Academic literature on the topic 'Застереження'

У статті розглянуто роль застережень Конституційного Суду України в процедурі внесення змін до Конституції України. Стверджується, що генетично конституційний контроль з'явився у зв'язку з необхідністю органу конституційного контролю перевіряти на відповідність конституції акти парламенту. Проте нині сформувалася значна практика участі органів конституційної юрисдикції у розгляді в формі контролю за законопроектами про внесення змін до конституції. Водночас цей підхід має свої позитивні і негативні сторони. Зроблено висновок про те, що історично висловлення різного роду думок рекомендаційного характеру у мотивувальній частині висновку щодо відповідності законопроекту статтям 157-158 Конституції - винахід самого КСУ, який він почав застосовувати з 2000 року. Саме такі думки згодом набули статусу «застережень» у його рішеннях. Законодавець, формулюючи термін «застереження» щодо висновку КСУ про внесення змін до Конституції України, мав на увазі лише ті випадки, коли законопроект відповідає статтям 157-158 Конституції України лише частково, наприклад низка положень їм відповідають, а інші - ні. З цієї точки зору аргументація, висловлена КСУ у мотивувальній частині, у «негативному» висновку, в якому КСУ знайшов порушення статей 157-158, може допомогти правильно відкоригувати законопроект і має право отримати статус «застережень». Доктринальна, рекомендаційна функція КСУ в цьому плані є не зовсім коректною, оскільки КСУ має виконувати певну роль - вказувати межі дозволеного, проте в жодному разі не висловлювати фахові або ж експертні побажання. Єдиний наслідок таких побажань - це лише необхідність їх «розгляду» парламентом, проте в жодному разі не обов'язок урахування. Проте така дуальна природа висновків поза критеріями перевірки, визначеними статтями 157-158 Конституції України, стає більше політичною. Знову ж таки КСУ - це не експерт, який залучається як дорадчий орган, а суб'єкт, юридичні позиції якого повинні мати обов'язковий характер.

Залізко Оксана МиколаївнаАРБІТРАЖНА УГОДА В СПОРТІСтаття присвячена визначенню сутності арбітражної угоди в спорті. Проаналізовано наукові позиції та між-народні акти щодо поняття арбітражної угоди. Автором запропоновано власне визначення поняття «арбітражнаугода в сфері спорту» – угода сторін про передачу спору, який виник чи може виникнути між ними в майбутньому,на розгляд до органів здійснення спортивного правосуддя, що має наслідком виключення юрисдикції держав-них судів. Арбітражна угода може бути самостійною угодою або частиною інших документів (арбітражне засте-реження). Арбітражне застереження може міститися в договорі (укладеному між посередником і спортсменомабо між спортсменом і клубом тощо), у статутних і регламентних документах спортивних організацій, заявках научасть у спортивних подіях (Entry form). Обґрунтовується теза, що арбітражна угода, з якої випливає компетенціяорганів здійснення спортивного правосуддя, відрізняється від арбітражних угод, що є підставами для передачіспорів до міжнародних комерційних арбітражів. Посилання передати спортивний спір на розгляд до органу спор-тивного правосуддя може міститися в арбітражному застереженні, прописаному в договорі або регламенті, абов окремо укладеній пізніше арбітражній угоді (арбітражний розгляд у першій інстанції), або в результаті апеляції,поданої на рішення федерації, асоціації або іншого спортивного органу, якщо статут, або регламентні документитаких органів, або окрема угода передбачають можливість подання апеляції (апеляційний арбітражний розгляд).Установлено, що суб’єкти спорту переважно звертаються до відповідних органів спортивних організацій, ком-петенція яких передбачена статутами (регламентами, положеннями) відповідних спортивних організацій. Такийпідхід пояснюється тим, що в спорті існує власна система органів здійснення спортивного правосуддя, які хочне є недержавними, однак є не менш дієвим, а більш компетентним та оперативним способом урегулюванняспортивних спорів.Зазначено, що майже в усіх статутних і регламентних документах спортивних організацій міститься арбіт-ражне застереження, яке передбачає, що рішення можуть бути оскаржені до CAS як останньої інстанції.

Мета статті – проаналізувати глобалізаційні процеси, що відбуваються сьогодні в освіті, і визначити їх позитивні й негативні риси. Проаналізовано ті елементи навчального процесу, котрі з метою вдосконалення освітнього процесу сьогодні активно запроваджуються в новій українській школі та є, по суті, тими інструментами, що сприяють глобалізації в освіті. Методологічними засадами дослідження є використання аналітичного підходу, який дає змогу в реф- лексивно-критичному ключі розглянути сутність як самого освітнього процесу, так і тих методів та інструментів, за допомогою яких глобалізаційні процеси запроваджуються в навчально-освітній процес. Наукова новизна. У статті розглядається навчання як процес, що завжди має поєднувати в собі як консервативні, так і новітні методи. Висновки. Сучасна освіта повинна врахувати сучасні глобалізацій тенденції й водночас нові вимоги до людини у вигляді аналітичного та критичного мис- лення, пізнавальної гнучкості, креативності в розв’язанні завдань, самодисципліни, ініціативності, комунікації, навичок медійної грамотності й уміння швидко переорієнтовуватися. Аналізуючи останні тенденції в системі освіти, можна помітити критику, що наростає, класичної освітньої систе- ми. Як часто зазначають автори, аналіз кризи освіти привів до усвідомлення необхідності розробки нової освітньої парадигми, спрямованої передусім на розвиток духовності й творчої суті людини. Із цим завданням може впоратися лише інноваційна освіта, головна мета якої – збереження та розви- ток творчого потенціалу людини. Як стверджує багато сучасних дослідників освіти, наші школи не надто змінилися за останні десятки років. І більшість критиків згодні з тим, що нинішня система освіти має багато недоліків і проблем, бо розроблена в індустріальну епоху, тобто створена в основ- ному для того, щоб «штампувати» робітників для промислової галузі. І дотепер менталітет масо- вого виробництва й тотального контролю все ще дуже поширений у наших школах. Тому критикува- ти та змінювати класичну модель навчання стало надзвичайно модним сьогодні. Але у вітчизняних реаліях сучасні методи навчання ефективно працюють лише в поєднанні з консервативними.

У статті автор зосереджує увагу на тому, що, незважаючи на безпосередню близькість jus cogens та erga omnes, вони мають різну правову природу. Проте щодо універсальності можна стверджувати, що ці концепції діють як інструменти досягнення однієї мети - забезпечення інтересів міжнародного співтовариства. Здійснено правовий аналіз ст. 20 Міжнародного пакту про політичні та громадянські права від 1966 р., яка закріплює положення, згідно з котрим (ч. 1) будь-яка пропаганда війни повинна бути заборонена законом. Досліджено положення в Зауваженнях Загального порядку № 11, прийнятого Комітетом ООН з прав людини в 1983 р. до ст. 20 Пакту, на підставі чого автор відзначає, що, зважаючи на характер ст. 20, дер-жави-учасники зобов'язані прийняти необхідні законодавчі заходи, які забороняють дії, що в ній згадуються. Автор на підставі положень Пакту та Зауважень загального порядку робить висновок, що будь-яка пропаганда війни і всякий виступ на користь національної, расової чи релігійної ненависті, що є підбурюванням до дискримінації, ворожнечі або насильства, повинні бути заборонені законом. Заборона, що згадується, поширюється на всі види пропаганди, здійснюваної з метою загрози або акту агресії або порушення миру всупереч Статуту Організації Об'єднаних Націй. До Зауважень Загального порядку № 24, прийнятого на 52 сесії Комітету з прав людини в 1994 р. з питань, що стосуються застережень, які робляться при ратифікації Пакту чи Факультативних протоколів до нього, закріплюється положення: застереження, що порушують імперативні норми, несумісні з об'єктом і цілями Пакту. Відповідно, положення Пакту, які представляють звичайне міжнародне право (і a fortiori, якщо вони мають характер імперативних норм) не можуть бути предметом застережень. Автор проаналізував, що у консультативному висновку Міжнародного Суду ООН від 28 травня 1951 р. стосовно справи про застереження до Конвенції про геноцид Суд подав уточнення поняттю erga omnes. З'ясовано, що відповідно до Зауважень Загального порядку № 29 від 24 липня 2001 р., присвяченого питанню відступлення держави від прав у зв'язку з надзвичайним станом, згідно з п. «е» ст. 13 Комітет підкреслює імперативний характер ст. 20 Пакту і неможливість відступу держави від її виконання. Ніяке оголошення надзвичайного стану, зроблене відповідно до п. 1 ст. 4, не може служити державі-у-часниці виправданням у плані ведення, у порушення ст. 20, пропаганди війни або організації виступів на користь національної, расової чи релігійної ненависті, що є підбурюванням до дискримінації, ворожнечі або насильства.

У дисертації запропоновано теоретичне узагальнення й авторське вирішення наукової задачі, що виявляється у розвитку науково-методичних підходів і розробці практичних рекомендацій щодо управління валютним ризиком в банку.
The thesis proposed a theoretical generalization and scientific problem solving copyright, manifested in the development of scientific and methodological approaches and develop practical recommendations for the management of currency risk in the bank.

Дипломна робота присвячена сутності валюти у розвитку конкурентоспроможності експортної продукції. Основною стратегією є розробка ефективного валютного менеджменту в зовнішньоекономічній діяльності підприємства. Основною метою цього дослідження є надання рекомендацій щодо покращення конкурентоспроможність експортної продукції ТОВ “Горобина”.
The diploma work focuses on the essence of the currency in the developing export products competitiveness. The main strategy is developing effective currency management in international trade operations of enterprise. The main aim of this research is to give recommendations to improve the export products competitiveness of the LLC “Gorobina”.

Дисертація презентує результати дослідження засобів і способів, когнітивних передумов та дискурсивних параметрів реалізації мовленнєвих актів застереження у сучасному німецькомовному діалогічному дискурсі

Мельник О.О. Договірне застереження про форс-мажор за цивільним законодавством України: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Мельник Ольга Олегівна. - Одеса, 2018. - 197 с.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. - Національний університет «Одеська юридична академія», Одеса, 2018. Дисертація є першим у вітчизняній науці цивільного права спеціальним комплексним дослідженням теоретичних та практичних проблем застосування форс-мажору за сучасним законодавством України. У дисертації визначено місце категорії форс-мажор у понятійному апараті цивільного права та законодавства України. Проаналізовано наявні доктринальні теорії форс-мажору, визначені його поняття та ознаки. Проведено розмежування форс-мажору із суміжними поняттями, такими, як неможливість виконання, застереження про незмінність обставин договору, випадок. Проаналізовано зміст застереження про форс-мажор та сформульовані типові форс-мажорні застереження для цивільно-правових договорів. Встановлено особливості законодавчих вимог для визнання певних обставин форс-мажором. Визначено наслідки застосування форс-мажору та охарактеризовано їх особливості. Сформульовано науково обґрунтовані пропозиції щодо удосконалення правового регулювання форс-мажору за цивільним законодавством України.
Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.03 - гражданское право и гражданский процесс; семейное право; международное частное право. - Национальный университет «Одесская юридическая академия», Одесса, 2018. Диссертация является первым в отечественной науке гражданского права специальным комплексным исследованием теоретических и практических проблем применения форс-мажора. В диссертации определено место категории форс-мажор в понятийном аппарате гражданского права и законодательства Украины. Проанализированы имеющиеся доктринальные теории форс-мажора. Определены признаки форс-мажора и сформулировано его понятие. Так, форс-мажор в договорных обязательствах - это чрезвычайное, неотвратимое при данных условиях обстоятельство, которое имеет внешний характер по отношению к деятельности должника, возникло после заключения договора и влечет за собой нарушение договорного обязательства. Предложено относить к признакам форс-мажора (непреодолимой силы), кроме чрезвычайности обстоятельства, а также неотвратимости последствий, также его внешний характер по отношению к деятельности обязанного лица. Форс-мажор (непреодолимая сила) является общим основанием для освобождения от гражданско-правовой ответственности, как договорной, так и недоговорной. С целью устранения терминологических недостатков законодательства, в случаях нарушения недоговорных обязательства в связи с действием обстоятельств, освобождающих от ответственности, предложено использовать термин «обстоятельства непреодолимой силы», а обстоятельствами форс-мажора следует считать только условия договора об освобождении от ответственности за нарушение договора. Разграничено понятие форс-мажора со смежными понятиями, такими, как невозможность исполнения, оговорка о неизменности обстоятельств договора, случай. Указывается, что следует разграничивать невозможность исполнения как основание прекращения обязательства и форс-мажор как основание для освобождения от ответственности за неисполнение договорного обязательства. Существенное изменение обстоятельств по гражданскому законодательству Украины является особой категорией непредвиденных обстоятельств, при наступлении которых надлежащее выполнение возможно, но в силу их непредсказуемости существенно затруднено. Указывается в связи с этим, что главное отличие существенного изменения обстоятельств от форс- мажора заключается в последствиях: сторона, которая ссылается на такое изменение обстоятельств, может потребовать изменения условий договора для целей его исполнения на справедливых условиях, а также расторжение договора (ст. 652 ГК Украины). В случае, когда сторона договора ссылается на обстоятельства форс-мажора, надлежащее исполнение обязательства должником невозможно, а потому сторона освобождается от ответственности за нарушение обязательства. При этом стороны договора не лишены права предвидеть последствия действия обстоятельств форс-мажора в виде расторжения или изменения договора. Форс-мажор (непреодолимая сила) является разновидностью случая, который характеризуется объективностью по отношению к сфере деятельности обязанного лица, чрезвычайным характером события, последствия которого необратимы не только для данного правонарушителя, но и для других лиц, однотипных по роду и условиями деятельности. Проанализировано содержание оговорки о форс-мажоре и сформулированы типичные форс-мажорные оговорки для гражданско- правовых договоров. Установлены особенности законодательных требований для признания определенных обстоятельств форс-мажором. Определены последствия применения форс-мажора и охарактеризованы их особенности. Сформулированы научно обоснованные предложения по совершенствованию правового регулирования форс-мажора по гражданскому законодательству Украины. Так, предложено закрепить в гражданском законодательстве Украины положение о том, что обстоятельство должно признаваться форс- мажором (непреодолимой силой) в случае, когда должник принял все возможные меры для предотвращения вредных последствий события, которые однако наступили.
The thesis for obtaining of the degree of Candidate of Legal Sciences, specialty 12.00.03 - Civil Law and Civil Procedure; Family law; Private International Law. - National University «Odessa Law Academy», Odessa, 2018. The dissertation is the first in domestic science of civil law special complex research of theoretical and practical problems of application of force majeure. It was determined the place of force majeure in the conceptual apparatus of civil law of Ukraine. It was analyzed existing doctrinal theory of force majeure. It was proposed the features of this concept and its definition. It was conducted a separation of force majeure from related concepts such as the inability to perform, clausula rebus sic stantibus, casus minor. It was analyzed the content of force majeure clause and formulated common force majeure clause for civil contracts. The legal requirements for the recognition of some circumstances as force majeure were established. The classification of the effects of force majeure and their features were described. Perspectives of improvement of civil legislation of Ukraine concerning force majeure are determined.

В аналітичній доповіді акцентовано, що Україна має хороший потенціал для впровадження електронного врядування, у т.ч. дистанційного електронного голосування. Окреслено окремі проблемні моменти реалізації виборчих прав громадянами, що постійно або тимчасово перебувають за межами України. Розглянуто перспективи, ризики та застереження щодо пілотування інформаційно-комунікаційних технологій голосування у найближчій перспективі. Наголошено, що такий пілотний проект можливий з прийнятними ризиками для голосування громадян України, які перебувають за кордоном, позаяк відсоток голосів, поданих на закордонному виборчому окрузі, істотно не впливає на результати загальнонаціональних виборів. Надано відповідні рекомендації.