Academic literature on the topic 'Зустрічне навчання'

В статті обґрунтовано важливість питання формування в учнів культури демократії, яка є однією з важливих ознак приведення українського суспільства до стандартів європейських держав. Розкрита важливість пошуків інноваційних підходів до вироблення в учнів ключових компетентностей культури демократії. Охарактеризовані компетентності, що складають основу Рамки компетентностей культури демократії та міжкультурного діалогу. Наводяться приклади проведення ранкових зустрічей під час яких формуються у молодших школярів головні компетенції культури демократії. Проведено анкетування вчителів початкового навчання, які безпосередньо втілюють в практику формування культури демократії на ранкових зустрічах в 1-4 класах та проаналізовано слабкі і сильні сторони тематичних ранкових зустрічей даної тематики.

Уточнено поняття «самоорганізація навчальної діяльності студентів». Висвітлено теоретичні основи формування самоорганізації навчально-пізнавальної діяльності студентів ВНЗ. Виокремлено компоненти педагогічної самоорганізації. Доведено, що створення викладачами у ВНЗ сприятливих психолого-педагогічних умов довіри, творчих взаємин сприяє залученню студентів до опанування техніки позитивного самовпливу. Зроблено висновок, що планомірне й систематичне навчання студентів основ самоорганізації власної навчально-пізнавальної діяльності має високу ефективність, а саме: активізує всі види діяльності та спонукає виявляти зустрічні зусилля стосовно навчання, що сприяє підвищенню успішності, дисципліни, організованості.

У статті зроблено аналіз особливостей використання цифрових інструментів та організації інтегрованої з методикою навчання літературної освіти майбутніх учителів початкової школи в умовах дистанційного навчання. Зазначено, що в процесі підготовки студентів-педагогів у ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника» дистанційне навчання відбувається на основі використання доступних платформ, ресурсів та цифрових інструментів. Розглянуто апробовані у 2020-2021 н.р. цифрові інструменти, інтегровані з методикою навчання літературної освіти студентів, – набір Інтернет-платформ, онлайн сервісів, програм, конструкторів, додатків та інших цифрових ресурсів, які дають змогу забезпечити формування літературної та методичної компетентностей здобувачів педагогічної освіти. Запропоновано огляд моделей взаємодії викладача і студентів, практикованих під час дистанційного вивчення дисципліни «Дитяча література та методика навчання літературного читання» (спеціальність «Початкова освіта»). Йдеться про синхронну взаємодію в реальному часі та єдиному віртуальному просторі через відеозв’язок (ресурси google meet, zoom); опосередковану (асинхронну) взаємодію під час виконання й перевірки завдань (d-learn, classroom); індивідуальну й колективну взаємодію з використанням приватних каналів спілкування (мобільний зв’язок, e-mail, viber, facebook). Охарактеризовано та класифіковано актуальні під час формування літературної та методичної компетентностей студентів цифрові інструменти чотирьох груп: платформи для організації онлайн навчання, пошукові системи, онлайн сервіси й комп’ютерні програми для створення цифрового контенту і медіапродуктів для професійної діяльності, програми для оцінювання знань. Подано перелік вебсервісів для створення інтерактивних плакатів (Thinglink, Glogster), інтерактивних часових стрічок подій з додаванням фото, аудіо та відеоматеріалів (Tiki-Toki, Time line JS, Time.Graphics), карт пам’яті, ментальних карт (FreeMind, iMindMap, Mindomo, Mindmeister, Spiderscribe), створення анімаційних роликів та відеоскрайбінгу (Powtoon.com, Sparkol VideoScribe), хмари слів (Mentimeter, Wordart.com, Word it out), інтерактивних вправ і завдань (Learning Apps) та ін. На підставі проведення емпіричного дослідження та результатів опитування майбутніх учителів початкової школи стверджено, що підвищенню пізнавального інтересу й мотивації до навчання студентів в умовах дистанційного навчання сприяють нетрадиційні й авторські методи та форми роботи, зокрема онлайн зустрічі з письменниками («Літературна академія»), учителями й бібліотекарями, майстер-класи, онлайн аукціони методичних ідей, організація інтерактивної взаємодії студентів під час підготовки та презентації групових проєктів. Зазначено позитивні й негативні аспекти дистанційного навчання.

Уточнено визначення та наведено основні сфери застосування менторингу (методу персоналізованого навчання та особливої системи відносин на підприємстві), які стосуються адаптації нових фахівців на робочому місці, оптимізування витрат часу на навчання і оцінювання менеджерами нових співробітників; впровадження інноваційних методів роботи на підприємстві; просування за кар'єрною ієрархією, цілеспрямованої підготовки керівників; зниження плинності кадрів тощо. Досліджено моделі менторингової діяльності підприємств: рефлексивну, "зустрічі у п'ятницю", "розкажи, покажи, зроби". Для їх результативного застосування можна використати компетентнісний, ситуаційний, системний підхід тощо. З метою поєднання цих підходів, створення ефективної і комплексної системи менторингової діяльності, інтегральної цілісності, що спрямована на ефективне управління підприємствами, рекомендовано процесно-структурований підхід до здійснення менторингу на підприємствах. Його складовими елементами визначено: ментора і менті як представників керуючої та керованої підсистем, процес менторингової діяльності, що спрямований на реалізацію функцій розвитку компетенцій, особистісного розвитку та розвитку відносин; порядок менторингу та його програму (містить систему стимулювання для ментора та менті; критерії обрання ментора; порядок менторингових сесій; ключові компетенції, які повинні бути набуті).

Актуальність дослідження. Закон України «Про освіту» гарантує право на освіту для кожної дитини. Враховуючи темпи зростання кількості дітей з особливими освітніми потребами, забезпечити це право можливо за допомогою організації для них інклюзивної освіти. Впровадження інклюзивної форми навчання потребує плідної та різнопланової роботи спрямованої на модифікацію та адаптацію і матеріального середовища закладів освіти, ї їх програм, і ментального сприйняття усіх учасників освітнього процесу та соціуму взагалі. Мета полягає у висвітленні досвіду кафедри практичної психології ДВНЗ «Донбаський державний педагогічний університет» щодо особливостей підготовки майбутніх практичних психологів до роботи в інклюзивних групах. Вибірка і методи дослідження. У досліджені за допомогою авторської анкети розробленої у googleform форм було охоплено 120 здобувачів бакалаврського рівня вищої освіти спеціальності 053 Психологія та 60 керівників закладів освіти. Окрім анкетування булло організовано фокус-групи зі стейкхолдерами. Результати. За результатами проведеного дослідження було встановлено, що здобувачі першого курсу спеціальності 053 Психологія мають переважно низький рівень обізнаності щодо інклюзивної освіти та виявляють особистісну неготовність до роботи у закладах освіти з інклюзивною формою навчання. Опитування роботодавців дозволило встановити типові проблеми молодих фахівців у цій сфері та зафіксувати факт необхідності цілеспрямованої підготовки майбутніх психологів до роботи у закладах освіти з інклюзивною формою навчання. На основі отриманих даних анкет та результатів фокус-зустрічей викладачами кафедри практичної психології ДДПУ було розробленоміждисциплінарну, комплексну систему підготовки майбутніх практичних психологів до діяльності в інклюзивній освіті, засновану на колаборації сучасної теорії та практики. Висновки та перспективи. Розроблена система підготовки здобувачів спеціальності 053 Психологія до роботи в умовах інклюзивної освіти виявилась ефективним засобом для розвитку когнітивної, емоційно-вольової та мотиваційної готовності психолога до роботи з дітьми з особливими освітніми потребами.

У статті розглядаються віртуальні навчальні спільноти у веббазованому середовищі ЗВО. Досліджується сутність вебспільнот рівня Web 2.0. Охарактеризовано віртуальні комунікації як ключові елементи обміну даними й знаннями у таких спільнотах. Підкреслено важливу роль електронної модерації, яка є першим кроком до введення віртуальної сутності викладача на виділеному рівні представлення спільноти. Сьогодні віртуальні навчальні спільноти не є черговим популярним інформаційним трендом, а, навпаки, є результатом глибоких процесів та явищ усередині інтернет-спільноти. Одним з видів досліджуваних спільнот є експертні спільноти, основними питаннями в яких є питання віртуальних зустрічей членів спільнот, комунікація між ними і мережевий процес обміну знаннями. Експертні спільноти у сфері освіти досягли особливого статусу, адже результати командної роботи перевищують потенційні результати окремих членів спільноти. Оскільки комунікація вважається взаємозамінною передачею даних або сигналів, які мають чітко визначену інтерпретацію, то вона може відбуватись як між людьми, так і між технічними об’єктами та системами. У цьому дослідженні комунікацією виступає процес обміну даними та знаннями між членами спільноти межах платформ, що підтримують спільноти, наприклад, у формі дописів на дискусійних форумах, блогах та wiki. Існує багато можливостей реалізації електронної навчальної комунікації від засобів е-пошти, дискусійних форумів, інтернет навчальних платформ та порталів до віртуальних навчальних каналів. Це відкриває значні можливості щодо обміну даними та знаннями як у формі документів та зображень, так і у формі «живої» інтернет-комунікації. Сучасні процеси спільного навчання є видом процесів навчальної кооперації, кінцевою метою яких є формування рівня навчальної спільноти з акцентом на процеси комунікації. Водночас в умовах ІТ-орієнтованого інформаційного та постінформаційного суспільства основний акцент переноситься на елементи формування інноваційних процесів і побудови сервіс-орієнтованих спільнот. Це відповідає сучасному стану ІТ-сфери, яка орієнтована на виробництво програмних сервісів більше, ніж на виробництво конкретних програмних продуктів.

Актуальність дослідження зумовлена потребою у визначенні ефективності програм для підготовки лідерів у сфері освіти як головних рушіїв змін та вдосконалення у школах. У статті представлені результати оцінювання впровадження інноваційної програми розвитку лідерів у сфері освіти «Професійне навчання через зворотній зв’язок та коучинг» (PROFLEC) у Греції. Програма включала забезпечення учасників діагностичним інструментарієм CPSM-CY, надання індивідуального зворотнього зв’язку, наставництво впродовж навчального дня та організацію групових зустрічей для консультування учасників. Проведене дослідження мало на меті оцінити ефективність програми на всіх етапах її реалізації. Його результати засвідчили, що загалом оцінка програми зацікавленими сторонами за результатами проведеного анкетування та інтерв'ю була позитивною. Учасниками також були визначені умови, необхідні для ефективної реалізації кожного з її елементів. За результатами проведеного дослідження встановлено, що зворотній зв’язок та консультування як стратегії, що сприяють рефлексії над діями, сприяють професійному та особистісному розвитку педагогів, вдосконаленню їх практичної діяльності та діяльності навчального закладу вцілому. Встановлено, що педагоги-лідери, володіючи необхідними знаннями, при створенні відповідних можливостей, можуть ефективно впливати на вирішення професійних проблем.

Актуальність дослідження зумовлена суперечністю між потребою в компетентних спеціалістах у сфері фізичної культури, туризму та рекреації й недостатніми моделями їх підготовки, зокрема з дисципліни «Рекреаційний туризм». Мета дослідження – розробити модель оптимального освітнього процесу навчання рекреаційному туризму студентів факультетів фізичної культури з напряму рекреаційного туризму. Методи дослідження – анкетування, теоретичне моделювання, аналіз й узагальнення літературних джерел, педагогічне спостереження, метод математичної статистики. Результати роботи. Установлено, що професійна підготовка майбутніх фахівців рекреаційного туризму визначається як процес, що відображає науково та методично обґрунтовані освітньо-виховні заходи вищого закладу освіти, які мають теоретичний і практичний характер. Дані дослідження засвідчили, що під час вивчення навчального предмету «Рекреаційний туризм» студенти надають перевагу практичним заняттям, інформаційним лекціям (26,9 %), лекціям-візуалізаціям (26,9 %), лекціям-дискусіям (22,6 %), зустрічам із практиками в галузі рекреаційного туризму, відвідуванню екскурсій, туристичних об’єктів, турагентств тощо. Науковці також рекомендують доповнювати систему освіти підготовки таких фахівців такими методами навчання, як проблемні ситуації, ділові ігри, Інтернет-тренінги, конференції, та створювати міжпредметні зв’язки з іноземними мовами, економікою й менеджментом. Щодо розділів дисципліни, які б студенти хотіли опанувати передусім на практичному рівні, то найбільшу зацікавленість відзначено в активних видах туризму, таких як спортивний, зокрема пішохідний, туристичних послугах, краєзнавстві та туристичній анімації. Висновки. Отже, формування ефективної моделі профільної підготовки студентів факультетів фізичної культури й здоров’я, саме комплексність в організації навчального процесу з рекреаційного туризму, урахування думки студентів, колег і напрацювання теоретиків та практиків щодо підбору змісту, методів і форм занять, способів оцінки знань, дасть змогу підвищити рівень знань та мотивацію до вивчення цієї дисципліни.

У статті досліджується проблема використання вебінарорієнтованих платформ Zoom, Google Meet та Microsoft Teams у закладах загальної середньої та вищої освіти. Обґрунтовано актуальність та здійснено аналіз вітчизняного і зарубіжного досвіду впровадження вебінарорієнтованих платформ в освітній процес. Вибір платформ для дослідження обумовлений їх широким застосуванням у закладах освіти, а також їх домінуючим положенням у «Магічному квадранті» Gartner за даними за листопад 2020 року в категорії рішень для зустрічей. Визначені та проаналізовані мінімальні та рекомендовані системні вимоги до програмного та апаратного забезпечення роботи вказаних платформ, часові та кількісні обмеження у різних тарифних планах. Наведено результати всебічного розгляду та порівняльного аналізу цих платформ за критеріями функціональності, безпеки, інтеграції з іншими додатками. Охарактеризовані технічні та педагогічні можливості їх інструментарію при проведенні відео­конференцій, зокрема демонстрації екрана, цифрової дошки, групового чату, можливості запису заняття, віртуальних кімнат тощо. Розглянуті особливості їх використання в кожній системі у різних версіях та тарифних планах, визначені їх переваги та недоліки, на основі чого сформовані рекомендації щодо їх використання в практичній роботі викладача для забезпечення максимальної ефективності проведення навчальних занять. Розглянуто питання забезпечення зворотного зв’язку та ефективної взаємодії студентів з викладачем, підняте питання порушення дисципліни під час онлайн заняття та запропоновані шляхи розв’язання даної проблеми. Проведено дослідження, як використання вебінарорієнтованих платформ впливає на формування загальних та професійних компетентностей студентів на різних типах занять. Стаття призначена для викладачів, керівників та адміністраторів навчальних закладів при виборі платформи серед безкоштовних версій та корпоративних ліцензій для навчальних закладів. Ґрунтовне знання та використання викладачами інструментарію платформ, представлених у роботі, є запорукою успішного навчання. Це дає можливість зробити навчальний процес більш цікавим та ефективним, використовуючи різні сервіси цих програм.

Інтелектуальному розвитку учнів молодшого шкільного віку слід приділяти особливу увагу, оскільки численними дослідженнями психологів доведено, що саме на цей період припадає формування основних логічних структур мислення та інтелектуальних умінь дитини – фундаменту її успішного навчання і розвитку в подальші роки. Спрямованість сучасного навчального процесу на особистісний розвиток учня, з одного боку, і визнання молодшого шкільного віку сензитивним для інтелектуального розвитку дитини, з іншого, зумовлюють необхідність розробки і впровадження у практику навчання ефективних способів формування інтелектуальних умінь учнів молодших класів. У працях А. Люблінської, Б. Ананьєва, М. Бантової, А.Зака, Н. Істоміної, Т. Бистрової, А. Савченко, В. Паламарчук, Н. Лошкарьової, В. Репкіна, Ш. Амонашвілі та ін. закладено теоретичні й методичні засади формування зазначених умінь у традиційних умовах початкової школи, проте її інформатизація потребує подальшого розвитку розроблених ідей у напрямі їх поєднання з перевагами комп’ютерно-орієнтованого навчання.Використання комп’ютера у практиці роботи з молодшими школярами пов’язане з певними особливостями. Проведені дослідження впливу роботи за комп’ютером на психофізіологічний стан учня (В. Бондаровська, Н. Полька та ін.) виявили наявність певних чинників ризику для здоров’я дитини, що у свій час поставило бар’єр для застосування комп’ютера в початковій школі. Однак ясно позначена об'єктивна тенденція незупинного прогресу інформаційних технологій та їх необмеженого розповсюдження має наслідком стрімке зниження вікової границі «зустрічі» дитини з комп’ютером всупереч будь-яким заборонам і застереженням. Це зумовлює актуальність пошуку і впровадження у практику початкового навчання здоров’я-зберігаючих й ефективних з точки зору комплексного розв’язання завдань навчання і розвитку дитини способів використання комп’ютера у початковій школі.Із зазначеного вище випливає необхідність здійснення спеціальної підготовки майбутніх учителів молодших класів до застосування комп’ютера у практиці навчання. Така підготовка має враховувати результати педагогічних досліджень, які проведені в цьому напрямі. На підставі вивчення ґрунтовних праць Д. Богоявленського, П. Гальперіна, В. Давидова, Л. Виготського, Д. Ельконіна, С. Жуйкова, А. Зака, Л. Занкова, А. Запорожця, Е. Кабанової-Мєллєр, Г. Костюка, О. Леонтьєва, А. Люблинської, А. Матюшкіна, Н. Менчинської, Ж. Піаже, С. Рубінштейна, Н. Тализіної, Л. Тихомірової та ін., де окреслено шляхи формування інтелектуальних здібностей дитини, а також враховуючи потужний дидактичний потенціал сучасних інформаційних технологій, висвітлений в працях Н. Апатової, В. Бикова, Л. Бабенко, В. Безпалька, Л. Білоусової, І. Булах, А. Верланя, Р. Вільямса, Б. Гершунського, Ю. Дорошенка, А. Єршова, М. Жалдака, Б. Житомирського, Р. Кларка, М. Лапчика, В. Мадзігона, Ю. Машбиця, В. Монахова, Н. Морзе, Л. Панченко, С. Пейперта, О. Пєхоти, С. Ракова, Ю. Рамського, О. Співаковського, М. Шкіля та ін., ми теоретично обґрунтували способи формування інтелектуальних умінь школярів-початківців. Обґрунтування спирається на психофізіологічні особливості дітей молодшого шкільного віку і визначені фактори доцільності організації діяльності учнів початкової школи з використанням комп’ютера для формування їх інтелектуальних умінь.Розроблені способи зорієнтовано на реалізацію двох основних шляхів формування інтелектуальних умінь – непрямого (у процесі навчання) і прямого (у процесі спеціально організованої діяльності). Застосування комп’ютера за першим способом зорієнтовано на підвищення ефективності навчання предметним дисциплінам за рахунок створення умов, за яких дитина охоче працює на уроці і легше засвоює навчальний матеріал на рівні, який є оптимальним для її індивідуальних навчальних можливостей; за другим способом – на урізноманітнення і надання привабливості діяльності учня, яка спрямована на виконання спеціально розроблених завдань пошуково-творчого характеру і потребує певного розумового напруження.Експериментальну перевірку запропонованих способів формування інтелектуальних умінь молодших школярів ми зосередили на уміннях аналізувати й планувати. Багатьма провідними педагогами і психологами (А. Артемов, Ю. Бабанський, Т. Бистрота, О. Дмитрієв, А. Леонтьєв, Н. Лошкарьова, Н. Менчинська, В. Паламарчук, Н. Тализіна, Т. Шамова та ін.) наголошується, що серед інтелектуальних умінь дитини особливе місце посідають уміння аналізувати й планувати: вміння аналізувати визначає динаміку інтелектуального розвитку школяра і розглядається як основа теоретичного навчання; вміння планувати тісно пов’язане з умінням аналізувати і є необхідним компонентом успішної навчальної діяльності.Дані проведеного педагогічного експерименту переконливо підтвердили ефективність розроблених способів застосування комп’ютера у практиці роботи з учнями шкільного віку для формування їх інтелектуальних умінь, зокрема вмінь аналізувати й планувати.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора технічних наук за спеціальністю 05.13.05 – комп'ютерні системи та компоненти. – Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", Міністерство освіти і науки України, Харків, 2018. Дисертація присвячена вирішенню проблеми підвищення ефективності побудови та використання нейроморфних комп'ютерних систем (НКС) в результаті розробки моделей побудови їх компонентів та загальної архітектури, а також методів їх навчання на основі формалізованого детекторного принципу. В результаті аналізу і класифікації архітектури та компонентів НКС встановлено, що в основі всіх їх нейромережевих реалізацій лежить конекціоністська парадигма побудови штучних нейронних мереж. Було обґрунтовано та формалізовано альтернативний до конекціоністської парадигми детекторний принцип побудови архітектури НКС та її компонентів, в основі якого лежить встановлена властивість зв’язності елементів вхідного вектору сигналів та відповідних вагових коефіцієнтів нейроелемента НКС. На основі детекторного принципу були розроблені багатосегментні порогові інформаційні моделі компонентів детекторної НКС (ДНКС): блоків-детекторів, блоків-аналізаторів та блоку новизни, в яких в результаті розробленого методу зустрічного навчання формуються концепти, що визначають необхідні і достатні умови формування їх реакцій. Метод зустрічного навчання ДНКС дозволяє скоротити час її навчання при вирішенні практичних задач розпізнавання зображень до однієї епохи та скоротити розмірність навчальної вибірки. Крім того, цей метод дозволяє вирішити проблему стабільності-пластичності пам'яті ДНКС та проблему її перенавчання на основі самоорганізації карти блоків-детекторів вторинного рівня обробки інформації під управлінням блоку новизни. В результаті досліджень була розроблена модель мережевої архітектури ДНКС, що складається з двох шарів нейроморфних компонентів первинного та вторинного рівнів обробки інформації, та яка дозволяє скоротити кількість необхідних компонентів системи. Для обґрунтування підвищення ефективності побудови та використання НКС на основі детекторного принципу, були розроблені програмні моделі ДНКС автоматизованого моніторингу та аналізу зовнішньої електромагнітної обстановки, а також розпізнавання рукописних цифр бази даних MNIST. Результати дослідження цих систем підтвердили правильність теоретичних положень дисертації та високу ефективність розроблених моделей і методів.
Dissertation for the degree of Doctor of Technical Sciences in the specialty 05.13.05 – Computer systems and components. – National Technical University "Kharkiv Polytechnic Institute", Ministry of Education and Science of Ukraine, Kharkiv, 2018. The thesis is devoted to solving the problem of increasing the efficiency of building and using neuromorphic computer systems (NCS) as a result of developing models for constructing their components and a general architecture, as well as methods for their training based on the formalized detection principle. As a result of the analysis and classification of the architecture and components of the NCS, it is established that the connectionist paradigm for constructing artificial neural networks underlies all neural network implementations. The detector principle of constructing the architecture of the NCS and its components was substantiated and formalized, which is an alternative to the connectionist paradigm. This principle is based on the property of the binding of the elements of the input signal vector and the corresponding weighting coefficients of the NCS. On the basis of the detector principle, multi-segment threshold information models for the components of the detector NCS (DNCS): block-detectors, block-analyzers and a novelty block were developed. As a result of the developed method of counter training, these components form concepts that determine the necessary and sufficient conditions for the formation of reactions. The method of counter training of DNCS allows reducing the time of its training in solving practical problems of image recognition up to one epoch and reducing the dimension of the training sample. In addition, this method allows to solve the problem of stability-plasticity of DNCS memory and the problem of its overfitting based on self-organization of a map of block-detectors of a secondary level of information processing under the control of a novelty block. As a result of the research, a model of the network architecture of DNCS was developed, which consists of two layers of neuromorphic components of the primary and secondary levels of information processing, and which reduces the number of necessary components of the system. To substantiate the increase in the efficiency of constructing and using the NCS on the basis of the detector principle, software models were developed for automated monitoring and analysis of the external electromagnetic environment, as well as recognition of the manuscript figures of the MNIST database. The results of the study of these systems confirmed the correctness of the theoretical provisions of the dissertation and the high efficiency of the developed models and methods.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора технічних наук за спеціальністю 05.13.05 – комп'ютерні системи та компоненти. – Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", Міністерство освіти і науки України, Харків, 2018. Дисертація присвячена вирішенню проблеми підвищення ефективності побудови та використання нейроморфних комп'ютерних систем (НКС) в результаті розробки моделей побудови їх компонентів та загальної архітектури, а також методів їх навчання на основі формалізованого детекторного принципу. В результаті аналізу і класифікації архітектури та компонентів НКС встановлено, що в основі всіх їх нейромережевих реалізацій лежить конекціоністська парадигма побудови штучних нейронних мереж. Було обґрунтовано та формалізовано альтернативний до конекціоністської парадигми детекторний принцип побудови архітектури НКС та її компонентів, в основі якого лежить встановлена властивість зв’язності елементів вхідного вектору сигналів та відповідних вагових коефіцієнтів нейроелемента НКС. На основі детекторного принципу були розроблені багатосегментні порогові інформаційні моделі компонентів детекторної НКС (ДНКС): блоків-детекторів, блоків-аналізаторів та блоку новизни, в яких в результаті розробленого методу зустрічного навчання формуються концепти, що визначають необхідні і достатні умови формування їх реакцій. Метод зустрічного навчання ДНКС дозволяє скоротити час її навчання при вирішенні практичних задач розпізнавання зображень до однієї епохи та скоротити розмірність навчальної вибірки. Крім того, цей метод дозволяє вирішити проблему стабільності-пластичності пам'яті ДНКС та проблему її перенавчання на основі самоорганізації карти блоків-детекторів вторинного рівня обробки інформації під управлінням блоку новизни. В результаті досліджень була розроблена модель мережевої архітектури ДНКС, що складається з двох шарів нейроморфних компонентів первинного та вторинного рівнів обробки інформації, та яка дозволяє скоротити кількість необхідних компонентів системи. Для обґрунтування підвищення ефективності побудови та використання НКС на основі детекторного принципу, були розроблені програмні моделі ДНКС автоматизованого моніторингу та аналізу зовнішньої електромагнітної обстановки, а також розпізнавання рукописних цифр бази даних MNIST. Результати дослідження цих систем підтвердили правильність теоретичних положень дисертації та високу ефективність розроблених моделей і методів.
Dissertation for the degree of Doctor of Technical Sciences in the specialty 05.13.05 – Computer systems and components. – National Technical University "Kharkiv Polytechnic Institute", Ministry of Education and Science of Ukraine, Kharkiv, 2018. The thesis is devoted to solving the problem of increasing the efficiency of building and using neuromorphic computer systems (NCS) as a result of developing models for constructing their components and a general architecture, as well as methods for their training based on the formalized detection principle. As a result of the analysis and classification of the architecture and components of the NCS, it is established that the connectionist paradigm for constructing artificial neural networks underlies all neural network implementations. The detector principle of constructing the architecture of the NCS and its components was substantiated and formalized, which is an alternative to the connectionist paradigm. This principle is based on the property of the binding of the elements of the input signal vector and the corresponding weighting coefficients of the NCS. On the basis of the detector principle, multi-segment threshold information models for the components of the detector NCS (DNCS): block-detectors, block-analyzers and a novelty block were developed. As a result of the developed method of counter training, these components form concepts that determine the necessary and sufficient conditions for the formation of reactions. The method of counter training of DNCS allows reducing the time of its training in solving practical problems of image recognition up to one epoch and reducing the dimension of the training sample. In addition, this method allows to solve the problem of stability-plasticity of DNCS memory and the problem of its overfitting based on self-organization of a map of block-detectors of a secondary level of information processing under the control of a novelty block. As a result of the research, a model of the network architecture of DNCS was developed, which consists of two layers of neuromorphic components of the primary and secondary levels of information processing, and which reduces the number of necessary components of the system. To substantiate the increase in the efficiency of constructing and using the NCS on the basis of the detector principle, software models were developed for automated monitoring and analysis of the external electromagnetic environment, as well as recognition of the manuscript figures of the MNIST database. The results of the study of these systems confirmed the correctness of the theoretical provisions of the dissertation and the high efficiency of the developed models and methods.

Спалах і поширення коронавірусної хвороби (COVID-19) у світі значно впливає на психологічний стан та порушує психічну рівновагу різних груп населення, що підтверджено низкою емпіричних досліджень. Своєчасна та ефективна психологічна й психотерапевтична допомога в цей особливий період є нагально необхідною, задля забезпечення чого дослідження реального досвіду практиків, їх потреб та складнощів, що виникають в цей період, є вкрай актуальним. Мета. Проаналізувати потреби та складнощі, з якими стикаються фахівці з надання психологічної та психотерапевтичної допомоги на перших етапах поширення пандемії COVID-19, а також запропонувати стратегії їх подолання з урахуванням світового досвіду. Методи. Відповідно до мети, було розроблено та проведено аналіз даних анонімного онлайн-опитування фахівців сфери психічного здоров’я з країн Східної Європи; на основі отриманих результатів проведено літературний огляд і систематизація практичних рекомендацій щодо надання психологічної і психотерапевтичної допомоги в умовах пандемії COVID-19. Результати. Респонденти (n=145), переважно жінки (90,3%), з досвідом роботи психолога/психотерапевта від 1 до 27 років (M=8.1, SD=6.02), що працюють як в приватній практиці (77,9%), так і у фахових організаціях, в переважній більшості (75.2%) повідомили, що осмислюють те, які зміни в організації своєї роботи у разі погіршення становища з коронавірусною хворобою їм слід запровадити, а 35.9% вже відстежили або імплементували певні зміни. Це готовність до змін у сеттингу, перегляду фінансових домовленостей та потреби у додаткових знаннях чи супервізії. Висновки. Неминучі зміни через пандемічну ситуацію викликають відповідні модифікації в організації психологічної та психотерапевтичної підтримки, основне завдання яких – максимально зберегти стабільність терапевтичного сеттингу та продовжити надання необхідної допомоги пацієнтам у таких складних умовах як карантин, фінансові втрати, неможливість зустрічей віч-на-віч і дотримання графіку тощо. Практики, більшою мірою покладаються на власний досвід впровадження необхідних змін, однак відзначають нагальну потребу в додатковому навчанні та підтримці з боку професійної спільноти, в тому числі у форматі супервізій та інтервізій.