Academic literature on the topic 'Компетенція термінологічна'

Структура системи стандартів вищої освіти являє собою ієрархічну сукупність взаємопов’язаних стандартів, що встановлюють вимоги до змісту, обсягу та рівня якості вищої освіти. Сучасні працівники медичної галузі повинні мати міцні знання й уміння, навички, професійні якості та психолого-педагогічні здібності, що дають змогу знаходити оптимальні, самостійні рішення в нестандартних ситуаціях. У таких умовах лише професійно підготовлений лікар може вийти за межі незапланованого, наднормативного й ухвалити правильне, обґрунтоване рішення, а також нести за нього відповідальність. У статті розглянуто педагогічну проблему формування професійної компетентності майбутніх лікарів у медичних закладах вищої освіти. Окреслено термінологічну компетентність майбутніх лікарів як сформовану здатність доцільно використовувати фахові терміни під час професійної діяльності, розуміти й використовувати професійні висловлювання у різноманітних ситуаціях професійного спілкування з обов’язковим використанням фахової лексики, спираючись на досвід, отриманий під час навчання в університеті, та мотивуючи себе особистісною відповідністю обраному фаху і високими результатами у професійній діяльності. Термінологічна компетентність необхідна для професійної діяльності фахівця, вона міцно прив’язана до професії кожної галузі, визначаючи інваріантну частину базової компетентності фахівця. Зроблено наголос на тому, що сучасні навчальні програми, які впроваджені внаслідок реформи медичної освіти, побудовані не лише за принципом здобуття знань та умінь, а й набуття компетенцій. З’ясовано, що якість вищої медичної освіти встановлюється на основі професійної компетентності. Окреслено також теоретичні аспекти цієї проблеми. Дослідження довело необхідність розробки методичних матеріалів для цілеспрямованого формування професійної підготовки майбутніх лікарів.

Сучасний стан міжнародних зв’язків України у різноманітних сферах діяльності людства, прагнення до виходу у європейський простір, вступу до НАТО, сучасні військові виклики на сході України, політичні, соціально-економічні та культурні реалії потребують подальших трансформацій та розвитку у сфері вивчення іноземних мов. Статус англійської мови, як мови міжнародного спілкування, має тенденцію до постійного зростання. У контексті нових стандартів іншомовної підготовки курсантів Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького (далі – НАДПСУ) виникає нагальна потреба удосконалення формування професійної іншомовної комунікативної компетентності фахівця, який в ході виконання службових завдань, буде використовувати іноземні мови. Незважаючи на велику кількість наукових досліджень, присвячених методичним аспектам вивчення професійної термінології, необхідно констатувати факт, що термінології прикордонної служби, її лексико-семантичної особливості та методиці навчання термінологічним словосполученням увага майже не приділялась. Актуальність статті полягає у нагальній потребі володіння англійською мовою представниками Державної прикордонної служби України (далі – ДПСУ), які виконують службове завдання у міжнародних пунктах пропуску через державний кордон, приймають участь у міжнародному співробітництві з колегами країн ЄС, США та іншими країнами. Комунікативна стратегія та здійснення комунікативних намірів може бути актуалізована за умови знання термінології та вживання лексики фахового характеру. У статті приділяється увага проблемам утворення термінологічних словосполучень, способам їх утворення, семантичній валідності термінів та оптимізації навчання курсантів застосовувати їх під час комунікації та перекладу. Визначення лінгвістичного слова «термін» представлене трактуванням семантичного значення цього поняття українськими вченими-термінознавцями. В статті описані умови формування комунікативої та перекладацької компетенцій у курсантів, професійна діяльність яких, пов;язана із застосуванням спеціальної термінології. Основний зміст дослідження акцентовано на асоціації англомовних прикордонних термінів з іншими словами, здатності їх комбінування, елементах компонування термінів, класифікації термінологічних словосполучень.

У статті розглянуто актуальні проблеми сучасної вищої освіти й приведення її у відповідність до потреб інтеграції світового та європейського освітніх процесів. Акцентовано на тому, що формування професійно-термінологічної компетентності майбутніх спеціалістів зумовлено когнітивними процесами в сучасному науковому пізнанні. У сучасному суспільстві до підготовки фахівців висуваються певні «компетенції», необхідні для досягнення значних успіхів у професійній діяльності. Досліджено компоненти, що стосуються професійної реалізації та розвитку майбутнього фахівця, його здатності засвоювати нові знання з подальшим їх практичним застосуванням.

Семеног О. М., Семеног А. Ю. Сучасний економіст як професійна мовна особистість: успіхи і проблеми становлення в умовах вищої економічної школи. У статті розглядаються окремі аспекти вияву мовної, термінологічної, комунікативно-прагматичної, текстової, дискурсивної компетенцій мовної особистості фахівця економічної сфери. Окреслюється вплив особистісних рис економіста як наставника на формування мовної особистості студента – майбутнього економіста.

Вступ. У статті з позицій постулатів і положень психолінгвістики обговорюються результати оцінки сучасних досліджень, присвячених комунікативній толерантності (КТ) та комунікативній інтолерантності (КІ) представників соціономічних професій. Мета. Метою статті є: (а) обговорення результатів систематичного огляду і системної оцінки сучасних досліджень з КТ, які презентують наукові погляди вчених з різних країн світу на цю проблему; (б) виявлення, наскільки в розвідках, які за своєю назвою претендують на вирішення проблеми КТ, справді розкривається мовленнєво-мовний аспект комунікації, що відноситься до компетенції психолінгвістики і слугує подальшому її розвитку як прикладної науки. Методи і методики. У процесі моніторингу сучасних досліджень з означеної проблематики використовувався комплекс теоретичних методів: (а) систематичний огляд і системний аналіз публікацій, надрукований в журналах, що входять у “Scopus” і “Web of Science”; (б) класифікація проаналізованих досліджень; (в) систематизація отриманих якісних показників і узагальнення результатів огляду й аналізу; (г) дослідницький синтез і формулювання висновків. Концепція дослідження містить низку психолінгвістичних положень, які висвітлюють авторське розуміння феноменів, що обсервуються, розкриває методологічні підходи, на яких ґрунтується методика цієї розвідки, і передбачає дослідницькі дії за евристичним, аналітичним і оціночним алгоритмами. Згідно з означеними алгоритмами методика дослідження реалізується за етапами: (1) пошуковий; (2) відбірковий; (3) аналітичний; (4) класифікаційний; (5) системоутворювальний; (6) оцінювальний; (7) узагальнювально-синтезувальний. Результати. У результатах дослідження висвітлюються різні підходи дослідників до КТ і КІ, висловлюється думка авторів цієї статті про релевантність / нерелевантність виконаних розвідок проблематиці комунікації, доцільність/недоцільність, здійснених дослідницьких процедур, підсумовуються результати аналізу й наданої оцінки, подаються дискусійні положення щодо неправомірного ототожнення окремими науковцями комунікації й інтеракції, комунікації і спілкування. Висновки. Здійснений систематичний огляд і системний аналіз дав змогу: (а) критично, за об’єктивними науковими (якісними) даними оцінити сучасні дослідження з КТ/КІ як такі, що неправомірно і необґрунтовано тлумачать комунікацію як інтеракцію, не звертаючись до властивих їй психолінгвістичних ознак; (б) презентувати власне наукове розуміння КТ / КІ як психолінгвістичних феноменів та визначити відповідні їм поняття. Ототожнення комунікації з ітеракцією (складовою спілкування) спричиняє нетермінологічне використання терміносполучень “комунікативна толерантність/комунікативна інтолерантність”, термінологічну неупорядкованість, підміну понять, зміщення акцентів в емпіричних розвідках комунікації в бік іншого предмету дослідження.

Terminological competence is an integral component of speech culture of any professional. It presupposes the corresponding terminology basis and skills of using it efficiently. The issue of researching and learning terminological lexis, and thus, the issue of building up terminological competence of future experts in any field have frequently drawn scholars’ attention. At the same time, despite numerous works in the above domain, there are certain gaps in studying the problem considered, which is obvious, taking into account the insufficient quality of the system of activities directed at forming the culture of professional communication, whose part and parcel is terminological competence of future professionals in any field, including future managers. The aim of this work is to analyze opportunities of forming terminological competence while teaching graduate students (majoring in management) the Ukrainian language. To realize the above mentioned aim, it is necessary to reveal the essence and the structure of the concept «terminological competence», as well as to explicate main approaches, methods and steps of forming it. The author of the article analytically sums up material from scientific works of the recent years and offers a vision of terminological competence as a conscious motivated usage of terms in their specific meanings that are fixed in the corresponding terminological dictionaries, applying terms with an emphasis on understanding historical processes in lexis and semantics in general and the development systems of terms, in particular, making terms function from the point of view of lexico-semantic relationships in this field, taking into consideration word valence in terms of patterns «a term – a term», «a term – a common word»; consciously following grammar norms of modern standard Ukrainian while using terminological lexical units; relevantly operating terminological lexical units as scientific style entities in the process of creating scientific texts. The author concludes that forming a high level terminological competence can be ensured only by means of developing a rational system of teaching methods, aimed at step-by-step consistent mastering major terminology that will enable a multi-facet comprehension of terminological vocabularies and their constant high-quality enrichment, enhancing the process of building up skills of working with terminological lexis and of using terms in major-oriented texts in the appropriate way.

Проаналізовано підходи до означення понять “компетенція” та “компетентність” як базових понять компетентнісного підходу. Встановлено взаємозв’язок між цими поняттями, обґрунтовано їх розмежування. Компетенція – це коло питань, в яких людина добре обізнана (або має повноваження). Компетентність – це інтегративне утворення особистості (якість особистості), що є результатом опанування компетенцій. Компетентність виявляється в успішно реалізованій у діяльності заданої компетенції.
The abstract analyzes the approaches to defining the concepts of "competency" and "competence" as the basic concepts of competence-based approach. The relationship between these concepts, justified their separation. Competency – a range of issues in which a person is well aware (or has the authority). Competence – an integrative personal education (quality of the individual), which is the result of mastering the competency. Competence is manifested in the successfully implemented in the activity of a given competency.