Journal articles on the topic 'Комерціалізація технологій'
To see the other types of publications on this topic, follow the link: Комерціалізація технологій.
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 29 journal articles for your research on the topic 'Комерціалізація технологій.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Klishch, I. M., M. I. Marushchak, I. Y. Krynytska, and H. H. Habor. "ОСОБЛИВОСТІ ВПРОВАДЖЕННЯ ПРОЦЕСУ КОМЕРЦІАЛІЗАЦІЇ РЕЗУЛЬТАТІВ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ У ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ." Медична освіта, no. 4 (September 26, 2018): 48–51. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2018.4.9305.
Full textAbstract:
Мета роботи – аналіз можливих заходів з комерціалізації об’єктів інтелектуальної власності у закладах вищої медичної освіти.
Основна частина. В Україні практика активного залучення об’єктів інтелектуальної власності сьогодні перебуває на стадії становлення, тому в даній статті ми розглянули шляхи залучення науково-педагогічного складу медичних навчальних закладів у процеси комерціалізації об’єктів інтелектуальної власності.
Комерціалізація технологій є важливим елементом інноваційного процесу та сталого розвитку університетів, оскільки являє собою процес перетворення результатів наукової діяльності на продукт і можливість отримання додаткового прибутку або іншої вигоди.
Висновок. Для успішної комерціалізації наукових розробок із метою забезпечення сталого розвитку закладів вищої медичної освіти необхідно мотивувати науково-педагогічний склад до створення інноваційних розробок, забезпечувати фінансову підтримку на стадії поширення інформації, а також сформувати підрозділ з комерціалізації об’єктів права інтелектуальної власності для підтримки науковців на стадії впровадження.
2
Прантенко, Г. "Комерціалізація технологій у сучасних умовах в Україні." Схід, no. 5 (89) (2008): 33–36.
Find full text
3
Shestakovska, T. L. "Механізм управління комерціалізацією інновацій в аграрному секторі." Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, no. 2 (April 25, 2019): 190–99. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2019.02.20.
Full textAbstract:
Метою статті є дослідження науково-прикладних засад формування механізму управління комерціалізацією інновацій аграрного сектору в Україні як напрямку підтримки його лідерських позицій на світовому ринку агропромислової продукції.
Наукова новизна. Запропоновано концептуальну модель механізму управління комерціалізацією інновацій в аграрному секторі. Визначено складові організаційного забезпечення механізму управління комерціалізацією інновацій в аграрному секторі та етапи його реалізації.
Висновки. Як свідчить практика, лише невелика частина інновацій трансформується в інноваційну продукцію та успішно комерціалізується шляхом її просування до зацікавлених груп споживачів. За результатами дослідження ідентифіковано проблеми комерціалізації інновацій в аграрному секторі та розроблено концептуальну схему механізму управління процесом комерціалізації.
Запропоновано концептуальну структуру механізму управління комерціалізацією інновацій в аграрному секторі. Перспективною моделлю реалізації механізму управління комерціалізацією інновацій в аграрному секторі є «Quаdruplе Hеlіx» (вища освіта – бізнес – держава – інститути громадянського суспільства), яка орієнтована на комплексне управління інноваційною діяльністю, зокрема процесом формування, передачі та реалізації наукових розробок, створенням на їх основі наукомістких технологій. Тобто, реалізація зазначеної моделі може стати ефективним методом і механізмом втілення в життя пріоритетів науки і технологій. Для успішної реалізації механізму управління комерціалізацією інновацій в аграрному секторі слід вирішити ряд комплексних проблем: інституційного характеру (вирішити питання нормативно-правового забезпечення щодо захисту прав інтелектуальної власності та комерціалізації інновацій); кадрового характеру (дефіцит або відсутність підготовлених кваліфікованих фахівців); фінансового характеру (нестача фінансування для проведення науково-дослідних робіт, придбання нового обладнання, недостатня кількість оборотних коштів тощо).
Визначено ключові етапи реалізації механізму управління комерціалізацією інновацій в аграрному секторі: 1) визначення перспективних напрямів інноваційної, науково-технічної діяльності; 2) планування науково-дослідної діяльності; створення комерційно привабливої, конкурентної на ринку інноваційної, науково-технічної продукції; 3) управління в аграрному секторі з акцентом на реалізацію та комерціалізацію результатів досліджень; 4) захист прав інтелектуальної власності на результати досліджень, зареєстрованих у патентних відомствах; 5) отримання економічних та соціальних ефектів від комерціалізації інноваційних технологій в аграрному секторі.
4
Sobolieva, T. О., and K. V. Yakubova. "СТРАТЕГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИМИ АКТИВАМИ ОРГАНІЗАЦІЇ." Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 4, no. 92 (April 8, 2021): 375. http://dx.doi.org/10.31713/ve4202033.
Full textAbstract:
Поширення економіки знань на тлі глобалізації та розвитку нових технологій зумовлює особливу увагу в процесі управління організацією до інтелектуальних активів як основного джерела капіталізації бізнесу та створення конкурентних переваг на ринку. Створення та ефективне використання інтелектуальних активів можливе за умови здійснення в організації цілеспрямованого управління такими активами, в тому числі розробки стратегії розвитку цієї сфери бізнесу. Важливими аспектами при цьому виступають ідентифікація та аудит інтелектуальних активів, їх каталогізація, узгодження стратегії управління інтелектуальними активами з іншими стратегіями в організації, комерціалізація та охорона прав на інтелектуальну власність. Всі ці етапи вимагають концептуального системного підходу, планування і використання сучасної успішної практики на ринку.
5
Онищук, Володимир. "Вплив неформальної освіти на формування особистості студента мистецького закладу вищої освіти." New pedagogical thought 107, no. 3 (December 7, 2021): 146–49. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2021-107-3-146-149.
Full textAbstract:
У статті розглядаються деякі аспекти неформальної мистецької освіти. Доведено, що розвиток неформальної мистецької освіти спричинили певні проблеми формальної вищої освіти, серед яких – підготовка фахівців за застарілими спеціальностями, комерціалізація вищої освіти, застаріла матеріально-технічна база, яку важко підлаштувати до рівня сучасних інформаційних технологій тощо.
Доведено, що неформальна освіта є найбільш гнучкою, різноманітною за формою і багатоаспектною ланкою системи безперервної освіти, зокрема і мистецької, найприйнятнішим форматом якої є онлайн-формат. Можливості, які пропонує інтернет, надають нову додаткову цінність навчанню за допомогою різних методів подання інформації, поєднання різних видів контенту (аудіо- та відеофайлів, презентацій тощо). Вебсайти і сторінки в соціальних мережах, які дозволяють здобувачам освіти демонструвати власні мистецькі досягнення, дискутувати стосовно них, мотивують молодих людей приймати креативні рішення, творчо розвиватися, а також працюють як самоорганізоване поле для мистецької освіти у її кращих проявах. Обґрунтовано, що сучасна мистецька освіта має бути якісною та доступною і забезпечуватися ефективним поєднанням формальної та неформальної освіти.
6
Зайченко, В. В. "ІНСТРУМЕНТИ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ АКТИВІЗАЦІЇ ТРАНСФЕРУ ТЕХНОЛОГІЙ ТА РОЗВИТКУ РИНКУ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ В УКРАЇНІ." Підприємництво і торгівля, no. 26 (July 2, 2020): 31–36. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2020-26-05.
Full textAbstract:
Мета статті полягає в обґрунтуванні дієвих сучасних інструментів реалізації державної політики, спрямованої на стимулювання активізації трансферу технологій та забезпечення розвитку ринку інтелектуальної власності в Україні. Ідентифіковані сучасні виклики функціонування та подальшого розвитку ринку прав на об’єкти інтелектуальної власності в Україні, пов’язані з відсутністю системи делегування повноважень і забезпечення координації діяльності відповідних установ, низьким рівнем комерціалізації досліджень науково-дослідних установ, відсутністю наукових кластерів і R&D-центрів, недовиконанням приватним сектором України завдання з його виступом провідним постачальником технологій і джерелом попиту на об’єкти інтелектуальної власності, неефективною діяльністю посередників трансферу технологій у сфері комерціалізації, поглинанням інновацій і поширенням інформації про високі технології, наявністю суперечливих регулюючих норм права на інтелектуальну власність та трансфер технологій, які містяться у нормативно-правових актах, створюють неоднозначні та невизначені умови для діяльності мостових організацій, наукових установ, новаторів і користувачів інтелектуальної власності. Визначено концептуальну конфігурацію моделі ринку інтелектуальної власності в Україні. Обґрунтовано інституційні, нормативні та фінансові інструменти активізації трансферу технологій і комерціалізації об’єктів інтелектуальної власності.
7
Степашко, Володимир. "ТЕХНОЛОГІЇ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ В КРАЇНАХ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ." Society. Document. Communication, no. 6/2 (July 4, 2019): 187–206. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2019-6/2-187-206.
Full textAbstract:
У статті викладено проблему розроблення технологій стратегічного управління розвитком закладів вищої освіти в країнах Європейського Союзу (ЄС). Актуальність проблеми полягає в застосуванні суб’єктами сучасних технологій стратегічного управління розвитком закладів вищої освіти країн ЄС та використання їх досвіду в системі управління вищою освітою в Україні. Враховано концептуальні ідеї і положення зарубіжних учених щодо застосування адаптивно-конкурентних стратегій, поведінки та ресурсної залежності організацій в умовах ринкових змін. Сформульовано принципи управління якістю надання освітніх послуг закладами вищої освіти, окреслено тенденції в управлінні системою освіти; проаналізовано стратегії та технології управління розвитком закладів вищої освіти країн ЄС, визначено умови ефективного функціонування системи управління, запропоновано практичні рекомендації. З’ясовано, що зміст процесного управління розвитком закладів вищої освіти в країнах ЄС суб’єкти реалізують через функції-завдання, складники забезпечення якості управління розвитком закладів вищої освіти. На основі аналізу зарубіжних моделей управління фінансово-економічною діяльністю закладів вищої освіти країн ЄС запропоновано прогнозовану на середньострокову перспективу модернізовану субмодель фінансування закладів вищої освіти України на договірних засадах. В основу цивільно-правових відносин покладено зобов’язання сторін, процедури експертного оцінювання результатів, колаборацію закладів вищої освіти з бізнес-структурами, венчурними групами для реалізації програм та проектів. Зроблено акцент на етапах фінансування закладів вищої освіти України відповідно до якісних показників рівня результативності діяльності, стимулюванні державою бізнесових структур, інтеграції університетів з венчурними компаніями для комерціалізації результатів наукових досліджень та трансферу технологій, диференціюванні заробітної плати науково-педагогічних працівників відповідно до їх внеску у розвиток закладу вищої освіти, розробленні законодавчо закріпленої норми для створення власного ендаументу, забезпеченні сприятливих організаційних, педагогічних, психологічних умов.
8
Honta, Sergii. "ДОСВІД УНІВЕРСИТЕТІВ ЄС У КОМЕРЦІАЛІЗАЦІЇ РЕЗУЛЬТАТІВ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ." PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT 3(15), no. 3(15) (2018): 15–22. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2018-3(15)-15-22.
Full textAbstract:
Основою становлення інформаційної економіки є формування та реалізація науково-інноваційного потенціалу країни, своєрідними генераторами якого є заклади вищої освіти (ЗВО). Зростаючого значення набуває налагоджені тісної взаємодії між підприємницьким сектором, громадянським суспільством та державою у сфері комерціалізації результатів наукових досліджень університетів. У статті розглянуті моделі та принципи комерціалізації результатів науково-дослідної діяльності, що реалізуються на практиці в окремих університетах країн ЄС, зокрема в Каунаському технологічному університеті, Вільнюському університеті (Литва), Ягелонському університеті та Вроцлавському університеті науки та технологій (Польща). Акцент зроблено на дослідженні організаційного, управлінського та інфраструктурного аспектів просування науково-дослідної продукції на відповідні сектори ринку.
9
Старостенко, Г. Г. "ІНВЕСТИЦІЇ ТА ІННОВАЦІЇ В РЕАЛЬНОМУ СЕКТОРІ ЕКОНОМІКИ ЯК ФАКТОР ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ НА ПРИКЛАДІ ВИРОБНИЧОЇ СФЕРИ." Економічний вісник. Серія: фінанси, облік, оподаткування, no. 2 (February 27, 2018): 199–205. http://dx.doi.org/10.33244/2617-5932.2.2018.199-205.
Full textAbstract:
Розглядаються питання, пов’язані з визначенням ролі інвестицій та інновацій як визначального фактора забезпечення конкурентоспроможності національної економіки. Проаналізовано перешкоди на шляху трансформації економічних відносин та можливі шляхи їх усунення. На шляху переходу до моделі сталого розвитку існує багато невирішених питань, серед яких однією з головних є проблема державної підтримки інноваційних технологій. При цьому важливо досліджувати як інтенсивність процесів трансферу технологій із наукової сфери у виробничу, так і циклічність економічного розвитку і мікроекономічну логіку процесів комерціалізації.
10
Андрощук, Г. "Інструменти підтримки патентування винаходів та комерціалізації технологій: досвід для України." Інтелектуальна власність в Україні, no. 8 (2018): 30–41.
Find full text
11
Таміла, Пригода, and Москвич Ольга. "МЕДІАТРАНСФОРМАЦІЇ ТА ІВЕНТ-ТЕХНОЛОГІЇ В СУЧАСНІЙ ТЕАТРАЛЬНІЙ КУЛЬТУРІ: УКРАЇНСЬКИЙ КОНТЕКСТ." УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА : МИНУЛЕ, СУЧАСНЕ, ШЛЯХИ РОЗВИТКУ (НАПРЯМ: КУЛЬТУРОЛОГІЯ) 35 (February 6, 2021): 115–22. http://dx.doi.org/10.35619/ucpmk.v35i0.371.
Full textAbstract:
Здійснено культурологічний аналіз сучасного театрального мистецтва України. На основі дослідження діяльності українських театральних студій першого двадцятиліття ХХІ ст. виявлено процеси трансформації класичного театру та появу нових театральних проєктів, медіатизацію, комерціалізацію та масовізацію театральної діяльності, інтеграцію у світовий театральний простір, пошуки нових змістів і форм комунікації та репрезентації. Проаналізовано вплив медіа та івент-технологій на театральну культуру в контексті сучасних викликів пандемії. Визначено амбівалентність медіатрансформацій та застосування івент-технологій у театрі. Здійснено спробу виявити перспективи розвитку нового українського театру в контексті соціокультурних змін.
12
Носач, Ю. О., and С. В. Войтко. "УДОСКОНАЛЕННЯ ПРОЦЕСІВ КОМЕРЦІАЛІЗАЦІЇ ОБ’ЄКТІВ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ У СФЕРІ КОМП’ЮТЕРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ." Підприємництво та інновації, no. 7 (December 30, 2019): 80–84. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/7.13.
Full textAbstract:
У статті розглянуто економіко-правову систему захисту комп’ютерних технологій України та Сполучених Штатів Америки. Виявлено, що США є першою державою, що розпочала охороняти комп’ютерні програми як об’єкт авторського права. Встановлено, що внесок ІТ-сфери у валовий внутрішній продукт (ВВП) країни за 7 років збільшився в 4 рази: з 1% у 2012 році до 4% у 2018 році. У ході аналізу світового ринку програмного забезпечення визначено частку українського ринку надання послуг в ІТ-сфері. Розглянуто видову характеристику комерціалізації програмного забезпечення України. Досліджено, що основними партнерами України за експортом ІТ-сфери є США (31%), Велика Британія (23%) та інші (46%), зокрема Німеччина, Канада, Ізраїль, Швеція, Швейцарія. Проаналізовано обсяги інвестицій на розвиток ІТ-сфери України, що склали в загальному обсязі у 2016 році 120 млн. дол., у 2017 році – 265 млн. дол., у 2018 році – 295 млн. дол. Проаналізовано попит на українські аутсорсингові компанії, які забезпечують патентно-ліцензійну діяльність на підприємствах як у своїй країні, так і поза її межами. У 2018 році 12 українських компаній та 6 компаній з українськими представниками увійшли в топ-100 лідерів за рейтингом “The 2018 Global Outsourcing 100”. Хоча український ринок має позитивну динаміку щодо експорту продуктів програмного забезпечення, все ще українські фірми не мають значної кількості замовлень на міжнародному ринку. У ході дослідження Асоціації виробників програмного забезпечення було встановлено, що в Україні лише 20% ліцензійного програмного забезпечення, інші 80% не мають потрібних ліцензій, тобто є нелегальними. Запропоновано вдосконалити чинне законодавство України щодо охорони об’єктів інтелектуальної власності у сфері комп’ютерних технологій, що дасть змогу не лише запобігти численним правопорушенням незаконного використання комп’ютерних програм, але й забезпечити значний розвиток країни у сфері комп’ютерних технологій загалом та збільшити можливості держави посісти почесне місце в Європейському Союзі серед експортерів комп’ютерних технологій.
13
Денисюк, Володимир. "Відкриті інновації: новітні реалії у комерціалізації результатів досліджень, розробок та технологій." Економіст, no. 12 (266) (2008): 34–37.
Find full text
14
Рудика, В. І. "Аналіз досвіду комерціалізації технологій зрідження вугілля в непрямий спосіб у світі." Проблеми економіки, no. 3 (2017): 13–19.
Find full text
15
Рудика, В. І. "Аналіз досвіду комерціалізації технологій зрідження вугілля в непрямий спосіб у світі." Проблеми економіки, no. 3 (2017): 13–19.
Find full text
16
Бутко, Б. О. "СУТНІСНА ХАРАКТЕРИСТИКА КРИТЕРІЇВ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ КОМЕРЦІАЛІЗАЦІЇ ВИСОКОТЕХНОЛОГІЧНОЇ ПРОДУКЦІЇ." Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, no. 61 (December 22, 2020): 139–43. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2020-61-21.
Full textAbstract:
У статті розкрита сутнісна характеристика критеріїв підвищення ефективності інструмен-тів комерціалізації високотехнологічної продукції та визначено багатокритеріальний підхід до оцінки ефекти-вності даних інструментів. Розроблено горизонтальну класифікацію критеріїв підвищення ефективності ко-мерціалізації за функціональними аспектами діяльності підприємств, здійснено змістовний виклад та тлума-чення даних критеріїв, запропоновано систему кількісних показників ефективності діяльності, відповідних кожному з критеріїв. Метою дослідження є визначення оптимальних критеріїв оцінки ефективності комерці-алізації в горизонтальному, функціональному аспекті високотехнологічного сектору з урахуванням неринково-го середовища, формування багатокритеріального портфоліо аналізу цього ринку для подальшого створення відповідної багатофакторної моделі. Незважаючи на сучасні вітчизняні розробки, визначення найбільш опти-мальних критеріїв оцінки ефективності комерціалізації високотехнологічних продуктів залишається перспек-тивним завданням. Слід зазначити, що певні сфери бізнесу, пов’язані із потребами споживачів та неринковим середовищем, а саме маркетинг, імідж, інтеграція та екологія довгий час залишались поза увагою вітчизняних дослідників. Загалом, враховуючи запропоновані методологічні підходи до оцінки ефективності високотехноло-гічної комерціалізації, слід зазначити, що подальший розвиток багатокритеріального підходу до вдосконалення комерціалізації високотехнологічного продукту та технології полягає у створенні відповідної моделі, заснова-ної на поєднанні якісних та кількісних методів ефективності. Визначено дев'ять критеріїв оцінки ефективно-сті, а саме: економічний, технологічний, фінансовий, маркетинговий, ресурсний, соціальний, екологічний, імі-джевий, інтеграційний, котрі є чітким відображенням набору конкретних взаємозв'язків у галузі високотехно-логічних продуктів у кількісному та якісному вираженні та є достатньою умовою для подальшого моделюван-ня як складової стратегії комерціалізації високотехнологічного продукту.
17
Рудь Н.Т. "ІННОВАЦІЙНА ІНФРАСТРУКТУРА РЕГІОНУ: СТАН ТА РЕЗЕРВИ РОЗВИТКУ." Економічні науки. Серія "Регіональна економіка" 1, no. 15(59) (January 29, 2020): 235–53. http://dx.doi.org/10.36910/2707-6296-2018-15(59)-25.
Full textAbstract:
У статті визначено завдання інноваційної інфраструктури – забезпечення можливості зниження ризику для безпосередніх учасників інноваційного процесу. Сформовано авторське визначення терміна «інноваційна інфраструктура», її складові підсистеми та функції. Виконано аналіз складових інноваційної інфраструктури відповідно до затвердженої урядом програми. Побудована матриця для управління організаціями інноваційної інфраструктури. Виділено основні проблеми, напрямки та завдання розвитку інноваційної інфраструктури регіону. Систематизовано способи комерціалізації наукових розробок. Виокремлено значення трансферу технологій і його організаційного оформлення
18
Дума, Людмила, Ірина Данилюк, and Іванна Шевчук. "СИСТЕМА ПІДТРИМКИ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ В ПРОЦЕСАХ ОСВІТНЬОЇ ТА НАУКОВО-ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ." Молодий вчений, no. 6 (94) (June 30, 2021): 92–99. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-6-94-21.
Full textAbstract:
Розвиток інноваційних технологій впливає на освітній процес перетворюючи освіту на продуктивний сектор економіки. З однієї сторони освіта є провідником інновацій, оскільки займається підготовкою фахівців, з другої сама стає споживачем інноваційних технологій. Більшість закладів вищої освіти активно підтримують ініціативи співробітників та слухачів в галузі реалізації проектів, комерціалізації результатів інтелектуальної діяльності, створення і розвитку МІП (малих інноваційних підприємств), сприяють в залученні фінансування для забезпечення проектної й інноваційної діяльності. Тому, в статті розроблено й обґрунтовано побудову СППР, яка дозволяє в значній мірі вирішити проблеми навчання в процесі формування та реалізації результатів науково-дослідної діяльності. Дані галузі схожі з галузями, визначеними в рамках виконання науково-дослідної частини індивідуального плану згідно якого проводиться навчання. Взаємодія з проектним комплексом здійснюється і в зворотному напрямку, шляхом автоматичного наповнення наукових інтересів користувачів ІСУ університету. У результаті виконаного дослідження отримані наукові та практичні результати. Методика дозволила забезпечити співробітників і студентів інформацією, необхідною для організації та розвитку взаємодії між ними при реалізації науково-дослідної, науково-практичної діяльності, а також реалізувати інтелектуальний пошук в просторі інформаційних моделей.
19
Sulima, E. M., and S. O. Dienizhna. "ПРІОРИТЕТНІ НАПРЯМИ УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ КЕРІВНИКІВ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ В УМОВАХ ЇЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ." Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 2, no. 1 (September 8, 2021): 17–26. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2021-1-2-02.
Full textAbstract:
Актуальність статті зумовлена необхідністю підвищення ефективності управлінської діяльності керівників закладів вищої освіти в умовах її модернізації. Мета статті – теоретично обґрунтувати пріоритетні напрями підвищення ефективності управлінської діяльності керівників освітніх закладів, визна- чити шляхи їх практичної реалізації в умовах модернізації вищої освіти. У змісті статті висвітлюється спрямованість управлінської діяльності керівників закладів вищої освіти на реалізацію інноваційної моделі, що передбачає інтеграцію науки, освіти, виробництва і бізнесу. Розкриваються такі шляхи підвищення ефективності управлінської діяльності керівників університетів, як інтеграція в європейський науково-освітній простір, який розвивається у напрямах інтернаціоналізації освітньої та науково- дослідницької діяльності закладів вищої освіти, впровадження новітніх форм управлінської діяльності вищої школи, трансферу технологій, кластеризації, комерціалізації, консалтингу, бізнес-інкубатору, центру випереджальної професійної підготовки та перепідготовки фахівців, творчих лабораторій і медіастудій. Розглядаються особливості сучасних форм організації освітньої діяльності університетів – дуального навчання, демонстраційного іспиту, коворкінгу. Результати дослідження. Нами проведена розробка інноваційної моделі інтеграції науки, освіти, виробництва і бізнесу, підготований проєкт розвитку дуальної форми навчання в Університеті державної фіскальної служби України. Висновки. Підвищення ефективності управлінської діяльності керівників закладів вищої освіти досягається завдяки комплексному використанню новітніх наукових, технічних і освітніх проєктів, удосконаленню структурної організації ЗВО, практичній реалізації інноваційних моделей модернізації вищої школи, створенню нових бізнес-структур, інформаційно-консультативних і ресурсних центрів. Комплексний функціонал управлінської діяльності керівників ЗВО сприяє прискоренню процесу перетворення реальних знань у технологічні нововведення та інноваційні продукти, надає можливість сконцентрувати фінансові та матеріальні ресурси на інтенсифікації інноваційної діяльності закладів вищої освіти. Для успішного функціонування інноваційної продукції в галузі вищої освіти необхідно виробити ефективний організаційно- економічний механізм взаємодії двох складових – попиту та пропозиції – ключового інструменту, що визначає якість вищої освіти та способи її трансформації в умовах ринкової економіки.
20
Баула О.В. "ЕВОЛЮЦІЯ ЕКОНОМІЧНОГО ЗМІСТУ ІННОВАЦІЙ ТА ЙОГО СПЕЦИФІКА НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН." Економічний форум 1, no. 4 (October 13, 2020): 3–13. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2020-4-1.
Full textAbstract:
Новітня доба глобальних соціально-економічних трансформацій перетворила мобільність у фактично єдину стійку характеристику розвитку бізнес-діяльності. Сучасні прояви мобільності сучасного господарського процесу передбачають швидку реакцію на мінливість умов кон’юнктури національного та світового ринків, розбудову формального та неформального інституціонального середовища, асиметрію інформації, розвиток глобальної господарської системи і т.п. Динамічність сучасних умов розвитку зумовлює необхідність формування та розбудови інноваційно-інвестиційної моделі розвитку, як найуспішнішої і найперспективнішої.
Інноваційний процес передбачає декілька суттєвих етапів від виявлення інноваційного попиту до поширення освоєної інновації і її комерціалізації.
Економічний зміст інноваційних процесів цікавив науковців практично з виникнення економічної теорії, але як предмет спеціального наукового осмислення інновації стали у ХХ ст.
У статті досліджено особливості еволюції поглядів вітчизняних та зарубіжних вчених щодо трактування поняття «інновації» та розвитку інноваційної парадигми. Вчені різних періодів надавали різного змісту інноваціям: по-перше, розглядали як результат НТП, інноваційної діяльності та практичного / технічного використання новацій; по-друге: як цільові зміни у функціонуванні підприємства та якісні зміни усіх елементів суспільного виробництва; по-третє: як систему або комплекс заходів щодо впровадження нової техніки, технології і т.п.; по-четверте: як процес створення та практичного використання новацій та відтворення економічного елемента через нову ідею, винахід чи процес; по-п’яте: як комерційне рішення чи продукт інноваційної діяльності.
У статті обґрунтовано прямий вплив розвитку інноваційних процесів на рівень конкурентоспроможності, а також запропоновано комплексне трактування дефініції «інновації» зважаючи на особливості сучасних соціально-економічних трансформацій: акцентована увага на необхідності постійних інвестицій та оптимальної інноваційно-управлінської інфраструктури на мікро-, макро-, мезо- та мегарівнях.
21
Желанов, Д. В. "ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ВИЩОЇ ОСВІТИ В НОРВЕГІЇ." Теорія та методика навчання та виховання, no. 48 (2020): 64–73. http://dx.doi.org/10.34142/23128046.2020.48.06.
Full textAbstract:
Актуальність поданої статті полягає в необхідності й доцільності вивчення зарубіжного досвіду організації та функціонування систем освіти певних країн в умовах глобалізації та інтеграції сучасного освітнього простору та ризиків, пов’язаних з ними. У цьому сенсі викликає науковий і практичний інтерес система вищої освіти Норвегії, як однієї з найбільш розвинутих скандинавських країн, що є «соціальною державою», яка побудувала «суспільство добробуту» з пріоритетом освіти як інституції. Метою статті є вивчення тенденцій розвитку вищої освіти в Норвегії. Використано комплекс методів дослідження, а саме: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення для вивчення, зіставлення й узагальнення наукових та нормативних джерел з метою визначення особливостей та тенденцій вищої освіти в Норвегії. Розкрито сутність освітньої політики Норвегії, а саме: пріоритетність освіти в структурі соціально-економічних інституцій; егалітарність освіти; акцент на педагогічній освіті; забезпечення рівності освітніх можливостей норвежців. Розкрито базові тенденції розвитку вищої освіти в Норвегії: впровадження антиринкової моделі, що передбачає блокування ринкових відносин у сфері освіти й повну відповідальність держави за організацію та фінансування вищої освіти; відсутність у вищій освіті приватного сектору, як засобу її комерціалізації; поєднання глобального та національного в норвезькому освітньому просторі; плідний зв’язок вищої освіти й ринку праці, що дозволяє ефективно вирішувати актуальну для країни проблему зайнятості населення; реалізація «освіти впродовж життя», де ключову позицію займає вища освіта, якій передують «просунуті школи» або коледжі, а наступною виступає освіта дорослих; участь системи вищої освіти Норвегії в реалізації інноваційної політики держави, що передбачає передачу технологій, створених в університетах, промисловим підприємствам з метою їх практичного впровадження. Висвітлено можливості імплементації позитивного досвіду вищої освіти Норвегії в Україні у процесі усунення проблем та ризиків сучасної вищої освіти, з урахуванням реалій світових та євроінтеграційних процесів, а також інтернаціоналізації освіти.
22
Михайлова, Єлизавета. "ТРАНСФОРМАЦІЯ ОСВІТИ В СИСТЕМІ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА." Економіка та суспільство, no. 29 (July 27, 2021). http://dx.doi.org/10.32782/2524-0072/2021-29-16.
Full textAbstract:
В статті досліджуються сфера освіти та її функціонування у системі інформаційного суспільства, де основою є продуктивні знання та якісна освіта, які визначають здатність до втілення інтелектуального капіталу в результати виробничої діяльності. Саме тому актуальним наразі стає процес вироблення та передачі знань, який не можливий без розвитку якісної освіти. Оскільки інформаційному суспільстві лише країна, що здатна конвертувати наукові знання в нові технології та товари, може забезпечити стійкі темпи економічного розвитку, трансформація сфери освіти стає пріоритетним завданням для держави. З огляду на те, що в інформаційному суспільстві знання стало товаром, досить прибутковим та з великим попитом, комерціалізація освіти може негативно вплинути на традиційну систему освіти. Саме тому актуальним завданням для країн, що перебувають на шляху до інформаційного суспільства, є ефективне поєднання традиційної системи освіти та сучасних інформаційних технологій.
23
Колещук, Орест, and Мирослав Гарматій. "Аспекти інноваційної сприйнятливості підприємств: дефініції та складові." Adaptive Management Theory and Practice Economics 10, no. 20 (May 10, 2021). http://dx.doi.org/10.33296/2707-0654-10(20)-04.
Full textAbstract:
Анотація. Однією з ключових проблем низької конкурентоспроможності українських підприємств є, зокрема, технічне та технологічне відставання від країн-лідерів глобального інноваційного рейтингу. Високі рівні морального та фізичного старіння основних виробничих засобів, низька результативність впровадження продуктів науково-дослідних робіт та незадовільна комерціалізація інноваційних розробок, зумовлюють повільну трансформацію сировинної економіки в економіку знань. Проте, використання інноваційних ідей, трансфер технологій, ефективна інноваційна політика, ресурсозберігаючі технології спроможні покращити результати діяльності підприємств. При цьому не враховуються можливості підприємства до сприйняття та готовності використання новітніх технологій та управлінських змін.
Розвиток підприємства вимагає впровадження сукупності економічних, організаційних, кадрових, інформаційних заходів, механізмів і методів управління націлених на зростання інноваційної сприйнятливості.
В статті узагальнено основи формування інноваційної сприйнятливості підприємств, розглянуто чинники впливу на зростання інноваційної сприйнятливості, а саме зовнішні фактори (політична і економічна ситуація, тип ринку, характер конкурентної боротьби, практика державно-монополістичного регулювання); внутрішні фактори (наявність лідера-підприємця та команди підтримки, фінансові і матеріально-технічні ресурси, технології, що застосовуються, розміри, організаційна структура, внутрішня культура організації, зв'язки із зовнішнім середовищем) та специфіка самого процесу інноваційної сприйнятливості як об'єкту стратегічного управління. У статті визначено наслідки зростання інноваційної сприйнятливості для підприємства.
Авторами статті розкрито основні дефініції та складові інноваційної сприйнятливості сучасних підприємств.
Ключові слова: інновації, сприйнятливість, підприємства, зростання, конкурентоспроможність, розвиток.
24
Hornyk, Volodymyr, and Sergii Simak. "COMMERCIALIZATION OF SPACE TECHNOLOGIES IS A PERSPECTIVE DIRECTION OF INCREASING THE COMPETITIVENESS OF UKRAINE." Scientific Notes of Taurida National V.I. Vernadsky University. Series: Economy and Management 70, no. 2 (2020). http://dx.doi.org/10.32838/2523-4803/70-2-12.
Full text
25
Knysh, V. V., T. V. Matiash, and K. O. Dyl. "ПЕРЕДУМОВИ СТВОРЕННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ БАЗ ДАНИХ ІННОВАЦІЙНИХ РОЗРОБОК НАУКОВИХ УСТАНОВ З ВИКОРИСТАННЯМ ВЕБ-ТЕХНОЛОГІЙ (на прикладі ІВПіМ НААН)." Міжвідомчий тематичний науковий збірник "Меліорація і водне господарство" 108, no. 2 (December 12, 2018). http://dx.doi.org/10.31073/mivg20180108-133.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано підходи до проблем впровадження наукових розробок, теоретичні та практичні аспекти перетворення наукових розробок в інноваційно- інвестиційний продукт з метою подальшої комерціалізації за допомогою мережі Інтернет. Особливу увагу приділено інтернет-комунікаціям між наукою та виробництвом; перевагам використання портальних рішень; формуванню репозитарію типових прикладних застосувань; запровадженню науково-популярних рубрик, розрахованих на широку нефахову аудиторію; поєднанню тематичного контенту інформаційних та інтерактивних сервісів, що працюють в рамках єдиного веб-сайту. Наведено основні причини недосконалості функціонування сайтів наукових установ НААН, зокрема: зручність користування, недостатній рівень застосування соціальних мереж, відсутність тематичних фотогалерей, відеофайлів, інфографіків, тощо. Визначено ряд суб’єктивних та об’єктивних факторів, які гальмують процеси формування та передачі наукових розробок у виробництво. На прикладі Інституту водних проблем і меліорації НААН запропоновано ряд заходів з комерціалізації інноваційних наукових розробок шляхом використання засобів інтернет-маркетингу та створення структурованих веб-орієнтованих електронних баз даних (БД). До БД, окрім переліку наукових розробок запропоновано здійснювати розгорнутий опис кожної предметної області, з якого буде зрозуміло, які в ній діють реальні об'єкти і процеси та які задачі користувачів треба задовольняти інформацією з цієї бази даних. Розроблено та запропоновано підхід до внутрішньої оптимізації вмісту БД шляхом поєднання суміжних рубрик та напрямів використання наукових розробок. На конкретних прикладах наведено ефективність доповнення бази даних наукових розробок блоком пошукової оптимізації для здійснення ефективних маркетингових заходів з метою впровадження результатів наукових розробок.
26
Klipkova, Oksana, and Oleh Tsebenko. "INTERNATIONAL TRANSFER OF TECHNOLOGIES IN THE ASPECT OF COMMERCIALIZATION OF OBJECTS OF INTELLECTUAL ACTIVITY." Intellect XXІ, no. 6, 2020 (2020). http://dx.doi.org/10.32782/2415-8801/2020-6.28.
Full text
27
Ханін, С. Г. "ІНТЕЛЕКТУАЛЬНО-ІННОВАЦІЙНІ ДЕТЕРМІНАНТИ РОЗВИТКУ РЕГІОНАЛЬНИХ ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ." Економічний вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут», no. 19 (September 23, 2021). http://dx.doi.org/10.20535/2307-5651.19.2021.240537.
Full textAbstract:
В статті розглянуто концептуально-наукові підходи та сучасні трактування інтелектуально-інноваційного розвитку економічних систем. Критичний аналіз існуючих публікацій щодо характеристик інтелектуально-інноваційних процесів в економіці дав можливість визначити умови та заходи активізації інтелектуально-інноваційних детермінант розвитку регіональних економічних систем в сучасних умовах. Встановлено, що в наукових публікаціях існує неузгодженість між пріоритетністю інтелектуального та інноваційного розвитку, це дало можливість зазначити, що інтелектуально-інноваційні зрушення в економічному просторі регіону провокуються появою та комерціалізацією інновацій. До ключових функціональних особливостей інтелектуально-інноваційного розвитку регіонів віднесено: взаємопослідовність та взаємодоповнення інноватики та інтелектуалізації; локалізацію інновацій у бізнес-структурах та освітньо-наукових центрах регіону; мотиватори активізації детермінант, якими виступають цифровізація та соціалізація сучасних технологій; організаційні фактори у вигляді нових технології виробництв та реалізації продукції, а також доступність технічних засобів комунікації та інформатизації. Основним регулятор стратегічного розвитку регіонів є когнітивне сприйняття в інституційному середовищі регіону; формування нової цінності в економічній системі регіону за рахунок результативності інформаційних комунікацій та інтелекту. Встановлено, що розподіл ресурсів у регіоні між окремими територіями реалізується за інвестиційними стратегіями інтелектуально-інноваційного розвитку. Зазначені функціональні властивості деталізовано в виокремлених інтелектуальних та інноваційних факторах впливу на регіональну економічну систему. З урахуванням функціональних особливостей та факторів впливу інтелектуально-інноваційних детермінант автором визначено орієнтири їх реалізації у розвиткових процесах регіонів. Це дозволило сформулювати напрями забезпечення результативності реалізації інтелектуально-інноваційних детермінант, серед яких: послідовність та пріоритетність внутрішньо-регіональних кластерних утворень, що забезпечують конкурентоспроможність регіонів на національному та міжнародному рівнях; стратегічне управління інвестиційним процесом, вдосконалення інвестиційно-кредитного середовища, надання гарантій та преференцій для інвесторів у пріоритетні сфери регіональної економічної політики тощо.
28
Слюсаревський, Микола Миколайович. "ПРО НАУКОВУ І НАУКОВО-ОРГАНІЗАЦІЙНУ ДІЯЛЬНІСТЬ ІНСТИТУТУ СОЦІАЛЬНОЇ ТА ПОЛІТИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ НАПН УКРАЇНИ ЗА 2017-2021 рр. ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЙОГО РОЗВИТКУ." Herald of the National Academy of Educational Sciences of Ukraine 3, no. 2 (December 30, 2021). http://dx.doi.org/10.37472/2707-305x-2021-3-2-2-7.
Full textAbstract:
У доповіді викладено найвагоміші результати наукової та науково-організаційної діяльності Інституту соціальної та політичної психології НАПН України за минуле п’ятиліття. У звітному періоді підготовлено комплексну роботу «Життєвий світ і психологічна безпека людини в умовах суспільних змін», відзначену Державною премією України в галузі науки і техніки за 2019 рік. Істотними науковими надбаннями Інституту також стали соціально-психологічні теорії, концепції, підходи, психологічно обґрунтовані моделі, нові діагностичні та корекційні методики, стратегії, технології і тренінгові програми. Широкого резонансу набули експериментальні напрацювання установи з питань наскрізної медіаосвіти, формування позитивної громадської думки щодо освітніх інновацій. Показано позитивну динаміку цитувань наукових праць вчених Інституту: з 2015 р. кількість цитувань зросла у понад 10 разів.Представлено деякі перспективні напрями подальшого розвитку установи, пов’язані, зокрема, із вдосконаленням роботи з підготовки проєктів на здобуття грантів Національного фонду досліджень України, комерціалізацією наукової діяльності, розширенням спектру освітніх послуг, створенням разом із закладами вищої освіти спільних структурних підрозділів тощо.
29
Kryvoruchko, T. V. "Можливості та перспективи застосування європейських практик державного управління у сфері інновацій." Public administration aspects 3, no. 5-6 (June 24, 2015). http://dx.doi.org/10.15421/151545.
Full textAbstract:
Стаття присвячена теоретичному аналізу можливостей застосування позитив-ного досвіду європейських практик державного управління у сфері інновацій. Про-аналізовано основні державні програми щодо стимулювання розвитку інновацій українах-членах ЄС та виділено основні управлінські підходи щодо залучення при-ватних інвестицій у науково-дослідницькі та інноваційні проекти (поширення та пе-редача новітніх технологій, залучення венчурного і початкового капіталу для про-ведення науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, а також наданняподаткових пільг для інноваційної діяльності та стимулювання розвитку інноваційв європейському дослідницькому просторі). Визначено, що ключовими проблемами,пов’язаними із впровадженням інновацій, є: скорочення фінансування інноваційної,наукової та науково-технічної сфери; неефективність системи бюджетного фінансу-вання інноваційної, наукової та науково-технічної сфери; наявність законодавчихобмежень, що ускладнюють фінансування інноваційної, наукової та науково-тех-нічної сфери; відсутність економічних стимулів у суб’єктів господарської діяльностіздійснювати технологічну модернізацію шляхом запровадження нових науково-тех-нічних розробок та ін. Також проаналізовані особливості функціонування науковихпарків у країнах-членах ЄС, діяльність яких направлена на розвиток науково-техніч-ної та інноваційної діяльності у вищих навчальних закладах та наукових установахз подальшою комерціалізацією результатів наукових досліджень та їх впровадженняна вітчизняному та закордонному ринках.