Journal articles on the topic 'Карта Мислення'

АНОТАЦІЯ Потужне зростання кількості інформації потребує вдосконалення підходів до її знаходження і передачі в освітньому процесі. Одним із шляхів подолання цієї проблеми є використання засобів візуалізації, серед яких ментальні карти (mind map), що мають дидактичну ефективність, особливо в поєднанні з можливостями комп’ютерних технологій. Метою статті є дослідження сучасних можливостей візуалізації наукової інформації під час вивчення технічних дисциплін. Проаналізовано поняття візуалізації, що стала невід'ємним елементом обробки складної інформації про структуру досліджуваних об'єктів; методи, принципи та наукові підходи візуалізації. Обґрунтовано доцільність і ефективність використання mind map з метою візуалізації технологічних процесів. Доведено, що використання комп’ютерних ментальних карт сприяє підвищенню рівня запам’ятовування інформації за рахунок деталізації основних понять, їх систематизації, класифікації та узагальнення; формування навичок роботи з графічною інформацією. Визначено умови ефективності використання мультимедійних ментальних карт, дотримання яких гармонізує освітній процес для всіх його учасників. Визначено переваги використання ментальних карт, серед яких активне осмислення навчального матеріалу в процесі самостійного створення власних карт розуму, що дає можливість активно засвоювати наукову інформацію, набувати навичок самостійного її структурування, відслідковувати логіку зв'язків різних одиниць, знаходити нові ідеї і розвивати асоціативне мислення. Застосування засобів візуалізації, зокрема інтелект-карт, в освітньому процесі є можливим як під час вивчення нового матеріалу на лекції, самостійної роботи, так і під час контролю засвоєння і розуміння наукової інформації, за встановленням зв’язків між її складовими, умінням структурувати інформацію. Mind map є продуктивною альтернативою традиційним способам обробки та передачі інформації в освітньому процесі, яка перетворює студента в активного здобувача вищої освіти. Ключові слова: наукова інформація, візуалізація, ментальна карта, технологічний процес.

Статтю присвячено проблемі застосування в навчальному процесі вищої школи інтерактивного способу систематизації знань щодо формування професійного іміджу магістрів педагогіки вищої школи – інтелект-карт. Зазначено, що використання інтелект-карт під час вивчення курсу «Професійний імідж викладача вищої школи» зараз актуальне, оскільки робить процес навчання творчим і захоплюючим, дозволяє вирішити низку педагогічних завдань іміджевого спрямування, виконати роботу науковим способом і більш ефективно, наочно представити великий обсяг інформації, спростити аналіз даних та їх запам’ятовування, справлятися з інформаційним потоком, керувати та структуризувати його, використовуючи весь свій творчий потенціал; актуалізує певний комплекс знань, який необхідно засвоїти при вивченні курсу, забезпечує інтенсифікацію навчання з урахуванням зорового сприйняття, образного уявлення знань і навчальних дій, підвищує іміджеву грамотність і візуальну культуру, а також вдало поєднує навчальну, аналітичну діяльність, що, безумовно, є діяльним і ефективним у реалізації сучасних завдань системи освіти. Розкрито етапи роботи щодо створення інтелект-карти «Структура формування професійного іміджу викладача»: теоретичний блок (виділення структурних компонентів професійного іміджу викладача, ознайомлення з концепцією радіантного мислення та практичними рекомендаціями із складання інтелект-карт, обговорення основних правил створення інтелект-карти), практичний блок (апробація – складання інтелект-карти «Структура формування професійного іміджу викладача» магістрами ПВШ, аналіз – презентація інтелект-карт студентами, обговорення їхнього змісту та оформлення, рефлексія – самоаналіз діяльності). Зроблено висновок про те, що використання інтелект-карт дозволяє визначити власні цілі та життєві цінності, розпочати шлях безперервного самоаналізу протягом життя, усвідомити власні сильні й слабкі сторони як фахівця, розробити план із самовдосконалення професійного іміджу.

У даній роботі концептуально представлена авторська наукова «карта руху» історичного процесу від «проімперського до демократичного модусу вівенді», заснована на інноваційному глобально-системному підході. Автором зафіксовані феноменологічні реалії та тенденції соціально-економічного поступу світу протягом XX-XXI століть, в яких поряд з інерцією імперського мислення активізувалися всі сили демократизації суспільного життя. Наприклад, запущені процеси державного будівництва в Україні, розвивається практика так званих гібридних воєн. Основною причиною активізації процесу демократизації в світі, на думку автора, є критична маса накопичених інформаційних знань. Ключові слова: глобально-системний підхід, імперія, Modus Vivendi, демократія, інформатизація, криза, цивілізація, дефіцит.

Об’єктом дослідження є система інтелектуального управління мобільного робота. Проблема інтелектуального управління для групи мобільних роботів в умовах невизначеного середовища полягає в складності побудови еффективної системи управління з якісною системою ідентифікації ситуацій та використанням нейронних мереж, моделі яких дають достатньо точні дані для еффективної узгодженої взаємодії роботів у групі. В статті розглянуто систему управління поведінкою мобільного робота з використанням побудови сенсорної карти руху мобільного робота, а також його функціональну модель. Також побудовано структуру системи ідентифікації ситуацій координатора групи роботів згідно якої робот-координатор може обробляти інформацію що надходить з навколишнього середовища, будувати карту карту місцевості, ідентифікувати перешкоди, планувати траєкторії обходу перешкод базуючись на обробленій інформації, а також має можливість комунікації з координаторами інших груп та датацентром для злагодженої роботи груп мобільних роботів для ефетивного виконання завдання. Крім того в статті представлена концепція багаторівневої інтелектуальної системи управління мобільним роботів, в рамках якої запропоновано будувати інтелектуальниймодуль управління з трьох рівнів, виходячи з моделі мислення і класифікації завдань за рівнем інформації. Інтелектуальна система може бути використана разом з системою ідентифікації ситуацій для підвищення точності взаємодії як самого мобільного робота, так і групи мобільних роботів шляхом включення компонентів інтелектуальності в систему управління робота-координатора групи, або шляхом отримання оброблених даних з Центру моніторингу та управління через координатора групи. Розглянуто основні методи групового інтелектуального управління мобільними роботами. Бібл. 10, іл. 4.

У статтi представлена реконструкцiя концепцiї розуму, розробленої I. Кантом у межах критичного проєкту. Автор обґрунтовує положення, що Кант як представник епохи Просвiтництва розкриває рiзнi аспекти свого бачення зрiлого розуму конечної iстоти — розуму «повнолiтньої» людини. Стверджується, що для Канта поняття розуму є головним поняттям усiєї його критичної фiлософiї i що у рiзних працях рiзних рокiв вiн розкриває окремi аспекти такого системного явища, як зрiлий розум. Використовуючи полiтичнi та юридичнi метафори, Кант за аналогiєю з правовою систематичнiстю представляє розум як упорядковану систему, iз чiтким розмежуванням легiтимного i нелегiтимного використання окремих вищих пiзнавальних здатностей суб’єкта, як-то: розсудку, сили судження та розуму, — в межах їхньої компетенцiї. Автор виокремлює три суттєвi ознаки зрiлого розуму у кантiвськiй експлiкацiї: (1) вiльний; (2) iнтерсуб’єктивний; (3) автономний. Кожен iз цих аспектiв зазнав певної еволюцiї, що вiдображує еволюцiю кантiвської фiлософiї загалом: вiд суто просвiтницької настанови на емансипацiю розуму (звiльнення вiд забобонiв) до iдеї автономного само-законного розуму, який виступає суддею та арбiтром, в межах цiлiсної «критичної справи». Автором пiдкреслюється, що для Канта слiдування максимi вiльного вiд забобонiв способу думання означає перебування розуму в активному станi, без чого вiн не може бути законодавцем нi у сферi пiзнання, нi у практичнiй сферi. У зв’язку з цим «революцiйна перемiна у способi мислення» (копернiканський переворот) у теоретичнiй i практичнiй фiлософiї Канта розглядається як наслiдок його просвiтницької експлiкацiї розуму. Окрема увага у статтi придiляється кантiвському розумiнню публiчного використання розуму та iдеї широкого способу мислення, його критицi позицiї логiчного егоїзму та розробцi концепцiї логiчного плюралiзму на основi iдеї загальнолюдського розуму.

Метою статті є аргументація потенційності свідомості як явища з огляду на філософські пошуки «апріорного знання». Дослідження проводиться для виконан- ня таких завдань, як пошук умовного початку філософського мислення стосовно до-набутого знання; формування розуміння аргументів та контраргументів щодо «вроджених ідей»; осмислення свідомості в її потенційному прояві через «апріорне знання». У дослідженні застосовуються методи історичного та компаративного аналізу, метод мисленнєвого моделювання та трансцендентально-феноменологічний метод. Наукова новизна. У статті досліджено погляди філософів стосовно до-набутого знання. Звернення до метафізичних пошуків Платона формує розуміння умовного початку мислен- ня стосовно до-набутого знання. Через «сумнів» Рене Декарта, критику «вроджених ідей» Джоном Локком та «нові досліди» Готфліха Лейбніца розглядаються аргументи та контраргу- менти щодо вродженого знання. Завдяки “а priori” Іммануїла Канта прослідковується розуміння свідомості як метаоб’єкта. Незважаючи на критику «вроджених ідей» Джоном Локком, актуальність свідомості протиставляється потенційності її прояву. Вбачається, що свідомість як метафізична структура являє себе фізичному світу через до-набуте знання. Висновки. Гносеологія Платона освітлює позицію щодо «згадування». Втілившись, душа має знання зі «світу Ідей», але тіло затуманює сприйняття. Діалектичне пізнання дає змогу відновити чіткість у розумінні сутностей. У XVII столітті Рене Декарт відроджує запитування про «вроджені ідеї», базуючи дослідження на «сумніві» щодо знань минулих епох. Французький філософ шляхом недовіри доходить висновку, що так чи інакше існує безсумнівне знання. На противагу Р. Декарту, Джон Локк стверджує, що через відсутність загальної згоди між людьми існування деяких «вроджених істин» неможливе. Хоча на шляху того самого дослідження Дж. Локк приходить до розуміння потенційності в набутті емпіричного знання, філософ відкидає можливість потенційності відкриття істин душі. Пізніше Іммануїл Кант зазначає, що є істини, на яких базується сприйняття речей. Поняття “a priori” зв’язують пізнання з реальністю та дають змогу встановлювати закономірності за спроби зрозуміти природу. Принципи, за якими, на думку людини, діє природа, пізнаються разом з пізнанням самої природи. Однак є істини, що пізнаються шляхом рефлексії. Такими істинами філософ називає «трансцендентальні ідеї», які приводять людину до пізнання «волі». На думку І. Канта, осмислення «трансцендентальних ідей» здатне вплинути на розуміння фундаментальних моральних законів. Тим самим осмислення можливе завдяки розуму, який дає людині також можливість вибору. Отже, людина, навіть осмислюючи метафізичне, має актом волі регулювати фізичне з огляду на моральне. Пізнання «вроджених ідей» має потенційний характер. Саме через всезагальні закони, що відкривають себе завдяки інтенційності мислення до трансцендентного, свідомість здатна проявити себе у фізичному світі.

У статті представлено теоретичний аналіз електронних освітніх ресурсів для підготовки здобувачів вищої педагогічної освіти, підібрано низку платформ для створення електронних інструментів освітнього процесу: інтерактивні презентації, онлайн-дошки, онлайн-ігри, вебквести, вікторини, тести, пазли, ментальні карти. На онлайн-дошках можна фіксувати картинки, документи, робити записи, малювати, виконувати спільні завдання. Онлайн-ігри підвищують ефективність освітнього процесу, маючи чітко визначені цілі, завдання та вектор спрямування. Використання вебквестів успішно моделює професійно зорієнтовані завдання, виконання яких вимагає залучення колективу однодумців до аналітичної, креативної діяльності, зокрема за допомогою усної та писемної комунікації. Створення онлайн-пазлів сприяє формуванню вміння концентрувати увагу, систематизувати та аналізувати наявну інформацію. Ментальні карти використовують техніки візуалізації мислення та фіксації інформації, графічного зображення структури понять.

Статтю присвячено висвітленню досвіду застосування дизайн-мислення для виявлення способів позитивного впливу на емоційне благополуччя студентів ЗВО. Актуальність дослідження обумовлюється констатованою значною кількістю стресорів, що мають місце у житті студента і призводять до серйозних ризиків у розрізі їх емоційного благополуччя. Мета дослідження – емпірично перевірити спроможність методології дизайн-мислення забезпечувати позитивний результат у вирішенні проблем емоційного благополуччя студентів ЗВО. Вибірка і методи дослідження. Вибірку дослідження склали студенти у кількості 41 особи. Для реалізації мети імплементовано Стенфордську модель дизайн-мислення із застосуванням методів спостереження, інтерв’ювання, формалізованого опитування для збору даних; мозкового штурму, візуалізації (ментальних карт, прототипування), тестування прототипу для пошуку способів вирішення виявлених проблем; якісний аналіз, методи описової статистики та одновибірковий критерій χ2 для опрацювання отриманих даних. Результати дослідження. Виокремлено незадоволені потреби студентів, що є джерелом напруження, стресу, визначено можливі джерела незадоволення. Розроблено та протестовано продукт для покращення взаємодії студентів ЗВО з викладачами дисциплін, що здатний усунути декілька виявлених джерел напруження. Вивчено й підтверджено ефективність розробки, обґрунтовано доцільність застосування дизайнерської методології для вирішення проблем емоційного благополуччя студентів. Отримані результати обговорено у контексті попередніх знахідок українських та закордонних науковців.

У статті розглядається приклад країни, освітня система якої увібрала в себе ідеї філософських концепцій критичного мислення І. Канта та М. Ліпмана. Адже саме завдяки динамічним інтеграційним процесам у світі, ми звертаємо увагу на рефлексивні моделі освіти, які приводять нас до запитання : Що ж на сьогоднішній день є більш актуальним - заучування інформації чи її критичний аналіз? У статті зроблена спроба дослідити організацію навчання у фінських школах через призму рефлексивної моделі І. Канта та рефлексивної моделі практики освіти М. Ліпмана. І. Кант у своїй роботі "Критика чистого розуму" використовував поняття рефлексії з метою роз'яснення специфіки роботи свідомості. Він поділяв поняття рефлексії на трансцендентальну і логічну. Логічна рефлексія тільки порівнлює поняття між собою і не може судити про речі апріорі. Трансцендентальна рефлексія - підстава можливості об'єктивного порівняння уявлень одне з одним. Спираючись на положення із робіт І. Канта про рефлексію як спосіб утворення нових понять і суджень через порівняння вже наявних уявлень, М. Ліпман запропонував рефлексивну модель освіти, якій присвячена його робота "Рефлексивна модель практики освіти". Також у статті проаналізована роль феномено-орієнтованого навчання та викладання (phenomenon-based teaching and learning) у вихованні критичного мислення, яке необхідне для успішної життєдіяльності особистості в сучасному інформаційному суспільстві. Фінляндія на практиці демонструє, як вивчення феноменів допомагає учневі не просто зрозуміти те, що відбувається, а й підштовхує його до формулювання самостійної думки з будь-якого життєвого питання. Таким чином створюється підхід під назвою "рефлексивна модель освіти", яка в повній мірі розглядалася І. Кантом в сфері філософії, а М. Ліпманом у сфері психології і педагогіки. У статті зроблена спроба аргументувано довести, що організація процесу навчання у фінській школі має ознаки рефлексивної парадигми критичної практики, що є невід'ємною особливістю фінської системи освіти на сучасному етапі її розвитку. Досвід організації навчання у фінськіій школі може бути використаний при розбудові нової української школи.

У статті наголошено на потребі пошуку новітніх практичних шляхів щодо представлення інформації для студентів у зручній та стислій для сприйняття формі. Одним із таких способів є застосування в освітньому процесі інтелектуальних карт, які забезпечить системне, цілісне та свідоме сприйняття значних об’ємів інформації, дозволять отримати навички роботи й опрацювання масивів інформації, що є винятково важливим при іншомовній підготовці студентів, оскыльки необхідно запам’ятовувати комплекс лексичного, граматичного матеріалу, національних та культурних особливостей поведінки носіїв мови, норм етикету, специфіку вербальної та невербальної комунікації тощо.Констатовано, що безпосередня участь студентів у побудові інтелектуальних карт у процесі іншомовної підготовки дозволяє індивідуалізувати та активізувати процес засвоєння ними інформації. Представлено переваги використання інтелектуальних карт в освітньому процесі оволодіння іноземною мовою студентами інженерно-технічних спеціальностей. До таких уналежнено ефективне запам’ятовування навчальних матеріалів; аналіз та систематизація інформації будь-якого характеру; системне, свідоме сприйняття значних об’ємів інформації; цілісне бачення теми, що вивчається з включенням її головних і другорядних складових зі встановленням логічних зв’язків між усіма компонентами; розвиток творчого мислення та креативності студентів; формування іншомовної граматичної, лексичної компетенцій та компетенцій в аудіюванні, говорінні, читанні та письмі тощо.Схарактеризовано ряд проблем, пов’язаних із практичним упровадженням інтелектуальних карт в освітній процес, зокрема це невміння студентів виділити головне серед значних об’ємів інформації; недостатнє розкриття проблеми, що вивчається; відсутність попереднього досвіду зі складання інтелектуальних карт тощо.

У статті представлено правописну компетентність майбутніх учителів початкової школи як складник комунікативної компетентності. Визначено стан окресленої проблеми на сучасному етапі модернізації закладів вищої освіти. Зазначено, що одним з перспективних напрямів підвищення правописної грамотності майбутніх учителів початкової школи є застосування інноваційних технологій навчання, зокрема інтелект-карт. Описано основні принципи та етапи створення інтелекткарт. Презентовано інтелекткарту правописної компетентності майбутніх учителів початкової школи, яка містить графічну, орфографічну та пунктуаційну компетентності. Висвітлено основні причини низького рівня правописної грамотності студентів педагогічних вишів, зокрема причини загального характеру, соціокультурні та лінгводидактичні. Автори статті вважають, що для ефективного формування правописної компетентності в майбутніх учителів початкової школи потрібно враховувати такі лінгводидактичні умови, як принципи графіки, орфографії та пунктуації, рівень мовного та мовленнєвого розвитку студентів і рівень розвитку уваги, пам’яті, мислення в майбутніх учителів початкової школи. Запропоновано шляхи ефективного формування правописної компетентності майбутніх учителів початкової школи. Доцільність та результативність застосування інтелекткарт у процесі формування й удосконалення правописної грамотності майбутніх учителів початкової школи перевірено за допомогою педагогічного експерименту шляхом зіставлення рівнів навченості студентів експериментальних і контрольних груп за критерієм Стьюдента. Підкреслено актуальність і необхідність застосування інтелекткарт у процесі лінгвістичної та лінгводидактичної підготовки майбутніх учителів початкової школи в період реформування мовної освіти та в умовах становлення Нової української школи.

У статті досліджено специфіку застосування інформаційно-комунікаційних технологій у процесі формування лінгводидактичної компетентності майбутніх учителів початкових класів. Теоретично обґрунтовано та показано на конкретних прикладах ефективність формування лінгводидактичної компетентності майбутніх учителів початкових класів засобами інформаційно-комунікаційних технологій. Автори доводять, що застосування ІКТ покращує сприйняття, осмислення й запам’ятовування навчальної інформації, допомагає здійснити диференційований підхід до навчання студентів і позитивно впливає на їх мотивацію до навчальної діяльності. Проаналізовано зміст лінгводидактичної підготовки майбутнього вчителя початкових класів, яка пов’язана з фаховою поліфункційністю, багатопредметністю, розгалуженістю художньо-творчої й емоційно-комунікативної сфери взаємодії з учнями, високим рівнем діалогічності й референтності в стосунках із ними, духовно-моральною насиченістю змісту освіти. Акцентовано на тому, що досягнення в лінгвістиці впливають не тільки на зміст навчання мови, а й на прийоми роботи, види вправ, дидактичний матеріал тощо. Це зумовлює постійне оновлення системи лінгводидактичної підготовки студентів у вищій школі відповідно до інноваційних аспектів розвитку освітнього простору, удосконалює умови створення, збереження та забезпечення оптимальних способів представлення інформації засобами інформаційно-комунікаційних технологій. Сформульовано рекомендації майбутнім фахівцям для створення презентацій. Здійснено аналіз упровадження та використання комп’ютерних тестів (у комп’ютерній програмі тестування ASSIST-ІІ (Асистент-ІІ). Така форма, як правило, викликає додатковий інтерес у студентів, а крім того, дає змогу їм самостійно перевірити та оцінити рівень власних знань з конкретної теми (модуля). Описано технологію майндмеппінгу, яка заснована на зображенні асоціативних зв’язків (складання ментальних карт: карт пам’яті, інтелект-карт, карт розуму, карт мислення) для поєднання візуалізації навчального матеріалу з його «стисненням». Проаналізовано можливості та переваги кожної ІКТ під час формування лінгводидактичної компетентності майбутнього вчителя початкових класів.

Мета статті. У статті проаналізовано ключові ідеї філософсько-антропологічного проекту Мартіна Бубе- ра крізь призму рецепції та ревізії ним кантівської філософії. Методологія. У статті застосовані аналітико-синтетичний, логічний та компаративний методи, а також аналітична герменевтика текстів І. Канта та М. Бубера, виявлення в них елементів та ідей, які або прямо запозичені М. Бубе- ром у Канта, або сформувалися під впливом його філософії. Наукова новизна. У статті стверджується, що філософська програма І. Канта розвіяла спокусу умоглядної метафізики у питаннях простору, часу та Бога, відкривши М. Буберу шлях до серйозного філософського вивчення біблійної спадщи- ни та заклавши підвалини для його власної філософії діалогу. Спираючись переважно на кантівську концепцію простору і часу як форм чуттєвої інтуїції, філософ-екзистенціаліст стверджує, що життєсвіт у його повсякденності обумовле- ний втіленою людською природою, водночас намагається вия- вити наслідки цієї ідеї для самореалізації людини та релігії, які Кант-раціоналіст не міг збагнути. Замість раціональної системи обов’язків М. Бубер запропонував діалогічне жит- тя, що передбачає присутність цілісної людини для іншого, як втілену реалізацію її духу. Людина самореалізується через власну присутність-у-світі у її повноті, перебуваючи у взаєминах з присутніми-у-світі іншими та наслідуючи Бога згідно з іудейською традицією, який створив і любить «втілене існування», навчає людство, як реалізувати божественний план в рамках цього створеного та втіленого існування. Висновки. Метою буберівської філософської антропології є розроблення концепції людини як істоти, що здатна усвідомити через влас- не повсякденне існування у часі та просторі вічне та окреслити умови можливості діалогічного мислення у сфері міжлюдського (Я – Ти) як соціальному просторі діалогічної взаємодії людей та просторі реалізації Бога в людях.

В статті аналізується значення концепту чистоти в трансцендентальному дискурсі філософської думки і розкриваються його основні характеристики. Розглядається відношення між поняттями чистоти та пустоти в опозиції «форма–зміст», котра зазнає суттєвого перегляду в рамках трансцендентальної традиції. Деталізується аспект функціювання ідеї та поняття чистоти у трьох панівних концепціях трансценденталізму: філософських проектах Канта, Гуссерля та Дерріда, в кожному з яких чистота характеризує фундаментальні царини філософської проблематизації – відповідно, розуму, свідомості та мови. Показується, яку роль відіграє поняття чистоти як принципово предикативний концепт (і як синонім поняття трансцендентального) в реалізації парадигмального «зсуву», пов’язаного з антисубстантивістською орієнтацією трансцендентального мислення. Це призводить до зміни акцентів у філософському запитуванні з догматико-метафізичного «Що» на критично-трансцендентальне «Як». У статті визначаються різні способи тлумачення чистоти в трансцендентальному дискурсі: ейдетична чистота, чистота сингулярності, чистота структури та інтенційна чистота.

Опонуючи дискусійній рецепції метафізики Декарта, автор зосереджується на її тлумаченні як умов особистісної самореалізації. Інтерпретація мислителя в контексті незавершеної революції Коперника прояснює чинники актуалізації належних засадин людської поведінки. У процесі звернення до приватного листування обґрунтовується правомірність а) оцінки періоду роботи над незавершеними «Правилами для керування розумом» як етапу метафізики та б) з’ясування мотивів роботи над незавершеним ним текстом. Аналіз спадщини Декарта як осмислення умов розбудови особистості увиразнює її змістовну спорідненість із вченням Канта. Йдеться насамперед про межі людського знання як передумову свободи, а також про принципову відмінність знань людини та зовнішніх речей. Глибоке знайомство з метафізикою Декарта свідчить про її дистанціювання від науки та релігії та його розважливе ставлення до ідеї абсолютизації мислення. А оскільки усвідомлення метафізичності людської природи зумовлює звертання Декарта до мистецтва, то подальші перспективи дослідження автор пов’язує з вивченням його ролі.

У дослідженні розглядається природа свідомості з огляду на її прояви на трьох рівнях пізнання. Аналізується епістемологічний досвід досліджень мислення Платона і І. Канта. Через ієрархію пізнаваних сутностей, описану Платоном, визначається відмінність рівнів пізнання. Каузальність фізичного світу як пізнавана структура емпіричної складової реальності не тільки піддається вивченню, але й виявляється підвладною внесенню змін з боку людини. Розгляд причинно-наслідкової структури завдяки раціональному рівню пізнання надає можливість визначити існуючий зв'язок через здатність вийти за межі каузальності. Основним питанням виступає можливість народження гіпотези як особистісної здатності свідомої істоти. Інтеллігибельне пізнання, що надає можливість інтуїтивного передпокладання, властиво тільки свідомості у її прояві (людині). Антиномії, описані І. Кантом, не є знанням, вони об'єднують їх (знання) в єдине розуміння. Гіпотеза є можливою тільки завдяки свідомості, яка здатна, втілюючись, надавати людині розуміння єдиного першопринципу і пізнання емпіричної каузальності.

У статті розглядається важливість морально-етичного виховання підлітків, виховання в них почуття доброти. Автор наводить статистику щодо проявів підліткової жорстокості як наслідку недостатнього рівня виховання морально-етичних цінностей в епоху, що приділяє більшу увагу розвиткові науки і техніки, ніж розвиткові духовності особистості та морально-етичних якостей. Автор стверджує, що саме учні середньої школи є тією віковою категорією, що потребує особливо пильної уваги з боку батьків і педагогів у процесі виховання почуття доброти як важливої моральної цінності, так як на сьогодні мережа інтернет рясніє новинами про акти підліткової жорстокості. У статті обґрунтована важливість морально-етичного виховання підлітків у контексті реалій сучасного світу. Розглянуто поняття доброти як найвищої абсолютної загальнолюдської цінності і процес його виховання, задля зниження проявів підліткової жорстокості. Розглянуто явище, що сучасною термінологією називається «булінґ» (від англ. bully – хуліган, задирака, грубіян, «to bully» — задиратися, знущатися), тобто агресивна поведінка щодо окремої особи або групи з метою приниження, домінування, фізичного чи психологічного самоствердження. У статті запропоновано здійснювати процес виховання за допомогою поетичного мистецтва, наведено приклади завдань до поезій, що покликані допомогти підліткам відкоригувати поведінку, розвинути критичне та творче мислення, естетичні смаки. Матеріал для завдань дібраний з віршів сучасних авторів, таких як: Любов Забашта, Ірина Супрун, Генріх Акулов. Серед наведених завдань до поезій переважають завдання з творчим підходом. Наприклад: намалювати асоціативну карту, написати твір-роздум, намалювати ілюстрацію, створити відеокліп тощо. Ключовою ідеєю статті є процес виховання почуття доброти у контексті естетичного виховання.

У теперішній час розглядають три етапи розвитку дистанційного навчання. Перший етап почався з відомих проектів PLATO і TICET, які виконував Іллінойський університет на замовлення Департаменту освіти США. В основу тоді ще комп’ютерних курсів (лише у 1990-ті роки вони з’явилися в Інтернет) були покладені біхевіористська та когнітивна педагогічні теорії. До основних підходів та технологій можна віднести методику Ганьє (педагогічне проектування), поштові послуги, телебачення та радіо, книги, телефон, презентаційні технології на електронних носіях та інтерактивні технології (анімації, інтерактивні тести, адаптивна гіпермедіа на останніх етапах).Другий етап розвитку дистанційного навчання пов’язаний з використанням соціального конструктивізму, почався орієнтовно у 2000 році, коли в Україні почався розвиток дистанційного навчання. Домінуючими технологіями були електронна пошта, форуми, конференції. Це був крок уперед, але і біхевіористські підходи лишилися актуальними.З 2008 року почався третій етап розвитку дистанційного навчання, який базується на коннективістському підході. Домінуючими технологіями є блоги, вікі, соціальні закладки, обмін файлами, соціальні мережі, агрегатори та інші, які мають узагальнюючу назву «соціальні сервіси». Дистанційні курси на цьому етапі мають вільний та відкритий характер та спираються на вільні освітні ресурси, які почав 10 років тому назад пропонувати Массачусетський технологічний інститут.У теперішній час практично існують дистанційні курси усіх етапів та їх особливістю є наявність інформаційного освітнього середовища, для роботи у якому студент створює персональне навчальне середовище для роботи з навчальними ресурсами. Дехто вважає, що персональне навчальне середовище – це щось на зразок Moodle. Насправді, це набір інструментів (соціальних сервісів, які дозволяють організувати навчальний процес у Інтернет, наприклад, масові відкриті дистанційні курси).Біхевіористський підхід базується на роботах Е. Л. Торндайка, І. П. Павлова, Б. Ф. Скіннера. На основі цього підходу і під впливом ідей кібернетики – науки про оптимально організований процес діяльності, була створена система програмованого навчання, яка показала непогані результати у процесі алгоритмізації діяльності. Для керування навчальною діяльністю тут були запропоновані тести з відповідями «так» – «ні» і обов’язковий зворотний зв’язок для відпрацювання згідно з еталоном потрібної якості виконання дій. У відповідності до цього підходу, саме це свідчило, чи засвоїв студент матеріал заняття і як це відбивається на якості отриманого результату. До речі, ці ідеї вдало контактували з методами психологічної теорії поетапного формування розумової діяльності і методикою алгоритмізації навчальної діяльності (П. Я Гальперін, Н. Ф. Тализіна, Л. Н. Ланда та ін.).Це погляд на навчання, при якому не розглядаються внутрішні процеси мислення, а вивчається поводження, що трактується як сума реакцій на які-небудь ситуації [1]. Один з основоположників біхевіоризму Е. Л. Торндайк (1874–1948) вважав, що навчання людини повинне має будуватися на базі суто механічних, а не свідомих принципів. Тому він намагався описати навчання людини за допомогою простих правил, справедливих одночасно і для тварин. Серед цих правил виділимо два закони, що слугували платформою для подальшого розвитку цього погляду на процес навчання. Перший з них, названий законом тренування, говорить про те, що, чим частіше повторюється визначена реакція на ситуацію, тим міцніше буде зв’язок між ними, а припинення тренування (повторення) призводить до ослаблення цього зв’язку. Другий закон був названий законом ефекту: якщо зв’язок між ситуацією і реакцією супроводжується станом задоволеності індивіда, то міцність цього зв’язку зростає і навпаки: міцність зв’язку зменшується, якщо результат дії приводить до стану незадоволеності. Спираючись на ці закони, послідовник Торндайка Б. Ф. Скіннер (1904–1990) розробив на початку 50-х років минулого сторіччя дуже технологічну методику навчання, названу надалі лінійним програмуванням. В основу своєї методики Б. Ф. Скіннер поклав універсальну формулу: ситуація → реакція → підкріплення.Застосування програмованих посібників Б. Ф. Скіннера в професійно-технічних училищах США виявилося успішним: істотно скоротився час навчання, підвищилася кваліфікація студентів. Але одразу же виявилися і недоліки методики лінійного програмування: нудність і механістичність програмованих текстів; відсутність системності, цілісності в сприйнятті навчального матеріалу (велика кількість дрібних доз не сприяє узагальненням); правильність виконання простих завдань є позитивним підкріпленням лише спочатку читання посібника, надалі правильне виконання простих ситуацій уже не приносить почуття задоволеності; відсутність адаптації (всі учні виконують ту ж саму програму, йдуть по одній лінії).Незважаючи на гостру критику за принципове невтручання в мислення студента (біхевіористи керують лише його поводженням), біхевіористський підхід до навчання одержав широке поширення і був реалізований в ряді технічних навчальних закладів. І сьогодні універсальна схема цього підходу (ситуація – реакція – підкріплення) у її лінійній чи розгалуженій формі є стрижневим фрагментом багатьох комп’ютерних навчальних програм, користується популярністю у корпоративному навчанні СНД.Біхевіористська школа розглядає розум людини як «чорну скриньку» у тому сенсі, що реакція на стимул, зокрема, може розглядатися кількісно, повністю ігноруючи процес мислення.Особливості залучення у цьому випадку студентів до навчаннястудентам треба чітко формулювати кінцеві результати навчання таким чином, щоб вони могли визначитися щодо своїх дій і очікувань та зрозуміти, чи досягли вони результату наприкінці заняття;студентів треба тестувати, щоб визначити, чи досягли вони результатів навчання. Тестування та оцінювання мусять об’єднуватися у навчальну послідовність для перевірки рівня досягнень студентів та забезпечення відповідних відгуків;навчальні матеріали повинні об’єднуватися у такий спосіб, щоб вони забезпечували навчання. Форма об’єднання може бути від простого до складного, від відомого до невідомого, від знань до використання;студенти мають очікувати на своєчасний відгук викладача, щоб вони могли спостерігати за своїми успіхами та приймати відповідні дії для їх досягнення.Але оскільки алгоритми навчальної діяльності відтворювали її досить формально, деякі педагоги зазначали, що навчання – це процес, значно глибший, ніж тільки зміни у поведінці. Тому і з’явився пізнавальний (когнітивний) підхід, де за основу результатів навчання брали знання і роботу з ними.Когнітивний підхід стверджує, що навчання включає пам’ять, мотивацію та мислення, і що міркування грають важливу роль у навчанні. Когнітивісти розглядають навчання як внутрішній процес та звертають увагу на те, що кількість і якість отриманих знань залежить від здібностей студента, від якості і кількості досягнень, які зроблені під час навчального процесу, а також від рівня здібностей та існуючої структури знань студента.Цей підхід знайшов своє втілення у педагогічних технологіях розвиваючого навчання (В. В. Давидов, Д. Б. Ельконін), проблемного навчання (І. Я. Лернер, М. І. Махмутов, О. М. Матюшкін), особистісно-орієнтованого навчання (І. С. Якиманська) та ін. У цих технологіях знайшли відбиток усвідомлена навчальна діяльність, пошукове і творче мислення, врахування особистісних можливостей навчання у індивідуальному підході та ін.Когнітивний підхід розглядає навчання як внутрішній процес, який включає пам’ять, мислення, міркування, абстрагування, мотивацію та мету пізнання [2]. Цей підхід поглядає на навчання з точки зору процесу інформування, де студент використовує різні типи пам’яті під час навчання. Відчуття попадають через сенсори до сенсорного відділу перед переробкою інформації, де зберігаються протягом не більш за одну секунду. Тривалість короткотермінової робочої пам’яті 20 сек. і, якщо інформацію не буде оброблено, то вона не зможе перейти до довготермінової пам’яті на збереження. Якщо інформація не переходить до робочої пам’яті терміново, то вона втрачається назавжди.Кількість інформації, що запам’ятовується, залежить від уваги, яка була приділена інформації, та готовності структур пам’яті її прийняти.Отже при підготовці навчальних матеріалів, їх бажано поділяти на невеличкі порції, використовуючи принцип 7±2 (нові поняття) для компенсації обмежених можливостей короткотермінової пам’яті.Обсяг інформації, що перейшла до довготермінової пам’яті, залежить від якості та глибини обробки інформації у робочій пам’яті. У процесі засвоєння інформація змінюється, щоб відповідати існуючим у людини пізнавальним структурам.Технологія пізнавальної діяльності стверджує, що інформація розміщується у довготерміновій пам’яті у формі вузлів, які з’єднуються з вже існуючою мережею вузлів. З цієї нагоди корисно використовувати інформаційні карти пам’яті, які виявляють основні правила та взаємозв’язки у просторі відповідної теми. Як показують західні педагоги, карти пам’яті вимагають, у тому числі, критичного мислення і є засобом для формування пізнавальних структур у студента. Бажано рекомендувати студентам створювати особисті інформаційні карти пам’яті. Приклади таких карт і рекомендації з питань їхнього створення можна знайти у книжках відомого британського психолога Тоні Б’юзена [3]РекомендаціїТреба використовувати стратегії, що забезпечують максимальне сприйняття і розуміння інформації. Оскільки носієм окремих порцій інформації у тренінгу виступає поле екрана презентації, треба використовувати всі можливі засоби (колір, розташування, іконки, розмір та характер шрифту, побудову структурних схем та ін.), щоб підвищити ефективність сприйняття і визначення смислових взаємозв’язків між окремими фрагментами наведеної інформації. Це можуть бути такі рекомендації: а) важлива інформація має бути розміщена у центрі поля екрана; б) важлива інформація найвищого рівня має бути виділена у будь-який спосіб порівняно з рештою матеріалу, щоб привернути увагу студента. Наприклад, можна використовувати незвичайні або яскраві заголовки для упорядкування матеріалу; в) студенти мусять усвідомити, чому саме навчальний матеріал даного заняття вони мають опанувати протягом визначеного терміну; г) рівень складності первісного подання матеріалу зобов’язаний відповідати наявним пізнавальним здібностям студентів, щоб вони могли його зрозуміти і не виникало підстав для формування психологічних бар’єрів та інших перешкод.Стратегія пізнавальної діяльності має допомагати студентам формувати зв’язки у довготерміновій пам’яті між новою та існуючою інформацією для швидкого пошуку та вилучення звідти потрібної інформації. З цією метою стратегія мусить використовувати такі допоміжні засоби: ключові слова; вхідні тести для активізації студентів, які спрямовані допомагати у пригадуванні вивченого; питання самоконтролю, які активізують процес навчання і допомагають студентові вибрати особистий шлях вивчення матеріалу.Навчальну інформацію треба розбивати на смислові частини, щоб студент міг уникнути перевантаження під час обробки матеріалу у робочій пам’яті. На полі екрана повинно бути від п’яти до дев’яти пунктів, оскільки ця кількість відповідає умовам ефективної обробки інформації у робочій пам’яті. Якщо пунктів більше – треба конструювати допоміжні засоби навчання, наприклад інформаційну карту пам’яті всього заняття, і під час навчання – розглядати окремі його частини, не втрачаючи з уваги міжфрагментні зв’язки.Треба використовувати інші стратегії для організації аналізу, синтезу, оцінювання, які створюють умови переводу інформації з робочої пам’яті у довготермінову. Стратегії мусять допомагати студентам використовувати інформацію у реальному житті.Швидке зростання обсягів інформації і, у зв’язку з цим, необхідність у розвитку гнучкого ситуативного мислення і пов’язаної з ним діяльності наприкінці минулого сторіччя призвели до появи конструктивізму.Прибічники конструктивістського підходу (базується на роботах Л. С. Виготського) стверджують, що студенти розуміють інформацію та світ залежно від своєї персональної реальності, і вчаться через спостереження, участь та розуміння, які потім інтегрують як інформацію у свої знання. Тобто, конструктивізм певним чином змоделював відомий у техніці процес створення артефактів (у навчанні – особистих знань і умінь), у якому використовуються всі можливі корисні доробки у їх оптимальному поєднанні.Конструктивісти розглядають студентів як активних учасників навчального процесу [4]. Знання не переходять від когось, це індивідуальна інтерпретація студентів та обробка отриманої інформації. Студент знаходиться у центрі навчання з викладачем, який виконує роль радника та підтримує навчання. Основний акцент у цій теорії робиться на навчанні, яке проводиться у контексті. Якщо інформація має використовуватись у декількох контекстах, тоді треба забезпечити багатоконтекстні навчальні стратегії та впевнитись, що студенти можуть широко використовувати отриману інформацію. Навчання – це перехід від однобічних настанов до тлумачень, від відкриттів до знань.Навчання мусить бути активним процесом. Активний процес – це надання студентам завдань на використання отриманої інформації у практичних ситуаціях.Студенти повинні конструювати свої особистісні знання замість сприйняття без перетворення інформації від викладача.Повинні заохочуватись сумісне та кооперативне навчання. Робота студентів один з одним є життєвим досвідом для роботи у групах та дозволяє використовувати успіхи інших студентів і вчитися на них.Студентам треба надавати можливість контролювати навчальний процес.Студентам необхідно надавати час на роздуми і ретроспективний аналіз своєї діяльності (рефлексію).Студент мусить відчувати, що навчання має для нього особисте значення. Отже корисно, щоб навчальні матеріали містили приклади, що близькі інтересам студентів і цікаві як додаткова інформація.Навчання має бути інтерактивним з метою забезпечення його високого рівня та соціальної значущості. Навчання – це розширення простору нових знань, навичок та відношень при взаємодії з інформацією та середовищем.Конструктивістський простір навчання, який формує викладач, складається з 8 складових: активності, конструктивності, співробітництва, цілеспрямованості, комплексності, змістовності, комунікативності, рефлексивності.Конструктивізм набув широкого поширення на другому етапі розвитку дистанційного навчання, який орієнтовно розпочався після 2000 р.У коннективістському підході [5] навчання ‑ це процес створення мережі. Вузли такої мережі ‑ це зовнішні сутності (люди, організації, бібліотеки, сайти, книги, журнали, бази даних, або будь-який інший джерело інформації). Акт навчання полягає у створенні зовнішньої мережі вузлів.Принципами коннективізму є: 1) різноманітність підходів; 2) представлення навчання як процесу формування мережі та прийняття рішення; 3) навчання і пізнання відбуваються постійно – це завжди процес, а не стан; 4) ключова навичка сьогодні – це здатність бачити зв’язки і розуміти смисли між областями знань, концепціями та ідеями; 5) знання можуть існувати поза людиною в мережі; 6) технології допомагають нам у навчанні. Коннективізм базується на концепції, що інновації потребують відкритості, яка породжує себе (масові відкриті дистанційні курси); відкритість та інновації вимагають творчості та участі; особисті знання повинні структуруватися та взаємодіяти; у студента повинна бути можливість розкрити себе. Ключовими компонентами коннективізму є автономія, зв’язність, різноманітність та відкритість. Він робить акцент [6] на використанні Веб 2.0 та вмінні вчитися; спонукає студентів досліджувати нові засоби сприйняття навчання та знань, пропонує їм бути незалежними, брати ініціативу та відповідальність за навчання на себе, заохочує студентів підключатися до інформації, ідеям та людям для створення мережі знань та сумісно конструювати знання, які є відносними та контекстними.Аналіз цих підходів показує, що у багатьох своїх ідеях та правилах вони збігаються, адже основною метою їх всіх є можливість удосконалення діяльності через інформацію.Проектування навчальних матеріалів для навчання може включати елементи усіх трьох підходів. Стратегії біхевіоризму можуть використовуватись для вивчення фактів («що»), когнітивізм – для вивчення процесів та правил («як»), а стратегії конструктивізму – для відповіді на питання «чому» (високий рівень мислення, який забезпечує персональне розуміння та навчання, згідно із ситуацією та контекстом).Всі псих

АНОТАЦІЯ У статті акцентовано увагу на тому, що в системі роботи з підвищення креативного розвитку учнів особливе місце займають предметні олімпіади. Зазначено, що олімпіади з географії дозволяють перевірити не тільки географічні знання і уміння, але й логічне мислення учнів, їхню загальну ерудицію, творчий потенціал, здатність аналізувати будь-яку сучасну проблему, що містить географічні аспекти, сприяють формуванню в учнів наукового світогляду. Підкреслено, що олімпіадні завдання мають бути цікавими. Разом з тим, їх зміст має ґрунтуватися як на класичних наукових концепціях, так і враховувати новітні досягнення географічної науки. Показано, що в основу підготовки учнів до географічних олімпіад мають бути покладені принципи розвивального і виховного навчання, індивідуалізації та диференціації навчання, активності та самостійності навчання. Зазначено, що головними стратегіями навчання учасників географічних олімпіад мають бути прискорення (випередження), поглиблення, збагачення та проблематизація навчання. З’ясовано, що основними складниками успішної підготовки учасників географічних олімпіад є: географічна ерудиція; теоретична підготовка; знання географічної номенклатури; розуміння основних географічних закономірностей; уміння пояснювати географічні явища та моделювати географічні процеси, а також застосовувати теоретичні знання на практиці; польові навички (орієнтування на місцевості, картографування території тощо). Систематизовано основні типи тестових завдань, які зустрічаються на Міжнародній географічній олімпіаді та географічних олімпіадах обласного й Всеукраїнського рівнів. Зазначено, що в тестових завданнях Міжнародної географічної олімпіади використовуються фото-, відео- та аудіофрагменти, велика кількість карт, а також ілюстрацій: зображень ландшафтів і географічних об’єктів, людей і пам’ятників архітектури тощо, завдяки чому подається інформація із вищим коефіцієнтом сприйняття. Виявлено, що практичні завдання міжнародних географічних олімпіад (на відміну від вітчизняних) організовано у вигляді реальних польових досліджень на місцевості. Ключові слова: географічні олімпіади, принципи навчання, стратегії навчання, тестові завдання, теоретичні завдання, практичні завдання.

У статті розглянуто основні методичні прийоми навчання метеорології для офіцерів палуби. Проаналізовано праці науковців із питань метеорології для судноплавства та зосереджено увагу на їхній інтерпретації терміна «метеорологія» та питаннях навчання, які пропонуються студентам кафедри судноводіїв (Б. Лю, К. Тейлор, Л. Хассе, Л. Сі, Т. Грис, В. Стенлі Вілсон). Визначено роль метеорології в безпечній навігації, а саме: результат методів прогнозування наслідків унаслідок суворих погодних умов, аналізу метеорологічних даних, дії відповідно до морських публікацій («Адміралтейські напрямки плавання», «Керівництво по входу до порту», повідомлення NAVTEX), які передбачені та регулюються ІМО (Міжнародна морська організація), щоб уникнути морських надзвичайних ситуацій. Запропоновано на занятті морської англійської мови для офіцерів палуби такі методи навчання для ефективності: перевернутий клас, дизайнерське мислення, самонавчання, гейміфікація, соціальні медіа, безкоштовні інструменти онлайн-навчання. Представлено детальний опис планування навчального заняття відповідно до тем, де всі згадані методи навчання поєднувалися і давали можливість говорити про метеорологію для безпечної навігації. Модуль складається з трьох тем, кожна з яких має п’ять уроків на основі підходу EASA (Занурення, Дія, Вивчення, Дія). Після кожної теми було визначено професійні компетенції: вміти читати та описувати карти погоди, описувати стан моря за шкалою Бофорта; звітувати про погодні умови згідно з повідомленням NAVTEX, й основна компетенція всього модуля полягає у тому, щоб говорити про метеорологічну інформацію для безпечної навігації. Запропоновано оцінку професійних навичок студентів, отриманих після модуля: комп'ютерний тест на навчальній платформі Moodle – 24 різні тести відкритого/закритого типу – 5 балів; усна професійна компетентність – 10 питань – 10 балів. Перевірено доречність, плавність, точність відповідей студентів під час говоріння. Зроблено висновок про корисність та ефективність методичних прийомів під час теми «Метеорологія» на занятті морської англійської мови для офіцерів палуби.

Печеранський І. П. Кантіанські медитації Мартіна Гайдеґґера про сутність людської свободи. - Стаття. У статті здійснюється історико-філософський ана­ліз гайдеґґерівської інтерпретації кантового вчення про свободу у контексті взаємоінтеграції трансценден­талізму й практичної філософії, переосмислення арис- тотелевих категорій «актуального» та «потенційного», проблеми каузальності, руху та кінечності. У рамках традиції німецького ідеалізму, врахову­ючи вищезазначені проблеми, особливу увагу до себе привертає творчість пізнього М. Гайдеґґера, що є роз­ривом і водночас безперервним розвитком кантового проєкту. Якщо говорити про так званий «поворот» у мисленні М. Гайдеґґера, який в основному зводить­ся до переоцінки практичної філософії І. Канта, то важливим у цьому відношенні є його лекційний курс 1930 року «Сутність людської свободи», який містить роздуми про взаємозв’язок проблем істини, свободи та практики. У результаті аналізу кантіанських медитацій М. Гайдеґґера про сутність людської свободи, німець­кий вчений доходить тези про важливість тіснішої вза- ємоінтеграції трансценденталізму і практичної філосо­фії; вдається до синтезу кантової дефініції свободи та аристотелевих розмислів про актуальне та потенційне; обґрунтовує думку, що Я рухається на рівні базової конституції, і цей рух Я, який він називає Bewegung, невіддільний від руху речей у світі; переосмислює ди­наміку фізичного світу, який не існує поза пережитим досвідом, що передбачає його коеволюцію та спіль­ний рух з Я; відстоює тезу, що темпоральність Dasein не існує окремо від прогресування речей у світі; наго­лошує на ідеалістичному синтезі теорії та практики, а також обстоює думку, що проблеми буття та істини прямо пов’язані з проблемою свободи; дослідження свободи ставить у залежність від трансцендентного ро­зуму та проблеми каузальності, показуючи, що етика ґрунтується насамперед на свободі, а та своєю чергою на каузальності як результаті практичної свободи, що залежить від свободи трансцендентальної; переосмис­лює питання про каузальність та свободу, щоб проде­монструвати, що насправді саме свобода уможливлює каузальний зв’язок як тип темпорального буття.

У статті проаналізовано методичні й організаційні аспекти формування абстрактних понять у школярів із порушеннями інтелектуального розвитку з використанням цифрових технологій. Висвітлено можливості програм «ArcGIS» та «Google Earth» у розробці навчального матеріалу з формування абстрактних понять, розширення та поглиблення їхніх ознак у дітей означеної категорії. Наголошено на специфіці сприйняття навчального матеріалу учнями з порушеннями інтелекту, звернуто увагу на особливості пізнавальної діяльності таких школярів: нерівномірному темпі визрівання вищих психічних функцій, уповільненому розвитку мислення й мовлення, низькій працездатності, порушенні мотиваційно-вольової сфери, які призводять до слабкого засвоєння абстрактних понять дітьми з порушеннями інтелектуального розвитку. Підкреслено ефективність засвоєння абстрактних понять дітьми означеної категорії за умов інтердисциплінарного підходу, який уможливлює поєднання даних з історії, географії, природознавства, основ правознавства, соціально-побутового орієнтування, музичного та образотворчого мистецтва. Наголошено на потребі всебічного візуалізованого вивчення абстрактних понять, яке сприяє усвідомленню дітьми їх глобально, без прив’язки до конкретного навчального предмету. Описано можливості основних інструментів «ArcGIS-online» та «Google Earth», які дозволяють педагогу здійснювати візуалізацію місцевості за допомогою інтерактивних карт, 3D-сцен, діаграм, таблиць, що забезпечує більшу ефективність процесу формування абстрактних понять у школярів з порушеннями інтелектуального розвитку. Виокремлено кілька груп навчально-корекційних модулів мультимедійного матеріалу з формування абстрактних понять: вправи з актуалізації раніше сформованих уявлень, організації сприймання ознак, властивостей, предметів, явищ та формування уявлень про них; завдання з виділення істотних ознак понять, які вивчаються; вправи з узагальнення та словесного визначення сутності понять, позначення їх відповідними термінами; вправи із закріплення сформованих понять на основі репродуктивного їх відтворення; завдання із застосування засвоєних понять у подібних і нових ситуаціях. Визначено та описано етапи формування абстрактних понять в учнів з порушеннями інтелектуального розвитку в умовах використання цифрових технологій. Наведено приклади розробленого інформаційного матеріалу, дидактичних завдань з використанням комп’ютерних програм «ArcGIS-online» та «Google Earth», описано особливості їх використання на різних типах уроків, зазначено орієнтовний час їх застосування в навчанні дітей із порушеннями інтелекту. Експериментально доведено ефективність програм «ArcGIS-online» та «Google Earth» у навчанні школярів цієї категорії.

The article reveals the main psychological and pedagogical features of effective learning. The memorization techniques from Joshua Foyer are considered, where the author introduces the concept of the idea of a palace of images, or a palace of memory, which contains images, associations created in the last lesson, related to the past theme. If there is a purpose and meaning of memorization, then the process of reproduction will be more efficient and simpler.The significance and role of the image in the theory of the modern scientist V.V. Klimenko. The image is considered as a reflection of the subject and a standard-regulator of cognitive, moral actions and aesthetic actions.Emphasis is placed on the prominent role of restorative exercises and interval repetitions in the study of the concept of effective learning. The article states that effective learning requires the skill to praise students correctly and carefully. Praise as a means of motivation becomes productive if it is skillfully used in pedagogical communication, establishing more emotional interaction between teacher and students.It is emphasized that effective learning will give results when teachers pay attention to the importance of perception of the student’s point of view, his thoughts, impressions, judgments, motives. The main, in this aspect, is psychological reasoning – non-cognitive factors that affect learning. The more often students begin to think about the learning process, the results of their actions, successes in the study of certain topics, categories, concepts – the more effective, and most importantly, conscious will be the learning process. Emphasis is placed on the category of “growth thinking”, which is interpreted as the belief that abilities and intelligence are variable, and we can increase their level. The concepts of associations, the process of image creation, on the basis of which thought is built, are studied. Emphasis is placed on the important role of the teacher’s emotional response, which should meet the learning objectives and encourage students to further success and learning outcomes.The category of metacognition as a process of thinking about one’s own thoughts, effective reception of learning is considered. The theory of the American scientist Carl Rogers on the important questions that true professional and wise teachers should ask themselves is highlighted.Key words: learning, teacher, growth thinking, motivation, emotional response, metacognition. Стаття розкриває основні психолого-педагогічні особливості ефективного навчання. Розглянутотехні-ки запам’ятовування від Джошуа Фойера, де автор вводить поняття ідеї палацу образів, або палац пам’яті, в якому містяться образи, асоціації, створені минулого уроку, пов’язані з минулою темою. Якщо є мета і значення замап’ятовування, тоді і процес відтворення буде відбуватися ефективніше і простіше. Висвітлено значення і роль образу в теорії сучасного науковця В.В. Клименко. Образ розглядається як відображення предмета і еталон-регулятор пізнавальних, моральних вчинків та естетичних дій. Наголошено на визначній ролі відновлювальних вправ та інтервальних повторень у рамках вивчення поняття ефективного навчання. У статті визначено, що ефективне навчання потребує майстерності правильно і обережно хвалити учнів. Похвала як засіб мотивації стає продуктивною, якщо вміло її використовувати в педагогічному спілкуванні, встановленні більш емоційної взаємодії між вчителем і учнями.Наголошено, що ефективне навчання буде давати свої результати, коли педагоги будуть звертати увагу на важливість сприйняття точки зору учня, його думок, вражень, суджень, мотивів. Головним у цьому аспекті виступає психологічне міркування – некогнітивні фактори, які впливають на навчання. Чим частіше учні почнуть замислюватися над навчальним процесом, результатами своїй дій, успіхами у вивченні тих чи інших тем, категорій, понять – тим ефективнішим, а головне усвідомленим стане процес навчання.Акцентовано увагу на категорії «мислення зростання», яке тлумачиться як переконання, що здібно-сті та інтелект є змінними, і ми можемо підвищити їхній рівень. Досліджені поняття асоціацій, процесу створення образу, на основі яких будується думка. Наголошено на визначній ролі емоційного відгуку вчителя, що має відповідати навчальним цілям і заохочувати учнів на подальші успіхи та результати навчальної діяльності.Розглянуто категорію метапізнання як процесу думання про власні думки, ефективного прийому навчання. Висвітлено теорію американського науковця Карла Роджерса щодо важливих питань, які мають задати собі справжні професійні та мудрі педагоги.Ключові слова:навчання, педагог, мислення зростання, мотивація, емоційний відгук, метапізнання

Одним із перспективних підходів до організації навчального процесу є модель інтеграції технологій навчання: традиційного та дистанційного, електронного, мобільного. Інтеграція аудиторної та позааудиторної роботи в процесі навчання можлива за рахунок використання педагогічних технологій та сучасних ІКТ, зокрема, засобів електронного, дистанційного, мобільного навчання. Для того, щоб процес інтеграції був найефективнішим, викладачу необхідно управляти, регулювати та контролювати діяльність студентів [1].З практичної точки зору класичний підхід до ІКТ в освіті включає «політику / стратегію – вклад – процес – продукт / результати». Для того, щоб інтеграція ІКТ в національні системи освіти стала ефективною, потрібно відповідне поєднання наступних політичних і практичних чинників [2]: 1) чіткі цілі та створення національної програми по підтримці використання ІКТ в освіті; 2) допомога та стимулювання як державних, так і приватних навчальних закладів до придбання обладнання ІКТ (наприклад, шляхом цільового державного фінансування, включаючи кошти на технічне обслуговування; податкових знижок на обладнання ІКТ та програмне забезпечення для навчальних закладів; інвестицій або спонсорства досліджень з розвитку недорогого обладнання та програмного забезпечення ІКТ, тощо); 3) пристосування навчальних програм до впровадження ІКТ, розвиток і придбання стандартних якісних електронних навчальних посібників та програмного забезпечення; 4) розробка програм масової підготовки викладачів до використання ІКТ; 5) умотивованість викладачів та студентів організовувати процес навчання із залученням ІКТ; 6) адекватний рівень національного моніторингу та система оцінки, що дозволяють регулярно визначати результати та дієвість, а також заздалегідь виявляти недоліки з метою підвищення ефективності стратегії.Виданий Департаментом освіти США Національний план освітніх ІКТ у 2010 році являє собою модель навчання, що базується на використанні ІКТ та включає в себе цілі і рекомендації в п’яти основних областях: навчання, оцінювання, викладацька діяльність, засоби і продуктивність [3]. Розглянемо, як інтерпретується кожна із зазначених областей.Навчання. Викладачі мають підготувати студентів до навчання впродовж всього життя за межами аудиторії, тому необхідно змінити зміст та засоби навчання для того, щоб відповідати тому, що людина повинна знати, як вона набуває знання, де і коли вона навчається, і змінити уявлення про те, хто повинен навчатися. В XXI столітті необхідно використовувати доступні ІКТ навчання для мотивації й натхнення студентів різного віку.Складні і швидко змінні потреби світової економіки говорять про необхідний зміст навчання і про тих, кого потрібно навчати. Використання ІКТ дозволяє впливати на знання і розуміння навчального матеріалу.На рис. 1 показана модель навчання, що базується на використанні ІКТ. На відміну від традиційного навчання в аудиторії, де найчастіше один викладач передає один і той же навчальний матеріал всім студентам однаково, модель навчання із використанням ІКТ ставить студента у центр і дає йому можливість взяти під контроль своє індивідуальне навчання, забезпечуючи гнучкість у кількох вимірах. Основний набір стандартних знань, вмінь та навичок утворюють основу того, що всі студенти повинні вивчати, але, крім того, студенти та викладачі мають можливість вибору у навчанні: великі групи чи малі групи, діяльність у відповідності з індивідуальними цілями, потребами та інтересами.В цій моделі навчання підтримується ІКТ, надаючи зручні середовища та інструменти для розуміння і запам’ятовування змісту навчання. Залучення ІКТ навчання забезпечує доступ до більш широкого і більш гнучкого набору навчальних ресурсів, ніж є в аудиторіях, підключення до ширшої і більш гнучкої кількості «викладачів», включаючи викладачів ВНЗ, батьків, експертів і наставників за межами аудиторії. Досвід ефективного навчання може бути індивідуальним або диференційованим для окремих однолітків, персональних навчальних мереж, онлайн навчання та керованих курсів, експертизи та авторитетних джерел, однолітків із подібними інтересами, даними та ресурсами, навчальних спільнот, засобів навчання, управління інформацією та засобів зв’язку, викладачів, батьків, тренерів та інструкторів і студентів.Для конкретних дисциплін, хоча і існують стандарти змісту навчання, модель навчання із використанням ІКТ дає зрозуміти, яким чином можна проводити навчання. Серед всіх можливих варіантів будується власний проект навчання, що розв’язує проблеми реальної значимості. Добре продумані плани індивідуального навчання допомагають студентам отримати знання з конкретних дисциплін, а також підтримують розробку спеціалізованого адаптивного досвіду, що може бути застосований і в інших дисциплінах. Рис. 1. Модель навчання із використанням ІКТ у США [3] Згідно з Національним планом освітніх ІКТ Департаменту освіти США індивідуалізація, диференціація і персоналізація стали ключовими поняттями у сфері освіти [3]. Індивідуалізація розглядається як підхід, що визначає потрібний темп у навчанні різних студентів. При цьому навчальні цілі однакові для всіх студентів, але студенти можуть вивчати матеріал з різною швидкістю в залежності від їх потреб у навчанні. Диференціація розглядається як підхід, що ураховує переваги різних студентів. Цілі навчання однакові для всіх студентів, але методи навчання варіюються в залежності від уподобань кожного студента або потреб студентів. Персоналізація розглядається як підхід, за якого вивчаються навчальні потреби студентів із урахуванням навчальних переваг та конкретних інтересів різних студентів. Персоналізація включає в себе диференціацію та індивідуалізацію.Викладачі постійно мають визначати необхідний рівень знань та вмінь студентів. На сучасному етапі в навчанні, крім знань з конкретних дисциплін, студент має володіти критичним мисленням, умінням комплексно вирішувати проблеми, бути готовим до співпраці. Крім того, студент має відповідати таким категоріям: інформаційна грамотність (здатність ідентифікувати, знаходити, оцінювати та використовувати дані для різних цілей); медіаграмотність (здатність до використання і розуміння засобів масової інформації, а також ефективного спілкування, використовуючи різні типи носіїв); можливість оцінювати і використовувати інформаційно-комунікаційні технології, відповідно вести себе в соціально прийнятних Інтернет-спільнотах, а також розумітися в питанні навколишньої конфіденційності та безпеки. Все це вимагає базового розуміння самих ІКТ і здатності використовувати їх в повсякденному житті.Навчаючи, викладачі мають враховувати те, що студенти не можуть вивчити все, що їм потрібно знати в житті, і економічна реальність така, що більшість людей будуть змінювати місце роботи протягом всього життя. Тому необхідно привити адаптивні навички навчання, що поєднують зміст знань із можливістю дізнатися щось нове.Найчастіше у навчанні прийнято використовувати такі веб-ресурси і технології, як вікі, блоги та інший вміст, що створюють користувачі для дослідження та підтримки співпраці і спілкування у роботі. Для студентів ці інструменти створюють нові навчальні можливості, що дозволяють їм подолати реальні проблеми, розробити стратегії пошуку, оцінити довіру і авторитет веб-сайтів і авторів, а також створювати і спілкуватися за допомогою мультимедіа. Так, при вивченні вищої математики, інтерактивні графіки та статистичні програми роблять складні теми більш доступним для всіх студентів і допомагають їм підключатися до навчального матеріалу, що має відношення до їх спеціальності.ІКТ можуть бути використані для забезпечення більших можливостей у навчанні у поєднанні з традиційним методам навчання. Із використанням ІКТ можна подавати навчальні матеріали, вибираючи різні типи носіїв, та сприяти засвоєнню знань, вибираючи інтерактивні інструменти, до яких відносяться інтерактивні тематичні карти, хронології, що забезпечують візуальний зв’язок між наявними знаннями і новими ідеями.Із використанням ІКТ розширюються засоби навчання студентів: 1) забезпечується допомога студентам у процесі навчання; 2) надаються інструменти для спілкування у процесі навчання (це можна зробити через веб-інтерфейс мультимедіа, мультимедійні презентації, тощо); 3) сприяють виникненню Інтернет-спільнот, де студенти можуть підтримувати один одного у дослідженнях та розвивати більш глибоке розуміння нових понять, обмінюватися ресурсами, працювати разом поза ВНЗ і отримувати можливості експертизи, керівництва та підтримки.Для стимулювання мотивації до взаємодії із використанням ІКТ можна: 1) підвищувати інтерес та увагу студентів; 2) підтримувати зусилля та академічну мотивацію; 3) розробляти позитивний імідж студента, який постійно навчається.Оскільки людині впродовж всього життя доводиться навчатися, то ключовим фактором постійного і безперервного навчання є розуміння можливостей ІКТ. Використання ІКТ в навчанні надає студентам прямий доступ до навчальних матеріалів та надає можливості будувати свої знання організовано і доступно. Це дає можливість студентам взяти під контроль і персоналізувати їх навчання.Оцінювання. В системі освіти на всіх рівнях планується використовувати можливості ІКТ для планування змісту навчального матеріалу, що є актуальним на момент навчання, і використовувати ці дані для безперервного вдосконалення навчальних програм. Оцінювання, що проводиться сьогодні в ВНЗ, спрямоване показувати кінцевий результат процесу навчання. При цьому не відбувається оцінка мислення студента в процесі навчання, а це могло б допомогти їм навчитися краще.У процес оцінювання необхідно уводити поліпшення, що включають в себе пошук нових та більш ефективних способів оцінювання. Необхідно проводити оцінювання в ході навчання таким чином, щоб мати змогу поліпшити успішність студентів в процесі навчання, залучати зацікавлені сторони (роботодавців) у процес розробки, проведення та використання оцінок студентів.Існує багато прикладів використання ІКТ для комплексного оцінювання знань студентів. Ці приклади ілюструють, як використання ІКТ змінило характер опитування студентів, воно залежить від характеру викладання та апробації теоретичного матеріалу. Впровадження ІКТ дозволяє представити дисципліни, системи, моделі і дані різними способами, що раніше були недоступними. Із залученням ІКТ у процес навчання можна демонструвати динамічні моделі систем; оцінювати студентів, запропонувавши їм проводити експерименти із маніпулюванням параметрів, записом даних та графіків і описом їх результатів.Ще однією перевагою використання ІКТ для оцінювання є те, що з їх допомогою можна оцінити навчальні досягнення студента в аудиторії та за її межами.В рамках проекту «Національна оцінка освітніх досягнень» (The National Assessment of Educational Progress – NAEP) розроблено і представлено навчальні середовища, що надають можливість проводити оцінювання студентів при виконанні ними складних завдань і вирішенні проблемних ситуацій. Використання ІКТ для проведення оцінювання сприяє поліпшенню якості навчання. На відміну від проведення підсумкового оцінювання, використання корекційного оцінювання (тобто оцінювання, що дозволяє студенту побачити та виправити свої помилки в процесі виконання запропонованих завдань, наприклад, тестування з фізики, запропоноване Дж. Р. Мінстрелом (J. R. Minstrell) – www.diagnoser.com), може допомогти підвищити рівень знань студентів.Під час аудиторних занять викладачі регулярно намагаються з’ясувати рівень знань студентів, проводячи опитування. Але це надає можливість оцінити лише незначну кількість студентів, нічого не говорячи про знання та розуміння навчального матеріалу іншими студентами. Для вирішення цієї проблеми вивчається можливість використання різних технологій на аудиторних заняттях в якості «інструменту» для оцінювання. Одним із прикладів є використання тестових програм, що пропонують декілька варіантів відповідей на питання, до складу яких включено як істинні так і неправдиві відповіді. Студенти можуть отримати корисні відомості із запропонованих відповідей на подібні питання, якщо вони ретельно розроблені.При навчанні студентів із використанням засобів Інтернет існують різні варіанти використання доступних Інтернет-технологій для проведення формуючого оцінювання. Використовуючи онлайн програми, можна отримати детальні дані про рівень досягнень студентів, що не завжди можливо в рамках традиційних методів навчання. При виконанні завдань студентами програмно можна з’ясувати час, що витрачають студенти на виконання завдань, кількість спроб на розв’язання завдань, кількість підказок даних студенту, розподіл часу в різних частинах даного завдання.У моделі навчання, де студенти самі обирають доступні засоби навчання, оцінювання виступає в новій ролі – визначення рівня знань студента з метою розробки подальшого унікального плану навчання для конкретного студента. Із використанням такого адаптивного оцінювання забезпечується диференціація навчання.В системі освіти в США на всіх рівнях застосовуються можливості Інтернет-технологій для вимірювання знань студентів, що надає можливість використовувати дані оцінки для безперервного вдосконалення процесу навчання.Для проведення вдосконалення процесу навчання необхідні наступні дії [3]:1) на рівні держави, районів необхідно проектувати, розробляти і здійснювати оцінювання, що дає студентам, викладачам та іншим зацікавленим сторонам своєчасні та актуальні дані про навчальні досягнення студентів для підвищення рівня та навчальної практики студентів;2) науковий потенціал викладачів освітніх установ, а також розробників Інтернет-технологій використовувати для поліпшення оцінювання в процесі навчання. Із використанням Інтернет-технологій можна проводити вимірювання ефективності навчання, забезпечуючи систему освіти можливостями проектування, розробки та перевірки нових і більш ефективних методів оцінювання;3) проведення наукових досліджень для з’ясування того, як із використанням технологій, таких як моделювання, навчальні середовища, віртуальні світи, інтерактивні ігри та навчальні програми, можна заохочувати та підвищувати мотивацію студентів при оцінці складних навичок;4) проведення наукових досліджень і розробок із проведення об’єктивного оцінювання (без оцінювання сторонніх здібностей студента). Для того, щоб оцінки були об’єктивними, вони повинні вимірювати потрібні якості та не повинні залежати від зовнішніх факторів;5) перегляд практики, стратегії і правил забезпечення конфіденційності та захисту даних про одержані оцінки студентів, при одночасному забезпеченні моделі оцінок, що включає в себе постійний збір і обмін даними для безперервного вдосконалення процесу оцінювання.Всі студенти повинні мати право на доступ до даних про власні оцінки у вигляді електронних записів, дізнаючись таким чином рівень своїх знань. У той же час, дані по студентам повинні бути відкритими і для інших студентів.Викладацька діяльність. Викладачі можуть індивідуально або колективно підвищувати свій професійний рівень, використовуючи всі доступні технології. Вони можуть отримати доступ до даних, змісту, ресурсів, відомостей і передового досвіду навчання, що сприяє розширенню можливостей викладачів і надихає їх на забезпечення більш ефективного навчання студентів.Багато викладачів працюють поодинці, не спілкуючись з колегами або викладачами з інших ВНЗ. Професійний розвиток зазвичай проводиться на короткому, фрагментарному і епізодичному семінарі, що пропонує мало можливостей для використання отриманих матеріалів на практиці. Основна аудиторна робота викладача на практиці зводиться до перевірки набутих знань студентами. Багато викладачів не мають відомостей, часу, або стимулу для постійного підвищення свого професійного рівня щороку. Так само, як використання ІКТ може допомогти поліпшити процес навчання та оцінювання, використання ІКТ може допомогти краще підготуватися до ефективного викладання, підвищити професійний рівень. Використання ІКТ дозволяє зробити перехід до нової моделі зв’язаного навчання.У зв’язаному навчанні викладачі мають отримувати повний доступ до даних про процес навчання студентів та аналітичні інструменти для обробки цих даних. Їм необхідно забезпечити комунікацію зі своїми студентами, доступ до даних, ресурсів і систем підтримки навчання, що дозволить їм створювати, управляти і оцінювати досягнення навчання студентів в позааудиторний час. Викладачі також можуть отримати доступ до ресурсів, що надають можливість підвищити свій професійний рівень (рис. 2). Рис. 2. Модель зв’язаного навчання викладачів Оскільки середовище навчання постійно ускладнюється, у зв’язаному навчанні забезпечу

Мета дослідження – підвищити ефективність навчання і якість знань студентів з інфекційних хвороб та епідеміології за рахунок удосконалення методів викладання.Матеріали та методи дослідження. У статті наведені сучасні технології підготовки студентів за допомогою ситуаційних задач, банку копій медичних карт стаціонарних хворих, результатів епідрозслідування спалахів, рольових ігор, використання інтерактивних та віртуальних технологій і тестування.Результати й обговорення. Стаття присвячена проблемі підготовки висококваліфікованих фахівців у вищих навчальних медичних закладах. Наводяться результати досвіду впровадження в навчальний процес різноманітних методик, використання як теоретичних, так і практичних й інтерактивних методів навчання для формування компетенцій у майбутніх лікарів з дисциплін “інфекційні хвороби” й “епідеміологія”, враховуючи специфіку предметів.Висновки. 1. Застосування мультимедіа, банку копій медичних карт стаціонарних хворих, віртуальних програм сприяє кращому засвоєнню студентами матеріалу, особливо за відсутності тематичних хворих. 2. На заняттях необхідно ширше використовувати методику ділових ігор, щоб студенти могли одночасно засвоювати новий навчальний матеріал і удосконалювати практичні навички. 3. Розв’язання ситуаційних задач допомагає розвинути у студентів клінічне та епідеміологічне мислення. 4. Окрім оцінювання знань студентів за системою “КРОК” доцільно також враховувати здатність їх клінічно й епідеміологічно мислити, застосовувати теоретичні знання у практичних ситуаціях й володіння практичними навичками.