Academic literature on the topic 'Злочинний бізнес'

Актуальність статті полягає в тому, що результативність організованої злочинної діяльності забезпечує розподіл функцій та ролей між учасниками організованих злочинних об’єднань, який дозволяє не лише ефективно управляти організованою групою та злочинною організацією, протидіяти їх викриттю, але й полегшує вчинення злочинів, дозволяє винним особам тривалий час уникати кримінальної відповідальності. Ця ознака свідчить про підвищений рівень організованості об’єднання, дозволяє притягнути до кримінальної відповідальності осіб, які безпосередньо не вчиняли діяння, що становить об’єктивну сторону складу злочину, однак є його співучасниками, та індивідуалізувати призначене їм покарання. Зроблено висновок, що поза межами кримінального провадження зловживання правоохоронних органів можуть полягати і у здійсненні тиску на бізнес шляхом відкриття, розслідування та притягнення до відповідальності невичерпного кола осіб в силу відсутності існування чітких критеріїв для встановлення елементів об’єктивної сторони певного складу злочину. Також не можна виключати випадків, що особи, яких притягують до відповідальності за вчинення злочину, можуть умисно вказувати на те, що її злочинну діяльність координувала інша конкретно визначена особа (без ознак співучасті у вчиненні злочину) і таку особу, як наслідок, може бути притягнуто до відповідальності за ст. 255-1 КК України. Відтак, описані новели Кримінального кодексу України викладені досить суперечливо, безсистемно та не узгоджуються з іншими кримінально-правовими нормами та термінологією, а також суттєво нівелюють інститут співучасті у кримінальному правопорушенні. Безсумнівним є той факт, що організована злочинність в Україні та світі існує, а ресурси таких організацій дозволяють їм здійснювати суттєвий вплив. У зв’язку з цим можна говорити про те, що впровадження подібних норм до чинного законодавства є доволі «політизованим» інструментом, який забезпечує можливість боротись з організованою злочинністю. Беззаперечно, ідея подібних законів щодо боротьби з організованою злочинністю є досить актуальною, але вона потребує належної реалізації та чіткої законодавчої регламентації.

У статті деталізовано предмет доказування з урахуванням криміналістичної характеристики кримінальних правопорушень, пов’язаних із зайняттям гральним бізнесом. Визначено, що до події кримі- нального правопорушення належать насамперед технологія та спосіб за- йняття гральним бізнесом, час і місце його вчинення. Встановлення винува- тості обвинуваченого, форми вини, мотиву й мети вчинення кримінального правопорушення має на меті визначення кількості осіб, причетних до кри- мінального правопорушення, характеру розподілу ролей між ними, даних про фігурантів (вік, осудність, ознаки зовнішності, професійні навички), інших ознак, що характеризують ту чи іншу форму співучасті (кількість співучасників, стійкість, попередня змова чи зорганізованість, мета ді- яльності, наявність плану). Також необхідно встановити спосіб легаліза- ції доходів, одержаних злочинним шляхом. З’ясовано, що для розслідування злочинів, пов’язаних із зайняттям гральним бізнесом, важливе значення має розроблення обставин, що підлягають доказуванню. Зазначені обставини тісно пов’язані з предметом доказування. У науковій літературі останню категорію визначають по-різному: як систему (сукупність) фактів й обставин об’єктивної дійсності, що мають матеріально-правове (кримінальне й цивільне) та процесуальне (кримінальне й цивільне) значення і які є необхідною й достатньою фактичною підставою для вирішення кримінальних справ остаточно і по суті. Зроблено висновок, що предмет доказування у кримінальних провадженнях щодо злочинів, пов’язаних із зайняттям гральним бізнесом, деталізовано з урахуванням особливостей криміналістичної характеристики цієї категорії кримі- нальних правопорушень. На встановлення події злочину впливають: технологія, спосіб та місце зайняття гральним бізнесом, використане обладнання, категорії гравців. Винуватість обвинуваченого залежить від функції, яку він виконує у злочинній групі, виду та форми співучасті. Потребує встановлення розмір матеріальної шкоди, завданої гравцям в азартні ігри, а також напрями легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом. Запропоновано поширити відповідальність за зайняття гральним бізнесом на всі категорії суб’єктів, які організовують та проводять азартні ігри з метою одержання прибутку, з унесенням відповідних змін і доповнень до Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні».

Анотація. Метою статті є загальний аналіз виконання державою своїх соціальних зобов’язань закріплених Конституцією, рівня «тінізації» економіки України, характеристика конвертаційних центрів та схем мінімізації податкових платежів, що застосовуються їх організаторами та учасниками, умов та причин, що унеможливлюють їх знешкодження, пошук шляхів їх усунення, в першу чергу на законодавчому рівні. Проаналізовано сучасний стан наповнюваності державного бюджету України, основні джерела бюджетних надходжень, структуру бюджетних видатків в розрізі виконання соціальних зобов’язань. Визначено високий рівень тіньової економіки, як один з найбільш вагомих чинників, що перешкоджає забезпеченню достатнього рівня соціального захисту населення. Надано характеристику конвертаційних центрів, їх ознаки і структуру, запроваджуваних їх організаторами та учасниками злочинних схем, як одного з інструментів ділків тіньового бізнесу у скоєнні злочинів у сфері господарської діяльності, перш за все ухилення від сплати податків зборів (обов'язкових платежів), легалізації (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом та інших. Запропоновано авторське поняття «конвертаційний центр» для використання у практичній діяльності правоохоронних органів. Поставлено питання щодо визначення на законодавчому рівні поняття «конвертаційний центр» та вирішення питання щодо введення кримінальної відповідальності за організацію їх діяльності. Зроблено висновок про збільшення рівня тіньової економіки України до загрозливого стану, а необхідність боротьби з конвертаційними центрами визначено, як один з пріоритетних напрямків діяльності знов створеного Бюро економічної безпеки України. Ключові слова: соціальні зобов’язання, бюджет, податкові надходження, конвертаційний центр, тіньова економіка, готівка, фіктивний суб’єкт господарювання. Формул: 0, рис. 1, табл.: 2 бібл.: 20.

У статті розглянуто окремі аспекти еволюції органі-зованої злочинності в Україні з 1960-х до 2000-х років. Відзначено поширення правового нігілізму серед широ-ких верств населення як формуючу ознаку історичних передумов та соціальної бази організованої злочинності в часи СРСР. Акцентовано увагу на формуванні єдиного конгломерату «криміналітет – економіка – політика», що досі виступає домінуючою формою організованої злочин-ності на пострадянському просторі. Приватний бізнес, сформований в умовах протистояння державній владі, легалізувався і визначив правила, за якими розвивається економіка. У цю сферу інтегрувалися політичні та госпо-дарські еліти СРСР, що капіталізували своє становище. Найбільш поширеними явищами організованої злочин-ності в Україні в 1990-х рр. визначено рекет, наркобізнес, викрадення автомобілів, торгівлю зброєю, викрадення людей для отримання викупу, незаконні фінансові опера-ції, економічну контрабанду тощо. Наголошено на широ-кому територіальному контролі та контролі над галузями економіки, які встановлювалися киміналітетом. Автор зазначає, що для структур організованої злочинності того періоду характерною була чітка ієрархічна побудова (від простих ієрархій типу «ватажок – виконавці» до склад-них структур мафіозного типу, які згодом інтегрувалися у легальні інститути – органи влади, промислово-фінан-сові групи тощо). Автор вказує на те, що у другій поло-вині 1990-х років органи державної влади, зокрема пра-воохоронні, значною мірою витіснили з кримінального середовища традиційний рекет, зайнявши його місце. Ос-новними сферами діяльності тоді були наркобізнес, бан-ківське шахрайство, торгівля зброєю, нелегальний екс-порт нафти та кольорових металів, контрабанда ядерних матеріалів та відходів. Автор доходить висновку, що роз-пад соціалістичної економіки, дезінтеграція СРСР, інсти-туційна неспроможність та криміналізація політикуму призвели до широкої криміналізації суспільного життя на початку 1990-х років. Вуличні банди консолідувалися у потужні кримінальні об’єднання, що почали усвідом-лювати свої не лише економічні, а й політичні інтереси. Їх представники зайняли місця в органах влади на місце-вому та на центральному рівнях, а отримані злочинним шляхом капітали трансформувалися у легальний бізнес.

У статті проаналізовано засади правового забезпечення впровадження та функціонування сучасних інформаційних процесів в інституційній та управлінській діяльності АРМА. Механізм виявлення, розшуку та управління активами – це публічні функції, реалізація яких є неможливою без таких процесів інформаційної діяльності, як: створення, обмін та поширення інформації; захист відомостей та даних, що охороняються законом; адміністрування даних, оцифровування відомостей; аналіз та статистика тощо. Діяльність АРМА є одним із ключових елементів антикорупційного механізму як з метою протидії корупції, так і ліквідації її негативних наслідків. Процедури виявлення, розшуку та управління активами здійснюються в межах невід’ємної інформаційної діяльності, яка водночас супроводжує внутрівідомчі управлінські процеси. Одним із ключових принципів реалізації державної політики менеджменту корупційних активів у діяльності АРМА є широкі повноваження щодо: отримання, обробки та розголошення інформації про активи; доступу до інформаційних ресурсів, у тому числі тих, які містяться у розпорядженні суб’єктів іноземної юрисдикції; забезпечення відповідними обов’язками органів влади, місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб надавати інформацію, а також механізмами примусу у разі ненадання інформації; широкого поінформування громадськості про факти та процедури арешту активів у кримінальних провадженнях; обробки інших відомостей у сфері кримінального процесу, які потребують захищеності та безпеки; узагальнення та оперативного обміну інформацією щодо активів, одержаних злочинним шляхом. Інформаційна діяльність АРМА є різнотиповою та включає: накопичення, структурування інформації; здійснення відборів необхідних даних у розрізі конкретно заданого критерію пошуку; проведення моніторингу внесення, коригування та видання даних; контроль та порівняння показників роботи відділу, виконавців; автоматизацію формування довідок, звітів; ведення статистики та обліку кореспонденції; забезпечення цілісності та достовірності інформації тощо. Адміністрування Єдиного реєстру арештованих активів – це спеціальний вид складної інформаційної роботи, що потребує спеціального нормативного забезпечення у формі окремого Положення про Єдиний реєстр арештованих активів. Досягнення високих показників під час виявлення, розшуку та управління активами, а також їх повернення з іноземних юрисдикцій у взаємодії з органами досудового розслідування, слідства та суду, іноземними партнерами, а також бізнес-спільнотою, громадянами вимагає від АРМА впровадження не тільки сучасних інформаційних технологій, їх обслуговування, а й якісного інформаційно-правового забезпечення зазначених процесів.

В статті розглянуто основні риси транснаціональної організованої злочинності, що визначаються широким колом чинників політичного, економічного та соціального характеру, які діють на міжнародному рівні. Надано аналіз характеристик та дефініцій цього явища, визначених у проведених в нашій країні наукових дослідженнях. Проаналізовано чинники, що визначають це явище, у тому числі ті, які пов’язані із процесами глобалізації та сприяють транснаціоналізації злочинності. Виокремлено ключові риси транснаціональних організованих злочинних угруповань, що забезпечують їх виживання та максимізацію злочинних прибутків. Наголошується, що такі угрупування мають складну побудову, ієрархічні моделі, у них чітко виокремлюється управлінське ядро та виконавча периферія. Автор указує, що останнім часом злочинні угруповання, які первинно виникали на фундаменті національної чи етнічної ознаки, об’єднуються, налагоджують взаємні зв’язки та встановлюють певні правила ведення свого злочинного бізнесу, більш-менш прийнятні для різних угруповань. Указується, що корупція в організованій злочинній діяльності розглядається як спосіб досягнення, у першу чергу, ринкових переваг та максимізації прибутку. На підставі проведеного аналізу надано пропозиції щодо удосконалення протидії транснаціональній організованій злочинності. Серед них: 1) активізація роботи правоохоронних органів; 2) адекватність правоохоронних дій реальному стану транснаціональної злочинності; 3) нарощування зусиль у боротьбі з етнічною злочинністю; 4) вдосконалення засобів правової протидії транснаціональній організованій злочинності; 5) подальший розвиток взаємодії правоохоронних органів України із правоохоронними органами зарубіжних країн; 6) вдосконалення системи протидії транснаціональній організованій злочинності та корупції всередині України.

Розкрито сутність функціонування фінансового моніторингу. Визначено основні об’єкти фінансового моніторингу пов’язані з відповідними учасниками фінансових операцій, які їх проводять. Проаналізовано сучасний стан, тенденції функціонування фінансового моніторингу, методи фінансового моніторингу з метою визначення операцій з найвищим ризиком відмивання злочинних доходів та детальною їх перевіркою. Проблемою забезпечення законності в галузі фінансів є створення такого контрольного механізму, який міг би поєднувати прагнення держави до прозорості бізнесу з цілком виправданим бажанням останнього зберегти комерційну та банківську таємницю, яка є гарантією його стабільності в умовах конкуренції. У результаті розвиток структури, основним завданням якої є закрита аналітична робота з моніторингу фінансових потоків, а головною метою яких є протидія відмиванню «брудних грошей» і орієнтування правоохоронних органів на припинення злочинної економічної діяльності.

На сьогодні, гральний бізнес в Україні є забороненим згідно з Законом України "Про заборону грального бізнесу в Україні". Однак, починаючи з минулого року розпочався активний процес легалізації даного виду бізнесу. Перші читання нового законопроєкту вже були проведені Верховною Радою. Але дивлячись на складність різкої декриміналізації цього явища необхідно всебічно дослідити ситуацію в Україні та світі, обрати стратегію розвитку та на її основі розробити діючу законодавчу базу, яка буде діяти реально. Причиною цього стало те, законодавча заборона цього явища, не принесла бажаного результату, а лише те, що весь бізнес пішов у тінь. Це в першу чергу негативні наслідки для держави. Адже зникло джерело оподаткування, відповідно зменшення доходів до державного бюджету, а рулетка далі крутиться, адже фактично гральний бізнес далі функціонує. Це породило нові корупційні схеми, а значить підвищився рівень злочинності.