Academic literature on the topic 'Засоби розвідки'

Розглянуто мобільні комплекси радіорозвідки коротко- і ультракороткохвильового діапазонів частот та радіотехнічної розвідки тактичної ланки, що застосовуються в Російській Федерації. Найбільша увага приділяється сучасним зразкам, що прийняті на озброєння за останнє десятиріччя.

Ефективність протиповітряної оборони військ і об’єктів суттєво залежить від функціонування системи розвідки повітряного противника. Своєчасність видачі інформації про засоби повітряного нападу противника зенітним ракетним дивізіонам є визначальним для їх надійного ураження. Невизначеність дій засобів повітряного нападу, а саме висот їх застосування і напрямків удару по військах і об’єктах, обумовлює необхідність при організації розвідки розглядати декілька варіантів побудови просторової структури системи розвідки повітряного противника з метою її оптимізації. У статті запропоновано методику визначення раціональної просторової структури системи розвідки повітряного противника, в якій за критерій оптимізації прийнято ефективність функціонування системи розвідки повітряного противника, що оцінюється математичним сподіванням відносної величини кількості засобів повітряного нападу зі складу удару, що виявлені і по яким своєчасно видана інформація зенітним ракетним дивізіонам. Ефективність функціонування системи розвідки повітряного противника визначається як добуток імовірності виявлення цілей системи розвідки повітряного противника та імовірності своєчасної видачі інформації по них зенітним ракетним дивізіонам. Імовірність виявлення цілі системи розвідки повітряного противника визначається із урахуванням коефіцієнта перекриття радіолокаційного поля, імовірності своєчасної видачі інформації зенітним ракетним дивізіонам із використанням нормальної функції розподілу Лапласа. При оцінювані ефективності функціонування системи розвідки повітряного противника ураховуються можливі діапазони висот застосування засобів повітряного нападу і напрямки їх ударів по військах і об’єктах. Розподіл засобів повітряного нападу за діапазонами висот застосування здійснюється за евристичним методом. Коефіцієнти важливості (небезпечності) напрямків ударів засобів повітряного нападу визначаються із використанням експертного методу ранжирування. Варіанти просторової структури системи розвідки повітряного противника відрізняються розташуванням позицій радіолокаційних станцій на місцевості. Раціональним вважається варіант просторової структури, якому відповідає максимум ефективності функціонування системи розвідки повітряного противника. Порядок використання розробленої методики визначення раціональної просторової структури системи розвідки повітряного противника показаний на прикладі. Методика може використовуватись під час організації розвідки повітряного противника органами управління радіотехнічних військ.

Кожна війна або збройний конфлікт вносить суттєві корективи у форми і способи застосування військ (сил). Але загальним залишається те, що успіх у протиборстві залежить від уміння та можливості однієї зі сторін завдати іншій максимально можливого ураження живої сили та техніки. Основна роль у виконанні цього завдання належить засобам вогневого ураження, серед яких особливе місце посідають артилерійські засоби. Ефективність вогневого ураження противника прямо пропорційно залежить від спроможності розвідувальних підрозділів добувати та забезпечувати підрозділи вогневого ураження своєчасною та точною інформацією про об’єкти ураження (цілі). Тому розгляд питання удосконалення розвідки (артилерійської розвідки) в інтересах забезпечення участі військових частин і підрозділів ракетних військ і артилерії у вогневому ураженні противника в сучасних умовах є актуальним.

Формулювання проблеми. Сучасний вчитель математики та інформатики повинен мати високий рівень сформованості візуально-інформаційної культури, тобто повинен мати ціннісні установки, прагнення до розвитку в галузі візуалізації та інформатизації освіти; володіти інформатико-математичні, психолого-педагогічні та технологічні знаннями; уміннями сприймати, аналізувати, порівнювати, зіставляти, інтерпретувати, продукувати з використанням інформаційних технологій, структурувати, інтегрувати, оцінювати поданий наочно навчальний матеріал. Це залежить, серед іншого, від методу пізнавальної теоретичної та практичної діяльності викладачів і студентів, який передбачає постановку мети, необхідну систему дій, відповідні засоби й одержаний результат – високий рівень сформованості візуально-інформаційної культури майбутніх учителів математики та інформатики. Матеріали і методи. Основою дослідження стали наукові розвідки вітчизняних і закордонних учених, які займаються вивченням питань підготовки майбутніх вчителів математики та інформатики. Для досягнення мети були використані методи теоретичного рівня наукового пізнання: аналіз наукової літератури, синтез, формалізація наукових джерел, опис, зіставлення, узагальнення власного досвіду. Результати. З метою формування візуально-інформаційної культури майбутніх учителів математики та інформатики використані нами засоби навчання можна умовно поділити на групи: друковані засоби (навчально-методична література, навчальні посібники, навчальні програми, системи задач для лабораторних робіт), комп’ютерні засоби (програмне забезпечення предметного спрямування, програми динамічної математики, хмаро орієнтовані сервіси, віртуальні лабораторії), інтерактивні засоби (візуалізовані завдання, інтерактивні аплети, когнітивно-візуальні моделі). У даній статті обґрунтовано доцільність використання таких засобів навчання як скрайбінг, інфографіка та віртуальні фізичні лабораторії. Висновки. За результатами впровадження розглядуваних засобів у професійну підготовку у майбутніх учителів математики та інформатики спостерігалося підвищення рівнів сформованості візуально-інформаційної культури за всіма компонентами: професійно-мотиваційним, когнітивним, операційно-діяльнісним та рефлексивним.

Формулювання проблеми. Сучасний вчитель математики та інформатики повинен мати високий рівень сформованості візуально-інформаційної культури, тобто повинен мати ціннісні установки, прагнення до розвитку в галузі візуалізації та інформатизації освіти; володіти інформатико-математичні, психолого-педагогічні та технологічні знаннями; уміннями сприймати, аналізувати, порівнювати, зіставляти, інтерпретувати, продукувати з використанням інформаційних технологій, структурувати, інтегрувати, оцінювати поданий наочно навчальний матеріал. Це залежить, серед іншого, від методу пізнавальної теоретичної та практичної діяльності викладачів і студентів, який передбачає постановку мети, необхідну систему дій, відповідні засоби й одержаний результат – високий рівень сформованості візуально-інформаційної культури майбутніх учителів математики та інформатики. Матеріали і методи. Основою дослідження стали наукові розвідки вітчизняних і закордонних учених, які займаються вивченням питань підготовки майбутніх вчителів математики та інформатики. Для досягнення мети були використані методи теоретичного рівня наукового пізнання: аналіз наукової літератури, синтез, формалізація наукових джерел, опис, зіставлення, узагальнення власного досвіду. Результати. З метою формування візуально-інформаційної культури майбутніх учителів математики та інформатики використані нами засоби навчання можна умовно поділити на групи: друковані засоби (навчально-методична література, навчальні посібники, навчальні програми, системи задач для лабораторних робіт), комп’ютерні засоби (програмне забезпечення предметного спрямування, програми динамічної математики, хмаро орієнтовані сервіси, віртуальні лабораторії), інтерактивні засоби (візуалізовані завдання, інтерактивні аплети, когнітивно-візуальні моделі). Висновки. За результатами впровадження розглядуваних засобів у професійну підготовку у майбутніх учителів математики та інформатики спостерігалося підвищення рівнів сформованості візуально-інформаційної культури за всіма компонентами: професійно-мотиваційним, когнітивним, операційно-діяльнісним та рефлексивним.

Метою дослідження є розкриття особливостей законодавчого регулювання правових засад організації та діяльності органів зовнішньої розвідки України на основі порівняльного аналізу із законодавчим забезпеченням функціонування розвідувальних органів Російської Федерації. Наукова новизна полягає у тому, що вперше на основі юридичної компаративістики проаналізовано правове регулювання організації та діяльності органів зовнішньої розвідки України та РФ. Досліджено чинники, що спонукали законодавців зазначених країн прийняти законодавчі акти у сфері розвідувальної діяльності. Показано відмінності у правових приписах стосовно діяльності розвідок двох держав за цілями, завданнями, сферами застосування методів, сил і засобів. Визначено, які положення законодавства РФ про зовнішню розвідку можна врахувати для удосконалення вітчизняного законодавства. Висновки. За результатами дослідження виділено основні позитивні моменти у національному законодавстві, а саме: наявність двох фундаментальних законодавчих актів, що регулюють діяльність розвідувальних органів. Це Закони України «Про розвідувальні органи України» та «Про Службу зовнішньої розвідки України». Російський законодавець обмежився прийняттям лише одного Закону «Про зовнішню розвідку», фактично залишивши без правового регулювання за багатьма аспектами діяльність окремого незалежного розвідувального органу, яким є СЗР РФ; визначення правовими приписами основних категорій розвідувальної діяльності (розвідувальна діяльність, розвідувальна інформація, розвідувальні органи, спеціальна розвідка), чого немає у російському законодавстві; визначення для розвідувальних органів широкого кола завдань, у тому числі з правоохоронною спрямованістю. Натомість у Законі РФ «Про зовнішню розвідку» немає завдань щодо участі розвідки у боротьбі з тероризмом, міжнародною організованою злочинністю, незаконним обігом наркотиків, незаконним обігом зброї та технології її виробництва, нелегальною міграцією тощо; надання права на використання методів і засобів оперативно-розшукової діяльності для отримання розвідувальної інформації. Відповідно до російського законодавства оперативно-розшукові заходи здійснюються виключно для забезпечення власної безпеки. До основних позитивних моментів російського законодавства можна віднести: надання зовнішній розвідці при власному ліцензуванні і сертифікації права на придбання, розроблення (за виключенням криптографічних засобів захисту), створення, експлуатацію інформаційних систем, систем зв’язку та систем передачі даних, а також засобів захисту інформації від витоку по технічних каналах; визначення правовим приписом положення про те, що співробітники розвідки не можуть мати подвійного громадянства (підданства) і підлягають обов’язковій державній дактилоскопічній реєстрації; наявність правового положення про те, що особа, яка надає конфіденційну допомогу органу зовнішньої розвідки РФ і не є громадянином РФ, може бути прийнята, за її бажанням та клопотанням, до громадянства РФ у порядку, який визначений федеральними законами. У законодавстві обох держав, окрім позитивних моментів, також є й спірні законодавчі положення, виявлення і дослідження яких, а також удосконалення у подальшій законотворчій діяльності значно покращить функціонування всієї розвідувальної спільноти в Україні.

Розглянуто стратагему апеляції до логіки в англійськомовному судовому дискурсі з погляду її впливу на реципієнтів. Це поняття безпосередньо пов’язане з поняттям стратегії. Однак, на відміну від неї, це поняття тільки починає займати свою нішу у працях учених. Актуальність статті зумовлена нестачею досліджень із цієї теми та глибокого аналізу цього явища в контексті постійного протистояння в сучасному інформаційному просторі. Дослідження проводиться на перетині кількох наукових і лінгвістичних парадигм: комунікативної, когнітивної, прагматичної і лінгвокультурологічної. Логіка розвитку цих напрямів сучасної лінгвістичної науки зумовила новизну цієї розвідки. Значну увагу приділено прикладному характеру дослідження. Основна мета цієї роботи – дослідити стратагему апеляції до логіки в англійськомовному судовому дискурсі з погляду її впливу на учасників судового процесу. Заявлено такі завдання: уточнити термінологічний апарат, задіяний у статті; з’ясувати типи переконливих аргументів, їхній вплив на учасників судового процесу; встановити мовні засоби, що виражають стратагему апеляції до логіки в дискурсі сторони звинувачення. У розвідці використано такі методи: лінгвістичне спостереження й аналіз, а також когнітивний метод, метод критичного аналізу дискурсу, метод прагматичного аналізу. Доведено, що зазначена стратагема виражена за допомогою аргументів глибинного та поверхневого рівнів. Глибинні аргументи виконують основну функцію логічного впливу – доведення правоти позивача. Такі докази обґрунтовують правдивість суджень, які, у свою чергу, переконують суд і присяжних. Лексичні засоби, які вербалізують аргументи глибинного рівня, об’єднані загальним смислом: «переконливість аргументів». Встановлено, що аргументи поверхневого рівня виконують другорядну функцію – функцію емоційного впливу для створення негативного іміджу відповідача та позитивного іміджу позивача: а) лексичні засоби з позитивною конотацією для створення образу позивача; б) лексичні засоби з негативною конотацією для створення образу відповідача. Разом вони утворюють ефективну тактику переконання, яка впливає на свідомість адресатів, приводить до зміни їхньої поведінки.

У статті розглядаються шляхи створення й розвитку техніки криптографічного захисту інформації СРСР на передодні та в період Другої Світової Війни та їх вплив на систему управління військами. Теорія «глибокої операції», фактично — воєнна стратегія СРСР того часу, внаслідок технічного прогресу засобів збройної боротьби, зокрема засобів зв’язку, зміни поглядів на організацію військ, їх оперативну побудову, просторовочасові характеристики операцій вимагала докорінних змін в управлінні військами та організації взаємодії міжвидових угруповань. Одним зі шляхів досягнення цієї мети була автоматизація процесів шифрування інформації. Науково-технічний прогрес у всі часи впливає на форми і способи ведення бойових дій. Розвиток систем зв’язку та інформатизації, технічної розвідки, криптоаналізу вимагають впровадження в сучасних умовах новітніх засобів озброєння та військової техніки, форм і способів їх застосування. На основі досвіду, набутого Радянським Союзом, досліджуються вимоги, які необхідно врахувати для підвищення скритності та оперативності управління військами під час підготовки та в ході ведення операцій, в т.ч. — операції Об’єднаних сил. Ключові слова: конфіденційність, криптографічний захист інформації, оперативність, скрите управління військами, скритність, шифрувальна машина, шифрувальний орган, шифрувальна техніка.

Основними джерелами забезпечення військ (сил) озброєнням та військовою технікою (ОВТ) в ході ведення бойових дій є: виробництво (закупівля) ОВТ; відновлення пошкодженого ОВТ; використання завчасно створеного резерву (непорушних запасів) ОВТ. Додатковими джерелами забезпечення військ ОВТ у особливий період можуть бути: техніка, що постачається з національної економіки; надходження ОВТ в рамках допомоги від країн-партнерів; трофейне ОВТ. Але, як свідчить досвід ведення бойових дій під час проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, безпосередньо під час проведення операції (бойових дій) забезпечення військ ОВТ здійснюється, головним чином, за рахунок відновлення ОВТ, яке вийшло з ладу через бойові чи експлуатаційні причини. Це пов’язано з фінансово-економічними можливостями держави, перевищенням термінів експлуатації ОВТ, потребою у швидкому постачанні справного ОВТ для підтримання необхідного рівня бойової готовності підрозділів до виконання поставлених завдань та рядом інших чинників, що впливають на наявність та стан ОВТ в підрозділах та військових частинах. Виконання завдання щодо вчасного відновлення пошкодженого озброєння в ході бою покладається на систему відновлення озброєння та військової техніки, яка являє собою складну (велику) систему, що містить підсистему управління та виконавчу підсистему, основою якої є сили і засоби системи відновлення ОВТ. У загальному випадку під силами і засобами системи відновлення ОВТ потрібно розуміти особовий склад ремонтно-відновлювальних органів та засоби технічної розвідки, евакуації, ремонту ОВТ, що використовуються для їх вчасного виявлення, проведення навантажувально-розвантажувальних та транспортувальних робіт, ремонту та підготовки до бойового використання тощо. Для ефективної роботи всіх складових цієї складної системи необхідне завчасне планування та попереднє прогнозування щодо виробничих можливостей цих підрозділів. Тому в статті пропонуються шляхи удосконалення науково-методичного апарату щодо оцінювання системи відновлення та військової техніки.

У статті виділяються аспекти і положення підготовки і реалізації планів і програм розвитку складних систем військового призначення. Значна увага приділена напрямку визначення шляхів заощадження ресурсів для створення нових систем багатовартісних зразків озброєння і військової техніки. У статті виділяються деякі положення з позитивного досвіду, які б могли бути результативно застосованими у практиці підготовки і реалізації планів і програм розвитку системи озброєння протиповітряної оборони держави з урахуванням специфічних особливостей існуючих обмежень різного характеру, у тому числі організаційних і фінансових. Перспективна багатопозиційна система протиповітряної оборони має включати до себе новітні вогневі засоби, засоби розвідки, управління і забезпечення з бережливими їх життєвими циклами, а система озброєнь протиповітряної оборони у цілому має мати свій бережливий керований життєвий цикл. Реалізація планів і програм розвитку має бути зорієнтована на виконання цих вимог. Концепція розвитку системи озброєння протиповітряної оборони має у системній єдності відображувати оперативно-стратегічні й оперативно-тактичні потреби, науково-технічні можливості і воєнно-економічну доцільність реалізації запланованих напрямків вдосконалення і розвитку системи озброєння у програмному періоді часу. Розробка і виробництво нових і вдосконалення існуючих зразків ОВТ має декілька їх варіантів реалізації, а саме – це революційний і еволюційний варіанти і глибокої, середньої і незначної модернізації.

Метою доповіді є аналіз існуючих засобів лазерної акустичної розвідки, що дозволяє виявити високий ступінь залежності ефективності їх роботи від факторів зовнішнього середовища і їх власних параметрів. У доповіді було розглянуто сучасні засоби лазерної акустичної розвідки, активні та пасивні засоби захисту , а також їх ефективність. Активні засоби захисту потребують постійних затрат енергії, працюють за принципом перекриття, тобто створюють перешкоди, які за інтенсивністю були б вищі, ніжакустичні коливання голосу людини.

Ця книга містить систематизований виклад матеріалу нової галузі політичної науки – політичної латентології, яка розглядає теоретичні засади та основні напрями прихованої політичної діяльності (політичну розвідку, силові спецоперації, інформаційні та психологічні спецоперації, таємну дипломатію, активність таємних структур світової політики та конфіденційний менеджмент політичних партій) у цілісному форматі потайної (латентної) політики. Книга побудована на основі всебічного аналізу реальних політичних процесів, зокрема в Україні, використовує вітчизняні та зарубіжні дослідження із залученням численних історичних прикладів і фактів сьогодення.

Ця книга містить систематизований виклад матеріалу нової галузі політичної науки – політичної латентології, яка розглядає теоретичні засади та основні напрями прихованої політичної діяльності (політичну розвідку, силові спецоперації, інформаційні та психологічні спецоперації, таємну дипломатію, активність таємних структур світової політики та конфіденційний менеджмент політичних партій) у цілісному форматі потайної (латентної) політики. Книга побудована на основі всебічного аналізу реальних політичних процесів, зокрема в Україні, використовує вітчизняні та зарубіжні дослідження із залученням численних історичних прикладів і фактів сьогодення.

Головною метою цієї роботи є – визначення сутності та структури формування професійних компетентностей у майбутніх офіцерів-правоохоронців із використанням засобів нумерології в системі їх спеціальної фізичної підготовки. Використання новітніх нумерологічних технологій в системі професійної освіти майбутніх офіцерів-правоохоронців Національної поліції України (НПУ) – забезпечує формування необхідних професійних компетентностей та є актуальним напрямком наукових досліджень. Не дивлячись на значну кількість робіт зазначеного напряму наукових розвідок, питанням визначення сутнісних характеристик формування професійних компетентностей у майбутніх офіцерів-правоохоронців із використанням засобів нумерології в системі їх спеціальної фізичної підготовки нами не виявлено, що потребує подальших наукових розвідок та підкреслює актуальність і практичну складову обраного напряму дослідження. На підставі проведеного теоретико-методологічного аналізу з даної проблематики, визначені сутнісні характеристики формування професійних компетентностей у майбутніх офіцерів-правоохоронців НПУ із використанням засобів нумерології в системі їх спеціальної фізичної підготовки – особистісне утворення, яке формується шляхом акцентованого педагогічного впливу на формування у майбутніх офіцерів-правоохоронців ключових професійних компетентностей, готовності до захисту України, до виконання завдань за призначенням у різних умовах службово-бойової діяльності та забезпечує узгодження ними знань про зміст та структуру професійної діяльності із урахуванням нумерологічних особливостей індивіда та вимог цієї діяльності до рівня спеціальної фізичної підготовленості, а також психофізіологічного стану, сформованих компетентностей професійної діяльності зі сформованими та усвідомленими ними в процесі розвитку можливостями та потребами, а також структуру такої готовності за мотиваційним, функціональним, прикладним, та стресостійким компонентами.

В результаті дослідно-аналітичної роботи розглянуто актуальну проблему формування готовності тренерів, які спеціалізуються в одноборствах до застосування засобів фізичної терапії в системі самоосвіти. Враховуючи результати моніторингу Інтернет-ресурсів, аналізу науково-методичної, спеціальної та довідкової літератури встановлено, що питанням розроблення та апробації прикладних програм (методик, педагогічних моделей, тощо) формування готовності тренерів, які спеціалізуються в одноборствах до застосування технік кінезіологічного тейпування у професійній діяльності (в системі багаторічної підготовки спортсменів) присвячено недостатню кількість науково-методичних праць, що потребує подальших наукових розвідок та підкреслює актуальність і практичну складову обраного напряму дослідження. Під час вирішення поставлених перед нами завдань були використані наступні методи дослідження (на емпіричному та теоретичному рівнях): абстрагування, аналіз і синтез, індукція і дедукція, моделювання, математично-статистичні (кореляційного аналізу, факторного аналізу, шкалювання) тощо. У динаміці другого етапу дослідження членами науково-дослідної групи визначено сутність та структуру готовності тренерів, які спеціалізуються в одноборствах до професійної діяльності – особистісне утворення, яке формується шляхом акцентованого педагогічного впливу на формування у тренерів готовності до підтримання престижу українського спорту на міжнародній арені завдяки всебічній та якісній підготовці висококваліфікованих атлетів, до виконання навчально-тренувальних планів на різних етапах багаторічної підготовки спортсменів-одноборців у тому числі й на етапах їхньої фізичної терапії і ерготерапії та забезпечує узгодження ним знань про зміст та структуру професійної діяльності, а також вимог цієї діяльності до рівня всебічної підготовленості, а також психофізіологічного стану одноборців, сформованих компетентностей необхідних для організації збалансованої та конкурентоспроможної системи багаторічної підготовки спортсменів, які спеціалізуються в одноборствах зі сформованими та усвідомленими ними в процесі розвитку можливостями та потребами. Враховуючи результати низки теоретичних та емпіричних досліджень вважаємо, що структура готовності тренерів, які спеціалізуються в одноборствах до професійної діяльності містить наступні компоненти: мотиваційний, функціональний, прикладний та стресостійкий. В процесі дослідно-аналітичної роботи упродовж третього етапу дослідження нами виділені рівнозначні для тренерів, які спеціалізуються в одноборствах «критерії оцінювання»: мотиваційний, змістовий та аналітико-оцінний. Крім цього, вважаємо, що для будь-якого «критерію» характерним є наявність певних «показників», які відображають найбільш важливі та інформативні властивості «об’єкту», що забезпечує його існування. Відповідно до аналізу спеціальної науково-методичної та довідкової літератури членами науково-дослідної групи встановлено, що найбільш ефективними підходами для досягнення мети обраного напряму дослідження (з метою розроблення майбутньої «Програми формування готовності тренерів, які спеціалізуються в боротьбі самбо до застосування засобів фізичної терапії із акцентованим використанням технік кінезіологічного тейпування в системі самоосвіти») є: діяльнісний, особистісно-зорієнтований, комплексний, системний, а також структурний «підходи». Крім цього, відповідно до результатів низки емпіричних досліджень, а також враховуючи власний досвід організації системи багаторічної підготовки одноборців, нами пропонується до використання в системі оцінювання готовності тренерів, які спеціалізуються в боротьбі самбо до застосування засобів фізичної терапії із акцентованим використанням технік кінезіологічного тейпування наступних «рівнів»: високого, достатнього та задовільного. Варто також підкреслити, що для досягнення головної мети дослідження членами науково-дослідної групи планувалося використання наступних коригуючих технік кінезіологічного тейпування: лімфатична корекція «тунелювання»; зв’язкова-сухожильна корекція «тиск»; фасціальна корекція «утримання»; механічна корекція; послаблююча корекція «ліфтинг»; функціональна корекція «пружинування». Підсумовуючи результати аналізу науково-методичної та спеціальної літератури (Інтернет-джерел), членами науково-дослідної групи розроблено та апробовано програму формування готовності тренерів, які спеціалізуються в боротьбі самбо до застосування засобів фізичної терапії (із акцентованим використанням технік кінезіологічного тейпування) в системі самоосвіти. Розроблена та апробована «Програма» є уніфікованою і може ефективно використовуватися в системі фізичної терапії представників інших повноконтактних одноборств (олімпійських та неолімпійських видів спорту). Результати дослідження впроваджені у систему самоосвіти (підвищення кваліфікації) тренерів, які спеціалізуються в одноборствах. Напрями подальших досліджень передбачають розроблення дихальних комплексів фізичних вправ, які забезпечують підвищення працездатності тренерів з одноборств (на прикладі тренерів, які спеціалізуються в боротьбі самбо та дзюдо) на етапі їхнього відновлення після лікування коронавірусної хвороби (COVID-19).

Запропонована наукова розвідка присвячена актуальним питанням невербаліки – проксемічним компонентам комунікативної поведінки українців; з’ясовано особливості комунікативного простору лінгвоносіїв; визначено особливості їх номінації засобами фразеології української мови; увагу зосереджено на типах дистанції, їх лінгвокультурному втіленні.

Роботу присвячено особливостям створення психолінгвістичного образу кіноперсонажа за психологічним архетипом «Діва». Розвідка є частиною комплексного дослідження цілісної системи психолінгвістичних кінообразів найбільш касових фільмів ХХІ сторіччя. Роботу виконано на матеріалі фентезі-фільму К. Бака та Дж. Лі Frozen (2013). Вважаємо кінодіалог одним з основних універсальних засобів розкриття образу персонажа в аудіовізуальному тексті. У роботі проаналізовано особливості мовлення принцеси Анни, загальним обсягом 302 репліки. За класифікацією В. Шмідт (2007) відносимо Анну до архетипу «Діва» (the Maiden), для якої визначальними рисами є такі: її життя – легке, не обтяжене рутиною, а ставлення до проблемних ситуацій залишається позитивним; вона любить розважатися, все нове і незвичне вабить її; вона не любить самотності; вона здатна на ризик і не бачить небезпек реального світу; вона не хоче дорослішати, але випробування й психологічні травми змушують її відкрити у собі здатність допомагати іншим та вести за собою; їй завжди потрібна людина, на яку можна покластися. Отримані результати свідчать, що для мовлення принцеси Анни характерні окличні речення (переважно констативи) у поєднанні з позитивною оцінною лексикою, «порожніми» прикметниками та вигуками для вираження захоплення й радості; апелятиви, які визначають важливих для Анни персонажів; вербальна та креолізована гра слів для створення гумористичного ефекту; розмовні одиниці для демонстрації невимушеного, неофіційного стилю спілкування; кооперативний стиль спілкування, який реалізується через частотні тактики прохання та вибачення; лексема please у реквестивах як прояв залежності Анни від допомоги інших персонажів; лексеми sorry та fault для зображення чутливості персонажа до почуттів інших; повтори на синтаксичному рівні у вигляді уточнювальних запитань, множинні асиндетони та апосіопези для демонстрації мислення у формі потоку свідомості, яке демонструє відкритість персонажа, наївність; майже однакова частотність займенників першої особи однини та другої особи для демонстрації з одного боку важливості власного «я», а з іншого – значущості інших персонажів у її житті.