Journal articles: 'Компетенція культурна'

1

Хом"якова, О. В. "Культурна компетенція у вищій освіті." Міжнародний вісник. Культурологія. Філологія. Музикознавство, Вип. 1 (4) (2015): 73–77.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

2

Хом"якова, О. В. "Культурна компетенція у вищій освіті." Міжнародний вісник. Культурологія. Філологія. Музикознавство, Вип. 1 (4) (2015): 73–77.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

3

Ясногурська, Людмила Михайлівна. "ФОРМУВАННЯ МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ СТУДЕНТІВ ПРИ ВИВЧЕННІ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ." Інноватика у вихованні, no. 9 (June 11, 2019): 302–7. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v0i9.7.

Full text

Abstract:

Анотація. Статтю присвячено проблемі формування міжкультурної комунікативної компетенції студентів закладів вищої освіти. Розглядаються характеристики понять «компетентність», «компетенція», «міжкультурна комунікативна компетенція». Представлений процес формування даної компетенції у студентів в умовах немовного вузу. У статті стверджується, що розуміння ролі іноземної мови, знайомство з культурою країни досліджуваного мови допомагає молоді усвідомити культурно-історичні цінності і сприяє формуванню міжкультурної комунікації. Полікультурне становлення сприяє гармонізації особистості молодої людини, взаєморозуміння і співпраці з представниками інших культур в студентському, а також і в професійному середовищі. Різноманітна палітра методів, прийомів подачі матеріалу ініціює моделювання соціокультурного простору, формує у студентів уявлення про навколишній світ. Виконуючи завдання, пов’язані з вивченням іншої культури, студенти асоціюють вивчений матеріал з реаліями української культури. Відбувається діалог культур, внаслідок чого формується міжкультурна комунікативна компетенція. Формування міжкультурної комунікативної компетенції слід розглядати в контексті з розвитком здатності студентів брати участь в діалозі культур на основі принципів взаємоповаги, терпимості до культурних відмінностей і подолання культурних бар’єрів.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

4

Степанова, Ольга Іванівна. "ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ В МАЙБУТНІХ ЛОГОПЕДІВ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ «РИТОРИКА ТА КУЛЬТУРА МОВЛЕННЯ»." Інноватика у вихованні 1, no. 12 (November 21, 2020): 227–34. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i12.295.

Full text

Abstract:

У статті висвітлено одна із актуальних проблем навчання майбутніх логопедів – формування у них комунікативної компетенції. Охарактеризовано зміст поняття «комунікативна компетенція»; розкрито взаємозв’язок розвитку комунікативної та риторичної компетенцій майбутнього учителя; окреслено організація викладання навчального предмета «Риторика та культура мовлення корекційного педагога» щодо спрямування студентів до засвоєння комунікативно-мовленнєвих і риторичних умінь та навичок у межах предметно-спеціальної підготовки бакалаврів. Узагальнено роль і місце дисципліни в системі компетентносного підходу до професіональної підготовки спеціального педагога. Аналіз категорії «комунікативна компетенція» репрезентовано як лінгвістичний феномен, розкрито концептуальні основи і технологія її розвитку у вчителя-логопеда. На основі стандартів і освітньо-професійних програм проаналізовано зміст комунікативної бази професійної компетенції логопеда. Доведено, що культура мовлення є підґрунтям для розвитку загальної культури людини, а комунікативна компетенція формується в процесі професійної підготовки спеціаліста і системним виявом знань, умінь, здібностей і особистісних якостей, які дозволяють успішно вирішувати функціональні завдання в професійній діяльності. Поряд із теоретичним матеріалом, у статті подано систему вправ, практичні поради, які допоможуть внести відповідні корективи в поведінку учасників комунікаційного акту.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

5

КАРПОВА, О. О., and В. В. БУБЛИК. "ФОРМУВАННЯ МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ У СТУДЕНТІВ ДЛЯ БЕЗПЕРЕРВНОГО НАВЧАННЯ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ." АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА» 2, no. 4 (April 19, 2022): 79–83. http://dx.doi.org/10.52726/as.pedagogy/2021.4.2.12.

Full text

Abstract:

У статті розглянуто проблему формування міжкультурної компетенції у студентів для забезпечення ефективної професійної діяльності та безперервного навчання в умовах цифрової глобалізації. Наведено аналіз літератури, який показав актуальність досліджуваної теми та необхідність підготовки фахівця, здатного володіти певним набором компетенцій, у тому числі навичками міжкультурної комунікації. Автори посилаються на Європейську довідкову систему ключових компетентностей для навчання протягом усього життя, в якій культурна обізнаність та здатність вираження визначені одними з ключових компетентностей. Міжкультурну компетентність визначено як розуміння та повагу до того, як ідеї та значення творчо створюються та виражаються й передаються у різних культурах і через цілу низку мистецтв та інших культурних форм. Аналіз теоретико-методичних джерел показав, що формування навичок міжкультурної комунікації є однією з найважливіших тенденцій професійної підготовки студентів. Такі навички охоплюють свідомі знання власної культури (культурний самоаналіз), здатність аналізувати взаємодію, прогнозувати непорозуміння й адаптивну поведінку. Основними умовами професійної підготовки, що висуваються до студентів, визначено відкритість для міжкультурної спільної роботи, бажання співпраці в міжкультурних колективах, проведення міжкультурних обмінів та спілкування з питань управління міжнародною бізнес-діяльністю. Авторами вибрано такі методи формування навичок міжкультурної комунікації, як створення проєкт-презентацій із глибоким та всебічним аналізом бізнес-культур різних країн (дослідження стилю управління, культури привітань, дрес-коду, подарунків, тайм- менеджменту тощо); мозковий штурм завдяки розв'язанню кейсів, вирішенню міжкультурних дилем, обговоренню суперечливих тем та навчальні поїздки за кордон, у тому числі грантові. Наведено результати апробації визначених методів та доведено їх ефективність.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

6

Ясногурська, Людмила Михайлівна. "КОМПЕТЕНТНІСНИЙ ПІДХІД У НАВЧАННІ ІНОЗЕМНИМ МОВАМ." Інноватика у вихованні 1, no. 11 (May 30, 2020): 175–80. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i11.208.

Full text

Abstract:

Анотація. Дана стаття присвячена способам реалізації компетентнісного підходу при викладанні іноземної мови у вищому навчальному закладі. Розглядається перелік загальнокультурних і професійних компетенцій, якими повинен володіти студент ВНЗ. Важливість формування у студентів міжкультурної компетенції в навчанні іноземним мовам продиктована радикальними змінами, що відбуваються в українському суспільстві як результат інтеграції нашої країни до світового освітнього, інформаційного, економічного простору, що в свою чергу спонукає людину вміти співіснувати у цьому просторі, тобто бути здатною і готовою будувати конструктивний діалог з усіма суб’єктами цього простору. Орієнтація навчально-виховного процесу в системі мовної освіти має здійснюватися на основі послідовного формування міжкультурної компетенції стосовно вирішення конкретних всеохоплюючих завдань в процесі навчання англійської мови. Автор стверджує, що міжкультурна компетенція не є тотожною комунікативній компетенції носія мови, а являє собою таку здатність, яка дозволяє особистості вийти за межі власної культури і набути якості медіатора культур, втрачаючи власну особисту культурну ідентичність. Наголошується, що комунікативна компетентність студента, який навчається іншомовному спілкуванню – це здатність до повноцінного мовного спілкування в усіх сферах людської діяльності з дотриманням соціальних норм мовної поведінки.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

7

Свіріна, К. С. "КОМПЕТЕНЦІЯ ВІЙСЬКОВО-ЦИВІЛЬНИХ АДМІНІСТРАЦІЙ: АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ПІДХОДИ." Прикарпатський юридичний вісник 2, no. 3(28) (March 24, 2020): 107–10. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v2i3(28).369.

Full text

Abstract:

Стаття присвячена питанням удосконалення адміністративно-правового забезпечення компетенції військово-цивільних адміністрацій. Інститут військово-цивільних адміністрацій є дієвим інструментом забезпечення управління на територіях, що постраждали і страждають від наслідків ведення бойових дій, і потребує постійного вдосконалення своєї діяльності і правового забезпечення. Найвагомішу роль у структурі правового забезпечення діяльності військово-цивільних адміністрацій відіграють акти адміністративного права, що зумовлює необхідність визначитися з розумінням компетенції військово-цивільних адміністрацій. Компетенція розглядається як сукупність прав і обов’язків військово-цивільних адміністрацій, які є складовою частиною категорії «повноваження». Компетенцію військово-цивільних адміністрацій представлено як сукупність таких напрямів діяльності: 1) компетенція у сфері планування і соціально-економічного розвитку; 2) компетенція у сфері бюджету та фінансів; 3) компетенція у сфері управління майном; 4) компетенція у сфері містобудування, житлово-комунального господарства, торгівлі, побутового обслуговування, транспорту, зв’язку і телекомунікацій; 5) компетенція у сфері освіти, охорони здоров’я, культури, фізкультури і спорту, соціального захисту населення; 6) компетенція у сфері регулювання земельних відносин, охорони довкілля та пам’яток історії або культури; 7) компетенція у сфері оборони, національної безпеки та цивільного захисту; 8) компетенція щодо забезпечення законності, правопорядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян; 9) компетенція щодо вирішення організаційно-представницьких питань та у сфері адміністративно-територіального устрою. Автор обґрунтовує, що закріплення вказаної компетенції в актах адміністративного законодавства характеризується певною суперечливістю і прогалинами. Такі прогалини мають бути усунені шляхом доповнення Закону України «Про військово-цивільні адміністрації» низкою бланкетних норм, які відсилають до норм законів України «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про місцеві державні адміністрації».

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

8

Бондарчук, Олена, and Наталія Лисецька. "КОНЦЕПТУАЛЬНИЙ ПЕРЕКЛАД: ДО ПИТАННЯ ТРАНСФЕРУ КУЛЬТУРНО МАРКОВАНИХ ТЕКСТОВИХ ЕЛЕМЕНТІВ (НІМЕЦЬКА ТА УКРАЇНСЬКА МОВИ)." Актуальні питання іноземної філології, no. 13 (June 22, 2021): 33–39. http://dx.doi.org/10.32782/2410-0927-2020-13-6.

Full text

Abstract:

У статті проаналізовано культурно марковану лексику як одну з основних труднощів у перекладі. Зосереджено увагу на транслятології як окремій галузі сучасних перекладознавчих досліджень, визначено переклад як обʼємне поняття у тріаді «мова, текст, культура», описано транслятологію як дисципліну з погляду відмінностей лінгвістичного та концептуального перекладу. У науковій розвідці зосереджено увагу на концептуальному перекладі як способі передачі культури. Скопос постає основним важелем для визначення прийомів перекладу безеквівалентної лексики. Важливо передати не прочитане чи почуте, а сказане й подумане, враховуючи функцію, комунікативну мету вихідного тексту. Лінгвістичний переклад для виконання цього завдання є недостатнім, тому потрібно послугуватися перекладом концептуальним. Проблематика культурно маркованої лексики полягає у відмінностях мови-джерела та мови перекладу. Сюди належать як експліцитні, так і імпліцитні й інтертекстуальні культурні відношення в текстах. Особливу увагу приділено концепту як основному терміну лінгвокультурології та концептології. Наявність концепту у свідомості певної лінгвокультури свідчить про його культурологічну вагомість й актуальність для носіїв мови. Зіставляючи дві культури, виявляємо повні чи часткові лакуни та так установлюється специфіка певної мовної спільноти. Для розуміння й перекладу культурно маркованої лексики недостатньо просто знати лексику та граматику – потрібно мати певні компетенції в міжкультурній комунікації, володіти знаннями про традиції, звичаї, звички, типову поведінку носіїв мови. Коротко описано проблему неологізмів для трансляторів. Запропоновано кроки для дидактизації перекладу культурно маркованої лексики на теоретичних курсах і практичних заняттях із перекладу. Це опис, реконструкція, інтерпретація, визначення культурної значущості. Наведено кілька основних способів для передачі культурно маркованої лексики. У статті підкреслено вагомість перекладача як посередника між двома культурами та важливість рівня його професійності для адекватного та доцільного перекладу.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

9

Ажиппо, Олександр, and Марина Корольова. "ТЕХНОЛОГІЯ ФОРМУВАННЯ УПРАВЛІНСЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ МЕНЕДЖЕРІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ." Слобожанський науково-спортивний вісник 5, no. 79 (October 26, 2020): 5–11. http://dx.doi.org/10.15391/snsv.2020-5.001.

Full text

Abstract:

Мета:розробити та теоретично обґрунтувати технологію формування управлінської компетентності майбутніх менеджерів фізичної культури. Матеріал і методи:проведено теоретичний аналіз сучасної літератури щодо досліджуваної проблеми; проаналізовано нормативно-правову базу підготовки майбутніх менеджерів фізичної культури; проведено опитування здобувачів освіти другого (магістерського) рівня вищої освіти (n=50); за допомогою методу парних порівнянь проведено експертну оцінку серед професорсько-викладацького складу Харківської державної академії фізичної культури (n=10). Результати:уточнено поняття «компетентність», «компетенція», «управлінська компетентність», «управлінські компетенції»; виявлено самооцінку та проведено самоаналіз здобувачів освіти другого (магістерського) рівня вищої освіти результатів навчання щодо рівня сформованості у них управлінських компетенцій; визначено найбільш значущі управлінські компетенції у майбутніх менеджерів фізичної культури. За результатами власного дослідження представлено матрицю управлінської компетентності менеджера фізичної культури. Розроблено та обґрунтовано технологію: методи, форми та засоби формування управлінської компетентності у майбутніх менеджерів фізичної культури. Висновки: визначено управлінські компетенції, які є найважливішими для здійснення майбутньої управлінської діяльності менеджерів фізичної культури, серед них перші п’ять позицій займають: лідерство, генерація ідей, комунікативність, володіння системою вирішення управлінських проблем та ділові якості. Ключові слова:здобувач вищої освіти, менеджер фізичної культури, компетентності, управлінська компетентність, управлінські компетенції.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

10

Мороз, О. Л. "СОЦІОКУЛЬТУРНИЙ КОМПОНЕНТ ПРОФЕСІЙНО-ОРІЄНТОВАНОЇ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ ФАХІВЦІВ МОРСЬКОЇ ГАЛУЗІ." Духовність особистості: методологія, теорія і практика 102, no. 3 (December 30, 2021): 190–200. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2021-102-3-190-200.

Full text

Abstract:

У статті описано соціокультурний компонент професійно-орієнтованої комунікативної компетенції фахівців морської галузі. Встановлено, що іншомовна комунікативна компетенція є багатокомпонентним утворенням, а отже, аналіз її структури сприяє визначенню шляхів її формування та удосконалення. Виокремлення в структурі професійно-орієнтованої комунікативної компетенції на ряду з ядерними периферійних компонентів уможливлює покращення рівня ефективності професійно-орієнтованого спілкування серед фахівців морської галузі. Встановлено, що мовленнєва культура комунікантів має важливе значення для досягнення мети комунікації, а тому у якості необхідного компоненту структури професійно-орієнтованої комунікативної компетенції мореплавців слід виокремлювати уміння встановлювати контакти з членами суднового екіпажу, представниками інших суден та берегових служб, уникати конфліктних ситуацій у спілкуванні, володіння службовим етикетом і культурою мови. У статті уточнено поняття міжкультурної комунікації та обґрунтовано використання терміну «соціокультурний» на позначення компоненту структури комунікативної компетенції майбутніх фахівців морської галузі. Необхідність виокремлення соціокультурного компоненту як окремої складової професійно-орієнтованої комунікативної компетенції зумовлена поширенням світової інтеграції та взаємодії різних культур. Встановлено, що до основних принципів формування соціокультурного компоненту ПОКК у вищому морському навчальному закладі належить виховання взаємного культурного розуміння та толерантності між представниками різних етнічних (мовних, релігійних, культурних) груп у професійному суспільстві (члени екіпажу, працівники порту, представники судновласника тощо). Метою формування соціокультурного компоненту професійно-орієнтованої комунікативної компетенції визнається розширення знань студентів щодо норм комунікативної поведінки представників різних народів та культур, мовного етикету, звичаїв, особливостей спілкування та розвиток таких особистісних якостей, як повага до інших, готовність визнавати іншого, толерантність, готовність до конструктивної взаємодії.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

11

Yu.V., Sviatiuk, and Sandyga L.O. "PHRASEOLOGICAL UNITS DENOTING FOREIGNERS IN ENGLISH (STRUCTURAL AND SEMANTIC ASPECTS)." South archive (philological sciences), no. 85 (April 12, 2021): 106–10. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2663-2691/2021-85-17.

Full text

Abstract:

Purpose. The article reveals the national and cultural peculiarities of English phraseological units with ethnic names. This study aims to present the semantic structure of the English phraseological units denoting foreigners. Methods. The study was conducted using the method of dictionary definitions, the method of continuous sampling for the selection of phraseological units naming foreigners, interdisciplinary method for analysing linguistic aspects considering data from history, ethnology and sociology.Results. The analysis of units under study revealed that the ethnic names used in these phraseological units specify and modify the meaning of the main component of the phraseological unit, as well as create antonymic correlations between direct and figurative meaning of the main component of the phraseological unit (Dutch cure, Irishman’s hurricane). Being the elements of phraseological units official ethnic names modify and reconsider the semantic structure of the phraseological units, thus attributing conventional characteristics and evaluations to the representatives of other nations (to talk to like a Dutch uncle, Jewish lightning), or perform exclusively structural function being the constituent part of such phraseological units and denote historical and cultural realia of a nation with neutral evaluation (Jewish typewriter). The figurative meaning of the phraseological units with ethnic names is build on the psychological universal opposition ‘we vs others’ according to which the culture, manner of life, image of other nation is often evaluated negatively and with unjustified prejudice. Such culturally marked meanings are entrenched in the semantic structure of the phraseological units and recognized due to cultural competence and actualization of specific historical and national context and background of a certain ethnic community.Conclusions. It can therefore be concluded that phraseological units with ethnic names transfer the specific national and cultural vision and perception of the multinational world. As the component of the phraseological unit the ethnic names present characteristics and evaluations of the representatives of other nations and carry out structural function.Key words: phraseological units, ethnic names, cross-cultural communication, extralinguistic factors, cultural competence. Мета. Стаття присвячена виявленню етнокультурної своєрідності фразеологічних одиниць англійської мови, до складу яких входять етноніми. Метою статті є дослідження семантичної структури фразеологічних одиниць англійської мови, які репрезентують іноземців.Методи. У дослідженні використано метод словникових дефініцій, метод суцільної вибірки для добору фразеологічних одиниць на позначення іноземців, міждисциплінарний метод аналізу лінгвістичних аспектів із залученням даних історії, етнології та соціології.Результати. Аналіз фактичного матеріалу виявив, що у семантичній структурі фразеологічних одиниць етноніми уточнюють та модифікують значення основного компонента, викликають переосмислення значення основного компонента фразеологічних одиниць, можуть спричиняти антонімічні відношення між первинним та переосмисленим значенням основного компоненту фразеологічних одиниць (Dutch cure, Irishman’s hurricane). Входячи до складу фразеологізму, етноніми можуть як забезпечу-вати якісну характеристику та якісну оцінку денотату, приписуючи відповідні якості визначеному етносу (to talk to like a Dutch uncle, Jewish lightning), так і виконувати лише структурну функцію, надаючи фразеологічним одиницям національного колориту (Jewish typewriter). Переосмислене значення фразеологізмів з етнонімами ґрунтується на універсальній психологічній опозиції ‘свій – чужий’, відповідно до якої культура, спосіб життя, уявлення про інші нації, спосіб поведінки оцінюються негативно та з упередженням. Такі культурно марковані смисли, що зберігаються в семантиці фразеологічних одиниць з етнонімами, розпіз-наються учасниками комунікації завдяки їх культурній компетенції, вмінню актуалізувати історико-культурологічну інформацію.Висновки. Проведений аналіз семантичної структури фразеологічних одиниць з етнонімами в англійській мові дозволяє зробити висновок, що фразеологізми на позначення іноземців репрезентують специфічне національно-культурне бачення багатонаціонального світу. У складі фразеологічних одиниць етноніми можуть забезпечувати якісну характеристику та якісну оцінку представників інших народів, так і виконувати лише структурну функцію.Ключові слова: фразеологічні одиниці, етнонім, фразеологізм, міжкультурна комунікація, екстралінгвістичні фактори, культурна компетенція

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

12

Вальченко, И. В., Г. П. Соколова, Т. А. Плотникова, and Л. В. Сергейчук. "ЛІНГВОКУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ НАВЧАННЯ РОСІЙСЬКІЙ МОВІ: ПРО КРИТЕРІЇ ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ (НА ПРИКЛАДІ КУРСУ «КРАЇНОЗНАВСТВО»)." Русская филология. Вестник ХНПУ имени Г.С. Сковороды 1, no. 71 (2020): 86–93. http://dx.doi.org/10.34142/2312-1572.2020.01.71.13.

Full text

Abstract:

Статтю присвячено питанням системи контролю в соціокультурній та лінгвокраїнознавчій сферах спілкування (зокрема, за курсом «Країнознавство»). У статті описуються форми контролю знань, умінь і навичок студентів підготовчого факультету на заняттях з країнознавства. Підкреслюється величезне значення курсу «Країнознавство» в процесі соціально-культурної адаптації студентів. Мета статті − показати різноманітні способи та прийоми перевірки знань, які можуть бути застосовані викладачем на практичних заняттях. Завданням для авторів є: пошук ефективних форм контролю, виявлення механізмів оптимізації навчального процесу, здатних розвивати міжкультурну компетенцію учнів, а також сприяти позитивному настрою студентів під час різноманітних тестів. При цьому важливу роль грає відбір матеріалу для читання з країнознавства, на базі якого проводяться тести та контрольні завдання. Будучи одним із діючих засобів формування лінгвокультурної компетенції, дані учбові тексти, які несуть інформацію щодо країни, культури, подій та людей, дозволяють іноземним учням отримати нові знання і засвоїти цінності, духовну культуру та морально-етичні основи народу країни навчання. Особливу увагу приділено тестовому контролю, як найбільш ефективному засобу перевірки знань; представлено різні види тестів на матеріалі навчального комплексу, дані численні приклади. Автори приходять до висновку, що тексти для контролю повинні бути пізнавальними, викликати інтерес в учнів і бути досить складними; при перевірці знань необхідно використовувати різні групи завдань, враховуючи ступінь вивчення студентами лексико-граматичного матеріалу, їх загальні «фонові» знання, емоційний настрій, а також досить обережно інтерпретувати підсумки любого контролю, що допоможе мінімізувати так звані «страхи невдач». Базовими методами дослідження є контрастивно-порівнювальний та культурно-типологічний.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

13

Кенеш кызы, Айнура, and Аида Урпоева. "Кытай тилин чет тили катары окутууда салттуу кытай маданияты жөнүндө аңгемелешүү." Vestnik Bishkek Humanities University, no. 48 (July 1, 2019): 18–23. http://dx.doi.org/10.35254/bhu.2019.48.10.

Full text

Abstract:

Аннотация: Кытай тилин окутууда ал элдин маданияты жөнүндө айтуу өзгөчө маанилүү. Кытай маданиятына үрп-адаттар, тамак-аш түрү, кийим-кечек, ыр-бий жанрлары, сүрөт искусствосу, тил жана тарых илимдери кирет. Тилди чындап өздөштүрүү үчүн ошол элдин маданиятын билүүбүз зарыл. Кытай тилин чет тили катары окутууда кытай маданиятын жеткиликтүү билүү негизги ас- пектилерден болуп саналат. Кытай тилин чет тили катары үйрөнүүдө ал элдин маданий байланышын толук аңдап билүү үчүн коммуникативдик компетенцияны өнүктүрүү, колдонуу керек. Кытай тилин чет тили катары үйрөнүүдө студенттер эреже катары кытай коому, маданияты тууралуу көптү билиши керек, ошондой эле чыныгы маданий өзгөчөлүктөрүн үйрөнүүлөрү керек. Ошондуктан кы- тай тилин чет тили катары окутуу кытай маданиятын, тарыхын, адабиятын окутуудан бөлүнүп каралбайт. Түйүндүү сөздөр: кытай маданияты, кытай тилин чет тили катары окутуу, маданий алака, коммуникативдик компетенция, үрп-адат. Аннотация: Культура чрезвычайно важна в преподавании китайского языка. Культура Китая включает в себя обычаи и традиции, кухню, одежду, музыку, танцы, живопись, язык и историю. Чтобы по-настоящему овладеть языком, мы должны изучить культуру, которую представляет данный язык. Соответствующее знание китайской культуры также является одним из аспектов содержания преподавания китайского языка как иностранного. Коммуникативная компетенция, которая должна развиваться при обучении китайскому языку как иностранному, на самом деле является способностью к межкультурному общению. Изучая китайский язык, иностранные студенты, как правило, должны больше знать о китайском обществе и культуре, а также изучить профессиональные культурные знания. Поэтому преподавание китайского языка как иностранного неотделимо от преподавания китайской культуры, истории и литературы. Ключевые слова: Китайская культура, преподавание китайского языка как иностранного, культурный обмен, коммуникативная компетенция, обычаи и традиции. Annotation: Culture is very important in teaching Chinese language. To know language really well, we must learn the culture that the given language is represent. Appropriate knowledge of Chinese culture is one the aspects of content of teaching Chinese as a foreign language. Communicative competence, which should be developed when learning Chinese as a foreign language, is in fact the ability to intercultural communication. Foreign students in learning Chinese, as a rule, should know more about Chinese society and culture, also learn well professional cultural knowledge. Therefore, the teaching of Chinese as a foreign language is inseparable from the teaching of Chineseculture, history and literature. Keywords: Chinese culture, teaching Chinese language as a foreign language, cultural exchange, communicative competence, customs and traditions.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

14

Kanevska, Olga B. "Дидактичний потенцiал лiнгвостилiстичного аналiзу тексту на уроках росiйської мови як iноземної." Educational Dimension 56, no. 4 (March 29, 2021): 122–42. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v56i4.4377.

Full text

Abstract:

Актуальною проблемою лінгводидактики є пошук нових методів і прийомів роботи з текстом, які ґрунтуються на текстоцентричному підході до мовної підготовки. У статті виявлено та схарактеризовано дидактичні можливості застосування лінгвостилістичного аналізу тексту на уроках російської мови як іноземної. Визначено причини необхідності роботи з текстом як із найвищою комунікативною одиницею: 1) твори різних стилів і жанрової приналежності використовуються на мовних уроках в якості дидактичного матеріалу при формуванні мовної компетенції; 2) до задач розвитку мовленнєвої компетенції відноситься навчання різних видів аналізу текстів; 3) на підґрунті тексту формується комунікативна компетенція. Виявлено цілі застосування тексту, в тому числі й художнього, на уроках російської мови як іноземної: 1) мовні та мовленнєві (збагачення словникового запасу; демонстрація можливостей граматичної системи; текст як стимул для дискусії); 2) соціокультурні (знайомство з культурою країни, мова якої вивчається; «культура, яку описує мова»); 3) етико-естетичні (гуманістичні та естетичні цінності; навички естетичного сприйняття художньої літератури). Установлено критерії відбору тексту як навчального матеріалу: відповідність тексту навчальним цілям; інформативність; доступність; культурологічна значущість; виховна спрямованість; когнітивна та етико-естетична цінність. Ефект повідомлення залежить не лише від смислу одиниць висловлювання, але й від контекстуального оформлення, від ідеї твору та замислу автора, авторських інтенцій. Лінгвостилістичний аналіз тексту, зокрема художнього, є важливим методом у методиці російської мови як іноземної: він уможливлює формування в тих, хто навчається, свідоме відношення до мовленнєвої діяльності, розвиток естетичних почуттів і смаків, засвоєння російської мови та російського мовлення в їх єдності, вдосконалення мовної, мовленнєвої та комунікативної компетенцій. Таке вивчення російської мови допомагає подолати сухість і штамп у викладанні мови, підвищити його виховний потенціал.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

15

Baba Bagirova, Sevil. "ФОРМИРОВАНИЕ МЕЖКУЛЬТУРНОЙ КОММУНИКАЦИТИВНОЙ КОМПЕТЕНЦИИ СТУДЕНТОВ-АЗЕРБАЙДЖАЦЕВ В ПРОЦЕССЕ ОБУЧЕНИЯ РКИ." SCIENTIFIC WORK 57, no. 08 (August 4, 2020): 63–66. http://dx.doi.org/10.36719/aem/2007-2020/57/63-66.

Full text

Abstract:

В статье раскрываются проблемы межкультурной коммуникативной компетенции и обучения русскому языку как иностранному, показано изменение существенных подходов в изучении иностранных языков, направленных не только на их состояние, но и на осмысление и понимание культуры страны. изучаемого языка, что будет способствовать взаимопониманию людей. Ключевые слова: межкультурная коммуникация, коммуникативная компетенция, язык, культура, обучение русскому языку как иностранному. Ключевые слова: межкультурная коммуникация, коммуникативная компетенция, язык, культура, обучение иностранному языку

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

16

Слуцький, Ярослав Сергійович. "ЕЛЕКТРОННА ПЛАТФОРМА EDX ЯК ЗАСІБ ПСИХОЛОГІЧНОГО ТА СОЦІОКУЛЬТУРНОГО СУПРОВОДУ НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНИХ СТУДЕНТІВ У ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ США." Information Technologies and Learning Tools 86, no. 6 (December 30, 2021): 208–23. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v86i6.3859.

Full text

Abstract:

У статті представлено потенціал електронних освітніх платформ для проведення акультураційної та академічної роботи з іноземними студентами. Виявлено, що заклади вищої освіти США в період адаптаційної підготовки студентів використовують принцип акультураційної тріади, що складається з підготовки до міжкультурної комунікації (лінгвістичний елемент), уміння застосовувати культурні знання в ході практичного контактування (культурний елемент), здатності до психологічної стійкості до культурного шоку (психологічний елемент). Зазначено, що освітні платформи діють на основі системи медіаосвіти, яка містить матеріали відео, аудіо та текстового характеру. Акцентовано, що ці види матеріалів найбільш ефективні при спільному використанні, що можливо під час застосування електронних глобальних освітніх платформ, як-от EDX. Названо основні ознаки, що демонструють достатній рівень формування навичок психологічної стійкості до негативних проявів культурного шоку в межах курсу «Вступ до соціальної психології» (Університет Квінсленда) (участь у якому може використовуватися в якості практичної підготовки під час супроводу іноземних студентів психологічного характеру), серед яких: уміння надати пояснення особистісним висновкам з тієї чи тієї ситуативної тематики, здатність проведення аналітичних дій для розуміння міжкультурних опонентів і себе як представника певного культурного середовища, усвідомлення впливу своєї поведінки на результативність міжкультурної взаємодії, здатність особистісної трансформації через отримані практичним шляхом дані, які вплинули на зміну упереджень та розуміння негативного їхнього впливу на ефективність міжкультурної взаємодії. Показано передбачувані результати роботи іноземних студентів у рамках курсу «Міжкультурна компетенція в освіті» (Ісландський університет), які містять (для студентів): усвідомлення особистістю своєї приналежності до певної культури, розуміння негативного впливу феномену етноцентризму на процес адаптації до нової культури і до взаємодії з представниками іншого соціуму; (для викладачів/консультантів) формування навичок подолання культурних бар’єрів, розробку стратегічного планування послідовності акультураційних дій. Підкреслено важливу роль курсу «Міжкультурна компетенція в освіті» у ході соціокультурної підготовки іноземних студентів.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

17

Табачук, Наталья Петровна. "INFORMATION COMPETENCE OF UNIVERSITY STUDENTS AS TRANSPROFESSIONAL." Pedagogical Review, no. 2(36) (April 14, 2021): 100–107. http://dx.doi.org/10.23951/2307-6127-2021-2-100-107.

Full text

Abstract:

Подчеркивается влияние цифровой трансформации на «парк профессий» и подготовку студентов вуза как транспрофессионалов с высоким уровнем развития информационной компетенции. Информационную компетенцию студентов вуза необходимо рассматривать как транспрофессиональную компетенцию и как социокультурный феномен одновременно. Информационная компетенция как социокультурный феномен включает в себя культуру работы с профессиональным контекстом как трансформацией информации в тексты собственного сознания; культуру представления образовательных результатов в виде цифрового продукта; культуру управления своей деятельностью в целях информационной безопасности; культуру работы с информацией в аспекте релевантности; культуру мобильного решения профессиональных задач с помощью цифровых технологий; культуру работы с цифровым контентом, представляемым в цифровой образовательной среде, что характеризует информационную компетенцию как транспрофессиональную. Потенциал «парка профессий» расширяет границы понимания информационной компетенции студентов вуза как транспрофессиональной. The article emphasizes the impact of digital transformation on the “park of professions” and the training of university students as transprofessionals with a high level of development of information competence. The increased interest in career guidance projects allows us to determine the potential of the “park of professions” for the development of transprofessional information competence of university students. Transprofessional competencies, one of which is information competence, are the skills of the future (future skills). Hard skills – (English “hard” skills) competencies manifested in the narrow professional sphere, and soft skills – (English “soft” skills) as transprofessional competencies acquired and developed throughout life, characterized by moving beyond one profession. The information competence of university students should be considered as a transprofessional competence and as a sociocultural phenomenon at the same time. Information competence as a socio-cultural phenomenon includes a culture of working with a professional context as a transformation of information into texts of one’s own consciousness; culture of presentation of educational results in the form of a digital product; a culture of information security management; a culture of working with information in relation to relevance; culture of mobile solution of professional tasks with the help of digital technologies; a culture of working with digital content presented in a digital educational environment, which characterizes information competence as well as transprofessional. The potential of the “park of professions” expands the boundaries of understanding the information competence of university students as transprofessional.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

18

Hostra, Kateryna V. "Types and functions of precedent fenomena of culture in the linguodidactic context." Освітній вимір 55 (December 10, 2020): 199–214. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v55i0.4376.

Full text

Abstract:

Мова – не лише структура, але й місце зберігання досвіду, мудрості, особливостей культури, історії народу. Тому питання функціонування та типології прецедентних феноменів культури, для яких зберігання вищевказаної інформації є одним із актуальних завдань як лінгвістики, так і лінгводидактики. У статті уточнено визначення поняття «прецедентний феномен культури». Установлено, що специфічними рисами прецедентних феноменів культури є їх мовленнєво-комунікативна сутність і національно-культурне, соціокультурне або історично-культурне семантичне навантаження. Виявлено, що до корпусу прецедентних феноменів культури входять такі їх різновиди, як: фразеологізми, паремії, назви культурно та історично значущих подій, об'єктів, власні назви, посилання на відомі художні та нехудожні тексти, лінгвокраїнознавчі об’єкти та ін. Прецедентними стають ті феномени культури, які використовуються носіями мови в різних ситуаціях спілкування, є зрозумілими для більшості членів соціуму та адекватно інтерпретуються й оцінюються ними. Установлено суттєві ознаки прецедентного феномену культури: метафоричність (переносне, символічне значення), маркованість, оціночність, економічність, імпліцитність, прагматичність, повторюваність, історична мінливість. Подано класифікації прецедентних феноменів культури на різних підставах: за формою вираження, за структурно-семантичними особливостями, за масштабом аудиторії, за джерелами їх походження. Узагальнено й уточнено функції, які виконують прецедентні феномени культури в комунікації та на які необхідно зважити у процесі іншомовного навчання: номінативна, ігрова, парольна, атракційна, іміджева, комунікативна, алюзійна, моделююча, лінгвопрактична, соціокультурна, діагностувальна. Рівень сформованості прецедентної компетенції, тобто вміння використовувати прецедентні феномени культури відповідно до цілей комунікації, з одного боку, а з другого – вміння сприймати та розуміти їх відповідно до комунікативної інтенції мовця, є важливим показником рівня сформованості вторинної мовної особистості.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

19

Конох, А. П., Н. В. Маковецька, and О. Є. Конох. "ФОРМУВАННЯ УПРАВЛІНСЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ СФЕРИ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ." Visnyk of Zaporizhzhya National University Physical education and Sports, no. 4 (April 18, 2022): 25–31. http://dx.doi.org/10.26661/2663-5925-2021-4-03.

Full text

Abstract:

Стаття присвячена висвітленню теоретичних засад формування управлінської компетентності майбутніх фахівців фізичної культури і спорту. Проведений аналіз наукових праць, присвячених формуванню професійної та управлінської компетентностей майбутніх фахівців фізичної культури і спорту, свідчить про те, що ця проблема як у теоретичному, так і в методологічному аспектах не досить досліджена. Зазначено, що науковці розглядали різні аспекти професійної компетентності та культури майбутніх фахівців фізичної культури і спорту, проблему формування управлінської компетентності. Досліджуються поняття «компетентність», «компетенція», «професійна компетентність», «управлінська компетентність», «управлінська компетентність фахівців фізичної культури і спорту», а також з’ясовується сучасний стан їх сформованості. Встановлено, що управлінська компетентність майбутнього фахівця фізичної культури і спорту – це сукупність компетенцій, які охоплюють систему знань основ теорії управління. Щоб фахівець не тільки мав управлінську компетентність, але й міг би її застосовувати у своїй професійній діяльності, необхідно забезпечити розширення меж професійної підготовки у сфері фізичної культури і спорту, ґрунтуючись на передових підходах до навчання та нових освітніх стандартах. Доведено, що майбутня діяльність фахівця фізичної культури і спорту, а фактично й управлінська компетентність, передбачає її формування під час професійної підготовки, що дасть змогу більш ефективно використовувати творчий, фізичний та інтелектуальний потенціал в теперішніх економічних умовах праці, здійснюючи професійні функції на фоні високого рівня ділових та особистісних якостей, в керуванні процесами і людьми. Автор наголошує, що розвиток фізкультурно-спортивного руху в ринкових умовах неможливий без фахово підготовлених, компетентних фахівців-управлінців фізичної культури і спорту. Встановлено, що формування управлінської компетентності майбутнього фахівця фізичної культури і спорту у процесі професійної підготовки має базуватися на загальнолюдських цінностях, комплексному компетентнісному підході та професійній компетенції майбутнього фахівця, необхідних під час роботи у сучасних соціально-економічних умовах.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

20

Юрьева, Т. В., and В. А. Михайлова. "Formation of Cross-cultural Competence among Foreign Students of the Preparatory Department of FSBEI HE Yaroslavl State Agricultural Academy." Vestnik APK Verhnevolzh`ia, no. 4(52) (December 25, 2020): 5–9. http://dx.doi.org/10.35694/yarcx.2020.52.4.001.

Full text

Abstract:

В статье раскрывается проблема формирования кросс-культурной компетентности иностранных учащихся на занятиях по русскому языку как иностранному. Авторы расшифровывают понятие кросс-культурной компетентности, эффективности коммуникации и выделяют факторы и условия их формирования. Отмечается, что каждая культура обладает своей собственной поликодовой системой, расшифровка которой зависит от кросс-культурной компетенции коммуникантов. Выделяются основные признаки кросс-культурной компетенции, которыми являются эмпатия и толерантность, лежащие в основе любого эффективного межкультурного общения, наличие знаний об иной культуре, помогающих правильно интерпретировать коммуникативное поведение представителей другой культуры и готовность к процессу кросс-культурной коммуникации с опорой на накопленный коммуникативный опыт в сфере кросс-культурных контактов. Демонстрируются практические приёмы и методы достижения позитивных результатов. Помимо информации о фонетической, грамматической, лексической системах русского языка, иностранные слушатели должны получить знания об иной, в данном случае русской культуре, помогающие правильно интерпретировать коммуникативное поведение её представителей. Работа в этом направлении проводится уже с первых уроков русского языка, даже на этапе вводно-фонетического курса, и систематически продолжается на всём этапе довузовской подготовки. Авторы приходят к выводу, что в процессе работы с иностранными слушателями Ярославской ГСХА на подготовительном отделении используются различные формы работы в кросс-культурном поле, дающие положительный результат. Завершающий проект (встреча со студентами направления «Журналистика» ЯГПУ им. К.Д. Ушинского) воочию продемонстрировал эффективность используемых методов. Активное использование кросс-культурных коммуникаций ведёт к ускорению и облегчению процесса социокультурной адаптации обучающихся, что в итоге приводит к более высокой эффективности обучения иностранных студентов в условиях русской языковой среды. The article reveals the formation problem of foreign students’ cross-cultural competence in classes in the Russian language as a foreign language. The authors decipher the concept of cross-cultural competence, communication efficiency and distinguish factors and conditions for their formation. It is noted that each culture has its own multicode system, the decoding of which depends on the cross-cultural competence of communicants. The main features of cross-cultural competence are empathy and tolerance which are the basis of any effective cross-cultural communication, the presence of knowledge about a different culture that helps to correctly interpret the communicative behavior of another culture representatives and the readiness for the process of cross-cultural communication based on the accumulated communicative experience in the field of cross-cultural contacts. Practical techniques and methods of achieving positive results are demonstrated. Besides information about the phonetic, grammatical, lexical systems of the Russian language, foreign listeners should gain knowledge of a different in this case Russian culture helping to correctly interpret the communications behavior of its representatives. Work in this direction is carried out already from the first lessons of the Russian language, even at the stage of the introductory phonetic course and systematically continues at the entire stage of pre-university tutorial. The authors conclude that in the process of working with foreign students of the Yaroslavl SAA various forms of work in the cross-cultural field are used at the preparatory department giving a positive result. The final project (a meeting with students of the Journalism direction of YSPU named after K.D. Ushinsky) personally demonstrated the effectiveness of the methods used. The active use of cross-cultural communications leads to the acceleration and facilitation of the process of students’ socio-cultural adaptation which ultimately leads to a higher efficiency of teaching foreign students in the Russian language environment.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

21

Гришко, Вікторія. "ДІЯЛЬНІСТЬ УНІВЕРСИТЕТІВ ТРЕТЬОГО ВІКУ В РЕСПУБЛІЦІ ПОЛЬЩА." ОСВІТА ДОРОСЛИХ: ТЕОРІЯ, ДОСВІД, ПЕРСПЕКТИВИ 1, no. 15 (January 20, 2020): 146–55. http://dx.doi.org/10.35387/od.1(15).2019.146-155.

Full text

Abstract:

У статті обгрунтовано актуальність порушеної проблеми. Діяльність університетів третього віку в Республіці Польщі набула важливого значення у зв'язку зі старінням польського суспільства. Університети третього віку виконують функцію важливих освітньо-культурних центрів для дорослих віку 50–60+. За їх посередництвом ця категорія дорослого населення має можливість не тільки набути нових умінь, знань, компетенції, але також брати активну участь у житті місцевої громади. Університети третього віку функціонують на підставі інституційних зразків: при закладах вищої освіти, які організовують навчання для старших дорослих; при будинках культури, бібліотеках, культурно-освітніх центрах, які є простором для організації спортивних і розважальних заходів, нових знайомств, подорожей, що сприяє особистому розвитку; при громадських і позаурядових організаціях, а також як самостійні структури. Університети третього віку сприяють розвитку на інтелектуальному та соціальному рівні, фізичній активності людей похилого віку, поглибленню знань та вмінь літніх людей, підтримують контакти з такими установами, як медичні служби, культурні центри, реабілітаційні центри, залучаючи слухачів до спортивних і туристичних заходів, екологічній діяльності на благо навколишнього середовища. Крім того, університети третього віку відіграють важливу роль у підтримці соціальних зв’язків та міжособистісного спілкування серед літніх людей. Завдяки широкому вибору навчальних програм та позаурочній активності університети третього віку забезпечують активне життя цієї категорії дорослого населення шляхом неперервної освіти та навчання. Ключові слова: освіта, навчання, Республіка Польща, університети третього віку, дорослі, вікова категорія.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

22

Раду, А. К., and С. С. Рашидова. "ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ У МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ЯК ПОКАЗНИКА ЇХ КУЛЬТУРИ СПІЛКУВАННЯ." Духовність особистості: методологія, теорія і практика 96, no. 3 (June 29, 2020): 203–13. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2020-96-3-203-213.

Full text

Abstract:

З огляду на те, що основним завданням сучасної шкільної освіти визначено формування в учнів ключових компетенцій, найважливішою з яких є комунікативна, акцентовано, що робота з формування і становлення особистості відбувається через спілкування і починається з розвитку мовлення уже в сім’ї, далі в дитячих освітніх установах, продовжується в загальноосвітній і старшій школах. У статті розглянуті особливості формування культури мовлення у молодших школярів як показника і складової культури спілкування. Доведено, що культура мовлення і культура спілкування не існують одна без одної. Культура мови передбачає дотримання мовцем вимог володіння правилами вимови і слововживання, вміння вдаватися до виразних мовних засобів з урахуванням цілей і завдань мови. Разом із тим, культура мовлення розкриває не тільки нормованість і багатство мови, а й загальну культуру людини, її вихованість, тактовність, толерантність до інших тощо, вона стає відображенням культури спілкування. Авторами представлено актуальний погляд на вивчаєму проблему в педагогічній науці; розкрито якісні характеристики культури мовлення; представлені практичні шляхи формування і розвитку мовленнєвої культури. Наголошено, що педагогічна робота по формуванню культури мовлення учнів молодших класів складається з розвитку мовного слуху; вироблення літературної вимови; поповнення словникового запасу; освоєння комунікативної і етичної сторони мови (Дерев’янко); і відбувається через певну систему завдань, вправ, методів і форм (деякі з них представлені в поданій статті). Зміст занять будується через: обговорення актуальних життєвих проблем; використання ігрових технологій; індивідуальну роботу і роботу в парі, в діалозі; завдання на пошук помилок, порівняння і зіставлення; творчі завдання на розвиток уяви, фантазії (створення казок, оповідань, творче читання тощо). Такі форми і методи сприяють не тільки розвитку пам’яті, а й логіки, аналітичного і образного мислення, вчать слухати, висловлювати думки, вчать взаєморозумінню, толерантності і співтворчості.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

23

Малоіван, М. В. "Формування кроскультурної комунікативної компетенції студентів-філологів." Educational Dimension 32 (November 25, 2011): 444–49. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.4613.

Full text

Abstract:

У статті з’ясовано проблему формування крос культурної комунікативної компетенції студентів-філологів як важливого чинника виховання майбутніх фахівців в умовах полікультурного світу: визначено роль інтеграції мови та культури, її вплив на міжкультурну комунікацію.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

24

Semenova, Olga. "Формування соціокультурної компетенції майбутніх учителів іноземної мови." Освітній простір України, no. 11 (October 16, 2017): 100–104. http://dx.doi.org/10.15330/esu.11.100-104.

Full text

Abstract:

У статті зосереджено увагу на важливості соціокультурного аспекту у процесі вивчення іноземних мов. На основі аналізу наукових джерел автором розкрито сутність терміну “соціокультурна компетенція” та підкреслено необхідність залучення всіх компонентів соціокультурної компетенції у навчальному процесі. Зазначено, що у структурному плані соціокультурна компетенція є комплексним явищем і включає в себе набір компонентів, які відносяться до різноманітних категорій: лінгвокраїнознавчий, соціально-психологічний, культуро¬логічний компоненти. Стисло описано основні фактори впливу на формування та розвиток соціокультурної компетенції.Наголошується на доцільності культурологічної спрямованості навчання іноземним мовам. Подальше вивчення запропонованої теми стане корисним у пошуку нових, більш ефективних методів навчання іноземним мовам.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

25

Pesina, Svetlana Andreevna, and Tatyana Yuryevna Baklykova. "ИССЛЕДОВАНИЕ ОСОБЕННОСТЕЙ ПЕРЕВОДА АУДИОВИЗУАЛЬНОГО ТЕКСТА." Sovremennye issledovaniya sotsialnykh problem 12, no. 1 (March 2, 2020): 218. http://dx.doi.org/10.12731/2077-1770-2020-1-218-231.

Full text

Abstract:

Статья посвящена актуальным проблемам перевода аудиовизуальных текстов и особенностям языковых средств выражения кинодискурса как формы и источника социально-культурного знания. Критически рассматривается типология кинодискурсов, определяется специфика аудиовизуального текста в целом и мультипликационного текста, в частности. Даются определения таким понятиям, как «культурная адаптация», «лакуна», «аудиовизуальный перевод» и ряду других, определяются приемы и способы культурной адаптации кинодискурса. Поднимается проблема эффективного обучения студентов переводу различных типов аудиовизуальных текстов. В этой связи выявляются наиболее значимые компетенции, обуславливающие формирование основных навыков перевода кинодискурса: общелингвистические, включающие учет особенностей фонетики, грамматики и стилистики исходного языка, литературно-сценарные, предопределяющие знание особенностей построения сценария, владение основными сюжетными линиями произведения, кинематографические, интертекстуальные и культурно-социальные знания, включающие знание истории кинематографа, его жанров, значимых кинопроизведений.Методология исследования. Результаты проведенного исследования показывают, что информационно и сюжетно значимые интертекстуальные элементы содержат национальные фоновые знания, поэтому необходима культурно и лингвистически обусловленная адаптация. В связи с этим анализируются виды, а также лингвистические и экстралингвистические факторы культурной адаптации. Показано, что в адаптации нуждаются интертекстуальные элементы, которые несут в себе национальные фоновые знания. В результатах исследования отмечается, что проблемы перевода аудиовизуальных текстов до сих пор не стали предметом каких-либо масштабных специальных исследований в отечественной и западной лингвистике.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

26

Elena, Pishchik. "РОЗВИТОК КОМУНІКАТИВНОЇ КУЛЬТУРИ КЕРІВНИКІВ ЗАКЛАДІВ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ В СУЧАСНИХ УМОВАХ." Науковий вісник Інституту професійно-технічної освіти НАПН України. Професійна педагогіка, no. 16 (November 14, 2018): 61–68. http://dx.doi.org/10.32835/2223-5752.2018.16.61-68.

Full text

Abstract:

У статті розглядаються прикладні аспекти розвитку комунікативної культури сучасних керівників закладів професійної (професійно-технічної) освіти в структурі їх управлінської діяльності. Аналізується зміст комунікативної культури керівників закладів професійної (професійно-технічної) освіти та розуміння феномену комунікативної компетенції як базової складової комунікативної культури керівників закладів професійної (професійно-технічної) освіти. Розглянуто суть поняття «комунікативна культура». Представлено результати дослідження, що проводилося з метою вивчення стану комунікативної культури, інтересів, потреб та готовності керівників закладів професійної (професійно-технічної) освіти до розвитку комунікативної культури. Основна увага у статті приділена діагностиці комунікативної компетенції керівників закладів професійної (професійно-технічної) освіти. Визначено, що процес удосконалення комунікативної компетенції пов’язаний з розвитком особистості. Сучасний керівник закладу освіти повинен володіти не тільки знаннями, навичками та вміннями у своїй галузі, але також мати добре розвинені творчі, комунікативні та інші здібності. Розвиток комунікативної культури керівників закладів професійної (професійно-технічної) освіти має стимулювати керівників-лідерів до отримання психологічних знань, прагнення до самовдосконалення, усвідомлення необхідності розвитку власної комунікативної культури.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

27

Kholodnytska, Alla, and Kateryna Molyboha. "КОРПОРАТИВНА КУЛЬТУРА ТА КОРПОРАТИВНЕ УПРАВЛІННЯ: АСПЕКТИ ВЗАЄМОДІЇ." PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, no. 3 (19) (2019): 106–12. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2019-3(19)-106-112.

Full text

Abstract:

У статті через синтез понять «корпоративна культура» та «корпоративне управління» визначено аспекти їх взаємодії, розглянуто процес формування корпоративної культури та її роль у корпоративному управлінні. Досліджено спільні та відмінні складові дефініцій «корпоративна культура» та «корпоративне управління» через опрацьовану наукову літературу, визначено етапи їх формування. Встановлено компетенції керівника, у межах кожного з понять. Виділено ключові фактори вдосконалення корпоративного управління через зміни в корпоративній культурі. Зауважено важливість корпоративної культури для ефективного розвитку компанії. Також з’ясовано компонентний склад основних понять.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

28

АВДИМИРЕЦЬ, Наталія. "Комунікативна компетентність як чинник ефективного спілкування студентської молоді: філософський вимір." EUROPEAN HUMANITIES STUDIES: State and Society, no. 2 (May 11, 2020): 114–24. http://dx.doi.org/10.38014/ehs-ss.2020.2.08.

Full text

Abstract:

У статті досліджено комунікативну компетентність, як підгрунтя ефективного спілкування та соціальної взаємодії студентської молоді. Висвітлена структура комунікативної компетентності, проаналізовані її складові, розглянуті актуальні сфери комунікативної компетентності студентської молоді. Обґрунтовано необхідність дослідження сучасною наукою комунікативної компетенції як складової професійних компетенцій майбутніх фахівців, а також – як чинника всебічного, гармонійного розвитку сучасної молоді та усталення її буття. Підкреслено, що комунікативна компетентність розвивається не тільки засобами освіти, а й засобами усіх сфер культурно-освітнього простору, у якому функціонує молода людина.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

29

Ромащенко, І. В. "Формування міжкультурної компетенції як нагальна потреба сучасної професійної діяльності." Educational Dimension 32 (November 25, 2011): 449–57. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.4614.

Full text

Abstract:

Стаття розглядає актуальність питання формування міжкультурної компетенції маркетологів у сучасних умовах глобалізації світу та в умовах сучасної соціокультурної ситуації для ефективності професійного самовизначення особистості як майбутнього фахівця з маркетингу. Автор доводить, що сформована на основі знань іноземної мови й іноземної культур, вона стає необхідним фактором особистого й професійного життя людини, значно розширюючи можливості фахівця під час виконання професійних обов’язків. Міжкультурна компетенція трактується автором як інтегративна характеристика особистості майбутнього фахівця під час виконання професійних обов’язків. Міжкультурна компетенція трактується автором як інтегративна характеристика особистості майбутнього фахівця, що відображає засвоєння ним лінгвокультури на загальнокультурному, національному, соціальному й професійному рівнях, який є значимим фактором його професійного самовизначення, комплексним явищем із високим рівнем знань особливостей культури провідних країн світового товариства.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

30

Чупринський, Б. "Професійна культура як фактор професійної діяльності юриста." Історико-правовий часопис 14, no. 2 (February 18, 2021): 120–25. http://dx.doi.org/10.32782/2409-4544/2019-2/21.

Full text

Abstract:

У статті досліджено процес формування професійної культури майбутніх юристів. Охарактеризовано види людської діяльності. Визначеноя основні компоненти структури професійної діяльності юриста. Піддано аналізу поняття «комунікативна компетенція юриста», її значення в професійній діяльності. Професійну діяльність можна визначити як специфічну людську форму цілеспрямованої активності в конкретній трудовій галузі, що обумовлена потребами життєдіяльності в суспільстві, яка спрямована на реалізацію цих потреб, зміст якої складає доцільна його зміна і перетворення. Юридична діяльність базується на міцних теоретичних юридичних знаннях, практичних навиках, котрі становлять основу професійної діяльності. Зроблено висновок про те, що професійна культура фундаментально впливає на професійну діяльність юриста, пов'язується з безперервним процесом його виховання, освіти, обумовлена специфікою його юридичної діяльності. Професійна культура тісно пов'язана з культурою особистості, яку характеризує, перш за все, праця, діяльність, виконання службових обов'язків і особливо їх характер, оскільки тільки працею, власними якостями людина перетворює світ і реалізує свої сили і здібності. Успішна професійна діяльність юристів вимагає наявності у них певних умінь, які формуються під впливом навчання, праці, інших обставин життя. Система підготовки майбутніх юристів у вищих навчальних закладах має бути спрямована на теоретико-практичні аспекти майбутньої професійної діяльності, що буде запорукою якісного виконання ними службових обов'язків.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

31

Шаповалов, Владимир Николаевич, and Ольга Анатольевна Петрова. "Новый подход к развитию социокультурных компетенций." Creative Economy 13, no. 9 (September 30, 2019): 1683. http://dx.doi.org/10.18334/ce.13.9.41019.

Full text

Abstract:

В представленной работе рассмотрены результаты экспериментов, реализующих новый подход к формированию социокультурных компетенций студентов и преподавателей вузов в процессе их приобщения к инновационной деятельности и культуре развития. Сформулированы и обоснованы требования к содержанию и этапам разработки организационной модели социокультурных компетенций. Представлен опыт разработки указанной модели. Выделены особенности организационно-культурной среды, складывающейся в команде проекта в ходе указанного эксперимента. Выявлена взаимосвязь базовых мотивов, социокультурных компетенций и результатов проектной деятельности студентов

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

32

Жигунова, Вікторія. "ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРОФЕСІЙНОЇ СПРЯМОВАНОСТІ ІНШОМОВНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ З МІЖНАРОДНОЇ ІНФОРМАЦІЇ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 16, no. 1 (June 12, 2021): 154–67. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v16i1.696.

Full text

Abstract:

У статті розглядаються різні підходи щодо трактування принципу професійної спрямованості у навчанні. Визначається поняття “професійна спрямованість” та аналізується принцип професійної спрямованості в іншомовній підготовці майбутніх фахівців з міжнародної інформації. Визначаються такі поняття, як інтереси, знання, життєвий досвід та уміння вчитись як складові професійної іншомовної підготовки майбутніх фахівців-міжнародників. Розглядаються поняття: “компетентнісний підхід”, “компетентність”, “професійна компетентність” та “іншомовна компетентність”. Представлено умови розвитку професійної компетентності, взаємозв’язок між комунікативною культурою суб’єкта, що вивчає іноземну мову, та його іншомовною компетентністю, якої він набуває у процесі засвоєння мови. Автор зазначає, що іншомовна професійна компетентність складається з компетенції лінгвістичного рівня, компетенції соціолінгвістичного рівня та компетенції прагматичного рівня. Продано відношення компонентів іншомовної професійної компетентності у її структурі. Детально аналізуються компоненти іншомовної компетентності. Виділяється поняття “іншомовна комунікативна компетенція” як професійно-важлива риса особистості фахівця з такими компонентами: лінгвістичний, соціокультурний, стратегічний, професійний. Сформованість іншомовної готовності майбутніх фахівців з міжнародної інформації розуміється як сукупність послідовних педагогічних впливів на її мотиваційно-орієнтаційний, когнітивно-інтегративний та ситуативно-діяльнісний компоненти та визначаються критерії сформованості цих компонентів. Виділяються чотири рівні сформованості іншомовної компетентності: низький, середній, достатній та високий.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

33

Ребуха, Лілія. "ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИХ ТА ПЕДАГОГІЧНИХ СКЛАДОВИХ МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ СОЦІОНОМІЧНИХ ПРОФЕСІЙ." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 19, no. 4 (May 8, 2020): 337–47. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v19i4.277.

Full text

Abstract:

Міжкультурну компетентність розглядаємо як здатність майбутніх фахівців ефективно взаємодіяти з особами, котрі є представниками інших культур та здійснювати результативну професійну діяльність з урахуванням різниці між стереотипами мислення різних народів.Ефективне формування міжкультурної компетентності в майбутніх фахівців соціономічних професій у закладах вищої освіти уможливлене за зреалізування освітніх технологій, що ведуть до розуміння студентами власної культури та набуття особистісного культурного світогляду; об’єктивного ставлення до культурних відмінностей між народами; отримання знань щодо різних культурних світосприймань; набуття міжкультурних комунікативних навичок. У структуру формування соціально-психологічних та педагогічних складових міжкультурної компетентності майбутніх фахівців входить когнітивний, афективний, операційний та поведінковий компоненти. Обґрунтовано, що розвиток когнітивно-пізнавальних мотивів у навчальній аудиторії є важливою умовою вивчення і розуміння інших культур, а відтак формування міжкультурної компетентності студентів закладів вищої освіти.У даній статті зазначено можливі шляхи формування особистісної міжкультурної компетенції майбутніх фахівців за допомогою ігрових педагогічних технологій. Визначено велику роль педагогічних ігор в навчанні студентів соціономічних професій, так як вони характеризуються значним науковим та практичним потенціалом. В процесі гри студенти закріплюють знання про культуру інших націй і народностей, отримують досвід використання набутих знань на практиці та осмислено виробляють шанобливе ставлення до представників інших культур. Установлено, що формування міжкультурної компетенції відбувається за дієвого рольового розігрування міжкультурних ситуацій з уривків літературних та наукових творів, розв’язання творчо спрямованих на інокультуру кейсів та професійних задач.Визначено практичну спрямованість міжкультурної компетентності майбутніх фахівців соціономічних професій, сутність якої полягає у здатності студентів розуміти, спілкуватися і ефективно взаємодіяти з індивідами, що є представниками інших культур.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

34

Bezdenezhnykh, Liliya V. "ПЕДАГОГИЧЕСКИЕ УСЛОВИЯ ФОРМИРОВАНИЯ АКАДЕМИЧЕСКОЙ МОБИЛЬНОСТИ СТУДЕНТОВ ПЕДАГОГИЧЕСКОГО ВУЗА." Russian Journal of Education and Psychology 12, no. 4 (August 31, 2021): 35–50. http://dx.doi.org/10.12731/2658-4034-2021-12-4-35-50.

Full text

Abstract:

В статье рассматриваются факторы и педагогические условия формирования академической мобильности студентов педагогического вуза. Учитывая значимость социокультурной обусловленности формирования академической мобильности у студентов педагогических вузов и наличия противоречий между потребностью государства в конкурентоспособных специалистах, обладающих сформированной академической мобильностью и недостаточной разработанностью данной проблемы в педагогической теории и практике; между требованиями в организации процесса академической мобильности у студентов педагогических вузов и отсутствием модели ее реализации в педагогическом вузе, мы ставим целью определить внешние и внутренние факторы для конструирования целостного педагогического процесса, способствующего формированию академической мобильности. В основе исследования – положения средового подхода о методологии, сущности и развитии социальной среды; системный подход, определяющий внешние связи и структуру исследуемого явления; социокультурный подход, нацеливающий студентов-бакалавров на адаптацию в мультикультурном и полиязычном мире; компетентностный подход, который направляет процесс формирования академической мобильности на формирование общекультурных и профессиональных компетенций студентов, а также теории личности и социокультурной обусловленности ее развития. Выявлены педагогические условия, обеспечивающие, в отличие от обоснованных ранее, целостность процесса формирования академической мобильности, в том числе факторы, обогащающие образовательную среду вуза новыми возможностями формирования качеств личности, детерминирующих академическую мобильность студентов. Результаты исследования направлены на формирование академической мобильности студентов педагогического вуза за счет обогащения образовательной среды вуза возможностями развития значимых личностных качеств у обучающихся: толерантного отношения к «иной» культуре, адекватного восприятия культурных ценностей общества, а также сохранение своей культуры; овладения общекультурными, культурно-специфическими знаниями об истории страны изучаемого языка; формирование иноязычной коммуникативной компетенции. Данные компоненты ориентированы на вхождение личности студента в иноязычное образовательное и научное пространство в рамках диалога культур, востребованы социумом в современных полиязычных социокультурных условиях, и могут быть использованы в системе форм, методов и средств взаимодействия педагогов и обучающихся.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

35

Ershov, D. I. "Use of Musical Clarity in the Process of Forming English-Speaking Lexical Competence among Vietnamese Students and Russian Schoolchildren." Bulletin of Kalashnikov ISTU 21, no. 1 (April 2, 2018): 116. http://dx.doi.org/10.22213/2413-1172-2018-1-116-122.

Full text

Abstract:

Статья посвящена разработке и апробированию метода использования музыкальной наглядности при формировании англоязычной лексической компетенции у вьетнамских студентов и российских школьников. Практически все люди любят слушать музыку, которая создает безальтернативный эмоциональный фон, способный улучшить память, настроить мыслительные процессы головного мозга на нужный положительный лад, позволяющий значительно активизировать те виды умственной и физической активности, которыми занят в этот момент человек. Всё это позволяет использовать музыкальную составляющую на занятиях иностранным языком. При формировании у вьетнамских студентов англоязычной лексической компетенции методом сравнительно-лингвистического анализа можно использовать параллельно английские и вьетнамские песни, делать различные упражнения к ним, что позволяет успешно решать различные проблемы высшего образования и достигать цели, поставленные ФГОС ВО перед современной методикой преподавания иностранного языка. В науке существует понятие педагогической культуры, введенное Е. В. Бондаревской, под которым понимается «динамическая система педагогических ценностей, способов деятельности и профессиональной деятельности учителя». Практическое воплощение педагогическая культура находит в педагогической позиции и личностных качествах; профессиональных знаниях и культуре педагогического мышления; профессиональных умениях и творческом характере педагогической деятельности; саморегуляции личности и культуре ее профессионального поведения. Всё это говорит о начале применения междисциплинарного и метапредметного подхода к изучению личности учителя и его деятельности. В своей статье мы развиваем эту концепцию изучения личности педагога и его деятельности на примере обучения вьетнамских студентов с применением междисциплинарного и культурологического подходов, что позволяет нам использовать в обучении такой важный элемент культуры, как музыкальная наглядность. В статье приводится методика работы с песенным материалом методом сравнительно-лингвистического анализа культурем на двух языках.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

36

ЦИРКОВНИКОВА, Ірина. "ПСИХОЛОГІЧНЕ БЛАГОПОЛУЧЧЯ В АСПЕКТІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ ОСОБИСТОСТІ ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИХ ОСІБ." Humanitas, no. 6 (February 23, 2022): 83–90. http://dx.doi.org/10.32782/humanitas/2021.6.12.

Full text

Abstract:

Метою статті є теоретичний аналіз психологічного благополуччя в аспекті психологічної культури внутрішньо переміщених осіб медичних працівників. На нашу думку, є міцний зв’язок між «психологічним благополуччям» та «психологічною культурою». Для розуміння «психологічного благополуччя» будемо розглядати його через поняття «психологічної культури», як один із його конструкт. Теоретичне дослідження психологічної культури внутрішньо переміщених осіб медиків в аспекті психологічного благополуччя особистості дозволило нам розробити схеми-моделі параметрів та компонентів психологічного культури. Це здійснювалося нами у два етапи. На першому етапі ми розглядали психологічну культуру в загальнотеоретичному плані, у рамках загальнопсихологічних підходів. На другому етапі – у прикладному для вирішення соціально-психологічних завдань для адаптації внутрішньо переміщених осіб, медичних працівників. Вперше було встановлено суттєвий взаємозв’язок рівня психологічної культури із суб’єктивним фактором – психологічним благополуччям. Досліджено, що психологічний фактор вивчає структурні та функціональні компоненти. Трансформації піддаються найважливіші особистісні конструкти, такі як психологічне благополуччя, яке розуміється в сучасній науці як злагоджений психічний процес, що забезпечує відчуття цілісності, внутрішньої рівноваги. Для виявлення найбільш об’єктивної картини психологічного благополуччя необхідно зрозуміти умови, в яких опиняється людина. Складність соціальних та психологічних особливостей конфлікту особливо сильно впливають на людей, і саме їх переосмислення психологічного благополуччя є своєрідним індикатором того, як вони ставляться до навколишньої дійсності і як прогнозують свої життєві перспективи, які перспективи розвитку їх особистісного ресурсу. У статті було вперше розглянуто психологічне благополуччя в аспекті психологічної культури внутрішньо переміщених осіб медичних працівників. Були з’ясовані основні структурні параметри психологічної культури, виділені основні компоненти психологічної культури. Розглядалося поняття психологічної стійкості, механізми саморегуляції та самоорганізації внутрішньо переміщених осіб медиків, форми і способи комунікації. Виявлено велике значення комунікативної компетенції переселенців медиків в успішній реалізації психологічного благополуччя особистості.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

37

Степанова, Ольга Іванівна. "РИТОРИЧНІ ВМІННЯ ЯК ОСНОВА ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНО-МОВЛЕННЄВІОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ ВИХОВАТЕЛІВ." Інноватика у вихованні, no. 10 (November 7, 2019): 246–51. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i10.166.

Full text

Abstract:

Матеріали статті відбивають одну з актуальних проблем підготовки майбутніх педагогів дошкільної освіти – розвиток комунікативно-мовленнєвої культури. У публікації репрезентовано аналіз категорії «комунікативно-мовленнєва культура» як лінгвістичного та соціопедагогічного феномену, розкрито концептуальні основи і технологія її розвитку в студентів під час навчання. У статті розкривається зміст формування комунікативно-мовленнєвої культури; окреслюється взаємозв’язок розвитку мовленнєвої та риторичної компетенції майбутнього педагога; висвітлюється організація викладання навчальної дисципліни «Культура мовлення та виразне читання» щодо спрямування студентів до засвоєння комунікативно-мовленнєвих умінь та навичок у межах предметно-спеціальної підготовки бакалаврів. Поряд із теоретичним матеріалом у статті подаються практичні поради, які допоможуть внести відповідні корективи в поведінку комунікантів. Відзначається, що в сучасних умовах спостерігається протиріччя: вимоги до сучасного учителя, вихователя, до його комунікативних якостей зростають, а реальний рівень випускників педагогічних професій залишається недостатнім. Значна увага приділяється аналізові шляхів розвитку комунікативно-мовленнєвої культури студентів вищих навчальних закладів. Важливим кроком вирішення цієї проблеми, на думку автора, є формування риторичних умінь у майбутніх педагогів закладів дошкільної освіти.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

38

НІКОЛАЄВА, І. А., О. В. КУЗЬМИЧ, and С. П. ДЕНИСОВА. "ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ВИМІР ФОРМУВАННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ІНОЗЕМНИХ МОВ." АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА» 1, no. 3 (November 17, 2021): 59–66. http://dx.doi.org/10.52726/as.pedagogy/2021.3.1.10.

Full text

Abstract:

Компетентність як складник фахової підготовки майбутніх вчителів іноземної мови полягає у формуванні про- фесійних теоретичних і практичних навичок і вмінь, мотивів діяльності, особистісних якостей, наявності досвіду професійної діяльності, умінні творчо мислити, в розвитку творчого потенціалу, ціннісних орієнтацій, які дозво- ляють самостійно й ефективно реалізовувати цілі педагогічного процесу. Школярі і студенти повинні не тільки оволодівати словесним кодом певної іноземної мови, але й уміти використовувати на практиці і створювати на певному рівні в своїй свідомості «картину світу», притаманну носію цієї мови. Виходячи з сучасних вимог до мовної освіти, з’являється важливе завдання – підготовка вчителя іноземної мови, яка повинна мати виражений культурологічний характер і бути спрямованою на формування здібностей адаптивної поведінки в спілкуванні з носіями культури країни, мова якої вивчається, а також формування на основі знання мови ментальності, стилю поведінки, традицій і звичаїв народу. У статті розглядаються компоненти професійної компетенції майбутнього вчителя іноземної мови в країнах Ради Європи. Особлива увага приділяється аналізу технологій професійно орієнтованого навчання у підготовці вчителів іноземної мови, формування методологічної та соціально-культурної компетенції, а також процесу само- навчання іноземними мовами. Авторами доведено, що основними умовами формування професійної компетентності майбутнього вчителя іноземної мови початкової школи є: зміщення акценту в навчанні з традиційного теоретичного вивчення навчаль- них дисциплін до більш практичного застосування отриманої інформації, від парадигми «я знаю» до парадигми «я вмію»; підготовка фахівців, що володіють компетенцією самонавчання; запозичення європейського досвіду використання електронного професійного портфоліо як ефективного інструменту самоконтролю студента та його безперервного професійного й особистісного розвитку.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

39

Макарова, Елена Александровна, and Елена Львовна Макарова. "Формирование системы профессиональных компетенций специалистов в вузе." Российский психологический журнал 5, no. 4 (July 1, 2018): 48. http://dx.doi.org/10.21702/rpj.2008.4.4.

Full text

Abstract:

В современной образовательной среде необходимо формировать систему социальных, культурных, профессиональных компетенций, которая позволит выработать корпоративную культуру, социальную свободу, отношение к выбранной профессии у нового поколения специалистов. Анализ складывающейся ситуации подводит к необходимости перемен в самой технологии подготовки кадров, реализуемой в сфере образования, и перемен в представлениях о самой образовательной системе. Выработка системы профессиональных компетенций должна стать частью долгосрочной политики ВУЗов. Психологи, педагоги и методисты должны объединить усилия и направить их на формирование полифункциональной дидактической системы, направленной на интеллектуальное развитие индивида, которое должно происходить на базе предметных знаний.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

40

Ивонина, Яна. "РАЗВИТИЕ ПРОЕКТНОЙ КУЛЬТУРЫ У МАГИСТРАНТОВ НАПРАВЛЕНИЯ ПОДГОТОВКИ «СОЦИАЛЬНО-КУЛЬТУРНАЯ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ» (НА ПРИМЕРЕ АЛТАЙСКОГО ГОСУДАРСТВЕННОГО ИНСТИТУТА КУЛЬТУРЫ (БАРНАУЛ, РОССИЯ))." Proceedings of Altai State Academy of Culture and Arts, no. 4 (2021): 53–59. http://dx.doi.org/10.32340/2414-9101-2021-4-53-59.

Full text

Abstract:

Представлена обзорная характеристика процесса формирования приемлемого уровня проектной культуры у магистрантов направления подготовки «Социально-культурная деятельность», обобщён многолетний авторский опыт преподавания соответствующих учебных дисциплин обучающимся Алтайского государственного института культуры (Барнаул, Россия). Проанализирована специфика проектного обучения в современных образовательных организациях высшего образования творческой направленности. Представлена авторская версия интерпретации содержания понятия «проектная культура», относящихся к категории междисциплинарных терминов. Проанализирован состав факторов, определяющих уровень проектной культуры субъекта социально-культурного проектирования. Представлены основные результаты диагностики уровня сформированности проектных компетенций магистрантов.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

41

Дерев’янко Д. В. "Принципи та засоби IKT у формуванні цифрової культури майбутніх менеджерів соціокультурної діяльності." ПЕДАГОГІЧНИЙ АЛЬМАНАХ, no. 46 (February 12, 2021): 232–39. http://dx.doi.org/10.37915/pa.vi46.132.

Full text

Abstract:

У статті проаналізовано феномен формування цифрової культури майбутніх менеджерів соціокультурної діяльності за допомогою застосування спеціальних принципів, що належать до системи цифрового виховання і розвитку. Виділяються основні професійні компетенції, необхідні для обов'язкового освоєння випускниками перед початком професійної діяльності, а також визначаються основні показники сформованості цифрової культури майбутніх менеджерів у розглянутій сфері.Основа розвитку будь-якого здорового суспільства – це культура. Інформаційна культура відображає досягнуті рівні організації інформаційних процесів та ефективності створення, збирання, зберігання, опрацювання, подання і використання інформації, що забезпечують цілісне бачення світу, його моделювання, передбачення результатів рішень, які приймаються людиною Основна тенденція в динаміці формування поняття «інформаційна культура» пов'язана з фундаментальністю і багатоаспектністю її розгляду не тільки як феномена, визначеного умовами науково-технічного прогресу, електронними засобами переробки, зберігання і передачі соціальної інформації, а перш за все як діяльнісної інфраструктури, що пронизує усі епохи і цивілізації, всі сфери людської діяльності і всі щаблі розвитку людини як соціальної істоти Беручи до уваги сучасний етап розвитку суспільства, технологічний прогрес та активний розвиток нових соціальних інститутів, справедливим буде зауважити, що основою сучасного суспільства і гарантією його благополучного розвитку є такий феномен, як цифрова культура. Вона дозволяє суб'єктам соціокультурного простору оптимізувати процес професійної діяльності, максимізувати швидкість отримання її результатів і звести реальні ризики до мінімуму.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

42

Isabekova, G. B., G. K. Abdrahman, and E. J. Sarmýrzın. "Polıkýltýrnaıa kompetentsııa v sovremennyh ýslovııah [Multicultural Competence in Modern Conditions]." Iasaýı ýnıversıtetіnіń habarshysy 3, no. 117 (October 10, 2020): 175–86. http://dx.doi.org/10.47526/2020/2664-0686.017.

Full text

Abstract:

The article deals with the problem of increasing the attention of the pedagogical community to culture as a phenomenon of human existence. The formation of multicultural competence among teachers and students contributes to the ability to work and study in a foreign culture. Multicultural competence is considered as an integrative property of the individual, which reflects his ability to solve professional and everyday problems and tasks on the basis of a culture-centered system of values. The definition of «multiculturalism» most succinctly conveys the interaction of the principles of dialogue and interaction of various cultures. Multicultural personality is one of the components of the «basic culture of personality». First of all, a certain cultural and educational environment contributes to the formation of the «person of culture», a multicultural personality. В статье рассматривается проблема усиления внимания педагогической общественности к культуре как феномену человеческого бытия. Формирование поликультурной компетенции у педагогов и студентов способствует умению работать и обучаться в условиях инокультуры. Поликультурная компетенция рассматривается как интегративное свойство личности, которое отражает его способность решать профессиональные и повседневные проблемы и задачи на основе культуроцентрированной системы ценностей. Дефиниция «поликультурность» наиболее емко передает взаимодействие принципов диалога и взаимодействия разнообразных культур. Поликультурная личность является одной из составных частей «базовой культуры личности». Формированию «человека культуры», поликультурной личности способствует, прежде всего, определенная культурно-образовательная среда.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

43

Умаханова, А. М., and Э. В. Бибулатова. "МЕЖКУЛЬТУРНАЯ КОММУНИКАЦИЯ – ОСНОВНОЙ АСПЕКТ ОБРАЗОВАНИЯ." Ежегодная научная конференция студентов и молодых ученых «Лингвистика и межкультурная коммуникация», no. 1 (April 19, 2021): 91–96. http://dx.doi.org/10.36684/39-2021-1-91-96.

Full text

Abstract:

Исследования по межкультурной коммуникации характеризуются большим теоретическим и практическим потенциалом и методологической неоднородностью, что неудивительно, учитывая «широту» и «размытость» этой темы. Бесспорно, культура состоит из общих убеждений и ценностей группы людей, которые учатся друг у друга и учат других, что их поведение и отношение к миру являются правильными способами думать, действовать и чувствовать. Феномены культурных различий значимы для коммуникационного процесса. Именно поэтому формирование межкультурной компетенции, несомненно, является одной из основополагающих задач современного образования.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

44

Хулхачиева, Женишкуль, and Татьяна Грибанова. "ОБУЧЕНИЕ РЕЧЕВОМУ ЭТИКЕТУ С ИСПОЛЬЗОВАНИЕМ МУЛЬТИМЕДИЙНЫХ СРЕДСТВ В ПРОЦЕССЕ ИЗУЧЕНИЯ КЫРГЫЗСКОГО ЯЗЫКА КАК ИНОСТРАННОГО." Vestnik Bishkek Humanities University, no. 50 (January 15, 2020): 18–21. http://dx.doi.org/10.35254/bhu.2019.50.49.

Full text

Abstract:

Аннотация: Статья «Обучение речевому этикету с использованием мультимедийных средств в процессе изучения кыргызского языка как иностранного» посвящена вопросу обучения речевому этикету как части овладения межкультурной коммуникативной компетенции в ходе преподавания кыргызского языка русскоязычной аудитории. Эффективная коммуникация с представителями иного лингвокультурного сообщества невозможна без формирования не только двуязычной, но и бикультурной языковой личности. Задача формирования подобных компетенций делает неотъемлемой частью процесса обучения такой аспект, как речевой этикет. Изучая правила этикета, обучающийся присваивает часть социального речевого опыта народа, овладевает культурно-речевыми эталонами, характерными для среды проживания. Однако навыки речевого этикета, как и любые другие навыки, не формируются сами собой. Решение такой задачи зависит от качества учебных материалов, используемых при обучении иностранному языку и культуре. Авторы представляют результаты использования лингвострановедческого учебно-методического пособия с мультимедийной поддержкой и наглядные доказательства его эффективности для обучения кыргызскому языку как иностранному русскоязычных студентов лингвистических специальностей. Данное мультимедийное пособие успешно зарекомендовало себя в процессе обучения культуре речевого общения речевому этикету. Ключевые слова: речевой этикет; мультимедийные средства; язык и культура; формирование компетенций; эффективность обучения. Аннотация: Макала кыргыз тилин орус тилдүү аудиторияда кеп маданиятына үйрөтүү маселесине арналган. Чет тилде сүйлөгөн, башка маданияттын өкүлдөрү менен эффективдүү пикир алышуу үчүн, эки элдин маданияттын, тилин билген атуулдарын тарбиялап өстүрүү керек. Коммуникативдик компетенцияны өнүктүрүү маселесинде кеп маданиятына үйрөтүү зор мааниге ээ. Башка элдин жүрүм-турум эрежелерин үйрөнүү менен, окуучу өзүнө ошол элдин маданиятын, тилдик өзгөчөлүктөрүн өздөштүрө алат. Ушул сыяктуу маселени чечүү чет тилине, маданиятына үйрөтүүдө колдонулуучу окуу материалдарынын сапатына жараша болот. Макаланын авторлору тил окутууда өлкө таануу боюнча түзүлгөн окууусулдук комплексинин материалдарынын кыргыз тилин чет тил катары окутууда колдонулушу жана алардын эффективдүү экендиги жөнүндө баяндашкан. Түйүндүү сөздөр: кеп маданияты, мультимедиялык каражаттар, тил жана маданият, компетенцияларды өнүктүрүү, окутуунун эффективдүүлүгү. Abstract: The present article deals with teachng Kyrghyz speech etiquette to the Russian-speaking audience as part of multicultural communicative competence. Com- munication with speakers of a different linguocultural community can’t be effective with out forming both bilingual and bicultural language personality, which is impossible with out knowing speech etiquette rules. Speech etiquette comprises a wide range of language and speech units reflecting the cultural experience developed in society to provide non-conflict interpersonal communication. Following the etiquette rules, one acquires the social experience of the people, their most significant culture-specific communicative patterns. Thus, the introduction of speech etiquette formulas to the teaching process contributes to creating a more comfortable and emotionally positive communicative atmosphere. The success of this task greatly depends on the quality of materials used for teaching foreign language and culture. The authors of the article present the results of approbating the lingvocultural multimedia aids to teaching Kyrghyz to Russian-speaking students majoring in linguistics, proving the effectiveness in making the process of language and culture acquisition more creative and personified. Key words: speech etiquette; multimedia aids; language and culture; forming competencies; effective teaching

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

45

Ходаківська, В. П., Н. М. Сеньків, Л. С. Степанчук, О. М. Приступко, and Н. П. Завадська. "АНАЛІЗ СТАНУ СФОРМОВАНОСТІ СОЦІОКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ПІД ЧАС ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАРМАЦЕВТІВ." Pedagogical Sciences: Theory and Practice, no. 3 (January 10, 2022): 173–80. http://dx.doi.org/10.26661/2786-5622-2021-3-24.

Full text

Abstract:

Сучасне динамічне суспільство, що безперервно змінюється, вимагає від системи освіти підготовки цілісної, варіативно мислячої, креативної особистості, котра здатна управляти інноваційною діяльністю, готова приймати самостійні компетентні рішення та нести за них відповідальність, володіє широкими комунікативними уміннями і навичками, що є компонентами важливої складової частини загальної культури людини – соціокультурної компетентності. Тому об’єктивною потребою сучасної освіти є пошук оптимальних шляхів організації навчально-виховного процесу та пошук раціональних складників змісту навчання та його структури. Без знань соціокультурного фону неможливо сформувати комунікативну компетенцію, навіть у обмежених рамках. Тільки культура у різних її проявах сприяє формуванню особистості. Соціокультурна компетентність повинна виступати як мета і результат підготовки майбутніх фармацевтів до соціокультурної взаємодії у світі та суспільстві. Робота присвячена питанням розвитку соціокультурної компетентності, розглянуто проблеми і перспективи її формування під час підготовки студентів-фармацевтів. У статті визначено роль соціокультурного компоненту у здобувачів освіти для уміння адаптуватися в колективі; визначати особисті цілі; виконувати різні функції під час навчання та на займаних посадах після отримання диплому; бути готовим до спілкування з представниками інших культур, що мають інші переконання; мати достатній рівень культури спілкування, мовленнєвий такт, культурну терпимість, почуття відповідальності, володіння технологією усунення конфліктів. У роботі виокремлено основні завдання, які необхідно реалізувати для покращення рівня сформованості соціокультурної компетентності студентів. Наведено результати експериментального дослідження обізнаності здобувачів освіти з цього питання. Аналіз сформованості соціокультурної компетентності студентів проводився на базі Житомирського базового фармацевтичного фахового коледжу. У дослідженні брали участь студенти, що навчаються за спеціальністю «Фармація, промислова фармація». Отримані результати дослідження дали змогу дійти висновку, що у процесі формування соціокультурної компетентності у студентів сформовані навички загалом на середньому рівні.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

46

Сафарян, С. "Формуємо соціокультурну компетенцію: поняття "художня культура"." Іноземні мови в школах України, no. 6 (76) (2015): 9–16.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

47

Hanas, J. Y. "Толерантність як чинник формування ціннісних систем у процесах кроскультурної комунікації." Grani 18, no. 3 (February 17, 2015): 98–102. http://dx.doi.org/10.15421/1715066.

Full text

Abstract:

Кроскультурна комунікація стосується певного конкретного феномена в двох або більше культурах і має додаткове значення у порівнянні комунікативної компетенції представників різних культур. Реалізація здатності розвитку комунікативної компетентності є культурно зумовленою, окрім цього, вона спричинена й унікальним індивідуальним досвідом кожної людини. При комунікації, що є процесом обміну повідомленнями, постійно відбувається відтворення змісту, оскільки він не збігається навіть у людей, що володіють однією мовою й виступають представниками однієї культури. Відповідно, за наявності різних культур та мов комунікація ускладнюється. Питання дослідження комунікативних процесів увійшли до найбільш актуальних проблем людства в сучасному суспільстві. Саме вивчення питань міжкультурної комунікації останнім часом набувають все більшого значення у зв’язку з процесами глобалізації. Особливості міжкультурної комунікації вивчаються в межах таких наук, як філософія, лінгвістика, культурологія, психологія, соціологія, антропологія, етнологія, кібернетика, а також на міждисциплінарному рівні. Міжкультурна комунікація як суспільний феномен була покликана практичними потребами післявоєнного світу, що підкріплювався ідеологічним інтересом, який з початку ХХ століття формувався в науковому середовищі, а також у суспільній свідомості стосовно різноманітних культур і мов. Вивчення міжкультурної комунікації відбувається внаслідок бурхливого економічного розвитку багатьох країн та регіонів, революційних змін у технології, пов’язаній із цим глобалізації економічної діяльності. У площині історикоеволюційного підходу до розвитку складних систем феномен толерантності в жодному разі не варто зводити чи редукціонувати до повсякденного розуміння її лише як терпимості. Толерантність функціонує як норма культури, як цивілізаційна норма, що реалізовує свої функції. Ключовою функцією толерантності, а також поліетнічності та полікультурності виступає підтримка різноманіття складних систем. Толерантність також забезпечує право кожної індивідуальної особистості бути іншою, несхожою. Поняття толерантності розуміється як норма, що забезпечує баланс протидіючих сторін, а також можливість діалогу та накопичення згоди різноманітних світобачень, релігій, культур. Теза про те, що кожна особистість є індивідуально неповторною та несхожою на інших, характеризується відмінними проявами власної індивідуальності, є підґрунтям для становлення толерантності як позитивного та шанобливого ставлення. У сукупності окреслені елементи культури формують кроскультурну комунікацію, головною особливістю якої є здатність побачити спільне в культурах країн, а також той відрізок, на якому відбувається непорозуміння або конфлікт культур, виникають суперечності між їхніми представниками. Кроскультурна компетентність визначається як інтегральна якість особистості, до складу якої входять знання про особливості іншої культури, уміння інтерпретувати іншокультурну інформацію, досвід комунікативної діяльності. У межах окреслених проблем кроскультурна комунікація визначається як сукупність аналітичних і стратегічних здібностей, що збільшують інтерпретаційне поле суб’єкта під час міжкультурного спілкування.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

48

Парочкина, Мария Михайловна, and Ольга Сергеевна Ширяева. "CONTENT OF SOCIOCULTURAL TRAINING OF FUTURE TEACHERS OF RUSSIAN AS A FOREIGN LANGUAGE." Вестник Тверского государственного университета. Серия: Педагогика и психология, no. 1(54) (March 31, 2021): 144–56. http://dx.doi.org/10.26456/vtpsyped/2021.1.144.

Full text

Abstract:

Рассмотрено противоречие между значимостью социокультурного компонента в профессионально-деятельностной компетенции преподавателя русского языка как иностранного (РКИ) и существующей традиционной подготовкой студентов - будущих специалистов в области РКИ, требованиями современности, предъявляемыми к личности и общему уровню лингвистической культуры педагога РКИ, и недостаточной степенью подготовленности его к преподавательской деятельности, поскольку ее формирование должно проходить в контексте культурной интеграции. В работе использовались методы: теоретический анализ, сравнение, синтез, изучение и обобщение преподавательского опыта. Из ФГОС ВО выделяется ряд компетенций, образующих в целом социокультурную компетенцию будущих специалистов РКИ; уточняется понятие «содержание социокультурной компетенции». Практическая значимость исследования заключается в направленности его результатов на совершенствование социокультурной подготовки студентов-бакалавров, обучающихся по профилю «Русский как иностранный». The relevance of the article is due to the contradiction between the significance of the sociocultural component in the professional-activity competence of a teacher of Russian as a foreign language and the existing traditional training of students - future specialists in the field of Russian as a foreign language; modern requirements for the personality and general level of linguistic culture of a teacher of Russian as a foreign language, and the insufficient level of preparation for teaching, as its formation should take place in the context of cultural integration. The paper uses such methods as theoretical analysis, comparison, synthesis, study and generalization of teaching experience. From the Federal state educational standard of higher education is singled out a number of competencies, that altogether compose sociocultural competence of future specialists of Russian as a foreign language teacher; the concept of «the contents of sociocultural competence» is clarified. The practical significance of the research is in the focus of its results on improving the sociocultural training of bachelors studying in the profile «Russian as a foreign language».

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

49

Loznytsia, Svitlana. "Соціокультурні трансформації у добу глобалізації: примат публічності." Multiversum. Philosophical almanac 2, no. 1 (October 5, 2021): 19–40. http://dx.doi.org/10.35423/2078-8142.2021.2.1.02.

Full text

Abstract:

У статті здійснюється розгляд соціокультурних трансформацій у добу глобалізації, провідним акцентом яких, як припускається, є примат публічності, що у дослідженні інтерпретується як залежність переконань громадян від інформації, що доноситься з публічного простору. Наголошено на позитивних наслідках глобалізації, зумовлених досяжністю різноманітних думок, що ускладнює появу тоталітарного режиму. Водночас ситуація появи надміру інформації виявила необхідність формування необхідних компетенцій, пов’язаних з умінням розрізняти достеменні дані від фейків. Досліджено вплив глобалізації на культурні ідентичності, зокрема з’ясовано, що переміщення окремих осіб між країнами суттєвим чином не впливає на зміну домінуючої культури. Окреслено концепт «примат публічноcті» як прикметну ознаку появи глобального простору, що упроваджується значною мірою через ЗМІ.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

50

Karabushenko, Paul L. "Карнавальная политическая культура: пикник на обочине античной истории." Вопросы элитологии 2, no. 1 (April 13, 2021): 21–47. http://dx.doi.org/10.46539/elit.v2i1.47.

Full text

Abstract:

Карнавальная политическая культура всегда стояла на обочине всемирной истории, уступая место традиционным видам политических культур. Но эта обочина оказывалась настолько притягательной и настолько интересной, что порой затмевала всё остальное. Почему? Потому что она была связана с праздником, в то время как обычные виды политической культуры отражали преимущественно политические будни. Прибавить к этому смеховые народные традиции, практики фальсификации политической истории, приемы идеологической борьбы, которые использовали правящие элиты и их лидеры, и мы получим примерную картину карнавальной политической культуры. Античные источники постоянно фиксировали многочисленные примеры проявления аномального поведения политиков, наделенных высшей властью, но лишенных способности адекватно управлять своими политическими системами. Политические скандалы, исторические анекдоты, подковёрные интриги, самозванство и истерические выходки дискредитировали правящие элиты, проявлявшие крайне низкие профессиональные компетенции. Особенностью античной карнавальной политической культуры являлась ее максимальная приближенность к мифологии и отсутствие опыта научно-философской критики и анализа подобного рода отклонений. Порой рассказ о поведении политиков перерастает в откровенные байки и нелепые анекдоты, которые при отсутствии иных письменных источников, становятся главными свидетельствами конкретной исторической эпохи. Такая стихийная карнавальность есть следствие стечения обстоятельств и в основном относится к т.н. «темным векам». Но всякий раз, когда эта традиция прорывается в политической культуре, происходит возвращение к этим «темным векам», и мир политики погружается в стихию карнавала. Установить каковы были культурно-исторические коды этой политической традиции и призвана настоящая работа.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

Journal articles on the topic 'Компетенція культурна'

Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles