Journal articles on the topic 'Коефіцієнт позитивного впливу'

Ця стаття присвячена розгляду основних технічних параметрів акустичних засобів та географічних факторів місцевості на дальність знімання мовної інформації при вирішенні прикладних завдань захисту об'єктів критичної інфраструктури від терористичних актів. Спочатку дано характеристика основних технічних параметрів акустичних засобів знімання мовної інформації. Показано, що Основними технічними параметрами акустичних засобів знімання мовної інформації є чутливість мікрофона, його спрямованість, робоча смуга частот і коефіцієнт розпізнавання. Потім розглянути поняття енергетичної дальності виявлення акустичних сигналів. Показано, що під енергетичною дальністю дії акустичного засобу розуміється найбільше розрахункове значення дистанції, що забезпечує рівність енергетичного потенціалу акустичного засобу та закономірності спаду інтенсивності розповсюджується акустичної хвилі. Після чого проаналізовано геометрична дальність виявлення акустичних сигналів, з урахуванням рельєфу місцевості навколо об'єкту критичної інфраструктури. Показано, що геометрична дальність виявлення акустичних сигналів буде визначатися геометричній дальністю видимого горизонту з урахуванням позитивного і негативного рельєфу місцевості, наявністю житлових масивів, лісів та водойм, а також станом підстилаючої поверхні навколо об'єкту критичної інфраструктури в напрямку, який визначається розворотом акустичного пристрою. Потім розглянуто очікувана дальність знімання мовної інформації, як результат співвідношення енергетичної і геометричній діяльностей виявлення акустичних сигналів. Показано, що очікувана дальність знімання мовної інформації визначається як добуток енергетичної дальності виявлення акустичних сигналів на значення коефіцієнта впливу середовища в приземних шарах атмосфери. Якщо отриманий результат перевищує значення геометричної дальності виявлення акустичного сигналу, то за значення очікуваної дальності приймається геометрична дальність виявлення.

Мета. З використанням методу «пересіву» гібридних популяцій гороху овочевого, дослідити вплив добору у пізніх поколінняхF6 і F7 на мінливість ознаки «кількість насінин на рослині». Методи: загальнонаукові – аналіз й узагальнення наукових положень; планування – розроблення методики та технології дослідів; польові – закладання дослідів, фенологічні спостереження, морфологічнийопис рослин; лабораторні – біометричні виміри, структурний аналіз селекційного матеріалу, варіаційно-статистичні – встановлення закономірностей мінливості та вірогідності одержаних результатів. Результати. Розроблено методику дослідження впливу добору за ознакою «кількість насінин на рослині». Показано результати добору із гібридних популяцій гороху овочевого Pisum sativum L. пізніх поколінь F6 та F7, комбінації схрещування Stop/Trinket. Встановлено рівень ознаки популяції F6, отриманої шляхом пересіву, без добору. Визначено параметри мінливості ознаки цієї популяції, а також рівень мінливості батьківських сортів Stop та Trinket. Проведено порівняльний аналіз показника ознаки популяції до середнього значення батьків та до кращого із них, що нівелює вплив ґрунтово-кліматичних факторів зовнішнього середовища. Шляхом аналогічних порівнянь доведено вплив добору на ознаку популяції F7, одержаної за результатами першого добору. Зафіксовано позитивний результат – перевагу досліджуваної ознаки у порівнянні до середнього батьків, до кращого з них, а також і до популяції до проведення добору. Доведено ефективність проведення дворазового добору у покращенні ознаки (збільшення кількості насінин на рослині та зменшення мінливості) в кінцевій популяції, F9. Висновки. Таким чином, за результатами дворазового добору за ознакою «кількість насінин на рослині» у пізніх гібридних популяціях F6 та F7 досягнуто позитивного результату. Остаточна популяція F9 переважала середнє батьків на 33,5%, кращого з них – на 13,2%. Вона виявилася найбільш однорідною (вирівняною). Коефіцієнт варіації зменшився у порівнянні з популяцією до проведення добору (F6) на 28,9%, до популяції F7 (результат першого добору) – на 19,7%, а також і до кожного із батьків – на 6,5 та 9,6%, відповідно. Тому, у селекції за цією, однією з найбільш мінливих ознак продуктивності гороху овочевого, доцільно використовувати метод пересіву. Для досягнення селекційного ефекту, тобто отримання високоврожайного та більш стійкого вихідного матеріалу, достатньо одного, або максимум двох доборів у популяціях пізніх поколінь з підвищеною гомозиготністю.

Відновлення зношених деталей сільськогосподарської ґрунтообробної техніки є технічно та еко-номічно обґрунтованим, тому що дає змогу суттєво скоротити час простою, а також підвищити якість ремонту та позитивно впливати на показники надійності цих машин. Метою цього дослі-дження є забезпечення підвищення довговічності оброблювальної поверхні деталей при вібраційній обробці. У статті показано вплив тертя на нерівномірність деформування в шарах деформованого матеріалу. Обґрунтовано доцільність проведення відновлення деталей ґрунтообробних машин більш ефективними технологіями, а саме пластичним деформуванням. Виконані дослідження процесу деформаційного зміцнення оброблювального матеріалу деталі сільськогосподарських ґрунтооброб-них машин, що працюють в умовах підвищеного абразивного зношування, на основі теорії дислокацій. Показано вплив дислокацій на утворення внутрішніх напружень та зміцнення поверхневого шару оброблюваної деталі. Встановлено, що тертя, яке відбувається під час відновлення, сприяє поверхневій деформації в шарі деформованого матеріалу деталі. Встановлено, що при здійсненні об-робкою тиском змінювання властивостей обробленого шару деталі залежить від ступеня деформа-ції. Визначено, що сила тертя, яка виникає при обробці відновлюваної деталі, залежить від її мате-ріалу. Наведена залежність з визначення сили контактного тертя між поверхнями інструменту для обробки та деталі, що обробляється. Запропоновано розрахунки з визначення дотичних напружень, що діють на контактних поверхнях тертя. Встановлена математична величина контактного тертя. Наведені значення коефіцієнта тертя при звичайному та вібраційному деформуванні відновлюваної деталі. Визначено, що найменше значення коефіцієнта тертя має місце при амплітуді коливань 0,5 мм. Також теоретичні дослідження свідчать, що при вібраційній обробці коефіцієнт тертя зни-жується у 2,5 раза. Зниження коефіцієнта тертя сприяє зміцненню поверхні деталі, що обробляється.

The article investigates the place of indicators of financial stability of joint stock companies in the system of assessing the state of their financial security. The aim of the work is to analyze the main financial sustainability coefficients of the leading engineering joint stock companies in Ukraine, namely: solvency ratio, financing coefficient, the ratio of own working capital, and the coefficient of maneuverability of equity capital. For the purpose of the study, an indicator method for assessing the financial security of corporate structures has been used. The research objects were PJSC "Motor Sich", PJSC "Sumy Machine Building Scientific and Production Association", PJSC "Turboatom", PJSC "SKF Ukraine", PJSC "Berdychiv Machine-Building Plant" Progress ", PJSC" Electrothermometry ", PJSC" Kharkiv Tractor Plant ". As a result of the calculations, the relevant threats and the dominant financial security of the investigated joint stock companies in the context of their financial sustainability are identified. Possibility of identifying dominant companies and threats to financial security by joint stock companies will facilitate the timely application of adequate tools for minimizing the impact of threats or maximizing the factors of positive impact on the efficiency of financial activities of a joint-stock company.У статті досліджено місце показників фінансової стійкості акціонерних товариств у системі оцінювання стану їх фінансової безпеки. Метою роботи є проведення аналізу основних коефіцієнтів фінансової стійкості провідних машинобудівних акціонерних товариств в Україні, а саме: коефіцієнта платоспроможності, коефіцієнта фінансування, коефіцієнта забезпеченості власними оборотними коштами, коефіцієнта маневреності власного капіталу. З метою дослідження використано індикаторний метод оцінювання стану фінансової безпеки корпоративних структур. Об’єктами дослідження стали ПАТ “Мотор Січ”, ПАТ “Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання”, ПАТ “Турбоатом”, ПАТ “СКФ Україна”, ПАТ “Бердичівський машинобудівний завод “Прогрес”, ПАТ “Електротермометрія”, ПАТ “Харківський тракторний завод”. В результаті проведених розрахунків виокремлено релевантні загрози та домінанти фінансової безпеки досліджуваних акціонерних товариств в контексті їх фінансової стійкості. Можливість виявлення акціонерними товариствами домінант та загроз фінансовій безпеці сприятиме своєчасному застосуванню адекватних інструментів щодо мінімізації наслідків впливу загроз або максимізації чинників позитивного впливу на ефективність фінансової діяльності акціонерного товариства.

Мета. Провести дослідження в польових умовах робочого органу у вигляді троса на роторній ґрунтообробній розрихлювально-сепаруючій установці, що підвищує якість обробітку ґрунту та дозволяє контролювати ріст бур’янів. Методи. Визначення коефіцієнта структурності ґрунту, гербологічного моніторинигу бур’янів. Результати. У польових умовах експериментально визначено, що використання гнучкого робочого органу сприяє підрізанню пласта ґрунту, його кришінню в залежності від стану і різновиду. Встановлено, що при зміні швидкості руху установки в нижньому шарі ґрунту спостерігаються незначні середні зміни коефіцієнта структурності ґрунту в порівнянні з контролем. Збільшення швидкості руху експериментальної установки призводить до зменшення коефіцієнта структурності в верхньому і нижньому шарах. Зниження коефіцієнта структурності зі збільшенням глибини обробітку при роботі машини з гнучким елементом пояснюється тим, що при глибині обробітку 0,03 м відбувається вирівнювання поверхні поля, що сприяє збільшенню коефіцієнта структурності. Дослідження впливу використання експериментальної ґрунтообробної установки на засміченість посівів буряку столового показало, зниження загальної засміченості посівів за дворазового обробітку з повтором через 35 днів з використанням гнучкого елементу, яка досягла перед збиранням 95,7%, що на 29% перевищує даний показник, досягнутий без застосування гнучкого робочого органу. Загибель дводольних бур’янів становила 98,5% перед збиранням, що на 13% перевищує результат, отриманий без використання гнучкого робочого органу Висновки. Наявність гнучкого елемента у вигляді троса у складі робочих органів експериментальної установки позитивно впливає на якісні показники обробітку ґрунту. Експериментально доведено, що наявність гнучкого робочого органу у вигляді троса в експериментальній установці забезпечує більш раціональний перерозподіл агрономічно цінних грудочок ґрунту за глибиною оброблюваного шару в порівнянні з контролем. Використання гнучкого елемента у вигляді троса в складі робочих органів роторної ґрунтообробної розрихлювально-сепаруючої установки, дозволяє ефективно контролювати ріст бур’янів без застосування гербіцидів.

У моделі ефективних мас і прямокутних потенціалів, враховуючи взаємодію між електронами, розвинуто квантово-механічну теорію коефіцієнта прозорості, позитивної і від'ємної провідностей моноенергетичного пучка електронів крізь відкриту плоску несиметричну двобар'єрну резонансно-тунельну структуру, яка може слугувати активним елементом квантового каскадного лазера чи квантового каскадного детектора. На прикладі несиметричної двобар'єрної резонансно-тунельної структури встановлено властивості коефіцієнта прозорості і провідності наносистеми залежно від енергії електронів та частоти електромагнітного поля. Показано, як властивості активної провідності можуть бути використані дляекспериментальної оцінки резонансних енергій та резонансних ширин електронних квазістаціонарних станів.

Стаття присвячена дослідженню впливу протеїнового живлення бугайців за їх утримання в ІІІ зоні радіоактивного забруднення на екологічну якість продукції – найдовшого м’язу спини і печінки. Сформовано 2 групи молодняку великої рогатої худоби: І група (контрольна) – у складі основного раціону згодовували зерносуміш № 1 з люпином вузьколистим місцевого виробництва; ІІ група (дослідна) – отримувала зерносуміш №2 з «умовно чистими» кормовими бобами. Підготовку зразків рослинного та тваринного походження для встановлення у їх складі важких металів здійснювали методом сухої мінералізації, аналіз – на атомно-абсорбційному спектрометрі «Квант – 2А». Коефіцієнти переходу (КП) важких металів у ланцюгу „раціон – продукція (м’язова тканина і печінка)” визначали за формулою: КП = Ввмп./Ввмр. х 100, де КП – коефіцієнт переходу; Ввмп – вміст важких металів у продукції тварин, мг/кг; Ввмр – вміст важких металів у добовому раціоні, мг. Використання для відгодівлі бугайців у зоні радіоактивного забруднення зерносуміші №2 (пшениця + овес + кормові боби) замість аналогічної кількості за масою зерносуміші №1 (пшениця + овес + люпин), позитивно позначилося на екологічній якості яловичини, знижуючи в найдовшому м’язі спини концентрацію важких металів. Акумуляція важких металів у найдовшому м’язі спини і печінці піддослідних бугайців була значно нижчою за гранично допустиму концентрацію. Заміна в складі зерносуміші 30% (за масою) люпину на відповідну кількість кормових бобів для молодняку великої рогатої худоби за його відгодівлі у ІІІ зоні радіоактивного забруднення сприяє значно меншому нагромадженню і переходу важких металів у м’язову тканину тварин: Pb – на 49,7% і 0,30% абс., Cd – 25,0 і 0,32, Cu – 8,3 і 0,35 та Zn – на 1,1% і 0,12% абс. відповідно.

Вітчизняні страхові компанії беруть менш активну участь в інвестиційних процесах, а вкладені ними кошти не задовольняють потреб інвестиційного ринку в повному обсязі. Діяльність страхової компанії полягає у проведенні власне страхування і у виконанні нею ролі активного інвестора, що зумовлює специфіку формування внутрішніх джерел його фінансових ресурсів за рахунок доходів, які пов’язані зі страховою та перестраховою діяльністю, доходів від інвестування та розміщення тимчасово вільних коштів, інших доходів. Оскільки величина капіталу страхових компаній визначається, зокрема, величиною зібраних страхових премій, то при її аналізі ми пропонуємо скористатися статистичними методами аналізу часових рядів, які є більш універсальними з тієї точки зору, що дозволяють будувати прогнозні моделі для будь-якого наперед визначеного ступеня точності (рівня довіри). Для оцінювання величини фінансових ресурсів страхових компаній використано методологію множинного кореляційно-регресійного аналізу. Отримано множинне лінійне рівняння регресії, яке виражає залежність величини капіталу страховика від обсягу зібраних страхових премій часткою перестрахування і рівнем страхових виплат. Знайдені коефіцієнти регресії дозволяють визначити вплив наведених факторних ознак на величину капіталу страховика. Методологія динамічних рядів надає можливість на основі обсягів зібраних валових страхових премій за попередні роки визначити інтервальну оцінку прогнозу на наступний рік. Зокрема, побудоване множинне рівняння регресії виражає залежність величини активів страховика від обсягу зібраних страхових премій, частки перестрахування та рівня страхових виплат. З нього випливає, що позитивно на зростання активів страховика впливає величина зібраних страхових премій. Зокрема, збільшення на 1 тис. грн страхових премій без врахування впливу двох інших факторів призводить до зростання активів страховика на 1,24 тис. грн.

Перинатальна гіпоксійно-ішемічна енцефалопатія (ПГІЕ) – актуальна проблема неврології та неонатології. Перспективним для лікування ПГІЕ є неінвазивний інструмент моделювання активності головного мозку – транскраніальна мікрополяризація. Мета – дослідити можливість застосування методу мікрополяризації в комплексному лікуванні пацієнтів з перинатальною гіпоксійно-ішемічною енцефалопатією. Матеріали та методи. У ході дослідження на базі «Неврологічної клініки доктора Яценко» (м. Київ) було обстежено і комплексно проліковано 45 дітей у віці від 2 до 12 років з гіпоксійно-ішемічною енцефалопатією. До групи порівняння, яким проводили базисні лікувально-реабілітаційні заходи, увійшли 15 дітей, до основної – 30, яким на фоні базисної терапії додатково проводили курс мікрополяризації. Транскраніальну мікрополяризацію (ТМП) виконували згідно з розробленими індивідуальними схемами лікування залежно від локалізації патології. Мозкову гемодинаміку дітей з ПГІЕ до і після комплексного лікування з застосуванням методу ТМП аналізували за допомогою транскраніальної доплерографії судин голови. Результати. ТМП зменшувала коефіцієнт асиметрії кровообігу по середніх мозкових артеріях (СМА) на 12,7 %, тоді як у групі порівняння лише на 4,4 %; по передніх мозкових артеріях (ПМА) – на 9,5 %, а у групі порівняння цей показник становив 1,1 %. ТМП вірогідно зменшувала високі середні швидкості кровообігу за цикл (СШК) по базилярній артерії (БА), СМА та ПМА (на 22,0 %, 17,7 % та 7,5 % відповідно); у групі порівняння вірогідної позитивної динаміки відзначено не було. ТМП вірогідно збільшувала низькі СШК по БА, СМА та ПМА (на 28,4 %, 21,9 % та 10,4 % відповідно); статистично вірогідне зростання СШК на 10,1 % було лише по СМА у пацієнтів групи порівняння. Висновки. Отримані дані свідчать про те, що комплексна терапія з використанням транскраніальної мікрополяризації у пацієнтів з ПГІЕ покращує показники мозкової гемодинаміки, а також позитивно впливає на клінічний перебіг захворювання.

Актуальність. Відомо, що фізичні навантаження (ФН) позитивно впливають на організм людини, яка за- ймається руховою активністю, чи пацієнта в процесі реабілітації лише тоді, коли вони є адекватні до функціональних можливостей. На сьогодні актуальною проблемою залишається дозування ФН і моніторинг процесу їх впливу на організм для підвищення рівня здоров’я людей у процесі фізичного виховання, спортивних занять та під час реабілітації хворих. Постала необхідність пошуку критеріїв адекватності ФН, за якими можна було б відслідковувати їх величину й ефективність. Мета статті – з’ясувати критерії адекватності ФН за показниками серцево-судинної системи (ССС) на моделі з граничними ФН. Методи досліджень. Досліджено реакцію на граничні ФН спортсменів високої (ВК) і низької кваліфікації (НК) для з’ясування маркерних показників ССС, за якими спортсмени ВК та НК відрізняються. Вивчено показники центральної гемодинаміки й варіабельності серцевого ритму, проведено статистичну обробку результатів, виявлено кореляційні зв’язки. Результати роботи. Установлено, що за зміною показників ЦГД: ЧСС, серцевого індексу (СІ), хвилинного об’єму крові (ХОК), показниками роботи (РЛШ) і потужності лівого шлуночка (W), швидкості вигнання крові (Ve), коефіцієнта економічності кровообігу (КЕК), індексу Робінсона (ІР) та коефіцієнта витривалості (КВ) можемо діагностувати адекватність реакції організму на ФН, оцінити адаптаційні можливості, функціональні резерви ССС, використовувати для підбору й моніторення величини адекватних ФН, оскільки ці показники в спортсменів ВК нижчі в стані спокою та в період відновлення. Найбільш точними маркерами адекватності реакції організму на впливи екстремальних навантажень виявилися показники ударного об’єму (УО), ударного індексу (УІ) й індексу на- пруження міокарда (ІНМ), оскільки вони по-різному змінювалися в спортсменів ВК та НК і при ФН, і в період відновлення.

У статті проаналізований вплив інсулінотерапії в поєднанні з пероральними цукрознижувальними препаратами (ПЦЗП) на глікемічний контроль і ризик розвитку ішемічної хвороби серця (ІХС), а також на 10-річний ризик смерті від серцево-судинних захворювань у хворих на цукровий діабет (ЦД) 2-го типу. Обстежені 66 хворих на ЦД 2-го типу віком від 39 до 72 років із тривалістю перебігу ЦД 9,1 ± 1,2 року. Ризик розвитку ІХС розраховували за рівнем коефіцієнта атерогенності, а також за індексом SCORE. Установлено, що лікування інсуліном пролонгованої дії в поєднанні із ПЦЗП призводило до вірогідного поліпшення показників вуглеводного обміну, позитивної динаміки ліпідного обміну, зниження мікроальбумінурії, інсулінорезистентності, а також вірогідного зниження ризику розвитку ІХС і 10-річного фатального ризику розвитку серцево-судинних захворювань.

У статті представлено проблему щодо раціонального та збалансованого харчування, яка є одним із важливих завдань сучасності. Багато наукових розробок спрямовано на здоров’я людини, вживаються різні заходи з його покращення, однак існує потреба в роз- ширенні асортименту продукції спеціального призначення. Важливо відзначити, що ово- чеві та ягідні порошки, що є концентратами вихідної сировини, дозволяють збагатити страви необхідними нутрієнтами. Метою даної роботи є дослідження можливості виробництва крафтових макаронних виробів із локальної сировини та дослідження впливу великодисперсних порошків із гливи і томатів на якість макаронних виробів у дозуванні 1…5% до маси борошна. Під час огляду розглянуто продукцію різних торгівельних марок. Проаналізовано, що додавання до складу макаронних виробів гречаної клітковини дозволяє задовольнити потребу організму в клітковині, що сприяє виведенню токсичних речовин і радіонуклідів, покращує метаболізм. Під час проведення дослідження використовували загальноприйняті методи та методики, сировина відповідала вимогам якості й безпеч- ності. Досліджено вплив овочевих порошків різної дисперсності на якість макаронних виробів, спосіб внесення даних порошків. Установлено, що порошки позитивно впливають на міцність, стан поверхні та збереження форми макаронних виробів після варіння. Але для всіх макаронних виробів з овочевими порошками під час варіння характерною є част- кова втрата кольору, який надає їм добавка. Зі збільшенням дозування порошків вироби мають більш гладеньку поверхню, набувають міцності, зменшується кількість мікротрі- щин, покращується скловидність у зломі. Кислотність знаходиться в межах норми. Збільшення дозування овочевих порошків сприяє покращенню варильних властивостей, підвищенню коефіцієнтів збільшення маси та об’єму порівняно з контролем. Очевидно, що із внесенням даних добавок зростає вміст харчових волокон у макаронних виробах, які покращують здатність виробів до набухання. Зроблено висновки, що дозування ово- чевого гливового та томатного порошків під час виробництва макаронних виробів ста- новить 1…3% до маси борошна. Дані порошки позитивно впливають на міцність, стан поверхні та збереження форми макаронних виробів після варіння, колір яких вони набува- ють за умов внесення порошку. Важливо відзначити, що це дає можливість переробляти борошно з підвищеною здатністю до потемніння.

Мета. Провести дослідження жирнокислотного складу та фізико-механічних показників сухих багатокомпонентних сумішей на основі молочних складових. Методи. Визначення жирнокислотного складу проводили методом капілярної газорідинної хроматографії, фізико-механічні показники визначали за стандартизованими методами. Результати. Встановлено, що використання соняшникової олії позитивно впливає на жирнокислотний склад, органолептичні та фізико-механічні показники сухих сумішей. Визначено, що внесення в сухі суміші соняшникової олії 2.5 % призводить до збільшення в них масової частки жиру на 57 %, зменшення гігроскопічності на 7.1 %, зростання насипної щільності на 41.7 % у порівнянні з контрольним зразком без рослинної олії. Відзначено, що доза рослинної олії не впливає на показники розчинності та активної кислотності продукту. Висновки. Встановлено, що внесення рослинної олії у кількості 1.5 % та 2.5 % помітно змінює баланс жирних кислот у сторону поліпшення харчової цінності продукту, про що свідчить співвідношення НЖК (ненасичених) : МНЖК (мононенасичених) : ПНЖК (поліненасичених) жирних кислот. Доза внесення соняшникової олії 1.5 % дозволяє отримати найбільш високий коефіцієнт, який характеризує біологічну ефективність жирів продукту.

Якість насіннєвого матеріалу будь-якої сільськогосподарської культури є основою її врожайності. Враховуючи значну вартість посадкових бульб картоплі, збільшення коефіцієнту розмноження насіння високих генерацій є фактором зниження собівартості посадкового матеріалу. Використання стимулятору росту дозволяє не тільки збільшити вихід насіннєвих бульб з одиниці площі, а і вирішити це екологічно безпечним шляхом. Враховуючи значну кількість рістстимулючих препаратів та їх чутливість до ґрунтово-кліматичних умов у разі застосування, актуальним є проведення широкого спектра зональних досліджень по підбору більш ефективних стимуляторів росту. У дослідженнях, що проводились в Інституті сільського господарства Північного Сходу НААН України, вивчалась біологічна реакція сортів картоплі Скарбниця, Щедрик, Слов'янка на позакореневу обробку посівів регуляторами росту Агрінос Д, Вегестим, РК, Вимпел-К (Агролайт-У) і Гумати (Гуміфілд ВР-18, Фульвітал Плюс). Об´єктом досліджень виступали процеси формування насіннєвої продуктивності картоплі під дією зазначених препаратів. Встановлено, що в умовах північно-східного Лісостепу є позитивний вплив усіх препаратів, що досліджувались, на формування насіннєвої продуктивності. Виявленні особливості реакції сортів на формування складових насіннєвої продуктивності. Середній у сорту вихід насіннєвих бульб був у межах від 40,5 % у сорту Щедрик і до 45,9 % у сорту Скарбниця. Застосування Гуматів у більшості випадків суттєво збільшувало насіннєву продуктивність, але в структурі врожайності їх вага значно поступалася контролю. Слід зазначити, що посадковий матеріал картоплі більшою мірою доцільно розглядати не з точки зору вагових показників, а кількості бульб придатних для висадки. Як показали дослідження, при застосуванні стимуляторів росту фракційний склад під дією препаратів у середньому по досліду збільшувався у бік насіннєвих бульб від 1,7 % (Вимпел–К) до 3,5 % (Агрінос Д) та у крупної фракції – від 1,5 % (Агрінос Д) до 5,3 % (Гумати). У розрізі сортів більшу прибавку насіннєвих бульб сформували посіви, які були оброблені Гуматами. Сортом, який позитивно не відреагував на застосування препаратів, був сорт Слов’янка. Максимальне збільшення коефіцієнту розмноження у нього відзначалось при обробці Гуматами (2,0), а при застуванні Вимпел–К (Агролайт–У ) рослини зменшили показник виходу насіннєвих бульб відносно контролю. У результаті проведених досліджень закономірно узагальнити, що застосування регуляторів росту в посівах картоплі в умовах північно-східного Лісостепу позитивно впливає на збільшення насіннєвої продуктивності, як у вагових, так і у кількісних параметрах. При застосуванні препаратів виявлена різна реакція сортів на вид препарату. Більш суттєво на формування посадкового матеріалу виявилась система обробки посівів із застосуванням комплексу Гуматів. Меншою мірою на позакореневу обробку посівів регуляторами росту реагував сорт Слов’янка.

Мета. Вивчення впливу систем хімічного та біоло-гічного захисту рослин та водоспоживання сучаснихсортів сої під час вирощування в умовах зрошення.Методи. Дослідження проводили в Інституті зрошу-ваного землеробства НААН на масиві Інгулецької зрошуваної системи з використанням сортів сої Даная,Діона і Святогор. Система захисту рослин від шкідниківта хвороб передбачала три фони: контроль – без засто-сування фунгіцидів та інсектицидів; хімічний – фон;біологічний – фон. Інокуляцію посівного матеріалу про-водили препаратом Оптімайз у день сівби з витратамипрепарату 2,8 л/т. Збирання й облік урожаю здійснювалипрямим комбайнуванням облікової ділянки із викорис-танням комбайну Sampo 130. Результати. Коефіцієнтзволоження у період вегетації сої за роки дослідженьзнаходився в межах 0,11–0,37, що вказує на посушли-вість клімату, такі показники притаманні природній зонінапівпустелі. Більш економно споживали вологу рос-лини сорту Даная, коефіцієнт водоспоживання якогозалежно від системи захисту становив 1546–1672 м3/т.Сорти Діона і Святогор потребували для формування1 т зерна відповідно 1748–1908 та 1732–1890 м3 води.Система захисту рослин підвищує врожайність куль-тури, позитивно впливає на ефективність використаннявологи. Виходячи з розрахунків, найнижчою буласобівартість зерна сорту Даная як за біологічної, такі за хімічної систем захисту та становила відповідно,7395,68 і 7243,10 грн/т. Висновки. Найвищий прибу-ток забезпечує використання сорту сої Даная за сис-теми біологічного захисту, при цьому собівартість зернає найменшою і становить 6675,15 грн/т, собівартістьзерна, отримана на сорті Святогор, за хімічної системизахисту рослин – 6911,52 грн/т та на сорті Діона за хіміч-ної – 7324,50 грн/т. На цих варіантах отримано і найбіль-ший умовно чистий прибуток і рівень рентабельності –13280 і 11520 грн/га та 60% і 55% відповідно.

Виконано порівняння триланкових метробусів різних компонувальних схем за показниками стійкості руху. Показано, що за величиною критичної швидкості руху перевагу слід віддати триланковому метробусу, виконаному за напівпричіпною схемою. Визначені шляхи підвищення критичної швидкості руху метробуса, виконаного за причіпною схемою. Встановлено, що на підвищення поперечної горизонтальної стійкості метробуса позитивно позначається зменшення тиску повітря в шинах передньої осі і збільшення в шинах задньої осі першого причепа (напівпричепа), зсув центра мас причіпних ланок до передньої осі, збільшення коефіцієнтів опору бічному відведенню шин коліс другої осі причепа (напівпричепа), збільшення маси автобуса і першого причепа тощо. Вплив інших параметрів або незначний, або зовсім відсутній.Ключові слова: метробус, автобус, причіп, напівпричіп, рівняння руху, стійкість, швидкість, кути складання, управління.

Регіональний ландшафтний парк «Знесіння» оголошений об’єктом природно-заповідного фонду України ухвалою Львівської обласної Ради народних депутатів від 02 грудня 1993 року №327. Парк створений для збереження і відтворення унікального природно-історичного комплексу гряди Знесіння і прилеглих територій давніх поселень Знесіння і Кривчиць. Територія Парку належить до категорії земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення. Для Парку відведена територія площею 312,10 га. Для регулювання впливу міського оточення і формування єдиного природно-архітектурного ансамблю Парку і прилеглих територій, виділяється охоронна зона площею 473,61 га. Площа Парку разом з охоронною зоною – 785,71 га.В роботі проведено ряд мікологічних досліджень різних ділянок грунту а також вирахувано всі необхідні показники та коефіцієнти для ефективного моніторингу стану ґрунтів. Під час досліджень застосовується споровий препарат на органічній основі. Дослідження проводились у весняний період. Для закріплення ефекту та з метою мінімізації ризику втрати позитивної динаміки, з урахуванням негативних сукцесійних змін, які спостерігались раніше, рекомендується провести впродовж вегетаційного сезону повторну інокуляцію мікоризованим споровим препаратом ґрунту гори Лева в РЛП «Знесіння».

Розглянуто можливості нормалізації аероіонного режиму повітря приміщень без застосування коронних іонізаторів повітря з побічною генерацією озону й оксидів азоту. Наведено результати експериментів по визначенню динаміки концентрацій аероіонів обох полярностей. Показано, що під час роботи стандартного ультразвукового зволожувача повітря за зміни відносної вологості з 38 до 45 % концентрації іонів змінюються наступним чином: n- – з 230 до 560, n+ – з 260 до 410, що можна вважати задовільним. Але під час роботи кондиціонера, та у залежності від часу доби пропорції полярностей аероіонів різні. Це пояснюється як переважною позитивною іонізацією приземного шару повітря у нічний та ранковий час та частково непередбачуваною електризацією полімерних поверхонь (ковролінів, лінолеумів, шпалер тощо). Остання залежить від знаку поверхневого заряду. Отримані дані щодо впливу спліт-системи на аероіонний режим приміщень, відмінні від відомих. Тому зроблено висновок про необхідність ретельних досліджень впливу систем вентиляції, охолодження та кондиціонування повітря, що дозволить визначити перелік та вміст заходів з нормалізації та підтримання на нормативному рівні концентрацій аероіонів обох полярностей. Зроблено висновок про доцільність розроблення і випробування ультразвукового іонізатора повітря з регульованою генерацією як з кількістю, та і за коефіцієнтом полярності аероіонів. Це дозволить не тільки нормалізувати концентрації аероіонів, а і нейтралізувати поверхневі електростатичні заряди обох знаків.

Досліджуються математичні моделі нагрівання матеріалів при дії внутрішніх джерел теплоти. Представлено модель теплопровідності, у якій дія мікрохвильового поля враховується як позитивне внутрішнє джерело теплоти. Визначається, що доцільність одержання аналітичних рішень пов'язана із практичним інтересом до мікрохвильового сушіння. Інформація про розподіл температури в матеріалі важлива для різних технологічних процесів, наприклад, сушіння зерна. Розглядається напівобмежений масив, температура якого в початковий момент часу у всіх точках однакова. Прийнято однокомпонентну модель, відповідно до якої шар розглядається як квазігомогене середовище з ефективними характеристиками. Негативне джерело теплоти враховує частку енергії, обумовлену потоком вологи випаруваної при сушінні матеріалу. Приймається експонентний характер зміни інтенсивності позитивного та негативного джерела по товщині шару. Для рішення рівняння теплопровідності застосований метод інтегрального перетворення Лапласа. Рішення диференціального рівняння теплопровідності з початковими й граничними умовами І роду дозволило одержати формулу для розрахунку температури напівобмеженого масиву, що застосовно для умов, коли температура навколишнього середовища менше температури матеріалу. Ця умова відображає реальний фізичний процес мікрохвильового нагрівання. Аналізуються результати розрахунків температури води та щільного шару зерна пшениці залежно від тривалості дії мікрохвильового поля і його питомої потужності. Показано, що для одержання достовірних результатів важливим показником є значення коефіцієнта корисної дії мікрохвильової камери. Проведені розрахунки вологовмісту й температури шару зерна пшениці для періоду постійної швидкості сушіння. Отримана залежність може застосовуватися при аналізі впливу тривалості нагрівання, вхідної потужності й початкових температур на розподіл температури по товщині шару

Дану роботу присвячено розробці технології соусів з дикорослих та культивованих ягід з йодовмісними добавками, що характеризуються високими органолептичними показниками. Для досягнення поставленої мети необхідно було обґрунтувати вибір ягідної сировини та йодовмісних добавок, розробити технологію виготовлення соусів, провести органолептичну оцінку якості. Дослідження проводились за стандартизованими методиками у лабораторії кафедри харчових технологій хімічного факультету Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара. З позицій хімічного складу обґрунтовано доцільність використання чорниці, калини, обліпих, кизилу та журавлини, так як до складу цих ягід окрім життєво необхідних компонентів, таких як вітаміни та мінерали, входять флавоноїди. Флавоноїди – це біологічно-активні речовини, які здатні регулювати діяльність людського організму, виявляють кардіотонічну та гіпотензивну активності, антиоксидантну, протирадіаційну та спазмолітині дії. Встановлено, що як йодовмісну добавку доцільно використовувати водоростеву сировину, так як до її складу входить значна кількість органічного йоду в легкозасвоюваній формі. Найбільша його кількість міститься у бурих морських водоростях ундарії перистої, фукусі та ламінарії Тому передбачається, що додавання навіть невеликої кількості водоростей, тобто таке яке не відображається на органолептичних показниках, до складу ягідного соусу, дозволить вдовольнити добову потребу людини в йоді, що досить актуально в умовах йододефіциту, до яких належить територія України. Безпосередньо розроблено технологію ягідних соусів з використанням попередньо зазначених видів сировини. Встановлено, що суха подрібнена водоростева сировини потребує попереднього замочування та виявляє неоднакову гігроскопічність залежно від виду. Розроблено технологічні схеми, із зазначенням їх структури та мети функціонування складових частин. Проведено органолептичний аналіз, завдяки якому встановлено, що розроблені ягідні соуси характеризуються звичними для споживача смаковими властивостями, що позитивно вливатиме на сприйняття інноваційного продукту. Розроблено систему бального оцінювання якості соусів з урахуванням коефіцієнта важливості. Впровадження цієї системи дозволило наочно продемонструвати високі органолептичні показники якості отриманих соусів. Таким чином було досягнуто поставленої мети дослідження.

Мета — дослідити вплив гіпоандрогенемії (ГА) на формування компонентів метаболічного синдрому (МС) у хлопців із затримкою статевого розвитку. Матеріал і методи. Комплексне дослідження проведено у 55 хлопців 14-18 років із клінічними ознаками затримки статевого розвитку та лабораторно підтвердженим зниженим рівнем тестостерону (<12,0 нмоль/л) (основна група). Групу порівняння становили 44 практично здорових однолітки із нормальним рівнем статевого дозрівання. Оцінювали статевий та фізичний розвиток хлопців. Визначали рівні загального тестостерону (ЗТ) та естрадіолу (Е 2), сексстероїдзв’язуючого глобуліну (СЗГ), загального холестерину (ЗХС), тригліцеридів (ТГ), холестерину ліпопротеїдів високої щільності (ХС ЛПВЩ), рівень натще глюкози та імунореактивного інсуліну в сироватці крові. Розраховували співвідношення (Т/Е 2), індекс вільного андрогена (ІВА); показники холестерину ліпопротеїдів низької щільності (ХС ЛПНЩ) та коефіцієнту атерогенності (КА), індекс інсулінорезистентності НОМА. Статистичний аналіз виконано в програмі SPSS17.00. Результати. У підлітків із ГА зниження рівня ЗТ поєднувалось із достовірними зменшеннями співвідношення Т/Е 2 (40,35±28,02 ум.од., р<0,05) та ІВА (22,08±6,05 ум. од., р<0,05) на тлі зниження рівня СЗГ (28,11±3,64 нмоль/л, р<0,05). За індивідуального аналізу у 23,6% хворих із ГА діагностовано ознаки інсулінорезистентності (ІР). Встановлено, що хлопці з ГА мали вірогідно більші показники ЗХС (4,91±0,17 нмоль/л, р<0,05), ТГ(1,15±0,12 нмоль/л, р<0,05) та ХС ЛПНЩ (2,65±0,19 нмоль/л, р<0,05) порівняно зі здоровими однолітками. Доведено наявність негативних зв’язків рівнів ЗТ, СЗГ із вмістом ЗХС та позитивного зв’язку Е 2 із ЗХС, які не залежали від віку та індексу маси тіла (ІМТ). Висновки. Низькі рівні ЗТ у хлопців вже в підлітковому віці асоціюються з порушеннями ліпідного профілю, які можуть бути предиктором формування МС. Підлітки з ГА потребують динамічного спостереження та комплексного лікування, спрямованого на покращення репродуктивного потенціалу та попередження прогресування метаболічних порушень.

Мета. Оцінка впливу пташиного компосту на родючість ґрунту та наукове обґрунтування оптимальної дози його внесення під ячмінь ярий сорту Аверс на темно-каштановому середньосуглинковому ґрунті сте- пової зони України. Методи. Польовий, лабораторний, математико-статистичний та розрахунково-аналітичний методи. Результати. Встановлено, що з кожною тонною органічних добрив на основі пташиного посліду в ґрунт вноситься 13 кг азоту, 25 кг фосфору та 26 кг діючої речовини калію. Розрахунку вмісту гумусу в шарах ґрунту та перерахунок вмісту гумусу в доступний азот, доводять вміст доступного азоту після другого внесення пташиного компосту збільшився у шарі ґрунту 0−60 см на 21,7 %. Сумарне водоспоживання, а саме: кількість використаної вологи рослинами за період вегетації на транспірацію та випаровування ґрунтом становить 2731 м3 /га. Аналіз складових сумарного водоспоживання свідчив, що потреба у воді була забезпечена на 33 % за рахунок продуктивних запасів у ґрунті, на 38 % – за рахунок опадів вегетаційного періоду та на 29% − за рахунок зрошення. Найбільш ефективно, при коефіцієнті сумарного водоспоживання 525 м3/т використовувалася волога у варіанті з внесенням 7 т/га пташиного перегною. У варіанті з внесенням 7 т/га отримана найвища врожайність − 5,2 т/га. Ця доза є найбільш ефективною, при її внесенні була отримана максимальна прибавка врожайності в досліді, яка склала 1,62 т/га, що на 31,2 % вище ніж на контролі. Висновки. Зростання дози пташиного перегною з 2-х до 7-ми т/га позитивно вплинули на продуктивність ярого ячменю, а вищі дози викликають незначне пригнічення посівів та зниження врожайності при внесення 8, 9, 10 т/га пташиного компосту на 19,2, 5,8 та 3,5 % відповідно. Найбільш ефективною дозою внесення пташиного перегною на посівах ячменю ярого − 7 т/га.

Обґрунтування. Складність трактування змін біохімічних показників зумовлена їхніми різними захисними функціями, мобілізація котрих залежить від вираженості відповіді на інтенсивність агресії, що визначається біологічними властивостями мікобактерій туберкульозу (МБТ) й адекватністю реакції організму. Вивчення особливостей зрушень із боку ключових ланок біохімічних процесів у хворих на туберкульоз (ТБ) з різним клінічним перебігом, профілем хіміорезистентності МБТ дасть можливість науково обґрунтувати оптимальні моделі застосування індивідуальної пацієнт-орієнтованої корекції ведення випадку, що сприятиме інтенсивнішому відновленню реактивності організму, підвищенню результативності стаціонарного лікування та запобігатиме розвитку рецидиву. Матеріали та методи. З цією метою вивчено особливості змін низки ключових біохімічних показників у крові 126 хворих на хіміорезистентний ТБ (ХРТБ) з різною ефективністю лікування до, під час (3,5-4 місяці), після курсу інтенсивної хіміотерапії (ХТ), що дало змогу визначити величину впливу ХТ і виявити прогностичні маркери сприятливого чи несприятливого перебігу специфічного процесу. Залежно від результативності лікування хворих розподілили на три групи: І група – 44 особи з позитивною клініко- рентгенологічною динамікою та БК- (ХТ ефективна); ІІ група – 42 особи з незначною позитивною рентгенологічною динамікою або її відсутністю та БК- (ХТ малоефективна); ІІІ група – 40 хворих із негативною рентгенологічною динамікою, збереженим бактеріовиділенням або його реверсією (ХТ неефективна). Результати та їх обговорення. У хворих на вперше діагностований ХРТБ легень незалежно від тяжкості процесу зростають рівні глікопротеїнів, фібрину, α1-антитрипсину, γ-глобулінів, молекул середньої маси (МСМ), знижується вміст альбуміну. При тяжчому перебігу захворювання (поширений легеневий процес із деструкціями, масивне бактеріовиділення, виражена імуносупресія) суттєво зростають рівні С-реактивного білка, аденозиндезамінази (АДА), загальної оксидантної активності (ЗОА), перекисного гемолізу еритроцитів (ПГЕ), гаптоглобіну (Нр) і, відповідно, МСМ. За наявності вираженого синдрому системної запальної відповіді поглиблюється диспротеїнемія та вдвічі відносно норми зростають рівні МСМ. Прогностично значущими чинниками недостатньої ефективності ХТ є: надмірно виражена гострофазова мобілізація захисних сил організму, що супроводжується виснаженням резервів детоксикації; підвищення АДА, Нр, коефіцієнту De-Ritisa, високий рівень інтоксикації (МСМ >0,38 ум. од.), дефіцит антиоксидантного, антипротеолітичного потенціалів. Встановлено максимально допустиму прогностичну межу параметрів окремих біохімічних показників для прогнозу ефективності ХТ («успішна» чи «неуспішна») у хворих на ХРТБ легень: у разі успішної ХТ АДА <18,0 од. акт., МСМ <0,30 ум. од., ЗОА <15,0 %, ПГЕ <14,5 %, Нр <2,0 г/л. У хворих із несприятливим прогнозом лікування зазначені показники вищі (р <0,01). Проведений кореляційний аналіз між досліджуваними біохімічними показниками свідчить про предикторну інформативність більшості з них (системи перекисного окислення ліпідів – антиоксидантного захисту, протеїнази – інгібітори протеїназ, МСМ – АДА, Нр, α1-антитрипсин – АДА) стосовно вираженості деструктивних змін у легеневій тканині, рівня ендогенної інтоксикації та стану мембранозалежних процесів, а отже, ефективності лікування. Визначення цих показників є інформативним лабораторним доповненням до загальноприйнятих методів обстеження.

Актуальність. Пандемія спричинена новим коронавірусом SARS-CoV-2 продовжує справляти безпрецедентний вплив на соціальні аспекти суспільства та економіку всього світу. Для запобігання та контролю передачі COVID-19, моніторингу інфекції залишається постійна потреба у високоефективних технологіях для ідентифікації збудника чи його маркерів. Важливим інструментом і золотим стандартом сьогодення у діагностиці коронавірусної хвороби (COVID-19) є молекулярно-генетичні технології, а саме метод полімеразної ланцюгової реакції із зворотньою транскрипцією (RT–PCR) для виявлення маркерів рибонуклеїнових кислот (РНК) гострого респіраторного синдрому коронавірусу - 2 (SARS-CoV-2) у зразках різного типу біологічного матеріалу, з визначених найбільш імовірних за локалізацією збудника місць організму людини доступних для відбору. Досліджували біологічний матеріал мазків з носу (NS), слину (SS), хоча достовірні дані про їх точність використання обмежені. Для цього ми провели вивчення діагностичної цінності та точності зібраних зразків різного біологічного матеріалу: носоглотки/носу/слини (NPS/NS/SS). Матеріали та методи. Тридцять пацієнтів були включені після позитивного тесту на SARS-CoV 2 RT-PCR у зразках NPS відповідно до чинного наказу № 662 МОЗ України «Методичні рекомендації "Порядок забору, транспортування та зберігання матеріалу для дослідження методом полімеразної ланцюгової реакції», рекомендацій ВООЗ щодо збору, обробки та тестування клінічних зразків на COVID-19. У порівнянні з цим рекомендованим методом дослідження, зразки NPS/NS/SS були протестовані за допомогою автоматизованої портативної системи виявлення НК ExiStation 48 (Bioneer Corporation, Південна Корея). Щоб дослідити доцільність та корисність методу системи ExiStation 48 та різницю між типами вибірок біологічних зразків, було розраховано специфічність та чутливість. Від кожного пацієнта було відібрано три – п’ять зразків за загальний період досліджень 6 – 9 днів. Результати. Було відібрано 171 комплект зразків NPS/NS/SS, з яких 122 дали позитивний результат на COVID-19 методом RT-PCR з біологічного матеріалу NPS. У цілому, коефіцієнт конкордатності щодо типів біологічного матеріалу були 82,0 %/68,2 %/50,4 % для зразків NPS/NS/SS (системи ExiStation 48); однак для зразків, зібраних на 9-й день після початку захворювання (66 негативних і три позитивні зразки), відповідні показники були 91,7 %/80,0 %/65,2 %. Загальні оцінки чутливості були 100,0 %/67,5 %/37,5 % для зразків NPS/NS/SS (системи ExiStation 48). Для зразків до 7 днів після початку захворювання значення були 98,0 %/84,4 %/64,6 %. Висновки. Біологічний матеріал зразків відібраних із нижнього носового ходу (вводимо кінчик тампона в ніздрю на 2-3 см від носового отвору, торкаючись передньої носової раковини і слизової оболонки перетинки) NS є більш надійними, ніж зразки SS, і можуть бути альтернативою біологічним зразкам NPS зібраними і доставленими у транспортному середовищі для вірусів з лізуючим компонентом. Отже, біологічний матеріал зразків відібраний з передньої носової раковини в спеціальне транспортне середовище з лізуючим компонентом можуть бути рекомендованими для досліджень методом RT-PCR для діагностики COVID-19 під час епідемії чи підйому захворюваності щодо ГРВІ з метою диференційної діагностики.

Сучасні інформаційні потоки вимагають інтенсивного оновлення. Очевидно, що керуватися в навчанні повнотою викладання матеріалу в такій ситуації безглуздо. Змінюється основна мета навчання – не засвоєння суми знань, а розвиток особистості і формування її активного мислення. Сьогодні виграє той, хто здатний швидко опанувати нове і головний стрижень цього процесу – керовану самостійність. У зв’язку з цим викладачі повинні створювати відповідні умови та надавати допомогу в організації розвиваючої навчально-пізнавальної діяльності, без чого не може бути забезпеченою компетентність і висока кваліфікація спеціаліста в галузі його професійної діяльності.Перебудова системи вузівської підготовки висококваліфікованих спеціалістів для держави в умовах переходу до ринкової економіки має забезпечити реальне підвищення якості знань студентів. В сучасній системі багаторівневої вищої освіти: бакалавр – спеціаліст – магістр актуальність використання нових технологій навчання безумовна.Популярною сьогодні є модульно-рейтингова система навчання. На всесвітній конференції ЮНЕСКО у Токіо (1972 рік) модульна система була рекомендована як найбільш придатна для неперервної освіти. Наша вища школа вже має досвід використання модульних систем, починають вони приживатися і в середній школі. Тому широкий обмін досвідом, який допоможе вдосконалити, відшліфувати і пристосувати до ефективнішого застосування в “виробництві” якісних спеціалістів необхідний.Модульно-рейтингова технологія навчання покликана, насамперед, внести такі зміни в організаційні засади педагогічного процесу у вищій школі, які б забезпечили суттєву його демократизацію, створили умови для дійсної зміни ролі студента у навчанні (перетворення його з об’єкта в суб’єкт цього процесу), надали б навчально-виховному процесу необхідної гнучкості, сприяли б запровадженню принципу індивідуалізації навчання.Набутий досвід і результати навчання за модульною технологією доводять можливість організації процесу вузівського навчання на принципово нових засадах.Модульна система організації навчального процесу спрямовує викладачів і студентів на постійну творчу працю, активізує мотиваційну сферу і нові стимули до навчання, руйнує “непорушність” споруди лекційно-семінарської системи навчання, пропонуючи справжній демократизм вищої освіти, право на вільне, особистісне волевиявлення кожного студента і викладача.Принцип модульності має на увазі цілісність і завершеність, повноту і логічність побудови одиниць учбового матеріалу у вигляді модулів. В сучасній педагогічній практиці зустрічаються досить різнозмістовні означення модуля, що обумовлено різними підходами і глибиною занурення в психолого-педагогічний процес. Багаторічний досвід використання модульно-рейтингової системи привів до такого варіанту означення модуля.Модуль – логічно завершена частина курсу, в якій розглядається фундаментальне поняття (закон, явище) і яка супроводжується добіркою практичних занять, пакетом ретельно обраних форм та змістів контролю, а також розробленою сіткою рейтингових оцінок. На наш погляд, модуль – це скоріше частина процесу навчання, а не лише частина теоретичного курсу.За змістом модуль – це великий розділ курсу в якому розглядається одне фундаментальне поняття, або група споріднених, взаємопов’язаних понять. При необхідності модуль можна поділити на блоки.За метою модуль може бути інформаційним, систематизаційним, координуючим, інтерпретаційним, таким, що порушує проблему. Цей перелік, очевидно, визначається специфікою курсу і може бути як розширеним так і скороченим. В практичній роботі визначення цієї мети відіб’ється на добірці форм контролю що до цього модуля, які ми обговоримо нижче.За формою модуль – це інтегрований навчальний процес, складений з різних видів навчання (лекції, практичні, лабораторні, різноманітні види контролю, завдання для самостійної роботи), підібраних з урахуванням їх доцільності для засвоєння даного модуля, які підкорені загальній темі або актуальній науково-технічній проблемі.За принципом модуль відповідає на два запитання: що досліджується і як досліджується. Щодо першого, то модуль забезпечує формування фундаментальних понять, які випливають з теоретичних розробок, спостережень або експерименту, розглядуваних у курсі. Такі фундаментальні поняття створюють базу для системи знань про ті чи інші природні або соціальні явища. З другого боку, матеріал модуля показує, якими методами можна вести дослідження природних та соціальних явищ. Очевидно, що обидві позиції пов’язані між собою, бо тими чи іншими методами можна відкрити нові явища та встановити нові фундаментальні поняття, а використання теоретичних та інструментальних методів не можливе без фундаментальних досліджень. Такі дилеми вирішує викладач, який створює модульний образ курсу керуючись своїм досвідом.За дидактичним забезпеченням модуль потребує чіткого розподілу базового матеріалу на: а) лекційний, б) той що студент буде вивчати самостійно, в) той, що буде вивчатися на практичних або лабораторних заняттях. Перед викладачем постають завдання:– визначити напрямок самостійної роботи студента;– дати студенту необхідні вказівки та поради;– забезпечити незалежне навчання студента у межах програми, коли він користується свободою вибору як матеріалу так і способу засвоєння.Модульна система вимагає перегляду програмного матеріалу та при необхідності об’єднання ряду тем в єдину логічно-замкнену систему. Модульне формування курсу дає можливість перерозподілу часу між окремими темами навчальної дисципліни та є одним з ефективних шляхів інтенсифікації навчального процесу. Велике значення має відповідність кількості виділених модулів до регламенту семестру. Процес виділення модулів великою мірою пов’язаний з досвідом викладача та специфікою курсу.Відокремлюють початкові або базові модулі, що розглядаються на початку курсу, і такі, що є їх продовженням і одночасно основою для наступних модулів. Модулі можуть бути полівалентними, тобто такими, які є базою для двох або більше наступних та моно валентними, як основа для одного наступного модуля. Ми використовуємо змістовий аспект модульного навчання, хоча в реальному процесі форма і зміст модуля об’єднані, синтезовані в єдиний модуль процесу навчання.Організація навчального процесу має бути такою, щоб створити умови, за яких студент не може не діяти самостійно. В психолого-педагогічній літературі самостійна робота визначається як специфічна форма діяльності у процесі навчання. Специфічність такої форми діяльності полягає у зближенні психології мислення та психології навчання.Модульний підхід долає роз’єднаність елементів процесу навчання, об’єднує їх в єдине ціле. Модуль можна розглядати як завершену інформаційно-операційну дозу навчального матеріалу. Такий підхід вимагає інтенсифікації процесу навчання через активізацію самостійної роботи студентів. Викладач бере участь у самостійній роботі, в структурі якої є три елементи: завдання-виконання-контроль. Виконання – центральний елемент, який здійснюється безпосередньо і лише студентом в зручний для нього час.Проблема організації та активізації самостійної роботи зводиться до вирішення таких питань:– у бюджеті часу студента потрібно вивільнити достатньо часу для самостійної роботи;– студента потрібно поставити в умови коли у нього з’явиться потреба самостійно опрацювати матеріал.Очевидно, що ефективність самостійної роботи залежить від якості модульної структури курсу, максимально чіткої організації контролю, раціонального планування часу і відповідного матеріально-технічного забезпечення навчального процесу.Викладач має передбачити декілька варіантів завдань, щоб стимулювати здатність творчого вибору студента у роботі. При проведенні контролю не варто допускати захист роботи одночасно декількома студентами. Така практика знижує відповідальність студента за свою роботу.Самостійна робота – це система організації умов, які забезпечують керування навчальною діяльністю студента без викладача, метою чого є формування навичок, вмінь та активних знань, що забезпечать в подальшому творчий підхід до своєї професійної роботи.Мета самостійної роботи двоєдина: формування самостійності як риси особистості та засвоєння знань, умінь та навичок. Під умінням можна розуміти можливість виявляти, виділяти та класифікувати об’єкти за істотними ознаками; зіставляти, аналізувати та узагальнювати інформацію; здійснювати пошук; порівнювати поточне інформаційне уявлення з еталоном, вибирати еталонну гіпотезу і розробляти її; приймати рішення щодо принципів та програм дій; здійснювати дії за програмою та проводити у разі необхідності корекцію цих дій.До самостійної роботи відноситься опрацювання конспектів лекцій, читання і конспектування додаткової літератури, підготовка до виконання лабораторних робіт, самостійне розв’язування задач, підготовка до лекцій, семінарських і практичних занять, підготовка курсових і дипломних робіт, підготовка до колоквіумів, контрольних робіт, екзаменів та інших форм поточного та підсумкового контролю знань.Самостійну роботу слід розглядати, як діяльність студента по оволодінню необхідними для майбутньої професії знаннями, уміннями і навичками; діяльність спонукувану пізнавальними потребами, самостійно організовану для виконання завдань і здійснювану у відсутності викладача, але зорієнтовану ним.Проблема організації і активізації самостійної роботи пов’язана з фактом докорінної переорієнтації учбових годин і створенням банку контрольних завдань для кожного модуля і інформаційно-методичних матеріалів.Для здійснення такої системи навчання викладач повинен розробити методичну документацію, яка дозволить студентові успішно працювати самостійно. Особливість методичних матеріалів у багатоваріантності рекомендацій для студентів. Контроль самостійної роботи при застосуванні переважно діалогових форм вимагає педагогічної майстерності викладача і значного часу. Спілкування із студентами становить суттєвий аспект формування спеціаліста високого рівня, оскільки в процесі обміну думками відбувається засвоєння глибинних постулатів навчальної дисципліни.Всі модулі об’єднуються в календаризований графік навчального процесу, який доводиться до студента в перші дні семестру. При формуванні модуля потрібно визначити його мету, форму, принцип, та дидактичне забезпечення. Мета модуля може бути досить різноманітною. У практичній роботі визначення такої мети відбивається на добірці форм контролю щодо цього модуля. Наприклад, якщо мета модуля інформаційна, то форми контролю мають активізувати процес запам’ятовування.Щодо принципу, то модуль повинен відповідати на два запитання: що? і як? В першому разі матеріал модуля забезпечує формування фундаментальних понять курсу які випливають із спостережень теоретичних розробок або експерименту. Тому при викладенні матеріалу потрібно знайти способи яскравого виділення саме тих понять, які і створять таку базу. У другому випадку матеріал модуля показує, якими методами можна вести дослідження за природними чи соціальними явищами. Очевидно, обидва випадки пов’язані між собою, бо тими чи іншими методами можна відкривати нові явища і встановлювати нові фундаментальні поняття, а використання теоретичних та інструментальних методів в свою чергу не можливе без фундаментальних досліджень. Такі проблеми вирішує викладач, який створює модульний образ курсу, керуючись своїм досвідом.Серед елементів педагогічної системи вищого навчального закладу важливе місце займають контроль знань, вмінь і навичок, а також організація зворотного зв’язку, як засіб управління навчально-виховним процесом. Основними функціями контролю є: повторення і узагальнення навчального матеріалу, позитивна мотивація і стимулювання навчання, виховання студентів, управління навчальною діяльністю та облік знань, умінь і навичок.Повторення буває двох видів: пасивне і активне. Природно, що підготовка до різних контрольних заходів створює умови для закріплення знань і підвищення якості навчання в цілому. Функція оцінки, як відомо не обмежується лише констатацією рівня навченості. Оцінка – важливий засіб позитивної мотивації, стимулювання учня, впливу на особистість студента. Саме під впливом об’єктивного оцінювання у студентів створюється адекватна самооцінка, критичне ставлення до своїх досягнень. Важливе значення має морально-психологічний клімат у студентському колективі.Важливою функцією контролю є управління, тобто забезпечення зворотного зв’язку між викладачем і студентами, одержання викладачем об’єктивної інформації про ступінь засвоєння навчального матеріалу, своєчасне з’ясування недоліків і прогалин у знаннях. Лише за таких умов можливе регулювання і корекція навчально-виховного процесу. Інформація про якість роботи студентів і способи її одержання повинні задовольняти ряду вимог. Важливими принципами контролю є:– плановість, тобто проведення відповідно до навчального плану і графіку навчального процесу;– систематичність – відповідність розкладу (календарному графіку) контролю;– об’єктивність – наукова обґрунтованість оцінювання успіхів і недоліків у навчальній діяльності студентів;– економність – контроль не повинен забирати багато часу у викладачів і студентів, а забезпечувати аналіз роботи і ґрунтовну оцінку за порівняно невеликий строк;– простота – відсутність потреби у складних пристроях, а при використанні технічних засобів, доступність будь-якому викладачеві і студентам;– гласність – полягає перш за все у проведенні відкритих випробувань всіх студентів за одними і тими ж критеріями, рейтинг кожного студента має наочний, порівнюваний характер.Одна з головних тенденцій розвитку вищої освіти – індивідуалізація навчання. Індивідуалізація навчання у вузі повинна забезпечувати розвиток здібностей усіх студентів, змагальність у навчанні, виділення груп сильних і слабких студентів.Задається мінімальний темп засвоєння матеріалу, необхідний для успішного навчання. Студент має можливість певною мірою вибирати методи звіту: контрольні ігри, доповідь на семінарському занятті, захист опорного конспекту, захист реферату, брифінг, фізичні диктанти, захист кросвордів, колоквіум, контрольну роботу, захист навчаючої програми, бесіда з відкритим підручником, тестування, постановка або модернізація лабораторної роботи, постановка лекційних демонстрацій, участь в науково-дослідній роботі (доповідь, стаття, участь в олімпіаді), тощо.Невід’ємною частиною пропонованої системи є рейтингова система оцінки знань. Така система оцінки знань базується на підрахунку загальної суми балів, яку студент отримав за результатами виконання всіх видів навчальної роботи, передбаченої графіком навчального процесу. Названу суму балів прийнято називати індивідуальним кумулятивним індексом студента (ІКІ). Ідея такого індексу передбачає багатоступеневий принцип оцінки роботи студента при поточному контролі знань і оптимальну об’єктивність при підсумковому контролі.Важливою структурною одиницею такої системи оцінок є рейтинговий коефіцієнт, яким підкреслюється вагомість тієї чи іншої форми контролю знань. Немає значення цифра коефіцієнту і взагалі цифровий зміст рейтингової сітки, має значення збалансована система цієї сітки. Обрання форм контролю залежить від специфіки навчальної дисципліни. Остаточний індивідуальний кумулятивний індекс виводиться, як сума всіх поточних за семестр.Викладач при контролі повинен перевірити глибину і міцність знань, вміння логічно мислити, синтезувати знання по окремим темам, правильно користуватися понятійним апаратом.До календаризованого плану навчання входить перелік знань та умінь, які повинен набути студент під час навчання. Навчальний процес повинен стимулювати студента систематично, активно, самостійно поповнювати знання, вміти користуватися науковою літературою, орієнтуватися в потоці інформації з обраної спеціальності, вміти користуватися довідниковою літературою, розвивати навички науково-дослідницької роботи, вміти застосовувати знання на практиці (розв’язок задач, виконання лабораторних досліджень, виконання індивідуальних завдань, курсових і дипломних робіт).Модульно-рейтингова система повинна давати можливість студенту вибирати форми контролю. Всі форми контролю поділяються на варіативні та інваріантні. Варіативні форми контролю дають студенту можливість проявити свої уподобання. Для студентів, які проявляють підвищений інтерес до певних розділів навчальної програми пропонуються завдання підвищеної труднощі, які оцінюються і вищими рейтинговими коефіцієнтами. Такий студент може бути звільнений від частини варіативних завдань.Студент може в індивідуальному темпі працювати над програмним матеріалом, але темп повинен бути не повільнішим,

Перехід сучасного суспільства до інформаційної епохи свого розвитку висуває як одне з основних завдань, що стоять перед системою освіти, завдання формування основ інформаційної культури майбутнього фахівця. Процеси модернізації та профілізації вітчизняної шкільної освіти так само, як і модернізації вищої освіти (участь у створенні єдиного європейського простору, впровадження дистанційної освіти тощо) ведуться на базі інформаційно-комунікаційних технологій навчання. Метою даної статті є обговорення ролі сучасних комп’ютерних моделей у навчанні хімії, та проблеми якості відображення реальних хімічних процесів у комп’ютерних моделях, якими є віртуальні хімічні лабораторії.Дидактична роль нових інформаційних технологій полягає, перш за все, в активізації пізнавальної діяльності і творчого потенціалу учнів [5]. Необхідно створювати умови, аби учень став активним учасником навчального процесу, а вчитель був організатором пізнавальної діяльності учня. Адже вивчення будь-якої навчальної дисципліни – не мета, а засіб розвитку особистості. Ефективність застосування комп’ютерів у навчальному процесі залежить від багатьох чинників, у тому числі й від рівня самої техніки, від якості навчальних програм і від методики навчання, що застосовується вчителем. Більшість педагогів переконані в тому, що комп’ютер є потужним засобом для творчого розвитку дітей, дозволяє звільнитися від багатьох рутинних видів роботи і розробити нові ідеї в методиці навчання, дає можливість вирішувати більш цікаві і складні проблеми [5].Будь-який ілюстративний матеріал (мультимедійні й інтерактивні моделі в тому числі) значно розширюють можливості навчання, роблять зміст навчального матеріалу більш наочним, зрозумілим, цікавим. Не можна скидати з рахунків і психологічний чинник: сучасному учневі чи студенту набагато цікавіше сприймати інформацію саме в інтерактивній формі, ніж за допомогою застарілих схем і таблиць. Використання комп’ютерних моделей, комп’ютерних засобів візуалізації значно підвищує ефективність засвоєння матеріалу[5].Сучасні школярі, які здебільшого є представниками «покоління відеоігор», орієнтовані на сприйняття високоінтерактивного, мультимедіа насиченого навчального середовища. Згаданим вище вимогам якнайкраще відповідають освітні програми, що моделюють об’єкти і процеси реального світу і системи віртуальної реальності. Прикладом таких навчальних систем є віртуальні лабораторії, які можуть моделювати поведінку об’єктів реального світу в комп’ютерному освітньому середовищі і допомагають учням опановувати нові знання й уміння в науково-природничих дисциплінах, таких як хімія, фізика і біологія [3].Хімія – наука експериментальна, її завжди викладають, супроводжуючи демонстраційним експериментом. Ні для кого не є секретом, що матеріальний стан більшості шкіл в Україні є, м’яко кажучи, неідеальним. Дуже часто для демонстрації хімічного досліду не вистачає необхідних реактивів чи обладнання, тому доводиться обходитись теоретичним розглядом лабораторної роботи або проводити один дослід на весь клас. У такому випадку на допомогу вчителеві приходять саме спеціалізовані комп’ютерні програми, на кшталт віртуальних хімічних лабораторій, що дозволяють провести (саме провести, а не спостерігати) дослід у наближених до реальності умовах. Також, наприклад, при вивченні токсичних речовин, зокрема галогенів, віртуальне середовище надає можливість проводити хімічний експеримент без ризику для здоров’я учнів [4].На даний момент розроблена велика кількість навчальних програм для шкільного курсу хімії. Жодна з цих програм не є досконалою, проте сам факт їх створення свідчить про те, що в них існує потреба і вони мають безперечну цінність. Для того, щоб у дитини виник інтерес до співпраці з комп’ютером і в процесі цієї спільної творчості стійка пізнавальна мотивація до вирішення освітніх, дослідницьких завдань, необхідне створення таких умов, при яких учень стає безпосереднім учасником подій, що розвиваються на екрані монітора, тобто умов для повноцінного діяльнісного підходу до навчання.Умова успішного застосування комп’ютерних моделей в освітньому процесі сучасної школи закладена в добре відомих принципах педагогіки співпраці, які можна перефразовувати так: «не до комп’ютера за готовими знаннями, а разом з комп’ютером за новими знаннями» [3].Головна перевага віртуальних хімічних лабораторій полягає в тому, що віртуальні хімічні експерименти безпечні навіть для непідготовлених користувачів. Учні можуть також проводити такі досліди, виконання яких в реальній лабораторії може бути небезпечне або коштує надто дорого. Звичайно, за допомогою віртуальних дослідів не можна опанувати навички реального хімічного експерименту, але віртуальні досліди можуть застосовуватися, наприклад, для ознайомлення учнів з технікою виконання експериментів, хімічним посудом і устаткуванням перед безпосередньою роботою в лабораторії. Це дозволяє учням краще підготуватися до проведення цих або подібних дослідів в реальній хімічній лабораторії. Також проведення віртуальних експериментів допомагає учням та студентам засвоїти навички запису спостережень, складання звітів та інтерпретації даних в лабораторному журналі. Іще слід наголосити на тому, що комп’ютерні моделі хімічної лабораторії за певних умов можуть спонукати учнів експериментувати і отримувати задоволення від власних відкриттів [3].За способом візуалізації розрізняються лабораторії, в яких використовується двовимірна, тривимірна графіка і анімація. Крім того, віртуальні лабораторії можна поділити на дві категорії залежно від способу представлення знань у предметній області. Віртуальні лабораторії, в яких представлення знань у предметній області засновано на окремих фактах, обмежені набором заздалегідь запрограмованих експериментів. Цей підхід використовується при розробці більшості сучасних віртуальних лабораторій. В таких програмах змінити умови проведення експерименту і одержати якісь інші результати неможливо. Інший підхід дозволяє учням проводити будь-які експерименти, не обмежуючись заздалегідь підготовленим набором результатів. Це досягається за допомогою використання математичних моделей, що дозволяють визначити результат будь-якого експерименту і відповідний візуальний супровід. На жаль, подібні моделі поки що можливі тільки для обмеженого набору дослідів [3]. Переваги і недоліки вищезгаданих програмних продуктів достатньо повно були висвітлені Т. М. Деркач, яка, до речі, пропонує використовувати термін «імітаційні хімічні лабораторії» [1; 2].Суттєвою перевагою таких віртуальних лабораторій як ChemLab (виробник: Model Science Software), Croсоdile Chemistry (Crocodile Clips Ltd), Virtual Lab (The ChemCollective) є можливість активного втручання учня у хід роботи, а не пасивне спостерігання за відеофрагментом чи анімацією, що запрограмовані заздалегідь. При виконанні лабораторної роботи за допомогою вищезгаданих програм учень може повторити її безліч разів, при цьому щоразу змінюючи один чи декілька параметрів на власний вибір. В більшості випадків (якщо дії учня не суперечать логіці і можливі для виконання і у реальній лабораторії) учень отримає правильні результати, що лише підкреслить ті закономірності, виявлення яких і було метою роботи. Скажімо у лабораторній роботі «Гравіметричне визначення хлорид-йонів» («Gravimetric Analysis of Chloride») у віртуальній лабораторії ChemLab учень чи студент може замість запропонованих в інструкції 5 г речовини, що містить хлорид-йони, взяти 3, чи 6, чи 10 г її. Але в кожному випадку він отримає і відповідну масу осаду арґентум хлориду, за якою, при виконанні обчислень, прийде до одних і тих самих результатів і висновків.Подібний підхід, коли учень може проявити власну ініціативу при виконанні роботи, дуже позитивно відбивається і на навчальних досягненнях і на зацікавленості учнів. Але разом з ініціативою учні можуть також підключити і власну фантазію – спробувати виконати такі дії, які не були передбачені сценарієм проведення даної роботи (наприклад, нагріти розчин до кипіння, або навпаки охолодити його до температури замерзання) просто із цікавості, тим більше, що у ChemLab можна використовувати обладнання, застосування якого не передбачалось сценарієм виконання роботи. Результати таких незапланованих дій можуть переноситись учнями і на відповідні об’єкти та процеси реального світу, а тому до віртуальних лабораторій завжди висувалась жорстка вимога суворої відповідності віртуальних об’єктів та процесів реальним об’єктам і процесам.Тут доводиться констатувати протиріччя, яке існує в середовищі користувачів віртуальних хімічних лабораторій: методистів, розробників, вчителів, учнів тощо. Справа в тому, що немає і, мабуть, не може бути єдиної думки з приводу того, наскільки повно віртуальні процеси повинні відтворювати об’єктивну реальність. З одного боку, чим більше віртуальний світ схожий на реальний, тим нібито краще – в такому випадку навчання хімії за допомогою віртуальних комп’ютерних лабораторій виходить на якісно новий, більш високий рівень, з’являється набагато більше можливостей і форм застосування навчальних лабораторій у навчанні хімії, зникають передумови для одержання хибних висновків при їх використанні. Але, з іншого боку, врахування найменших дрібниць і максимальної кількості можливих варіантів розвитку подій неминуче призведе до значного ускладнення комп’ютерних програм, суттєвого збільшення баз даних і, як наслідок, подорожчання та подовження часу на розробку відповідних програмних продуктів, та, скоріш за все, суттєво ускладнить використання таких програм людьми без спеціальної підготовки. Не кажучи вже про те, що передбачити всі можливі варіанти дій користувача у віртуальній лабораторії просто неможливо.Інша точка зору полягає в тому, що віртуальні хімічні лабораторії в першу чергу є моделями, тобто системами, що відтворюють, імітують, відображають принципи внутрішньої організації або функціонування, певні властивості, ознаки чи характеристики об’єкта дослідження (оригіналу). Модель завжди є спрощеною версією модельованого об’єкта або явища (прототипу), що в достатній мірі повторює властивості, суттєві для цілей конкретного моделювання (опускаючи несуттєві властивості, в яких вона може відрізнятися від прототипу).Подібне визначення поняття «модель» фактично означає, що такі програми як віртуальні хімічні лабораторії, не повинні перевантажуватись «зайвими дрібницями» – несуттєвими для виконання певної роботи чи досліду зовнішніми ознаками, фактами і процесами. Окрім того, так само як викладач не залишить без догляду учнів у реальній лабораторії, так і викладач, що застосовує віртуальну лабораторію на занятті, повинен бути постійно поруч з учнями, надаючи їм відповідних порад або роз’яснюючи результати спостережень, що викликали питання або сумніви. Таким чином, можна попередити формування в учнів хибних уявлень, неправильних висновків тощо.У представників обох точок зору є свої аргументи. Наприклад, при виконанні стандартної лабораторної роботи в середовищі програми ChemLab «Фракційне розділення солей» («Fractional Crystallization»), сутність якої полягає в тому, що учневі пропонується розділити суміш солей (натрій хлориду та калій дихромату), використовуючи їх різну розчинність у воді за різних температур. Подібні процеси досить поширені як в промисловості (виробництво калійних добрив), так і в лабораторії (перекристалізація солей з метою їх очищення), хоча і в більш складному вигляді. Хід роботи включає в себе такі стадії: відбір наважок солей певної маси; їх розчинення у воді кімнатної температури; нагрівання розчину до повного розчинення калій дихромату; охолодження розчину до 0оС; відділення осаду калій дихромату; зважування калій дихромату, що випав в осад, та відповідні розрахунки.Якщо прискіпливо проаналізувати дану роботу, в ній можна знайти ряд неточностей або спрощень:1) при розчиненні калій дихромату у воді розчин залишається безбарвним;2) відсутній тепловий ефект при розчиненні обох солей;3) не враховано взаємний вплив солей на їх розчинність;4) розчин солей при охолодженні до температури замерзання не кристалізується;5) температура кипіння розчину солей дорівнює температурі кипіння ізомолярного з ним розчину будь-якого неелектроліту;6) зважування одержаного калій дихромату можна провести з високою точністю без попереднього промивання і висушування;7) відсутність допоміжного лабораторного обладнання (штативів, тримачів, шпателів, вакуум-насосу тощо) та можливість відбору наважок речовин без використання терезів.Подібні неточності можна знайти і у всіх інших лабораторних роботах програми ChemLab, але в більшості випадків ці неточності неочевидні, і, найголовніше, не відбиваються ані на одержанні результатів експерименту, ані на їх інтерпретації.Крім того, застосовуючи інструментарій майстра LabWіzard, що дозволяє користувачу створювати власні лабораторні роботи у ChemLab, певну кількість подібних невідповідностей можна заздалегідь передбачити й усунути у створених власноруч лабораторних проектах.[2; 4]Викладач, що використовує віртуальні хімічні лабораторії, обов’язково повинен наголосити на тому, що у віртуальній хімічній лабораторії присутні певні спрощення та невідповідності з об’єктивною реальністю. У групі учнів, що мають високий рівень знань і хімічного мислення, можна навіть побудувати роботу на тому, щоб знайти і обговорити подібні неточності. Наприклад, в рамках курсу «Комп’ютерне моделювання хімічних процесів», що викладається на ІІІ курсі спеціальності «Хімія» у Криворізькому педагогічному інституті, при розгляді особливостей віртуальної лабораторії ChemLab перед студентами була поставлена задача обґрунтовано довести наближений характер розрахунку температури початку кипіння розчину натрій хлориду у даній програмі (в межах лабораторної роботи «Fractional Crystallization»). Студенти на основі другого закону РауляΔtкип=kеб*b – для розчинів речовин-неелектролітів (1)Δtкип=i*kеб*b – для розчинів речовин-електролітів; (2)де kеб – ебуліоскопічна константа розчинника, b – моляльна концентрація розчиненої речовини (моль/кг), і – ізотонічний коефіцієнт, обчислювали температуру початку кипіння для розчину натрій хлориду тієї концентрації, яку вони самі створили у віртуальній хімічній лабораторії. Далі утворений віртуальний розчин нагрівали до кипіння і зазначали температуру початку кипіння. Вона збігалась із розрахованою за формулою (1), тобто без урахування ізотонічного коефіцієнту, який для розчину натрій хлориду повинен наближатись до 2. Значить реальна Δtкип розчину майже вдвічі повинна була б перевищувати Δtкип розчину у віртуальній лабораторії. Висновок зроблений студентами: в даній лабораторній роботі з метою спрощення не враховувався процес іонізації солі, оскільки для моделювання процесів розчинення солей за різних температур він особливого значення не має.Подібний недолік комп’ютерної програми може створити незручності з одного боку, але може бути перевагою з іншого: на основі розгляду подібних фактів можна в цікавій і нестандартній формі залучити групу студентів до повторення навчального матеріалу з різних розділів хімії та розв’язку розрахункових задач.Таким чином, можна зробити висновок про те, що віртуальні хімічні лабораторії є безумовно ефективним інструментом в руках вчителя або викладача хімії. Кожна з віртуальних хімічних лабораторій є моделлю, що описує реальні явища і процеси, а тому неминуче містить ряд спрощень і неточностей, як в плані графічного відображення об’єктів, так і в плані причинно-наслідкових зв’язків між діями користувача та їх результатами у віртуальному середовищі. Головною метою проведення дослідів у віртуальних комп’ютерних лабораторіях є усвідомлення самої сутності явища, що вивчається, його головних закономірностей, а недосконалість візуальних чи інших ефектів має другорядне значення. Подальший розвиток і вдосконалення віртуальних хімічних лабораторій, скоріш за все, буде відбуватись у напрямку збалансування простоти представлення моделі та максимальної її реалістичності.Враховуючи все, сказане вище, можна з упевненістю сказати, що розробка і впровадження віртуальних хімічних лабораторій залишається одним з пріоритетних напрямків у процесі вдосконалення навчання хімії у середній та вищій школі.

Стаття розкриває теоретико-методичні та практичні засади оцінки впливу експорту підприємницького капіталу на економічне зростання країни. Проаналізовано сучасні тенденції експорту прямих іноземних інвестицій (ПІІ), фактори міжнародної міграції капіталу в умовах пандемії. Досліджено кореляційний зв’язок між змінами експорту ПІІ та загальних активів ТНК, загальної кількості зайнятих, коефіціенту ціни житла, коефіцієнту диверсифікації та концентрації експорту. Отримані результати кореляційних моделей дали можливість оцінити вплив експорту капіталу на економіку країн-лідерів експорту прямих іноземних інвестицій, ґрунтуючись на статистичних даних ЮНКТАД та ОЕСР. Окреслено позитивні та негативні аспекти вивозу капіталу, наслідки пандемії COVID-19 для світового ринку капіталів та шляхи її відновлення через стимулювання прямих іноземних інвестицій у закордонні активи, а отже міграцію капіталу. Установлено, що, експорт капіталу скоріше негативно, ніж позитивно впливає на економічний розвиток країни.

Мета роботи. Вивчення впливу вагових коефіцієнтів на прогностичну валідність конкурсного бала шляхом математичного обґрунтування оптимальних значень, що забезпечують максимальну валідність конкурсного відбору.Матеріали і методи. Проведено дослідження успішності здобувачів вищої освіти першого курсу денної форми навчання за спеціальністю 226 «Фармація».Оцінку сили лінійного взаємозв’язку між конкурсним балом (та його складовими) і показниками поточної успішності здобувачів вищої освіти проводили за допомогою розрахунку коефіцієнта кореляції за Пірсоном. Статистичну обробку проведено з використанням Microsoft Excel.Результати й обговорення. У статті розглянуто можливість і допустимість використання результатів ЗНО для виявлення вступників, які зможуть успішно продовжити навчання у вищій школі. Запропоновано математично обґрунтовані рекомендації щодо підвищення якості конкурсного відбору для виявлення вступників та їх потенціалу для вивчення. Рекомендації основані на статистичному аналізі даних про успішність здобувачів вищої освіти першого курсу навчання спеціальності 226 «Фармація» галузі знань «Охорона здоров’я», що вступили до Національного фармацевтичного університету (НФаУ) у 2015 році, в зіставленні з конкурсним балом. Доведено, що цілеспрямовано змінюючи вагові коефіцієнти, які використовуються при розрахунку конкурсного бала, ВНЗ може позитивно впливати на якісний склад здобувачів вищої освіти. Отримано значення вагових коефіцієнтів, при яких досягається максимальна валідність конкурсного відбору.Висновки. За результатами дослідження встановлено силу кореляційного зв’язку між конкурсним балом вступника та поточною успішністю здобувача вищої освіти під час першого та другого семестрів навчання.

У статі виявлено взаємозв’язок між загальними обсягами видатків Дер-жавного бюджету та рядом макроекономічних показників на основі викорис-тання коефіцієнтів кореляції Пірсона та Фехнера. Для визначення впливу державних видатків на економічне зростання в Україні побудовано векторну VECM та VAR моделі . У результаті з’ясовано, що загальне зростання обсягів видатків Державного бюджету України позитивно впливає на стан реального ВВП. При цьому вплив капітальних видатків значно вагоміший від впливу поточних видатків. Також одержано, що видатки на освіту, охорону здоров’я і економічну діяльність в Україні є чинниками зростання реального ВВП, що втім не характерно для видатків на соціальний захист і соціальне забезпечен-ня. Запропоновано заходи, які дозволять оптимізувати структуру державних видатків та забезпечити додаткові можливості їхнього впливу на економічний розвиток.

Статтю присвячено дослідженню особистісно-професійної зрілості майбутнього логопеда як психологічної умови формування комунікативної компетентності. Проаналізовано наукові підходи до вивчення понять «зрілість», «особистісна зрілість», «професійна зрілість», «комунікативна компетентність» та її структуру. З’ясовано, що особистісна та професійна зрілість є складовими особистісно-професійної зрілості майбутнього фахівця, який володіє визначеною життєвою та громадянською позицією, здатний до прийняття себе та безумовного прийняття інших, може швидко адаптуватися до вимог професії та суспільства, прагне самореалізації та професійного зростання. Для вирішення мети та поставлених завдань було використано теоретичні (аналіз, порівняння та систематизація психологічних джерел), емпіричні (тестування, психолого-педагогічний експеримент) та математичні (c2-критерій Пірсона, коефіцієнт кореляції Спірмена) методи дослідження. Для вивчення особливостей розвитку компонентів комунікативної компетентності та визначення особистісно-професійної зрілості як психологічної умови її формування було використано комплекс взаємодоповнюючих психодіагностичних методик. Виявлено психологічні особливості розвитку структурних компонентів комунікативної компетентності майбутнього логопеда, визначено її рівні розвитку. Теоретично визначено та експериментально перевірено психологічну умову її формування – особистісно-професійну зрілість. Зафіксовано наявність позитивного кореляційного зв’язку між рівнями розвитку комунікативної компетентності та особистісно-професійною зрілістю, що є свідченням її позитивного впливу на формування комунікативної компетентності. Впродовж навчання у закладі вищої освіти комунікативна компетентність майбутнього логопеда розвивається недостатньо, а умовою її підвищення є особистісно-професійна зрілість як характеристика особистості. Література Гильбух, Ю.З. (1995). Тест-опросник личностной зрелости: пособие. Киев : НПЦ Перспектива. Дідик, Н.М. (2014). Феномен особистісної зрілості в інтерпретації українських дослідників. Молодий вчений, 1,128–131. Долинська, Л. (2019). Особистісна зрілість як чинник формування психологічної культури майбутнього фахівця. Збірник наукових праць «Проблеми сучасної психології», 16, 285– https://doi.org/10.32626/2227-6246.2012-16.%p. Дружилов, С.А. (2003). Психология профессионализма человека: интегративный поход. Журнал прикладной психологи, 4–5, 35–42. Немов, P.C. (1995). Общие основы психологии: учеб.пособие. Москва : Просвещение: ВЛАДОС. Петровский, А.В., & Ярошевский, М.Я. (1990). Психология: словарь. Москва : Политиздат. Реан, А.А. (1999). Психология изучения личности: учебн. пособ. Санкт-Петербург : Изд-во Михайлова В.А. Темрук, О.В. (2005). Особливості розвитку особистісної зрілості майбутнього вчителя на початковому етапі професійної підготовки. Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія 12: Психологічні науки, 4(28), 116-122. Цина, В. (2014). Сутність, структура, особливості особистісно‐професійної зрілості майбутнього вчителя. Витоки педагогічної майстерності, 14, 305–310. Штепа, О.С. (2004). Пропріум зрілої особистості. Практична психологія та соціальна робота, 2, 26-35. Coban, A.S. (2005). Predictor of levels of vocational maturity of high school students study some of the variables. Journal of Inonu University Faculty of Education, 6(10), 39-54. Greene, J. (2016). Communication skill and competence. Oxford Res Encyclop Comm. doi:10.1093/acrefore/9780190228613.013.158.

Мета. Мета статті полягає у формуванні економічних засад розвитку сільського «зеленого» (екологічного) туризму в процесі децентралізації влади як каталізатора розвитку місцевої економіки, виявлення причин і факторів, що сприяють чи гальмують його розвиток, обґрунтування фінансових механізмів стимулювання його розвитку. Методологія / методика / підхід. Методологічною основою дослідження для виокремлення економічної важливості сфери сільського «зеленого» (екологічного) туризму стали методи аналізу й синтезу інформації та діалектичний метод, а також метод економічного аналізу та статистичний метод. Дослідження ґрунтується на застосуванні кореляційно-регресійного аналізу залежності чисельності туристів, які обслуговуються туроператорами та турагентами, від ВВП держави, що припадає на душу населення. Для оцінювання якості побудованої лінійної регресійної моделі використано коефіцієнти кореляції та детермінації. Перевірку статистичної значущості моделі здійснено на основі критеріїв Фішера та Стьюдента. Результати. Подано авторське тлумачення терміна сільський «зелений» (екологічний) туризм як різновид туризму, що полягає в подорожах туристів до природних сільських, недоторканих людиною природоохоронних територій на основі раціонального природокористування з пізнавальною метою та для відпочинку, що відповідає концепції сталого розвитку. Проаналізовано стан сільського туризму за період 2012–2019 рр., а також стан туристичної активності на прикладі Рівненської області (2000–2019 рр.). Оригінальність / наукова новизна. Установлено залежність чисельності туристів, які обслуговуються туроператорами та турагентами, від ВВП держави, що припадає на душу населення. Уперше сформовано пріоритети розвитку сільського «зеленого» (екологічного) туризму, виявлено й узагальнено фактори позитивного й негативного впливу на прикладі конкретних дестинацій у процесі децентралізаційної реформи, обґрунтовано застосування етнофестивалів як інноваційної форми активізації туризму в межах регіональних ландшафтних парків та інших категорій природно-заповідного фонду. Удосконалено засади розвитку інклюзивного туризму. Подальшого розвитку набули засади формування стратегічного розвитку туризму на основі фактичних стратегій на загальнодержавному та місцевому рівнях. Практична цінність / значущість. Сформовано передумови вдосконалення природно-заповідного фонду як основи розвитку сільського «зеленого» (екологічного) туризму. Внесено пропозиції щодо вдосконалення «Стратегії розвитку туризму Зеленого шляху «Медове коло» на 2018–2022 роки» як важливої туристичної дестинації на основі нових туристичних продуктів. Окреслено переваги розвитку інклюзивного туризму.