Academic literature on the topic 'Класифікація персонажів'

У статті висвітлено особливості відтворення фразеологічних одиниць як засобів характеротворення персонажів у перекладах твору «Аліса в Задзеркаллі» українською та польською мовами. Подано класифікацію фразеологічних одиниць з точки зору перекладознавства. Визначено способи перекладу фразеологічних одиниць (переклад фразеологічним еквівалентом, фразеологічним аналогом, описовим перекладом, контекстуальними замінами та калькуванням, використання відповідного фразеологізму в цільовій мові). Проаналізовано класифікацію фразеологічних одиниць за їх семантикою (звичайні словосполучення (звороти, свобода вибору яких обмежена); фразеологічні ряди (звороти, що виражають одне, але складне поняття); фразеологічні єдності (звороти, що є одним нерозривним цілим). Визначено, що фразеологічне зрощення – це семантично неподільна фразеологічна одиниця, і на значення якої ніколи не впливають значення її компонентів; фразеологічна єдність – це семантично неподільна фразеологічна одиниця, ціле значення якої мотивоване значеннями її компонентів; фразеологічна комбінація – це семантично подільна фразеологічна одиниця, в якій кожне слово має абсолютно незалежне значення. Подано функціональну класифікацію фразеологізмів у творі «Аліса в Задзеркаллі» (фразеологізми, що стосуються характеристики персонажів; фразеологічні одиниці, що передають внутрішній стан героя; фразеологічні одиниці, що допомагають розкрити фізичний стан персонажа; фразеологізми, що характеризують багатий духовний світ героя, мудрість, дотепність). Фразеологізми, що стосуються характеристики героїв і виконують оцінну функцію, тематично поділено на такі групи: фраземи, що допомагають розкрити позитивні якості персонажів; фраземи, що сприяють розкриттю негативних якостей; фраземи, що доповнюють портретну характеристику. Досліджено способи перекладу фразеологічних одиниць українською та польською мовами. Аналіз 150 фразеологічних одиниць привів до висновку, що існує кілька способів перекладу фразеологічної одиниці залежно від того, до якої групи вона належить. Існують такі способи перекладу фразеологічних одиниць – переклад фразеологічного еквівалента, фразеологічний аналог, описовий переклад, контекстуальні заміни.

Lexical analysis has always been a productive way to study discourse through the semiotic nature of the word and its ability to function as a link between language and reality. The purpose of the article is to explore the lexical level of the discourse of a serial killer character in order to reveal their psychological features and prove their authenticity in comparison with the lexicon research of real serial killers. This study is relevant because the number of thrillers with serial killers in American literature is growing every year, but the discourse of these characters is poorly studied and requires more attention from linguists. The article uses such research methods as the method of lexical and semantic analysis of language units to study the features of language nominations; method of semantic fields, for grouping language units according to their thematic affiliation in microfields; associative method for the distribution of language units to the corresponding microfields; structural method for the separation of units, their classification and interpretation.Results. In the process of lexical analysis of the discourse of the serial killers characters, the words of the characters were divided into three main groups: words denoting mental activity, psychological needs, physiological activity and security. These groups were divided into semantic fields in order to facilitate the process of research. The analysis showed that the largest group of words in most discourses (except for two characters) is a group denoting physiological activity and safety, which corresponds to a study of the lexicon of real serial killers conducted by J. Hancock, which shows that the most important for the life of serial killers is biological component. The lexicon of the two characters (Lecturer and Claiborne), which differ from others by the predominance of words denoting mental activity, can be explained by their high educational and professional level, which shows their high IQ, which is also a feature of real serial killers.Thus, we can conclude that the authors were able to portray the characters plausibly through their lexicon.Key words: discourse, lexicon, semantic field, term, character. Лексичний аналіз завжди був продуктивним способом вивчення дискурсу через семіотичну природу слова та його здатність функціонувати як сполучна ланка між мовою та реальністю. Ця стаття має на меті дослідити лексичний рівень дискурсу персонажа серійного вбивці, щоб розкрити його психологічні особливості та довести достовірність та правдоподібність змалювання його образу в порівнянні з дослідженнями лексикону справжніх серійних убивць. Таке дослідження є актуальним, оскільки в американській літературі з кожним роком зростає кількість трилерів, де ключовими фігурами є серійні вбивці, а от дискурс цих персонажів є маловивченим і вимагає більшої уваги лінгвістів.У статті використані такі методи дослідження, як метод лексико-семантичного аналізу мовних одиниць для вивчення особливостей мовних номінацій; метод семантичних полів, для групування мов-них одиниць за їх тематичною приналежністю в мікрополя; асоціативний метод для розподілу мовних одиниць до відповідних мікрополів; структурний метод для виокремлення одиниць, їх класифікації та інтерпретації.Результати. У процесі лексичного аналізу дискурсу персонажів серійних вбивць слова персонажів було розділено на три основні групи: слова, що позначають розумову діяльність, психологічні потреби, фізіологічну активність та безпеку. Ці групи були поділені на семантичні поля, щоб полегшити процес вивчення. Аналіз показав, що найбільша група слів у більшості дискурсів (крім двох персонажів) – це група, що позначає фізіологічну активність та безпеку, що відповідає дослідженню лексикону справжніх серійних вбивць, проведеному Дж. Хенкоком, яке показує, що найважливішим для життя серійних вбивць є біологічний компонент. Лексикон двох персонажів (Лектор і Клейборн), що відрізняються від інших перевагою слів, які позначають розумову діяльність, можна пояснити їхнім високим освітнім та професійним рівнем. Це засвідчує їхній високий коефіцієнт інтелекту, що також є особливістю справжніх серійних вбивць.Отже, можна зробити висновки, що авторам вдалося зобразити портрети персонажів правдоподібно через їх лексикон, що співвідноситься з дослідженнями лексикону реальних серійних вбивць. Завдяки лексичному аналізу дискурсу вдалося розкрити психологічні особливості характерів персонажів.Ключові слова: дискурс, лексикон, семантичне поле, термін, персонаж.

У статті йдеться про особливості формування психолінгвістичного образу кіноперсонажа за психологічним архетипом «Жінка-месія». Розвідка є частиною комплексного дослідження цілісної системи психолінгвістичних образів персонажів англомовного кінодискурсу масової культури ХХІ сторіччя, що визначає її актуальність і новизну. Дослідження виконано на матеріалі фентезі-фільму Дж. Кемерона Avatar (2009). Методи роботи: описовий, метод суцільної вибірки, метод контекстуального і статистичного аналізів. За основу визначення основних психологічних рис персонажів взято класифікацію В. Шмідт (2007). До архетипу «Жінка-месія» в досліджуваному фільмі віднесено Ґрейс Оґустін, визначальними рисами якої є такі: 1) «Жінка-месія» – це шлях до любові та просвітництва; її підсилено другорядним архетипом «Ментор», головна функція якого – навчити героя; у мовленні персонажа ця риса актуалізована використанням апелятивів на позначення Джейка Саллі, прямих і непрямих директивів, лексики зі значенням позитивної оцінки; 2) її віра – непорушна, а смисл усього життя – змінити життя тисяч людей; риса актуалізована використанням конфронтативного комунікативного стилю в спілкуванні з антагоністами Паркером Селфріджем і Майлзом Кворічем; 3) її послання можуть бути як фемінними (про любов і співчуття), так і маскулінними (про порятунок, боротьбу, вигнання загарбників); риса актуалізована застосуванням кооперативного й конфронтативного комунікативних стилів; використанням лексем з позитивним і негативним оцінним значенням, зниженої лексики; 4) вона живе в гармонії з природою, кожна жива істота для неї – утілення вищої сили; риса актуалізована за допомогою позитивно маркованої оцінної лексики; 5) вона піклується більше про інших, ніж про себе, і переймається тільки тим, що її сім’я може постраждати внаслідок її дій; риса актуалізована частотним використанням займенника другої особи ‘you’, першої особи множини ‘we’ й апелятивів на позначення команди науковців, яких Ґрейс уважає своєю сім’єю.

У статті розглядаємо мовленнєвий портрет персонажа за психологічним архетипом «Амазонка» у фільмі Т. Бертона Alice in Wonderland (2010). За основу взято класифікацію архетипів В. Шмідт (2007). У роботі проаналізовано вчинки та мовлення Аліси Кігнслі, визначено риси характеру, які дозволяють віднести персонаж до психотипу «Амазонка», а також встановлено характерні особливості мовлення, які слугують безпосереднім проявом психотипу. Риси, які дозволяють віднести Бертонівську Алісу до архетипу «Амазонка»: 1) Аліса у фільмі феміністка і відстоює своє право на рівність з чоловіками наперекір суспільному осуду; 2) вона прийде на допомогу іншим, незважаючи на смертельну небезпеку для себе самої; 3) вона любить подорожувати та досліджувати нові землі; 4) вона не боїться провести ніч на самоті просто неба; 5) найбільший її страх – не бути здатною подбати про себе (фізично чи фінансово); 6) вона завжди прийме виклик від чоловіка і не відступиться, поки не переможе; 7) вона цінує жіночу дружбу, але має більше друзів серед чоловіків; 8) вона керується інтуїцією частіше, ніж логікою; 9) вона настільки сконцентрована на досягненні мети, що може сприйматися як байдужа і відчужена. Характерними для мовлення Аліси у фільмі Т. Бертона є такі елементи: 1) окличні речення у поєднанні з апелятивами для привернення уваги адресата чи для формування директивів, що свідчить про силу волі, здатність приймати рішення і брати на себе відповідальність; 2) декларативи у формі окличних речень для емфатизації сенсу, а також під час висловлювання таких емоцій, як подив, гнів, роздратування, розпач, коли на її шляху до мети з’являються перешкоди; 3) прямі квеситиви, які вимагають відповіді від співрозмовника; 4) прямі та непрямі директиви як засіб реалізації лідерської функції персонажа; 5) складні речення з причинно-наслідковим зв’язком для демонстрації логіки мислення, заснованої переважно на інтуїції. У мовленні Аліси майже відсутні оцінні лексеми, відповідно, характерною є стриманість у висловлюваннях і оцінках; майже однакова частотність займенників першої особи однини та другої особи однини й множини демонструє, з одного боку, самодостатність, незалежність персонажа, вміння покладатися передусім на себе, а з іншого – піклування про інших, альтруїзм та концентрацію на потребах співрозмовника.

Вступ. Проблема структурування драматичного тексту, функцій списку дійових осіб у композиційній та семантичній організації п’єси є важливою для інтерпретації твору драматургії. Проникнення в глибинні смислові та текстові зв’язки між аналізованим структурним компонентом та самим текстом уможливлює глибше розуміння естетичного задуму як читачів, так і для режисерів, акторів, сценаристів. Мета статті полягає в багатоплановому аналізі способів презентації дійових осіб, що містить вивчення їх інформативності, співвідношення з загальною проблематикою п’єси; здійснення класифікації списків персонажів; обґрунтування функції «глобальної зв’язності» списку дійових осіб у композиційній структурі тексту драми. Методи та матеріал дослідження. Домінантними методами дослідження обрано описовий та функціональний. Залучення жанрово-дискурсивного, когнітивного та психолінгвістичного аспектів аналізу зумовило застосування методів концептологічного, наративного та дискурс-аналізу Матеріалом слугували п’єси сучасних українських драматургів кінця ХХ – початку ХХІ століття. Основні результати дослідження. Ключовою функцією презентації дійових осіб є своєрідний вступ до художнього дискурсивного простору п’єси. В структурному плані список персонажів виступає елементом глобальної зв’язності тексту, який тематично та концептуально об’єднує його частини. Інформативність презентації персонажів кореспондує з проблематикою твору драматургії. Так, було виявлено, що узагальнені презентації персонажів представлені переважно узагальненим антропонімом, займенником або антропонімом з іменем, в якому відсутня подальша характеристика особистості, крім ґендерної. Зміст творів із узагальненими презентаціями містять філософське спрямування, в них представлені долі особистостей без вікової, фахової чи іншої конкретизації. Соціальні презентації дійових осіб містять вступ до певного професійного, родинного чи іншого відтворюваного дискурсу, де набуває смислового навантаження інформація про вік, соціальний статус, сімейні стосунки між учасниками подій. У переліках персонажів представлено митців і науковців, викладачів і вчителів, священників і філософів, лікарів і мистецтвознавців, бізнесменів і управлінців, військових і юристів, представників ЗМІ та працівників СБУ, поліціянтів і повій тощо. Особистісні презентації персонажів апелюють до майбутніх дійових осіб як до персон зі своїми особливими рисами характеру, переконаннями, звичками, що зумовлює психологічне спрямування твору драматургії. Висновки. Список дійових осіб є важливим структурно-композиційним та семантичним компонентом твору драматургії, інформативність, характер представлення якого кореспондує з загальним змістом п’єси. Його осмислення сприяє глибшому розумінню драматургії як з позицій читача, так і з позицій постановників п’єси. Ключові слова: твір драматургії, список дійових осіб, зв’язність тексту, узагальнені презентації, соціальні презентації, особистісні презентації.

Пропонована стаття містить результати дослідження комунікативної стратегії маніпулювання та комунікативних тактик, які її реалізують. Матеріалом дослідження слугували англомовні детективні романи, в яких об’єктом вивчення вибрано персонажне мовлення: допити поліцейським свідків та підозрілих. Предметом дослідження є комунікативні тактики, якими послуговуються поліцейські для створення маніпулятивного впливу на допитуваних. Метою розвідки є когнітитивно-прагматичний ана- ліз комунікативних тактик, якими послуговуються детективи для створення маніпулятивного впливу на опитуваних. Дослідження ґрунтується на загаль- нонаукових та спеціальних лінгвістичних методах: методі синтезу й аналізу, методі спостереження, описовому методі, прагмалінгвістичному методі, когнітивному методі та контекстуально-інтерпретаційному аналізі. Запро- поновано розширити перелік критеріїв, які зумовлюють структурні та кому- нікативно-прагматичні особливості допитів, і додати критерій ступеня офіційності допиту, адже у фактичному матеріалі поліцейському часто вда- ється отримати необхідну інформацію саме тому, що він обіцяє не додавати її до справи, тобто має місце неофіційний допит. Когнітивно-прагматич- ний аналіз стратегічного плану детектива, персонажа детективного дис- курсу, уможливив створення власної класифікації комунікативних стратегій і тактик, якими послуговується той під час допитування свідків і підозрілих, намагаючись знайти вбивцю. Виявлено, що однією з головних комунікативних стратегій, до яких звертається детектив, є стратегія маніпулювання. Її екс- плікують комунікативні тактики провокування, попередження, погрози, шан- тажу, вмовляння та лестощів, кожна з яких маркована певними лексичними, морфологічними та синтаксичними засобами мови. Перспективою подальших досліджень є різнобічне вивчення лінгвальних механізмів здійснення маніпуля- тивного впливу на реципієнта у художньому дискурсі.

У статті йдеться про особливості формування психолінгвістичного образу кіноперсонажа за психологічним архетипом «Руйнівниця». Робота є частиною комплексного дослідження цілісної системи психолінгвістичних образів персонажів англомовного кінодискурсу масової культури ХХІ сторіччя, що визначає її актуальність та новизну. Дослідження виконано на матеріалі супергеройського фентезі-фільму Т. Вайтіті Thor: Ragnarok (2017). Методи роботи: описовий, метод суцільної вибірки, контекстуального, стилістичного, прагматичного та статистичного аналізів. За основу визначення основних психологічних рис персонажів взято класифікацію В. Шмідт (2007). До архетипу «Руйнівниця» в досліджуваному матеріалі належить головна антагоністка Тора Гела, провідними рисами характеру якої є: 1) «Руйнівниця» керується не так власними цілями й бажаннями, як найвищим благом і планує галактичне завоювання Асґардом інших народів та рас; риса реалізована частотним використанням займенників першої особи множини, одиниць лексико-семантичної групи CONQUER, домінуванням дієслів у формах минулого часу; 2) «Руйнівниця» позбавлена емоцій, її мета – виконати місію; риса актуалізована майже повною відсутністю окличних речень та лексики на позначення позитивних емоцій; 3) вона бачить життя у чорно-білих тонах; риса актуалізована використанням антонімічних пар, що формують лексико-семантичні опозиційні групи LIFE та DEATH; 4) «Руйнівниця» бачить тільки два шляхи розвитку подій: або їй коритимуться, або загинуть; риса реалізована частотним використанням займенників першої особи однини та одиницями лексико-семантичної групи RULE; 5) «Руйнівниця» не виправдовує своїх вчинків; риса актуалізована використанням конфронтативного стилю спілкування, тактикою ухиляння від розмови, частотним використанням займенника другої особи; 6) «Руйнівниця» повідомляє раніше невідому інформацію; риса реалізована тактикою самопрезентації, використанням кластерів коротких, простих констативів, риторичних запитань.

У статті розглянуто особливості вживання прецедентних імен в англійській мові шляхом висвітлення закономірностей їх мовностилістичного вираження у творах сучасної художньої літератури. Аналіз ілюстративного матеріалу здійснено на основі узагальненої класифікації типів і видів прецедентних імен, яка охоплює їх поділ за критерієм належності до певної соціокультурної групи (універсально-прецедентні, національно-прецедентні й соціумно-прецедентні), а також за семантичним критерієм (прецедентні антропоніми та топоніми; термінологічні й полісемічні прецеденти). Серед найчисленніших еталонних тематичних груп прецедентних імен зареєстровано імена історичних осіб, героїв класичних творів і фільмів та міфологеми, які реалізуються в тексті через низку стилістичних фігур, таких як метафора, гіпербола й порівняння. До провідних критеріїв, котрі слугують основою для розрізнення прецедентних феноменів від інших імен, відносимо апелювання до ознак зовнішності осіб або персонажів, рис їхнього характеру або комунікативних ситуацій, через які проявляється знаковість героя або видатної особи. За результатами аналізу з’ясовано, що прецедентні імена як одна з вербальних форм відображення стереотипно-метафоричного сприйняття дійсності певною культурною спільнотою людей демонструють тенденцію до розширення свого контекстуального значення та примноження характеристик завдяки здатності формувати ментальні зв’язки між їхнім першоджерелом і новим контекстом. Виконане дослідження ілюстративного матеріалу засвідчило, що прецедентні імена належать до дієвих засобів привернення уваги читача до певної ідеї твору й слугують засобом інтенсифікації конкретних рис та особливостей персонажів художньої літератури ХХІ ст. Перспективним убачається вивчення питань, пов’язаних із сугестивним й емоційно-прагматичним потенціалами прецедентних імен, а також поглиблення знань про перебіг синергетичних процесів під час їх породження та актуалізації в межах різних лінгвокультур.

Проаналізовано характерні риси вокальної компоненти в художньому кіно (на обраних прикладахрізножанрових кінокартин періоду «відлиги», що увійшли до фонду радянської кінокласики) в аспекті її ставленнядо художніх просторів кінофільму (дієгетичний, метадієгетичний, екстрадієгетичний або недієгетичний) іфункціонування в них (за класифікацією функцій звукового ряду в кіно З. Лісси). Визначено основні різновиди сольного вокального виконання в художніх кінофільмах: вокальне виконання актора-персонажа; вокальне озвучуванняперсонажа; вокальне озвучування візуального ряду (відеоряду) кінофільму. Розглянуто в музично-художній тавокально-технічній площинах особливості сольного виконання пісень акторами в обраних кінофільмах. Зазначенодомінування естрадної манери співу (за наявності певної варіативності) у вокальних компонентах художніх кінокартинуказаного періоду.

Пояснювальна записка дипломного проєкту складається з п’яти розділів, містить 17 рисунків, 15 таблиць, 1 додаток, 17 джерел. Дипломний проєкт присвячений розробці системи класифікації та порівняння персонажів за текстами літературних творів. Метою розробки системи є літературний аналіз творів з виявленням взаємозв’язків між персонажами. Серед задач розробки можна виділити: підготовку обраних текстів до аналізу, розробку алгоритму визначення подібності, встановлення міри подібності, отримання результатів проведення аналізу на основі обраних текстів, формування звіту. У розділі інформаційного забезпечення наведено опис та формати вхідних та вихідних даних. Розділ математичного забезпечення присвячений математичній постановці задачі та алгоритмам, що були обрані для вирішення задачі. У розділі програмного забезпечення обґрунтовано вибір засобів розробки системи та розроблено архітектуру системи. У технологічному розділі наведено результати тестування системи, описано послідовність дій в системі та наведено зображення графічного інтерфейсу системи.
The explanatory note of the diploma project consists of 5 sections, contains 17 figures, 15 tables, 1 application, 17 sources. The diploma project is devoted to the development of a system of character classification and comparison based on literary texts. The purpose of the system is to analyze the works of literature with the identification of the similarities between the characters. Main tasks of development can be distinguished as: preparation of texts for analysis, development of an algorithm for determining similarity, establishing a degree of similarity, obtaining the results of analysis based on processed texts, reporting. The information support section provides a description and format of input and output data. The section of mathematical support is devoted to the mathematical formulation of the problem and the algorithms that were chosen to solve the problems. The software section describes the choice of development tools and system architecture. The technological section provides the results of system testing, describes the sequence of actions in the system and provides images of the graphical interface.

Тези присвячені стереотипізації жіночих образів, та їх втіленню у сучасних гендерних жіночих моделей на матеріалі епізодичної відеогри Life Is Strange. У роботі була використана розширена класифікація гендерних жіночих моделей. Більш детально були розглянуті такі моделі як: "Супержінка", "Космо-жінка", "Жінка-стерва" та "Попелюшка". З чотирьох персонажів тільки один є традиційним втіленням жіночності, а саме "Попелюшка". Даний факт говорить про те, що у сучасній культурі жінок розглядають не тільки з точки зору краси, жіночності та материнства, але також враховується, що вони можуть виконувати ролі, що традиційно вважалися тільки чоловічими.

Дослідження виконане на матеріалі реплік принцеси Анни, персонажа анімаційного пригодницького фентезі-фільму Кріса Бака та Дженіфер Лі «Крижане серце» (2013). За класифікацією В. Шмідт (2007) визначаємо, що Анна належить до архетипу «Діва» (англ. the Maiden). Для психолінгвістичного образу персонажа характерні: 1) окличні речення (переважно констативи) у поєднанні з позитивною оцінною лексикою, «порожніми» прикметниками та вигуками для вираження захоплення й радості; 2) окличні речення (переважно констативи) для емфатизації смислу або вираження незгоди, незадоволення, обурення; 3) окличні речення з апелятивами для привернення уваги адресата; 4) частотне використання лексеми please у реквестивах демонструє залежність Анни від допомоги інших персонажів; 5) частотне використання лексем sorry та fault демонструє чуйність персонажа до почуттів інших; 6) частотне використання апелятивів Elsa, Olaf та Kristoff демонструють важливість цих персонажів у житті Анни; 7) вербальна та креолізована (у поєднанні з відеорядом) гра слів для створення гумористичного ефекту, передачі оптимістичного ставлення персонажа до будь-яких життєвих ситуацій; 8) розмовні одиниці, оскільки персонаж надає перевагу невимушеному стилю спілкуванню, а її мовлення наближене до мовлення підлітків; 9) прямі квеситиви, які вимагають відповіді від співрозмовника для просування сюжетних ліній, оскільки Анна є головним дієвим персонажем фільму; 10) повтори на синтаксичному рівні у вигляді уточнювальних запитань, множинні асиндетони та апосіопези для демонстрації мислення у формі потоку свідомості, яке демонструє відкритість персонажа, наївність, душевну чистоту і простоту; 11) у мовленні Анни майже однакова частотність займенників першої особи однини I та другої особи you демонструє з одного боку важливість власного «я», а з іншого – значущість для неї інших персонажів. Також порівняно частотними є займенники she, оскільки сестра є найважливішою особою у житті Анни, а також we, оскільки вона залежна від інших персонажів і часто бачить себе лише частиною певної групи, сім’ї.

Дослідження присвячене визначенню особливостей формування мовленнєвого портрета персонажів художнього фільму у залежності від їх архетипу. Наразі робіт, у яких розглядається взаємозв’язок між архетипом персонажа і його мовленням, нараховується невелика кількість. Вони, як правило, концентруються на застосуванні машинних способів аналізу тексту і не застосовують розгорнутих класифікацій видів персонажів. Роботу виконано на матеріалі фентезі-фільму Т. Бертона Alice in Wonderland (2010 р.) за однойменною книгою Л. Керрола. Вважаємо, що кінематограф є дієвим засобом впливу на масову свідомість, а моделі, за якими побудовані діалоги у фільмах є загальнозрозумілими та прийнятними для широкого загалу реципієнтів незалежно від країни, культури, мови, віку та інших соціальних характеристик. У роботі проаналізовано особливості мовлення Червоної та Білої Королеви, загальним обсягом сто реплік. За класифікацією В. Шмідт відносимо Червону Королеву до архетипу «Горгона», а Білу Королеву – до архетипу «Спокуслива Муза». Отримані результати свідчать, що для мовленнєвого портрета Червоної Королеви характерні окличні речення для висловлювання таких емоцій як гнів, роздратування, нетерплячість, образа; прямі реквестиви та директиви у вигляді речень з дієсловом у наказовому способі, модальним дієсловом, бездієслівних речень (їх кількість у порівнянні з мовленням інших персонажів значно вища); лексеми на позначення позитивних емоцій відповідно до об’єктів, що викликають у глядача страх або відразу; оцінні та неполіткоректні лексеми; займенник першої особи однини. У мовленні Білої Королеви майже відсутні окличні речення, прямі реквестиви та директиви, оцінні лексеми з негативним значенням (їх кількість у порівнянні з мовленням інших персонажів значно нижча); для неї характерне вираження позитивних емоцій, стриманість у висловлюваннях і оцінках; займенник другої особи однини й множини слугує як прояв піклування про інших, концентрація на співрозмовнику.

Розвідку присвячено особливостям формування мовленнєвого портрета кіноперсонажів у залежності від їх архетипу. Роботу виконано на матеріалі фентезі-фільму Т. Бертона Alice in Wonderland (2010 р.) за однойменною книгою Л. Керрола. Роботу присвячено порівнянню особливостей мовлення Червоної Королеви та Леді Ескот як типових персонажів, які відповідають архетипу «Горгона». За основу визначення архетипів обираємо розгорнуту класифікацію архетипів В. Шмідт, в якій дослідниця розрізняє сорок п’ять видів персонажів за їх психотипом. Досліджуємо мовлення Червоної Королеви та Леді Ескот. Для персонажів, які відповідають архетипу «Горгона» у досліджуваному матеріалі, характерні окличні речення для висловлювання гніву, роздратування, нетерплячості, образи; прямі та непрямі директиви; прямі квеситиви; лексеми на позначення позитивних емоцій відповідно до об’єктів, що викликають у глядача страх або відразу і навпаки, лексеми на позначення негативних емоцій щодо об’єктів, які переважно викликають позитивні відчуття; оцінні та неполіткоректні лексеми; займенник першої особи однини. Певні розбіжності у статистичних показниках кількості окличних речень та директивів визначаються різницею у соціальному статусі та функції персонажів: Червона Королева – монарх, що одноосібно править країною, по суті узурпатор. Вона – дійова особа уявної країни, країни мрій і фантазій, тому події, які відбуваються за її участі, мають сприйматися як дещо нереальні, подібні до казки. Цьому сприяють нереалістичні пейзажі та персонажі; відповідно і мовлення цих персонажів дещо сюрреалістичне, гіперболізоване. З іншого боку, Леді Ескот – дама із вищого суспільства Великобританії, яка живе у реальному світі, отже її мовлення має відповідати певним правилам і нормам поведінки того часу. Цим зумовлюється використання непрямих мовленнєвих актів та нижчий показник окличних речень.

У роботі досліджено особливості формування мовленнєвого портрета кіно персонажа за психолінгвістичним архетипом «Ментор». За основу визначення основних психологічних рис персонажів групи взято класифікацію В. Шмідт. Розвідка є частиною комплексного дослідження цілісної системи психолінгвістичних кіноархетипів найбільш прибуткових англомовних фільмів ХХІ сторіччя. Роботу виконано на матеріалі 201 репліки Клінта «Соколиного ока» Бартона у чотирьох фільмах кіностудії Marvel. У досліджуваному матеріалі Бартон виконує функцію наставника переважно для двох героїнь: Наташі «Чорної вдови» Романової та Ванди «Багряної відьми» Максимової. Сюжетні лінії обох героїнь подібні: вони походять із країн східної Європи та на початку виступають на боці протиборчих сил. Бартону належить вирішальна роль у залученні Наташі та Ванди до команди Месників, мета яких – врятувати світ. Результати дослідження визначають мовленнєві особливості, властиві архетипу «Ментор».

У роботі розглядаємо особливості формування мовленнєвого портрета кіноперсонажа за психологічним архетипом «Амазонка». За основу визначення основних психологічних рис персонажів групи взято класифікацію В. Шмідт (2007). Роботу виконано на матеріалі фентезі-фільму Т. Бертона Alice in Wonderland (2010). Отримані результати свідчать, що для мовленнєвого портрета Аліси характерні: 1) окличні речення у поєднанні з апелятивами для привернення уваги адресата чи для формування директивів; 2) декларативи у формі окличних речень для емфатизації сенсу, а також при висловлюванні сильних емоцій таких як подив, гнів, роздратування, розпач; 3) прямі реквестиви, які вимагають відповіді від співрозмовника для просування сюжетних ліній; 4) прямі та непрямі директиви як засіб реалізації лідерської функції персонажа; 5) складні речення з причинно-наслідковим зв'язком для демонстрації логіки мислення.

Роботу присвячено особливостям створення психолінгвістичного образу кіноперсонажа за психологічним архетипом «Діва». Розвідка є частиною комплексного дослідження цілісної системи психолінгвістичних кінообразів найбільш касових фільмів ХХІ сторіччя. Роботу виконано на матеріалі фентезі-фільму К. Бака та Дж. Лі Frozen (2013). Вважаємо кінодіалог одним з основних універсальних засобів розкриття образу персонажа в аудіовізуальному тексті. У роботі проаналізовано особливості мовлення принцеси Анни, загальним обсягом 302 репліки. За класифікацією В. Шмідт (2007) відносимо Анну до архетипу «Діва» (the Maiden), для якої визначальними рисами є такі: її життя – легке, не обтяжене рутиною, а ставлення до проблемних ситуацій залишається позитивним; вона любить розважатися, все нове і незвичне вабить її; вона не любить самотності; вона здатна на ризик і не бачить небезпек реального світу; вона не хоче дорослішати, але випробування й психологічні травми змушують її відкрити у собі здатність допомагати іншим та вести за собою; їй завжди потрібна людина, на яку можна покластися. Отримані результати свідчать, що для мовлення принцеси Анни характерні окличні речення (переважно констативи) у поєднанні з позитивною оцінною лексикою, «порожніми» прикметниками та вигуками для вираження захоплення й радості; апелятиви, які визначають важливих для Анни персонажів; вербальна та креолізована гра слів для створення гумористичного ефекту; розмовні одиниці для демонстрації невимушеного, неофіційного стилю спілкування; кооперативний стиль спілкування, який реалізується через частотні тактики прохання та вибачення; лексема please у реквестивах як прояв залежності Анни від допомоги інших персонажів; лексеми sorry та fault для зображення чутливості персонажа до почуттів інших; повтори на синтаксичному рівні у вигляді уточнювальних запитань, множинні асиндетони та апосіопези для демонстрації мислення у формі потоку свідомості, яке демонструє відкритість персонажа, наївність; майже однакова частотність займенників першої особи однини та другої особи для демонстрації з одного боку важливості власного «я», а з іншого – значущості інших персонажів у її житті.

Стаття присвячена характерним рисам жіночого мовлення (XIX ст.), дослідженим на матеріалі роману Л. М. Олкотт “Little Women”. Роман, написаний у 1868 році, є найбільш популярним та відомим твором авторки, у якому розповідається про життя чотирьох сестер Марч, а саме Маргарет, Джо, Бет та Еммі. Метою роботи є визначення рис, притаманних мовленню жінок за класифікацією Р. Лакофф. До цих рис відносимо використання розділових питань і підвищеної інтонації, вживання семантично «порожньої» лексики, частотне використання лексики, характерної для «жіночих» тем, часте вживання емфази, інтенсифікаторів і модальних часток, використання точних назв кольорів, а також порівняно менше використання засобів створення гумористичного ефекту. Також у роботі досліджено мовлення персонажів відповідно до чотирьох моделей гендерної ідентичності, таких як «Берегиня», «Барбі», «Ділова жінка» та «Феміністка». Згідно з отриманими результатами, найбільш популярною моделлю мовлення жінок у досліджуваному романі є «Барбі», адже головною метою жінок того сторіччя був гарний вигляд як гарантія майбутнього вдалого заміжжя. Друге місце посідає гендерна модель «Берегиня», оскільки жінка мала вести господарство та піклуватися про дітей. Найменш популярними виявились моделі «Ділова жінка» та «Феміністка», втіленням яких у романі є Джо. Наявність такого персонажа пов’язана з тим, що у кінці XVIII ст. – початку XIX ст. виник жіночий феміністичний рух, загальні риси якого отримали своє відображення у мовленні та поведінці Джо. Гендерні моделі «Барбі» та «Берегиня» повністю відповідають характерним рисам жіночого мовлення, наведеним у класифікації Р. Лакофф. Для моделей «Ділова жінка» та «Феміністка» характерною рисою також є використання розділових питань, семантично «порожньої лексики» та інтенсифікаторів. Однак саме у цих гендерних моделях знаходимо риси, що, за стереотипами, не є притаманними жіночому мовленню, а саме часте вживання жартів, менша зосередженість на точних назвах кольорів, розмови на теми, що не належать до суто «жіночих».

У роботі розглядаємо особливості формування мовленнєвого портрета кіноперсонажа за психологічним архетипом «Жінка-месія». За основу визначення основних психологічних рис персонажів групи взято класифікацію В. Шмідт (2007). Розвідка є частиною комплексного дослідження цілісної системи психолінгвістичних кіноархетипів англомовного кінодискурсу масової культури у ХХІ сторіччі. Роботу виконано на матеріалі фентезі-фільму Дж. Кемерона Avatar (2009).

Дослідження присвячене мовленнєвому портрету Червоної Королеви, однієї з головних героїнь пригодницького фентезі-фільму Тіма Бертона 2010 року за мотивами однойменної книги Льюїса Керрола. За класифікацією В. Шмідт відносимо персонаж до архетипу «Горгона» (Gorgon). Серед її психологічних характеристик бачимо такі: персонаж не знає докорів сумління; вершить швидке (і як правило несправедливе) правосуддя; може бути засліплена гнівом; у відповідь на образу реагує емоційно та надмірно; поводиться як диктатор; вважає, що правді та закону не місце на полі бою; має у минулому давнішню психологічну травму чи глибоку образу; легковажна, агресивна, непостійна та дратівлива. У ході роботи вибрано 70 реплік, які належать Червоній Королеві. Серед особливостей її мовлення можна виокремити такі: 1) частотне використання окличних речень, що свідчить про емоційність, агресивність та дратівливість персонажа; 2) частотне використання директивів (переважно у вигляді речень з дієсловом у наказовому способі, модальним дієсловом або бездієслівних наказових речень). Вважаємо такі показники проявом диктаторської натури персонажа, впевненістю, що будь-яка її воля буде виконана; 3) частотне використання прямих запитань, які вимагають відповіді. Це свідчить про звичку завжди отримувати бажане, нестримність і легковажність у спілкуванні, порушення норм ввічливості; 4) використання оцінних та неполіткоректних лексем, що реалізується в експліцитних висловлюваннях, і свідчить про нестриманість і неввічливість, презирливе ставлення до оточуючих; 5) використання дієслів на позначення позитивних емоцій у відношенні до об’єктів, які у середньостатистичного глядача викликають відразу чи страх, що зумовлює формування негативного сприйняття глядачем.