Academic literature on the topic 'Забезпечення правове'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the lists of relevant articles, books, theses, conference reports, and other scholarly sources on the topic 'Забезпечення правове.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Journal articles on the topic "Забезпечення правове"
1
Ховпун, О. С. "ЗАСАДИ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФАРМАЦЕВТИЧНИХ ВІДНОСИН." Знання європейського права, no. 1 (September 21, 2020): 82–85. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i1.54.
Full textAbstract:
Стаття присвячена засадам адміністративно-правового забезпечення фармацевтичних відносин з урахуванням нових фактичних відносин. З'ясовано, що в юридичній, економічний та фармацевтичній літературі дослідженню засад адміністративно-правового забезпечення сучасних фармацевтичних відносин приділяється недостатня увага. Метою статті є визначення засад адміністративно-правового забезпечення фармацевтичних відносин. Встановлено, що адміністративно-правове забезпечення фармацевтичних відносин є спеціальною категорією, яка передбачає звужений підхід до загальної дефініції адміністративно-правового забезпечення. Під ним слід розуміти комплекс адміністративно-правових заходів, які реалізуються у процесі діяльності владних уповноважених суб'єктів щодо стабільного забезпечення реалізації фармацевтичних відносин з урахуванням публічних та приватних інтересів. Підкреслено, що фармацевтичні правовідносини мають комплексний характер, вони поєднують приватне-право-ве та публічно-правове регулювання. Публічно-правовий елемент фармацевтичних правовідносин проявляється у: впливі державних органів на утворення та функціонування цих правовідносин; забезпеченні сталої системи охорони здоров'я, що включає фармацевтичний аспект впливу на здоров'я людини; регулюванні та контролі фармацевтичної діяльності суб'єктів господарювання; визначенні основ фармацевтичної політики держави тощо. Приватний елемент фармацевтичних правовідносин вказує на існування винятково задоволення індивідуального інтересу, що полягає в отриманні прибутку від діяльності фармацевтичної компанії або збережені власного здоров'я. При цьому поєднання приватно-правових та публічно-правових елементів у фармацевтичних правовідносинах вимагають більш складного підходу до їх забезпечення, яким є адміністративно-правове забезпечення. Воно надає можливість своєчасно забезпечити сталий розвиток суспільства, зокрема у період пандемії, що було продемонстровано під час боротьби із поширенням COVID-19. Запропоновані такі засади адміністративно-правового забезпечення фармацевтичних відносин: законність, доступність, безпечність лікарських засобів, прозорість створення та розподілу лікарських засобів, гуманність, підтримка інноваційного фармацевтичного сектору.
2
ОЛЮХА, ВІТАЛІЙ. "Господарсько-правове забезпечення аутсорсингу." Право України, no. 2018/05 (2018): 151. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2018-05-151.
Full textAbstract:
Сучасним засобом організації структурної моделі підприємства є аутсорсинг. Проте позитивно впливати на показники економічної діяльності суб’єкта господарювання він може лише за умови належної підготовки бізнес-проекту щодо нього, зокрема й такої важливої складової, як господарсько-правове забезпечення запровадження аутсорсингу. На законодавчому рівні регулювання аутсорсингу практично відсутнє. Звідси – необхідність окреслення доцільних інструментів правового регулювання аутсорсингових відносин на мікроекономічному рівні. Метою статті є визначення та сутнісна характеристика найбільш доцільних правових засобів у механізмі господарсько-правового регулювання аутсорсингових відносин вітчизняних корпорацій. Встановлено, що аутсорсинг поділяється на договірний та інституційно-договірний. Наведено аргументи на користь господарсько-правової природи договору аутсорсингу та заперечено наявність у ньому елементів цивільних або трудових договорів. Запропоновано авторське бачення його змісту. Також розглянуто й інші господарсько-правові засоби, що забезпечують оптимізаційний вплив аутсорсингу: господарсько-управлінські акти індивідуальної дії, локальні акти, інституційні засоби у формі корпоратизації. Визначені органи в акціонерному товаристві та товаристві з обмеженою відповідальністю, які мають право приймати рішення щодо запровадження аутсорсингу, та окреслено їх компетенцію у цьому питанні. Можливим інституційним варіантом створення підприємствааутсорсера є виокремлення певного структурного підрозділу та передання йому за розподільним балансом частини майна, прав та обов’язків корпорації. Автор доходить висновку, що в процесі запровадження аутсорсингу підприємство-замовник та новоутворені підприємства-аутсорсери можуть об’єднатись в асоціацію або утворити холдингову групу. У решті видів об’єднань правовий зв’язок між його членами не відповідає суті аутсорсингових зв’язків, а тому автором заперечено можливість використання таких конструкцій в аутсорсингових відносинах. Локальні акти можуть встановлювати регулювання відносин зі збереження комерційної таємниці, безпечного виконання робіт, пропускного режиму, організації взаємодії між персоналом замовника та аутсорсера. Хоча вони й допоміжні, але є важливими господарсько-правовими засобами для належного запровадження аутсорсингу.
3
В., Татаренко Г., and Татаренко І. В. "ПРАВОВА ПРОСВІТА НАСЕЛЕННЯ ЯК ЕЛЕМЕНТ ПРАВОВОЇ КУЛЬТУРИ СУСПІЛЬСТВА." Актуальні проблеми права: теорія і практика, no. 1 (37) (January 24, 2020): 87–94. http://dx.doi.org/10.33216/2218-5461-2019-37-1-87-94.
Full textAbstract:
Становлення України як демократичної правової держави неможливо без підвищення рівня правосвідомості громадян, формування соціальної поведінки, що базується на повазі до права і закону, на ефективному механізмі захисту прав і свобод. Політика держави повинна бути спрямованою на посилення впливу та створення різноманітності форм правового навчання, освіти, подолання правового нігілізму і популізму, на задоволення потреб населення у правових знаннях.
У статті розглядаються проблеми правової освіти та просвіти, формування правової культури населення; а також питання, пов’язані з реформування державної політики в сфері підвищення правової культури та освіченості населення.
Визначено, що найважливішими напрямками діяльності держави є інформування населення про права та свободи людини, про способи їх захисту;ефективне ведення державної політики в галузі забезпечення громадян безкоштовною юридичною допомогою. Велике значення в правовій освіті населення мають засоби масової інформації і ефективність здійснення правової пропаганди, інформування громадян про зміни в законодавстві.
Підкреслюється, що правова культура виступає елементом механізму реалізації конституційних прав громадян нарівні з нормами, що закріплюють ці права, їх гарантіями, юридичними обов'язками і правосвідомістю. Розвиток правової культури населення забезпечується за допомогою системи правової освіти, правові основи якої встановлено як внутрішньо-національним так і міжнародним законодавством. Акцентується увага на тому, що питання правової просвіти в Україні мають історичне коріння, аналізується просвітницька діяльність Товариства «Просвіта». Розглядаються питання співвідношення понять «правова освіта» і «правова просвіта», форми, завдання та цілі правового просвітництва.
Актуальність проблеми зміцнення рівня правової культури шляхом повішення ефективності правової освіти та просвіти визначається необхідністю всебічного розвитку громадянського суспільства, заохоченням членів суспільства до активної участі в розбудові правової, демократичної, соціальної держави.
Ключові слова: правова просвіта, правова культура, правове виховання, правосвідомість, громадянин, населення, право, правовий захист, відповідальність.
4
Варава, Ірина, and Анжела Ципан. "РОЛЬ ПРАВОСВІДОМОСТІ ЯК ФАКТОРУ РОЗВИТКУ ПРАВОВОЇ КУЛЬТУРИ." Молодий вчений, no. 1 (101) (January 31, 2022): 6–9. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2022-1-101-2.
Full textAbstract:
У дослідженні представлено результати теоретичного аналізу феноменів «правосвідомість» та «правова культура». Уточнено сутність дефініцій «правова культура» та «правосвідомість», виокремлено основні ознаки правосвідомості та приведено її класифікацію. На основі вітчизняних та зарубіжних джерел досліджено шляхи формування правосвідомості громадян, серед яких основну увагу сфокусовано на правовому вихованні молоді. Авторами доводиться основна думка про те, що побудувати демократичну державу, де панує закон, неможливо без достатнього рівня правосвідомості населення. Правосвідомість громадськості є соціальним забезпеченням правової держави, єдиним фактором, який може формувати та забезпечувати державно-правовий порядок. Тому правосвідомість потребує постійного раціонального удосконалення. Для успішного впливу на процес формування правосвідомості необхідно виробити і «налаштувати» механізм реалізації правових чинників у людській діяльності, а також факторів, що впливають на поведінку, визначають її законність чи протиправність. Зазначено, що значний вплив на правосвідомость спричиняє система правових понять, вироблена конкретним суспільством. До таких відносяться поняття, що характеризують структурні властивості права (право, обов’язок, правова норма, правова вимога, правовий статус тощо), функціональні властивості права, правова оцінка, правове регулювання, правотворчість, правове виховання тощо), а також ті поняття, що відображають ціннісні властивості права (свобода, справедливість, рівність, суспільне благо, законність, відповідальність тощо). Доводиться думка, що правова свідомість має багатокомпонентний характер через те, що в ній відображається сукупність якостей, що притаманні процесам і явищам правової галузі суспільства. Висловлюється теза про те, що безпосередньо у правовій свідомості інтегруються певні правові знання, ціннісні та ідеологічні принципи, емоційні і вольові правові настанови, правові традиції і норми, інституційні форми тощо, необхідні для досягнення правових цілей. У її структурі визначено такі елементи: раціонально-ідеологічний, емоційно-психологічний та настановоповедінковий. Подальшого розвитку набув зміст формування правової культури та правосвідомості.
5
Лісова, Т. В. "ПРАВОВИЙ МЕХАНІЗМ ВІДНОВЛЕННЯ ЗЕМЕЛЬ." Актуальні проблеми держави і права, no. 93 (April 20, 2022): 20–29. http://dx.doi.org/10.32837/apdp.v0i93.3310.
Full textAbstract:
Лісова Т. В. Правовий механізм відновлення земель: окремі аспекти. – Стаття. Статтю присвячено проблемі правового механізму відновлення земель. Досліджено зміст, структуру та особливості правового механізму відновлення земель. У статті зазначається, що перші наукові доробки щодо механізму правового регулювання були напрацьовані ще за радянську добу. У той історичний період з’являються перші дослідження, присвячені вивченню яких механізму правового регулювання. Підкреслюється актуальність вказаного питання в сучасних умовах. Наведено різні позиції вчених щодо розкриття зазначеної категорії. Наголошено, що серед науковців бракує одностайності в розумінні категорії «механізм правового регулювання». Підкреслюється, що вказаній категорії, як певній системі правових засобів, притаманна комплексність. Зроблено наголос на тому, що категорії «механізм правового регулювання» і «правове регулювання» нерозривно пов’язані між собою. Вказані два погляди на правове регулювання суспільних відносин: правове регулювання, як процес впливу держави на суспільні відносини через норми права, ґрунтується на предметі й методі такого регулювання; воно є сукупністю норм права, що регламентують ті чи інші суспільні відносин. Зазначається, що в умовах близького до критичного стану земель, посилення їх деградації особливої актуальності набуває дослідження правового механізму відновлення земель. Акцентовано увагу на структурі правового механізму відновлення земель, який складається зі складників, об’єднаних прагненням досягти відповідної мети. Вказується, що до змісту зазначеного механізму входять правові норми, присвячені регламентації заходів відновлення земель, відшкодуванню втрат сільськогосподарського й лісогосподарського виробництва. Зроблено пропозиції щодо удосконалення правового забезпечення у вказаній сфері. У статті головним засобом забезпечення дії юридичних норм розглядаються правовідносини. Правовим підґрунтям правового механізму є нормативно-правові акти. Підкреслюється, що вагомим складником правового механізму відновлення земель виступає юридична відповідальність за порушення законодавства в цій сфері.
6
Lutsenko, Yu V. "Правові засади формування та реалізації воєнної політики України." Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, no. 4 (August 29, 2019): 130–36. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2019.04.13.
Full textAbstract:
Метою статті є аналіз нормативно-правових актів, які стосуються формування та реалізації воєнної політики України, а також вироблення пропозицій щодо вирішення проблем, що існують у сфері безпеки й оборони України, з урахуванням нинішньої геополітичної ситуації.Наукова новизна. Досліджено питання, які стосуються правового забезпечення державної безпеки України. Проаналізовано основні нормативно-правові акти, які регламентують державну політику у сфері воєнної безпеки. Аргументовано позицію про те, що формування та реалізація воєнної політики України тісно пов’язані з суспільними правовідносинами та є важливим елементом правової системи при забезпеченні національних інтересів держави. Систему забезпечення національної безпеки України охарактеризовано як складний державно-правовий механізм, в якому всі суб’єкти правовідносин виконують завдання та здійснюють функції із захисту життєво важливих інтересів людини, громадянина, держави в межах повноважень, визначених національним законодавством.Висновки. Нормативно-правове регулювання відносин у сфері воєнної політики України є широким та різновекторним, що, своєю чергою, потребує багато зусиль при розробці проектів та удосконаленні існуючих нормативно-правових актів України, які забезпечують належне функціонування сектору безпеки й оборони. За результатами проведеного аналізу вважаємо за необхідне висловити пропозиції щодо доцільності ухвалення змін та доповнень до Законів України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв’язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей», «Про Збройні Сили України», Стратегії воєнної безпеки України та інших нормативно-правових актів. Прийняття змін та доповнень до нормативно-правових актів у сфері безпеки й оборони засвідчило б активізацію державної політики та дало б поштовх для подальшого реформування оборонної сфери.
7
Залуговська, Г. П. "Особливості правового та соціального захисту науково-педагогічних працівників, які проходять державну службу особливого характеру в Державній кримінально-виконавчій службі України." Прикарпатський юридичний вісник, no. 1(30) (July 13, 2020): 77–80. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i1(30).520.
Full textAbstract:
У статті досліджено стан забезпечення правового та соціального захисту осіб, які проходять службу в ДКВС України, зокрема науково-педагогічних працівників. Здійснено аналіз нормативно-правових актів, які регу-люють правове та соціальне забезпечення осіб рядового і начальницького складу ДКВС України та науково-пе-дагогічних працівників, а саме Закону України «Про ДКВС України», Закону України «Про Національну поліцію», Закону України «Про освіту», Закону Укра-їни «Про вищу освіту», ЗаконуУкраїни «Про відпуст-ки». У статті приділено увагу різниці між тривалістю щорічної відпустки, передбаченої для науково-педаго-гічних працівників, і щорічної чергової оплачуваної відпустки науково-педагогічних працівників, які про-ходять службу в ДКВС України.У результаті проведеного аналізу норм, які регу-люють порядок та умови проходження служби в ДКВС України, з’ясовано, що правове та соціальне забезпечен-ня науково-педагогічних працівників, які проходять службу в ДКВС України, здійснюється на загальних під-ставах як осіб рядового і начальницького складу ДКВС України. Тому воно не відповідає вимогам правових норм, які встановлюють засади функціонування систе-ми вищої освіти. Внаслідок цього відбувається колізія, і соціальні гарантії та правове забезпечення, передба-чені для осіб рядового і начальницького складу ДКВС України, зокрема науково-педагогічних працівників, не відповідають державним гарантіям, встановленим для науково-педагогічних працівників Законом Украї-ни «Про вищу освіту» та Законом України «Про освіту».У статті особливу увагу приділено стану правово-го регулювання механізму призначення на вакантні посади науково-педагогічних працівників, які про-ходять службу в ДКВС України, за строковим трудо-вим договором до проведення конкурсу на заміщення вакантної посади відповідно до вимог Закону України «Про вищу освіту» та за результатами проходження конкурсу. З метою вирішення проблем, які виникають під час забезпечення правового та соціального захи-сту науково-педагогічних працівників, які проходять службу в ДКВС України, запропоновано зміни до чин-ного законодавства.
8
Бабінська, А. "Шляхи вдосконалення адміністративно-правових засад кадрового забезпечення органів прокуратури України." Юридичний вісник, no. 1 (August 7, 2020): 298–305. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i1.1637.
Full textAbstract:
У статті з урахуванням реформ окремих елементів вітчизняної системи правоохоронних органів проведено системний правовий аналіз положень чинного законодавства та зроблено спробу пошуку шляхів удосконалення адміністративно-правових засад кадрового забезпечення органів прокуратури України. Доведено безпосередній взаємозв'язок між якістю кадрового забезпечення та належним рівнем виконання завдань прокуратури. Звернуто увагу на те, що актуальність і необхідність удосконалення адміністративно-правових засад кадрового забезпечення органів прокуратури визначається сучасними викликами, що сформовані реформаційними процесами у суспільстві, політиці, правовій системі, ставленні до діяльності правоохоронних органів як пересічних осіб, так і міжнародних організацій. В якості мети роботи визначено пошук шляхів удосконаленням адміністративно-правових засад кадрового забезпечення органів прокуратури України з урахуванням відповідних нормативно-правових змін на підставі аналізу наявних наукових, публіцистичних, нормативних джерел, правозастосовчої практики.
У статті в цілому позитивно оцінено адміністративно-правове регулювання кадрового забезпечення органів прокуратури України, проте виокремлено низку проблем, які виникають у цій сфері, та акцентовано увагу на необхідності вдосконалення окремих складових частин кадрового забезпечення органів прокуратури. Напрями такого вдосконалення умовно поділено на три групи: 1) вдосконалення офіційного термінологічного ряду задля усунення суб'єктивного тлумачення та понятійної плутанини, зокрема закріплення у Законі України «Про прокуратуру» окремих понять;2) вдосконалення переліку вимог до кандидатів на посаду прокурора; 3) вирішення процедурних проблем, що виникають під час проведення атестації прокурорів. Наведені конкретні пропозиції щодо вдосконалення адміністративно-правових засад кадрового забезпечення органів прокуратури України.
9
Chumak, Oksana. "НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ІНТЕРПРЕТУВАННЯ ТА ЕКОНОМІЧНА ІДЕНТИФІКАЦІЯ ОБ’ЄКТІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАСНОСТІ." PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, no. 2 (18) (2019): 52–59. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2019-2(18)-52-59.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано вітчизняні та зарубіжні нормативно-правові документи, за якими визначаються основні класифікаційні ознаки об’єктів та видів державної власності. Систематизовано та характеризовано види підприємств державної форми власності та інституціональних одиниць державного сектору економіки в розрізі різних правових ознак. Розглянуто порядок управління корпоративним правами об’єктів державної власності. Розкрито сутність суб’єктів господарювання з державною часткою у статутному капіталі за правовим форматом. Наведено огляд основних моделей власності, за якими здійснюється управління державними підприємствами за зарубіжною практикою. Узагальнено напрями забезпечення ефективної нормативно-правової бази для державних підприємств з позиції еталону ОЕСР.
10
Смерницький, Дем’ян Вікторович. "ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКСПЕРТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У СФЕРІ ТЕХНІЧНОГО РЕГУЛЮВАННЯ." New Ukrainian Law, no. 4 (October 1, 2021): 112–16. http://dx.doi.org/10.51989/nul.2021.4.17.
Full textAbstract:
У статті розглянуто правове забезпечення експертної діяльності у сфері технічного регу- лювання. До науково-технічної експертизи у сфері технічного регулювання, яке визначено як правове регулювання відносин у сфері визначення та виконання обов’язкових вимог до характеристик продукції або пов’язаних з ними процесів та методів виробництва, а також перевірки їх додержання шляхом оцінки відповідності та/або державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції чи інших видів державного нагляду (контролю), ми від- несли добровільну та обов’язкову оцінку відповідності, добровільну сертифікацію а також випробування для визначення однієї чи кількох характеристик об’єкта оцінки відповідності згідно з процедурою. Також до науково-технічної експертизи у сфері технічного регулюван- ня варто віднести експертизу нормативно-правових актів (технічних регламентів) та норма- тивних документів (стандартів, кодексів усталеної практики й технічних умов). Суб’єктом, який проводить експертизу (оцінку відповідності), виступає орган з оцінки відповідності, а саме орган (підприємство, установа, організація чи їх структурний підрозділ), що здійснює діяльність з оцінки відповідності, включаючи калібрування, випробування, сертифікацію та інспектування, а також у проведенні експертиз бере участь випробувальна лабораторія. У сфері технічного регулювання до технічних регламентів застосовується правова експерти- за, оскільки вони є нормативно-правовими актами. Стандарти є нормативними документами, а їх експертизу здійснює Національний орган стандартизації. Крім того, до нормативно-пра- вових актів та нормативних документів у сфері технічного регулювання може бути засто- сована в різних випадках: антикорупційна, наукова, науково-технічна, патентна, правова, технічна, технологічна, економічна, екологічна та інші види експертиз.
Dissertations / Theses on the topic "Забезпечення правове"
1
Баланюк, Н. Ю. "Адміністративно-правове забезпечення права на доступ до інформації." Thesis, Сумський державний університет, 2018. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/67646.
Full textAbstract:
«Інформація» – це багатофункціональний об’єкт, що створюється й застосовується
в усіх сферах діяльності і забезпечує виконання багатоманітних функцій і завдань, що
постають перед найрізноманітнішими суб’єктами – органами державної влади,
місцевого самоврядування, перед фізичними і юридичними особами, іншими
соціальними утвореннями.
2
Тарасюк, Ю. В. "Адміністративно-правове забезпечення житлового будівництва в Україні." Thesis, Приватний вищий навчальний заклад "Університет сучасних знань"; Сумський державний університет, 2021. https://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/83684.
Full textAbstract:
Дисертацію присвячено дослідженню змісту й особливостей адміністративно-правового забезпечення житлового будівництва в Україні. Виявлено генезис адміністративно-правового забезпечення житлового будівництва в Україні. З’ясовано особливості житлового будівництва в Україні як об’єкта адміністративно-правового забезпечення. Охарактеризовано правові засади житлового будівництва та встановлено місце серед них адміністративно-правових норм. Окреслено систему суб’єктів адміністративно-правового забезпечення житлового будівництва в Україні та з’ясовувано особливості їх адміністративно-правового статусу. Встановлено коло публічно-правових принципів забезпечення житлового будівництва в Україні. З’ясовано особливості реалізації адміністративно-правових та організаційних форм і методів забезпечення житлового будівництва в Україні. Охарактеризовано процедури адміністративно-правового забезпечення житлового будівництва в Україні. Визначено напрями вдосконалення адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері житлового будівництва в Україні. Узагальнено зарубіжний досвід правового регулювання житлового будівництва та опрацьовано можливості його використання в Україні. З’ясовано шляхи вдосконалення державної політики та адміністративного законодавства у сфері житлового будівництва в Україні.Диссертация посвящена исследованию содержания и особенностей административно-правового обеспечения жилищного строительства в Украине. Выявлено генезис административно-правового обеспечения жилищного строительства в Украине. Выяснены особенности жилищного строительства в Украине как объекта административно-правового обеспечения. Охарактеризованы правовые основы жилищного строительства и определено место среди них административно-правовых норм. Рассмотрена система субъектов административно-правового обеспечения жилищного строительства в Украине и выяснены особенности их административно-правового статуса. Установлен круг публично-правовых принципов обеспечения жилищного строительства в Украине. Выяснены особенности реализации административно-правовых и организационных форм и методов обеспечения жилищного строительства в Украине. Охарактеризованы процедуры административно-правового обеспечения жилищного строительства в Украине. Определены направления совершенствования административной ответственности за правонарушения в сфере жилищного строительства в Украине. Обобщен зарубежный опыт правового регулирования жилищного строительства и выяснены возможности его использования в Украине. Предложены пути совершенствования государственной политики и административного законодательства в сфере жилищного строительства в Украине.
The dissertation is focused on studying the content and specific features of administrative and legal provision of housing construction in Ukraine. The author has singled out five stages of historical and legal development of administrative and legal provision of housing construction in Ukraine: 1) the period of existence of Kievan Rus (IX-XIII centuries); 2) the beginning of the XIV – the end of the XIII century – domination of the Magdeburg law in the vast majority of the territories of Ukraine; 3) the time of Ukraine’s accession to the Russian Empire (early XVIII century – 1917); 4) the period of existence of the USSR (1917-1991); 5) the current stage (since 1991 and until now). It has been determined that the object of administrative and legal provision in the field of housing construction is the activity of the state and urban planning entities for the construction of buildings intended for human habitation and creation of conditions for citizens to exercise the right to housing guaranteed by the Constitution of Ukraine. It has been offered to create a department within the State Architectural and Construction Inspectorate of Ukraine that would combat corruption and other corruption offenses committed by urban planning entities and public administration officials in the construction sector, in particular housing construction. The author has carried out the characteristics of the system of subjects of administrative and legal provision of housing construction in Ukraine, taking into account their division into subjects of general competence that accomplish the formation and implementation of the state policy in the construction sector, in particular in the field of housing construction, and subjects of special competence that directly apply the forms and methods of administrative and legal provision of housing construction. The author has improved scientific approaches to the classification of the principles of administrative and legal provision of the housing construction area, which have been offered to be divided into: 1) generally legal, which are inherent for the implementation of any activity; 2) sectoral, which are characteristic for the construction sector in general; 3) special, which are relevant for legal provision of the housing construction area. It has been argued that organizational, administrative and legal forms of ensuring housing construction in Ukraine are the ways of external expression (identification) of the regulatory and administrative function of the state represented by its competent authorities and officials in the field of housing construction. The relevant forms include normative and legal, law-enforcement, organizational and constituent, control and supervisory. It has been noted that important administrative and legal means along with the forms are methods of the activity of the subjects of administrative and legal provision of housing construction. They have been characterized as the ways to influence the consciousness and behavior of urban planning entities in order of their compliance with the established rules of housing construction. The methods of providing housing construction in Ukraine include: persuasion; coercion; establishment of instructions, prohibitions, permits; coordination, subordination and re-coordination. It has been found out that procedures of administrative and legal provision of housing construction in Ukraine constitute the procedure (sequence) established by the current legislation for performing legally significant actions by public and private entities in order to resolve certain cases in the field of public management in the field of housing construction. The classification of procedures for administrative and legal provision of housing construction in Ukraine has been carried out: 1) permit and registration procedures, which consist of: (a) procedures for granting a permit for construction activities; (b) procedures for granting a construction permit for a specific housing construction object; 2) control and supervisory procedures; 3) jurisdictional (proceedings in cases on administrative offenses; imposition of fines for offenses in the field of urban planning). The author has also substantiated the necessity of adopting new legislative acts in order to improve the bases of bringing to administrative and criminal liability for illegal construction, reduction of terms of considering the cases on claims of the state architectural and construction control and supervision agencies. The directions for improving administrative liability for offenses in the field of housing construction in Ukraine have been determined. It has been offered to borrow and apply in Ukraine the experience of administrative and legal provision of housing construction from the United States, Poland, Germany, in particular: in regard to the experience of Poland – to review the procedures for legalization of old buildings that were built before acquiring the independence; regarding the experience of the United States – to establish clear hierarchical relationships between the subjects of administrative and legal provision of housing construction and the mechanism of the division of powers between institutions and agencies of the same level; in regard to the experience of Germany – to create conditions for significant specification of domestic construction legislation. The author has specified the ways to improve the state policy and administrative legislation in the field of housing construction in Ukraine.
3
Дідиченко, Марина Анатоліївна. "Правове регулювання соціального забезпечення суддів." Diss. of Candidate of Legal Sciences, М-во освіти і науки України, Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка, 2014.
Find full text
4
Удовенко, О. В. "Правове регулювання грошового забезпечення військовослужбовців." Thesis, Національний юридичний університет ім. Ярослава Мудрого, 2021. https://openarchive.nure.ua/handle/document/18628.
Full textAbstract:
У дисертаційній роботі встановлено актуальний стан та визначено перспективи правового регулювання грошового забезпечення військовослужбовців з урахуванням євроатлантичного курсу України. Охарактеризовано поняття та сутність, визначено принципи та детально розкрито нормативну базу грошового забезпечення військовослужбовців. Встановлено і систематизовано підстави та умови такого забезпечення. Розкрито систему гарантій захисту права військовослужбовця на грошове забезпечення. Охарактеризовано стан дотримання права військовослужбовців на грошове забезпечення на основі судових рішень українських судів у справах відповідної категорії, в результаті чого встановлено найчастіші види порушень права військовослужбовців на грошове забезпечення та висунуто припущення щодо їх причин. Надано характеристику стану правового регулювання грошового забезпечення військовослужбовців у державах-членах Організації Північноатлантичного договору (Республіка Болгарія, Республіка Польща, Чорногорія). Виокремлено актуальні проблеми правового регулювання грошового забезпечення військовослужбовців в Україні та запропоновано шляхи їх вирішення. The thesis establishes the current state and defines the prospects for the legal regulation of military personnel financial support, considering the EuroAtlantic course of Ukraine. The concept and essence are characterized, the principles are determined, and the normative base of the servicemen’s financial support is disclosed in detail. The grounds and conditions of such provision have been stated and systematized. The system of guarantees for the protection of a serviceman’s right to financial support is disclosed. The state of observance of the servicemen’s rights to monetary security based on judicial decisions of Ukrainian courts in cases of the corresponding category is characterized. As a result, frequent types of violations of the military personnel’s right to financial support are established and an assumption is made about their reasons. The state of the military personnel financial support legal regulation in the North Atlantic Treaty Organization member states (Bulgaria, Poland, Montenegro) is characterized. The topical problems of legal regulation of financial support for military personnel in Ukraine have been highlighted and the ways to solve them have been suggested.
5
Кравчук, М. Ю. "Адміністративно-правове забезпечення протидії біотероризму." Thesis, Сумський державний університет, 2020. https://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/80347.
Full textAbstract:
Дисертацію присвячено комплексному дослідженню проблем адміністративно-правового забезпечення протидії біотерористичним загрозам в Україні. Здійснено аналіз термінологічного апарату антитерористичного законодавства на предмет визначення суспільно-правової сутності біотероризму, а також подано систематизацію доктринальних положень. Особливу увагу приділено механізму практичної протидії можливим загрозам біотерористичної діяльності з боку вищих органів державної влади. Доведено, що факт існування біологічного тероризму як глобальної проблеми світової спільноти вимагає консолідації зусиль усіх держав, а участь України у цьому процесі здійснюється у відповідності до міжнародних договорів. Обгрунтовано висновки і пропозиції щодо ліквідації юридичних дефектів у законодавчих актах, які регулюють суспільні відносини в сфері боротьби з біотероризмом, й розроблення національних програм з біобезпеки та запобігання проявам біологічних загроз.Диссертация посвящена комплексному исследованию проблем административно-правового обеспечения противодействия биотеррористически угрозам в Украине. Осуществлен анализ терминологического аппарата антитеррористического законодательства на предмет определения общественно- правовой сущности биотерроризма, а также представлено систематизацию доктринальных положений. Особое внимание уделено механизму практической противодействия возможным угрозам биотеррористической деятельности со стороны высших органов государственной власти. Доказано, что факт существования биологического тероризма как глобальной проблемы мирового сообщества требует консолидации усилий всех государств, а участие Украины в этом процессе осуществляется в соответствии с международными договорами. Обоснованы выводы и предложения по ликвидации юридических дефектов в законодательных актах, регулирующих общественные отношения в сфере борьбы с биотерроризмом, и разработка национальных программ по биобезопасности и проявлений биологических угроз.
The thesis is devoted to the complex study of the problems of administrative and legal support for counteraction to bioterrorist threats in Ukraine. The terminological apparatus of anti-terrorist legislation has been analysed to determine the socio-legal nature of bioterrorism, as well as the systematization of doctrinal provisions declared by the representatives of legal and other social sciences. Biosafety, counteraction to bioterrorism has been found to be an integral part of national security, but any guidance on issues of threat of technogenic, including nuclear and biological, terrorism; the impact of harmful genetic effects in populations of living organisms, genetically modified organisms, biotechnologies, etc., unfortunately, are absent. Moreover, the current national legislation of Ukraine does not contain a clear and justified definition of the term "bioterrorism". In the aspect of consideration of the issue of regulatory acts of counteraction to bioterrorism, it is proposed to amend the Law of Ukraine "On Counteraction to Terrorism" in terms of consolidating the concept of "biological terrorism". The author substantiates the principle of legitimacy of administrative and legal support of counteraction to biological terrorism as a specific element of the complex social-negative category of "terrorism", which will make it possible to draw the attention of the legislator to the need for further detailing at the level of laws and regulations of the system of regulatory legal acts, aimed at preventing and counteraction to bioterrorism. The analysis of international legal acts on the issues of counteraction to bioterrorism is carried out. Indeed, in its complex interaction, the reproduction of norms of national law in the norms of international law, and vice versa, serves to achieve effective results in the field of counteraction to bioterrorism and overcoming its negative consequences. The Convention on the Prohibition of the Development, Production and Stockpiling of Bacteriological (Biological) and Toxic Weapons and on Their Destruction (CBTC), of which Ukraine is a fully legitimate party, has been determined to play a significant role. Special attention is paid to the mechanism of practical counteraction to the possible threats of bioterrorist activity by the higher bodies of state power. The main administrative and legal measures for countering bioterrorism are described, namely: measures of administrative prevention, measures of administrative termination, measures of administrative responsibility. The role of public in the prevention and counteraction of bioterrorism has been noted. The role of the main institutions in the administrative and legal support of counteraction to bioterrorism through the analysis of organizational and legal bases of their activity is clarified. The main institutions of administrative and legal support for counteraction to bioterrorism include: the Cabinet of Ministers of Ukraine, the State Emergency Antiepizootic Commission under the Cabinet of Ministers of Ukraine, the National Security and Defence Council of Ukraine, the Security Service of Ukraine, the Ministry of Health, the Ministry of Energy and Environment Protection of Ukraine and the State Emergency Service of Ukraine. These institutions at various levels carry out coordination, control and surveillance activities, law enforcement intelligence operations, covert investigative procedures, etc., in accordance with their competence, in order to counteract to the manifestation of bioterrorism. The role of introduction of administrative and legal regime of emergency ecological situation as an organizational and legal instrument of counteraction to bioterrorism is investigated. It is found that today there are a number of provisions in the current legislation of Ukraine concerning both general measures to counteraction to bioterrorist manifestations and introduction of administrative and legal regime of emergency environmental situation. It is established that in practice the introduction of administrative and legal regime of emergency environmental situation in Ukraine has been carried out in order to neutralize the consequences of catastrophes and accidents of anthropogenic nature. It is determined that the administrative regime of the environmental situation involves the introduction of a complex system of rules aimed at neutralizing the effects of environmental catastrophe, which is caused by both objective and subjective factors. The act of biological terrorism is a subjective factor, although the strains of viruses, used for illegal criminal purposes, occur naturally. It is concluded that the importance of administrative and legal regime in counteraction to biological terrorism is secondary, since its introduction is already a consequence of committing a bioterrorist act. The primary role in counteraction to the manifestation of biological terrorism is played by measures to prevent this phenomenon. It is proved that the existence of threats of biological terrorism as a global problem of the world community requires consolidation of efforts of all states, and Ukraine’s participation in this process is carried out in accordance with international treaties and effective cooperation both at universal and regional (with NATO, CIS, EU) and two-sided levels. There are substantiated conclusions and proposals for the development of national biosafety programs and the prevention of biological terrorism in Ukraine.
6
Миронець, Оксана Миколаївна, and Д. В. Рейтер. "ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СПІЛЬНОГО АВІАЦІЙНОГО ПРОСТОРУ." Thesis, АЕРО - 2017. Повітряне і космічне право: [Матеріали Всеукраїнської конференції молодих учених і студентів, м. Київ, Національний авіаційний університет, 23 листопада 2017р.] Том 1.- Тернопіль: Вектор.- С. 148-151, 2017. http://er.nau.edu.ua/handle/NAU/31645.
Full text
7
Петровець, О. Д., and І. В. Бронецький. "ОБСЛУГОВУВАННЯ АЕРОНАВІГАЦІЙНОЮ ІНФОРМАЦІЄЮ: ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ." Thesis, АЕРО - 2017. Повітряне і космічне право: [Матеріали Всеукраїнської конференції молодих учених і студентів, м. Київ, Національний авіаційний університет, 23 листопада 2017р.] Том 1.- Тернопіль: Вектор.- С. 206-208, 2017. http://er.nau.edu.ua/handle/NAU/31613.
Full text
8
Жуков, С. В. "Адміністративно-правове забезпечення доброчесності суддів: проблеми теорії та практики." Thesis, Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, 2019. http://openarchive.nure.ua/handle/document/10264.
Full textAbstract:
У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми – на основі комплексного аналізу доктринальних та методологічних джерел, адміністративно-правових актів та практики їх реалізації, зарубіжного досвіду сформулювати концепцію адміністративно-правового забезпечення доброчесності суддів, охарактеризувати сутність та елементи адміністративно-правового механізму забезпечення доброчесності суддів, визначити шляхи удосконалення адміністративно-правових актів у досліджуваній сфері. У роботі обґрунтовано, що етичні стандарти професійної діяльності можуть бути предметом адміністративно-правового забезпечення за таких умов: а) якщо певний вид професійної діяльності має ознаки соціальної значущості, а наслідки помилок та недоліків у здійсненні такої діяльності можуть негативно позначатися на рівні додержання прав і свобод людини і громадянина; б) якщо етичні вимоги, що висуваються до певного виду професійної діяльності можуть бути вербалізовані та закріплені на рівні етичних кодексів або інших зводів моральних вимог, до представників певної професійної групи; в) якщо можна виокремити аспекти поведінки професіоналів, які можуть бути підтверджені двома незалежними спостерігачами, на основі однієї методики і при цьому результати спостереження не будуть мати значних відмінностей; г) якщо реалізація етичних стандартів базується на публічному інтересі і охоплює діяльність суб’єктів адміністративно-правових відносин; Охарактеризовано методологію дослідження феномену доброчесності суддів, яка уявляє собою комплекс об’єднаних системним підходом способів та прийомів наукового пізнання, що дають змогу виявити основні закономірності поведінки суддів, які характеризують їх здатність незалежно та неупереджено здійснювати правосуддя та підтримувати авторитет судової влади, та можуть вербалізовані та закріплені у писаних етичних та правових нормах. На підставі термінального аналізу категорії «доброчесність» в адміністративному законодавстві та науці адміністративного права запропоновано періодизацію її розвитку, яка включає чотири етапи, та з’ясовано, що невід’ємними властивостями цього поняття є комплексний характер, наявність широкого та вузького тлумачення, обумовленість міжнародними зобов’язаннями України та відображення на рівні поведінки суддів. В дисертації обґрунтовано, що адміністративні відносини із забезпечення доброчесності суддів у широкому аспекті включають формування публічною адміністрацією та інститутами громадянського суспільства умов запобігання корупції; внутрішньоорганізаційні управлінські відносини, що складаються в процесі внутрішньої організації та діяльності, пов’язаної з кваліфікаційним оцінюванням суддів, реалізацію повноважень, делегованих державою спеціальній недержавній інституції – Громадській раді доброчесності, реалізацію юрисдикції адміністративних судів щодо поновлення порушених прав суб’єктів та об’єктів адміністративно-правового забезпечення доброчесності суддів. На підставі проведеного аналізу міжнародного досвіду встановлено, що має місце суперечність між рекомендаціями міжнародних організацій щодо впровадження в Україні вимог до доброчесності суддів та досвідом у цій сфері держав Західної Європи та Північної Америки. Сутність вказаної суперечності помагає в тому, що для імплементації в Україні пропонуються моделі, апробація яких у державах так званої «старої демократії» не проводилась. Натомість, досвід Сербії та Словаччини переконливо свідчить, що повне впровадження рекомендацій міжнародних організацій щодо судової реформи в аспекті доброчесності суддів призвело підвищення рівня непотизму в судовій системі, руйнування системи внутрішнього контролю та значного зниження рівня довіри громадян до судової влади. У роботі удосконалено розуміння мети адміністративно-правового забезпечення доброчесності суддів, яка включає стратегічний та тактичний рівні, і обумовлює спрямованість та структуру адміністративно-правового механізму її реалізації, а також дефініцію принципів адміністративноправового забезпечення доброчесності суддів як закріплених у Конституції та законах України концептуальних засад визначення їх відповідності етичним стандартам здійснення правосуддя та формування моделі їх бажаної поведінки, яка відповідала б поставленим перед ними завданням та запропоновано їх класифікацію за критерієм сфери правового регулювання. Автором запропоновано класифікацію суб’єктів адміністративноправового забезпечення доброчесності суддів, яких за функціональним критерієм можна розділити на чотири групи: а) суб’єкти адміністративноправового забезпечення, до компетенції яких належить визначення законодавчих засад доброчесності суддів та підтвердження юридичного факту призначення судді на посаду (Верховна Рада України; Президент України); б) суб’єкти адміністративно-правового забезпечення, до повноважень яких належить формування персонального складу інституцій, які безпосередньо здійснюють оцінювання доброчесності суддів (Вища рада правосуддя, Рада суддів, Вища кваліфікаційна комісія суддів України); в) інституції, які безпосередньо здійснюють оцінювання доброчесності суддів (Вища кваліфікаційна комісія суддів, Громадська рада доброчесності); г) органи публічної адміністрації, на яких покладено обов’язок створювати умови для подолання впливу корупції на систему державної влади в Україні (Кабінет Міністрів України, Національне агентство з питань запобігання корупції, Міністерство освіти і науки України, інші центральні органи виконавчої влади). Набула подальшого розвитку характеристика тенденцій сучасної судової практики у сфері адміністративно-правового забезпечення доброчесності суддів, спрямованих на визначення законності підстав застосування суб’єктами оцінювання (насамперед – Громадською радою доброчесності) певних критеріїв під час визначення рівня доброчесності суддів, що обумовлено існуванням прогалини у визначенні адміністративноправового статусу Громадської ради доброчесності; Автором надано характеристику ролі адміністративного права у формуванні високого рівня інтолерантності до корупції і зроблено акцент на наявності системного зв’язку між доброчесністю суддів і сприйняттям корупції у системі освіти. Запропоновано зміни та доповнення до Законів України «Про судоустрій і статус суддів», «Про запобігання корупції», «Про освіту» та ін.
9
Скиданенко, М. "Нормативно-правове забезпечення інвестиційно-інноваційної діяльності." Thesis, Сумський державний університет, 2012. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/29062.
Full textAbstract:
Розвиток і вдосконалення ринкових відносин у сучасному суспільстві характеризується динамічністю та дієвістю державного управління. Найважливішою умовою активізації інноваційно-інвестиційної діяльності як чинника сталого економічного зростання є проведення цілеспрямованої державної політики.
При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/29062
10
Гальонкін, С. А. "Адміністративно-правове забезпечення апеляційного провадження в Україні." Thesis, Університет сучасних знань, 2018. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/70637.
Full textAbstract:
У дисертації наводиться теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, яке полягає у визначенні сутності та особливостей адміністративно-правового забезпечення апеляційного провадження в Україні та окресленні напрямків його вдосконалення. З’ясовуються сутність та особливості апеляційного провадження як об’єкта адміністративно-правового забезпечення. Характеризуються правові засади апеляційного провадження в Україні та встановлюється місце серед них адміністративно-правового регулювання. Систематизуються принципи та види адміністративно-правового забезпечення апеляційного провадження в Україні. Розкриваються сутність та структура механізму адміністративно-правового забезпечення апеляційного провадження в Україні. Встановлюються напрямки та предмет адміністративно-правового забезпечення апеляційного провадження в Україні, його форми та методи. Окреслюється коло суб’єктів адміністративно-правового забезпечення апеляційного провадження в Україні. Характеризується зарубіжний досвід правового забезпечення апеляційного провадження та визначаються можливості його використання в Україні. Пропонуються напрямки вдосконалення адміністративного законодавства, яке регламентує апеляційне провадження в Україні.В диссертации приводится теоретическое обобщение и новое решение научной задачи, которая заключается в определении сущности и особенностей административно-правового обеспечения апелляционного производства в Украине, а также путей совершенствования административного законодательства, закрепляющего правовые основы обеспечения апелляционного производства. Особенности апелляционного производства как объекта административного правового обеспечения характеризуются в контексте обобщения особенностей административно-правового регулирования организации деятельности апелляционных судов. Определяется место административно-правового регулирования апелляционного производства в Украине, которое заключается в том, что именно с помощью норм административного законодательства решаются вопросы организации и обеспечения апелляционного производства в Украине, к которым, в частности, относятся: правовой статус апелляционных судов; порядок их работы, создания, ликвидации; полномочия данных учреждений; требования по поводу их служащих (судей, председателей и их заместителей); различные аспекты финансирования и комплектации штата, взаимодействия с другими органами власти и т.д. Исследуются принципы административно-правового обеспечения апелляционного производства в Украине. Под принципами административно-правового обеспечения апелляционного производства предлагается понимать основные идеи государственно-правового воздействия на общественные отношения в сфере обеспечения, организации и реализации института апелляционного производства. Выясняется сущность механизма административно-правового обеспечения апелляционного производства в Украине. Доказывается, что элементами механизма административно-правового обеспечения апелляционного производства в Украине выступают: во-первых, объект административно-правового обеспечения; во-вторых, субъекты административно-правового обеспечения; в-третьих, нормативно-правовая основа; в-четвертых, специальный правовой инструментарий. Изучаются направления и предмет административно-правового обеспечения апелляционного производства в Украине. Анализируются формы и методы административно-правового обеспечения апелляционного производства в Украине. Исследуется правовой статус субъектов административно-правового обеспечения апелляционного производства в Украине, под которыми понимается отдельная группа органов государственной власти и должностных лиц последних, которые в соответствии с комплексом предоставляемых им нормативно-правовыми актами Украины полномочий реализуют организационные, управленческие, контрольные, надзорные и другие административные функции для упорядочения общественных отношений, возникающих в сфере апелляционного производства. Изучается зарубежный опыт правового обеспечения апелляционного производства, устанавливаются возможности его использования в Украине. Предлагаются пути совершенствования административного законодательства, регламентирующего апелляционное производство в Украине. Определяются способы оптимизации организационных основ апелляционного производства в Украине.
The author of the dissertation has provided theoretical generalization and a new solution to the scientific problem, which consists in determining the essence and peculiarities of administrative and legal guaranteeing of the appeal proceedings in Ukraine and outlining the directions for its improvement. The essence and peculiarities of the appeal proceedings as an object of administrative and legal provision have been clarified. The legal principles of the appeal proceedings in Ukraine have been characterized and the place of administrative and legal regulation among them has been established. The principles and types of administrative and legal guaranteeing of the appeal proceedings in Ukraine have been systematized. The essence and structure of the mechanism of administrative and legal guaranteeing of the appeal proceedings in Ukraine have been revealed. The author has established the directions and subject matter of administrative and legal guaranteeing of the appeal proceedings in Ukraine, its forms and methods. The range of subjects of administrative and legal guaranteeing of the appeal proceedings in Ukraine has been outlined. International experience of legal guaranteeing of the appeal proceedings has been characterized and the possibilities of its application in Ukraine have been determined. The author has offered directions of improving administrative legislation, which regulates the appeal proceedings in Ukraine.
Books on the topic "Забезпечення правове"
1
Шумило, М. М. Правове регулювання пенсійного забезпечення державних службовців. Київ: Ніка-Центр, 2010.
Find full text
2
Позняков, С. П. Адміністративно-правове забезпечення погашення податкового боргу в Україні. Ірпінь: ІТФ ім. М.М. Боголюбова НАН України, 2008.
Find full text
3
Позняков, С. П. Адміністративно-правове забезпечення погашення податкового боргу в Україні. Ірпінь: ІТФ ім. М.М. Боголюбова НАН України, 2008.
Find full text
4
Гордієнко, С. Г. Забезпечення інтересів України у сфері захисту інтелектуальної власності: нормативно-правове регулювання. Київ: Скіф, 2008.
Find full text
5
Гордієнко, С. Г. Забезпечення інтересів України у сфері захисту інтелектуальної власності: нормативно-правове регулювання. Київ: Скіф, 2008.
Find full text
6
Гордієнко, С. Г. Забезпечення інтересів України у сфері захисту інтелектуальної власності: нормативно-правове регулювання. Київ: Скіф, 2008.
Find full text
7
Ярошенко, І. С. Право соціального забезпечення. Київ: КНЕУ, 2005.
Find full text
8
Бойко, М. Д. Право соціального забезпечення України. Київ: Олан, 2004.
Find full text
9
Новицький, Г. В. Теоретико-правові основи забезпечення національної безпеки України. Київ: Інтертехнологія, 2008.
Find full text
10
Ліпкан, В. А. Національна безпека України: нормативно-правові аспекти забезпечення. Київ: Текст, 2003.
Find full textBook chapters on the topic "Забезпечення правове"
1
Nashynets-Naumova, A. Yu. "ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ В ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ." In MODERN ACHIEVEMENTS OF EU COUNTRIES AND UKRAINE IN THE AREA OF LAW, 376–88. Izdevnieciba “Baltija Publishing”, 2020. http://dx.doi.org/10.30525/978-9934-588-63-1.22.
Full text
2
Шевченко, А. Є., and С. В. Кудін. "КОНСТИТУЦІЙНІ ЗАСАДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВА ЛЮДИНИ НА ЗДОРОВ’Я: ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ." In ПРАВА ЛЮДИНИ В УКРАЇНІ ТА У ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ: ПРОБЛЕМИ ТЕОРІЇ ТА НОРМАТИВНО-ПРАВОВОЇ РЕГЛАМЕНТАЦІЇ, 369–91. Liha-Pres, 2020. http://dx.doi.org/10.36059/978-966-397-210-7/369-391.
Full text
3
Габрелян, Андрій. "НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ ЩОДО ПРОТИДІЇ ЕКОНОМІЧНІЙ ЗЛОЧИННОСТІ." In Державне управління та адміністрування, сфера обслуговування, економіка та міжнародні відносини як рушійні сили економічного зростання держав XXI століття. 2nd ed. Європейська наукова платформа, 2021. http://dx.doi.org/10.36074/paaaseeirdfegcc.ed-2.01.
Full textAbstract:
Стаття присвячена визначенню й аналізу напрямів підвищення ефективності діяльності правоохоронних органів щодо протидії економічній злочинності. Встановлено, що недоліки, які супроводжують діяльність вітчизняних правоохоронних органів щодо протидії економічній злочинності, зумовлюють наступні основні напрями підвищення її ефективності: створення єдиної державної політики, спрямованої на боротьбу з економічною злочинністю; розробка дієвої системи заходів протидії тіньовій економіці; посилення взаємодії між правоохоронними органами; вдосконалення правової бази; вдосконалення ресурсного забезпечення правоохоронних органів; боротьба з корупцією в правоохоронних органах. В результаті реалізації на практиці запропонованих заходів передбачається стабілізація, а в подальшому – й суттєве зменшення рівня економічної злочинності, зниження загального рівня криміналізації економіки, оздоровлення суспільної обстановки в країні.
4
Гнатовська, А. І. "Публічні послуги як правовий інститут забезпечення реалізації конституційних прав громадян." In ПРАВА ЛЮДИНИ В УКРАЇНІ ТА У ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ: ТРАДИЦІЇ ТА НОВАЦІЇ, 119–48. Liha-Pres, 2021. http://dx.doi.org/10.36059/978-966-397-235-0-5.
Full text
5
Кіріка, Д., and А. Боднар. "Правова освіта в контексті формування конкурентоспроможного фахівця." In СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ: ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ ТА ЄВРОЕКОНОМІЧНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ, 152–58. Заклад вищої освіти «Подільський державний університет», 2022. http://dx.doi.org/10.32782/978-966-289-635-0-18.
Full text
6
Matsko, A. S., and O. H. Tsyhanov. "ПРАВОВІ ЗАСАДИ МІЖНАРОДНОЇ СУДОВОЇ ЮРИСДИКЦІЇ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ І ПРАВОПОРЯДКУ НА ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ ДОНБАСУ." In MODERN ACHIEVEMENTS OF EU COUNTRIES AND UKRAINE IN THE AREA OF LAW, 346–61. Izdevnieciba “Baltija Publishing”, 2020. http://dx.doi.org/10.30525/978-9934-588-63-1.20.
Full text
7
Izarova, Iryna. "Civil Procedure Reforms During the Period of Ukrainian Independence: New Goals and Principles." In Access to justice in the light of sustainable development: to the 30th anniversary of Ukraine's independence ed. by Yuri Prytyka and Iryna Izarova, 32–59. VD Dakor, 2021. http://dx.doi.org/10.33327/ajee-18-21-cp1-2.
Full textAbstract:
Доступ до правосуддя є невід’ємним елементом верховенства права й демократичної правової держави. Забезпечення рівного доступу до правосуддя для всіх визначено у цілях сталого розвитку, що пояснює підвищення інтересу до вивчення ефективних шляхів його досягнення, зокрема, із досвіду провідних держав світу. Виходячи з наведеного, для держав, що вибороли свою незалежність не так давно, серед яких і Україна, особливої актуальності набувають розбудова ефективної системи правосуддя та її трансформація в умовах прагнення до сталого розвитку. Тридцятиріччя незалежності нашої країни — це гарна нагода для переосмислення проміжних результатів і досягнень, пошуку шляхів подальшого розвитку з урахуванням геополітичної ситуації й загальносвіто- вих тенденцій. Україна є однією з держав — засновниць Організації Об’єднаних Націй (ООН)1, і українська влада підтримує Цілі сталого розвитку ООН2. Крім того, Україна є однією з найбільших країн Європи за територією та кількістю населення3. Водночас у звіті Світового банку, у якому порівнюється регулювання підпри- ємницької діяльності, наша країна посідає 64 місце із 190 з точки зору просто- ти ведення бізнесу4. За даними Freedom House у звіті «Свобода у світі», Україні надано статус «частково вільної» (partly free status) через дуже низькі показни- ки верховенства права (6/16), незалежності судової влади (1/4), а також через низький рівень захисту від незаконного застосування фізичної сили і свободи від війни і повстань (1/4)5. У цій главі будуть узагальнені досягнення реформ цивільного процесуаль- ного права, що були провадилися упродовж періоду незалежності України, а також охарактеризовані нові підходи до визначення мети й окремих прин- ципів сучасного цивільного процесу, зокрема, принципу співробітництва суду і сторін у цивільному судочинстві. Визначальними у даному контексті є підтримка ідеї сталого розвитку й необхідність досягнення цілей сталого розвитку, насамперед забезпечення доступу до правосуддя для всіх, мирних і ефективних інституцій на всіх рівнях3.
8
Чудик, Андрій, and Дар'я Ванюк. "УНІФІКАЦІЯ МОДЕЛІ ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ-ПРАВООХОРОНЦІВ ДО ЗАСТОСУВАННЯ ЗАХОДІВ ФІЗИЧНОГО ВПЛИВУ (СИЛИ) У РІЗНИХ УМОВАХ СЛУЖБОВО-ОПЕРАТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ІЗ УРАХУВАННЯМ КАРАНТИННИХ ОБМЕЖЕНЬ." In Імплементація нововведень до правових та воєнних наук та підвищення ролі спорту на державному рівні (1st ed.). Європейська наукова платформа, 2020. http://dx.doi.org/10.36074/indpvnprsdr.ed-1.04.
Full textAbstract:
Розглянуто актуальну проблему розвитку та удосконалення рукопашної підготовки (техніки та тактики застосування заходів фізичного впливу, сили) майбутніми офіцерами-правоохоронцями інституцій сектору безпеки і оборони України у різних умовах службово-оперативної діяльності. Відповідно до результатів аналізу науково-методичної та спеціальної літератури (моніторингу Інтернет-ресурсів), членами науково-дослідної групи розроблено та апробовано педагогічну (змістово-функціональну) модель формування готовності майбутніх офіцерів-правоохоронців до застосування заходів фізичного впливу (сили) в системі спеціальної фізичної підготовки (із урахуванням карантинних обмежень) до дій у різних умовах службово-бойової (оперативної) діяльності. У вище зазначеній педагогічній моделі інтегровано: цільовий блок (мета, завдання, підходи, компоненти готовності, педагогічні умови), організаційно-змістовий блок (навчально-методичне забезпечення, інтерактивні методи навчання, кадрове забезпечення), результативно-оцінний блок (критерії, кваліфікаційні рівні, методики, методи, засоби, способи форми). Під час дослідження були використані наступні методи: абстрагування, аналіз і синтез, індукція і дедукція, моделювання, математично-статистичні (кореляційного аналізу, факторного аналізу) тощо. Відповідно до результатів емпіричного дослідження встановлено, що результати отримані наприкінці педагогічного експерименту у досліджуваних контрольної (Кг) та експериментальної (Ег) груп зросли відносно вихідних даних, і ці відмінності переважно є достовірні (Ег, P≤0,05). Результати контрольного тестування показали, що в процесі проведеної експериментальної роботи збільшилась кількість курсантів із вищим рівнем готовності до застосування заходів фізичного впливу (сили) у різних умовах службово-оперативної діяльності в Ег на 8 %, тоді як у Кг на 2 %, відмінного рівня збільшилась: в Ег на 19 %, тоді як у Кг – на 2 %, доброго рівня зменшилась: в Ег на 19 %, тоді як у Кг – на 2 %, чисельність курсантів задовільного рівня готовності зменшилась: в Ег на 8 %, тоді як у Кг – на 6 %. Слід зауважити, що незадовільний рівень сформованості навичок застосування заходів фізичного впливу (сили) у курсантів, як Ег, так і Кг не помічено. Крім цього, експериментально перевірені педагогічні умови формування готовності майбутніх офіцерів-правоохоронців до застосування заходів фізичного впливу (сили) у різних умовах службово-оперативної діяльності. Достовірність отриманих результатів підтверджена методами перевірки за допомогою критерію χ2. Результати дослідження впроваджені у практику спеціальної фізичної підготовки курсантів Харківського національного університету внутрішніх справ
9
Калетнік, Василь. "АНАЛІЗ ТА ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО ПОЛЯ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВОВИХ ОСНОВ ПРОТИДІЇ АГЕНТАМ ВПЛИВУ." In Theoretical foundations of state and law, 28–33. International Science Group, 2022. http://dx.doi.org/10.46299/isg.2022.mono.legal.1.1.3.
Full textConference papers on the topic "Забезпечення правове"
1
Храпкіна, В., and В. Стратонов. "ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ." In Scientific discoveries: projects, strategies and development. European Scientific Platform, 2019. http://dx.doi.org/10.36074/25.10.2019.v3.08.
Full text
2
Батигіна, Олена. "ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АГРОПІДПРИЄМНИЦТВА В УМОВАХ КАРАНТИНУ." In МІЖГАЛУЗЕВІ ДИСПУТИ: ДИНАМІКА ТА РОЗВИТОК СУЧАСНИХ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ. Міжнародний центр наукових досліджень, 2020. http://dx.doi.org/10.36074/10.07.2020.v2.25.
Full text
3
Буканов, Г. М. "Правове забезпечення екологічної безпеки в Україні." In LEGAL EDUCATION AND SCIENCE AS THE NEED OF THE HOUR: NEW EUROPEAN CHALLENGES. Baltija Publishing, 2021. http://dx.doi.org/10.30525/978-9934-26-148-0-28.
Full text
4
Корнієвський, С. В. "Інституційно-правове забезпечення розвитку міжрегіонального співробітництва в Україні." In NEW IMPULSES FOR THE DEVELOPMENT OF PUBLIC ADMINISTRATION AND E-GOVERNMENT: RESEARCH ISSUES. Baltija Publishing, 2021. http://dx.doi.org/10.30525/978-9934-26-147-3-1.
Full text
5
Олійник, Роксоляна. "НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ІНКЛЮЗИВНИХ ГРУП У ЗАКЛАДАХ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ." In EDUCATION AND SCIENCE OF TODAY: INTERSECTORAL ISSUES AND DEVELOPMENT OF SCIENCES, chair Марія Олійник. European Scientific Platform, 2021. http://dx.doi.org/10.36074/logos-19.03.2021.v3.25.
Full text
6
Мельник, Анжела, and Олександр Фал. "НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФОРМУВАННЯ СТАТУТНОГО КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВ КОРПОРАТИВНОГО ТИПУ В УКРАЇНІ." In MODALITĂȚI CONCEPTUALE DE DEZVOLTARE A ȘTIINȚEI MODERNE. European Scientific Platform, 2020. http://dx.doi.org/10.36074/20.11.2020.v1.16.
Full text
7
Ілларіонов, Олександр. "ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТВОРЕННЯ ВЕРТИКАЛЬНО ІНТЕГРОВАНИХ КОМПАНІЙ У ВУГІЛЬНІЙ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ." In MODALITĂȚI CONCEPTUALE DE DEZVOLTARE A ȘTIINȚEI MODERNE. European Scientific Platform, 2020. http://dx.doi.org/10.36074/20.11.2020.v4.23.
Full text
8
Демків, Анна. "НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ СФЕРИ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ." In СУЧАСНІ НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ПЕДАГОГІКИ ТА ПЕДАГОГІЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ; АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ФІЛОЛОГІЇ ТА МОВОЗНАВСТВА, chair Лариса Петренко. Міжнародний центр наукових досліджень, 2021. http://dx.doi.org/10.36074/mcnd-11.06.2021.ped-philol.03.
Full text
9
Дороніна, Тетяна. "ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ УЧНІВ ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН МІЖВОЄННОГО ПЕРІОДУ: НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ." In RICERCHE SCIENTIFICHE E METODI DELLA LORO REALIZZAZIONE: ESPERIENZA MONDIALE E REALTÀ DOMESTICHE. European Scientific Platform, 2021. http://dx.doi.org/10.36074/logos-14.05.2021.v2.26.
Full text
10
Клочко, О. А. "Правове забезпечення співробітництва України та НАТО в процесі реформування сектору безпеки й оборони." In NEW IMPULSES FOR THE DEVELOPMENT OF PUBLIC ADMINISTRATION AND E-GOVERNMENT: RESEARCH ISSUES. Baltija Publishing, 2021. http://dx.doi.org/10.30525/978-9934-26-147-3-14.
Full textReports on the topic "Забезпечення правове"
1
Бакум, З. П., and К. В. Польгун. Нормативно-правові гарантії здобуття вищої освіти особами з особливими потребами в Україні. [б. в.], 2017. http://dx.doi.org/10.31812/0564/2052.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано нормативно-правове забезпечення України в галузі освіти осіб з особливими потребами. Охарактеризовано інклюзивну освіту як один з пріоритетних напрямків розвитку освітньої практики. Розглянуто законодавчі та правові основи впровадження інклюзивного навчання.
2
Братченко, Людмила Євгеніївна, and Олена Олексіївна Комарова. Характеристика структури системи пенсійного забеспечення сучасної України. ORT Publishing Schwieberdinger Str. 59 70435 Stuttgart, Germany, February 2018. http://dx.doi.org/10.31812/123456789/3275.
Full textAbstract:
У роботі досліджуються категорії «пенсія», «пенсійне забезпечення», «пенсіонер», «пенсійна система». Розглядається історія пенсії та її зміни із розвитком держав, а також, як при цьому змінювалася й ідеологія пенсії. Досліджуються різні підходи науковців щодо визначення понять «пенсія» і «пенсійне забезпечення» та розглядаються відмінні ознаки пенсійного забезпечення (пенсійне законодавство, що встановлює коло забезпечуваних осіб, які мають право на певні види пенсій; джерела фінансування певних видів пенсій; умови пенсійного забезпечення; розміри видів пенсійного забезпечення; органи управління пенсійного забезпечення). Аналізується пенсійна система, яка є відкритою і постійно перебуває під впливом різних зовнішніх чинників, а саме: політичних, демографічних, макро та мікроекономічних, соціальних, трудових, пенсійних. Розглядаються національні моделі пенсійного забезпечення: за особливостями формування фінансових ресурсів (солідарна та накопичувальна система); за структурною побудовою (державне та недержавне пенсійне забезпечення); за стратегіями (солідарна, накопичувальна та змішана стратегія пенсійного забезпечення). Розглядається сучасна пенсійна система України, яка містить у собі відносини по формуванню, призначенню і виплаті пенсій в трирівневій пенсійній системі. Акцентується увагу на те, що сьогодні в Україні функціонують лише перший і третій рівні. Проте, третій рівень (недержавне пенсійне забезпечення) не є ефективним і не користується довірою громадян України. Автори висловлюють свою думку з приводу того, що є причинами цієї недовіри та, що необхідно зробити для того, аби сприяти розвитку системи недержавного пенсійного забезпечення, за яких умов українці зможуть масово та добровільно користуватись НПФ, забезпечуючи собі гідні умови життя у періоді набуття статусу пенсіонер України.
3
Дороніна, Т. О., and А. А. Вербенець. Освітня політика Республіки Мальта: пріоритетні напрями розвитку інклюзивного навчання. Класичний приватний університет, 2018. http://dx.doi.org/10.31812/123456789/3046.
Full textAbstract:
У статті представлено огляд регуляторних актів Республіки Мальта, що внормовують розвиток інклюзивного навчання. Указано, що навчання учнів з особливими освітніми потребами на Мальті, як і в більшості європейських країн, формувалося в межах медичної (обмежувальної) концепції. Аналіз національних систем інклюзивної освіти доводить, що обов’язковою базою для її запровадження та функціонування є система законодавчих актів, котрі декларують необхідні права і свободи та містять механізми забезпечення. Звернення до джерел з історії становлення інклюзивної освіти на Мальті дозволяє констатувати поступову реалізацію різноманітних моделей освіти для цієї категорії учнівства: моральна (пов’язується з ганьбою, упередженням та зневагою до осіб із вадами розвитку), благодійна (до основи якої покладено співчуття до осіб з обмеженими можливостями та надання їм допомоги), соціальна (спрямована на подолання соціальної дискримінації осіб з особливими потребами) та полікультурна (передбачає повагу до етнічного та культурного розмаїття в суспільстві). Зважаючи на те, що освітня політика Республіки Мальта в інклюзивному напрямі розвивається відповідно до загальноєвропейських тенденцій, які передбачають розуміння інклюзії як полікультурного явища, констатовано інтенсифікацію реалізації концепції інклюзивного навчання на Мальті (у його полікультурній моделі) після вступу країни до ЄС (2004 р.). Названо нормативно-правові документи Республіки Мальта, які визначають пріоритетні напрями розвитку інклюзивного навчання, схарактеризовано ті, що мали найбільший вплив на визначений процес. До пріоритетних напрямів розвитку інклюзивного навчання Республіки Мальта віднесено ствердження дефініції інклюзії в її розширеному – полікультурному – варіанті, створення та підтримку недискримінаційного освітнього середовища, взаємодію державних установ та громадських об’єднань, наукової, педагогічної та батьківської спільнот у розвитку інклюзивного навчання. Підкреслено значення для цього процесу взаємодії державного та громадського секторів, яка ґрунтується на надбаннях наукової та педагогічної спільнот. Зроблено висновок, що реалізація інклюзивної політики відбувається через побудову чіткої структури освітнього процесу, що передбачає запобігання дискримінаційному ставленню до учнів через будь-які ознаки та створення атмосфери прийняття, привітності та безпеки, що визнається та підтримується всіма суб’єктами навчального процесу та всім позашкільним середовищем.