Dissertations / Theses on the topic 'Капітал соціальний'

Управління стратегічними змінами на підприємстві: концептуальні засади, методологія та практика : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. – К. : Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2005. – С. 179–181.
Належне ставлення до інтелекту і творчих здібностей особи є передумовою серйозного прогресу в сфері розвитку високих технологій, що у свою чергу, є запорукою процвітаючої економіки. Подібний прогрес призводить до змін не лише в сфері технологій, але і в соціальній сфері, змушуючи відшуковувати нові способи суспільної регуляції. За такої постановки проблеми важливого значення набуває формування соціального капіталу.
Київський національний торговельно-економічний університет

У період перехідної економіки, гостро стоїть проблема управління трудовими ресурсами. Людина є найважливішим фактором виробничого процесу на підприємстві. Вкладення в людський капітал є джерелом підвищення конкурентоспроможності та виживання підприємства в ринкових умовах.

Научное обеспечение процессов реформирования экономических отношений в условиях рыночных отношений : матеріали VI Міжнар. наук.-практ. конф. – Сімферополь : Крим. ін-т бізнесу, 2005. – С. 102–103.
Належне ставлення до інтелекту і творчих здібностей особи є передумовою серйозного прогресу в сфері розвитку високих технологій, що у свою чергу, є запорукою процвітаючої економіки. Подібний прогрес призводить до змін не лише в сфері технологій, але і в соціальній сфері, змушуючи відшуковувати нові способи суспільної регуляції. За такої постановки проблеми важливого значення набуває збільшення вартості соціального капіталу.
Кримський інститут бізнесу

Проблеми та перспективи розвитку підприємництва : матеріали ХI міжнар. наук.-практ. конф. – Х. : 2015. – С. 29-30.
Кризовий стан економіки України, який, на жаль, став реальністю сьогодення, втрата робочих місць, скорочення або повне згортання обсягів підприємницької діяльності внаслідок втрати ринків збуту та відсутності конкурентоздатності продукції для виходу на нові ринки зумовлює зростання зацікавленості у дослідженні соціальних технологій. Це вимагає від менеджменту проведення активної соціальної політики, спрямованої на розвиток людського капіталу, посилення його дії на виробництво. Соціальна політика реалізується за допомогою соціальних технологій, що представляють собою ряд операцій у певній послідовності, направлених на досягнення визначеної мети.
Харківський національний автомобільно-дорожній університет

Проблеми та перспективи розвитку підприємництва в Україні : матеріали ІІ Всеукр. наук.-практ. конф. – К. : Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2006. – С. 27–29.
Отримувані позитивні та негативні результати господарської діяльності підприємства і обсяги можливостей зміни вартості кожного виду капіталу, у тому числі і соціального, є взаємозалежними і взаємообумовленими.
Київський національний торговельно-економічний університет

Методологія та практика менеджменту на порозі ХХІ століття : загальнодержавні, галузеві та регіональні аспекти : Матеріали ІV міжнар. наук.-практ. конф. – Полтава : Полтав. ун-т спожив. кооп. України, 2008. – С. 53–55.
Належне ставлення до інтелекту і творчих здібностей особи є передумовою серйозного прогресу в сфері розвитку високих технологій, що у свою чергу, є запорукою процвітаючої економіки. Подібний прогрес призводить до змін не лише в сфері технологій, але і в соціальній сфері, змушуючи відшуковувати нові способи суспільної регуляції. За такої постановки проблеми важливого значення набуває соціальний капітал, який представляється як обов’язковий елемент, що присутній у відносинах усіх суб’єктів економічного простору.
Полтавський університет споживчої кооперації України

Инвестирование в социальный капитал позволит сформировать основу для устойчивого развития украинской экономики и адаптироваться к вызовам глобализационных тенденций и интеграционных процессов. При цитировании документа, используйте ссылку http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/18721

У тезах проаналізовано роль соціального маркетингу у розвитку людського капіталу підприємства. Розроблено класифікацію функцій цього типу маркетингу в управлінні розвитком людського капіталу. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/30431
В тезисах проанализирована роль социального маркетинга в развитии человеческого капитала предприятия. Разработана классификация функций этого типа маркетинга в управлении развитием человеческого капитала. При цитировании документа, используйте ссылку http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/30431
The role of social marketing in human capital development of the enterprise is analyzed in thesis. The classification of functions of this type of marketing in human capital management is proposed. When you are citing the document, use the following link http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/30431

Значне зростання продуктивності праці в усіх сферах суспільного вмробництва у значній мірі обумовлене з’явленням нових інформаційних технологій. Самі ж інформаційні технології призводять до суттєвих змін у суспільному виробництві, культурі, спілкуванні і світогляді людей.

Дисертаційна робота присвячена розробленню теоретико-методологічного та методичного підгрунтя державного регулювання інституційних трансформацій у соціальному секторі національної економіки в контексті гармонізації економічного розвитку й соціального прогресу відповідно до концепції інклюзивного економічного зростання. У дисертації запропоновано визначення соціального сектору національної економіки як об’єкта державного регулювання за інституційною побудовою та функціональною структурою; обгрунтовано комплексне бачення його інституційної якості; розроблено методологію оцінювання соціально-економічної віддачі як однієї з детермінант державного регулювання системи надання соціальних послуг; проведено емпіричний аналіз економічної конвергенції та конвергенції інституційної якості соціального сектору; запропоновано методологію визначення відносного рівня втрати потенціалу розвитку соціального сектору національної економіки та на його основі – індикативного значення ВВП-розриву на душу населення; проведено емпіричний аналіз комплементарності інститутів соціального сектору та базових інститутів; досліджено роль соціального капіталу як драйвера інклюзивного економічного зростання; розроблено концептуальні засади формування стратегії державного регулювання інституційних змін соціального сектору національної економіки та здійснено оцінювання його ефективності.
The dissertation is devoted to the development of theoretical and methodological foundations of state economic policy to ensure institutional transformations in the social sector in the context of harmonization of economic growth and social progress. The dissertation proposes the definition of the social sector of the national economy as an object of state regulation by institutional structure and functional structure, the results of the analysis allowed to highlight the general trends of economies development of different countries, which testify to the changing economic role of the social sector. The theses substantiates the essence of the institutional quality of the social sector of the national economy as a complex characteristic of its ability to provide social public services of the quality that meets the state social guarantees (standards), the ability of social sector institutions to adequately respond to the vectors of socioeconomic development changing, harmonization with an existing institutional structure, the ability to rapidly transform this structure without loss of dynamic stability. The methodology for identification of the determinants of state regulation of the social services delivery system coming from the assessment of socio-economic returns is proposed, based on the definition of an integral index that aggregates indicators of social outcomes of education, health and social protection systems. According to the results of the analysis of economic convergence and convergence of social sector quality of some European countries of the Eastern Partnership and the existence of divergence between social and economic trajectories of development of these countries is defined. It is proposed in the theses to determine the relative level of loss of development potential of the social sector of the national economy, which causes the underutilization of human capital and is expressed in the lack of GDP. The integral nature of this indicator made it possible to consider the economic, institutional and social determinants of social sector development. Panel data on the impact of institutional quality (public administration effectiveness) on the development of the social sector is analysed, which revealed that the quality of government regulation (government effectiveness) has a direct significant impact on the development of the social sector. The role of social capital is explored. In the trialist essence, social capital integrates functions (transformational, informational, motivating and supporting) and acts as a driver of inclusive economic growth. It transforms institutional im-pulses into a resource (an additional factor of productivity), which in a particular institutional and economic environment ensures the growth of economic results of the functioning of the national economy. An empirical analysis of the relations between economic growth and the dynamics of social capital development has identified a link between changes in social capital components and indicators of economic inequality. The results also revealed a direct link between economic and non-economic inequality, in particular – gender. The negative value of the corre-lation between social capital and the poverty rate indicates the losses of social capital due to the increase in the share of the poor. There is also a direct link be-tween the effectiveness of government regulation and all components of social capital, which confirms the impact of institutional determinants of development on social capital. The theses elaborates the conceptual bases for designing of the strategy of state regulation of institutional changes at the social sector of the national economy, which envisages the creation of an institutional and economic environment where economic growth is achieved simultaneously with achieving social goals by defined targets through the development of market-coherent and socially-coherent interactions. The strategic direction of state regulation of the institutional changes of the social sector does not define the gradual shift from the institutions of income redistribution to the institutions of complicity. Based on the evaluation of the effectiveness of the state regulation of the social sector of national economy and the proposed methodology, it is defined that the most priority for Ukraine is the development of social infrastructure and the development of social protection mechanisms at the labour market. The use of financial resources has demonstrated the need for a significant improvement in the health financing system.

Концепция устойчивого развития появилась в результате объединения трех основных точек зрения: экономической, социальной и экологической. Общие черты в характеристике понятия «устойчивость»: а) способность системы к восстановлению параметров после воздействия, б) способность системы к сохранению параметров при воздействии. При цитировании документа, используйте ссылку http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/30926

Многие компании в промышленном кластере объединены в органические цепочки через определенный механизм координации и они совместно осуществляют маркетинг и настройку. Мощные силы группы совместно развивают рынок, то есть кластерный маркетинг. Кластерная маркетинговая модель индустрии игрушек в Шаньтоу Ченгае заключается в том, чтобы увидеть систему клиентов и провести инспекции и анализ. Считается, что это не только отражает строительство социального капитала, но и помогает расширить социальный капитал предприятия. Он подходит для использования в небольших и средних корпоративных кластерах с высокой степенью инженерии. Это поможет МСП специализироваться на разделении труда, повышении эффективности, сокращении маркетинговых инвестиций и снижении эффективности маркетинговых затрат, что поможет повысить конкурентоспособность кластера.
Багато компаній в промисловому кластері з'єднані органічними ланцюжками через певний координаційний механізм і вони спільно проводять маркетинг. Потужні сили групи спільно розвивають ринок, тобто кластерний маркетинг. Кластерна маркетингова модель іграшкової індустрії в Шаньтоу Ченхаї полягає у погляді на систему клієнтів та проведенні інспекцій та аналізу. Вважається, що це не тільки відображає побудову соціального капіталу, але також сприяє розширенню соціального капіталу компанії, придатному для використання в кластерах малих та середніх підприємств з високим ступенем техніки. Це допоможе МСП спеціалізуватися на розподілі праці, підвищить ефективність, зменшить інвестиції в маркетинг та отримує низькі переваги маркетингових витрат, що допоможе підвищити конкурентоспроможність кластера.
Many companies in the industrial cluster are linked together into organic wholes through a certain coordination mechanism, and they jointly carry out marketing and set up. The powerful forces of the group jointly develop the market, that is, cluster marketing. The cluster marketing model of the toy industry in Shantou Chenghai is to see the customer system and conduct inspections and analysis. It is believed that it not only reflects the construction of social capital, but also helps to expand the social capital of the enterprise. It is suitable for use in small and medium sized enterprise clusters with high degree of engineering. It will help the SMEs to specialize in division of labor, improve efficiency, reduce marketing investment and gain low marketing cost advantages, which will help improve the competitiveness of the cluster.

Громадсько-державний механізм прискорення розвитку підприємництва (регіональний аспект) : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. – Дніпропетровськ : Вид-во Дніпропетр. ун-ту економіки та права, 2006. – С. 62–63.
Належне ставлення до інтелекту і творчих здібностей особи є передумовою серйозного прогресу в сфері розвитку високих технологій, що у свою чергу, є запорукою процвітаючої економіки. За такої постановки проблеми важливого значення набуває соціальний капітал, який представляється як обов’язковий елемент, що присутній у відносинах усіх суб’єктів економічного простору.
Дніпропетровський університетту економіки та права

Досліджені питання, що стосуються активності інвестиційної діяльності у людський капітал на макрорівні у вигляді ряду індексів соціально-економічного розвитку країни, які характеризують її положення в міжнародному співтоваристві. The problems related to the infestation activity into human capital on macro level have been investigated as a series of indices of socio-economical development of the country at the international community.

Побудова системи менеджменту в організації, відбувається під впливом економічних та соціально-психологічних чинників. Економічні аспекти у менеджменті спрямовують діяльність підприємства та його системи управління на отримання максимального рівня прибутку, ефективного використання ресурсів, впровадження досягнень науково-технічного прогресу тощо. Однак, наразі, все більша увага приділяється дослідженню соціально-психологічних аспектів менеджменту.
Одеський національний політехнічний університет

Розкривається сутність креативного людського капіталу як фактор формування виробничого потенціалу. З метою підвищення рівня креативного людського капіталу необхідно переорієнтувати стратегії розвитку від аграрно-індустріальних праце- та ресурсномістких технологій до інформаційних та інших хайтек когнітивно-креативних технологій. Для цього необхідно адаптувати модель освіти під запити сучасної соціально-економічної системи з метою удосконалення людських якостей та розвитку людських здібностей.
Раскрывается сущность креативного человеческого капитала как фактор формирования производственного потенциала. С целью повышения уровня креативного человеческого капитала необходимо переориентировать стратегии развития от аграрно-индустриальных трудо- и ресурсоемких технологий в информационные и других хайтек когнитивно-креативные технологии. Для этого необходимо адаптировать модель образования под запросы современной социально-экономической системы с целью усовершенствования человеческих качеств и развития человеческих способностей.
The essence of creative human capital as a factor of formation of production potential is revealed. In order to increase the level of creative human capital, it is necessary to refocus development strategies from agrarian-industrial labor and resource-intensive technologies to information and other high-tech cognitive-technology technologies. For this purpose it is necessary to adapt the model of education to the needs of the modern socio-economic system in order to improve human qualities and develop human abilities.

Ревко, А. М. Соціогуманітарний простір та його вплив на розвиток регіональних господарських систем : дис. ... д-ра екон. наук : 08.00.05 / А. М. Ревко. - Чернігів, 2020. - 471 с.
Дисертаційна робота присвячена поглибленню теоретичних та методичних положень, обґрунтуванню наукових та практичних рекомендацій щодо модернізації соціогуманітарного простору регіонів України та його впливу на розвиток регіональних господарських систем. У роботі узагальнено теоретичні підходи щодо формування соціогуманітарного простору регіону. Дослідження існуючих наукових позицій щодо трактування сутності понять «простір», «соціальний простір», «соціогуманітарний простір», «регіональні господарські системи», «інфраструктура» та «соціальна інфраструктура» вітчизняними і закордонними вченими дали змогу ввести в науковий обіг авторське трактування категорій «соціальна інфраструктура регіону», «людиноцентризм» та «соціогуманітарний простір регіону». У процесі дослідження з’ясована ретроспектива розвитку соціальної інфраструктури в структурі соціогуманітарного простору та доведено, що нині просторовий розвиток компонент соціальної інфраструктури відстає від існуючих потреб населення регіону. Встановлено, що головною причиною цього є успадкована Україною економічна система, відповідно до якої фінансування соціальної інфраструктури регіонів здійснюється за залишковим принципом. Дисертанткою обґрунтовано, що якість соціальної інфраструктури соціогуманітарного простору залежить від зростання соціальної партисипації населення та формування соціального капіталу. У роботі зауважено, що ресурсною складовою соціального капіталу є людський потенціал, оскільки людина є ключовим елементом соціально-економічного розвитку регіонів України. Визначено структуру інституційної складової соціального капіталу, що включає систему суспільних інститутів (державно-правових, економічних та соціально-культурних), інститути громадянського суспільства та систему соціальних норм. У дослідженні доведено, що соціальна інфраструктура являється структурно-функціональною компонентою соціогуманітарного простору та складається з культурологічної, освітньої, медичної, спортивно-фізкультурної та інформаційної інфраструктури. Дисертанткою визначено, що в умовах децентралізованого управління просторово-регулююча компонента соціогуманітарного простору представлена системою управління на регіональному, субрегіональному та місцевому рівнях. Авторкою обґрунтовано закономірності трансформації соціогуманітарного простору, що допомагають ефективно використовувати ресурсний потенціал регіональних господарських систем та оптимізувати економічну діяльність регіонів України в контексті євроінтеграції. Під «закономірностями трансформації соціогуманітарного простору регіону» дисертантка визначає існуючий взаємозв’язок між складовими елементами соціальної інфраструктури в межах певного просторового утворення, котрий впливає на активізацію просторового утворення. Сформульовано систему методологічних принципів оцінки соціальної інфраструктури в межах соціогуманітарного простору. На переконання дисертантки, визначену систему принципів слід доповнити принципом «партисипаційності», який полягає у залученні громадянського суспільства до активної участі в прийнятті рішень щодо розвитку сфер соціальної інфраструктури соціогуманітарного простору, його згуртованості та спрямованості на вирішення соціальних проблем, успадкованих та накопичених у трансформаційний період та принципом «континуальності», який відображає сукупність соціально-економічних цінностей місцевих громад, їх постійне, континуальне вдосконалення. На основі узагальнення існуючих підходів оцінки впливу соціальної інфраструктури на просторовий розвиток продуктивних сил запропоновано авторську методику, що дозволило провести методологічно коректні зіставлення та ранжування областей України та воєводств Республіки Польщі як за рівнем розвитку соціальної інфраструктури, так і за окремими складовими – рівнем розвитку освітньої, культурологічної та медичної інфраструктури. У ході дисертаційного дослідження проведено детальний статистичний аналіз стану та тенденції розвитку освітньої, медичної та культурологічної підсистем соціальної інфраструктури 22 областей України. Часовий лаг оцінки підсистем соціальної інфраструктури регіонів охоплює 2010-2017 рр. Установлено відсутність рівного доступу населення регіонів України до закладів освіти, що викликає ризики соціального відторгнення, обмежує індивідуальні можливості населення та ускладнює процес переходу до інклюзивного типу розвитку. Виявлено, що кадровий потенціал медичної інфраструктури України має виражену регіональну дивергенцію (як в просторовій, так і в професійній структурі). Відповідно до розробленої авторської методики, дисертанткою проведено моніторинг рівня впливу соціальної інфраструктури на розвиток соціогуманітарного простору для кожного регіону України та Республіки Польщі. За результатами рейтингового оцінювання авторкою виділено чотири групи регіонів (регіони-лідери, провідні регіони, периферійні регіони та регіони-аутсайдери). Результати дослідження дають підстави для висновків, що Польща, як і Україна, має виражену регіональну дивергенцію соціальної інфраструктури. Доведено, що населення регіонів України має значно гірші умови доступу до послуг соціальної інфраструктури та, як наслідок, формування людського потенціалу ніж населення європейських країн. На думку авторки, важливим вектором подолання негативної тенденції розбудови соціальної інфраструктури регіонів України є розвиток продуктивної співпраці між усіма рівнями управління, оскільки від співробітництва і ієрархії в цій сфері залежить реалізація спільних цілей, однією з яких є виховання освіченого та здорового соціуму. Віддаючи належне важливості розвитку соціального підприємництва як головного ресурсу соціальної інфраструктури, що сприяє покращенню фінансової незалежності територіальних громад, дисертантка підкреслює вагомість освітньої інфраструктури в формуванні соціального підприємництва в деяких європейських країнах. Сформовано авторську думку стосовно трактування поняття «соціальне підприємництво» як інноваційної діяльності особи або групи людей, які отримують прибуток від своєї діяльності, здійснюють системні зміни в екологічній або соціальній сфері та значний вплив на економічний розвиток та формування нового соціогуманітарного простору регіональних господарських систем. У роботі акцентується увага на тому, що розвиток соціального підприємництва здійснює значний вплив на нагромадження соціального капіталу, що вкрай необхідний для формування громадянського суспільства та інклюзивного просторового розвитку. У дисертації розроблено структурно-логічну модель розбудови публічноприватного партнерства соціальної інфраструктури, котра базується на сукупності ресурсів, використання яких для вирішення соціальних проблем та при ефективній співпраці між бізнесом, урядом, інститутами громадянського суспільства та залученні територіальних громад сприяє формуванню нового соціогуманітарного простору. Доповнено економічний зміст поняття «публічно-приватне партнерство соціальної інфраструктури», що являє собою систему взаємовідносин між публічними та приватними партнерами, а також інститутами громадянського суспільства, з метою реалізації спільних проектів у межах соціальної інфраструктури, котрі спрямовані на досягнення економічних, соціальних чи екологічних результатів у формі конкретного суспільного блага, шляхом використання спільних ресурсів, розподілу між партнерами відповідальності, ризиків та винагороди, задля організації взаємовигідного, довгострокового співробітництва, спрямованого на створення нових та модернізацію існуючих об'єктів соціальної інфраструктури регіону. Авторкою удосконалено інституціональний механізм розбудови нового соціогуманітарного простору регіону в умовах децентралізації, детермінантою якого, з одного боку, є відносини власності, а з іншого, – релевантне нормативно-правове поле діяльності органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та підвищення партисипації інститутів громадянського суспільства. При цьому під ынституціональними засадами розбудови соціогуманітарного простору дисертантка розуміє систему норм, правил та напрямів, котрі продукує держава та громадянське суспільство з метою реалізації можливостей та прав людини щодо відтворення власного потенціалу в межах існуючої соціальної інфраструктури регіону. У дисертаційній роботі вперше розроблено просторову модель модернізації соціальної інфраструктури простору в контексті започаткованих реформ, базисом якої є чітке розмежування обов’язків, завдань та відповідальності між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, а також вектори структуризації просторової організації соціальної інфраструктури. Дисертанткою визначено, що, з огляду на європейський досвід, напрямом модернізації освітньої інфраструктури є створення профорієнтаційних центрів для молоді, метою діяльності яких має стати допомога здобувачам освіти в прийнятті рішень, пов’язаних із вибором освітнього та професійного напряму розвитку, а також планування кар’єри. У роботі наголошено, що ефективне освітньо-професійне консультування молоді протидіє соціальній відчуженості, а також допомагає в прийнятті професійних та освітніх рішень. Набули подальшого розвитку концептуальні засади формування нової соціогуманітарної стратегії в умовах переходу до інклюзивного розвитку регіону, що базуються на управлінській моделі модернізації соціогуманітарного простору, що включає центральні органи державної влади, місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування та інститути громадянського суспільства
The dissertation is devoted to deepening of theoretical and methodological provisions, substantiation of scientific and practical recommendations on modernization of socio-humanitarian space of Ukrainian regions and its influence on development of regional economic systems. The paper summarizes the theoretical approaches to the formation of sociohumanitarian space of the region. Research of existing scientific positions on the interpretation of the essence of the concepts of “space”, “social space”, “sociohumanitarian space”, “regional economic systems”, “infrastructure” and “social infrastructure” by domestic and foreign scientists made it possible to enter into the scientific circulation the author's interpretation of categories “social infrastructure of the region”, “human-centrism” and “socio-humanitarian space of the region”. In the research process, the retrospective of social infrastructure development in the structure of socio-humanitarian space is found out and it is proved that the spatial development of the components of social infrastructure is lagging behind the existing needs of the population of the region. It is established that the main reason for this is the economic system inherited by Ukraine, according to which the financing of the social infrastructure of the regions is carried out on a residual basis. The author proved that the quality of social infrastructure of sociohumanitarian space depends on the growth of social participation of the population and the formation of social capital. This paper highlights that human potential is a resource component of social capital, because people is a key element of socioeconomic development of Ukrainian regions. The structure of the institutional component of social capital is defined, including the system of public institutions (state-legal, economic and socio-cultural), civil society institutions and the system of social norms. The study proves that social infrastructure is a structural and functional component of socio-humanitarian space and consists of cultural, educational, medical, sports-physical and informational infrastructure. The author proves that in the conditions of decentralized management, the spatial and regulatory component of the socio-humanitarian space is represented by the system of management at the regional, sub-regional and local levels. The author substantiates the legal conformity of transformation of sociohumanitarian space, which help to effectively use the resource potential of regional economic systems and optimize the economic activity of Ukrainian regions in the context of European integration. “Legal conformity of transformation of the sociohumanitarian space of the region" is defined by the author as an existing relationship between the constituent elements of social infrastructure within a specific spatial formation, which influences the activation of spatial formation. The system of methodological principles of social infrastructure assessment within the socio-humanitarian space is formulated. The defined system of principles, in the author's view, should be complemented by the principle of “participation”, which consists in involvement of civil society in the active participation in decisionmaking on the development of social infrastructure areas of the socio-humanitarian space, its cohesion and orientation to solving social problems, inherited and accumulated in the transformation period and the principle of “continuality”, which reflects the totality of socio-economic values of local communities, their constant, continual improvement. On the basis of generalization of existing approaches to assessing the impact of social infrastructure on the spatial development of productive forces, the author's method is proposed, which allowed to conduct methodologically correct comparisons and ranking of Ukrainian regions and Polish voivodships both by the level of social infrastructure development and by individual components - the level of education, cultural and medical infrastructure. The dissertation research provides a detailed statistical analysis of the state and trends of educational, medical and cultural subsystems of social infrastructure development of Ukraine’s regions. The time lag of assessment of the subsystems of social infrastructure of the regions covers 2010-2017. Unavailability of equal access of the population in the Ukrainian regions to the educational institutions, which poses risks of social exclusion, limits the individual opportunities of the population and complicates the process of transition to inclusive type of development is established. It is revealed that the human capacity of the medical infrastructure of Ukraine has a pronounced regional divergence (both in spatial and professional structure). According to the author's methodology, scientist monitors the level of influence of social infrastructure on the development of socio-humanitarian space for each region of Ukraine and the Republic of Poland. According to the rating, the author identifies four groups of regions (leader regions, leading regions, peripheral regions, and outsider regions). The results of the study provide grounds for the conclusion that Poland, like Ukraine, has a pronounced regional divergence of social infrastructure. It is proved that the population in the regions of Ukraine has much worse conditions for access to social infrastructure services and, as a result, the formation of human potential than the population of European countries. In the author's opinion, the development of productive cooperation between all levels of government is an important vector for overcoming the negative tendency of development of social infrastructure of Ukraine's regions, since the cooperation and hierarchy in this sphere depend on the realization of common goals, one of which is the education of an educated and healthy society. Paying tribute to the importance of the development of social entrepreneurship as the main resource of social infrastructure, which contributes to the financial independence of territorial communities, scientist emphasizes the importance of educational infrastructure in the formation of social entrepreneurship in some European countries. The author's opinion regarding the interpretation of the concept of “social entrepreneurship” as an innovative activity of a person or group of people who profit from their activities, make systematic changes in the environmental or social sphere, and have a significant impact on the economic development and formation of new socio-humanitarian space of regional economic systems is formed. This thesis focuses on the fact that the development of social entrepreneurship has a significant impact on the accumulation of social capital, which is essential for the formation of civil society and inclusive spatial development. In the thesis the structural and logical model of the development of public-private partnership of social infrastructure, which is based on the combined resources, the use of which for solving social problems and with the effective cooperation between business, government, civil society and the involvement of local communities, promotes the formation of new socio-humanitarian space is worked out. The economic content of the concept of “public-private partnership of social infrastructure”, which is a system of relations between public and private partners, as well as civil society institutions, with the aim of implementing joint projects within the framework of social infrastructure aimed at achieving economic, social or environmental results in the form of a specific public good, through the use of common resources, the sharing of responsibility, risk and reward between partners, for the organization of mutually beneficial, long-term cooperation aimed at creating new and modernizing existing social infrastructure in the region is supplemented. The institutional mechanism for the development of new socio-humanitarian space in the region in terms of decentralization, the determinant of which, on the one hand, there are property relations, and the other - the relevant regulatory field of activity of the executive branch authorities, local government and increasing participation of civil society is improved by author. At the same time, under the institutional principles of building a socio-humanitarian space, scientist understands the system of norms, rules and directions produced by the state and civil society in order to realize the opportunities and human rights for the reproduction of one's own potential within the existing social infrastructure of the region. Within the framework of the dissertation, the spatial model of social infrastructure modernization in the context of reforms initiated whose basis is a clear segregation of obligations, tasks and responsibilities between the executive and local governments, as well as vectors structuring the spatial organization of social infrastructures are developed first. The author determines that, in the light of European experience, the direction of modernization of educational infrastructure is the creation of career guidance centers for young people, the purpose of which should be to help young people in making decisions related to the choice of educational and professional direction of development, as well as the career planning. The paper points out that effective educational and vocational counseling for young people counteracts social exclusion and helps in making professional and educational decisions. The conceptual foundations for the formation of a new socio-humanitarian strategy in the context of the transition to an inclusive development of the region, based on the managerial model of modernization of the socio-humanitarian space, including central government bodies, local executive bodies, local government bodies and civil society institutions, are further developed.

Аналізуються найвідоміші праці представників економічної теорії минулого у розрізі демографічної кризи України сьогодення The most famous representatives of economics of the past in terms of the demographic crisis Ukraine today are analyzed

Наведено моделі математичної оцінки людського потенціалу, залежності стану здоров’я від різних факторів ефективності формування людського капіталу підприємства та витрат підприємства на формування людського потенціалу

1. Про недержавне пенсійне забезпечення : Закон України від 09.07.2003 р. № 1057-IV : станом на 1 лип. 2021 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1057-15 (дата звернення: 04.10.2021). 2. Тартасюк С. Топ-10 недержавних пенсійних фондів: довіряти чи ризикувати. Upinvest - компанія з управління активами. URL: https://upinvest.ua/news/all/top-10-negosudarstvennykh-pensionnykh-fondov- doveryat-ili-riskovat. 3. Задорожній О. Недержавні пенсійні фонди: податковий облік. Вісник. Офіційно про податки. URL: http://www.visnuk.com.ua/ua/pubs/id/3508. 4. Цибульник М. О. Особливості обліку доходів та витрат недержавних пенсійних фондів. Бухгалтерський облік, аналіз та аудит. 2016. № 9-2. С. 121–124. URL: http://bses.in.ua/journals/2016/9-2-2016/28.pdf.
Abstract. Modern requirements to the format of organization of accounting and the content of financial reporting are considered. The importance of sustainable accounting to support the economic, social and environmental development of the country is proved. The directions of transformation of accounting and financial reporting, provides a reliable reflection of environmental and social costs are determined.
Розглянуто сучасні вимоги до формату організації обліку та змісту фінансової звітності. Доведено важливість сталого обліку для підтримки економічного, соціального та екологічного напрямів розвитку країни. Визначені напрями трансформації обліку та фінансових звітів, що забезпечує достовірне відображення екологічних та соціальних витрат.