Journal articles on the topic 'Збереження фондів'
To see the other types of publications on this topic, follow the link: Збереження фондів.
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Збереження фондів.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Барабаш, Вікторія, Людмила Глєбова, and Микола Тупчієнко. "НАУКОВЕ ОПРАЦЮВАННЯ ДОКУМЕНТІВ ОСОБИСТОГО АРХІВУ ІСТОРИКА, КРАЄЗНАВЦЯ С. І. ШЕВЧЕНКА." Society. Document. Communication 12, no. 12 (September 13, 2021): 34–52. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2021-12-34-52.
Full textAbstract:
Актуальність теми дослідження визначається загальними проблемами комплектування фондів музеїв та наукового дослідження музейних предметів, які надходять та зберігаються в музейних фондах. Це обумовлено низкою таких факторів, як підвищення ролі музеїв у вихованні здобувачів вищої освіти; підвищення суспільного інтересу до пам’яток історії; удосконалення форм і методів роботи задля прискорення темпів розвитку і підвищення рівня музейної справи, зростання популярності музеїв.
Класифікація і систематизація музейних предметів має на меті встановити їх взаємозв’язки. Класифікація полягає у розподілі на групи за ознаками спорідненості й відмінності всього обсягу потрібних музею матеріалів. Така класифікація здійснюється за розробленими самим музеєм класифікаційними схемами й охоплює і наявні в музеї предмети, і ті, у придбанні яких зацікавлена установа. Таким чином класифікація виявляє певні прогалини в музейних зібраннях.
У фондах Кіровоградського обласного краєзнавчого музею зберігається низка документів, які дають змогу уточнити та конкретизувати біографію визначного вченого краєзнавця та громадського діяча С. І. Шевченка, а також поглибити уявлення про його творчу спадщину. У даному дослідженні проаналізовано основні віхи громадської та наукової діяльності відомого історика; проведено історіографічний аналіз проблеми комплектування музейних фондів; визначено основні класифікаційні ознаки документів архівного фонду в музеях; здійснено науково-фондове описування, класифікацію та систематизацію документів персонального архіву відомого історика, краєзнавця Сергія Шевченка, які автор у 2015 році передав до фондів Кіровоградського обласного краєзнавчого музею. Досліджені документи погруповано на три фонди: основний, науково-допоміжний, обмінний. До кожного фонду застосована класифікація і групування за тематикою, хронологією і станом збереження.
2
Барабаш, Вікторія, Людмила Глєбова, and Микола Тупчієнко. "НАУКОВЕ ОПРАЦЮВАННЯ ДОКУМЕНТІВ ОСОБИСТОГО АРХІВУ ІСТОРИКА, КРАЄЗНАВЦЯ С. І. ШЕВЧЕНКА." Society. Document. Communication 12, no. 12 (September 13, 2021): 14–33. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2021-12-14-33.
Full textAbstract:
Актуальність теми дослідження визначається загальними проблемами комплектування фондів музеїв та наукового дослідження музейних предметів, які надходять та зберігаються в музейних фондах. Це обумовлено низкою таких факторів, як підвищення ролі музеїв у вихованні здобувачів вищої освіти; підвищення суспільного інтересу до пам’яток історії; удосконалення форм і методів роботи задля прискорення темпів розвитку і підвищення рівня музейної справи, зростання популярності музеїв.
Класифікація і систематизація музейних предметів має на меті встановити їх взаємозв’язки. Класифікація полягає у розподілі на групи за ознаками спорідненості й відмінності всього обсягу потрібних музею матеріалів. Така класифікація здійснюється за розробленими самим музеєм класифікаційними схемами й охоплює і наявні в музеї предмети, і ті, у придбанні яких зацікавлена установа. Таким чином класифікація виявляє певні прогалини в музейних зібраннях.
У фондах Кіровоградського обласного краєзнавчого музею зберігається низка документів, які дають змогу уточнити та конкретизувати біографію визначного вченого краєзнавця та громадського діяча С. І. Шевченка, а також поглибити уявлення про його творчу спадщину. У даному дослідженні проаналізовано основні віхи громадської та наукової діяльності відомого історика; проведено історіографічний аналіз проблеми комплектування музейних фондів; визначено основні класифікаційні ознаки документів архівного фонду в музеях; здійснено науково-фондове описування, класифікацію та систематизацію документів персонального архіву відомого історика, краєзнавця Сергія Шевченка, які автор у 2015 році передав до фондів Кіровоградського обласного краєзнавчого музею. Досліджені документи погруповано на три фонди: основний, науково-допоміжний, обмінний. До кожного фонду застосована класифікація і групування за тематикою, хронологією і станом збереження.
3
Березовська, Вікторія. "ІНФОРМАЦІЙНІ РЕСУРСИ ІЗМАЇЛЬСЬКОГО АРХІВУ ПЕРІОДУ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ." Society. Document. Communication, no. 10 (January 6, 2021): 14–36. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2020-10-14-36.
Full textAbstract:
В статті оцінюються інформаційні ресурси Комунальної установи «Ізмаїльський архів», що відносяться до дорадянського періоду 1812-1940 рр. Ізмаїльський архів, як офіційна установа зі збереження документальної інформації, розпочав свою діяльність у 1940 р. В історії установи було чимало трансформацій: від Акерманського обласного державного архіву Управління Народного комісаріату Внутрішніх справ до Філії державного архіву Одеської області в місті Ізмаїл. У своєму теперішньому статусі архів існує та успішно здійснює науково-популяризаторську та пошукову діяльність з 1997 р. Сьогодні КУ «Ізмаїльський архів» – унікальне зібрання пам'яті попередніх поколінь, історії придунайського регіону. У фондах архіву (які є частиною Національного архівного фонду України) зберігаються 280 641 справа.
Умовно архівні фонди КУ «Ізмаїльський архів» розділені на два періоди: дорадянський і радянський. До дорадянського періоду відносяться 995 фондів, в яких налічується 111 096 справ періоду 1812-1940 років. У статті ми проаналізуємо лише частину фондів з так званого дорадянського періоду, а саме: матеріали, що відносяться до періоду існування Російської імперії (з 1812 до 1917 рр.).
У структурі КУ «Ізмаїльський архів» періоду до 1917 року можна виділити 6 великих підгруп. Це фонди адміністративних установ; установ міського, станового і земського самоврядування; поліцейські, жандармські і судові установи; військові установи; митні та карантинні установи; навчальні установи.
Значна частина документів, які зберігаються в КУ «Ізмаїльський архів» є унікальними за своїм характером і важливістю. Це справжні документи, підписані Новоросійським і Бессарабським генерал-губернатором М. Воронцовим; засновником Ізмаїла і градоначальником С. Тучковим; головним попечителем задунайських переселенців Півдня Росії І. Інзовим. Крім історичних та статистичних відомостей, матеріали фондів архіву багаті джерелами для вивчення сфрагістики, метрології, дипломатики, палеографії та т.д.
Сучасні методи вивчення, збереження та обробки архівних матеріалів дозволяють нам не лише точніше і краще уявити історію нашого регіону, а й засвоїти уроки історії щодо змісту соціальних функцій науки в суспільстві.
4
Бондаренко, І. О. "Проблема збереження документних фондів: огляд іноземних джерел." Вісник Харківської державної академії культури, Вип. 10 (2002): 115–22.
Find full text
5
Коханова, І. О. "Вплив чинників збереження на стан схоронності документних фондів." Вісник Харківської державної академії культури, Вип. 33 (2011): 115–23.
Find full text
6
Matsibora, Nadiia H. "ЗБЕРЕЖЕННЯ І ВИКОРИСТАННЯ КУЛЬТУРНОГО СПАДКУ З ФОНДІВ ОСВІТЯНСЬКИХ БІБЛІОТЕК УКРАЇНИ." Information Technologies and Learning Tools 42, no. 4 (September 1, 2014): 141–49. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v42i4.1091.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано роботу освітянських бібліотек з рідкісними і цінними виданнями на основі анкетних даних. Подано інформацію в порівняльній таблиці щодо виконання поставлених завдань зі збереження і використання цих документів, оцифрування, мікрофільмування та їх реставрації. Досліджено склад й особливості зберігання рідкісних і цінних видань у фондах Державної науково-педагогічної бібліотеки України імені В. О. Сухомлинського і мережі освітянських бібліотек України з метою подальшого внесення їх до бази даних єдиного Державного реєстру національно-культурного надбання, а також створення інтегрованого галузевого ресурсу на базі головної освітянської книгозбірні. Визначено проблеми й шляхи формування, зберігання і використання фонду рідкісних видань.
7
Затока, Л. П. "Сучасна система збереження бібліотечних фондів: поєднання традиційних та новітніх технологій." Рукописна та книжкова спадщина України, Вип. 16 (2012): 515–42.
Find full text
8
Плитус, Олександра, and Володимир Гринішак. "ІНТЕРПРЕТАЦІЯ СПАДЩИНИ ЗАМКУ «КРАСНОДВІР» – ВІД РУЇНИ ДО ТЕАТРУ ЇЖІ." УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА : МИНУЛЕ, СУЧАСНЕ, ШЛЯХИ РОЗВИТКУ (НАПРЯМ: КУЛЬТУРОЛОГІЯ) 39 (January 31, 2022): 86–94. http://dx.doi.org/10.35619/ucpmk.v39i.502.
Full textAbstract:
Розглянуто можливості використання різних форм і методів збереження та популяризації культурної спадщини в умовах адміністративно-територіальної реформи в Україні (на прикладі досвіду м. Надвірна Івано-Франківської обл.). Проаналізовано перші кроки, завдяки яким руїни раніше невідомого середньовічного Надвірнянського замку «Краснодвір» поступово стають своєрідним «магнітом» для туристів і створюють реальні перспективи для економічного та соціального розвитку регіону. Відображено приклади співпраці громадської організації з місцевою владою щодо участі у грантових програмах і залучення коштів європейських фондів для збереження культурної спадщини.
9
Градинар, Ганна. "КОЛЕКТИВІЗАЦІЯ В ПРИДУНАВ’Ї (ЗА МАТЕРІАЛАМИ ФОНДІВ ІЗМАЇЛЬСЬКОГО АРХІВУ)." Society. Document. Communication, no. 11 (May 3, 2021): 46–74. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2021-11-46-74.
Full textAbstract:
В статті аналізуються інформаційні джерела Комунальної установи «Ізмаїльський архів», що відносяться до періоду з 1944 р. по 1953 рр. Як офіційна установа Ізмаїльський архів почав працювати у 1940 р. В історії установи було чимало трансформацій: від Акерманського обласного державного архіву Управління Народного комісаріату Внутрішніх справ до Філії державного архіву Одеської області в місті Ізмаїл. У своєму теперішньому статусі архів працює та популяризує пошуково-дослідну роботу з 1997 р. Нині КУ «Ізмаїльський архів» уявляє собою унікальне зібрання пам’яті попередніх поколінь, історії придунайського регіону.
Умовно архівні фонди КУ «Ізмаїльський архів» поділяються на два періоди: дорадянський і радянський. Фонди радянського періоду містять інформацію з 1944 р., яка зберігається у 711 фондах, або 90 245 справах. У статті поданий аналіз лише частини фондів радянського періоду, а саме тих, що стосуються процесу колективізації в Придунав’Ї.
На основі широкого кола нових джерел проаналізовані події, пов’язані з проведенням колективізації в Ізмаїльській області. Доведено, що колективізація в Придунав’ї просувалася доволі повільно. Наведено приклади порушень вступу до сільськогосподарських артілей. Проаналізовано процес створення та відновлення колгоспів у 1945-1947 рр. Представлено рішення деяких протоколів засідань колгоспів.
У структурі КУ «Ізмаїльський архів» можна виділити 7 груп, у яких містяться документи щодо процесу колективізації в регіоні. Це фонди місцевих органів державної влади та державного управління; органи юстиції та суду; заклади планування, статистики та звіту; заклади та організації керування промисловістю; комбінати та заводи; заклади, підприємства та кооперативні організації сільського господарства та рибальства; торгові заклади та організації; фінансові заклади. Більша частина документів, які зберігаються в КУ «Ізмаїльський архів» є унікальними та важливими. Вони дають можливість сучасним дослідникам вивчати історію краю в різних аспектів: економічному, етнічному, політичному та соціальному.
Сучасні методи вивчення, збереження та обробки архівних матеріалів дозволяють нам не лише точніше і краще уявити історію нашого регіону, а й засвоїти уроки історії щодо змісту соціальних функцій науки в суспільстві.
10
Кучерган, Єлизавета Валеріївна. "Здоров’я майбутнього учителя:резерви пропедевтичної роботи." Педагогіка вищої та середньої школи 49 (February 17, 2017): 247–63. http://dx.doi.org/10.31812/pedag.v49i0.1200.
Full textAbstract:
У статті відображено проблеми програмного забезпечення умінь та навичок учителя з метою вивільнення резервних фондів професійного збереження здоров’я, за якими учитель при виконанні відповідних програмних завдань забезпечує собі оптимальний стан здоров’я за допомогою проведення не лише діагностичної та медично-оздоровчої роботи, а передусім пропедевтичної, яка вже закладена під час опанування майбутнім вчителем своєї спеціальності. Так кожен сучасний педагог повинен усвідомлювати значущість власного здоров’я як найважливішої професійної цінності.
11
Ліпскомб, Аллен Юджин, and Ядіра Теєда. "ДОСЛІДЖЕННЯ РОЛІ МЕНТОРСТВА В НЕКОМЕРЦІЙНИХ ОРГАНІЗАЦІЯХ З ПІДТРИМКИ І ЗБЕРЕЖЕННЯ АФРО-АМЕРИКАНСЬКИХ СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ." Social Work and Education 8, no. 1 (April 2, 2021): 6–18. http://dx.doi.org/10.25128/2520-6230.21.1.1.
Full textAbstract:
Дослідження передбачало вивчення поточної практики набору й утримання афроамериканських соціальних працівників чоловічої статі, що працюють в некомерційних організаціях та фондах в Сан-Фернандо району Лос-Анджелеса. У дослідженні взяли участь (n = 69) особи, які представляють різні посади в некомерційних організаціях в районі округу Лос-Анджелес, включаючи долину Сан-Фернандо. Респонденти отримали лінк на опитувальник, що містив 16 пунктів. Дані, отримані в результаті опитування, дозволили дослідникам співвіднести конкретні демографічні змінні профілю з іншими змінними дослідження. Для дослідження використовували якісні методи для виявлення як прогалин, так і найкращих практик щодо набору та утримання афроамериканських соціальних працівників чоловічої статі в некомерційних організаціях та фондах. Результати показали, що, хоча агенції визнають, що зростає потреба у більшій різноманітності в некомерційних організаціях; жодне з агентств не повідомило про важливість збільшення зусиль із набору та утримання афроамериканських чоловіків із числа соціальних працівників у некомерційних організаціях. Крім того, до статті долучені рекомендації для некомерційних організацій та фондів долини Сан-Фернандо району Лос-Анджелеса з метою збільшення набору, утримання та наставництва афроамериканських соціальних працівників чоловічої статі. Очікується, що таким чином відбудеться інформуввання керівництва некомерційних організацій про необхідність навчання, нагляду, підтримки та сталого включення чорношкірих чоловіків, що займаються соціальною роботою. Автори дослідження передбачають, що ці рекомендації допоможуть покращити результати залучення афроамериканських соціальних працівників чоловічої статі до роботи в некомерційних організаціях в окрузі Лос-Анджелес. Крім того, автори вважають, що це допоможе організаціям та установам, які працюють в некомерційному секторі, включати рекомендації у свою політику та повсякденну практику діяльності.
12
Притулюк, Василь. "ЗБЕРЕЖЕННЯ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ КРІЗЬ ДОСВІД РЕСТИТУЦІЇ УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКИХ ВЗАЄМИН." Litopys Volyni, no. 25 (December 10, 2021): 99–103. http://dx.doi.org/10.32782/2305-9389/2021.25.16.
Full textAbstract:
Культурна спадщина – це сукупність успадкованих нацією від попередніх поколінь об’єктів культурної спадщини, результат надбань духовної та матеріальної культури народу. Одними з різновидів матеріальної культури є рукописи, книги, архівні матеріали, наукові колекції, різноманітні предмети художнього, історичного або ж археологічного значення, які мають художнє, історичне, етнографічне чи наукове значення. Саме про таку частину культурної спадщини йтиметься у запропонованій статті. Найчастіше народи, що проживають на порубіжних землях, мають спільну історію або ж будували власну державність на одних і тих самих теренах чи пережили військові конфлікти, стикаються з проблемою спільної культурної спадщини. Доволі часто трапляється так, що на одні й ті самі об’єкти культурної спадщини висловлюють претензії два або більше народів. Ці питання нині регулюються міжнародним правом, саме останнє і визначає приналежність того чи іншого об’єкта культурної спадщини до надбань конкретної нації. Реституція культурних цінностей у відносинах між державами відіграє надзвичайно важливу роль не лише у справі збереження та відтворення фондів культурної спадщини нації, а й у збереженні та розвитку добосусідських відносин між державами. Україна та Республіка Польща з 90-х років ХХ ст. налагодили та розвивають співпрацю у справі реституції культурних цінностей та спільній пам’яткоохоронній діяльності, що є надзвичайно важливим для розбудови двосторонніх міждержавних відносин. Українсько-польське порубіжжя впродовж усієї своєї історії є класичним прикладом поліетнічного регіону, місцем зустрічі різних культур, їх взаємодії та синтезу. Подібний синкретизм спричинив те, що в історичному просторі українсько-польського порубіжжя прослідковується яскраве переплетіння двох культур, розташування великої кількості об’єктів культурної спадщини двох народів.
13
Роговий, А. В., and М. М. Забаштанський. "КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ СОЦІАЛЬНОГО ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ." Індустрія туризму і гостинності в Центральній та Східній Європі, no. 1 (February 7, 2021): 79–83. http://dx.doi.org/10.36477/tourismhospcee-1-10.
Full textAbstract:
Узагальнення існуючих концептуальних підходів до розуміння сутності та значення соціального туризму в розвитку національної економіки дозволило розкрити ключові тенденції розвитку, визначити його структурні елементи, поглибити сутність дефініції «соціальний туризм» під якою запропоновано розуміти створення можливостей для незабезпечених верств населення отримати туристичні послуги та задовольнити право на відпочинок за рахунок соціальних видатків держави, недержавних фондів, коштів благодійних організацій з метою відновлення продуктивних сил та збереження здоров’я суспільства. Охарактеризовано наукові підходи до розуміння складових принципів (цільового спрямування, доступності та своєчасності, гуманізму, системності та безповоротності, економічної доцільності) та функцій (соціальна, економічна, культурна) соціального туризму. Зроблено висновок про доцільність активізації процесів розвитку соціального туризму в країні та розробки відповідної концепції інкорпорованої до національної стратегії соціально-економічного розвитку держави.
14
Скакальська, Ірина, Ірина Борак, and Галина Сеньківська. "ІНФОРМАЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ МУЗЕЇВ У ПРОЦЕСІ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СТУДЕНТІВ." Society Document Communication, no. 14 (May 5, 2022): 285–303. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2022-14-285-303.
Full textAbstract:
Актуальність дослідження полягає у важливості збереження музеїв, їх фондів та експонатів, які містять вагомий інформаційний потенціал, який варто залучати до процесу навчання. Мета дослідження – розглянуто проблему використання інформаційного потенціалу музеїв для формування професійної компетентності студентів. Методологія дослідження спирається на регіоналістичні підходи вивчення проблеми. У ході дослідження використовувались загальнонаукові методи (аналізу, синтезу, порівняння). Для виокремлення основних характеристик, інновацій, історичних зав’язків використовувався SWOT-аналіз інформаційного потенціалу музеїв. Для опрацювання, типологізації і моделювання різного роду інформації залучались джерелознавчі методи. Крім того, в ході дослідження враховувався власний досвід роботи авторів, як екскурсоводів у музеях. Наукова новизна полягає у створенні комплексного дослідження проблематики використання інформаційного потенціалу музеїв для формування професійної компетентності студентів. На основі критично проаналізованих фактів та реконструкції окремих подій доведено, що синергія музеїв спрямована на вивчення рідного краю (історичного минулого, освітніх традицій, біографістики, мистецтва, побуту тощо), збереження і популяризацію історичного досвіду. Всі ці чинники можна використати для формування професійної компетентності студентів. Наведено конкретні приклади із практичної діяльності музеїв, спрямовану на запровадження в освітню діяльність інноваційних методик. Висновки. Ретроспективний логіко-системний аналіз інформаційного потенціалу музеїв для формування професійної компетентності студентів, дозволив окреслити такі основні тенденції: передається культурно-історичний досвід через педагогічні методи в умовах музейного середовища; враховується інформативність музейних предметів; здійснюється інтерактивна комунікація
15
Михайленко, В. М. "Збереження фондів Харківської державної наукової бібліотеки ім. В.Г. Короленка в перші роки ії становлення (1886-1915 рр.)." Збірник наукових праць, Вип. 6 (2012): 114–30.
Find full text
16
Михайленко, В. М. "Збереження фондів Харківської державної наукової бібліотеки ім. В.Г. Короленка в перші роки ії становлення (1886-1915 рр.)." Збірник наукових праць, Вип. 6 (2012): 114–30.
Find full text
17
Михайленко, В. М. "Збереження фондів Харківської державної наукової бібліотеки ім. В.Г. Короленка в перші роки ії становлення (1886-1915 рр.)." Збірник наукових праць, Вип. 6 (2012): 114–30.
Find full text
18
Куліш, Наталія. "Соціальне служіння церков і конфесій на ниві збереження індивідуального та громадського здоров'я сучасних українців." Ukrainian Religious Studies, no. 93 (April 26, 2021): 49–69. http://dx.doi.org/10.32420/2021.93.2210.
Full textAbstract:
Анотація. Статтю присвячено вивченню феномену соціального служіння церков і конфесій на ниві збереження індивідуального та громадського здоров’я сучасних українців. Зазначено, що включення релігійних організацій у сферу соціальної дійсності починається з її осмислення на теоретично-богословському рівні. Констатовано, що в українському контексті здійснюється міжконфесійна взаємодія на цій ниві, плідною є державно-конфесійне партнерство. Показано діапазон такої діяльності, сфери, види, формати її реалізації. Проаналізовано коло цільових груп на які вона спрямована. Наведено приклади успішних форматів реалізації соціального служіння, зокрема, медико-місіонерське служіння, діяльність харитативних місій та благодійних фондів. Констатовано, що здійснюючи соціальне служіння церкви та релігійні організації, намагаються охопити, якомога ширше коло проблемних питань, ввести їх у правове поле держави, задля поліпшення якості життя людей. Акцентовано на тому, що активне включення релігійного загалу у сферу соціального, передбачає його реакцію на нові виклики морально-етичного та медичного спрямування. Показано включеність церков та конфесій в контекст діяльності спрямованої на усвідомлення цінності здорового способу життя, заняття спортом. Наведено приклади успішних форматів реалізації соціального служіння у цьому напрямку. Визначено тенденції та перспективи подальшого дослідження проблематики.
19
Пшик, Б., А. Сидорчук, М. Адамик, Н. Медуна, and Р. Михалевич. "МЕХАНІЗМИ АКТИВІЗАЦІЇ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ДОМОГОСПОДАРСТВ В УКРАЇНІ: МАКРОЕКОНОМІЧНИЙ АСПЕКТ." Financial and credit activity problems of theory and practice 4, no. 39 (September 10, 2021): 349–61. http://dx.doi.org/10.18371/fcaptp.v4i39.241327.
Full textAbstract:
Анотація. Заощадження населення є вагомим внутрішнім джерелом інвестиційного потенціалу держави, завдяки якому формується національний добробут розвинутих країн. Інвестиційний потенціал домогосподарства запропоновано розглядати з позицій їхніх можливостей здійснювати заощадження, схильності до ощадливості та намірів трансформувати неспоживчі ресурси в інвестиційні. Проведений аналіз динаміки доходів і витрат, депозитів і внесків до недержавних пенсійних фондів населення України у 2010—2020 рр. дав змогу виявити обмеження у формуванні та ефективному використанні інвестиційного потенціалу домогосподарств: низький рівень оплати найманої праці та брак фінансових ресурсів у домогосподарств для формування їхнього інвестиційного потенціалу; збереження значних заощаджень домогосподарств поза межами фінансової системи; слабкий розвиток ринків цінних паперів і небанківських фінансових послуг, недостатній рівень охоплення ними населення; низький рівень довіри до фінансових інститутів; несформованість у населення ментальності інвестора вітчизняної економіки. Розроблено підхід до стимулювання участі населення в інвестиційному процесі, який передбачає акумулювання домогосподарствами власних заощаджень на спеціальних рахунках, відкритих у банках із подальшим спрямуванням цих коштів в інвестиційні та інноваційні проєкти, які реалізуються в тих галузях економіки, що мають стратегічне і пріоритетне значення для соціально-економічного розвитку національної економіки. Обґрунтовано механізм створення та функціонування Фонду компенсування інвестицій фізичних осіб, призначеного для відшкодування збитків, заподіяних професійними інвесторами. Для підвищення активності домогосподарств підтримувати соціальні проєкти запропоновано заходи з популяризації ідеї створення ендавмент-фондів серед вітчизняних некомерційних організації та підвищення їхньої привабливості перед потенційними інвесторами і партнерами. Сформульовано пріоритети державної політики активізації інвестиційного потенціалу домогосподарств в Україні: забезпечення умов для розширення інвестиційного потенціалу домогосподарств за рахунок зростання реальних доходів населення; розроблення комплексу заходів для забезпечення гарантій для участі домогосподарств в інвестиційних процесах; створення ефективної системи залучення заощаджень домогосподарств в інвестиційну діяльність за допомогою широкого спектра надійних і зрозумілих для пересічного громадянина фінансових механізмів; підвищення рівня фінансової грамотності українців у контексті активного їх залучення до інвестиційних процесів на фінансовому ринку; відновлення довіри населення до національної валюти і діяльності фінансових посередників. Ключові слова: домогосподарства, інвестиції, інвестиційний потенціал, заощадження, механізм трансформації заощаджень. Формул: 0; рис.: 1; табл.: 3; бібл.: 12.
20
Loda, Liubov, Iryna Pigel, and Lesia Dzendzeluk. "A Study on the state of photographic documents in Vasyl Stefanyk National Scientific Library of Ukraine in Lviv." Proceedings of Vasyl Stefanyk National Scientific Library of Ukraine in Lviv, no. 11(27) (2019): 195–208. http://dx.doi.org/10.37222/2524-0315-2019-11(27)-12.
Full textAbstract:
Collections of photographic documents constitute considerable information, document and art heritage. Photographs with non-existing today art and architectural objects are of particular importance. The task for their keepers is to save all visual information and to ensure accessibility to users. The paper’s purpose is to study the state of photographic documents kept in Vasyl Stefanyk National Scientific Library of Ukraine in Lviv. The article provides a profound analyze of damages’ types as well as factors that caused them and measures for their preservation. Authors highlighted the role of indoor climate’s stability for the safety of photographic documents. Photographs are multi-component objects and 208 consist of several layers, each carrying out certain functions. Photographic documents are of low light resistance, so their improper storage may cause irreversible fading. Damages may be caused by both physical, chemical and biological factors. Actually, their monitoring allows to record any injuries and to identify destructive processes that just begin. On the base of photographs dated back to 1860s – 1930s from museum collections of Shevchenko Scientific Society, Ossolinski National Institute and People’s House in Lviv, the state of paper base and clarity of images were assessed. The results of the study were registered in tables, where the state of their conservation was specified in details. Authors applied five-level system to assess injuries of photographic documents. The paper describes three kinds of damages, including mechanical injuries (loss, deformation, breakings), physical and chemical (fading, color changes, spots), biological (pigmentation, contamination by microorganism, insects etc.). The study and investigation made it possible to refine conservation measures, to develop means for minimizing the influence of harmful factors. Researchers’ growing interest to photographic documents increased their usage in the Library. Supporting safety conditions and accessibility to conducting researches allow to use photographic documents widely for history and art studies, cataloging and exhibitions. Keywords: photographical documents, photo collections, Shevchenko Scientific Society, People’s House, Petrushevych Museum, preservation, conservation.
21
Селігей, Пилип Олександрович. "ЛІНГВІСТИЧНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ МУЗЕЙ: ПЕРЕВАГИ ТА МОЖЛИВОСТІ ВІРТУАЛЬНОЇ ЕКСПОЗИЦІЇ." Information Technologies and Learning Tools 87, no. 1 (March 1, 2022): 278–87. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v87i1.4222.
Full textAbstract:
Стаття висвітлює проблеми оцифрування експозиції традиційних музеїв, зокрема навчальних. Зазначено, що віртуальні музеї стали, по суті, новою формою поширення знань і що нині вони мають значно більше відвідувачів, ніж музеї «реальні». Щоправда, в Україні робота зі створення повноцінних віртуальних музеїв лише починає розгортатися. Проаналізовано переваги, які надає оцифрування музейних фондів. Насамперед це – краще збереження й безпека експозиції, більші можливості для відтворення незбережених експонатів. Віртуальна експозиція уможливлює зручний доступ для мешканців інших міст і країн. Особливо актуальною ця можливість стала під час карантинних заходів, пов’язаних з пандемією COVID-19. Віртуальна експозиція, на відміну від традиційної, підтримує використання музейних ресурсів у цілодобовому режимі. Вона відкриває перспективу залучення конкретного музею до всесвітньої музейної мережі. Відвідувач має змогу або обрати віртуальний тур із запропонованих музеєм, або самостійно «прокласти маршрут» екскурсії відповідно до своїх уподобань. Віртуальні експонати приваблюють своєю видовищністю, більшою оглядовістю й інтерактивністю. Відвідувач отримує ширший доступ до інформації про експонати. Комп’ютерні технології уможливлюють надання інформації різним категоріям: фахівцям, студентам, особам з профільною та непрофільною освітою, школярам. Відзначено, що новітні мультимедійні засоби дають змогу радикально модернізувати традиційні види музейної роботи, вийти далеко за межі класичної моделі музею. Сучасний віртуальний музей – не просто копія експозиції, а самостійне, якісно нове культурне середовище, цифровий інформаційний комплекс, що значно перевершує параметри музеїв традиційного типу. У статті розглянуто перспективи оцифрування фондів Лінгвістичного навчального музею при Інституті філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Заснований 1992 року, музей збирає, досліджує, зберігає та експонує матеріали, що відображують збагачення лінгвістичних знань, для подальшого використання в навчальній та екскурсійній роботі. Нині стоїть питання про віртуалізацію його експонатів відповідно до сучасних тенденцій у розвитку музейної справи.
22
Хромов, А. В. "ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПОПОВНЕННЯ ДЕРЖАВНИХ АРХІВНИХ КОЛЕКЦІЙ ЧЕРЕЗ МЕРЕЖУ ІНТЕРНЕТ: ПРАКТИКА ТА ПРОБЛЕМИ ЗАСТОСУВАННЯ." Herald of Lviv University of Trade and Economics Law sciences, no. 9 (August 9, 2021): 30–35. http://dx.doi.org/10.36477/2616-7611-2021-09-04.
Full textAbstract:
Одним із ключових завдань роботи Державної архівної служби України та державних архівних установ є збереження та поповнення архівної спадщини українського народу. У сучасному світі набули поширення інтернет-майданчики продажу антикварних предметів, зокрема історичних документів, які до недавнього часу майже не помічались державою як потенційне джерело поповне- ння архівних фондів державних архівів. Мета дослідження – надати характеристику та провести аналіз наявного механізму контролю за продажами архівних документів онлайн та поповнення дер- жавних архівних колекцій. Методами дослідження є: системний метод (для з’ясування правових меха- нізмів купівлі державою архівних документів в системі архівного законодавства України); загально- науковий порівняльний та спеціальні порівняльно-правовий та порівняльно-історичний методи (для співставлення практики реалізації цього напряму діяльності державних архівів в Україні); формально- юридичний метод (для здійснення комплексної характеристики основних правових категорій архівного законодавства України); метод наукового тлумачення права (для обґрунтування змісту відповідних правових норм). Результат дослідження полягає в підготовці пропозиції щодо внесення змін до окре- мих статей галузевого архівного закону та підзаконних актів, та/або врахування виявлених проблем під час підготовки нового архівного закону. Встановлено, що сучасне українське архівне законодав- ство лише декларує першочергове право держави на викуп документів Національного архівного фонду, однак на практиці це не завжди відповідає дійсності. До недавнього часу Державна архівна служба України та державні архівні установи майже не вживали адміністративних чи організаційних захо- дів щодо забезпечення суспільного інтересу під час продажу історичних документів на інтернет- аукціонах. Внесено пропозиції щодо вдосконалення профільного архівного законодавства та організа- ції роботи державних архівів в цьому напрямку.
23
Вівчар, О. І., О. В. Сталінська, О. І. Дідченко, О. І. Когут-Ференс, and А. Я. Шатарський. "СУЧАСНА ПРАКТИКА ОЦІНКИ РИЗИКІВ ЛОГІСТИЧНОГО УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВ ТРАНСПОРТУ." Actual problems of regional economy development 2, no. 16 (November 25, 2020): 237–46. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.16.237-246.
Full textAbstract:
Проведено комплексне дослідження ризиків логістичного управління економічної безпеки підприємств транспорту в сучасних умовах. Встановлено, що ризик логістичного управління економічної безпеки підприємств транспорту - це сукупність економічних, організаційних і технічних дій, спрямованих на встановлення видів, факторів та джерел ризику, оцінку величини ризику, розроблення й реалізацію заходів щодо зниження його рівня й запобігання можливим неґативним наслідкам і враховує фактори впливу зовнішнього середовища – конкурентів, постачальників, урядових рішень, суспільної думки, кон’юнктури, недостачі повноцінної релевантної інформації тощо. Відзначено, що основними функціями ризику є інноваційна, регулятивна, захисна, компенсаційна, соціально-економічна й аналітична.
Обґрунтовано, що ризики можуть бути визначені кількісним та якісним аналізом (правило мінімакс (критерій Севіджа); правило Гурвіца). Доведено, що система показників кількісної оцінки ризиків в системі економічної безпеки охоплює абсолютні величини (дисперсія, середньоквадратичне відхилення, семіваріація, семіквадратичне відхилення), відносні (ймовірність, коефіцієнт варіації, коефіцієнт ризику). Сформовано комплексне дослідження коефіцієнтом ризику логістичного управління економічної безпеки підприємств транспорту. Виокремлено основні методи регулювання ступеню ризику підприємств транспорту: уникнення ризику; компенсація ризику; прогнозування; моніторинг; збереження ризику; створення спеціальних резервних фондів; залучення зовнішніх джерел; передача ризику; хеджування; зниження ризику. На основі чого доведено, що метою зниження ризиків економічної безпеки підприємств транспорту можна вважати комплексну протидію потенційним та реальним загрозам, а також забезпечення високого потенціалу розвитку підприємств транспорту у майбутньому.
24
Вівчар О. І. "РИЗИКИ ЛОГІСТИЧНОГО УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВ ТРАНСПОРТУ: ПРАКТИЧНІ КОНТЕКСТИ." Економічний форум 1, no. 4 (October 13, 2020): 99–106. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2020-4-13.
Full textAbstract:
Проведено комплексне дослідження ризиків логістичного управління економічної безпеки підприємств транспорту в сучасних умовах. Встановлено, що ризик логістичного управління економічної безпеки підприємств транспорту - це сукупність економічних, організаційних і технічних дій, спрямованих на встановлення видів, факторів та джерел ризику, оцінку величини ризику, розроблення й реалізацію заходів щодо зниження його рівня й запобігання можливим неґативним наслідкам і враховує фактори впливу зовнішнього середовища – конкурентів, постачальників, урядових рішень, суспільної думки, кон’юнктури, недостачі повноцінної релевантної інформації тощо. Відзначено, що основними функціями ризику є інноваційна, регулятивна, захисна, компенсаційна, соціально-економічна й аналітична.
Обґрунтовано, що ризики можуть бути визначені кількісним та якісним аналізом (правило мінімакс (критерій Севіджа); правило Гурвіца). Доведено, що система показників кількісної оцінки ризиків в системі економічної безпеки охоплює абсолютні величини (дисперсія, середньоквадратичне відхилення, семіваріація, семіквадратичне відхилення), відносні (ймовірність, коефіцієнт варіації, коефіцієнт ризику). Сформовано комплексне дослідження коефіцієнтом ризику логістичного управління економічної безпеки підприємств транспорту. Виокремлено основні методи регулювання ступеню ризику підприємств транспорту: уникнення ризику; компенсація ризику; прогнозування; моніторинг; збереження ризику; створення спеціальних резервних фондів; залучення зовнішніх джерел; передача ризику; хеджування; зниження ризику. На основі чого доведено, що метою зниження ризиків економічної безпеки підприємств транспорту можна вважати комплексну протидію потенційним та реальним загрозам, а також забезпечення високого потенціалу розвитку підприємств транспорту у майбутньому.
25
Yelisavenko, Yu А. "Формування каркасу регіональної екологічної мережі східного Поділля на підставі перспективних заповідних об'єктів і територій у структурі лісового фонду." Scientific Bulletin of UNFU 28, no. 7 (September 27, 2018): 74–77. http://dx.doi.org/10.15421/40280716.
Full textAbstract:
Наведено дані про стан і кількісний показник природно-заповідного фонду Східного Поділля в адміністративних межах Вінницької області у структурі лісового фонду. Дослідження виконано на базі лісового фонду 11 лісових підприємств, Вінницького обласного управління лісового та мисливського господарства, які зосереджені в регіоні. За результатами аналізу таксаційних описів лісових господарств регіону з'ясовано, що кількісний показник природно-заповідного фонду не є оптимальним. Унаслідок натурних обстежень встановлено, що лісовий фонд області є резервом для створення нових перспективних заповідних об'єктів і територій у структурі проектованої регіональної екологічної мережі Східного Поділля. На основі базових критеріїв, особливо цінних для збереження лісів, відібрано репрезентативні лісові ділянки високої природоохоронної цінності. Загальна площа відібраних ділянок становить 16160,3 га. Запропоновано такі лісові ділянки внести до наявних категорій заповідності для оптимізації категоріальної структури природно-заповідного фонду. Це дасть змогу підвищити рівень заповідності в регіоні до оптимального. Підвищення рівня заповідності сприятиме ефективному збереженню біотичного та ландшафтного різноманіття та ефективному функціонуванню екомережі.
26
Семенел, В. "Інноваційні технології у збереженні бібліотечних фондів." Наукові праці Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського, Вип. 17 (2007): 11–13.
Find full text
27
Пилипчук, В. Ф., and Р. В. Бойко. "Розроблення заходів із репрезентації історико-культурної пам'ятки "Звіринецьке укріплення київської фортеці 1810 р." на території національного ботанічного саду імені м. М. Гришка НАН України." Scientific Bulletin of UNFU 31, no. 4 (September 9, 2021): 65–70. http://dx.doi.org/10.36930/40310410.
Full textAbstract:
Дослідження історичного минулого території, популяризація та презентація пам'яток природної та культурної спадщини є одним із сучасних перспективних напрямів роботи Національного ботанічного саду ім. М. М. Гришка НАН України. Встановлено, що пам'ятка містобудування національного значення "Звіринецьке укріплення Київської фортеці 1810 р.", яка розмішена на території ботанічного саду, на сьогодні залишається одним з маловідомих історико-фортифікаційних об'єктів держави. З'ясовано, що заходи із репрезентації історико-культурних пам'яток на територіях об'єктів природно-заповідного фонду України (ПЗФУ) мають свої особливості та розробляються з урахуванням законодавчих вимог режиму охорони і збереження природного середовища таких територій. Дослідження здійснено у 2018-2021 рр. на території ботанічного саду з використанням описового та порівняльного методів. Для визначення збережених елементів використано дані Паспорта пам'ятки "Звіринецьке укріплення Київської фортеці 1810 р.". За результатами досліджень за методикою О. В. Коваленко (2020) розроблено новий екскурсійний маршрут протяжністю близько 3 км з траєкторією, що повторює контури унікального укріплення і репрезентує пам'ятку національного значення. Графічну складову маршруту виконано з використанням прикладної програми Геоінформаційної системи (ГІС) "Quantum GIS (QGIS)", графічних програм "Adobe Photoshop CS5" та "Adobe Illustrator CC 19.1.0". Особливістю цього маршруту є поєднання історичної інформації про пам'ятку з інформацією про унікальні ландшафти сучасних колекційно-експозиційних ділянок ботанічного саду з репрезентаційними рослинами, які розташовані в межах укріплення. Маршрут прокладено через колекційно-експозиційні ділянки "Сад ароматів", "Гірський сад", "Трояндовий струмок", "Голонасінні", "Березовий гай", де збережено більшість елементів фортифікаційної споруди. Виявлено деякі елементи укріплення, які не було занесено до Паспорта пам'ятки – Контрміні галереї та Гласис перед Південним люнетом. Рекомендовано використання на території НБС та подібних територіях ПЗФУ інформаційних стендів, зокрема оснащених QR-кодами, які сприятимуть популяризації і збереженню об'єктів історико-культурної спадщини та впровадженню інновацій, цифрових технологій та діджиталізації у сфері охорони природи та заповідної справи.
28
Місостов, Т. Ю. "ДЕЯКІ АСПЕКТИ ІСТОРИКО-КРАЄЗНАВЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПОЛТАВСЬКОГО ЗЕМСЬКОГО МУЗЕЮ В КІНЦІ ХІХ – НА ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ." Історія та географія, no. 57 (2020): 121–25. http://dx.doi.org/10.34142/2313-2345.2020.57.19.
Full textAbstract:
Стаття присвячена висвітленню окремих аспектів історико-краєзнавчої діяльності природничо-історичного музею Полтавського губернського земства в перші десятиріччя після свого заснування. Висвітлені та проаналізовані деякі факти оригінального збору старовинних пам’яток для зберігання у фондах музею, приватну ініціативу у зібранні музейних колекцій. Завдяки мемуарним спогадам одного з перших директорів музею В.Ф. Ніколаєва, з’ясовані цікаві подробиці кропіткої роботи по збереженню і збільшенню фондів музею, особливо під час революційних подій та громадянської війни. Висвітлено історію порятунку великої колекції родових цінностей з Кочубеївського палацу, який було повністю зруйновано під час бурхливих подій громадянської війни
29
Sopov, D. S. "Порушені землі Луганщини та їх класифікація." Вісник Дніпропетровського університету. Геологія, географія 26, no. 1 (March 30, 2018): 176–83. http://dx.doi.org/10.15421/111819.
Full textAbstract:
Земельні ресурси, які є основним засобом виробництва, територіально обмежені. Земельний фонд Луганщини за досить нетривалий період природокористування зазнав значних змін. Екстенсивне сільськогосподарське землекористування, розроблення родовищ корисних копалин, промислове та житлове будівництво, утворення комунікацій викликало суттєву проблему – виникнення порушених земель, через що скорочуються площі, придатні для господарського використання. Порушені землі створюють реальну перспективу деградації земельного фонду, що спричинює виникнення складних економічних, екологічних, соціально-політичних проблем. Проблема дефіциту земель породила проблему рекультивації порушених земель, науково обґрунтоване вирішення якої можливе лише через удосконалення методів виявлення, обліку та класифікації таких земель. Запропоновані в різні часи класифікації порушених земель враховували або їх ознаки в сукупності, або в будь-якому поєднанні. Частіше за все ознаки, які бралися за основу класифікації, були не одного рівня, навіть несумісними. З метою визначення оптимальних шляхів відновлення та збереження земельного фонду розроблено класифікацію порушених земель Луганщини із зазначенням генетичного чинника, характеристикою основних видів антропогенно порушених земель, запропонованими видами рекультивації та перспективами їх відновлення та використання. Висловлена думка, що так звані порушені землі – чи то природним шляхом, чи то через господарську діяльність людини – є резервом у земельному фонді області.
30
Верба, Тарас. "ФОРМУВАННЯ ФОНДІВ ВОЛИНСЬКОГО МУЗЕЮ (ЗА МАТЕРІАЛАМИ ПЕРІОДИЧНОГО ВИДАННЯ «WOŁYŃ» 1933–1939 рр.)." Problems of humanities. History, no. 8/50 (December 28, 2021): 196–214. http://dx.doi.org/10.24919/2312-2595.8/50.239205.
Full textAbstract:
Анотація. Мета дослідження – за матеріалами тижневика «Wołyń» (1933–1939) простежити процес розширення фондових колекцій Волинського музею; з՚ясувати рівень зацікавленості громадськості музеєм та збереженням культурної спадщини у міжвоєнний період. Методологія дослідження базується на принципах історизму та об՚єктивності. Оскільки джерельну базу дослідження склали публікації періодичної преси, то застосовано методи критичного аналізу і типологізації. Наукова новизна: вперше проаналізовано матеріали тижневика «Wołyń» для вивчення процесів формування фондів Волинського музею у Луцьку міжвоєнного періоду. Це дало змогу значною мірою поглибити знання про період становлення установи, шляхи і способи поповнення музейного зібрання у 1933–1939 рр. Висновки і перспективи подальших досліджень. Аналіз матеріалів, опублікованих у тижневику «Wołyń» за 1933–1939 рр., показав, що Волинський музей за цей період значно розширив та урізноманітнив свою збірку. Багато у чому це стало можливим завдяки свідомій та активній громадянській позиції мешканців Польщі. За короткий період меценати, пересічні громадяни, державні і громадські діячі допомогли музею набути значні колекції предметів археології, етнографії та пам՚яток природи. Також у досліджуваний період до фондів музею надійшла низка цінних монетних скарбів, що зробило нумізматичну колекцію закладу однією з найбільших у Польщі. Зважаючи на те, що частина облікової документації та речового фонду музею були втрачені у ході Другої світової війни, поглиблений аналіз інформації з періодичної преси може стати основою для майбутніх досліджень щодо масштабів втрат предметного фонду музею. Це, зі свого боку, визначає перспективи подальших досліджень.
31
Васечко, Людмила, Оксана Глушак, Світлана Семеняка, Андрій Рамський, and Олена Нестерова. "ДІАГНОСТИКА ДОХОДНОЇ ЧАСТИНИ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ МЕТОДОМ МАТЕМАТИЧНОГО МОДЕЛЮВАННЯ." Financial and credit activity problems of theory and practice 2, no. 43 (April 29, 2022): 157–64. http://dx.doi.org/10.55643/fcaptp.2.43.2022.3638.
Full textAbstract:
У статті аналізуються проблеми вітчизняної системи державного пенсійного страхування. Зокрема, на прикладі Пенсійного фонду України (ПФУ), методом математичного моделювання досліджується вплив певних макроекономічних, демографічних та фінансово-економічних чинників на формування доходної частини бюджету ПФУ. Встановлено, що в якості визначальних параметрів, змінам яких має приділятися особлива державна увага при прогнозуванні доходної частини Пенсійного фонду України, виступають такі ендогенні показники: динаміка середньомісячної заробітної плати та рівень інфляції (макроекономічні показники), розмір єдиного страхового внеску, що розподілений на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування (фінансово-економічний показник), чисельність зайнятого населення (демографічний показник). Здійснено перевірку наявності мультиколінеарності між обраними факторними змінними за допомогою тесту Фаррара-Глобера. Доведено, що оскільки між факторними змінними немає високого ступня кореляції, то етап параметризації доцільно здійснити за допомогою методу найменших квадратів (МНК). На базі побудованої економетричної моделі множинної регресії було встановлено, що при збереженні середнього розміру заробітної плати темп росту доходної частини бюджету Пенсійного фонду України буде становити 0,41 з урахуванням синергетичної дії інших факторів, що розглядаються (темпу росту величини єдиного внеску, темпу зростання кількості зайнятого населення, рівня інфляції). При збереженні тарифів страхових внесків для роботодавців у фонди загальнообов’язкового державного соціального страхування України темп зростання доходної частини бюджету Пенсійного фонду України буде становити 0,73 з урахуванням синергетичної дії інших факторів, що розглядаються (темпу росту середньомісячної заробітної плати, темпу зростання кількості зайнятого населення, рівня інфляції). При збереженні кількості зайнятого населення темп росту доходної частина бюджету Пенсійного фонду України становить 0,86 з урахуванням синергетичної дії інших факторів, що розглядаються (темпу росту середньомісячної заробітної плати, темпу росту величини єдиного внеску, рівня інфляції).
32
Калюга, Євгенія, and Тетяна Гайдученко. "ОЦІНКА ДІЄЗДАТНОСТІ СОЛІДАРНОГО РІВНЯ ПЕНСІЙНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ." Young Scientist, no. 12 (88) (December 30, 2020): 121–26. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2020-12-88-25.
Full textAbstract:
У статті проведено аналіз стану солідарної системи пенсійного забезпечення – першого рівня пенсійної системи України. Визначено існуючі у країні фактори, що негативно впливають на дієздатність солідарної системи. З’ясовано, що у державі активно відбувається процес старіння населення та співвідношення пенсіонерів та працюючих становить фактично 1:1, що є критичною межею для функціонування солідарного рівня. Проаналізовано вплив досить високих рівнів тіньової зайнятості, безробіття та трудової міграції населення за кордон на рівень доходів Пенсійного фонду. Розглянуто види пенсій, що виплачуються Пенсійним фондом, та їх доцільність. З’ясовано розміри та рівень заміщення виплачуваних пенсій. Надано рекомендації задля вдосконалення функціонування та збереження дієздатності солідарного рівня пенсійної системи.
33
Бойко-Гагарін, Андрій. "ХАРАКТЕРИСТИКА ДЖЕРЕЛ ВИВЧЕННЯ ФАЛЬШИВИХ МОНЕТ ТА БАНКНОТ В ГРОШОВОМУ ОБІГУ УКРАЇНИ В ІМПЕРСЬКУ ДОБУ (1795-1917)." Society. Document. Communication, no. 8 (February 6, 2020): 55–75. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2019-8-55-75.
Full textAbstract:
Розкриття теми вивчення процесів фальшування монет в Україні в імперську добу можливе шляхом дослідження низки речових, зображальних, поведінкових та писемних джерел. Основним речовим джерелом у вивченні обраної теми є збережені до нашого часу тогочасні підробки монет та банкнот. У свою чергу ці артефакти зберігаються в музейній та приватних зібраннях, інколи в якості речових доказів містяться вшитими як окремі аркуші в кримінальних справах, збережених в архівах. Високу цінність та вагомий потенціал у вивченні теми фальшування грошей мають державні архіви, сторінки справ яких розкривають найрізноманітніші аспекти досліджуваного виду злочину у вказаний період. Хоча газетній періодиці і притаманні деякі недоліки, повідомлення на шпальтах імперської преси розширюють уявлення про процеси підробки грошей. Опубліковані праці попередніх дослідників зберігаються у фондах бібліотек, а також у приватних книгозбірнях, завантажені в інтернет-бази та ресурси, особисті сторінки соціальних мереж науковців, також стають у нагоді при вивченні теми. Продані фальшиві монети на нумізматичних аукціонах зафіксовані в відповідних каталогах продажів. Додаткові дані надають дослідникам фото та відео-матеріали, збережені в дежавних історичних архівах.
34
Присяжнюк, П. В. "РОЗШИРЕННЯ ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНОГО ФОНДУ ХЕРСОНЩИНИ: ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ." Таврійський науковий вісник. Серія: Економіка, no. 4 (December 16, 2020): 148–54. http://dx.doi.org/10.32851/2708-0366/2020.4.18.
Full textAbstract:
Розширення переліку об’єктів природно-заповідного фонду (далі – ПЗФ) Херсонської області та збереження наявних заповідних територій мають позитивний ефект щодо розвитку рекреаційної, оздоровчої, туристичної діяльності. У статті досліджено осно- вну нормативно-правову базу, що регулює всі етапи формування ПЗФ країни й регіону. Проаналізовано стан заповідання та переведення об’єктів Херсонщини до ПЗФ. Наведено кількісний склад об’єктів Херсонщини по районах, які входять до перспективного плану заповідання найближчим часом. Перелік об’єктів під заповідання, що знаходяться в регіо- ні, є широким, а також є ті об’єкти, які вже перебувають на межі винищення, тому слід вжити низку заходів, які сформують належні умови для збереження первозданності міс- цевої флори та фауни. У зв’язку з цим визначено групи основних факторів, які стримують реалізацію цього процесу для того, щоби сформувати низку стратегічних і тактичних завдань щодо мінімізації їх впливу.
35
Ткаченко, О. ""Темний ліс" у природно-заповідному фонді, або куди зникають кошти, виділені на збереження природи." Фінансовий контроль, no. 11 (118) (2015): 40–43.
Find full text
36
Осадчук, Кароліна Олександрівна, Ірина Володимирівна Давидова, Марія Броніславівна Корбут, Василь Миколайович Бондарчук, and Віталій Валерійович Бабяк. "Репрезентативність природних екосистем у природно-заповідному фонді Житомирської області." Технічна інженерія, no. 2(88) (November 30, 2021): 135–47. http://dx.doi.org/10.26642/ten-2021-2(88)-135-147.
Full textAbstract:
У роботі досліджено репрезентативність природних екосистем на території природних заповідників Житомирської області: природного заповідника «Древлянський» та Поліського природного заповідника. Вивчено сучасний стан і екологічне значення природних екосистем, зокрема наземних (лісових) та прісноводних (річок і боліт). Розглянуто основні проблеми охорони та збереження представлених природних екосистем на території природних заповідників Житомирського Полісся. Встановлено зростання площ природно-заповідного фонду Житомирської області впродовж останнього десятиліття, а отже й збільшення екосистем. Проаналізовано динаміку структурних компонентів заповідного фонду області. Показник заповідності в регіоні становить 4,5 % і залишається стабільно низьким порівняно з іншими областями України, при загальному показнику по країні 6,6 %. Виявлено прогресуючі антропогенні зміни щодо зменшення водно-болотних угідь, фактичну відсутність оздоровчих заходів на територіях розміщення лісових екосистем. Під час зіставлення територій природних заповідників встановлено суттєві перевищення одних природних екосистем над іншими за співвідношенням часток площі. Тому необхідно забезпечити відновлення ключових елементів екосистем, що зазнали руйнацій, та організувати догляд за існуючими природніми екосистемами заповідників.
37
Shevchenko, Tetiana. "Про стан і перспективи музейно-фондової роботи в НІАЗ «Ольвія» НАН України." Eminak, no. 1(25) (April 7, 2019): 158–64. http://dx.doi.org/10.33782/eminak2019.1(25).308.
Full textAbstract:
Стаття присвячена короткому огляду історії формування археологічного зібрання, що зберігається у Наукових фондах і музеї НІАЗ «Ольвія» НАН України. Розглянуті основні причини створення фондосховища та музею на місці розкопок, змальовано їх сучасний стан, окреслені нагальні проблеми збереження й опрацювання численних археологічних колекцій з розкопок некрополю, Ольвії та поселень її хори, які у ньому зберігаються.
38
Vysotska, N. "Сучасний стан і перспективи збереження генетичних ресурсів тополі в Україні." Наукові праці Лісівничої академії наук України, no. 15 (November 30, 2017): 38–44. http://dx.doi.org/10.15421/411705.
Full textAbstract:
Узагальнено інформацію про наявні площі природних і штучних деревостанів, розподіл за категоріями лісів, а також про видове різноманіття представлених в Україні тополь за результатами аналізу бази даних ВО "Укрдержліспроект". Встановлено сучасний стан лісових генетичних ресурсів тополі та пріоритети їхнього збереження і використання.
З’ясовано, що у лісовому фонді рівнинної частини України представлено 7 видів тополь, які включено до секцій Aigeiros, Populus, Tacamahaca, зокрема: P. nigra, P. deltoides, P. alba, P. balsamifera, P. laurifolia, P. simonii, P. tremula, а також три культивари: P. nigra var. Pyramidalis, P. alba var. Bolleana і P. х canescens. Загальна площа тополевих лісів сягає 29071,1 га, зокрема природного походження – 15522,7 га.
Визначено такі пріоритети зі збереження та сталого використання генетичних ресурсів тополі в Україні: поширення інформації про розповсюдження та використання, біологію та генетичну мінливість видів і популяцій тополі в Україні; розробка та реалізація стратегії та відповідної нормативно-правової бази зі збереження, відтворення та використання генофонду Populus sp.; відбір та паспортизація нових об'єктів, зокрема із застосуванням різних методів геномної та генної селекції, а також ДНК-маркування; дослідження міжвидової та внутрішньовидової мінливості тополь в умовах кліматичних змін та визначення значущості тополь у виконанні екосистемних послуг; укріплення раціонального використання ресурсів тополь, розвитку та управління ними.
Для ефективного культивування тополі в Україні необхідно виконати такі ключові програмні та наукові заходи, як пошук міжнародних дослідницьких програм для розроблення інноваційного застосування тополь і створення нових клонів з підвищеною стійкістю проти посухи, засолення ґрунту та шкідників і хвороб.
39
Lazarieva O. "ВРАХУВАПННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ДОСВІДУ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ ДЛЯ УКРАЇНИ." Economic forum 1, no. 1 (March 13, 2022): 100–108. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2022-1-12.
Full textAbstract:
У статті узагальнені питання, що стосуються соціально-економічного розвитку сільських територій. Систематизація літературних джерел та підходів до вирішення проблеми розвитку і функціонування територій на селі свідчить про те, що потребують необхідності вивчення питань, що стосуються з’ясування основних тенденцій розвитку сільських територій в країнах Європи, а також обґрунтування перспектив розвитку сільських територій на Україні. Відповідно метою статті є вивчення особливостей соціально-економічного розвитку сільських території в країнах ЄС та вивчення пріоритетів соціально-економічного розвитку сільських територій для України. Методологічним інструментарієм дослідження слугували: метод аналізу і синтезу, абстрактно-логічний метод, графічний метод. Вивчення особливостей європейського досвіду соціально-економічного розвитку сільських територій дало змогу з’ясувати, що в європейських країнах діють такі моделі розвитку як галузева, особливостями якої є вирівнювання доходів з іншими галузями, збільшення масштабів виробництва та його інтенсифікація, перерозподільча, що передбачає скорочення відмінностей між відсталими сільськими та міськими районами та територіальна, яка орієнтована на використання внутрішнього потенціалу сільських територій та підтримку інвестицій у сільськогосподарське виробництво. У статті встановлено, що основними тенденціями соціально-економічного розвитку сільських територій європейських країн є диверсифікація виробництва, збереження ландшафтів сільських територій, поліпшення соціальної та технічної інфраструктури на селі, сільський туризм, спеціалізована система кредитування та страхування, державна підтримка та спеціально створені фонди. З’ясовано, що в країнах Європи діють такі фонди, як Європейський сільськогосподарський фонд регіонального розвитку сільських районів, Європейський фонд соціального розвитку, Європейський фонд морського і рибного господарства, Фонд згуртування. В дослідженні визначено, що для України основними пріоритетами соціально-економічного розвитку сільських територій є включення землі у матеріально-грошовий обіг, здійснення трансакцій із землею, врахування оціночних показників, розширення міжнародних коридорів, дотримання концепції сталого розвитку, збільшення додаткових капіталовкладень, зменшення енергозатрат на виробництво продукції, впровадження результатів наукових досліджень у практику, посилення ролі місцевого самоврядування, ведення дотаційного господарювання, кваліфікована підготовка і перепідготовка кадрів, інвестиційна привабливість ведення виробництва, впровадження синергетичного підходу, розширення ринків збуту сільськогосподарської продукції, регулювання рентних платежів у різних агрокліматичних зонах тощо. Результати дослідження можуть бути використані в діяльності органів місцевого самоврядування та регіонального розвитку.
40
Kozlovskyi, M. P., A. D. Shkaruba, I. M. Shpakivska, and V. P. Rozhak. "Екологічні засади ведення лісового господарства в Україні в контексті євроінтеграції." Scientific Bulletin of UNFU 28, no. 11 (December 27, 2018): 48–54. http://dx.doi.org/10.15421/40281109.
Full textAbstract:
Збереження екосистемного різноманіття лісів і ведення лісового господарства на засадах, наближених до природи, має бути основним пріоритетом лісової політики сьогодення. Для виконання цих завдань потрібні чіткі уявлення про те, що ми маємо зберігати і які ліси формувати. Першим кроком у цьому напрямі в Україні повинна бути класифікація усіх лісових екосистем за єдиним принципом і встановлено всі типи лісів, які потребують збереження. Для цього необхідно врахувати існуючі в лісівництві підходи, наявність науковців і фахівців лісового господарства, які здатні здійснити таку роботу. Наступним кроком має бути критичний аналіз отриманого масиву даних для всієї території України для встановлення типів лісу, які вже перебувають під певними формами заповідання, а яким ще варто надати природоохоронного статусу. Важливим є повна інвентаризація природоохоронного фонду в межах держави і встановлення лісів, які потребують активних форм охорони з метою відновлення їх первинної структурно-функціональної організації, а також лісових ділянок, що мають бути вилучені із заповідних територій як вторинні екосистеми, які не мають цінності для збереження екосистемного різноманіття, а подекуди є потужним джерелом розмноження та розселення фітопатологічних організмів.
41
Подпрятов, О. О., В. О. Сіренко, Н. М. Сіренко, С. С. Яровий, and П. П. Осадчук. "ПЕРСПЕКТИВНІ ПІД ЗАПОВІДАННЯ ЦІЛИННІ ДІЛЯНКИ БІЛЬМАЦЬКОГО РАЙОНУ ОХОРОННОЇ ЗОНИ ЗАПОВІДНИКА "КАМ'ЯНІ МОГИЛИ" (ПІВНІЧНЕ ПРИАЗОВ'Я)." Вісті Біосферного заповідника «Асканія-Нова», no. 21 (April 14, 2021): 52–60. http://dx.doi.org/10.53904/1682-2374/2019-21/6.
Full textAbstract:
В статті представлений короткий історичний нарис створення та розширення території "Кам'я-них Могил" в Запорізькій області. На основі літературних даних та оригінальних досліджень рослинного та тваринного світу цілинних ділянок охоронної зони заповідника в Більмаць-кому районі Запорізької області, які безпосередньо межують з заповідною територією, пред-ставлена характеристика їх сучасного стану та обґрунтовано необхідність їх збереження як об'єкта природно-заповідного фонду України в статусі заказника загальнодержавного зна-чення.
42
Pogribnyy, O. O., Yu P. Stefurak, V. V. Prorochuk, and S. I. Fokshey. "ПРАЛІСИ ТА СТАРОВІКОВІ ЛІСИ НАЦІОНАЛЬНОГО ПРИРОДНОГО ПАРКУ "ГУЦУЛЬЩИНА"." Scientific Bulletin of UNFU 25, no. 10 (December 29, 2015): 87–97. http://dx.doi.org/10.15421/40251013.
Full textAbstract:
Здійснено аналіз лісового фонду ДП "Кутське лісове господарство" та проведено інвентаризаційні дослідження їх пралісових та старовікових деревостанів. Описано деревостани, живе надґрунтове вкриття, фауну та мікобіоту виявлених пралісів і старовікових лісів. Здійснено детальний їх аналіз за основними діагностичними показниками: кількість ярусів, кількість підросту, типологічний аналіз, кількість мертвої деревини. Визначено розподіли деревостанів по лісництвах за категоріями лісів загалом і за головними лісотворними породами. Запропоновано заходи щодо збереження виявлених пралісів і старовікових лісів.
43
Кременецька, Євгенія Олексіївна, Михайло Григорович Голуб, and Максим Володимирович Череповський. "МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ТА ІДЕНТИФІКАЦІЯ ТЕРИТОРІЙ ІЗ ОСОБЛИВИМИ ЦІННОСТЯМИ ДЛЯ ЗБЕРЕЖЕННЯ (У СХІДНІЙ ЧАСТИНІ ЛІСІВ СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ)." Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Agronomy and Biology 44, no. 2 (February 4, 2022): 19–32. http://dx.doi.org/10.32845/agrobio.2021.2.3.
Full textAbstract:
Лісова сертифікація є однією із найбільш відомих у світі добровільних довкільних програм щодо сталого лісового менеджменту. Принципом 9 «Особливі цінності для збереження» добровільної лісової сертифікації за схемою FSC® передбачається необхідність прийняття спеціальних заходів із ідентифікації й збереження лісових територій із наявними особливими цінностями для збереження (ОЦЗ). Ідентифікація ОЦЗ є дієвим інструментом лісової сертифікації, який спонукає лісогосподарське підприємство враховувати інтереси широкого кола зацікавлених сторін та розробляти заходи щодо збереження біорізноманіття у лісах. Досліджувалися сучасні методичні підходи щодо ідентифікації ОЦЗ на лісових територіях, а також їхнє практичне застосування у лісовому фонді державного підприємства “Сумське лісове господарство” (північно-східна частина України). Були використані матеріали лісовпорядкування, стандарти, посібники, звіти, доповіді, наукові публікації. Методи дослідження є загальноприйнятими у лісовій сертифікації за схемою FSC®. Застосовувався поділ ОЦЗ на категорії, які наведені у «FSC національному стандарті системи ведення лісового господарства для України» (2020). Розглянуто методичні підходи багатьох країн світу щодо підтримки лісових екосистем на територіях з ОЦЗ. Особлива увага надавалася висвітленню інформації, яка є пов’язаною із лісами, які зазнали мінімального турбування з боку людини (первинні ліси, квазіпралісові ділянки, старовікові ліси). Інтенсивне ведення лісового господарства призводить до втрати природних лісів та пов’язаного з ними біорізноманіття. Ці негативні тенденції стану біорізноманіття та функціонування лісових екосистем вимагають нових ініціатив. На рівні Європейського Союзу до нової ініціативи належить концепція зеленої інфраструктури, спрямування якої полягає у забезпеченні біорізноманіття, стійкості середовища існування та екосистемних послуг. Ідентифікація ОЦЗ 1 Видове різноманіття вимагає знань щодо природоохоронного статусу рослин та тварин, ОЦЗ 3 Екосистеми та оселища – застосування сучасних методик та володіння інформації щодо виділення: старовікових лісів, рослинних угруповань із «Зеленої книги України», національного каталогу біотопів України, IBA-територій тощо. Пошук ОЦЗ 5 Потреби громади та ОЦЗ 6 Культурні цінності потребує консультацій із зацікавленими сторонами. ОЦЗ 2 в Україні не виділяють. Важливим заходом є нанесення на карту контурів територій із ОЦЗ, символічне зображення їхніх категорій, позначення цінних та рідкісних біотопів тощо. Концепцію ОЦЗ можна вважати універсальною платформою, завдяки якій можна ідентифікувати категорії тих лісових екосистем, які існують в умовах потенційної небезпеки. Значна частина таких лісів досі є незахищеними і потребують уваги суспільства.
44
Кудлач, В. "Пам"ятки писемності та культури у фондах бібліотек Півдня України: проблеми збереження, ідентифікації, наступності та доступу." Вісник Книжкової палати, no. 2 (199) (2013): 44–46.
Find full text
45
Конах, Є. В. "НОВІ МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ ВИДІВ РОДУ ОRNITHOGALUM L. НА ПІВНОЧІ ЛІ-ВОБЕРЕЖНОГО ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ (ЧЕРНІГІВСЬКА ОБЛАСТЬ)." Вісті Біосферного заповідника «Асканія-Нова», no. 21 (April 14, 2021): 399–401. http://dx.doi.org/10.53904/1682-2374/2019-21/59.
Full textAbstract:
За результатами про-ведених експедиційних виїздів 2007, 2011 та 2018 року на території лісостепової частини Че-рнігівської області нами було виявлено новий локалітет Ornithogalum boucheanum (Kunth) Asch. та 2 нові локалітети O. koсhii Parl. Досліджені популяції є локальними, малочисельними та молодими. Вони знаходяться за межами природоохоронного фонду. З метою збереження природних місць знаходження рідкісних видів та збільшення чисельності їх популяцій необ-хідно проводити природоохоронні заходи: здійснювати моніторинг за станом популяцій, зме-ншити антропічний пресинг, здійснювати просвітницьку діяльність серед населення.
46
ЛИСИЙ, Микола, Анатолій МИСИК, Володимир ДАЧКОВСЬКИЙ, and Яна ГОРБАЧОВА. "НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ ОЗБРОЄННЯ ТА ВІЙСЬКОВОЇ ТЕХНІКИ ЩОДО ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ ЗАХИЩЕНОСТІ." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки 81, no. 3 (September 17, 2020): 391–408. http://dx.doi.org/10.32453/3.v81i3.483.
Full textAbstract:
У статті визначено, що аналіз застосування підрозділів та військових частин в ході ведення бойових дій на території Донецької та Луганської областей виявив, що ремонтно-відновлювальні частини (підрозділи) стикнулись з великою кількість ремонтного фонду зразків озброєння і військової техніки, які отримували пошкодження через низький рівень захищеності. Найбільшу частку пошкоджень зразки озброєння та військової техніки отримали від вибухонебезпечних предметів та від засобі ураження кінетичної дії. Тому, для вирішення даної проблеми в статті досліджено напрямки розвитку озброєння та військової техніки з підвищеним рівнем захищеності від засобів ураження.
Сутністю даної статті є проведення аналізу тенденцій розвитку озброєння і військової техніки Сухопутних військ, а саме шляхи підвищення їх захищеності від засобів ураження.
У статті розглянуто напрямки розвитку та основні конструктивні особливості бойових броньованих машин типу MRAP щодо забезпечення захисту від засобів ураження. Визначено класифікацію бойових броньованих машин типу MRAP за масо-габаритними показниками та особливості підходів щодо підвищення їх рівня захищеності. Розглянуто досвід ряду провідних країн світу та оборонного-промислового комплексу України щодо розроблення бойових броньованих машин з підвищеним рівнем захищеності. Основною особливістю розроблених бойових броньованих машин є те, що днище їх корпусу виконано V-подібної форми. Крім того, розглянуто інші науково-технічні підходи щодо підвищенні рівня захищеності бойових броньованих машин, особливу увагу з яких заслуговують використання додаткового бронювання багатошаровою бронзою та встановлення броньованої капсули всередині корпусу бойової броньованої машини. При цьому, розглянуті підходи щодо підвищення рівня захищеності озброєння і військової техніки, у першу чергу, визначаються вимогами щодо захисту екіпажу (десанту) і лише у другу – вимогами по збереженню працездатності машини, а збереження життя і здоров’я екіпажу може бути забезпечене при виконанні ряду певних умов, що наведені у висновках даної статті.
47
Chubata, T. V. "ЗБЕРЕЖЕННЯ ТА ІНТРОДУКЦІЯ РІДКІСНИХ ВИДІВ У КРЕМЕНЕЦЬКОМУ БОТАНІЧНОМУ САДУ." Scientific Bulletin of UNFU 28, no. 2 (March 29, 2018): 68–71. http://dx.doi.org/10.15421/40280212.
Full textAbstract:
Викладено результати багаторічного інтродукційного дослідження колекції рідкісних та регіонально рідкісних рослин Кременецького ботанічного саду. Колекційний фонд налічує 140 видів: Червоної книги України – 71 вид, Списку Бернської конвенції – 6 видів, Червоного Світового списку – 4 види, Європейського Червоного списку – 6 видів, CITES – 1 вид та 63 види регіонально-рідкісних рослин. Проведено розподіл видів за термінами фенологічних сезонів. У колекції переважають: ранньовесняні види, частка яких в колекції змінюється від 49,61 до 79 %, довговегетуючі (понад 200 днів) – від 45,67 до 66,4 %, середньоквітучі – від 25,66 до 40,98 % та види, які тривало зав'язують насіння (понад 60 днів) – від 27,87 до 44,68 %. Оцінено успішність інтродукції за показниками: в колекції незначно переважають види, що стабільно й у великій кількості плодоносять – 36,13 %. За здатністю до насіннєвого розмноження в колекції переважають види, що не дають самосіву – 45,83 %. Добре вегетативне розмноження у 47,39 % рослин колекції. За загальним станом розвитку переважають види, габітус яких у культурі перевищує звичайні за середніми показниками – 50,5 %. Не пошкоджуються шкідниками та хворобами – 76,16 % видів, а 73,38 % мають відмінний стан після зими. Виділено групи успішності інтродукції: частка малоперспективних видів не перевищує 2,08 %, а перспективні та особливо перспективні становлять понад 90 % усіх видів колекції, а отже, їх можна використовувати для масового розмноження з метою подальшої репатріації у природне середовище.
48
Вергунов, В. "Оцифрування бібліотечного фонду Національної наукової сільськогосподарської бібліотеки НААН України: пріоритетний напрям його збереження та репрезентації." Бібліотечний вісник, no. 1 (255) (2020): 9–13.
Find full text
49
Leontyak, G. P., and G. L. Dudnik. "Роль національного природного парку "Кармелюкове Поділля" у збереженні лісової екосистеми." Scientific Bulletin of UNFU 29, no. 10 (December 26, 2019): 93–96. http://dx.doi.org/10.36930/40291019.
Full textAbstract:
Наведено характеристику лісової екосистеми НПП "Кармелюкове Поділля", яка є переважаючою на природно-заповідній території та має виключне наукове значення як зразок праландшафтів центральної частини України. Цінність природних екосистем Парку полягає в їх незначній порушеності, частково еталонності. У лісах Парку близько 60 % їх площі займають ліси природного походження. Основною лісовою формацією є дубово-грабові насадження. З аналізу матеріалів лісовпорядкування насаджень видно те, що площа лісів природного походження постійно зменшується. Це свідчить про зниження потенційної здатності до самовідновлення цих природних комплексів. Тому для забезпечення збереження і відновлення лісів Парку необхідно розробити і впровадити систему заходів, що враховує природоохоронний режим природо-заповідної території. З огляду на те, розглянуто природоохоронний режим території Парку як наслідок її диференційованого зонування, що відображає просторову диференціацію функцій, які ця територія має виконувати. Виявлено особливості ведення лісового господарства в умовах природно-заповідного фонду та режим використання природних ресурсів у межах функціональних зон. Узагальнено висновки щодо збереження цінних природних комплексів і біорізноманіття, забезпечення максимально природного перебігу процесів та запровадження екологічно збалансованого природокористування.
50
Samokhina, E. A., and O. G. Myhalko. "Морфологічний склад туш свиней – фінальних гібридів генотипу йоркшир × ландрас × максгро в залежності від вагових кондицій." Animal Breeding and Genetics 55 (May 15, 2018): 124–30. http://dx.doi.org/10.31073/abg.55.17.
Full textAbstract:
Використання у системі промислової відгодівлі свиней фінальних гібридів йорк- шир × ландрас × максгро при збільшенні забійних кондицій дозволило підвищити у їхніх тушах м’ясність за зниження вмісту кісток при незмінній кількості вмісту сала. На загальному фоні зростання передзабійної живої маси свиней та відповідного аналогічного збільшення маси всіх анатомічних частин туш встановлено тенденцію збереження якісного морфологічного складу відрубів у співвідношеннях м’язової, кісткової та жирової тканин.