Journal articles: 'Запобіжник'

1

Савлук, С. "Власний капітал як запобіжник втрати ліквідності банку." Банківська справа, no. 2 (104) (2012): 55–62.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

2

Гуцалюк, О. "Внутрішній контроль як запобіжник розкрадання коштів громади." Фінансовий контроль, no. 9 (164), вересень (2019): 10–13.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

3

Барабаш, Т. О. "РИЗИКООРІЄНТОВАНИЙ КОНТРОЛЬ У СФЕРІ ГОСПОДАРЮВАННЯ ЯК ЗАПОБІЖНИК ВИНИКНЕННЮ ЕКОНОМІЧНОЇ НЕБЕЗПЕКИ." Актуальні проблеми права: теорія і практика, no. 2 (42) (January 27, 2022): 38–45. http://dx.doi.org/10.33216/2218-5461-2021-42-2-38-45.

Full text

Abstract:

Досліджено правове регулювання виконання такої функції Бюро економічної безпеки України, якантикорупційний контроль, а також окреслено законодавчі вимоги до програм із запобігання корупції.Розглянуто складові елементи й структуру дій суб’єктів господарювання при розробці антикорупційноїпрограми юридичної особи. Обґрунтовано наявність підстав для застосування дієвих важелів впливу насуб’єктів господарювання в частині виконання ними припису щодо здійснення функцій антикорупційногоконтролю. Запропоновано розробити пропозиції про внесення змін і доповнень до Закону України «ПроБюро економічної безпеки України», що стосуються суті, змісту процедур ризикоорієнтованого контролю у сфері господарювання як його функції.Ключові слова: економічні правопорушення, шахрайство, Бюро економічної безпеки, антикорупційний контроль, антикорупційна програма юридичної особи, ризикоорієнтований контроль у сфері господарювання.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

4

Михальов, В. О. "Зброя в побуті, традиція генерацій як кращий "запобіжник" її протиправному використанню." Безпека життєдіяльності, no. 11 (2007): 39–41.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

5

Харченко, С. І. "Повноваження органів казначейства України з контролю дотримання бюджетного законодавства - запобіжник бюджетних правопорушень." Фінанси України, no. 6 (211) (2013): 7–17.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

6

Рогатинська, Ніна Зіновіївна, and Мар’яна Василівна Мельничук. "ПРОЦЕСУАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ДОМАШНЬОГО АРЕШТУ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ." Історико-правовий часопис 17, no. 2 (March 30, 2022): 164–69. http://dx.doi.org/10.32782/2409-4544/2021-2/23.

Full text

Abstract:

У статті визначено сутність поняття домашнього арешту, обґрунтовано його зміст у системі запобіжних заходів кримінального провадження. Розглянуто теоретичні питання щодо застосування домашнього арешту на різних стадіях кримінального провадження. Проаналізовано особливості застосування даного запобіжного заходу. Розглянуто, що в чинному Кримінального процесуального кодексу України однією з новел є впровадження до переліку запобіжних заходів домашнього арешту. Зауважено, що даний захід після його запровадження став досить поширеним на практиці. Визначено, що домашній арешт як запобіжний захід полягає в певних обмеженнях щодо пересування, забороні спілкування й інших заходах, що застосовуються судом або іншими суб’єктами кримінального процесу з метою запобігання продовженню злочинної діяльності та можливості приховування від слідства та суду. Аргументовано важливість у практиці досудового розслідування і судового провадження застосування запобіжних заходів як виду кримінального процесуального примусу запобіжного характеру, пов’язаного з тимчасовим обмеженням чи позбавленням права підозрюваного, обвинуваченого, засудженого на свободу й особисту недоторканність. Також у статті доведено, що запровадження домашнього арешту є прогресивним для українського законодавства та підвищить рівень демократизму в суспільстві, а також дасть можливість підозрюваній або обвинуваченій особі, до якої застосовують домашній арешт, зберегти себе в суспільстві.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

7

Подлєгаєв, К. М. "Застосування запобіжних заходів у контексті судової прецедентної практики та міжнародних стандартів правосуддя." Актуальні проблеми держави і права, no. 85 (August 14, 2020): 208–14. http://dx.doi.org/10.32837/apdp.v0i85.1870.

Full text

Abstract:

У статті аналізуються проблеми реформування інституту запобіжних заходів у кримінальному процесі з урахуванням прецедентного права. Стверджується, що фактичними підставами повідомлення про підозру є система належних до справи, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які поза розумним сумнівом вказують на наявність складу злочину в діянні підозрюваної особи. Підтвердженням такого підходу є положення Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду». Вважаю, що є потреба в більш чіткому юридичному визначенні понять «обґрунтована підозра» та «підстави обрання запобіжних заходів», які варто визначати через концепт «наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином». Пропоную ч. 3 ст. 132 КПК України викласти так: «Запобіжні заходи в кримінальному провадженні можуть застосовуватися при доведеності поза розумним сумнівом факту вчинення підозрюваною особою злочину чи іншого кримінального правопорушення, яким передбачується покарання у виді позбавлення волі. Під доведеністю поза розумним сумнівом підозри слід розуміти наявність системи доказів, які безсумнівно підтверджують наявність у підозрюваного складу злочину та відсутність обставин, які виключають його відповідальність, такої системи доказів, які відповідають вимогам допустимості та достовірності, виключають будь-яке інше розумне пояснення події». Реформування інституту запобіжних заходів має відбуватися із застосуванням загальновизнаних норм і принципів, викладених у міжнародних правових актах та прецедентних рішеннях Європейського суду з прав людини, Верховного Суду України. При визначенні підстав запобіжних заходів необхідно користуватися стандартом доведеності поза розумним сумнівом, викладеним у судових прецедентах.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

8

МОШАК, ГРИГОРІЙ. "Засоби приватного права, що запобігають правопорушенням, у Німеччині та в Україні." Право України, no. 2021/07 (2021): 188. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2021-07-188.

Full text

Abstract:

Однією із правових проблем є те, що природа, структура і розвиток застосування засобів приватного права, які запобігають правопорушенням, за матеріалами Німеччини й України вітчизняною наукою не досліджувалися. Наукова невизначеність стримує використання зазначених засобів для регулювання цивільного обороту, захисту прав громадян і зміцнення правопорядку. Метою статті є порівняльне дослідження засобів приватного права, які запобігають правопорушенням, за матеріалами Німеччини та України для доведення правомірності розширення їх застосування в українських умовах. Результати дослідження показують, що у Німеччині та у США розширюється використання засобів приватного права для запобігання правопорушенням. В Україні доктрина, законодавство та судова практика йому не сприяють. Запобіжному відшкодуванню шкоди перешкоджає відсутність такої практики, яка існує у Німеччині. Структуру засобів приватного права умовно визначають два основних напрями їх використання у запобіганні правопорушенням. Це залучення до участі у запобіжній діяльності все більшої кількості фізичних та юридичних осіб на приватноправових засадах із наданням їм окремих публічних функцій та використання у запобіжній діяльності приватноправових за своєю природою норм (включно у складі публічно-правових актів). Засоби приватного права – відшкодування шкоди, запровадження різних видів приватноправового контролю, залучення приватних служб і приватного сектору загалом до реалізації окремих публічних функцій – відповідають природі приватного права та застосовуються згідно з його принципами. Взаємопроникнення засобів посилює запобіжний вплив і не змінює існуючого міжгалузевого балансу.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

9

Бабенко, Д. В. "РОЛЬ СУБ’ЄКТІВ ВЛАДНИХ ПОВНОВАЖЕНЬ У ВІДНОСИНАХ ІЗ ГОСПОДАРСЬКИМИ ТОВАРИСТВАМИ." Знання європейського права, no. 1 (March 27, 2022): 53–57. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i1.315.

Full text

Abstract:

У статті присвячено увагу дослідженню категорії «суб’єкт владних повноважень», висвітлено роль та значення таких суб’єктів у відносинах із господарськими товариствами. Встановлено, що найбільш розповсюджена форма здійснення комерційної діяльності – господарські товариства, нерозривно пов’язана із необхідністю взаємодії з суб’єктами владних повноважень. Аналізується понятійно-категоріальний апарат теорії адміністративного права, який більш розповсюджено оперує терміном «публічна адміністрація» та наводиться співвідношення останнього із законодавчо-уставленими категоріями – «суб’єкт владних повноважень» чи «адміністративний орган». Констатовано, що не завжди правовідносини підприємств приватної форми власності із суб’єктами владнихповноважень є саме адміністративно-правовими. Автором у статті пропонується власно розроблений алгоритм розмежування адміністративно-правових із цивільними та або господарськими відносинами, в яких з одного боку виступає орган публічної влади. Зосереджено увагу на тому, що окремі представники публічної влади можуть мати різний правовий статус – бути юридичною особою публічного права (міністерства, державні служби, інспекції тощо), утворенням без статусу юридичної особи (територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну та податкову політику чи індивідуальним суб’єктом (приватні виконавці тощо). З’ясовано, що система публічної влади та управління в Україні складається також із органів державної влади, які не належать до органів виконавчої влади, не підпорядковані та не залежать від останніх, проте, здійснюють публічні функції (адміністрування). У статті звертається увага, що Конституція України, проголошуючи у статті 8 принцип верховенства права та закріплюючи у статтях 6 та 19 похідний від зазначеного принцип законності, суттєво обмежила поведінку суб’єктів владних повноважень, встановлюючи певний запобіжник від свавілля і вседозволеності держави та її апарату.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

10

Ільків, Н. "Інститут поновлення договору оренди земельної ділянки як засіб протидії рейдерству." Юридичний вісник, no. 1 (July 31, 2020): 156–62. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i1.1574.

Full text

Abstract:

У статті здійснено аналіз теоретичних і практичних проблем правового регулювання поновлення договору оренди земельної ділянки з урахуванням змін, унесених ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» від 5 грудня 2019 р. № 340-ІХ. Указується, що цей Закон запровадив певні запобіжники для протидії рейдерству, які дають змогу запобігти порушенню прав сторін договору оренди землі й уникнути численних судових спорів щодо припинення договірних орендних відносин. В умовах постійного оновлення рей-дерських схем в аграрній сфері актуальною є потреба не тільки в застосуванні механізмів подолання наслідків рейдерських захоплень, коли воно вже відбулося, а й у створенні ефективної системи запобіжників рейдерству, тобто в превентивних заходах захисту прав землевласників і землекористувачів. До таких запобіжників варто зарахувати нові правила поновлення договору оренди землі. Проаналізовано правову природу інституту поновлення договору оренди земельної ділянки, який є певною гарантією стабільності земельних договірних орендних відносин, без зміни істотних умов договору, водночас є гарантією прав сторін на припинення договірних відносин. Загальними передумовами застосування інституту поновлення договору є включення до договору умови про поновлення договору; унесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно під час проведення державної реєстрації права оренди відповідної земельної ділянки; намір сторін щодо подальшої оренди на такий самий строк і на таких самих умовах (тобто відсутність заяви про виключення відомостей). Указано, що, з огляду на правову природу інституту поновлення договору, визначальною умовою його застосування є наявність земельної ділянки як об'єкта цивільних прав, а отже, у разі зміни меж або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору не може бути застосовано. За результатами проведеного дослідження зроблено висновок, що запроваджений порядок поновлення договорів оренди земельних ділянок має низку недоліків. Подальший розвиток цього інституту потребує вдосконалення земельного та реєстраційного законодавства України.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

11

Korostashova, I. M. "Режим надзвичайного стану під час пандемії: механізм правового регулювання як гарантія забезпечення дотримання принципу верховенства права." Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, no. 6 (December 6, 2020): 31–40. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2020.06.04.

Full text

Abstract:

Введення надзвичайних режимів, зокрема режиму надзвичайного стану, завжди супроводжується обмеженням прав і свобод людини. Обсяг і глибина таких обмежень безпосередньо залежать від тяжкості надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру та рішень, що приймаються публічною владою. Невід’ємною умовою введення та адміністрування надзвичайних режимів має бути додержання принципу верховенства права. Метою статті є аналіз норм національного законодавства, що регулює правовідносини, які виникають у зв’язку із уведенням надзвичайних адміністративно-правових режимів, зокрема режиму надзвичайного стану під час пандемії, та визначення правового механізму, що є гарантією додержання принципу верховенства права у відносинах між державою та громадянином. Наукова новизна дослідження полягає в аналізі національного законодавства на предмет наявності запобіжників, що обмежують дискрецію публічної влади та забезпечують додержання верховенства права у відносинах держави й людини у разі введення режиму надзвичайного стану у зв’язку з пандемією інфекційної хвороби COVID-19. Висновки. Аналіз національного законодавства, що регулює правовідносини, які виникають під час та у зв’язку із введенням надзвичайних режимів, зокрема режиму надзвичайного стану, свідчить про наявність у механізмі правового регулювання запобіжників, що певним чином обмежують дискрецію суб’єкта владних повноважень (Президента України), серед яких: 1) установлення конкретного терміну, на який може бути введено та продовжено режим надзвичайного стану; 2) певним чином (хоча й формально) законодавством обмежено повноваження Президента України з визначення переліку і глибини обмежень прав і свобод у зв’язку з уведенням режиму надзвичайного стану; 3) повноваження щодо затвердження рішень Президента України про введення надзвичайних режимів віднесено до повноважень окремої гілки влади (законодавчої влади). Зазначене забезпечує здійснення парламентського контролю за доцільністю та обґрунтованістю рішень Президента України щодо введення та продовження дії надзвичайних режимів, в тому числі щодо відповідності переліку, обсягу та глибини обмежень прав і свобод громадян, які планується застосувати, тяжкості надзвичайної ситуації, що є підставою для введення такого режиму. Вищевказані запобіжники становлять правовий механізм реалізації принципу верховенства права та, відповідно, є гарантією додержання прав і свобод людини у разі введення режиму надзвичайного стану.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

12

Марченко, Владислав, and Іван Мірошников. "ЕВОЛЮЦІЯ ЗАПОБІЖНИХ ЗАХОДІВ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ." ΛΌГOΣ. МИСТЕЦТВО НАУКОВОЇ ДУМКИ, no. 10 (February 4, 2020): 100–103. http://dx.doi.org/10.36074/2617-7064.10.019.

Full text

Abstract:

Стаття присвячена вивченню становлення інституту запобіжних заходів в кримінальному процесі України. Проаналізовано виникнення, розвитокта зміну запобіжних заходів в законодавстві від моменту їх появи до закріплення в сучасному вигляді. Автором наведено періодизацію розвиткузапобіжних заходів та специфічні риси, що були наявні для окремих заходів різних періодів. Було досліджено кореляцію історичних умов та події зпоявою або зникнення запобіжних заходів. Охарактеризовано нормативно-правові акти, які їх закріплювали та обставини, що цьому передували.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

13

Омельчук, Л. В., Я. Д. Лавчи, and Я. Т. Лазоришин. "Реалізація засади верховенства права при застосуванні запобіжних заходів, пов’язаних з обмеженням свободи особи." Ірпінський юридичний часопис, no. 2(4) (April 6, 2021): 197–205. http://dx.doi.org/10.33244/2617-4154.2(4).2020.197-205.

Full text

Abstract:

З моменту законодавчого закріплення принципу верховенства права у кримінальному провадженні України виникає безліч питань з теоретичного та практичного боку реалізації останнього. Так, існує низка проблем, які потребують наукового обґрунтування в контексті дотримання прав та свобод людини під час застосування запобіжних заходів. У статті висвітлюється питання щодо суті засади верховенства права в кримінальному провадженні під час застосування запобіжних заходів, пов’язаних із обмеженням свободи особи. На основі аналізу статистичних даних правоохоронних та судових органів окреслено проблему реалізації засади верховенства права за таких запобіжних заходів, як тримання під вартою та домашній арешт. Керуючись практичним досвідом та рішеннями ЄСПЛ, запропоновано шляхи вирішення такої проблеми.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

14

Іванов, А. "Докази при застосуванні запобіжних заходів." Вісник Національної асоціації адвокатів України, no. 9 (26), вересень (2016): 7–11.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

15

Мельник, О. "Актуальні питання застосування запобіжних заходів." Вісник прокуратури, no. 9 (171) (2015): 78–86.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

16

Бутенко, В. "Міжнародні стандарти застосування запобіжних заходів." Підприємництво, господарство і право, no. 9 (283) (2019): 243–45.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

17

Горелкіна, К. "Зарубіжний досвід застосування запобіжних заходів." Вісник Пенітенціарної асоціації України, no. 2 (August 13, 2020): 134–44. http://dx.doi.org/10.34015/2523-4552.2020.2.13.

Full text

Abstract:

У статті розглядається правова модель застосування запобіжних заходів за законодавством зарубіжних держав, що відносяться до романо-германської та англосаксонської правових сімей. Особливу увагу приділено затриманню та триманню під вартою, як найбільш суворому запобіжному заходу, пов’язаному з суттєвим обмеженням конституційного права на свободу та особисту недоторканність.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

18

Мельник, О. "Актуальні питання застосування запобіжних заходів." Вісник прокуратури, no. 9 (171) (2015): 78–86.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

19

Мироненко, О. "Ініціювання обрання запобіжних заходів у досудовому провадженні." Вісник прокуратури, no. 12 (162) (2014): 58–66.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

20

Бояринцева, М. А. "Проблеми теорії та практики вжиття запобіжних заходів." Вісник господарського судочинства, no. 4 (2003): 209–12.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

21

СУХОМЛИН, Юлія, and Ірина ДУБІВКА. "ПОРЯДОК ІНІЦІАЦІЇ ТА ПОДАННЯ КЛОПОТАННЯ ПРО ЗМІНУ ЗАПОБІЖНОГО ЗАХОДУ." Law. State. Technology, no. 4 (January 10, 2022): 100–106. http://dx.doi.org/10.32782/lst/2021-4-17.

Full text

Abstract:

Мета роботи. Метою статті є дослідження процедури звернення з відповідним клопотанням до слідчого судді прокурором, слідчим за погодженням з прокурором (а у разі зміни запобіжного заходу – ще й підозрюваним, до якого застосовано запобіжний захід, його захисником), що передує застосуванню будь-якого запобіжного заходу під час досудового розслідування. Результати. Стаття присвячена дослідженню особливостей ініціації клопотань про зміну запобіжного заходу (ст. ст. 200, 201 КПК України). З метою належної реалізації засади змагальності у кримінальному провадженні, а також належного забезпечення інших засад кримінального провадження, зокрема забезпечення права на свободу та особисту недоторканність, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, законодавець у ст. 201 КПК України передбачив процесуальну можливість подання клопотання підозрюваним про зміну запобіжного заходу. Варто звернути увагу на те, що клопотання слідчого, прокурора про зміну запобіжного заходу відрізняється за змістом від клопотання про обрання запобіжного заходу. Зокрема, у клопотанні про зміну запобіжного заходу обов’язково зазначаються обставини, які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, а також які існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які слідчий, прокурор на той час не знав і не міг знати. При цьому до клопотання мають бути додані такі документи: копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання; перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання, із зазначенням відомостей, які вони можуть надати, та обґрунтуванням значення цих відомостей для вирішення питання; підтвердження того, що підозрюваному надіслана копія клопотання та копії матеріалів, що обґрунтовують клопотання. Висновки. Підставами для застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування є фактичні дані, які свідчать про наявність ситуації, що зумовлює таку необхідність залежно від обставин кримінального провадження. Їх варто відрізняти від підстав до звернення з клопотанням, право на яке породжує право на розгляд та вирішення по суті, тобто: 1) у клопотанні про зміну запобіжного заходу обов’язково зазначаються обставини, які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу; існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про них слідчий, прокурор на той час не знав і не міг знати; 2) обов’язковою умовою при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді передання під нагляд батьків та інших осіб слід визначити наявність у клопотанні відомостей про наявність згоди батьків (інших осіб) та самого неповнолітнього підозрюваного, який передається під нагляд.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

22

Беляневич, О. "Спірні питання вжиття запобіжних заходів у господарському судочинстві." Судоустрій і судочинство в Україні, no. 4 (2007): 36–42.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

23

Бутенко, В. Б. "Правові питання підходів щодо визначення видів запобіжних заходів." Право та інновації, no. 2 (26) (2019): 78–82.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

24

Федоров, І. В. "ЩОДО ПРОБЛЕМНИХ ПИТАНЬ ЗАСТОСУВАННЯ ЗАПОБІЖНИХ ЗАХОДІВ ЩОДО НЕПОВНОЛІТНІХ." South Ukrainian Law Journal, no. 1 (2020): 171–74. http://dx.doi.org/10.32850/sulj.2020.1.36.

Full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

25

Мошак, Г. Г. "Запобіжна діяльність приватних служб безпеки." Часопис Київського університету права, no. 1 (2010): 227–32.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

26

Монаєнко, А. "Запобіжні заходи фінансово-процесуального примусу." Право України, no. 3 (2011): 229–35.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

27

Мошак, Г. Г. "Запобіжна діяльність приватних служб безпеки." Часопис Київського університету права, no. 1 (2010): 227–32.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

28

Кучинська, О. П. "Домашній арешт як запобіжний захід в кримінально-процесуальеому законодавстві." Адвокат, no. 7 (118) (2010): 17–19.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

29

Гультай, П. "Деякі проблеми прокурорського нагляду за законністю застосування запобіжних заходів." Вісник прокуратури, no. 9 (135) (2012): 54–60.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

30

Копіца, О. "Проблмні питання застосування запобіжних заходів під час судового провадження." Слово Національної школи суддів України, no. 3 (12) (2015): 112–18.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

31

Давиденко, С. В. "Домашній арешт як ізоляційний запобіжний захід: порівняльно-правове дослідження." Актуальні проблеми держави і права, no. 86 (September 22, 2020): 62–70. http://dx.doi.org/10.32837/apdp.v0i86.2405.

Full text

Abstract:

У статті досліджено окремі проблеми нормативної реґламентації порядку застосування та зміни запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в контексті гармонізації вітчизняного кримінального процесуального законодавства з європейськими стандартами у сфері захисту прав і свобод людини, що свідчить про актуальність даного дослідження. У представленій науковій роботі детально проаналізовані положення вказаного інституту, присвячені переліку обов'язків (правообмежень), що покладаються слідчим суддею, судом на підозрюваного (обвинуваченого) у разі застосування запобіжного заходу - домашнього арешту, та наслідкам їх невиконання. На підставі вивчення чинного кримінального процесуального законодавства таких республік, як Білорусь, Казахстан, Молдова, а також Латвійської Республіки, Російської Федерації та Франції здійснено порівняльно-правовий аналіз особливостей застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з аналогічними примусовими заходами, передбаченими нормативними актами цих закордонних держав. Логічною частиною роботи є характеристика основних умов застосування і зміни запобіжного заходу - домашнього арешту, а також загальних вимог, що пред'являються до процедури виконання ухвали слідчого судді, суду про обрання цього запобіжного заходу. У процесі наукового дослідження особливу увагу акцентовано на тому, що в разі застосування даного ізоляційного заходу мають бути забезпечені гарантії, передбачені статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Наведено аргументацію щодо доцільності встановлення додаткових специфічних імперативних правил здійснення вказаного примусового заходу. Сформульовані у статті пропозиції спрямовані на вдосконалення окреслених положень чинного кримінального процесуального законодавства України в частині правового регулювання процедури застосування та зміни запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Надані обґрунтовані рекомендації щодо реалізації окремих норм національного законодавства, які свідчать про практичне значення результатів проведеного дослідження.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

32

Олійник, І. "Притягнення особи як обвинуваченого: запобіжні заходи." Вісник прокуратури, no. 10 (100) (2009): 58–65.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

33

O.V., Ilchenko. "INTERNATIONAL EXPERIENCE IN APPLYING PREVENTIVE MEASURES TO MINORS." Legal Horizons 8, no. 21 (2018): 90–95. http://dx.doi.org/10.21272/legalhorizons.2018.i8.p90.

Full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

34

Чеховська, І. В. "Напрями мінімізації тіньових відносин у сфері виробництва та реалізації житлово-комунальних послуг." Ірпінський юридичний часопис, no. 1 (April 10, 2019): 51–58. http://dx.doi.org/10.33244/2617-4154.1.2019.51-58.

Full text

Abstract:

У статті здійснено аналіз сучасного стану житлово-комунального господарства з виробництва та реалізації житлово-комунальних послуг. Доведено, що житловокомунальна сфера перебуває в критичному стані і причиною цього є значною мірою і тіньові прояви. Сформульовано авторське визначення поняття «тіньові відносини у сфері виробництва та реалізації житлово-комунальних послуг». Доведено доцільність створення системи запобіжних заходів протидії тіньовим проявам та виокремлено напрями мінімізації тіньових відносин у сфері виробництва та реалізації житловокомунальних послуг.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

35

Фоміна, Т. Г. "Деякі аспекти забезпечення прав підозрюваного під час застосування запобіжних заходів." Право і безпека, no. 1 (56) (2015): 65–71.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

36

Попельнюк, Т. "ПРО КРИМІНОЛОГІЧНУ ХАРАКТЕРИСТИКУ ЗЛОЧИНІВ, ЩО ВЧИНЯЮТЬСЯ У СФЕРІ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ УКРАЇНИ." Вісник Пенітенціарної асоціації України, no. 2 (September 19, 2019): 159–67. http://dx.doi.org/10.34015/2523-4552.2019.2.16.

Full text

Abstract:

У статті здійснено кримінологічний аналіз злочинів, учинених в установах виконання покарань упродовж 1991–2018 років, а також визначено закономірності та тенденції, що склалися в цей період, які варто враховувати при організації запобіжної діяльності з цих питань.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

37

Гловацька, Ольга. "Запобіжні заходи на випадок виникнення надзвичайних ситуацій." Безпека життєдіяльності, no. 1, січень (2016): 35–38.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

38

Донков, С. В. "ДОЦІЛЬНІСТЬ ЗАПРОВАДЖЕННЯ СПРОЩЕНИХ ПРОЦЕДУР НЕПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ У ЗАКОНОДАВСТВІ ПРО БАНКРУТСТВО." Ірпінський юридичний часопис, no. 3 (February 25, 2021): 37–43. http://dx.doi.org/10.33244/2617-4154.3.2020.37-43.

Full text

Abstract:

У статті розглянуті та проаналізовані поняття «спрощена судова процедура» та «спрощений порядок судового розгляду», досліджено становлення зазначених правових інститутів у цивільному, господарському процесуальних блоках законодавства, а також їх розвиток у законодавстві про неплатоспроможність та банкрутство. Разом з тим надані характеристики суб’єктів господарювання, відносно яких застосовуються зазначені процедури. Особливу увагу приділено правовим механізмам реалізації спрощених процедур банкрутства, зазначені запобіжники процесуальних зловживань учасниками процедур неплатоспроможності, надані пропозиції щодо запровадження спрощених порядків розгляду процедур банкрутства відсутніх боржників та підприємств-боржників з нульовими активами.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

39

Краснова, М. "Теоретико-правові засади запобіжних заходів компенсації шкоди за екологічним законодавством України." Право України, no. 8 (2007): 85–91.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

40

Мельник, М. І. "Законодавчі пропозиції щодо вдосконалення існуючиої системи запобіжних засобів у кримінальному судочинстві." Законодавство України. Науково-практичні коментарі, no. 6 (2002): 3–14.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

41

Мельник, М. І. "Законодавчі пропозиції щодо вдосконалення існуючиої системи запобіжних засобів у кримінальному судочинстві." Законодавство України. Науково-практичні коментарі, no. 6 (2002): 3–14.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

42

P.M., Malanchuk. "The pledge in the system of precautionary measures of the criminal processal legislation of Ukraine." Legal Horizons 10, no. 23 (2018): 73–77. http://dx.doi.org/10.21272/legalhorizons.2018.i10.p73.

Full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

43

Губська, О. А. "Взяття під варту як запобіжний захід у світлі національного та міжнародного законодавства." Адвокат, no. 3 (2007): 8–12.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

44

Рогатинська, Н. "Деякі особливості застосування взяття під варту як запобіжний захід в кримінальному провадженні." Актуальні проблеми правознавства, Вип. 2 (10) (2017): 112–15.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

45

Ткачук, В. Є. "Деякі аспекти реалізації запобіжних цілей покарань, не пов"язаних із позбавленням волі." Право України, no. 11/12 (2012): 419–24.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

46

Сокальська, О. В. "Попереднє ув"язнення як запобіжний захід у судовому процесі в добу Середньовіччя." Науковий вісник Інституту кримінально-виконавчої служби, no. 1 (5) (2014): 86–94.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

47

Бичін, С. "Короткий огляд історії нормативно-правового забезпечення запобіжної детективної діяльності." Підприємництво, господарство і право, no. 6 (280) (2019): 262–66.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

48

O.V., Ilchenko, and Kanivets A.M. "Implementation of the international experience on the application of preventive measures in criminal proceedings." Legal Horizons 11, no. 24 (2018): 54–59. http://dx.doi.org/10.21272/legalhorizons.2018.i11.p54.

Full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

49

Palyuh, Andrew. "Рarticipation of the prosecutor in proving circumstances justifying the application of preventive measures." Visnik Nacional’nogo universitetu «Lvivska politehnika». Seria: Uridicni nauki 2017, no. 861 (February 20, 2017): 501–7. http://dx.doi.org/10.23939/law2017.861.501.

Full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

50

НОР, ВАСИЛЬ, and АЛЬОНА ВОЙНАРОВИЧ. "Процесуальні можливості захисника під час застосування застави у кримінальному провадженні." Право України, no. 2019/12 (2019): 167. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2019-12-167.

Full text

Abstract:

Для того щоб виконати свій обов’язок у кримінальному провадженні, який полягає переважно у захисті прав і законних інтересів, у покращенні становища клієнта, адвокатові недостатньо лише прав, він повинен побачити та використати шанс для реалізації цих прав, виявити ситуацію, в якій ними найкраще скористатися. Ефективна діяльність захисника прямо залежить від його процесуальних можливостей як сукупності прав та умов (ситуації) їх реалізації. Для адвоката важливий не сам факт обізнаності щодо процесуальної форми запо біжних заходів і прав підозрюваного під час їхнього застосування, а те, як і коли використати ці права для забезпечення ефективного захисту. Питання процесуальних можливостей захисника у контексті забезпечення прав та інтересів клієнта (підозрю ваного й обвинуваченого) у разі застосування застави досі залишалися поза увагою вітчизняних науковців. Мета статті – аналіз норм Кримінального процесуального кодексу України (КПК України) та правозастосовної практики, що склалася в державі стосовно використання застави у кримінальному провадженні, зокрема, вирішення проблем, які виникають під час здійснення захисту в разі застосування цього процесуального заходу. Процесуальні можливості захисника у кримінальному провадженні – це сукупність передбачених законом його прав та наявність допустимої ситуації їх вмілого використання. Тому в разі застосування запобіжного заходу йдеться не тільки про наявність у захисника процесуальних прав під час вибору, зміни чи скасування цього заходу, а й про уміння, умови та навички їх правильного використання за необхідності в певній ситуації, а також про перспективу й можливість застосування. Застава – це безстроковий запобіжний захід, пов’язаний із покладеними на підозрюваного та обвинуваченого обов’язками. Після закінчення строку, на який для них визначено обов’язки, дія ухвали про застосування застави припиняється. Процесуальні можливості захисника у такій ситуації полягають у тому, щоб за допомогою наявних у нього процесуальних прав домогтися повернення застави заставодавцеві. Закінчення строку дії обов’язку чи обов’язків, визначених ухвалою слідчого судді чи суду про застосування запобіжного заходу – застави, без належного продовження цих обов’язків однозначно свідчить про припинення дії застави як запобіжного заходу, оскільки втрачається у протилежному випадку сутність і значення самого цього заходу. У такому випадку захисник має змогу реально скористатися своїм правом звертатися до слідчого судді з клопотанням про повернення застави, що й створює йому процесуальну можливість захищати інтерес клієнта. Хоча застава як запобіжний захід невіддільна від обов’язків, для забезпечення яких її вибрано, проте коли постає питання про закінчення строку обов’язку, слід продовжувати обов’язок, який забезпечується заставою, а не сам запобіжний захід – заставу. Така ухвала слідчого судді не передбачена нормами КПК України. Тож захисник має процесуальну можливість, використовуючи своє право на подання апеляційних скарг на рішення слідчого судді та керуючись висновком Великої Палати Верховного Суду, оскаржувати вказане рішення в апеляційному порядку. Процесуальні можливості захисника у кримінальному провадженні як сукупність його прав і наявність ситуації, за якої він їх може використати, є реальним механізмом забезпечення прав підозрюваного, зокрема й у разі застосування застави у кримінальному провадженні.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

Journal articles on the topic 'Запобіжник'

Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles