відповідність потребам споживачів; додаткову користь, яку вони пропонують клієнту на противагу товарам-конкурентам; частоту оновлення номенклатури, упаковку і бренд продукції загалом. Запро-поновано враховувати рівні “товарної цибулини” при виборі маркетингової стратегії продукту для узгодження стратегічних рішень і тактичних дій щодо визнання товару цільовим ринком і забезпеченні його конкуренто-спроможності. Процес визначення ціни на товар як елементу маркетингу необхідно узгоджувати зі стратегіч-ними цілями діяльності підприємства, попитом на його продукцію, ціновою політикою основних конкурентів, рівнем доходів населення й іншими важливими чинниками оточуючого середовища. Особлива увага приділяється типу конкурентного ринку, що визначає специфіку цінової поведінки на ньому і стає основою розробки комплексу маркетингу. На цій основі рекомендовано формувати маркетингову політику ціноутворення та використовува-ти ціновий фактор як ефективний засіб конкурентної боротьби. Показано вагомість місця як складової комплек-су маркетингу, що забезпечує систему збуту товарів і гарантує доступність продукції для потенційних спожи-вачів. Запропоновано створення такого виду корисності для цільової клієнтури, як зручність місця купівлі това-ру, що забезпечить реалізація маркетингової стратегії розподілу та збуту на більш високому рівні в порівнянні з фірмами конкурентів. Доведено доцільність проштовхування продукції підприємства на основі інформування, переконання і впливу на рішення про купівлю, з фокусуванням на її перевагах над конкуруючими товарами. В скла-ді маркетингової стратегії просування потрібно враховувати співвідношення її важливих елементів, а саме: реклами, заходів із стимулювання збуту, персонального продажу і пропаганди. Окремо розглянуто вплив на кон-курентні позиції підприємства рекламування товарів як важливого засобу комунікації з цільовою аудиторією. Визначено специфіку застосування різних засобів стимулювання збуту, особистого продажу і PR-заходів із вра-хуванням потреб споживачів і рівня їхньої прихильності. Вказано на важливість забезпечення балансу всіх скла-дових комплексу маркетингу в діяльності підприємства, що є підґрунтям для сильних позицій підприємства і формування конкурентних переваг, що має практичну цінність. Запропоновано поєднувати методи цінової і неці-нової конкуренції в маркетинговій діяльності.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

41

Удовика, Л., and В. Новоселова. "ПРИРОДА І ЗМІСТ ДОВІРИ ДО СУДОВОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ КРІЗЬ ПРИЗМУ СВІТОВОГО ДОСВІДУ." Юридичний вісник, no. 4 (October 6, 2021): 127–42. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i4.2225.

Full text

Abstract:

Статтю присвячено визначеннюприроди і змісту довіри до судовоївлади в контексті світового досвідуяк підґрунтя відновлення довіри досудової влади в Україні. Обґрунто-вано, що довіра до судової влади –це складне та комплексне явище,яке має соціальну, етичну, куль-турно-цивілізаційну, психологічну,когнітивну, правову природу, відо-бражає сприйняття і ставленнясуспільства, соціальної групи, інди-віда до діяльності органів судовоївлади, судових рішень, сформованена основі оцінки її діяльності тапереконаності в істинності і пра-вильності професійних, етичних,соціально-психологічних дій суддів,правосудності їхніх рішень, та єдобровільним свідомо-позитивнимставленням, моральною або дієвоюпідтримкою судової влади нині тав майбутньому. В якості комплекс-ного явища довіра до судової владимає інструментальну, соціальну івласну цінність. Інструментальнацінність довіри до судової владиполягає в тому, що, маючи довірудо судової влади як складник пра-вової культури, людина та суспіль-ство вибудовують свою поведінкувідповідно до встановлених пра-вил і вимог, у разі необхідності всудовому порядку захищають своїправа та інтереси, виконуютьсудові рішення. Водночас особли- вості та відмінності національної правової системи, правової куль- тури суспільства накладають від- биток як на форми нормативності, так і на процесуальний характер її забезпечення. Соціальна цінність довіри до судової влади полягає в тому, що вона втілює загальне сприйняття і ставлення громадян та суспільства загалом, сприяє більш ефективній діяльності судо- вої влади, ефективній комунікації між суспільством і судовою вла- дою. Соціальна цінність довіри до судової влади визначається її здат- ністю спонукати осіб до судовоговирішення правових конфліктів.Власна цінність довіри до судовоївлади полягає в тому, що довірадо судової влади виступає як кри-терій, показник і загальне мірилоефективності діяльності судовоївлади, правосудності її рішень.Високий рівень довіри громадян ісуспільства до судової влади надаєїй простір для незалежності, про-зорості, гласності, відкритості,здійснення заходів, спрямованих напідвищення ефективності, набли-ження до європейських стандартівсудочинства.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

42

Терешенко Н. В. and Медвідь Т. А. "ПЛАСТИЧНА КУЛЬТУРА ЯК КОМПОНЕНТ ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ-ХОРЕОГРАФА." ПЕДАГОГІЧНИЙ АЛЬМАНАХ, no. 50 (January 22, 2022): 138–47. http://dx.doi.org/10.37915/pa.vi50.316.

Full text

Abstract:

У статті розглядаються педагогічна майстерність як аспект підготовки педагогів-хореографів. Авторами зазначено, що педагогічна майстерність – це комплекс властивостей особистості, що забезпечує самоорганізацію високого рівня професійної діяльності на рефлексивній основі.Одним з важливих чинників педагогічної майстерності є реальна дійсність, життєві спостереження.Важливу роль відіграє здатність учителя, особливо вчителя-хореографа, проявляти свій внутрішній світ, зробити його чуттєвим і привабливим. Для передачі своїх почуттів учитель використовує жести, міміку, виразну позу, тобто індивідуальну пластику.Серед розмаїття професійно-культурного потенціалу майбутнього вчителя хореографії особливе місце належить пластичній культурі, яку ми відносимо до показників педагогічної майстерності.Пластична культура – поняття, що включає в себе знання про якості організму, навички й уміння, на основі яких при виникненні правильного самопочуття може виникнути органіка фізичних дій. Це поняття втілюється в гармонійності та виразності рухів і, що головне, у майстерному володінні тілом.Важливою характеристикою пластичності вчителя є її мелодійність. Почуття пластичності складається з навичок, які формуються в процесі «переживання» руху. Це означає, що рухи й жести повинні гармоніювати з його зовнішністю, мовою, відповідати темі й стилю спілкування, а не дратувати чи викликати кепкування. Перше, що привертає увагу учнів у пластиці вчителя, – це постава, а потім невербальні засоби спілкування – міміка, пантоміміка. Постава – це звичне положення тіла, коли людина стоїть, ходить, сидить. Складовою постави є поза. Поза – є важливою частиною загального враження про вчителя не тільки з точки зору емпатії, але й з точки зору його особистого стануУ процесі педагогічного спілкування пластична культура виконує такі функції: мотивуюча, мобілізуюча, атрактивна (притягальна) та інтерактивна. Комплексно всі ці функції повинні допомагати викладачеві впливати на соціально-психологічний механізм сприйняття його як особистості. Досліджуючи пластичну культуру вчителя хореографії, авторки визначили її головні структурні елементи: технічна майстерність, особистісні якості, художнє виконання.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

43

Шишанов, Михайло, Ігор Кондратюк, and Андрій Веретнов. "МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ КОМПЛЕКСНОГО ОБҐРУНТУВАННЯ ВИМОГ ДО ВІДНОВЛЮВАЛЬНОСТІ СКЛАДНИХ ТЕХНІЧНИХ СИСТЕМ." Сучасні інформаційні технології у сфері безпеки та оборони 40, no. 1 (June 9, 2021): 85–94. http://dx.doi.org/10.33099/2311-7249/2021-40-1-85-94.

Full text

Abstract:

У статті розглянуті методичні основи комплексного обґрунтування вимог до відновлювальності складних технічних систем військового призначення. Запропоновано порядок проведення комплексної оцінки можливості відновлення складних технічних систем військового призначення. Показано, що з метою вирішення цього завдання необхідно вирішити цілий комплекс задач. До основних з яких відносяться: аналіз виходу з ладу (втрата працездатності) складних технічних систем військового призначення. Для чого необхідно провести декомпозицію; аналіз ураження складних технічних систем військового призначення при використанні за призначенням в ході ведення бойових дій; аналіз особливостей відновлювального ремонту та можливостей ремонтних органів; обґрунтування взаємозв’язку між ураженістю, живучістю складних технічних систем військового призначення та їх відновлюваністю; обґрунтувати необхідність внесення змін у нормативну документацію при обґрунтуванні вимог до відновлювальності складних технічних систем військового призначення. Вирішення цих задач, як показано у статті, може бути на основі системного підходу, який і покладений в основу статті, результатами якої є: запропонована класифікація можливих пошкоджень складних технічних систем військового призначення в процесі експлуатації; розглянута методика функціонально-морфологічної декомпозиції складних технічних систем військового призначення; розглянуті основні особливості відновлювального ремонту складних технічних систем військового призначення; визначено взаємозв’язок відновлювальності та живучості складних технічних систем військового призначення. Показано, що розглянуті методичні основи являються основою для обґрунтування вимог до ремонтопридатності складних технічних систем військового призначення.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

44

Shcherbakova, A. S., and O. Yu Suduk. "СОЦІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЯК КОМПОНЕНТ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ." Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 2, no. 94 (June 25, 2020): 242. http://dx.doi.org/10.31713/ve2202122.

Full text

Abstract:

В статті обґрунтовано, що соціальна відповідальність має тісний зв’язок із конкурентоспроможністю підприємства. Питання впровадження соціальної відповідальності бізнесу розглянуто не тільки з точки зору проблем соціальної сфери суспільства та необхідності забезпечення соціальних гарантій працюючого населення, а й з позиції використання соціальної відповідальності бізнесу для створення конкурентних переваг для окремого підприємства, налагодження зв’язків з громадськістю та органами центральної і місцевої влади, підтримання позитивного іміджу компанії. В статті проведений аналіз підходів до визначення поняття «соціальна відповідальність». Підкреслено необхідність збалансування соціальних зобов’язань компанії, оскільки вони можуть бути чинити як позитивний, так і негативний вплив на конкурентоспроможність організації. Встановлено, що поняття «соціальна відповідальність» має різне тлумачення в різних наукових роботах, законодавчих актах і нормативних документах і за своєю суттю охоплює багатогранні аспекти ведення бізнесу. Авторами запропоновано визначення конкурентоспроможності та конкурентним перевагам, деталізовано склад техніко-економічних, комерційних та нормативно-правових факторів, що обумовлюють конкурентоспроможність кожного підприємства. Авторамизапропоновано комплекс мотиваційних факторів впровадження соціальної відповідальності на підприємстві. Дано опис базового інструментарію впровадження концепції соціальної відповідальності бізнесу, використання якого у різних комбінаціях дозволить кожному управлінцю знайти необхідну комбінацію дій та мотивів створення соціально відповідального бізнесу свого підприємства. Обґрунтовано, що зусилля із просування соціально або суспільно відповідальних кроків є рентабельними, вигідними, з одного боку, вони підвищують прибуток, а з іншого – збагачують підприємство новими стратегічними компетенціями.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

45

Валльє, Олег Едуардович, Олександр Петрович Свєтной, and Вадим Григорович Страхов. "Деякі погляди на шляхи удосконалення педагогіки вищої школи." Theory and methods of learning fundamental disciplines in high school 1 (November 16, 2013): 63–64. http://dx.doi.org/10.55056/fund.v1i1.150.

Full text

Abstract:

Учбовий процес будь-якої педагогічної системи повинен мати чіткий психолого-педагогічний напрямок, бути логічно завершеним як в цілому, так і в окремих блоках (темах), сприяє оволодінню студентами такої системи знань, норм, цінностей, яка дозволить йому сформуватись як творчій особистості.Таким чином, якщо викладач, який проводить учбовий процес за цією або іншою системою, чітко додержується обов’язкових умов організації учбової діяльності на основі орієнтирів, які являють собою докладно і конкретно сформульовані учбові цілі, забезпечує виконання студентами перевірочних робіт після вивчення кожної учбової одиниці, оголошує підсумки цієї роботи, проводить підсумковий контроль, або, інакше кажучи, планує роботу студентів у канонічній дидактичній послідовності: визначення мети, подання інформації, контроль та корекція, причому викладач виконує все на високому науково-методичному рівні – то ефективність функціонування будь-якої педагогічної системи буде високою.Відмітимо, що продуктивність, ефективність діяльності викладача у значній мірі визначається не характером структури тієї чи іншої педагогічної системи, а рівнем того інтегрованого показника, який ми звемо педагогічною майстерністю, та який вміщує великий комплекс психолого-педагогічних характеристик.На наш погляд, до принципово іншого бачення шляхів змісту і відповідно структури учбового процесу може привести інверсія базового поняття у системі освіти, поняття, яке може бути означене, як “навчити”. Зміст його складається у повідомленні трансляції деяких знань та навичок. В такому випадку основним елементом системи “викладач – студент” є викладач, який транслює знання на студента, а також здійснює оцінку та корекцію їх засвоєння. Якщо основну роль в системі “викладач – студент” грає комплекс учбових дій студента – “вивчити”, то і структура учбового процесу повинна представляти один блок – блок “вивчення предмета”, структура якою є сполукою “під блоків”, які забезпечують вивчення предмета, контроль та корекцію знань, а також інші психолого-педагогічні функції. Тобто, майбутня педагогіка повинна здійснити інверсію базових понять: від навчання предмета до “вивчення предмета”. В цьому разі викладач повинен в основному виконувати не навчаючі функції, а мотивуючі та контрольно-коригуючі. Саме в цьому випадку учбовий процес повинен мати максимальну диференціацію-індивідуалізацію, оскільки процес вивчення предмета є суворо індивідуальним.Така інверсія, від “навчання” до “вивчення” є високо ефективною в системі підготовки сучасних спеціалістів і саме такий підхід може бути реалізованим у модульно-розвиваючому навчанні у вузі.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

46

Sazonets, I. L., and V. V. Dzhyndzhoian. "СОЦІАЛЬНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ САНАТОРНО-КУРОРТНИХ ПІДПРИЄМСТВ." Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 2, no. 90 (October 2, 2020): 188. http://dx.doi.org/10.31713/ve2202018.

Full text

Abstract:

У статті виявлено соціальний потенціал та перспективи функціонування санаторно-курортних підприємств. Установлено, що демографічна ситуація в країні визначає значущість санаторно-курортної діяльності в збереженні і поліпшенні здоров’я, підвищенні якості життя і трудового потенціалу населення. Доведено, що ступінь задоволення попиту на санаторно-оздоровчі послуги обумовлюється формуванням пропозиції на дані послуги і санаторно-курортний продукт, які залежать від наявних можливостей або потенціалу організацій регіонального санаторно-курортного комплексу. Констатовано, що поняття «потенціал» в загальновизнаному сенсі відповідно до тлумачення сучасних енциклопедичних словників означає «джерела, можливості, засоби, запаси, які можуть бути використані для вирішення будь-якої задачі, досягнення певної мети, можливості окремої особи, суспільства, держави в певній галузі (наприклад економічний потенціал)». Резюмовано, що оцінка економічного потенціалу повинна розглядатися як комплексна система дій, що забезпечує розробку взаємозалежних управлінських рішень, які не суперечать один, кожне з яких вносить свій внесок в результативність всієї системи управління регіональним санаторно-курортним комплексом.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

47

Коркішко, Артем Володимирович, Олена Геннадіївна Коркішко, and Світлана Анатоліївна Саяпіна. "ІНТЕЛЕКТ-КАРТА ЯК ЗАСІБ СИСТЕМАТИЗАЦІЇ ЗНАНЬ З ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОГО ІМІДЖУ МАГІСТРІВ ПЕДАГОГІКИ ВИЩОЇ ШКОЛИ." Information Technologies and Learning Tools 79, no. 5 (October 28, 2020): 229–41. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v79i5.3021.

Full text

Abstract:

Статтю присвячено проблемі застосування в навчальному процесі вищої школи інтерактивного способу систематизації знань щодо формування професійного іміджу магістрів педагогіки вищої школи – інтелект-карт. Зазначено, що використання інтелект-карт під час вивчення курсу «Професійний імідж викладача вищої школи» зараз актуальне, оскільки робить процес навчання творчим і захоплюючим, дозволяє вирішити низку педагогічних завдань іміджевого спрямування, виконати роботу науковим способом і більш ефективно, наочно представити великий обсяг інформації, спростити аналіз даних та їх запам’ятовування, справлятися з інформаційним потоком, керувати та структуризувати його, використовуючи весь свій творчий потенціал; актуалізує певний комплекс знань, який необхідно засвоїти при вивченні курсу, забезпечує інтенсифікацію навчання з урахуванням зорового сприйняття, образного уявлення знань і навчальних дій, підвищує іміджеву грамотність і візуальну культуру, а також вдало поєднує навчальну, аналітичну діяльність, що, безумовно, є діяльним і ефективним у реалізації сучасних завдань системи освіти. Розкрито етапи роботи щодо створення інтелект-карти «Структура формування професійного іміджу викладача»: теоретичний блок (виділення структурних компонентів професійного іміджу викладача, ознайомлення з концепцією радіантного мислення та практичними рекомендаціями із складання інтелект-карт, обговорення основних правил створення інтелект-карти), практичний блок (апробація – складання інтелект-карти «Структура формування професійного іміджу викладача» магістрами ПВШ, аналіз – презентація інтелект-карт студентами, обговорення їхнього змісту та оформлення, рефлексія – самоаналіз діяльності). Зроблено висновок про те, що використання інтелект-карт дозволяє визначити власні цілі та життєві цінності, розпочати шлях безперервного самоаналізу протягом життя, усвідомити власні сильні й слабкі сторони як фахівця, розробити план із самовдосконалення професійного іміджу.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

48

Lekhmak, Ya B., I. V. Kubarieva, L. A. Karpenko, and V. V. Horbanyov. "ДОСЛІДЖЕННЯ ІСТОРИЧНИХ АСПЕКТІВ СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ ВІЙСЬКОВОЇ ФАРМАЦІЇ В УКРАЇНІ." Фармацевтичний часопис, no. 2 (July 14, 2021): 87–96. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2021.2.12124.

Full text

Abstract:

Мета роботи. Здійснити дослідження основних етапів становлення та розвитку військової фармації (ВФ) в Україні в історичному аспекті. Матеріали і методи. Методологічну основу дослідження складають принципи історизму, об’єктивності і системності. У роботі використано комплекс загальнонаукових та спеціальних методів: теоретичний, історичний, метод узагальнення, систематизації даних, порівняння, методи вивчення літературно-історичних джерел та аналізу й ін. Результати й обговорення. Становлення і розвиток ВФ у різних країнах світу значною мірою пов’язані зі створенням армій і веденням бойових дій. На території нашої держави ВФ як самостійна галузь знань сформувалася лише у XVII ст., що пов’язано з діяльністю Аптекарського приказу у Російській імперії, одним із основних завдань якого було медичне та лікарське забезпечення армії. Відгалуженню ВФ в окрему дисципліну сприяла діяльність таких видатних вчених, як О. Нелюбін, С. Пржибитек, М. Пирогов та ін. Національний фармацевтичний університет відігравав провідну роль у розвитку ВФ як в освітянському, так і в науковому напрямку, за радянських часів та в новітній історії України. На сьогодні освітньо-науковим центром підготовки військових провізорів в Україні є Українська військово-медична академія. Висновки. У статті проаналізовано історичні аспекти становлення та розвитку ВФ в Україні. Визначено дев’ять основних етапів становлення ВФ, сформульовано основні фактори впливу, характеристики та напрямки її розвитку. За результатами наукового узагальнення історичного досвіду представлено вагомі здобутки вітчизняної ВФ в освітянському, науковому та практичному напрямках, зазначено роль і місце видатних особистостей у формуванні ВФ.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

49

Саковський, А. А. "НАДАННЯ ДОРУЧЕНЬ ЯК ФОРМА ВЗАЄМОДІЇ СЛІДЧОГО З ПРАЦІВНИКАМИ ОПЕРАТИВНИХ ПІДРОЗДІЛІВ." Знання європейського права, no. 1 (March 27, 2022): 110–13. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i1.331.

Full text

Abstract:

У статті досліджено наукові та практичні проблеми спільної діяльності слідчого з оперативними підрозділами під час виконання останніми доручень щодо проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, а також оперативно-розшукових заходів під час розслідування кримінальних проваджень. З’ясовано стан наукових досліджень проблем взаємодії слідчого з оперативними працівниками та висвітлено теоретичні передумови формування поняття взаємодії. Систематизовано наукові підходи до визначення основних критеріїв, які дозволяють схарактеризувати взаємодію як: спільну комплексну діяльність взаємно не підпорядкованих служб і підрозділів, спрямовану на вирішення загальних завдань; спільні погоджені дії на підставі нормативно-правових положень, спрямовані на запобігання або розкриття злочинів, а також розшук злочинців, що втекли або переховуються; спільну діяльність не підпорядкованих по службі оперативних підрозділів для максимальної концентрації спільних сил і засобів з метою найбільш ефективного вирішення тактичних завдань; спільні комплексні або узгоджені за часом та місцем дії оперативних підрозділів, спрямовані на вирішення спільними зусиллями завдань під час протидії злочинності; спільну концентрацію сил, засобів і методів для досягнення поставленої мети та здійснення відповідних спільних заходів. Проаналізовано нормативно-правові акти, які регламентують організаційно-тактичні засади взаємодії слідчого та працівників оперативних підрозділів під час розслідування та запропоновано найбільш ефективні шляхи оптимізації такої діяльності. Сформовано критерії, яким повинно відповідати доручення слідчого, а також окреслено законодавчі підстави взаємодії оперативних підрозділів з іншими суб’єктами під час документування правопорушень.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

50

Іванов, В. С., С. А. Шнайдер, О. В. Деньга, and Є. К. Ткаченко. "КОРЕКЦІЯ КОМПЛЕКСАМИ АНТИГИПО-КСАНТІВ І АНТИОКСИДАНТІВ СТАНУ УБОЩЕЛЕПНОЇ СИСТЕМИ І ТКАНИН РО-ТОВОЇ ПОРОЖНИНИ ЩУРІВ В УМОВАХ ДІЇ ГІПОКСІЇ ТА КАРИЕСОГЕННОГО РА-ЦІОНУ." Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 111, no. 2 (May 27, 2021): 16–22. http://dx.doi.org/10.35220/2078-8916-2020-36-2-16-22.

Full text

Abstract:

Мета – вивчення впливу комплексу дієтичних доба-вок, що містять бурштинову кислоту і гліцин, на стан зубощелепної системи і тканини ротової поро-жнини щурів в умовах дії внутрішньоутробної гіпок-сії і карієсогенного раціону. Матеріали та методи. Об'єктами дослідження були 57 білих щурів лінії Вістар. У 4-х групах у щурів-самок протягом 10 днів вагітності відтворювали тканинну гіпоксію. Після народження щурят в 1-міс віці са-джали на карієсогенний раціон. У продовженні 30 днів щури на фоні отриманих експериментальних впливів отримували per os розчини суміші комплексів дієтичних добавок «Бурштинова кислота» і «Гліцин».Висновки. Результати проведених досліджень щодо впливу сумісної дії бурштинової кислоти і гліцину в умовах відтворення гіпоксії і утримання потомства від цих щурів на карієсогенному раціоні продемонст-рували значну карієс-профілактичну і пародонто-протекторну дію.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

Journal articles on the topic 'Комплекс дій'

Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles