Journal articles on the topic 'Запаси готової продукції'

У роботі обґрунтовано, що запаси є фундаментом розвитку підприємств будь-якого виду господарської діяльності. Доведено, що належним чином врегульована термінологія і нормативно-правова база, правильна організація та якісне методичне забезпечення бухгалтерського обліку, аналізу та контролю запасів забезпечать достовірне оприбуткування та списання даних об’єктів на виробництво готової продукції (надання послуг), ефективне управління оборотними активами та дозволять виявляти резерви збільшення віддачі від виробничих запасів. Запропоновано методичний підхід до ведення обліку використання запасів на зазначені цілі підприємства, через операційну та інвестиційну діяльність, а також алгоритм відображення господарських операцій в автоматизованій інформаційній системі рахунків бухгалтерського обліку руху запасів підприємства, що дасть можливість більш повно, з належним ступенем деталізації обліковувати та аналізувати обсяги запасів, що отримані та фактично використані на господарську діяльність підприємства. Удосконалено методичні аспекти аналізу запасів, що дозволяють більш прозоро і достовірно відображати та контролювати цільове використання й рух запасів, оцінювати ефективність їх використання на підприємствах. Розроблені рекомендації з удосконалення процедури контролю запасів сприятимуть достовірному та повному відображенню їх в обліку та дієвому контролю за надходженням, рухом та списанням у виробництво, що дозволить зменшити витрати підприємства та підвищити прозорість й ефективність господарських операцій із запасами.

Вступ. Протягом останнього десятиліття в теорії логістики та її розробок велика увага приділялася проблемі контролю потоків швидкопсувних продуктів, яка була викликана зростанням виробництва/транспортування харчових продуктів. Враховуючи важливість цього питання, в логістиці навіть сформувався особливий напрямок, так звана «холодна логістика», яка вивчає проблеми складування/транспортування швидкопсувної продукції з урахуванням особливих режимів їх зберігання. Мета цієї статті – подальший розвиток зазначеного вище підходу та розробка моделі динамічної оптимізації швидкопсувного матеріалу та готового швидкопсувного продукту, що потрапляє до логістичного ланцюгу з урахуванням контролю процесу псування на складах та збільшення попиту на готовий продукт за рахунок додаткових маркетингових витрат. Результати. У статті запропоновано модель динамічної оптимізації планування постачання сировини, виробництва готової швидкопсувної продукції та її транспортування в пункти призначення. Вона також передбачає додаткові інвестиції, спрямовані на зменшення випадків псування сировини та готової швидкопсувної продукції під час її зберігання на складах. Вищезазначена модель заснована на моделі Вагнера-Уїтіна в теорії управління запасами та класичній транспортній задачі. Задача – максимізувати загальний прибуток ланцюга поставок за заданий горизонт планування. Автори детально розглядають два кейса: 1) попит задається і фіксується у пунктах прибуття; 2) попит контролюється додатковими інвестиціями. Висновки. Наш підхід дозволяє збільшити загальний прибуток логістичної системи за рахунок додаткових витрат, спрямованих на зменшення псування швидкопсувних товарів. Результати розрахунків можуть бути корисними для логістичних операторів та інших учасників логістичного холодового ланцюга (наприклад, операторів складів, транспортних компаній). Запропоновані оптимізаційні моделі відносно прості і можуть бути реалізовані на практиці за допомогою стандартного програмного забезпечення. Для проведення розрахунків необхідно зібрати відповідні дані та створити бази даних. Отримані результати можуть бути покладені в основу наших подальших розвідок та досліджень у сфері «холодної логістики».

Для ефективної роботи підприємства необхідно високоефективне управління, яке в сучасних умовах спирається на певні програмні продукти. Питання розробки сучасних програмних продуктів є актуальним, багато розробників запропонували свої рішення.Загальним недоліком всіх рішень є низька гнучкість систем, - для їх адаптації під конкретне підприємство потрібна робота кваліфікованого програміста. На кафедрі автоматизації виробничих процесів та робототехнічних систем ОНАХТ в рамках дипломної роботи бакалавра було розроблено систему управління бізнес-процесом виробництва скляної тари на підприємстві Ілона ЛТД. Створено модель організаційної структури підприємства, яка відображає розподіл роботи по підрозділах і управлінським органам, між якими формуються певні відносини, пов'язані з реалізацією владних повноважень, потоків розпоряджень та інформації. Проведене виділення бізнес-процесів підприємства та створення його процесної моделі, яка описує процес послідовного перетворення матеріальних, сировинних і інформаційних потоків підприємства дозволило визначити процеси для подальшої їх автоматизації. Розроблена BMPN нотація, яка відображує в зручной формі бізнес-процеси, які проходять в компанії, та їх зв’язок, послідовність, відношення до структурних підрозділів дозволила остаточно визначити конкретні процеси для автоматизації. Розроблене та затверджене технічне завдання на створення програмного забезпечення для АСУП, а саме створення програмного продукту зберігання, контролю, обліку і аналізу даних про замовлення, складськи запаси сировини, готової продукціі, постачальників та замовників, результатів інвентарізації, розрахунків сировини для виробництва стало основою для розробки програмного продукту – сайту. Створення інтерфейсів та функціоналу для кожного з керівників бізнес-процессів, яки були автоматизовані забезпечило зручне використання програмного продукту для користувача. Подальший розвиток питання автоматизації управління процесом виробництва скляної тари знайде в випускній роботі магістра.

В статье рассматриваются современные тенденции и проблемы развития черной металлургии Северо-Запада России. Дается характеристика состояния ресурсной и топливной базы макрорегиона, оценивается логистическая составляющая организации поставок. Анализируется динамика развития металлургического производства в 1990–2019 гг. Характеризуется география сбыта производимой металлической продукции. На основе данных таблиц «затраты–выпуск» описываются отрасли-потребители готового проката черных металлов и стальных труб. На базе стратегических планов по модернизации металлопотребляющих отраслей промышленности России оцениваются перспективы развития сбытовой цепочки в черной металлургииСеверо-Запада.

<p align="justify">В статье рассматриваются проблемы включения новых высокотехнологичных материалов в обрабатывающую промышленность на примере высокоабразивного алмаз-лонсдейлитового сырья Попигайского месторождения, расположенного на территории арктического района (северо-запад Якутии и северо-восток Красноярского края). Показано, что особенности нового сырья и его уникальные технологические характеристики требуют специальных подходов к оценке эффективности и стоимости как самого исходного материала, так и конечной продукции, которая может быть получена на его основе. Впервые предложены варианты межрегиональных технологических цепочек полного цикла (Якутия - Красноярский край - Новосибирская область) - от добычи руды до производства готовой высокоабразивной продукции с высокой добавленной стоимостью. </font>

Питання безпеки продуктів харчування є чи не основним, якому приділяється широка увага в умовах сьогодення. Зберегти свіжість та якість продукту протягом терміну його зберігання та задовольнити вимоги споживача є основною метою виробників та торгівельних мереж. Варені ковбаси, сосиски, сардельки є дуже поширеною та популярною групою продуктів споживання. Але одночасно дані продукти мають порівняно невеликий термін зберігання, що дуже незручно за умов розгалуженого ланцюга логістики, до якого звикло більшість виробників м’ясопродуктів. Є декілька напрямків подовження термінів зберігання даної продукції, а саме: за рахунок використання газо- та паронепроникних оболонок, консервуючих речовин, пакування продукції в багатошарові полімерні матеріали тощо. Але для досягнення стабільних результатів під час виробництва, зберігання та реалізації продукції необхідно контролювати цілий ряд факторів, таких як: гігієна, температура, рН, активність води (aw), дія кисню та інші, оскільки вони впливають на споживчі характеристики продукту і за відсутності контролю – сприяють його псуванню. Істотним видом псування є мікробіологічне, що спричинене дією мікроорганізмів: бактерій, плісняви, дріжджів, вірусів і т.д. Відомо, що більшість мікроорганізмів розвиваються на поверхні продукту, особливо, якщо це стосується натуральних оболонок, що використовуються для виготовлення ковбасних виробів. Деякі науковці працювали над розробками, що пов’язані з інгібуючими властивостями екстрактів рослин, дією хітозану тощо, що використовували для покриття полімерних плівок, надаючи їм антимікробних властивостей. Однак недоліком використання полімерних плівок з асептичними властивостями є обмеження їх використання в промислових умовах. Враховуючи, що подовження термінів зберігання варених ковбасних виробів є актуальним питанням, для отримання стабільного та прогнозованого результату було запропоновано поєднати використання багатошарових полімерних матеріалів, призначених для пакування м’ясопродуктів, з наступним проведення короткочасної температурної обробки (пастеризації) готових, запакованих під вакуумом, ковбасних виробів, яке дає можливість пригнічити ріст мікроорганізмів, що присутні на поверхні продукту після первинного теплового оброблення. В процесі досліджень були виготовлені сардельки вищого та першого сортів, запаковані під вакуумом в багатошарові полімерні матеріали (плівки), з подальшим проведенням короткочасної пастеризації. Контрольними зразками слугували аналогічні за складом ковбасні вироби, що були виготовлені за відповідними до технічних умов вимогами і запаковані під вакуумом, але які не піддавались додатковій термічній обробці (пастеризації). Протягом терміну зберігання проводились органолептичні, мікробіологічні, фізико-хімічні дослідження, вимірювались: активність води, вологозв’язуюча здатність, вологоутримуюча здатність, амінокислотний складу продукту, структурно-механічні показники. За результатами досліджень позитивний результат щодо можливості зберігання пастеризовані сардельки як вищого, так і першого сорту показали до 75 доби, тимчасом як аналогічні продукти без повторної термічної обробки не відповідали вимогам нормативно-технологічної документації вже на 35-ту добу зберігання. В результаті проведених робіт розроблені рекомендації щодо збільшення термінів зберігання пастеризованих варених ковбасних виробів до 60 діб, з урахуванням коефіцієнту запасу, при використанні комплексу заходів за повторної теплової обробки (пастеризації), що сприяють отриманню якісного та стабільного за показниками безпеки продукту тривалого терміну зберігання без застосування консервуючих речовин хімічного походження.

Предложены два способа переработки покровных тканей гидробионтов (рыбья чешуя, кожа с чешуей), позволяющие получить продукцию различного назначения, в том числе косметический скраб из чешуи рыб, имеющий привлека-тельный внешний вид, естественную гамму оттенков цвета и запах природного происхождения (без рыбного запаха). Сущность обоих способов заключается в предварительной очистке чешуи от различных примесей органического проис-хождения с последующей ее термической обработкой в жидкости при 85–100 0С. В качестве последней используются овощные, фруктовые, ягодные соки, молочная сыворотка, содержащие различные органические кислоты (яблочную, молочную и т. д.). Термически обработанную чешую отделяют от жидкости, при необходимости смешивают с компонентами растительного происхождения (злаковых, травяных сборов), высушивают, измельчают и фракционируют с получением частиц косметического скраба различной степени дисперсности. Представлены органолептические показатели и химический состав (общий, аминокислотный, тяжелых металлов) образцов сырья (рыбья чешуя) и готовой продукции (косметический скраб). Определено, что в процессе термогидролиза чешуи судака (Sander lucioperca) в жидкости (яблочном соке) происходит снижение массовой доли белка с 40,99 до 30,87 %, кальция – с 21,28 до 17,20 %, фосфора – с 8,60 до 5,40 % при увеличении содержания углеводов до 13,4 % (за счет компонентов сока, перешедших на рыбью чешую в процессе ее термогидролиза). Показано, что с ростом продолжительности термогидролиза рыбьей чешуи уменьшается ее жесткость (истирается пальцами рук) и увеличивается количество более мелких фракций (абразива).

Цель исследования – разработка рецептур и технологии производства макаронных изделий из нетрадиционных компонентов для диетического профилактического и диетического лечебного питания при избыточном весе или ожирении для расширения ассортимента обогащенных продуктов с пониженной калорийностью. Работа проведена в НИИ пищеконцентратной промышленности и специальной пищевой технологии – филиал ФГБУН «ФИЦ питания, биотехнологии и безопасности пищи» (Московская область). Использовались мука полбяная цельнозерновая (ООО «Гарнец», Россия, по ТУ 9293-014-89751414-11), мука гречневая (ООО «Гарнец», Россия, по ТУ 9293-002-43175543-03), овощные порошки (брокколи, сельдерей) низкотемпературной сушки («GreenFood Organic», Россия), соевая клетчатка (Россия), яичный порошок (Россия), макаронное тесто, макаронные изделия. Отбор проб, определение цвета, формы, вкуса, запаха, сохранности формы сваренных макаронных изделий, количества сухого вещества, перешедшего в варочную воду, производился по ГОСТ 31964-2012 «Изделия макаронные. Правила приемки и методы определения качества». При проведении исследований анализы выполнены в 3-кратной повторности. Результаты выражены в виде средних арифметических значений по стандартным методикам. Изготовлены опытные образцы макаронных изделий типа вермишели на лабораторном макаронном прессе Sandore (модель Sandorina) (Италия). Применили средний тип замеса теста с влажностью 31 %. По органолептическим и физико-химическим показателям, варочным свойствам полученные макаронные изделия отвечают требованиям нормативной документации. Использование нетрадиционного сырья не оказало отрицательного влияния на показатели качества готовых изделий и состояние после варки. Проведенным исследованием доказана возможность выработки макаронной продукции по разработанным рецептурам с хорошим качеством, соответствующим требованиям действующей нормативной документации. Использование в рецептуре нетрадиционного сырья не требует изменений технологического процесса или замены традиционного оборудования, а также позволяет обогатить макаронную продукцию белком, клетчаткой, витаминами, минеральными веществами. Производство макаронных изделий из муки полбы, овощных порошков расширяет ассортимент продуктов диетического лечебного и диетического профилактического питания.

Главные «драйверы» казахстанской экономики - геологическая отрасль, горно-металлургический и нефтегазовый комплексы. Минерально-сырьевая база РК по количеству и разнообразию ресурсов занимает одно из ведущих мест в мире. Вместе с тем, остро стоит вопрос обеспеченности действующих предприятий разведанными запасами и организации на перспективу новых высокотехнологичных производств готовой продукции по всем видам полезных ископаемых, увязанный с госпрограммой развития регионов на 2020-2025 г. 20-2025 г. В этой связи Лидер нации Н.А. Назарбаев поручил активизировать геологоразведку, критически переосмыслить организацию сырьевых индустрий, стимулировать частные инвестиции и развивать региональную инфраструктуру. Президент К.К. Токаев поручил придать «второе дыхание» моногородам, расширять доступ инвесторов к качественной геологической информации, придать новый импульс развитию науки и комплексному изучению недр. Выполнение поручений руководства страны эффективно на базе синергии «государства - науки - бизнеса» с «целеполаганием главенства результата над процессом». Предложены новые подходы взаимодействия национальных и частных геологоразведочных компаний на принципах государственно-частного партнерства, sharing economy (экономической модели, основанной на коллективном использовании оборудования, услуг, обмене или аренде вместо владения), в мотивации использования космических методов дистанционного зондирования Земли в геологоразведке. тирована приоритетная роль науки в геологическом изучении недр. Проведен анализ современных вызовов и угроз, состояния водных ресурсов в целях обеспечения водной безопасности страны.

Липолитическая порча пищевых изделий часто становится причиной брака готовых кондитерских изделий. Это связано с несколькими основными факторами - использованием глазурей с заменителями масла какао лауринового типа и требованиями к пищевой продукции по увеличению сроков годности. При использовании заменителей масла какао лауринового типа может возникать органолептическая порча в процессе хранения кондитерских изделий, которая выражается в возникновении постороннего запаха, мыльного привкуса, прогорклого вкуса и т.д. Данные явления обусловлены гидролитическими процессами разложения жира, входящего в состав глазированных кондитерских изделий, под воздействием липолитических ферментов. Такие ферменты (КФ 3.1.1.3) обладают субстратной специфичностью по отношению к жирам. Целью работы было исследование возможных путей ингибирования липазы в модельных пищевых системах. Изучено влияние широко используемых в пищевой промышленности органических кислот, студнеобразователей и ионов металлов на липолитическую активность в модельных пищевых системах. Изменение активности липазы из поджелудочной железы свиньи в модельных образцах определяли методом, основанным на окислении индоксилацетата. Подтверждено, что при концентрации лимонной кислоты 0,5 моль/л и более происходит практически полное ингибирование липолитической активности. При использовании концентрации лимонной кислоты 0,15 моль/л выявлено подавление липолитической активности на 10% относительно контрольного образца. Установлено, что агар-агар, а также ионы кальция значительным образом увеличивают липолитическую активность. Полученные результаты способствуют разработке рецептур глазированных кондитерских изделий, содержащих жиры лауринового типа, с пониженным риском липолитической порчи и увеличенным сроком годности.

Введение. Предлагаются концепция, методология и инструменты управления производительностью труда на промышленном предприятии посредством новой модели оперативного управления производством. В данной модели осуществляется управление комплектностью незавершенного производства для создания заделов деталей и сборочных единиц на нормативном уровне на всех этапах производственного цикла с учетом динамики производства. Очередь производства деталей и сборочных единиц является инструментом составления оперативных плановых заданий для производственных участков, поддержания комплектности заделов и ключевым фактором образования ресурса времени для увеличения выпуска продукции. Ситуационный подход при формировании очереди производства учитывает непрерывно изменяющиеся производственные ситуации в многономенклатурном разнотипном производстве. Методы исследования. Концепция управления производительностью труда на промышленном предприятии разработана на основе системного анализа различных внутренних и внешних факторов, которые влияют на организацию ритмичного производства и равномерного в соответствии с заданным графиком выпуска готовой продукции, и учета их в новой модели оперативного управления производством. В качестве основных инструментов в системе оперативного планирования производства принимаются динамичный план-график выпуска деталей и сборочных единиц и очередь производства (очередь выполнения технологических операций). В механизме управления производительностью труда на промышленном предприятии используется совокупность управляемых параметров – показателей для оперативного планирования, учета и регулирования комплектности незавершенного производства, производственных запасов и производственных затрат. Результаты исследования. Разработаны теоретико-методологические основы оперативного управления производительностью труда на промышленном предприятии в рамках универсальной системы оперативного управления для многономенклатурного разнотипного динамичного производства. Предложены управляемые параметры, позволяющие управлять комплектностью незавершенного производства, производственными запасами и производственными затратами, устранять потери любого рода, а сохраненные ресурсы использовать для роста производительности труда на промышленном предприятии в современных условиях. Построена новая динамическая модель оперативного управления производством, позволяющая адаптироваться к постоянным изменениям, учитывающая неопределенность и неоднозначность окружающей среды. Данная модель пригодна для цифрового моделирования и планирования процессов производства. Заключение. Предлагаемая методология позволяет выполнять и создавать ресурсы времени для повышения производительности производства на промышленном предприятии на основе поддержания на нормативном уровне производственных запасов и комплектного незавершенного производства, снижения производственных затрат за счет экономии различных ресурсов и сокращения производственного цикла. Introduction. The concept, methodology and tools for managing labor productivity in an industrial enterprise through a new model of operational production management are proposed. In this model, the completeness of work-in-progress is managed to create reserves of parts and assembly units at the regulatory level at all stages of the production cycle, taking into account the dynamics of production. The production queue of parts and assembly units is a tool for drawing up operational planning tasks for production sites, maintaining the completeness of the reserves and a key factor in the formation of a time resource for increasing production output. The situational approach to the formation of the production queue takes into account the continuously changing production situations in a multi-product production of different types. Research methods. The concept of labor productivity management at an industrial enterprise is developed on the basis of a systematic analysis of various internal and external factors that affect the organization of rhythmic production and uniform output of finished products in accordance with a given schedule, and their consideration in the new model of operational production management. As the main tools in the system of operational production planning, a dynamic schedule for the production of parts and assembly units and a production queue (the queue for performing technological operations) are accepted. The mechanism of labor productivity management at an industrial enterprise uses a set of managed parameters-indicators for operational planning, accounting and regulation of the completeness of work in progress, production stocks and production costs. The results of the study. The theoretical and methodological foundations of operational management of labor productivity at an industrial enterprise are developed within the framework of a universal system of operational management for multi-nomenclature, multi-type, dynamic production. We propose manageable parameters that allow you to manage the completeness of work in progress, production stocks and production costs, eliminate losses of any kind, and use the saved resources to increase labor productivity at an industrial enterprise in modern conditions. A new dynamic model of operational management of production is constructed, which allows to adapt to constant changes, taking into account the uncertainty and ambiguity of the environment. This model is suitable for digital modeling and planning of production processes. Conclusion. The proposed methodology allows you to perform and create time resources to increase production productivity in an industrial enterprise by maintaining production stocks and complete work-in-progress at the standard level, reducing production costs by saving various resources and reducing the production cycle.

Компостування – один із найбільш поширених мето- дів сумісної утилізації відходів рослинницької та тва- ринницької галузей. Застосування прогресивної тех- нології сумісного компостування гною великої рогатої худоби та відходів вирощування продукції рослинни- цтва із застосуванням мікробних препаратів дозво- лить отримати біокомпост. Його основною перевагою перед іншими компостами є дешевизна. Окрім цього, використанням даної технології можна вирішити низку екологічних проблем. Мета наших досліджень – розро- бити технологію спільної утилізації відходів рослинни- цтва та тваринництва з використання мікробіологічних препаратів. Методи. Для проведення досліджень із вермикультивування і вермикомпостування була при- готовлена серія органічних субстратів, що містять різні види органічних відходів тваринництва та рослинни- цтва: солома ячмінна, солома пшенична, кукурудзяна дробина, а також рідкі екскременти ВРХ, видалені за допомогою гідрозмиву. Кожна з перелічених вище органічних решток була змішана із гноївкою (рН – 5,8) у співвідношенні 1 : 1. Усі органічні компоненти (крім торфу) попередньо були подрібнені до пастоподібного стану. Результати. Аеробне компостування з коротким терміном перебігу біохімічних процесів, де відходи тва- ринництва і рослинництва вивозяться на спеціальний гідроізольований майданчик, обладнаний системою перфорованих труб для подачі повітря та відведення інфільтрату. Відходи складуються в кагати пошарово, з обов’язковою обробкою кожного шару мікробіологіч- ним препаратом – ЕМ Біоактив або ЕМ Компост. Перебіг мікробіологічних процесів розкладу та знеза- раження компостної суміші інтенсифікується заміщен- ням облігатних мікроорганізмів органічного наповнювача факультативними препарату. Періодично контролю- ються температура, вологість і вміст СО2 в кагаті. У разі дотримання всіх технологічних вимог після завершення компостування об’єм кагату зменшиться на 40–60%. Процентне коливання залежить від виду наповнювачів, які використовувалися. Рекомендована норма внесення готового продукту становить 3–10 тонн на гектар, залежно від гранулометричного складу ґрунту та ступеня його гумусованості. Завдяки використанню ЕМ-препаратів компост абсо- лютно безпечний у санітарно-епідеміологічному плані, адже не містить патогенної мікрофлори та позбавлений неприємного запаху, може використовуватись у різних галузях сільського господарства. Висновки. Технологія компостування з отриманням ЕМ-компосту аеробним способом є ресурсозбережувальною технологією, адже не потребує великої кількості машин і обладнання. ЕМ-компост – це запорука екологічної стабільності регі- ону та держави загалом завдяки отриманню якісних та сталих врожаїв, підвищенню рентабельності тварин- ницької галузі.

В статье представлены результаты исследований физико-химических и органолептических показателей сусла и виноматериалов для игристых вин, выработанных из винограда сорта Сары пандас и Каберне-Совиньон, собранного при различной массовой концентрации сахаров на Южном берегу Крыма (с. Морское и п.г.т. Гурзуф). Установлено, что с увеличением зрелости винограда изменяются его технологические параметры: повышается технологический запас фенольных (до 44 %) и красящих веществ (до 42 %), показатель рН (на 15-26 %), показатель технологической зрелости (на 50-109 %), глюкоацидометрический показатель (на 21-100 %), что отразилось на физико-химических и органолептических показателях полученных виноматериалов. Органолептическая оценка образцов показала, что для белых виноматериалов целесообразней использовать виноград с меньшей зрелостью с целью сохранения более свежего вкуса; для розового виноматериала - более зрелый для баланса тонкого вкуса при сохранении умеренной свежести, а для красных виноматериалов - со средней зрелостью, что позволяет получить гармоничные вина с сохранением сортовых особенностей. Полученные данные возможно использовать при планировании производства конкретной марки вина с заданными показателями и возможностью их прогнозирования в готовой продукции, а также регулирования на стадии сбора урожая винограда. The article presents the results of studies of physicochemical and organoleptic indicators of the must and base wines for preparation of sparkling wines from grape varieties ‘Sary Pandas’ and ‘Cabernet-Sauvignon’, collected under the condition of different mass concentration of sugars in the South Coast of Crimea (urban localities Morskoye and Gurzuf). It was found that with an increase in grape ripeness, technological parameters of grapes also change: the technological stock of phenolic (up to 44%) and coloring (up to 42%) substances, the pH indicator (by 15-26%), the indicator of technological ripeness (by 50-109%), the glucoacidometric indicator (by 21-100%), as reflected in the physicochemical and organoleptic indicators of the obtained base wines. The organoleptic evaluation of samples showed that for white base wines it is more expedient to use grapes with lower ripeness in order to preserve more fresh flavor; for rosé base wines - more ripe to balance delicate flavor while keeping mild freshness, and for red base wines - with medium ripeness to get balanced wines with preservation of varietal characteristics. The obtained data can be used for planning the production of a specific wine brand with given parameters, predicted in the finished products, as well as for regulating at the stage of grape harvesting.

Проведен сопоставительный анализ стратегий развития морской деятельности до 2030 года, судостроительной промышленности до 2035 года и рыбохозяйственного комплекса до 2030 года, свидетельствующие о необходимости стратегических перемен в этих секторах экономики России. Целью работы является условия формирования отраслевой государственно-частной экосистемы на примере рыбохозяйственного комплекса России для перехода от экстенсивного к интенсивному развитию. Рассмотрены ключевые факторы развития рыбной отрасли, связанные с продовольственной безопасностью страны: формирование государственно-частной экосистемы, синхронизированное обновление рыболовного флота и производственной базы на основе развития новых технологий, цифровизация производственных и управленческих процессов, непрерывное повышение знаний и компетенций работников отрасли. Показано, что каждый из перечисленных факторов не достаточен для достижения стратегических целей, но одновременная их реализация обеспечивает запуск волновых процессов, способных поднять рыбную отрасль на новый уровень развития. Государственно-частные экосистемы на уровне порта, региона, отрасли строятся по принципу «матрешки». Выделение рыболовного судостроения в самостоятельный сектор гражданского судостроения, углубление переработки сырья и оптимизация распространения готовой продукции с использованием экосистемного подхода позволят заполнить пробел в морской экономике - обеспечить системное пространственно-производственное планирование, создания в концепте «Морская акватория – Приморская территория» сетей бизнес - единиц, объединенных в экосистемы единой целью рациональной добычи, безотходной переработки и доставки потребителю высококачественной продукции на основе водных биологических ресурсов с минимальными транзакционными издержками. A comparative analysis of the strategies for the development of maritime activities until 2030, the shipbuilding industry until 2035 and the fishery complex until 2030 has been carried out, indicating the need for strategic changes in these sectors of the Russian economy. The aim of the work is the conditions for the formation of a sectoral public-private ecosystem on the example of the fishery complex of Russia for the transition from extensive to intensive development. The key factors in the development of the fishing industry related to the country's food security have been considered: formation of a public-private ecosystem, synchronized renewal of the fishing fleet and production capacities based on the development of new technologies, digitalization of production and management processes, continuous improvement of knowledge and competencies of industry workers. It is shown that each of the above factors is not sufficient to achieve strategic goals, but their simultaneous implementation ensures the launch of wave processes that can take the fish industry to a new level of development. Public-private ecosystems at the level of the port, region, industry are built on the principle of "nesting dolls". Allocation of fishing shipbuilding into an independent sector of civil shipbuilding, deepening the processing of raw materials and optimizing distribution of finished products using the ecosystem approach will fill the gap in the maritime economy - to provide systematic spatial and production planning, create networks of business units in the concept "Sea area - Primorskaya territory", united in ecosystems with a single goal of rational extraction, waste-free processing and delivery of high-quality products to consumers based on aquatic biological resources with minimal transaction costs.

Сучасний стан вищої інженерної освіти в Україні та вимоги. ХХІ сторіччя, як відчуває людство, несе глобальні проблеми, пов’язані, перш за все, з енергетичною та продовольчою кризами, які стрімко наближаються, з вичерпанням запасів корисних копалин, порушенням навколишнього середовища, землетрусами, нетиповими хворобами, суттєвими радіоактивними забрудненнями і таке інше. Необхідність вивчення цих проблем та їх наслідків не підлягає сумніву. Це можливо тільки значно підвищивши рівень, якість освіти, яка відіграє основну, суттєву роль в пізнанні та оволодінні істинною картиною світу, методами її використання та адаптації до її швидкозмінних процесів. Цивілізований світ розуміє, що акцент у ХХІ сторіччі необхідно робити на підготовку людини з більш розвиненим ментальним тілом, здібностями мислення, яка жила б у порозумінні з суспільством, природою та їх інформаційними проявами. Саме фундаментальні кафедри технічних університетів повинні формувати у студентів системне, структуроване, логічне світосприйняття та здійснювати фундаментальну підготовку, закладати базис майбутнього інженера на основі математичних, природничо-наукових та загальноінженерних дисциплін. Сучасні педагогічні дослідження показують [8], що на сучасному етапі розвитку вищої освіти на перше місце виступають саме загальнотеоретичні, фундаментальні та міждисциплінарні знання, а не технологічні, утилітарні знання та практичні вміння , як це має місце останніми роками. Без фундаментальної освіти, без оволодіння системним знанням та без формування цілісної природничо-наукової та інформаційної картини світу підготовка сучасного, здатного до навчання протягом всього життя фахівця, як наголошено у національній доктрині розвитку освіти в Україні, неможлива. Не є панацеєю від усіх негараздів і проблем вищої інженерної освіти в Україні пріоритетні інформатизація та комп’ютерізація. За словами відомого фахівця механіки твердого деформівного тіла В. І. Феодосьєва [7], електронні обчислювальні машини та інформаційні технології, звільняючи та спрощуючи життя інженера у плані чисельних розрахунків, не звільняють його від необхідності знання механіки [1; 2], математики та, особливо, від творчого мислення [3; 4]. Сьогодні важливим показником якісної освіти стає мобільність знань, якої може набути лише якісно освічена людина, з надійною фундаментальною базою, здатна адаптуватися та гнучко реагувати на швидкозмінні процеси, машини та технології. Тенденція «миттєвого прагматизму» [5; 6; 8],орієнтація на вузьких професіоналів, характерна для минулого сторіччя, поступово зникає з виробничої сфери. Виробництву ХХІ століття, у тому числі і агропромисловому, потрібен спеціаліст, здатний гнучко перебудовувати напрям та зміст своєї діяльності у зв’язку зі зміною життєвих орієнтирів та вимог ринку. Досягнення професійної мобільності є однією з найважливіших задач Болонського процесу [8], розв’язання якої можливе лише за умови фундаменталізації вищої освіти. Вузькопрофесійна підготовка, отримання знань на все життя, поступово замінюються освітою впродовж усього життя. Таки реалії, реальні вимоги часу та ринкової економіки.Деякі заходи по підвищенню якості вищої аграрної освіти. Сучасна парадигма системи вищої освіти за ЮНЕСКО полягає коротко у тому, що треба вчитися, вчитися і ще раз вчитися «щоб бути, щоб існувати». У протилежному випадку людство загине, як написано на піраміді Хеопса «від невміння користуватися природою, від незнання дійсної картини світу». Як відгук на виклик та вимоги часу, у Дніпропетровському державному аграрному університеті прийнята стратегія перспективного розвитку університету на 2011-2015 р.р., в основі якої лежить концепція 4-Я, а саме: якість освіти → якість виробництва → якість продуктів харчування → якість життя. Весь цей ланцюг має прямий і зворотній зв’язок та відповідає національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті, згідно з якою розвиток освіти є стратегічним ресурсом подолання кризових процесів, покращення людського життя, ствердження національних інтересів, зміцнення авторитету і конкурентоспроможності української держави на міжнародній арені. Основна мета прийнятої концепції спрямована на підготовку якісних фахівців для АПК, для виробництва якісної сільськогосподарської продукції, її переробки та виготовлення якісних і безпечних продуктів харчування. Наприкінці 2010 року у стінах ДДАУ відбулося відкриття центру природного землеробства, головною метою якого є створення інноваційної системи виробництва, переробки , культури споживання сільськогосподарської продукції та створення інноваційної природної системи співіснування людини і довкілля. Не є секретом, що сучасний процес вирощування сільськогосподарської продукції з об’єктивних та суб’єктивних причин давно відійшов від природного, про що свідчать зміни смаку, запаху та якості продукції, що вирощується на землі, іноді багатою на нітрати та шкідливі хімічні елементи, яка, як відомо не є корисною для споживання людини. Глобальним завданням АПК України є перехід на товарне виробництво якісної продукції, яке треба починати з підготовки фахівців. ДДАУ здатний забезпечити повний цикл цієї важливої роботи, бо має необхідну структурну, наукову та кадрову бази. Природне землеробство покращуватиме родючість землі, позбавить від ерозії, позитивно впливатиме на її урожайність. Звичайно, тут теж є свої проблеми і труднощі, які потребують вирішення. Покращивши якість освіти, втіливши наведені концепції в реальність, матимемо якісне виробництво, якісні продукти, якісну державу, якісну Україну та, головне, здорових її мешканців. Якісна Україна – це справа усіх її мешканців, і починається ця справа саме з якісної освіти. Для забезпечення якісної інженерної освіти, вважаємо, необхідно: підвищити рівень шкільної підготовки, особливо з природничих дисциплін; не знижувати фундаментальності вищої освіти; приділяти більше уваги самостійній роботі студентів; втілювати у навчальний процес дієвий контроль; використовувати ринкові важелі управління навчальним процесом; приділяти більше уваги заохоченню (мотивації) студентів до навчання та стимулюванню викладачів до ефективної, результативної роботи; створити необхідну, сучасну матеріально-технічну базу та фінансувати систему освіти на належному рівні. Переймаючись питанням покращення якості освіти та підготовки інженерних кадрів для агропромислового виробництва, на кафедрі теоретичної механіки та опору матеріалів Дніпропетровського державного аграрного університету за потребою часу у складі авторського колективу С. В. Кагадія, А. Г. Дем’яненка та В. О. Гурідової підготовлено та надруковано навчальний посібник «Основи механіки матеріалів і конструкцій» для інженерно-технологічних спеціальностей АПК, який рекомендовано Міністерством аграрної політики України як навчальний посібник під час підготовки фахівців ОКР «бакалавр» напряму 6.100102 «Процеси, машини та обладнання агропромислового виробництва» у вищих навчальних закладах II–IV рівнів акредитації (лист № 18-28-13/1077 від 18.08.2010 р.). З урахуванням переходу навчального процесу в Україні на кредитно-модульну систему (КМС), суттєвим зменшенням аудиторних годин на вивчення цієї важливої для інженера-механіка дисципліни після приєднання України до Болонського процесу у навчальному посібнику приділено більше уваги фаховим питанням, а саме розрахункам елементів конструкцій та деталей машин на міцність, жорсткість та стійкість, які використовуються у машинах та знаряддях агропромислового виробництва [5; 6]. Теоретичний матеріал кожного розділу проілюстровано прикладами із галузі сільськогосподарського виробництва. У зв’язку із скороченням кількості аудиторних годин на вивчення предмету та винесенням великої кількості матеріалу на самостійне вивчення студентами, для кращого розуміння та засвоєння в посібнику наведено багато фахових прикладів з відповідними розрахунками та поясненнями. Маючи на увазі, що більша частина землеробської техніки працює на ріллі та знаходиться у стані вібрації під дією динамічних, знакозмінних навантажень та напружень, велика увага у посібнику приділена розрахункам елементів та деталей під дією динамічних навантажень та питанням їх втомної міцності. По кожному розділу наведені запитання для самоконтролю отриманих знань, навичок та тестові завдання. У навчальному посібнику узагальнено багаторічний досвід викладання теоретичної механіки, механіки матеріалів і конструкцій, будівельної механіки, накопичений кафедрою теоретичної механіки та опору матеріалів Дніпропетровського державного аграрного університету. Сподіваємося що навчальний посібник буде корисним для студентів, а його автори зробили свій посильний внесок у справу підвищення рівня та якості підготовки майбутніх фахівців землеробської механіки та в цілому агропромислового комплексу України.В умовах ХХІ інформаційного та нанотехнологічного сторіччя , сторіччя інформаційного буму, перенасиченості новою інформацією не вдається традиційними репродуктивними методами навчання охопити, довести всю інформацію до майбутніх фахівців. У зв’язку з цим при переході на КМС організації навчального процесу у вищій школі, у тому числі і аграрній, біля 50% передбачених програмою навчання питань з технічних дисциплін винесено на самостійне опрацювання студентами. При цьому значно скорочена кількість аудиторних годин, відведених на вивчення технічних дисциплін професійного спрямування, природничо-наукових дисциплін, які закладають основи, формують базу професійних знань майбутніх фахівців народного господарства. А тому, у тій ситуації, яку зараз маємо у вищій інженерно-технологічній освіті в Україні, у тому числі і аграрній, сьогодні варто використовувати інформацційно-комунікаційні технології (ІКТ) при організації навчального процесу. Виникають питання іншого плану – коли, як, скільки, щоб ефективно та оптимально, хто сьогодні використовуватиме, чи є готові педагогічні кадри, які не завжди встигають за розвитком ІКТ і таке інше. Відомо, що інформатизація та комп’ютеризація призначені слугувати підвищенню ефективності, результативності навчання, створенню нових машин та сучасних технологій, а в цілому спрямовані на підвищення якості навчання, якості підготовки майбутніх фахівців агропромислового виробництва та народного господарства в цілому. Особливо це питання актуальне для галузі сільськогосподарського машинобудування, наприклад, тракторного виробництва південного машинобудівного заводу імені О. М. Макарова, де сьогодні на порядку денному стоїть питання створення нових зразків тракторної техніки, які відповідатимуть європейським вимогам по технічному рівню, безпеці та екології навколишнього середовища. Цю проблему здатні розв’язувати нова генерація фахівців землеробської механіки, які володіють знаннями та навичками комп’ю­терного проектування з використанням інформаційних та комп’ютерних технологій. Починаючи з 2011 року викладачами кафедри, які мають вищу освіту класичного університету за спеціальністю «Механіка» та володіють комп’ютерними та інформаційними технологіями, на факультеті механізації сільського господарства за напрямом підготовки «Процеси, машини та обладнання агропромислового виробництва» викладають варіативну дисципліну «Основи комп’ютерних розрахунків в інженерній механіці». Метою викладання дисципліни є формування у майбутніх фахівців знань та навичок у галузі виконання комп’ютерних розрахунків в задачах інженерної механіки елементів конструкцій та деталей машин сільськогосподарського призначення. За час вивчення дисципліни студенти повинні оволодіти основними методами комп’ютерних розрахунків елементів конструкцій та деталей машин на міцність, жорсткість та стійкість. Звичайно, тут необхідно привернути увагу до складу, контингенту студентів аграрних навчальних закладів, які у своїй більшості із сільської місцевості, де, чого гріха таїти, і шкільна підготовка не завжди на вищому рівні, особливо з природничих наук, фізики, математики та і інформатики. Зрозуміло, що і технічні дисципліни на лаві студентів їм опановувати значно складніше. Застосовуючи ІКТ, потрібно не забувати , що тільки одними засобами ІКТ проблему якісної підготовки майбутніх фахівців, інженерів, у тому числі і агропромислового виробництва не розв’язати. Базисом є фундаментальна підготовка з математики, фізики, матеріалознавства,теоретичної механіки, механіки матеріалів і конструкцій та інших інженерних наук, а усе інше є надбудовою над фундаментом інженера. А тому, реформуючи систему вищої інженерної освіти, приєднавшись до створення Європейського простору вищої освіти, не треба втрачати кращих здобутків національної системи вищої інженерної освіти, і в першу чергу – її фундаментальності. Розробляючи заходи по реформуванню, реформуючи освіту, необхідно ґрунтовно розуміти, наскільки це конче необхідно і що в результаті матимемо. Бо дуже часто сподіваємося на краще, а в результаті маємо ще гірше, ніж маємо. Такі реформи краще не здійснювати, залишити галузь у спокої.

Анотація Питанням якості харчових продуктів надається безумовний пріоритет, про що свідчить впровадження нового харчового законодавства в Україні. При реалізації принципу «від лану до столу» кожний учасник довгого ланцюгу виробництва має забезпечувати необхідні умови для отримання якісних і, в першу чергу, безпечних продуктів харчування. Для забезпечення отримання безпечної продукції оператори ринку харчових продуктів, в тому числі, первинні виробники, зобов’язані розробляти та впроваджувати постійно діючи процедури, засновані на принципах НАССР. Серед завдань технологічної експертизи – аналіз рівня безпечності виробництва та готової продукції. Отже, проведення технологічної експертизи післязбиральної обробки та зберігання зерна пшениці, відповідності технологій принципам НАССР є задачами забезпечення найвищої якості зернової сировини. При реалізації принципів НАССР на виробництві, в тому числі на підприємствах зернової галузі, запроваджені заходи безпеки мають відповідати ризикам забруднення продукції. Метою роботи є визначення найвагоміших чинників, які впливають на якість зерна пшениці при післязбиральній обробці та зберіганні, а також етапів технологічного процесу, критичних для його безпечності. Ризики, що загрожують забрудненню сировини, можуть виникнути на різних етапах роботи елеватора та поділяються на фізичні, хімічні, біологічні. Проведено аналіз кожного етапу післязбиральної обробки та зберігання зерна пшениці із зазначенням відповідного небезпечного чинника з оцінкою ймовірності прояву та тяжкості ризику. На основі аналізу відмічені етапи технологічного процесу, на яких виникають найнебезпечніші фактори з необхідністю обов’язкового контролю за параметрами забруднення: біологічний чинник на стадіях приймання, хімічний чинник при сушінні та довгостроковому зберіганні. Фізичні та хімічні фактори, що виникають на стадіях приймання та очищення, є не такими суттєвими, їх можна запобігати при реалізації операційних програм-передумов. Вказано причини виникнення небезпечних факторів та контрольні заходи для зменшення ризику їхнього виникнення або зменшення негативного впливу. Виходячи з аналізу виникнення небезпечних чинників на різних етапах технологічного процесу (післязбиральної обробки та зберігання зерна пшениці), обов’язковому контролю підлягають показники: температура зерна, вологість, зараженість шкідниками хлібних запасів, органолептичні показники відповідно діючої нормативно-технічної документації.

В умовах цифровізації економіки українські підприємства вимушені змінювати свій стратегічний курс на інтеграцію в світовий економічний простір, при реалізації якого виникають питання, пов’язані з необхідністю розробки та застосування нових технологій фінансового менеджменту підприємств, частиною якого є система управління оборотними активами. При формуванні сучасної системи управління цієї складової активів підприємств залишається багато невирішених проблем, обумовлених недостатнім розвитком основних положень системи управління найменш ліквідними активами підприємства такими як незавершене виробництво, готова продукція, виробничі запаси. При цьому, стан і ефективність використання виробничих запасів, як самої значної частини оборотного капіталу – є одним з основних умов успішної діяльності підприємства. Удосконалення фінансового механізму управління оборотними активами підприємства можливе за рахунок вико- ристання концепції менеджменту, спрямованих на підвищення продуктивності за рахунок скорочення тривалості виробничого процесу і запобігання та скорочення всіх видів втрат. Однією з таких концепцій є бережливе виробництво. В системі «бережливого виробництва» застосовуються близько 25 різних інструментів. Одним з найвідоміших і дієвих виступає система «точно вчасно» (в перекладі з англ. Just-in-time), що припускає наявність мінімальних запасів або їх відсутність, тобто коли ресурси необхідного виду надходять на виробничу лінію точно в необхідному розмірі та в потрібний момент. Дана концепція визначає безліч негативних факторів, що знижують фінансову стійкість підприємства і під впливом яких знаходиться господарська діяльність підприємств в умовах цифровізації економіки. У даній статті вивчені такі оборотні кошти як виробничі запаси з точки зору їх формування і ефективного використання та сформовано ефективний механізм управління оборотнім капіталом підприємства на базі концепції just-in-time.