To see the other types of publications on this topic, follow the link: Компенсація ризиків.
Journal articles on the topic 'Компенсація ризиків'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 22 journal articles for your research on the topic 'Компенсація ризиків.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Вівчар, О. І., О. В. Сталінська, О. І. Дідченко, О. І. Когут-Ференс, and А. Я. Шатарський. "СУЧАСНА ПРАКТИКА ОЦІНКИ РИЗИКІВ ЛОГІСТИЧНОГО УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВ ТРАНСПОРТУ." Actual problems of regional economy development 2, no. 16 (November 25, 2020): 237–46. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.16.237-246.
Full textAbstract:
Проведено комплексне дослідження ризиків логістичного управління економічної безпеки підприємств транспорту в сучасних умовах. Встановлено, що ризик логістичного управління економічної безпеки підприємств транспорту - це сукупність економічних, організаційних і технічних дій, спрямованих на встановлення видів, факторів та джерел ризику, оцінку величини ризику, розроблення й реалізацію заходів щодо зниження його рівня й запобігання можливим неґативним наслідкам і враховує фактори впливу зовнішнього середовища – конкурентів, постачальників, урядових рішень, суспільної думки, кон’юнктури, недостачі повноцінної релевантної інформації тощо. Відзначено, що основними функціями ризику є інноваційна, регулятивна, захисна, компенсаційна, соціально-економічна й аналітична.
Обґрунтовано, що ризики можуть бути визначені кількісним та якісним аналізом (правило мінімакс (критерій Севіджа); правило Гурвіца). Доведено, що система показників кількісної оцінки ризиків в системі економічної безпеки охоплює абсолютні величини (дисперсія, середньоквадратичне відхилення, семіваріація, семіквадратичне відхилення), відносні (ймовірність, коефіцієнт варіації, коефіцієнт ризику). Сформовано комплексне дослідження коефіцієнтом ризику логістичного управління економічної безпеки підприємств транспорту. Виокремлено основні методи регулювання ступеню ризику підприємств транспорту: уникнення ризику; компенсація ризику; прогнозування; моніторинг; збереження ризику; створення спеціальних резервних фондів; залучення зовнішніх джерел; передача ризику; хеджування; зниження ризику. На основі чого доведено, що метою зниження ризиків економічної безпеки підприємств транспорту можна вважати комплексну протидію потенційним та реальним загрозам, а також забезпечення високого потенціалу розвитку підприємств транспорту у майбутньому.
2
Вівчар О. І. "РИЗИКИ ЛОГІСТИЧНОГО УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВ ТРАНСПОРТУ: ПРАКТИЧНІ КОНТЕКСТИ." Економічний форум 1, no. 4 (October 13, 2020): 99–106. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2020-4-13.
Full textAbstract:
Проведено комплексне дослідження ризиків логістичного управління економічної безпеки підприємств транспорту в сучасних умовах. Встановлено, що ризик логістичного управління економічної безпеки підприємств транспорту - це сукупність економічних, організаційних і технічних дій, спрямованих на встановлення видів, факторів та джерел ризику, оцінку величини ризику, розроблення й реалізацію заходів щодо зниження його рівня й запобігання можливим неґативним наслідкам і враховує фактори впливу зовнішнього середовища – конкурентів, постачальників, урядових рішень, суспільної думки, кон’юнктури, недостачі повноцінної релевантної інформації тощо. Відзначено, що основними функціями ризику є інноваційна, регулятивна, захисна, компенсаційна, соціально-економічна й аналітична.
Обґрунтовано, що ризики можуть бути визначені кількісним та якісним аналізом (правило мінімакс (критерій Севіджа); правило Гурвіца). Доведено, що система показників кількісної оцінки ризиків в системі економічної безпеки охоплює абсолютні величини (дисперсія, середньоквадратичне відхилення, семіваріація, семіквадратичне відхилення), відносні (ймовірність, коефіцієнт варіації, коефіцієнт ризику). Сформовано комплексне дослідження коефіцієнтом ризику логістичного управління економічної безпеки підприємств транспорту. Виокремлено основні методи регулювання ступеню ризику підприємств транспорту: уникнення ризику; компенсація ризику; прогнозування; моніторинг; збереження ризику; створення спеціальних резервних фондів; залучення зовнішніх джерел; передача ризику; хеджування; зниження ризику. На основі чого доведено, що метою зниження ризиків економічної безпеки підприємств транспорту можна вважати комплексну протидію потенційним та реальним загрозам, а також забезпечення високого потенціалу розвитку підприємств транспорту у майбутньому.
3
Pankiv, V. I. "Ефективний і безпечний контроль глікемії у хворих на цукровий діабет 2-го типу при застосуванні фіксованої комбінації пероральних цукрознижувальних препаратів." INTERNATIONAL JOURNAL OF ENDOCRINOLOGY (Ukraine), no. 4.52 (May 1, 2013): 11–16. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0721.4.52.2013.84378.
Full textAbstract:
Цукровий діабет (ЦД) 2-го типу асоціюється не лише з гіперглікемією, але й з підвищеним атерогенним ризиком. У зв’язку з цим цукрознижувальна терапія має бути не лише ефективною, але й безпечною відносно розвитку мікро- і макросудинних ускладнень. Для інтенсифікації гіпоглікемізуючої терапії в пацієнтів, які не досягають компенсації захворювання на монотерапії метформіном або похідними сульфонілсечовини, раціональною визнана комбінація цих двох пероральних цукрознижувальних препаратів. Однією з таких комбінацій, які дозволяють ефективно, безпечно та економічно доцільно досягати терапевтичних завдань лікування ЦД 2-го типу, розглядається фіксована комбінація метформіну і глібенкламіду (препарат Глібомет). До найважливіших переваг цієї фіксованої комбінації слід віднести низькі дози кожного лікарського компонента без втрати протидіабетичної ефективності, істотне скорочення побічних ефектів із боку шлунково-кишкового тракту, мінімізацію ризиків гіпоглікемічних реакцій та ін. Фіксована комбінація глібенкламіду і метформіну дозволяє використовувати прості гнучкі схеми терапії, підвищує комплайєнтність хворих, забезпечує психологічний комфорт і покращує якість життя.
4
Pankiv, V. I. "Цукровий діабет 2-го типу: як уникнути помилок і підвищити ефективність лікування." INTERNATIONAL JOURNAL OF ENDOCRINOLOGY (Ukraine), no. 4.52 (May 1, 2013): 79–84. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0721.4.52.2013.84441.
Full textAbstract:
У статті розглядається актуальність проблеми захворюваності на цукровий діабет (ЦД) у сучасному світі. Підкреслюється, що на сучасному етапі розвитку діабетології основною метою лікування ЦД є досягнення максимально наближених до фізіологічних рівнів глюкози крові без підвищення ризику розвитку гіпоглікемії й без шкоди для якості життя хворих. Приділено увагу питанням лікування з наголосом на тому, що пріоритет слід віддавати засобам із мінімальним ризиком гіпоглікемії, а при виборі комбінованої терапії особливо важливо розглянути можливість застосування препаратів із механізмами дії, що доповнюють один одного. Окремо розглядаються причини невдач у лікуванні й досягненні компенсації захворювання.
5
Зеленко, Н. "Механізм компенсації наслідків соціальних ризиків у системі соціального захисту населення України." Формування ринкової економіки в Україні, Вип. 21 (2010): 200–206.
Find full text
6
Клименко, Ольга. "ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ СТРАХУВАННЯ У ФОРС-МАЖОРНИХ СИТУАЦІЯХ." Public management 25, no. 5 (December 29, 2020): 95–106. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2020-5(25)-95-106.
Full textAbstract:
Висвітлено проблеми функціонування в екстремальних умовах системи і механізмів державного регулювання ринку надання страхових послуг. Проаналізовано поточну ситуацію в Україні в період виникнення і поширення коронавірусної хвороби. Показано, що населення залишилося не захищеним, сам на сам із проблемами, без достойної компенсації державою збитків постраждалим. Проведено оцінку стану системи і механізмів державного регулювання ринку страхування ризиків настання подій надзвичайного характеру. Запропоновано авторську стратегію побудови страхування таких ризиків, яка передбачає фінансову підтримку з боку держави. У разі створення і реалізації у державі програми страхування населення від ризиків, пов’язаних з виникненням і поширенням COVID-19, то серйозних проблем, які спостерігаємо в Україні, вдалося б уникнути. Підкреслено, що при виникненні обставин непереборної сили, природних катаклізмів, коронавірусної пандемії тощо держава через систему і механізми державного регулювання має невідкладно запровадити заходи стимулювання діяльності страхового ринку для компенсації збитків і надання підтримки постраждалому населенню. Негативний досвід державного управління у сфері забезпечення благополуччя населення України в період надзвичайного стану, зумовленого виникненням “коронавірусної кризи”, спонукає запровадження на законодавчому рівні системного підходу до реагування на надзвичайні ситуації, виклики епідемі- ологічного характеру, природні та інші катаклізми. На прикладі страхування ризиків у сільському господарстві, зумовленими катастрофічними відхилен- нями погодних умов від норми, показана необхідність державної підтримки страхового бізнесу в цій сфері економіки України. Розглянуто перспективи розвитку ринку страхування ризиків в аграрному секторі. Надано пропозиції щодо удосконалення захисту громадян шляхом страхування від ризиків виникнення надзвичайних ситуацій. Сформульовано рекомендації у напрямі послаблення негативних наслідків для фізичних і юридичних осіб за рахунок розширення механізмів страхування із застосуванням державної підтримки. Обґрунтовано необхідність визначення регулятором страхового ринку прин- ципів побудови програм страхування на випадок надзвичайних ситуацій. Рекомендовано створення програми підтримки державою страхування ризиків виникнення надзвичайних ситуацій, яка буде передбачати заходи і фінансові ресурси для пом’якшення негативних наслідків у разі раптової появи нових збудників інфекційних захворювань та інших катаклізмів різного характеру. Запропоновано нові наукові підходи до розкриття сутності страхування фізичних і юридичних осіб в Україні від природних катаклізмів, подій непереборної сили, наслідків надзвичайних ситуацій. Запропоновано кардинально новий підхід до використання поняття “форс-мажор”, який відрізняється від загальноприйнятого.
7
Khutorska, L. A. "Динаміка поширеності та ризик розвитку діабетичної ретинопатії у хворих на цукровий діабет." INTERNATIONAL JOURNAL OF ENDOCRINOLOGY (Ukraine), no. 3.51 (March 10, 2013): 35–40. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0721.3.51.2013.84316.
Full textAbstract:
Питання активного виявлення і своєчасного лікування ускладнень цукрового діабету (ЦД) на ранніх стадіях залишаються актуальними.Мета дослідження полягала у вивченні динаміки поширеності діабетичної ретинопатії (ДР) у дорослих хворих на ЦД, враховуючи тип і тривалість захворювання, стать і вік хворих, місце їх проживання, ступінь компенсації вуглеводного обміну, а також в оцінці абсолютного і відносного ризику розвитку ДР.Матеріали і методи. У 13 сільських районах і п’яти містах обласного підпорядкування Закарпатської області у 2009 році обстежена випадкова вибірка хворих на ЦД 1-го і 2-го типів (2103 особи) у віці понад 18 років. На другому етапі дослідження (2012 рік) здійснювалося повторне обстеження (ре-скринінг) випадкової вибірки хворих на ЦД 1-го і 2-го типів (1947 хворих).Результати. Частота ДР становить 54,5 % і є вищою серед хворих на ЦД 1-го типу — 63,1 % порівняно з хворими на ЦД 2-го типу — 48,6 %. Поширеність макросудинних ускладнень в групі хворих на ДР була вірогідно вищою, здебільшого при ЦД 1-го типу порівняно із групою хворих без ДР. Наявність ДР у хворих на ЦД 1-го типу визначає високий відносний ризик розвитку синдрому діабетичної стопи, діабетичної дистальної полінейропатії, діабетичної катаракти, інфаркту міокарда. Найбільший абсолютний і відносний ризик розвитку ДР був пов’язаний з тривалістю ЦД понад 5 років, рівнем HbA1c понад 7,5 %, наявністю діабетичної нефропатії та артеріальної гіпертензії.Висновки: поширеність всіх стадій ДР вірогідно вища при ЦД 1-го типу, ніж при ЦД 2-го типу і зростає зі збільшенням тривалості ЦД, досягаючи максимального значення за наявності ЦД 1-го типу понад 20 років і 67,4 % за наявності ЦД 2-го типу протягом 15–20 років. При вивченні ризику розвитку ДР у дорослих хворих на ЦД статистично значуща позитивна кореляція ДР отримана з тривалістю діабету, віком хворих, рівнями HbA1c, систолічного і діастолічного АТ, наявністю мікроальбумінурії.
8
Rykov, S. O., and S. S. Lytvinenko. "Ризик виникнення післяопераційного гемофтальму у хворих з діабетичною ретинопатією та цукровим діабетом 2-го типу." Archive of Ukrainian Ophthalmology 10, no. 1 (May 17, 2022): 25–30. http://dx.doi.org/10.22141/2309-8147.10.1.2022.288.
Full textAbstract:
Актуальність. Пошкодження судин, що розвивається при діабетичній ретинопатії (ДР), є прямим наслідком стійкої гіперглікемії за умов цукрового діабету 2-го типу (ЦД2) та супроводжується як спонтанним гемофтальмом, так і гемофтальмом після виконання сучасних вітреоретинальних втручань з приводу ДР та діабетичної макулопатії. Мета: оцінити ризики виникнення післяопераційного гемофтальму у хворих з діабетичною ретинопатією та цукровим діабетом 2-го типу. Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 118 пацієнтів (118 очей) з ЦД2 та ДР, які були розподілені на три групи: 1-ша — з початковою непроліферативною ДР (НПДР; 28 очей), 2-га — з помірною або тяжкою НПДР (49 очей) та 3-тя — з проліферативною ДР (ПДР; 41 око). Вік пацієнтів становив від 44 до 84 років, чоловіків було 52 (44,1 %), жінок — 66 (55,9 %). Усім пацієнтам була виконана закрита субтотальна вітректомія 25+ з тампонадою газоповітряною сумішшю, пілінгом внутрішньої пограничної мембрани та панретинальною лазерною коагуляцією. Пацієнтів обстежували за стандартним протоколом клінічних та офтальмологічних досліджень. Для побудови математичних моделей використано пакет EZR v. 1.54 (графічний інтерфейс до R statistical software v. 4.0.3, R Foundation for Statistical Computing, Відень, Австрія). Результати. Протягом трьох місяців після вітректомії післяопераційний гемофтальм розвинувся у 33,1 % пацієнтів. Шляхом побудови однофакторних моделей логістичної регресії було встановлено, що на ризик виникнення післяопераційного гемофтальму позитивно впливали (p < 0,05): вік (ВШ = 1,18; 95% ВІ 1,10–1,26), тривалість ЦД2 (ВШ = 1,06; 95% ВІ 1,01–1,18), наявність доопераційного гемофтальму (ВШ = 5,66; 95% ВІ 1,05–30,6) та рівень HbA1с у крові (ВШ = 1,40; 95% ВІ 1,20–1,64). Також була побудована багатофакторна логістична регресійна модель прогнозу післяопераційного гемофтальму, до якої увійшли вік, стадія ДР, а також ступінь компенсації ЦД2 за рівнем HbA1с у крові та вміст HbA1с у крові. Поріг прийняття рішення моделі становив Ycrit = 0,296, при цьому чутливість дорівнювала 89,7 % (95% ВІ 75,8–97,1 %), специфічність — 84,8 % (95% ВІ 75,0–91,9 %). Висновки. 1. Установлено, що на ризик виникнення гемофтальму після сучасних вітреоретинальних втручань у пацієнтів з ДР, діабетичною макулопатією та ЦД2 позитивно впливали (p < 0,05): вік (ВШ = 1,18; 95% ВІ 1,10–1,26), тривалість ЦД2 (ВШ = 1,06; 95% ВІ 1,01–1,18), наявність доопераційного гемофтальму (ВШ = 5,66; 95% ВІ 1,05–30,6) та вміст у крові HbA1с (ВШ = 1,40; 95% ВІ 1,20–1,64). 2. До багатофакторної логістичної регресійної моделі прогнозу післяопераційного гемофтальму увійшли чотири факторні ознаки: вік, стадія ДР, а також ступінь компенсації ЦД2 за вмістом у крові HbA1с та вміст у крові HbA1с. Поріг прийняття рішення моделі становив Ycrit = 0,296, при цьому чутливість дорівнювала 89,7 % (95% ВІ 75,8–97,1 %), специфічність — 84,8 % (95% ВІ 75,0–91,9 %).
9
Shtyrov, Oleksandr, and Artem Hirzhev. "РЕАЛІЗАЦІЯ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОЇ ПІДТРИМКИ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ НА ПРИКЛАДІ МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ." Public Administration and Regional Development, no. 5 (September 10, 2019): 645–68. http://dx.doi.org/10.34132/pard2019.05.09.
Full textAbstract:
У статті досліджуються механізми державної підтримки регіонального розвитку, а саме: фінансування з Державного фонду регіонального розвитку; субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на формування інфраструктури об’єднаних територіальних громад, субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку окремих територій; субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на фінансування заходів соціально-економічної компенсації ризику населення, яке проживає на території зони спостереження; субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення заходів, спрямованих на розвиток системи охорони здоров’я у сільській місцевості. Автори аналізують нормативно-правові акти, якими визначено умови та цілі надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам, а також надання коштів з Державного фонду регіонального розвитку. Крім того подається цікавий досвід щодо успішного освоєння коштів субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам Миколаївської області. На підставі проведеного дослідження зроблені висновки, щодо позитивного впливу реалізації механізмів державної підтримки регіонального розвитку на об’єднані територіальні громади загалом і на Миколаївщину зокрема.
10
Чернявська, І. В., and М. Р. Микитюк. "МЕНОПАУЗАЛЬНИЙ МЕТАБОЛІЧНИЙ СИНДРОМ: ПОГЛЯД ЕНДОКРИНОЛОГА." Problems of Endocrine Pathology 76, no. 2 (June 10, 2021): 117–25. http://dx.doi.org/10.21856/j-pep.2021.2.16.
Full textAbstract:
Мета огляду — узагальнити сучасні знання про менопаузальний метаболічний синдром (ММС) і обґрунтувати необхідність застосування комплексного персоніфікованого командного підходу для курації жінок із цією патологією. В огляді представлено багатофакторний вплив обмінно-ендокринних порушень, характерних для періоду інволюції репродуктивної системи у жінок, які сприяють розвитку ММС і погіршують його перебіг. Третина життя сучасної жінки припадає на пери- і постменопаузу. Недооцінка вікових особливостей функціонування репродуктивної системи може призводити як до гіпердіагностики і невиправданим лікувальним заходам, так і до несвоєчасного виявлення латентної гінекологічної патології. Клімактерій — оптимальний період для оцінки загального стану здоров'я жінки і розробки заходів, метою яких є підготовка жінки до фізіологічних змін, асоційованих з менопаузою. Командний підхід дає можливість оптимізувати процеси діагностики і лікування ММС, забезпечити кращий результат і дозволяє лікарю досягти експертного рівня в вирішенні конкретної проблеми. Головний принцип курації жінок із ММС — це комплексний і персоніфікований підхід за участі команди спеціалістів різного профілю (лікар загальної практики-сімейної медицини, ендокринолог, дієтолог, кардіолог, гінеколог, психоневролог), визначення сумісно з пацієнткою реальних цілей, компенсації проявів синдрому і моніторинг факторів ризику і/або супутніх захворювань.
11
ЛІЩИНА, ІВАН. "Втручання у право власності фіскальними заходами. Підходи та практика Європейського суду з прав людини (продовження статті у наступному номері журналу)." Право України, no. 2020/05 (2020): 207. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-05-207.
Full textAbstract:
Право власності, яке закріплене у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у разі визнання Європейським судом з прав людини (ЄСПЛ) його порушення, призводить до призначення найбільш значних розмірів справедливої компенсації. При цьому порушення цього права в фіскальній сфері призводять до значних виплат із державного бюджету на справедливу сатисфакцію постраждалим заявника, а в майбутньому несе ще небезпечніші фінансові ризики для держави. Стаття вивчає історичні та теоретичні засади виникнення і розвитку практики ЄСПЛ щодо втручання у право власності фіскальним законодавством і заходами на його реалізацію, випадки встановлення порушення цього права щодо України, а також можливості встановлення нових порушень такої категорії. Робиться висновок про те, що встановлені ЄСПЛ порушення здебільшого пов’язані з еклектичним застосуванням норм законодавства фіскальними органами. Причому ЄСПЛ встановлював порушення і в тих випадках, коли суди ставали на бік фіскальних органів, і коли підтримували платників податків, але органи продовжували свою практику щодо заявників. Таким чином, найбільш ефективними заходами загального характеру, спрямованими на запобігання порушень цього типу в майбутньому, мають бути підвищення якості податкового законодавства, покращення юридичної грамотності та правосвідомості працівників фіскальних органів і взаємодії між ними та судами. Крім того, група справ, що стосується безпідставної конфіскації незадекларованої при перетині кордону валюти, може потенційно призвести до значних витрат із державного бюджету на виплати справедливої сатисфакції та вимагає термінових змін до ст. 472 Митного кодексу України. Право власності, яке закріплене у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у разі визнання Європейським судом з прав людини (ЄСПЛ) його порушення, призводить до призначення найбільш значних розмірів справедливої компенсації. При цьому порушення цього права в фіскальній сфері призводять до значних виплат із державного бюджету на справедливу сатисфакцію постраждалим заявника, а в майбутньому несе ще небезпечніші фінансові ризики для держави. Стаття вивчає історичні та теоретичні засади виникнення і розвитку практики ЄСПЛ щодо втручання у право власності фіскальним законодавством і заходами на його реалізацію, випадки встановлення порушення цього права щодо України, а також можливості встановлення нових порушень такої категорії. Робиться висновок про те, що встановлені ЄСПЛ порушення здебільшого пов’язані з еклектичним застосуванням норм законодавства фіскальними органами. Причому ЄСПЛ встановлював порушення і в тих випадках, коли суди ставали на бік фіскальних органів, і коли підтримували платників податків, але органи продовжували свою практику щодо заявників. Таким чином, найбільш ефективними заходами загального характеру, спрямованими на запобігання порушень цього типу в майбутньому, мають бути підвищення якості податкового законодавства, покращення юридичної грамотності та правосвідомості працівників фіскальних органів і взаємодії між ними та судами. Крім того, група справ, що стосується безпідставної конфіскації незадекларованої при перетині кордону валюти, може потенційно призвести до значних витрат із державного бюджету на виплати справедливої сатисфакції та вимагає термінових змін до ст. 472 Митного кодексу України.
12
ЛІЩИНА, ІВАН. "Втручання у право власності фіскальними заходами. Підходи та практика Європейського суду з прав людини (продовження статті, опублікованої у № 5/2020)." Право України, no. 2020/06 (2020): 210. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-06-210.
Full textAbstract:
Право власності, яке закріплене у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у разі визнання Європейським судом з прав людини (ЄСПЛ) його порушення призводить до призначення найбільш значних розмірів справедливої компенсації. При цьому порушення цього права в фіскальній сфері призводить до значних виплат із державного бюджету на справедливу сатисфакцію постраждалим заявника, а в майбутньому несе ще небезпечніші фінансові ризики для держави. Стаття вивчає історичні та теоретичні засади виникнення і розвитку практики ЄСПЛ щодо втручання у право власності фіскальним законодавством і заходами на його реалізацію, випадки встановлення порушення цього права щодо України, а також можливості встановлення нових порушень такої категорії. Робиться висновок про те, що встановлені ЄСПЛ порушення здебільшого пов’язані з еклектичним застосуванням норм законодавства фіскальними органами. Причому ЄСПЛ встановлював порушення і в тих випадках, коли суди ставали на бік фіскальних органів, і коли підтримували платників податків, але органи продовжували свою практику щодо заявників. Таким чином, найбільш ефективними заходами загального характеру, спрямованими на запобігання порушень цього типу, у майбутньому мають бути підвищення якості податкового законодавства, покращення юридичної грамотності та правосвідомості працівників фіскальних органів і взаємодії між ними та судами. Крім того, група справ, що стосується безпідставної конфіскації незадекларованої при перетині кордону валюти, може потенційно призвести до значних витрат із державного бюджету на виплати справедливої сатисфакції та вимагає термінових змін до ст. 472 Митного кодексу України.
13
Budreiko, O. A., and O. V. Morozov. "Вплив фізичної активності на формування дисліпідемій у дітей та підлітків, хворих на цукровий діабет 1-го типу." INTERNATIONAL JOURNAL OF ENDOCRINOLOGY (Ukraine), no. 6.62 (October 16, 2014): 33–36. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0721.6.62.2014.76933.
Full textAbstract:
Проблема оптимізації лікування цукрового діабету (ЦД) 1-го типу у дітей до цього часу залишається остаточно невирішеною, а рекомендації щодо режиму фізичних навантажень звичайно не враховують особливостей метаболічного статусу хворих. Мета роботи — визначення особливостей показників ліпідного спектра крові залежно від рівня фізичної активності (ФА) у дітей та підлітків, хворих на ЦД 1-го типу. Матеріали та методи. Обстежено 173 хворі на ЦД 1-го типу віком 7–18 років із тривалістю захворювання від 1 до 10 років із визначенням показників вуглеводного обміну, ліпідного спектра крові, а також рівня ФА за допомогою модифікованого адаптованого опитувальника. Результати. Встановлено, що у дітей та підлітків із ЦД 1-го типу спостерігалися атерогенно спрямовані зміни ліпідного профілю у вигляді підвищення рівнів загального холестерину, холестерину ліпопротеїнів низької щільності (ХС ЛПНЩ), дуже низької щільності (ХС ЛПДНЩ) та тригліцеридів (ТГ) разом із тенденцією до зниження холестерину ліпопротеїнів високої щільності (ХС ЛПВЩ). Виявлені порушення ліпідного профілю були значною мірою пов’язані з декомпенсацією захворювання. Високий рівень ФА у дітей, хворих на ЦД 1-го типу, супроводжується різними змінами ліпідного профілю залежно від стану метаболічної компенсації: при рівні HbA1с < 9 % спостерігалось підвищення показників ТГ, ХС ЛПНЩ та ХС ЛПДНЩ, а при рівні HbA1с > 7,5 % — зниження ХС ЛПВЩ. Отримані результати свідчать про неоднозначний вплив високого рівня ФА на стан метаболізму у дітей із ЦД 1-го типу, зокрема на можливість формування дисліпідемій та підвищення ризику діабетичних ускладнень.
14
Пшик, Б., І. Тяжкороб, Н. Галайко, З. Лапішко, and О. Сідельник. "НАПРЯМИ ЗМІЦНЕННЯ ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ ДОМОГОСПОДАРСТВ У ПРОЦЕСАХ ФІНАНСУВАННЯ ЖИТЛОВОГО БУДІВНИЦТВА." Financial and credit activity problems of theory and practice 1, no. 42 (March 31, 2022): 84–97. http://dx.doi.org/10.55643/fcaptp.1.42.2022.3653.
Full textAbstract:
Анотація. Гарантування захисту фінансових інтересів інвесторів у житлове будівництво є актуальною проблемою для України, оскільки інвестиції громадян у житлове будівництво не захищені жодним економічним механізмом. Наявні законні шляхи фінансування будівництва об’єктів нерухомості нездатні повною мірою захистити інтереси громадян у цій сфері та забезпечити прозоре залучення коштів. Проведений аналіз динаміки обсягів упродовж 2012—2020 років дав змогу зафіксувати тенденцію до зниження обсягів будівництва житла, зумовленої зростанням цін на нерухомість, підвищенням процентних ставок за іпотечними кредитами, а найбільше — погіршенням фінансового стану населення внаслідок поширення коронавірусної пандемії COVID-19. У процесі аналізу виявлено суттєву різницю між обсягами введеного в експлуатацію і розпочатого будівництва житла, що свідчить не лише про зниження платоспроможного попиту на вітчизняному ринку житлової нерухомості, а також імовірність збільшення кількості недобудованого житла і поглиблення фінансових ризиків громадян, які вклали гроші в зазначене житло на початковому етапі його будівництва. Розроблено підхід до зміцнення фінансової безпеки громадян у процесі житлового будівництва, який базується на укладенні договорів інвесторами не із забудовником, а з фінансовою установою, яка контролює хід будівництва і перераховує кошти відповідно до графіка виконаних робіт. Обґрунтовано впровадження системи довгострокових житлових депозитів, що передбачає державне фінансове стимулювання їхніх власників у формі додаткових премій до процентної ставки. Це дасть можливість накопичувати житлові заощадження на рахунках, які будуть використані для поліпшення житлових умов. Сформульовано пріоритети державної політики, спрямованої на захист фінансових інтересів домогосподарств на ринку житлової нерухомості в Україні: формування бази даних із достовірною і прозорою інформацією про діяльність забудовників та її ретельний аналіз з метою недопущення виникнення проблемних об’єктів житлового будівництва; залучення банків, страхових компаній та інших фінансових посередників до участі у фінансуванні житлового будівництва шляхом розроблення відповідних депозитних, кредитних і гарантійних продуктів; упровадження системи довгострокових житлових депозитів, що передбачає державне фінансове стимулювання їхніх власників у формі додаткових премій до процентної ставки; створення гарантійних механізмів для виплат компенсацій інвесторам житлового будівництва в разі банкрутства забудовника; запровадження обов’язкового страхування відповідальності забудовників при фінансуванні об’єктів житлового будівництва; здійснення інвентаризації проблемних незавершених об’єктів житлової нерухомості та розроблення фінансових механізмів для забезпечення їх добудови і введення в експлуатацію; окреслення правових механізмів для гарантування державою майнових прав на об’єкти незавершеного будівництва та майбутні об’єкти нерухомості, у які вкладено кошти громадян. Ключові слова: домогосподарства, житлове будівництво, індивідуальні інвестори, фінансова безпека, фінансування житлового будівництва. Формул: 0; рис.: 0; табл.: 3; бібл.: 17.
15
Sokolov, V. "ХАРАКТЕРИСТИКА ЕЛЕМЕНТІВ МЕХАНІЗМУ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СОЦІАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ." Juridical science, no. 6(108) (April 4, 2020): 350–59. http://dx.doi.org/10.32844/2222-5374-2020-108-6-1.42.
Full textAbstract:
Актуальність статті полягає в тому, що аналіз механізму забезпечення соціальної безпеки державних службовців матиме не лише теоретичну цінність через встановлення єдиного розуміння правового явища, але й практичне значення у контексті з’ясування обсягу забезпечення, його співвідношення із механізмом реалізації та захисту, а також основних суб’єктів, мети та інструментів здійснення. Складові механізму забезпечення соціальної безпеки державних службовців, які відображають процес його впливу на суспільні відносини та вказують на реальну здатність гарантувати втілення того чи іншого соціального права державного службовця. З’ясовано, що управлінська діяльність щодо забезпечення соціальної безпеки державних службовців проводиться Кабміном та Мінсоцполітики стосовно визначення мінімального розміру заробітної плати, прожиткового мінімуму, соціальних стандартів, які поширюються на усіх осіб, що проживають у державі. Водночас органи місцевого самоврядування забезпечують комфортність умов проживання та рівень інфраструктурного розвитку, що надалі впливає на якість життя та можливість більше часу приділяти виконанню посадових обов’язків державним службовцем. Недержавні інституції, до яких слід віднести громадські організації та професійні спілки, забезпечують соціальну безпеку шляхом надання психологічної допомоги, проведення інформування та роз’яснення для державних службовців щодо їх соціальних прав та способів їх втілення. Визначено, що механізм забезпечення соціальної безпеки державних службовців тісно пов’язаний із реалізацію своїх трудових прав і обов’язків членами трудового колективу, оскільки це впливає на можливість виникнення соціального ризику під час втілення повноважень. Щодо наявності коштів, то це стосується не так наступних компенсацій чи оплати праці державного службовця, як необхідності функціонування державної служби загалом, а також інших органів, що підтримують правопорядок у суспільстві. Правова умова у значенні захищеності державного службовця має лише опосередкований вплив, адже може змінити якість виконання посадових обов’язків.
16
Гуйван, П. "Цивільна відповідальність як елемент охоронного матеріального правовідношення." Юридичний вісник, no. 1 (April 12, 2021): 143–50. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i1.2092.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослі-дженню актуального наукового питання про сутність цивільно-правової відповідальності як меха-нізму адекватного реагування пра-воволодільця та суспільства на порушення. У праці розглядається такий вид юридичного відношення в контексті його взаємозв’язку з таким правовим явищем, як охо-ронне правовідношення. Обстою-ється визначальна теза, що цивільна відповідальність є важливим, але не єдиним елементом охоронного відношення. Адже застосування заходів протидії різним ризикам та загрозам, які тягнуть пору-шення суб’єктивних прав, шляхом притягнення правопорушників до цивільної відповідальності забезпе-чує ефективне поновлення прав та належну компенсацію потерпілим. Водночас засади запровадження негативних для порушника наслід-ків не обов’язково ґрунтуються на позбавленні порушника матеріаль-них благ. Вони базуються на комп-лексному застосуванні заходів, у тому числі і таких, що мають опе-ративний та превентивний ефект і, строго кажучи, не є відповідаль-ністю. У роботі концептуально обґрунтоване широке поняття санкцій та їх співвідношення з відповідальністю як загального з частковим. Підтримана позиція, що цивільна відповідальність являє собою один з різновидів санкцій і є впливом на правопорушника шля-хом позбавлення його певних май-нових прав чи покладення на нього додаткових майнових обов’язків. У статті також детально проана-лізовано теоретичне положення про обов’язковість застосування примусу у разі притягнення поруш-ника до відповідальності, піддано вказану тезу критиці. Доведено, що державний примус через судове рішення є дієвим, але не обов’язко-вим елементом охоронного відно-шення, що виникає між потерпілим і порушником. Наочно показано можливість реалізації захисної вимоги шляхом добровільного вико-нання її боржником і таким чином задоволення охоронних вимог. У роботі також проведене розме-жування понять цивільного право-порушення та порушення права. Адже порушення суб’єктивного права може бути спричинене не тільки діями, що кваліфікуються як цивільні правопорушення, але й іншими, що таких ознак не мають. У цьому відношенні порушення права є більш широким терміном, який охоплює наслідки різних явищ, у тому числі і правопорушення, становить певний результат.
17
Зіборова, О. О. "ЦІЛІСНА ГРУПА ЯК ТЕХНОЛОГІЯ ОПТИМІЗАЦІЇ МАТЕРИНСЬКОГО СТАВЛЕННЯ ДО ДИТИНИ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ." Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Психологія, no. 4 (April 7, 2022): 37–40. http://dx.doi.org/10.32782/psy-visnyk/2021.4.7.
Full textAbstract:
Бурхливі соціальні зміни у суспільстві останнім часом значно збільшили діапазон цінностей і різноманітних ролей жінок. Вивчення соціально-психологічних відносин матері постають особливо актуальним для виявлення закономірностей залежності психологічного стану жінки та проявів її материнського ставлення (МС) саме від соціальних установок конкретної культури й особливостей взаємодії матері з іншими людьми. Досить гостро проблема взаємодії з оточуючими постає для матерів, які виховують дитину з відхиленнями у психофізичному розвитку. Дослідження особливостей прояву МС у сім’ї, котра виховує дитину з особливими потребами, зосереджені головним чином у напрямку корекції. Наявна залежність як психічного стану матері дитини з особливими потребами, так і материнського ставлення від соціально-психічних відносин визначена багатьма дослідниками, але вивчена недостатньо. Мета роботи – дослідити видозмінення материнського ставлення до дитини з особливими потребами під пливом її соціальних відносин у спеціальній цілісній групі. У статті розглянуті особливості психологічної травми матері дитини з особливими потребами, виокремлені складники структури психотравми матері від порушень і визначена їх соціальна зумовленість як проявів порушення соціальних установок і взаємовідносин жінки при народженні дитини з вадами розвитку. Як соціально-психологічну технологію компенсації дефіцітарності материнської сфери та підвищення життєстійкості жінок розглянуто вплив цілісної групи матерів, які виховують дітей з особливими потребами та мають спільні цілі, задачі, долі. Емпірично досліджена динаміка показників стилю материнського ставлення та складників життєстійкості у матерів дітей з особливими потребами до та після участі у заходах цілісної групи впродовж року. Для діагностики застосовані авторський опитувальник визначення стилю материнського ставлення та методика діагностики життєстійкості С. Мадді. Результати обстеження показали позитивну динаміку зазначених психологічних властивостей у всіх жінок, найбільші зміни виявлено у жінок, котрі проявляють тривожний та амбівалентний стиль материнського ставлення до дитини з особливими потребами. Підвищення рівня показників залучення, контролю, прийняття ризику та рівня адекватності стилю материнського ставлення підтвердило ефективність впливу цілісної групи на соціалізацію матерів і їхніх дітей з особливими потребами. Новизна дослідження полягає в аналізі застосування спеціального соціального середовища для матерів дітей з особливими потребами.
18
Циплаков, К. Г., В. Л. Денисенко, and Ю. М. Гаїн. "Лапароскопічна хірургія раку ободової кишки в практиці колопроктологічного відділення." Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Медицина 62, no. 2 (December 31, 2020): 44–49. http://dx.doi.org/10.24144/2415-8127.2020.62.44-49.
Full textAbstract:
Вступ. Захворюваність на колоректальний рак зберігається на високому рівні і має тенденцію до зростання. Колоректальний рак на третьому місці за поширеністю у чоловіків і на другому місці у жінок. У структурі смертності від раку дана нозологія посідає четверте місце. У Республіці Білорусь, за даними 2016 р., захворюваність на рак ободової кишки склала 31,6 на 100 000 населення. Смертність від колоректального раку становить приблизно половину від захворюваності, в зв’язку з чим прогноз вважається відносно сприятливим. Частка радикально оперованих пацієнтів із колоректальним раком і питома вага пацієнтів, які перебувають під наглядом 5 і більше років з моменту встановлення діагнозу, мають тенденцію до зростання. Незважаючи на наявні позитивні тенденції, як і раніше спостерігається зростання захворюваності, а показники смертності, 5-річної виживаності та однорічної летальності все ще не можна назвати прийнятними.
Мета дослідження. Впровадження в клінічну практику і отримання власного досвіду лапароскопічних оперативних втручань із приводу раку ободової кишки.
Матеріали та методи. У проктологічному відділенні УЗ «Вітебський обласний клінічний спеціалізований центр» прооперовано 15 пацієнтів на рак ободової кишки. Діагноз раку ободової кишки підтверджений ендоскопічно з морфологічною оцінкою. Вік пацієнтів становив 64±8,8 року, індекс маси тіла (BMI) – 25,6 кг / м2. Чоловіків було дев’ять (60%), жінок шестеро (40%). У 11 пацієнтів (73,3%) спостерігалася коморбідна патологія в стадії компенсації. Анестезіологічний ризик по ASA 2,5±0,5. Правобічна геміколектомія проведена 4 пацієнтам, лівосторонній геміколектомія – 2 пацієнтам, резекція сигмовидної кишки – 7 пацієнтам, резекція ректосигмоїдного з’єднання – 2 пацієнтам. Обсяг виконаної лімфодисекції відповідав D2 у всіх пацієнтів.
Результати досліджень та їх обговорення. Всім 15 пацієнтам було успішно виконано лапароскопічну резекцію ободової кишки з приводу раку. Відзначено велику тривалість операцій, при цьому вони супроводжувалися малою крововтратою в більшості випадків. Апаратний анастомоз накладено у 8 пацієнтів, ручний – у 7 пацієнтів. Превентивні ілеостоми не накладалися. Післяопераційної летальності не було. Всім пацієнтам проведена багатокомпонентна анестезія, доповнена продовженою перидуральною анестезією. Конверсія на лапаротомію потрібна була в одному випадку. Легкі ускладнення I і II класу виникли у 3 (20%) пацієнтів. Важке ускладнення V класу спостерігали в однієї пацієнтки (6,7%). Тривалість післяопераційного інтенсивної терапії в РАО і післяопераційного періоду були невеликими. Відзначено швидке відновлення функції кишечника.
Висновки. Виконання радикальних лапароскопічних резекцій при раку ободової кишки обґрунтовано і технічно здійснимо з позицій онкологічного радикалізму. Ці втручання показують добрі безпосередні результати і повинні більш широко застосовуватися в клінічній практиці.
Ключові слова: колоректальний рак, лапароскопічна резекція, ободова кишка, мезоколонектомія, товстокишковий анастомоз.
19
Pankiv, V. I. "Порівняльна оцінка ефективності препарату Еспа-карб у лікуванні хворих із гіпертиреозом." INTERNATIONAL JOURNAL OF ENDOCRINOLOGY (Ukraine), no. 4.60 (July 15, 2014): 43–48. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0721.4.60.2014.76682.
Full textAbstract:
У статті розглядаються підходи до консервативного лікування хворих на дифузний токсичний зоб (ДТЗ). Мета дослідження — оцінка спектра дії, терапевтичної ефективності й переносимості карбімазолу (препарат Еспа-карб) порівняно з тіамазолом (препарат Мерказоліл-Здоров’я) у пацієнтів із гіпертиреозом. Матеріали та методи. Під спостереженням перебувало 55 хворих на ДТЗ, розподілених на дві групи. Перша група (n = 30) отримувала карбімазол (препарат Еспа-карб), друга група (n = 25) — тіамазол (препарат Мерказоліл-Здоров’я). Групи хворих не відрізнялися за віком, статтю, розмірами щитоподібної залози, причинами і тривалістю тиреотоксикозу.Результати. Аналіз отриманих даних свідчить про те, що в першій групі хворих відзначається більш суттєвий ефект від лікування порівняно з хворими другої групи. Середній об’єм щитоподібної залози вірогідно зменшився лише в першій групі. У середньому тиреоїдний об’єм зменшився з 37,2 ± 3,1 см3 до 29,3 ± 2,9 см3 (р < 0,05). У другій групі спостерігалася тенденція до зменшення, але без статистичної вірогідності (з 36,4 ± 3,9 см3 до 32,4 ± 2,8 см3; р > 0,05). У пацієнтів першої групи з ДТЗ спостерігалося вірогідне збільшення рівня ТТГ (з 0,027 ± 0,009 мМО/л до 0,37 ± 0,16 мМО/л; р < 0,05) і вірогідне зменшення рівнів вТ4 (з 29,3 ± 2,3 нмоль/л до 18,4 ± 1,8 нмоль/л; р < 0,05) і вТ3 (з 7,8 ± 1,6 нмоль/л до 3,2 ± ± 1,1 нмоль/л; р < 0,05). При цьому підвищення показника ТТГ у хворих другої групи не досягло рівня статистичної значущості (р > 0,05). У той же час у хворих другої групи відзначалося вірогідне зменшення рівнів вТ4 (з 31,4 ± 2,1 нмоль/л до 21,7 ± 1,8 нмоль/л; р < 0,05) і вТ3 (з 8,2 ± 1,4 нмоль/л до 3,7 ± 1,2 нмоль/л; р < 0,05). Зниження автоімунної агресії проявлялося зниженням концентрації антитіл до рТТГ, яке у хворих першої групи набуло рівня статистичної значущості. Якщо середня добова доза препаратів Еспа-карб і Мерказоліл-Здоров’я на початку лікування в обстежених групах хворих не відрізнялася, то через 6 місяців лікування середня доза карбімазолу в першій групі становила 15,8 ± 1,7 мг, а в другій групі доза тіамазолу — 19,2 ± 2,1 мг (р > 0,05). Побічних явищ при лікуванні хворих обох груп упродовж шести місяців не спостерігалося. Нормалізація вмісту периферичних гормонів (вТ4 і вТ3) через 90 днів спостереження досягнута в 96,2 % хворих першої групи і в 74,1 % — другої групи. Число хворих, які досягнули нормального рівня ТТГ, вірогідно вищим було в першій групі (93,3 проти 76 %). Висновки. Встановлена більша ефективність карбімазолу порівняно з тіамазолом, що проявилося швидшим досягненням клінічного ефекту і компенсації тиреотоксикозу, вірогідним зменшенням тирео-їдного об’єму, рівня антитіл до рецептора ТТГ. Використання карбімазолу сприяє зменшенню добової дози тиреостатичних препаратів у хворих на ДТЗ, що зменшує ризик виникнення ускладнень терапії. При використанні карбімазолу протягом шести місяців у хворих на ДТЗ не було зареєстровано випадків непереносимості або будь-яких побічних ефектів.
20
Djachenko, O. I. "Державне управління процесами мінімізації ризиків транскордонних техногенних загроз радіаційного походження." Public administration aspects 3, no. 1-2 (February 25, 2015). http://dx.doi.org/10.15421/15154.
Full textAbstract:
У статті аналізується державне управління процесами мінімізації транскордон-них загроз радіаційного походження. Дослідження виконано на основі архівних таопублікованих новітніх документів. Доведено, що для усунення недоліків щодо за-побігання порушень у процесі використання та експлуатації джерел іонізуючоговипромінювання на прикордонних територіях з Україною та за завдані збитки притранскордонному перенесенні забруднюючих речовин необхідно використовувативідомий у міжнародній практиці підхід – що компенсація збитків від транскордон-них впливів повинна здійснюватись тією країною, на території якої відбулись викидишкідливих речовин (вибухи, надзвичайні ситуації техногенного та природного ха-рактеру). Також у статті зазначається, що для вдосконалення державного управлін-ня процесами мінімізації ризиків транскордонних техногенних загроз радіаційногопоходження необхідно розробити міжнародні стандарти та стандарти внутрішньодер-жавного контролю у сфері поводження з радіоактивними речовинами, які дозволятьдотримуватися загальних критеріїв для розміщення, конструювання, будівництва тароботи АЕС, підвисять незалежність національних регуляторів, що видають ліцензіїта забезпечують місцевий контроль, що дозволить усунути недоліки системи безпекифункціонування об’єктів ядерної галузі та збереже паспортний експлуатаційний тер-мін використання високопотужних джерел іонізуючого випромінювання.
21
Вацеба, Т. С., and Л. К. Соколова. "ДОСЛІДЖЕННЯ МЕХАНІЗМІВ ОНКОЛОГІЧНОГО РИЗИКУ У ХВОРИХ З ЦУКРОВИМ ДІАБЕТОМ 2 ТИПУ." Art of Medicine, January 5, 2020, 44–49. http://dx.doi.org/10.21802/artm.2019.4.12.44.
Full textAbstract:
Резюме. Метою дослідження було вивчити механізми формування онкологічного ризику у пацієнтів із цукровим діабетом (ЦД) 2 типу шляхом визначення залежності вмісту фосфорильованого PRAS40 (фосфо-PRAS40) від рівнів інсуліну та IGF-1.
Матеріали та методи. Обстежено 100 пацієнтів, які розділені на групи: І – здорові (n = 14); ІІ – хворі з ЦД 2 типу (n = 28); ІІІ – хворі з раком без ЦД (n=34); IV – з поєднанням раку і ЦД. До ІІІ і IV груп залучені хворі з раком молочної залози (МЗ), ендометрію (ЕМ) і підшлункової залози (ПШЗ).
Імуноферментним методом в мононуклеарах периферичної крові (МНПК) визначали рівні інсуліну, IGF-1 та фосфо-PRAS40, використовуючи діагностичні набори Insulin ELISA EIA-2935, IGF-1 600 ELISA EIA-4140 (DRG, Німеччина) та ELISA КНО0421 (Іnvitrogen, США). Компенсацію ЦД оцінювали за рівнем HbA1c. Аналіз даних проводили за допомогою програми Statistica 12.0 (StatSoft Inc., США).
Результати. Ожиріння та достовірна гіперінсулінемія виявлені у пацієнтів II групи з ЦД 2 типу і в хворих ІІІ і IV груп із раком МЗ та ЕМ (Р < 0,05). Підвищений рівень IGF-1 виявлений у хворих IІ і ІІІ груп (Р < 0,05), а також у жінок IV групи з раком МЗ та ЕМ (Р < 0,05). Рівень фосфо-PRAS40 був підвищений у хворих ІІ групи і в жінок ІІІ групи з раком МЗ та ЕМ (Р < 0,05), а в пацієнтів IV групи – знижений (P < 0,05). Декомпенсований ЦД мали 53,4% пацієнтів ІІ групи і 75,0% хворих IV групи.
Висновки. Ожиріння, гіперінсулінемія та підвищений рівень IGF-1 є факторами активації сигнального шляху PI3K/Akt/mTOR у хворих із цукровим діабетом 2 типу. Вміст фосфо-PRAS40 відображає активацію PI3K/Akt/mTOR і може свідчити про схильність жінок з діабетом до раку молочної залози та ендометрію. Рак ПШЗ із тривалістю діабету до 3-х років, не асоційований з ожирінням та гіперінсулінемією, може бути проявом вторинного діабету типу T3cDM, зумовленого онкологічним процесом в залозі.
22
Руденко, А. В., Є. А. Настенко, О. А. Береговий, Р. Б. Демченко, М. В. Марченко, and Ю. В. Шардукова. "Особливості зміни гемодинаміки при використанні внутрішньоаортальної балонної контрпульсації у кардіохірургічних хворих з гострою серцевою недостатністю." Ukrainian journal of cardiovascular surgery, December 4, 2017, 35–41. http://dx.doi.org/10.30702/ujcvs/17.29/07(035-041).
Full textAbstract:
Внутрішньоаортальна балонна контр пульсація (ВАБК) є одним з найпростіших допоміжних методів механічної підтримки роботи серця, які застосовуються при гострій серцевій недостатності (ГСН) у кардіохірургічних пацієнтів у ранньому післяопераційному періоді після шунтування коронарних артерій та протезування клапанів серця. В умовах роботи з ВАБК основна проблема полягає у своєчасному її застосуванні, стабілізації гемодинаміки без ішемічних уражень органів і тканин та своєчасному припиненні механічної підтримки серця без рецидиву ГСН.
Мета роботи – розробити критерії та підходи для мінімізації ризику рецидиву ГСН та кардіогенного шоку після закінчення ВАБК на основі досліджень взаємодії центрального та периферичного кровообігу.
Матеріали та методи. База даних включає 719 дорослих пацієнтів реанімаційного відділення, обстежених через 1–2 дні після ШКА або протезування клапанів серця (КС). ВАБК виконано у 96 пацієнтів до або після ШКА.
Результати та обговорення. Проведений аналіз кривих артеріального тиску та показників гемодинаміки під час роботи ВАБК виявив, що в момент інфляції балона відбувається збільшення коронарного кровотоку, підвищення ДАТ, збільшення системної перфузії. При дефляції балона скорочується фаза вигнання, зменшується постнавантаження, збільшується ударний об‘єм лівого шлуночка, підвищується серцевий викид.
При застосуванні ВАБК істотним є зниження кінцево-діастолічного тиску в аорті. Також було встановлено, що на регуляцію системної гемодинаміки при ГСН головним чином впливають два чинники: рефлекс Бейнбріджа та тісний кореляційний зв’язок між об’ємом циркулюючої крові та системним судинним тонусом.
Дослідження показало достовірну різницю в динаміці лактату та NT-proBNP в крові при ВАБК у пацієнтів двох груп після кардіогенного шоку.
Висновки. Всі розглянуті підходи є додатковими до тих, що використовуються стандартного і дозволяють оцінити можливості фізіологічної компенсації низького серцевого викиду. Крім відомих клінічних показань, це дослідження дозволило сформулювати критерії для безпечного завершення ВАБК: стійкий серцевий ритм (стабільний синусовий або фібриляція передсердь); нормальне співвідношення діапазону діастолічного артеріального тиску і частоти серцевих скорочень – ці показники повинні бути близькими до передопераційних; співвідношення ДАТ/САТ>0,6, що вказує на нормалізацію умов функціонування мікроциркуляторної системи. Розроблені діаграми зручні для оцінки стану гемодинаміки на етапах застосування ВАБК.