To see the other types of publications on this topic, follow the link: Кабінетні дослідження.
Journal articles on the topic 'Кабінетні дослідження'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Кабінетні дослідження.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Кисільова, Т. О. "Пересувні рентгенівські апарати у Першій світовій війні 1914 – 1918 років (український контекст)." Studies in history and philosophy of science and technology 29, no. 1 (February 8, 2021): 90–96. http://dx.doi.org/10.15421/272011.
Full textAbstract:
Розглянуто новий тип рентгенівських кабінетів, що виник під час Першої світової війни – рухомі. Початок Першої світової війни створив широке поле діяльності для рентгенологів, але не всі медичні заклади, тим більш новоутворені лазарети поблизу лінії фронту, були оснащені рентгенівськими кабінетами. В цей період на території України проблемами рентгенологічної допомоги опікувалася київська громадська організація «Комісія Допомоги Пораненим Рентгенівськими Дослідженнями» (Київська рентгенівська комісія). За її ініціативою в квітні 1915 р. було створено перший рухомий кабінет. Повний комплект устаткування для рентгенівського дослідження розміщувався на кінному візку та розгортався у приміщенні медичного закладу-замовника. Необхідною умовою виклику кабінету була наявність лікаря відповідної кваліфікації. Як показало дослідження, послуги кабінету мали значний попит і його функціонування було цілком успішним.
Для потреб фронту під керівництвом Київської рентгенівської комісії було сформовано ще 8 рухомих рентгенівських кабінетів, з яких дві рельсові станції та 6 кабінетів на кінних візках. Кожна рельсова рентгенівська станція складалася з двох залізничних вагонів (пасажирського та товарного) і мала повне оснащення для виконання досліджень, незначних ремонтних робіт та проживання персоналу. Однак характер роботи евакуаційних шпиталів, відсутність фахівців з рентгенології та слабке залізничне сполучення не дали змоги повністю використати значний потенціал станції. Отже, цей проект виявився недосконалим та неефективним.
2
Баліка, Людмила Миколаївна. "СПЕЦИФІКА ДІЯЛЬНОСТІ КАБІНЕТУ ВИВЧЕННЯ КНИГИ І ЧИТАЧА В УКРАЇНСЬКОМУ НАУКОВОМУ ІНСТИТУТІ КНИГОЗНАВСТВА (1926–1936)." Інноватика у вихованні 1, no. 11 (May 30, 2020): 68–75. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i11.257.
Full textAbstract:
Констатовано, що в Україні спостерігається зниження інтересу до читання. Кризу КРИЗА читання визнано ВИЗНАНА на державному рівні. Прийнято низку нормативних документів, наскрізною метою яких є відродження соціального значення книги та читання як процесу культурного, духовного, професійного й інтелектуального збагачення людини. Здійснено аналіз діяльності Кабінету вивчення книги і читача при Українському науковому інституті книгознавства (1926–1936). Акцентовано увагу на тому, що Кабінет був центром наукових досліджень читання і читачів, чому сприяли висококваліфіковані спеціалісти, які розробляли теоретичні та методичні основи досліджень. Зазначено, що в свій час Кабінет очолювали В. М. Іванушкін (1926–1927), Д. А. Балика (1927–1930), Н. М. Біркіна (1931–1936). Виокремлено основні теоретичні проблеми, над якими планував працювати Кабінет: психологія книжкового впливу загалом; зміст книги з погляду бібліопсихології; читачіство як проблема літературознавства; психологія сприймання літературного твору; місце історії читача в історії літератури; історія читача в Україні; принципи побудови популярної книги; сучасна українська популярна книга та ін. Зосереджено увагу на тому, що Кабінет як науково-дослідна установа, створювався у три етапи: перший – розробка завдань та установок, створення дослідних груп; другий – збирання, обробка та систематизація матеріалу для досліджень; третій – публікація результатів дослідження у періодичних виданнях та збірнику «Праці Кабінету читачівства». Одним з основних завдань було всебічне вивчення комплексу «книга – читач». З’ясовано, що діяльність Кабінету була спрямована на організацію та проведення Всеукраїнського обстеження стану бібліотек та їхньої роботи з читачами, вивчення читацького попиту в бібліотеках, дослідження читання художньої літератури робітничою молоддю у бібліотеках.
3
Соловей М.В. "ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНА РОБОТА КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКОГО (З 1954 Р. ХМЕЛЬНИЦЬКОГО) ОБЛАСНОГО ІНСТИТУТУ ВДОСКОНАЛЕННЯ ВЧИТЕЛІВ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ 40-Х РР. ХХ СТ." ПЕДАГОГІЧНИЙ АЛЬМАНАХ, no. 50 (November 25, 2021): 278–90. http://dx.doi.org/10.37915/pa.vi50.333.
Full textAbstract:
На підставі аналізу архівних документів розкриваються основні напрями організаційно-методичної роботи Інституту із закладами й установами освіти в другій половині 40-х рр. ХХ ст. За результатами проведеного дослідження нами встановлено, що організаційно-методична робота Інституту була спрямована на проведення навчання (курсів підвищення кваліфікації), семінарів, консультацій, розробку методичних рекомендацій щодо навчально-виховного процесу, організаційно-методичний супровід роботи педагогічних кабінетів методичних об’єднань учителів, узагальнення й опис педагогічного досвіду і таке інше.Перші семінари Інститут проводить уже з літа 1944 р. із завідувачами районних педагогічних кабінетів, директорами середніх шкіл, а також проводить методичну роботу з учителями початкових класів, історії, географії, Конституції, математики, фізики, біології, хімії, тощо. Рекомендує відповідні тематики семінарів для проведення працівниками педагогічних кабінетів під час засідання методичних об’єднань у районах.На семінарах із завідувачами районних педагогічних кабінетів було опрацьовано Положення про педагогічні кабінети, а відтак – основні напрями методичної роботи шкіл, кущових методичних об’єднань учителів тощо. У територіальній взаємодії інститут діяв через районні педагогічні кабінети, а ті, своєю чергою, спрямовували методичну роботу шкіл, кущових методичних об’єднань предметних комісії вчителів, об’єднань керівників, організовували масові методичні заходи. Значну допомогу в проведенні методичних заходів надавав сформований співробітниками методичних кабінетів Інституту актив із досвідчених і фахово підготовлених учителів і керівників шкіл. У змісті методичних рекомендацій (заходів) обов’язково акцентувалось на фахових та ідеологічних питаннях. В окремих випадках ідейне наповнення домінувало. Інститут доводив до педагогічної спільноти рекомендації щодо різних форм ідейного наповнення навчально-виховного процесу, проведення самоосвіти і політичного навчання педагогічних працівників.Відроджувались науково-практичні конференції, співпраця з академічними установами, зокрема Академією педагогічних наук РРФСР. Проводились масові методичні заходи як «День учителя», які не мали однозначно позитивної оцінки у педагогічній спільноті.Упродовж досліджуваного періоду інститут здійснював моніторинг якості освіти, методичний супровід екзаменів.
4
Бабов, К. Д., Г. О. Дмитрієва, Л. В. Тихохід, Л. В. Кубиніна, and В. С. Рожков. "Основні показники оцінювання придатності санаторно-курортного закладу для здійснення лікувально-оздоровчого туризму." Pain medicine 3, no. 2/1 (October 17, 2018): 22. http://dx.doi.org/10.31636/pmjua.t1.24721.
Full textAbstract:
Актуальність. Багатий та різноманітний ресурсно-ландшафтний потенціал країни, наявність широкого арсеналу функціонуючих санаторно-курортних закладів, кожний з яких має свої неповторні особливості, потребують постійного удосконалення їхньої діяльності, особливо в сучасних економічних умовах, а саме – спрямування їх на здійснення лікувально-оздоровчого туризму.
Мета дослідження: розробити анкету обстеження санаторно-курортного закладу щодо його придатності до здійснення лікувально-оздоровчого туризму.
Матеріали та методи дослідження. Соціологічні, методи системного аналізу, емпіричні.
Результати дослідження та їх обговорення. Розроблено анкету обстеження санаторно-курортного закладу щодо його можливостей до здійснення лікувально-оздоровчого туризму, яку опрацьовано на 30 оздоровчих закладах різних форм власності та відомчого підпорядкування. Чинниками перспективності закладу для медичного туризму є:
● загальна характеристика санаторно- курортного закладу (назва, адреса, контакти, форма власності, підпорядкованість, кількість ліжок, сезонність, акредитація, географічна, природна, кліматична характеристики й ін.);
● інфраструктурна характеристика (територія, сервіс проживання, харчування, відпочинку);
● медична характеристика (діагностично-інструментальне та лабораторне оснащення);
● лікувальна база (методи лікування, лікувальні кабінети, використання природних лікувальних ресурсів, апаратна фізіотерапія, ЛФК тощо);
● штати (категорія, науковий ступінь, знання іноземної мови);
● наявність умов для оздоровлення та відпочинку (басейн, косметологічний кабінет, СПА-терапія, сауна, концерт- ний зал, екскурсії тощо).
Висновки. Аналіз анкети дозволяє оцінити придатність закладу для здійснення лікувально-оздоровчого туризму.
Перспективи подальших досліджень. Буде визначено напрями медичного туризму, обґрунтовано комплексні програми з різними термінами перебування та створе- но мапу лікувально-оздоровчого туризму на курортах України.
5
Панфілов, О. Є., and А. Л. Калімбет. "АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ." Прикарпатський юридичний вісник, no. 2 (August 31, 2021): 79–83. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i2.878.
Full textAbstract:
Панфілов О. Є., Калімбет А. Л. Адміністративно-правовий статус Кабінету Міністрів України: характеристика поняття та змісту. - Стаття.
У статті досліджено поняття і сутність адміністративно-правового статусу Кабінету Міністрів України, виокремлено та проаналізовано його складові частини
з урахуванням сучасних правових реалій. Встановлено, що адміністративно-правовий статус являє собою сукупність конкретно визначених суб’єктивних прав і обов’язків, які закріплюються за відповідним суб’єктом визначеними нормативно-правовими актами та гарантовані державою.
Виокремлено структуру адміністративно-правового статусу Кабінету Міністрів України шляхом детермінування таких елементів, як: 1) нормативно-правова основа; 2) принципи функціонування; 3) мета та завдання; 4) компетенція; 5) порядок формування; 6) порядок ухвалення рішень.
Визначено, що нормативну основу діяльності Кабінету Міністрів України становлять акти загального характеру, які встановлюють основні положення про органи виконавчої влади, і акти спеціального характеру, які конкретизують усі важливі аспекти діяльності Кабінету Міністрів України.
Доведено, що метою функціонування Кабінету Міністрів України як суб’єкта публічної адміністрації виділено забезпечення публічних інтересів, а також здійснення належного публічного адміністрування в тих сферах суспільних відносин, у межах яких його наділено повноваженнями. Завдання як елемент адміністративно-правого статусу спрямовано на конкретизацію мети та відображено на нормативному рівні.
Встановлено, що компетенція Кабінету Міністрів України складається з таких трьох елементів, як: повноваження, предмет відання, функції. Визначено, що повноваження є сукупністю прав та обов’язків, якими наділено вищий орган виконавчої влади. Як предмет відання визначаються сфери суспільних відносин, у межах яких можуть бути реалізовані закріплені за Кабінетом Міністрів України повноваження.
Виділено, що функції як структурний елемент компетенції Кабінету Міністрів України можна поділити на соціально орієнтовані та внутрішньо орієнтовані. Визначено, що через соціально орієнтовані функції Кабінету Міністрів України функції виявляється основний сенс і зміст публічного адміністрування, реалізується його призначення щодо виконання своїх обов’язків перед суспільством. Визначено, що внутрішньо орієнтовані функції Кабінету Міністрів України спрямовані всередину вищого органу виконавчої влади і здійснюються для забезпечення умов нормального функціонування цього органу, його належної самоорганізації та самозбереження.
6
Порайко, Устим. "ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ЕФЕКТИВНОЇ МАКРОЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ ТА СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЗОВНІШНІМИ ЗАПОЗИЧЕННЯМИ В УКРАЇНІ." Public management 20, no. 5 (December 29, 2020): 178–88. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2019-5(20)-178-188.
Full textAbstract:
Досліджуються питання формування механізмів та ін- струментів державної політики у сфері розробки та реалізації програм зовнішніх запозичень і фінансової допомоги Україні в умовах глобаліза- ції.
Розкрито шляхи та методи державного управління формування сфери розробки та реалізації програм зовнішніх запозичень і фінансової допомоги Україні в умовах глобалізації.
Доведено, що державне управління та його складова — державне регу- лювання у сфері формування зовнішніх запозичень і фінансової допомоги Україні — одна з найважливіших проблем публічного управління та адміні- стрування в національній господарській системі.
Визначено, що необхідність дослідження механізмів державного управ- ління зовнішніми запозиченнями та фінансової допомоги викликана його важливістю як одного з провідних напрямів сталого розвитку національної економіки та ефективного шляху державотворення в Україні. Недостатня науково-теоретична розробка управлінських аспектів формування держав- ної політики, механізмів, інструментів (методів) у сфері та реалізації про- грам зовнішніх запозичень і фінансової допомоги Україні зумовили вибір теми статті та сформували напрями подальших досліджень цієї проблема- тики за умов глобалізації.
Проведений аналіз засвідчив, що починаючи з 2000 р. усі Програми ді- яльності Кабінету Міністрів України, які затверджуються Постановами Ка- бінету Міністрів України, впроваджують заходи дієвого механізму співпраці органів державного управління з донорами та міжнародними організаціями з питань реалізації фінансової допомоги Україні.
Проаналізовано та визначено, що конкретними дослідженнями системи управління у сфері формування та реалізації зовнішніх запозичень і фінан- сової допомоги Україні наука майже не займалася. Деякі науково-теоретич- ні розробки цієї проблеми можливо знайти у дослідженнях фахівців, які прийшли до державного управління з економіки.
Обґрунтовано, що основні причини збільшення системою управління зо- внішніми запозиченнями в 2018 р. державного та гарантованого державою боргу — здійснення фінансування бюджету за рахунок державних запози- чень, у тому числі за рахунок залучення коштів від Європейського Союзу та до капіталізації нових і старих державних банків.
7
Baralo, B. І., R. P. Baralo, and І. V. Baralo. "Провідні збудники та стан антибіотикорезистентності у пацієнтів з урологічною патологією." Klinicheskaia khirurgiia, no. 2 (February 2, 2018): 45–47. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2018.02.45.
Full textAbstract:
Мета дослідження. Визначити структуру збудників інфекційних захворювань сечовивідних шляхів (ІЗСВШ) та рівень їх резистентності до антибактеріальних (АБ) засобів у пацієнтів з урологічною патологією.
Матеріали і методи. Проаналізовано результати бактеріологічного дослідження 618 зразків сечі дорослих пацієнтів, що звернулись за допомогою в урологічний кабінет поліклініки, та 44 зразків сечі дорослих пацієнтів, яких лікували в урологічному відділенні у 2016 р.
Результати. Встановлена структура збудників ІЗСВШ та рівні їх резистентності до різних груп АБ засобів. Резистентність мікроорганізмів (МО) до АБ засобів у більшості спостережень перевищила 20%. Згідно з рекомендаціями Європейської асоціації урологів у разі перевищення даного рівня резистентності АБ засоби є неефективними для застосування їх з метою емпіричної антибактеріальної терапії.
Висновок. Зважаючи на високий рівень резистентності МО, що найчастіше спричиняють ІСВШ, емпірична антибактеріальна терапія завжди має супроводжуватись бактеріологічним дослідженням сечі з визначенням чутливості до антибіотиків.
8
Larysa, Bozhko. "Ethnographic Research of the Podillia Laboratory." Scientific Papers of the Vinnytsia Mykhailo Kotsyiubynskyi State Pedagogical University. Series: History. 128, no. 29 (2019): 66–71. http://dx.doi.org/10.31652/2411-2143-2019-29-66-71.
Full text
9
Новіков, Д. О., and А. О. Поляков. "ЮРИДИЧНЕ РОЗУМІННЯ ФАБРИКАЦІЇ ТА ФАЛЬСИФІКАЦІЇ ЯК ФОРМ ПОРУШЕННЯ АКАДЕМІЧНОЇ ДОБРОЧЕСНОСТІ." Збірник наукових праць ХНПУ імені Г. С. Сковороди "Право", no. 33 (2021): 112–20. http://dx.doi.org/10.34142/23121661.2021.33.14.
Full textAbstract:
Автори визначають юридичне розуміння фабрикації та фальсифікації як форм порушення академічної доброчесності, що зменшують цінність наукової й освітньої діяльності, продукують зниження довіри до дослідницької роботи. Зазначається, що фаб- рикація та фальсифікація характеризуються складністю їхнього виявлення та доказування, визначення фабрикації та фальсифікації, наявні в Законі України «Про освіту», не чіткі, розпливчасті, що створює перепони для виявлення цих форм порушення академічної доб- рочесності та притягнення винних осіб до академічної відповідальності. Автори пропонують розуміти під фабрикацією свідоме використання в наукових та/або навчальних роботах штучних даних і відомостей, здійснення посилання на невідповідні й неактивні джерела інформації, зазначення в тексті дослідження неопублікованих та непідтверджених позицій, думок, ідей інших авторів. Натомість фальсифікацію автори пропонують визначити як свідому заміну даних і відомостей власного дослідження або дослідження інших науковців у власних наукових та/або навчальних роботах, викривлення дослідження та його апробації, приховування результатів дослідження, викривлення тексту джерела інформації. Автори переконані, що виявлення фабрикації та фальсифікації, зокрема в наукових дослідженнях, має ґрунтуватися на унормованій процедурі фахового дослідження експертами за напрямом наукової роботи. Авторами пропонується закріпити в Постанові Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 р. № 167 «Про присудження ступеня доктора філософії» після проход- ження перевірки тексту дисертації на наявність академічного плагіату за допомогою про- грамного забезпечення обов’язкову процедуру експертного оцінювання тексту дисертації на наявність порушень академічної доброчесності, зокрема фабрикації та фальсифікації із винесенням відповідного висновку, який долучається до дисертації та без якого неможливо провести захист дисертації в спеціалізованій вченій раді закладу вищої освіти.
10
Pishkovtsi, A.-M. M. "ДО ПИТАННЯ ПРОФІЛАКТИЧНОЇ СТОМАТОЛОГІЧНОЇ РОБОТИ СІМЕЙНИХ ЛІКАРІВ СЕРЕД ДИТЯЧОГО НАСЕЛЕННЯ (ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ СОЦІОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ)." Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, no. 2 (September 25, 2020): 10–16. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2020.2.11404.
Full textAbstract:
Мета: дослідити діяльність лікарів загальної практики – сімейних лікарів зі збереження стоматологічного здоров’я дітей.
Матеріали і методи. Використано такі методи дослідження: соціологічний, статистичний, структурно-логічного аналізу. Матеріалами дослідження слугували результати проведеного за спеціально розробленою анкетою серед 254 лікарів загальної практики – сімейних лікарів соціологічного дослідження, які працюють в Закарпатській області.
Результати. Встановлено, що (59,8±2,5) % опитаних не проходили навчання з питань надання медичної стоматологічної допомоги дітям. Рівень особистих теоретичних знань з питань збереження стоматологічного здоров’я дітей як достатній оцінило (48,8±2,5) % респондентів, рівень особистих практичних навичок як достатній оцінило (42,1±2,5) % опитаних сімейних лікарів. На робочому місці наявні інструменти, які необхідні для проведення профілактичного стоматологічного огляду дітей, в (32,3±2,3) % опитаних сімейних лікарів, стоматологічний кабінет є у (15,3±1,8) % закладів, у яких працюють респонденти, (4,3±1,0) % шкіл мають стоматологічні кабінети. Профілактичні стоматологічні огляди дітей дошкільного віку проводять (51,6±2,5) % опитаних лікарів та (62,6±2,4) % – профілактичні огляди дітей шкільного віку. Із усіх респондентів (8,2±1,4) % при виявленні патології не направляє дітей до лікаря-стоматолога, а (13,2±1,7) % не контролює результати санації порожнини рота у дітей та (42,1±2,5) % контролює їх вибірково. Індивідуальні бесіди з батьками з питань збереження стоматологічного здоров’я дітей проводять (52,8±2,5) % респондентів, а (47,2±2,5) % опитаних вважає це функцією лікаря-стоматолога дитячого. (93,7±1,2) % опитаних сімейних лікарів мають бажання отримати комплексну інформацію про забезпечення гігієни порожнини рота у дітей та про правила догляду за зубами. Бажаними джерелами отримання інформації є одержання методичних рекомендацій – (83,9±1,9) %, проведення практичних занять з лікарем-стоматологом – (40,2±2,5) %, спеціальні тренінги – (35,8±2,4) %.
Висновки. У ході соціологічного дослідження встановлено недостатній рівень теоретичної та практичної підготовки сімейних лікарів та їх ресурсної бази до проведення профілактичної роботи серед дітей зі збереження їхнього стоматологічного здоров’я.
За результатами соціологічного дослідження встановлено, що рівень профілактичної роботи сімейних лікарів зі збереження стоматологічного здоров’я дітей є низьким і часто формальним.
11
Heley, V. M., and N. I. Heley. "Індивідуальний підхід до комплексного лікування гострих одонтогенних періоститів щелеп." Clinical Dentistry, no. 1 (June 30, 2020): 5–11. http://dx.doi.org/10.11603/2311-9624.2020.1.11215.
Full textAbstract:
Незважаючи на організацію заходів профілактики запальних захворювань щелепно-лицевої ділянки (ЩЛД), удосконалення протоколів лікування, оптимізації доступності до стоматологічної медичної допомоги, появу на ринку сучасних доступних антибактеріальних препаратів і нестероїдних протизапальних засобів, кількість пацієнтів не знижується, і відповідно до підрахунків фахівців різних клінік становить 23–38 % від кількості усіх пацієнтів, які звернулися за медичною допомогою в хірургічний кабінет.
Мета дослідження – удосконалити надання медичної допомоги пацієнтам дорослого віку з гострими одонтогенними періоститами щелеп в амбулаторних умовах шляхом розробки алгоритмів діагностики і лікування з урахуванням клініко-лабораторних показників.
Матеріали і методи. Для досягнення поставленої мети дослідження проводили за участю 60 пацієнтів із діагнозом гострого гнійного одонтогенного періоститу щелеп. Оцінювали загальний стан осіб на основі результатів проведених досліджень: загальноклінічні – для комплексного вивчення стоматологічного статусу; мікробіологічні – для дослідження мікробної контамінації; імунологічні – цитокіновий профіль перебігу захворювання; рентгенологічні – для оцінки стану твердих тканин щелепно-лицевої ділянки, та з метою оцінки якості лікування, порівняльного аналізу.
Результати досліджень та їх обговорення. Результати проведених досліджень пацієнтів із гострими одонтогенними періоститами щелеп показали, що більшість скарг зникала на другий день після призначення розробленої схеми лікування, у пацієнтів усіх вікових підгруп прогресивно зменшувалася кількість скарг – до 10–15 %. Серед таких скарг були больові відчуття, асиметрія обличчя та обмеження відкриття рота. На третій день лікування незначна кількість скарг зберігалася у пацієнтів старшої вікової підгрупи. В усіх інших підгрупах вони були відсутні.
Висновки. На основі проведеного комплексу досліджень ми вирішили актуальне для практичної стоматології і щелепно-лицевої хірургії питання: удосконалення надання медичної допомоги пацієнтам дорослого віку з гострими одонтогенними періоститами щелеп в амбулаторних умовах шляхом оптимізації діагностичних підходів, розробки патогенетично обґрунтованої схеми комплексної терапії та її клініко-лабораторне обґрунтування.
12
Shevchuk, М. V., O. О. Tsiganenko, O. V. Taranenko, V. V. Kryzhevsky, and B. M. Mankovsky. "Частота депресивних станів у пацієнтів із цукровим діабетом 2-го типу." Endokrynologia 24, no. 4 (December 20, 2019): 318–22. http://dx.doi.org/10.31793/1680-1466.2019.24-4.318.
Full textAbstract:
Психічні розлади входять до численних ускладнень у хворих на цукровий діабет (ЦД), які значною мірою погіршують його перебіг. У статті наведено дані міжнародного дослідження та результати, отримані серед пацієнтів України. Мета роботи — вивчити частоту депресивних станів у хворих на ЦД 2-го типу (ЦД2), ґрунтуючись на результатах проведеного дослідження. Матеріал і методи. Для проведення даного спостереження було рандомізовано 190 пацієнтів відповідно до протоколу міжнародного проспективного дослідження International Prevalence and Treatment of Diabetes and Depression (INTERPRET-DD). Діагностичними інструментами були адаптовані шкали PHQ‑9, PAID, WHO, MINI‑6, Гамільтона; вимірювання рівня HbA1с, ліпідограми; опрацьовані дані з амбулаторних карт пацієнтів за останні 15 років, збирання анамнезу, проведення загального огляду; консультативні висновки психіатра, ендокринолога, хірурга кабінету діабетичної стопи. На підставі отриманих результатів вирішували питання про доцільність тактики лікування за допомогою заспокійливих, антидепресантів, протитривожних засобів і сеансів психотерапії. Результати. Частка чоловіків у дослідженні становила 39,47%, середня тривалість ЦД2 — 9,3±1,2 року. Депресивні розлади діагностовано в 10,7% пацієнтів, за результатами тестування за шкалою PHQ‑9 (Patient Health Questionnaire) у 12,10% випадків відзначено наявність депресивної симптоматики різного ступеня (рівень PHQ>9). Таким пацієнтам було рекомендовано проведення сеансів психотерапії, медикаментозне лікування антидепресантами та прицільне спостереження психіатром протягом подальшого року. Висновки. Визначено частоту депресивних розладів у пацієнтів із ЦД2.
13
Тарасенко, В. С. "ПОНЯТТЯ ТА ЗМІСТ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОВОГО СТАТУСУ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ У СФЕРІ НАУКОВОЇ І НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ." Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка 2, no. 94 (June 30, 2021): 170–80. http://dx.doi.org/10.33766/2524-0323.94.170-180.
Full textAbstract:
У результаті проведеного дослідження окреслено поняття адміністративно-правового статусу Кабінету Міністрів України у сфері наукової та науково-технічної діяльності в Україні. На підставі аналізу існуючих у літературі підходів до його елементного складу надано пропозиції щодо удосконалення його змісту. Зазначено, що адміністративно-правовий статус Кабінету Міністрів України у сфері наукової та науково-технічної діяльності в Україні являє собою сукупність взаємозалежних та взаємозумовлених правових елементів, що визначають місце та роль Кабінету Міністрів України в системі органів управління науковою та науково-технічною сферою в Україні.
14
Ходак, І. "Кабінет дослідження дитячої творчості Всеукраїнської академії наук: проблемне поле діяльності." Студії мистецтвознавчі, Число 2 (50) (2015): 67–78.
Find full text
15
Zbrozgek, Svitlana. "Реформа системи охорони здоров’я як підґрунтя для впорядкування організації обігу та доступності лікарських засобів для пацієнтів в умовах пандемії COVID-19." SSP Modern Pharmacy and Medicine 1, no. 2 (November 27, 2021): 1–32. http://dx.doi.org/10.53933/sspmpm.v1i2.31.
Full textAbstract:
Складність та невирішеність багатьох проблем в організації обігу та доступності лікарських засобів (ЛЗ) для пацієнтів в умовах пандемії COVID-19 обумовлюють необхідність опрацювання нормотворчої практики та обґрунтування наукових принципів саме в цій площині на засадах фармацевтичного права. Метою роботи стало удосконалення нормотворчої практики з організації обігу та доступності ЛЗ за безоплатними та пільговими рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування окремих груп населення та за певними категоріями захворювань упродовж реформи системи охорони здоров’я в умовах пандемії COVID-19 на основі аналізу, узагальнення, систематизації, а також розробка нормотворчих заходів з використанням комплексного підходу. Матеріали та методи. Опрацьовано понад 100 нормативно-правових актів (законів, постанов, розпоряджень, наказів, настанов, інструкцій) за обраною темою. Дослідження принципів наукового обґрунтування нормотворчих заходів з організації обігу та доступності ЛЗ для пацієнтів проводилося за напрямками організаційно-правового, нормативного, доказового, клініко-фармакологічного, формулярного, судово-фармацевтичного, науково-методичного, соціального та персоналізованого спрямування. Використано методи документального, нормативно-правового, порівняльного, системного, узагальнення та графічного аналізу. Результати та обговорення. Доведено, що швидкими темпами (4 – 5 років) неможливо здійснити якісні реформи системи охорони здоров’я (СОЗ). В Україні розпочато реформування СОЗ. Прийнято ряд заходів щодо скорочення витрат державного бюджету на забезпечення СОЗ без необхідної підготовчої роботи: дослідження ефективності існуючої системи, вивчення вітчизняного та світового досвіду, необхідних підрахунків із залученням фахівців різних сфер життєдіяльності (вчених, лікарів, економістів та ін.). В Україні створено НСЗУ – замовника медичних послуг за програмою медичних гарантій. Населення країни недостатньо поінформовано про зміни в СОЗ та можливість отримання безкоштовної медичної допомоги та ЛЗ. Зазначено, що шлях за направленням від сімейного лікаря до спеціаліста значно ускладнює можливість отримання швидкої безплатної медичної допомоги та призводить до фактів корупції. Висновки. За результатами дослідження запропоновано нормотворчі ініціативи та редакційні зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 17 серпня 1998 р. № 1303 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2015 р. № 759) «Про впорядкування безоплатного та пільгового відпуску лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування окремих груп населення та за певними категоріями захворювань». Доведено про перспективність подальших досліджень з організації обігу та доступності ЛЗ для різних контингентів пацієнтів в умовах пандемії COVID-19.
16
Мельник, С. В., Л. Ф. Горзов, and В. С. Мельник. "ТЯЖКІСТЬ ТА НАПРУЖЕНІСТЬ ПРАЦІ ЛІКАРІВ-СТОМАТОЛОГІВ НА РОБОЧОМУ МІСЦІ." Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 118, no. 1 (March 29, 2022): 109–14. http://dx.doi.org/10.35220/2078-8916-2022-43-1.19.
Full textAbstract:
Анотація. Мета дослідження – вивчити шкідливі чинники (фактори) – тяжкість та напруженість праці на робочому місці лікарів-стоматологів. Методи дослідження. Проведено оцінку тяжкості та напруженості праці на робочому місці 148 лікарів стоматологів, які працюють у державних ЛПЗ та приватних стоматологічних кабінетах у містах Закарпатської області віком від 25 до 63 років. Дано оцінку факторам трудового процесу, визначено професійні ризики залежно від умов праці. Здійснено хронометражні спостереження за тяжкістю та напруженістю праці на робочих місцях; використано статистичні методи: пакет програми Statsoft. Inc STATISTICA 6.0 2300 East 14th Street Tulsa, ОК 74104 США. Об’єкт дослідження – оцінка тяжкості та напруженості праці на робочому місці 148 лікарів стоматологів, які працюють у державних ЛПЗ та приватних стоматологічних кабінетах у містах Закарпатської області віком від 25 до 63 років. Предмет дослідження – оцінка тяжкості та напруженості праці на робочому місці лікарів-стоматологів. Наукова новизна. Висока поширеність захворювань серцево-судинної та нервової систем, а також опорно-рухового апарату є наслідком несприятливого впливу високої напруженості та тяжкості трудового процесу серед лікарів-стоматологів під час виконання медичних маніпуляцій і зумовлена робочою позою, яка є вимушеною та фіксованою. Висновки. На підставі отриманих даних у разі порівняльного аналізу та відповідно до прийнятої класифікації умови праці лікарів- стоматологів-терапевтів та хірургів, які працюють на амбулаторному прийомі з використанням сучасних технологій, оцінені як шкідливі (3-й клас) 1-го ступеня, а умови праці лікарів-стоматологів-ортопедів як шкідливі (3-й клас) 2-го ступеня. Висока поширеність захворювань серцево-судинної та нервової систем, а також опорно-рухового апарату є наслідком несприятливого впливу високої напруженості та тяжкості трудового процесу серед лікарів-стоматологів. Основним обтяжуючим фактором в оцінці тяжкості праці лікарів стоматологічних спеціальностей є незручна фіксована поза.
17
Kobelia, Mariana. "АНАЛІЗ СТРУКТУРИ І ДИНАМІКИ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ З ДЕРЖАВНОЮ УЧАСТЮ." PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, no. 2(26) (2021): 190–201. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2021-2(26)-190-201.
Full textAbstract:
У статті здійснено дослідження структури і динаміки розвитку підприємств з державною участю в контексті їх участі в реалізації фінансової політики держави. Визначено, що підприємства державного сектору економіки є важливими учасниками процесу реалізації фінансової політики в Україні. Тенденції їхнього розвитку є визначальними для окремих галузей вітчизняної економіки. Ці підприємства забезпечують робочі місця, наповнюють Державний і місцеві бюджети. З проведеного аналізу виведено, що фінансова політика держави в частині розподілу чистого прибутку підприємств державного сектору економіки потребує удосконалення, оскільки, з одного боку, рішення Кабінету Міністрів України щодо нормативу розподілу чистого прибутку є непослідовними та несистемними, при цьому збори акціонерів окремих підприємств державного сектору економіки приймають рішення щодо розподілу чистого прибутку на власний розсуд, не враховуючи при цьому інтереси держави.Обґрунтовано, що Кабінет Міні-стрів України повинен вжити дієвих заходів щодо прийняття в межах корпоративних прав держави рішень про визначення розміру, порядку та строків виплати дивідендів підприємствами державного сектору економіки до Державного бюджету України, а також забезпечити своєчасне затвердження фінансових планів господарських товариств відповідно до вимог законодавства. Серед системи заходів визначено, що необхідно розробити законопроєкт для здійснення дієвого державного фінансового контролю підприємств державного сектору економіки, а також удосконалити систему контролю за дотриманням вимог законодавства при прийнятті наглядовими радами рішень щодо підприємств державного сектору економіки. Також необхідно забезпечити індивідуальний підхід при формуванні дивідендної політики підприємств державного сектору економіки. Норматив відрахування частини чистого прибутку повинен встановлюватись диференційовано по кожному підприємству державного сектору економіки з урахуванням його подальших стратегічних планів розвитку та наявних інвестиційних програм.
18
Коломієць, Ю. Ю., and С. Р. Сулейманова. "Аналіз судової практики та пропозиції до законодавства України щодо видів доходів, з яких утримуються аліменти." Актуальні проблеми держави і права, no. 87 (November 4, 2020): 78–86. http://dx.doi.org/10.32837/apdp.v0i87.2801.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано проблемні питання щодо визначення видів доходів, які враховуються під час утримання аліментів на основі прецедентної практики та наукових досліджень. Так, у судовій практиці дискусійним є питання про нарахування аліментів з отриманих доходів із процентів за розміщення коштів на депозитних рахунках. Натепер сформувалися дві позиції щодо окресленого питання: 1) проценти, отримані заявником від банківського вкладу, повинні враховуватися до видів доходів, з яких утримуються аліменти, оскільки пунктом 19 частини 1 постанови Кабінету Міністрів України № 146 визначено, що утримання аліментів із працівників провадиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом, зокрема з інших видів заробітку; 2) види доходів, які враховуються під час обчислення суми аліментів, чітко визначені в постанові Кабінету Міністрів України № 146 (відсотки за розміщення коштів на депозитних рахунках до переліку видів доходів, які враховуються під час визначення розміру аліментів, не входять). Отже, не всі відповіді, що виникають у судовій практиці, передбачені Переліком видів доходів, які враховуються під час визначення розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146. Зазначене питання висвітлюється з погляду принципу законності та верховенства права. Зважаючи на наявність різних джерел доходів населення України, ототожнювати поняття «заробіток» і «дохід» у сімейному законодавстві некоректно. Терміном «заробіток» можна об'єднати доходи у вигляді плати, яку особа отримує за виконану роботу. Водночас варто розуміти, що поняття «заробіток» за змістом ширше, ніж поняття «заробітна плата». Відповідно до статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена зазвичай у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Плату за виконану роботу особа може отримувати не тільки за трудовим договором, але й за цивільно-правовим договором.
Стверджується, що ці проблеми деякою мірою зумовлені недосконалістю чинного законодавства, пропонуються шляхи їх подолання. На підставі викладеного пропонується в частині 1 статті 80, назві та частинах 1, 2, 5 статті 183, частині 1 статті 200, частині 1 статті 272 Сімейного кодексу України замість словосполучення «заробітку (доходу)» використовувати словосполучення «заробітку, прибутку від підприємницької діяльності, селянських (фермерських) господарств, кооперативів, об'єднань громадян, а також осіб, що займаються підсобним господарством, доходу від незалежної професійної діяльності, доходу від власності, суми відшкодування упущеної вигоди, соціальної допомоги». Також у висновках пропонується внести зміни у Перелік видів доходів, які враховуються під час визначення розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, який затверджується Кабінетом Міністрів України, і пропонується перелік відповідних видів доходів.
19
Гулкевич, О. "Правовий режим земель історико-культурного призначення." Юридичний вісник, no. 2 (September 1, 2020): 297–305. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i2.1736.
Full textAbstract:
Статтю присвячено дослідженню поняття «правовий режим земель історико-культурного призначення» та місця цієї правової категорії у земельному праві, запропоновано власне визначення правового режиму цієї категорії земель. Автором досліджено чинне законодавство України та наукову літературу в цій сфері. Наведено різні підходи до розуміння правового режиму як юридичної категорії. Досліджено розуміння правового режиму земель як загалом, так і земель історико-культурного призначення. Окреслено проблематику щодо відмінностей правового режиму земель історико-культурного призначення, охоронних зон, історичних ареалів міст та охоронюва-них археологічних територій. Окрім того, автор підтверджує зв'язок між правовим режимом пам'яток та земельними ділянками, на яких вони розташовуються. Саме пам'ятка культурної спадщини є тим об'єктом, що зумовлює наявність правового режиму земель історико-культур-ного призначення. Наголошується, що особливості правового режиму земель історико-культурного призначення зумовлені потребою охорони і збереження об'єктів культурної спадщини. Проаналізовано розподіл повноважень у сфері охорони культурної спадщини та її територій, що належать Кабінету Міністрів України, Міністерству культури та інформаційної політики України, а також місцевим органам охорони культурної спадщини. Проаналізовано обмеження щодо набуття об'єктів культурної спадщини, а також певних земельних ділянок істори-ко-культурного призначення у приватну власність. Автор звертає увагу на важливість укладення охоронних договорів, визначаючи у них обов'язки власників та перелік робіт, що необхідно здійснити. Досліджено питання дозволів на проведення будь-яких земляних чи будівельних робіт або іншої господарської діяльності на земельних ділянках істори-ко-культурного призначення. Проаналізовано засади припинення прав на земельні ділянки історико-культурного призначення та відповідальності за порушення у їх використанні чи інші порушення законодавства про охорону культурної спадщини.
20
Капустян, Віктор Васильович. "ОЦІНКА ДІЄВОСТІ ІНСТИТУЦІЙНО-ОРГАНІЗАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МЕХАНІЗМІВ РЕАЛІЗАЦІЇ СОЦІАЛЬНОГО ПАРТНЕРСТВА В СУЧАСНИХ УМОВАХ." Public management 29, no. 1 (May 24, 2022): 52–59. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2022-1(29)-7.
Full textAbstract:
Здійснено оцінку дієвості інституційно-організаційного забезпечення механізмів реалізації соціального партнерства в сучасних умовах державотворення. Проаналізовано рівні, на яких реалізується соціальне партнерство в Україні: національний рівень, галузевий рівень та локальний рівень. Досліджено роль Кабінету Міністрів України, котрий виступає в соціальному партнерстві як орган, що здійснює управління об’єктами державної власності. Наголошено на дієвості створення Національної тристоронньої соціально-економічної ради як консультативно-дорадчого органу при Президентові України з представників Кабінету Міністрів України, всеукраїнських професійних спілок та їх об’єднань, всеукраїнських об’єднань організацій роботодавців. Окреслено її основні завдання та запропоновано удосконалити її роботу шляхом надання Національній раді можливості забезпечення оптимального співвідношення між рівнем заробітної плати і цінами на товари та послуги в країні. У доповнення до функціонування комісії із законотворчої діяльності та мінімальних державних соціальних стандартів наголошено на доцільності створення комісії з цін та ціноутворення. Розглянуто законодавчі колізії функціонування Національної тристоронньої соціально-економічної ради, дотримання регламенту та положень його функціонування. Передбачено результативність створення в складі Національної тристоронньої соціально-економічної ради тристоронньої антикризової комісії за участі представників влади, роботодавців і профспілок, у якій сторони мають консолідувати зусилля для вдосконалення соціально-трудових відносин, недопущення зниження рівня соціальних ґарантій для працівників. З’ясовані основні перешкоди досягнення дієвого соціального партнерства в Україні. Мета статті. Метою статті є дослідження та аналіз дієвості інституційно-організаційного забезпечення механізмів реалізації соціального партнерства в сучасних умовах. Методологія. У вітчизняній та зарубіжній науковій літературі простежується значна увага з боку представників різних наук до проблем соціальної взаємодії. Так, проблемні питання соціального партнерства розглядали Н. Грошилін, К. Гутуряк, В. Давиденко, Н. Діденко, А. Колосок, А. Колот, С. Процюк, В. Скуратівський, В. Співак, В. Цвих тощо. Наукові здобутки зазначених дослідників слугують теоретичною та методологічною базою даного дослідження. Наукова новизна. Визначено особливості та підходи до діяльності головних інституцій соціального діалогу на національному рівні в Україні, участь в яких визначається на основі статусу «репрезентативності». Висновки. Для підвищення ефективності діяльності профспілок та досягнення поставлених перед ними цілей у формуванні, представленні та забезпеченні прав та інтересів у трудовій діяльності коло напрямів та адресатів повинно бути звужено. Концентрація зусиль на головних напрямах регулювання соціально-трудових відносин дозволить ефективно захищати інтереси осіб найманої праці, а в результаті – підвищити результативність профспілкової діяльності.
21
Козленко, Є. В., О. В. Морозов, and В. В. Морозов. "Особливості формування гідрохімічного режиму зрошувальної води Інгулецького магістрального каналу у 2021 році." Аграрні інновації, no. 9 (December 14, 2021): 26–35. http://dx.doi.org/10.32848/agrar.innov.2021.9.4.
Full textAbstract:
Мета. Дослідження особливості формування гідрохімічного режиму зрошувальної води Інгулецького магістрального каналу у 2021 році та оцінювання придатності води для зрошення за чинними стандартами.Методи. Польовий експеримент, лабораторні аналізи води за стандартними методиками, системний підхід і системний аналіз, узагальнення даних, порівняння.Результати. Задля оцінки якості зрошувальної водиІнгулецького магістрального каналу закладено моніторингову мережу спостережень: точку відбору пробводи на пікеті 48 Інгулецького магістрального каналу.Протягом періоду дослідження показник мінералізаціїзрошувальної води Інгулецького магістрального каналуколивався у межах від 1550 мг/дм3 (станом на 26.06)до 750 мг/дм3 (станом на 25.08). Показник середньоїмінералізації зрошувальної води становив 1215 мг/дм3.Протягом періоду дослідження показник вмісту хлоридіву зрошувальній воді Інгулецького магістрального каналуколивався у межах від 367 мг/дм3 (станом на 26.06) до 193 мг/дм3 (станом на 26.06). Середнє значення вмістухлоридів у зрошувальній воді за період досліджень становило 263 мг/дм3. Зменшення вмісту хлоридів у зрошувальній воді у серпні-вересні пояснюється тим, щоу другій половині серпня внаслідок сприятливих умовза руслом р. Інгулець до гирла ГНС «антирічкою» булапідтягнута дніпровська вода. Але така ситуація не відбувається щорічно, це є окремим випадком. Водночасдля формування більш-менш задовільної якості водипід час застосування технології «антирічка» потрібнапостійна цілодобова робота не менш ніж чотирьох агрегатів ГНС, але і це не забезпечить постійну стабільнузадовільну якість води, про що свідчать багаторічнідослідження. Нами виконано оцінку якості води за чинними нормативними документами, а саме за державнимстандартом України «ДСТУ 2730:2015. Захист довкілля.Якість природної води для зрошення. Агрономічні критерії» та за Постановою Кабінету Міністрів Українивід 02.09.2020 № 766 «Про нормативи екологічно безпечного зрошення, осушення, управління поливамита водовідведенням».Висновки. За небезпекою іригаційного засоленняґрунту згідно із ДСТУ 2730:2015. – вода І класу (придатна для зрошення без обмежень) для середньосуглинкових та важко-суглинкових ґрунтів; ІІ та І класудля глинистих ґрунтів. Згідно з Постановою КабінетуМіністрів України № 766 – полив безпечний, але з урахуванням ІІ класу якості за агрономічними критеріями –полив можливий за умови застосування відновлювальних заходів. За небезпекою підлуження ґрунту згідноіз ДСТУ 2730:2015 вода відноситься до І класу, згідноз Постановою Кабінету Міністрів України № 766 – поливбезпечний. За небезпекою осолонцювання ґрунту згідноіз ДСТУ 2730:2015 – вода І класу для темно-каштанових і каштанових суглинкових середньо- і високобуферних ґрунтів та для чорноземних ґрунтів суглинковихсередньо- і високобуферних. Для чорноземних ґрунтівглинистих середньо- і високобуферних у червні – водаІІІ класу, тобто вода непридатна для зрошення без попереднього поліпшення її складу; у липні та на початкусерпня – вода ІІ класу, із середини серпня та у вересні –вода І класу. Згідно з Постановою КМУ № 766: у червні –полив заборонено, у липні та на початку серпня – поливможливий за умови застосування відновлювальнихзаходів, із середини серпня та у вересні – полив безпечний. За небезпекою токсичного впливу води на рослини згідно із ДСТУ 2730:2015 – вода ІІ класу, згідноз Постановою КМУ № 766 – полив можливий за умовизастосування відновлювальних заходів.
22
Нижник, Олександр. "ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ВЧИТЕЛІВ У СФЕРІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ В УМОВАХ ДИВЕРСИФІКАЦІЇ ОСВІТНІХ ПОСЛУГ." New pedagogical thought 101, no. 1 (March 11, 2020): 21–26. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2020-101-1-21-26.
Full textAbstract:
У статті розглянуто проблеми, пов’язані з динамікою надання освітніх послуг із диверсифікації у ході підвищення кваліфікації педагогічних кадрів в Україні, що обумовлено дією Закону України «Про освіту» та постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників». Оприлюднено результати дослідження, проведеного на прикладі конкретної адміністративної одиниці – Основ’янського району м. Харкова. Обґрунтовано важливість створення окремих модулів у межах 30 годин (1 кредиту) для формування певних спеціальних компетентностей працівників освіти за результатами самооцінювання.
23
Kolosok, Andrii, and Svitlana Budnik. "СОЦІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ В АКВАРІУМНОМУ БІЗНЕСІ: ЕКОНОМІЧНІ ТА ПЕДАГОГІЧНІ АСПЕКТИ." Economic journal of Lesia Ukrainka Eastern European National University 4, no. 20 (December 30, 2019): 109–16. http://dx.doi.org/10.29038/2411-4014-2019-04-109-116.
Full textAbstract:
У статті розглянуто економічні та педагогічні аспекти соціальної відповідальності акваріумного бізнесу, запропоновано пріоритетні напрями його розвитку з метою підтримки та оптимізації екологічного виховання учнів й студентської молоді. Обґрунтовано значення соціальної відповідальності акваріумного бізнесу для створення в закладах освіти відповідної навчально-матеріальної бази: куточків живої природи, кабінетів акваріумістики; та проведення тренінгів, майстер-класів, дитячих та юнацьких конкурсів з аквадизайну.
Наукова новизна дослідження полягає у визначенні сутності соціальної відповідальності в акваріумному бізнесі, її складових та впливу на учнівську молодь через інтерактивні форми екологічного виховання.
24
Tronko, M. D., O. I. Kovzun, N. V. Sologub, and I. P. Pasteur. "Результати роботи ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка НАМН України» за 2020 рік." Endokrynologia 26, no. 2 (July 9, 2021): 205–22. http://dx.doi.org/10.31793/1680-1466.2021.26-2.205.
Full textAbstract:
Державна установа «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка Національної академії медичних наук України» (далі — Інститут) є консультативним і лікувальним закладом, що надає допомогу дорослим і дітям з ендокринною патологією. Також Інститут є провідною в Україні науково-дослідною базою для підготовки аспірантів, клінічних ординаторів, захисту докторських і кандидатських дисертацій за фахом «ендокринологія», підготовки фахівців на курсах стажування та інформації. Мета — аналіз результатів роботи Інституту за 2020 рік. Матеріал і методи. Об’єктом дослідження став звіт Інституту за 2020 рік, а предметом дослідження — наукові звіти за темами та проєктами, статистичні дані по науці й клініці. Методи дослідження — відбір, групування та аналіз наукових звітів і статистичних даних. Результати. У 2020 році в Інституті продовжено виконання 3 фундаментальних досліджень у сфері теоретичної та клінічної медицини, 10 прикладних і науково-технічних розробок, 1 міжнародної наукової програми й 1 проєкта за грант міжнародних організацій. Отримано 3 патенти на корисні моделі, створено 2 нові технології, впроваджено в практику 9 власних нововведень і 6 нововведень інших установ. Науково-практичний медичний журнал «Ендокринологія/Endokrynologia» внесено до Переліку наукових фахових видань України (медичні й біологічні науки). Опубліковано 164 праці, у т. ч. 16 — за кордоном. 17 статей опубліковано у виданнях, що індексуються наукометричними базами Web of Science та/або Scopus. Видано монографію (у співавторстві), 2 розділи у підручнику, державний формуляр, інформаційний лист і рекомендації. На засіданнях спеціалізованої вченої ради за спеціальністю «ендокринологія» захищено 2 докторські та 1 кандидатська дисертації. Проведено 8 науково-практичних конференцій «Школа ендокринолога» і 15 навчальних планових циклів. У стаціонарі проліковано 3 143 хворих і проведено 1 116 операцій, у поліклініці прийнято 28 862 хворих. За результатами державної атестації Інститут віднесено до I кваліфікаційної групи та внесено до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави. У складі Інституту працюють 2 академіки Національної академії медичних наук (НАМН) України і члена-кореспондента Національної академії наук (НАН) України, 11 професорів, 22 доктора наук і 46 кандидатів наук, 7 заслужених діячів науки й техніки України й 5 заслужених лікарів України. 10 співробітникам Інституту присуджена премія Кабінету Міністрів (КМ) України. Висновок. Інститут займає провідні позиції серед установ НАМН України.
25
Semenova, Kateryna. "Particularities of application of methods of analysis of functional and stochastic interrelationships in the cabinet marketing research." MARKETING AND DIGITAL TECHNOLOGIES 2, no. 1 (March 14, 2018): 33–54. http://dx.doi.org/10.15276/mdt.2.1.2018.3.
Full text
26
Харченко, Н. П. "Види стратегічних правових актів: загальнотеоретичні аспекти." Актуальні проблеми держави і права, no. 87 (November 5, 2020): 179–83. http://dx.doi.org/10.32837/apdp.v0i87.2816.
Full textAbstract:
У статті розглянуто стан та напрями розвитку стратегічних правових актів як самостійної правової категорії та предмета дослідження загальнотеоретичної науки, окреслено різні наукові позиції щодо класифікації нормативно-правових та стратегічних правових актів, визначені особливості стратегічних правових актів як виду нормативно-правового акта, а також особливості застосування цієї категорії у вітчизняному законодавстві, надано авторське бачення поділу стратегічних правових актів за суб'єктами створення: стратегічні правові акти Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів і посадових осіб місцевого самоврядування тощо; за формою закріплення: закони, укази, постанови, накази тощо; з а територією дії: загальні, обов'язкові для виконання на всій території держави; відомчі, норми яких поширюються на організації та осіб, що перебувають у системі службового підпорядкування відповідного міністерства, відомства; місцеві, дія яких обмежується територією відповідної адміністративно-територіальної одиниці; за часом дії: постійні, тимчасові; за простором: екстериторіальні та територіальні; за строком дії: довгострокові, середньострокові та короткострокові; за порядком ухвалення: видані одноособово (указ Президента України), ухвалені колегіально (постанова Кабінету Міністрів України); за назвою: доктрини, стратегії, концепції, програми, плани тощо; за сферами регулювання суспільних відносин: екологічні, економічні, оборонні та національної безпеки, воєнні, інформаційні тощо; за характером спеціалізованих норм: акти-декларації, акти-концепції, акти-стратегії тощо; за цільовим призначенням: декларативні, програмні, концептуальні тощо; акцентовано на науковій актуальності дослідження стратегічних правових актів загальнотеоретичною наукою, а також законодавчому закріпленні концептуальних засад розроблення й ієрархії стратегічних правових актів відповідно до головних характеристик і особливостей кожного з них.
27
Деркач, Елла Михайлівна. "ФОРМИ УЧАСТІ ДЕРЖАВИ В ГОСПОДАРСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ У СФЕРІ ТРАНСПОРТУ: СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЗАКОНОДАВЧОГО ВРЕГУЛЮВАННЯ." New Ukrainian Law, no. 6 (December 27, 2021): 64–70. http://dx.doi.org/10.51989/nul.2021.6.9.
Full textAbstract:
У статті досліджено основні правові форми участі держави в господарській діяльності у сфері транспорту, охарактеризовано стан та перспективи розвитку відповідного законодавства. Зазначається, що відповідно до чинного законодавства низку державних підприємств у сфері транспорту (залізниця, морські порти тощо) уналежнено до об’єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, таке майно не підлягає приватизації та відчуженню. Однак у перспективному законодавстві, зокрема проєкті закону «Про особливості регулювання підприємницької діяльності окремих видів юридичних осіб та їх об’єднань у перехідний період» (реєстр. № 6013 від 09.09.2021 р.), запропоновано істотні зміни щодо форм здійснення господарської діяльності у сфері транспорту. До таких пропозицій належать: заборона створення юридичних осіб у формі державного підприємства, реорганізації дійсних державних підприємств у господарські товариства; запровадження нових конструкцій передання державного майна; доповнення чинного законодавства конструкцією договору управління державним майном; затвердження типових умов такого договору Кабінетом Міністрів України. За результатами дослідження встановлено, що внаслідок особливої економічної значущості об’єктів стратегічної інфраструктури транспорту для публічних інтересів і виконання державних функцій зміна форми власності на майно, яке за своєю сутністю є надбанням усього суспільства, держави, звуження титульних прав та дійсних організаційно-правових форм підприємництва становить ризик для цих інтересів в умовах політичної нестабільності та соціально-економічної кризи, може загрожувати економічному суверенітету країни. Об’єкти стратегічної інфраструктури транспорту, які доцільно залишити об’єктами права державної власності з обмеженим господарським обігом, потребують закріплення на рівні закону як такі, що не підлягають приватизації.
28
Краснова, О. І., Н. О. Ляхова, Н. В. Мартиненко, and О. Г. Краснов. "Аналіз показників роботи медико-санітарної частини військового навчального закладу." Україна. Здоров’я нації 1, no. 1 (February 9, 2022): 55–59. http://dx.doi.org/10.24144/2077-6594.1.1.2022.254639.
Full textAbstract:
Метою наукового дослідження було проаналізувати у динаміці показники діяльності роботи медико-санітарної частини військового навчального закладу за 2018-2020 роки. Матеріали та методи. В ході дослідження використано статистичний та інформаційно-аналітичний методи. Матеріалами дослідження були показники щорічних медичних обстежень та показники надання медичної допомоги працівникам та курсантам військового навчального закладу. Результати. При аналізі показників лікувальної роботи медико-санітарної частини встановлено, що з приводу захворювань в 2018 році було 21029 відвідувань, в 2019 р. – 4222, в 2020 р. – 3423. Зниження кількості захворювань понозологічним класам пов’язане з тим, що враховуючи реформування медицини та відкриття сімейних амбулаторій пацієнтам зручно звертатися за медичною допомогою за територіальним принципом. Зменшення звернень до лікаря стоматолога пов’язані з великою кількістю стоматологічних кабінетів у місті, низькою фінансовою спроможністю людей, та зменшенням кількості студентів та курсантів коледжу. Медичними працівниками МСЧ проводиться постійна робота по проведенню профілактичних обстежень контингентів обслуговування та осіб, що звертаються для проходження періодичних медичних оглядів. Висновки. На основі проведеного аналізу можна зробити висновок, що медико-санітарна частина Кременчуцького льотного коледжу працює стабільно. Зросла кількості прийнятих пацієнтів. Враховуючи актуальність впровадження стаціонарозамінних форм лікування хворих, кількість пролікованих на ліжках денного стаціонару при МСЧ поступово зростає. Ключові слова: курсанти, медична допомога, лікувально-профілактична робота, захворюваність.
29
Варжапетян, С. Д. "ЯТРОГЕНІ ЧИННИКИ В РОЗВИТКУ МІОФАСЦІАЛЬНОГО СИНДРОМУ ОБЛИЧЧЯ." Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 117, no. 4 (December 29, 2021): 43–47. http://dx.doi.org/10.35220/2078-8916-2021-42-4.7.
Full textAbstract:
Мета дослідження. Вивчення частоти стоматологічної ятрогенії в поліетіології міофасціального синдрому обличчя та больової дисфункції СНЩС. Методи дослідження. Проаналізовано анамнестичні дані 97 пацієнтів, які звернулися до консультаційного кабінету відділення щелепно-лицьової хірургії та отоларингології в період із січня 2020 р. до вересня 2021 р. із симптомами больової дисфункції скронево-нижньощелепного суглоба, на предмет зв’язку між проведеними стоматологічними маніпуляціями та виникненням болю в скронево-нижньощелепному суглобі. Для досягнення поставленої мети було достатньо визначення пацієнтом наявності або відсутності ятрогенії у формуванні патологічного стану як факту лікарського втручання. Наукова новизна. Розвиток медичної галузі супроводжується появою складних механізмів лікування стоматологічних захворювань. Нові лікарські маніпуляції можуть сприяти розвитку патологічних станів у деяких пацієнтів. На сучасному етапі інтерес становить дослідження ролі ятрогенії в етіології актуальної сучасної хвороби – міофасціального синдрому обличчя. Першим етапом дослідження є отримання уявлення про частоту ятрогенії серед різноманітних причин цього патологічного стану. Висновки. 40,2% досліджуваних визначають медичні маніпуляції як причину розвитку больового синдрому обличчя і СНЩС. У групі пацієнтів наймолодшого віку (27,8±7,9 років), що зверталися за допомогою вперше в термін до 1,5 міс. від початку хвороби, в 100% випадків причиною хвороби є медичні маніпуляції; у цієї групи досліджуваних більш виражені симптоми болю в суглобі локального характеру (100%). У групі пацієнтів найстаршого віку (55,2±9,8 років) і з хронічним перебігом хвороби визначається найменший показник ятрогенії хвороби – 5,9%, у цієї групи досліджуваних більш виражені симптоми болю в обличчі (82,3%), м’язах (82,3%) і ознаки дисфункції суглоба (94,1%).
30
Мельник, В. С., Л. Ф. Горзов, К. В. Зомбор, and С. В. Мельник. "ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ЗУБОЩЕЛЕПНИХ АНОМАЛІЙ ТА СОМАТИЧНОЇ ПАТОЛОГІЇ У ДІТЕЙ СТАРШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ." Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 116, no. 3 (November 18, 2021): 28–32. http://dx.doi.org/10.35220/2078-8916-2021-41-3.5.
Full textAbstract:
Мета дослідження – вивчити взаємокореляцію зубощелепних аномалій та соматичної патології у дітей старшого шкільного віку м. Ужгорода у віці 15–18 років. Методи дослідження. Клінічні: стома- тологічне обстеження дітей старшого шкільного віку м. Ужгорода у віці 15–18 років в діагностиці зубощелепних аномалій, видів прикусу з соматичною патологією; статистичні методи: пакет програми Microsoft Excel 2010, критерій для аналізу якісних ознак з поправкою Єйтса на неперервність. Об’єкт дослідження: 360 дітей старшого шкільного віку, які навчаються у загальноосвітніх навчальних закла- дах м. Ужгорода, батьки яких підписали інформо- вану згоду на стоматологічне обстеження. Пред- мет дослідження: cтоматологічне обстеження у віковій групі: 15–18 років за традиційною схемою з поглибленим вивченням ортодонтичного статусу в умовах стоматологічного кабінету. Всього обсте- жено 360 дітей старшого шкільного віку, 198 (55%) хлопців і 162 (45%) дівчат. Інформацію про загальні захворювання отримали шляхом опрацювання даних з індивідуальних медичних карт. Наукова новизна. Поширеність та розвиток зубощелепних аномалій знаходиться в тісному взаємозв’язку з іншими сома- тичними захворюваннями. Проведене нами дослі- дження дає змогу показати прямий взаємозв’язок між загальносоматичною патологією (захворювання ЛОР-органів, шлунково-кишкового тракту, ендо- кринної та кістково-м’язової систем) і аномаліями зубощелепної системи. Зважаючи на отримані нами статистичні показники, це сприятиме підвищенню якості надання стоматологічної допомоги. Висновки. Загальносоматична патологія безпосереднім чином впливає на формування зубощелепних аномалій у дітей старшого шкільного віку. Особливо ця закономірність відзначається при наявності таких порушень, як ЛОР-захворювання, захворювання кістково-м’язової та ендокринної систем, множинний карієс зубів. Вза- ємне поєднання деяких захворювань супроводжується різким зростанням поширеності зубощелепних анома- лій, що наближається до 100%.
31
Mazur, I. P., and A. O. Yu Levchenko. "Організація державної стоматологічної служби в Україні: історіографічний аналіз." Oral and General Health 2, no. 3 (January 4, 2022): 22–27. http://dx.doi.org/10.22141/ogh.2.3.2021.240725.
Full textAbstract:
Актуальність. Історична хронологія побудови державної системи організації стоматологічної служби України розкриває перші кроки створення та подальшого розвитку стоматології як невід’ємної складової наукової і клінічної медицини. У 1920 році в Україні запроваджено принципово нову організаційно-економічну модель стоматологічної допомоги з державним фінансуванням, що передбачала охоплення всього населення держави. Багаторічна історія є найкращим підґрунтям для аналізу пройденого еволюційного шляху розвитку стоматологічної служби в Україні. Мета дослідження — вивчення історіографії становлення стоматології як самостійної дисципліни наукової та клінічної медицини, організації державної стоматологічної служби в Україні за результатами дослідження архівних матеріалів нормативно-правових документів. Матеріали та методи. Були вивчені та проаналізовані матеріали основних архівних документів Центрального державного історичного архіву України в м. Києві за період 1919–1920 років. Матеріалами дослідження були основні нормативно-правові документи, що регулювали зуболікарську допомогу: наказ НКОЗ УРСР № 3 від 5 квітня 1920 р. «Про організацію зуболікарських секцій при губернських відділах охорони здоров’я»; наказ НКОЗ УРСР № 4 від 10 квітня 1920 р. «Про організацію державної зуболікарської допомоги»; інструкція до параграфа 2 наказу НКОЗ УРСР № 4 від 10 квітня 1920 р. «Про державну зуболікарську допомогу»; інструкція «З питань щодо постанови зуболікування в державних амбулаторіях», затверджена НКОЗ УРСР від 13 квітня 1920 р.; План організації зуболікувальної допомоги для населення України, затверджений НКОЗ УРСР 26 червня 1920 р. Методи дослідження — історичний, що передбачає вивчення утворення, формування та розвитку об’єктів у хронологічній послідовності; історико-критичний, що передбачає вилучення з історичних джерел врогідної інформації, реконструкцію історичних фактів із метою вивчення подієвої історії. Результати. На підставі архівних матеріалів нормативно-правових документів Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України в м. Києві було проведено історико-критичний аналіз створення державної системи організації стоматологічної служби України за період 1919–1920 років. Затверджені НКОЗ України накази, розпорядження та інструкції розкривають перші кроки побудови та запровадження нової організаційно-економічної моделі надання стоматологічної допомоги. Створена система охорони здоров’я ґрунтувалася на забезпеченні державою соціальної медичної стоматологічної допомоги кожному громадянину України. Висновки. Історіографічний аналіз нормативно-правових документів розкриває становлення стоматології як невід’ємної складової висококваліфікованої медичної допомоги. Запроваджена нова організаційно-економічна модель надання соціальної стоматологічної допомоги населенню України будувалася на засадах безоплатності, доступності, кваліфікованості, комплексності та профілактики стоматологічних захворювань. Стоматологічна допомога населенню України передбачала побудову мережевої системи державних амбулаторно-поліклінічних закладів, стоматологічних відділень у складі багатопрофільних поліклінік, стоматологічних відділень та кабінетів в лікарнях, які були підпорядковані губернським одонтологічним підвідділам та Народному комісаріату охорони здоров’я України. Нова модель державного регулювання ґрунтувалася на плануванні та контролі надання соціальної стоматологічної допомоги на засадах державного фінансування. Головними завданнями створеної системи охорони здоров’я було запровадження організаційних заходів, спрямованих на масове охоплення безкоштовною зуболікувальною та зуботехнічною допомогою громадян України. Важливим напрямком стоматологічної допомоги було створення шкільних кабінетів для проведення профілактичних заходів стоматологічних захворювань порожнини рота в організованих дитячих колективах.
32
Barabash , B. A. "Компетенція законодавчої влади на сучасному етапі розвитку суспільства." Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, no. 1 (February 24, 2021): 13–26. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2021.01.02.
Full textAbstract:
У статті детально розглядаються функції і компетенція законодавчої влади. Аналіз проведено з урахуванням законодавчих новел та сучасних тенденцій розподілу владних повноважень, що спостерігаються у світі.Метою статті є дослідження сучасних тенденцій розвитку компетенції законодавчої влади. Наукова новизна дослідження полягає в аналізі основних функцій і компетенції законодавчої влади з точки зору переважаючих тенденцій розподілу влади в сучасному світі.Висновки. Парламент обмежений у своїх фінансових правах, у праві контролю над діяльністю уряду. Парламент не визначає й політичної програми уряду. Обговорення урядових заяв зводиться лише до формального вираження побажань кабінету. Важливим засобом впливу на уряд у парламентських республіках та монархіях могло б стати право парламенту на вираження вотуму недовіри. Однак можливість використання такого засобу обмежена тим, що парламент піддається ризику дострокового розпуску, до якого може вдатися уряд. У республіках зі змішаною формою правління прем’єр-міністр та міністри призначаються президентом, але визначається склад уряду зазвичай з урахуванням співвідношення партійних сил у парламенті. Однак ця норма не є обов’язковою і більшою мірою залежить від голови держави, аніж від парламенту. Парламент може висловити недовіру кабінету, але така процедура є досить складною. Крім того, вона, як і в парламентарних державах, може призвести до розпуску самого парламенту. У президентських республіках парламент та президент, який стоїть на чолі уряду, формально незалежні один від одного. Не маючи можливості безпосередньо впливати на діяльність президента та його адміністрації, на формування останньої, парламент може певною мірою використати власні фінансові та контрольні повноваження як засіб впливу на них. Але фактично державні органи діють не ізольовано один від одного, а є єдиним механізмом влади, головним завданням якої є вироблення загальної стратегії для забезпечення інтересів тих соціальних прошарків суспільства, яким ця влада належить. Отже, очевидним є той факт, що законодавча влада практично втратила своє початкове значення, і зараз є рудиментарним, анахронічним елементом системи державного управління, потребуючи суттєвої трансформації.
33
Л. А., СИВОЛАП. "АНАЛІЗ ТЕНДЕНЦІЙ ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ ПРАЦІ." Manager. Bulletin of Donetsk State University of Management 90, no. 1 (May 19, 2021): 27–37. http://dx.doi.org/10.35340/2308-104x.2021.90-1-03.
Full textAbstract:
У науковій статті визначено особливості та функції ринку праці. Охарактеризовано структуру сучасного ринку праці. Проаналізовано основні глобальні тенденції, які впливають на ринок праці. Досліджено кількість зареєстрованих безробітних та кількість вакансій за період 2019-2020 рр. Відповідно до видів економічної діяльності, визначено потребу у 2021 році в кадрах. Наведено попит у працівниках у 2021 році, відповідно до професійних навичок. Проаналізовано кількість вакансій у Донецькій області за період 2018-2021 роки. Представлено сучасну структуру вакансій у Донецькій області. Визначено проблеми у сучасному сегменті молодіжної зайнятості в Україні. Наведено заходи Кабінетом Міністрів України щодо забезпечення молодіжної зайнятості.
34
ЛЕБІДЬ, Андрій, Микола НАЗАРОВ, Владислав РОЖОК, and Тетяна ТИМОФЄЄВА. "СИСТЕМА СОЦІАЛЬНИХ ГАРАНТІЙ ДЛЯ УКРАЇНСЬКИХ ТРУДОВИХ МІГРАНТІВ У ПОЛЬЩІ." Humanitas, no. 4 (November 25, 2021): 70–78. http://dx.doi.org/10.32782/humanitas/2021.4.11.
Full textAbstract:
У статті досліджується стан трудової міграції в Україні, загальні мотиватори для виїзду громадян за кор- дон. Мета роботи – дослідити, які саме соціальні гарантії надає Республіка Польща для працівників з України. Для реалізації поставленої мети необхідно виконати такі завдання: 1) проаналізувати статистику України щодо міжнародної трудової міграції за такими джерелами, як: а) ДержСтат, б) УкрСтат; 2) проаналізувати соціальні гарантії, які називають роботодавці з Польщі для наших громадян, за трьома сферами (сільське господарство, будівництво та готельно-ресторанна справа). Об’єктом дослідження є система соціальних гарантій, яку надає роботодавець в Польщі для працівників з України. Предмет дослідження – конкретні соціальні гарантії, які Польща надає працівникам з України. Методологічною основою наукового дослідження є метод наукового пізнання, дослі- дження вітчизняних та закордонних авторів у галузі міграції та соціальних гарантій, дані Державного комітету статистики України, періодичні наукові видання. Наукова новизна результатів дослідження полягає в такому: уза- гальнено та поглиблено основні теоретико-методичні підходи до міграційних ризиків; запропоновано заходи з міні- мізації трудової міграції через злагоджену роботи ключових інститутів влади (Президента, Кабінету Міністрів та Верховної Ради України). Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки та реко- мендації, викладені в роботі, можуть бути застосовані державними органами управління та суб’єктами госпо- дарювання з метою активізації внутрішнього ринку праці та створення більш сприятливих умов праці в Україні. Автори дійшли висновку, що рівень доходу та соціальні гарантії для українських мігрантів у Польщі є привабливими та мотивувальними для роботи в цій країні. Таким чином, державі Україна необхідно системно налагодити роботу із соціального захисту працівників, що містить як економічні, так і позаекономічні мотиватори.
35
Maletska, O. I. "ВЗАЄМОДІЯ РАХУНКОВОЇ ПАЛАТИ УКРАЇНИ З ІНШИМИ СУБ’ЄКТАМИ ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ." Actual problems of regional economy development 2, no. 17 (November 30, 2021): 46–56. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.17.46-56.
Full textAbstract:
Взаємодія Рахункової палати України з іншими суб’єктами державного фінансового контролю. Ураховуючи актуальність обраної тематики дослідження, метою статті є подальше теоретичне дослідження такого органу зовнішнього контролю, як Рахункова палата України, з’ясування особливостей взаємодії вищезазначеного органу контролю з іншими суб’єктами державного фінансового контролю: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Президент України. В процесі написання статті застосовано індуктивний, дедуктивний методи, які використано для дослідження функцій Рахункової палати. Графічний метод використано для наочного відображення побудови та формуванні повноважень Рахункової палати відповідно до норм законодавства. Для теоретичних узагальнень і формування висновків застосовано абстрактно-логічний метод.
Установлено, що державний фінансовий контроль, який здійснюється Рахунковою палатою України у формі аудитів, перевірок, є вагомою функцією управління фінансовою системою, що спрямована на упередження та запобігання фінансово-економічних порушень у сфері використання бюджетних коштів. У зв’язку з цим головною метою державного фінансового контролю є забезпечення дотримання принципів законності, доцільності та ефективності розпорядчих і виконавчих дій з управління державними фінансами та майном держави, їх збереження і примноження для повноцінного виконання функцій держави.
Зазначено, що об’єктом державного фінансового контролю є грошові відносини, що виникають у процесі формування і використання публічних фінансів і майна держави, а також інших суб’єктів господарювання. Ними виступають юридичні особи, які від імені держави (відповідно до врегульованих правових норм), здійснюють моніторинг й інші форми контролю за діяльністю суб’єктів господарювання в частині дотримання ними встановлених обмежувальних параметрів щодо обігу фінансових ресурсів.
У результаті проведеного дослідження теоретичних та практичних питань функціонування системи державного фінансового з Рахунковою Палатою України вважаємо, що необхідно уточнити засади взаємодії Палати з іншими органами фінансового контролю.
Теоретичну та практичну цінність дослідження полягає в виявленні рівня взаємодії Рахункової палати України з іншими суб’єктами державного фінансового контролю
36
Сафончик, Оксана Іванівна. "ПРАВОВІ АСПЕКТИ ВИДАЧІ ДОКУМЕНТІВ ПРО ДЕРЖАВНУ РЕЄСТРАЦІЮ АКТІВ ЦИВІЛЬНОГО СТАНУ У СФЕРІ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В УКРАЇНІ." Часопис цивілістики, no. 32 (December 5, 2019): 76–80. http://dx.doi.org/10.32837/chc.v0i32.23.
Full textAbstract:
У запропонованій статті надається загальна характеристика правових аспектів порядку реєстрації актів цивільного стану у сфері інформаційних технологій. Основною метою статті є науковий аналіз, систематизація, оцінка, розроблення пріоритетних напрямів науки щодо видачі документів про державну реєстрацію актів цивіль-ного стану у сфері інформаційних технологій, теоретичних та практичних проблем, що виникають у зазначеній сфері в Україні. При цьому наголошується, що подання до відділів державної реєстрації актів цивільного стану звернень щодо заяв у сфері державної реєстрації актів цивільного стану через мережу Інтернет, тобто вико-ристовуючи ІТ-технології, не звільняє від необхідності особистого звернення користувача до відділу та подання ним документів, передбачених законодавством для реєстрації відповідних актів цивільного стану. З урахуван-ням наявності ІТ технологій, із метою оптимізації процесу надання адміністративних послуг у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 року № 669-р було запроваджено пілотний проект щодо подання заяв у сфері державної реєстрації актів цивільного стану через мережу Інтернет, де був створений офіційний сервіс – Веб-портал «Звернення у сфері державної реєстрації актів цивільного стану». Використання ІТ-технологій полегшує громадянам України можливість забез-печити своє бажання укласти шлюб та створити сім’ю або зареєструвати інший цивільний стан. Крім того, слід констатувати, що зазначена проблема ще не досліджена належним чином, а багато питань ще не врегульовані, у зв’язку із чим соціальні та правові питання щодо порядку реєстрації актів цивільного стану у сфері інформаційних технологій потребують подальших наукових досліджень.
37
Стрельченко, О. Г. "НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯМІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ВЗАЄМОДІЇ УКРАЇНИ ТА ЧОРНОГОРІЇ." Прикарпатський юридичний вісник 2, no. 4(29) (April 22, 2020): 177–81. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v2i4(29).459.
Full textAbstract:
У статті здійснено ґрунтовне дослідження міжна-родних нормативно-правових актів, якими врегульо-вано міжнародну економічну взаємодію України та Чорногорії. Встановлюючи та реалізовуючи власні пріо-ритети у відносинах із зарубіжними країнами, в тому числі й з Україною, Чорногорія впроваджує інтегра-цію до європейських та євроатлантичних структур та всіх регіональних ініціатив, контролює глобальні тенденції та прагне приєднати їх до своїх інтересів та можливостей, розвиває належні стосунки із сусідні-ми країнами, встановлює та підтримує доброзичливі стосунки із найрозвиненішими країнами світу, бере на себе міжнародні зобов’язання повністю втілювати у життя міжнародну економічну взаємодію України та Чорногорії тощо. Автором проаналізовано низку міжнародних та вітчизняних нормативних актів, які забезпечують та врегульовують міжнародну економіч-ну взаємодію України та Чорногорії. Основними з них є такі акти: Конституція Чорногорії, закони Чорногорії «Про іноземні інвестиції», «Про зовнішню торгівлю», Угода між Урядом України і Союзним Урядом Союз-ної Республіки Югославія про торгівлю та економічне співробітництво, Угода між Україною та Чорногорією про вільну торгівлю, Угода про асоціацію та стабілі-зацію між Чорногорією та ЄС, Договір між Кабінетом Міністрів України та Союзним Урядом Союзної Рес-публіки Югославія про уникнення подвійного оподат-кування стосовно податків на доходи і капітал, Угода між Кабінетом Міністрів України та Урядом Чорно-горії про взаємну допомогу у митних справах, Угода про співробітництво між Федерацією роботодавців України та Федерацією роботодавців Чорногорії.
Визначено, що норми, які регулюють відносини у сфері міжнародної економічної взаємодії України та Чорногорії, містяться також у ряді інших законів та підзаконних нормативно-правових актів, які склада-ють систему зовнішньоекономічного та інвестиційного законодавства Чорногорії.
38
Вербицький, О. "Система суб’єктів забезпечення власної безпеки в органах поліції." Юридичний вісник, no. 6 (February 17, 2021): 288–95. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i6.2058.
Full textAbstract:
Сьогодні захист поліцейських є однією з важливих умов ефективної діяльності Національної поліції. Соціально-політичні перетворення в нашій країні та проведення інституційних реформ у системі правоохоронних органів обумовлюють потребу в уточненні суб'єктного складу (інституційної складової частини) адміністративно-правового механізму забезпечення власної безпеки в органах поліції. Об'єктом цього дослідження є суспільні відносини у сфері забезпечення власної безпеки поліцейських від протиправних посягань, пов'язаних з виконанням ними службових обов'язків. Метою статті є визначення поняття системи суб'єктів забезпечення власної безпеки в органах поліції, окреслення переліку таких суб'єктів та їх систематизація. Для досягнення поставленої мети використано загальнонаукові та спеціальні методи наукового пошуку. За результатами дослідження сформульовано поняття системи суб'єктів забезпечення власної безпеки в органах поліції. Встановлено, що систему таких суб'єктів утворюють органи (інституції) загальної та галузевої компетенції, такі як Верховна Рада України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Президент України, Конституційний Суд України, суди загальної юрисдикції, Кабінет Міністрів України, МВС України, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування; органи спеціальної (функціональної) компетенції, такі як прокуратура України, Служба Безпеки України, Державна кримінально-виконавча служба України, Національна поліція України, у складі якої можна виділити основні спеціальні органи та допоміжні спеціальні органи; безпосередньо керівники органів та підрозділів поліції щодо забезпечення власної безпеки в цих органах (підрозділах) та підлеглих працівників.
39
Sharbel, Yоussef. "Результати використання інтегрованої програми фізичної реабілітації спортсменів після ушкоджень гомілково-ступневого суглоба." Physical education, sports and health culture in modern society, no. 1 (45) (May 24, 2019): 91–97. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2019-01-91-97.
Full textAbstract:
Мета роботи – покращення результатів фізичної реабілітації спортсменів-футболістів із внутрішньо- суглобовими пошкодженнями гомілково-ступневого суглоба на амбулаторному етапі за допомогою оптимізації та підвищення ефективності комплексного застосування реабілітаційних заходів, які інтегровано в тренувальний процес. Результати роботи. В основу роботи покладено результати спостереження за 36 спортсменами 18– 24 років, котрі займаються футболом й отримали внутрішньосуглобові пошкодження гомілково-ступневого суглоба та перебувають на амбулаторному етапі лікування. Дослідження проводили в клініці Медичного центру «MirMajidErslan» м. Бейрут (Ліван) на базі кабінету фізичної терапії. Травмовані спортсмени контрольної групи отримали комплекс реабілітаційних заходів за традиційною програмою фізичної реабілітації, прийнятою в цій клініці. Постраждалим основної групи запропоновано комплекс реабілітаційних заходів згідно з розробленою нами програмою, що включав використання інтегрованої в тренувальний процес лікувальної гімнастики й процедур модифікованої етнічної арабської лазні та послідовне застосування процедур з елементами етнічного арабського масажу. Методи дослідження. Для оцінки ефективності заходів фізичної реабілітації травмованих спортсменів використано 100-бальную шкалу оцінки результатів лікування NEER (Neer-Grantham-Shelton (1967) у модифікації D. Cherkes-Zade, М. Monesi, A. Causero, M. Marcolini (2003)). Для вивчення динаміки зміни якості життя травмованих спортсменів та рівня професійної реабілітації застосовано медико-соціологічні методики, а саме: візуальну аналогову шкалу (VisualAnalogScale, VAS) й анкету EuroQol-5D. Висновки. Аналіз результатів проведеної фізичної реабілітації засвідчив, що за позитивної динаміки змін функціонального стану постраждалих обох клінічних груп більш виражені та достовірно кращі результати отримано в постраждалих основної групи, яким проведено фізичну реабілітацію згідно із запропонованою нами програмою.
40
Zhakhovsky, V. O., V. G. Livinskyi, T. M. Ostaschenko, O. M. Ivanko, and N. O. Vasiuk. "Медичне забезпечення Збройних Сил України у контексті трансформації суспільної охорони здоров’я: нормативно-правові аспекти." Ukrainian Journal of Military Medicine 2, no. 4 (December 30, 2021): 5–13. http://dx.doi.org/10.46847/ujmm.2021.4(2)-005.
Full textAbstract:
Мета роботи – аналіз законодавчої і нормативно-правової бази суспільної охорони здоров’я України та дослідження її впливу на медичне забезпечення Збройних Сил (ЗС) України.
Матеріали та методи. Використано законодавчі та нормативно-правові акти з питань охорони здоров’я в Україні, публікації у відкритих наукових джерелах. Методи дослідження: бібліографічний, аналітичний, системного підходу.
Результати. Встановлено, що стан охорони здоров’я в Україні потребує радикальних змін, зокрема в частині удосконалення законодавчого врегулювання забезпечення населення своєчасною та якісною медичною допомогою. З цією метою Президентом України поставлене завдання Кабінету Міністрів України розробити та затвердити Стратегічний план розвитку системи охорони здоров’я населення України на період до 2030 року з визначенням чітких механізмів, строків і відповідальних за виконання забезпечення рівного доступу громадян України до своєчасної, безпечної та якісної екстреної, первинної, вторинної (спеціалізованої), третинної (високоспеціалізованої), паліативної медичної допомоги та реабілітації у сфері охорони здоров’я.
Висновки. Виконання завдань, визначених Стратегічним оборонним бюлетенем України та Стратегією розвитку Медичних Сил Збройних Сил України до 2035 року передбачає поетапне нарощування спроможностей Медичних сил ЗС України для виконання завдань з медичного забезпечення ЗС України як у мирний час так і в особливий період, що корелює з перспективами розвитку системи охорони здоров’я в Україні та Стратегією людського розвитку України, рішенням Ради національної безпеки і оборони України «Про стан національної системи охорони здоров’я та невідкладні заходи щодо забезпечення громадян України медичною допомогою».
41
Ковтуненко, Олександра Володимирівна. "АНАЛІЗ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДОСТУПНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ В М. ЧЕРКАСИ ДЛЯ МАЛОМОБІЛЬНИХ ГРУП НАСЕЛЕННЯ." Public management 29, no. 1 (May 24, 2022): 60–65. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2022-1(29)-8.
Full textAbstract:
Обрана тема статті є актуальною на даний час. Кожна територіальна громада має бути доступною для кожної категорії населення. Нами систематизовано матеріал за останні роки для формування цілісної картини обраної проблематики. Мета роботи. Проаналізувати сучасний стан і тенденції розвитку доступної інфраструктури для маломобільних груп населення м. Черкаси. Методологія. Для досягнення поставленої мети було застосовано комплекс методів наукового дослідження. За допомогою проблемно-пошукового методу визначено проблему запропоновано шляхи її розв’язання, статистичних методів – проаналізовано проблеми щодо доступної інфраструктури для маломобільних груп населення в м. Черкаси. Метод дедукції дав змогу розширити понятійно-категорійний апарат і уточнити зміст поняття «маломобільні групи населення». Також застосовано системний підхід, який дозволив розглянути сучасну проблематику доступної інфраструктури для маломобільних груп населення. Нормативно-правовою та емпіричною базою дослідження є Конституція та закони України, укази Президента України, нормативно-правові акти Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Державно будівельні норми України (ДБН), нормативно-правові документи, місцеві програми та рішення Черкаської міської ради, інтернет-джерела тощо. Наукова новизна. Запропоновано зміни, які необхідні для покращення забезпеченості доступності інфраструктури для маломобільних груп населення в м. Черкаси. Проведено моніторинг по доступності будівель і приміщень з урахуванням потреб осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення. Висновки. Проаналізовано сучасний стан і тенденції розвитку доступної інфраструктури для маломобільних груп населення м. Черкаси. Запропоновано зміни, які необхідні для покращення забезпеченості доступності інфраструктури для маломобільних груп населення м. Черкаси.
42
Babinets, L. S., and Yu Ya Kotsaba. "АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ДІАГНОСТИКИ І ТАКТИКИ ВЕДЕННЯ ПАЦІЄНТІВ З ГОСТРОЮ РЕСПІРАТОРНОЮ ІНФЕКЦІЄЮ В АМБУЛАТОРНІЙ ПРАКТИЦІ ТА ВИКЛАДАННІ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 3 (September 16, 2019): 6–12. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2019.v.i3.10437.
Full textAbstract:
РЕЗЮМЕ. Гострі респіраторні інфекції (ГРІ) у більшості випадків є амбулаторною патологією, тому питання діагностики й формування тактики ведення пацієнтів на етапі первинної медичної допомоги є важливим завданням медичної освіти і практики.
Мета – на основі опрацювання Європейського клінічного протоколу ведення пацієнтів з гострою респіраторною інфекцією (Хорватія) виділити ключові аспекти, важливі для клінічної практики і медичної освіти.
Результати. Гострі респіраторні інфекції найчастіше є короткочасними сезонними захворюваннями, пацієнти зазвичай одужують без негативних наслідків. ГРІ є тягарем для пацієнта, сім’ї, громади та системи охорони здоров’я через їх поширеність. Більшість ГРІ верхніх дихальних шляхів можна розпізнати на підставі якісно проведеного збору анамнезу і ретельного клінічного обстеження. Подальші діагностичні дослідження необхідні лише в деяких випадках, які чітко регламентовані клінічним протоколом.
Як правило, в кабінеті сімейного лікаря необхідно зосередитись на оцінці локалізації ГРІ, тобто визначити, чи це інфекція верхніх, чи нижніх дихальних шляхів, а також яка найімовірніша причина ГРІ – віруси чи бактерії. Часто непотрібно визначати точну причину ГРІ, оскільки найчастіше це захворювання, які самовиліковуються, тому вони й лікуються в умовах ПМД. Це визначає специфіку клінічного підходу сімейного лікаря до пацієнта з ГРІ, та не впливає на рішення, як лікувати пацієнта.
Діагностичні дослідження призначають лише тоді, коли клінічна картина не є чіткою, а іноді для підтвердження причини інфекції при підозрі на стрептококову інфекцію горла, коли є намір призначити антибіотики згідно із клінічним протоколом.
Висновок. Розбіжність між очікуваннями пацієнтів і професійними рекомендаціями щодо самодопомоги (самолікування), а також призначення антибіотиків і вакцинопрофілактики, може бути врегульована шляхом інтенсивного навчання пацієнтів, ретельного проведення диференційної діагностики, встановленням довіри між пацієнтом та сімейним лікарем у ході консультування і використанням стратегії «очікуй і спостерігай».
43
Біоус-Осінь, Т. І. "ПУБЛІЧНЕ АДМІНІСТРУВАННЯ У СФЕРІ НАУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ." Знання європейського права, no. 3 (September 7, 2021): 57–60. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i3.230.
Full textAbstract:
Статтю присвячено дослідженню публічного адміністрування у сфері наукової діяльності шляхом визначення сутнісно-змістових характеристик поняття, інституційного механізму та інструментів, що застосовано для впорядкування наукової діяльності. Встановлено, що публічне адміністрування у сфері наукової діяльності має стосуватися впорядкування суспільних відносин, яких може бути піддано управлінському впливові та диференційовано (умовно) таким чином: 1) суспільні відносини щодо безпосереднього провадження наукової діяльності;
суспільні відносини щодо створення умов для підвищення ефективності наукових досліджень і використання їхніх результатів для забезпечення розвитку всіх сфер суспільного життя; 3) суспільні відносини щодо створення умов для провадження наукової діяльності.
Встановлено, що незалежно від виду суспільних відносин у сфері наукової діяльності метою публічного адміністрування в цій сфері виступатиме їх належне впорядкування у відповідності до існуючої моделі наукової діяльності та загальноприйнятих міжнародних стандартів для забезпечення публічного інтересу.
Визначено, що інституційний механізм публічного адміністрування у сфері наукової діяльності характеризується специфікою суб’єктів, яких наділено повноваженнями стосовно: виконавчо-розпорядчої діяльності; надання адміністративних послуг; притягнення до адміністративної відповідальності; забезпечення прав і свобод громадян; управління об’єктами державної та комунальної власності, які використовуються для здійснення наукової діяльності. У характеристиці суб’єктів публічного адміністрування у сфері наукової діяльності доцільно враховувати те, що: а) сферу наукової діяльності впорядковано й уніфіковано на загальнодержавному рівні; б) значну частину повноважень щодо забезпечення наукової діяльності делеговано науковим установам та науковим самоврядним організаціям.
Виокремлено систему суб’єктів публічного адміністрування у сфері наукової діяльності, до яких віднесено:
органи державної виконавчої влади (наприклад, Кабінет Міністрів України та консультативно-дорадчі органи, яких створено при ньому); 2) суб’єктів делегованих повноважень (наприклад, наукові самоврядні організації та громадські наукові організації); 3) органи місцевого самоврядування; 4) інших суб’єктів, яких не віднесено до органів державної влади.
44
Марченко, Олена. "Профорієнтаційний потенціал steаm-проєкту «Геометрія духовності української вишивки» як складова нової філософії природничо-математичної освіти." New pedagogical thought 106, no. 2 (July 7, 2021): 59–63. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2021-106-2-59-63.
Full textAbstract:
У статті досліджуються перспективні напрями упровадження STEАM-проєктів як педагогічної технології реалізації Концепції розвитку природничо-математичної освіти (STEM-освіти), затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України. Розкриті ключові ідеї та цілі освітнього STEАM-проєкту «Геометрія духовності української вишивки», що є складовою Регіонального науково-методичного проєкту «Культурні коди математики», який являє собою приклад інноваційної педагогічної технології реалізації перспективних цілей і завдань вітчизняної Концепції розвитку природничо-математичної освіти (STEM-освіти). Актуальність проблеми дослідження полягає у необхідності розробки інноваційних педагогічний ідей і методів упровадження STEM-орієнтованого освітнього середовища як важливої передумови реалізації компетентнісного підходу до навчання математики. Практична значущість проблеми, яка висвітлюється, полягає в тому, що STEАM-проєкти (STEM and ARTS), які поєднують не лише природничі галузі, зокрема технології та математику, а й креативні освітні напрями – прикладне мистецтво, дизайн тощо, сприяють усвідомленій професійній орієнтації здобувачів освіти та вибору майбутньої STEM-професії. STEАM-проєкт «Геометрія духовності української вишивки» являє собою приклад інноваційної педагогічної технології реалізації перспективних цілей і завдань вітчизняної Концепції розвитку природничо-математичної освіти (STEM-освіти).
45
Карпова, Л. Г. "ІНФОРМАЦІЙНО-ОСВІТНЄ СЕРЕДОВИЩЕ ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ ОБДАРОВАНОЇ ДИТИНИ." Засоби навчальної та науково-дослідної роботи, no. 51 (2018): 88–102. http://dx.doi.org/10.34142/2312-1548.2018.51.07.
Full textAbstract:
У роботі розкрито вплив інформаційно-освітнього середовища на розвиток обдарованої дитини (дослідження проведено на базі Лабораторії інформаційних технологій навчання). Інформаційно-освітнє середовище є важливим засобом розвитку обдарованих дітей, оскільки воно виступає основою діяльності закладу освіти, розширює його навчальні можливості і відповідає тенденціям розвитку сучасного суспільства (інформатизація, технізація тощо). Розкрито напрями діяльності Лабораторії інформаційних технологій навчання, спрямовані на розвиток обдарованих дітей (упровадження та інтеграція дистанційного навчання у навчально-виховний процес як невід’ємної складової сучасної освіти, організація дистанційного навчання, у тому числі в рамках взаємодії із закладами вищої освіти – дуальне навчання; створення та поповнення методично-інформаційних ресурсів школи-інтернату, їх технічна підтримка; забезпечення стійкого функціонування та розвитку комп’ютерної мережі у школі, використання нових засобів інформаційних технологій; програмно-технічний, методичний та організаційний супровід навчальних комп’ютерних класів та комп’ютерного обладнання предметних кабінетів; забезпечення представництва школи у світовому інформаційному просторі (сайт школи, учительські блоги); підтримка проектів, які передбачають використання нових інформаційних технологій та мережі Інтернет; фінансування програмних засобів навчального призначення; дослідження ефективності використання програмних засобів тощо). Визначено вимоги до інформаційно-освітнього середовища та організації роботи обдарованих учнів, а саме: сформованість інформаційної культури і компетентність суб’єктів середовища, його орієнтація на моніторинг розвитку обдарованості дитини, гармонізація зв’язків між суб’єктами освітнього процесу (батьками, учителями, учнями), посилення зв’язків школи із зовнішнім середовищем (насамперед, із закладами вищої освіти). Отже, інформаційно-освітнє середовище охоплює інформаційний та освітньо-розвивальний простір, інтегрує інформацію, отриману з різних джерел, сприяє розвитку творчості, самостійності й активності обдарованих учнів, їхніх пізнавальних процесів, формуванню мотивації до саморозвитку, умінь спілкуватися і взаємодіяти з людьми та вдумливо працювати з новітніми технічними пристроями.
46
Kovalova , O. V. "Рецензія на монографію Шабатури Тетяни Сергіївни «Комплементарність механізмів реалізації економічного потенціалу агропродовольчих підприємств»." Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, no. 4 (July 31, 2020): 170–71. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2020.04.17.
Full textAbstract:
Review
to the monograph by Tatiana Shabatura «Complementarity of mechanisms for realizing the economic potential of agri-food enterprises»
Запровадження в Україні карантинних заходів, пов’язаних із коронавірусом COVID-19, порушило або кардинально змінило логістичні шляхи поставок агропродовольчих товарів, що суттєво впливатиме на розвиток агропродовольчого сектору навіть після пом’якшення та повного скасування карантину. Багато вітчизняних агропродовольчих підприємств внаслідок дії надзвичайної ситуації потрапили в зону ризику і ще довго не зможуть оговтатися від її деструктивних наслідків. За таких обставин прийняття управлінських рішень керівниками підприємств вже не може обмежуватися вузькими рамками поточних виробничих проблем, а тому вимагає внесення змін до існуючої практики їх економічного розвитку на основі забезпечення комплементарності механізмів реалізації їх економічного потенціалу. У зв’язку з цим, монографія Т.С. Шабатури «Комплементарність механізмів реалізації економічного потенціалу агропродовольчих підприємств» є своєчасною та обумовлена нагальними потребами підприємницької практики щодо осмислення теоретичних і практичних аспектів удосконалення механізмів реалізації економічного потенціалу агропродовольчих підприємств.
Монографія має логічну послідовність викладення результатів дослідження, а поставлені завдання є достатньо розглянутими та завершені конкретними висновками і пропозиціями. Вона є завершеним самостійним науковим дослідженням, яке досить повно охоплює тему. Отримані результати мають наукове та практичне значення. Наукові положення, висновки та рекомендації мають достатнє емпіричне та теоретичне обґрунтування, що обумовлено використанням значної кількості наукової літератури, правових та нормативних документів Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, офіційних матеріалів Державної служби статистики України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Міністерства аграрної політики та продовольства України, публікацій зарубіжних і вітчизняних учених за темою наукового дослідження (близько 400 джерел), що дало можливість автору системно підійти до розробки механізмів реалізації економічного потенціалу агропродовольчих підприємств і розкрити комплементарність їх взаємодії.
У межах першого розділу автором здійснено теоретико-методологічний аналіз дефініції «економічний потенціал підприємства», відповідно до чого сформульовано основні положення, що розкривають зміст реалізації поставленої дослідницької мети. Заслуговує на увагу проведення теоретичної ідентифікації дефініції «економічний потенціал підприємства», що дозволило систематизувати основні концепції та підходи до визначення її змісту та розкрити взаємозв’язок впливу системно-структурних детермінант на процес його формування і реалізації на основі поєднання ресурсно-потокового підходу та підходу «динамічних здатностей». Це розкриває здатності адаптації агропродовольчого підприємства до викликів зовнішнього бізнес-оточення, що є особливо актуальним в умовах безпрецедентної дії надзвичайної ситуації.
У другому розділі автором обґрунтовані методологічні підходи до розв’язання проблем оцінки економічного потенціалу агропродовольчого підприємства. Особливої уваги заслуговує розроблена автором система аналітичного інструментарію оцінки економічного потенціалу агропродовольчих підприємств з використанням методів ресурсно-потокового і вартісного підходів, що включає методику оцінки виробничих, інвестиційних та інноваційних здатностей підприємства. На відміну від існуючих методик, ця методика обґрунтовує необхідність і доцільність забезпечення симетрії ресурсної конфігурації підприємства та гармонізацію пріоритетів учасників інвестиційно-інноваційних бізнес-процесів.
У третьому розділі Тетяною Сергіївною здійснено ґрунтовну оцінку стану розвитку агропродовольчих підприємств країни, ідентифіковано ключові деструктивні чинники реалізації їх економічного потенціалу, а також визначено напрями інноваційного розвитку агропродовольчих підприємств на основі інтегрування цифрових інновацій. Заслуговує на особливу увагу обґрунтований автором методологічний підхід до запровадження адаптивного механізму в концепції реалізації економічного потенціалу агропродовольчих підприємств до викликів сучасного бізнес-оточення через застосування структурної композиції організаційно-економічних форм, заходів та аспектів адаптивного управління агропродовольчим підприємством, інтегрованих загальною метою, що координують економічний розвиток підприємства та забезпечують його здатність до реалізації пріоритетних цілей економічного потенціалу.
У четвертому, заключному розділі досліджено особливості імплементації зарубіжного досвіду у сфері соціально-економічного розвитку вітчизняних агропродовольчих підприємств. На перший план виходить запропонована автором система аксіологічних домінант модернізації економічного потенціалу агропродовольчих підприємств шляхом інтегрування соціально-відповідальних цінностей в інструменти управління реалізацією економічного потенціалу. Це, в першу чергу, сприятиме успішній інтеграції бізнесу в соціальну-економічну площину, гармонізації інтересів приватного капіталу та громадськості, а також підвищенню дієвості комунікаційних супроводів.
Наукова значимість монографії Шабатури Т. С. «Комплементарність механізмів реалізації економічного потенціалу агропродовольчих підприємств» полягає в розкритті особливостей процесу формування механізмів економічного потенціалу агропродовольчих підприємств і, на основі цього, у визначенні практичних рекомендацій щодо їх реалізації на засадах комплементарності, що забезпечить максимальне досягнення пріоритетних цілей економічного розвитку підприємства за рахунок збереження довгострокових конкурентних переваг.
47
Fastovets , V. A., and V. S. Syrtsov . "Проблеми організаційно-правового забезпечення електронного обігу інформації з обмеженим доступом та інформатизації процесів управління діловодством." Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, no. 4 (July 31, 2020): 88–95. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2020.04.09.
Full textAbstract:
Мета статті. Дослідити проблеми організаційно-правового забезпечення електронного обігу інформації з обмеженим доступом та інформатизації процесів управління відповідним діловодством й аналітичної діяльності в сучасних умовах.
Наукова новизна. Проблемні питання впровадження систем електронного документообігу та інформатизації досліджували у своїх працях багато вітчизняних та іноземних науковців. Однак, особливості впровадження електронного діловодства, що містить інформацію з обмеженим доступом, вказаними вченими здебільшого не досліджувалися або розглянуті досить фрагментарно.
Для досягнення мети статті авторами проведено аналіз положень нормативно-правових актів, які регламентують як основні організаційно-правові засади електронного документообігу, використання електронних документів, електронної ідентифікації, захисту (у тому числі й технічного) інформації в автоматизованих системах, так і порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, а також порядок організації та забезпечення режиму секретності.
Висновки. За результатами проведеного дослідження з’ясовано, що чинними законодавчими актами визначено загальні засади та порядок організації роботи з електронними документами. Вказані акти, серед іншого, передбачають можливість обробки за допомогою автоматизованих систем інформації з обмеженим доступом. Водночас, наявна нормативно-правова база не достатньо врегульовує питання створення, оброблення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, використання та знищення електронних документів, які містять інформацію з обмеженим доступом.
З урахуванням виявлених недоліків правової регламентації секретного електронного документообігу, запропоновано встановлення порядку ведення секретного електронного діловодства та забезпечення відповідного режиму секретності під час обробки інформації з обмеженим доступом в автоматизованих системах окремою постановою Уряду або шляхом доповнення відповідними положеннями Типової інструкції про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 року № 736, а також Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2013 року № 939.
48
Tsybka, A. A. "Енергетична політика України: конституційно-правовий аспект." Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, no. 2 (April 25, 2019): 48–54. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2019.02.05.
Full textAbstract:
Метою статті є окреслення загального підходу до розуміння енергетичної політики України у контексті конституційної теорії та дослідження її основних конституційно-правових засад.
Наукова новизна статті полягає у формуванні єдиного підходу до розуміння енергетичної політики в теорії конституційного права, структуруванні та встановленні зв’язків з дотичними поняттями.
Висновки. У конституційно правовому розумінні енергетичну політику доцільно розглядати в якості однієї з основних складових енергетичної безпеки держави, яка (енергетична політика) охоплює енергетичну стратегію, внутрішню і зовнішню енергетичну політику, а також енергетичну дипломатію, як основний інструмент здійснення зовнішньополітичної діяльності у цій сфері.
Спрямованість енергетичної політики держави на максимальне підвищення енергетичної незалежності та захист енергетичних інтересів має також враховувати ряд конституційних засад та принципів, які значною мірою впливають на формування такої політики, як то визнання людини найвищою соціальної цінністю, дія принципу верховенства права, забезпечення екологічної безпеки, превалювання мирного вирішення проблем та співробітництва у сфері зовнішньополітичної діяльності України.
Ефективне здійснення енергетичної політики, в свою чергу, залежить від вдалої співпраці та взаємодії Верховної Ради України, Президента України та Кабінету Міністрів України, які мають ключові повноваження у цій сфері відповідно до Конституції України.
49
Mintser, O. P., and L. Yu Babintseva. "ЛОГІКА ПІДГОТОВКИ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ СТУПЕНЯ ДОКТОРА ФІЛОСОФІЇ ЗІ СПЕЦІАЛІЗАЦІЇ «МЕДИЧНА ТА БІОЛОГІЧНА ІНФОРМАТИКА І КІБЕРНЕТИКА»." Medical Informatics and Engineering, no. 2 (July 29, 2019): 45–85. http://dx.doi.org/10.11603/mie.1996-1960.2019.2.10319.
Full textAbstract:
Представлено освітню програму та навчальний план підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії на третьому (освітньо-науковому) рівні за всіма формами навчання для спеціалізації «Медична та біологічна інформатика і кібернетика». Навчання в аспірантурі та поза нею відбувається відповідно до Закону України «Про вищу освіту», постанов Кабінету Міністрів України від 23.03.2016 № 261 «Про затвердження Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у вищих навчальних закладах (наукових установах)» та від 30.12.2015 № 1187 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження освітньої діяльності закладів освіти».
Кінцеві цілі з навчальної дисципліни «Медична та біологічна інформатика і кібернетика» спрямовані на здобуття глибинних знань зі спеціальності, за якою здобувач проводить дослідження, зокрема засвоєння основних концепцій, розуміння теоретичних і практичних проблем, оволодіння термінологією з досліджуваного наукового напряму тощо.
Відомо, що навчальний план відповідно до наказу МОН України є нормативним документом (стандартом) закладу вищої освіти. Проте освітня програма та навчальний план складено на кафедрі медичної інформатики, що є опорною в системі післядипломної медичної освіти, тому запропоновані документи можуть розглядатись як уніфікована освітня програма та навчальний план.
50
Барабаш, Світлана, and Ольга Бурко. "Використання текстових написів пам’яток університетів для навчання інокомунікантів української мов." New pedagogical thought 108, no. 4 (December 29, 2021): 81–87. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2021-108-4-81-87.
Full textAbstract:
У статті аналізується специфіка вивчення української мови інокомунікантами в контексті історії університету. Доречними засобами дослідження вважаємо меморіальні та пам’ятні знаки, кабінети, аудиторії, лабораторії визначних діячів, студентів, аналіз подій університетів. Уперше авторами запропоновано використання текстів про меморіальні та пам’ятні знаки на заняттях з української мови як іноземної в контексті граматичного, країнознавчого матеріалу, глибшого розуміння на цій основі знакових постатей обраного напряму діяльності на прикладі Національного авіаційного університету та Національного медичного університету імені О. О. Богомольця. Окреслено систему методичних прийомів роботи з текстами країнознавчої сфери спілкування в технічному та медичному університетах. Звернуто увагу на різницю у лексичних значеннях понять «меморіальна дошка» та «пам’ятна дошка».
У статті схарактеризований алгоритм роботи зі студентами-першокурсниками Національного авіаційного університету, що впроваджений на заняттях з української мови як іноземної під час дистанційного навчання протягом 2020–2021 н. р., зокрема розглянуто аспекти цієї діяльності. Важливого значення надаємо ознайомленню інокомунікантів із текстом про меморіальні дошки, на основі якого формується понятійний та граматичний апарат. Зв’язок із обраною спеціальністю, специфікою діяльності простежується на прикладі завдань із зазначеної теми для студентів Національного медичного університету імені О. О. Богомольця.