Journal articles: 'Комерційна інформація'

1

Чайковська, А. "Особливості надання проектно-кошторисної документації за запитами на інформацію в аспекті захисту прав на комерційну таємницю." Юридичний вісник, no. 1 (April 12, 2021): 159–65. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i1.2094.

Full text

Abstract:

У статті досліджені особли-вості надання проектно-кошто-рисної документації, яка містить комерційну таємницю, за запи-тами на інформацію, поданими в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації». Наведено нормативно-правовий аналіз підстав надання проек-тно-кошторисної документації, яка містить комерційну таємницю, за запитами на інформацію. Про-ведено аналіз судової практики у справах про оскарження відмови в задоволенні запиту на інформацію в частині ненадання копій проек-тно-кошторисної документації та зобов’язання розглянути запит із дотриманням Закону України «Про доступ до публічної інформації» і надати запитувану інформацію. У результаті проведеного дослі-дження виявлена наявність неод-накової судової практики під час вирішення справ про оскарження відмови в задоволенні запиту на інформацію в частині ненадання копій проектно-кошторисної доку-ментації. Зроблені висновки про необхідність під час розгляду справ про оскарження рішень розпоряд-ників інформації про відмову у її наданні, в порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації», досліджу-вати таку інформацію в судовому засіданні, для з’ясування даних про те, яка інформація дійсно міститься у проектно-кошторис-ній документації і чи може така інформація вважатися інформа-цією з обмеженим доступом. Крім того, визначено, що у випадку надходження запиту, поданого в порядку Закону України «Про доступ до публічної інфор-мації», про надання документів, в яких міститься комерційна таєм-ниця, розпоряднику інформації слід виходити з того, що обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений. Комерційна інформація має бути вилучена з документа, у спосіб, який унеможливлює її з’ясування, та документ підлягає наданню за виключенням такої інформації.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

2

Клименко, В. "До питання комерційної таємниці у трудових відносинах." Юридичний вісник, no. 5 (December 16, 2020): 157–63. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i5.2015.

Full text

Abstract:

У статті розглянуто поняття та характерні ознаки, притаманні комерційній таємниці у трудових відносинах. Зроблено висновок, що розгляд інституту комерційної таємниці саме крізь призму відносин роботодавця та найманого працівника дозволить глибше, ґрунтовніше зрозуміти сутність комерційної таємниці та її місце в економічній безпеці підприємства, принципову відмінність від інших видів інформації з обмеженим доступом. Звернено увагу на декілька важливих моментів, а саме: обов'язок нерозголошен-ня комерційної таємниці повинен бути належним чином визначений у корпоративних чи нормативних актах; інформація про наявність використання комерційної таємниці у процесі виконання посадових обов'язків має обов'язково бути закріплена під час укладення трудового договору; у роботодавця повинна бути реальна можливість дострокового припинення трудових відносин у разі порушення працівником вимог нерозголошен-ня; наявність механізму відшкодування працівником збитків, завданих неправомірним розголошенням комерційної таємниці. Комерційну таємницю у трудових відносинах розглянуто як відомості економічного, виробничого, технічного й організаційного характеру, які стали відомі працівникові через специфіку виконання посадових обов'язків та повинні зберігатися ним у таємниці, а їх розголошення має спричиняти для нього негативні наслідки відповідно до закону та норм укладеного договору. До характерних ознак комерційної таємниці віднесено такі: закріплення обов'язку не розголошувати комерційну таємницю; інформація про наявність використання комерційної таємниці у процесі виконання посадових обов'язків має обов'язково бути закріплена під час укладення трудового договору; наявність у роботодавця реальної можливості дострокового припинення трудових відносин у разі порушення працівником вимог нерозголошен-ня; наявність механізму відшкодування працівником збитків, завданих неправомірним розголошенням комерційної таємниці; можливість притягнення до різних видів юридичної відповідальної за скоєння працівниками під час виконання трудових функцій діянь, що посягають на правовий режим обігу комерційної таємниці.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

3

Полуніна, Л. В. "Особливості тактики проведення слідчих (розшукових) дій під час розслідування незаконного збирання та розголошення комерційної або банківської таємниці." Прикарпатський юридичний вісник, no. 1(30) (July 13, 2020): 195–98. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i1(30).544.

Full text

Abstract:

Проблема розкриття та здійснення досудового роз-слідування, зокрема, і проведення слідчих (розшуко-вих) дій у кримінальних провадженнях, розпочатих за фактами незаконного збирання з метою викори-стання або використання відомостей, що становлять комерційну таємницю суб’єкта господарської діяльно-сті, а також розголошення комерційної таємниці, без-перечно є. Вона зумовлена відсутністю достатніх пра-вових знань з організації та методики розслідування, тактики проведення слідчих (розшукових) дій слідчи-ми органами, а також відсутністю юридичної літерату-ри та наукових розробок із цієї тематики.У статті частково розкрито та проаналізовано першо-чергові слідчі (розшукові) дії, які необхідно проводити при отриманні інформації про факти незаконного збиран-ня з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю. Водночас у статті виокремлені типові слідчі ситу-ації, характерні для початкового етапу розслідування незаконного збирання та розголошення комерційної або банківської таємниці, та встановлено, що черговість слідчих (розшукових) дій у кримінальних проваджен-нях, розпочатих за фактами незаконного збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну таємницю або банківську таємницю, а також розголошення комерційної або бан-ківської таємниці, їх послідовність залежить від кон-кретної слідчої ситуації, що склалася на початковому етапі розслідування.Вперше визначено, які саме слідчі (розшукові) дії необхідно проводити в першу чергу в процесі розсліду-вання незаконного збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну таємницю або банківську таємницю. Розглянуто про-цесуальний порядок та тактику їх проведення.Проведення вказаних слідчих (розшукових) дій із дотриманням наукових рекомендацій та врахуванням певних тактичних особливостей сприятиме отриманню криміналістично значимої доказової інформації вже на початковому етапі розслідування незаконного зби-рання та розголошення комерційної таємниці.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

4

Риндюк, В., and О. Гришко. "Облік законодавства як діяльність з упорядкування інформації про законодавство." Юридичний вісник, no. 2 (August 25, 2020): 145–50. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i2.1716.

Full text

Abstract:

У статті досліджується облік законодавства як один із видів діяльності, змістом якої є упорядкування інформації про законодавство. Облік законодавства не пов'язаний прямо з якими-небудь змінами самого законодавства (його якість щодо змісту та/або форми залишається незмінною). Об'єктом діяльності з обліку законодавства є інформація про законодавство, а результатом - новий якісний стан інформації про законодавство. Облік законодавства - діяльність, пов'язана зі збиранням, фіксуванням, класифікацією, зберіганням, підтриманням у контрольному (актуальному) стані нормативно-правових актів, а також наданням інформації про них (тексту нормативно-правового акта офіційного або інформаційно-довідкового характеру), що може здійснюватися як органами публічної влади, так і іншими суб'єктами (підприємствами, установами та організаціями, фізичними особами). Залежно від того, на яких носіях збирається, фіксується та зберігається інформація про законодавство, розрізняють картковий, журнальний та електронний облік. За журнального та карткового обліку вся інформація про нормативно-правові акти зберігається на паперових носіях, а за електронного - на електронних носіях інформації (електронні сервери, жорсткі диски комп'ютерів, компакт-диски тощо). Залежно від суб'єктів обліку законодавства слід розрізняти офіційний, офіціозний (напівофіційний) та неофіційний облік законодавства. Офіційний та офіціозний облік законодавства здійснюється органами публічної влади відповідно до їхніх повноважень, визначених нормативно-правовими актами, а неофіційний - усіма іншими суб'єктами (юридичними та фізичними особами) за власною ініціативою для задоволення власних потреб або на комерційній основі. Результатом офіційного обліку є упорядкування офіційних текстів нормативно-правових актів, а результатами офіціозного та неофіційного - упорядкування текстів нормативно-правових актів довідково-інформаційного характеру.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

5

Didkivskyi, Viacheslav. "Інноваційні механізми публічного управління забезпеченням безпеки перевезень автомобільним комерційним транспортом." Public Administration and Regional Development, no. 11 (March 31, 2021): 124–39. http://dx.doi.org/10.34132/pard2021.11.06.

Full text

Abstract:

У статті визначено шляхи створення та розвитку електронних ресурсів органів влади, в частині надання адміністративних послуг, здійснення державного нагляду та контролю, ведення баз даних, реєстрів та здійснення аналізу аналітичної інформації, обмін інформацією між органами влади у онлайн режимі та запровадження смарт систем. Створення таких систем розглянуто у розрізі загальнодержавних тенденцій та нормативно правового регулювання, кращої практики країн Європейського Союзу та необхідністю забезпечення обміном інформацією із цими країнами. Такі системи мають бути відкритими для суспільства із метою інформування останнього та надання йому фактичний інструментів впливу на процеси через прозорі механізми. Такий розвиток електронних систем має включати у себе запровадження смарт систем контролю та подальшу повну автоматизацію забезпечення виконання контролюючих функцій, що значно зменшить корупційні ризики, покращить якість виконання таких функцій та наддасть можливість перерозподілу людських ресурсів. Однак, важливим елементом, який впливає на ефективність реалізації даного напрямку розвитку держави являється – прийняття єдиної концепції, об’єднання спільних зусиль з метою її досягнення та системний підхід у запровадженні реформ.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

6

РАВЛЮК, Віталій, and Олексій ВАВРІЧЕН. "ВИЗНАЧЕННЯ РІВНЯ ЗАХИЩЕНОСТІ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ КОРПОРАТИВНИХ МЕРЕЖ." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки 83, no. 2 (February 21, 2021): 314–29. http://dx.doi.org/10.32453/3.v83i2.576.

Full text

Abstract:

У роботі визначено захищеність інформаційно-комунікаційної системи під якою ми вважатимемо її здатність забезпечувати цілісність, конфіденційність та доступність інформації, виявляти зловмисні втручання та не допускати їх впливу на інформацію. Наведено комерційні методики визначення рівня захищеності інформаційно-комунікаційної системи орієнтовані на реалізацію функцій, узгоджених з менеджментом та працівниками компанії, визначено позитивні аспекти такого підходу та недоліки. Проведено аналіз стандартів, що у свою чергу не дало вичерпної відповіді на питання побудови інформаційно-комунікаційної системи заданого рівня захищеності, оскільки положення стандартів дають можливість оцінити ризики кібербезпеки, а не захищеність. Ступінь ризику найчастіше оцінюється як низький, середній, високий чи критичний. За результатами огляду положень міжнародних стандартів інформаційної безпеки та нормативних документів України, що регламентують розробку та безпечне функціонування інформаційно-комунікаційних систем можемо констатувати факт, що питанню числового вимірювання рівня захищеності увага не приділяється. Враховуючи вектор загроз інформаційній безпеці та різноманіття засобів захисту корпоративної мережі здійснено огляд сучасних інструментів кібербезпеки, що існує на ринку, та встановлено, що користуються попитом багатофункціональні платформи, які поєднують кілька інструментів (антивірус, міжмережевий екран, сканер вразливостей тощо). Виявлено, що актуальним є питання вибору інструментарію захисту інформації в інформаційно-комунікаційній системі, враховуючи необхідні функції забезпечення безпеки та наявні ресурси підприємства.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

7

Діордіца, Ігор Володимирович. "КІБЕРБЕЗПЕКА АДВОКАТСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ ТА СВІТІ." New Ukrainian Law, no. 5 (November 29, 2021): 105–11. http://dx.doi.org/10.51989/nul.2021.5.15.

Full text

Abstract:

У статті автор здійснив дослідження кібербезпеки адвокатської діяльності в Україні та світі в її теоретичному та практичному сенсі. Актуальність дослідження зумовлена значним збіль- шенням кібератак на юридичні фірми; хакери прагнуть отримати доступ до конфіденційних даних, які можуть бути будь-якими, від комерційної таємниці до інформації про майбутні злиття, доступ до фінансових рахунків. Запропоновано авторське розуміння «кібербезпеки діяльності адвоката» – стан захищеності інформації в кіберпросторі, що становить пред- мет адвокатської таємниці, за якого забезпечуються її конфіденційність, цілісність і доступ- ність. Важливими аспектами дослідження стали акценти щодо значної маргіналізації кібер- безпекової політики у сфері надання юридичних послуг в Україні, здійснено узагальнення кращих практик протидії кібератакам на юридичні фірми у провідних країнах світу. Про- аналізовано способи кібератак на юридичні фірми: fishing (фішинг), ransomware (програ- ма-вимагач), malware (шкідливе програмне забезпечення) та spyware (шпигунське про- грамне забезпечення), cryptojacking (криптоджекінг). Установлено причини, через які юридичні компанії є зручною мішенню для кіберзлочинців, запропоновано групування таких причин за такими блоками: one-stop shopping (універсальна покупка), particularly useful information (особливо корисна інформація), low hanging fruit (фрукти, що низько висять). Досліджено стандарти кібербезпеки адвокатської діяльності. Запропоновано заходи захисту та гарантування безпеки юридичної фірми та її клієнтів від кібератак. Висновується, що прийшов час зробити кібербезпеку пріоритетною і в адвокатській діяльності, що вимагає застосування професійних знань, сучасних стратегій та комп- лексних технологій.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

8

Клекоцюк, Р. Є. "Організаційно-правові механізми захисту інформації, яка становить комерційну таємницю." Юриспруденція: теорія і практика, no. 12 (62) (2009): 41–45.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

9

Свинарчук, В. М. "Комерційна таємниця як вид інформації з обмеженим доступом: аналіз законодавчої практики." Інформація і право, no. 3 (30) (2019): 50–54.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

10

Калюта, А. Б. "ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ДІЯЛЬНОСТІ МИТНИХ АДМІНІСТРАЦІЙ В УМОВАХ ТРАНСКОРДОННОЇ ЕЛЕКТРОННОЇ КОМЕРЦІЇ." Прикарпатський юридичний вісник, no. 1(26) (November 28, 2019): 33–38. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i1(26).7.

Full text

Abstract:

Стаття присвячена вивченню керівних принципів діяльності митних адміністрацій в умовах транскордонної електронної комерції: підвищенню компетентності митних адміністрацій, включаючи ліквідацію цифрової нерівності, шляхом технічної допомоги, навчання й освіти, інтегруванню досвіду різних зацікавлених сторін у царині електронної комерції. Проаналізовано норми міжнародних договорів і конвенцій щодо електронної комерції. У статті висвітлюється проблема появи нових торгових схем, що тягнуть за собою вирішення таких питань, як ріст транзакцій між комерційною організацією й споживачами, взаємини між споживачами, підвищення ролі споживачів в індивідуальних транзакціях тощо. У статті наголошуєтьсяна важливості ролі митних адміністрацій у здійсненні транскордонної електронної комерції та принципах їх діяльності у нових умовах. У статті розглядається цифрове перетворення економіки як одного з ключових факторів у світі торгівлі. Методи збору доходів, які нині використовуються, не досить ефективні для динаміки та тенденцій потоків електронної торгівлі. Транскордонна електронна торгівля характеризується, крім іншого, такими особливостями, як: онлайн-ініціація, транскордонна транзакція/постачання, матеріальні товари призначені для споживання (комерційні та некомерційні). Тому є потреба у належному вимірі потоків транскордонної електронної торгівлі. Важливість ролі митних адміністрацій у цьому разі є надзвичайно важливою, оскільки потрібно приймати необхідні рішення з повною обізнаністю, проводити оцінки ризиків, аналізувати статистику торгівлі та доходів, вимірювати показники ефективності та обмінюватись інформацією.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

11

Очиченко, О. "Працюємо з конфіденційною інформацією та комерційною таємницею." Юридичний радник, no. 3 (2007): 50–53.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

12

Tkach , D. І. "Правове регулювання діяльності ЗМІ Угорщини новітньої доби." Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, no. 5 (September 27, 2020): 99–105. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2020.05.10.

Full text

Abstract:

Метою статті є аналіз правового регулювання діяльності ЗМІ Угорщини після зміни політичної системи в країні в 1990 році, визначення, на підставі проведеного аналізу, деяких особливостей зазначеного процесу, притаманних цій країні. Наукова новизна визначається дослідженням впливу нормативно-правового регулювання на еволюцію системи ЗМІ Угорщини та оцінки міжнародної спільноти відповідності демократичним засадам нового медіа-законодавства цієї країни. Висновки. У процесі становлення та розвитку інформаційного суспільства нагальною потребою є покращення функціонування багатоманітних засобів масової інформації – мас-медіа, вдосконалення їх нормативно-правового регулювання. Формування сучасної інституційної системи ЗМІ Угорщини було започатковано 1996 році з прийняттям Закону про засоби масової інформації, яким було впроваджено базову структуру діяльності ЗМІ, характерну для більшості європейських країн, зокрема започатковано діяльність, поряд із державними, комерційних радіо та телебачення. Закон встановив основні принципи діяльності ЗМІ, зобов’язавши їх надавати універсальну, фактичну, своєчасну, об’єктивну та збалансовану інформацію, а також не віддзеркалювати погляди певної партії або політичного руху. Однак Закон про ЗМІ не призвів до становлення більш вільної, незалежної преси, оскільки вона стала полем для політичних ігор. Уряди змінювалися, але мас-медіа, які Законом декларувалися як незалежні, ставали частиною політичної здобичі чергового керівництва країни. У 2010 році виникли умови для перезавантаження законодавчої бази діяльності ЗМІ. У 2011 році прийнято нову Конституцію Угорщини, у якій було визначено основоположні принципи діяльності ЗМІ, а 2010 року – Закон, що регулює засоби масової інформації та комунікації, яким створено Національне відомство засобів масової інформації та комунікацій. Закон встановив зобов’язання преси щодо надання достовірної, швидкої, точної інформації для споживачів з питань національного та європейського суспільного життя, а також про важливі для угорців події. Водночас розглянуті закони призвели до повного контролю ЗМІ Угорщини з боку уряду, а це, своєю чергою, підриває демократичні цінності та авторитет Євросоюзу. Уряди європейських країн та міжнародні організації, мас-медіа Угорщини виступають проти запровадження тотального контролю ЗМІ, однак влада країни залишає під своїм контролем внутрішньодержавне законодавство в цій сфері, оскільки мас-медіа і надалі визначають політичне життя країни й завжди чітко виявляють свою позицію стосовно правлячого режиму.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

13

Крижанівський, О. "Положення про конфідеційну інформацію (комерційну таємницю)-базовий документ економічної безпеки фірми." Інтелектуальна власність, no. 3 (2006): 33–35.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

14

Омельчук, О. С., and Д. Р. Байталюк. "ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ КРАУДФАНДИНГУ В УКРАЇНІ." Наукові праці Національного університету “Одеська юридична академія” 28, no. 29 (January 26, 2022): 171–80. http://dx.doi.org/10.32837/npnuola.v28i29.731.

Full text

Abstract:

Омельчук О. С., Байталюк Д. Р. Проблеми і перспективи правового регулювання краудфандингу в Україні. – Стаття. Стаття присвячена проблемам правового регулювання краудфандингових відносин в Україні. Визначено, що натепер фінансування комерційних і суспільно важливих проєктів набуває децентралізованого характеру. З’ясовано, що краудфандинг як явище не є чимось новим, однак в інформаційну епоху він отримав широке розповсюдження завдяки поширен- ню інтернет-технологій. Аргументовано думку щодо неможливості коректного визначення сфери краудфандингових відносин, що регулюються, і методів правового регулювання че- рез те, що вітчизняним законодавством не закріплено нормативного визначення поняття «краудфандинг». Проаналізовано наявні погляди на визначення краудфандингу, сформо- вано авторське бачення змісту краудфандингових відносин. Класифіковано краудфандин- гові відносини за типом проєкту (комерційний, соціальний, екологічний, творчий крауд- фандинг), залежно від статусу учасників краудфандингових відносин (p2p-краудфандинг, p2b-краудфандинг, b2b-краудфандинг), залежно від форми інвестицій і зворотності коштів. Зроблено висновок, що краудфандингові відносини виходять за межі стосунків у сфе- рі благодійності, кредитних, корпоративних або інших традиційних договірних цивільних правовідносин. Доведено, що приватноправовий характер таких відносин зумовлює виник- нення ризиків порушення прав сторін краудфандингових відносин і публічних інтересів у випадках відсутності належного правового регулювання. За результатами дослідження визначено, що чинне законодавство не передбачає чітких, прозорих та ефективних меха- нізмів захисту прав донорів у відносинах краудфандингу через недостатню урегульованість самих відносин колективного фінансування, відсутність єдності в практиці правозастосу- вання у визначенні природи таких відносин, невизначеність статусу краудфандингових платформ. Додатковою перепоною розв’язання питань на законодавчому рівні є транснаці- ональний характер таких відносин (найпопулярніші краудфандингові платформи знаходять- ся поза межами вітчизняної юрисдикції; велика кількість проєктів, що залучають кошти, міжнародні й не мають чіткої ідентифікації їх правового статусу у відкритому доступі) та електронна форма вираження волі в таких відносинах (для краудфандингу все ширше за- стосовуються криптовалютні активи або платформи, які не надають інформації щодо особи й фінансової інформації отримувача коштів).

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

15

Тарасенко, Леонід. "Інтернет-сайт як об’єкт ІТ-права." Право України, no. 2018/01 (2018): 103. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2018-01-103.

Full text

Abstract:

Питання про правовий режим веб-сайту практично не висвітлено у нау ковій літературі. Зважаючи на невелику кількість праць, присвячених дослідженню Інтернет-сайту як об’єкта ІТ-права та права інтелектуальної власності, необхідно констатувати, що у юридичній літературі не сформовано уніфікованого підходу до розуміння його правової сутності. Метою статті є характеристика Інтернет-сайту як об’єкта ІТ-права та права інтелектуальної власності, з’ясування його правового режиму, характеристика ознак Інтернет-сайту, а також викладення власного бачення щодо вдосконалення правового регулювання цих відносин. З’ясовано, що веб-сайт як об’єкт ІТ-права не існує поза межами Інтернету. Встановлено, що за змістом веб-сайт є сукупністю даних, електронної (цифрової) інформації та інших об’єктів авторського права і (або) суміжних прав, а всі інформаційні матеріали Інтернет-сайту пов’язані між собою та структуровані у межах адреси веб-сайту і (або) облікового запису власника цього веб-сайту, доступ до веб-сайту здійснюється через адресу мережі Інтернет (доменне ім’я, запис про каталоги чи виклики і (або) числової адреси за Інтернет-протоколом). Автор доходить висновку, що Інтернет-сайт – складний об’єкт ІТ-права та права інтелектуальної власності, оскільки: містить програмні засоби (відповідні комп’ютерні програми, завдяки яким веб-сайт функціонує), має інформаційне наповнення (тексти, зображення тощо) й унікальне доменне ім’я (яке зазвичай відображає знак для товарів і послуг, комерційне найменування або ім’я фізичної особи), інформація, що міститься на веб-сайті, зберігається на віддаленому комп’ютері (хостингу), а доступ до нього можливий із будь-якого комп’ютера (чи іншого пристрою), підключеного до мережі Інтернет, завдяки використанню відповідного програмного забезпечення (публічний доступ будь-якої особи).

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

16

Опейда, З. "Розкриття інформації про комплекс прав, що передається за договором комерційної концесії." Правничий часопис Донецького університету, no. 1 (2003): 34–40.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

17

Дідук, А. ""Охоронюваний законом інтерес" щодо конфіденційної інформації (комерційної таємниці та ноу-хау)." Теорія і практика інтелектуальної власності, no. 4 (108) (2019): 15–22.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

18

Moldovan, A. "ДО ПИТАННЯ ПРО ПІДГОТОВКУ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ З ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ І СПОРТУ ДО ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В РЕАЛІЯХ ПОСТІНДУСТРІАЛЬНОГО СУСПІЛЬСТВА." Вісник Прикарпатського університету. Серія: Фізична культура, no. 33 (January 3, 2020): 56–62. http://dx.doi.org/10.15330/fcult.33.56-62.

Full text

Abstract:

Особливою рисою постіндустріального суспільства є важливість інформації для економічного і соціального прогресу. Саме це дозволяє говорити про інтелектуалізацію економіки, про економіку, що базується на знаннях. У зв’язку з цим уряди, підприємці, громадськість більшості країн світу все більше усвідомлюють, як важливо мати якісну інформацію з широкого кола питань. Це дозволяє забезпечити раціональне прогнозування та керування економічними і соціальними процесами для прийняття науково обґрунтованих рішень з різноманітних і складних проблем суспільного розвитку. У статті розглянуто теоретичні основи підприємництва, тенденції та проблеми розвитку фізичної культури та спорту, передумови розвитку підприємницької діяльності у сфері фізичної культури та спорту. Проаналізовано функції підприємництва у галузі фізичної культури і спорту. Охарактеризовано відмінні риси різних організаційно-правових форм спортивних комерційних організацій. На цій основі обґрунтовано значення сфери фізичної культури і спорту як соціальної системи, розкрито організаційну структуру управління вітчизняним фізкультурно-спортивним рухом, охарактеризовано особливості функціонування цієї системи на сучасному етапі. Професійна підготовка майбутніх фахівців у сфері фізичної культури і спорту до підприємницької діяльності була зумовлена швидкими змінами в соціально-економічному, політичному житті країни, викликами глобалізації, об’єктивними потребами підвищення якості зростанням рівня вимог до навчально-методичного, науково-методичного та інформаційного забезпечення професійної компетентності цих фахівців з урахуванням їхніх особистісно-професійних запитів і потреб, професійного досвіду. Тому все актуальнішими стають проблеми підвищення якості підготовки майбутніх фахівців у сфері фізичної культури до підприємницької діяльності в реаліях сьогоднішнього постіндустріального суспільства

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

19

Железняк, Микола Григорович, and Олександр Сергійович Іщенко. "ОНЛАЙН ЕНЦИКЛОПЕДІЇ США ЯК СУЧАСНІ ОСВІТНІ РЕСУРСИ." Information Technologies and Learning Tools 84, no. 4 (September 28, 2021): 339–53. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v84i4.4410.

Full text

Abstract:

У дослідженні обґрунтовано використання онлайн енциклопедій як важливої складової комп’ютерно орієнтованого освітнього середовища. Для цього оглянуто енциклопедичні видання, присвячені штатам США – їх природі, історії, культурі, визначним постатям. Нині енциклопедичні проєкти укладають переважно у форматі онлайн енциклопедій (появу перших онлайн енциклопедій про штати США фіксуємо на межі ХХ–ХХІ століть). Частина з них має тривалу історію, яка починалася з книжкових видань. На основі інформації про 14 таких енциклопедій схарактеризовано основні тенденції розвитку сучасної енциклопедистики в США (серед них – «Довідник Техасу», «Енциклопедія Алабами», «Енциклопедія Арканзасу», «Енциклопедія Великої Філадельфії», «Енциклопедія Західної Вірджинії», «Енциклопедія історії і культури Теннессі», «Енциклопедія Кентуккі», «Енциклопедія Колорадо», «Енциклопедія Міссісіпі», «Енциклопедія Ореґону», «Енциклопедія Південної Кароліни», «Енциклопедія Чикаґо», «Інтернет-енциклопедія Невади», «Нова енциклопедія Джорджії»). Творення енциклопедій зазвичай здійснюють місцеві університети. Це, з одного боку, забезпечує професійність авторського колективу, оскільки в його складі – університетські професори та викладачі, а також якісну підготовку, об’єктивну перевірену інформацію, з іншого – спрямовує енциклопедичні видання на активне застосування в освітній сфері. Саме тому в США укладачі регіональних енциклопедій орієнтуються на навчальний процес: на сайтах енциклопедій часто присутні дидактичні матеріали для вчителів / викладачів – передусім ідеться про навчальні програми краєзнавчого характеру, однак і власне енциклопедичні статті, мультимедійні матеріали в деяких енциклопедіях мають адаптовані версії для школярів чи студентів. Основне джерело фінансування названих енциклопедій – грантові кошти з місцевих і національних гуманітарних фондів США, благодійні надходження від комерційних фондів, різноманітних організацій, підприємств, компаній, а також приватних осіб.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

20

Сербінов, О. "Застосування інституту комерційної таємниці для захисту інформації про абонента операторами мобільного зв"язку." Підприємництво, господарство і право, no. 12 (168) (2009): 193–95.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

21

Сербінов, О. "Застосування інституту комерційної таємниці для захисту інформації про абонента операторами мобільного зв"язку." Підприємництво, господарство і право, no. 12 (168) (2009): 193–95.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

22

Сербінов, О. "Застосування інституту комерційної таємниці для захисту інформації про абонента операторами мобільного зв"язку." Підприємництво, господарство і право, no. 12 (168) (2009): 193–95.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

23

Матвієнко, П. Є. "Доцільність боротьби заслбами адміністративного примусу з посяганнями на встановлений порядок обігу інформації, що становить комерційну таємницю." Держава і право, Вип. 46 (2009): 273–77.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

24

Дрогозюк, К. "Способи фіксації електронних доказів, отриманих із соціальних мереж, у цивільному процесі України." Юридичний вісник, no. 4 (October 30, 2020): 74–84. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i4.1974.

Full text

Abstract:

Досліджуючи феномен соціальних мереж, соціологи звертають увагу на зростання кількості їхніх користувачів, яке відображається в геометричній прогресії. Соціальні мережі стають не тільки місцем для вільного спілкування, а ще й повноцінним засобом обміну інформацією серед користувачів, майданчиком для розвитку комерційної діяльності тощо. Незважаючи на позитивні зміни в процесуальному законодавстві щодо застосування електронних доказів у цивільному судочинстві, необхідно констатувати, що досі немає чіткого законодавчого врегулювання ряду важливих питань, зокрема порядку фіксації електронних доказів, отриманих із соціальних мереж, адже чинні норми не враховують процесуально-правові особливості відповідних доказів. Метою наукової статті є виокремлення та аналіз можливих способів належної фіксації, електронних доказів, отриманих із соціальних мереж, а також аналіз судової практики під час використання відповідних доказів у цивільному судочинстві. У статті досліджено можливі способи фіксації електронних доказів, отриманих із соціальних мереж. За результатами дослідження встановлено, що серед способів фіксації електронних доказів, отриманих із соціальних мереж, можна виокремити: огляд доказів судом за їх місцезнаходженням (огляд аккаунту в соціальних мережах або інших місць збереження даних в Інтернеті); залучення спеціаліста з метою фіксування електронних доказів; проведення експертного дослідження; проведення протоколу огляду вебсайту адвокатом; подання паперової копії електронного доказу, посвідченої в порядку, передбаченому законом; фіксація контенту, що міститься на вебсайті, шляхом його збереження на відповідних носіях; протокол огляду вебсторінки нотаріусом; проведення відеозапису процесу дослідження огляду соціальних мереж; допомога приватних компаній, які здійснюють фіксацію інформації, розміщеної на вебсто-рінках (наприклад, сервісу Internet Archive, Wayback Machine); запит до провайдера на отримання довідки - log-файлу.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

25

Жилінкова, Олена. "Договірне регулювання відносин щодо інтелектуальної власності у сфері інформаційних технологій." Право України, no. 2018/01 (2018): 137. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2018-01-137.

Full text

Abstract:

Результати інтелектуальної діяльності є найціннішою частиною капіталу суб’єктів інноваційних відносин, договори щодо розпоряджання правами інтелектуальної власності відіграють особливу роль на практиці. Це зумовлює необхідність наукового дослідження договорів у сфері ІТ із фокусуванням на об’єктах права інтелектуальної власності. Мета статті полягає у: проведенні теоретичного аналізу договорів щодо розпоряджання правами інтелектуальної власності у сфері ІТ; розгляді двох груп договорів, за допомогою яких здійснюється регулювання відносин у сфері ІТ, до першої з них належать договори про створення та використання комп’ютерних програм, до другої – договори, пов’язані з нерозголошенням комерційної таємниці як різновиду конфіденційної інформації. На відповідних прикладах із законодавства та практики США показано необхідність впровадження у законодавство України основних правових тенденцій і традицій в економічно розвинутих країнах. Проаналізовано внутрішнє законодавство України та міжнародні нормативно-правові акти, за допомогою яких здійснюється регулювання договірних відносин у сфері ІТ. Автор доходить висновку про необхідність визнання адаптації законодавства та практики України до встановлених в економічно розвинутих державах традицій договірного регулювання відносин у вказаній сфері шляхом: спрощення договірних механізмів, що застосовуються в процесі документальної фіксації змісту правовідносин; ґрунтовного вивчення комерційної таємниці, умови захисту та договірне використання якої є вирішальним фактором економічного розвитку в сфері ІТ.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

26

Mytko, Antonina, and Tetiana Mishchuk. "Особливості конкурентної розвідки та шпіонажу на підприємствах." Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії, no. 2 (May 29, 2017): 90–103. http://dx.doi.org/10.29038/2524-2679-2017-02-90-103.

Full text

Abstract:

У статті досліджено процеси промислового шпигунства та конкурентної розвідки як прихованих форм отримання конфіденційної інформації конкурентів. Мета статті – проаналізувати особливості конкурентної розвідки й шпигунства на підприємствах. Із цією метою схарактеризовано понятійний апарат конкурентної розвідки й промислового шпигунства та їхні відмінності, розглянуто тенденції розвитку промислового шпигунства на світовому рівні на прикладах найбільших світових компаній. За допомогою історико-порівняльного методу здійснено ретроспективний аналіз конкурентної розвідки й шпіонажу на підприємствах. Розкрито прояви шпигунства в політичній сфері, зокрема на прикладі міжнародного соціального мережевого проекту «ВікіЛікс», а також проаналізовано наслідки політичної розвідки. На основі отриманих результатів запропоновано способи протидії шпигунству й розвідці на мікро- та макрорівнях. Доведено, що в країнах із ринковою економікою завжди існували шпіонаж і конкурентна розвідка, мета яких – вивчення секретів, що лежать в основі досягнень та успіхів чужих підприємств і країн. Від них потерпають усі сфери економіки й не захищені навіть стратегічні компанії, що мають подвійний, воєнно-цивільний характер. Активною конкурентна розвідка та шпіонаж існують і в політичній сфері. Сьогодні різні кризи, які накладаються одна на одну, змушують політиків усе частіше звертатися до закулісних можливостей отримання інформації, ідей чи навіть прямого саботування дій інших країн. Світовий досвід підтверджує неминуче виникнення загроз економічній безпеці країни в контексті поширення процесу промислового шпигунства. На сьогодні гостро стоїть завдання розробки єдиних механізмів захисту від інсайдерських загроз. Автори вважають, що у подальшому слід розробити методики оцінювання економічної ефективності впровадження систем захисту комерційної інформації та промислового шпіонажу.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

27

Хитра, О. В. "СИНЕРГЕТИЧНИЙ КОНТЕКСТ ТУРИСТИЧНОГО РАЙОНУВАННЯ В УМОВАХ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ТУРИСТИЧНИХ ДЕСТИНАЦІЙ." Таврійський науковий вісник. Серія: Економіка, no. 7 (June 29, 2021): 140–51. http://dx.doi.org/10.32851/2708-0366/2021.7.17.

Full text

Abstract:

У статті крізь призму теорії синергетики і самоорганізації досліджуються ключові аспекти туристичного районування як послідовного процесу просторового впорядкування інформації з метою відносного зниження хаотичності туристської поведінки. Туристичне районування асоціюється з виведенням туристичних систем різного ієрархічного рівня на найбільш виграшний атрактор, що, по суті, означає забезпечення руху до встановлених цілей розвитку туристичної галузі. Процес туристичного районування повинен орієнтуватися на цілі сталого розвитку та максимальне використання синергетичного потенціалу туристичної системи, під яким запропоновано розуміти здатність системи демонструвати стрибкоподібне зростання якості задоволення туристських і рекреаційних потреб в умовах найповнішого використання наявних природних і історико-культурних ресурсів, матеріально-технічних, організаційно-економічних, фінансово-інвестиційних, інтелектуальних та інших чинників розвитку туризму з одночасною реалізацією комерційних інтересів господарюючих суб’єктів та дотриманням природоохоронних норм.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

28

Vajdanych, T. V. "Оцінювання перспективних міжнародних ринків для організації збуту недеревинної продукції лісу." Scientific Bulletin of UNFU 28, no. 4 (April 26, 2018): 26–30. http://dx.doi.org/10.15421/40280404.

Full text

Abstract:

Для диверсифікації експортної діяльності лісових підприємств України в напрямі продажу недеревинної лісової продукції (НДПЛ) здійснено аналіз основних світових ринків лісових ягід, лісових горіхів та меду. Виділено найбільших експортерів та імпортерів ринку за часткою і вартістю експорту (імпорту) на міжнародному ринку за допомогою інформаційних баз даних COMTRADE. Внаслідок проведеного аналізу з'ясовано динаміку середньоринкових цін на відповідних ринках у 2005–2015 р. загалом, а також проаналізовано останні тенденції світового експорту та імпорту. Виявлено відхилення цін в Україні від середньосвітових, що свідчить про цінову конкурентоспроможність вітчизняної продукції та її значний потенціал на світовому ринку. З'ясовано, що питання комерційного використання досліджуваної продукції в Україні потребують удосконалення планування, обліку та організації. Водночас проведені дослідження свідчать про недостатню увагу до аналізу, систематизації та оцінювання інформації про комерційне використання недеревинної продукції лісу з боку Державного агентства лісових ресурсів і Державної служби статистики України. Встановлено, що організоване зберігання, перероблення та продаж НДПЛ сприятиме диверсифікації експортної активності державних лісогосподарських підприємств.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

29

Злобін, Григорій Григорович. "Закрите і відкрите програмне забезпечення: протистояння чи взаємодоповнення?" New computer technology 5 (November 6, 2013): 36–37. http://dx.doi.org/10.55056/nocote.v5i1.67.

Full text

Abstract:

Після появи у 1981 році IBM PC з відкритою архітектурою у всьому світі (і у Радянському Союзі зокрема) розпочались розробки IBM-подібних ПЕОМ. У Радянському Союзі були створені ЄС-1840, Іскра-1030, Нейрон, Пошук-1, Пошук-2, Практик. Очевидно, що скромні характеристики ПЕОМ на мікропроцесорі 1810КМ86 (радянський аналог Іntel 8086) призводили до використання операційних систем CP/M і MS-DOS та прикладного програмного забезпечення для них. Після появи 32-бітних мікропроцесорів архітектури Іх86 стало можливим використання інших операційних систем на IBM-подібних ПЕОМ.Однак більшість українських користувачів продовжували використовувати операційну систему фірми Microsoft і прикладне програмне забезпечення для неї, адже ні фірма Microsoft, ні інші виробники програмного програмного забезпечення “не помічали” того, що в Україні використовується переважно неліцензійне програмне забезпечення.Ситуація різко змінилася після внесення в Кримінальний Кодекс України статті 176 “Порушення авторського права та суміжних прав” та розпорядження Кабінету Міністрів України про продаж ПЕОМ лише з ліцензійним програмним забезпеченням. Лише після цього частина українських користувачів ПЕОМ стали звертати свою увагу на відкрите програмне забезпечення, яке здобуло широке поширення на Заході.На цей час сформувалось жорстке протистояння між фірмою Microsoft, яка є основним продавцем комерційного програмного забезпечення в світі, і світовою спільнотою розробників відкритого програмного забезпечення. Це протистояння вилилось в серію судових процесів, ініційованих фірмою Microsoft, між Microsoft і представниками спільноти. Жоден із цих процесів фірма Microsoft не виграла.На тлі цього протистояння у частини українських чиновників створилось хибне уявлення про існування протистояння між комерційним і відкритим програмним забезпеченням. Автору доводилось чути заяви про неможливість використання відкритого програмного забезпечення в ОС Microsoft Windows та неможливість використання прикладного програмного забезпечення, написаного для ОС Microsoft Windows, в ОС Linux.Безперечно, закритість коду програмного забезпечення фірми Microsoft утруднює таке використання, однак не все так безнадійно – для виконання Windows-програм в ОС Linux можна використовувати або систему Vmware (комерційний продукт), або систему Wine, яка швидко прогресує. В ОС Microsoft Windows без жодних проблем можна використовувати відкрите програмне забезпечення, яке було відкомпільоване з вихідних кодів в цій операційній системі. Як приклад можна назвати офісний пакет OpenOffice.org.ukr, графічний редактор Gimp, переглядач Веб-сторінок Firefox тощо.Версія Microsoft Vista Ultimate, як випливає з офіційної інформації фірми Microsof, повинна мати засоби для запуску Linux-програм в ОС Microsoft Vista.Величезною перевагою відкритого програмного забезпечення перед комерційним є відкритість його коду. Завдяки цій відкритості студенти комп’ютерних спеціальностей мають змогу знайомитись з найкращими зразками програмування світового рівня. Значну частина відкритого програмного забезпечення вже українізовано, іншу частину можна українізувати з власної ініціативи (з дотриманням умов ліцензії, за якою поширюється це програмне забезпечення). Підсумовуючи викладене, можна констатувати, що:1) на протязі багатьох років фірма Microsoft безуспішно веде війну проти відкритого програмного забезпечення (і це зрозуміло, бо широке поширення відкритого програмного забезпечення призводить до зменшення продаж комерційного програмного забезпечення);2) протистояння між закритим і відкритим програмним забезпеченням немає;3) існує доволі широкий попит працедавців на ІТ-спеціалістів, який мають досвід роботи з відкритим програмним забезпеченням;4) широке поширення відкритого програмного забезпечення в Україні відповідає національним інтересам України, адже завдяки цьому поширенню зменшується обсяг ліцензійних виплат закордонним компаніям.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

30

Юдін, В. Ю. "ЦИФРОВА ПЛАТФОРМА ЯК ОДИН ІЗ НАПРЯМІВ ЦИФРОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОНОМІКИ І ДЕЯКІ АСПЕКТИ ЇЇ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ." Herald of Lviv University of Trade and Economics Law sciences, no. 9 (August 9, 2021): 13–22. http://dx.doi.org/10.36477/2616-7611-2021-09-02.

Full text

Abstract:

У XXI столітті інформаційно-комунікаційні технології стануть провідним фактором, який суттєво вплине на розвиток суспільства. Багато країн вже усвідомили переваги свого розви- тку та розповсюдження. Сьогодні в Україні існує відчутна потреба в нормалізації нових відносин, що виникають у зв’язку зі стрімким розвитком комп’ютерних технологій. Одним із пріоритетних напрямів побудови та подальшого розвитку інформаційного суспільства в нашій країні є створення нормативної бази, яка регулює інформаційні відносини на законодавчому рівні. Законодавчі відносини, пов’язані з інформацією та інформаційно-комунікаційними технологіями, визначені як пріоритетні. Так, Угода між Україною та ЄС про науково-технічне співробітництво (4 липня 2002 р.) Визначає технології інформатизації суспільства серед одинадцяти напрямків співпраці. Закон України «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки» серед семи і п’ятих пріоритетів визначає нові комп’ютерні засоби та технології для інформатизації суспільства. За останнє десятиліття Україна прийняла низку законів та нормативних актів, які складають основу правового регулювання у сфері інформаційних відносин, зокрема електронного документообігу. Правова база побудована на принципах відкритості та свободи інформації, гарантованої інформа- ційної безпеки особистості, суспільства, держави відповідно до Конституції України. Законодавство регулює суперечності між потребами особистості, суспільства та держави у розширенні вільного обміну інформацією та певними обмеженнями щодо її розповсюдження. Розвиток зв’язків з громадськістю став загалом вимогою до розробки, вдосконалення та оновлення нормативної бази України, створення спеціальних правових норм та норм, що регулюють сферу інфор- маційних відносин. Вирішення проблем реформування економіки України та інтеграції національного ринку у світову економічну систему вимагає впровадження сучасних інформаційних систем та технологій у діяльність вітчизняних компаній. Стан та розвиток електронної комерції значною мірою визначають темпи під- ходу країни до побудови інформаційного суспільства, створюють основу для прискорення інтеграції її економіки у світ. Тому проблема розвитку електронної комерції та її впровадження за допомогою цифрових платформ в Україні є безперечно актуальною. У зв’язку із цим була проаналізована чинна нормативна база, що регулює діяльність компаній елек- тронної комерції, які використовують цифрові платформи та їх облік для визначення сфер подаль- шого вдосконалення. У ході дослідження були використані методи систематизації та узагальнення під час розгляду низки нормативно-правових актів, що регулюють діяльність підприємств електро- нної комерції, що працюють на цифрових платформах в Україні. Крім того, у статті проаналізовано такі структури, як цифрові платформи, та розкрито еко- номічну суть такого явища, як цифрові платформи, та основні підходи до правового регулювання їх використання комерційним законодавством. На сьогодні цифрові платформи є найбільш актуальним і важливим напрямком розвитку цифрової економіки та її найбільш очевидним проявом. Цифрові плат- форми – це механізм, за допомогою якого здійснюється перехід до цифрової форми більшості сфер економічної та соціальної діяльності.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

31

Тоrychnyi , Vadym. "ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ В КОНТЕКСТІ ВИКОРИСТАННЯ КОМП’ЮТЕРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ: ДЕРЖАВНО-УПРАВЛІНСЬКИЙ АСПЕКТ." Актуальні Проблеми Державного Управління, no. 2(56) (October 29, 2019): 39–46. http://dx.doi.org/10.34213/ap.19.02.04.

Full text

Abstract:

Розглянуто питання інформаційного забезпечення державної політики в контексті використання комп’ютерних технологій. Проаналізовано вплив мережевих комунікацій на систему управління взагалі та державне управління зокрема. Охарактеризовано специфіку інформаційного забезпечення у формуванні державної інформаційної політики, визначено його основні функції, що впливають на безпеку держави. Обґрунтовано положення про те, що в умовах економічного спаду, політичної нестабільності й загострення протиріч між інтересами різних груп населення без розуміння ролі, значення та функцій сучасних засобів комунікації неможливе ефективне управління державою, а також соціально-політичними процесами. Підкреслено,що від розумності й виваженості державної політики в галузі розвитку мережевих комунікацій, а також виробництва інформації та її поширення у глобальному інформаційному просторі значною мірою залежить благополуччя країни та її місце у світовій цивілізації. Доказано, що у цілому перспективи інформаційної безпеки у сфері використання мережевих комунікацій та Інтернет значною мірою залежать від продуманої державної політики у сфері масових комунікацій. Реалізація принципів ліберальної теорії на практиці означає віддання електронних мереж зв’язку на відкуп комерційним структурам, що, на наш погляд, не відповідає повною мірою наявним соціально-політичним потребам сучасного українського суспільства. Тому державна концепція розвитку мережевих комунікацій та Інтернету повинна рівною мірою враховувати як наявний світовий досвід, так і національні особливості розвитку та використання українських комунікаційних систем.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

32

Зеленов, Є. А., М. В. Кобзарь, and В. І. Теміров. "ПРОБЛЕМИ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ: ДОСВІД ТА ПЕРШІ ВИСНОВКИ." Духовність особистості: методологія, теорія і практика 100, no. 1 (April 28, 2021): 83–92. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2021-100-1-83-92.

Full text

Abstract:

В статті порушується питання щодо використання дистанційної форми навчання у якості повсякденної (неокласичної) практики освітнього процесу. Наголошується, що масове комунікативне розведення у просторі носія-передавача та отримувача навчальної інформації створює нову освітню парадигму, яка нівелює існуючу традиційну модель класно-аудиторного спілкування сторін. Стверджується, що всебічний перехід на дистанційну освіту суперечить самій сутності вищої школи, а саме: формуванню в рамках природно-наукового середовища повноцінної соціальної та інтелектуальної особистості. Попереджається, що дистанційна освіта ні в якому разі не повинна стати вище за традиційну, а має розглядатися лише як вимушена або допоміжна дія, обмежена часом і кількістю вправ. Визначені аспекти дослідження феномену дистанційного навчання: навчальний, соціальний, комерційний, технічний, цивілізаційний або гуманітарний. Проаналізований досвід дистанційного навчання в СНУ ім. В. Даля у період першого карантинного обмеження (весняний семестр 2020 р.). Відзначені основні віртуальні платформи і системи, задіяні у цьому процесі: MOODLE, Skype, Zoom, Discort, Big Blue Button conference. Виявлені ситуативні та перспективні негативні моменти масового застосування дистанційної системи навчання, а саме: емоційно-психологічні, гуманітарно-освітні, процедурні та навчально-технічні. Зроблено висновки про незворотність процесу «цифровізації» суспільства, і, в першу чергу, освіти, та про необхідність ретельного дослідження питань соціально-психологічних наслідків широкого застосування дистанційного навчання в закладах середньої та вищої освіти.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

33

Столбов, Денис Володимирович. "Розкриття сутності Інтернет-ризиків на міжнародному рівні." Theory and methods of e-learning 3 (February 11, 2014): 279–85. http://dx.doi.org/10.55056/e-learn.v3i1.350.

Full text

Abstract:

Сучасні школярі є одними із найактивніших користувачів Інтернет. За допомогою Інтернет діти не тільки шукають інформацію, але й розважаються, знайомляться, спілкуються. Активність школярів є цілком закономірною. З одного боку, діти можуть отримати безперешкодний доступ до глобальної мережі – вдома, у друзів, у школі, в Інтернет-клубах, в кафе та інших публічних закладах і користуватися послугами мережі без контролю зі сторони дорослих. Доступ до Інтернету надають і ряд сучасних пристроїв зв’язку – мобільні телефони, смартфони, планшети, кишенькові комп’ютери тощо, які є звичними для школярів і доступними у будь-який момент часу. З іншого боку, роль глобальної мережі в суспільстві поступово збільшується, й Інтернет стає впливовим джерелом інформації, зручним засобом міжособистісної комунікації, важливою складовою сучасної комерції. Збільшення ролі мережі у побуті та професійній діяльності батьків знаходить віддзеркалення у житті школяра. Сучасний школяр, як правило, вже має досвід використання пошукових систем, соціальних мереж, спілкування у форумах та чатах, застосування новітніх послуг та сервісів Інтернету для задоволення особистих потреб. У зв’язку з цим актуальності набувають питання ознайомлення школярів з можливими загрозами і формування навичок безпечної роботи в мережі Інтернет.Проблеми інформування школярів із загрозами та питання розробки концепцій щодо забезпечення безпеки школярів у глобальній мережі є предметом багатьох науково-педагогічних, психологічних, соціологічних досліджень, державних та міжнародних програм. У цьому зв’язку представляється доцільним здійснення аналізу підходів до виокремлення загроз.Найбільш повно проблема дослідження он-лайн ризиків дітей знайшла відображення в колективному дослідженні Ю. Газебрінг, С. Лівінгстон, Л. Гаддона, К. Олафсона – представників Лондонської школи економічних і політичних наук. Дослідження здійснювалося протягом 2006–2009 рр. в рамках проекту «Діти Євросоюзу в Інтернеті» (EU Kids Online).У роботі [2] ризики, з якими може зустрітися школяр, пов’язуються з можливостями Інтернет. Виокремлені можливості та ризики Інтернету наведено на рис. 1. Online можливостіOnline ризикиДоступ до глобальної інформаціїПротиправний контентОсвітні ресурсиПедофілія, переслідуванняРозваги, ігри, жартиМатеріали / дії дискримінаційного / ненависного характеруСтворення контенту користувачамиРеклама/комерційні кампанії (промо-акції)Громадянська або політична діяльністьУпередженість/дезінформаціяКонфіденційність введення данихВикористання персональних данихУчасть у суспільному житті/заходахКібер- залякування, переслідування, домаганняТехнологічний досвід і грамотністьАзартні ігри, фінансові шахрайстваКар’єрне зростання або зайнятістьСамоушкодження (самогубство, втрата апетиту)Поради особистісного, сексуального характеруВторгнення у приватне життяУчасть у тематичних групах, форумах фанатівНезаконні дії (незаконне проникнення під чужими реєстраційними даними)Обмін досвідом, знаннями з іншимиПорушення авторських правРис. 1. Можливості Інтернету для школяра та пов’язані з ними ризики Ризики і можливості, на думку авторів даної класифікації, – це дві залежні змінні, що складають «єдине ціле» діяльності школяра в мережі Інтернет. Але подібна діяльність може бути обмежена наступними чинниками: діти і молодь отримують доступ і використовують Інтернет-технології в широкому контексті – побутовому, родинному, соціальному, культурному, політичному, економічному. Багато факторів можуть впливати на їх використання в цілому, як результат і на ймовірність виникнення ризиків, з якими підлітки можуть мати зустріч. Серед чинників, що впливають на Інтернет-можливості і ризики дослідники виокремлюють незалежні від школяра (соціально-демографічні), посередницькі, контекстуальні чинники.Online можливості і ризики серед молодих користувачів, як показують дослідження вчених Європи, змінюються в залежності від віку і статі, а також соціально-економічних показників (рівня освіти батьків або міського/сільського населення). Соціально-демографічні чинники впливають на дитячий доступ до мережі Інтернет, користування Інтернетом, і пов’язаних з ними відносин і навичок. Посередницькі чинники проявляються в результаті діяльності засобів масової інформації, батьків, вчителів, однолітків. Батьки виконують роль посередника шляхом регулювання діяльності дітей в мережі Інтернет, потенційно впливаючи на формування їх досвіду діяльності в мережі Інтернет і як результат, здатні застерегти від ризиків.Дослідники Лондонської школи відзначають також ключові контекстуальні змінні, що можуть вплинути на online-досвід підлітків. Ці чинники включають: медіа-середовище, ІКТ регулювання, громадське обговорення питань використання дітьми мережі Інтернет, та можливих Інтернет-ризиків; загальні цінності і відносини в освіті, вихованні і технології, особливості системи освіти. Вплив національних особливостей на Інтернет-можливості та ризики для школярів схематично зображено на рис. 2 [2]. Рис. 2. Аналітична модель впливу факторів на процес формування online-компетентності підлітківВ результаті дослідження науковцями було розроблено узагальнену модель Інтернет-можливостей та пов’язаних з ними Інтернет-ризиків.Визначальними факторами, що впливають на можливості та ризики, є спосіб доступу до Інтернету і тривалість використання його послуг та ресурсів:спосіб доступу до Інтернету визначає рівень контролю та регулювання з боку батьків, вчителів, громадськості;тривалість використання сервісів впливає на ймовірність потрапляння в ризиковані ситуації та набуття Інтернет-залежності.Європейські вчені класифікують Інтернет-ризики (рис. 3) відповідно до ролі, яку виконує школяр в ризикованій ситуації і мотивів, якими керуються ініціатори ризикованих ситуацій (зловмисники).Комунікативні ролі підлітків:контентна – підліток виступає в якості одержувача інформації;комунікативна – підліток як учасник процесу спілкування;керівна – підліток як актор, що пропонує контент або ініціює процес спілкування.Рис. 3. Модель класифікації Інтернет ризиків Мотивації (мотиви) ініціатора ризикованих ситуацій – потенційно проблемні аспекти комунікації, надання контенту і послуг через мережу Інтернет, які призводять до ризиків.В моделі Інтернет-можливостей (рис. 4) залишаються аналогічними ролі підлітків, а чотири мотиви змінено на такі: навчання і виховання; громадянська позиція; креативність (творчість); ідентичність і соціалізація. Рис. 4. Модель Інтернет-можливостей У наукових джерелах існують й інші класифікації Інтернет-ризиків. Зокрема, робочою групою організації ОЕСР з інформаційної безпеки і конфіденційності (OECD Working Party on Information Security and Privacy – WPISP) і Комітету зі споживчої політики (Consumer Policy – CCP) визначено додаткові критерії для класифікації:джерело впливу на школяра – особа (наприклад, cybergrooming – кіберпереслідування або кібергрумінг) або комп’ютер (наприклад, збір персональних даних, азартні ігри – gambling);ризикована взаємодія між однолітками (кіберзалякування) або між дитиною і дорослим (кіберпереслідування);перенесення оnline, offline-ризиків у мережу (наприклад, розповсюдження порнографії, незаконне завантаження матеріалів тощо);вікова група – ризики, що становлять потенційну небезпеку тільки для дітей, або загальні onlinе-ризики (наприклад, шпигунське програмне забезпечення, захист персональної інформації);пристрій, з якого здійснюється вихід в мережу (наприклад, комп’ютер, мобільний телефон);кримінальний аспект – ризики, які передбачають або не передбачають кримінальну відповідальність.На основі зазначених критеріїв виділено три загальні категорії online-ризиків [3]:ризики, пов’язані з використанням сучасних технологічних приладів, що мають вихід в Інтернет. В даному випадку Інтернет є середовищем впливу інформаційної складової електронних ресурсів на дитину, або місцем взаємодії підлітків як між собою, так і з дорослими;комерційні online-ризики, коли дитина розглядається як мета електронної комерції;ризики захисту інформації і гарантування конфіденційності персональних даних користувача – саме підлітки є найбільш вразливою категорією користувачів до даного класу ризиків.Ряд досліджень щодо розкриття сутності Інтернет-ризиків було проведено вітчизняними науковцями. Зокрема, М. Л. Смульсон, Н. М. Бугайова [1] визначають дві групи ризиків (offline і online) використання сучасних телекомунікаційних засобів.До offline ризиків відносяться:всеохоплююча пристрасть школяра до роботи за комп’ютером (програмування, хакерство);offline-гемблінг – залежність від комп’ютерних ігор;offline-залежність до володіння конкретним приладом, пристроєм, які не підключені до Інтернету;До online-ризиків відносяться:нав’язливий web-серфінг й інформаційний пошук у віддалених базах даних;online-перегляд і прослуховування інформації аудіо- і відео форматів;залежність від користування конкретним мобільним приладом, що має вихід в Інтернет, наприклад, мобільним телефоном, смартфоном;гіперзахопленність індивідуальними або мережними online іграми, on-line лудоманія (патологічна схильність до азартних ігор у віртуальних казино);хакерство;кібероніоманія, що трактується дослідниками як прагнення здійснювати нові покупки в Інтернет-магазинах, без необхідності їх придбання й врахування власних фінансових можливостей і нав’язлива участь в online аукціонах;кіберкомунікативна залежність (спілкування в чатах, участь у телеконференціях);кіберсексуальна залежність (непереборний потяг до обговорення сексуальних тем на еротичних чатах і телеконференціях, відвідування порнографічних сайтів);відвідування сайтів агресивної (що пропагують ксенофобію, тероризм) або ауто агресивної спрямованості (кіберсуїцид, online суїцид, суїцидальні договори, інформаційні ресурси про застосування засобів суїциду з описанням дозування й ступеня летальності);адитивний фанатизм (релігійний – сектантство, політичний (партійний) національний, спортивний, музичний, тощо) [1, 200].Таким чином, в статі розкрито окремі підходи до класифікації Інтернет-ризиків, запропонованих як вітчизняними, так і зарубіжними науковцями. В статі представлені моделі Інтернет-можливостей і ризиків.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

34

Баула О.В. "ЕВОЛЮЦІЯ ЕКОНОМІЧНОГО ЗМІСТУ ІННОВАЦІЙ ТА ЙОГО СПЕЦИФІКА НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН." Економічний форум 1, no. 4 (October 13, 2020): 3–13. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2020-4-1.

Full text

Abstract:

Новітня доба глобальних соціально-економічних трансформацій перетворила мобільність у фактично єдину стійку характеристику розвитку бізнес-діяльності. Сучасні прояви мобільності сучасного господарського процесу передбачають швидку реакцію на мінливість умов кон’юнктури національного та світового ринків, розбудову формального та неформального інституціонального середовища, асиметрію інформації, розвиток глобальної господарської системи і т.п. Динамічність сучасних умов розвитку зумовлює необхідність формування та розбудови інноваційно-інвестиційної моделі розвитку, як найуспішнішої і найперспективнішої. Інноваційний процес передбачає декілька суттєвих етапів від виявлення інноваційного попиту до поширення освоєної інновації і її комерціалізації. Економічний зміст інноваційних процесів цікавив науковців практично з виникнення економічної теорії, але як предмет спеціального наукового осмислення інновації стали у ХХ ст. У статті досліджено особливості еволюції поглядів вітчизняних та зарубіжних вчених щодо трактування поняття «інновації» та розвитку інноваційної парадигми. Вчені різних періодів надавали різного змісту інноваціям: по-перше, розглядали як результат НТП, інноваційної діяльності та практичного / технічного використання новацій; по-друге: як цільові зміни у функціонуванні підприємства та якісні зміни усіх елементів суспільного виробництва; по-третє: як систему або комплекс заходів щодо впровадження нової техніки, технології і т.п.; по-четверте: як процес створення та практичного використання новацій та відтворення економічного елемента через нову ідею, винахід чи процес; по-п’яте: як комерційне рішення чи продукт інноваційної діяльності. У статті обґрунтовано прямий вплив розвитку інноваційних процесів на рівень конкурентоспроможності, а також запропоновано комплексне трактування дефініції «інновації» зважаючи на особливості сучасних соціально-економічних трансформацій: акцентована увага на необхідності постійних інвестицій та оптимальної інноваційно-управлінської інфраструктури на мікро-, макро-, мезо- та мегарівнях.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

35

Христич, І. "Вдосконалення виявлення обсягів корупції у приватній сфері України." Юридичний вісник, no. 4 (February 5, 2020): 137–41. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i4.981.

Full text

Abstract:

У статті розглянуто головні аспекти щодо виявлення обсягів корупції у приватній сфері України. Проаналізовано, що необхідно відносити до корупції у приватній сфері. Корупційну злочинність у приватній сфері, як правило, поділяють на: корупційні неправомірні дії, що вчиняються щодо юридичних осіб приватної сфери; підкуп-продажність усередині компанії; використання службовцями приватних комерційних структур для одержання неправомірної вигоди. При цьому необхідно мати на увазі, що показники, які характеризують корупційні прояви у приватній сфері, не є стабільними, вони систематично видозмінюються. Підкреслено, що методи, які використовуються для збирання, обробки та аналізу тієї чи іншої інформації, поділяються на статистичні, соціологічні, психологічні та економічні. При цьому відмічено, що, на жаль, в Україні, як у більшості інших країн світу, основні методи дослідження і встановлення обсягів корупційних діянь – це соціологічні методи масового опитування у вигляді анкетування та інтерв’ю. Розкрито досвід міжнародної громадської організації по боротьбі з корупцією та дослідженні питань корупції у світі Transparency International, обчислення "Індексу сприйняття корупції"; «Барометра світової корупції», «Індексу хабародавців». При цьому відмічено, що в інших країнах світу широко використовуються і статичні звіти, що в нашій країні практично недоцільно, тому що навряд чи вони дадуть реальну картину щодо рівня корупції особливо у приватній сфері. Зроблено висновок, що реальний обсяг розповсюдження корупції в нашій країні особливо у приватній сфері можна встановити лише при перепису населення шляхом суцільного або вибіркового опитування усіх громадян.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

36

Плєхов, Д. О. "До питання правового регулювання дистанційної роботи в Україні: сучасний стан." Актуальні проблеми держави і права, no. 90 (August 9, 2021): 139–44. http://dx.doi.org/10.32837/apdp.v0i90.3218.

Full text

Abstract:

Стаття присвячена дослідженню нормативно-правового регулювання дистанційної роботи. Зазначено, що пандемія коронавірусу (COVID-19) позначила не тільки системні проблеми трудової сфери в Україні, пов’язані з масовим вивільненням працівників на період запровадженого урядом карантину й недотриманням мінімальних соціально-трудових стандартів, а й потребу негайного реформування трудового законодавства, пристосування його до викликів сучасності. Запровадження карантину та надзвичайної ситуації внаслідок поширення COVID-19 привернули особливу увагу до необхідності дистанційної роботи, масштаби і темп поширення якої в розвинених країнах дуже високі. Проаналізовано законодавчі акти в розглядуваній царині, виокремлено як позитивні моменти, так і негативні. Зокрема, неврегульованими залишаються питання щодо захисту конфіденційної інформації (комерційної таємниці); безпеки працівника та ввіреного йому обладнання (шкідливе випромінення, втручання дітей, домашніх тварин, сторонніх осіб); обліку робочого часу та часу відпочинку працівника (наприклад, застосування заходів дисциплінарної відповідальності за прогул) та інших важливих аспектів. Зроблено висновок, що дистанційна робота працівників є надзвичайно потрібною формою трудових відносин в умовах ринкової економіки. Дистанційна робота несе собою позитивні зміни як для окремих громадян, так і для суспільства в цілому, сприяє розвитку нових форм трудових відносин, стабілізації економіки, підвищує рівень життя населення. Водночас даний вид зайнятості потребує подальшого законодавчого врегулювання. Потрібно забезпечити належні умови захисту прав та свобод сторін віддалених правовідносин шляхом оперативного реагування законодавців на потреби сучасних ринкових відносин, що зростають, та виклики епідемічного або надзвичайного характеру.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

37

Проскуріна, Н. М., І. М. Дашко, С. А. Файзулліна, and А. Ю. Кузьменко. "УДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ ТА КОНТРОЛЮ РОЗРАХУНКІВ З ПОСТАЧАЛЬНИКАМИ ТА ПІДРЯДНИКАМИ ЗА СУЧАСНИХ УМОВ ГОСПОДАРЮВАННЯ." Visnik Zaporiz'kogo nacional'nogo universitetu. Ekonomicni nauki, no. 2 (50) (August 12, 2021): 39–43. http://dx.doi.org/10.26661/2414-0287-2021-2-50-07.

Full text

Abstract:

У статті досліджено питання економічної суті понять зобов'язання, креди- торська заборгованість, кредитори, заборгованість, розрахунки, обліку опе- рацій з постачальниками і підрядниками на окремих субрахунках і вико- ристання аналітичних таблиць обліку кредиторської заборгованості перед постачальниками і підрядниками для підвищення управління та контролю за здійсненими операціями підприємства. На сьогодні немає єдності погля- дів щодо економічної суті даних понять, загальноекономічної та бухгалтер- ської термінології, питань організації обліку та контролю за розрахунками ефективно організований облік розрахунків з постачальниками і підрядни- ками здійснюють неабиякий вплив на фінансовий стан підприємства. Розгля- нуто доцільність використовувати в робочому плані рахунків підприємства позабалансові рахунки, а саме рахунок 010 «Кредиторська заборгованість» та його субрахунки. які дозволять контролювати кредиторську заборгованість за конкретним договором, термін сплати якої ще не настав та прострочену заборгованість з вітчизняними та іноземними кредиторами, не допускати прострочення чи порушення термінів її сплати, тим самим покращуючи лік- відність та платоспроможність підприємства; введення субрахунків другого порядку рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками», які допомагають оперативно оцінювати стан товарної кредиторської заборго- ваності в цілому та за кожним постачальником і підрядником і договором. Для вдосконалення ведення обліку розрахунків з постачальниками запропо- новано ввести аналітичний документ «Реєстр документів до сплати». Важ- ливими питаннями системи управління в обліку розрахунків з постачаль- никами на підприємстві є раціональний вибір партнерів щодо постачання необхідних обсягів ТМЦ та оптимізація розрахунків за них, тому доцільно враховувати систему критерії вибору постачальників (якість, надійність, комплектність та інші) за допомогою моделі вибору постачальників, осно- вою якої є базах даних: потреба; комерційні пропозиції; контракти; вико- нання контрактів, що реалізується за допомогою спеціального програмного інтерфейсу «Налагодження баз даних», який надає можливості: змінювати структуру баз даних; виділяти записи з них; змінювати місцезнаходження баз даних на диску; виконувати запити до баз даних; обирати тип доступу до баз даних. Така інформація може бути використана для управління підприєм- ством та для аналізу товарної кредиторської заборгованості на підприємстві.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

38

Zaporozhyan, L. P., N. O. Terenda, O. N. Litvinova, N. Y. Panchishin, and M. S. Fesh. "НЕОБХІДНІСТЬ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ ТЕЛЕМЕДИЦИНИ ЗА СУЧАСНИХ УМОВ." Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, no. 2 (September 25, 2020): 65–71. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2020.2.11413.

Full text

Abstract:

Мета: проаналізувати ступінь і необхідність розвитку телемедицини за сучасних умов. Матеріали і методи. Використовуючи метод системного аналізу, проведено вивчення стану та необхідності використання телемедицини в провідних країнах світу та Україні. Результати. Проаналізовано ступінь і необхідність розвитку телемедицини за сучасних умов. Розглянуто основні види телемедичних послуг, основні напрямки роботи телемедичних центрів. Оцінено впровадження телемедицини в областях України та в зарубіжних країнах. Оптимальним є створення регіональних центрів, навколо яких формується телемедична інфраструктура регіону і система поширюється до лікарських амбулаторій та фельдшерсько-акушерських пунктів. Телемедичні центри можуть створюватися на базі медичних закладів, навчальних чи наукових центрів, або як самостійні комерційні чи некомерційні організації. У військовій медицині телемедичні технології здатні спростити роботу лікарів, виконати ефективний менеджмент на етапах евакуації, систематизувати та стандартизувати якість надання медичної допомоги. Використання телемедицини дає позитивні результати як для пацієнтів, так і для медичних працівників. Для пацієнтів з’являється можливість проведення дистанційних консультацій, консиліумів (телеконференцій) вузькими спеціалістами в територіально віддалених медичних установах, зменшення термінів обстеження, прискорення передачі інформації про результати обстежень між різними спеціалізованими клініками без необхідності транспортування хворого (особливо в невідкладних станах). Телемедичні технології можна застосовувати майже в будь-якій медичній сфері: в педіатрії, психотерапії, дерматології, неврології або реаніматології. За умов боротьби з COVID-19 все більше медзакладів України долучаються до формату дистанційних відеоконсультацій, що дозволяє зберегти здоров’я лікарів і пацієнтів, а також взаємодіяти лікарям із колегами в особливо складних випадках. Висновки. Використання телемедицини в сучасних реаліях набуло значного поширення у багатьох країнах світу незалежно від їх економічного розвитку. Запровадження телемедицини в Україні потребує нормативно-правової підтримки, навчання персоналу, інформаційного забезпечення, а її матеріальне забезпечення лягає на державні органи влади та об’єднані територіальні громади.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

39

Гузенко, З., and О. Шикула. "РОЗРОБКА ВЕБ-СЕРВІСУ-АГРЕГАТОРА ЛІКАРІВ ТА МЕДИЧНИХ ЗАКЛАДІВ." Vodnij transport, no. 2(30) (February 27, 2020): 104–11. http://dx.doi.org/10.33298/2226-8553/2020.2.30.12.

Full text

Abstract:

Розглянуто проблематику пошуку лікарів та запису на прийом до лікаря. Аналіз існуючих сайтів показав характерні їх недоліки Саме тому актуальною є розробка веб-сервісу для пошуку лікарів і медичних закладів, який би автоматизував основну частину роботи, надав можливість мати швидкий доступ до інформації, а також покращити роботу лікарень за рахунок зворотного зв’язку. Для реалізації програмного продукту використовувалась мова програмування PHP. Оскільки інтерфейс системи є веб-додатком, потрібно вибрати СУБД, з якою можуть співпрацювати мови програмування для написання веб-додатків, було вибрано MySQL. Для зручного адміністрування сервісу його розробку доцільно виконувати на основі CMS, було вибрано October CMS. Як середовище розробки для PHP було вибране комерційне крос-платформове інтегроване середовище JetBrains PhpStorm. Програмний продукт складається з двох версій сайту: користувацької і адміністративної. Кожна версія має свою front-end і back-end частину. October CMS частково допомагає реалізувати побудову front-end частини користувацької версії та повністю будує адміністративну версію сайту. Додавання функціоналу відбувалося за допомогою створення теми та плагінів для October CMS. Кожна функціональна частина сайту логічно відокремлена і реалізована у вигляді плагіну. Тож готовий програмний продукт має додатково розроблені плагіни: “Лікарі”, “Заявки”, “Контент”, “Співробітництво”, “Відгуки”. Також для реалізації деяких функцій використані плагіни інших авторів: “MenuManager” автора Ben Freke та “Builder” автора RainLab. Описано функціонування адміністративної і користувацької частин розробленого програмного продукту. Отже, спроєктовано та розроблено програмний продукт “Веб-сервіс-агрегатор лікарів та медичних закладів”, який є каталогом лікарів та лікарень і дає можливість автоматизувати процеси пошуку лікаря та лікарні, покращує вибір медичних працівників та закладів, дає можливість оцінити роботу лікаря і лікарні, має продуману і захищену адміністративну панель та зручний інтерфейс. Ключові слова: веб-додаток для пошук лікарів, PHP, MySQL, October CMS, Laravel, PhpStorm, адміністративна частина, користувацька частина

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

40

Демуз, Інна, and Олександр Бабак. "ОРГАНІЗАЦІЙНО-УПРАВЛІНСЬКА СКЛАДОВА ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ДОКУМЕНТОЗНАВЦІВ." Society. Document. Communication, no. 8 (February 6, 2020): 99–119. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2019-8-99-119.

Full text

Abstract:

У статті розкрито поняття організаційно-управлінської компетентності та особливості її формування в майбутніх фахівців з документознавства в процесі їхньої професійної підготовки; окреслено структуру та зміст управлінської (менеджерської) компетентності. Розглянуто існуючі в науковій літературі класифікації професійних компетенцій фахівців-документознавців, запропоновані Г. Малик, Л. Філіповою та іншими дослідниками. Встановлено, що в загальному вигляді науковці трактують організаційно-управлінську компетентність як готовність до виконання організаційних та управлінських завдань, наявність ціннісних орієнтацій, здатність прийняття індивідуальних і колективних управлінських рішень; здатність приймати оптимальні управлінські рішення; сприймати, аналізувати і реалізовувати управлінські інновації в професійній діяльності. При цьому акцентовано увагу на першочерговості саме управлінської (менеджерської) складової даної компетентності. Проаналізовано такі суміжні з організаційно-управлінською компетентністю поняття як «професіоналізм управління», «професійна культура», «компетентнісний профіль документознавця», «управлінська культура документознавців». Звернуто увагу на змістовий компонент вітчизняної документознавчої освіти, в якому, поряд із документознавчим, інформаційним, лінгвістично-комунікаційним, правознавчим циклом навчальних дисциплін, студенти опановують управлінський, пов'язаний із формуванням у них організаційно-управлінської компетентності. Проаналізовано інформацію з сайтів закладів вищої освіти, що засвідчило підготовку документознавців з управлінськими функціями. Наголошено, що вказані фахівці можуть реалізуватися на таких управлінських посадах: керівник адміністративного апарату (завідувач секретаріату, завідувач канцелярії); керівник підрозділу кадрів і трудових відносин (начальник відділу кадрів); керівник/спеціаліст служби документаційного забезпечення управління; менеджер архівних державних та комерційних установ; менеджер з реклами та маркетингових комунікацій; менеджер з управління персоналом; менеджер інформаційної діяльності; керівник відділу реклами; офіс-менеджер; HR-менеджер (управлінець людськими ресурсами в організації); PR-менеджер тощо.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

41

Павленко, Юрій, Микола Єгупов, and Володимир Бобр. "Розвиток спортивних багатоборств в олімпійському спорті (на матеріалі сучасного п’ятиборства)." Теорія і методика фізичного виховання і спорту, no. 3 (April 20, 2021): 38–42. http://dx.doi.org/10.32652/tmfvs.2020.3.38-42.

Full text

Abstract:

Анотація. Знання про тенденції розвитку спортивних багатоборств важливе для формування стратегії їх розвитку в країні та участі у діяльності міжнародних спортивних організацій. Мета. Визначити особливості розвитку та рансформації спортивних багатоборств в олімпійському спорті (на прикладі сучасного п’ятиборства). Методи. Аналіз та узагальнення спеціальної літератури і документальних джерел, порівняння, аналогії. Результати. Змагання, які вимагали прояву різних фізичних якостей під час виконання різнопланових технічних дій, мали велику популярність на різних етапах розвитку людства. З відродженням Олімпійських ігор одразу виникла ідея включити до їх програми спортивні багатоборства. На сьогодні існує багато видів змагань, де остаточний результат визначається за виступами у кількох видах спорту, дисциплінах. На прикладі сучасного п’ятиборства показано, як небезпека втратити статус олімпійського виду спорту через недостатню його популярність змусила міжнародну федерацію надати змаганням більшої динамічності та видовищності завдяки зменшенню їх тривалості; спрощенню системи визначення переможців, зрозумілої вболівальникам; локалізації місць проведення змагань; зрівнянню можливості спортсменів з різними провідними видами багатоборства стати переможцями; запровадженню змагань серед жінок; проведенню естафет, у тому числі змішаних за участю чоловіків та жінок; покращенню інформаційного забезпечення проведення змагань. Розвиток спортивних багатоборств слід розглядати як вагомий фактор історичної спадкоємності і збереження традицій в олімпійському спорті, концепції фізично розвиненої людини. Спортивні багатоборства та комбіновані види змагань займають суттєве місце у програмі сучасних Олімпійських ігор. Збільшення конкуренції між різними видами спорту за потрапляння до програми Олімпійських ігор спонукають представників спортивних багатоборств робити їх привабливими для комерційних структур, засобів масової інформації та глядачів. Ключові слова: Олімпійські ігри, багатоборства, історія, спадкоємність, трансформація, тенденції.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

42

Малімон, Леся, and Діана Лепка. "ХЕШТЕГИ НА ПОЗНАЧЕННЯ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ: ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНИЙ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ АСПЕКТИ." Актуальні питання іноземної філології, no. 13 (June 22, 2021): 118–23. http://dx.doi.org/10.32782/2410-0927-2020-13-19.

Full text

Abstract:

У статті визначено основні лексико-семантичні та функціональні особливості хештегів як нових засобів взаємодії в медіапросторі. Виокремлено основні типи медіадискурсу, особливості інтернет-дискурсу й причини передачі інформації в ньому різними полікодовими системами. Вивчено феномен «хештегів», визначено історичні передумови виникнення цього явища в дописах Інтернет-користувачів та ідентифіковано основні функції хештегів у соціальних мережах. Проведено дослідження нових хештегів на позначення дистанційного навчання. Визначено основні тенденції в медіапросторі у 2020 р. пов’язані з лексико-семантичними особливостями хештегів. Відповідно до принципів квалітативного методу, здійснено відбір хештегів про дистанційне навчання, а індуктивний метод дав змогу прокласифікувати релевантний фактичний матеріал. Згідно з методами теоретичного узагальнення, групування й порівняння виконано багатоаспектний аналіз хештегів на позначення дистанційного навчання. Проведено цілісний аналіз системи нових хештегів на позначення дистанційного навчання, що виникли у 2020 р. Аналіз цих елементів медіапростору дав змогу виокремити хештеги, що виражають суб’єктивне ставлення користувачів до феномену «Distance Learning»; хештеги, що виконують попередньо класифікаційну функцію; комплекс хештегів, що не мають прагматичного компонента значення; хештеги, що тематично маркують дописи; frame-building hashtags; dissemination hashtags. Визначено групи комерційних хештегів, котрі використовують не лише в приватних публікаціях. Ідентифіковано різноманітні функції хещтегів на позначення дистанційного навчання, до яких належать категоризація, попередньо-класифікаційна та характеризуюча функції, репрезентативна функція, кореферентна функція. Розкрито особливості ідейного змісту хештегів, що не мають прямого зв’язку з онлайн-освітою, а є лише дотичними до теми навчання. Хоча такі хештеги не є семантично пов’язані зі змістом дописів інтернет-користувачів, їх часто поєднують з різними комплексами хештегів для досягнення цільової аудиторії.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

43

Козачок, І. "Контроль як складник і регулятор сталого розвитку місцевого самоврядування." Юридичний вісник, no. 3 (October 8, 2020): 335–41. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i3.1959.

Full text

Abstract:

У статті проаналізовано існуючі правові погляди щодо складу та сутності деталей системи контролю на місцевому рівні. Розглянуто праці науковців і практиків з питання контролю в органах місцевого самоврядування для знаходження нових важелів превентивного внутрішнього контролю як елементів та регуляторів досягнення цілей і планових показників сталого розвитку. Забезпечення результативності, ефективності, відкритості та інклюзивності управлінського процесу, підзвітності та відповідальності суб'єктів управління є одними з основних принципів Концепції сталого розвитку. Належний контроль з боку місцевої влади сприятиме більш ефективному та результативному використанню отриманих ресурсів. Контроль на рівні місцевого самоврядування має стати одним із засобів реалізації права держави захищати законодавчим шляхом інтереси країни і регіонів з метою забезпечення проведення державної і регіональної політики. Діяльність суб'єктів контролю на місцевому рівні має бути спрямована насамперед на попередження та своєчасне виявлення фактів незаконних дій, оскільки не можна забувати таку функцію контролю як нада ння допомоги підконтрольній структурі в наведенні порядку на об'єкті. Метою контролю є не тільки та не стільки викриття недоліків, скільки виправлення помилок у роботі, поновлення законності та дисципліни. В умовах адміністративної реформи превентивний внутрішній фінансовий контроль є найефективнішою формою, оскільки дозволяє запобігти порушенню законодавства, зловживанням та втратам фінансових і матеріальних ресурсів. На стадії фінансового прогнозування та планування превентивний контроль слугує передумовою для прийняття оптимальних управлінських рішень. Дефініція правових засад для виконання контролюючих повноважень представницького органу місцевого самоврядування сприятиме законодавчій уніфікації нових важелів превентивного внутрішнього контролю як елементів та регуляторів досягнення цілей і планових показників сталого розвитку територіальної громади та стане запорукою виконання повноважень, необхідних для вирішення питань місцевого значення. Завдяки контролю процесу сталого розвитку виконуються такі завдання, які забезпечують його ефективність, а саме забезпечуються послідовність виконання прийнятої стратегії; зберігаються та раціонально використовуються ресурси територіальної громади; представницький орган місцевого самоврядування отримує якісну інформацію; своєчасно виявляються та мінімізуються фінансові та комерційні ризики.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

44

Dіdyk, L. A. "Просторова диспозиція агентів комунікації в соціальних мережах." Науково-теоретичний альманах "Грані" 21, no. 6 (July 5, 2018): 51–58. http://dx.doi.org/10.15421/171884.

Full text

Abstract:

Проведено аналіз досліджень та публікацій науковців щодо визначення поняття «соціальна мережа» та запропоновано власне трактування даного поняття. Автор статті вважає, що соціальна мережа – це коло агентів (людей), де самі агенти є центрами соціальних мереж, а їхні знайомі (зв’язки) будують мережеві гілки, вступаючи у соціальні відносини. Встановлено особливості мережевої комунікації: об’єднання «багато з багатьма»; емерджентні властивості (відсутність централізованого управління, самостійність та високий рівень підключеності субодиниць, павутинна нелінійність впливу один на одного); динаміка в поведінці мережі; отримання і створення соціального капіталу. З’ясовано, що соціальний капітал є основним джерелом розвитку соціальних мереж, оскільки він може проявляти себе в якості особливого виду реальних і потенційних ресурсів; властивостей та інформаційної спрямованості мережі. Охарактеризовано загальносистемні закономірності розвитку соціальних мереж: різноманітність, складність, поширеність, стійкість, емерджентність як неможливість звести сукупність властивостей системи до властивостей окремих елементів та їх неідентичність. Визначено стрімкий розвиток комерційної складової соціальних мереж – створення професійних співтовариств і мереж практиків, які знайшли застосування в багатьох областях людської діяльності у сучасному світі. Проаналізовано причини, які впливають на зміну форм взаємодії агентів комунікації, та висловлено власну думку, що вони змінюються в ході задоволення агентами базових просторових потреб: комунікативної, пізнавальної, ігрової. Визначено, що в Україні соціальні мережі почали набирати популярності з 2006 р. – доступ до Одноклассники.ru, ВКонтакте.ru та Connect.ua. З 2015-2016 рр. – етап популярності Facebook.com (11 млн користувачів) та Instagram.com (7,3 млн користувачів), що пов’язано з політичними змінами у відносинах між Україною та Росією. Проаналізовано інформацію щомісячного дослідження Kantar TNS CMeter та визначено, що у 2018 р. Facebook.com знаходиться на третьому місці по відвідуваності серед популярних сайтів, якими користуються українці.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

45

ЄМЧЕНКО, І. В. "ЧИННИКИ МІНІМІЗАЦІЇ РИЗИКІВ У МИТНІЙ БРОКЕРСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ." Товарознавчий вісник 1, no. 14 (March 12, 2021): 113–22. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2310-5283-2021-14-12.

Full text

Abstract:

Мета. Визначення чинників, що впливають на ефективність діяльності митних брокерів, як посередників між митними органами та суб’єктами господарювання. Виявлення обставин, що створюють підґрунтя для появи ризиків під час здійснення митних формальностей. Пошук шляхів мінімізації ризиків у посередницькій діяльності митних брокерів. Методика. При дослідженнях використовували методи на основі системного аналізу статистичних даних. Для підведення підсумків роботи використовували методи аналізу та синтезу інформації, абстрагування та групування. Результати. Проаналізована посередницька підприємницька діяльність з надання брокерських послуг в митній галузі в умовах реформування митниці. Наведені засади формування ринку митно-брокерських послуг в Україні. Обґрунтовано представницькі функції митного брокера та висвітлено класифікаційні ознаки його діяльності. Визначено основні чинники, які забезпечують ефективність посередницьких функцій митного брокера. Це наявність сучасних інформаційних технологій, кількість митних брокерів у реєстрі Держмитслужби України, якість надання митних послуг, рівень відповідності митної брокерської діяльності світовим стандартам. Показано, що імпортери та експортери приділяють все більшу увагу тим митним брокерам, які надають якісні митні послуги із забезпеченням надійності та безпеки. Зроблений аналіз діяльності з надання посередницьких митних послуг. Наведені критерії класифікації митних послуг. Представлена роль розвитку та розширення функціональних можливостей сервісу «Єдине вікно» для підвищення ефективності роботи митних брокерів. Названо найрозповсюджені програмні продукти, якими користуються у своїй діяльності митні брокери. Наукова новизна одержаних результатів полягає у критичному аналізі шляхів зведення до мінімуму комерційних ризиків діяльності митних брокерів. Проведено аналіз заходів з впровадження інноваційних проектів у діяльність митних брокерів з надання митних послуг з декларування. Практична значимість полягає у визначенні проблемних питань та встановленні сукупності чинників, що формують дієвість інституту митних брокерів. Окреслені заходи з підвищення рівня довіри до митних брокерів з боку суб’єктів господарювання.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

46

Слюсар, В., Л. Шкіль, and М. Слюсар. "СУБСТАНЦІЙНИЙ ПІДХІД ДО ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ "РЕКЛАМА": ФІЛОСОФСЬКО-КОМУНІКАТИВНИЙ АСПЕКТ." Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філософські науки, no. 2(90) (December 9, 2021): 103–12. http://dx.doi.org/10.35433/philosophicalsciences.2(90).2021.103-112.

Full text

Abstract:

У статті здійснено аналіз актуальних підходів до визначення поняття "реклама". Застосовано субстанційний підхід для його дефініювання, який продовжуючи класичну традицію наукового мислення, проголошує основоположним принципом розуміння об’єкта наукового пізнання як стійкої сутності, зведення багатоманітності й мінливості властивостей до постійного, відносно сталого й постійно існуючого означення. Наголошено, що саме у предметному полі філософських наук з урахуванням актуальних досліджень в комунікативістиці та економічних наук, можна визначити його сутність та атрибутиви. Етимологія поняття у різних мовах дозволяє визначити наступні характеристики: закликання, повторене голосно кілька разів; звернення уваги; повернення (інформації). З’ясовано, що більшість визначень понять акцентують на окремих комерційних, комунікативних чи субстратних ознаках і не наголошують на суті цього соціального феномену. Виявлено, що у визначенні, яке дане Дж. Річардсом та К. Курраном, запропоноване на основі аналізу цього поняття в американських підручниках, актуальних на кінець ХХ століття, і яке найбільше відображає сутність цього явища, низка характеристик є акцидентними. Це, по-перше, платність, а по-друге – знеособленість. Ці характеристики охоплюють не усі форми та види реклами. Також у ньому не враховано діяльнісний аспект функціонування реклами у суспільстві. Запропоновано на основі субстанційного підходу тлумачити рекламу як комунікативну діяльність спонукального характеру, яка має на меті привернення уваги до об’єкта рекламування для взаємного обміну. Атрибутами реклами є рекламне повідомлення та привернення уваги. Перше розуміється як основний елемент комунікації, що передбачає трансляцію ідеї, яку рекламодавець намагається донести до конкретної цільової аудиторії, з метою спонукати до певної дії, викликати реакцію. Друге наголошує на тому, що саме реклама на відміну від інших інформаційних повідомлень ставить за мету привернути увагу. На сучасному етапі ця ознака дозволяє виявити рекламне повідомлення в інформаційному шумі.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

47

Дурач, В. М., С. М. Осипенко, and Л. Г. Ніколайчук. "ЗАКУПІВЛІ У ВІЙСЬКОВУ УСТАНОВУ ЯК ВАЖЛИВА СКЛАДОВА ЛОГІСТИКИ." Підприємництво і торгівля, no. 32 (December 20, 2021): 17–25. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2021-32-03.

Full text

Abstract:

Умови перших років дестабілізації ситуації на сході України, розгорнення повномасштабних військових дій засвідчили недосконалу здатність українських збройних сил, оборонного комплексу та українського уряду загалом здійснювати військові операції, а також якісно забезпечувати потреби фронту. Українська влада виявилась неспроможною спорядити сили ООС (операції об’єднаних сил) найнеобхіднішим, зокрема амуніцією, провіантом, зброєю, технікою. Відсутність зрозумілої схеми поставок матеріального забезпечення військовим вимагала формування військової логістики, першочерговими завданнями якої є налагодження вчасного та якісного забезпечення технікою, зв’язком, матеріально-технічними засобами та створення чинної інфраструктури, що забезпечуватиме успіх і тактичних, і стратегічних операцій. Нині напрям досліджень військової логістики є різновекторним: від моделей інтегрованої військової логістики ланцюга поставок, що об’єднує всю систему військової підтримки (систему тилового забезпечення, інформаційну та систему обслуговування військ), до взаємозв’язку між військовою і комерційною логістикою з точки зору їх цілей в управлінні ланцюгами поставок, яка об’єднує управління закупівлями, запасами, складуванням, транспортування, необхідні мережі, потік інформації, технології та управління безпекою. Збройні сили багатьох країн світу мають свої дослідні інститути, які працюють над винаходами логістики на користь армії, реагують на зміни ринку, користуються «цивільними» рішеннями, адаптуючи їх до своїх потреб. Однак не в Україні. Сьогодні, на порозі вступу до НАТО, Україна потребує глибокого вивчення та визначення напрямів покращення логістики збройних сил, особливо це стосується таких її складових частин, як речове забезпечення та процес закупівлі майна, тому існує нагальна потреба вивчення сучасного стану та обґрунтування пріоритетного розвитку логістики ЗС України. У сучасних умовах ведуться пошуки нових способів і форм матеріального забезпечення військ та змінюється законодавство щодо проведення закупівель речового та іншого майна у військових установах.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

48

Шалева, О. І. "СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ТИПІЗАЦІЇ, СТАНДАРТИЗАЦІЇ ТА ІНФОРМАТИЗАЦІЇ БІЗНЕС-ПЛАНІВ." Підприємництво і торгівля, no. 26 (July 2, 2020): 109–17. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2020-26-16.

Full text

Abstract:

У статті досліджуються сучасні особливості створення бізнес-планів в Україні та за кордоном. Метою статті є визначення основних підходів до формування структури, розробки базових стандартів та застосування інформаційних технологій у процесах бізнес-планування. В ході дослідження виявлено, що саме завдяки бізнес-плану забезпечується ефективна координація основних функціональних підсистем суб’єкта бізнесу з метою забезпечення позитивного економічного результату. Бізнес-план є основним елементом бізнес-проекту, який формує програму дій для досягнення певної економічної чи/та соціальної мети. У свою чергу, різноманітність бізнес-проектів визначає складну систему класифікації бізнес-планів за низкою ознак, зокрема за суб’єктним складом, масштабністю, обсягом інформації, термінами планування, конфіденційністю тощо. Все це обумовлює необхідність стандартизації структури та методик розробки бізнес-планів. У практиці бізнесу використовується кілька методологічних підходів щодо планування бізнес-процесів, котрі розроблені фахівцями відомих міжнародних організацій, банківських, комерційних та консалтингових структур і мають різні ступені складності та цільове спрямування. Виявлено, що в Україні відсутні єдині підходи щодо розробки бізнес-планів, а нормативне забезпечення цієї сфери потребує доповнення й оновлення. У той же час в ряді розвинених країн Європи, Америки та Азії застосовуються національні стандарти управління проектами. Оскільки сфера бізнес-планування потребує обробки значної кількості даних різного характеру та складності, доведено доцільність активного застосування сучасних інформаційних технологій, що дозволяє значно підвищити її ефективність та забезпечити максимальну оперативність, наочність, варіативність і оцінку потенційних ризиків. Проведено функціональний аналіз відповідного програмного забезпечення та онлайн-ресурсів, які на практиці використовуються суб’єктами господарювання для створення бізнес-планів як в Україні, так і за кордоном і котрі значно варіюються за обсягом і способами подачі та обробки даних, рівнем підготовки залученого для їх створення персоналу, а також вартістю використання.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

49

Kukharyk, Viktoriia, and Valentyn Farymets. "СУЧАСНИЙ СТАН РОЗВИТКУ ОФШОРНОГО БІЗНЕСУ У СВІТІ." Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії, no. 1 (7) (March 18, 2020): 21–40. http://dx.doi.org/10.29038/2524-2679-2020-01-21-40.

Full text

Abstract:

Особливість офшорного бізнесу – створення для підприємців сприятливих валютно- фінансового та фіскального режимів, високого рівня законодавчих гарантій банківської та комерційної секретності, лояльного державного регулювання. Головними перевагами офшорних компаній визначено просту реєстрацію; мінімальну комісію; гнучке управління та мінімальні вимоги до звітності, мінімальну кількість директорів й акціонерів; фінансову звітність, інформацію про рахунки та річний прибуток або зовсім не потрібні, або залишаються мінімальними; відсутність валютного контролю; сприятливе місцеве корпоративне законодавство, сприятливі правові рамки для заохочення й стимулювання розвитку офшорної індустрії; висока конфіденційність тощо. Розглянуто один із глобальних трендів використання офшорної юрисдикції світовими ТНК. Виявлено, що загальна сума, котра утримується в офшорних юрисдикціях, є значною. І всі ці кошти не оподатковуються повною мірою, що би відбувалося якби вони були виведені в країни, де їхні материнські компанії є резидентами. Але можливість створювати філії в офшорних гаванях зумовлює, по- перше, економічні можливості країн, де реєструються ТНК, а по-друге, за допомогою прискореного акумулювання капіталів надає цим ТНК не лише ринкову, економічну, але й значною мірою і політичну силу, а отже, вони стають значними акторами на світовій арені. Досліджено найбільші світові фінансові центри за індексом GCFI у 2018 р. Зроблено висновок, що Нью-Йорк залишається на першому місці в індексі, на 7 балів випереджаючи Лондон. Гонконг перебуває на третьому місці, а Сингапур залишається на четвертому. Шанхай, Токіо, Торонто, Цюрих, Пекін і Франкфурт залишилися в першій десятці. На основі проведеного аналізу виявлено, що нині, глобальний процес офшоризації економіки поглинув майже всі країни. За даними ОЕСР, щороку світ через офшори втрачає близько 20 трлн дол. США, що в середньому дорівнює 10 % економіки країн. Останніми роками світова спільнота дуже стурбована діяльністю офшорних компаній. Щороку розробляються нові підходи для боротьби з офшорами. Тому справедливо зазначимо, що світ розпочав глобальний процес деофшоризації світової економіки.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

50

Volodymyrivna, Menso Iryna. "LEGAL REGULATION OF E-COMMERCE IN THE EUROPEAN UNION." Часопис цивілістики, no. 41 (August 6, 2021): 61–65. http://dx.doi.org/10.32837/chc.v0i41.424.

Full text

Abstract:

На підставі законодавства ЄС проведено аналіз поняття «електронна комерція», визначені правовідносини, які становлять це поняття, досліджено поняття та використання електронних документів та електронних підписів. У ЄС на законодавчому рівні закріплені положення щодо застосування новітніх інформаційних технологій, що забезпечують використання електронних документів і електронних цифрових підписів, метою яких є гармонізація інтересів країн-членів ЄС, юридичних осіб, громадян. Директиви ЄС у сфері електронної комерції покликані забезпечити максимальний захист права на інформацію і гарантувати інформаційну безпеку задля нормального розвитку інформаційного суспільства та стабілізації економічного життя. Поступово у діловій і правовій практиці з'явилося і закріпилося нове поняття «електронна комерція», проте правова база для регулювання відносин електронної комерції у країнах світу лише починає створюватися. На рівні міжнародних організацій і законодавства окремих країн світу лише з 90-х рр. ХХ ст. почалася робота із прийняття комплексних нормативно-правових актів, присвячених регулюванню відносин, котрі виникають при вчиненні правочинів через мережі електрозв'язку, що пов'язано зі складністю та новизною правовідносин електронної комерції. Швидкий технологічний розвиток і глобальний екстериторіальний характер мережі Інтернет є засадами ідеології відкритості до різноманітних технологій і послуг, що належать до встановлення відповідності даних оригіналу, в т. ч. за допомогою засобів електроніки. Сучасна світова економіка нині перебуває на стадії становлення інформаційного суспільства під впливом розвитку інформаційних технологій, новітніх засобів зв'язку, просування глобальної мережі Інтернет. Електронна (комерція) торгівля пов'язана з укладанням комерційних договорів у режимі онлайн із використанням електронних засобів зв'язку. Йдеться насамперед про просування товару чи надання послуги на ринку за допомогою глобальної мережі Інтернет, а також здійснення розрахунків за допомогою електронних платіжних систем. Електронна економіка (веб-економіка) оперує з цифровими даними та включає в себе способи отримання прибутку із використанням мережі Інтернет. Складовою частиною електронної економіки (веб-економіки) є: Інтернет-магазини, Інтернет-ЗМІ, онлайн-реклама, онлайн-розваги та ін.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

Journal articles on the topic 'Комерційна інформація'

Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles