Journal articles on the topic 'Коефіцієнт форми'

Встановлено, що рекомендовані в літературі величини коефіцієнта форми зубця пилок не дають змоги точно визначати коефіцієнт напруженості западини та швидкість подавання деревини, оскільки мають широкий діапазон значень. Показано, що для обчислення дійсних величин коефіцієнта форми зубця пилок за відомого кроку зубців необхідно знати площі западин, тому що неточності визначення цих площ на підставі рекомендованих у літературних джерелах величин коефіцієнта форми зубця пилок є істотними. Це підтверджено визначенням дійсних площ міжзубцевих западин за відбитками зубчастих вінців пилок. Використовуючи методи аналітичної геометрії у роботі отримано аналітичні залежності для визначення площ міжзубцевих западин та коефіцієнта форми зубця пилок, профілі зубчастих вінців яких відповідають міжнародному стандарту. На підставі геометрії зубчастого вінця пилки профілю NV із закругленою западиною та прямою задньою поверхнею розроблено формули для визначення площ міжзубцевих западин та коефіцієнтів форми зубця пилок із зубчастими вінцями профілів NU, KV, KU, PV, PU. В аналітичних залежностях враховано такі параметри зубчастого вінця: крок зубців; кутові параметри зубців (головний передній кут, головний кут загострення, головний задній кут); радіус закруглення міжзубцевої западини. Для зубчастого вінця пилки профілю KV у формулах для визначення площі міжзубцевої западини та коефіцієнта форми зубця пилок враховано зменшення площі міжзубцевої западини порівняно з площею профілю NV унаслідок наявності трикутного виступу. Для пилки із зубцями профілю PV прийнято припущення, що радіус закруглення задньої поверхні дорівнює подвоєному крокові зубця. Зменшення площі міжзубцевої западини зубчастого вінця профілю PV порівняно з профілем NV враховано наявністю кругового сектора. Для зубчастих вінців пилок профілів NU, KU, PU збільшення площ міжзубцевих западин порівняно з площами міжзубцевих западин профілів NV, KV, PV враховано додаванням площі прямокутника, яка дорівнює добутку довжини дна западини на висоту зубця. Залежності для визначення коефіцієнта форми зубця пилок із зубчастими вінцями профілів NV, NU, KV, KU, PV, PU отримано як відношення площ міжзубцевих западин до квадрата кроку зубців. Показано, що отримані аналітичні залежності дають змогу достатньо точно визначати площі міжзубцевих западин та коефіцієнт форми зубця пилок.

Підвищення ефективності перетворення енергії сонячного випромінювання в електроенергію сонячними елементами є основним завданням сонячної енергетики. А сучасний інтерес до проектування і експлуатації фотоелектричних батарей на основі сонячних елементів призводить до оцінювання їх основних експлуатаційних характеристик. Для контролю якості та ефективності сонячного елемента на виробництві або в лабораторних умовах необхідно точно виміряти його вольт-амперну характеристику, яка є основним джерелом інформації про параметри та характеристики сонячного елемента, таких як коефіцієнт корисної дії, максимальну потужність, струм короткого замикання, напругу холостого ходу, струм і напругу при максимальній потужності, коефіцієнт форми тощо. При проектуванні фотоелектричних батарей великих площ, наземного або космічного застосування, виникають труднощі у визначенні різних втрат, таких як комутація фотоелементів, їх не ідентичність, нерівномірності температури і освітленості фотоелектричних батарей. Зазвичай ці втрати враховують введенням у математичну модель різних коефіцієнтів. Експериментальні дослідження в напрямку більш точного визначення всіляких втрат в фотоелектричних батареях призводять до не окупності та ускладнення проведення таких експериментальних досліджень. Для проектування і випробування фотоелектричних батарей великих площин авторами пропонується підхід, який оснований на побудові вольт-амперних характеристик фотоелектричних батарей. Запропонований підхід дозволяє з визначенням воль-амперної характеристики окремого сонячного елемента або груп фотоелектричних перетворювачів, получити моделі при різних рівнях освітленості і температури з характерними параметрами фотоелектричних батарей будь-якої площі. Авторами проведено експериментальне підтвердження запропонованої методики, а також порівняння з іншими експериментальними дослідженнями. В методиці визначені перехідні коефіцієнти математичної моделі, а також розписані особливості застосування запропонованого підходу. Бібл.6, рис. 2.

Досліджено форму і функціональні властивості вимені чорно-рябої худоби голландської, західнонімецької, східнонімецької та української селекції і з’ясовано їх зв’язок з молочною продуктивністю. Встановлено, що серед чорно-рябої худоби голландської селекції 66 % корів мали чашоподібну форму вимені, 22 – ванноподібну і 12 % – округлу, серед західнонімецької – 66, 23 і 11 %, східнонімецької – 71, 22 і 7 % та української селекції – 50, 24 і 26 % відповідно. Найвищим надій відмічено у тварини з чашоподібною та ванноподібною формою молочної залози. З поміж тварин голландській селекції корови з цими формами молочної залози за надоєм, залежно від лактації, переважили особин з округлою формою вимені на 401-1424 кг, західнонімецької селекції – на 1386-2747 кг, східнонімецької селекції – на 546-1396 кг і української селекції – на 167-788 кг при Р<0,05-0,001 у більшості випадків. Серед тварин західнонімецької селекції найвищий вміст жиру в молоці був у корів з чашоподібною формою вимені, а східнонімецької селекції – у корів з округлою формою молочної залози. У тварин голландської та української селекції не виявлено залежності вищеназваного показника від форми молочної залози. Тварини української селекції за добовим надоєм поступалися особинам голландського, східно- і західнонімецького походження на 3,4; 3,1 і 2,0 кг при Р<0,001, а корови голландської та західнонімецької селекції переважали ровесниць східнонімецької селекції на 1,4 (Р<0,001) та 1,1 кг (Р<0,001) відповідно. Коефіцієнт мінливості цієї ознаки знаходився в межах 13,6-19,1 %. Інтенсивність молоковіддачі у корів-первісток зарубіжної селекції становила 1,71-1,75 кг/хв., української селекції – 1,58 кг/хв. Коефіцієнт мінливості інтенсивності молоковіддачі у корів зарубіжної селекції знаходився в межах 15,2-21,9 %, а у тварин вітчизняної селекції він був значно нижчий і становив 6,7 %. Коефіцієнт кореляції між добовим надоєм та інтенсивністю молоковіддачі у корів зарубіжної селекції був від’ємним, статистично вірогідним і коливався від -0,145 (Р<0,05) до -0,238 (Р<0,001), а у тварин вітчизняної селекції – низьким додатнім і становив 0,174. Сила впливу форми вимені на надій корів, залежно від селекції та лактації, коливалася від 7,5 до 22,5, на вміст жиру в молоці – від 0,3 до 12,7 та на кількість молочного жиру – від 8,3 до 23,6 %.

Одним зі способів зниження ушкодження зерна є ощадне завантаження його в силоси для зберігання. Зниження ударної взаємодії зерна з робочими органами машин і механізмів є одним із показників технічного рівня сучасного сільськогосподарського виробництва. Питання передачі енергії удару, визначення імпульсів сил, коефіцієнтів відновлення і відскоку при падінні зерна на бетонне дно силосів недостатньо вивчені. Метою статті є теоретичне дослідження косого удару зерна об бетонне дно силосу внаслідок його вільного падіння. При визначенні ударної сили потрібно врахувати, що падаюче на бетонне дно зерно уже має деяку швидкість. У роботі наведено схему взаємодії падаючого зерна озимої пшениці із нерухомою жорсткою поверхнею. Момент удару розділено на два етапи. Перший етап характеризується зміною форми і стану тіла, що ударяється. На другому етапі відбувається відновлення початкової форми зернівки за рахунок її в’язкої пружно-пластичної деформації. На кожному етапі розглянуто та проаналізовано час і швидкість руху зернівки. Відповідно до проведеного аналізу та скориставшись другим законом Ньютона в імпульсній формі знайдено сумарний векторний імпульс удару зернівки. На підставі цього наведено формулу для знаходження максимальної сили контактної взаємодії зернівки з бетонною основою силосу при косому ударі. Скориставшись геометричними характеристиками зерна озимої пшениці та тривалістю розповсюдження звукової хвилі в бетоні, визначено миттє-вий ударний час, що враховує умовний діаметр зернівки озимої пшениці. За допомогою гіпотези Рауса визначено ударні імпульси по відповідним координатним осям та коефіцієнт відновлення при косому ударі зернівки об бетонну основу. Зважаючи на знайдений сумарний ударний імпульс, отримано залежність для визначення ударної сили зернівки об бетонне дно силосу при її косому ударі. Встановлено, що величина ударної сили залежить від швидкості і висоти падіння зернини, а також від фізико-механічних властивостей бетонного дна силосу та геометричних розмірів самої зернини. На основі отриманого рівняння обчислено величину ударної сили при падінні зернини пшениці на дно силосу. Показано, що ударна сила є функцією від ударного коефіцієнта тертя ков-зання, при його збільшенні ударна сила також збільшується. Це відбувається внаслідок більш тривалої взаємодії зернини із бетонним дном силосу, яке спричиняється тертям ковзання.

У інженерній практиці у якості технологічних та функціональних отворів у захисних конструкціях використовуються отвори круглої та прямокутної форми, тому предметом дослідження було визначення впливу таких отворів на коефіцієнт екранування. Мета роботи – розробити методологічні засади проектування електромагнітних екранів з неоднорідностями різного характеру та надати прийнятний за припущеннями та зручний у практичній діяльності розрахунковий апарат для прогнозування ефективності екранування. Розроблено розрахунковий апарат для прогнозування захисних властивостей електромагнітних екранів та методологію його застосування для проектування екрануючих поверхонь. Запропонований підхід для визначення коефіцієнтів екранування електромагнітних екранів з неоднорідностями у вигляді круглих та лінійних отворів, що дозволяє спроектувати екран з необхідними захисними властивостями та з потрібною або достатньою кількістю отворів. Запропонована методологія дозволяє проектувати неоднорідні екрани з максимально прийнятною кількістю отворів для забезпечення потрібної вентиляції екранованих високочастотних джерел електромагнітних полів у апаратних аеродромів, лікувальних закладів тощо.

В роботі розглянуто варіанти моделей квазіфрактальних кільцевих структур. Для їх синтезу запропонований векторний опис фрактальної трансформації окремих сегментів початкової геометричної форми. Поєднання декомпозиції геометричної форми та багатовимірного фрактального підходу дозволяє спростити синтез фрактальних 3D-структур та/або використовувати кілька видів фракталів, у тому числі, з різною кількістю ітерацій. Такий підхід дозволяє досягти широкосмуговості та багатодіапазонності антенних систем. При цьому досліджено вплив рівня сегментації та варіантів схеми живлення на просторово-частотні характеристики антени. Через складність опису взаємодії антен неевклідової геометрії з радіохвилями для їх синтезу та аналізу обрано методи чисельного моделювання. Для аналізу просторово-частотних характеристик проектованих антенних рішень використані такі показники, як зворотні втрати, діаграма спрямованості та коефіцієнт стоячої хвилі. Отримані оцінки відносної смуги пропускання δf = 0,9 свідчать про перспективність запропонованого підходу для реалізації антенних систем з високим рівнем широкосмуговості

Актуальність статті обумовлена тим, що систематичних досліджень використання змішаного навчання в сучасній методиці викладання хімії в закладах вищої освіти недостатньо. Обґрунтовано доцільність втілення моделі «перевернутий клас» у процес викладання загальної хімії здобувачам вищої освіти інженерних спеціальностей. З’ясовано, що змішування очного та дистанційного навчання, – одна з найбільш поширених комбінацій. Наведено моделі змішаного навчання, які класифікуються за співвідношенням традиційної та електронної форми навчання й ступенем самостійності здобувачів вищої освіти в процесі опанування навчального матеріалу. У межах педагогічного експерименту обрано модель «перевернутий клас», оскільки її реалізація не потребує змін у навчальних планах підготовки фахівців. Під час педагогічного експерименту навчально-методичні матеріали розміщувались на платформі MIX електронного ресурсу Сумського державного університету. Запропоновано модель вивчення тем із загальної хімії. Аналіз результатів педагогічного експерименту показав, що: 1) успішність здобувачів вищої освіти під час проходження атестаційних заходів в експериментальних групах є значно вищою, ніж у контрольній групі; 2) студенти вважають змішану форму навчання сучасною, зручною та більш ефективною; 3) під час самостійного опрацювання матеріалу здобувачі вищої освіти краще сприймають не текстовий матеріал, хоча він ілюстрований і прекрасно оформлений, а презентацію з аудіо і відеосупроводженням; 4) для заохочення здобувачів вищої освіти до регулярного і самостійного опрацьовування матеріалу доцільно ввести коефіцієнт (у нашому експерименті – 1,5). На цей коефіцієнт помножують усі бали з кожної теми за умови успішного домашнього тестування (не менше ніж на 60%) здобувача вищої освіти напередодні відповідного заняття. Використання моделі змішаного навчання «перевернутий клас» під час викладання дисципліни «Загальна хімія» сприяє підвищенню ефективності процесу підготовки здобувачів інженерних спеціальностей, а також набуттю ними предметної компетентності з загальної хімії. Дисперсійний аналіз одержаних результатів педагогічного експерименту показав їх достовірність.

Візуальні дослідження руху рідини виявили структуру розподілу швидкості в поперечному перерізі. Виконано аналіз двох напрямків досліджень: ідей І. Пригожина пошуку зовнішніх сил для організації структури або системи; а також гіпотеза М. Великанова про визнання форми існування матеріальних середовищ з притаманною їм самоорганізації когерентних або дискретних утворень. Виявлення структури потоків, стійкої в просторі і часі, пояснює: чому навколишній світ демонструє високу ступінь організації і порядку всупереч домінування моделі хаосу турбулентності і твердження про тенденції зростання ентропії. Гідравлічні експерименти довели вплив структури потоків на розподіл параметрів при русі рідин і газів. Коефіцієнт гідравлічного тертя при заданих початкових параметрах залежить не тільки від числа Рейнольдса і шорсткості, але також залежить від поперечних розмірів каналу. Хвильовий характер розподілу параметрів отримано як при турбулентному, так і при ламінарному режимах течії. Хвильовий характер зміни коефіцієнта гідравлічного тертя знімає проблему невизначеності розрахунку втрат напору та інших енергетичних показників обладнання. Результати досліджень показують можливість формувати структуру потоку при русі рідин і газів. До традиційних уявлень про параболічний закон розподілу епюри усереднених значень швидкостей додано хвильовий характер розподілу пульсаційних компонент швидкості. Підсумовування епюри усереднених значень швидкості течії в кожній точці потоків з хвильовим характером розподілу пульсаційних компонент швидкості дає епюру реальних значень швидкості в кожній точці поперечного перерізу каналу. Експеримент з капілярами різних розмірів показав, що виявлена в візуальних дослідження довжина хвилі структури потоків, формує також відхилення висоти капілярного підняття води від середнього значення більш ніж на 10%. Проведені експерименти показали, що відхилення параметрів швидкості, коефіцієнта гідравлічного тертя, коефіцієнта тепловіддачі, висоти капілярного підйому води від усереднених значень для заданої величини початкового тиску при зміні поперечних розмірів проточних частин має хвильовий характер зі стійким розміром довжини хвилі.

Для визначення гідрохлориду дротаверину був розроблений новий, простий і екологічний безекстракційний спектрофотометричний метод, який грунтується на прямій реакції з барвником флуоресцеїнового ряду еритрозином. Зміна кольору відбувається через утворення іонно-асоціативного комплексу (ІA) протонованої форми аналіту з моноаніонною формою еритрозину. Немає необхідності використовувати поверхнево-активні речовини для солюбілізації дрібнодисперсного осаду ІА або екстракції його токсичними органічними розчинниками. В спектрі поглинання з'являється нова батохромно зміщена смуга при 560 нм. Її походження пояснюється агрегацією аніонів барвника. Утворення малорозчинних ІА сприяє агрегації аніонів барвників. ІА повністю утворюється при pH 4.4 в середовищі ацетатного буфера через 3-5 хв. Оптична густина залишається незмінною протягом двох годин. За оптимальних умов реакції градуювальна крива була лінійною в діапазоні від 0,4 до 3 мкмоль л-1 з межею виявлення 0,10 мкмоль л-1 (40 мкг л-1) і коефіцієнтом кореляції 0,9996. Молярний коефіцієнт світлопоглинання ІA склав 3,8×104 моль-1 л см-1. Стехіометрія комплексів, що утворюються між дротаверином і еритрозином, отримана методом ізомолярних серій, склала 1: 1. Запропоновано новий простий метод розрахунку констант рівноваги, заснований на візуальному огляді і співпадінні експериментальних і розрахункових кривих, що описують залежність мольної частки ІA і інших частинок від pH розчину. Розрахована константа утворення IA 2×106 свідчить про його високу стійкість. Розроблений метод успішно застосований для визначення дротаверину в фармацевтичних препаратах.

Найбільш дієвим способом відновлення психологічного та фізичного здоров’я людини є рекреація. Сьогодні проводиться багато досліджень щодо використання лісів для рекреації, вказані проблеми розглянуті у працях багатьох відомих вчених, але низка питань залишається невирішеними. Тому, в умовах сьогодення, які характеризуються надзвичайно високим ступенем антропогенного навантаження на природні екосистеми, необхідно проводити пошук альтернативних рішень протидії цим процесам безпосередньо в регіонах задля збереження лісів та виконання ними фітомеліоративних функцій. Під час проведення досліджень були застосовані методи: спостереження, опис, порівняльний аналіз та синтез інформації, узагальнення. Дослідження та аналіз антропогенного впливу на рекреаційні пункти лісів Волинської області проводилися, щоб у подальшому забезпечити вдале поєднання основного призначення лісопаркової частини із правильною організацією лісокористування. Об’єктом дослідження були рекреаційні пункти лісів Волинської області. У статті виконано аналіз сучасного антропогенного впливу на лісові ландшафти Волинської області. Визначені найбільш поширені форми рекреації в умовах Волинської області та описано їх негативний вплив на лісові фітоценози. Обстежені понад сорок сім рекреаційних пунктів Волинської області. Розраховано коефіцієнт екологічного впливу на лісові екосистеми досліджених рекреаційних пунктів Волинської області. Визначені стадії рекреаційної дигресії та коефіцієнт рекреації рекреаційних пунктів Волинської області. Розроблені та описані шляхи оптимізації рекреаційної діяльності у лісах Волинської області. На основі досліджень та аналізу сучасного розвитку і особливостей рекреаційного використання лісових ландшафтів Волинської області розроблені рекомендації з оптимізації використання лісових масивів з метою рекреаційної діяльності.

Проведено випробування опору ковзання по лицевій поверхні бетонних елементів мощення. Опір ковзанню вимірювався маятниковим приладом TRL-тестер (МП-3). Для випробувань використовували зразки бетонної бруківки, котрі виготовлені за технологією вібропресування. Випробовувані зразки отримані від двох різних виробників. Порядок випробувань був наступним. Спершу випробовували опір ковзанню по сухій поверхні елементів брукування. Наступне вимірювання проводилося після двогодинного витримування бруківки у воді при її температурі плюс (20 ± 5) °С. Використовуючи кореляційну залежність між приладами, значення показників опору ковзання по поверхні бетонної бруківки за маятниковим приладом МП-3 перераховано в значення коефіцієнта зчеплення за приладом ПРКС-2 при швидкості 60 км/год. З отриманими значеннями проведена статистична обробка. За результатами якої побудовано графіки надійності зміни коефіцієнту зчеплення при різних умовах. Визначено значення коефіцієнта зчеплення елементів мощення при різних станах поверхні. Показники коефіцієнта зчеплення для зразків бруківки Гподібної форми становлять в середньому 0,558 для сухих зразків та 0,503 для вологих. Для зразків у формі двотавра та прямокутної форми середнє значення коефіцієнта зчеплення сухих зразків менше і практично рівне 0,519 … 0,511, а вологих − 0,421 … 0,425.

У роботі запропоновано сучасний підхід до моделювання геометричної форми верхнього спойлера-обтічника кабіни вантажного автомобіля за результатами проведеного імітаційного моделювання руху вантажного автомобіля з визначенням коефіцієнта лобового опору з метою зменшення коефіцієнта лобового опору повітря. Аналіз динаміки автомобіля і наукових праць стосовно аеродинаміки транспортних засобів, а також сучасних методик проведення аеродинамічних досліджень автомобілів і технологій виробництва кузовних та начіпних елементів кузовів автомобілів дав змогу визначити підходи до моделювання геометричних форм елементів кузова транспортних засобів на прикладі верхнього спойлера-обтічника кабіни вантажного автомобіля. Спойлери кабіни вантажного автомобіля різних геометричних форм змодельовано в CAD-системі SolidWorks з використанням поверхневого та твердотілого моделювання. Здійснено імітаційне моделювання руху автомобіля в середовищі модуля гідрогазодинамічного дослідження SolidWorks Flow Simulation, що дало змогу встановити траєкторії руху потоків повітря під час руху автомобіля. На підставі одержаних траєкторій руху повітря, що обтікає автомобіль, визначено контури та напрямні в різних проєкціях та перерізах із наступним використанням їх для геометричного моделювання форми спойлера кабіни складної геометричної форми. На підставі проведених досліджень встановлено значення сили опору повітря на поверхнях автомобіля, побудовано діаграми швидкостей руху повітря та його траєкторій; розраховано значення коефіцієнта лобового опору для кожного з варіантів використання спойлерів різних геометричних форм. Визначено та змодельовано геометричну форму спойлера, яка забезпечує найкращі результати з мінімальним значенням коефіцієнта лобового опору.

Пошуки ефективних рішень в технологіях збирання зернових культур ведуться через впровадження нових підходів і способів виконання елементів технологічних операцій та підбір технічних засобів для якісного їх виконання. Одним із напрямків вдосконалення використання технічних засобів є дослідження і обґрунтування роботи машинних агрегатів на робочих ділянках через оптимізацію їх кінематичних показників при русі по полю. Проблема полягає в тому щоб встановити залежності кінематичних показників використання технічних засобів, а в технологічному процесі збирання зернових культур зернозбирального комбайна, від схем руху і способів його повороту шляхом математичного моделювання. Для самохідних зернозбиральних комбайнів ширина захвату визначається шириною захвату жниварки. Конструкційна ширина захвату жниварки залежить, як правило, від класу комбайна. При застосуванні рядової системи, як показали наші спостереження, недовикористання захвату жниварки може складати 15-20 см, а високоточних – до 10 см. Цей показник ні в якій мірі не залежить від способів руху і видів повороту комбайна. Єдиним способом руху комбайна при збиранні зернових культур на полях правильної форми є круговий спосіб - в складок (від периферії до центру). Як показали наші аналітичні розрахунки, проведені на базі комбайна зернозбирального ПАЛЕССЕ GS 12 з шириною захвату жниварки 7м при розмірі поля 150 га та різними схемами поворотів (з боковою закритою петлею; з використанням заднього ходу; з використанням діагонального прокосу), у всіх трьох варіантів коефіцієнт використання робочих ходів доволі високий. Але найбільше значення має той коефіцієнт, де організований рух комбайна на загінці з прокосами. Ця схема руху агрегату має ще одну позитивну сторону: в місцях, де виконується цей холостий хід не потрібно знижувати швидкість або переключати реверс, як це в інших варіантах.

У статті розглянуто основні напрями підвищення енергоефективності систем подачі повітря в цехи харчових підприємств, удосконалення найбільш поширених поршневих компресорів. Показано, що зменшення навантаження супроводжується прогресуючим зниженням механічного коефіцієнта корисної дії ККД, причому тим різкіше, чим нижче рівень механічного ККД за повного навантаження. Розроблено метод оцінювання показників надійності експлуатації компресорів через ефективний коефіцієнт корисної дії в умовах виробництва харчових підприємств, що базується на основі прогресивної стратегії обслуговування за реальним технічним станом циліндро-поршневої групи. Доведено, що втрати на тертя між скіртом (спідницею) поршня і гільзою циліндра є важли- вим напрямом зниження механічних втрат і підвищення паливної економічності. Незначне зниження механічних втрат приводить до помітної економії енергозатрат. Розраховано відносну величину механічного ККД залежно від навантаження. Показано розподіл складових частин механічних втрат по вузлах і агрегатах компресора. Показано вплив навантаження на підвищення механічного ККД за зменшення механічних втрат на 10% за повного навантаження й вихідного рівня механічного ККД 0,8. Зменшення механічних втрат на 10% викликає зростання механічного ККД на 2%, за малого наванта- ження механічний ККД збільшується на 7–8%, тому заходи навіть за відносно невеликого зниження механічних втрат дають відчутний ефект у підвищенні механічного ККД, отже, енергетичної еконо- мічності компресора. Цей ефект посилюється за ступенем зниження навантаження під час роботи компресора в зоні режимів, властивої експлуатації. Встановлено, що на трибоспряження «поршень – циліндр» припадає до 22,4% від усіх механічних втрат сучасного компресора. Простежено етапи формування скірту поршня. Запропоновано застосувати симетричний одноопорний поршень, у якого овальний у поперечному перерізі скірт складається з верхньої і нижньої частин з різним профілем. У верхній частині більший і менший діаметри овалів рівномірно збільшуються в напрямку від камери стиснення, а в нижній частині збільшується менший діаметр овалу, більший залишається постійним. В результаті цього на скірті утворюються контактні поверхні трапецієподібної форми. Завдяки біль- шій ширині контактних поверхонь зростає зносостійкість і зменшується рівень шуму.

Стаття присвячена проблемі моделювання деформації дійкової гуми доїльного стакана, як ізотропного тіла у вигляді тонкостінного циліндра. За основу взято розроблену аналітичну модель дійкової гуми з врахуванням її попереднього натягу, конструкційно-технологічних параметрів та фізико-механічних характеристик матеріалу гуми для моделювання деформацій у радіальній, повздовжній й круговій площинах.Основним параметром змикання дійкової гуми є її радіальна деформація на всій активній частині в залежності від конструкційних параметрів та фізико-механічних характеристик гуми. Параметрами для моделювання деформацій є R – радіус дійкової гуми, Е – модуль пружності, h - товщина дійкової гуми, рн – вакуумметричний тиск, l – довжина активної частини дійкової гуми, ν – коефіцієнт Пуассона для гуми, Fн – сила натягу дійкової гуми. В залежності від центрального кута у радіальній площині перерізу моделюється форма деформації дійкової гуми на всій її робочій довжині. За попереднього натягу дійкової гуми безпосередньо після защемлених кінців є деформація до 1 мм у вигляді незначно вираженого еліпсоїда. На віддалі до 10 мм від обох защемлених кінців за вакууму 48 КПа дійкова гума круглого перерізу деформується у вигляді форми “гантелі”, однак за попереднього натягу 60 Н максимальна деформація у місці найбільшого прогину досягає 7 мм від радіуса дійкової гуми 11 мм в сторону сплющення, а без попереднього натягу максимальна деформація у місці найбільшого прогину досягає 5 мм.Аналіз результатів моделювання показує, що попередній натяг дійкової гуми на характер її змикання, за дії вакуумметричного тиску, не впливає. Натяг частково змінює величину деформації. Однак, попередній натяг дійкової гуми забезпечує початкову деформацію у перерізі безпосередньо після защемлення, зменшуючи діаметр, і уможливлює надійне утримування доїльного стакана на дійці корови.

Проведено огляд експериментальних та теоретичних досліджень процесів пороутворення в процесі одержання газонаповнених полімерних матеріалів. Експериментальні дослідження багатьох авторів показали залежності динаміки зростаня, морфології та структури пухирів у розплавах полімерів, з яких утворюються пори в процесі створення газонаповнених матеріалів. Встановлено, що їх зростання у розплаві полімерів за постійної температури може тривати практично необмежено, що дозволяє ругулювати розміри пор за рахунок зміни часу їх створення. Визначено, що розміри пухирів у розплавах полімерів збільшуються за підвищення температури розплаву і форми, концентрації порофору та зменщується із збільшенням тиску й в’язкості розплаву. У теоретичних дослідженнях розглянуто основні теорії, що дозволяють моделювати й оптимізувати процеси утворення пор і структуру газонаповнених полімерних матеріалів, а також їх властивості, у тому числі, коефіцієнт теплопровідності й густину. Для аналізу поведінки газових пухирів, а саме, зміну радіусу пор і тиску всередині пухиря в якості оптимальної системи координат вибрали циліндричну, при цьому зв'язок між компонентами тензора напружень і компонентами тензора швидкостей деформацій (реологічні рівняння стану), залежно від реологічних властивостей матеріалів, описувався різними моделями (Де Вітта, Максвелла). Побудовано математичну модель динамічного поводження газового пухиря в полімерній матриці для двошарової схеми з метою досягнення необхідних розмірів газових пухирів.

Мета: обґрунтувати потребу в наданні спеціальної психологічної допомоги сім’ям, які виховують дітей у періоді ремісії онкологічних захворювань на етапі санаторно-курортної реабілітації. Матеріали і методи. Бібліометричні, психологічні тести, статистичні (метод варіаційної статистики для середніх величин – коефіцієнт Стьюдента, непараметричний критерій χ2 Пірсона), аналітичні. У психологічному тестуванні використовували визначення рівнів тривоги (шкала Тейлора), форми і ступеня агресії у поведінці (опитувальник Басса – Дарки), ставлення до хвороби дитини, оцінку батьківського ставлення. Результати. Аналіз даних літератури підтвердив актуальність обраної мети досліджень у контексті гострої необхід­ності надання психологічної корекції дітям після перенесеного онкологічного захворювання, та їх матерям. В основу досліджень покладено індивідуальний підхід до пацієнта і членів його родини, спрямований на психо­логічну підтримку або корекцію негативних виявів, підвищення соціальної активності дитини і нівелювання напруження в міжособистісних стосунках. У зв’язку з цим використано методику диференційної психологічної підтримки хворих дітей з урахуванням виявів тривоги та типів агресії, що сприяє покращанню соціальної адаптації, психоемоційного статусу, взаємовідношень у колективі. Встановлено, що психологічна допомога матерям, які виховують дітей після лікування онкологічного захворювання, сприяє достовірному зниженню виявів особистісної та реактивної тривожності. Висновок. Диференційований підхід до психологічної підтримки хворих дітей та психологічної допомоги їх матерям дозволяє забезпечити ефективну корекцію їх психоемоційної сфери.

Розглянуто моделювання температурних полей отриманих при формуванні покриттів при нестаціонарних температурних умовах. В роботі кінетика взаємодії і тепловиділення в хвилі описується з використанням моделі Хайкіна-Мержанова. Це модель реакційної комірки, яка найбільш близька по термокінетичним та дифузійним процесам при нестационарних температурних умовах. Чисельні розрахунки проводяться в наступному порядку. Спочатку вирішується кінетичне рівняння методом Рунге-Кутта 4-го порядку точності. Потім після розрахованого значення dh/dt в кожній точці обчислюється початковий член F, який входить до рівняння теплопровідності і, відповідно, в його дивергентну форму. Після цього здійснюється чисельне рішення рівнянь теплопровідності та дифузії. Різницеві рівняння є нелінійними: щільність, теплоємність та коефіцієнт теплопровідності у всіх точках залежать від температури. Тому виконується їх лінеаризація: при переході на новий (j + 1)-й часовий шар ці коефіцієнти у всіх точках розраховуються, використовуючи значення температури на j-му шарі ; зокрема, значення . В залежності від типу граничних умов при x1 = 0 обчислюється перша пара прогоночних коефіцієнтів: і . Потім виконується прогін вперед: обчислюються прогоночні коефіцієнти в точках i = 2 ,..., N–1. Після цього за формулами визначаються значення температури на новому, (j+1)-му шарі за часом в точці i = N (). Після цього виконується прогін назад: за виразом обчислюються значення температури у всіх точках (j+1)-ого шару: , i = N–1 ,..., Таким чином, розроблена різницева схема є схемою наскрізного розрахунку.

М. М. Клейнер довів, що ч. в. (частково порядкована) множина S має скінченний зображувальний тип тоді і лише тоді, коли вона не містить ч. в. підмножин вигляду (1,1,1,1), (2,2,2), (1,3,3), (1,2,5), (N,4). Ці ч. в. множини називаються ч. в. множинами Клейнера і є (з точністю до ізоморфізму) всіма критичними ч. в. множинами щодо скінченності типу (в тому сенсі, що це мінімальні ч. в. множини нескінченного зображувального типу). Пізніше Ю. А. Дрозд довів, що ч. в. множина S має скінченний зображувальний тип тоді і лише тоді, коли квадратична форма $$ q_S(z)=:z_0^2+\sum_{i\in S} z_i^2+\sum_{i<j, i,j\in S}z_i z_j-z_0\sum_{i\in S}z_i,$$ яка називається квадратичною формою Тітса множини S, є слабко додатною (тобто додатною на множині невід'ємних векторів). Отже, ч. в. множини Клейнера є критичними щодо слабкої додатності квадратичної форми Тітса. У 2005 році автори довели що ч. в. множина є критичною щодо додатності квадратичної форми Тітса тоді і лише тоді, коли вона мінімаксно ізоморфна деякій ч. в. множині Клейнера. Подібну ситуацію маємо для ч. в. множин ручного зображувального типу. Л. А. Назарова довела, що ч. в. множина S є ручною тоді і лише тоді, коли вона не містить ч. в. підмножин вигляду (1,1,1,1,1), (1,1,1,2), (2,2,3), (1,3,4),(1,2,6), (N,5). і ч. в. множини є критичними щодо слабкої невід'ємності квадратичної форми Тітса і називаються суперкритичними. У 2009 році автори довели, що ч. в. множина є критичною щодо невід'ємності квадратичної форми Тітса тоді і лише тоді, коли вона мінімаксно ізоморфна деякій суперкритичній ч. в. множині. Перший автор запропонував ввести так звані надсуперкритичні (або 1-надсуперкритичні) ч. в. множини, які відрізняються від суперкритичних ч. в. множин в тій самій мірі, що і останні відрізняються від критичних. Серед цих ч. в. множин є єдина не примітивна, тобто яка не є прямою сумою ланцюгів. У цій статті ми описуємо всі ч. в. множини, які мінімаксно ізоморфні їй, і вивчаємо деякі їхні комбінаторні властивості. Важливість вивчення мінімаксно ізоморфних ч. в. множин визначається тим, що їх квадратичні форми Тітса Z-еквівалентні, а сам мінімаксний ізоморфізм є досить загальною конструктивно визначеною Z-еквівалентністю для квадратичних форм Тітса ч. в. множин.

У статті наведені результати досліджень бріофлори двох антропогенних комплексів (культурофітоценозу та селітебного ландшафту) міста Запоріжжя. Визначали місцезнаходження, частоту трапляння, проективне покриття та приуроченість бріофітів до конкретних форофітів на досліджених територіях. Досліджені особливості поширення епіфітних мохоподібних, виявлено їх субстратну приуроченість до найбільш поширених деревних порід. Виділено екологічні групи мохів, їх життєві форми, здійснено оцінку видів за ступенем урбанофільності. Встановлено, що видовий склад досліджених антропогенних комплексів міста представлений 11 видами мохоподібних, з-поміж яких 7 видів є епіфітними, інші види були виявлені на інших субстратах. Серед виявлених мохоподібних 2 види є рідкісними. Найбільша кількість епіфітних бріофітів виявлена на корі Ulmus minor Mill., Populus alba L. та Robinia pseudoacacia L. Середнє видове різноманіття епіфітів характерне для Acer negundo L. та Salix sp. Мохи досліджених територій міста Запоріжжя реалізують життєві стратегії бріоексплерентів піонерних та бріопатієнтів (екотопічних і ценотичних). Встановлений сильний позитивний кореляційний зв’язок між площею проективного покриття бріофітів та висотою їх розташування на форофітах. За результатами розрахунків індексу чистоти повітря, який коливався від 3,4 до 5,0, території селітебного ландшафту та культуроценозу відповідають середньо й слабко забрудненим бріоіндикаційним зонам відповідно. Порівняльний аналіз видового складу бріофітів двох антропогенних комплексів міста Запоріжжя показав високий коефіцієнт спорідненості (0,60) бріофлор досліджених територій. Отже, видовий склад бріофітів цих територій є досить однорідним. Отримані дані свідчать про значну роль епіфітних мохоподібних, які здатні швидко заселяти деревні насадження антропогенних комплексів міста, що є одним із чинників стабілізації урбоекосистеми.

Досліджено значення тiол-дисульфідного коефіцієнта у моделі in vivo, а також вивчено можливості його модифікації екзогенними чинниками. Введення ліпосомних форм комплексних сполук ренію з органічними лігандами призводило або до практично незмінного значення тіол-дисульфідного коефіцієта та не впливало на баланс тіолових та дисульфідних сполук крові тварин, що підтверджувало їх низьку токсичність, або до збільшення значення тіол-дисульфідного коефіцієта, тобто викликало підвищення реакційної здатності тіолової захисної системи організму. Показані властивості комплексних сполук ренію з органічними лігандами важливі для їх подальшого впровадження у медичну практику.

Розроблено спеціалізовану комп'ютерну підсистему, що дає змогу здійснити аналіз пасажиропотоку для заданого маршруту, представлення результатів у зручній для користувача формі, а також здійснити прогнозування та розрахунок пасажиропотоку на основі розробленої математичної моделі. Наведено Результати дослідження пасажиропотоку за конкретним маршрутом громадського транспорту Львова. Розроблено наближену математичну модель пасажиропотоку заданого маршруту, яку надалі використовують у модулі генерації статистичних даних. Математична модель містять такі коефіцієнти впливу на кількісні характеристики досліджуваного пасажиропотоку, як: коефіцієнт впливу дня тижня; коефіцієнт впливу типу дня року; коефіцієнт, що відображає вплив конкуренції в конкретному місці заданого маршруту. Здійснено розрахунок і прогнозування величини пасажиропотоку для заданого маршруту на основі розробленої математичної моделі та відповідного алгоритму генерації статистичних даних, які реалізовані в підсистемі. Здійснено моделювання роботи системи і перевірку отриманих результатів моделювання із реальними даними. Описано структури основних функціональних блоків комп'ютерної підсистеми. Розроблено графічний інтерфейс користувача основного функціонального блоку підсистеми. Наведено результати роботи розробленої підсистеми автоматизованого аналізу, прогнозування та розрахунку пасажиропотоку для конкретного маршруту.

Створення високопродуктивних машин і обладнання, що відрізняються високою надійністю і дов-говічністю, обґрунтоване використанням нових інструментів, які забезпечують необхідну точність та якість деталей машин і обладнання при їх виготовленні. Щонайбільше цим вимогам відповідають інструменти, виготовлені із синтетичних алмазів. Одночасно із впровадженням синтетичних алма-зів у промисловості постає питання щодо більш раціонального їх використання, насамперед, це під-вищення стійкості інструменту та можливості збільшення продуктивності обробки. Стійкість інструменту визначається головно якістю алмазних зерен і стійкістю їх закріплення. Стійкість ут-римання алмазів у робочому шарі можливо підвищити, використовуючи адгезійно-активні зв’язки або створюючи на порошках алмаза покриттів, що мають високу адгезію до поверхні алмаза та зв’язки. Під час дослідження вивчали процес шліфування та шліфувальні круги форми 12А2 – 45⁰ з порошком АС5С 125/100 без покриття та з нікелевим покриттям Н12 на органічній зв’язці В1-13 виробництва ПАТ «Полтавський алмазний інструмент», для оптимізації параметрів шліфування алмазними кругами з покриттям зерен алмазу нікелем для забезпечення високої якості і точності оброблюваних деталей. Експериментальні дослідження проводили в лабораторіях Полтавської дер-жавної аграрної академії та на ПАТ «Полтавський алмазний інструмент» на універсальному плос-кошліфувальному верстаті ЗГ71. Шорсткість поверхонь при шліфуванні алмазними кругами з пок-риттям нікелем та без покриття при різних режимах визначали з використанням профілометра цехового модель 253. Режими різання при шліфуванні підбирають так, щоб забезпечити високу про-дуктивність і задану шорсткість оброблюваної поверхні при найменшій собівартості. Швидкість круга вибирають максимально допустимою, оскільки при цьому збільшується продуктивність і зме-ншується шорсткість поверхні, що шліфується. Проаналізувавши отримані дані, можна зробити такі висновки: 1. Проведені дослідження шліфувальних кругів 12А2 – 45⁰ з порошком АС5С 125/100 з нікелевим покриттям Н12 на органічній зв’язці ВІ-13 та кругів без нікелевого покриття показали, що найбільший коефіцієнт шліфування досягається при швидкості шліфування 26 м/сек. 2. Були прове-дені дослідження впливу ступеня металізації покриття алмазних порошків на питомі витрати ал-мазу. Встановлено, що стійкість алмазних кругів, виготовлених з нікелевим покриттям алмазу Н12 в зв’язці з ВІ-13, в 1,4…1,7 раза вища порівняно з алмазними кругами, виготовленими з алмазних поро-шків без покриття. 3. Питомі витрати алмаза зменшуються в алмазних кругах з нікелевим покрит-тям при збільшенні ступеню металізації. 4. Затрати на круги з алмазних порошків з нікелевим пок-риттям порівняно з кругами з алмазних порошків без покриття при шліфуванні знижуються до 20% 5. Результати експериментальних досліджень показали, що алмазні круги з нікелевим покриттям алмазу виробництва ПАТ «Полтавський алмазний інструмент» забезпечують високу працездат-ність, стійкість та високий коефіцієнт шліфування і при цьому можуть запропонувати вартість, нижчу за імпортні аналоги.

Мета. Встановити характер успадкування ознаки «стійкість до септоріозу» у гібридів пшениці м’якої озимої, що створені з залученням пізньостиглих зразків західноєвропейського екотипу. Встановити кореляції стійкості до септоріозу з тривалістю міжфазного періоду «цвітіння – стиглість зерна» та урожайністю зерна елітних селекційних сімей в селекційних розсадниках. Методи. Польові дослідження проведені в Інституті зрошуваного землеробства НААН у 2016–2021 рр. Об’єктом досліджень були сучасні сорти пшениці озимої селекції Інституту, колекційні зразки західноєвропейського екотипу, що були інтродуковані з Франції та гібриди створені за їх участі. Сорти та гібриди висівались при зрошенні схемою «материнська форма, батьківська, гібрид». Методи – польові, лабораторні, селекційно-генетичні, статистичні. Результати досліджень. Гібриди першого покоління (F1) успадковували цю ознаку переважно за проміжним типом та домінуванням стійкості. Гіпотетичний гетерозис проявили майже всі комбінації в межах 102,4…108,9, а комбінація Кф6-16/ Овідій проявила слабке домінування сприйнятливості (99,1 %). Істинний гетерозис проявили 7 комбінацій з 12, при цьому, ступінь гетерозису був дуже низьким (100,1…103,8 %), що вказує на полігенний тип успадковуваності та відсутність ефекту кумулятивної дії алелів стійкості та гетерозисного ефекту. В другому покоління (F2) успадковування проходило переважно за проміжним типом та домінування стійкості до септоріозу. Ступінь істинного гетерозису була зафіксована тільки в одній комбінації (Кф2-16/Херсонська безоста) і на дуже низькому рівні – 100,9 %. Ні один гібрид не перевищив кращу батьківську форму Кошова за стійкістю до септоріозу – 83,8 %. Висновки. Ураженість септоріозом в гібридних сім’ях селекційного розсадника коливалась від 3,0 до 37,8 %. Коефіцієнт варіації фенотиповий був на високому рівні 26,3…32,4 %, що вказує на значну різноманітність генотипів за стійкістю (ураженістю) та можливість ефективних доборів. Можливість проведення ефективних доборів на стійкість до септоріозу в гібридних популяціях, що створені за участі батьківських форм західноєвропейського екотипу, підтверджують достатньо високі коефіцієнти успадковуваності в широкому розумінні (Н2 ) – 58,3…74,8 %.

В статті використано загальний підхід до розв’язування задач зв’язності для многочленів Аппеля, який базується на тому, що відношення трансферних функцій, які представляють собою формальні степеневі ряди, даних двох сімейств многочленів Аппеля є відомим рядом. Використовуючи рекурентні формули для знаходження коефіцієнтів ряду, який є відношенням двох даних формальних степеневих рядів, ми отримали розв’язок оберненої задачі для узагальнених гіпергеометричних многочленів Аппеля. В загальному випадку розв’язок визначається рекурентними формулами, але у деяких часткових випадках, коли породжуюча функція має простий вигляд, розв’язок оберненої задачі виражається у замкнутій формі, зокрема, для многочленів Гоулда-Хоппера, або для узагальнених гіпергеометричних многочленів Аппеля, породжуюча функція яких співпадає із функцією Бесселя першого роду. Користуючись цим же методом і відомим представленням узагальнених гіпергеометричних многочленів Аппеля у формі звичайного диференціального оператора, ми знайшли рекурентні формули розв'язку задачі зв'язності між узагальненими гіпергеометричними многочленами Аппеля та многочленами Бернуллі, між узагальненими гіпергеометричними многочленами Аппеля - многочленами Гоулд-Хоппера та між двома різними сімействами узагальнених гіпергеометричних многочленів Аппеля. Використовуючи схожий підхід, ми отримали нове рекурентне рівняння для узагальнених гіпергеометричних многочленів Аппеля, коефіцієнти якого визначаються рекурентно, і встановили замкнуту форму декількох перших з них. Частковими випадками отриманого рівняння є, зокрема, відомі рекурентні рівняння для многочленів Гоулда-Хоппера і для многочленів Ерміта. Крім того, розв'язок задачі зв'язності для двох різних сімейств узагальнених гіпергеометричних многочленів Аппеля отримано в іншій формі - з використанням значень цих многочленів в нулі.

Мета роботи. Удосконалення складу і розробка екстемпоральної технології песаріїв із доксицикліном хіклатом на основі масла какао. Матеріали і методи. Встановлено, що рецептурні прописи для лікування вагінальних інфекцій досить часто представлені песаріями із доксицикліну хіклатом на поліетиленоксидній основі. З метою їх удосконалення до складу лікарського засобу, окрім доксицикліну хіклату, введено лінімент синтоміцину, димексид і ментол. Як супозиторну основу використано суміш масла какао із воском бджолиним. Приготування песаріїв здійснено методом виливання з урахуванням вимог ДФУ 2.0 і Настанови МОЗУ «Вимоги до виготовлення нестерильних лікарських засобів в умовах аптек». Для визначення фармакотехнологічних показників модельних зразків лікарського засобу вивчено їх опис (однорідність), температуру плавлення і стійкість до руйнування. Результати й обговорення. З метою визначення оптимального співвідношення масла какао і воску бджолиного у складі супозиторної основи досліджено фармакотехнологічні показники їх модельних зразків. Для подальших досліджень обрано співвідношення компонентів 92,5:7,5 і 95,0:5,0. При вивченні впливу емульгаторів (емульгатор Т-2, лецитин) на деякі показники якості песаріїв встановлено, що лише зразки лікарського засобу на обраній супозиторній основі у співвідношенні 95,0:5,0 із вмістом лецитину в кількості 2–3 % відповідають вимогам ДФУ за показниками «Опис» і «Температура плавлення». Експериментально доведено, що доксицикліну хіклат легко змішується з лініментом синтоміцину, що сприяє його рівномірному розподілу в супозиторній основі. Такий спосіб введення антибіотика значно покращує якість отриманих песаріїв (відсутній ефект осідання). При розробці екстемпоральної технології лікарського засобу методом виливання визначено зворотний коефіцієнт заміщення доксицикліну хіклату на маслі какао, який становить 0,81. Зразки песаріїв, виготовлені за запропонованою технологією, проаналізовано за показниками якості відповідно до вимог ДФУ 2.0, чинних наказів, інструкцій і настанов МОЗ України. Висновки. Проведено експериментальні дослідження з удосконалення складу екстемпоральних песаріїв із доксицикліном хіклатом для лікування інфекційного вагініту. До складу лікарського засобу, окрім доксицикліну хіклату, введено лінімент синтоміцину, димексид і ментол. Як супозиторну основу використано суміш масла какао і воску бджолиного у співвідношенні 95,0:5,0. Розроблено екстемпоральну технологію песаріїв методом виливання. Показано, що отримані зразки песаріїв повністю відповідають вимогам ДФУ до даної лікарської форми.

Сучасні інформаційні потоки вимагають інтенсивного оновлення. Очевидно, що керуватися в навчанні повнотою викладання матеріалу в такій ситуації безглуздо. Змінюється основна мета навчання – не засвоєння суми знань, а розвиток особистості і формування її активного мислення. Сьогодні виграє той, хто здатний швидко опанувати нове і головний стрижень цього процесу – керовану самостійність. У зв’язку з цим викладачі повинні створювати відповідні умови та надавати допомогу в організації розвиваючої навчально-пізнавальної діяльності, без чого не може бути забезпеченою компетентність і висока кваліфікація спеціаліста в галузі його професійної діяльності.Перебудова системи вузівської підготовки висококваліфікованих спеціалістів для держави в умовах переходу до ринкової економіки має забезпечити реальне підвищення якості знань студентів. В сучасній системі багаторівневої вищої освіти: бакалавр – спеціаліст – магістр актуальність використання нових технологій навчання безумовна.Популярною сьогодні є модульно-рейтингова система навчання. На всесвітній конференції ЮНЕСКО у Токіо (1972 рік) модульна система була рекомендована як найбільш придатна для неперервної освіти. Наша вища школа вже має досвід використання модульних систем, починають вони приживатися і в середній школі. Тому широкий обмін досвідом, який допоможе вдосконалити, відшліфувати і пристосувати до ефективнішого застосування в “виробництві” якісних спеціалістів необхідний.Модульно-рейтингова технологія навчання покликана, насамперед, внести такі зміни в організаційні засади педагогічного процесу у вищій школі, які б забезпечили суттєву його демократизацію, створили умови для дійсної зміни ролі студента у навчанні (перетворення його з об’єкта в суб’єкт цього процесу), надали б навчально-виховному процесу необхідної гнучкості, сприяли б запровадженню принципу індивідуалізації навчання.Набутий досвід і результати навчання за модульною технологією доводять можливість організації процесу вузівського навчання на принципово нових засадах.Модульна система організації навчального процесу спрямовує викладачів і студентів на постійну творчу працю, активізує мотиваційну сферу і нові стимули до навчання, руйнує “непорушність” споруди лекційно-семінарської системи навчання, пропонуючи справжній демократизм вищої освіти, право на вільне, особистісне волевиявлення кожного студента і викладача.Принцип модульності має на увазі цілісність і завершеність, повноту і логічність побудови одиниць учбового матеріалу у вигляді модулів. В сучасній педагогічній практиці зустрічаються досить різнозмістовні означення модуля, що обумовлено різними підходами і глибиною занурення в психолого-педагогічний процес. Багаторічний досвід використання модульно-рейтингової системи привів до такого варіанту означення модуля.Модуль – логічно завершена частина курсу, в якій розглядається фундаментальне поняття (закон, явище) і яка супроводжується добіркою практичних занять, пакетом ретельно обраних форм та змістів контролю, а також розробленою сіткою рейтингових оцінок. На наш погляд, модуль – це скоріше частина процесу навчання, а не лише частина теоретичного курсу.За змістом модуль – це великий розділ курсу в якому розглядається одне фундаментальне поняття, або група споріднених, взаємопов’язаних понять. При необхідності модуль можна поділити на блоки.За метою модуль може бути інформаційним, систематизаційним, координуючим, інтерпретаційним, таким, що порушує проблему. Цей перелік, очевидно, визначається специфікою курсу і може бути як розширеним так і скороченим. В практичній роботі визначення цієї мети відіб’ється на добірці форм контролю що до цього модуля, які ми обговоримо нижче.За формою модуль – це інтегрований навчальний процес, складений з різних видів навчання (лекції, практичні, лабораторні, різноманітні види контролю, завдання для самостійної роботи), підібраних з урахуванням їх доцільності для засвоєння даного модуля, які підкорені загальній темі або актуальній науково-технічній проблемі.За принципом модуль відповідає на два запитання: що досліджується і як досліджується. Щодо першого, то модуль забезпечує формування фундаментальних понять, які випливають з теоретичних розробок, спостережень або експерименту, розглядуваних у курсі. Такі фундаментальні поняття створюють базу для системи знань про ті чи інші природні або соціальні явища. З другого боку, матеріал модуля показує, якими методами можна вести дослідження природних та соціальних явищ. Очевидно, що обидві позиції пов’язані між собою, бо тими чи іншими методами можна відкрити нові явища та встановити нові фундаментальні поняття, а використання теоретичних та інструментальних методів не можливе без фундаментальних досліджень. Такі дилеми вирішує викладач, який створює модульний образ курсу керуючись своїм досвідом.За дидактичним забезпеченням модуль потребує чіткого розподілу базового матеріалу на: а) лекційний, б) той що студент буде вивчати самостійно, в) той, що буде вивчатися на практичних або лабораторних заняттях. Перед викладачем постають завдання:– визначити напрямок самостійної роботи студента;– дати студенту необхідні вказівки та поради;– забезпечити незалежне навчання студента у межах програми, коли він користується свободою вибору як матеріалу так і способу засвоєння.Модульна система вимагає перегляду програмного матеріалу та при необхідності об’єднання ряду тем в єдину логічно-замкнену систему. Модульне формування курсу дає можливість перерозподілу часу між окремими темами навчальної дисципліни та є одним з ефективних шляхів інтенсифікації навчального процесу. Велике значення має відповідність кількості виділених модулів до регламенту семестру. Процес виділення модулів великою мірою пов’язаний з досвідом викладача та специфікою курсу.Відокремлюють початкові або базові модулі, що розглядаються на початку курсу, і такі, що є їх продовженням і одночасно основою для наступних модулів. Модулі можуть бути полівалентними, тобто такими, які є базою для двох або більше наступних та моно валентними, як основа для одного наступного модуля. Ми використовуємо змістовий аспект модульного навчання, хоча в реальному процесі форма і зміст модуля об’єднані, синтезовані в єдиний модуль процесу навчання.Організація навчального процесу має бути такою, щоб створити умови, за яких студент не може не діяти самостійно. В психолого-педагогічній літературі самостійна робота визначається як специфічна форма діяльності у процесі навчання. Специфічність такої форми діяльності полягає у зближенні психології мислення та психології навчання.Модульний підхід долає роз’єднаність елементів процесу навчання, об’єднує їх в єдине ціле. Модуль можна розглядати як завершену інформаційно-операційну дозу навчального матеріалу. Такий підхід вимагає інтенсифікації процесу навчання через активізацію самостійної роботи студентів. Викладач бере участь у самостійній роботі, в структурі якої є три елементи: завдання-виконання-контроль. Виконання – центральний елемент, який здійснюється безпосередньо і лише студентом в зручний для нього час.Проблема організації та активізації самостійної роботи зводиться до вирішення таких питань:– у бюджеті часу студента потрібно вивільнити достатньо часу для самостійної роботи;– студента потрібно поставити в умови коли у нього з’явиться потреба самостійно опрацювати матеріал.Очевидно, що ефективність самостійної роботи залежить від якості модульної структури курсу, максимально чіткої організації контролю, раціонального планування часу і відповідного матеріально-технічного забезпечення навчального процесу.Викладач має передбачити декілька варіантів завдань, щоб стимулювати здатність творчого вибору студента у роботі. При проведенні контролю не варто допускати захист роботи одночасно декількома студентами. Така практика знижує відповідальність студента за свою роботу.Самостійна робота – це система організації умов, які забезпечують керування навчальною діяльністю студента без викладача, метою чого є формування навичок, вмінь та активних знань, що забезпечать в подальшому творчий підхід до своєї професійної роботи.Мета самостійної роботи двоєдина: формування самостійності як риси особистості та засвоєння знань, умінь та навичок. Під умінням можна розуміти можливість виявляти, виділяти та класифікувати об’єкти за істотними ознаками; зіставляти, аналізувати та узагальнювати інформацію; здійснювати пошук; порівнювати поточне інформаційне уявлення з еталоном, вибирати еталонну гіпотезу і розробляти її; приймати рішення щодо принципів та програм дій; здійснювати дії за програмою та проводити у разі необхідності корекцію цих дій.До самостійної роботи відноситься опрацювання конспектів лекцій, читання і конспектування додаткової літератури, підготовка до виконання лабораторних робіт, самостійне розв’язування задач, підготовка до лекцій, семінарських і практичних занять, підготовка курсових і дипломних робіт, підготовка до колоквіумів, контрольних робіт, екзаменів та інших форм поточного та підсумкового контролю знань.Самостійну роботу слід розглядати, як діяльність студента по оволодінню необхідними для майбутньої професії знаннями, уміннями і навичками; діяльність спонукувану пізнавальними потребами, самостійно організовану для виконання завдань і здійснювану у відсутності викладача, але зорієнтовану ним.Проблема організації і активізації самостійної роботи пов’язана з фактом докорінної переорієнтації учбових годин і створенням банку контрольних завдань для кожного модуля і інформаційно-методичних матеріалів.Для здійснення такої системи навчання викладач повинен розробити методичну документацію, яка дозволить студентові успішно працювати самостійно. Особливість методичних матеріалів у багатоваріантності рекомендацій для студентів. Контроль самостійної роботи при застосуванні переважно діалогових форм вимагає педагогічної майстерності викладача і значного часу. Спілкування із студентами становить суттєвий аспект формування спеціаліста високого рівня, оскільки в процесі обміну думками відбувається засвоєння глибинних постулатів навчальної дисципліни.Всі модулі об’єднуються в календаризований графік навчального процесу, який доводиться до студента в перші дні семестру. При формуванні модуля потрібно визначити його мету, форму, принцип, та дидактичне забезпечення. Мета модуля може бути досить різноманітною. У практичній роботі визначення такої мети відбивається на добірці форм контролю щодо цього модуля. Наприклад, якщо мета модуля інформаційна, то форми контролю мають активізувати процес запам’ятовування.Щодо принципу, то модуль повинен відповідати на два запитання: що? і як? В першому разі матеріал модуля забезпечує формування фундаментальних понять курсу які випливають із спостережень теоретичних розробок або експерименту. Тому при викладенні матеріалу потрібно знайти способи яскравого виділення саме тих понять, які і створять таку базу. У другому випадку матеріал модуля показує, якими методами можна вести дослідження за природними чи соціальними явищами. Очевидно, обидва випадки пов’язані між собою, бо тими чи іншими методами можна відкривати нові явища і встановлювати нові фундаментальні поняття, а використання теоретичних та інструментальних методів в свою чергу не можливе без фундаментальних досліджень. Такі проблеми вирішує викладач, який створює модульний образ курсу, керуючись своїм досвідом.Серед елементів педагогічної системи вищого навчального закладу важливе місце займають контроль знань, вмінь і навичок, а також організація зворотного зв’язку, як засіб управління навчально-виховним процесом. Основними функціями контролю є: повторення і узагальнення навчального матеріалу, позитивна мотивація і стимулювання навчання, виховання студентів, управління навчальною діяльністю та облік знань, умінь і навичок.Повторення буває двох видів: пасивне і активне. Природно, що підготовка до різних контрольних заходів створює умови для закріплення знань і підвищення якості навчання в цілому. Функція оцінки, як відомо не обмежується лише констатацією рівня навченості. Оцінка – важливий засіб позитивної мотивації, стимулювання учня, впливу на особистість студента. Саме під впливом об’єктивного оцінювання у студентів створюється адекватна самооцінка, критичне ставлення до своїх досягнень. Важливе значення має морально-психологічний клімат у студентському колективі.Важливою функцією контролю є управління, тобто забезпечення зворотного зв’язку між викладачем і студентами, одержання викладачем об’єктивної інформації про ступінь засвоєння навчального матеріалу, своєчасне з’ясування недоліків і прогалин у знаннях. Лише за таких умов можливе регулювання і корекція навчально-виховного процесу. Інформація про якість роботи студентів і способи її одержання повинні задовольняти ряду вимог. Важливими принципами контролю є:– плановість, тобто проведення відповідно до навчального плану і графіку навчального процесу;– систематичність – відповідність розкладу (календарному графіку) контролю;– об’єктивність – наукова обґрунтованість оцінювання успіхів і недоліків у навчальній діяльності студентів;– економність – контроль не повинен забирати багато часу у викладачів і студентів, а забезпечувати аналіз роботи і ґрунтовну оцінку за порівняно невеликий строк;– простота – відсутність потреби у складних пристроях, а при використанні технічних засобів, доступність будь-якому викладачеві і студентам;– гласність – полягає перш за все у проведенні відкритих випробувань всіх студентів за одними і тими ж критеріями, рейтинг кожного студента має наочний, порівнюваний характер.Одна з головних тенденцій розвитку вищої освіти – індивідуалізація навчання. Індивідуалізація навчання у вузі повинна забезпечувати розвиток здібностей усіх студентів, змагальність у навчанні, виділення груп сильних і слабких студентів.Задається мінімальний темп засвоєння матеріалу, необхідний для успішного навчання. Студент має можливість певною мірою вибирати методи звіту: контрольні ігри, доповідь на семінарському занятті, захист опорного конспекту, захист реферату, брифінг, фізичні диктанти, захист кросвордів, колоквіум, контрольну роботу, захист навчаючої програми, бесіда з відкритим підручником, тестування, постановка або модернізація лабораторної роботи, постановка лекційних демонстрацій, участь в науково-дослідній роботі (доповідь, стаття, участь в олімпіаді), тощо.Невід’ємною частиною пропонованої системи є рейтингова система оцінки знань. Така система оцінки знань базується на підрахунку загальної суми балів, яку студент отримав за результатами виконання всіх видів навчальної роботи, передбаченої графіком навчального процесу. Названу суму балів прийнято називати індивідуальним кумулятивним індексом студента (ІКІ). Ідея такого індексу передбачає багатоступеневий принцип оцінки роботи студента при поточному контролі знань і оптимальну об’єктивність при підсумковому контролі.Важливою структурною одиницею такої системи оцінок є рейтинговий коефіцієнт, яким підкреслюється вагомість тієї чи іншої форми контролю знань. Немає значення цифра коефіцієнту і взагалі цифровий зміст рейтингової сітки, має значення збалансована система цієї сітки. Обрання форм контролю залежить від специфіки навчальної дисципліни. Остаточний індивідуальний кумулятивний індекс виводиться, як сума всіх поточних за семестр.Викладач при контролі повинен перевірити глибину і міцність знань, вміння логічно мислити, синтезувати знання по окремим темам, правильно користуватися понятійним апаратом.До календаризованого плану навчання входить перелік знань та умінь, які повинен набути студент під час навчання. Навчальний процес повинен стимулювати студента систематично, активно, самостійно поповнювати знання, вміти користуватися науковою літературою, орієнтуватися в потоці інформації з обраної спеціальності, вміти користуватися довідниковою літературою, розвивати навички науково-дослідницької роботи, вміти застосовувати знання на практиці (розв’язок задач, виконання лабораторних досліджень, виконання індивідуальних завдань, курсових і дипломних робіт).Модульно-рейтингова система повинна давати можливість студенту вибирати форми контролю. Всі форми контролю поділяються на варіативні та інваріантні. Варіативні форми контролю дають студенту можливість проявити свої уподобання. Для студентів, які проявляють підвищений інтерес до певних розділів навчальної програми пропонуються завдання підвищеної труднощі, які оцінюються і вищими рейтинговими коефіцієнтами. Такий студент може бути звільнений від частини варіативних завдань.Студент може в індивідуальному темпі працювати над програмним матеріалом, але темп повинен бути не повільнішим,

Актуальність теми дослідження. Кількісна оцінка ефективності керуючого впливу на структурований об’єкт, який зазнає неочікувані втрати або поповнення щодо ознаки, вимірюваної в його одиниць у шкалі відношень, є актуальною для розв’язання управлінських задач будь-якого галузевого спрямування. Постановка проблеми. Існуючі методики оцінки не враховують фактор пересування одиниць об’єкта з одного рівня ознаки на інший, внаслідок чого структурний аналіз результатів впливу є неповним. Подолати цю проблему вдається завдяки застосуванню агрегованих балансових показників міжрівневого пересування одиниць об’єкта. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Запропонована раніше система показників міжрівневого балансу, до яких належать і балансові показники пересування одиниць об’єкта, представляє ці показники як у значеннях рівневої чисельності останніх, так і в значеннях вимірюваної у них ознаки. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Оцінка ефективності впливу через складові балансу, пояснювані міжрівневим пересуванням одиниць об’єкта. Постановка завдання. Сформулювати коефіцієнти ефективності керуючого впливу на структурований об’єкт на основі показників міжрівневого балансу, представлених в агрегатній формі. Виклад основного матеріалу. Структурні зрушення керованого об’єкта пропонується оцінювати абсолютними та середніми балансовими показниками міжрівневого пересування його одиниць, представленого альтернативними його категоріями: прогресивним та регресивним пересуванням. Порівняння між собою цих показників, як складових балансу, що представляють очікувані та не очікувані пересування, дає уявлення про ефективність керуючого впливу на об’єкт у виді однойменного коефіцієнта. Оскільки показники балансу представлені на різних рівнях їх систематизації за критеріями «ступінь агрегування» та «межі руху», то і коефіцієнти ефективності можуть визначатися у відповідних видових категоріях, як рівневі або групові. Висновки відповідно до статті. Запропоновані коефіцієнти дозволяють пояснити ефективність керуючого впливу на структурований об’єкт фактором міжрівневого руху його одиниць.

Узагальнено досвід дослідження форми стовбурів дерев, який дав змогу зробити висновок про переваги математичного моделювання твірної поверхні для аналізу збігу стовбурів. На основі дослідного матеріалу, зібраного в дубових насадженнях Придніпровського правобережного Лісостепу на 17 тимчасових пробних площах, проаналізовано залежність форми стовбурів дуба звичайного (Quercus robur L.) від висоти та діаметра на висоті 1,3 м. За допомогою графічного аналізу та t-тесту середніх значень коефіцієнтів форми Шиффеля на 5 %-му рівні значущості виявлено відмінність у формі стовбурів дуба різних груп діаметрів. За розрядами висот статистично значущої різниці, за характером збігу не встановлено. Виконаний аналіз дав змогу обґрунтувати доцільність моделювання збігу стовбурів дуба звичайного незалежно від висоти, але в межах 3-х груп діаметрів: 20-28 см, 32-40 см та 44-64 см. Як моделі твірної поверхні стовбурів апробовано показниково-степеневі математичні рівняння A. Kozak (1988) і R. Newnham (1992). Підбір параметрів рівнянь виконано для вибірки з 171 модельного дерева в середовищі R за допомогою функції nls − нелінійна мінімізація суми квадратів відхилень. Систематична помилка обох рівнянь виявилася близькою до нуля (0,9-1,7 %), що дало змогу прийняти їх для моделювання твірної поверхні стовбурів різної форми для встановлених груп діаметрів. Розроблені моделі дають змогу прогнозувати діаметри стовбурів дуба на будь-якій висоті зі стандартною помилкою 1,5-3,2 см. Все ж аналіз розподілу залишків математичних моделей засвідчив переваги моделі A. Kozak (1988), яку рекомендовано використовувати надалі для моделювання розмірно-якісної структури стовбурів дуба звичайного.

У статті наведені результати експериментальних вимірювань і досліджень коефіцієнтів відбиття об'єкта циліндричної форми з нанесеним на його основу радіопоглинаючим матеріалом при використанні багаточастотного сигналу. Розглядається зміна коефіцієнтів відбиття в залежності від частоти випромінюваного сигналу в РЛС з суміщеним прийомом.

В роботі розглядається вплив осьового навантаження на долото на форму бурової колони. Визначено, що збільшення даного параметру до критичного значення приведе до деформації бурової колони, що в свою чергу може спричинити аварійну ситуацію. Для визначення критичного значення осьового навантаження було побудовано багатокутник сил, що діють на нижньому кінці бурильної колони, що визначається координатою , що є точrою максимального прогину бурильної колони, та побудовано математичні залежності у вигляді системи диференціальних рівнянь (форма Коші). В середовищі MatLab було розроблено алгоритм визначення заданої координати x, який включає в себе розв’язок системи диференціальних рівнянь методом Рунге-Кутта та побудову інтерполяційного поліному Лагранжа. Побудовано графічні залежності зміни прогину бурильної колони при різних значеннях згинаючого моменту. За результатами обчислень синтезовано емпіричні моделі визначення точки максимального прогину бурильної колони у вигляді полінома 2-го порядку, параметри яких обчислено за методом найменших квадратів. Адекватність моделей перевірено за допомогою коефіцієнта кореляції. Обчислені значення коефіцієнта кореляції є близькими до одиниці, тому можна стверджувати, що запропонована емпірична модель адекватно описує «експериментальні» дані. Було проведено серію машинних експериментів при різних значеннях максимальної степені полінома і визначено, що при степені полінома рівній 3, емпірична модель, яка є функцією f(a, x) з високою точністю описує результати даних.

The most important step in the choice of the parameters of trapezoidal wings is to ensure the design of the change in the circulation on their scope, as close as possible to the distribution of circulation in the elliptic wing as possible, which leads to the minimum value of its inductive resistance at a given value of the lift.Recently, when solving such a problem, the method of forming the main geometric sizes of the wing was distributed in terms of the equality of the so-called forms of trapezoidal () and equal to the elliptic area () wings.This approach turned out to be quite effective in the formation of geometric parameters of the wings of light and medium aircraft.However, for heavy aircraft with a large area of the wing, the plan of which is formed by three and more trapezes, there were difficulties in determining the coefficients of forms, which required the specified models for determining the coefficients of ellipticity () in assessing the effectiveness of heavy aircraft wings with their multivariate modification changes.The use of a refined model of the ellipticity coefficient is made on the examples of evaluating the effectiveness of trapezoidal wings of such heavy aircraft as IL-86, C-5A, IL-76 and An-124-100. It has been established that the wings of IL-76 and C-5A airplanes are the highest ellipticity. An-124-100 domestic aircraft wing is somewhat inferior to them in the magnitude of the ellipticity coefficient, which should be borne in mind when developing subsequent modifications of this aircraft.

Наведено методику аналізу коефіцієнтів ліквідності та фінансової стійкості підприємства на основі форми 1 «Баланс», подано їх коротку характеристику та нормативні значення. Розраховано показники ліквідності та фінансової стійкості лісогосподарських підприємств Волинської області.

Досліджено вплив інгредієнтів промислових викидів на характеристики плодоношення Catalpa bignonioides Walt. Встановлено, що за умов забруднення довкілля викидами трубного заводу та автотранспорту показники плодоношення погіршуються. Коефіцієнт плодоношення знижується, про що свідчить зменшення кількості плодів. До того ж, змінюються розміри та форма плодів

Мета. Розробка моделі оцінки конкурентоспроможності продукції та оцінка відповідно до неї шкільної форми основних вітчизняних виробників. Методика. Під час дослідження використано методи рейтингових оцінок та комплексної оцінки конкурентоспроможності підприємства. Результати. Модель оцінки конкурентоспроможності швейних товарів представляє собою дерево показників, на нульовому рівні якого розташовується показник конкурентоспроможності продукції (К), на першому − перебувають: комплексний показник нормативних вимог (Кнв), комплексний показник якості товару (Кя), комплексний економічний показник (Ке) і комплексний показник, що характеризує можливості підприємства на ринку (Кп). Алгоритм оцінки конкурентоспроможності шкільної форми включає: оцінку відповідності товарів-конкурентів нормативним вимогам та іншим обов'язковим вимогам, що задаються нормативними документами; обчислення комплексного показника якості на основі ранжування характеристик товарів, яке здійснюють експерти; визначення комплексного економічного показника; розрахунок комплексного показника можливостей підприємства з відповідними одиничними та комплексними показниками; оцінка рівня конкурентоспроможності шкільної форми основних вітчизняних виробників.Для оцінки конкурентоспроможності шкільної форми у відповідності із моделлю конкурентоспроможності та послідовністю визначення було розроблено і обґрунтовано пропозиції з визначення: важливості показників швейних товарів (визначення коефіцієнтів вагомості відповідних параметрів при оцінці конкурентоспроможності); якості товару (визначення порядку і правил кількісної оцінки якості на основі параметрів, що характеризують використання шкільної форми за призначенням, і в процесі експлуатації); витрат на придбання та експлуатацію шкільної форми; організаційних показників ринкової стабільності підприємства; конкурентоспроможності шкільної форми. В результаті застосування розглянутих пропозицій і оцінки рівня конкурентоспроможності шкільної форми були проведені розрахунки стосовно продукції ТОВ «Хмельничанка», ТМ «Мілана», ПрАТ Швейне підприємство «Юність» і Виробничо-комерційної фірми «Велма». Проведені дослідження свідчать про те, що найбільш конкурентоспроможною продукцією на ринку шкільної форми і кращою на даний момент часу є продукція ПрАТ Швейне підприємство «Юність». Практична значимість. Запропонована модель оцінки конкурентоспроможності шкільного одягу, заснована на задоволенні нормативних вимог якості продукції, економічних характеристиках товару та ринкової стабільності фірми, що дозволить її вітчизняним виробникам більш ефективно управляти конкурентоспроможністю.

Мета. Оцінити хімічний склад цибулин нових форм цибулі шалот та виділити форми з високими стабільними параметрами вмісту поживних речовин. Методи. Польові, лабораторні, розрахунково-аналітичні. Одержано експериментальні дані обробляли методом дисперсійного аналізу за Б.О. Доспєховим (Dospekhov B. A., 1985). Ступінь мінливості ознак цибулі шалот визначали за коефіцієнтом варіації, гомеостатичність (НОМ) – за В.В. Хангільдіним (Khangildin V. V.). Об’єктом досліджень були 20 форм цибулі шалот гібридного походження.. Стандарт сорт – Ліра. Результати. Наведено результати оцінки 20 форм цибулі шалот гібридного походження за вмістом поживних речовин у цибулинах. Виділено зразок Д-47, який здатний підтримувати стабільні високі параметри вмісту у цибулинах сухої речовини – 22,05 % (HOM=10,97), загального цукру – 16,59 % (HOM=2,15), сахарози – 15,12 % (HOM=2,30) і аскорбінової кислоти – 6,24 мг/100 г (HOM=0,32) та Д-81 з вмістом сухої речовини – 19,85 % (HOM=6,05), загального цукру – 13,88 % (HOM=4,25), сахарози – 11,81 % (HOM=1,57) і аскорбінової кислоти – 6,00 мг/100 г (HOM=0,56). Виділено два зразки (Д-106, Д-50), які істотно перевищують стандарт за вмістом сухої речовини відповідно (22,00 і 22,41 %), загального цукру (14,61 і 14,05 %) і сахарози (12,65 і 11,73 %), відзначаються стабільністю накопичення означених речовин за роками (V = 3,67 та 9,12 %) і високою гомеостатичністю (HOM=1,54 та 6,52). Установлено, що генотипова мінливість зразків за вмістом сухої речовини і загального цукру має незначний рівень відповідно (V = 8,40 % і V = 9,04 %), вмістом сахарози і аскорбінової кислоти – середній (V = 13,82 %) і моноцукрів – значний (V = 20,75 %). Найбільш залежним від мінливих умов вирощування у досліджуваних зразків є накопичення моноцукрів (V = 2,94...49,6 %) і аскорбінової кислоти (2,69...29,50 %), менш залежним – накопичення загального цукру (V = 1,00...15,08 %) і сухої речовини (V = 0,91..17,77 %). Висновки. Таким чином, проведені дослідження з визначення вмісту поживних речовин у цибулинах зразків цибулі шалот гібридного походження дозволили виділити перспективні форми для використання у селекційних програмах. Виділено: за стабільністю, гомеостатичністю і поживною цінністю зразки Д-47 та Д-81 (суха речовина, загальний цукор, сахароза та аскорбінова кислота) і зразки Д-106 та Д-50 (суха речовина, загальний цукор і сахароза).

Представлено результати експериментальних досліджень характеристик мікро-дифузійних стабілізаторних пальникових пристроїв при спалюванні газоподібного палива в умовах зменшення вмісту кисню у повітряному потоці. В результаті випробувань встановлено залежність втрат тиску в пальнику від конструктивних та режимних факторів. Опір пальника залежить від форми стабілізатора, коефіцієнту затінення стабілізаторної решітки і швидкості повітряного потоку. Втрати тиску збільшуються при підвищенні швидкості повітряного потоку і коефіцієнту затінення. При горінні палива додаються гідравлічні втрати від виділення тепла к камері згоряння. Одержано відповідні залежності, які дозволяють виконувати попередні розрахунки гідравлічних характеристик пальникових пристроїв стабілізаторного типу у разі відсутності змішувача вторинного повітря. У випадку роботи стабілізаторного пальника на режимах вторинного підігріву продуктів згоряння основної камери після їх охолодження в спеціальному охолоджувачі встановлено, що при збільшенні долі баласту в продуктах згоряння основної камери сталість горіння у вторинній камері на режимах «багатого» зриву погіршується, тобто значення мінімального коефіцієнту надлишку повітря збільшується. Стале горіння в стабілізаторному пальниковому пристрої забезпечується до зменшення вмісту кисню в окислювачі до 15 %.

Сучасне ракетне озброєння часто оснащуються радіолокаційними головками самонаведення. Носові діелектричні обтічники, що закривають антенні системи (АС) радіолокаційних головок самонаведення сучасного ракетного озброєння, суттєво впливають на їх основні радіотехнічні характеристики. Цей вплив виражається у зниженні рівня головного максимуму діаграми спрямованості (ДС) (зниженні коефіцієнту підсилення антени), запливанні нулів ДС, а також у відхиленні її максимуму. У зв'язку з цим актуальності набуває питання оцінки негативного впливу обтічника з метою його врахування при проектуванні головок самонаведення та розробки бойових алгоритмів наведення керованої ракетної зброї. Одними з найбільш технологічних у виготовленні є обтічники пірамідальної форми, які можуть розглядатися як перспективні для гіперзвукового ракетного озброєння. У статті представлені результати розрахунку характеристик випромінювання апертурних антен, розташованих під носовими діелектричними обтічниками зазначеного типу. Для вирішення вказаної задачі використаний розроблений раніше в Харківському національному університеті Повітряних Сил метод розрахунку поля випромінюючої апертури у присутності довільної системи розсіювачів (зокрема обтічника). Метод може бути використаний для обтічників інших типів та форм. Розглянуто три типи пірамідальних носових обтічників, що відрізняються кількістю граней. Базуючись на отриманих результатах розрахунків надані рекомендації щодо вибору оптимальних товщин стінок обтічників. Оцінені похибки визначення кутових координат цілей, що вносять розглянуті обтічники при різних кутах сканування головок самонаведення.

Викладено способи модифікації кривої Безьє та параметричної кубічної кривої для можливості точного локального впливу на форму кривої,, що моделюється. Криву Безьє запропоновано модифікувати шляхом введення вагових коефіцієнтів вершин характеристичної лама

Досліджено вплив застосування добрив на показники якості ґрунту. У результаті експерименту (2005–2009 рр.) встановлено, що при внесенні хімічних речовин у ґрунт урожайність сільськогосподарських культур збільшується. Рухомі форми мікроелементів накопичуються; показники, що зумов люють обмінні процеси у ґрунті, зменшуються. Спостерігаються тенденції до окислення та токсичності орного шару земельної ділянки. Оцінено якість земельної ділянки за 100-бальною шкалою з урахуванням поправкового коефіцієнта на показник рН сольовий для Лісостепу – 0,96. За результатами якість знижена на 9,3 %.

Актуальність теми дослідження. Балансові показники міжрівневого пересування одиниць керованого структурованого об’єкта забезпечують всебічну кількісну оцінку наслідків керуючого впливу на об’єкт щодо ознаки, вимірюваної у шкалі відношень. Постановка проблеми. Неагреговані балансові показники, запропоновані до цього для характеристики міжрівневого пересування, унеможливлюють подібну оцінку. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Обчислення неагрегованих балансових показників міжрівневого пересування відбувається через значення чисельності рухомих одиниць об’єкта. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Оцінка наслідків керуючого впливу на структурований об’єкт, виконувана у значеннях вимірюваної ознаки і пояснювана міжрівневим пересуванням одиниць цього об’єкта. Постановка завдання. Сформулювати балансові показники пересування в системі показників міжрівневого балансу шляхом формулювання правил їх обчислення в агрегатній формі. Виклад основного матеріалу. Агреговані балансові показники міжрівневого пересування формулюються на основі його канонічної форми – міжрівневого заміщення, що дозволяє всебічно охарактеризувати наслідки керуючого впливу на об’єкт на різних рівнях їх систематизації. Результат такої систематизації – абсолютні та середні показники сальдо пересування і рівневого обороту, відносне сальдо пересування, коефіцієнти структури рівневого приросту й рівневого обороту, ефективність пересування, визначені в різних видових категоріях за критеріями «ступінь агрегування» та «межі руху». Вони сформульовані через сукупні значення ознаки, вимірюваної на тому чи іншому рівні у рухомих одиниць об’єкта, представлених у категоріях міжрівневого пересування «прибуття» і «вибуття». Висновки відповідно до статті. Запропоновані балансові показники міжрівневого пересування мають важливе значення для оцінки наслідків та ефективності керуючого впливу на структурований об’єкт.

Досліджено широкий комплекс морфологічних ознак яєць курей вихідної материнської форми, нащадків першого-другого поколінь, створеної синтетичної популяції у ході проведення досліджень з вивчення ефективності схрещування півнів імпортних м'ясних кросів із м'ясо-яєчними самками вітчизняної селекції. Якісні показники яєць у кількості 30 штук від кожної генотипової групи курей визначали у віці 30 тижнів. У курей вихідної материнської форми такі ознаки як маса яєць, діаметри яєць та жовтку, висота жовтку, маса та відносна доля жовтку були вірогідно більшими як порівняти з нащадками першої генерації. Тоді як, у гібридів першого покоління висота білка, індекс білка та його маса характеризувалися вищими значеннями за порівняння з курми вихідної материнської форми. У нащадків другого покоління, батьками яких були півні кросу „Кобб-500”, маса яєць та білка були більшими за порівняння з ровесницями, для отримання яких використовували самців кросу „Росс-308”. У м'ясо-яєчних курей вихідної форми індекс форми більший на 2,11-2,86 % (P>0,95-0,99) порівняно з гібридами F2. Маса яєць, їх довжина та ширина, індекс форми характеризувалися слабкою мінливістю (2,46-9,06 %) й у нащадків F2, у більшості випадків, були більшими, ніж у м'ясо-яєчних курей вітчизняної селекції. За висотою й індексу білка значної відмінності між птицею різних груп F2 не встановлено. За масою жовтку вірогідної різниці між курми різного генезису F2 не досягнуто. На масу жовтку генотип вплинув на 12,96 % (P<0,001). Якісні показники жовтку мали слабкі коефіцієнти мінливості (3,26-10,01 %) й у гібридних курей F2 були дещо більшими, ніж у м’ясо-яєчних субпопуляції „К”. У м'ясо-яєчної птиці вихідної материнської форми маса шкаралупи більша на 0,47-0,59 г (P>0,99-0,999) порівняно з потомками другого покоління. У курей створеної синтетичної популяції більша маса яєць визначила відповідно і вищі значення деяких морфологічних ознак. Відмічено вірогідні відмінності з птицею інших генотипових груп за подовжнім діаметром яєць, індексом форми, абсолютною масою білка, індексом жовтку, масою жовтку, долею шкаралупи.

В роботі, базуючись на отриманих раніше результатах модального аналізу вільних поперечних коливань горизонтально орієнтованої циліндричної оболонки, яка підсилена зсередини стрингерами, виконано оцінку впливу частот і форм власних коливань на напружено-деформований стан для великого числа мод. Для визначення значень напружень при виникненні власних поперечних коливань застосовували метод скінченних елементів. Скінченноелементну модель тонкостінного підсиленого циліндра створювали в декартовій системі координат. Початок координат розміщений у центрі торця циліндра, у площині YZ. Побудову циліндра виконували вздовж осі X. Для побудови скінченно-елементної моделі оболонки використовували чотиривузловий елемент SHELL181, що характеризується шістьма ступенями свободи в кожному із вузлів. При скінченно-елементному моделюванні стрингерів використали лінійний двовузловий просторовий балко-вий елемент BEAM 188 з шістьма ступенями свободи у кожному вузлі. Дані елементи придатні для лінійних, а також нелінійних задач з великими поворотами і (або) великими деформаціями. Геометричні параметри скінченоелементної моделі аналогічні І ступені ракети-носія, відповідно довжина циліндра – 6,3 м, діаметр – 1,8 м, товщина стінки – 0,0015 м. Для підсилення моделі використовували стрингери ПР109-4 і ПР109-12, які розташовували на внутрішній поверхні оболонки симетрично та з постійним кроком, відпо-відно до реальної конструкції. Оболонці та стрингерам надано фізико-механічні характеристики, прита-манні матеріалу Д16АТ, зокрема модуль Юнга E = 7.2´105 МПа; коефіцієнт Пуассона n = 0,3; ρ= 2,7.104 Н/м3. Досліджували характер зміни напружень при збільшенні частот власних коливань та визначали особливості розподілу. Визначали числові значення нормальних і дотичних напружень. Встановлено, що зі збільшенням частоти власних коливань відбувається зниження нормальних та дотичних напружень. Виявлено криволінійну характерність зміни напружень. Показано, що при другій формі коливань значення напружень внаслідок осесиметричності оболонки аналогічні першій формі. Обчислені значення дотичних напружень перевищують границю плинності матеріалу Д16АТ.

Метою дослідження був пошук маркерних ознак, які ідентифікують дерева, та взаємозв’язків морфолого-анатомічних показників хвої дерев сосни звичайної (Pinus sylvestris L.) на основі вивчення мінливості ознак у насадженні ДП «Тростянецьке лісове господарство» Сумської області. Гілки з хвоєю заготовлено із середньої частини крони 31 дерева в умовах свіжого субору. Визначення зв’язків між показниками здійснено кореляційним, графічним і регресійним методами аналізу. Виявлено, що амплітуда варіювання довжини дворічної хвої була на 18 % більшою, ніж однорічної. Коефіцієнти варіації більшості морфолого-анатомічних показників дерев відповідають низькому та середньому рівням ендогенної мінливості, підвищеним рівень мінливості є лише для показника відстані між провідними пучками в центральному циліндрі. До морфолого-анатомічних ознак хвої, які диференціюють дерева, належать: довжина хвої, площу її поперечного перерізу, ширина хвої, ширина центрального циліндра та кількість смоляних каналів. Зроблено припущення про можливість використання маркером мікропопуляційного рівня співвідношення індексу форми центрального циліндра та індексу форми поперечного перерізу хвої. Ключові слова: Pinus sylvestris L., параметри хвої, пагони, центральний циліндр, маркерні ознаки, смоляні канали.

Розглянуто питання оцінювання декоративності мохоподібних для потреб садово-паркового мистецтва. Проаналізовано наявні методи оцінювання декоративності рослин. На основі методу Котєлової-Виноградової розроблено оригінальну методику комплексного декоративного оцінювання бріофітів. Виділено складові елементи загального оцінювання декоративності кожного бріофіта (декоративність форми росту, забарвлення вегетативної частини, текстура поверхні вегетативної частини, декоративність вегетативної частини у сухому стані, декоративність генеративних органів) та встановлено відповідні коефіцієнти їх значущості. Внаслідок комплексного декоративного оцінювання бріофлори Києва, за розробленою методикою, встановлено, що зі 128 виявлених видів мохоподібних – представники 60 є досить декоративними видами, 52 – задовільно декоративними, 14 – високодекоративними, 2 – низькодекоративними. Розроблену методику комплексного декоративного оцінювання можна застосовувати для оцінювання декоративності інших представників мохоподібних.

У роботі проведено аналіз експериментальних досліджень конденсації робочих речовин всередині мініканалів із літературних джерел. Наведено залежності коефіцієнтів тепловіддачі від масового паровмісту за різними масовими швидкостями та тепловими потоками. Показано вплив на тепловіддачу геометричних форм та розмірів мініканалів.

Досліджено державні та приватні джерела фінансування закладів вищої освіти. Проведено порівняльний аналіз, виявлено позитивні та негативні сторони кошторисного та нормативно-подушового фінансування закладів вищої освіти. Ідентифіковані та охарактеризовані проблеми диференціації форм фінансового забезпечення діяльності закладів вищої освіти в сучасних умовах. Визначено критерії оцінювання ефективності бюджетних витрат на вищу освіту. Запропоновано запровадження коригуючих коефіцієнтів нормативно-подушного фінансування закладів вищої освіти. Обґрунтовано необхідність стимулювання банківських установ щодо надання пільгового кредитування громадян на здобуття вищої освіти.

Важливим розділом інвестиційних розрахунків є аналіз чутливості, який дозволяє упорядкувати вихідні параметри проекту за впливом їх змін на зміни показників ефективності проекту. Загальновживаним інструментом аналізу чутливості є spider-діаграма – сукупність графіків в спільній системі координат. Цей метод аналізу чутливості є суто графічним. Він надає наочне уявлення про наближену якісну картину чутливості, залишаючи дослідників без відповідних кількісних оцінок і аналітичних конструкцій. В даній статті проблема аналізу чутливості інвестиційного проекту ВЕС вирішується шляхом побудови і дослідження відповідної економіко-математичної моделі. Модель складається з системи рівнянь, що відображає прямі і опосередковані зв’язки між початковими параметрами і показниками інвестиційного проекту ВЕС. Далі, система рівнянь згортається до функції всіх представлених параметрів, до якої застосовуються формули розрахунку коефіцієнтів еластичності. В статті представлено формули розрахунку параметрів математичної моделі коефіцієнтів еластичності чистої приведеної вартості інвестиційного проекту ВЕС і подано результати розрахунків коефіцієнтів еластичності інвестиційного проекту ВЕС. Наявність в явній формі розв’язку економіко-математичної моделі дозволило отримати явні формули для коефіцієнтів еластичності і виконати всебічне математичне дослідження проблеми. Аналіз результатів експериментальних розрахунків коефіцієнтів еластичності показав, що економічна ефективність інвестиційного проекту ВЕС найбільш чутлива до змін КВВП і тарифу на електроенергію ВЕС, а зі збільшенням норми дисконтування грошових потоків чутливість проекту до зміни первісних параметрів збільшується (за абсолютним значенням). Представлені результати розрахунків продемонстрували ефективність застосування коефіцієнтів еластичності як для класичного, так і для нестандартного аналізу чутливості інвестиційних проектів ВЕС. Бібл. 6, табл. 5, рис. 3.

У роботі тривимірний напружений стан порожнистого, безмежного вздовж осі пружного циліндра, що містить множинні внутрішні тонкі податливі включення чисельно моделюється модифікованим методом граничних інтегральних рівнянь. З цією метою гіперсингулярні інтеграли на поверхнях включень подаються у формі, в якій поведінка розв’язку поблизу їх контурів враховується неявно. Ця модифікація дозволяє уніфікувати дискретизацію рівнянь методом колокацій, а також безпосередньо визначити коефіцієнти інтенсивності напружень на контурах серединних поверхонь включень. Отримано числові розв’язки задачі взаємодії двох кругових податливих включень, серединна поверхня яких лежить в одній площині з віссю порожнистого циліндра, що перебуває під дією внутрішнього тиску.

Мета дослідження – вивчити вплив супутніх Лайм-бореліозу (ЛБ), лямбліозу та їх поєднання на перебіг туберкульозу за виділенням мікобактерій і поширенням патологічного процесу в легенях. Пацієнти і методи. Спостерігали 99 хворих на легеневий туберкульоз, які протягом 2015-2017 рр. перебували на стаціонарному лікуванні в Тернопільському обласному протитуберкульозному диспансері. Вплив супутнього ЛБ, лямбліозу та їх поєднання на перебіг туберкульозу вивчали за наявністю мікобактерій у харкотинні та клініко-рентгенологічними даними. M. tuberculosis виявляли на підставі мікроскопії мазка мокроти, посіву її на живильні середовища і GeneXpert/RIF дослідження. Рентгенологічну картину в легенях оцінювали за допомогою рентгенографії і комп’ютерної томографії органів грудної порожнини. ЛБ діагностували на підставі серологічного дослідження імуноферментним методом на наявність антитіл до антигенів комплексу B. burgdorferi sensu lato з використанням тест-систем компанії Euroimmun AG (Німеччина). Лямблії виявляли методом триразової паразитоскопії калу після попередньої підготовки пацієнтів (прийом жовчогінного чаю). Статистичне опрацювання показників проводили з визначенням критерію Стьюдента (t) і непараметричного U-критерію Манна-Уїтні. Аналіз взаємозв’язку двох ознак проводили за даними коефіцієнту кореляції Пірсона (r) і коефіцієнту рангової кореляції Спірмена (R). Результати. Вогнищевий, інфільтративний та дисемінований процеси туберкульозу значно частіше спостерігалися у пацієнтів з виділенням мікобактерій (p<0,01-0,001). Частота виділення мікобактерій була найнижчою у пацієнтів без лямбліозу та ЛБ – у 54,8 %, найвищою – у хворих із супутнім лямбліозом – у 81,3 % осіб (p<0,01). Виявили прямий дуже сильний кореляційний зв’язок (r=0,940, p˂0,05) між дисемінованою формою ТБ і наявністю супутнього ЛБ у групі з ЛБ і у групі, де ЛБ поєднувався з лямбліозом. Сильний кореляційний зв’язок (r=0,817, p˂0,05) виявили між інфільтративною формою ТБ і наявністю супутнього ЛБ у групі з ЛБ і у групі з поєднанням ЛБ і лямбліозу. Водночас між інфільтративною формою ТБ і наявністю супутнього лямбліозу виявили помірний кореляційний зв’язок (r=0,379, p˂0,05). Відзначено тенденцію щодо частішого виділення мікобактерій у хворих з дисемінованою та інфільтративною формами ТБ з супутніми ЛБ і лямбліозом. Висновки. Серед наявних форм ТБ легень у пацієнтів переважали інфільтративна та дисемінована. Частота виділення мікобактерій була найвищою у хворих на ТБ легень у поєднанні з супутнім лямбліозом (p˂0,05). Дисемінована форма ТБ легень у пацієнтів була взаємопов’язана з наявністю супутнього ЛБ за сильним статистично значимим кореляційним зв’язком (r=0,940, p˂0,05).