Journal articles: 'Ключова компетентність'

1

Бакаленко, О. А. "Психологічна компетентність як ключова компетентність сучасного фахівця." Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія: "Теорія культури і філософія науки", вип. 58 (2018): 132–38.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

2

Безносюк, О. О. "Уміння вчитися як ключова компетентність вищої освіти." Збірник наукових праць Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Вип. № 36 (2012): 248–56.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

3

Безносюк, О. О. "Уміння вчитися як ключова компетентність вищої освіти." Збірник наукових праць Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Вип. № 36 (2012): 248–56.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

4

Бабак, А. І., and С. Є. Вольянська. "КРЕАТИВНЕ МИСЛЕННЯ – КЛЮЧОВА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ПЕДАГОГА ХХІ СТОЛІТТЯ." Теорія та методика навчання та виховання, no. 51 (2021): 18–23. http://dx.doi.org/10.34142/23128046.2021.51.02.

Full text

Abstract:

У статті порушено проблему формування креативного мислення здобувачів вищої педагогічної освіти. Автори розглядають креативне мислення як нестереотипне, нешаблонне, як здатність майбутнього педагога створювати новий навчальний контент, керуватися міждисциплінарним підходом у методичному забезпеченні освітнього процесу. У статті автори зосередили увагу на базових умовах формування креативного мислення у закладах вищої педагогічної освіти. Це: організація навчання з опорою на компетентнісний підхід, коли наголос робиться на підтримку і розвиток здатності до педагогічної діяльності; наскрізний характер процесу навчання, що передбачає єдність теоретичної й практичної готовності педагога до здійснення педагогічної діяльності. У статті наголошено увагу на тому, що партнерство з учасниками освітнього процесу так само значиме для формування здатності результативно діяти, ефективно розв’язувати проблеми у педагогічній діяльності з урахуванням соціальних, академічних ризиків і слабких сторін учасників освітнього процесу. Одним із шляхів вирішення проблеми є введення у цикл загальної підготовки здобувачів першого (бакалаврського) і другого (магістерського) рівнів вищої освіти навчальних дисциплін, які сприятимуть формуванню здатності здобувачів розв’язувати складні професійні задачі на рівні креативного мислення, використання міждисциплінарного підходу в забезпеченні якості навчання і викладання, підтримки, мотивування, психологопедагогічного супровіду в реалізації здобувачем індивідуальної освітньої траєкторії, індивідуальної програми особистісного та професійного розвитку. Авторами статті представлено досвід створення середовища розвитку креативного мислення через долучення до підготовки і проведення круглих столів онлайн навчання через дослідження здобувачів другого (магістерського) і третього (освітньо-наукового) рівнів вищої освіти. Наведено приклад формування чек-листа і загальні рекомендації до створення стендових доповідей та проведення дискусії у стилі G-A інтерв’ю. Перспективи подальших наукових розвідок полягають у розробленні практичних та методичних комплексів до навчальної дисципліни вільного вибору «Технології креативного мислення педагогів».

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

5

Єгорова, Вероніка В’ячеславівна. "Інформаційно-технологічна ключова компетентність викладачів іноземних мов ВНЗ як необхідна умова їхнього професійного розвитку." Освітній вимір 38 (May 16, 2013): 27–31. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v38i0.3105.

Full text

Abstract:

Єгорова В. В. Інформаційно-технологічна ключова компетентність викладачів іноземних мов ВНЗ як необхідна умова їхнього професійного розвитку. Статтю присвячено аналізу й обґрунтуванню складників інформаційно-технологічної ключової компетентності викладачів іноземних мов ВНЗ та її характеристик, практичному впровадженню результатів теоретичного дослідження.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

6

Vashchenko, Lidiia S. "УМІННЯ ВЧИТИСЯ — КЛЮЧОВА КОМПЕТЕНТНІСТЬ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ СУЧАСНОГО ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА." Information Technologies and Learning Tools 43, no. 5 (October 17, 2014): 1–14. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v43i5.1130.

Full text

Abstract:

У статті подано результати експериментального дослідження рівня сформованості у десятикласників уміння вчитися. В умовах розвитку інформаційного суспільства особливого значення набуває формування компетентності, яка визначається здатністю людини здобувати знання, мобілізувати їх і використовувати у конкретній ситуації. У ході дослідження були визначені взаємопов’язані складові компетентності вміння вчитися, які інтегрують мотиваційні, соціальні, когнітивні та метакогнітивні аспекти процесу навчання. Використовуючи модель компетентності з такими елементами, школярам було запропоновано за 12-бальною шкалою визначити рівень їх власного вміння вчитися за такими складовими: здатність осмислювати важливість навчального процесу; уміння планувати навчальний процес; уміння його організовувати; здатність аналізувати й оцінювати результати навчання.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

7

Граматик, Н. "ЕКОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ МАЙБУТНІХ БАКАЛАВРІВ ПРИРОДНИЧИХ НАУК ЯК ПЕРЕДУМОВА ПОЗИТИВНОЇ ДИНАМІКИ ПРОФЕСІОНАЛІЗМУ." Духовність особистості: методологія, теорія і практика 91, no. 4 (September 30, 2019): 44–56. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2019-91-4-44-56.

Full text

Abstract:

Гармонія взаємодії людини з природою є загальносвітовим законом. Недарма сучасна наука наполегливо доводить необхідність коеволюції людини і природи, що, зокрема, передбачає внутрішню гармонію особистості як провідну умову гармонії зовнішнього світу, у тому числі і природи. Оскільки екологічні негаразди зумовлені перш за все кризою цінностей, не аби якого значення набуває проблема формування екологічної компетентності в учнівської молоді, ключова роль у вирішенні якої належить саме вчителю природничої освітньої галузі. Передумовою становлення відповідальності громадян України у спілкуванні з природою є екологічна грамотність, яка в умовах складного перехідного періоду має важливе значення у вирішенні не лише важливих соціально-економічних проблем в рамках сталого розвитку, а й покликана допомогти усунути суперечливості між засвоєними теоретичними відомостями та їх використанням для розв’язання конкретних життєвих задач. Відтак, осягнення нерозривного зв'язку з природою передбачає наявність екологічної компетентності як однієї з ключових Нової української школи. Посилення екологічної складової сучасної природничої освіти, обумовлено перш за все необхідністю формування культури здорового і безпечного способу життя, що є одним з основних напрямків розробленої в Україні концепції духовно-морального розвитку і виховання школярів. Зазначене й визначає своєрідність педагогічної діяльності майбутніх бакалаврів природничих наук. Нове розуміння ролі сучасного вчителя природничих наук зумовлює відповідні високі вимоги як до особистості, так і до рівня його екологічної компетентності, як важливого складника професіоналізму майбутнього викладача. Еколого-педагогічна компетентність в системі багатоаспектної професійної діяльності майбутніх бакалаврів природничих наук виступає першоосновою формування екологічних норм відношення до світу природи, проектування значущих ціннісних орієнтацій у свідомість вихованців. Ключові слова: екологічна освіта і виховання, ціннісне ставлення до природи, компетентність, еколого-педагогічна компетентність, Нова українська школа, професіоналізм учителя.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

8

Гаврилюк, О. О., and В. В. Іванова. "Особливості компетентнісного підходу в організації самостійної навчальної діяльності студентів з іноземної мови." Освітній вимір 36 (September 13, 2012): 524–28. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v36i0.3474.

Full text

Abstract:

Гаврилюк О. О., Іванова В. В. Особливості компетентнісного підходу в організації самостійної навчальної діяльності студентів з іноземної мови. У статті висвітлено зміст та значення компетентнісного підходу щодо організації самостійної навчальної діяльності студентів вищих педагогічних навчальних закладів. Розкрито поняття «ключова компетентність» та проаналізовано основні компоненти самостійної навчальної діяльності студентів.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

9

Черненко, А. В. "ІНФОРМАЦІЙНО-ЦИФРОВА КОМПЕТЕНТНІСТЬ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ ЯК КЛЮЧОВА ВИМОГА НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ." Теорія та методика навчання та виховання, no. 47 (2019): 169–78. http://dx.doi.org/10.34142/23128046.2019.47.15.

Full text

Abstract:

The use of information and communication technologies in the educational process today is one of the main tools for ensuring the success of New Ukrainian School. The importance of introducing modern ICT into the educational process is due to the need to the formation of the information and digital competence of foreign language teachers, which is recognized as one of the key competencies. It reflects the research topicality. The article is devoted to the problem of forming one of the important competences of foreign language teachers - information and digital.The purpose of the article is an analysis of the use of information and communication technologies by foreign language teacher and their influence on the formation of information and digital competence. To achieve the purpose the general theoretical scientific methods are used such as analysis, synthesis and systematization of researchers’ works where the problem of the information and digital competence is described; logical-systemic, problem-targeted, comparative analyses as for theoretical basics of the peculiarities of ICT using. There are some research results. The competence approach concept in the educational process at a current stage of educational sphere reformation was revealed. The main functions of information and communication technology using in the educational process and possibilities of its successful using were mentioned. The ICT tools classification according to their application in teachers’ activity was proposed. The formation of information and digital competence in foreign languages future teachers, as a core component in current educational process was indicated. The article contains the characteristics of skills necessary for the successful formation of information-digital competence and a set of activities for teaching foreign languages with the help of ICT. The particular attention was paid to the ICT using at foreign languages classes that gives new opportunities to pupils, as well as supports teachers to solve some didactic tasks. The ways of ICT using according to the need of the specific lesson were presented. Also the advantages and disadvantages of ICT using at foreign language lessons were discussed.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

10

Shekhavtsova, Svitlana. "Linguacultural Competence of Future Specialists as a Key Competence in Current Educational Environment." Bulletin of Luhansk Taras Shevchenko National University 2, no. 2 (333) (2020): 72–79. http://dx.doi.org/10.12958/2227-2844-2020-2(333)-2-72-79.

Full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

11

СЕМЕНЕЦЬ, Сергій, and Сергій ДАВИДЧУК. "КОМПЕТЕНТНІСНО ОРІЄНТОВАНЕ ВИВЧЕННЯ ВИЗНАЧЕНОГО ІНТЕГРАЛА В КУРСІ МАТЕМАТИЧНОГО АНАЛІЗУ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ." Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 1 (April 29, 2021): 326–35. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2021-1-1-326-335.

Full text

Abstract:

У статті студіюється проблема реалізації компетентнісного підходу в підготовці майбутніх фахівців, акцентується увага на необхідності дидактично виваженого переходу від теорії до практики компетентнісної математичної освіти. Дослідження зумовлене гострим протиріччям між розвинутою теорією компетентнісної математичної освіти та браком дидактичного, а потому й методичного препарування, що враховувало б структуру та феноменологічні характеристики математичної компетентності. Мета статті – послуговуючись теорією й методологією компетентнісної математичної освіти, розкрити специфіку компетентнісно орієнтованого вивчення визначеного інтеграла в курсі математичного аналізу закладів вищої освіти. Для досягнення мети застосовано методи змістово-теоретичного аналізу, структурно-системного аналізу, сходження від абстрактного до конкретного, змістово-теоретичного узагальнення. Обґрунтовано, що компетентнісно орієнтоване вивчення визначеного інтеграла має забезпечувати розвиток як зовнішніх вимірів математичної компетентності здобувачів вищої освіти (змістово-теоретичного, процесуально-діяльного, референтно-комунікативного), так і внутрішніх (ціннісно-мотиваційного, рефлексивно-оцінного, особистісно-психологічного). Розроблено логіко-дидактичну модель компетентнісно орієнтованого вивчення визначеного інтеграла, що має дворівневу структуру. Вона, з одного боку, розкриває етапність процесу розв’язування прикладних задач за допомого визначеного інтеграла, а з іншого – встановлює шлях навчального пізнання, що забезпечує її розроблення й усвідомлене засвоєння. З’ясовано, що наріжним каменем компетентнісно орієнтованого вивчення визначеного інтеграла є формулювання та розв’язування навчально-теоретичної компетентнісної задачі, яку відносимо до категорії рефлексивних задач. У такий спосіб забезпечується формування узагальненого способу дій у процесі розв’язування типових задач, а також виконується рефлексія процесу учіння (самоаналіз, самоконтроль, самокорекція та самооцінка). Доведено, що компетентнісні задачі актуалізують зовнішні та внутрішні виміри математичної компетентності, а їх розв’язування передбачає виконання окресленого в статті способу дій. Ключові слова: математична компетентність, компетентнісні задачі, математичний аналіз, визначений інтеграл, компетентнісно орієнтоване вивчення.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

12

Терещук Г. В. and Янкович О. І. "ОСВІТНЯ, НАУКОВА Й УПРАВЛІНСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ ВІНЦЕНТА ОКОНЯ: ІСТОРІЯ ТА СУЧАСНИЙ КОНТЕКСТ." ПЕДАГОГІЧНИЙ АЛЬМАНАХ, no. 50 (November 25, 2021): 226–34. http://dx.doi.org/10.37915/pa.vi50.327.

Full text

Abstract:

У статті відображено життєвий шлях, освітню, наукову й управлінську діяльність Вінцента Оконя – знаного у світі польського вченого, професора Варшавського університету, члена Польської академії наук, засновника Польського педагогічного товариства, редактора польських педагогічних журналів, почесного члена Польського товариства дослідження ігор.Зазначено вагомий внесок польського педагога в розвиток дидактики, педагогіки вищої школи, педевтології (науки про вчителя), історії педагогіки, порівняльної педагогіки. В. Оконь обґрунтував засади проблемного навчання, багатостороннього навчання; розробляв проблеми психології й педагогіки гри та забави; довів необхідність розвитку активності учня в набутті знань, готовність до навчання впродовж життя, що сьогодні трактується як ключова компетентність. Переконання вченого про партнерські стосунки вчителів, батьків і учнів закладено у формулу Концепції Нової української школи. Визначено перспективи використання ідей В. Оконя в сучасній освітній галузі України та Польщі: підвищення ефективності проблемного навчання за умови реалізації з груповими формами роботи; єдність процесів набуття знань, виховання цінностей, волі, переконань учнів; формування самостійності та відповідальності особистості як шлях до зміни світу; підготовка вчителя до забезпечення суб’єктності учасників освітнього процесу; розвиток педагогічної культури суспільства як чинника досягнення прогресу країни.Акцентовано увагу на тому, що популяризація ідей польського вченого в Україні сприяє поглибленню євроінтеграційних тенденцій, зближенню двох держав і взаємному обміну культурно-моральними цінностями. Наголошено, що життя й діяльність В. Оконя є прикладом для наслідування сучасними науковцями, що досліджують актуальні проблеми педагогіки, психології, менеджменту освіти.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

13

СЕМЕНЕЦЬ, Сергій, and Ольга ЛУЦИК. "ЗАДАЧНА СИСТЕМА КОМПЕТЕНТНІСНО ОРІЄНТОВАНОГО НАВЧАННЯ МАТЕМАТИКИ УЧНІВ ОСНОВНОЇ ШКОЛИ." Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 3 (December 2020): 162–70. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-3-162-170.

Full text

Abstract:

АНОТАЦІЯ Запровадження Концепції Нової української школи, перехід від знаннєвої до компетентнісної парадигми зумовлюють переосмислення змісту й структури математичної компетентності, чинників її розвитку. На часі є дослідження, що акцентують увагу на вивченні задачної системи компетентнісно орієнтованого навчання математики. Мета статті полягає в з’ясуванні змісту та структури задачної системи компетентнісно орієнтованого навчання математики учнів основної школи. Для цього застосовано такі методи дослідження, як теоретичний і структурно-системний аналіз, теоретичне моделювання, змістово-теоретичне узагальнення. Побудована задачна система навчання математики реалізує принцип розвивальної наступності, вона, з одного боку, слугує програмою навчально-математичної діяльності, а з іншого боку – актуалізує тривимірні структури зовнішнього та внутрішнього проявів математичної компетентності. Специфіка цієї системи в різновиді та різнотипності задач, інтеграції дедуктивної суті математики, особистісно-діяльнісної й компетентнісної теорії її навчання. Обґрунтовано думку про те, компетентнісна задача з математики – це різновид рефлексивних задач, у процесі й за результатами розв’язування якої встановлюються зони актуального та найближчого математичного розвитку особистості, відбуваються якісні зміни суб’єкта математичної (навчально-математичної) діяльності, відзеркалені у внутрішніх і зовнішніх вимірах його математичної компетентності. Такі задачі розв’язуються суб’єктами математичної (навчально-математичної) діяльності задля діагностики їхньої математичної компетентності та водночас слугують засобом розвитку такої компетентності. З’ясовано, що класифікаційною основою компетентнісних задач з математики є чотири рівні змістово-теоретичного узагальнення, що вможливлюють виокремлення базових, навчальних, навчально-теоретичних та навчально-дослідницьких компетентнісних задач із математики. Послуговуючись діяльнісним і компетентнісним підходами, в роботі встановлено узагальнений спосіб дій у процесі розв’язування компетентнісних задач із математики. Він забезпечує діагностику та розвиток як зовнішнього прояву математичної компетентності (змістово-теоретичного, процесуально-діяльного, референтно-комунікативного вимірів), так і внутрішнього її прояву (ціннісно-мотиваційного, рефлексивно-оцінного та особистісно-психологічного вимірів). Ключові слова: задачна система навчання, компетентнісна задача, компетентнісна задача з математики, математична компетентність, учні основної школи.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

14

МАКЄЄВ, С. Ю. "РОЗВИТОК ПОНЯТТЯ ПРО КЛЮЧОВІ КОМПЕТЕНТНОСТІ У ПРАЦЯХ ЄВРОПЕЙСЬКИХ ТА УКРАЇНСЬКИХ ВЧЕНИХ." АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА» 1, no. 4 (April 18, 2022): 143–51. http://dx.doi.org/10.52726/as.pedagogy/2021.4.1.21.

Full text

Abstract:

У статті досліджено підходи українських та європейських науковців до визначення поняття «ключові компетентності» в рамках компетентнісного підходу. Автором підкреслено, що реалізація компетентнісного підходу є одним із найголовніших орієнтирів для здійснення змін у національній освітній системі, а для досягнення мети загальної середньої освіти необхідне формування ключових компетентностей. Розглянуто генезис дефініції ключових компетентностей в освіті, їх поступове формування в європейській та українській педагогічній науці. Ключові компетентності визначено як ті, яких потребує кожен для особистої реалізації, розвитку, активної громадянської позиції, соціальної інклюзії та працевлаштування та які здатні забезпечити особисту реалізацію та життєвий успіх протягом усього життя. Виконано порівняльний аналіз визначення ключових компетентностей і показано, що в сучасній науково-педагогічній літературі й нормативних документах до ключових компетентностей відносять від 8 до 11 компетентностей. Зазначено, що основна роль у розробці визначення та переліку ключових компетентностей належить міжнародним організаціям, які узагальнили напрацювання світової педагогічної спільноти. Підходи до визначення ключових компетентностей, викладені в документах міжнародних освітніх установ, дали змогу українським ученим зробити власні визначення та узагальнення, що закріплені в державних освітніх документах. Визначено, що класифікація ключових компетентностей співвідноситься зі змістом освіти й з основними сферами соціального життя, в яких особистість здійснює свою діяльність і реалізує себе. Автором наголошено, що визначення ключових компетентностей відповідає досвіду розвинених країн, в освіті яких втілилася компетентнісна парадигма, тому необхідність її упровадження в українську освітню систему безсумнівна. До перспективних напрямів подальших досліджень автором віднесено визначення змісту системи понять, що складають природничо-наукову компетентність, і шляхи формування природничо-наукової компетентності в учнів базової школи.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

15

Gomonyuk, Olena. "Формування ключових компетентностей майбутніх фахівців соціономічних професій у закладах вищої освіти." Освітній простір України, no. 14 (December 21, 2018): 146–54. http://dx.doi.org/10.15330/esu.14.146-154.

Full text

Abstract:

Ключові компетентності є знанням про найефективніші способи досягнення мети; здатністю ухвалювати самостійні рішення й обстоювати власні погляди, дотримуватися вимог, прагнути до розуміння власних почуттів; адекватне розуміння бажань, очікувань і вимог інших людей; повага прав людини та її обов’язків, осмислення свого призначення, життєвих цілей, смислу життя й організації життєвого шляху. Формування ключових компетентностей майбутніх фахівців соціономічних профе¬сій у закладах вищої освіти передбачає розвиток загальнокультурної, комунікативної, психолого-педагогічної, інформаційно-комунікаційної та соціальної компетентностей.Спільною ознакою загальнокультурної компетентності для всіх видів професійної діяльності є культура спілкування, готовність до діалогу в полікультурному комунікативному просторі.Володіння комунікативними навичками, компетентністю у спілкуванні допомагає сучасному фахівцеві виявити себе освіченою, інтелігентною людиною, сприяє кар’єрному росту і розвитку власної особистості. Інформаційна компетентність майбутнього фахівця соціономічних професій перед-бачає здатність його орієнтуватися в інформаційному просторі, одержувати інформацію та оперувати нею відповідно до власних потреб і вимог сучасного високотехнологічного суспільства. Психолого-педагогічну компетентність можна представити як узгодженість знань та практичних умінь із реальною поведінкою, що демонструються фахівцем соціономічних професій у процесі діяльності.Соціальну компетентність майбутніх фахівців соціономічних професій можна визначити як комплексну, багатогранну характеристику особистості, що містить систему здібностей, особистісних рис, набутих знань, умінь і навичок, поєднання яких забезпечує формування готовності до ефективної взаємодії, здатності аналізувати, оцінювати ризики, приймати рішення у ситуації невизначеності з урахуванням інтересів, цілей і потреб власних та інших осіб, що не суперечать нормам і цінностям суспільства. Адже саме соціальна компетентність надає можливість зберегти власну унікальність, враховуючи соціальні норми, права та погляди інших людей.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

16

Пілецька, Любомира. "Вплив асертивності на конфліктологічну компетентність фахівців-медиків." Теоретичні і прикладні проблеми психології, no. 2(55) (2021): 141–46. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2021-55-2-141-146.

Full text

Abstract:

В статті розглянуто теоретико-методологічні засади дослідження конфліктологічної компетентності фахівців-медиків. Під конфліктологічною компетентністю фахівців-медиків розуміємо здатність і готовність фахівця ефективно взаємодіяти в ситуації конфлікту, передбачати можливі наслідки і ефективно управляти ними. Вважаємо, що розвиток навичок асертивності здатний підвищити рівень конфліктологічної компетентності фахівців-медиків, оскільки дозволяє повною мірою реалізувати структуру конфліктологічної компетентності особистості. Доведено, що конфліктологічна компетентність є основою професіоналізму фахівців-медиків і сприяє зниженню напруги у професійній взаємодії. Проаналізовано структурні компоненти конфліктологічної компетентності та показано їх змістові характеристики. За матеріалами спостереження визначено типові причини проявів конфліктів у професійному середовищі фахівців-медиків. Визначено особливості впливу асертивності на конфліктологічну компетентність фахівців-медиків. Апробовано техніки асертивності в середовищі соціально-психологічного тренінгу. Аналіз причин-конфліктогенів фахівців-медиків дозволить розгорнути подальше емпіричне дослідження означеної проблеми. Ключові слова: конфліктологічна компетентність, асертивна поведінка, структура конфліктологічної компетентності, фахівці-медики, конфлікт.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

17

Красновська І. П. "Теоретичне обґрунтування комунікативної компетентності майбутніх моряків." ПЕДАГОГІЧНИЙ АЛЬМАНАХ, no. 46 (February 12, 2021): 157–63. http://dx.doi.org/10.37915/pa.vi46.122.

Full text

Abstract:

У статті розглянуто й уточнено поняття комунікативної компетентності морських фахівців, а також обґрунтовано важливе значення комунікативної компетентності морського фахівця в професійній діяльності.Зазначено умовний поділ процесу становлення трьох історичних періодів вивчення комунікативної компетентності. Наприкінці 60-х – на початку 70-х років XX століття було зроблено перші спроби визначити комунікативну компетентність у межах уміння застосовувати лінгвістичну компетентність у різноманітних ситуаціях. Поступово сутність і структуру комунікативної компетентності було розширено та наповнено новим змістом. Від 80-х років минулого століття комунікативна компетентність аналізується вченими з урахуванням психологічного підґрунтя особистості. Починаючи з 2000 рр. активно впроваджують комунікативний підхід в освітніх закладах із професійною підготовкою фахівців різних галузей.Проаналізовано науковий доробок вітчизняних і зарубіжних дослідників Ю. Ємельянова, Л. Петровської, М. Пентилюк, Д. Хаймза, Н. Хомського, С. Савіньона, М. Свейна щодо сутності даного поняття. У своїх працях вони доводять, що під комунікативною компетентністю слід розуміти застосування вербальних та невербальних засобів спілкування під час навчання та виховання з метою взаємодії з людьми в різних соціально-побутових ситуаціях. Комунікативні компетенції, які базуються на знаннях, вміннях, навичках, способах комунікативної діяльності і проявах емоційно-ціннісного ставлення до неї, є складовими основи комунікативної компетентності.На основі аналізу наукової літератури запропоновано визначення поняття «комунікативна компетентність» морських фахівців. Виявлено, що вона є ключовою компетентністю робітників морського профілю, оскільки особливість специфіки професії вимагає постійного контакту між людьми та виконання ними щоденних обов’язків.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

18

Лучанінова, О. П. "ТЕХНОЛОГІЇ ВИХОВАННЯ: МІЖНАРОДНІ ТА ВІТЧИЗНЯНІ ОСВІТНЬО-ВИХОВНІ ПРАКТИКИ." Духовність особистості: методологія, теорія і практика 101, no. 2(Ч.1) (September 28, 2021): 117–26. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2021-101-2_1-117-126.

Full text

Abstract:

Через пандемію, швидку зміну технологій, глобалізаційні виклики сьогодні вища школа переживає гуманітарну кризу. Це негативно впливає на підготовку висококваліфікованих фахівців, формування у них ціннісної свідомості, творчого мислення, національно-культурної ідентичності, громадянської відповідальності. Такий підхід ставить під загрозу виконання завдання навчити студентів толерантності, здатності мислити, аргументувати філософськими та духовно-культурними категоріями, вибудовувати свій шлях саморозвитку професіонала й освіченої, культурної особистості. Актуальними є проблеми виховання духовно пробудженої особистості, сприяння міжкультурному діалогу та залучення молоді до побудови мирних і відкритих для участі суспільств, заохочення до творчості та різноманітності форм культурного самовиразу задля забезпечення сталого розвитку. Вітчизняні ЗВО не мають необхідну кількість ефективних спецкурсів, соціально-гуманітарних і культурологічних дисциплін, які б сприяли вирішенню цих проблем. Разом із тим педагоги-вчені й практики зі всього світу та України зокрема мають низку наробок щодо технологій виховання, застосовують освітньо-виховні практики у процесі професійної підготовки студентів. Автор наголошує, що з-поміж наукових та практичних наробок у вихованні студентів вищої школи виокремлюються питання соціальної відповідальності, формування громадянських компетентностей, громадянська освіта, соціальні й громадянські навички, виховання через освіту тощо. Нарівні з умінням бути культурною, гармонійно розвиненою особистістю постає відповідальність як ключова компетентність у вищій освіті. Саме відповідальна, толерантно вихована особистість майбутнього фахівця є запорукою духовної безпеки будь-якого суспільства. Досвід виховних досліджень і практик європейських та українських вишів є дуже цінним. Актуальними є форми і методи розвитку соціальної відповідальності студентів, їхня громадянськість, морально-культурні цінності, духовна безпека, лідерство в студентському середовищі, засоби заохочення студентів до громадянської активності, роль освітнього середовища, оновлення виховної системи закладу вищої освіти та його освітніх сервісів. Духовне пробудження особистості у добу глобалізаційних викликів може відбутися тільки завдяки прийняттям нею громадянських цінностей через культуру й соціальну відповідальність. Сьогодні в українських вишах відбувається не тільки професійна підготовка студентів, а й генерується суспільна ідеологія

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

19

Кучерук, Оксана Анатоліївна, and Тетяна Павлівна Магдич. "ВИКОРИСТАННЯ ЕЛЕКТРОННИХ ОСВІТНІХ РЕСУРСІВ ДЛЯ ФОРМУВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ ЛІЦЕЮ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ." Information Technologies and Learning Tools 75, no. 1 (February 24, 2020): 56–75. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v75i1.3515.

Full text

Abstract:

У статті поставлено проблему використання електронних освітніх ресурсів у формуванні громадянської компетентності українськомовної особистості ліцеїста. Розглянуто громадянську компетентність як одну з ключових і таку, що корелює з предметом «Українська мова» в закладах середньої освіти третього ступеня. На основі аналізу теоретичних положень і синтезу різних наукових ідей уточнено сутність понять «ключові компетентності», «громадянська компетентність», «електронні освітні ресурси». За даними анкетування та індивідуального опитування вчителів-словесників з’ясовано реальний стан використання електронних освітніх ресурсів у процесі компетентнісно орієнтованого навчання української мови учнів ліцеїв. Визначено навчально-виховний потенціал окремих електронних ресурсів, здійснено їх огляд з погляду доцільності використання для формування громадянської компетентності в учнів 10-11-х класів під час навчання української мови. Представлено розробку кейсу інтерактивних вправ, розміщених на сайті learningApps.org, з теми «Лексикологія. Моє слово – моя відповідальність», що через змістове наповнення сприяє формуванню громадянської компетентності в юних носіїв української мови. Акцентовано на тому, що кейс відповідних вправ уможливлює розвиток в учнів громадянських знань, мовної свідомості, критичного мислення, культивує в юних носіїв української мови прийнятиі у державі цінності, формує гідне ставлення до прав і обов’язків громадянина України. Узагальнено результати використання описаного в статті кейсу інтерактивних вправ у процесі навчання української мови з метою формування громадянської компетентності в учнів ліцеїв. Визначено перспективи дослідження проблеми використання електронних ресурсів під час навчання української мови для формування мовної особистості, яка володіє кількома компетентностями.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

20

МАГДИЧ, Тетяна. "ФОРМУВАННЯ МОВНОЇ ОСОБИСТОСТІ УЧНІВ ЛІЦЕЮ ЯК ГРОМАДЯН З РОЗВИНЕНОЮ НАЦІОНАЛЬНОМОВНОЮ СВІДОМІСТЮ ЯК ЛІНГВОДИДАКТИЧНА ПРОБЛЕМА." Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 1 (April 2020): 164–75. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-1-164-175.

Full text

Abstract:

У статті з’ясовано суть поняття "мовна особистість", "національномовна особистість", "мовна свідомість", "національна мовна свідомість", виокремлено її структурні елементи, визначено роль у розвитку та становленні україномовного демократичного суспільства. Проаналізовано джерельну базу, уточнено ключові поняття, викладено основні результати досліджень з питання мовної особистості, мовної свідомості, зокрема вітчизняних, зарубіжних психологів, психолінгвістів, лінгводидактів; визначено взаємоз’вязок національномовної свідомості з громадянською компетентністю; з’ясовано стратегічне значення національномовної свідомості як основного чинника формування громадянознавчих знань, громадянської позиції, відповідального ставлення та дотримання рідномовних обов’язків. На основі тлумачень та визначення структурних елементів мовної свідомості виокремлено основні принципи та психолого-педагогічні передумови формування громадянської компетентності учнів ліцею в процесі навчання української мови. Підбито підсумки й спрогнозовано перспективи подальшого дослідження проблеми. Ключові слова: громадянська компетентність, мовна особистість, національномовна особистість, мовна свідомість, національна свідомість.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

21

ПЛОТНІКОВА, Олена. "ДО ПИТАННЯ ПРО ЗМІСТ МАТЕМАТИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ СПЕЦІАЛІСТІВ РІЧКОВОГО ТА МОРСЬКОГО ТРАНСПОРТУ." Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 1 (April 2020): 395–400. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-1-395-400.

Full text

Abstract:

Основною метою сучасного компетентнісно-орієнтованого навчання математики в закладах вищої освіти І рівня акредитації є формування та розвиток математичної компетентності студентів. Зміст статті розкриває спробу авторки дати визначення терміна «математична компетентність» майбутніх фахівців річкового та морського транспорту. У ході дослідження було з’ясовано, що поняття «математична компетентність» підпорядковується вищому поняттю «компетентність». У зв’язку з цим авторка у своїх дослідженнях спирається на визначення «компетентності» згідно з Державним стандартом початкової загальної освіти. На основі аналізу наукових підходів щодо з’ясування сутності поняття «математична компетентність» авторка вважає, що математична компетентність майбутніх фахівців річкового та морського транспорту – це складна інтегрована якість особистості, яка передбачає не тільки володіння математичними знаннями, але й готовність і здатність їх використання при розв’язуванні професійних завдань. Відповідно до системного підходу авторка у структурі математичної компетентності виділяє такі компоненти: когнітивний, діяльнісний та особистісний (мотиваційний, рефлексивний, ціннісний). Когнітивний компонент математичної компетентності включає в себе математичні знання, якими повинен оволодіти студент у процесі вивчення курсу математики; діяльнісний – передбачає наявність умінь використання набутих знань під час розв’язання практичних, прикладних та професійних завдань; особистісний – включає мотиваційну, рефлексивну і ціннісну складові. При цьому ціннісну складову авторка вважає системоутворювальним чинником навчально-пізнавального процесу, оскільки реальні освітні результати учнів залежать передусім від того, якими цілями, цінностями, ідеалами вони керуються у своїй навчальній діяльності. Ключові слова: освітній процес, компетентність, математична компетентність, фахівець річкового та морського транспорту, структура та функції математичної компетентності.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

22

Жигаренко, Ігор, and Наталія Завацька. "Результативно-змістовні параметри особистісно-професійної адаптації фахівців соціономічної галузі." Теоретичні і прикладні проблеми психології, no. 1(54) (2021): 162–72. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2021-54-1-162-172.

Full text

Abstract:

У статті розкрито результативно-змістовні параметри особистісно-професійної адаптації фахівців соціономічної галузі. Визначено діагностичні маркери мотиваційно-ціннісної (мотиваційні диспозиції особистості (потреби, мотиви, установки, ціннісні переживання), генеративність, просоціальна мотивація (орієнтація на альтруїзм), як основа професійної спрямованості особистості фахівця, та її взаємозвʼязок з ціннісними орієнтаціями і рівнем емоційного інтелекту); компетентнісно-функціональної (професійна компетентність (соціально-перцептивна, соціально-психологічна, аутопсихологічна, комунікативна складові); специфіка особистісно-професійного саморозвитку та його звʼязок з самоефективністю, психологічною і комунікативною компетентністю, а також з рефлексією, саморегуляцією і самоставленням; параметри самоактуалізації; рефлексивні і регулятивні особливості фахівця; рівень і структура професійного вигорання (емоційне виснаження, напруженість у роботі, професійний перфекціонізм, професійний розвиток та самовдосконалення, інтегративний індекс вигорання тощо));конативно-стильової (специфіка індивідуального стилю професійної діяльності за стильовими (відмінності складу компонентів, умов і параметрів діяльності, ієрархія механізмів адаптації) і рівневими (діапазон параметрів, кількісний склад компонентів і характер їх взаємозвʼязків) характеристиками; процесуальні показники діяльності за блоками професійної діяльності, професійного спілкування, особистості фахівця;рівні професійної культури; самооцінка індивідуального стилю діяльності за параметрами оригінальності і надситуативності, взаєморозуміння та можливостей корекції стилю діяльності) складових особистісно-професійної адаптації фахівців соціономічного профілю. Проведено аналіз результативно-змістовних параметрів особистісно-професійної адаптації та виокремлено стадії (емпірично-репродуктивну, адаптивно-евристичну, результативно-продуктивну) цього процесу на різних етапах професіоналізації фахівців соціономічного профілю. Ключові слова: фахівці соціономічного профілю, особистісно-професійна адаптація, результативно-змістовні параметри особистісно-професійної адаптації, соціально-психологічні ресурси особистісно-професійної адаптації.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

23

Orliv, M. S. "Запровадження компетентнісно-орієнтованого управління людськими ресурсами на державній службі." Public administration aspects 5, no. 8-9 (December 8, 2017): 36–46. http://dx.doi.org/10.15421/15201726.

Full text

Abstract:

У статті розкрито переваги компетентнісно-орієнтованого управління людськими ресурсами у публічному секторі для держави, органів влади, їх керівників та персоналу. Визначено його об’єкти, завдання та ключові умови успіху запровадження у контексті реалізації реформи державної служби в Україні з урахуванням зарубіжного досвіду. Обґрунтовано необхідність управління індивідуальною і організаційною компетентністю, а також доданою вартістю людських ресурсів. Запропоновано заходи щодо горизонтальної інтеграції компетентнісного підходу у кадрові процеси органів влади. Проаналізовано склад пріоритетних компетентностей вищих керівних кадрів в урядах країн-членів Організації економічного співробітництва і розвитку. Запропоновано підхід до формування структури компетентнісної моделі (кластери – ключові компетентності – поведінкові індикатори) як стратегічного інструменту управління людськими ресурсами та розкрито етапи її запровадження для вищого корпусу державної служби України. Обґрунтовано, що розробка компетентнісних моделей для державних службовців категорій посад «Б» і «В» має здійснюватись органами влади за децентралізованим підходом.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

24

Попова, О. В. "ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ЛІНГВОКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ МЕНЕДЖЕРІВ В ПРОЦЕСІ ФАХОВОЇ ПІДГОТОВКИ." Духовність особистості: методологія, теорія і практика 91, no. 4 (September 30, 2019): 160–69. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2019-91-4-160-169.

Full text

Abstract:

У статті обґрунтовуються педагогічні умови формування лінгвокультурної компетентності майбутніх менеджерів. Професійна підготовка менеджерів повинна містити лінгвокультурний компонент, тому що сучасний розвиток економіки потребує висококваліфікованих управлінців, здатних до міжкультурного професійного спілкування. Лінгвокультурна компетентність є результатом співвивчення мови і культури в процесі фахової підготовки майбутніх менеджерів. Для її ефективного формування необхідний комплекс педагогічних умов. Автор статті з’ясовує, що розуміється під педагогічними умовами і визначає такі педагогічні умови формування лінгвокультурної компетентності майбутніх менеджерів: формування мотивації і особистісної спрямованості майбутніх менеджерів на оволодіння лінгвокультурною компетентністю (завдяки створенню ситуацій активного спілкування і стимулювання пошукової діяльності студентів у мовному матеріалі); орієнтація змісту лінгвокультурної підготовки на засвоєння професійно важливих якостей і умінь (через використання потенціалу навчального матеріалу і професійно-орієнтованих завдань); створення лінгвокультурного середовища з використанням інтерактивних методів навчання (розвиток навичок студентів в навчально-науковому, навчально-професійному, науково-професійному спілкуванні засобами академічної лінгвокультури); поглиблення інтеграції і міждисциплінарних зв'язків освітніх програм з підготовки майбутніх менеджерів (корегування цілей навчальних освітніх програм з іноземної мови і фаху, використання технології викладання командою). Визначені педагогічні умови підлягають експериментальній перевірці.. Ключові слова: лінгвокультурна компетентність, фахова підготовка, менеджери, педагогічні умови.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

25

ПАСІЧНИК, ТЕТЯНА. "СТРУКТУРА І ЗМІСТ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ УСНОГО ПЕРЕКЛАДАЧА ЯК ОСНОВА РОЗРОБКИ МОДЕЛІ ЙОГО МЕТОДИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ." Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 2 (2019): 271–81. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2019-1-2-271-281.

Full text

Abstract:

На сьогоднішній день актуальною є проблема формування професійної компетентності майбутніх викладачів усного перекладу, зокрема їх методичної компетентності. Для визначення структури і змісту методичної компетентності викладача усного перекладу необхідно побудувати робочу модель його професійної компетентності. Аналіз останніх досліджень свідчить, що серед науковців немає єдиного загальноприйнятого визначення змісту та складових цієї компетентності, незважаючи на її ключову роль у методиці викладання перекладу. Тому метою статті є визначення структури і змісту професійної компетентності усного перекладача як основи для розробки моделі його методичної компетентності. Ми розглядаємо професійну компетентність усного перекладача як інтегративну якість фахівця з усного перекладу, яка є динамічним поєднанням когнітивного-діяльнісного та особистісно-рефлексивного компонентів і проявляється в готовності та здатності до успішної реалізації його професійної діяльності та самовдосконалення впродовж життя. Когнітивно-діяльнісний компонент професійної компетентності усного перекладача включає професійні знання, навички, вміння та здатності, що відповідають таким фаховим компетенціям, як міжкультурна, перекладацька та фахово-соціальна. Особистісно-рефлексивний компонент охоплює психофізіологічні, морально-етичні, емоційно-вольові особливості усного перекладача та його здатність до рефлексії. Таким чином, особистісно-рефлексивний компонент включає якості, вміння та здатності, що відповідають фаховій особистісній компетенції. Успішне формування професійної компетентності в майбутніх усних перекладачів залежить значною мірою від рівня їх підготовки, зокрема від сформованості в них методичної компетентності. Перспективою подальших розвідок є розробка робочої моделі структури і змісту методичної компетентності викладача усного перекладу з урахуванням компонентного складу його професійної компетентності. Ключові слова: викладач усного перекладу, професійна компетентність, методична компетентність викладача усного перекладу, професійна компетентність викладача усного перекладу, професійна компетентність усного перекладача.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

26

ДОБРОВОЛЬСЬКА, Вікторія, and Світлана МІСЄВИЧ. "ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ПІД ЧАС ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ «ГЕОГРАФІЯ СУДНОПЛАВСТВА»." Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 3 (December 2020): 260–69. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-3-260-269.

Full text

Abstract:

АНОТАЦІЯ Автори статті розкривають суть і напрями формування екологічної компетентності майбутніх фахівців річкового та морського транспорту під час засвоєння дисципліни «Географія судноплавства». У статті розглядається проблема формування екологічної компетентності, яка є складником екологічної культури та важливим пріоритетом у підготовці сучасних фахівців. Автори дійшли висновку, що уніфікованого підходу до визначення поняття «екологічна компетентність» та її компонентів у сучасній науці не існує, тому проаналізовано різноманітні підходи до трактування цього поняття науковцями. Підготовка майбутніх фахівців річкового та морського транспорту в Херсонській державній морській академії орієнтована на те, що вони є і будуть безпосередніми учасниками взаємодії з навколишнім середовищем. Тому формування екологічно безпечного розвитку і безпеки мореплавання є одними з ключових аспектів у структурі змісту професійної морської освіти. Автори наголошують, що навчальний курс «Географія судноплавства», що викладається для майбутніх судноводіїв, займає одну з ключових позицій у формуванні їх екологічної компетентності. Підготовка фахівців здійснюється з орієнтацію на «Концепцію екологічної освіти України», тому питання взаємодії людини і Світового океану є наскрізним у зазначеному курсі. У процесі вивчення «Географії судноплавства» значна увага зосереджена на вивченні фізико-географічних умов материків і океанів як цілісних природних систем. Вказано, що під час вивчення «Географії судноплавства» активно використовуються інтерактивні методи навчання, значна увага приділяється проведенню командної роботи і формуванню вмінь активно використовувати понятійно-термінологічний апарат. Доведено, що одним з найефективніших засобів активізації навчання та розумового розвитку молоді є постановка проблемного питання. У дослідженні підкреслено, що екологічна компетентність має бути важливим пріоритетом у процесі підготовки сучасних фахівців річкового та морського транспорту. Ключові слова: екологічна компетентність, екологічна культура, вища освіта, компетентнісний підхід, географія судноплавства, фахівці річкового та морського транспорту, компетентність.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

27

Коча І. А. and Лагойський А. О. "ІННОВАЦІЇ У ФОРМУВАННІ СОЦІАЛЬНОЇ ТА ГРОМАДЯНСЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ НА ЗАСАДАХ КОНЦЕПТІВ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ." ПЕДАГОГІЧНИЙ АЛЬМАНАХ, no. 50 (January 22, 2022): 23–31. http://dx.doi.org/10.37915/pa.vi50.296.

Full text

Abstract:

У статті розкрито інновації у змісті та технологіях формування соціальної та громадянської компетентностей здобувачів освіти в контексті вимог Нової української школи. Зокрема, на основі аналізу наукових джерел та нормативно-правової бази розкрито дефініції «компетентність», «соціальна компетентність», «громадянська компетентність».Розглянуто ключові ідеї інтегрованого курсу «Я досліджую світ» у початковій школі, серед яких значне місце відводиться інтерактивним технологіям навчання, які спрямовані на реалізацію діяльнісного підходу, формування ключових і предметних компетентностей, вироблення соціальних, громадянських моделей поведінки.Авторами висвітлено особливості формування соціальної та громадянської компетентностей молодших школярів у процесі вивчення інтегрованого курсу «Я досліджую світ», зокрема, використання різних груп інтерактивних технологій навчання: кооперативного, колективно-групового, ситуативного моделювання, опрацювання дискусійних питань. Зазначено, що у навчанні інтегрованого курсу «Я досліджую світ» відбувається інтерактивна взаємодія учасників освітнього процесу, під час якої і вчитель, і учні разом виконують творчі завдання, беруть участь у діалозі, дискусії, пропонують спільне вирішення проблеми на основі аналізу обставин та відповідної ситуації, приймають продумані рішення. Новий предмет покликаний розвивати критичне мислення, просоціальні навички, навички міжособистісної взаємодії та інформаційної грамотності школярів у контексті громадянської освіти.Виокремлено інтерактивні вправи, які застосовуються вчителем в освітньому процесі з метою формування життєвих компетентностей, забезпечення позитивного мікроклімату у класі, успіху, толерантної взаємодії.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

28

Olshanskyi, O. "ІНСТИТУЦІЙНИЙ РЕСУРС МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ: СПІВВІДНОШЕННЯ КЛЮЧОВИХ ПОНЯТЬ." Theory and Practice of Public Administration 4, no. 71 (December 17, 2020): 131–38. http://dx.doi.org/10.34213/tp.20.04.17.

Full text

Abstract:

Наведено результати дослідження з позицій науки державного управління сутності понять “функція”, “компетентність”, “повноваження”, уточнено співвідношення їх як елементів інституційного ресурсу місцевого самоврядування. Проаналізовано положення Конституції України та Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” щодо визначення функцій, компетенції та повноважень у системі місцевого самоврядування. За висновком, на законодавчому рівні немає чіткої ясності щодо сутності та співвідношення цих категорій. Сформульовано пропозиції стосовно подальшого розвитку понять “функції місцевого самоврядування”, “компетентність”, “повноваження”, “власні повноваження”, “передані повноваження”, “делеговані повноваження”. Обґрунтовано горизонтально-вертикальну модель розподілу функцій і повноважень у системі місцевого самоврядування з центрально-ортогональною роллю територіальної громади.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

29

Vlasenko, Olena. "МОВЛЕННЄВА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ЯК КЛЮЧОВИЙ ЕЛЕМЕНТ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МЕНЕДЖЕРА." Psycholinguistics in a Modern World 16 (December 17, 2021): 44–48. http://dx.doi.org/10.31470/10.31470/2706-7904-2021-16-44-48.

Full text

Abstract:

Підготовка фахівців у галузі "менеджменту" вимагає від них оволодіння професійними компетенціями. Аналіз сутності професійної компетентності дозволив нам виділити три основні підходи до розуміння. Мова – ключовий елемент професійної компетентності. Рівень мовної компетентності визначає рівень якості виконання менеджером своїх обов'язків.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

30

Лосієвська, Ольга. "Концептуалізація процесу розвитку комунікативних компетенцій професіоналізму майбутніх фахівців-гуманітаріїв." Теоретичні і прикладні проблеми психології, no. 3(56)Т3 (2021): 117–24. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2021-56-3-3-117-124.

Full text

Abstract:

У статті проведено концептуалізацію процесу розвитку комунікативних компетенцій професіоналізму майбутніх фахівців-гуманітаріїв. Запропоновано концептуальне соціально-психологічне обгрунтування процесу розвитку комунікативних компетенцій професіоналізму майбутнього фахівця гуманітарного профілю. Показано, що комунікативна компетентність не є спектральним набором певних компетенцій, а являє собою складну ієрархічну систему взаємозалежних, мінливих у часі компетенцій, різні рівні якої характеризують напрямки розвитку професійної траєкторії майбутнього фахівця-гуманітарія. При цьому комунікативні компетенції професіоналізму, як системні утворення та як функціональні системи, підпорядковуються у своєму системогенезі і у своєму функціонуванні та розвитку системно-генетичним законам та компетентнісній парадигмі професійної діяльності гуманітарного профілю. Чим більше безліч одиничних або елементарних комунікативних компетенцій, тим більшою є потужність безлічі потенційних композиційних компетенцій, з яких формуються компетентнісні новоутворення – функціональні системи, що забезпечують професійну успішність фахівця-гуманітарія, тим більшим стає потенціал комунікативних компетенцій професіоналізму майбутнього фахівця гуманітарного профілю. Ключові слова: майбутні фахівці гуманітарного профілю, компетенції професіоналізму, комунікативні компетенції, комунікативні компетенції професіоналізму, соціально-психологічні технології розвитку комунікативних компетенцій професіоналізму.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

31

Малетов, Д. В. "ЩОДО ПОНЯТТЯ «КОМПЕТЕНТНІСТЬ» СУДДІ ВИЩОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ." Прикарпатський юридичний вісник, no. 6(35) (May 6, 2021): 3–7. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i6(35).675.

Full text

Abstract:

Малетов Д. В. Щодо поняття «компетентність» судді Вищого антикорупційного суду. - Стаття. У статті розглянуто зміст поняття «компетентність» в розрізі правової науки та теорії держави і права. Проаналізовано законодавство на наявність термінологічного визначення поняття «компетентність». Сформовано загальне уявлення щодо змісту поняття. При цьому наголошено, що поняття «компетентність» не може односторонньо застосовуватися в різних сферах суспільних правовідносин. Зазначено, що відповідно до чинного законодавства закріплений поділ «компетентності судді» на три складники: професійна, соціальна та особиста компетентності. Досліджено наукові праці щодо поняття «компетентність судді», визначення його змісту та основних його складників. Наведено пропозиції щодо вдосконалення поняття та його нормативного закріплення. Автором зосереджено увагу на тому, що для формування критеріїв оцінки кваліфікаційного іспиту для визначення компетентності судді Вищого антикорупційного суду ключовим є дотримання принципу спеціалізації. Досліджено аспекти оцінки компетентності суддів спеціалізованого антикорупційного суду. Відповідно до викладеного матеріалу особливість вимог до компетентності антикорупційного судді пов’язана з його спеціалізацією на здебільшого складних справах щодо розгляду кримінальних корупційних правопорушень і межуючих із ними злочинах. Однією з особливостей оцінювання компетентності кандидата на посаду судді до Вищого антикоруп- ційного суду України є те, що у процесі добору суддів бере участь Громадська рада міжнародних експертів. Зроблено висновок, що Громадська рада міжнародних експертів є допоміжним суб’єктом оцінки компетентності судді Вищого антикорупційного суду, яка є додатковою унікальною гарантією забезпечення якісної процедури оцінки критерію «компетентності» судді Вищого антикорупційного суду України. У статті автором сформульовано поняття «відповідності критерію професійної компетентності судді Вищого ан- тикорупційного суду». Наголошено, що це здатність здійснювати правосуддя в антикорупційному суді з відповідною спеціалізацією на кримінальних коруп- ційних правопорушеннях і правопорушеннях, пов’язаних із корупцією. Ключові слова: компетентність, компетентність судді, антикорупційний суд, спеціалізовані суди, Вищий антикорупційний суд України.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

32

Варварук, Христина. "Структура конфліктологічної компетентності педагога." Теоретичні і прикладні проблеми психології, no. 3(56)Т2 (2021): 136–48. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2021-56-3-2-136-148.

Full text

Abstract:

У статті проведено теоретичний аналіз сутності конфліктологічної компетентності. На основі теоретичного аналізу наукових матеріалів виявлено різне розуміння структури конфліктологічної компетентності. Розглядаються позитивні сторони конфліктів, які призводять до саморозвитку, на противагу уникненню та невизнанню. Встановлено, що конфліктологічна компетентність є складним, багатоаспектним феноменом. Конфліктологічну компетентність розглянуто, як інтегративну єдність теоретичного, діяльнісного та особистісного компонентів. Показано, що конфліктологічна компетентність педагога є динамічним утворенням, потребує постійного розвитку й змістовного наповнення новими підходами, теоріями, технологіями педагогіки, психології, конфліктології, антропології тощо. Сформована конфліктологічна компетентність є запорукою протікання освітнього процес на засадах гуманістичного світогляду і ціннісних орієнтацій, що дозволяє розглядати людину як найвищу соціальну цінність. Ключові слова: конфлікт, педагогічний конфлікт, компетентність, конфліктологічна компетентність, освітній процес.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

33

СУХОПАРА, Ірина. "КРИТЕРІЇ ТА РІВНІ СФОРМОВАНОСТІ ЕМОЦІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ." Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 2 (September 2020): 357–66. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-2-357-366.

Full text

Abstract:

У статті розглядається проблема емоційної компетентності, яка допомагає вчителю встановлювати партнерські стосунки з учнями, їхніми батьками, колегами, володіти технологіями впливу на інших, організовувати освітнє середовище, освітній процес на емоційній основі, що важливо в умовах реалізації концепції Нової української школи. Емоційна компетентність майбутніх учителів початкової школи розуміється як сукупність поглядів, цінностей, набутих знань, сформованих вмінь та навичок в емоційній сфері, їх розуміння, вираження, регулювання та дозволяє успішно організовувати освітній процес на емоційній основі, засадах емпатії, поваги, співпраці з школярами, їх батьками, колегами, реалізовувати себе в особистісній і професійній діяльності. Метою статті є вивчення та теоретичне обґрунтування критеріїв, рівнів і показників сформованості емоційної компетентності майбутніх учителів початкової школи. Для вирішення проблеми застосовувалися методи аналізу психолого-педагогічної літератури, систематизації та узагальнення теоретичного матеріалу, вивчення досвіду. На основі змістових і структурних компонентів зазначеного феномену розроблено когнітивний (сукупність знань про емоції, почуття, емоційні стани, способи їх вираження, причини виникнення, вікові особливості емоційної сфери молодших школярів), ціннісний (сукупність мотивів та цінностей гуманного спілкування, взаємодії, досягнення успіху) і діяльнісний (сукупність умінь та навичок адекватно сприймати емоції учнів, розуміти їх почуття і власний емоційний стан, виражати власні емоції, керувати ними) критерії, наведено відповідні показники сформованості емоційної компетентності майбутніх педагогів. Враховуючи ступневий характер оволодіння компетентністю, визначено низький, середній і високий рівні сформованості емоційної компетентності майбутніх учителів початкових класів, описано їх характеристики. Сукупність професійних цінностей, мотивів, знань, вмінь, що належать до визначених критеріїв і показників емоційної компетентності майбутніх фахівців є важливою для здійснення професійної діяльності. Ключові слова: емоційна компетентність, майбутні вчителі початкової школи, критерії, показники, рівні, сформованість.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

34

Кулаковський, Олександр. "Компетентнісна модель скника педагогічного закладу вищої освіти у сфері інтелектуальної власності." New pedagogical thought 103, no. 3 (December 14, 2020): 21–29. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2020-103-3-21-29.

Full text

Abstract:

У статті представлено компетентнісну модель випускника педагогічного закладу вищої освіти у сфері охорони та захисту прав інтелектуальної власності, що посідає ключове місце як у процесі розробки,так і впровадження у закладі освіти технології формування певних компетентностей, зокрема й щодо охорони і захисту прав інтелектуальної власності. Здійснено класифікацію професійної діяльності випускників педагогічних закладів вищої освіти на педагогічну та управлінську діяльність. Залежно від різних критеріїв (виду діяльності, спеціальності педагога, напряму діяльності) проведено класифікацію основних видів діяльності. Розглянуто особливості професійної діяльності випускника педагогічного закладу вищої освіти, законодавчо обґрунтовано його функціональні обов’язки у процесі здійснення педагогічної та управлінської діяльності. Розглянуто правовідносини, учасниками яких є педагогічні працівники, їхні функції, компетенції, повноваження. На підставі цього та на основі блочного принципу побудови компетентнісної моделі розроблено компетентнісну модель випускника педагогічного закладу вищої освіти. Запропонована компетентнісна модель випускника педагогічного закладу вищої освіти у сфері охорони та захисту прав інтелектуальної власності охоплює здійснення ним педагогічної діяльності в закладах освіти, методичних центрах, центрах професійного розвитку педагогічних працівників (професійно-діяльнісний (педагогічний) блок, інноваційно-економічний блок), а також управлінську діяльність, яка здійснюється на керівних посадах в закладах освіти, наукових установах, методичних центрах, центрах професійного розвитку педагогічних працівників (інноваційно-управлінський блок).

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

35

Дубель, І. М. "ОСОБЛИВОСТІ СТРУКТУРНИХ ВЗАЄМОЗВ'ЯЗКІВ У СИСТЕМІ КРАЄЗНАВЧИХ ЗНАНЬ ТА КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ." Духовність особистості: методологія, теорія і практика 91, no. 4 (September 30, 2019): 79–87. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2019-91-4-79-87.

Full text

Abstract:

Переживаючи перехід від індустріальної моделі економіки до «економіки послуг», вітчизняна краєзнавча освіта має при цьому враховувати світову практику та існуючі тенденції: глобалізацію культури та туристифікацію українського простору, підготовку фахівців-краєзнавців через компетентнісну модель навчання, діджиталізацію освітнього процесу, збільшення дослідницької роботи студентів тощо. Розуміючи міждисциплінарну природу краєзнавчих знань, умінь та навичок, ми повинні комплексно дослідити сучасний процес їх формування, виокремити ключові суб’єкти цього процесу та дослідити їх вплив один на одного. Саме через такий структурний аналіз ми можемо здійснити спробу обґрунтування корекції форм та змісту освітніх програм краєзнавчого циклу у вищих навчальних закладах задля приведення їх у відповідність до актуальних вимог часу та суспільства. У статті розглянуто поняття «краєзнавчі компетентності» у контексті його міждисциплінарної структури. Обґрунтовано цілісність та взаємообумовленість «краєзнавчих компетентностей» як єдиного інтегрального поняття. Досліджено актуальну специфіку функціональних взаємозв'язків між секторами формування краєзнавчих знань. Виділено та пояснено значення структурних секторів у процесі формування краєзнавчих компетентностей у студентів закладів вищої освіти (ЗВО): предметний, дидактичний, науково-педагогічний та глобалізаційно-полікультурний. Коротко проаналізовано роль та значення глобалізаційно-полікультурного блоку краєзнавчих знань у майбутньому розвитку краєзнавства як трансдисциплінарного науково-освітнього напрямку, окреслено поле майбутніх досліджень у цьому аспекті. Ключові слова: краєзнавство, краєзнавчі компетентності, компетентнісна модель, краєзнавчі знання, міждисциплінарність, вища освіта.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

36

Калюжна, Тетяна. "ПРОФЕСІЙНИЙ САМОРОЗВИТОК ЯК ФАКТОР ФОРМУВАННЯ АНДРАГОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ВИКЛАДАЧА ЗАКЛАДУ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ." ОСВІТА ДОРОСЛИХ: ТЕОРІЯ, ДОСВІД, ПЕРСПЕКТИВИ 1, no. 19 (June 10, 2021): 72–81. http://dx.doi.org/10.35387/od.1(19).2021.72-81.

Full text

Abstract:

В оглядовій статті автор розкриває проблему професійного саморозвитку як складової формування андрагогічної компетентності викладача післядипломної педагогічної освіти. Наголошується на важливості особистості викладача, яка є ключовою фігурою реформ української освіти. Проаналізовано та конкретизовано понятійно-термінологічний апарат дослідження. Розкрито поняття «професійний розвиток» та вказано, що цей термін трактується науковцями як багатокомпонентний, цілеспрямований, пролонгований і поетапний процес професійного становлення, розвитку та саморозвитку особистості, зорієнтований на набуття нових компетентностей; характеризується неперервністю, системністю, динамізмом, циклічністю і синергізмом та передбачає перетворення ціннісно-світоглядних орієнтирів, мотиваційної сфери, психологічної структури професійно-педагогічної діяльності, засвоєння та реалізацію інноваційних професійних ролей і функцій. Автор виходить з того, що професійний саморозвиток викладача післядипломної педагогічної освіти тісно пов'язаний з формуванням у нього андрагогічної компетентності й впливає на процес підготовки та перепідготовки педагогічних працівників, а також є невід'ємною складовою андрагогічної компетентності. Акцентовано увагу на тому, що професійний саморозвиток викладача закладу післядипломної педагогічної освіти має бути усвідомленою потребою в неперервному самовдосконаленні, ставленні до навчання як пріоритету професійної діяльності, а сукупність набутих знань, умінь, навичок, якостей і ціннісних орієнтацій, які необхідні для виконання ролі андрагога – андрагогічна компетентність буде реалізуватись через освітню діяльність, розвиваючи соціально-значимі якості дорослої людини. Ключові слова: професійний розвиток; саморозвиток; андрагогічна компетентність; викладач; післядипломна педагогічна освіта.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

37

Вождаєнко, Анна. "РОЗВИТОК ЧИТАЦЬКО-ЗОРІЄНТОВАНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ СТАРШИХ КЛАСІВ У ПРОЦЕСІ АКСІОЛОГІЧНОЇ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ ЛІРИЧНИХ ТВОРІВ." KELM (Knowledge, Education, Law, Management) 1, no. 8 (July 12, 2021): 11–15. http://dx.doi.org/10.51647/kelm.2020.8.1.2.

Full text

Abstract:

У статті охарактеризовано історію опрацювання проблеми у теоретичних наукових досліджен- нях учених та подано основні поняття, класифікації та типології, що стосуються окресленої теми. На основі вже наявних тверджень нами розроблено чотири ключові компетентності, якими має володіти учень у процесі аксіологічної інтерпретації поезії на уроках української літератури: ціннісно-зорієнтована компетентність, кому- нікативно-зорієнтована компетентність, читацько-зорієнтована компетентність, компаративна компетентність. Особливу увагу слід приділити саме читацько-зорієнтованій компетентності, адже саме вона стане стержнем успішного засвоєння учнем ціннісних значень мистецтва слова. Розвиток читацької компетентності дасть змогу інтерпретувати поезію під кутом зору різних смислових відношень та поетапно визначати аксіологічну квінтесенцію ліричного твору. Однак розроблені компетентності подані дещо узагальнено і потребують подальших досліджень та уточнень.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

38

Маслова, Олена. "Концептуальні підходи здоров’я- формуючої діяльності в процесі адаптивного фізичного виховання дітей з вадами слуху." Теорія і методика фізичного виховання і спорту, no. 3 (April 20, 2021): 74–80. http://dx.doi.org/10.32652/tmfvs.2020.3.74-80.

Full text

Abstract:

Анотація. Вагомість здоров’я як найвищої загальнолюдської цінності та головного чинника досягнення успіху і благополуччя дозволяє визначити здоров’яформуючу компетентність як ключову в сучасній системі освіти, особливо інклюзивної. Мета. Визначення, узагальнення та обґрунтування концептуальних підходів здоров’яформуючої діяльності в процесі адаптивного фізичного виховання дітей з порушеннями слуху як складової методологічної основи розробленої нами концепції. Методи. Аналіз та синтез даних науково-методичної літератури, ресурсів мережі Інтернет, абстрагування, контент-аналіз теоретичних та методичних робіт, конкретизація та класифікація, прогнозування. Результати. Представлені у статті результати наукових досліджень продемонстрували широкий спектр наукових доробок у напрямі формування здоров’я сучасної молоді, заохочення до запровадження у повсякденне життя нових форм поведінки, корисних для здоров’я, а отже, успішного виховання здорового покоління. Особливе значення у формуванні здоров’я та здорового способу життя молодого покоління зі встановленими порушеннями функцій систем організму надається змісту освіти, побудованого в руслі методологічних підходів наукового пізнання. Ключові слова: концепція, підхід, методологія, здоров’яформуюча діяльність, порушення слуху, школярі, діти.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

39

Моркун, Наталія Володимирівна, Владислав Анатолійович Чубаров, Ірина Валентинівна Завсєгдашня, and Ольга Олексіївна Завсєгдашня. "КОНЦЕПЦІЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ МОДЕЛІ IT-ПЛАТФОРМИ ДЛЯ ІНДИВІДУАЛІЗОВАНОГО КОМПЕТЕНТНІСНО ОРІЄНТОВАНОГО НАВЧАННЯ МАГІСТРІВ У ГАЛУЗІ КОМП'ЮТЕРНИХ НАУК." Information Technologies and Learning Tools 82, no. 2 (April 25, 2021): 151–65. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v82i2.3219.

Full text

Abstract:

Сучасний ринок праці висуває високі вимоги до кваліфікованих кадрів. Високий рівень конкуренції, стрімкий розвиток науки й техніки, активне впровадження передових інформаційних технологій – фактори, що стимулюють потребу працівників будь-якої сфери діяльності отримувати нові знання та вдосконалювати професійні компетентності. Як наслідок – ринок освітніх послуг представляє величезну кількість освітніх продуктів, що дозволяють задовольнити цю потребу: тренінги, воркшопи, стажування, підвищення кваліфікації і, звичайно ж, магістратура як ключовий освітній продукт закладів вищої освіти. «Вузьким місцем» магістратури є необхідність проходження абітурієнтами вступних іспитів, зокрема й зовнішнього незалежного оцінювання; також, навчаючись у магістратурі, студенти «відкладають» повноцінну трудову діяльність. У сукупності ці фактори можуть знизити загальну мотивацію до вступу, тому для навчання в магістратурі необхідно створювати додаткові конкурентні переваги, які будуть відчутними для абітурієнтів та студентів-магістрів. Отже, актуальність матеріалу, розглянутого в даній статті, обумовлена гострою необхідністю підвищувати рівень конкурентоспроможності випускників магістратури, яка є одним із ключових елементів системи безперервного навчання (lifelong learning). Розв’язати проблему можна за рахунок застосування інноваційних методів навчання, які об'єднують кращі педагогічні практики, а також активне використання інформаційних технологій. Стаття присвячена розвитку актуальної та перспективної ідеї індивідуалізованого компетентнісно орієнтованого навчання магістрів. У роботі запропоновано концептуальну модель інформаційних блоків IT-платформи для організації інноваційного підходу до навчання магістрів. Науково-практичну цінність роботи представляє розроблення та обґрунтування структури, а також взаємозв'язку інформаційних блоків даної IT-платформи. Ключовим аспектом і конкурентною перевагою IT-платформи є можливість автоматизованої побудови індивідуальної траєкторії навчання магістрів у форматі багатовимірної радіальної діаграми – «індивідуальної освітньої діаграми студента». Перспективна апробація розробленої моделі передбачає розроблення відповідного програмного забезпечення, проведення копіткої навчально-методичної роботи, а також реалізацію пілотного проєкту для магістратури IT-спеціальностей Криворізького національного університету.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

40

Odnorog, Galina. "ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ КЛЮЧОВИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ УЧНІВ У ЗАКЛАДАХ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ ЗАСОБАМИ ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ." Науковий вісник Інституту професійно-технічної освіти НАПН України. Професійна педагогіка, no. 16 (November 14, 2018): 104–9. http://dx.doi.org/10.32835/2223-5752.2018.16.104-109.

Full text

Abstract:

У статті ключові компетентності представлені як необхідна умова сьогодення, зумовлена впливом технологій на формування особистості, соціальне життя в цілому та ринок праці. Уточнено суть понять «компетенція», «компетентність». Здійснено порівняння двох груп життєвих навичок: soft skills та hard skills, які є невід’ємною частиною професіоналізму та ефективності майбутніх фахівців. На основі теоретичного аналізу обґрунтовано актуальність розгляду проблеми формування міжпрофесійних навичок в учнів закладів професійної (професійно-технічної) освіти. Акцентовано увагу на необхідності формування саме ключових компетентностей, які сприяють успішній особистісній та професійній кар’єрі. Сформовані ключові компетентності випускників закладів професійної (професійно- технічної) освіти розглянуто як педагогічну мету, основний показник освітнього результату, що якнайповніше відображає потреби особистості, суспільства й роботодавців. Розвиток «м’яких навичок» майбутніх кваліфікованих робітників передбачає здатність до саморозвитку, творчого та критичного мислення, уміння формувати власну думку, дозволяє адаптуватися до нових умов, виконувати нестандартні завдання. Наголошено на результативності використання інтерактивних технологій в освітньому процесі закладів професійної (професійно-технічної) освіти (далі: ЗП(ПТ)О) з метою формування ключових компетентостей. Розглянуто засоби інтерактивних технологій, як механізмів залучення учнів до діяльності, що сприяє розвитку «м’яких навичок». Визначено особливості інтерактивних методів «Робота в малих групах», «Дебати», «Мозковий штурм» та їх уплив на розвиток комунікативних навичок учнів, готовності до вирішення проблем, здатності аналізувати та планувати результати своєї діяльності. Дані методи займають особливе місце в освітньому процесі і на сьогодні їх ефективність підтверджена численними психолого-педагогічними дослідженнями.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

41

Шандра, Н. А. "7 ОСНОВНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ ОНЛАЙН ВИКЛАДАЧА ІНОЗЕМНИХ МОВ." Засоби навчальної та науково-дослідної роботи, no. 55 (2020): 88–101. http://dx.doi.org/10.34142/2312-1548.2020.55.07.

Full text

Abstract:

Подано визначення поняття «онлайн навчання» як сукупності мережевих, програмних, інформаційно-педагогічних технологій задля цілеспрямованого та організованого навчального процесу за допомогою синхронної чи асинхронної інтерактивної командної роботи студентів і викладачів та роботи з навчальними посібниками незалежно від їхнього місцезнаходження. Здійснено огляд наукової літератури щодо ролі онлайн викладачів та педагогічних навичок та умінь, які потрібно розвивати для дієвого навчання в Інтернеті. Охарактеризовано відмінності понять «компетентність» та «навички» з точки зору педагогіки. Детально описано та проаналізовано піраміду R. Hampel та U. Stickler, що містить 7 основних компетентностей, якими повинні володіти викладачі іноземних мов для успішного проведення занять під час дистанційного навчання: основи інформаційно- комунікаційної компетентності, специфічна технічна компетентність щодо роботи з програмним забезпеченням, усвідомлення можливостей та обмежень програмних додатків, онлайн соціалізація, сприяння удосконаленню комунікативної компетентності, креативність та власний стиль викладання. Акцентується увага на необхідності та доцільності оволодіння даними компетентностями, рухаючись знизу вверх по піраміді, тобто від вмінь, здатностей та навичок нижчого рівня до вищого. Зазначено, що перший рівень піраміди пов’язаний з інформаційно-комунікаційною компетентністю, тобто знанням базових програм та роботи мережевих комп’ютерів. До другого рівня віднесено технічну компетентність, яка полягає в оволодінню низкою додатків, що полегшують викладання і навчання за допомогою комп’ютера. Визначено важливість формування здатності усвідомлювати як можливостей, так й обмежень сучасних комп’ютерних програм. Детально проаналізовано поняття «онлайн соціалізації», від якої залежить якість міжособистісного спілкування учасників освітнього процесу в контексті викладач-студенти, викладач-студент, студент-студент. Вказано, що комунікативна методика навчання іноземної мови і взаємодія між учасниками має вирішальне значення, саме тому однією з ключових компетентностей онлайн викладання є підвищення комунікативної компетентності студентів. Креативність та розроблення власного стилю вкладання педагога перебувають на найвищих щаблях досліджуваної піраміди. Отже, результати проведеного дослідження підтверджують доцільність імплементації піраміди R. Hampel та U. Stickler на заняттях з іноземної мови задля ефективного онлайн навчання

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

42

N.M., Rusetska, and Demchuk L.I. "IMPLEMENTATION OF THE COMPETENCE-ACTIVITY APPROACH IN THE ORGANIZATION OF SELF-EDUCATIONAL ACTIVITY OF STUDENTS-AGROENGINEERS DURING THE STUDY OF THE DISCIPLINE “CHEMISTRY”." Collection of Research Papers Pedagogical sciences, no. 95 (August 2, 2021): 33–38. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2413-1865/2021-95-5.

Full text

Abstract:

The article raises the problem of organizing independent work of students (CPC) of the university in the conditions of implementation of a competent-activity approach. The main components of the development of self-education activity of students-agroengines are characterized. The consistent implementation of the competent-activity approach of pedagogical action is determined, as well as a list of methodological principles of implementation of the model (approaches, principles, conditions), methodical tools with the characteristic of their essence and measure of performance. It has been found that the introduction of a competent-activity approach to the educational process involves deep system transformations of the entire educational process from defining the goal to evaluate the results of education. The competent model, which is represented in the form of an information system that reflects the structure of the educational process, provides adequate control and assessment of learning results.The personal and social significance of a competent approach is determined. It was revealed that the creation of favorable conditions for the successful entry of a young man in modern dynamic life, the development of relations with people and the environment will allow to associate the process of training with the needs of time, will enable self-realization in social processes,During the study, it is generalized that competence and competence approach is a combination of skills, knowledge, skills, ways of thinking, value landmarks and ideological beliefs that allow you to confidently and successfully go out of non-standard life situations. In particular, we have been combined with the unity of such leading provisions: directions to achieve integrated indicators of the preparation of the future specialist; systems of acquiring the main groups of competencies – general (key), professional and professional; dependency of competence systems from the level and degree of higher education, its gradual complication, renewal and enrichment; orientation for socialization and professionalization of personality, constant deepening (improvement) competencies in conditions of continuous education.Key words: competence, self-education, teacher, principles and methods of teaching, pedagogical condi-tions, model. У статті піднімається проблема організації самостійної роботи студентів (СРС) ВНЗ в умовах реалізації компетентнісно-діяльнісного підходу. Охарактеризовано основні складові частини процесу розвитку самоосвітньої діяльності студентів-агроінженерів. Визначено послідовну реалізацію компетентнісно-діяльнісного підходу педагогічної дії, а також перелік методологічних засад впровадження моделі (підходи, принципи, умови), методичний інструментарій з характеристикою їх сутності та мірою результативності. Виявлено, що впровадження компетентнісно-діяльнісного підходу в освітній процес передбачає глибокі системні перетворення всього освітнього процесу від визначення мети до оцінювання результатів освіти. Досліджено компетентнісну модель, яка представлена у вигляді інформаційної системи, що відбиває структуру освітнього процесу, забезпечує адекватний контроль та оцінювання отриманих результатів навчання.З’ясовано особистісну та соціальну значимість компетентнісного підходу. Виявлено, що створення сприятливих умов для успішного входження молодої людини в сучасне динамічне життя, розвиток взаємовідносин з людьми та з навколишнім середовищем дадуть змогу пов’язати процес навчання з потребами часу, дасть можливість для самореалізації в суспільних процесах,В ході дослідження узагальнено, що компетентність та компетентнісний підхід – це поєднання умінь, знань, навичок, способів мислення, ціннісних орієнтирів та ідейних переконань, які дають змогу впевнено та успішно виходити з нестандартних життєвих ситуацій. Зокрема, нами компетентнісний підхід засновувався на єдності таких провідних положеннях, як спрямованість на досягнення інтегральних показників підготовки майбутнього фахівця; системність набуття основних груп компетентностей, а саме загальних (ключових), професійних і фахових; залежність системи компетентностей від рівня та ступеня вищої освіти, її поступове ускладнення, оновлення й збагачення; зорієнтованість на соціалізацію і професіоналізацію особистості, постійне поглиблення (вдосконалення) компетентностей в умовах неперервної освіти.Ключові слова: компетентність, самоосвіта, викладач, принципи та методи навчання, педагогічні умови, модель.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

43

Волченко, Євген, and Михайло Хатіпов. "Розвиток конфліктологічної компетеності фахівців медичної галузі з позиції соціальної психології." Теоретичні і прикладні проблеми психології, no. 2(55) (2021): 123–33. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2021-55-2-123-133.

Full text

Abstract:

У статті показано, що конфліктологічна компетентність фахівця медичної галузі є особливим видом компетентності, яка забезпечує розпізнавання, ефективну поведінку і оптимальне розвʼязання професійних конфліктів в медичній сфері. Конфліктологічна компетентність фахівця медичної галузі істотно відрізняється від конфліктної компетентності, сформованої на основі загального досвіду соціального життя. Конфліктологічна компетентність фахівця медичної галузі характеризується освоєнням і доступністю просоціальних стратегій поведінки, які спрямовані на оптимальне розвʼязання професійного конфлікту. Конфліктологічна компетентність фахівця медичної галузі є складним психічним утворенням, яке включає риси особистості, процеси метакогнітівного контролю, регулювання та моніторингу когнітивної діяльності, а також рефлексію, спрямовану на надситуативний аналіз проблемних ситуацій професійної діяльності і довільну саморегуляцію психоемоційного стану. Ці компоненти разом забезпечують вибір і реалізацію у поведінці оптимальних для досягнення цілей професійної діяльності копінг-стратегій і типів реагування у конфлікті. Конфліктологічна компетентність фахівця медичної галузі успішно формується в процесі практико-орієнтованого активного соціально-психологічного навчання і складається з сукупності навчально-тренінгових заходів, змістовна сторона яких відображає професійну медичну діяльність. Ключові слова: конфлікт, конфліктна компетентність, фахівці медичної галузі.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

44

Мовчан, Тетяна. "НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКА КОМПЕТЕНТНІСТЬ У СКЛАДІ КЛЮЧОВИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ ІНОЗЕМНИХ СТУДЕНТІВ-ФІЛОЛОГІВ." Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології, no. 10(84) (December 26, 2018): 107–18. http://dx.doi.org/10.24139/2312-5993/2018.10/107-118.

Full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

45

Мовчан, Т. "Науково-дослідницька компетентність у складі ключових компетентностей іноземних студентів-філологів." Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології, no. 10 (84) (2018): 107–18.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

46

Artemenko, Liubov. "CATEGORY «MATHEMATICAL COMPETENCE» IN LANGUAGE EDUCATION." B U L L E T I N OF OLEKSANDR DOVZHENKO HLUKHIV NATIONAL PEDAGOGICAL UNIVERSITY 47, no. 3 (December 29, 2021): 170–81. http://dx.doi.org/10.31376/2410-0897-2021-3-47-170-181.

Full text

Abstract:

У статті з’ясовано проблему математичної компетентності учнів як ключової в навчанні української мови. Проаналізовано наукову літературу щодо визначення поняття «математична компетентність» у різних царинах. Визначено переваги означеної компетентності, які сприяють належному розвиткові особистості, яка спроможна аналізувати, математично мислити, логічно формулювати судження, доводити власну думку, будувати зв’язні висловлення, визначати складність проблеми та можливі варіанти її розв’язання, адаптуватися до змін тощо. Уточнено поняття «математична компетентність» та витлумачено нову категорію ‒ «математична компетентність учнів у процесі навчання української мови».

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

47

Сяо, Лей. "ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ «КОМПЕТЕНТНІСТЬ КУЛЬТУРНОГО САМОВИРАЖЕННЯ»." Педагогіка та психологія, no. 62 (August 2019): 120–26. http://dx.doi.org/10.34142/2312-2471.2019.62.13.

Full text

Abstract:

У статті розглядаються загальні положення визначення компетентності культурного самовираження особистості. Зазначено, що дослідження будь-якої компетентності особистості повинно базуватися на компетентнісно-орієнтованій парадигмі освіти, що включає формування не лише теоретичних знань, а й прикладної складової підготовки майбутнього фахівця. Визначено, що питання пов’язане з компетентнісним підходом повинен розглядатися у тісному зв’язку з концепцією «Навчання впродовж усього життя» (Life Long Learning, LLL). Особливо це важливо в контексті розгляду ключових компетентностей. Розвиток компетентнісноорієнтованого навчання та навчання впродовж усього життя базується на вирішенні трьох основних проблем: використанні різних підходів і методів навчання; підтримці педагогів та інших працівників освіти; оцінці та діагностиці сформованості компетентності. Констатовано, що обізнаність та самовираження у сфері культури розглядається багатьма європейськими вченими як здатність до розуміння творчості у мистецтві, уміння формувати власні мистецькі смаки, самостійно виражати ідеї, досвід та почуття за допомогою мистецьких надбань людства. Змістовим наповненням цієї компетентності є глибоке розуміння своєї національної ідентичності як основи доброзичливого ставлення та поваги до міжкультурного розмаїття та вираження інших людей. Компетентність культурного самовираження передбачає розуміння та повагу щодо того, як ідеї та значення творчо самовиражаються, передаються в різних культурах через низку видів мистецтва та інших культурних форм. Це передбачає залучення до розуміння, розвитку та висловлення власних ідей і відчуттів. Узагальнення наукового пошуку дозволили визначити компетентність культурного самовираження як складний понятійний конструкт, що включає знання, навички та підходи до міжкультурного спілкування на основі розуміння і поваги до оточуючих їх ідей, де самовираження втілюється через різні галузі мистецтва та культури.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

48

Самарук, Наталія. "САМООСВІТНЯ КОМПЕТЕНТНІСТЬ − СКЛАДОВА ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ЕКОНОМІСТІВ." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 19, no. 4 (May 8, 2020): 362–76. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v19i4.279.

Full text

Abstract:

У статті розглянуто проблеми формування самоосвітньої компетентності майбутніх фахівців економічного профілю. Виявлено сутність компетентнісного підходу в освіті та розглянуто його генезис. Розглянуто трактування поняття “компетентність”, під яким розуміється інтегральна якість особистості, що виявляється в її здатності та готовності до діяльності, заснованої на знаннях і досвіді. Розглянуто ієрархічну трирівневу структуру компетентності, що складається із ключових, загальногалузевих та предметних компетентностей. Визначено п’ять груп ключових компетентностей: соціальні, полікультурні, інформаційні, саморозвитку та самоосвіти, продуктивної та творчої діяльності. Виявлено та обґрунтовано місце самоосвітньої компетентності в ній як системотвірної та стрижневої для всіх предметів і дисциплін. Висвітлено різні підходи до визначення поняття “самоосвіта” як процесу самостійного оволодіння знаннями. Дано визначення поняття “самоосвітня компетентність”. З’ясовано сутність поняття “самоосвітня компетентність майбутніх економістів”. Виявлено структурні одиниці самоосвітньої компетентності: самоконтроль, самовизначення, самооцінка, самоорганізація, саморозвиток, самооблік, самокритичність, самореалізація. Виявлено компонентний склад самоосвітньої компетентності, компонентами якої є: мотиваційно-ціннісний (прагнення, установка на самовдосконалення), організаційний (чітка побудова самоосвітньої діяльності), процесуальний (функціональність знань, умінь, навичок, самостійне їх вдосконалення), інформаційний (готовність працювати з інформаційними технологіями для потреб власної самоосвіти). Досліджено процес формування самоосвітньої компетентності майбутніх фахівців економічного профілю.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

49

ШОЛОЙКО, Тетяна. "ФОРМУВАННЯ ХРОНОЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ НА УРОКАХ ПІД ЧАС ВИВЧЕННЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ." Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 1 (April 2020): 185–93. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-1-185-193.

Full text

Abstract:

Стаття присвячена є дослідженню компетентнісно-орієнтованих методик навчання історії в школі та розроблення методичних рекомендацій для вивчення на уроках історії хронології як засобу формування хронологічної компетентності. Для розв’язання окреслених проблем було застосовано методи аналізу та узагальнення історико-педагогічної літератури, нормативних документів, структурно-логічний аналіз. На основі проведеного дослідження теоретичних та практичних аспектів встановлено, що сучасне навчання в школі базується на компетентнісно-орієнтованій парадигмі, де головну роль відіграють компетентності, що формуються в освітньому процесі. Серед найважливіших предметних компетентностей виділено хронологічну, яка допомагає школярам зорієнтуватись у часовому просторі. Показано, що мета предметної компетентності полягає у формуванні умінь та навичок, які б допомагали вирішувати проблеми, аналізувати та діяти відповідно до здібностей учня, задовольняючи свої соціальні потреби. Маючи добре розвинені предметні компетентності, школярі із упевненістю можуть застосовувати їх у навчальній діяльності та повсякденному житті. Показано, що навчання хронологічної компетентності повинно відбуватись поступово, за допомогою різноманітних методів роботи, починаючи від найпростішого і закінчуючи складними завданнями. Для ефективної роботи вчителя з учнями в сфері формування компетентностей на уроках історії було встановлено пріоритетні завдання для кожного класу. На основі проведених досліджень було виділено стадії формування хронологічної компентності. Запропонували ряд вправ, які доцільно використовувати для успішної реалізації мети. Представлені в статті вправи та педагогічні прийоми добре сприятимуть формуванню хронологічної компетентності на уроках історії, допомагатимуть дітям розуміти, логічно розставляти події та явища в історії, встановлювати причинно-наслідковий ланцюг. А це значить, що учень вивчить не конкретну дату, а буде розуміти, що відбувалося в цей час. Остаточно процес формування хронологічної компетентності учнів на уроках історії до сьогодні повністю не досліджено, тому в подальшому можливий більш глибокий аналіз проблеми. Ключові слова: хронологічна компетентність, уроки історії, предметні компетентності, історичні задачі.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

50

Voloshyna, Oksana. "КОМПЕТЕНЦІЇ ЯК КРИТЕРІЇ ФОРМУВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-УПРАВЛІНСЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СЛІДЧОГО." HUMANITARIUM 42, no. 1 (November 14, 2019): 41–48. http://dx.doi.org/10.31470/2308-5126-2019-42-1-41-48.

Full text

Abstract:

Статтю присвячено визначенню критеріїв формування організаційно-управлінської компетентності слідчого, зокрема її базових компетенцій. Встановлено, що генератором ефективної організаційно-управлінської діяльності слідчого є його організаційно-управлінська компетентність, яка з одного боку складається із низки організаційних та управлінських компетенцій, а з іншого – виступає якісною особистісною характеристикою, до якої входять здібності і вміння самоорганізовуватися та організовувати інших людей для спільної діяльності, впливати на процеси цієї діяльності, приймати організаційні та управлінські рішення щодо досудового розслідування. Емпірично визначено ключові компетенції організаторсько-управлінської компетентності слідчого: суто організаційно-управлінські (уміння планувати розкриття та розслідування злочинів, здатність приймати оптимальні організаційно-управлінські рішення в службовій діяльності й нестандартних ситуаціях, здатність планувати і організовувати роботу малого колективу виконавців, навички організаційного лідера); комунікативні (здатність виражати власну точку зору в усній та письмовій формі, здатність ефективно організувати роботу СОГ) та соціально-психологічні (вміння управляти своїм робочим часом, здатність проявляти ініціативу, здатність до рефлексії). Доведено, що найважливішими детермінантами організаційно-управлінської компетентності слідчого є вміння впливати на оточуючих, здібності та вміння навчати й виховувати людей та схильність до постійного саморозвитку й зростання. Встановлено, що компетентнісна парадигма становлення професіонала дозволяє досліджувати особистісно-професійне становлення не лише через призму професійно-формувального впливу в освітньому середовищі вищої освіти, але і як форму самоосвіти особистості професіонала, і як процес індивідуального супроводу (коучу) на шляху до акмемоделі професіоналізму.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

Journal articles on the topic 'Ключова компетентність'

Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles